Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів

Подано комплексний аналіз сільського господарства мешканців поселення Верхній Салтів (городище та селище), яке було однією з найважливіших основ господарства у добу раннього середньовіччя (середина VIII — середина Х ст.)....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Горбаненко, С.А., Колода, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65474
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів / С.А. Горбаненко, В.В. Колода // Археологія. — 2010. — № 1. — С. 27-42. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65474
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-654742014-06-26T03:01:44Z Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів Горбаненко, С.А. Колода, В.В. Статті Подано комплексний аналіз сільського господарства мешканців поселення Верхній Салтів (городище та селище), яке було однією з найважливіших основ господарства у добу раннього середньовіччя (середина VIII — середина Х ст.). Подан комплексный анализ сельского хозяйства жителей поселения Верхний Салтов (городище и обширное селище), которое было одной из наиболее важных основ хозяйства в раннем средневековье (середина VIII — середина Х вв.). The article presents a comprehensive analysis of agriculture of habitants of Verkhniy Saltiv settlement (a hill-fort and a big settlement) which was one of the most important bases of economics in the Early Mediaeval period (from the middle of the 8th c. to the middle of the 10th c.). 2010 Article Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів / С.А. Горбаненко, В.В. Колода // Археологія. — 2010. — № 1. — С. 27-42. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65474 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Горбаненко, С.А. Колода, В.В. Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів Археологія
description	Подано комплексний аналіз сільського господарства мешканців поселення Верхній Салтів (городище та селище), яке було однією з найважливіших основ господарства у добу раннього середньовіччя (середина VIII — середина Х ст.).
format	Article
author	Горбаненко, С.А. Колода, В.В.
author_facet	Горбаненко, С.А. Колода, В.В.
author_sort	Горбаненко, С.А.
title	Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів
title_short	Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів
title_full	Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів
title_fullStr	Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів
title_full_unstemmed	Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів
title_sort	сільське господарство мешканців поселення верхній салтів
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65474
citation_txt	Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів / С.А. Горбаненко, В.В. Колода // Археологія. — 2010. — № 1. — С. 27-42. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT gorbanenkosa sílʹsʹkegospodarstvomeškancívposelennâverhníjsaltív AT kolodavv sílʹsʹkegospodarstvomeškancívposelennâverhníjsaltív
first_indexed	2025-07-05T15:56:41Z
last_indexed	2025-07-05T15:56:41Z
_version_	1836823087125889024
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 27 Верхньосалтівський археологічний комплекс (середина VIII — середина Х ст.) є унікальною епонімною пам’яткою, яка вже понад століт- тя приваблює дослідників. Однак попри три- валий час його вивчення, а також значну кіль- кість матеріалів, які стосуються різних сфер життя його мешканців, досі не здійснено ком- плексного аналізу сільського господарства з урахуванням різних чинників. Спроба такого аналізу і є завданням цієї роботи. Навколишнє середовище Верхньосалтівський комплекс розташова ний на високому правому корінному березі р. Сівер- ський Донець. Рельєф навколо нього порізаний балками, ярами