Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Луньо, Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2008
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Джерела до історії ОУН
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65423
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири / Є. Луньо // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 204-218. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65423
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-654232014-06-26T03:01:25Z Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири Луньо, Є. Джерела до історії ОУН 2008 Article Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири / Є. Луньо // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 204-218. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65423 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела до історії ОУН Джерела до історії ОУН
spellingShingle	Джерела до історії ОУН Джерела до історії ОУН Луньо, Є. Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири Український визвольний рух
format	Article
author	Луньо, Є.
author_facet	Луньо, Є.
author_sort	Луньо, Є.
title	Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири
title_short	Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири
title_full	Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири
title_fullStr	Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири
title_full_unstemmed	Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири
title_sort	нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Джерела до історії ОУН
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65423
citation_txt	Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири / Є. Луньо // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 204-218. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT lunʹoê nacistsʹkíokupacíjníporâdkivukraínsʹkomuselíkrízʹprizmunarodnopísennoísatiri
first_indexed	2025-07-05T15:54:53Z
last_indexed	2025-07-05T15:54:53Z
_version_	1836822974246682624
fulltext	204 205 № 12ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ… ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ КРІЗЬ ПРИЗМУ НАРОДНОПІСЕННОЇ САТИРИ На сьогодні для читачів доступна значна кількість історичних джерел і досліджень, з яких можна почерпнути правдиві відомо- сті про стосунки між гітлерівським Райхом та українським Рухом Опору, що його представляли ОУН та УПА. Серед них вагоме міс- це посідає і фольклор. Має цілковиту слушність відомий історик і фольклорист Григорій Дем’ян, коли стверджує, що «для дослідни- ка суспільно-політичної думки українців того часу … повстанський фольклор був, є і назавжди залишиться невичерпним і незамінни- мим достовірним джерелом. Без його використання жодна науко- ва праця про визвольну боротьбу 1940-1960-х років ніколи не буде повноцінною і об’єктивною»1. У повстанському фольклорі яскраво засвідчено вороже, зне- важливе ставлення українських народних мас до німецько-нацист- ських загарбників. У сотнях пісень знаходимо осудливе сатиричне змалювання гітлерівської окупації у всіх її формах і проявах2. У цій статті пропонуємо на прикладі аналізу лише одного мотиву простежити, як народний митець майстерно викриває й дошкульно висміює німецьку окупаційну дійсність в українському селі. Уснопоетичну сатиру про змалювання, так би мовити, госпо- дарських буднів нацистської окупації слід виділити в окрему те- матичну групу. У цих піснях народ влучно зауважував і майстерно викривав, висміював різноманітні принизливі, ганебні й навіть ко- мічні явища та ситуації, до яких довело українців німецьке понево- лення, і в такий спосіб викликав зневагу й ненависть до агресорів, мобілізував чинити їм опір. Однією з досить поширених пісень цієї групи є пісня на мотив «мелять жорна». Цей твір важко назвати за першим рядком, тому 1 Дем’ян Г. Повстанські пісні як історичне джерело // «Муза і меч»: національний рух у фольклорних та літературних джерелах: Збірник наукових праць. – Львів, 2005. – С. 130. 