1943 рік в історії ОУН і УПА

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Патриляк, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2009
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Період збройної боротьби ОУН і УПА
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65458
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	1943 рік в історії ОУН і УПА / І. Патриляк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 133-194. — Бібліогр.: 128 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65458
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-654582014-06-26T03:01:30Z 1943 рік в історії ОУН і УПА Патриляк, І. Період збройної боротьби ОУН і УПА 2009 Article 1943 рік в історії ОУН і УПА / І. Патриляк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 133-194. — Бібліогр.: 128 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65458 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Патриляк, І. 1943 рік в історії ОУН і УПА Український визвольний рух
format	Article
author	Патриляк, І.
author_facet	Патриляк, І.
author_sort	Патриляк, І.
title	1943 рік в історії ОУН і УПА
title_short	1943 рік в історії ОУН і УПА
title_full	1943 рік в історії ОУН і УПА
title_fullStr	1943 рік в історії ОУН і УПА
title_full_unstemmed	1943 рік в історії ОУН і УПА
title_sort	1943 рік в історії оун і упа
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН і УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65458
citation_txt	1943 рік в історії ОУН і УПА / І. Патриляк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 133-194. — Бібліогр.: 128 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT patrilâkí 1943ríkvístorííouníupa
first_indexed	2025-07-05T15:55:57Z
last_indexed	2025-07-05T15:55:57Z
_version_	1836823040635174912
fulltext	133 № 13 ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА Без ґрунтовного всебічного вивчення історії українського ви- звольного руху годі зрозуміти процеси, що відбувалися на терито- рії України в роки Другої світової війни та в перше повоєнне де- сятиліття. Особливо складним у геополітичному сенсі був 1943 р., який визначав повоєнний устрій світу. Тому прискіпливе дослі- дження діяльності ОУН і УПА (як основних репрезентантів укра- їнського визвольного руху) саме цього року несе чималий науковий інтерес, адже допомагає повноцінно реконструювати основні події та явища на території воюючої України. Проте досі означена проблематика розглядалася лише побіж- но в загальних працях з історії ОУН і УПА українських та зару- біжних учених (ідеться, насамперед, про монографії Ю. Киричука, А. Кентія, А. Русначенка, Г. Мотики, А. Гогуна). Пропонована стат- тя є спробою комплексного дослідження на цій ділянці. На зламі 1942—1943 р. фортуна раз і назавжди відвернулася від гітлерівської Німеччини. Якщо в 1942 р. прагматичне керівниц- тво Вермахту сподівалося бодай на перемогу над Радянським Со- юзом, що могло створити передумови для продовження боротьби із Заходом або хоча б для початку переговорів про мир на прийнятних для Берліна умовах, то після Сталінградської катастрофи перед німецькими маршалами та генералами замаячила примара нової поразки у світовій війні, поразки ще більш нищівної і жорстокої, ніж у 1918 р. Всіма силами намагаючись змінити долю своєї країни, німецькі військовики з відчайдушністю приречених на смерть лю- дей стримували наступ Червоної армії на Захід, водночас прагнучи знайти порозуміння з американцями та британцями й домовитися з ними про сепаратний мир ціною усунення Адольфа Гітлера та на- цистів від влади. Як це не парадоксально, але починаючи від 1943 р. Й. Сталін повинен був благати Всевишнього про те, аби Він зберіг життя А. Гітлерові й тим самим дозволив йому — Сталіну — уві- рватися в Європу зі своїми військами та планами комуністичної експансії. Радянська дипломатія і розвідка зробила все можливе, аби зруйнувати усі ймовірні варіанти сепаратних домовленостей між Німеччиною та Заходом. 134 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА На початку 1943 р. Кремль постав перед серйозною проблемою. У січні на конференції у Касабланці між американцями та британ- цями виникли суттєві розбіжності в поглядах на подальший пере- біг війни. Американці, з притаманними їм прямотою і раціоналіз- мом, наполягали (як цього й вимагав Й. Сталін) на відкритті дру- гого фронту у Франції одразу ж після закінчення боїв у Північній Африці. Хитріші британці не шукали для своїх військ коротших шляхів у Німеччину й наголошували, що висадитись союзникам потрібно в Італії з подальшим розвитком наступу в напрямку бал- канських держав. План Вінстона Черчілля ніс смертельну загро- зу для Радянського Союзу. Якби Франклін Рузвельт дослухався до свого лондонського, а не московського союзника, хід війни міг би кардинально змінитися. З великою долею ймовірності можна припустити, що поява англо-американських військ на території Югославії, де проти німців діяла армія Йосипа Тіто й загони Дімі- тра Міхайловича, змусила б Вермахт покинути цю країну, а також і Грецію, де так само був доволі потужний рух опору. Очевидно, що на бік західних союзників моментально перекинулися б болгари, румуни, угорці й словаки. Поява альянтів посилила б польський партизанський рух і сприяла б відновленню некомуністичної поль- ської державності. Радянському Союзові було б перекрито шлях на Балкани і в Центральну Європу, сталінський СРСР знову міг бути «замкнутим» у кордонах 1939 р. За таких умов Червона армія розвиває неабияку активність на південному відтинку Східного фронту — особливо влітку—восени 1943 р. Коли англо-американці десантуються в Італії, що виходить із війни, й розмови про можливий похід на Балкани набирають ре- альних обрисів, Червона армія розбиває німців під Курськом, а по- тім потужним «стрибком» досягає Дніпра, який форсує без належ- ної підготовки, без урахування ширини річки, не чекаючи, поки вода вкриється льодом. Сталін, не зважаючи на кількість жертв, жене червоноармійців на південний захід. Його армія прискореним темпом наступає не на територію Білорусії, звідки відкривається прямий шлях на Варшаву та Берлін, на Вільнюс і Кеніґсберґ, а на територію України, що володіє незрівнянно більшими людськими ресурсами (які можна мобілізовувати і кидати на смерть), промис- ловим і сільськогосподарським потенціалом (який можна нещадно експлуатувати), а найголовніше — контроль над якою дає змогу 135 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА розвинути експансію за основним російським імперським векто- ром — на Балкани, до чорноморських проток і Середземного моря, поставивши крапку в намаганнях англійців зміцнити в цьому регі- оні позиції власної імперії. Вихід на територію України також до- зволяв Й. Сталінові закріпити західні кордони СРСР принаймні в тих межах, які визначила 1939 р. угода з Берліном, тобто заволоді- ти нафтовим басейном Дрогобича, Львовом і гирлом Дунаю. Був у кремлівського володаря ще один немаловажний мотив для розгортання основного удару Червоної армії в 1943 р. на пів- денному заході, а не на заході. Партизанська розвідка з тривогою доповідала про те, що на території Західної і Правобережної Укра- їни щоденно посилюються, розгортаючи активну боротьбу проти німців за самостійну Україну, українські націоналісти, які, в разі появи на кордоні України американців і британців, можуть спробу- вати домовитися з західними союзниками про підтримку. І навіть якщо англо-американці не підуть на відверту співпрацю з україн- ським визвольним рухом, вони зможуть використати його існуван- ня як додатковий фактор тиску на СРСР. Очевидно, що це підштовхувало Й. Сталіна якнайшвидше поно- вити контроль над територією України, а платою за першість у та- ких перегонах було життя мільйонів новомобілізованих українських солдатів Червоної армії та сотень тисяч українських патріотів. У цьому вузлі геополітичних хитросплетінь і боротьби між по- тужними світовими імперіями за вплив у повоєнному світі укра- їнським націоналістам належало знайти таку лінію поведінки, яка мог ла б бути максимально ефективною для досягнення їхньої основ- ної мети — створення самостійної соборної Української Держави. До початку війни між Німеччиною та СРСР Третій Райх вигля- дав для керівників українського визвольного руху досить непро- гнозованим, екстравагантним, але все ж таки природним союзни- ком, який руйнує міжвоєнну Версальську систему і формує в Євро- пі життя за новим національним принципом, в основі якого лежить клич про право народу на самовизначення (саме під таким гаслом А. Гітлер відновив контроль Німеччини над Райнландом, приєд- нав до своєї держави Австрію, Судети, західну і північну частини Польщі з трьома мільйонами німецького населення). Поява на карті Європи Словаччини і Хорватії, надання «національного забарвлен- ня» новому кордону між Румунією та Угорщиною давали привід 136 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА вважати, що гітлерівська «Нова Європа» — це Європа національних держав, хай навіть і союзних із Німеччиною. Підготовка ж війни з Радянським Союзом, на думку українських патріотів, змушувала німців шукати спілки з українським визвольним рухом, толерува- ти його і навіть не противитися проголошенню державності. Мож- ливу появу незалежної України на початку німецько-радянської війни в обох частинах ОУН вважали не лише потрібною для самих українців, але й корисною для Німеччини, яка могла отримати важ- ливого стратегічного союзника на Сході Європи. Дивна поведінка німецьких військових і політичних кіл напере- додні війни, які, з одного боку, не відкидали співпраці з українськи- ми самостійницькими групами, а з іншого — не давали жодних по- літичних гарантій та обіцянок, насторожила українських націона- лістів настільки, що радикальніші й молоді бандерівці на початку німецько-радянського зіткнення самовільно оголосили знаменитий Львівський Акт 30 червня 1941 р., яким спровокували німців на пе- редчасне викриття своїх колонізаційних планів перед українським суспільством. Жорстка реакція Берліна на перші спроби україн- ського державного будівництва (бодай і в союзі з Німеччиною) по- ставила обидві фракції ОУН на межі 1941—1942 рр. перед загрозою повного фізичного знищення. Навіть намагання поміркованішої мельниківської Організації переконати німців у доцільності існу- вання уже не союзної, а сателітної України, наштовхувалися на стіну нордичного нерозуміння і жорстокості. Українські політич- ні в’язні, члени ОУН обох напрямів, почали масово заповнювати табірні бараки у Заксенгаузені, Аушвіці, Майданеку. Розстріляні та повішані націоналісти знайшли свій останній прихисток у масо- вих захороненнях Бабиного Яру, в Дніпропетровську, в Дрогобичі і Полтаві, Рівному і Кременчуку. Перед керівниками бандерівського та мельниківського Про- водів у 1942 р. постало одвічне філософське питання: що робити? Як себе поводити в умовах наростання нацистського терору проти Організації і проти цивільного українського населення? І обидві на- ціоналістичні групи розпочинають роботу за подібними сценаріями (тільки бандерівці випереджають своїх колег приблизно на п’ять- шість місяців): використовувати будь-яку нагоду легальної праці через національні культурні установи, церкву, органи українсько- го місцевого самоврядування, законспірувати головні організаційні 137 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА кадри, розгорнути антигітлерівську та антикомуністичну пропа- ганду, накопичувати зброю і готувати план масштабного збройно- го повстання. Цей сценарій, який гітлерівські спецслужби у доне- сеннях з окупованих територій Сходу характеризували як «біг на місці», а самі націоналісти окреслювали висловом «тримати зброю при нозі», розроблявся з урахуванням імовірного розвитку бойових дій. Поки німецькі армії зберігали стратегічну ініціативу на Східно- му фронті, оунівці вважали можливість військової поразки СРСР реальною. Натомість вони уже не вірили в перемогу Німеччини над Британією та США. Припускалося, що війна на Сході триватиме ще рік-два й призведе до краху Радянського Союзу та виснаження Німеччини. І коли знекровлена Німеччина перекине свої війська на Захід для війни з англо-американцями, в Україні залишаться хіба що невеликі військові контингенти. В момент поразки Німеччини на Заході, ОУН, із допомогою заздалегідь інфільтрованих своїми при- бічниками українських охоронних поліційних частин, зможе підня- ти національне повстання і знищити німецькі гарнізони або вигнати їх з країни. Тобто, на думку націоналістів, мала повторитися ситу- ація 1918 р. — сепаратний мир Німеччини з більшовиками, які від- мовляться від України, потім поразка Німеччини на Заході і анти- німецьке повстання в Україні, що призведе до відновлення держав- ності. На жаль, історія рідко дає другий шанс, коли можна повністю скористатись минулим досвідом. Не судилось і націоналістам вті- лити такий, на перший погляд логічний, сценарій. СРСР виявився набагато міцнішим, ніж царська Росія у 1917-му чи більшовики в 1918 р., війна не затрималася над Волгою і на Кавказі на рік чи два, а вже в перших місяцях 1943 р. фронт повернувся в Україну. Повер- нувся і приніс українському визвольному рухові цілу низку нових проблем, зав’язаних у тугий вузол міжнародних і внутрішньонаціо- нальних протиріч. І ці проблеми потрібно було негайно вирішувати. Насамперед, слід було спрогнозувати можливий розвиток си- туації. Таких прогнозів було два. З одного боку, не відкидалася можливість появи на південно-західних рубежах України англо- американців, а з іншого — прораховувався варіант поновного під- порядкування України більшовикам. У першому випадку потрібно було вирішити питання стосунків із новими ситуативними союзни- ками — західними демократіями, у другому — необхідно було під- готуватися до зустрічі більшовиків. Обидва сценарії передбачали 138 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА наявність у самостійницького підпілля потужних збройних сил і серйозні ідеологічні корективи. Збройні сили потрібні були для того щоб контролювати певні території, впливати на воєнну ситуацію в регіоні, а відтак, в разі появи англійців і американців у сусідніх з Україною державах, змусити Захід зважати на український визвольний рух. У випадку ж повернення радянської влади потужна підпільна армія, на дум- ку націоналістів, могла стати детонатором загальнонаціонального повстання в ослабленому війною Радянському Союзі (а саме таким сподівались побачити СРСР оунівці після війни в Європі — ослаб- лим, із загостреними соціальними і національними протиріччями, з революційною ситуацією та в конфлікті з колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції). Тобто, за будь-якого розвитку по- дій, лише власні збройні сили давали шанс українському самостій- ницькому підпіллю продовжити боротьбу за незалежність. Ідеологічні зміни мали відбуватися в двох напрямах — загаль- на демократизація програми ОУН (що повинно було викликати симпатію можливих західних союзників, а також привернути на- селення Центральної та Східної України) і посилення соціальної складової у програмі та пропаганді Організації (це мало вибити комуністам з рук їхні основні пропагандивні «козирі», розширити соціальну базу національного руху і зробити його привабливим не лише для українців, але й для народів інших республік СРСР, що в контексті розпалення загальносоюзної антикомуністичної револю- ції було вкрай важливим). Окрім того, наявність підпільних збройних сил давала змогу ак- тивно включитись у збройну боротьбу з Німеччиною і тим самим «заслужити» право голосу в повоєнному світі; також з їхньою до- помогою можна було заблокувати поширення на найбільш лісисті території України (Полісся, Волинь, Галичина, Карпати) радян- ського партизанського руху, який «підніс голову» з початком за- гального наступу Червоної армії на фронті. Врешті-решт, власні армійські формування були вагомим аргументом у «діалозі» з по- ляками, які не відмовлялися від претензій на Західну Україну й мали підтримку в середовищі західних союзників. Слід було зав- дати такого нищівного удару по польських планах нової окупації Волині та Галичини, щоб поляки не змогли їх реалізувати після за- вершення війни в Європі, як зробили це в 1918—1920 рр. 139 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА * * * Виклики, які в 1943 р. постали перед ОУН, змусили обидві гіл- ки Організації значно активізувати і посилити свою роботу, насам- перед на військовому й ідеологічно-пропагандивному напрямках. Особливим розмахом і завзяттям традиційно відзначалася банде- рівська ОУН, яка в 1943 р. перетворилася на беззаперечного ліде- ра українського самостійницького підпілля, сконцентрувавши його діяльність навколо себе. Створені оунівцями у другій половині 1942 р. на Волині та По- ліссі групи сільської самооборони з об’єктивних причин не могли проводити значних наступальних акцій ні проти німців, ні проти польських чи радянських партизанів. Посилення терору з боку всіх трьох названих сил змусило керівництво ОУН(б) на Волині та Поліссі восени 1942 р. самочинно взятися за створення перших крупніших українських збройних груп, які діяли партизанськими методами проти німців, поляків і більшовиків. Хоча Провід банде- рівської Організації у листівках і зверненнях неодноразово засу- джував «партизанку» як неефективний засіб у боротьбі за держав- ність, обставини все ж таки змусили його визнати слушність дій во- линських націоналістів. Утім, серед керівників ОУН(б) домінувало переконання, що збройні відділи потрібно створювати за зразком регулярної армії, яка лише тимчасово, відповідно до обставин, ді- ятиме по-партизанськи. Тому й підхід до військового будівництва був масштабним і плановим. У жовтні 1942 р. у Львові тодішній лідер ОУН(б) Микола Ле- бедь — ‘Рубан’ скликав конференцію військових референтів Орга- нізації, у якій взяли участь військовий референт Проводу ОУН(б) Дмитро Грицай — ‘Перебийніс’, старшина зі спеціальних дору- чень при військовому референті Проводу Іван Климів — ‘Леген- да’, а також військові референти: Галичини — Лука Павлишин — ‘Вовк’, Волині й Полісся — Василь Івахів — ‘Сом’ та Осередніх (центральних) і Східних Українських Земель (ОСУЗ) Михайло Медвідь1. Власне, ці шестеро осіб ухвалили остаточне рішення про розгортання підпільної української армії, «збройних сил ОУН»2. Тоді ж було вирішено створити робочу групу Проводу з питаннь 1 Motyka G. Ukraińska partyzantka. 