Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2009
|
| Назва видання: | Український визвольний рух |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65455 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) / О. Пагіря, М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 45-88. — Бібліогр.: 118 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-65455 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-654552014-06-26T03:01:34Z Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) Пагіря, О. Посівнич, М. Історія УВО та ОУН у 1920—1939 роках 2009 Article Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) / О. Пагіря, М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 45-88. — Бібліогр.: 118 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65455 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія УВО та ОУН у 1920—1939 роках Історія УВО та ОУН у 1920—1939 роках |
| spellingShingle |
Історія УВО та ОУН у 1920—1939 роках Історія УВО та ОУН у 1920—1939 роках Пагіря, О. Посівнич, М. Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) Український визвольний рух |
| format |
Article |
| author |
Пагіря, О. Посівнич, М. |
| author_facet |
Пагіря, О. Посівнич, М. |
| author_sort |
Пагіря, О. |
| title |
Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) |
| title_short |
Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) |
| title_full |
Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) |
| title_fullStr |
Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) |
| title_full_unstemmed |
Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) |
| title_sort |
воєнно-політична діяльність оун у закарпатті (1929—1939) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія УВО та ОУН у 1920—1939 роках |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65455 |
| citation_txt |
Воєнно-політична діяльність ОУН у Закарпатті (1929—1939) / О. Пагіря, М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 45-88. — Бібліогр.: 118 назв. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT pagírâo voênnopolítičnadíâlʹnístʹounuzakarpattí19291939 AT posívničm voênnopolítičnadíâlʹnístʹounuzakarpattí19291939 |
| first_indexed |
2025-07-05T15:55:47Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:55:47Z |
| _version_ |
1836823030203940864 |
| fulltext |
45
№ 13
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РОКАХ
ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ
ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ
(1929—1939)
У територіально-організаційній схемі ОУН, прийнятій Конгре-
сом Українських Націоналістів у Відні 1929 р., Закарпаття стано-
вило окрему структурну одиницю — «край» — одну з десяти, на які
поділялась Україна. Згідно з цією схемою, мали створити Крайову
екзекутиву ОУН Закарпаття (КЕ ОУН З), безпосередньо підлег-
лу Проводу Українських Націоналістів (ПУН), яка б організувала
власну мережу. Члени ПУНу вважали зайвим вести революційну
діяльність проти чехословацької влади на Закарпатті, тому ОУН
обмежувалася працею на культурно-просвітній ділянці, скерову-
ючи дії проти москвофільства й комуністичної ідеології. Напри-
кінці 1930-х рр. організаційна сітка на Закарпатті ще не була дуже
розгалуженою, існували лиш окремі законспіровані станиці для
зв’язку із Західними Українськими Землями (ЗУЗ), а здебільшого
члени ОУН працювали легально у національно-культурній сфері1.
Розглядаючи розвиток ОУН на Закарпатті, потрібно враховувати,
що діяльність організації була тісно пов’язаною з формуванням на-
ціональної свідомості українців.
Вперше осередок ОУН у краї було створено наприкінці 1929 р.
в Ужгородській учительській семінарії під проводом Стефанії Но-
ваківської. Власне, це ще була філія Української Військової Орга-
нізації (УВО)2.
На той час головною проблемою в Закарпатті для національ-
ного руху було москвофільство. Одним із факторів, що підсилюва-
ли москвофільські тенденції у культурному розвитку краю, стала
політична й фінансова підтримка з боку чехословацької влади, яка
1 Мірчук П. Нарис історії ОУН / За ред. С. Ленкавського, Д. Штикала, Д. Чай-
ківського. – Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк, 1968. – С. 119, 548; Конгрес Україн-
ських Націоналістів 1929 р.: Документи і матеріали / Упоряд. В. Муравський. –
Львів, 2006. – С. 64.
2 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – Ужгород, 1996. – С. 231.
46
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
розуміла, що зростання національної свідомості українського на-
селення зумовить відокремлення Закарпаття.
На знак протесту проти москвофільства керівник КЕ ОУН З
С. Новаківська взялась за організацію атентату на лідера москво-
філів — голову Товариства ім. Духновича Євгена Сабова. До справи
було залучено учнів Ужгородської учительської семінарії Федора
Тацинця, Миколу Вайду та Володимира Федорчука. Здійснення
замаху вирішили довірити військовому офіцеру В. Шандору. Одна-
че той відмовився, не поділяючи терористичних методів політичної
боротьби і вважаючи атентат заходом непотрібним та шкідливим
для українського національно-визвольного руху. Тому роль ви-
конавця замаху доручили Ф. Тацинцю, опікуном якого у навчанні
був директор місцевої семінарії о. Августин Волошин. Отримавши
пісто лет і набої, Ф. Тацинець у лісі над с. Невицьким відпрацьову-
вав техніку схову зброї та маскування3.
Замах на Є. Сабова було здійснено 1 червня 1930 р., коли той у
супроводі соратників Степана Фенцика і Йосипа Камінського вихо-
див із приміщення театру після загальних зборів «Общества имени
Духновича» у «День Русской Культуры» в Ужгороді. Ф. Тацинець
промахнувся і навіть не поранив Є. Сабова. Бойовика одразу було
арештовано. Розпочався судовий процес, який увійшов в історію
під назвою «Справа Тацинця». Крім виконавця замаху, поліція за-
арештувала учнів М. Вайду, В. Федорчука та С. Новаківську4. На
суді 3—4 листопада 1930 р. Федір Тацинець заявив: «Я не хотів ні-
кого вбивати, а хотів лише звернути увагу публічної опінії на те, що
тутешній руський нарід це не москалі і що так звані “дні руської
культури”, уладжовані “духновичівцями”, це пагубна робота скри-
тих фанатичних душ, котрі найшли собі до ціли фальшиво амбітні
одиниці, що для своєї хворобливої амбіції підпирають нищення рід-
ного слова»5. С. Новаківська взяла всю вину на себе як головний іні-
ціатор та організатор і була засуджена до 5 років позбавлення волі.
Ф. Тацинця спершу ув’язнили на один рік, але в березні 1931-го
3 Могорита М. Постріл у москвофільство (про відважного січовика Федора
Тацинця) // Карпатська Січ. Матеріали науково-практичної конференції, присвя-
ченої 56-ій річниці Карпатської України (Ужгород, 11–12.03.1995). – Ужгород,
1996. – С. 204.
4 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 231.
5 Вегеш М. Сторінки історії ОУН–УПА в Закарпатті (1929–1939) // Сучасність. –
2001. – № 2. – С. 88.
47
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
термін збільшили до трьох років6. Існує версія, що проведення цієї
акції силами ОУН на Закарпатті було узгоджено з бойовою рефе-
рентурою КЕ ОУН ЗУЗ і що до неї був причетний Зенон Коссак —
заступник бойового референта ОУН Романа Шухевича7.
Юліан Химинець у спогадах констатував: «Зі заарештуванням
Стефанії Новаківської вся справа ОУН на Закарпатті була припи-
нена, бо не було охочих продовжувати працю в тому стилі, як це
було подумане п.[анею] С. Новаківською». Атентат загострив і до
того напружену національно-політичну ситуацію в краї, проте він
мав певне значення для формування у свідомості закарпатської
молоді ідеї збройної боротьби за українську державність.
У середині квітня 1930 р. відбулася ще одна резонансна подія
за участю членів ОУН, які намагалися переправити по підпільній
зв’язковій лінії велику партію нелегальної літератури. Всі вони
були заарештовані на чесько-польському кордоні8.
Коли в другій половині 1932 р. роботу КЕ ОУН З було віднов-
лено, з ініціативи ПУНу організацію поділили на два сектори:
легальний, керівником якого обрали Степана Росоху, і підпіль-
ний — керівник Юліан Химинець9. У Празі також було засновано
легальне періодичне видання націоналістів — місячник «Пробо-
єм», його редактором став голова Союзу підкарпатських руських
студентів (1932—1934) С. Росоха. До роботи над часописом долу-
чились Василь Івановчик, Василь Качуровський, Іван Колос, Іван
Кошан, Микола Лелекач, Микола Небесник, Єлизавета Кузь-
мівна, Іванка Гірна. Перший номер часопису датується 1 грудня
1933 р. Невдовзі журнал став популярним серед української мо-
лоді, у ньому почали друкуватися провідні діячі націоналістич-
ного руху. У споминах С. Росоха зазначав: «Напрямок часопису
був націоналістичний, а зміст бойовий, бо того вимагали існуючі
обставини на Закарпатті, яке від самих початків приділення його
в склад Чехословацької Республіки, 10 вересня 1919 р., змагалось
за своє національне обличчя і боролося за свої автономні права,
6 Там само.
7 Пирович В. Діяльність Зенона Коссака-Тарнавського в Карпатській Україні //
Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді. – Річник VI (XVIII). –
Ужгород, 2000. – С. 102.
8 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 231.
9 Там само. – С. 314–231.
48
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
словом, за правду і волю. За його бойовий характер і боротьбу з
чеським режимом багато слабодухів відмовлялось передплачува-
ти часопис. Зате “Пробоєм” поривав за собою молодь, яка само-
чинно організувалася в гуртках «пробоєвиків», ширила між насе-
ленням національну свідомість і давала відсіч кацапні-русофілам,
мадяронам та чеським затіям на Закарпатті»10.
Підпільний сектор ОУН Закарпаття акцентував свою увагу на
вихованні молодого покоління в патріотичному дусі. У 1930-х рр.
тут розгорнув діяльність «Пласт», створивши осередки майже при
кожній українській середній школі. Організаційну роботу серед
юнацтва проводили: Федір Савчун (Берегівська гімназія), Федір
Могіш (Учительська семінарія, м. Мукачеве), Дмитро Бандусяк,
Михайло Габовда, Дмитро Галай, Петро Стерчо, Юрій Шанта,
М. Кіштулинець, Іван Рошко-Ірлявський (Торговельна академія,
м. Мукачеве), Іван Кардашинець (Ужгородська гімназія), Олек-
сандр Блистів (Хустська гімназія). В цьому напрямі також активно
працювали М. Вайда, Василь Кузьмик, Юрій Шпилька, Іван Рогач,
Лев Канюга, Іван Кедюлич, В. Івановчик, Є. Кузьмівна, І. Гірна,
Оксана Голубінка11.
Одним із багатьох заходів підпільного сектору ОУН було про-
ведення 1 липня 1934 р. Другого з’їзду народовецької молоді в
Мукачевому, в якому взяли участь понад 10 тис. українців. До ор-
ганізаційного комітету, головою якого було обрано Ю. Химинця,
ввійшли націоналісти: д-ри Шпилька та В. Івановчик, С. Росоха,
Л. Канюга, Бора, Є. Кузьмівна, І. Гірна. З’їзд відбувся біля стін Му-
качівського театру; всупереч забороні Міністерства внутрішніх
справ було проведено маніфестацію під синьо-жовтим прапором
і ухвалено таку резолюцію: «Закарпаття на сьогодні належить до
Чехословаччини, однак українська молодь Закарпаття не вага-
ється ані на один момент прилучити Закарпаття до Українсько-
го Материка — Київ-Львів, оскільки така можливість настане»12.
На З’їзді виступили М. Бандусяк, Петро Белів, М. Вайда, Іван
Копач, І. Роман, С. Росоха. Цей захід став поштовхом для акти-
візації багатьох національно зорієнтованих організацій, особливо
10 Росоха С. Спомини: Події та люди на моєму життєвому шляху / Уклад.
В. Худанич. – Торонто–Ужгород, 2001. – С. 46–47.
11 Там само. – С. 85.
12 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 232.
49
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
у сільській місцевост і. Молодь, за свідченням С. Росохи, заявила:
«Ми українці і будемо боротись вже не за автономні права кар-
патських українців, але за національні та політичні права всього
українського народу»13.
У такому ж напрямі була проведена шкільна акція КЕ ОУН З,
яку почасти підтримало чехословацьке Міністерство шкільництва:
у другій половині 1930-х рр. по селах відбулися «шкільні страй-
ки», спрямовані проти спроби запровадити в українських школах
москво фільські підручники14.
Ще однією формою діяльності ОУН на Закарпатті з 1934 р. була
організація зустрічей членів ПУНу в квартирі Юліана Химинця
в Мукачевому. Зокрема, у серпні 1934 р. сюди приїхали Ярослав
Барановський — ‘Лімницький’ та Олег Кандиба — ‘Ольжич’, щоб
зустрітися з Григорієм Мацейком — виконавцем атентату на міні-
стра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького (15 червня
1934), який переховувався у братів Климпушів у с. Ясіня на Гу-
цульщині. У 1935 р. Мукачеве відвідав Крайовий провідник ОУН
ЗУЗ Лев Ребет, він зустрівся з представниками ПУНу Я. Баранов-
ським та Анною Чемеринською (для безпечного повернення з Му-
качевого до Праги їх супроводжувала дружина Юліана — Марія
Химинець). У 1936 р. до Мукачевого приїжджали також Олекса
Гасин — ‘Лицар’, Ярослав Стецько — ‘Карбович’, Іван Борков-
ський, Юрко Костів15.
При КЕ ОУН З влітку 1934 р. було сформовано жіночий відділ
Юнацтва на чолі з М. Химинець, який займався насамперед роз-
відкою. Першими членами відділу стали Є. Кузьмівна та І. Гірна.
Такі відділи діяли при середніх школах і гімназіях Ужгорода, Бе-
регова та Хуста, головним поміж ними став осередок, який орга-
нізувала при Торговельній академії в Мукачевому та вишколила
М. Химинець. У споминах М. Химинець так писала про спільну з
чоловіком діяльність для розвитку крайової ОУН: «Я багато ско-
ристала, і мій світогляд значно поширився у зв’язку з тим, що на
нашій хаті в Мукачеві зустрічались члени Закордонного Проводу
ОУН разом з націоналістами з Галичини. Я хочу зазначити, що між
13 Росоха С. Спомини… – С. 51.