2 Див.: Дем’ян Г. Українські повстанські пісні 1940 – 2000-х років (історико-фоль- клористичне дослідження) – Львів, 2003. – 581 с. що більшість із його зразків починаються цілком по-різному. У на- шому розпорядженні є понад десяток різною мірою відмінних між собою варіантів та видозмін, які походять з різних місцевостей За- хідної України. Звісно, що це далеко не всі зразки, які побутували в роки німець- кої окупації й досі відомі в народному середовищі. Проте їх таки вистачає, аби не лише широко розкрити ідейно-художній зміст, а навіть спробувати простежити генезу мотиву, починаючи від його зародження, розвитку — аж до розгалуження на видозміни й, на- решті, до самозаперечення через набуття якісно нового змісту. При- кметно, що всі ці трансформації відбулися у надзвичайно короткий, стислий термін — усього впродовж трьох-чотирьох років. Це у свою чергу засвідчує надзвичайно гостру актуальність аналізованого мо- тиву, а також особливо інтенсивне й масове побутування текстів. Такий аналіз дасть змогу побачити, як різнобічно й проникли- во народ у своєму поетичному слові змальовує й осмислює один із моментів нацистського грабіжництва. Водночас це демонструє над- звичайний творчий потенціал широких мас, їхню здатність навіть в екстремальних фізичних і моральних обставинах гітлерівського поневолення інтенсивно продукувати оригінальні високохудожні зразки фольклору. Зіставляючи наявні зразки текстів, на основі певних логічних міркувань можна спробувати визначити, який із них найближчий до умовного першоваріанта. Власне, йдеться про те, у якому з них мотив побутує у своєму першовитоку. На нашу думку, найбільш імовірно, таким є запис із Калущини: Пише ляндвірт до Гітлєра, Да до Гітлєра, да гей. Мелять жорна, як холєра, Да як холєра, да гей. Приспів: Приказ острий: жорна здай. Там плачуть малі діти, Там жорнують дві кобіти, Крутять жорна вправо, вліво, Щоб їсти ся не хтіло, да гей. Гітлєр йому відписує, Да відписує, да гей, Що він жорна сконфіскує, Да сконфіскує, да гей. 206 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН 207 № 12ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ… Приспів Поліція ся довідала, Да довідала, да гей, Лиш самогон попивала, Да попивала, да гей. Приспів3. Тут бачимо досить безпосереднє, фактографічне й ще не над- то ускладнене поетичним вимислом відображення історичного факту конфіскації німецькою окупаційною владою у селян жорен. Єдиною художньою фікцією тут виступає листування ляндвірта й Гітлера. Але й воно, у принципі, виступає в народному сприйнятті як традиційна й закономірна форма спілкування на відстані. У цьо- му зразку домінантними є інформаційна й комунікативна функ- ції мистецтва, основним завданням яких є передовсім повідомити якийсь узагальнений факт. Уже навіть із цієї прямої констатації злиденного існування народу випливає однозначно негативне й зневажливе трактування німецьких окупантів. Водночас кожне художнє явище ставить перед собою завдання значно ширші й важливіші, ніж просте відображення дійсності. На основі узагальнення й типізації воно у притаманний тільки йому спосіб вдається до концептуального аналізу цієї дійсності, осмис- лення її на рівні світоглядних ідей, оцінки в масштабі філософ- ських категорій. Звідси в подальшому розвитку, як вказують наявні тексти, най- повнішого вираження й найбільшого поширення мотив набув у зраз- ках, один з яких зафіксовано на Яворівщині. Його для ознайомлення і як основний наочний матеріал для аналізу наводимо тут повністю: На Вкраїні біда чорна, да біда чорна, да гей, На Вкраїні мелять жорна, да мелять жорна, да гей. Приспів: Приказ: розстріл, жорна здай! Там мелять жорнівками, там кидають жміньками, Жорнівка вправо, вліво, щоб їсти ся не хтіло, да гей. 3 Фольклор Вітчизняної війни / За ред. акад. Ф. Колесси. Матеріал зібраний в за- хідних областях УРСР: Львів., Дрогоб., Станиславів., Терноп. фольклорною екс- педицією Львів. обл. Будинку нар. творчості. Упорядкувала А. Н. Мацкевич, літ- редактор П. Козланюк. – Львів. Обл. Будинок нар. творчості, 1945. – С. 31-32. Приказ: розстріл, жорна здай! Пише Сталін до Гітлєра, да до Гітлєра, да гей, Жорна мелять як холєра, як холєра, да гей. Приспів Гітлєр єму відписує, да відписує, да гей, Що всі жорна сконфіскує, да сконфіскує, да гей. Приспів А як прийде ляндвірт грубий, да ляндвірт грубий, да гей, То за жорна виб’є зуби, да виб’є зуби, да гей. Приспів4. Значну популярність цієї пісні в минулому та й добре збере- ження у народній пам’яті ще до сьогодні можна пояснити тим, що за змістом вона є не стільки політичною, скільки побутовою. У ній не знаходимо якихось безпосередніх політичних категорій, які близь- кі й зрозумілі передовсім обмеженій частині суспільства з високою свідомістю. Жорна — це побутова річ тогочасних найширших верств населення — селян. Ще однією причиною популярності є те, що зга- дана пісня — це безпосередній і правдивий опис реальної дійсності. Поетична сила й привабливість цього твору криється в тому, що тут завдяки оригінальному мистецькому вирішенню художня й життєва правда зливаються і