1942–1960. – Warszawa, 2006. – S. 112–113. 2 Вовк О. До питання про першого командира Української Повстанської Армії // Український визвольний рух. – Львів, 2003. – Зб. 1. – С. 155. 140 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА формування армії у складі В. Івахова, Л. Павлишина та М. Медве- дя і скликати наступну нараду за підсумками перших організацій- них заходів у грудні 1942 р. Однак уже в листопаді відбулася подія, яка зміцнила впев- неність бандерівського Проводу в тому, що необхідно розгорнути масштабну збройну боротьбу. На початку місяця у Львові пройшло таємне засідання Проводу, на яке запросили оунівських активістів, які були учасниками похідних груп або підпілля у Східній, Цен- тральній і Південній Україні. Вони повідомили зібрання про те, що на Великій Україні гітлерівський терор набагато сильніший, ніж у Галичині, а населення ненавидить німецьких окупантів і готове з ними боротися. Також націоналісти зі Сходу, володіючи інфор- мацією про хід боїв, яку розповсюджували радянські партизани й підпільники, стверджували, що може скластися така ситуація, за якої територія України знову буде поглинута Радянським Союзом. Тож Провід постановив активізувати боротьбу проти німецького режиму, виконати смертний вирок тим, хто убив керівника бан- дерівського підпілля в Києві Дмитра Мирона — ‘Орлика’, а також готуватися до можливого повернення більшовиків3. Тому немає нічого дивного, що в грудні 1942 р., на черговій на- раді військових референтів, було офіційно ухвалено рішення про організацію підпільної армії на Поліссі й Волині, тим більше що підготовча робота, проведена на місцях, свідчила про реалістич- ність планів формування крупних збройних відділів. Усю військо- ву роботу в регіоні мав координувати військовий референт ОУН(б) на Північно-Західних Українських Землях (ПЗУЗ) В. Івахів. Розвідка радянських партизанів, яка активно збирала інфор- мацію про український визвольний рух, на початку 1943 р. інфор- мувала ЦК КП(б)У про те, що вже 3 грудня 1942 р. в районі Пін- ська, а також у лісах коло міст Острога, Шумська, Мізоча помічено «крупні групи українських націоналістів. Кличка керівника “Тарас Бульба”. Проти німців вони влаштовують окремі засідки». Анало- гічні дані подавала і розвідка німецького Оперативного штабу бо- ротьби з бандитизмом. Німці, зокрема, вказували на появу у верес- ні 1942 р. на північ від Сарн «націоналістичних банд» (як і радянські 3 Прокоп М. Роман Шухевич-Чупринка й ОУН-УПА в 1943–1944 рр. // Сучасність. – 1976. – № 1. – С. 67. 141 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА розвідники, вони помилково вважали всіх українських партизанів приналежними до «Поліської Січі» Тараса Боровця — ‘Бульби’). У січні 1943 р., констатували німецькі військові аналітики, діяль- ність українських «банд» охопила район Костополя — Людвипо- ля — Березного (тобто регіон між Сарнами і Рівним), а українські села в долині річки Случ перетворилися на партизанські бази4. Як бачимо, уже на січень 1943 р. партизанські загони укра- їнських самостійників (під командуванням Тараса Боровця і під бандерівським керівництвом) охопили своєю діяльністю райони Пінська, Сарн, Костополя, Людвиполя, Березного, Мізоча, Остро- га і Шумська — тобто всю Рівненську область, північну частину Тернопільщини і південну частину Пінщини. Всередині ОУН(б) посилювалася дисципліна, члени Організації, фактично, повинні були перебудувати все своє життя на військовий лад і відповіда- ти за власні вчинки за законами воєнного часу. За зраду таємниці, порушення дисципліни, крадіжки і марнування майна ОУН, де- моралізацію населення, підрив авторитету Організації, за обман керівництва і непослух, розконспірування тощо — члена ОУН че- кала смертна кара. Всі «мости було спалено», кожна людина, що пов’язувала себе з національно-визвольним рухом, повинна була усвідомлювати, який тягар відповідальності бере на свої плечі. Німецькі спецслужби, у відповідь на подальшу активізацію українського визвольного руху, нарощують репресії проти ОУН. Донесення СД за першу половину січня 1943 р. повідомляють про арешти підпільників ОУН у Німеччині, Австрії та в Києві. Лише в Берліні ґестапо на початку 1943 р. арештувало 136 українських націоналістів, а в Києві — 38. Перелік агітаційної літератури, ви- явлений ґестапівцями на місцях арештів, однозначно вказував на те, які основні вектори боротьби українські самостійники накрес- лили на початку 1943 р., а також на подальшу радикалізацію укра- їнського націоналістичного руху і пошук порозуміння між різними його напрямами. На початку лютого 1943 р. координатор процесу створення збройних відділів ОУН(б) В. Івахів провів у с. Піддубці неподалік Луцька нараду районних військових референтів бандерівської 4 Центральний державний архів вищих органів влади і управління (далі – ЦДАВО) України. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 494. – Арк. 28. 142 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА ОУН Волині та Полісся. Було розглянуто списки придатних до мо- білізації українців (такі списки оунівці складали впродовж 1942 р.), з’ясовувалась кількість старшинських (офіцерських) кадрів, зброї в кожному районі, визначалися завдання для кожного районного військового референта на випадок загального повстання. З лютого 1943 р. збройні групи оунівського підпілля активізу- вали свою діяльність. Вони нападають на німецькі військові та гос- подарські об’єкти (зрідка на підрозділи німецької армії) з метою забезпечити себе зброєю, амуніцією, одягом, харчами і медикамен- тами, а також атакують в’язниці у містах Володимирці, Кременці, Дубні, звідки визволяють арештованих німцями активістів ОУН5. Німецькі донесення, окрім іншого, відзначають, що в січні—люто- му 1943 р. головним напрямом діяльності українських самостійни- ків є колосальна агітаційна кампанія «в дусі бандерівського руху»6. Донесення есесівців дублюють звіти радянських партизанів, які відзначають, що ОУН видає «гігантську кількість книг і брошур, газет і листівок […] націоналісти широко використовують у своїй пропаганді помилки і прогріхи, допущені нашими товаришами у своїй практичній роботі після 1939 р.»7. Протягом 17—21 лютого 1943 р. неподалік м. Олеська відбу- лася Третя конференція ОУН(б), в якій взяли участь Урядую- чий Провідник Організації Микола Лебедь, військовий референт Проводу Роман Шухевич, Василь Охрімович, Дмитро Маївський, Зиновій Матла, Роман Кравчук, Михайло Степаняк та інші ке- рівники націоналістичного підпілля. Попри гострі дискусії під час нарад, було ухвалено остаточне рішення про масштабний виступ проти німців оунівською партизанською армією, яка мала отри- мати офіційну назву Українська Визвольна Армія (УВА). Однак згодом ця назва була відкинута — не в останню чергу через те, що при німецькому Вермахті в цей час створювались окремі фронто- ві батальйони з колишніх військовополонених-українців, які, на зразок Російської визвольної армії (РВА) ген. Андрія Власова, отримали назву Українське визвольне військо (УВВ). Натомість у квітні—травні 1943 р. керівництво бандерівських відділів почал о 5 ЦДАВО України. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 494. – Арк. 31. 6 Там само. 7 ЦДАВО України. – Ф. 4620. – Оп. 3. – Спр. 100. – Арк. 73–74. 143 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА використовуват и запозичен у в отамана Т. Боровця — ‘Бульби’ на- зву Українська Повстанська Армія (УПА). Загалом постанови Третьої конференції бандерівської ОУН чітко слідують двом описаним вище баченням подальшого розвит- ку подій. Шукаючи евентуальних контактів із західними союзни- ками, оунівці з жалем констатували, що українська проблема мало цікавить демократичні держави, одночасно націоналісти підкрес- лили, що будь-які спільні дії з іншими народами можливі лише за умови визнання за українцями права «на власне самостійне дер- жавне життя»: «Ми приймаємо участь у кожній європейській ко- аліції, організованій іншими поневоленими, або державними наро- дами проти імперіалістичних загарбників, але тільки на принципі визнання іншими народами нашого права на нашу державну не- залежність». Зрозуміло, що «державними народами», які могли б створити коаліцію проти «імперіалістичних загарбників» могли бути англо-американці і союзні з ними держави. У разі ж повернення в Україну більшовиків оунівці планува- ли скористатися їхнім ослабленням і підняти загальнонаціональну українську революцію або зініціювати створення спільного фронту боротьби поневолених народів. Серед тез, вписаних у постанови Третьої конференції є також немаловажний фрагмент, яким застерігалася недоторканність українських етнічних територій. Будь-які зазіхання поневолених народів або союзників Німеччини на українські землі оунівці, від імені українського народу, обіцяли «нещадно поборювати». Оче- видно, декларуючи це, вони давали зрозуміти полякам, угорцям і румунам, що укладення угод про спільні дії коштом територіаль- них поступок з боку українців є в принципі неможливим. Після завершення Третьої конференції бандерівської ОУН спо- стерігається чергова хвиля активізації її військових зусиль. У ні- мецьких донесеннях за лютий 1943 р. відзначалося, що українська молодь активно зосереджується «в націоналістичних бандах. Час- тішими стали напади з метою отримання зброї та продовольства»8. У відповідь на перші атаки повстанців, спрямовані на німецькі сили безпеки й адміністративні установи, нацисти розгорнули те- рор проти мирного українського населення. 23 лютого в м. Кременці 8 Там само. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 494. – Арк. 31. 144 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА німці розстріляли шістьох представників місцевої української інте- лігенції, в тому числі подружжя відомих у містечку лікарів Рощин- ських. Через два тижні, 8 березня, — 485 українських в’язнів у Рів- ному9. Німецькі донесення з окупованих районів України відзначали на початку березня розгортання і підготовку в районі Сарн нових українських «націоналістичних банд», які складаються із відділів чисельністю до 500 осіб10. У цей же час повідомлялося про інтенсив- не поширення повстанського руху на південь від автомобільної тра- си Рівне—Житомир і систематичні напади на німецькі господарчі об’єкти та склади між Рівним і Новоград-Волинським, що, на думку німецьких військових аналітиків, свідчило про «створення запасів»11. Тим часом керівництво ОУН(б) намагалося максимально дис- циплінувати свої ряди і вивести Організацію на найвищий рівень бойової готовності. Відповідні інструкції для низових структур бан- дерівської ОУН вимагали очиститись від ненадійних елементів, на- полегливо працювати над підвищенням культурного і морального рівня членів, посилити пропаганду, ще більше «злитися» із масами. Наступний сплеск антинімецької активності повстанських груп почався в середині березня, коли до лісу дезертирувала частина української допоміжної поліції. Німецькі звіти вказували, що ді- яльність «українських банд» у другій половині місяця охопила, крім Рівненщини, Пінщини і Кременеччини, ще й південну части- ну Волинської області. У квітні німці констатували, що «українські банди» вже оперують на території центральної та північної час- тини Волинської області, а також в Ізяславському, Славутському і Шепетівському районах Кам’янець-Подільської області (тепер у складі Хмельницької області)12. * * * В міру того, як на Волині та Поліссі розгортались повстанські відділи, тут ставало «тісно» для двох українських визвольних пар- тизанських рухів — оунівського і бульбівського. Наприкінці 1942 р. отаман Т. Боровець — ‘Тарас Бульба’ запро- понував керівництву обох ОУН створити спільну раду головни х 9 Данилюк М. Повстанський записник. – Київ, 1993. – С. 82. 10 ЦДАВО України. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 494. – Арк. 32. 11 Там само. 12 Там само. – Арк. 33. 145 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА політичних сил регіону, яка мала би стати «політичною надбудо- вою» над його УПА — «Поліською Січчю». Щоправда, обо в’язковою умовою співпраці амбітний ота- ман виставляв збереження за собою посади командувача ар- мії. Бандерівці, які мали власні масштабні плани і розгалужену організаційну мережу, але зо- всім не мали довіри до політично непередбачуваного Т. Боровця, проігнорували його пропозиції. Натомість мельниківська ОУН, якою в Україні керував Олег Кандиба — ‘Ольжич’, побачила у співпраці з Т. Боровцем шанс посилити свої вплили у регіоні. Однак до реального об’єднання збройних загонів мельниківської організації і поліського отама- на справа не дійшла. Зате 22 лютого 1943 р. до штабу Т. Боровця прибув один із керівників ОУН(б) Яків Бусол — ‘Галина’, який за- пропонував отаману співпрацю з подальшим підпорядкуванням бандерівській ОУН. Переговори тривали з перемінним успіхом до початку квітня, коли Т. Боровець відмовився від співпраці, очевид- но, не бажаючи відігравати «підлеглу» роль у повстанському русі. Розуміючи, що бандерівці перехоплюють ініціативу, а також від- чуваючи загрозу з боку все дужчого радянського партизанського руху, Т. Боровець розпочинає переговори з німецькою адміністра- цією. 15 березня він надсилає листа до гебітскомісара в м. Рівно- му д-ра Баєра, в якому викладає свої умови співпраці з німцями в боротьбі проти червоних партизанів. Власне, це була спроба обма- нути німців, скориставшись їхнім скрутним становищем на фрон- ті. Отаман Т. Боровець — ‘Бульба’ запропонував німцям змінити своє ставлення до українського населення і таємно надати зброю для створення антипартизанської армії чисельністю 40 тис. баг- нетів. Звичайно, така армія навряд чи боролася б із червоними Тарас Боровець — ‘Бульба’ 146 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА партизанами під Мінськом чи Гомелем, як обіцяв ‘Бульба’, про- те вона цілком могла б повернути Т. Боровцю домінуючу роль в українському повстанському русі. Природно, що німецька сторо- на, розуміючи справжні мотиви отамана, не пішла на масштабну спів працю з ним. Формальне листування з ‘Бульбою’, в якому міс- тилися абсурдні пропозиції, протривало до травня 1943 р. і завер- шилося черговою «сваркою» й розривом контактів, які поновилися лише наприкінці року. Нацистська окупаційна адміністрація на чолі з Еріхом Кохом залишалася прихильною до свого «жорсткого курсу» у ставленні до українців і жодні політичні домовленості з будь-якими українськими самостійницькими колами не входили в розрахунки гітлерівців навіть перед загрозою втратити контроль над Україною. Відповіддю українського визвольного руху на посилення на- цистського терору стало нарощування антинімецької боротьби. Гітлерівські структури безпеки у другій поливні березня 1943 р. змушені були констатувати, що Німеччина отримала статус голов- ного ворога у пропаганді ОУН(б) і що проти німецького панування готується масштабний виступ. У середині березня відділ УПА розбив групу німецьких кара- телів біля містечка Деражня (загинуло 16 німців). 15 березня відділ УПА обстріляв німецький патруль біля с. Ремель в Олександрів- ському районі. У відповідь нацисти 16 березня спалили село і вби- ли близько 600 його мешканців. 20 березня відділи УПА роззброїли охорону й звільнили в’язнів Луцького табору для військовополоне- них. 22 березня українські партизани оточили школу в с. Млинів- цях, у якій перебувала німецько-польська поліційна залога. Шко- лу було спалено разом із чотирма німцями та трьома поляками. У ніч з 25 на 26 березня відділ УПА напав на містечко Матіїв. Уранці 26 березня навздогін партизанам було відправлено 103-й баталь- йон допоміжної поліції, що складався з українців. Батальйон де- зертирував із німецької служби та приєднався до УПА13. 27 березня повстанці разом з українськими поліціянтами, що перейшли на їхній бік, заволоділи містечком Олика, знищив- ши в ньому німецьку адміністрацію14. Близько 22-ї години вечора 13 Motyka G. Ukraińska partyzantka.– S. 198–199. 14 УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942–1950 рр. – Т. 2. – Б .м. в., 1960. – С. 7–8. 147 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА 27 березня група бандерівців під командуванням Олексія Брися — ‘Остапа’, атакувала райцентр Горохів. Під час нападу на бік по- встанців перейшла українська поліція. Було захоплено приміщен- ня банку, пошти, в’язниці, випущено декілька політичних в’язнів- українців, забрано запаси борошна із млина, друкарські машинки з адміністративних приміщень, обстріляно німецькі казарми. Під час нападу українці втратили 4 бойовиків, про німецькі втрати відо- мостей немає15. 28 березня повстанці успішно відбили наступ півтори тисячі ні- мецьких карателів на свої табори і бази у Людвипільському райо- ні. Бої точилися в передмісті Людвиполя. В сутичці обидві сторони застосовували міномети. Відділи УПА з ар’єргардними боями віді- йшли з містечка і відступили в глиб лісового масиву. Про втрати партизанів даних немає, а німці втратили 58 осіб убитими. Праг- нучи помститися за опір, гітлерівці спалили Людвипіль і сусіднє с. Губків16. Наприкінці березня німці організували облаву на членів укра- їнської поліції, що повтікали до УПА в Шумському районі Терно- пільської області. Німецькі каральні групи були розбиті в засідці неподалік с. Новостав, гітлерівці втратили 38 солдатів17. Того ж таки місяця повстанці знищили пост жандармерії у м. Ланівцях, убивши трьох німецьких жандармів і ландвірта; 25—31 березня вони відбили німецькі атаки на м. Деражню Кам’янець-Подільської області й провели масштабні бої з нацистами в с. Антонівка на Кре- менеччині. У повстанській засідці біля села Чудне 31 березня ні- мецька поліція втратила 18 осіб убитими18. Загалом протягом березня 1943 р. найзапекліші сутички з на- цистами УПА мала на Луччині, Ковельщині, Горохівщині, Рівнен- щині, Кременеччині, Костопільщині, Сарнинщині, Лановеччині й у Славутицьких лісах Кам’янець-Подільської області. Повстанці п’ять разів захоплювали районні центри. На Кременеччині через 15 Боляновський А. Боротьба УПА проти нацистського окупаційного режиму. 1943 рік // Українська Повстанська Армія в боротьбі проти тоталітарних режи- мів. – Львів, 2004. – С. 167. 16 Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Українська повстанська армія та збройні форму- вання ОУН у Другій світовій війні // Воєнна історія. – 2002 – № 5-6. – С. 18. 