14 Росоха С. Народження держави // Заповіт Срібної землі. Карпатська Україна в
боротьбі за незалежність. – Львів, 2001. – С. 20.
15 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 86, 232–233.
50
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
мною та чоловіком прийшло скоро до узгодження нашої підпільної
роботи. Деколи тяжко було визначити, що він робив, а що робила я.
Бо в усьому, що він робив, була і моя участь, в тому, що я робила,
була його участь»16.
* * *
У листопаді 1937 р. Є. Коновалець скликав нараду ПУНу
стосовно подальшої політики ОУН на Закарпатті (Мюнхенська
конференція). У ній взяли участь Ріко Ярий, Я. Барановський,
пполк. В. Колосовський, Михайло Сележко, В. Стахів, Орест Чеме-
ринський, Степан Давидович. Вважаючи, що цей регіон у майбут-
ньому зможе відіграти вагому політичну та військово-стратегічну
роль у боротьбі проти Польщі та СРСР, Провідник ОУН запро-
понував створити Окремий штаб ПУНу для справ Закарпаття.
Структура утвореного у Відні в лютому 1938 р. штабу об’єднувала
два профільні сектори: політичний, до якого належали Р. Ярий —
‘Карпат’, (відповідав за зовнішню політику), Я. Барановський —
‘Борис’, М. Сціборський — ‘Органський’, О. Сеник — ‘Канцлер’
(займались організаційними справами та внутрішньою політи-
кою), О. Чемеринський — ‘Оршан’ (завідував пресою та інфор-
маційною діяльністю), та військовий сектор, у якому працювали
полк. М. Колодзінський — ‘Генерал’, ген. М. Капустянський —
‘Низола’, ген. В. Курманович — ‘Торко’, полк. Р. Сушко — ‘Сич’,
пполк. В. Колосовський. Досягненням новоствореного штабу була
розпочата 16 вересня 1938 р. трансляція українських передач із
віденської радіо станції17.
Влітку 1938 р. в Парижі заходами військового штабу ПУНу
було видрукувано брошуру «Закарпаття». Її автор Орест Чеме-
ринський — ‘Ярослав Оршан’ поставив собі за мету подати ви-
черпний історичний опис політичної, соціальної та географічної
історії краю в контексті загальноєвропейської політики, визна-
чити роль Закарпаття у всеукраїнському визвольному русі та
у планах ОУН. Він стверджував: «Перша небезпека, що гро-
зила, грозить і далі Закарпаттю: стати предметом порозумінь
16 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 361–362.
17 Стахів В. П. Почалося в Ужгороді, а закінчилося в Мармароському Сиготі. Декілька
фрагментів подій з новішої історії Закарпаття з приводу 15-річчя постання дер-
жави Карпатська Україна // Вісті. – Мюнхен, 1954. – Ч. 11-12 (49-50). – С. 7–10;
Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 549.
51
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
між якимись державами, і на підставі цього порозуміння впасти
жертвою чи то збройної, чи то мирної окупації новим займанцем.
Друга небезпека лежить у тому, що між українцями чи то Закар-
паття, чи то поза ним — можуть знайтись сили, що будуть готові
запродати Закарпаття якій-небудь чужій силі. Як приклад такої
можливості можна навести “будапештський акт” гетьмана Ско-
ропадського, який за невелику суму обіцяних грошей, підписав в
1929 р. в Будапешті договір, яким зрікся Закарпаття на користь
Угорщини»18. Розв’язання політичної проблеми Закарпаття автор
бачив у рамках вирішення майбутнього всієї України. «Першим
практичним висновком буде створення тут політичної сили — в
протиставленні до всіх агентур Праги, Будапешту, Москви й Вар-
шави, які діють на Закарпатті. Цим агентурам мусить бути ви-
повіджена найрішучіша війна в ім’я власних ідеалів: великих,
ясних захоплюючих, в ім’я ідеалів революційних, що мобілізу-
ють до боротьби за УССД»19. Автор брошури вважав, що Чехія,
Словаччина, Закарпатська Україна повинні існувати як само-
стійні держави, уклавши пакт про добросусідство. Закарпаття
мало би стати зав’язком української державності, приймаючи до
себе українських політичних емігрантів із різних країн Європи.
Завдяки інвестуванню капіталу української еміграції край долу-
читься до світового господарського процесу20. Щодо місця ОУН у
майбутньому політичному житті краю Чемеринський зазначав:
«Закарпаття може орієнтуватись тільки на ту єдину соборну, по-
надпартійну силу української дійсності, якою є організований
український націоналізм. В тісному зв’язку з ним і стосуються
організацій методи. Закарпаття виробить собі певну особливу їх
надбудову. Ця надбудова буде пристосована до сьогоднішніх умов
боротьби на Закарпатті»21.
Німецькомовне видання цієї брошури було зорієнтоване на
вищі політичні та військові кола Німеччини як потенційного союз-
ника ОУН у Європі — воно мало привернути їхню увагу до укра-
їнської проблематики, й зокрема до долі Закарпаття. Провідні
члени ОУН, як і керівники найбільших закарпатських політичних
18 Оршан [Чемеринський О.]. Закарпаття. – Париж, 1938. – С. 22.
19 Там само. – С. 24.
20 Там само. – С. 26–28.
21 Там само. – С. 30.
52
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
партій, сподівалися, що, розв’язавши проблему Судетів на ко-
ристь німців, Німеччина, за аналогією, підтримає українців у За-
карпатті. У брошурі зазначалося: «В момент успішного завершен-
ня змагань судейських німців, вся Ч[ехо]С[ловацька]Р[еспубліка]
незвичайно захитається й чеська національна думка стане на ви-
рішальній історичній точці. Саме в цей критичний момент Закар-
паття зможе підперти активно й зреалізувати свою ідею […] Така
розв’язка чехословацької проблеми посприяє постанню спільних
мадярсько-польських кордонів, що вело б, напевно, до захитання
рівноваги в середній Європі. До цього, зокрема, не допустила б ні-
коли Німеччина»22.
На основі брошури О. Чемеринського влітку 1938 р. ПУН підго-
тував «Платформу Закарпаття» з десяти пунктів — своєрідну про-
граму діяльності ОУН у краї. Згодом її також прийняла закордонна
делегація Карпатської України — як базу для подальшого плану
дій у дипломатичній ділянці23. На думку члена ПУНу ген. Миколи
Капустянського — ‘Низоли’, Чехословаччина разом із Карпат-
ською Україною посідала ключову позицію на Сході Європи і тво-
рила своїм геополітичним становищем та поважним стратегічно-
економічним потенціалом перепону для військового просування
Німеччини на Схід. Також вона була зручним плацдармом для ра-
дянських та антантівських армій24.
У рамках роботи військового штабу ПУНу 1938 р. Михайло Ко-
лодзінський завершив роботу над дослідженням «Воєнне значен-
ня та стратегічне положення Закарпаття». В ньому він визначив
основні напрями діяльності ОУН та імовірний розвиток майбутніх
подій. Колодзінський зазначав, що після підписання радянсько-
чехословацького договору до Закарпаття прикута особлива увага
провідних військово-політичних держав світу, і згодом цей регіон
може стати основною базою для радянських військ і авіації. Коло-
дзінський констатував: «Під оглядом стратегічним, Закарпаття
було б неоціненим для оборонної системи української держави […]
Сильно уфортифіковані Карпати зможуть здержати ворожий на-
ступ зрівно з полудня як і з заходу. В цьому випадку має для нас
22 Оршан [Чемеринський О.]. Закарпаття. – С. 26–27.
23 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 240.
24 Вегеш М. Сторінки історії ОУН–УПА в Закарпатті (1929–1939) // Сучасність. –
2001. – № 2. – С. 89.
53
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
неоцінене значення Лемківщина. З неї ми вічно будемо загрожу-
вати полудневій Польщі. Ніякий поляк не відважиться перейти на
схід від Вісли, якщо поперед не буде здобутою Лемківщина, сполу-
чена фортифікаційною системою з Перемишлем і Львовом»25. За-
карпаття можна було б за короткий час перетворити у природний
плацдарм-фортецю, своєрідну лінію Маннергейма перед наступом
будь-яких ворожих армій26.
Тим часом у середовищі закарпатських націоналістів визрі-
вали плани щодо формування власних збройних сил. Провідний
діяч ОУН на Закарпатті С. Росоха у статті «Боротьба аж до пере-
моги» наголошував, що наближаються великі світові події, і в цей
історичний момент необхідно повести боротьбу за українські на-
ціональні права. Своєю чергою провід КЕ ОУН З висував конкрет-
ні політичні вимоги до чехословацького уряду, серед яких — на-
дання автономних прав Закарпаттю згідно із Сен-Жерменським
договором, передача губернатору всіх повноважень та негайне
скликання закарпатського Сойму. С. Росоха як керівник пропа-
гандистського відділу КЕ ОУН З подав ідею використати організо-
вані Міністерством оборони Чехословаччини 6-місячні передвоєн-
ні військові вишколи для студентів, які ще не відбули обов’язкової
18-місячної служби, як базу для формування українських вій-
ськових відділів27.
На загальному з’їзді Першої української центральної народної
ради в Ужгороді (1 110 делегатів), який відбувся 4 вересня 1938 р.,
було створено парамілітарну організацію — Українську національ-
ну оборону (УНО). Її головою обрано В. Івановчика, заступником
голови та організаційним референтом — І. Рогача, генеральним се-
кретарем — С. Росоху. Внаслідок реорганізації 17 вересня, головою
УНО став С. Росоха, В. Івановчик — організаційним референтом,
І. Рогач — заступником голови, Василь Деха — секретарем, Андрій
Гелетка — скарбником. До військового штабу ввійшли: полковни-
ки Микола Аркас і Гнат Стефанів (шеф штабу), Дмитро Климпуш,
25 На зов Києва: Український націоналізм в ІІ Світовій війні. Збірник статей. –
Київ, 1993. – С. 132.
26 Бурун. [Колодзінський М.] Воєнне значення й стратегічне положення Закарпаття
// Війна й техніка. Воєнно-науковий збірник. – [Париж], 1938. – С. 34–48.
27 Росоха С. Боротьба аж до перемоги // Пробоєм. – Прага, 1938. – Червень. –
С. 68–69; Росоха С. Спомини… – С. 59–60.
54
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
Юрій Шпилька, Іван Коперльос,
Юрій Станинець, Василь Щадей,
Лука Ченюк, сотн. Клименко28.
Загальна кількість членів УНО
сягнула однієї тисячі осіб, вони
утворили міцну мережу по всьо-
му Закарпатті. Організація займа-
лась державною безпекою, особи-
стою охороною прем’єр-міністра
та міністрів автономного уряду,
державного майна, обороною на-
селення краю від нападів угор-
ських та польських терористів. Зі
семінаристів та гімназистів було
сформовано два більш-менш боє-
здатних відділи УНО. Згодом їх
звели в 1-шу чоту під командуван-
ням полк. Михайла Колодзінсько-
го — ‘Гузара’. Саме цим відділам
10 листопада 1938 р. було доруче-
но евакуювати державні структу-
ри автономного уряду Карпатської
України з Ужгорода до нової столиці — Хуста й убезпечити їх від
нападів угорських терористів29.
У травні—жовтні 1938 р. КЕ ОУН З розгорнула активну діяль-
ність, спрямовану на здобуття автономного статусу для Закарпаття
та на підготовку її збройних сил. У серпні 1938 р. КЕ через місцеву
пресу поширила заяву: «Надходить великий час! Закарпаття му-
сить стати зародком одної Самостійної Соборної Української Дер-
жави від Попраду і Татрів аж до Каспійського моря і гір Кавказу!
Стати цим зародком мусить бути для нас найбільшою честю! Ми
будемо горді, що якраз ми перші будемо тими, що зачнуть відбу-
довувати Українську Державу. Що ми поможемо нашим браттям
скинути московське, польське й румунське ярмо. В цій відбудові
поможе нам тільки єдність народу, велика віра в свої власні сили й
28 Росоха С. Спомини… – С. 76–77.
29 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 553; На зов Києва… – С. 34.
Дмитро Климпуш
55
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
віра в те, що Бог призначив нас повести свій народ до Волі!»30. Від
24 жовтня 1938 р. офіціозом націоналістичної думки в Закарпатті
став тижневик «Наступ» (редактор С. Росоха).
* * *
У 1938—1939 рр. головним засобом допомоги ПУНу урядові
Карпатської України стали дипломатичні заходи. Прибувши до
Відня 29 вересня 1938 р., Ю. Химинець очолив закордонну деле-
гацію Карпатської України, до складу якої також увійшли Євген
Скоцко, Юрій Габовда, М. Неньо. Функції політичного та дипло-
матичного представництва справ Закарпаття на міжнародній аре-
ні взяла на себе Українська пресова служба (УПС) у Берліні, що
діяла при Міністерстві закордонних справ та Міністерстві пропа-
ганди Німеччини. Кандидатуру її керівника (Володимира Стахо-
ва — ‘Мека’) погодили ПУН та прем’єр-міністр Августин Волошин.
Стахів співпрацював з Іваном Ґабрусевичем (політичні справи),
Богданом Кордюком (економічна політика), Орестом Чемерин-
ським (питання преси та інформації). У листопаді—грудні 1938 р.
берлінське представництво прибуло до Хуста, щоб отримати вка-
зівки від уряду Карпатської України, Головної команди Карпат-
ської Січі* та КЕ ОУН З.
У німецькому Міністерстві закордонних справ відповідальними
за справи в Угорщині та Чехословаччині були державний секретар
Кепплер і його заступник Фезенмаєр. Політика щодо Закарпаття
належала до компетенції відділу південно-східних справ на чолі з
легаційним секретарем фон Штеховим та радником фон Альтен-
бурґом, які стояли на проукраїнських позиціях. Державну неза-
лежність Карпатської України пропагували також керівник східно-
го відділу МЗС, міністріальний директор Шліп, його референт для
неросійських народів СРСР, легаційний радник Маєр-Гайденгаґен,
один із головних референтів «Бюро Ріббентропа» д-р Петер Кляйст,
керівник Абверу адм. Вільгельм Канаріс із заступниками —
полк. Ервіном Лягузеном, полк. Штольце, пполк. Куртом Грабе, за-
ступник головного редактора агенства «Ост-експрес» Гайнріх Гек-
кель та співробітник «Німецького інформаційного бюро» Альвенс.