йдуть в унісон. Слухачеві не потріб- но жодних ні емоційних, ні інтелектуальних зусиль, аби сприйняти цю правду. У тексті немає жодної складної образності, лише повна безпосередність, що робить сприйняття твору легким і швидким. Проте, на нашу думку, основна поетична оригінальність цієї пісні полягає в широкому використанні в ній особливої форми са- тири — самосатири. Люди сміються самі з себе, і сміються в ситу- ації, в якій випадало б плакати. Але для тогочасного пригніченого емоційного стану поневоленого суспільства плачу було вже досить, суспільний організм потребував сміху. Тут бачимо ситуацію, що її окреслила Леся Українка поетичною формулою: «Щоб не плакать, я сміялась». У цій ситуації сміх як фізіологічний процес є благо- творним чинником для виснаженого війною, горем, сумом, плачем психоемоційного стану людини. 4 Записав Є. Луньо 0.04.1995 р. у с. Наконечне Друге Яворівського р-ну від Лучки Катерини, 1932 р. н. – Домашній архів Є. Луня. 208 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН 209 № 12ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ… Але цей сміх є водночас і соціальним явищем, він виконує тут функцію самосатири. Цей сміх не є жартівливий, як може видатися на перший погляд. Не мають рації ті науковці, що відносять цю піс- ню до жартівливих. Тут маємо хоча й лагідну, делікатну, але сатиру. Люди сміються самі з себе, висміюють своє жалюгідне становище. А це означає, що, по-перше, вони усвідомлюють усю його ганебність, принизливість і гнітючість, і, по-друге, — не хочуть з ним миритися. Отже, ця самосатира — це своєрідний, але дуже дієвий спосіб мобілі- зувати людей на протест. Прикметно, що чи не найважливішим ідей- но-змістовим пунктом цієї пісні є постановка питання й відразу від- повідь на нього — на який саме протест, проти кого слід виступати. Щоб зрозуміти, чому актуальним було саме це питання, варто бодай коротко проаналізувати тогочасне суспільно-політичне ста- новище українського селянства. Почати варто із ще одного запи- тання: чому українське селянство так дало себе винищити голодо- мором? Не тому, що воно не мало фізичної сили до боротьби, а тому, що у своїй великій масі стало жертвою московсько-комуністичної політтехнології під назвою «комунізм». Морально чисте аж до на- ївності, воно, на жаль, дало себе одурити видумкою про соціальну справедливість і достаток. Голодомор і репресії отверезили українські селянські маси, але вже було пізно. Уже не було сили стати на боротьбу з московством. Тому-то з початком німецько-радянської війни багато хто хотів бачити в німцях визволителів від комуністичної неволі. Саме цим багато вчених пояснюють факт, що за перших три місяці війни в полон здалося кілька сотень тисяч радянських солдатів. Головною ідеєю аналізованої пісні є твердження, що нацистська Німеччина — це такий самий ненависний ворог, як і комуністична Росія. І виражено цю ідею в майстерній поетичній формі. Спочат- ку перед нами постає вдало розгорнена образна картина голоду в Україні під час німецької окупації. Основним атрибутом цього є жорна. Уже сам факт розмелювання збіжжя на цьому примітив- ному й непродуктивному знарядді говорить, що німці довели народ до важкого й жалюгідного становища. Це, своєю чергою, викликає почуття зневаги й ненависті до грабіжників. У пісні жорна виступають образом-знаком й образом-символом, який нищівно вдаряє по облуді нацистської пропаганди. Цей не- величкий ручний пристрій для розмелювання в домашніх умовах незначної кількості збіжжя вже в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. почав виходити з ужитку. Виробництво борошна фактично стали повністю перебирати на себе млини, причому не лише вітряні чи водяні, а й парові та навіть електричні. Жорна селяни зберігали на окремі непередбачувані випадки життя, як-от: стихійне лихо, пере- днівок, неврожай, війна — за народним означенням — «на чорну го- дину». І ось тепер масове активне застосування жорен у поетичний спосіб розвінчує й дошкульно висміює облудність геббельсівських міфологем про звільнення від комуністичного пекла й впроваджен- ня в Україні «нового європейського порядку», ширення «вищої ні- мецької культури». Гітлерівське так зване «визволення» поряд із московсько-комуністичним поневоленням у народнопоетичному сприйнятті через посередництво образу жорен постає якраз як най- більше лихо, «найчорніша година», що спіткала Україну у ХХ ст. З історичних джерел відомо, що вже в серпні-вересні 1941 р. ци- вільна окупаційна адміністрація розпочала неймовірну експлуатацію сільського господарства