та улоговинами, часто зі струм- ками. Перепади висот становлять близько 100 м (100—200 м над рівнем моря); найвища точка в околицях комплексу — 201,9 м над рівнем моря (рис. 1). Городище розташоване на обмеженому глибокими ярами мисі, що здіймається на 35 м над рівнем сучасного Печенізького водойми- ща (134 м над рівнем моря). Селище, що займає природні яри та тераси, розміщується принай- мні на двох рівнях: 100—105 м та 120—125 м над рівнем моря. Частина поселення розташовува- лась і в заплаві Сіверського Дінця (95 м на рів- нем моря) і зараз вкрита водою. Аналіз 5-кілометрової потенційної ресур- сної зони навколо пам’ятки показав, що всі ґрунти могли бути використані для землероб- ських потреб. В основній частині зони (на пра- вому березі, навколо комплексу) залягають темно-сірі опідзолені ґрунти переважно на ле- сових породах, які за спрощеною типологією належать до таких, що формувалися під лісо- вою рослинністю. Територія лівого берега по- діляється на ґрунти, родючість яких залежить від відстані розташування водойми (дерново- слабопідзолисті піщані та глинисто-піщані ґрунти в комплексі з переважно оглеєними їх видами й торф’яно-болотними на давньо- алювіальних і водно-льодовикових відкладах та морені) у північній частині, та чорноземи (опідзолені й темно-сірі опідзолені переважно на лесових породах) — на півдні. Нині право- бережна територія потенційної ресурсної зони здебільшого під полями, що є аргументом на користь їх можливого використання для зем- леробства і в салтівські часи. Лісові ділянки фактично збігаються із ярами та балками і ста- новлять меншу частину цієї зони. Через антропогенне втручання виділити за- плавні зони навколо річки зараз складно, тож доводиться звертати увагу на русло Сіверсько- го Дінця загалом. По всій довжині ріка має зна- чну кількість стариць та рукавів. Лівий берег переважно пологий, низький, без перепадів висот, затоплюється під час повені, чого тепер за наявності Печенізького водосховища майже не спостерігається. Очевидно, внаслідок будів- ництва останнього саме ці ділянки передусім і потрапили у затоплену зону. Нині на правому березі низинні ділянки практично відсутні, на лівому ж вода підходить до засаджених сосною перших надзаплавних терас (рис. 1). Виходячи з рельєфу та фото сучасного ста- ну околиць, можна припускати, що доволі зна- чна частина земель потенційної ресурсної зони могла використовуватися для землеробства. Найближча ділянка розташована майже впри- тул до комплексу на північ—північний захід (на східному схилі пагорба); інша (дещо віддалена і більша за площею) — приблизно за 1,5 км на північний захід. За яром, що обмежує цю площу з півночі, також розташовані землі з відносно рівною поверхнею, придатні для землеробства. Ще одна, найвіддаленіша ділянка, знаходиться приблизно за 3 км на північ. Усі вказані терито- рії і зараз використовуються для землеробства. Лівобережна частина ресурсної зони також мо- гла бути задіяна в цій галузі повністю. Імовірно, зважаючи на співвідношення розмірів заселе- Подано комплексний аналіз сільського господарства мешканців поселення Верхній Салтів (городище та селище), яке було однією з найважливіших основ господарства у добу раннього середньовіччя (середина VIII — середина Х ст.). К л ю ч о в і с л о в а: раннє середньовіччя, салтівська культура, Верхній Салтів, сільське господарство, землеробство, тваринництво © С.А. ГОРБАНЕНКО, В.В. КОЛОДА, 2010 СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО МЕШКАНЦІВ ПОСЕЛЕННЯ ВЕРХНІЙ САЛТІВ С.А. Горбаненко, В.