30 Росоха С. Спомини... – С. 76–77; На зов Києва… – С. 36.
* Організація народної оборони Карпатська Січ – парамілітарна організація ство-
рена в Карпатській Україні у листопаді 1938 р. на базі УНО.
56
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
Вони відстежували й активно протидіяли пропагандивним зусил-
лям посольств Угорщини та Польщі в Берліні й Римі — основних
противників державності Карпатської України31.
Перебуваючи в Берліні, Ю. Химинець у жовтні 1938 р. разом
із М. Колодзінським передали меморандум литовському консу-
лу у справах Карпатської України з проханням про підтримку
та запрошенням відвідати Закарпаття32. 15 грудня 1938 р. Р. Ярий
як відповідальний за зв’язки ОУН з Японією, Ю. Химинець,
ген. В. Курманович та два представники японського генерального
штабу відвідали Хуст. У Римі інтереси Карпатської України захи-
щав представник ПУНу Євген Онацький. Завдяки його старанням
було заплановано заснувати в Хусті італійське консульство на чолі
з консулом Енріко Інсабато33.
На початку листопада 1938 р. Голова ПУНу полк. Андрій Мель-
ник здійснив поїздку до Праги у справі озброєння Карпатської Січі.
Також Мельник побував у Перечині (Закарпаття) на таємній на-
раді з німецьким консулом Г. Гофманом, С. Росохою та І. Романом34.
На доручення А. Мельника Олег Кандиба — ‘Ольжич’ став офі-
ційним уповноваженим Проводу ОУН при уряді Августина Воло-
шина. Він займав посаду керівника культурної референтури ПУНу
й став членом військового штабу Карпатської Січі, 17 січня 1939 р.
йому було надано громадянство Карпатської України35.
На нараді Військового штабу ОУН у складі М. Капустянського,
Р. Ярого, В. Курмановича, Р. Сушка, Степана Чучмана, О. Сеника,
Я. Барановського було вирішено вислати М. Колодзінського на За-
карпаття, щоб організовувати військові відділи (останні двоє учас-
ників виступали категорично проти ухваленого рішення). В середині
31 Стахів В. П. Почалося в Ужгороді, а закінчилося в Мармароському Сиготі…
// Вісті. – Мюнхен, 1954. – Ч. 11-12 (49-50). – С. 5–6; Samuś P., Badziak K.,
Matwiejew G. Akcja «Łom». Polskie działania dywersyjne na Rusi Zakarpackiej w
świetle dokumentόw Oddziału II Sztabu Głόwnego WP. – Warszawa, 1998. – S. 168;
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Львів, 1993. – С. 60.
32 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 90; Стебельський І. Шляхами мо-
лодості й боротьби. Спогади. Статті. Листування. – Київ, 1999. – С. 39.
33 Боржава Ю. Від Угорської Руси до Карпатської України. – Філадельфія, 1956. –
С. 46.
34 Вегеш М. Сторінки історії ОУН-УПА в Закарпатті (1929–1939) // Сучасність. –
2001. – № 2. – С. 96–97.
35 Вегеш М. Олег Ольжич в Карпатській Україні // Історія і політика. – Т. 2. –
Ужгород, 2005. – С. 475–477.
57
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
листопада 1938 р. Окремий штаб для справ Закарпаття направив
до Хуста делегацію під керівництвом Р. Ярого та Я. Барановського.
В її складі були офіцери Військового штабу ОУН: пор. Гриць Ба-
рабаш — ‘Чорний’, пор. Осип Карачевський — ‘Свобода’, чот. Лев
Крисько — ‘Кріс’, які закінчили німецькі штабні курси і повинні
були організовувати військові кадри. В. Стахів, Михайло Качмар,
Костянтин Мельник, Теодозій Сендзік та Іван Іваницький мали зав-
дання налагодити контакти з політичними та військовими діячами,
місцевими урядовцями. До приїзду делегації на Закарпатті вже
працювали О. Чемеринський — ‘Оршан’, Богдан Кордюк, Олег Кан-
диба — ‘Ольжич’, Улас Самчук. Для вишколу січовиків Окремий
штаб привіз понад десять пістолетів, два автомати, три кріси й знач-
ну кількість набоїв. Штаб Карпатської Січі намагався в обхід ПУНу
отримати зброю. Зокрема, пор. Гриць Барабаш — ‘Чорний’ за посе-
редництвом пор. Ільницького-Занковича вів перемовини з команду-
ванням Братиславського армійського корпусу, яке після консульта-
ції погодилося надати легке озброєння, але лише зі згоди німецького
генштабу. Проте у Берліні, у Верховному командуванні Вермахту
(ОКВ*), Г. Барабашу відмовили з огляду на позицію ПУНу36.
Діяльність закордонної делегації Карпатської України піс-
ля І Віденського арбітражу була припинена. Як уповноважений
прем’єр-міністра Августина Волошина, Юліан Химинець для
зв’язку з ПУНом залишався за кордоном до 15 грудня 1938 р.37.
25—26 лютого 1939 р. до Берліна прибув командант Карпатської
Січі Іван Роман для переговорів щодо отримання зброї. Його зустрі-
чі організовував В. Стахів із допомогою пполк. К. Грабе, май. Дерін-
ґа, Гайнца Геккеля, Петера Кляйста, Зіґфріда Цоґльмана. Після
відповідних консультацій з представниками урядових кіл та ОКВ
І. Роману була дана відповідь, що після уточнення деталей і техніч-
ного боку справа доставки зброї остаточно вирішиться і по приїзді
міністра Ю. Ревая будуть підписані відповідні документи. Увечері
6 березня 1939 р. міністр Ю. Ревай зустрівся з державним секрета-
рем Кеппелером. В. Стахів у спогадах так написав про ці перегово-
ри: «Німецький партнер погодився на підставі грудневого договору
* Від нім. Oberkommando der Wermaht – Верховне командування Вермахту.
36 Стахів В. П. Почалося в Ужгороді, а закінчилося в Мармароському Сиготі… //
Вісті. – Мюнхен, 1955. – Ч. 7-8 (51-52). – С. 15.
37 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 92.
58
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
виплатити за свої зобовязання 2 мільйони марок на окреме конто
карпатського уряду. Іншими словами, з цього конта можна було та-
кож трансферувати відповідну суму на закуплення зброї»38.
Отож, можна стверджувати, що орієнтація націоналістичного
проводу Закарпаття, як і уряду А. Волошина, на Німеччину була
суто прагматичною, адже уряди Німеччини та Італії виступили
міжнародними гарантами територіальної цілісності Карпатської
України відповідно до рішень І Віденського арбітражу від 2 листо-
пада 1938 р. З іншого боку, встановлюючи тісні контакти з Німеч-
чиною, Італією та Японією, українські націоналісти намагалися
заручитись міжнародною підтримкою великих держав, які нега-
тивно ставились до комуністичної доктрини. У своїх стосунках з
Німеччиною оунівці намагалися ставити національні інтереси над
реальними можливостями українсько-німецького союзу. Саме у
цьому полягала принципова розбіжність між членами КЕ ОУН, що
прибули в Карпатську Україну, та ПУНом, який підтримував пла-
ни Німеччини, нехтуючи українськими інтересами.
Намагаючись отримати гарантію непорушності кордонів Кар-
патської України від Німеччини, А. Волошин 8 січня 1939 р. віді-
слав Ю. Химинця до Берліна, щоб підготувати зустріч з Адольфом
Гітлером. 9 березня 1939 р. Юліан Химинець зустрівся в Берлі-
ні з директором УПС В. Стаховим, який перед цим мав розмову з
пполк. Куртом Грабе, одним із посередників між ПУНом і військо-
вими колами в ОКВ. В. Стахів повідомив, що незабаром у Чехосло-
ваччині відбудуться великі зміни, тому існує вказівка бути готови-
ми до будь-якої несподіванки. Ю. Химинець разом із В. Стаховим
того ж дня поїхали до Відня — обговорити справу із секретарем
ПУНу Я. Барановським — ‘Лімницьким’. 10 березня відбулася на-
рада провідних членів ОУН (у такому складі: Р. Ярий, О. Сеник,
Я. Барановський, Ю. Химинець, В. Стахів, Анна Чемеринська —
‘Іскра’, Р. Сушко, М. Капустянський, Віктор Курманович) щодо по-
дальшої діяльності на Закарпатті. Загалом усі зійшлись на думці,
що Карпатська Україна має проголосити самостійність і офіційно
просити німецький уряд про захист і допомогу. Більшість погоди-
лася з думкою Барановського про те, що Гітлер не піде на передачу
38 Стахів В. П. Почалося в Ужгороді, а закінчилося в Мармароському Сиготі… //
Вісті. – Мюнхен, 1955. – Ч. 7-8 (51-52). – С. 15.
59
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
Карпатської України Угорщині. Лише Р. Ярий і А. Чемеринська
запропонували на основі пропозицій В. Стахова виробити запасний
план дій. Після засідання В. Стахів передав Ю. Химинцю інструк-
ції такого змісту: виїхати через Братиславу до Хуста і детально
роз’яснити політичну ситуацію прем’єр-міністрові та всьому уряду,
команді Організації народної оборони — Карпатська Січ (ОНОКС),
зокрема М. Колодзінському, і КЕ ОУН З через О. Ольжича; вста-
новити в Хусті постійне чергування при братиславському радіо і
у випадку проголошення Словаччиною незалежності проголосити
через дві години самостійність Закарпаття на зборах Cойму; пові-
домити про це негайно В. Стахову до Берліна; уникати будь-яких
сутичок із чехами й домовитися про спільні дії з ген. Прхалою, Сва-
теком, Люкашем; бути пильними супроти загрози з півдня. З цими
інструкціями Ю. Химинець виїхав до Хуста39.
14 березня 1939 р. через УПС у Берліні було розіслано пре-
совий комунікат про проголошення незалежності Карпатської
України. Прем’єр-міністр Ю. Ревай офіційно призначив В. Стахо-
ва представником Карпатської України в Берліні. Той негайно по-
відомив про своє призначення МЗС Німеччини та висловив про-
хання долучитися до процесу припинення окупації угорськими
військами. На ім’я посла Японії в Берліні ген. Гіроші Ошіми, який
наприкінці березня 1939 р. направив у Будапешт полк. Манакі й
май. Нагату, було складено петицію з проханням висловити про-
тест проти катування полонених вояків Карпатської Січі. 1 квіт-
ня Ошіма у розмові з міністром закордонних справ Німеччини
Й. Ріббентропом вимагав звільнення усіх військовополонених з
угорських таборів40.
* * *
Головні заходи Проводу ОУН у справі Карпатської України
стосувались організації фінансової допомоги та дипломатичних
зусиль. Фактично майже всі контакти між урядом Карпатської
України та Німеччиною здійснювались за допомогою та посеред-
ництва ПУНу.
39 Стахів В. П. Почалося в Ужгороді, а закінчилося в Мармароському Сиготі… //
Вісті. – Мюнхен, 1955. – Ч. 9-10 (59-60). – С. 6–7; Химинець Ю. Тернистий шлях
до України. – С. 92–94, 315.
40 Стахів В. П. Почалося в Ужгороді, а закінчилося в Мармароському Сиготі… //
Вісті. – Мюнхен, 1955. – Ч. 9-10 (59-60). – С. 9–10.
60
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
У Хусті за гроші Організації державного визволення зі США
було куплено цілий будинок, т. зв. «Американську Амбасаду»,
яка стала головним штабом ОУН у Закарпатті. Тут працювали
полк. М. Колодзінський, генерали М. Капустянський та Володимир
Петрів41. За ініціативою О. Ольжича 10 грудня 1938 р. в Хусті було
створено Українське еміграційне бюро в Карпатській Україні на
чолі з М. Галаганом і В. Колодієм. Завданням бюро було сприяти
доцільному використанню сил, знань і фінансових ресурсів україн-
ської еміграції у розбудові державно-господарчого й культурного
життя Карпатської України42.
16 вересня 1938 р. Провід українських націоналістів неофіційно,
через газету «Діло», оприлюднив таку заяву: «Українське Закар-
паття захищає в цій хвилині ідею незалежної Української Закарпат-
ської Держави, яка з хвилиною вибуху повстання на всіх україн-
ських землях проти всіх окупантів України стихійно об’єднається
в єдину державу українців»43. 26 вересня у Львові відбулася перша
велика демонстрація проти угорських зазіхань на українські землі44.
20 жовтня УПС передала через віденське радіо заяву: «Полковник
А. Мельник, Голова ПУН і Вождь націоналістичного руху, як най-
пов нішого вияву соборного українства, закликає всіх українців стати
суцільною лавою на службу нації й зокрема бути готовими під сучас-
ну пору кинути максимум національної енергії для скріплення сил у
боротьбі за Українську Карпатську державу»45. У жовтні Роман Шу-
хевич вів переговори із львівськими політиками й представниками
господарських установ щодо надання допомоги уряду Карпатської
України та новоствореній Українській національній обороні.
Більшість маніфестацій, організованих ОУН у Західній Укра-
їні, пройшли у Львові. Зокрема, 11 жовтня з нагоди надання авто-
номії Закарпаттю в соборі св. Юра відбулося богослужіння, яке пе-
реросло в кількатисячну демонстрацію, що вилилась у бійку між
її учасниками та поліцією і польськими студентами. Згодом три-
вали погроми приміщень українських громадських установ, ор-
ганізацій та кооперативів. Богослужіння за Карпатську Україну
41 Бажанський М. Мемуарна мозаїка. – К., 1998. – С. 105, 84.