України. Робилося це шляхом збереження колгоспів, правда, у дещо іншій формі й під іншою назвою — грома- дянські господарства, громгоспи, німецькою мовою — ляндвіртшаф- ти. Про рівень визискування селян свідчить той факт, що 85 відсотків усього постачання Німеччини продуктами з окупованих радянських територій припадає на Україну5. Усі млини були націоналізовані, практично все збіжжя насильно забирали як натуральний податок, так званий контингент. Єдиним знаряддям, аби змолоти бодай трохи борошна, були жорна. Проте, аби дочиста «викачати» в селян збіж- жя, німецька влада стала відбирати й знищувати жорна. Цю «війну» німців проти жорен, що вже сама по собі виставляє їх на сміх, пісня передає в дуже оригінальній образній формі: шля- хом поетичного вимислу зазначено, що Гітлерові порадив це зро- бити Сталін. Таке художнє вирішення, окрім того, що влучно пе- редає інформацію, також генерує потужні емоції, що дошкульно й дотепно виражають зневажливе ставлення до двох поневолювачів України. Художній вимесл про дружбу й співпрацю двох тиранів, коли вони не на життя, а на смерть воюють один з одним, створює могутній ефект комізму, який щедро продукує сатиричний сміх на 5 Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука. Вст. ст. С. В. Кульчинського. – К., 1991. – С. 405-406. 210 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН 211 № 12ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ… їхнє обопільне знеславлення й приниження. Водночас цей худож- ній прийом оригінально відкриває типологічну спільність обох ім- перій у безжалісному винищені української нації. Залучення особи Сталіна до образної картини про «війну» нім- ців із жорнами поряд із художньою вмотивованістю виправдане й з ідейно-змістового боку, адже Сталін першим почав жахливо експлуатувати й фізично знищувати українське селянство, а гіт- лерівська влада фактично продовжила нелюдську політику пер- шого. За попередні десятиліття образ Сталіна з його індустріалі- зацією, колективізацією, репресіями в українському фольклорі встиг набути потужного негативного трактування — за законом художнього уподібнення цей негатив також переміщується й на образ Гітлера. Московська пропаганда змальовувала Сталіна як «великого вождя, батька, вчителя всіх народів». І ось ця пісня надзвичайно дошкульно глузує як зі самого Сталіна, так і всієї московської про- паганди, вказуючи, кого саме він вчив і чого вчив. Так само приниз- ливо й кумедно виглядає Гітлер як учень і послідовник Сталіна. Цим самим знову стверджено викривальну думку, що німець- кий напад на Радянський Союз — це ніяке не визволення від біль- шовизму, а лише заміна одного окупанта й визискувача іншим. Народ проникливо підкреслює історичну правду: німці послугову- ються цими самими методами й формами експлуатації, що й мос- ковська комуна. Цікаву й досить вагому ідейно-змістову роль у пісні відіграє об- раз листа. Найперше слід взяти до уваги, що у традиційному народ- нопоетичному світосприйнятті значення листа є особливо вагомим. Він є художнім уособленням писемного слова, письма, документа як певної світоглядної й культурної цінності. У фольклорних тво- рах нерідко замість просто щось комусь сказати — пишуть листа. Він є свідченням, з одного боку, серйозності, вагомості спілкування, а з іншого — його очевидності й беззаперечності. В аналізованій пісні лист виступає не лише відомою й зрозу- мілою народові формою комунікації на відстані, а й згідно з при- казкою «Написав пером — не витягнеш і волом» є незаперечним документальним підтвердженням, очевидно, ідеологічних взаємин між двома офіційно смертельними ворогами Сталіном і Гітлером. Він також свідчить, що їхнє спілкування приязне, дружнє, адже в народному сприйнятті листи писали тільки до найближчих і най- дорожчих осіб. Це знову ж таки репрезентує двох тиранів у коміч- ному ракурсі. У варіанті з Гуцульщини вказано, що до Гітлера пише Крі- ґер — німецький комендант тодішнього Станіславова: Пише Кріґер до Гітлєра, Та до Гітлєра, да гей, Що йдуть жорна як холєра, Та як холєра, та гей6. У такий спосіб народ глузує з місцевих представників окупа- ційної влади. Зневажливе висміювання нацистських поневолювачів випли- ває й з образу грубого ляндвірта, тобто начальника громгоспу. Він тут — типовий образ німецького окупаційного адміністратора. Його різко негативну інтерпретацію підкреслено лише двома художніми штрихами. Спершу сказано, що він грубий. У творі несатиричному лексема «грубий» має значення емоційно нейтральне; йдеться лише про розмір, більший від