В. Колода ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 128 ної частини Верхньосалтівського комплексу та ділянок, придатних для землеробства, слід кон- статувати, що поселенці не могли забезпечи- ти самі себе продуктами землеробства. Можна припустити, що якусь кількість продуктів хар- чування сюди постачали ззовні. Лівобережну частину потенційної ресурсної зони, яку пред- ставлено пониженою рівною ділянкою, зважа- ючи на етнографічні дані та сучасні, ймовірно, використовували все ж для потреб тваринни- цтва — для заготівлі сіна. Чи не єдина ділянка, яку можна охаракте- ризувати як частково відокремлену природ- ними межами (річищем, ярами), розташована приблизно за 2,5 км на південь від комплексу. Тут могли випасати худобу. Землеробство Знаряддя для обробітку ґрунту. На території Вер- хньосалтівського комплексу знайдено різні зна- ряддя землеробства — для первинного і вторин- ного обробітку ґрунту, збирання та переробки врожаю. Знарядь для первинного обробітку ґрунту знайдено небагато: два залізних нараль- ники (рис. 2, 1, 2) (Колода, Горбаненко 2001— 2002, с. 449—450, табл. 1). За класифікацією Ю.О. Краснова (Краснов 1986; 1987), вони на- лежать до типу I В 2, який датовано другою по- ловиною I — початком II тис., і є характерними не лише для населення салтівської культури — городища Маяки і Правобережне Цимлянське (Михеев 1985, с. 33—37, рис. 22), але й для сусідів-слов’ян (добірку див.: Горбаненко 2007). У колишнього директора Верхньосалтів сь- кого музею В.Г. Бородуліна вдалося з’ясувати, що йому було передано два чересла, знайдені на городах місцевими мешканцями. За його описом, вони були схожі на чересла з городи- ща Маяки (Михеев 1985, с. 36, рис. 23, 4—6). Зараз вони відсутні в фондах музею. Виходячи з металевих частин, можна при- пустити існування двох типів знарядь для пер- винного обробітку ґрунту: 4 — кривогрядильні рала з ральником, укріпленим залізним широ- колопатевим наконечником, поставленим го- ризонтально; 5 — знаряддя плужного типу — кривогрядильні рала з ральником, укріпленим залізним широколопатевим наконечником, встановленим горизонтально, череслом та від- вальною дошкою (рис. 2, 3, 4) (дет. див.: Горба- ненко 2006). aaaaaa aaaaaa aaaaaa aaaaaa aaaaaa aa aa aa aa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaaaaa aaaaaa aaaaaa aaa aaa aaa aaa Рис. 1. Локалізація Верхньосалтівського археологічного комплексу, вигляд з космосу (http://www.wikimapia.org/): 1 — городище; 2 — посад; 3 — могильники; 4 — ізолінії (че- рез 20 м, за: Карта Украины, m-37-062); 5 — ділянки з відносно рівною поверхнею (при- датні для землеробства); 6 — ділянки, зручні для випасання худоби та заготівлі сіна ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 29 До цієї категорії знарядь можна зарахува- ти залізні окуття від лопат-заступів (рис. 2, 5—7) (Колода, Горбаненко 2001—2002, с. 451, табл. 2). Їх характерною рисою є напівоваль- на форма і наявність отворів для кріплення з обох сторін на верхній частині. Їх виготовле- но з двох вигнутих смуг металу, зварених по зо- внішньому краю. З внутрішнього боку краї не зварено і дещо розведено, що дозволяло щіль- но прикріпити окуття до дерев’яної основи ло- пати. Всі три окуття належать до типу виїмчас- тих. Для останньої чверті І тис. вони відомі в Подунав’ї (Болгарія, Румунія) і Волзькій Бол- гарії. Територіально найближчі аналоги зна- йдено на салтівському комплексі у Вовчанську (Михеев 1985, с. 40, рис. 24, 21, 22), за свої- ми параметрами вони практично збігаються з окуттями з Верхньосалтівського музею. Із знарядь для вторинного обробітку ґрунту у Верхньому Салтові знайдено одну провушну (рис. 2, 8) і значну кількість втульчастих залізних мотик. Більшість їх виявлено при дослідженні катакомбних поховань (наприклад: рис. 2, 10— 13), однак відомі вони і на селищі (Брайчевская 1959—1961, с. 3, 8; див. також: Колода, Горба- ненко 2001—2002, с. 451—452, табл. 3). Єдину провушну мотику, як і більшість безпаспортних знахідок з експозиції місцевого музею, найвіро- гідніше, знайшли місцеві мешканці на території села. Її найближчі аналоги походять з городища Маяки. Мотики з таким же типом кріплення відомі також з Правобережного Цимлянсько- го городища (Михеев 1985, с. 39, рис. 24, 1—8). Графічну реконструкцію таких знарядь подано на рис. 2, 9, 14. Палеоетноботанічний спектр (ПБС). Дослі- дження ПБС Верхньосалтівського комплексу проведено за відбитками зернівок культурних рослин на кераміці, для чого оглянуто усі виро- би з глини. Більшість їх виявлено на грубоша- мотних горщиках та їхніх фрагментах (аналіз Г.