42 ДАЗО. – Ф. 18. – Оп. 1. – Спр. 61. – Арк. 1.
43 Організація Українських Націоналістів (1929–1954). – Б. м. в., 1955. – С. 203.
44 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 564.
45 На зов Києва… – С. 37.
61
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
відправляли також у Бережанах, Дрогобичі, Стрию, Перемишлі,
Буську та інших містах і селищах, у них брали участь тисячі, а по-
декуди й десятки тисяч осіб. Для придушення цих виступів було
направлено поліційні та військові відділи з Польщі (у Карпати при-
були три полки уланів, два полки піхоти і полк легкої артилерії)46.
Упродовж жовтня в Золочеві, Чорткові, Галичі, Стрию, Підгай-
цях та Рогатині відбулися демонстрації на підтримку Карпатської
України. У Буську була організована маніфестація, яку ініціювали
Дмитро Куп’як та Григорій Пришляк. У Бережанах через сутич-
ку між польською поліцією та місцевим населенням загинули де-
сятеро осіб, а понад 100 українців було заарештовано. 20 жовтня у
Стрию після великої демонстрації було затримано її організаторів,
а також багатьох підозрюваних у членстві в ОУН, усього — 156 осіб,
з яких 106 направили до «слідчого арешту». Загалом від 15 вересня
1938 до 12 квітня 1939 р. лише в Галичині проведено 456 україн-
ських демонстрацій, 52 саботажі та 55 актів терору47.
Наприкінці вересня 1938 р. оунівці почали нелегально переби-
ратися через польсько-чехословацький кордон. Однією з перших
великих груп, що за наказом Організації перейшла зі зброєю на
Закарпаття, була бориславська група на чолі з сільським провід-
ником с. Тур’я. Наприкінці вересня — в жовтні такі переходи були
переважно стихійними, неорганізованими і тому швидко вийшли
з-під контролю ПУНу48.
Від жовтня 1938 р. зафіксовано численні випадки масового пе-
реходу через чехословацький кордон із метою вступити до «укра-
їнського легіону» на Закарпатті. Наприклад, із Дрогобича при-
були Василь Мороз, Євген Гутович і Йозеф Городицький, Стефан
46 Гайвас Я. Воля ціни не має. – Торонто, 1971. – С. 17–21; Мірчук П. Нарис історії
ОУН. – С. 564; Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 90.
47 Спроба ліквідації ОУН польською владою напередодні Другої світової війни на
території Галичини та Волині // 1939 рік в історичній долі України та укра-
їнців. Матеріали міжнародної наукової конференції 23–24.09.1999 в ЛНУ ім.
І. Франка. – Львів, 2001. – С. 82–83; Центральний державний архів вищих орга-
нів влади та управління (далі – ЦДАВО) України. – Ф. 3833. – Оп. 3. – Спр. 10. –
Арк. 40, 69–69зв.; Куп’як Д. Спогади не розстріляного. – Торонто–Нью-Йорк,
1991. – С. 69–70.
48 Гірняк Л. [Кознарський Л.] На стежках історичних подій. Карпатська Україна і
наступні роки. Спогади і матеріали. – Нью-Йорк, 1979. – С. 45–46; Центральний
державний історичний архів (далі – ЦДІА) України у Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. –
Спр. 1223. – Арк. 1.
62
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
Зарицький, Теодор Лата, Володимир Михач, брати Володимир, Ми-
кола та Михайло Андруськіви, Іван Ранчак. 30 листопада 1938 р. ко-
місаріат прикордонної охорони у Ворохті подав список членів ОУН,
які на початку листопада прибули до Чехословаччини, щоб при-
єднатися до «українського військового відділу»: Микола і Михай-
ло Німчуки, Н. і Р. Гуцуляки, І. Герелюк, М. і В. Куп’яки, Ф. Бойко,
М. Прокопош, А. Мотрук, Ю. Федерчук та ін.49. Зі Стрия 6 листопада
рушили на Закарпаття члени ОУН П. Козій та С. Бещиця, а з Деля-
тина 21 листопада туди прибули В. Нижчий, М. Брайчак, М. Остап-
чук, В. Білінкевич, Б. Мельник, М. Хлопанник, В. Хмельник50. За да-
ними львівської поліції, члени ОУН Лев Кознарський, Володимир та
Євген Стахови потрапили на Закарпаття і вступили в Карпатську
Січ. Щоб припинити перехід оунівців у Карпатську Україну, поль-
ська поліція встановлювала нагляд за відомими їй членами ОУН51.
Військовий штаб Карпатської Січі під командуванням полк. Ми-
хайла Колодзінського — ‘Гузара’ на початку листопада 1938 р.
розробив детальний план організації регулярної армії з опорою на
власні сили. Основною базою для формування військових відділів
мали стати Західні Українські Землі. Передбачалося нелегально пе-
реправити добровольців із числа членів ОУН, українських старшин
із польської армії та учасників визвольних змагань 1917—1921 рр.
Кошти, зібрані у підприємців та серед населення на ЗУЗ, планува-
лося використати на закупівлю зброї та умундирування. ПУН мав
організувати збір коштів серед української еміграції та забезпечити
закупівлю зброї. Решту потрібної зброї та боєприпасів сподівалися
отримати, роззброївши чехословацькі військові підрозділи та захо-
пивши військові склади на території Закарпаття. Через Олега Кан-
дибу — ‘Ольжича’ цей план було передано ПУНу на затвердження,
але з невідомих причин зволікалося з його втіленням. Щоправда, у
Львові Роман Шухевич провів переговори з провідними діячами по-
літичних партій та організацій: планувалося через комбатантську
організацію колишніх старшин визвольних змагань «Молода Грома-
да» зібрати кошти з українського населення та торгово-економічних
установ на спорядження для п’яти—шести тисяч вояків52.
49 ЦДІА України у Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1223. – Арк. 5–8, 15–18.
50 Там само. – Спр. 1221. – Арк. 1, 19.
51 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 499. – Арк. 57.
52 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 554–555.
63
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
За даними польських органів безпеки за 1939 р., на початку
листопада 1938 р. на Закарпаття з метою вступу до Карпатської
Січі перебралися провідні діячі ОУН: Осип Карачевський, Роман
Шухевич, Роман Мирович, Володимир Щигельський, Євген Ста-
хів, Осип Бойдуник, Іван Стебельський, Лев-Ярослав Зацний (усіх
було позбавлено польського громадянства), Євген Врецьона, Осип
Тюшка, Станіслав Левицький53.
Безпосередньо організацією переходів через кордон займалися
Роман Шухевич, Іван Бутковський — ‘Гуцул’, Лев Ребет — ‘Кіл’,
Мирослав Тураш — ‘Грибівський’ (окружний провідник ОУН
Стрийщини, згодом — Крайовий провідник ОУН ЗУЗ), Володимир
Тимчій — ‘Лопатинський’ (організаційний референт КЕ). Важлива
роль також належала рядовим членам ОУН, які знаходили добро-
вольців та допомагали їм перейти через Карпати54.
Член штабу Карпатської Січі Є. Врецьона — ‘Волянський’ пе-
редав по зв’язковій ліній Крайовому проводу ОУН вимогу надати
матеріально-технічну допомогу та кваліфікованих кадрів, а також
вирядити на Закарпаття відповідну особу для вивчення обставин
і проведення зустрічей з політичними діячами. Організацію до-
помоги Карпатській Україні було доручено Романові Шухевичу,
який мав скоординувати підготовку членів ОУН і симпатиків та
збір матеріальних засобів і коштів на ЗУЗ. На Закарпаття було
відправлено організаційного референта КЕ ОУН на ЗУЗ Яросла-
ва Гайваса — ‘Каменя’. У Хусті він провів наради зі старшинами
штабу Карпатської Січі та членами ОУН. З його спогадів відомо про
велику нараду у квартирі Євгена Кульчицького — ‘Гута’, де були
присутні також Є. Врецьона, І. Бутковський, В. Стахів, О. Ольжич і
Я. Барановський. Обговорювали загальне політичне становище ав-
тономної Підкарпатської Русі та організацію допомоги для неї на
всіх рівнях державного життя. До Закарпаття вирішено було ви-
силати лише найпотрібніших спеціалістів із числа викритих членів
ОУН або тих, кому в Польщі загрожував арешт55.
53 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistόw w Polsce w latach 1929–1939.
Geneza, struktura, program, ideologia. – Lublin, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii
Curie Sk�odowskiej, 2003. – S. 391.
54 Шпіцер В., Мороз В. Крайовий провідник Володимир Тимчій – «Лопатинський». –
Львів, 2004. – С. 75; Гайвас Я. Воля ціни не має. – С. 32.
55 Гайвас Я. Воля ціни не має. – С. 33–41, 45–46, 50–53.
64
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
Перед від’їздом Я. Гайваса з Хуста в приміщенні «Січової Гос-
тинниці» відбулася ще одна таємна нарада провідних діячів ОУН,
на якій були також присутні члени ПУНу Я. Барановський та
О. Ольжич. ПУН вважав справу Карпатської України важливою
для ОУН остільки, оскільки можна було прослідкувати за політи-
кою багатьох європейських держав щодо українського питання.
З іншого боку, на Закарпатті Організація могла випробувати го-
товність своїх людей до інтенсивної організаторської та керівної
роботи в легальних умовах. Однак цю справу не розглядали як са-
моціль, а лише як шлях до реалізації головної мети націоналістич-
ного руху — відновлення УССД на всіх етнічних землях56.
До нелегалів, які перебиралися з Польщі, чехословацький уряд
мав двояке ставлення: від мовчазного схвалення до депортації. На-
томість польська влада влаштовувала судові процеси над неле-
галами в Самборі, Коломиї, Бережанах, Станиславові, Стрию, на
яких було засуджено декілька десятків членів ОУН, переважно на
один рік тюремного ув’язнення. Тому в листопаді 1938 р. ПУН ви-
дав інструкцію крайовим членам ОУН із суворою забороною пере-
ходити кордон без відповідного дозволу організаційних структур.
КЕ ОУН на ЗУЗ додала від себе попередження, що тих, хто всупе-
реч наказу зважиться піти на Закарпаття, судитиме революційний
трибунал — як анархістів і провокаторів. ПУН пояснював свою по-
зицію тим, що Закарпаття уже забезпечене достатньою кількістю
кадрів, яких можна, у разі потреби, підсилити людьми із закордону,
а Галичину та Волинь не можна залишати «оголеними», оскільки
тут у майбутньому Організацію чекають важливі події. Заборонна
інструкція була опублікована в багатьох українських газетах За-
хідної України57. Проте для більшості рядових членів поява цієї ін-
струкції була незрозумілою. У жовтні 1938 р. до Ужгорода прибув
представник ПУНу Я. Барановський, щоб пояснити «крановикам»
позицію ПУНу та вимагати негайного виїзду із Закарпаття. Попри
все заборонна інструкція закордонного Проводу ОУН не знайшла
підтримки більшості членів Організації на ЗУЗ. ПУН видав низку
додаткових заборон, адресованих не тільки рядовим членам, але
й колишнім старшинам, розконспірованим та неактивним членам
56 Гайвас Я. Коли кінчалась епоха. – На чужині, 1964. – С. 10–12.
57 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 564; Ребет Л. Світла і тіні ОУН – Мюнхен,
1964. – С. 39.
65
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
ОУН. Є. Врецьона повідомляв: «Наша вимога перекинути на За-
карпаття деяку кількість старшин і організаторів з-поміж тих, які
й так були на ЗУЗ неактивні або розконспіровані, — стрічалась з
незрозумілою опозицією ПУН»58.
Конфлікт між Л. Ребетом — ‘Колом’ як провідником КЕ ОУН
ЗУЗ та Я. Барановським як представником ПУНу переріс у відкри-
ту опозицію, внаслідок чого висунуто вимогу звільнити їх із посад.
Прибувши до Хуста, Євген Стахів — ‘Павлюк’ повідомив Є. Вре-
цьоні, Р. Мировичу та М. Колодзінському інформацію, яку отримав
від представників КЕ ОУН59. Я. Барановський від імені ПУНу ви-
магав негайного від’їзду групи членів ОУН із Закарпаття. Однак ті
відмовились виконати наказ Проводу. Тоді Барановський заявив,
що вони можуть робити те, що запланували, на власну відповідаль-
ність. У розмові з В. Стаховим М. Колодзінський сказав: «Проблема
Закарпаття пересунулася з дипломатично-політичної площини на
площину військову. Скажіть це, Меку, шановним політикам з ПУН.
Тепер не ноти і наради рішатимуть, а зброя. За Закарпаття треба
буде воювати зброєю. Я мушу бути в Хусті. Якщо мені не дозволять,
то я поїду проти їх волі на власну руку. Ви панове дипломати і по-
літики, сховайте свої папери і течки. Тепер говоритимуть вояки»60.
На початку 1939 р. до Хуста прибув офіційний представник
ПУНу в Закарпатті Олег Кандиба — ‘Ольжич’ і передав крайовим
членам ОУН М. Колодзінському, З. Коссаку та Р. Шухевичу гостру
догану за організаційну несубординацію, але висловлюючи особис-
ту позицію, додав: «Це я вам передав офіційно від ПУН. А як укра-
їнський націоналіст, від себе, я висловлюю вам мою найглибшу по-
шану і подив як правдивим націоналістам-революціонерам!»61. Цей
факт свідчить про приховану незгоду з рішеннями ПУНу його офі-
ційного представника в Карпатській Україні.
Після відставки з посту Крайового провідника ОУН ЗУЗ Л. Ре-
бета — ‘Кола’ 7 лютого 1939 р. новий провідник Мирослав Ту-
раш — ‘Грибівський’, опираючись на організаційного референта
58 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 550–551.
59 Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. – Київ, 1995. – С. 42, 45–47.