нормального, середнього. Сатиричний же характер твору надає цьому слову психоемоційної експресивності негативного, заперечувального змісту. Отже, епітет «грубий» у по- тужному поетичному полі цієї пісні далі закономірно асоціативно розгортається у значення «непривабливий, нездоровий, незґраб- ний, розлізлий, огидний, потворний». У подальшому художньому освоєнні все це асоціативне гніздо сприймається як комічне, таке, що викликає зневажливий сміх. Художній потенціал образу ляндвірта посилюється ще й тим, що його не можна вважати перебільшеним поетичним вимислом, тобто він не має ознак штучності, а виводиться із правдивого від- ображення дійсності. Цей реалізм пояснюється тим, що до тилової окупаційної адміністрації досить часто залучали осіб, які через свої фізичні вади, хвороби (повнота — видима ознака цього) були непридатними до військової служби. Про те, що комічний образ грубого ляндвірта почерпнутий із реальної дійсності і як типове художнє узагальнення свого часу 6 Записав Г. Дем’ян 30.04.1992 р. у м. Львові від Іванюка Михайла, 1929 р. н. – Домашній архів Г. Дем’яна. 212 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН 213 № 12ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ… він став особливо поширеним у народному середовищі, свідчить уміщена в повстанському сатиричному журналі «Український перець» за листопад 1943 р. карикатура «Наочний доказ». На ній намальовано прив’язаного до дерева потворно грубого, жирного ляндвірта, що його зловили упівці. Картину супроводжує підпис: «Командир до стрільця: Бережіть, друже, пильно цього здоровен- ного й гладкого ляндвірта. Ми це стерво законсервуємо і здамо в паноптикум на доказ, як німці «визволяли» Україну з хліба, сала, масла та яєць»7. Зазначимо, що прикметник «грубий» має тут два згачення. У прямому розумінні воно характеризує нацистського чиновника як фізично непривабливого, а навіть і потворного. У переносному зна- ченні — він жорстокий і бездушний садист у поводженні з людьми. Фізична і моральна звироднілість ляндвірта видається особливо дошкульним приниженням для гітлерівців на тлі нацистської ідео- логії про вищість і досконалість німецької раси. Інший яскравий штрих — «вибив зуби». Якщо вище йшлося про непривабливий вигляд (а вигляд, як відомо, інколи може бути оманливим, помилковим), то тепер йдеться про моральну потвор- ність німецького управителя. Це духовний покруч, садист, адже він без найменших причин знущається з мирного населення. Він підні- має руку на жінку, ставлячи їй у вину те, що вона хоче врятувати від голодної смерті себе і свою сім’ю. Як узагальнений образ, ляндвірт у пісні водночас виступає практичним репрезентантом й ілюстратором усієї аморальної лю- диноненависницької ідеології німецького нацизму. Своїм вчинком, що є типовим і знаковим у трактуванні німцями поневолених наро- дів, зокрема українців, він переконливо розвінчує й висміює поши- рену нацистську ідеологему про вищість і культурність німецької раси. Цим він ще раз засвідчує духовну деградацію, до якої приве- ла німецький народ ідеологія і практика нацизму. Кепкування з німецької окупаційної влади простежується та- кож у твердженні, що, незважаючи на жорстокі репресії, німцям таки не вдалося досягти мети — жорна таки мелять. У вже згада- ному гуцульському варіанті кінцівка така: 7 Літопис УПА. Нова серія. – Т. 1. Видання Головного Командування УПА. – Київ, Торонто, 1995. – С. 281. Жорна мелять, камінь гуде, Та камінь гуде, та гей. Борітеся! Воля буде, Та воля буде, та гей8. За допомогою художнього паралелізму в цих рядках майстерно втілюється ідея непокірності й заклику до опору. Глузування з гітлерівських поневолювачів виявляється також і в оптимістичній бравурній мелодії цієї пісні. Її запозичено з відо- мої, сповненої героїчним пафосом пісні про постання Закарпатської України: «В Закарпатті радість стала». На перший погляд ця мелодія видається не цілком доречною для відображення такого сумного й на- віть трагічного явища. Проте героїко-оптимістична настроєвість ме- лодії виконує тут дуже значну функцію. Руйнуючи гнітючість і песи- мізм ситуації, вона вселяє в людей силу духу й спонукає до протесту. Ідейну силу й художню досконалість сатиричного наповнення аналізованої пісні засвідчує й значна її варіантивність. В одному зі зразків відкрито висміяно німецьке «визволення» і при цьому при- множено картини грабіжницьких діянь окупантів: А як німці «визволяли» та «визволяли», та гей! З нас кожухи постягали та постягали, та гей! Приказ строгий: вправо глянь! Там скачуть карі коні, Там грають скоростріли, Б’ють шаблями вправо, вліво, Щоб серце не боліло, та гей! Як німці нас «визволили», та «визволили», та гей! Ставку м’яса наложили та наложили, та гей! Приказ строгий… Ти, німото — біда чорна та біда чорна, та гей! Замкнув млини, побив жорна, та побив жорна, та гей! Приказ строгий…9. Досить цікавої й оригінальної видозміни аналізований мотив набув у пісні із Золочівщини. Цьому творові варто приділити біль- ше уваги, тому подаємо весь його текст: 8 Записав Г. Дем’ян 30.04.1992 р. в м. Львові від Іванюка Михайла, 1929 р.