17 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 197. 18 ЦДАВО України. – Ф. 3837. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 2–3. 148 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА активність УПА гітлерівці змушені були з 6 квітня оголосити над- звичайний стан19. За даними радянських партизанів, на початок квітня найбіль- шого розмаху антинімецькі акції українських повстанців набули на півдні Волині в районах Мізоча, Острога, Кременця, Верби. Зо- крема, під час нападу на містечко Вербу було вбито 120 німецьких солдатів, у боях за с. Шимовку — 24, за м. Острог — 32, у м. Мізо- чі — 11. Радянські партизани відзначали: щодня з лісів Озтрозь- кого, Шумського й Мізоцького районів на антигітлерівські акції виїжджають 60—70 возів із повстанцями20. Не розуміючи природи українського визвольного руху, на- цисти помилково розцінювали повстанську боротьбу як «більшо- вицьку провокацію». В цьому сенсі цікавим є листування Луцького архієпископа Полікарпа з Генеральним комісаром Волині та По- ділля Шьоне. 26 березня 1943 р. Владика Полікарп написав лист- звернення до німецької влади із закликом перестати грабувати се- лян і вивозити їх на роботи до Райху, відновити шкільництво, не робити облав на «банди», не руйнувати церковну ієрархію тощо21. У листі-відповіді, датованій 8 квітня, Генеральний комісар Шьоне зазначав: «Я переконаний, що большевицька пропаганда вдерлась в ряди ОУН і там проводить роботу, яка бажана в інте- ресах совітів. […] Тим більше, є пожаління гідним, що національні українці, яким зовсім не беремо за зле їхній чесний націоналізм, прикрившись плащиком національної діяльності, дали впрягтися большевиками та займають становище проти німецької управи і тим самим проти Німецької Збройної Сили і німецького наро- ду. […] Ми, на жаль, мусимо ствердити, що дуже багато українців пробилося до банд і найчастіше навіть не з національного ентузі- азму, а тільки тому, що зробили що-небудь несправедливо. Ве- лика кількість українських поліціянтів, коли чекала на них кара, перейшли до банд, щоб відтягнутися від кари. […] Необхідно, щоб порядно успособлена українська людність зайняла зовсім сувору і публічну позицію проти бандитизму зі сторони большевицької і 19 Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії– Київ, 2002. – С. 78. 20 Ліпкан А. Боротьба УПА з німецьким окупаційним режимом // Воєнна історія. – 2002 – № 5-6. – С. 55. 21 ЦДАВО України. – Ф. 2077. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 1. 149 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА національ[но]української […] Повинно кожному бути відомо, що Німецька Збройна Сила є в силі протиставитися цьому теророві банд, коли вважатимем це за потрібне […] Усі надії безвідповідаль- них елементів, які дозволили населенню втікати в ліси, щоб там могли віддатися безділлю і грабунковими нападами зганяти хар- чові продукти, будуть драконськими міроприйняттями знівече- ні. Надія на підрив Німецької Армії і тим самим здобуття вільної України це утопія»22. Можливо, здобуття незалежності партизанською боротьбою і було утопією, але наростаючий антинімецький опір таки був по- всякденною реальністю. 1 квітня повстанський відділ напав на спиртзавод у с. Горинці (Кременеччина), під час нападу один німецький поліцай загинув, а шестеро з числа колишніх полонених червоноармійців здалися і перейшли до повстанського відділу23. 2 квітня відділи УПА захо- пили містечко Горохів, яке утримували дві доби. 4 квітня повстанці напали на німецьку карну експедицію, яка поверталася з пацифі- кації с. Постійно, де було спалено більше половини будинків. Атака виявилася вдалою. Гітлерівці втратили 13 убитими, націоналісти захопили два вози амуніції, карабіни, пістолети і два кулемети24. 6 квітня повстала українська поліція в Ковелі. Поліціянти вби- ли 18 німців, звільнили із тюрем арештованих, розпустили в’язнів із табору примусової праці й утекли до лісу, де на їхній основі було сформовано сотню УПА25. 9 квітня українські партизани атакува- ли містечко Боремель і знищили місцеву німецьку адміністрацію (преважно поляків, яких убили разом з родинами)26. Того ж дня повстанці напали на німецькі прикордонні залоги біля Горохова (на кордоні між Райхскомісаріатом Україна та Ге- неральним Губернаторством). У відповідь німецька прикордонна сторожа (ґреншутц) застосувала задекларовані Шьоне «драконів- ські» заходи — 10 квітня спалила с. Княже і знищила 172 цивіль- них мешканців27. 22 Там само. – Арк. 2–3. 23 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 7. 24 Киричук Ю. Історія УПА. – Тернопіль, 1991. – С. 13. 25 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 197. 26 Там само. – С. 199. 27 Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы. – Минск–Москва, 2000. – С. 285. 150 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Також 9 квітня відділ УПА атакував німецьку колону, яка кон- воювала арештованих неподалік Кременця. Під час нападу німці втратили 7 убитими, а арештанти розбіглись28. Неадекватні пацифікаційні акції нацистів тільки утверджува- ли безкомпромісність повстанської боротьби, тому невдовзі гітле- рівцям довелося визнати, що українські повстанці, які раніше не нівечили тіл убитих німців, почали поводитися так само жорстоко, як і «радянські банди». 10 квітня повстанці, під виглядом червоних партизанів, атаку- вали містечко Степань. Під час нападу було спалено адміністра- тивні приміщення, пошту, убито німецького жандарма і кількох по- ляків — службовців німецької адміністрації. Вночі з 12 на 13 квітня повстанська сотня ‘Яреми’ напала на районний центр Цумань, у якому знищила німецький гарнізон, убивши близько двадцяти во- рожих солдатів29. У ніч з 10 на 11 квітня збунтувалася допоміжна поліція в район- ному центрі Ярмолинці (Кам’янець-Подільська обл.). 150 поліціян- тів (серед яких було 90 українців і 60 поляків) убили 9 німецьких офіцерів і втекли до людвипільських лісів. Тут колишні поліціянти розбили каральну групу, яка їх переслідувала. Через декілька днів дезертири-поляки вирішили повернутися на службу, повіривши ні- мецьким запевненням про амністію (усіх, хто повернувся, було роз- стріляно), а 90 українців приєдналися до бандерівських відділів30. 17 квітня сотня УПА організувала успішну засідку на німецьку мотоколону біля с. Борщівка, в сутичці загинуло 16 ворожих сол- датів31. У відповідь німці 19 квітня спалили колонію Красний Сад, убивши при цьому близько 100 цивільних осіб32. 22 квітня відділи УПА вдруге напали на райцентр Горохів, ви- візши із містечка трофеї — одяг і харчі33. Того ж дня в зіткненні біля фільварку Галинівка загинуло 19 ні- мецьких солдатів. 22 і 23 квітня запеклі бої з німецькою і польською 28 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 9. 29 Там само. – С. 10. 30 Там само. 31 Там само. – С. 11–12. 32 Мірчук П. Українська Повстанська Армія, 1942–1952. – Мюнхен, 1953 / Репринт. вид. – Львів, 1991. – С. 39. 33 Siemaszko W., Siemaszko E. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wo�ynia 1939–1945. – Warszawa, 2000. – S. 475. 151 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА поліцією та загонами польської Армії Крайової (АК), якими ко- мандував ‘Чугай’, розгорнулися в районі каменоломень поблизу польського містечка Іванової (Янової) Долини (3 тисячі мешканців, Костопільщина). У нападі на Іванову Долину взяли участь дві сотні УПА — Никона Семенюка — ‘Яреми’ та Адама Рудика — ‘Шаули’, загальне командування здійснював Іван Литвинчук — ‘Дубовий’. Атака розпочалася близько півночі. Поселення було обстріляно з автоматичної зброї, після чого штурмові групи почали просуватися до приміщення готелю, де перебувала німецька залога. Всі будівлі по дорозі до готелю спалювали. До ранку, поки повстанці вивози- ли з поселення трофеї, німецьку та польську поліцію утримували під вогнем у приміщеннях готелю. Близько 4-ї год. ранку 23 квітня над містечком з’явився німецький розвідувальний літак. Остеріга- ючись можливої появи ворожої підмоги, повстанці відійшли в ліс. Під час акції упівці спалили 100 будівель, захопили і знищили про- мислові об’єкти, підірвали два залізничні мости, заволоділи тонною вибухівки, детонаторами, бікфордовим шнуром. У боях у містеч- ку загинуло 600 осіб, із яких абсолютна більшість були поляки, що згоріли у власних помешканнях34. 25 квітня сотня Івана Климчака — ‘Лисого’ відбила напад ні- мецької каральної експедиції на с. Гута, при цьому німці втратили 10 осіб. 28 квітня в с. Мочулки Турійського району повстанці роз- били німецьку поліцію, яка залишила на полі бою 20 осіб35. З кінця квітня нацисти почали застосовувати в боротьбі з УПА цілі військові з’єднання. Так, у райони Березного, Людвиполя, Мі- зоча, Острога, Шумська і Кременця було перекинуто дивізію в складі двох угорських полків, полку німецьких есесівців і полку, сформованого з військовополонених казахів та узбеків. Після важ- ких триденних боїв у лісах карателям вдалося досягнути лише відносних успіхів, відтіснивши основні з’єднання УПА з Полісся та північної частини Волині на південь Волині. Фактично, це лише посприяло поширенню дій УПА на район, прилеглий до Славу- тицького лісового масиву, а також на Поділля (райони Ярмолинців, Проскурова, Кам’янець-Подільського)36. Німецький звіт з цього 34 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 10–11. 35 Там само. 36 Косик В. Українська Повстанська Армія. Короткий історичний огляд // Виз- вольний шлях. – 2002. – Кн. 10. – С. 57. 152 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА приводу відзначав: «В квітні, завдяки операціям наших підрозді- лів, у головному районі діяльності банд Березне—Людвипіль на- стало тимчасове заспокоєння, але зате в районах на південь від автомагістралі діяльність банд активізувалась. На цей час припа- дають численні напади на південну дорогу й пости жандармерії»37. Німецькі урядовці документально засвідчили, що у квітні 1943 р. УПА контролювала всю сільську місцевість на південь від траси Новоград-Волинський—Рівне—Ковель—Брест-Литовський. На пів ніч від неї відділи УПА вели жорстоку боротьбу за кон троль над територією з радянськими партизанами38. Звіти керівників ра- дянських партизанських з’єднань підтверджують дані німецької окупаційної адміністрації. Зокрема, у донесенні на ім’я Микити Хрущова від командирів Я. Мельника, Д. Буренка і М. Владімірова зазначалося, що націоналістичний рух посилив свої позиції й узяв під контроль усю сільську місцевість. «У селах Рівненської облас- ті бувають тільки каральні загони німців. Малими групами або по- одинці вони тут не з’являються»39. Чисельність УПА, за підрахунками гітлерівських спецслужб, у квітні 1943 р. сягнула 8—10 тис. вояків. Нацисти в паніці пові- домляли, що «націоналістичні партизани» атакують уже посеред білого дня, нападають на потяги, визволяють людей, підготовле- них до вивезення у Німеччину. В багатьох районах уже не існує німецької адміністрації; в районі Рівного спалено всі тартаки й убито близько 400 їхніх керівників і робітників40. Сам райхскомісар Е. Кох, звітуючи до Берліна, писав, що на Волині лишилося тіль- ки два райони, вільні від «банд», а німецька адміністрація повно- цінно функціює лише на півдні Поділля41. Навесні 1943 р. у своєму внутрішньому листуванні гітлерівці зазначали, що вони не контро- люють на Волині 75% орних земель і втратили 52% постач худоби. Уже згадуваний Генеральний комісар Волині та Поділля Шьоне на початку травня наголошував у своєму звіті, що в районах Горохо- ва, Любомля, Дубно, Луцька, Кременця повністю «панують націо- налістичні банди», його висновок був категоричним: «Те, що тут 37 ЦДАВО України. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 494. – Арк. 35. 38 Косик В. Українська Повстанська Армія. – С. 57. 39 ЦДАВО України. – Ф. 4620. – Оп. 3. – Спр. 100. – Арк. 78. 40 Косик В. Українська Повстанська Армія. – С. 58. 41 Там само. 153 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА відбувається, слід розцінювати як повстання»42. Згідно зі звітами ОУН і УПА, протягом квітня 1943 р. від рук повстанців загинуло близько 600 військових і цивільних німців та їхніх союзників. Оче- видно, що до цієї цифри не було зараховано поляків, ліквідованих через звинувачення у співпраці з гітлерівською адміністрацією та поліцією. У відповідь на повстанські напади гітлерівці за цей же час убили щонайменше 3 тис. селян та заручників із числа міської української інтелігенції. Спостерігаючи за розгортанням масштабної боротьби ОУН і УПА з німецькою окупаційною адміністрацією, радянські пар- тизани не могли не помічати, що на території окупованої Украї- ни націоналісти вибивають їм із рук головний козир, позбавляю- чи монополії на боротьбу проти німців. Щоб підірвати авторитет українських визвольних сил, який почав стрімко зростати в масах, більшовики вдалися до своєї улюбленої тактики — оббріхування противника і звинувачення його в колаборації. Типовим зразком радянської пропаганди був проект звернення керівництва УРСР до українського народу від 20 березня 1943 р. Подібно як нацисти зви- нувачували оунівців у тому, що вони — ставленики «жидівського більшовизму», комуністи оголосили їх «зрадниками українського народу, агентами наших лютих ворогів — німців». Протистояння між збройними відділами ОУН та червоними партизанами, яке увійшло в активну фазу 20 лютого 1943 р. по- силилося наприкінці березня43. Найзапекліші бої розгорнулися в Степанському та Костопільському районах Рівненської області. До найбільших зіткнень дійшло біля сіл Майдан та Берестовець (відповідно — 31 березня й 1 квітня). У квітні—травні сутички між червоними партизанами й повстанцями поширилися на всю тери- торію Рівненської, а також на частину Волинської, Житомирської і Кам’янець-Подільської областей44. Протидіяти українським самостійникам виявилося настільки складним і небезпечним завданням, що радянська сторона була змушена вдаватися до хитрощів. Зокрема, 23 березня М. Хрущов у своїй радіограмі до керівників радянських партизанських з’єднань наполягав не атакувати націоналістів першими, а натомість вести 42 Там само. 43 Мірчук П. Українська Повстанська Армія, 1942–1952. – С. 29. 44 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 244–245. 154 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА пропаганду, звинувачуючи керівників визвольного руху в колабо- рації, деморалізуючи й перетягуючи на свій бік рядових учасників українського збройного підпілля. На радянські звинувачення оунівська пропаганда відповіла листівками та брошурами, в яких викривала окупаційну та імпер- ську сутність сталінського й гітлерівського режимів. Уміло прово- дячи паралелі між голодом-геноцидом 1932—1933 рр. та гітлерів- ським геноцидом 1941—1943 рр., націоналісти давали свій рецепт, як убезпечитися від подібних катаклізмів: «Ми хочемо боротися за такий соціальний устрій, при якому ніколи не було б голоду. Ми бо- ротимемося за самостійну українську державу, яка охоронятиме своїх громадян від винищення. Ми будемо боротися за українську державу в якій український народ буде господарем на прабатьків- ській землі». Нарощуючи військовий потенціал, на Волині та Поліссі ОУН(б) поступово перетворювалася на найпотужнішу військово-політичну структуру та залишала далеко позаду своїх конкурентів із мель- никівської Організації й табору отамана ‘Бульби’. Врешті-решт, у травні 1943 р. керівник підпілля ОУН(б) на Волині та фактичний командир відділів бандерівської УПА Дмитро Клячківський — ‘Клим Савур’ дав наказ про насильне об’єднання під своїм коман- дуванням відділів, створених мельниківцями й Т. Боровцем. До се- редини липня майже всі українські партизанські групи влилися до складу відділів ‘Клима Савура’; залишки відділів Тараса Боровця, перейменовані на Українську Народну Революційну Армію, по- ступово втрачали свій вплив і зникли до початку 1944 р. Травень 1943 р. приніс нові бої й сутички з німцями. 2 травня на трасі Ковель—Брест у засідці, організованій сотнею Тихона Зінчука — ‘Кубика’ неподалік с. Кортеліси (рік до того спаленого гітлерівськими карателями) загинув шеф СА* Віктор Лютце, який перебував на Поліссі з інспекційною поїздкою45. 9 травня німецька жандармерія з Кременця жорстоко пацифі- кувала українське село Стіжки. Після акції по дорозі до районного центру на карателів напали повстанські відділи ‘Хрона’ та ‘Кру- ка’. Засідка була проведена надзвичайно успішно. Підбивши два * Від нім. «Sturmabteilung» – штурмові загони. 45 Русначенко А. Народ збурений. – С. 86. 155 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА вантажні автомобілі з солдатами, повстанці відкрили перехресний кулеметний вогонь, жертвами якого стали 60 німців46. У той самий день важкий шестигодинний бій мали повстанці з німцями у с. Япо- лоть неподалік Костополя. Німці відступили із села, забравши своїх убитих. Повстанці втратили трьох убитими і чотирьох пораненими47. Того ж 9 травня розпочалися тритижневі бої між карателями і відділами УПА в Скарбівських лісах48. 10 травня біля с. Лобечів- ка Берестечківського району окупанти вперше використали про- ти повстанських відділів артилерію і бронетехніку49. 11—14 трав- ня тривали важкі бої за лісовий масив неподалік містечка, що має назву Колки, де розташовувалися бази і п’ять шпиталів УПА50. 13 травня напружені сутички відбулися в районі Деражні, де за- гинули перші керівники УПА-«Північ» — Василь Івахів — ‘Сом’, шеф його штабу пор. Юліан Ковальський — ‘Гарпун’ і ад’ютант Семен Снятецький — ‘Сівка’51. 14 травня відділи УПА атакували велику німецьку автоколону біля с. Велика Любаша. Під час нападу гітлерівці втратили 39 уби- тих і 11 поранених52. 21 травня відділ ‘Яреми’ напав на німецьку каральну групу коло с. Клесів. Під час бою загинуло 26 німців. По- встанці захопили два кулемети, шість автоматів і вісімнадцять ка- рабінів53. У травні відділи УПА почали проводити великі рейди Правобе- режною Україною. Зокрема, на Житомирщині повстанські відділи за три тижні провели 15 успішних боїв із німецькою поліцією і знищили поліцейську школу біля Житомира, застреливши 260 її слухачів54. Кілька сотень успішних боїв і сутичок з німецькими окупан- тами протягом весни 1943 р. підвищили авторитет УПА, дали 46 Скорупський М. Туди, де бій за волю. – Київ, 1992. – С. 92–93. 