60 Стахів В. П. Почалося в Ужгороді, а закінчилося в Мармароському Сиготі… //
Вісті. – Мюнхен, 1955. – Ч. 1-2 (51-52). – С. 9.
61 Мірчук П. Революційний змаг за УССД. Хто такі «бандерівці», «мельниківці»,
«двійкарі». – Нью-Йорк–Торонто–Лондон, 1985. – Т. 1. – С. 94.
66
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
В. Тимчія — ‘Лопатинського’ та референта з військових справ
Дмитра Грицая — ‘Перебийноса’, повів щодо Закарпаття активну
політику втручання. Вони відкрито не приймали позицію ПУНу
та відкидали його накази. М. Тураш і його однодумці виступили
проти потурання німецьким планам на Закарпаття й за створення
військових відділів у Карпатській Україні, опираючись на власні
сили, що ще більше загострило протиріччя між КЕ ОУН на ЗУЗ
та ПУНом. За свідченням Є. Врецьони — ‘Остапа Волянського’:
«[…] це була війна націоналістів з націоналістами». Свідченням пов-
ного розколу в ОУН щодо цих питань можна назвати слова шефа
військового штабу Карпатської Січі М. Колодзінського — ‘Гуза-
ра’, який у березні 1939 р. заявив, «що ніякі директиви не будуть
в’язати Команду Січі, яка не має до ПУН жодного відношення, а на
випадок натиску й дальших спроб наступить реакція згідно з воєн-
ним вимогами»62.
На сьогодні важко встановити точне число переходів через
кордон, які здійснили члени ОУН. Аналіз щоденних звітів комен-
данта Львівського воєводства дав підстави В. Боднару та М. Веге-
шу зробити висновок, що найінтенсивніше оунівці перебиралися
до Чехословаччини у січні — на початку лютого 1939 р., а остан-
ня спроба перетнути кордон зафіксована в офіційних польських
документах 10 березня 1939 р.63. Наймасовішими переходи були
в жовт ні—грудні 1938 р. на території комісаріату Ворохта64. До-
слідники О. Богів і В. Задорожний на підставі свідчень очевидців
називають цифру 700—900 осіб65; П. Стерчо, П. Сардачук, М. Шва-
гуляк говорять про декілька сотень осіб66. За оцінками польських
дослідників, лише за жовтень 1938 р. із території Польщі на Закар-
паття перейшли 2 тис. осіб67. Окрім того, треба зважати на факти
62 Цит. за: Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 551
63 Боднар В., Вегеш М. Карпатська Україна в міжнародних відносинах (1938–
1939). – Ужгород, 1997. – С. 98.
64 Галайко Б. Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь при-
зму діяльності польської Прикордонної охорони // Український визвольний рух. –
Львів, 2007. – Зб. 9. – С. 54.
65 Богів О., Задорожний В. Карпатська Україна (Підкарпатська Русь) у міжнарод-
них відносинах (травень 1938 – березень 1939 рр.) – Ужгород, 1999. – С. 61.
66 Стерчо П. Карпато-Українська держава: До історії визвольної боротьби карпат-
ських українців у 1919–1939 рр. – Львів, 1994. – С. 97–98.
67 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacionalistów w Polsce w latach 1929–1939. –
S. 390.
67
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
незафіксованих нелегальних переходів, а також враховувати, що
одні й ті ж особи перетинали кордон по кілька разів.
В Організації існували два різні підходи до оцінки подій на За-
карпатті, засновані на протилежних поглядах на тактику визволь-
ного руху. Аналізуючи документи та спогади учасників тих подій,
можна, з одного боку, простежити позицію ПУНу, що намагався
одержати підтримку Німеччини, а з іншого — позицію членів КЕ
ОУН ЗУЗ, котрі виступали за революційний, збройний шлях здо-
буття державності.
Прибувши на Закарпаття, члени ОУН із ЗУЗ змушені були при-
ймати інші прізвища, щоб їх не могли ідентифікувати члени ПУНу;
тож у відповідь на запит уряду стосовно цих осіб Головна команда
Січі заперечувала їхню приналежніть до ОУН. Основу Військового
штабу Карпатської Січі сформували «крайовики», відповідно, він
був нелегітимним як для чехословацької влади, так і для ПУНу,
що не хотів конфліктувати з союзником Німеччини — Угорщи-
ною. Провідні члени ОУН на своє прохання одержали статус гро-
мадян Підкарпатської Русі: від 4 січня 1939 р. — Є. Врецьона, від
17 січня 1939 р. — О. Ольжич, від 23 січня 1939 р. — Володимир
Забавський; згідно з законом від 22 листопада 1938 р., це означало
автоматичне набуття й чехословацького громадянства68. Також із
проханням надати громадянство та пропозицією допомоги в дер-
жавному будівниц тві протягом 10—17 грудня 1938 р. до уряду Кар-
патської України зверталися націоналісти-емігранти М. Павленко,
Ф. Бондаренко-Міняйло і Б. Тесленко, які проживали в Ірані69.
* * *
Головними ініціаторами створення 9 листопада 1938 р. зброй-
них сил Карпатської України — ОНОКС — були: Володимир За-
бавський, Рубинович, Олександр Блистів — ‘Гайдамака’, Сте-
пан Пап — ‘Пугач’ і Євген Кульчицький — ‘Гут’ — автор статуту
ОНОКС, затвердженого міністром внутрішніх справ Карпатської
України Юліаном Реваєм 10 листопада 1938 р.70. Комендантом Січі,
на пропозицію С. Папа, було обрано Дмитра Климпуша, а до складу
68 Державний архів Закарпатської області (далі – ДАЗО). – Ф. 18. – Оп. 2. –
Спр. 15. – Арк. 1–6; Там само. – Оп. 4. – Спр. 588. – Арк. 42–43, 49.
69 ДАЗО. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 36. – Арк. 2–7.
70 Гірняк Л. На стежках історичних подій. – С. 35.
68
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
її Головної команди: заступником голо-
ви з організаційних та господарсько-
фінансових справ — І. Романа, гене-
ральним писарем та начальником
секретаріату — І. Рогача, референ-
том преси, інформації та ідеологічно-
політичного виховання і зв’язковим
старшиною з урядом Карпатської
України — С. Росоху71.
Утворено також Військовий штаб
Карпатської Січі з членів ОУН під ке-
рівництвом полк. Михайла Колодзін-
ського — ‘Гузара’, до якого ввійшли:
чот. Зенон Коссак — ‘Тарнавський’ (за-
ступник), пор. Юрій Лопатинський —
‘Калина’ (командант підстаршинської
школи), чот. Євген Врецьона — ‘Волян-
ський’ (референт розвідки), пор. Іван
Бутковський — ‘Гуцул’, пор. Осип Ка-
рачевський — ‘Свобода’, пор. Григорій
Барабаш — ‘Петро Чорний’ (військово-
спортивний референт), пор. Іван Кедюлич, пор. Михайло Кіштули-
нець, пор. Євген Кульчицький — ‘Гут’ (орга нізаційний референт
і зв’язковий із Закарпатським «Пластом»), чот. Лев Крисько —
‘Кріс’, чот. Роман Мирович — ‘Чубатий’, чот. Кедровський — ‘Ко-
саківський’. Романа Шухевича — ‘Бориса Щуку’ призначено ре-
ферентом мобілізаційного відділу та старшиною для спеціальних
доручень. Він займався поповненням Січі військовими кадрами,
організацією фінансової допомоги та зв’язком із ЗУЗ. Командан-
том Хустського коша Карпатської Січі став Степан Сулятицький,
а до його штабу ввійшли Петро Дужий, Володимир Лата, Євген
Стахів — ‘Павлюк’, Сидір Новаківський, Роман Мостиський, Іван
Мандрик а.
З особливим розмахом роботу розгорнули Михайло Михалевич
та В. Олександрів, які організували мистецьку службу при шта-
бі Карпатської Січі. Під їх керівництвом виготовляли державну
71 Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 248–249.
Іван Рогач
69
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
символіку, пропагандивні плакати, оформляли мітинги, різні уро-
чистості і свята. Також при штабі КС Михайло Мирський сформу-
вав і очолив групу пропагандистів та лекторів («Летюча естрада»)
для ведення політичної пропаганди серед населення.
Суттєву організаційну допомогу надавали Січі члени ОУН із
ЗУЗ: Іван Ґабрусевич — ‘Джон’, Олекса Гасин — ‘Лицар’, Гри-
горій Гасин — ‘Мацьо’, чот. Володимир Федак — ‘Граб’, Ярослав
Кознарський — ‘Гірняк’, Євген Скоцко, Микола Чирський, Ана-
толій Демо-Довгопільський — ‘Дад’, Володимир Щигельський,
Олег Лащенко, Василь Олександрів, Володимир Федевич та ба-
гато інших72.
Ідеологічне виховання членів Карпатської Січі набуло вираз-
но націоналістичного характеру завдяки систематичному та ці-
леспрямованому впливу членів ОУН, що прибули на Закарпаття
із Західних Українських Земель. Зокрема, чотар Зенон Коссак —
‘Тарнавський’ не лише працював у штабі КС, але й очолював ідео-
логічний напрямок у відділі преси і пропаганди, активно друкував-
ся в газеті «Нова Свобода», писав обіжники, реферати, летючки,
співпрацював з УНО. Також він займався загальною військовою
підготовкою членів Карпатської Січі, проводив ідеологічні вишко-
ли в Хустському коші. Його співробітник Василь Щербій редагу-
вав січову сторінку в тижневику «Наступ», проводив ідеологічні
вишколи. Велике значення для дієздатності Карпатської Січі мала
двомісячна підстаршинська школа (січень—лютий 1939), яку за-
кінчили 40 осіб, отримавши звання підхорунжих-вістунів. Постій-
ними викладачами школи були полк. М. Колодзінський — ‘Гузар’,
поручники І. Кедюлич, Г. Барабаш — ‘Чорний’, а командантом —
Ю. Лопатинський — ‘Калина’. Періодично інструктори ОУН про-
водили підстаршинські курси з тими членами КС, які вже пройшли
військову підготовку. При жіночих відділах Січі організовували
медичні курси та викладали основи розвідки73. Двадцять п’ять вій-
ськових старшин для Карпатської Січі з числа членів ОУН готува-
ли у Фельдафінґу біля Мюнхена з 15 грудня 1938 р. Комендантом
72 Худанич В. Виникнення, структура і діяльність Карпатської Січ // Карпатська
Січ. – С. 18; Гірняк Л. На стежках історичних подій. – С. 37–39, 65–70.
73 Дад А. За волю і державність Срібної Землі // Коссак, Охримович, Тураш. –
Торонто, 1968. – С. 87–88; Гірняк Л. На стежках історичних подій. – С. 150;
Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. – С. 50–51.
70
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
навчання від Проводу ОУН був Олекса Гасин — ‘Лицар’, а з німець-
кого боку — генерал артилерії Газель. Однак через нез’ясовані об-
ставини підготовлених старшин так і не вдалось перекинути на
Закарпатт я74.
Організаційну структуру та ідеологічну основу КС було закла-
дено 4 грудня 1938 р. в Хусті на Першому з’їзді Карпатської Січі.
За майбутню програму розвитку і діяльності організації було взя-
то доповідь Степана Росохи «Творім збройні сили народу». У ній
акцентувалось на суворій дисципліні та національній ідейності у
служінні нації та державі. Карпатська Січ розглядалась як обо-
ронна суспільна організація і, водночас, націоналістичний рух,
покликаний до боротьби з найзапеклішими ворогами — комуніс-
тичною доктриною і мадярофілами. Визначалося такі умови для
широкого розгалуження структур Карпатської Січі: залучення
нових членів; розбудова господарсько-фінансової бази та зв’язку;
навчання і військовий вишкіл членів; чітка реалізація поставлених
завдань. Підкреслювалося, що найважливішою сферою діяльно-
сті КС повинні бути військовий та ідеологічний вишкіл січовиків і
всього здатного до оборони населення Закарпаття. Карпатська Січ
мала стати організацією тотального характеру й охопити найваж-
ливіші ланки державного та національного життя закарпатських
українців75.
Від імені Проводу ОУН на з’їзді були присутні ген-хор. Віктор
Курманович — ‘Торк’ і Ярослав Барановський — ‘Президент’. Вони
ж прибули з Відня до Хуста й на свято Соборності України 22 січ-
ня 1939 р. Ген. Курманович виступив на урочистій маніфестації з
центральною промовою та провів бесіди з чільними членами ОУН
на Закарпатті. Поява Курмановича значно піднесла моральний дух
населення та січовиків, але не змінила загальної ситуації: реаль-
ної участі в організації Карпатської Січі та у військових вишколах
досвідчений генерал так і не зміг узяти через заборону ПУНу та
конкуренцію з боку ген. М. Капустянського76.
Після з’їзду КЕ ОУН З напрацювала й опублікувала в сво-
єму офіціозі основні засади зовнішньої політики. Лейтмотивом
публікації став принцип опертя на власні сили та обстоювання
74 Стебельський І. Шляхами молодості й боротьби. – С. 38–51.
75 Наступ. – Хуст, 1938. – 4 груд. – С. 3; Наступ. – Хуст, 1938. – 20 груд. – С. 3–4.
76 Росоха С. Спомини... – С. 22; Бажанський М. Мемуарна мозаїка. – С. 107–108.
71
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
національних інтересів. Зазначалося, що Німеччина є найприрод-
нішим і наймогутнішим союзником Карпатської України, а також
вказувалося, що необхідно розширити офіційні контакти з Третім
Райхом, Італією та Японією77. В цілому позиція Проводу з його чіт-
кою орієнтацією на країни Антикомінтернівського пакту виплива-
ла з міжнародної ситуації і на кінець 1938 р. була цілком реаліс-
тичною.