О. Пашкевич; див.: Пашкевич, Горбаненко 2001—2002). Всього зафіксовано 114 відбитків зернівок рослин (табл. 1; рис. 3). Найчастіше Рис. 2. Верхньосалтівський комплекс. Знаряддя для обробітку ґрунту: первинного 1—2 — на- ральники, 3 — тип 4, 4 — тип 5 (Горбаненко 2006); вторинного: 5—7 — окуття лопат, 8, 9 — провушна мотика і її графічна реконструкція, 10—14 — втульчасті мотики і їх графічна ре- конструкція ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 130 це відбитки зернівок проса (Panicum miliace - um) — 60. З-поміж інших культур переважає яч- мінь плівчастий з його різновидом ячменем пляшкоподібним (Hordeum vulgare, Hordeum vul- gare var. Lagunculiforme) — 20 і 4 екз. відповідно, а також один ячменю голозерного (Hordeum vul- gare.var. coelestе) 1. Наступне місце посідає жито (Secale cereale) — 11 відбитків. Слідів зернівок ін- ших культурних рослин — пшениці двозернянки (Triticum dicoccon) і пшениці голозерної (Triticum aestivum s.l.) — мало (4 і 6 відповідно). Також за- фіксовано шість відбитків вівса посівного (Avena sativa) і один — гороху (Pisum sativum) 2. З бур’янів виявлено стоколос (Bromus sp.). Просо. Найбільше на кераміці знайдено від- битків проса, пшона (зернівок без лусок) і його плівок. Розміри проса 1,5—2,0 × 2,0—2,5 мм (рис. 4, 16—19), зернівки без плівок мають діа- метр 1,4—1,8 мм. Ячмінь плівчастий посідає друге місце. Ши- рина зернівки (B) 3,0—4,5 мм, довжина (L) 7,5—9 мм, співвідношення L/B становить у се- редньому 2,3—2,5 (рис. 4, 1—3). Це, загалом, відповідає викопним аналогам зернівок з пам’яток І тис. (Янушевич 1986, с. 118) та, зо- крема, салтівським матеріалам (Колода, Паш- кевич, Горбаненко 2009; Горбаненко, Колода, Пашкевич 2009). Ячмінь пляшкоподібний: B 3,0— 3,7 мм, L 8,2—10 мм (рис. 4, 4, 5). Характерною ознакою такого ячменю є потенційна шести- рядність, оскільки бічні колоски в кожній трій- ці мають ніжку завдовжки 1—3 мм. Усі колоски 1 При встановленні ПБС не враховано. 2 При встановленні ПБС не враховано. Рис. 3. Верхньосалтівський комплекс. Палеоетнобота- нічний спектр зернових рослин (за кількістю): P. m. — Panicum miliaceum, H. v. — Hordeum vulgare, Hordeum vulgare var. lagunculiforme, S. c.— Secale cereale, T. a. s.l. — Triticum aestivum s. l., T. d. — Triticum dicoccon, A. s. — Avena sativa. Над стовпчиками подано кількість і відсоток зернівок Рис. 4. Відбитки зернівок культурних та бур’янових рос- лин, прорисовки: 1—2 — ячмінь плівчастий (Hordeum vulgare); 3 — плівка ячменю плівчастого (Hordeum vulgare); 4—5 — ячмінь плівчастий пляшкоподіб- ний (Hordeum vulgare var. lagunculiforme); 6—8 — жито (Secale cereale); 9 — бромус житній (Bromus secalinus); 10 — овес посівний (Avena sativa); 11—12 — пшениця двозернянка (Triticum dicoccon); 13—15 — пшениця го- лозерна (Triticum aestivum s.l.); 16—19 — просо (Panicum miliaceum); 20 — горох (Pisum sativum) Таблиця 1. Верхньосалтівський археологічний комплекс. Зведена таблиця палеоетноботанічних даних Рослини Дослідники, роки досліджень Кіль - кість С.А. Семе - нов-Зусер, 1947—1948 Д.Т. Березовець, А.Т. Брайчевська, Р.І. Ветштейн, 1959—1961 В.В. Колода, 1996—1998 Н.