47 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 12–13. 48 Русначенко А. Народ збурений. – С. 87. 49 Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Українська повстанська армія та збройні форму- вання ОУН… – С. 18. 50 Там само. 51 Вовк О. До питання про першого командира Української повстанської армії. – С. 157. 52 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 7. 53 Кентій А. Українська повстанська армія в 1942–1943 рр. – Київ, 1999. – С. 119. 54 Лебедь М. УПА. Українська Повстанська Армія: її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. – Ч. 1. Німецька окупація України / 2-ге вид. – Б. м. в., 1987. – С. 54. 156 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА можливість її бійцям набратися військового досвіду, змусили гіт- лерівців поглянути на український повстанський рух як на серйоз- ну загрозу для свого панування в регіоні. Занепокоєний складним становищем окупаційної влади на Волині та Поліссі, 5 травня в Україну з робочим візитом прибув райхсміністр окупованих тери- торій Сходу Альфред Розенберґ. На нараді у Рівному йому допові- ли, що «українські націоналісти завдають більше труднощів, ніж більшовицькі банди»55. Комісар округу Луцьк заявив: «Майже всі державні господарства перебувають у руках банд. Залізниці під- ривають, по шляхах можна їздити лише з конвоєм. Наші сили не можуть взяти верх над бандами. Тому і населення більше з нами не співпрацює»56. Райхскомісар Е. Кох доповів своєму шефові, що «українські націоналістичні банди мають своє суворе й уміле ке- рівництво і подиву гідне озброєння. Треба припустити, що ці банди почали методично збирати зброю і боєприпаси одразу ж після при- ходу німецького вермахту... Об’єкти, на які нападають банди, — це важливі для доступу в країну і постачання фронту залізниці, шля- хи і мости, державні господарства, молочарні, склади зі збіжжям і сіном, а також доступні їм промислові підприємства»57. Згодом гіт- лерівські спецслужби відзначали, що в квітні 1943 р. відділи УПА здійснили 57 нападів на німецькі об’єкти, а в травні — вже 7058. * * * Повстанці нарощували свою активність і в боротьбі з парти- занами. Особливо діставалося диверсантам, які діяли невеликими групами, але мали багато вибухівки, яка «приваблювала» повстан- ців. Тож у травні 1943 р. робота підривників була фактично за- блокована, а диверсійні загони частково знищені. Командир лише одного радянського з’єднання Іван Шитов телеграфував у Москву про те, що за тиждень націоналісти повністю знищили одну дивер- сійну групу і завдали суттєвих втрат ще двом. Відчуваючи хиткість своїх позицій у протистоянні із визвольним рухом, лідери УРСР продовжують жорстку пропагандистську кампанію, метою якої було скомпрометувати український визвольний рух і відвоювати 55 Косик В. Українська Повстанська Армія. – С. 67. 56 Там само. 57 Там само. 58 ЦДАВО України. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 494. – Арк. 36. 157 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА собі статус єдиного виразника прагнень українського народу. Де- які керівники радянських партизанських з’єднань, що оперували в Західній Україні, були настільки налякані невдачами в боротьбі з УПА, що піддалися панічним настроям і почали в травні 1943 р. відправляти до Москви просто-таки фантастичні розвідувальні зведення про те, що кількість бандерівців обчислюється дивізіями, які озброєні не лише артилерією, а навіть танками, й що вони отри- мують допомогу з боку Англії. Відповіддю на черговий радянський пропагандистський наступ стали нові листівки націоналістів, у яких комуністів було звинува- чено в «мовчазній домовленості та свідомій співпраці» з німцями задля знищення українського національного руху. Повстанські пропагандисти доволі точно зауважили, що фактично перед пар- тизанським рухом в Україні стоїть завдання не стільки боротися з німецькою окупацією, скільки не допустити укорінення самостій- ницьких ідей в масах українського народу. Подиву гідною виглядає проникливість оунівських аналітиків, які «розкусили» сталінську політику «націоналістичного НЕПу», впроваджену в роки війни, й відверто заявили про великий блеф і обман мешканців окупованих територій, яких радянська пропаганда намагалась переконати в лібералізації більшовицького режиму. Усвідомлюючи, що українське населення Волині та Полісся з більшою довірою сприймає оунівську пропаганду, радянська вла- да в кінці травня 1943 р. вирішила зробити ставку на силу у справі знищення українського самостійницького підпілля. 28—29 травня в Лельчицькому районі Гомельської області в Білорусії відбулася на- рада керівників партизанських формувань Правобережної України (в Україні радянські партизани не почувалися достатньо впевнено для того, аби організовувати нараду командного складу з присутні- стю членів Українського штабу партизанського руху та ЦК КП/б/У). На нараді було гостро піднято питання про виявлення та знищення баз УПА і про боротьбу з українським визвольним рухом59. Одразу ж після наради, з початку червня, на Правобережну Україну, починають передислоковуватися найбоєздатніші з’єд- нання радянських партизанів зі Східної України та Білорусії. 59 Кентій А. В. «Двофронтова» боротьба УПА (1943 – перша половина 1944 рр.) // Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. – Київ, 2005. – С. 201. 158 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Партизани застосовують нову тактику — намагаються заволодіти великими лісовими масивами, створити власні аеродроми, скла- ди, бази, мобілізують місцеве чоловіче населення, заперечують своє підпорядкування Кремлю і стверджують, що ведуть бороть- бу «за Суверенну Соборну Українську Державу з демократичним устроєм»60. З огляду на такий розвиток подій, командування УПА передис- локовує свої крупні з’єднання на Полісся в райони річок Прип’ять, Стир, Случ, Горинь, Ствига, Стохід, стараючись утримати за собою лісові масиви й не пропустити червоних партизанів з Поділля і пів- денної Волині на Полісся, а з Білорусії — на Волинь. 15—18 червня важкі бої тривали між відділами УПА і партизанськими з’єднаннями Кам’янець-Подільської області під командуванням Сергія Олексен- ка й І. Шитова, які намагалися прорватися зі Славутських і Шепе- тівських лісів на кордон Білорусії та України до партизанських баз і аеродромів, створених з’єднанням Олексія Сабурова. Як зазнача- лося в партизанських радіограмах, вони були атаковані й оточені значними силами УПА. Після триденного бою партизанам, із від- чутними втратами, довелося повернутись на південь61. З червня 1943 р. до активних антиповстанських дій було за- лучено загін Дмитра Медвєдєва. Наприкінці червня і в першій половині липня медвєдівці мали три сутички з упівцями в районі Каменя-Каширського на Волинському Поліссі, в яких загинуло 20 повстанців. У серпні загін диверсантів Д. Медвєдєва пройшов з боями через території УПА на південь аж до Деражнього Рівнен- ської області62. У червні також розпочався знаменитий рейд у напрямку до Карпат Сумського партизанського з’єднання Сидора Ковпака. Прямуючи з території Білорусії на українське Полісся, ковпаківці ввійшли на території, підконтрольні повстанським відділам. Зав- дяки дипломатичному таланту комісара з’єднання Семена Руднє- ва червоним партизанам вдалося домовитись про безперешкодний прохід територією Волині й Полісся в напрямку Карпат. Однак уже в Галичині, де на той момент ще не було створено УПА, радянські партизани, забувши про домовленості, вдалися до терору проти 60 Кентій А. В. «Двофронтова» боротьба УПА… – С. 202. 61 Там само. 62 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 246. 159 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА націоналістичного активу в селах, до грабунків і підпалів майна українських селян. Намагаючись захистити мирних людей від пар- тизанського терору і усвідомлюючи слабкість німецьких військ у дистрикті «Галичина», які не могли впоратися з декількома тися- чами добре підготованих і загартованих у боях червоних партиза- нів, керівництво ОУН 15 липня дало наказ розпочати формування відділів Української народної самооборони (УНС). Уже в серпні, коли основні сили ковпаківців були розбиті німцями в Карпатах, відділи УНС «добивали» розрізнені партизанські групи, що пряму- вали на північ. Однак фактично масштабні бої між УНС і радян- ськими партизанами в Галичині розпочались аж восени 1943 р.63. Паралельно з активізацією протистояння з радянськими пар- тизанами українські повстанці влітку 1943 р. посилили боротьбу з німцями. Від 1 до 13 червня упівці тримали в облозі містечко Кол- ки, оточивши його щільним кільцем. Після переговорів із німецькою залогою командування відділів УПА дозволило покинути містечко полякам і німцям, які вийшли наданим коридором 5 і 13 червня64. Тоді ж, 13 червня, до населеного пункту ввійшов курінь УПА Сте- пана Коваля — ‘Рубашенка’, який розквартирувався в містечку, перетворивши його на «столицю» т. зв. «Колківської республіки». 20 червня повстанці розбили відділ німецької поліції в Береж- цях. При цьому загинув ландвірт. У ніч з 23 на 24 червня на за- лізничному шляху Рівне—Сарни повстанці підірвали колію і об- стріляли потяг з солдатами. У ніч на 26 червня упівці підірвали залізницю між Немовичами та Малинським і після нетривалої су- тички з охороною захопили поїзд з амуніцією65. 29 червня на доро- зі Шкроботівка—Ямпіль відділ УПА разом з місцевими боївками ОУН із засідки знищили дві автомашини з німецькими солдатами66. 30 червня неподалік Кременця група повстанців роззброїла та роз- дягнула 10 угорських солдатів, які пересувалися возом, забравши в них мундири, 9 гвинтівок, кулемет, 56 гранат і 4 тис. патронів67. Наприкінці червня 1943 р. в районі Дружкополя неподалік містечка Горохова відбулися успішні бої повстанців з німецькою 63 Там само. – С. 251–253. 64 Там само. – С. 200. 65 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 11–13. 66 Кентій А. Українська повстанська армія в 1942–1943 рр. – С. 120. 67 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 14. 160 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА поліцією, в ході яких, згідно з повстанськими звітами, німці втра- тили 56 солдатів і 140 мобілізованих у поліцію фольксдойчів68. З німецьких звітів за червень 1943 р. дізнаємося, що велика «українська банда» захопила доволі добре захищені військові про- довольчі склади в Шепетівці, що міста Горохів та Острог з усіх боків оточені «крупними групами банд». «Напади на адміністрації, бур- гомістрів та церкви з метою знищити метричні книги, а також на транс порти цивільного населення призначеного для вивезення на роботу в Райх є свідченням централізованого керівництва бандами. Немає ніякого сумніву в тому, що загальне керівництво українськи- ми націоналістичними бандами в руках бандерівського руху ОУН»69. Усі перераховані вище червневі акції відбулися з ініціативи повстанців, але поряд з ними відбулися десятки боїв проти оку- пантів, які починалися з німецьких атак на партизанські бази й табори. Адже 7 червня 1943 р. німецьке командування розпочало першу масштабну антиповстанську операцію (яка дивним чином збіглася з початком наступу радянських партизанів). Команду- вання німецькими військами взяв на себе командувач СС і полі- ції в Генеральному Комісаріаті Волинь і Поділля бригаденфюрер СС Гінцлер. У наказі № 41, підписаному Гінцлером, відзначалася необхідність знищити український повстанський рух і оволодіти територією «пропагандистськи і господарче»70. У Любомлі, Дубні, Горохові та Володимирі було створено спеціальні групи СД, які з допомогою поліційних частин мали відновити «німецький поря- док» на окупованих землях. 21 червня територія Райхскомісаріату Україна була оголошена «зоною антипартизанських операцій». У липні 1943 р. до дій проти УПА було залучено відомого борця з пар- тизанами, командувача всіх протипартизанських формувань на Східному фронті Еріха фон дем Баха-Зелевскі. У розпорядженні німецьких генералів було 10 тис. солдатів (німецьких та польських жандармів і поліціянтів), 10 батальйонів мотопіхоти (до 7 тис. воя- ків) з артилерією, угорські частини, 50 танків і бронемашин, 27 лі- таків, 5 бронепоїздів71. 68 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 14. 69 ЦДАВО України. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 494. – Арк. 36. 70 Стародубець Г. М. ОУН(б) в українському національно-визвольному русі на Волині в роки Другої світової війни (1941–1943). – Тернопіль, 2002. – С. 109. 71 Там само. – С. 109–110. 161 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА Для ефективної боротьби з повстанцями цих сил виявилося надто мало, вони були непідготовані до партизанського способу ведення бойових дій і дуже неповороткі. Відділи УПА виходили маневруючи з-під потужних ударів противника й переміщалися в інші райони. Тому німці здебільшого воювали із загонами сільської самооборони. Так, 5 липня німецька карна експедиція була розбита самообороною і відділом УПА в с. Каскове (українці втратили 9 осіб убитими, німці — 12), 13 липня в селах Вербичів та Новостав коло Луцька в сутичках із самообороною загинуло 30 німецьких кара- телів72. 17 липня в с. Хмелівка карателі (німецька і польська полі- ція) втратили 10 осіб. 24 липня, у відповідь на напад відділу УПА на німецьке державне сільськогосподарське підприємство, внаслі- док якого загинуло декілька німців, карна експедиція спалила села Туличів, Абрамівці, Тарачин, Літин, Радовичі Турійського району. У Радовичах і Туличеві гітлерівці наштовхнулися на опір місце- вої самооборони і повстанського відділу. Під час запеклого бою, що тривав цілий день, німці використали артилерію і бойовий літак. Разом із польською поліцією вони таки ввійшли до названих сіл, але втратили в боях понад сто своїх солдатів. З боку оборонців було 22 загиблих повстанців і декілька сот мирних мешканців73. Виходячи з-під ударів карних німецьких експедицій, повстанці перебиралися на волинське Полісся, а також вдавалися до глибо- ких рейдів на територію Житомирщини. Найвідомішим став рейд куреня ‘Гордієнка’, який дійшов до Потіївського району й повер- нувся на Рівненщину. Рейдуючи, повстанці 17 липня розбили нім- ців під с. Жолобне Ярунського району (окупанти втратили 34 уби- тими). 19 липня біля с. В’юнок Мархлєвського району було вбито 30 німців і місцевих поліціянтів. 20 липня поблизу Швецької Буди повстанський курінь розбив взвод угорців. 23 липня в містечку Котельні Андрусівського району повстанці розбили роту німців і шуцманів, які втратили 20 убитими, того самого дня повстанці об- стріляли німецькі військові транспорти на залізниці біля станції Івниця, убивши двох лейтенантів і 8 рядових німців. 25 липня в пе- редмісті Коростишева «гордієнківці» спалили тартаки і в бою убили 7 німців. 28 липня між селами Шевченко й Устинівка Потіївського 72 Русначенко А. Народ збурений. – С. 87. 73 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 16. 162 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА району повстанці розбили роту курсантів школи жандармерії, ви- сланих проти них. Жандарми втратили 83 убитими, 8 полоненими і 5 важко пораненими. Повстанці захопили 8 кулеметів, 8 автоматів, 94 гвинтівки, 17 револьверів і 6 тис. набоїв. Рейд успішно завер- шився 29 липня поверненням на бази74. Дуже часто повстанці з допомогою хитрощів наводили німецькі каральні групи на свої засідки. Очевидець подій Р. Кранц згадував: «Українці неодноразово наводили на засідки німецьку жандарме- рію та польську допоміжну поліцію. Приїжджає на коні українець босий, із розстібнутою сорочкою з донесенням про те, що німецький відділ атакували партизани в околиці Новомалина. Група німців і поляків сідає до автомобілів. Український посланець виконує роль провідника. Заїжджаємо до яру. Несподіваний вогонь з усіх сторін. Результат — 19 убитих німців і 6 поляків»75. Свої безуспішні каральні операції проти УПА нацисти супрово- джували такою ж бездарною пропагандою. В селах і над лісовими масивами розкидалися листівки, в яких ОУН називалася «знаряд- дям жидівського большевизму», стверджувалося, що «кремлівські жиди стоять у зв’язку з ОУН»76, а УПА керують «агенти Москви», які «Бандеру призначили старшим большевиком України»77, та інші нісенітниці. Зазнавши невдачі в бойових діях та не вгадавши з ідеологічною «обробкою» населення, гітлерівці, традиційно, за- стосували масовий терор проти мирних громадян. Протягом тижня було арештовано й 15—16 липня страчено українську інтеліген- цію Рівного, Луцька й Кременця (понад 2 тис. осіб), спалено цілі села (Малин, Уличів, Губків, Манн та ін.)78. Окремі населені пункти (Унинець, Лабрів, Радомишль, Суховолю, Вільче) гітлерівці бомби- ли з літаків 13 і 20—25 липня79. Однак, як це часто буває, жорстокість лише викликала поси- лення опору. Згідно з німецькими даними, активність повстанців після каральних акцій проти них не лише не знизилась, але навіть 74 Літопис УПА. Нова серія. – Т. 1: Видання Головного Командування УПА. – Київ– Торонто, 1995. – С. 41. 75 Kranc O. R. Z Ostroga do Ko�ymy. – Kraków, 1998. – S. 31. 76 Косик В. Українська Повстанська Армія. – С. 67. 77 Русначенко А. Народ збурений. – С. 88. 78 Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Українська повстанська армія та збройні форму- вання ОУН… – С. 19. 79 Русначенко А. Народ збурений. – С. 87. 