Розвиваючи цю політику, члени ОУН заснували 10 лютого
1939 р. в Хусті у приміщенні «Січової Гостинниці» «Товариство
боротьби з комунізмом» та обрали його керівництво у складі: голо-
ва — Ю. Перевузник, заступник голови — М. Долинай, секретар —
Юліан Химинець, скарбник — Іван Коперльос, референт пропаган-
ди — Василь Кузьмик та Іван Гриць як член проводу товариства78.
Аналізуючи дії Німеччини щодо Закарпаття, місцеві провідні
діячі ОУН доходили висновку, що треба переглянути зовнішньо-
політичні пріоритети й прагматично оцінити міжнародну ситуацію.
Також вони відзначили, що прийшов час українським діячам віді-
йти від перебільшеної віри у допомогу Третього Райху79.
Другий з’їзд Карпатської Січі в Хусті 19 лютого 1939 р. зібрав
близько 10 тис. січовиків та мав на меті підбити підсумки роботи.
У загальній доповіді Івана Рогача, який наголошував на великій
історичній ролі Карпатської України для національного держав-
ницького руху, пролунав заклик до безкомпромісної боротьби,
який підтримав офіційний представник ПУНу ген. Віктор Курма-
нович. Цього ж дня відбувся з’їзд усіх окружних та районних ко-
мандантів Карпатської Січі в приміщенні «Січової Гостинниці», де
були присутні прем’єр-міністр Августин Волошин, міністр Юліан
Ревай, німецький консул у Хусті Г. Гофман, представники ПУНу
ген. В. Курманович та Я. Барановський. На цьому ж засіданні
було виголошено доповіді програмного характеру: Степана Ро-
сохи «Ідеологічні підстави Карпатської Січі», пор. Григорія Бара-
баша — ‘Петра Чорного’ «Військові завдання Карпатської Січі»,
77 Наступ. – Хуст, 1938. – 11 груд. – С. 1.
78 Нова свобода. – Хуст, 1938. – 14 лют. – С. 4–5; Вони боронили Карпатську
Україну. Нариси з історії національно-визвольної боротьби закарпатських укра-
їнців / За ред. М. Вегеша. – Ужгород, 2002. – С. 217.
79 Німецька закордонна політика // Наступ. – Хуст, 1939. – 16 лют. – С. 1;
Гірняк Л. На стежках історичних подій. – С. 183.
72
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
пор. Івана Кедюлича «ОНОКС та її політичні завдання». Саме за
ініціативи Зенона Коссака в Хусті було проведено Другий січовий
з’їзд і офіційно закріплено тісний зв’язок між ОУН та Карпат-
ською Січчю80.
* * *
У вересні 1938 р. Польща підтвердила в переговорах свою по-
літичну підтримку Угорщини в домаганнях приєднати Закарпаття.
1 жовтня 1938 р. угорський прем’єр-міністр Імреді доручив керу-
вати підготовкою диверсійних акцій у Закарпатті Міклошу Козмі
та полковнику Генерального штабу Сандору Гомлоку; з польського
боку керівником став май. Фелікс Анкерстейн. У ході операції під
кодовою назвою «Лом» («Łom») планувалося нищити комунікації,
здійснювати напади на осередки чехословацької жандармерії та
прикордонної охорони, пропагувати серед мешканців Закарпат-
тя приєднання краю до Угорщини й розповсюджувати листівки.
Участь в операції брали групи бойовиків, яких вербували серед
членів польської Спілки стрільців у Львові, Стрию, Станиславові,
серед офіцерів і рядових регулярної армії, цивільних осіб. У с. Роз-
луч на Турківщині створено основну базу для навчання і відпочин-
ку близько 150 бойовиків81. Також польська влада постійно звер-
талась до чехословацького уряду з нотами протесту, домагаючись
припинення діяльності українських націоналістів, вказувала на на-
явність у керівництві Карпатської Січі емігрантів-галичан та вима-
гала повернути їх до Польщі. Польський уряд, називаючи цих осіб,
наполягав, що їхні дії схвалені урядом Карпатської України в Хус-
ті і мають відверто антипольський характер; проте часто таких осіб
взагалі не існувало або про них подавали неправдиву інформацію.
Польща попереджала чехословацьку сторону: якщо ситуація не
зміниться, це вплине на їхні подальші взаємини82. 28 грудня 1938 р.
Президія уряду Карпатської України звернулася до Міністерства
80 ДАЗО. – Ф. 18. – Оп. 3. – Спр. 105. – Арк. 17–18; Щербій Й. Зенон Коссак –
Тарнавський поручик Карпатської Січі // Коссак, Охримович, Тураш. – С. 64;
Наступ. – Хуст, 1939. – 23 лют. – С. 3.
81 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja «Łom». – S. 56, 106, 285; Стерчо П.
Карпато-українська держава… – С. 11–12, 63; Гірняк Л. На стежках історичних
подій. – С. 62.
82 ДАЗО. – Ф. 18. – Оп. 3. – Спр. 105. – Арк. 21; Там само. – Оп. 1. – Спр. 51. – Арк.
3; Там само. – Ф. 3. – Оп. 3. – Спр. 66. – Арк. 2–4.
73
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
зовнішніх справ Чехословаччини з проханням надіслати тексти
всіх польських нот німецькому та італійському урядам, щоб при-
вернути увагу цих держав до польських зазіхань на Закарпаття. У
зверненні також було подано огляд польських терористичних ак-
цій у краї від 23 жовтня до 28 листопада 1938 р. з описом збитків,
зав даних містам, селам та населенню. Польська влада була піддана
критиці за агресивні плани щодо Карпатської України, за диплома-
тичний тиск на неї через звинувачення уряду в антипольській про-
паганді. Заявлялося, що в автономії немає польських громадян83.
У листопаді 1938 р. Військовий штаб Карпатської Січі створив
розвідувальний відділ (відомий також під назвами «другий відділ»,
«служба безпеки», «секретний відділ»). Його керівником призначи-
ли чот. Євгена Врецьону — ‘Остапа Волянського’, заступниками —
Романа Мировича — ‘Чубатого’ та Євгена Кульчицького — ‘Гута’.
Кількість осіб в особовому складі відділу змінювалась залежно від
обставин та етапу діяльності. Періодично там працювали Є. Ста-
хів — ‘Павлюк’, С. Новаківський, Р. Мостиський, І. Бутковський —
‘Гуцул’, Я. Гайвас — ‘Камінь’ та інші члени ОУН. Окрім збору
розвідувальної інформації, відділ розвідки здійснював контрроз-
відувальну та оперативно-слідчу діяльність: перевіряв та реєстру-
вав нових членів Карпатської Січі; виявляв угорську та польську
агентуру в місцевих органах влади Карпатської України і підроз-
ділах КС; вів слідчі допити полонених диверсантів і терористів;
викривав плани диверсійно-терористичних операцій на території
Закарпаття та запобігав їм84. Відділ розвідки організовував групи
розвідників під керівництвом коменданта Карпатської Січі у м. То-
руні Степана Гинилевича, які збирали розвідувальну інформацію в
прикордонній смузі. Також вони здобували відомості про скупчен-
ня угорських військ на кордонах Карпатської України та про плани
чехословацького військового контингенту в регіоні85.
83 Там само. – Ф. 3. – Оп. 3. – Спр. 66. – Арк. 5–9; Там само. – Спр. 156. – Арк. 1;
Там само. – Ф. 18. – Оп. 1. – Спр. 76. – Арк. 1.
84 ДАЗО. – Ф. 1148. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 3зв; Гірняк Л. На стежках історичних
подій. – С. 72; Бірчак В. Карпатська Україна. Спомини й переживання. – Прага,
1940. – С. 38.
85 Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб. Розвідка та контррозвідка руху україн-
ських націоналістів та УПА (1920–1945). – Київ, 2006. – С. 119; Рассказ Евгения
Стахова об Украинской революции в Закарпатье 1939 года // Гогун А. Между
Гитлером и Сталиным. – Санкт-Петербург, 2004. – С. 344.
74
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
Загальну координацію дій з відділом розвідки Військового шта-
бу Карпатської Січі на території Польщі здійснювали організацій-
ний референт КЕ ОУН ЗУЗ Ярослав Гайвас — ‘Камінь’, повітовий
провідник Сколівщини Іван Бутковський — ‘Гуцул’ та Роман Шу-
хевич — ‘Щука’.
Під час численних перевірок членів Карпатської Січі вдалось
викрити засланого для підривної діяльності польського агента. В хо-
ді активних допитів він повідомив цінну інформацію: про розташу-
вання на ЗУЗ диверсійних та військово-тренувальних таборів, які
вербували людей та організовували терористичні групи для напа-
дів і саботажних акцій на території Карпатської України; прізвища
польських офіцерів, причетних до підготовки операції «Лом»; спи-
сок таємних агентів польської поліції на Закарпатті. Через інших
агентів вдалося також дізнатися про заходи Польщі щодо збройно-
го вторгнення в Карпатську Україну. Опрацювавши усі протоколи
допитів полонених і розвідувальні звіти, керівництво Військового
штабу КС вирішило перевірити інформацію, зібрану військовим
відділом86.
До середини грудня 1938 р. вдалося виконати значний обсяг
роботи зі збору інформації у Львові, Самборі, Турці, Сяноці, Ла-
вочному, Делятині та інших містах Західної України. Оунівці під
керівництвом Я. Гайваса підтвердили значну частину відомостей,
уже здобутих на Закарпатті, а також зібрали нові. На польсько-
чехословацькому кордоні було виявлено польську спеціальну вій-
ськову групу під кодовою назвою «Карпати», яка займалася під-
готовкою до спільної з угорськими військами окупації Закарпаття.
Окрім того, викрито мережу польських молодіжних парамілітар-
них організацій, які активно вербували та вишколювали терорис-
тів для діяльності в Карпатській Україні. Одну частину зібраних
відомостей переправив у Хуст до розвідувального відділу КС Ро-
ман Шухевичем, а другу, яку віз Ярослав Гайвас, передати не вда-
лося через те, що 19 грудня його несподівано заарештувала поль-
ська поліція87.
Наприкінці 1938 р. ПУН офіційно заборонив реалізовувати план
Михайла Колодзінського зі створення регулярної армії та визнав
86 Гайвас Я. Воля ціни не має. – С. 47–49.
87 Там само. – С. 62–64.
75
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
фінансову допомогу західноукраїнських торгово-економічних
установ зайвою з огляду на нову конфігурацію міжнародної полі-
тичної ситуації. Членам ОУН було ще раз суворо заборонено пере-
ходити на Закарпаття самовільно, без наказу вищих організацій-
них чинників.
У той час ПУН одержував значну фінансову підтримку від
окремих осіб та українських державницьких організацій Північної
Америки, і Військовий штаб Карпатської Січі вимагав використати
ці кошти на закупівлю зброї. Проте Ярослав Барановський, який
завідував у Проводі ОУН організацією допомоги від української
еміграції з-за океану, присилав до Карпатської Січі тільки одяг та
харчі88.
У грудні 1939 р., зібравши достатньо коштів від українців з ці-
лого світу та отримавши деякі фінанси від німців, ПУН намагався
закупити для КС однострої, 6 тис. гвинтівок та іншу зброю. Але з
нез’ясованих причин переговори, які провадив з урядом Чехосло-
ваччини член ПУНу та одночасно представник ОУН у Німеччині
Ріко Ярий — ‘Карпат’, були остаточно зірвані. Німецьке військове
88 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 554–555.
У штабі Карпатської Січі
76
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
командування передало через Р. Ярого Карпатській Січі як подару-
нок сукно на тисячу комплектів умундирування. Також не встанов-
лено, чи цю передачу було доставлено за призначенням89.
З осені 1938 р. організацією збору зброї для Карпатської Січі
займалися члени ОУН у Західних Українських Землях. Однак КЕ
ОУН на ЗУЗ і її очільник Лев Ребет — ‘Кіл’ відповіли на ці ініціати-
ви забороною, покликаючись на накази ПУНу, які визначали Кар-
патську Січ самодостатнім утворенням. Однак згодом у споминах
Ребет констатував: «Закарпаття абсолютно не було забезпечене
як слід досвідченими і випробуваними людьми, і жменька тих чле-
нів, що без дозволу подались на Закарпаття, виконала там велике
завдання»90. Завдяки активній діяльності Романа Шухевича до се-
редини грудня 1938 р. було зібрано та передано до штабу Карпат-
ської Січі військові навчальні матеріали і підручники, зброю та гро-
ші. Під час служби у Військовому штабі КС у січні—лютому 1939 р.
Шухевич їздив до Праги, Відня та Берліна, де зустрічався з чле-
нами ПУНу, намагаючись добитися рішення про закупівлю зброї
та налагодження фінансової допомоги від української еміграції. Та-
кож у середині лютого 1939 р. він вів у Львові переговори з керівни-
ками й представниками західноукраїнських кооперативів Юліаном
Шепаровичем, Олександром Луцьким, Ю. Павликовським, І. Се-
мянчуком, М. Твордилом і З. Пеленським, які обіцяли надати кошти
на закупівлю зброї для 15 тис. січовиків (кріси та автоматичні пі-
столети, ручні гранати, легкі, важкі й протилетунські скоростріли,
гранатомети, гармати). В середині лютого 1939 р. в Берліні питання
закупівлі зброї також вирішував комендант ОНОКС Іван Роман91.
Більшість членів Окремого штабу ПУНу у справах Закарпат-
тя, який почав працювати в лютому 1938 р., виконуючи функції ко-
ординаційного центру, зокрема, ген. Віктор Курманович — ‘Торк’,
пполк. Володимир Колосовський, полк. Роман Сушко — ‘Сич’,
89 ЦДАВО України. – Ф. 4628. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 60.
90 Ребет Л. Світла і тіні ОУН. – С. 39.