н. – Домашній архів Г. Дем’яна. 9 В Закарпатті радість стала // Визвольний шлях. – 1999. – Кн.7 (616) – С. 839. 214 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН 215 № 12ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ… На Вкраїні біда чорна: чумай, чумай-да. (2 р.) В кожній хаті мелять жорна, тра-ля-ля-ля-ля. Крутять жорна вправо, вліво, чумай… (2 р.) Щоб їстися не хтіло, тра-ля… А ті жорна, що мололи, чумай… (2 р.) Гестаповці покололи, тра-ля… Ходить Гітлер над рікою, чумай… (2 р.) Носить жорна під пахою, тра-ля… Ходить Гітлер по діброві, чумай… (2 р.) Забирає всі корови, тра-ля… Ходить Гітлер по долині, чумай… (2 р.) Забирає кури, свині, тра-ля… Ти, Гітлеру, ти жебраку, чумай… (2 р.) Поцілуй ня міцно … тра-ля…10. Ідейно-тематичною особливістю цієї пісні є те, що в ній основ- ним об’єктом висміювання стає Гітлер. Саме на його особу спря- мована вся гострота сатиричного вістря. Це своєю чергою свідчить про досить високий рівень суспільно-політичної свідомості народу, який у своєму фольклорі дає історично правильний аналіз ідейно- політичних реалій. Цей текст цілком вмотивовано трактує Гітлера як концептуально основного призвідця й винуватця німецької гра- біжницької політики стосовно українських селян. Водночас сатира набирає особливої ваги завдяки об’ємності й колоритності художнього образу Гітлера, виведення його в нарос- таючій динаміці викривальної й зневажливої сили. Якщо в інших варіантах і різновидах мотиву Гітлер лише дає наказ відбирати селянам жорна, то тут він сам особисто виконує це завдання. Таке художньо вимислене трактування Гітлера представляє його в особ- ливо зневажливому, комічному ракурсі як керівника держави та нацистського фюрера, цебто вождя. У нього за асоціативною логікою образної картини або немає підлеглих для виконання рутинного роз- порядження, або він настільки нікому не довіряє навіть примітивної справи, якою в масштабах держави, що воює, є відбирання в людей жорен. І в першому, і в другому випадку як сам Гітлер, так і вся його влада виставлені на осміяння за алогічність і неспроможність. 10 Фольклор Вітчизняної війни / За ред. акад. Ф. Колесси. Матеріал зібраний в за- хідних областях УРСР: Львів., Дрогоб., Станиславів., Терноп. фольклорною екс- педицією Львів. обл. Будинку нар. творчості. Упорядкувала А. Н. Мацкевич, літ- редактор П. Козланюк. – Львів, 1945. – С. 30-31. Для посилення комічності образу фюрера в тексті не сказано прямо, що він конфісковує жорна, а змальовано, як він носить їх під пахвою. Така картина трактує Гітлера і як певною мірою позбавле- ного здорового глузду, бо тільки несповна розуму людина може без потреби носити такий тягар під пахвою. До того ж показано як недо- умка особу, що на цей час очолює одну з найпотужніших країн світу. Не менш смішним і жалюгідним змальовано Гітлера, коли він також особисто займається збиранням контингенту, забирає селя- нам живність. Тут пісня трансформує хоча й негативного, але по- літичного діяча світового рангу в дрібного безсоромного грабіжника й цим самим дошкульно кпить з нього. У процесі подальшого нарощування образу Гітлера сатирич- ним наповненням українські селяни називають його жебраком. Само по собі слово «жебрак», якщо його вжити в прямому значен- ні стосовно особи, яка з об’єктивних причин — каліцтво, кволість, старість — змушена прохати на прожиття, викликає навіть спів- чуття. Водночас у народній культурі воно сповнене різко негатив- ної і зневажливої семантики, коли його вживають у переносному значенні стосовно осіб, які не мають соціальних і моральних під- став прохати чи із суб’єктивних причин — через лінощі, пияцтво тощо — опустилися до жебрацького стану. Таке ж ставлення до людей, які живуть у достатку і при цьому безсоромно зазіхають на добро інших. Саме в цьому сповненому презирства й огиди значен- ні слово «жебрак» народ вжив для вираження свого ставлення до Гітлера. Сатиричну семантику образу підсилює ще й асоціативно присутній у психоемоційному полі тексту ефект різкої контраст- ної