В. Черні- гова, 1998— 2002 Просо (Panicum miliaceum) 7 17 25 11 60 Ячмінь плівчастий (Hordeum vulgare) 9 9 2 20 Ячмінь плівчастий пляшкоподібний (Hordeum vulgare var. lagunculiforme) 1 3 4 Ячмінь голозерний (Hordeum vulgare var. coeleste) 1 1 Жито (Secale cereale) 4 7 11 Пшениця двозернянка (Triticum dicoccon) 2 2 4 Пшениця голозерна (Triticum aestivum s.l.) 3 2 1 6 Овес посівний (Avena sativa) 5 1 6 Горох (Pisum sativum) 1 1 Бромус житній (Bromus sp.) 1 1 Загальна кількість 7 41 49 17 114 ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 31 в трійках плодоносні по всьому колосі; бокові колоски зрідка неплодоносні. У цьому випадку ніжка складає в середньому 2,5 мм. Жито представлено 11 відбитками. Їхні роз- міри (B 2,0—2,9 мм, L 6—9 мм, L/B 2,6—3,0; рис. 4, 6—8) співставні з викопними зернівка- ми з території України різних періодів (Яну- шевич 1976, с. 137) та, зокрема, з матеріалами салтівської культури. Окрім значної кількос- ті відбитків, на культивування жита опосеред- ковано вказує знахідка стоколоса (рис. 4, 9). Обидва його види — стоколос житній (Bromus secalіnus) та стоколос польовий (Bromus arven- sіs) — нині належать до засмічувачів озимих посівів, переважно жита (Смирнов, Соснихи- на 1984, с. 5—7). Тож традиційно вважають, що вони маркують вирощування озимого жита (див., напр.: Кирьянов 1959, с. 333; Михайли- на, Пашкевич, Пивоваров 2007, с. 60). Жито можна використовувати для приготування хар- чів, а також для відгодівлі худоби, солому – як корм для великої рогатої худоби взимку. Відбитки зернівок пшениці належать до двох різновидів — голозерної і плівчастої (двозернян- ки). Перша характеризується розмірами B 1,6— 2,3 мм, L 4,5—5,6 мм, L/B 2,8—2,4 (рис. 4, 13— 15), друга — B 3,6—2,5 мм, L 7,8—5,8 мм, L/B 2,2—2,3 (рис. 4, 11, 12). Розміри та пропорції описаних зернівок цілком можна співвіднес- ти зі зразками з пам’яток салтівської культури (Колода, Пашкевич, Горбаненко 2009; Горба- ненко, Колода, Пашкевич 2009). Виявлено також шість відбитків вівса посівно- го. Його середні розміри B 3,0 мм, L 8,4 мм, L/B 2,8 (рис. 4, 10). Імовірно, овес відігравав досить важливу роль. У всякому разі такий доволі зна- чний відсоток є нехарактерним принаймні для ПБС роменської культури (Горбаненко 2007). Зафіксовано ще горох посівний. Його діа- метр близько 4 мм (рис. 4, 20). При інтерпретації ПБС до уваги взято: 1) ПБС розраховано з усуненням основної причини суттєвої статистичної похибки — відбитків зер- нівок проса на днищах горщиків; 2) кінцевим результатом є подача ПБС зернових культур у вигляді співвідношень вірогідного вживання в їжу (чи вирощування), а не кількості матеріалу, оскільки розміри зернівок різних рослин іноді суттєво різняться. Стосовно першого зауваження слід нагада- ти, що підсипання під дно робилося для того, щоб воно не приставало до лави чи підстав- ки, на якій виготовляли посуд. Коли майстрові потрібно було повернути посудину навколо її осі, підсипка виконувала функцію своєрідних шарикопідшипників (Пашкевич, Гейко 1998, с. 38—39). Найбільш придатним для цього, а отже і вживаним, було просо, розміри зерні- вок якого не перевищують 2 мм, а майже окру- гла форма була оптимальною для цього. Окрім того, слід також врахувати і різницю у розмірах (масі) різних зернівок, на що вже звертали ува- гу (Пашкевич, Горбаненко 2002—2003, с. 161— 162; Вязов 2007; Горбаненко 2007, с. 24). Зокре- ма, маса зернівки проса приблизно у 4—5 ра- зів менша від маси зернівки інших культурних рослин. Зважаючи на зауваження щодо скла- дання ПБС за об’ємом, з матеріалів вилучимо 32 відбитки зернівок проса (понад половину з визначених), виявлених на денцях горщиків. Розрахунки, здійснені таким чином, дали такі результати: перше місце (42,1 %) посіда- ють обидва види ячменю плівчастого, далі йде жито (19,4 %), на третьому місці (по 10,5 %) могли бути просо, пшениця голозерна і овес, на останньому (7 %) — пшениця плівчас- та (рис. 