91 Н. Н. Історія одного покоління // Літопис Української Повстанської Армії. –
Торонто–Львів, 2007. – Т. 45: Генерал Роман Шухевич – «Тарас Чупринка»
Головний Командир УПА / За ред. П. Й. Потічного, М. Посівнича. – С. 343;
Гайвас Я. Воля ціни не має. – С. 57; Книш З. Розбрат: Спогади й матеріали до роз-
колу ОУН у 1940–1941 роках. – Торонто, 1960. – С. 88–89; Макар В. Спомини та
роздуми. – Т. 3: Бойові друзі. – Торонто–Київ, 2001. – С. 324–325; Гірняк Л. На
стежках історичних подій. – С. 75–76.
77
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
інженер Михайло Селешко не брали участі у вишколі членів КС.
Попри те Провід ОУН постійно намагався зберегти вплив на керів-
ництво Карпатської Січі92.
Своєю чергою ген. Микола Капустянський, котрий виконував
роль радника Військового штабу Карпатської Січі в питаннях роз-
роблення подальшої військової стратегії Карпатської України та
мобілізаційних планів, забезпечення охорони кордону і Хуста, хоч
і намагався з початку листопада 1938 р. залучити до військової
підготовки ОНОКС колишніх офіцерів — учасників визвольних
змагань, сам не брав участі у військових вишколах вояків Карпат-
ської Січі. А дещо згодом німецькі військові та урядові чиновники
взагалі унеможливили перебування його та полк. Романа Сушка
на Закарпатті93.
У 1938 р. ПУН залучив до вишколу членів ОУН, які перебували
в рядах Карпатської Січі, ген. Всеволода Петріва. Після закінчен-
ня його військових курсів усій групі на чолі з Олегом Кандибою —
‘Ольжичем’ було надано звання поручників. На початку 1939 р.
ген. В. Петрів мав намір зайняти якусь військову посаду в Хусті,
тому неодноразово звертався до уряду Карпатської України, який,
зі свого боку, йому відмовляв, мотивуючи рішення наявністю до-
статньої кількості військових старшин94.
Будуючи політичні плани, провідні члени ОУН сподівалися
на війну Німеччини з Польщею, під час якої вдалося б створити
незалежну українську державу. Тому Організація повела актив-
ну антипольську агітацію, що викликало значний спротив з боку
карпатоукраїнського уряду, який боявся польського вторгнен-
ня на Закарпаття. Тож у статті «Наші міжнародні позиції» від-
значалося необхідність підтримувати зовнішньополітичну орі-
єнтацію на Німеччину та підкреслювалось прагнення українців
до перегляду Версальських договорів, які узаконили окупацію
України. У ній було значно переоцінено важливість українсько ї
проблематики в міжнародній політиці на початку 1939 р. загалом
92 Шандор В. Спомини. – Т. 1: Карпатська Україна 1938–1939 рр. – Ужгород,
1996. – С. 34–35.
93 Капустянський М. Військова підготовка ОУН // ОУН 1929–1954. – Париж,
1955. – С. 133; Бажанський М. Мемуарна мозаїка. – С. 106.
94 Петрів В. Військово-історичні праці. Листи. – Київ, 2004. – С. 456; Бажанський
М. Мемуарна мозаїка. – С. 108–110.
78
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
та можливості націоналістичного руху зокрема. Невідомий автор
писав: «І чим більше наближається упадок теперішнього стану
на Східній Європі, то тим більше набирає значення український
чинник, без якого не можуть відбуватись ніякі основні ідейні,
суспільно-політичні та державні переміни. Але беручи участь
у цьому поки що ідейному й політичному конфлікті, що тяжить
над Східною Європою, а який мабуть незадовго прибере й збройні
форми, українська нація не хоче відіграти іншої ролі, як тільки
співвирішальну, а що торкається її самої, то суверенну. Одначе не
тільки в питаннях Східної та Середньої Європи, але й в питаннях
інших частин європейського континенту, а то й поза ним. Укра-
їнська нація повинна займати згідно з її власними інтересами
становище»95. З іншого боку, представники ОУН, які прибули на
Закарпаття із ЗУЗ, у своїх планах орієнтувались на власні сили.
Німеччину вони вважали винятково тим чинником, з допомогою
якого в ситуації, що складається, можна здобути державну неза-
лежність.
* * *
Головним центром опозиції до уряду Августина Волошина
був Військовий штаб Карпатської Січі, сформований переважно з
членів ОУН. Він мав головні повноваження в командуванні Січчю,
адже міг ухвалювати будь-які рішення, незалежно від наказів го-
ловного команданта Дмитра Климпуша. Тому між Д. Климпушем з
одного боку та С. Росохою, І. Рогачем, І. Романом з іншого виникали
суперечності. Провідні діячі ОУН на Закарпатті були незадоволе-
ні поміркованим курсом уряду А. Волошина щодо чехословацького
уряду і вимагали від нього рішучих дій, спрямованих на здобуття
незалежності. Тому в критичній ситуації, коли б уряд не проголо-
сив незалежність Закарпаття, Військовий штаб Карпатської Січі
усунув би його від влади96.
Постійне опонування Січі уряду Карпатської України зумови-
ло наприкінці січня 1939 р. прагнення А. Волошина підпорядкувати
Карпатську Січ та замінити її командний склад 300 українськими
95 Наші міжнародні позиції // Наступ. – Хуст, 1938. – 6 бер. – С. 1.
96 Довганич О. Головний комендант // Дмитро Климпуш – головний командант
«Карпатської Січі». Документи, спогади, статті, вірші / Упоряд. О. Довганич та
М. Кухта. – Ужгород, 1997. – С. 24–25; Шандор В. Спомини.– Т. 1. – С. 34–37.
79
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
старшинами з чехословацької армії, що було погоджено із владою
в Празі. Був також розроблений план відправлення найактивніших
членів Головної команди та Військового штабу Карпатської Січі в
Думенський гірський табір поблизу с. Ясіня. Взаємне поборюван-
ня (опозиційні виступи січовиків проти уряду Волошина та спроби
встановити контроль над Карпатською Січчю з боку автономного
уряду) не сприяло консолідації державницьких сил напередодні
вторгнення угорських військ97.
Античеські настрої стали швидко посилюватися серед ради-
кально налаштованих оунівців після призначення 16 січня 1939 р.
чеського русофіла ген. Л. Прхали на посаду третього міністра в
уряді А. Волошина. Низка причин, основними з яких були неспри-
йняття умов Військового штабу Карпатської Січі з боку чеської
влади та сподівання українців на допомогу Німеччини в організації
збройних сил, у січні 1939 р. призвела до відмови від спільних дій
з чехами (навчання і озброєння 4 тис. січовиків, формування жан-
дармерії та фінансової сторожі)98.
Члени ОУН на чолі з Михайлом Колодзінським розробили де-
тальний план організації збройних сил Карпатської України. Про-
те через пасивну політику ПУНу втілити його в життя власними
силами виявилося неможливим. Загальна кількість членів Кар-
патської Січі сягала 10—12 тис. осіб, натомість військовий вишкіл
пройшли й опинилися на регулярній службі тільки 2 тис. січовиків.
Незважаючи на мобілізаційний потенціал КС, реальна її чисель-
ність залежала від кількості зброї та військових старшин — від-
діли Січі надалі залишалися погано озброєними та неготовими до
тривалого опору регулярним військам99. 12 січня 1939 р. до Голов-
ної команди Карпатської Січі надійшла телеграма від Міністер-
ства оборони Чехословаччини з пропозицією «вступити в зв’язок
з народною стрілецькою гвардією для додаткового вишколу». Го-
ловна команда, з огляду на власні розрахунки та міркування, від-
мовилася. Натомість 30 січня 1939 р. командування Карпатської
Січі запропонувало Міністерству внутрішніх справ співпрацю у
97 Годьмаш П. [Стахів Є.]. Спогади колишнього січовика // Закарпатська правда. –
1990. – 24 бер. – С. 4; Сарвадій І. Змова проти уряду Карпатської України. –
Накладом Карпатського союзу, 1984. – С. 15.
98 Шандор В. Спомини.– Т. 1. – С. 52.
99 Ольжич О. Вояки – будівничі // На зов Києва… – С. 52.
80
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
формуванні жандармерії та фінансової сторожі на території За-
карпаття, проте ця пропозиція залишилася без відповіді100.
Головна команда Карпатської Січі виступила з офіційним
зверненням від 13 січня 1939 р. до уряду Августина Волошина на-
дати відділам Січі зброю із запасів при окружних урядах і судах та
дозволити закупити деяке озброєння, наполягаючи, що військове
навчання та служба січовиків можливі лише тоді, коли вони бу-
дуть добре озброєні. Автономний уряд відмовив, і це стало причи-
ною масових демонстрацій під гаслом «Січі зброю!» Після невда-
лої спроби отримати зброю офіційним шляхом командування КС
19 січня 1939 р. вирішило самовільно захопити її зі складів чеської
жандармерії у Хусті. Окрім цього, за спогадами В. Бірчака, було
ухвалено усунути від влади прем’єр-міністра А. Волошина та мі-
ністра Ю. Ревая, які не опротестували призначення ген. Прхали
третім міністром. Операцію із захоплення зброї було проведено
4 лютого 1939 р. Однак через нез’ясовані причини її не довели до
кінця, і на прохання Волошина січовики повернули зброю101.
Конфлікт між чеськими силовими структурами на чолі з
ген. Прхалою та Карпатською Січчю фактично визрів на кінець
лютого 1939 р. Перші намагалися за будь-яку ціну втримати владу
в своїх руках та не допустити проголошення незалежності Закар-
паття, другі були готові на адекватні дії для захисту національного
суверенітету. У найбільшій за обсягом і тиражем газеті Карпат-
ської України появилася стаття місцевого чільного діяча ОУН Іва-
на Рогача, в якій під кінець було зазначено: «Все одно, чи чеська, чи
мадярська, чи польська неволя для нас, але зневаг більше терпіти
не будемо»102. Зростання таких настроїв серед українського насе-
лення було закономірним наслідком майже 20-річного чеського па-
нування на Закарпатті.
Постійні відмови уряду А. Волошина передати січовикам
зброю та боєприпаси з чеських складів змушували командування
Карпатської Січі діяти самостійно. Тож, коли Військовий штаб КС
отримав достовірні дані про можливість захопити зброю зі скла-
ду чеської армії в Хусті, він 10 березня 1939 р. провів засідання
100 ДАЗО. – Ф. 17. – Оп. 2. – Спр. 393. – Арк. 1–1зв.; Там само. – Спр. 321. – Арк. 1.
101 Вони боронили Карпатську Україну. – С. 577–578; Бірчак В. Карпатська
Україна. – С. 56.
102 Рогач І. Чеська провокація // Нова свобода. – Хуст, 1939. – 9 бер. – С. 1.
81
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
старшин у складі О. Ольжича, чот. Р. Шухевича, пор. С. Суля-
тицького, чот. Є. Врецьони, чот. З. Коссака, пор. Є. Кульчицького і
чот. Л. Криська, на якому було ухвалено рішення скористатися з
цієї нагоди, щоб озброїти січовиків Хустського коша. Вночі 11 бе-
резня Р. Шухевич — ‘Борис Щука’ і Ю. Лопатинський — ‘Калина’
з допомогою вартового відділу Січі захопили близько 100 крісів,
40 пістолетів і 25 тис. набоїв (3 ящики). Всю зброю було перевезе-
но трьома легковиками і вантажною машиною під керівництвом
начальника автоколони Карпатської Січі Л. Криська — ‘Крі-
са’ за 15 км від Хуста й передано на таємне зберігання. У відпо-
відь чеський ген. Прхала через коменданта хустської жандар-
мерії полк. Ваку висунув ультиматум автономному уряду з ви-
могою негайно повернути зброю. Щоб не загострювати і до того
напружену ситуацію та не дати їй перерости у збройний конфлікт,
прем’єр-міністр А. Волошин наказав начальнику української по-
ліції сот. Ю. Білею негайно знайти й повернути зброю. На засідан-
ні старшин Карпатської Січі під керівництвом Олега Кандиби —
‘Ольжича’ було ухвалено рішення виконати наказ Волошина, а
безпосереднім організаторам і виконавцям рекомендували, через
загрозу арешту, виїхати з Хуста103.
Розгортання подій прискорив напад Угорщини на Карпатську
Україну 13 березня 1939 р. У приміщенні «Січової Гостинниці» від-
булось екстрене засідання Військового штабу Карпатської Січі,
на якому було вирішено відіслати делегацію у складі І. Рогача,
І. Романа та М. Колодзінського до прем’єр-міністра А. Волошина з
проханням дати письмовий наказ коменданту чеської жандарме-
рії полк. Ваці видати зброю і боєприпаси для підрозділів Січі, які
планувалось відправити на фронт. Чотарі Євген Врецьона — ‘Во-
лянський’ та Лев Крисько — ‘Кріс’ передали наказ про відправку
однієї сотні до урядової будівлі для отримання зброї коменданту
Хустського коша С. Сулятицькому та замовили вантажні машини
для перевезення січовиків на фронт104.
103 Гірняк Л. На стежках історичних подій. – С. 107–109; Зінкевич-Гірняк М. На
Закарпатській Україні (Спогад) // Літопис Української Повстанської Армії. –
Т. 45. – С. 218–220.
104 Кріс Л. [Крисько Л.]. 14 березня в Головній команді // Карпатська Україна в бо-
ротьбі. – Відень, 1939. – С. 54; Сулятицький С. З кошем // Там само. – С. 82–83;
Гренджа-Донський В. Щастя і горе Карпатської України. Щоденник. Мої спога-
ди. – Ужгород, 2002. – С. 176–177.
82
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
14 березня 1939 р. представники Карпатської Січі близько
2-ї год. ночі прибули з письмовим наказом прем’єра А. Волоши-
на до коменданта чеської жандармерії полк. Ваки. У цей момент
хтось відкрив вогонь, зав’язалася сутичка, в якій були поранені
двоє січовиків і один жандарм. Але бій вдалось припинити і про-
вести переговори, в результаті яких полк. Вака погодився пере-
дати українцям 41 кріс та 90 револьверів із боєприпасами. Отри-
мавши зброю, перша сотня Хустського коша повернулася до
казарм 105.