163 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА зросла. Загалом протягом липня 1943 р. УПА здійснила 295 атак на німецькі опорні пункти, 682 саботажні акції на залізниці, 119 напа- дів на господарські об’єкти. Наступного місяця активність націона- лістів ще посилилася — 391 напад на німецькі гарнізони, 1 034 ди- версії на залізниці, 151 атака на підприємства80. Боротьба ставала ще більш жорсткою і безкомпромісною. Над- звичайно показовою в цьому сенсі є доля 202-го батальйону допо- міжної поліції, сформованого з поляків. У червні 1943 р. його пере- вели на дислокацію в Іванову Долину. Протягом кожного місяця батальйон втрачав у боях з УПА 12—13 осіб убитими. Як згадував службовець батальйону: «Українці паралізували наш рух. Рота стала надто малим військовим підрозділом, щоб оперувати. Щоночі на нас нападають українці, які обстрілюють наші бараки щільним вогнем. Переживаємо справжнє пекло. Можемо спромогтися лише на поодинокі вилазки з лісу на навколишні села. Увійшовши в село, здіймаємо хаотичну стрілянину, під її прикриттям вантажимо пару корів або свиней на воза й відступаємо»81. Інший колишній поль- ський поліцейський згадував, як разом із німецькими карателями потрапив у засідку українських повстанців коло Яполоча. Під одні- єю з вантажівок вибухла міна, після чого поліціянти були атаковані з трьох сторін. Із тридцяти (двадцяти німців і десяти поляків) жи- вими із засідки вийшло шестеро, з яких троє — пораненими. Проблемним для німців було також використання проти УПА т. зв. «східних легіонів», які складалися з колишніх полонених червоноармійців. Під впливом масованої повстанської пропаганди більшість легіонерів дезертирували або займали нейтральну пози- цію в протистоянні з українським визвольним рухом. У цей час на Волині відбулася найбільша битва між відділами УПА і червоними партизанами. Йдеться про спробу ліквідації в липні 1946 р. загону ім. Ф. Михайлова із Кам’янець-Подільського партизанського з’єднання. Цей загін сформувався на території су- часної Хмельницької області наприкінці 1942 р. В січні 1943 р. за- гін, на чолі з командиром Андрієм Одухою та комісаром Г. Кузов- ковим, вийшов на Полісся до баз з’єднання О. Сабурова та Д. Мед- вєдєва. Поповнивши свої ряди та додатково озброївшись, загін 80 Косик В. Українська Повстанська Армія. – С. 59. 81 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 199. 164 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА А. Одухи в лютому 1943 р. вирушив на Південну Волинь у район Кременця, Славути, Шумська й Острога з метою закріпитися в місцевих лісових масивах, де якраз починали формуватися відділи УПА Воєнної округи (ВО) «Богун». Дорогою партизани атакували декілька груп сільської самооборони, а також роззброїли і розби- ли шість відділків української поліції. Прибувши на місце призна- чення, А. Одуха 5 травня 1943 р. провів переговори з місцевим ке- рівництвом ОУН і командуванням УПА. Домовитися про спільні дії проти німців не вдалося, але, очевидно, було обумовлено взаємний нейтралітет. На жаль, на початку червня ситуація змінилася. Коли 7 червня німці розпочали свій загальний наступ проти УПА (про що йшлося вище), партизани А. Одухи, згідно з наказами власного командування, зірвали нейтралітет і почали активно затримувати і страчувати кур’єрів та розвідників УПА, що ускладнювало діяль- ність повстанців. Командування лісової армії ухвалило рішення про ліквідацію або витіснення загону А. Одухи з його баз у лісі коло с. Теремне на стику Рівненської, Тернопільської та Кам’янець- Подільської областей. Акція проти червоних партизанів розпочалася на світанку 25 липня. Партизани разом зі своїми союзниками поляками мали гарно укріплені й заміновані табори на горі в лісі. Для акції було стягнуто курені ‘Осипа’ й ‘Крука’, яким у допомогу було надано за- гони місцевої самооборони й окрему сотню ‘Острого’. Перша ата- ка на польський табір була вдалою, польські партизани втратили 23 особи вбитими і відступили в напрямку до Шумська, де дисло- кувалися відділи польської допоміжної поліції. О 6-й ранку сотня ‘Барсука’ почала атакувати радянський табір, у якому було по- над 300 партизанів. Табір, як зазначалося, розташовувався на горі, оточений дубовим лісом, що давало змогу партизанам обладнати вигідні вогневі позиції. Повстанці не бачили партизанів, натомість партизани чудово бачили нападників і відкрили по них кулеметний вогонь. Після першої атаки упівці, втративши 8 осіб убитими і 7 по- раненими, відступили. Після цього вони розпочали другу, а відтак і третю атаку. Комісар Г. Кузовков згодом відзначив, що йому не до- водилося бачити такого фанатизму в бою, і констатував: повстанці воюють краще і впертіше за німців. Після цілоденного бою повстан- ці, не здобувши табору, почали обстрілювати його з мінометів. Вно- чі партизани здійснили невдалу спробу вирватися. Наступного дня, 165 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА 26 липня, упівці знову безуспішно пробували взяти табір штур- мом. Врешті-решт, наступної ночі партизанам вдалося прорва- тись і відійти в напрямку Полісся. Повстанці увійшли в табір, але там на них чекали заміновані «трофеї», на яких підірвалося п’ять осіб, у тому числі й курінний ‘Осип’. Загалом, як можна зрозуміти із суперечливих звітів обох сторін, повстанці в боях втратили уби- тими й пораненими від 34 до 250 осіб, а радянські партизани — від 12 до 100. Очевидно, що відносно об’єктивними є дані партизанів і повстанців про власні втрати, натомість втрати про тив ни ка — немилосердно завищені. Тож припускаємо, що справжні втрати склали 12 до 34 на користь партизанів, які оборонялися. Однак, незважаючи на більші втрати, повстанцям вдалося витіснити чер- воних із лісового масиву й очистити свій тил від ворога. Радянські партизани розцінювали битву коло Теремна як найбільший бойо- вий досвід з’єднання82. У липні 1943 р. Рівненський партизанський штаб видав ін- струкції своїм підлеглим про те, щоб карати показовою смертю найактивніших учасників визвольного руху. Зазвичай старшин УПА піддавали тортурам, а рядових повстанців страчували через повішання. У спогадах Ф. Соломян-Лоц також є дані, що полонених повстанців часто використовували в якості «піддослідних кроли- ків», аби на них могли «практикуватися» партизанські хірурги. Наприкінці липня, коли повстанці вели запеклі бої з німцями, в ліси півночі Волинської та Рівненської областей між річками Стир і Стохід прибули з Білорусії партизани з’єднання Олексія Федоро- ва, які створили власні лісові бази й організували Волинський Пар- тизанський Штаб. Упродовж серпня—вересня 1943 р. вони спільно з польськими партизанськими групами вели важкі бої проти місце- вих сотень УПА. Якщо вірити радянським донесенням, у цих боях загинуло близько 200 і було страчено 129 симпатиків ОУН із ци- вільного населення. Про свої втрати радянські партизани скромно не повідомляли. У вересні—жовтні командування УПА ухвалило рішення витіснити партизанів О. Федорова з території України. До операції було залучено 10 куренів із ВО «Турів» і «Заграва» (3—4 тис. бійців), які з заходу, сходу і півдня мали «вичавлювати» федоровців на Білоруське Полісся. Після важких боїв у районі сіл 82 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 246–248. 166 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Грива, Лишнівка, Карасин, Серхів, Млинок, Мульчиці, що лежать у трикутнику між містечками Маневичі—Любешів—Зарічне, до кінця жовтня радянські партизани разом із польськими комуніста- ми, згрупованими в загін ім. Ванди Василевської, були витіснені на північний схід за річку Стир. Упродовж серпня—вересня запеклі бої між повстанцями та партизанами розгорнулися також у районі залізничної гілки Ко- вель—Сарни, де проти УПА було кинуто чотири партизанські за- гони Рівненського партизанського з’єднання В. Бегми. У вересні повстанцям на півночі Рівненщини вдалося завдати кілька поразок партизанському загону Ярового й витіснити його в Білорусію. Того ж місяця упівці зробили безуспішну спробу розбити у Волинській області з’єднання О. Федорова. Важкі бої з радянськими і поль- ськими партизанами повстанці провели в районі села Майдан на Костопільщині 22 серпня 1943 р83. * * * На фоні цієї безкомпромісної війни всіх проти всіх улітку 1943 р. відбулася ескалація давнього польсько-українського конфлікту. Багатосотрічна окупація Польщею українських етнічних земель і вироблені за цей час взаємні негативні стереотипи в масовій сві- домості поляків та українців набули нового звучання в модерну епоху, коли відбувалося становлення польської та української на- цій, які претендували на власну державність на одних і тих самих землях. З ХІХ ст. польські інтелектуали сповідували т. зв. «істо- ричний» підхід до проблеми відродження своєї державності, праг- нучи включити до складу нової польської республіки території, які входили до Польщі зразка 1772 р. Вони не бажали бачити процесу формування модерних української, білоруської та литовської на- цій, вважаючи ці народи нездатними до повноцінного самостійного життя. Трьом окраїнним народам колишньої Речі Посполитої від- водилася, в кращому разі, роль сателітів відродженої польської держави. Натомість українські, білоруські й литовські інтелігенти в ХІХ й на початку ХХ ст. піднімали питання створення власних автономій або держав у етнічних межах, включно з тими землями, які поляки вважали східними «стовпами» своєї державності (міста Львів, Кам’янець-Подільський, Гродно, Вільнюс і т. п.). 83 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – С. 249. 167 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА У 1917—1920 рр., коли полякам, українцям і литовцям вдалося в різній мірі реалізувати власні державницькі проекти, суперечки про кордон, які до того часу мали теоретичний характер, вилили- ся в запеклі воєнні конфлікти — українсько-польську війну та ві- йну за Вільнюс. У результаті українські етнічні землі Лемківщини, Галичини, Холмщини, Берестейщини, Підляшшя, Західної Воли- ні, Західного Полісся опинилися в складі Другої Речі Посполитої. Тодішня польська державна політика щодо шести мільйонів укра- їнців може бути передана такою формулою: спочатку державна інтеграція, а потім етнічна й релігійна асиміляція. Уже в 1938— 1939 рр. польський генеральний штаб розробляв масштабні плани виселення українців із їхніх етнічних територій і розпорошення у Центральній, Західній і Північній Польщі84. Наслідком цього мало бути остаточне зникнення українців у Польщі й вирішення укра- їнської проблеми. Цілком зрозуміло, що українські політичні, релігійні й культур- ні діячі міжвоєнного часу різними способами намагалися вберегти українців від остаточного знищення. Одні бачили можливість вря- туватися в лояльності до Польської Держави, інші — у збереженні релігійної та культурної самобутності, ще інші — в боротьбі за ав- тономію українських етнічних земель. Західноукраїнські комуні- сти покладали надію на об’єднання з Радянською Україною, в якій вони бачили прообраз української соціалістичної державності; а українські націоналісти вбачали вихід у визволенні з-під польської окупації і боротьбі за незалежність України в її етнічних кордонах. Падіння Польської Держави, півторарічні більшовицькі екс- перименти в Західній Україні, послідовність націоналістів при- вели до того, що в 1942—1943 рр. саме націоналістичні організації (особливо бандерівська ОУН) стали виразниками позиції більшо- сті західних українців. Населення, розчароване, як двадцятиріч- ним досвідом співжиття з поляками, так і комунізмом та німець- ким «визволенням», усе частіше бачило вихід у створенні власної Української Держави, і тому все більше людей були готові піти за націо налістами, які оголошували безкомпромісну й тотальну бо- ротьбу за державність. 84 Іллюшин І. І. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті // Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. – Київ, 2005. – С. 222–223. 168 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Однак прагнення українців до національної самореалізації у формі власної держави в етнічних межах наштовхнулося на запек- лий опір не лише з боку німецьких окупантів і радянських парти- занів, але й з боку польських підпільних структур, які віддзерка- лювали волю польського еміграційного уряду й більшості поляків Західної України, що хотіли бачити Польщу в кордонах до початку вересня 1939 р. Спроби знайти компроміс чи хоча б відкласти питан- ня нових кордонів на повоєнний час польське підпілля не сприймало. Просякнуте великодержавним шовінізмом польське населення за- хідноукраїнських земель відверто погрожувало своїм українським сусідам, що після відбудови польської держави українців судити- муть за нелояльне ставлення до Польщі в роки війни. Усі намагання керівників українського і польського визвольних рухів знайти поро- зуміння бодай на платформі боротьби проти спільних ворогів зазна- ли фіаско. Питання кордону стало каменем спотикання в українсько- польських стосунках 1940-х рр. Щоби зрозуміти, що являла з себе «мала» українсько-польська війна в рамках війни світової, слід бо- дай окремими штрихами охарактеризувати розвиток конфлікту. Вересень 1939 р., який приніс катастрофу міжвоєнної польської державності, водночас кардинально змінив долю західних україн- ців. У радянській зоні окупації колишньої Польщі комуністи, які офіційним приводом вторгнення на територію сусідньої держави оголосили захист «єдинокровних братів українців і білорусів», хоч- не-хоч повинні були надати першість українському населенню пе- ред поляками. Більшовики здійснили швидку (й доволі бездарну) деполонізацію культурної сфери, привівши співвідношення освіт- ніх і культурних закладів у формальну відповідність до етнічного складу населення регіону. Але найголовніше — комуністи знищили соціальні преференції поляків перед українцями. Українські селя- ни отримали поміщицькі землі й реманент; польських колоністів, осадників та державних службовців, які були матеріальним вті- ленням польської зверхності, до великої радості українських се- лян, почали виселяти в глиб СРСР. Зрозуміло, що за таких умов не могло йтися про взаємне толерування між українцями й поляками. Поляки дивились на українців як на «зрадників» польської держа- ви, «колаборантів» більшовицького режиму і тільки чекали нагоди, аби помститися, українці ж, користуючись моментом, розрахову- валися за кривди, завдані поляками у передвоєнні роки. 169 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА Аналогічна ситуація була й у німецькій окупаційній зоні. Німці в Генеральному Губернаторстві також мусили толерувати якусь етнічну групу на противагу полякам. Зрозуміло, що цією групою не могли бути євреї. Тож залишалися тільки українці. При повній лояльності німецької влади українці зуміли відродити українське культурне й освітнє життя на Лемківщині, Холмщині, Підляшші. Декілька десятків тисяч українців-утікачів із радянської зони оку- пації забезпечили український просвітній і культурницький рух достатньою кількістю кадрів. У регіоні розгорнулось активне укра- їнське господарське життя. Поляки ж сприймали завзяття україн- ців як «співпрацю» з окупантами, «зраду» і особисту образу. Як і в радянській зоні окупації, вони очікували на слушний момент для помсти. Польська свідомість, затруєна багаторічною шовіністич- ною пропагандою, не сприймала природного прагнення українців до культурного, національного й економічного домінування на зем- лях, де українці становили етнічну більшість. Рік 1941 приніс новий розподіл сил в українсько-польське про- тистояння. Із Закерзоння на схід вирушили десятки тисяч колиш- ніх утікачів від більшовизму. Хтось ішов у похідних групах обох ОУН, хтось із завданнями центру УНР у Варшаві, хтось просто, аби побачити родичів у підрадянській Україні або повернутися до власних домівок, покинутих півтора чи двадцять років тому. Кіль- кість української інтелігенції та громадських активістів на Холм- щині, Підляшші й Лемківщині різко скоротилася, натомість нама- гання українців створити власну державу (про що польські й укра- їнські суспільні кола перед німецько-радянською війною говорили майже як про доконаний факт) у 1941 р. зазнали краху. Українські націоналісти вступили в конфлікт із нацистами. Німецький оку- паційний апарат і органи самоуправління на окупованих терито- ріях були очищені від українців. Тепер українська інтелігенція й селянство, розчаровані німецькою політикою, перебували в стані апатії, натомість польські кола, котрі навіть не сподівалися на те, що німці не дозволять українцям створити свою державу, відчу- вали ейфорію і піднесення. Ця зміна в настроях виявилася на зла- мі 1941—1942 рр. На Закерзонні вона вилилась у хвилю нападів польських бойових структур на українських культурних, суспіль- них і релігійних діячів, які, опинившись у меншості й позбавле- ні захисту з боку німців, ставали легкими жертвами польського 170 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА терору. В Галичині польська громада, поряд з українцями, отрима- ла широкі можливості для самоорганізації та самоврядування. На Волині й Поліссі зміна пріоритетів виявилася в заміні українських адміністраторів польськими службовцями — фактично нацисти повернули на попередні місця роботи польських чиновників дріб- ної і середньої ланки, яких усунули свого часу більшовики. Упродовж 1942 р. польський терор проти українських суспіль- них діячів-деполонізаторів Холмщини, Лемківщини та Підляшшя зростав, із міст і містечок він поступово перекидався на села, де винищувалась освітянська інтелігенція, керівники кооперативів, хорів, діячі «Просвіт», священики. Аналогічно, на території Волині й Полісся, де польська інте- лігенція намагалася втримати або посилити польські культурні й суспільні позиції, а поляки-чиновники в німецькій адміністрації прагнули «відігратися» на українцях так само, як українці «віді- гравалися» на поляках у роки радянської окупації, українське під- пілля вдається до терору. Його жертвами стають польські інтелі- генти, чиновники, культурні і релігійні діячі, колишні військовики. Уже в 1942 р. і поляки, і українці ліквідовували людей, яких вважали своїми ворогами, часто разом з родинами, що відкривало шлях до застосування методів збірної відповідальності. Цьогоріч в умовах жорстокої німецької окупації український і польський ви- звольні рухи створюють на Волині й Поліссі, відповідно в україн- ських і польських селах, загони озброєної самооборони. І польська, й українська молодь, яка становила основу самооборонних заго- нів, була вихована в безкомпромісному, рішучому дусі. Поляки за всяку ціну бажали залишитись у Польській Державі, не змінюючи місця проживання, а українці так само вперто прагнули нарешті домогтися своїх державницьких прав. Багатовіковий конфлікт, взаємні кривди й образи останніх десятиріч підігрівалися склад- ною ситуацією в регіоні, особистісними й соціальними протиріч- чями, несусвітними плітками, які поширювалися з блискавичною швидкістю. Взаємини між українською більшістю і польською мен- шістю на північно-західних українських землях поступово пере- ходили у стадію кипіння. Хмизу в вогонь підкинула поява в регіоні у 1942 р. крупних з’єднань червоних партизанів. Вбачаючи головного конкурента в українському визвольному русі, вони, природно, спираються у 171 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА своїй діяльності на польське населення