опозиції між розгорнутим нацистською пропагандою культом Гітлера як діяча найвищого політичного масштабу і змалюванням його як жебрака — особи із соціального і морального дна. І, нарешті, вершиною сатиричного висміювання Гітлера, най- більш дошкульним і нищівним глузуванням із нього є зухвала про- позиція поцілувати українського селянина в с… . У народній вуль- гарній субкультурі вислів «поцілувати когось в с…» є вираженням чи не найбільшого знеславлення й приниження. Його надзвичай- ний сатиричний потенціал полягає у функціонуванні одночасно у двох значеннях — як прямому, так і переносному. У народному середовищі цей вульгаризм зазвичай побутував у крайніх, обмежених культурним табу обставинах, його адресували 216 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН 217 № 12ЄВГЕН ЛУНЬО НАЦИСТСЬКІ ОКУПАЦІЙНІ ПОРЯДКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ… особам рівного собі чи нижчого суспільного становищ, «вводили в дію» як останній аргумент, як вияв цілковитої й абсолютної негації та зневаги. В окремих екстремальних випадках цей вираз міг вири- нути й толеруватися як вмотивований у сфері відкритої культури. Це передовсім траплялося в сатирі на чужинецьких загарбників. У відомому листуванні запорожців із турецьким султаном, що ґрунтується на народній сміховій традиції, кульмінацією осміяння ворожого правителя є слова: «… день у нас такий же, як і у вас, по- цілуйте в с… нас!»11 З цією самою метою — аби якомога дошкуль- ніше поглумитися з одного із найбільших грабіжників і мучителів українського народу Гітлера — цей гротескний художній засіб ціл- ком вмотивовано вжито і в аналізованому творі. Цей та інші подібні вульгаризми також наявні й у фольклорній сатирі на московсько- комуністичних окупантів. Висококультурний український народ соромився допускати у свій поетичний світ огидні слова, але в окремих моментах порушу- вав ці принципи — коли виникала потреба засвідчити свою абсо- лютну зневагу й огиду до тих ворогів, що несли йому страждання, руїну і смерть. Окремою видозміною аналізованого мотиву є пісня із Калущи- ни «Гей гу! Що за рух»12. Це спроба внести щось свіжого, оригіналь- ного в опрацювання цієї тематики. Хоча з художнього боку твір не надто досконалий, очевидно, не встиг зазнати відповідного шліфу- вання в народному середовищі, він ще раз засвідчує актуальність порушуваної в мотиві проблематики, а також вказує на творчий динамізм і масові прояви фольклорного осмислення нацистської окупаційної дійсності. Цей текст прикметний тим, що спрямовує свій гнів і зневагу на гестапо. Як видно із варіанту, що його ми віднесли до первинних, жорна конфісковувала поліція — і це відповідало реальній дійсно- сті. В останній пісні по жорна приходить гестапо. Це твердження не 11 Нудьга Г. Листування запорожців з турецьким султаном як літературна пародія // Нудьга Г. На літературних шляхах (Дослідження, пошуки, знахідки) – Київ, 1990 – С. 323. 12 Фольклор Вітчизняної війни / За ред. акад. Ф. Колесси. Матеріал зібраний в за- хідних областях УРСР: Львів., Дрогоб., Станиславів., Терноп. фольклорною екс- педицією Львів. обл. Будинку нар. творчості. Упорядкувала А. Н. Мацкевич, літ- редактор П. Козланюк. – Львів, 1945. – С. 30-31. узгоджується з історичною правдою, а є художнім вимислом. Річ у тім, що гестапо, як політична жандармерія, займалася не побу- товими справами, а політичними. У народному середовищі геста- по було знане своїми жорстокими садистичними репресіями проти оунівського підпілля. І ось, аби більш ефективно затаврувати звіряче нутро гестапів- ців, народний митець цілком вмотивовано розгортає його на тлі вже готового популярного мотиву про жорна. Такий творчий прийом та- кож дозволяє підсилити гнівне осудження цих ворогів негативним психоемоційним потенціалом, що витворився в попередніх текстах. У пісні зроблено дуже слушне узагальнення, що гестапівці не лише забирають жорна, а передовсім жорстоко б’ють, катують старого діда: Жорна меле як холєра, (2 р.) А гестапо діда б’є. Дід в гестапа аж проситься, А гестапо й не хреститься. Жорна меле, дід кричить, (2 р.) Як у колесі пищить. Врешті-решт жорна забирають для Гітлера, також арештову- ють і діда, а ще питають, де його відірвані жорнами пальці. Такі натуралістичні сцени страждань ні в чому не винної похи- лої віком людини викликають ненависть до нацистських поневолю- вачів, налаштовують чинити їм спротив, безжально їх знищувати. Популярність цієї пісні завдяки її потужній ідейно-тематичній наповненості та довершеній художній формі спричинилася до ще однієї цікавої її трансформації. Після того як Німеччина зазнала поразки й ідейний зміст пісні у зв’язку з кінцем нацистської окупа- ції об’єктивно почав втрачати свою актуальність, твір не припинив існування, а переакцентував об’єкт висміювання. Виникає варіант, в якому викрито московсько-комуністичну дійсність: На Вкраїні земля чорна, Ой земля чорна, да гей! Кричить москаль — здавай жорна, Да здавай жорна, да гей! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . А як прийшов москаль грубий, Да москаль грубий, да гей! 218 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН Повибивав людям зуби, Да людям зуби, да гей!..13. Якщо в первинних варіантах для викриття німецької окупацій- ної дійсності застосовувано прийом уподібнення її з радянською колгоспною дійсністю 1930-х років, то тепер маємо колгоспні реалії повоєнні, з другої половини 1940-х — початку 1950-х років. Ідейний зміст наведеного зразка полягає в тому, що під час війни сталінська пропаганда хоча й неофіційно, але досить виразно натякала, що в разі, якщо народ жертовно воюватиме й здобуде перемогу, режим піде йому на деякі поступки: буде надано релігійну свободу й ска- совано колгоспну систему. Щодо релігії, то Сталін у 1943 р. дещо лібералізував ставлення до неї, але фактично це було повторено досвід Петра І: поставлено церкву й священиків на службу московсько-комуністичній імперії. А щодо колгоспів, то жодних поступок так і не було. Цього й не могло статися, бо це прямо загрожувало існуванню імперії, яка економічно трималася на дармовій праці в’язнів ГУЛАГу і колгоспних селян. Отож, наведений вище зразок не є простою випадковою пере- робкою, а глибокоідейним і гостроактуальним твором, що з усією силою сатиричної правди звинувачує радянську владу за те, що, незважаючи на особливий внесок і величезні жертви українсько- го селянства для перемоги над нацизмом, його й далі залишають у такому ж колгоспному рабстві, яке панувало в 1930-х роках і за німецької окупації. Як показав здійснений аналіз, пісню на мотив «мелять жорна», без сумніву, слід віднеси до найкращих уснопоетичних творів ан- тинімецької сатири. Характерно, що в ній народ не просто змальо- вує у викривальному, зневажливому ракурсі німецьку окупаційну дійсність, а й дає глибокий і правдивий суспільно-політичний аналіз цієї дійсності. У цьому тексті виразно спрацьовує така художньо- концептуальна функція мистецтва, як аналіз об’єктивної дійсності. Прикметно, що народ розглядає суспільство крізь призму історизму, тобто сучасний момент подано в розгорнутому причиново-наслідко- вому зв’язку з минулим, а також розкрито уявлення про майбутнє. 13 Записав Є. Луньо 21.10.1996 р. у с. Залужжя Яворівського р-ну від Манько Ганни, 1932 р.н., 8 кл.; Чмари Тетяни, 1931 р.н., 7 кл.; Ціпивко Катерини, 1933 р.н.; Компричовської Анастасії, 1924 р. н., 6 кл. – Домашній архів Є. Луня. ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ В’ЯТРОВИЧ Володимир — кандидат історичних наук, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України, голова вченої ради ЦДВР. ДЕРЕВІНСЬКИЙ Василь — кандидат історичних наук, доцент ка- федри політичних наук Київського національного університету будів- ництва і архітектури. ЗАБІЛИЙ Руслан — науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, молодший науковий співробітник Інституту україно- знавства ім. І. Крип’якевича НАН України. ІЩУК Олександр — кандидат історичних наук, науковий співробіт- ник Галузевого державного архіву Служби безпеки України. ЛУНЬО Євген — старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України. МАРЧУК Володимир — кандидат історичних наук, заступник ди- ректора Державного архіву Рівненської області. НІКОЛАЄВА Наталія — кандидат історичних наук, науковий спів- робітник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. ПАГІРЯ Олександр — студент Київського національного універси- тету ім. Т. Шевченка. ПОСІВНИЧ Микола — науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, молодший науковий співробітник Інституту україно- знавства ім. І. Крип’якевича НАН України, президент благодійного фон- ду «Літопис УПА» ім. В. Макара». СТЕФАНІВ Василь — науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант кафедри історії, теорії та практики культу- ри Національного університету «Львівська політехніка». ЩУР Юрій — науковий співробітник Запорізької обласної інспекції з охорони пам’яток історії та культури, аспірант кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету.

Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири

Репозитарії

Схожі ресурси