Проте невдовзі чеські військовики висунули вимогу комен-
данту Карпатської Січі І. Роману повернути зброю. Одержавши
відмову, ген. Л. Прхала о 6-й год. ранку наказав атакувати січо-
ві підрозділи та об’єкти в Хусті: Головну команду, Кіш, «Січову
105 Кріс Л. [Крисько Л.] 14 березня в Головній команді // Заповіт Срібної Землі. –
С. 52–53; Сулятицький С. З кошем // Там само. – С. 74–75; Гренджа-Донський В.
Щастя і горе Карпатської України... – С. 177.
Демонстрація в Хусті. Березень 1939 р.
83
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
Гостинницю», Жіночу Січ та «Летючу естраду». Збройні сутички
між чеськими військами та січовиками тривали понад вісім годин
у чотирьох дільницях міста. Загальною обороною і обороною Го-
ловної команди Карпатської Січі командував М. Колодзінський.
Прем’єр-міністр А. Волошин намагався вести переговори про при-
пинення барикадних боїв у місті, однак із Праги не відповідали на
його телефонні дзвінки. Перемир’я об 11-й год. оголосили міністр
внутрішніх справ Карпатської України Перевузник, начальник
української поліції Ю. Білей та капітан чеської армії Парчані.
Карпатська Січ припинила воєнні дії і підпорядкувалася прем’єр-
міністрові А. Волошину. Військові зіткнення закінчились роззбро-
єнням чеських вояків, відділів жандармерії та фінансової сторожі
у Велятині, Буштині, Іршаві, Білоку, Копані, Тячеві, Торуні та по
всій Волівецькій окрузі106.
106 Карпатська Україна в боротьбі. – Відень, 1939. – С. 51, 76–78, 108; Кріс Л. 14 бе-
резня в Головній команді. – С. 60–62.
Загін «Карпатської Січі» роззброює угорських військових. Березень 1939 р.
84
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
Безпосередні учасники й очевидці цих подій, а також дослід-
ники, наводять різні дані стосовно втрат обох сторін у боях 14 бе-
резня 1939 р. За Й. Сарвадієм, загинуло 120—150 січовиків та 7 во-
яків чеської армії; за Ю. Химинцем — 107 січовиків та 7 чехів; за
О. Ольжичем — 40 січовиків і 20 чехів; за Ю. Шантою — 72 січови-
ки; за С. Сулятицьким — 50—60 членів КС; за М. Бандусяком —
150 українських вояків; а за підрахунками В. Керечанина, загину-
ло 40 і було поранено 50 січовиків107.
Сучасні дослідники М. Вегеш, О. Богів, В. Боднар, В. Задорож-
ний та О. Довганич вважають основними причинами збройного зі-
ткнення між чехами й українцями відсутність зброї у Карпатської
Січі, що вилилась у спробу силоміць захопити її у чеських військ,
та намір здійснити державний переворот. Однак командуванню
Січі ще до того було відомо про план ген. Прхали роззброїти січо-
виків, тому воно активно готувалося до оборони. Підрозділи КС у
Хусті були напоготові, посилено охорону Головної команди і Жіно-
чої Січі та визначено зв’язкових108.
Керівництво ПУНу на чолі з А. Мельником не було причетне
до цих подій, бо в лютому 1939 р. майже повністю відмежувалося
від справ Закарпаття. Ба більше, в інструкціях Ю. Химинцю на-
казувалося уникати будь-яких збройних сутичок із чеськими вій-
ськами. До перевороту, спрямованого проти уряду А. Волошина,
не були причетні також члени Військового штабу Карпатської Січі
М. Колодзінський — ‘Гузар’, З. Коссак — ‘Тарнавський’, Р. Шу-
хевич — ‘Щука’ та керівник КЕ ОУН З Ю. Химинець109. З іншого
боку, В. Шандор зазначає у спогадах, що Ріко Ярий, агент Абве-
ру та представник ОУН у Німеччині, планував, використовуючи
свій вплив на С. Росоху, І. Рогача, І. Романа, а також на галичан
Є. Кульчицького, Г. Барабаша, Є. Врецьону, здійснити такий пере-
ворот і встановити диктатуру110.
Міністр військових справ незалежної Карпатської України
Степан Клочурак 15 березня 1939 р. «Наказом Ч. 1» призначив
107 Вони боронили Карпатську Україну. – С. 285.
108 Сулятицький С. З кошем. – С. 82–83.
109 Шандор В. Спомини. – Т. 1. – С. 304, 306–307; Бажанський М. Мемуарна мозаї-
ка. – С. 87–89; Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 79.
110 Шандор В. Спомини. – Т. 1. – С. 48–52, 302–305, 325–330; Сарвадій І. Змова
проти уряду Карпатської України. – Карпатський союз, 1984. – С. 23–24.
85
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
полк. Сергія Єфремова Комендантом Національної оборони Кар-
патської України. Також було створено Генеральний штаб На-
ціональної оборони, до якого ввійшли Іван Роман, надпоручники
Парчаній та Гулянич, пор. Степан Вайда, полк. М. Колодзінський
(начальник штабу), полк. В. Філонович, поручники І. Бабіля, Ан-
дрій Івашкович, Михайло Пуглик, Г. Барабаш та Р. Шухевич. Того
ж дня Комендант Національної оборони С. Єфремов невдовзі піс-
ля початку наступу угорських військ на напрямку Виноградів—
Хуст разом із декількома колишніми старшинами Армії УНР утік
із Карпатської України в Румунію111. На думку деяких дослідни-
ків, майже весь Військовий штаб Карпатської Січі та частина чле-
нів ОУН, підпорядкованих ПУНу, виконуючи попередні вказівки
Я. Барановського, під час оборони від угорського вторгнення по-
кинули Закарпаття і вирушили закордон112. Тому загальне ко-
мандування військами Карпатської Січі 15—19 березня взяв на
себе М. Колодзінський — ‘Гузар’, якому активно допомагав його
ад’ютант З. Коссак — ‘Тарнавський’.
Новий комендант наказав провести загальну мобілізацію до
КС. Тим часом ген. Прхала проголосив незрозумілий нейтралітет
чеських військ та відмовився передавати зброю січовикам. Увече-
рі 15 березня до Хуста прибув спеціальний посол угорського уря-
ду, який передав президентові Карпатської України А. Волошину
вимогу мирно відмовитися від влади на Закарпатті. Зі свого боку,
німецький консул порадив членам Головної команди Січі капіту-
лювати, мотивуючи це тим, що в умовах, коли на окупацію Карпат-
ської України погодились Німеччина та Італія, будь-який спротив
є марним. За свідченнями очевидців, у відповідь полк. М. Колодзін-
ський сказав: «У словнику українського націоналіста немає слова
“капітулювати”. Сильніший ворог може нас у бою перемогти, але
поставити нас перед собою на коліна — ніколи!»113.
Після бою на Красному Полі 16 березня Колодзінський нака-
зав спалити архів Головної команди Карпатської Січі, організував
111 Стерчо П. Карпато-Українська держава… – С. 217; Штефан А. Українське вій-
сько в Закарпатті // Вісті комбатанта. – 1967. – Ч. 1. – С. 45.
112 Вегеш М. Організація Народної Оборони Карпатська Січ – збройні сили
Карпатської України // Історія і політика. – Т. 2. – С. 167; Ситник О. Діяльність
ОУН С. Бандери в Закарпатті перед утворенням УПА // Визвольний шлях. –
1999. – Кн. 7. – С. 785.
113 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 557.
86
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
евакуацію поранених та безпечний
виїзд президента й уряду з терито-
рії Карпатської України. Колодзін-
ський планував разом із З. Коссаком
перейти в Карпати і, спираючись на
підтримку національно свідомого на-
селення, організувати партизанську
боротьбу проти окупантів. Однак
здійс нити це їм не судилось: невдов-
зі їх затримав угорський військовий
підрозділ, і 19 березня вони та ще
15 січовиків були розстріляні в Солот-
винських шахтах114.
Роман Шухевич і Петро Барабаш
у час угорського нападу перебували
при штабі Карпатської Січі у Вели-
кому Бичкові, що мав організувати
основ ний центр опору угорським оку-
пантам на Гуцульщині. 16 березня
угор ські війська практично зайняли основні населені пункти —
Рахів, Солотвино та Великий Бичків. У таких обставинах Р. Шу-
хевич і Г. Барабаш намагалися зв’язатись із хустською групою
Карпатської Січі, яка у складі старшин полк. Колодзінського,
полк. Філоновича, сот. Тацинця, хор. І. Бутковського — ‘Гуцула’,
пор. Сулятицького і чот. Є. Врецьони — ‘Волянського’ відступала
у гори. Але дві групи Карпатської Січі були повністю відокремлені
одна від одної угорськими військами. Тож Р. Шухевич з іншими сі-
човиками відступив у Румунію. 19 березня румунська влада пере-
дала Угорщині 273 січовиків і 10 старшин, серед яких шестеро осіб
були членами Генерального штабу115.
Майже чота січовиків під командуванням Івана Бутковсько-
го — ‘Гуцула’ 16 березня вела жорстокі бої з частинами угорської
114 Дад А. За волю і державність Срібної Землі // Коссак, Охримович, Тураш. – С. 86;
Стебельський І. Шляхами молодості й боротьби. – С. 36–37; Федина В. Михайло
Колодзінський – Гузар і Карпатська Україна // Карпатика. – Ужгород, 2000. –
Вип. 7. – С. 233.
115 Ольжич О. Вояки – будівничі. – С. 57; Н. Н. Історія одного покоління // Літопис
Української Повстанської Армії. – Т. 45. – С. 344.
Жінки – члени Карпатської
Січі. 1939 р.
87
№ 13ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ, МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН У ЗАКАРПАТТІ…
армії під Хустом, прикриваючи відхід підрозділів Карпатської Січі
та Генерального штабу на чолі з М. Колодзінським. Під час від-
ступу до цього підрозділу поступово приєднувалися розпорошені
січовики, і таким чином було сформовано нову сотню. Вона нама-
галася об’єднатися з бойовою групою М. Колодзінського, але, зу-
стрівши опір ворожих військ, повернула на Тячів. Провівши бій,
січовики через річку Тису перейшли до Румунії. Однак румунські
прикордонники видали українських вояків угорським військам, і
більшість із них опинились у концтаборах116.
Іршавську ділянку фронту від наступу угорських військ захи-
щала сотня КС під командуванням Осипа Карачевського — ‘Свобо-
ди’. 16 березня він отримав наказ від полк. М. Колодзінського обо-
роняти, доки можливо, зайняті позиції, а потім відступати у Сло-
ваччину. В ході боїв сотня змушена була відійти у Волівський округ
і згодом — на територію Гуцульщини. Інша група січовиків на чолі
з пор. Ю. Лопатинським — ‘Калиною’ провела біля Перечина низку
боїв з угорськими військами, а відтак перейшла у Словаччину117.
19 березня Карпатська Україна припинила організований
військовий спротив угорській окупації. Члени ОУН С. Росоха,
М. Крупа, О. Ворохта створювали в карпатських горах повстан-
ські загони, які діяли між Великим Бичковим та Раховим. Зв’язок
і координацію між окремими групами повстанців і Проводом ОУН
у Хусті виконували Микола Петрук та Федір Хімчук. Невдовзі, з
огляду на важкі умови партизанської боротьби, із повстанських
загонів було звільнено молодих семінаристів, гімназистів і тих,
хто бажав повернутись додому або не походив із Закарпаття. Че-
рез зв’язкових командир повстанського загону С. Росоха отримав
наказ від Проводу ОУН у Хусті про своє відкликання та виїзд за
кордон для іншої роботи. Після його від’їзду командування заго-
ном перейшло до О. Ворохти. Активно проти встановлення угор-
ської влади діяв повстанський загін у Волівській окрузі під коман-
дуванням відомого місцевого члена ОУН пор. Федора Тацинця —
‘Крота’ й О. Тарасюка. Після того, як угорська влада оголосила
116 Гуцул І. [Бутковський І.]. Остання сотня // Заповіт Срібної землі. – С. 119–126;
Гірняк Л. На стежках історичних подій. – С. 152–154.
117 Свобода О. [Карачевський О.]. На відтинку Іршава // Заповіт Срібної зем-
лі. – С. 105–111; Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. – С. 50; Яшан В.
Полковник Михайло Колодзінський. – Нью-Йорк–Торонто, 1968. – С. 648.
88
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ
амністію всім учасникам збройної боротьби, Ф. Тацинець повер-
нувся до рідного села Келечина, де був заарештований і розстрі-
ляний. Повстанська боротьба окремими партизанськими загонами
проти окупаційної влади в гірських районах Закарпаття тривала
до середини травня 1939 р.118.
Члени ОУН взяли активну участь у формуванні та подальшо-
му розвитку Карпатської Січі. Однак, перебуваючи в керівництві
Військового штабу, вони не змогли перетворити мілітарну органі-
зацію в регулярну армію. Заходами ОУН на ЗУЗ та при допомозі
ПУНу можна було вирішити питання організації боєздатних, добре
укомплектованих і споряджених збройних сил Карпатської Укра-
їни в 1938—1939 рр. Проте позиція ПУНу стосовно масового пере-
ходу польсько-чехословацького кордону, орієнтація на Німеччину,
обмеження військових ініціатив оунівців на Закарпатті, мінімальна
участь у військовому вишколі вояків Карпатської Січі не дали змо-
ги реалізувати задум. У боях за незалежність Карпатської України
загинуло декілька сотень членів Організації, чимало було розстрі-
ляно угорськими та польськими військами після завершення оку-
пації Закарпаття, ще більше потрапило до угорських концтаборів і
польських тюрем.
118 Попович Ф. Партизанка Карпатської Січі // Карпатська Січ. – С. 191–194;
Химинець Ю. Тернистий шлях до України. – С. 373.
|