Волині й Полісся. Поль- ські підпільні кола так само розглядають червоних як очевидних союзників у боротьбі з українцями і німецькою окупацією. Влас- не, польсько-більшовицький союз проти українського визвольного руху був освячений Й. Сталіном і В. Андерсом ще під час розмови 4 грудня 1941 р. в Кремлі, коли радянський вождь пообіцяв спіль- ними силами «ліквідувати» українців. У 1943 р., з появою крупних українських повстанських відділів, головними базами, з яких червоні партизани здійснюють антипо- встанські акції та напади на «націоналістичні села», стають поль- ські колонії. У відповідь повстанці пацифікують агресивні польські оселі. Також упівці атакують німецькі господарські об’єкти, якими у 80% випадків керували польські фахівці. Під час нападів ці фахівці гинуть, дуже часто з родинами, що ще більше поглиблює конфлікт. Навесні 1943 р., після втечі українського шуцманшафту з ні- мецької служби, на Волині та Поліссі формуються польська полі- ція та жандармерія; із Сілезії та Центральної Польщі сюди пере- дислоковуються декількох тисяч польських поліцейських і жан- дармів; крім того, німці озброюють польську самооборону в селах і містечках, яка фактично перетворюється на постерунки польської поліції. Отже, в цей час німці ведуть боротьбу з УПА значною мі- рою руками польських поліційних і жандармських структур, які водночас тісно співдіють із польським підпіллям. На квітень—тра- вень 1943 р. складається цікава ситуація: українці вже переходять до відкритого повстання проти німецької окупаційної адміністрації на Волині й Поліссі, натомість поляки все більше намагаються за- кріпитися в цій адміністрації та її силових структурах, сподіваю- чись у момент повернення фронту на територію колишньої Другої Речі Посполитої підняти повстання і силами підпілля та лояльної до нього польської поліції захопити владу й відновити на цих зем- лях польську державність. Командувач АК ген. Стефан Ровець- кий розробляє детальні плани польського повстання і захоплення Львова, Самбора, Дрогобича, Станіславова, Тернополя. Польські сили на Волині, згідно з цими планами, мали бути сконцентровані в західній частині колишнього Волинського воєводства. Вони повин- ні були опанувати переправи через Буг, щоб забезпечити пере- кидання польських військ із Люблінщини, і встановити контроль над Свинарським, Землицьким і Смолярським лісовими масивами, 172 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА куди мали передислоковуватися загони АК із Польщі85. Польські поселення у східній частині колишнього Волинського воєводства мали перетворитися на фортеці, здатні оборонятися перед німця- ми та перед українцями. Як бачимо, у польських планах, розробле- них у квітні 1943 р., ішлося не про що інше як про нову окупацію українських етнічних земель під гаслами боротьби за поновлення польського суверенітету в кордонах 1939 р. У світлі агресивних польських приготувань і виникнення диво- вижних ситуативних союзів між поляками та більшовиками і по- ляками та німцями, командування УПА й керівництво ОУН(б) на Північно-Західних Українських Землях було зобов’язане застосо- вувати симетричні дії, щоб зберегти єдність українських земель. 18 травня 1943 р. Д. Клячківський видав відозву до польського на- селення Волині й Полісся, закликаючи опам’ятатися і відмовитись від співпраці з німцями, покинути службу в німецькій поліції і, за прикладом українських шуцманів, дезертирувати. Командувач УПА попереджав, що вже завтра «буде пізно» повертатися з хиб- ного шляху86. Відповіддю польської поліції стала страшна пацифі- кація українського села Дермань 29 травня. На початку червня ‘Клим Савур’ знову звернувся до поляків із листівкою, попереджаючи, що за участь польської поліції в «ні- мецькій різанині та катуванні української людності» на поляків Волині й Полісся може впасти кара у вигляді «нової Гайдамаччини чи Коліївщини». Відповідальність за можливий масштабний кон- флікт командування УПА поклало на польське керівництво, яке «завело польський визвольний рух» до «антиукраїнського табору московського та німецького імперіалізмів». Д. Клячківський нага- дував, що поляки здійснюють свої антиукраїнські акції на укра- їнських землях і що «слуги Москви та Берліна» повинні пам’ятати про здатність українців помститися за свої кривди87. Намагаючись запобігти виникненню масштабного антиполь- ського фронту боротьби, керівництво ОУН(б), навіть у світлі агре- сивної поведінки поляків щодо українських самостійницьких праг- нень, намагалося залагодити конфлікт. На початку липня 1943 р. через Службу безпеки (СБ) ОУН(б) було встановлено контакти з 85 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 301. 86 Ibidem. – S. 328. 87 Ibidem. 173 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА Делегатурою польського уряду на Волині. 7 липня розпочалися пе- реговори в районі Свинарського лісового масиву. Наступна зустріч мала відбутися 10 липня, однак переговірників із польського боку З. Румеля, К Маркевіча й візника В. Добровольського було вби- то в с. Кустичі коло Ковеля. Польська сторона одразу ж поклала відповідальність за вбивство на українців88, хоча можливі й інші пояснення інциденту. Убиті могли стати жертвами радянських партизанів, які прагнули таким чином завадити порозумінню між визвольними рухами двох народів; також їх могли «прибрати» польські підпільні структури. Річ у тім, що переговори з україн- цями велися від імені представника польського уряду на Волині К. Банаха, який виступав за полагодження конфлікту. Натомість командування АК було проти переговорів з українською стороною, і між Делегатурою уряду та командуванням АК існував на цьо- му ґрунті гострий конфлікт. Командування аківців, зацікавлене у зриві переговорів, мало на 15 липня 1943 р. власний план атаки на українські повстанські бази й ліквідації українських політичних і військових діячів на Волині. Тож удар відділів УПА по польських самооборонних базах і колоніях 11—12 липня був превентивним актом, здійсненим з ме- тою запобігти реалізації польських планів, які мали врешті-решт завершитися новою окупацією українських земель. Після цієї масованої повстанської атаки конфлікт поступово вийшов із-під контро лю і перетворився на міжетнічну боротьбу, спрямовану на взаємне винищення, яка принесла тисячі невинних жертв з обох боків. Однак слід пам’ятати, що більшість атакованих упівцями польських поселень були перетворені на польські самооборонні бази, в яких разом із поляками часто оборонялися й німецькі оку- панти і з яких поляки спільно з гітлерівцями здійснювали каральні акції проти українських сіл. Свою позицію в українсько-польському конфлікті командуван- ня УПА виклало у відозві до поляків, закликавши їх до спільної боротьби за вільні національні держави. Керівництво польського підпілля усвідомило необхідність об’єднання для боротьби зі силь- нішим противником тільки в 1946 р., коли загони ВіН* спільно з 88 Ibidem. – S. 328–329. * Від пол. Wolność i Niepodleg�ość («Свобода і Незалежність») – військове формуван- ня, створене на основі АК 2 вересня 1945 р. 174 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА УПА почали проводити окремі бойові акції проти комуністичного режиму, однак тоді вже було запізно — долю України і Польщі ви- рішили, не питаючи згоди ні в українців, ні в поляків. * * * У той час як на Волині й Поліссі точилася страшна партизан- ська війна між упівцями, червоними, поляками, німцями та їхні- ми союзниками — війна, яка збирала багатий урожай невинних жертв, — геополітична ситуація навколо України ставала дедалі напруженішою. Гітлер востаннє спробував вибити козирі з рук Червоної армії на рівнинах Курщини і зазнав поразки. Радянські війська оволоділи Слобожанщиною і рвалися до Дніпра. Британ- ські й американські сили методично просувалися на Півдні Євро- пи, оволодівши Сицилією та Південною Італії, наче готуючись до смертельного для Німеччини стрибка на Балкани. В умовах змагання двох союзницьких сил за панування в май- бутній Європі український визвольний рух знову отримував не- великий шанс використати стратегічне становище України для здобуття незалежності. Однак перед бандерівською ОУН, яка на кінець літа 1943 р. стала майже монопольною силою в україн- ському визвольному фронті, постали нові виклики і завдання. По- перше, слід було офіційно оголосити про війну з Німеччиною. По- друге, необхідно було відкоригувати власну програму і зробити її більш привабливою для населення Сходу, Центру і Півдня Укра- їни, відкинувши радикальні націоналістичні гасла, посиливши її соціально-економічну складову, відмовившись від згадок про дик- татуру тощо. По-третє, важливо було надати новій програмі ОУН(б) загального демократичного звучання задля того, щоб її зрозуміли і привітали евентуальні західні союзники, котрі в будь-який момент могли з’явитися на південно-західних рубежах України. З метою серйозно відкоригувати програму Організації було проведено ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, який засвідчив демократизацію ОУН(б). На наш погляд, відхід від довоєнних догм націоналістичної програми був таким собі «демократич- ним НЕПо м», тактичним відступом задля досягнення страте- гічної мети. Він засвідчив, що керівництво ОУН не було сліпими догматиками і заради виконання основного пункту своєї програ- ми — здобуття державної незалежності України — готове було 175 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА змінювати менш принципові програмні позиції відповідно до по- літичної кон’юнктури. ІІІ Надзвичайний великий збір бандерівської ОУН відбував- ся в с. Свобода Золота на Тернопільщині з 21 по 25 серпня 1943 р. На ньому розгорілася гостра дискусія щодо майбутнього розвитку подій на українських землях. Розглядалися три основні варіанти. Перший варіант полягав у тому, що більшовики можуть поверну- тися на українські землі й окупувати всю Україну, але будуть над- то ослаблені війною, тому подальша потужна розбудова УПА дасть упівцям змогу у слушний момент здійснити глибокі рейди більшо- вицькими тилами, що призведе до масових повстань на всій тери- торії України та в інших національних республіках і врешті-решт зруйнує СРСР. В основі другого варіанту лежали обережні споді- вання на можливий прихід на Балкани західних союзників, які зу- пинять просування комунізму в Європу і, як і після Першої світової війни, будуть вирішувати долю світу. За таких умов теж необхідно було мати щонайпотужнішу підпільну армію, яка могла би стати фактором позитивного вирішення українського питання. Третій варіант, найпесимістичніший, полягав у тому, що СРСР вийде з ві- йни настільки сильним, що жодні повстанські рухи його не зруй- нують, а Британія та США будуть дослухатися до позиції Кремля. Єдиним виходом для українських політичних сил прихильники такого погляду бачили в еміграції. Проте налаштовані позитивно учасники з’їзду не сприйняли цього варіанту, хоча, зрештою, саме він виявився найбільш реалістичним. Внаслідок тривалих і гострих дискусій перемогли прибічники першого варіанту, але також була врахована можливість висадки західних союзників на Балканах. Збір узяв курс на посилення По- встанської армії та на розпалення національних повстань у різних куточках СРСР. У нових програмних постановах ОУН(б) відзнача- лося, що Організація бореться як проти більшовизму, так і проти німецького нацизму за повне визволення українського народу і по- будову Української Держави. Оголошувалося про плани створити в Україні новий державний порядок і новий соціальний лад. Май- бутня Українська Держава мала бути демократичною і соціально спрямованою, гарантувати рівність усім громадянам, доступ до освіти, праці та відпочинку, право національних меншин на влас- ний культурний розвиток. 176 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА Аналізуючи міжнародну ситуацію, оунівці вважали, що світо- ва війна, яка тривала вже п’ятий рік, увійшла в свою вирішаль- ну стадію, що характеризувалася вичерпанням сил імперіалістів, зростанням суперечностей між імперіалізмами й активізацією боротьби поневолених народів. Ця потрійна формула могла бути розшифрована так: Німеччина й СРСР взаємно виснажені, між СРСР та англо-американцями існують принципові протиріччя, які невдовзі призведуть до конфлікту, у світлі якого ОУН і УПА отри- мають шанс на реалізацію основної мети — побудови української держави. Оунівці цілком логічно передбачали, що англійці та американці будуть серйозно противитися можливому встановленню комуні- стичних режимів у Європі. Націоналістам навіть у страшному сні не могло приснитися, що західні демократії на півстоліття «зда- дуть» половину Європи на милість Кремля і повторять помилку 1917—1920 рр., коли на поталу більшовикам були покинуті народи колишньої Російської імперії. Для реалізації нової амбітної програми було обране нове керів- ництво Організації. Провід ОУН(б) очолило т. зв. Бюро Проводу із трьох осіб — Романа Шухевича, Дмитра Маївського й Ростислава Волошина. Фактично, керівництво всім визвольним рухом скон- центрувалося в руках Р. Шухевича. Колишній лідер ОУН(б) М. Ле- бедь отримав посаду шефа закордонної референтури і згодом ви- їхав з України в Західну Європу. Підпілля на Волині та Поліссі далі очолював Д. Клячківський, у Галичині ОУН очолив Р. Кравчук, а в Центральній і Східній Україні — В. Кук. Службою безпеки опіку- вався М. Арсенич, а пропагандою — М. Прокоп. Найактивніше до втілення постанов ІІІ Збору взялися на Волині й Поліссі, де з липня 1943 р. УПА вже контролювала суцільні тери- торії, на яких проголошувалися «повстанські республіки» (Креме- неччина, Ковельщина, Степанщина, Деражненщина, Кореччина, район Володимира-Волинського тощо). Щоб упорядкувати адмі- ністративні, господарські та інші питання, Головне командування УПА вже 15 серпня оголосило себе єдиною законною владою на всіх звільнених від німців територіях України89. Відштовхуючись від того, що найважливішою проблемою для українського селянства 89 ЦДАВО України. – Ф. 3837. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 55. 177 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА впродовж віків було «земельне питання», повстанське керівництво видало 15 серпня 1943 р. своєрідний «декрет про землю» — «роз- порядження в земельній справі Головної Команди Української По- встанчої Армії»90. Центральними в цьому документі були два пунк- ти: про ліквідацію колгоспів і про перехід у власність українських селян усіх земель колишніх польських землевласників і колоністів. Розпорядження не встановлювало максимального чи мінімально- го земельного наділу, лише в пункті четвертому наголошувалося: «Нормою наділу для одноосібних приватних господарств має бути така кількість землі, яка з одної сторони давала б змогу провади- ти вповні самовистарчальне господарство, а з другої сторони, яка може бути оброблена власною працею даної сім’ї»91. У цій тезі лег- ко помітити бажання авторів документа усунути передумови для виникнення великих господарств, у яких використовувалася б на- ймана праця. Ставка робилася насамперед на середняцькі госпо- дарства як надійну суспільну опору для УПА. Однак не виключа- лася можливість і колективного господарювання: у випадку, якщо більшість колгоспників не бажала утворення одноосібних приват- них господарств, дозволялося продовжувати «колгоспну господар- ку на артільних засадах»92. Щоб впровадити в життя земельну реформу, необхідно було створювати органи місцевого самоврядування. З цією метою 27 серпня тодішній Головний командир УПА Р. Клячківський — ‘Клим Савур’ видав наказ № 7, у якому зазначалося: «УПА в боях з окупантами України, імперіалістами Москвою та Німеччиною здобула цілий суцільний ряд теренів. На цих тере- нах, де безоглядно панує УПА, треба урегулювати життя грома- дян, завести бодай частинно певне нормальне життя. Негайно при- ступити до: Вибору сільських і районових рад. До кінця місяця вересня предложити їх вибір до затвердження місцевими політичними чинниками УПА. Вибору земельних комісій, які згідно зі зарядженням УПА з дня 15.8.43 р., мають бути поділені поміж селян. Всі землі колгоспні, фільварочні, залишені поляками, мусять бути до 30 вересня 43 р. 90 Там само. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 48. – Арк. 1. 91 Там само. 92 Там само. 178 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА розділені, поорані і засіяні. 30.9.43 р. зложити акти розподілу землі поміж селянами до затвердження через УПА»93. У цьому ж наказі окремо йшлося про запровадження обо- в’язкової загальної освіти шкільної молоді, в зв’язку з чим до 30 ве- ресня 1943 р. рекомендувалося розпочати роботу всіх «народних, середніх та фахових шкіл»94. Також наказувалося провести пого- ловний медичний огляд школярів силами лікарів з УПА95. Такі масштабні заходи щодо земельної реформи, організації постачання армії та нормалізації освітнього життя краю вимагали міцної адміністративної бази. Правовою основою для створення ци- вільної адміністрації стало «Розпорядження з дня 1 вересня 1943 р. про встановлення адміністрації на території України, видане Го- ловною Командою Української Повстанчої Армії, як найвищої та одиноко-суверенної влади на звільнених землях України»96. Цей документ доволі цікавий своїм змістом, адже він був своєрідним законом про організацію влади в майбутній українській державі. Перша стаття проголошувала: «Терен України під оглядом адмі- ністративним поділяється на: 1) села й міста, 2) райони, 3) повіти (округи), 4) області. Міста поділяються на: а) містечка, що на рівні з селами підлягають районним управам, б) міста, що підлягають без- посередньо повітовим (окружним) управам, в) міста, що підлягають безпосередньо обласним управам, г) міста, що підлягають безпо- середньо Міністерству Внутрішніх Справ, загалом Раді міністрів. Поділ міст зумовлюється кількістю населення та економічними й стратегічними чинниками»97. На всіх рівнях, від села до облас- ті, передбачалося створення виконавчих органів влади у формі «управ» (замість радянських виконкомів) та виборних рад. Пра- во обирати та бути обраним до міських, районних і повітових рад мали всі громадяни, які досягли 18 років. Стосовно обласних рад та вищих органів державної влади таке право надавалося з 21 року. Компетенція міських, районних, повітових та обласних управ визначалася доволі широкою: вони обіймали всі справи 93 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 48. – Арк. 10. 94 Там само. 95 Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 1: Волинь і Полісся: німецька оку- пація. – Кн. 1: Початки УПА: Док. і мат. – Торонто, 1976. – С. 170–171. 96 ЦДАВО України. – Ф. 3837. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 20. 97 Там само. 179 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА «адміністративного, економічного, культурного, освітнього, по- ліційного характеру, а крім того деякі справи військові і справи судові господарчого характеру»98. Розпорядження про впровадження цивільної адміністрації по- чало реально втілюватися з першого ж дня. У звітах оунівської політичної референтури надрайону «Кодак» (північна частина Волинської обл.) за 15 жовтня 1943 р. стверджувалося: «Ковель- ський, Голобський, Головенський райони опановані нашою адміні- страцією у 80%, Матіївський, Маневицький райони — 60%, Шаць- кий, Любомильський, Заболоцький, Любешівський райони — 20% і менше, Ратненський, Камень-Каширський, Седлищанський також на 60—70%. Адміністрація по селах розбудувалась досить швид- ко. Зараз по виступі УПА по селах почала розбудовуватись наша адміністрація. Адміністрація районів почала розбудовуватися від половини вересня цього р. і ще досі є в стадії розбудови»99. Про те, що УПА була впевнена у власних силах і в успіху своєї боротьби свідчить також згадка у цитованому документі про майбутні ви- бори до райрад. Очевидно, якщо б повстанці повністю не визволили від гітлерівців і не взяли би під свій контроль цілі райони, то їм би не випадало думати про організацію виборів. * * * Адміністративну і цивільну роботу УПА проводила в умо- вах безперервної боротьби з німцями, червоними партизанами та польським підпіллям. Подаємо інформацію лише про декілька най- більших боїв, які в серпні—вересні 1943 р. провели УПА (на Волині й Поліссі) та відділи УНС (у Галичині). Надзвичайно вдалим був напад повстанських відділів на по- ліське містечко Камінь-Каширський. З цього районного центру нім- ці здійснювали часті каральні й господарчі операції в навколишніх українських селах. Поряд з містечком була німецька авіаційна база, тому райцентр мав солідний гарнізон — роту Вермахту і роту по- ліції (польського шуцманшафту), всього близько 350 осіб. В операції проти цих сил командування УПА на Поліссі задіяло курінь ‘Кри- ги’ і сот ні ‘Лисого’ та ‘Кубика’ (до 800 осіб), яким було надано важкі міномети і 75 мм гармату. Командував операцією Ю. Стельмащук 98 Там само. – Арк. 21–22. 99 Там само. – Ф. 3838. – Оп. 1. – Спр. 58. – Арк. 29. 180 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА (‘Рудий’). 18 серпня всі повстанські відділи були зосереджені в лісі за 12 км від містечка. Операція почалась о 2-й год. ночі. Перша штурмо- ва група чисельністю 30 осіб близько 3-ї год. зуміла непомітно пройти до міста і, проробивши проходи в інженерних загородженнях, захо- пила німецькі казарми на гірці, яка домінувала над містечком. Після цього було подано сигнал до штурму райцентру основними силами. Німецькі казарми з поліцією було підпалено. Повстанці увійшли до Камінь-Каширського, оточивши залишки німецько-польського гар- нізону в декількох будівлях у центрі містечка. 14 полонених німців повстанці розстріляли на очах у населення. До 17-ї год. місто перебу- вало в руках повстанців. З райцентру було вивезено 600 ц солі, 500 ц борошна, 80 ц цукру, шкіру, військові уніформи, 7 мотоциклів, 11 ко- ней із сідлами, 4 радіоприймачі, 1 радіостанцію, 16 друкарських ма- шинок, 100 пістолетів, 4 німецькі автомати, 10 кулеметів, 20 тис. на- боїв. У боях у місті німці й поляки втратили 100 осіб убитими100. 20 серпня німецька каральна експедиція почала спалювати українські села в районі Цумані. Відділи УПА повели виснажли- ві бої з карателями в навколишніх лісах. 23 серпня сотня повстан- ців зробила успішну засідку проти німців у Межиріцькому районі, розбивши поліцейських біля с. Воронівка101. 25 серпня відділи УПА атакували містечко Мізоч, а також од- нойменну залізничну станцію і державне сільськогосподарське підприємство. У населеному пункті перебували рота німців і рота угорців, а також польська самооборона. Відділи УПА, якими ко- мандував Петро Олійник — ‘Еней’, увірвалися в районний центр зі східного боку, взяли під контроль головні будівлі, захопили цукро- вий завод. Під час бою містечко на 80% згоріло, в пожежі загинуло близько 100 поляків102. Улітку 1943 р. керівництво ОУН(б), намагаючись захистити місцеве українське населення від терору рейдуючого з’єднання ра- дянських партизанів під командуванням С. Ковпака, дає дозвіл на створення в Галичині (в Карпатах і на Прикарпатті) відділів Укра- їнської народної самооборони. Протягом червня—липня у важко- доступних лісових масивах і горах обладнують підготовчі табори, в яких українську молодь навчають військовій справі. Спочатку 100 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 17. 101 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 212–213. 102 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 18. 181 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА відділи УНС не ведуть жодних антинімецьких дій, однак у той же час у Галичині активізуються боївки СБ ОУН, які все частіше здійс- нюють теракти проти представників німецького адміністративного і господарського апарату в регіоні. З липня 1943 р. німецькі власті в дистрикті Галичина відзначають часті напади націоналі стів на дер- жавні сільськогосподарські підприємства, лісопереробні заводи, молочарні тощо. Також з’являються згадки про атаки оунів ських бойовиків на невеликі німецькі опорні пункти, дільничні відділи по- ліції тощо. Нападники намагаються заволодіти сільськогосподар- ською продукцією, технічними засобами, друкарськими машинка- ми, зброєю та боєприпасами. Прагнучи запобігти поширенню українського повстанського руху на Галичину, в середині літа гітлерівці перейшли до насту- пальних дій. У липні німецька поліція напала на табір УНС біля містечка Турки в Карпатах. У бою загинуло 10 членів самооборо- ни, а двоє потрапили в полон. У середині серпня німці через своїх інформаторів дізналися про перебування в с. Кеданичі неподалік Коломиї вишкільного табору куреня УНС «Чорні Чорти». Вели- ка карна експедиція оточила табір. Після двогодинного бою німці, втративши 7 убитими, зуміли витіснити курінь із табору в гори. До рук карателів потрапило все оснащення, харчові запаси, важке озброєння, частина архівів. У зумисному викритті табору запідо- зрили війта с. Кеданичі, якого згодом ліквідувала СБ. У той же час гітлерівці отримали інформацію про те, що в с. Межигірці (Станіславівська обл.) перебуває група бійців УНС (30 осіб). Розпочалась облава. Після короткого бою оточені націо- налісти здійснили прорив. 20 осіб вирвалося, а 10 загинуло103. Ці німецькі напади на самооборону призвели до розгортання антині- мецьких виступів УНС у Галичині. 18 серпня зафіксовано першу атаку відділів самооборони на німців у Прикарпатті. Сотня націо- налістів розбила табір німецької «Служби праці» в районі містечка Сколього на Дрогобиччині. Було звільнено декілька сотень робітни- ків каменоломні, а німецьку охорону (яку звинуватили в поганому ставленні до робітників) розстріляли. Уже на початку вересня УНС вступила в масштабні бої з ка- рателями. 1 вересня коломийський курінь УНС «Чорні Чорти» мав 103 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 218–219. 182 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА сутичку з німцями в горах, у якій втратив трьох людей убитими. А 3 вересня націоналістам вдалося заманити німців у свою засід- ку. Німецькій комендатурі в м. Долині було надано фальшиву ін- формацію про місце дислокації підготовчого табору УНС неподалік містечка. Німецький каральний батальйон, який вирушив на місце, вказане в повідомленні, нікого не виявив. Повертаючись у Долину вузькоколійкою, німці були атаковані із засідки значними силами самооборони й буквально розстріляні з навколишніх домінуючих висот. Батальйон втратив майже 200 осіб убитими. Це був найбіль- ший успіх новостворених відділів УНС у боротьбі з німцями на по- чатку осені 1943 р.104. Тоді ж, у перші дні вересня 1943 р., поблизу с. Радовичі, від- бувся один із найбільших боїв УПА з німцями на Волині. 5 вересня в цьому районі повстанці вели бої з польськими загонами АК та базами польської самооборони. Для операції проти поляків було стягнено декілька куренів ВО «Турів». 7 вересня тут з’явилися ні- мецькі армійські підрозділи. Спершу рота Вермахту несподівано натрапила на засідку, організовану сотнями ‘Байди’ та ‘Кубика’. Під час першого бою німці втратили 5 убитими й 11 полоненими. 8 вересня німці відправили каральну експедицію з Ковеля в силі батальйону піхоти, трьох броньованих машин та бронепоїзда. Роз- почалися запеклі бої з використанням артилерії з обох боків. По- встанці, які мали чисельну перевагу, але гірше озброєння, билися дві доби (до кінця дня 9 вересня), після чого відійшли в глиб лісо- вого масиву. Упівці здобули 59 одиниць зброї та вбили 208 против- ників. Власні втрати повстанці оцінили з традиційною скромні- стю — у 16 убитих105. 104 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 218–219. Ветерани польського підпілля стверджують, що в цьому бою німці втратили лише 26 солдатів. Також вони вказують на те, що тіла німців були сильно понівечені. Навряд чи в такому бою у повстанців була можливість знущатися над трупами. Понівеченими могли бути хіба що 11 німців захоплених 7 вересня в полон. Скоріш за все, справжнє число німецьких втрат – десь посередині між названими цифрами. Якщо припустити, що вбитих 8–9 вересня німців було стільки ж, скільки одиниць захопленої зброї (тобто 59) і додати до цього числа 11 убитих полонених та ще 5 убитих напередодні, то вийде доволі вірогідне число – 75 осіб. Враховуючи, що повстанців було більше й що німці атакували на незнайомій території, вони ціл- ком могли втратити стількох людей за три дні. 105 Шанковський Л. УПА // Історія Українського війська. – Львів, 1996. – С. 526– 527. 183 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА Другою легендарною подією у вересневих зіткненнях УПА з німцями на Волині стали бої в с. Загорів. 11 вересня неподалік православного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці несподі- вано була атакована німецьким каральним відділом чота особли- вого призначення Андрія Марценюка — ‘Берези’ (44 бійці, озбро- єні стрілецькою зброєю, трьома ручними кулеметами, станковим кулеметом «Максим», легкими мінометами і ручними гранатами) із куреня Порфира Антонюка — ‘Сосенка’. Повстанці відійшли за монастирські мури і вчинили шалений опір атакам противника. Ро- зуміючи, що взяти штурмом монастирські стіни буде доволі склад- но, німці викликали на допомогу авіацію. Три бомбардувальники розбомбили монастир, однак штурм, який німці розпочали після бомбардування, був відбитий. Після цілого дня боїв о 2-й год. ночі, під покровом туману повстанці здійснили відчайдушну спробу прориву. Вирватися вдалося 12, троє сховалися в нішах і підвалах монастиря, 29 загинуло в бою106. Наприкінці вересня черговий значний успіх у боротьбі з німця- ми здобули відділи УНС у Галичині. Чота Дмитра Гаха — ‘Скуби’ на дорозі Космач—Коломия організувала засідку, до якої потра- пили чотири вантажівки з німцями. У перехресному вогні гітлерів- ці, за українськими даними, втратили до 70 осіб убитими107. Навіть якщо ці цифри втричі перебільшені, удар, як для партизанської акції, був доволі дошкульним. 21 вересня чота УПА оточила 18 німців у с. Ставок неподалік Ковеля. Після короткого бою німці втратили 17 осіб убитими, одно- му вдалося втекти108. Загалом же в боях і сутичках з окупантами в червні—вересні 1943 р. загинули 1 237 українських повстанців і понад 3 тис. гітле- рівців та їхніх союзників109. Тривала війна і з радянськими партизанами. 7 вересня з’єднання Івана Федорова спільно з польськими націоналістами почало чер- говий рейд українськими селами, під час якого, як стверджують 106 Чабан В. Волинські Фермопіли // Літопис Голготи України. – Т. 3. – Львів, 1997. – С. 402–404. 107 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 219. 108 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 18. 109 Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Українська повстанська армія та збройні форму- вання ОУН… – С. 19. 184 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА радянські джерела, загинуло 47 повстанців. У жовтні важкі бої між суперниками точилися в районі сіл Стара Рафалівка, Берестяни, Журавичі, Карпилівка, Дерть, Борова (останні три села радян- ські партизани спалили за підтримку повстанців, убивши понад 200 мирних мешканців)110. У протистоянні з радянськими партизанами повстанці не при- пиняли спроб поширити свої впливи якнайдалі на Схід. Німецька розвідка доносила, що командування УПА активно відправляє на Схід крупні рейдуючі групи, які прагнуть пробитися до Дніпра і закріпитись у лісах Центральної України. Очевидно, в такій так- тиці Р. Шухевич і Д. Клячківський бачили праобраз майбутніх рейдів в інші регіони СРСР з метою підняти там антибільшовицькі повстання. У цей період активізується повстанська пропаганда із закликами піднятись на національно-визвольну боротьбу, спря- мованими не лише до українців, але й до інших поневолених на- родів СРСР. * * * У жовтні—листопаді 1943 р. ситуація на Волині й Поліссі усклад нилась у зв’язку з відступом німецьких фронтових військ, які буквально «затопили» регіон, та масованим просуванням на за- хід радянських партизанів. 1 жовтня німецький відділ, який займався реквізицією сіль- ськогосподарської продукції в с. Точивики Острозького району, був несподівано атакований групою сільської самооборони. Вна- слідок сутички 21 німець був застрелений, 3 поранені 5 потрапили в полон. 3 жовтня повстанці розбили групу гітлерівців у районі Ра- дивилова, вбивши при цьому 9 німців. 5 жовтня у сутичці з само- обороною села Боярці Млинівського району загинув один німець- кий солдат. 6 жовтня чота УПА із сотні ‘Гордієнка’ атакувала нім- ців і поляків, що поверталися з «господарчої акції» в с. Коківець. Під час бою загинули шестеро німців і один поляк. 8 жовтня від- діли УПА вели бої з німецькими карателями в районі Клевані та Володимирця, при чому біля останнього вдалося захопити справ- ний легкий німецький танк. 13 жовтня відбулася сутичка з карною експедицією німців та поляків у с. Нараїв на Дубенщині, в ході пе- рестрілки загинуло двоє німців. 15 жовтня сільська самооборона 110 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 250. 185 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА разом із боївкою СБ ОУН відбила напад німецької карної експеди- ції на с. Срібне коло Радивилова. Німці втратили при штурмі села 13 убитими. 20 жовтня бої між УПА і німцями точилися в с. Шкра- батівці Дедеркальського району111. Жовтень 1943 р. приніс нову хвилю німецького терору, що ви- лилась у болісні втрати для українців Волині. 1, 15 і 16 жовт ня гіт- лерівці здійснили масові розстріли українських в’язнів у тюрмах Кременця, Луцька, Рівного та Дубна. Жертвами екзекуцій стали 830 осіб112. Паралельно з розстрілами в’язнів німці почали анти- партизанські акції, які зводилися, здебільшого, до масового бом- бардування з літаків і обстрілювання з артилерії великих лісових масивів та знищення сіл. 9 жовтня у відповідь на атаку повстанців на німецький конвой карателі розстріляли 70 мешканців с. Радо- гощі, 12 жовтня, після того як сотня УПА знищила в с. Точевики відділення німців, каральна експедиція спалила 13 українських сіл неподалік Острога, убивши при цьому 500 цивільних громадян. У пацифікації поряд з німцями активну участь брала польська допо- міжна поліція. Після вдалої атаки повстанців на райцентр Мізоч у ніч з 3 на 4 листопада, в якій німці, угорці та поляки втратили де- кілька сот убитими, каральна експедиція окупаційних військ спа- лила села Бущі, Мости, Борщівка й розбомбила авіацією повстан- ський шпиталь у лісі біля Бущі113. Масштабні антиповстанські акції провели німці 2—3 ли стопада. Впродовж першого дня авіація розбомбила містечко Степань, піс- ля чого його розграбували поліційні відділи; тоді ж було спалено райцентр Рафалівку й с. Великі Осинці. Наступного дня гітлерівці пацифікували містечко Деражню, де загинуло 250 мирних меш- канців. 3 листопада каральна група прочесала населений пункт Сти- диньський, у якому під час акції було вбито 249 осіб. Того ж дня важкі бої з німцями тривали в районі Колок, де були розташова- ні великі повстанські бази. У цих боях гітлерівці використовували авіацію, артилерію і повітряний десант. Карателям вдалося роз- бити з’єднання УПА й витіснити їх у сусідні райони. 10 листопада 111 УПА в світлі документів з боротьби… – С. 21–25. 112 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 215. 113 Літопис УПА. Нова серія. – Т. 2: Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943–1944: Документи і матеріали. – Київ–Торонто, 1999. – С. 350, 437–438. 186 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА масштабні антиповстанські облави німці проводили в районі м. Во- лодимирця. Їхніми жертвами стали 50 підпільників114. Посилення німецького терору і натиску на УПА помітила ра- дянська партизанська розвідка. 14 листопада в донесенні керівни- ка рівненських партизанських з’єднань В. Бегми до Українського штабу партизанського руху відзначалося: «Останнім часом німці активно ведуть боротьбу з націоналістами»115. Детальніше про це писав комендант ВО «Турів» у наказі № 7 від 16 листопада 1943 р.: «В останніх часах німці посилили сильно кампанію винищування відділів УПА. В акціях беруть участь літаки і танки. Хвиля німець- кого нищення і терору охопила всі простори між Горинню і Сти- ром. На Цуманщині, Колківщині та інших сусідніх районах повно німецького війська. Все граблять і палять. Не лишають нікого і ні- чого. По селах дуже шукають за криївками. Населення під сильним німецьким терором показує місце криївок. Акцію ведуть широко і на довгу скалю»116. Найсприятливіше для лісової армії розгорталися події на південному-сході Волині в районі ВО «Богун». До успіхів повстанців у листопаді 1943 р. в цьому регіоні слід зарахувати вдалий напад на німецьку реквізиційну експедицію біля с. Смига на Кременеччині, коли загинуло 18 німців, і атаку сотень Семена Котика — ‘Докса’ та ‘Птаха’ на велику групу німців біля с. Ярославичі Млинівського району, під час якої карателі втратили 25 солдатів убитими117. Доволі масштабними боями позначилося протистояння з нім- цями відділів УНС у Прикарпатті у жовтні—листопаді 1943 р. 5 жовт ня коло Космача вишкільний відділ УНС напав на групу нім- ців, убивши при цьому 20 осіб. 30 жовтня в с. Недільна коло Самбо- ра німецька каральна експедиція оточила табір УНС. Протягом дня німці безуспішно штурмували добре укріплені в гористій місце- вості позиції повстанців. Після цілоденного бою, під покровом ночі оборонці табору вирвалися з оточення й вийшли в гори. За даними української сторони, в боях загинули 160 німців, втрати серед по- встанців оцінено цифрою 34 убитих118. 114 Літопис УПА. Нова серія. – Т. 2. – С. 506–507. 115 Кентій А. В. «Двофронтова» боротьба УПА. – С. 187. 116 Там само. 117 УПА в світлі документів з боротьби… – С.24–26. 118 Там само. – С. 19–21. 187 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА Наприкінці листопада 1943 р. відділи УНС вели важкі обо- ронні бої з німецькими каральними експедиціями в районі Копи- ченців, Чорного Лісу, Станіславова119. Протягом жовтня—листопада УПА й УНС мали 47 боїв із німцями, а сільська самооборона — 125 сутичок. У жовтні—листопаді у важких боях з ворогом, який перева- жав чисельно, повстанці знищили понад 1,5 тис. німців. Втрати упівців та УНС (без сільської самооборони й мирних мешканців) сягнули 414 осіб убитими120. У той же час із червоними партизанами було проведено 54 бої121. Звіти радянських партизанів свідчили, що в Рівненській і Тернопільській областях населення налаштоване націоналіс- тично, а тому спільно з повстанцями перешкоджає розвитку пар- тизанського руху. «Дрібні групи партизанів націоналісти просто знищують. Вступаючим у ці області партизанам створюються не- можливі умови, влаштовуються засідки, постійні напади на загони великими силами». Наприкінці жовтня — на початку листопада командири І. Шитов і О. Сабуров доповідали, що активність націо- налістів наростає, повстанці намагаються витіснити партизанів з Волині та українського Полісся в Білорусію. Частими стали бої не- подалік партизанського аеродрому в с. Дубники Городницького ра- йону Житомирської області. Паралізованими виявилися радянські диверсанти і розвідники. Як відзначали радянські звіти, в цей час червоні загони втратили в боях з УПА «сотні найкращих партиза- нів». У з’єднанні О. Федорова, наприклад, загинули двоє команди- рів рот — Авксентьєв і Вольтунов, у з’єднання ім. Щорса — комі- сар Пасєнков і заступник командира з диверсій Валовій122. З наближенням фронту радянські партизани все більше «завод- нювали» Волинські та Поліські ліси і навіть проникали в Галичину. Згідно з директивою НКҐБ УРСР від 26 жовтня 1943 р., партиза- ни, які діяли на Правобережжі, повинні були максимально далеко проникати на територію Західної України і поряд з руйнуванням комунікацій противника масштабно боротися з УПА, — оскіль- ки керівництво республіки надзвичайно стурбоване «зростаючою 119 Там само. – С. 21–22. 120 Кентій А. В. «Двофронтова» боротьба УПА. – С. 188. 121 Там само. – С. 204. 122 Там само. 188 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА активністю бандерівської ОУН і бойовими діями створеної нею По- встанської Армії»123. Повстанці, зі свого боку, намагаючись підготуватися до подаль- шої боротьби проти радянської влади, намагалися витіснити про- тивника з ключових лісових масивів, а також здійснили «чистку» серед своїх лав і в середовищі прокомуністично налаштованих се- лян. Щоб ефективніше «викурити» партизанів зі своєї території, упівці спробували позбавити червоних продовольства, зриваючи їхні «господарські операції» та суворо караючи тих селян, що до- бровільно давали партизанам їжу чи фураж. Партизани змушені були витрачати на заготівлю харчів чимало сил. В. Бегма вказував у звіті, що на «господарські операції» партизани змушені виходити цілими взводами або ротами, озброївшись автоматичною зброєю і кулеметами. Найбільші баталії «за продовольство» розгорілися між УПА і партизанами в листопаді—грудні, коли обидві лісові армії створювали зимові запаси. Особливо жорстокими у грабунку селян під час заготівлі харчів на Поліссі виявилися Пінська парти- занська бригада і польський партизанський загін ім. Тадеуша Кос- тюшка. Зокрема, 18 грудня загін ім. Костюшка й загін ім. Сталіна напали на с. Лахвичі. Їх обстріляла місцева самооборона, яка після півгодинної перестрілки відійшла в ліс. Відтак партизани убили 25 мешканців села, спалили половину хат, дощенту пограбували селян, забравши в них крім продовольчих запасів усю худобу й коней, полотно, рушники, простирадла, одяг і т. п. Цікаво, що май- же ідентичні відомості про цей випадок містяться у повстанських джерелах і у спогадах учасниці радянського партизанського руху Ф. Соломян-Лоц124. * * * У жовтні 1943 р. в історії бандерівської ОУН відбулися ще дві важливі події — на початку місяця з інспекцією на Волині та По- ліссі побував фактичний керівник Організації Р. Шухевич. Перед ‘Тарасом Чупринкою’ стояло завдання ознайомитися з досвідом розбудови УПА і визначити, наскільки доцільно переносити його на інші території України. Судячи з усього, побачене справило на Р. Шухевича колосальне враження. «Повстанські республіки» з 123 Кентій А. В. «Двофронтова» боротьба УПА. – С. 205. 124 Motyka G. Ukraińska partyzantka. – S. 258. 189 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА цивільною адміністрацією, школи, система медичного обслугову- вання населення, підприємства, які виробляли сірники з символі- кою лісової армії, млини, молочарні, мармеладні і макаронні фа- брички, майстерні з пошиття уніформ і ремонту зброї, старшинські та підстаршинські школи, все це виглядало наче якась цілком інша реальність, яка не вписувалась у загальну воєнну картину. Після відвідин Р. Шухевич став беззастережним прихильником поши- рення волинського досвіду на інші регіони України. Він особисто очолив УПА і таким чином зосередив у своїх руках керівництво всією збройною боротьбою. Прибувши з Волині до Львова, Р. Шу- хевич наприкінці жовтня 1943 р. скликав першу після ІІІ Надзви- чайного великого збору конференцію ОУН. На зібранні, що відбу- валося в конспіративній квартирі на вул. Личаківській, окрім Ро- мана Шухевича, були присутні: Дмитро Маївський, Дарія Ребет, Микола Лебедь, Дмитро Грицай, Михайло Степаняк, Олександр Луцький, Мирослав Прокоп, Василь Охримович, Ростислав Воло- шин. Р. Шухевич відзвітував про свою поїздку і про стан УПА на Волині. Після дискусій було ухвалено рішення поширювати волин- ський досвід на Галичину і Правобережжя. Волинь і Полісся мали залишатися головними базами повстанського руху, там перед- бачалося створювати великі продовольчі склади, концентрувати збройні запаси, готувати кадри. Вже організовані групи повстанців із волинських та поліських лісів мали рейдувати в інші області і закріплюватися на місцях. Основний наголос у питанні заготів- лі харчів та озброєння слід було робити на реквізиції з німецьких сільськогосподарських підприємств і складів, роззброєнні німців і їхніх союзників. Також на конференції вперше детально було об- говорено проект створення понадпартійної репрезентації воюючої України, яка мала б нав’язати контакти із західними альянтами в якості підпільного українського уряду. Річ у тім, що за умов оче- видного програшу Німеччини в війні командування УПА і керів- ництво ОУН провело переговори з Бухарестом і Будапештом, а також низку локальних перемовин із командирами окремих частин і з’єднань угорців, італійців, словаків, румунів, латишів. Суть місцевих розмов зводилася до укладення угод про ненапад, підтримку УПА зброєю в обмін на харчі й безпечний прохід під- контрольними повстанцям територіями. Переговори ж у Буха- ресті і Будапешті, на думку більшості дослідників, були спробою 190 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА вивести українське питання на міжнародну арену — можливо, налагодити контакти з країнами Заходу. Під час цих переговорів гостро давався взнаки брак загальноукраїнського органу, який би репрезентував перед світом боротьбу за незалежність Укра- їни й міг би бути визнаний повноправним представником укра- їнського народу. З метою формування репрезентативної понадпартійної структури конференція доручила Р. Волошину провести пере- говори з мельниківцями й представниками довоєнних україн- ських партій. Одночасно, реалізуючи тактику повстання всіх поневолених народів СРСР, оунівці провели 21—22 листопада 1943 р. Першу конференцію поневолених народів Східної Європи і Азії у с. Бу- дераж на Рівненщині. До участі в конференції було відібрано 39 осіб, які представляли національні легіони в УПА і були ви- хідцями з 13 радянських республік чи автономій. Окрім п’яти українців, у конференції брали участь по шестеро грузинів і азербайджанців, п’ятеро узбеків, по четверо вірмен і татар, по двоє білорусів і осетинів, а також казах, чуваш, кабардинець, черкес і башкир. Очевидно, що люди, які взяли участь у кон- ференції, були випадковими особами, які в кращому разі мали авторитет серед своїх товаришів по зброї, але не репрезенту- вали своїх народів. Однак керівництво українського визвольно- го руху сподівалося з їхньою допомогою створити справді по- тужні національні легіони при УПА, які би змогли пробитися у свої рідні краї, щоб розпалити там полум’я загальносоюзного повстання. На конференції було ухвалено відозву «До народів СРСР» і створено Союз поневолених народів Східної Європи та Азії. Практично виявити себе в ході війни (окрім розповсюджен- ня пропагандистських летючок) цьому союзові не вдалося. Лише в повоєнні роки на Заході ідея Союзу поневолених народів була трансформована в Антибільшовицький блок народів і доволі вдало реалізована в умовах еміграції. У грудні 1943 р. у Львові зібралася Друга конференція ОУН(б), склад її учасників повторював склад учасників жовтне- вої конференції, до яких приєдналися шеф СБ Микола Арсенич і лідер підпілля на Великій Україні Василь Кук. На зібранні було вирішено остаточно перетворити відділи УНС в УПА-«Захід» і 191 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА послідовно дотримуватись у пропаганді й організаційній літера- турі постанов та програмних змін, затверджених на ІІІ Надзви- чайному великому зборі. Також на грудневій конференції було попередньо затверджено склад позапартійного органу — полі- тичної надбудови УПА і проект його назви — Головна Визволь- на Рада. Таким чином у наказі Головного військового штабу УПА від 18 грудня 1943 р. уже стверджувалося, що Повстанська Ар- мія є українськими збройними силами, «найвищим зверхником» яких вважається «Головна визвольна рада». Саме в грудні 1943 р. командування УПА доклало найбіль- ших зусиль, щоб переформувати свої збройні відділи партизан- ського типу в регулярну армію. Велику увагу було приділено по- силенню дисципліни, впровадженню статутів зразка регуляр- них армій, системи військових звань, підготовки кадрів тощо. Тим часом, в останній місяць 1943 і в перший місяць 1944 р. фронт відкотився безпосередньо на територію діяльності УПА- «Північ» та УПА-«Південь», бої йшли в Житомирській, Вінниць- кій, Рівненській областях. Повстанські відділи опинились у фрон- товій смузі. Перед ними постали два найголовніші противники — радянські партизани й диверсанти, яких масово закидали в ліси за лінію фронту групами по 500—1 000 осіб, і німецькі частини, які намагалися придушити і повстанський, і червоний партизанський рухи у своєму тилу. Важкі бої відділів УПА з німцями, козачими частинами при німецькій армії та поліційними загонами, складе- ними з представників різних народів СРСР, відбувалися на зламі 1943—1944 рр. у лісах коло Маневичів, Кудриня, Кременця, Дубна, Острога, Кам’янця-Подільського. Намагаючись вивести свої відділи з-під ударів німецької ар- мії, червоних партизанів і радянських військ, Головне команду- вання УПА 24 грудня 1943 р. затвердило «Тактичну інструкцію», згідно з якою на «німецькому фронті» слід було подбати про як- найбільше збереження всіх «фізичних, духовних і моральних сил і засобів нації для вирішального моменту боротьби», а тому про- водити лише самооборонні акції, уникаючи «зачіпних боїв» проти німців. Битися з німцями можна було лише у випадку їхнього на- паду, під час захисту населення від каральних експедицій, з ме- тою «відстрашення» їх від подальших антиповстанських заходів, для здобуття зброї та амуніції. При цьому підкреслювалося, що 192 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА найголовніше — перезимувати без втрат. Також командування і Головний військовий штаб УПА наказували за можливості стяг- нути всі повстанські відділи і з’єднання у великі лісові масиви для того, щоб перечекати перехід фронту. Найгірше в цій ситуації було куреням УПА-«Південь», яким довелося покидати терито- рію Поділля й Уманщини та рухатися в напрямку Кременецького і Славутського лісових масивів або за Збруч на територію Гали- чини. Зберігся звіт командира ‘Гармаша’ про відхід одного з ку- ренів УПА-«Південь» на Захід у січні 1944 р., документ дає змо- гу скласти уявлення про ці події: «Дня 1.1.1944 р. від командира Остапа дістав я наказ виїхати до Вінниці з Умані. Тож виїхав я 1.1.1944. Прибув до Вінниці 3.1.1944 р. де зустрівся з другом Бать- ком. Батько получив мене з курінним Бистрим, котрий має йти зі мною з двома сотнями на Уманщину. В той час на Вінниччині було около чотири сотні війська. […] В тих днях ще, ато в селі Ли- согірка, де стояло наше військо, мали бій з німаками, котрий був по нашій стороні виграний. Німоту відбито з більшими втратами людськими й матеріальними. Німота лишила 35 своїх трупів на полю бою і оставила 2 полкових міномети, 13 скорострілів легких “Кольт”, 80000 амуніції до гвинтівок, 400 ручних гранат, 3 радіо- апарати, 3 автомобілі, багато печеного хліба і іншого дечого. Той бій провадив сотенний Довбуш. Хотя й військо було добре, однак, тоді в тих теренах не можна було перебувати. Ато з таких при- чин, що німаки відступали з фронтом і заполонили всі села своїм військом, а ліси були опановані більшовицькими партизанами і в додатку ще й ми. Значить наш рух був більшовикам дуже зна- ний, тому що бачили наше військо і навіть мали з нами перего- вори і т. д. Тож ми рушили в напрямку на захід. По дорозі мали ми іще два поважні бої, один в селі Перогівка, котрий теж зістав по нашій стороні виграний. Німаків було 185, а наших одна сотня, котрою провадив сотенний Довбуш. Німаки оставили на полі бою 37 вбитими, ми здобули одну автомашину, пару “Кольтів” і аму- ніції, а з наших двох забитих. А третій бій відбувся в селі Канівка. Це село Канівка лежить в степу Кам’янець-Подільської області, над Збручем. З обставин маршруту ми заквартирували вже дньом в цім селі. В других селах стояло довкола повно німаків. В деся- тій годині дня зачався бій з кількакратно більшою силою німаків. Німаки зайняли вже були половину села, коли сотенний Сокіл у 193 № 13ІВАН ПАТРИЛЯК 1943 РІК В ІСТОРІЇ ОУН І УПА завзятім бою вигнав німаків із села. Було так, що ішли на руко- пашні бої, кидали гранати через хати і так вигнали німаків із села. У той час командир Саблюк вислав горою за селом чоту, котра спричинила собою панічний відступ німаків. Цілий день німаки наступали, щоб знову захопити село, але всі наступи були відбиті з великими німецькими втратами. Аж надвечір німці вжили тан- ків і літаків та й запалили те село, де наше військо містилось. Тоді ми мусіли відступити. Скористалися ми тим, що дим із горючо- го села нісся на поле і тим зробив нам добру заслону до відступу. Втрати по нашій стороні 4 убитими, а німаків 222. […] Далі відділ потяг у Галичину»125. Очевидно, що не всі бої з німцями виглядали так блискуче, про- те все одно основні кадри повстанських відділів удалося зберегти перед німецьким натиском у час просування фронту через Волинь, Полісся та Поділля. Також у грудні 1943 — січні 1944 р. тривали завзяті бої між УПА і червоними партизанами в лісах Житомирщини, Вінниччини, Хмельниччини, Рівненщини і північної Тернопільщини. Впертий і жорстокий характер боїв відзначали обидві сторони. Зокрема, емі- граційний історик Л. Шанковський писав: «Боротьба з червоними партизанами була куди складнішою за боротьбу з німцями. Парти- зани — це був бойовий, відважний і жорстокий противник, що знав мову і місцеві умови та вмів прекрасно маскуватися. У боротьбі з цим противником УПА здобувала важливий досвід для прийдеш- ньої боротьби»126. Аналогічно радянські учасники подій визнавали Повстанську Армію небезпечнішим противником за німців. У своїх звітах до ЦК КП(б)У керівник партизанів Кам’янець-Подільської області С. Олексенко зазначав, що був свідком декількох боїв, у яких повстанці «міцно билися». «Партизани, учасники цих боїв говорили, що таких нахаб в боях ще не бачили»127. Відомий пар- тизанський командир полк. Н. Наумов 24 грудня 1943 р., напере- додні рейду його з’єднання територією Західної України, заноту- вав у щоденнику: «Я молю свого бога, щоб німці до мого прибуття 125 Літопис УПА. Нова серія. – Т. 4: Боротьба проти УПА і націоналістичного підпіл- ля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС-МВС, МДБ-КДБ (1943–1959). – Кн. 1: 1943–1945. – Київ–Торонто, 2002. – С. 149. 126 Шанковський Л. УПА. – С. 529. 127 Кентій А. В. «Двофронтова» боротьба УПА… – С. 204. 194 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА вигнали бандерівські банди з Кременецьких лісових масивів і вза- галі із Західної України»128. На зламі 1943—1944 рр. лідерам ОУН і командуванню УПА ста- ло цілком очевидно, що німці вже недовго утримуватимуть україн- ські землі, англо-американці не прийдуть на Балкани, в Румунію та Угорщину, а радянські війська й репресивний апарат більшовиків залишаються достатньо сильними. Перед українським підпіллям відкривалася нова перспектива — тривалої і виснажливої бороть- би з радянським режимом, боротьби без компромісів і поступок, аж до остаточного знищення противника. ОУН і УПА підготувалися до цієї боротьби так добре, як це було можливо в умовах війни. Левова частка цієї підготовки припала на 1943 рік — рік великої праці і великих сподівань. 128 Кентій А. В. «Двофронтова» боротьба УПА… – С. 204.

1943 рік в історії ОУН і УПА

Репозитарії

Схожі ресурси