5). Відтак: 1) роль проса не була вирі- шальною, як це видавалося за кількісним ана- лізом; 2) зважаючи на можливості використан- ня ячменю не тільки на харчі, а й на фураж, таку його кількість в ПБС можна інтерпрету- вати як базу для відгодівлі худоби 3; 3) значна частка жита і переважання пшениці голозерної над плівчастою може свідчити про високий рі- вень обробітку ґрунту; 4) доволі значний відсо- ток вівса, імовірно, вказує також на викорис- тання його для годівлі худоби. Збирання, зберігання, переробка врожаю. Зби - рання врожаю проводилося залізними серпа- 3 Ячмінь міг використовуватися для годівлі коней, а також свиней на бекон. У середньовіччі ячмінь на- віть називали «кінським», оскільки він «годує худобу краще, ніж пшениця, і людям є більш корисним, аніж погана пшениця» (тут і далі переклад авторів статті) (Агрикультура 1936, с. 18). У господарстві викорис- товують також солому й полову (Растениеводство 1986, с. 124). Рис. 5. Палеоетноботанічний спектр зернових рослин (за об’ємом): скорочення див. рис. 3 ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 132 ми. У Верхньосалтівському комплексі знайдено фрагменти трьох серпів (рис. 6, 1—3). Перший фрагмент робочої частини виявлено експедиці- єю під керівництвом Д.Т. Березовця (Ветштейн 1959—1961, с. 35). Через незначні розміри зна- хідку неможливо точно інтерпретувати. Дві інші, попри їхню фрагментованість, належать до най- розповсюдженішої в салтівській культурі гру- пи II (за В.К. Міхеєвим). Їхньою характерною рисою є довгий відігнутий черешок, що збли- жує ці серпи із сучасними. Один із них вияв- лено в нашаруваннях на території селища 1998 року (рис. 6, 2). Розміри виробу встановити важ- ко, довжина черешка 7 см. Ще один аналогіч- ний фрагмент є в експозиції Верхньосалтівсько- го музею. Його походження не з’ясовано, але за основними параметрами він подібний до попе- реднього і віднесений нами до виробів салтів- ської культури (рис. 6, 3). Графічну реконструк- цію цих знарядь подано на рис. 6, 4. Знаряддями для збирання врожаю дослід- ники традиційно вважають і коси. Їх, без сум- ніву, використовували передусім для заготівлі сіна (Михеев 1985, с. 29), але цілком могли за- стосовувати і для збирання врожаю зернових з міцним колоссям. Майже цілу косу представ- лено в експозиції згаданого музею (рис. 6, 5). Вона належить до кіс групи I і відповідно гра- фічно реконструйована (рис. 6, 7). Аналоги їй у значній кількості відомі в Маяках (Михеев 1985, с. 29—31, рис. 21, 1—6). Уламок ще однієї коси знайдено у 1959 р. під час досліджень ран- ньосередньовічних шарів селища 4. Цей виріб типологічно близький до описаного. Відмін- ність полягає в дещо більшій довжині п’ятки і відсутності на ній виступу (рис. 6, 6). З можли- вих аналогів як найближчі можна навести зна- ряддя Київської Русі (Древняя… 1985, с. 238, табл. 86, 13, 14). Носії салтівської культури зберігали продук- ти землеробства різноманітними способами: у спеціальних приміщеннях-амбарах, в ямах- зерносховищах, піфосах чи горщиках. Для Вер- хнього Салтова достеменно зафіксовано збері- гання зерна в керамічній тарі. Так, у 1997 р. на селищі в розкопі 3, у межах однієї з ранньосе- редньовічних садиб, на площі в 4 м2 виявлено понад 500 фрагментів від товстостінних грубо- шамотних піфосів. Після реставрації з’ясувало- ся, що їх там було не менше семи (Колода 1998, Рис. 6. Верхньосалтівський комплекс. Знаряддя для збирання врожаю: 1—3, 4 — фрагмен- ти серпів і їх графічна реконструкція; 5—7 — фрагменти кіс і їх графічна реконструкція Рис. 7. Верхньосалтівський комплекс. План примі- щення 1 (амбар-зерносховище): 1 — попіл; 2 — мож- ливі місця зберігання зерна, 3 — вуглини, 4 — дерево (розкопки А.Т. Брайчевської, 1959 р.) 4 Його виявлено в Наукових фондах ІА НАНУ, у звіті він не фі гурує. ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 33 с. 9, табл. VI, ХVII). Вважаємо, що означений комплекс є залишками легкої наземної споруди для зберігання зерна в піфосах. Окрім того, під час досліджень селища в 1959—1961 рр. було відкрито будівлю нежит- лового призначення, яка в польовій докумен- тації отримала номер 1 (рис. 7). А.Т. Брайчев- ська зазначала, що «відсутність у напівземлянці вогнища чи печі не дозволяє вважати її жит- ловим приміщенням; незвична, дуже видовжена форма будівлі також не характерна для жит- лових споруд. Можливо, це була якась господар- ча будівля, що складалася з кількох приміщень, на зразок сараю чи амбара, де зберігалося різне майно і хліб. ... велика кількість попелу могла по- ходити від згорілого необмолоченого хліба, який також міг зберігатися в цій будівлі» (Брайчев- ская 1959—1961, с. 13). Вона також вказала, що на Верхньосалтівському поселенні було дослі- джено багато зернових ям: «виходячи з форми ям, дзвоноподібної у перетині, характерної для давніх зернових ям, відкриті на розкопі III ями були ямами-сховищами», за винятком ям 1—4 (Брай чевская 1959—1961, с. 29—30). Серед матеріалів є знаряддя для перероб- ки врожаю на крупу та борошно. Якщо зна- хідки жорен не викликають подиву, то пооди- нокі знахідки зернотерок заслуговують уваги. Донедавна в публікаціях матеріалів салтів- ської культури не згадувалися зернотерки. Тим не менш, у звіті А.Т. Брайчевської кілька разів йдеться про знахідки зернотерок, їхніх частин чи фрагментів, які, на жаль, не проілюстрова- но. Вказано, що у заповненні ями 4 разом з ін- шими матеріалами знайдено гранітний розти- рач від зернотерки із заполірованою робочою поверхнею. Згадано уламок кам’яного розти- рача з культурного шару. Тож знахідку 1997 р. на селищі фрагмента нижнього каменю зер- нотерки в культурному шарі салтівського часу (рис. 8, 14) можна вважати цілком закономір- ною. Зернотерки у сусідніх слов’ян роменської (Горбаненко 2007) та боршівської (Винников 1995, с. 40—41) культур побутували доволі ши- роко, і немає сумніву, що їх використовували поряд з жорнами. Жорна у Верхньому Салтові становлять бі- ль шість знарядь для переробки врожаю. У 1959—1961 рр. на городищі «відкрито напівзем- лянку з жорнами та іншим побутовим інвента- рем» (Ветштейн 1959—1961, с. 32). Досліджено і так звану напівземлянку з жорнами, де зна- йдено ще два жорнових камені, діаметр яких 40 см і товщина 5 см (Ветштейн 1959—1961, с. 24; Березовец 1959—1961, с. 11; див. також: Колода 2000, с. 41—42, рис. 1). На селищі в бу- Рис. 8. Верхньосалтівський комплекс. Знаряддя для переробки врожаю: 1—13 — жорна; 14 — зернотер- ка; 15 — група І; 16 — група ІІІ; варіант А, 17 — група ІІІ, варіант Б (Минасян 1978) ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 134 дівлі 3 також знайдено жорно (Брайчевская 1959—1961, с. 16). Значну кількість жорен і їх- ніх фрагментів виявлено у 1996—1998 рр. екс- педицією під керівництвом В.В. Колоди. Най- більш показові з них подано на рис. 8, 1—10. Дві пари виробів (рис. 8, 7—10) знайдено в од- ному з жител (Колода 2000, с. 45—46, рис. 4). Кілька фрагментів виявлено експедицією під керівництвом В.Н. Чернігової у 1998—2002 рр. Зразки жорен виставлено і в експозиції місце- вого музею (рис. 8, 11—13). Більшість цих виробів виготовлено з квар- циту, іноді — з пісковику, поодинокі екземп- ляри — з вапняку й граніту. Розміри жорен ко- ливаються в межах 28—54 см в діаметрі за тов- щини 5—10 см за винятком одного, товщина якого 2,5—3,0 см (Колода, Горбаненко 2001— 2002, с. 457—460, табл. 5). Жорна часто трапляються на салтівських поселеннях. В.К. Міхеєв їх детально проаналі- зував (Михеев 1985, с. 49—52, рис. 27). Біль- шість виявлених на пам’ятці мали заглиблен- ня (іноді два) для руків’я, що дозволяє розгля- дати їх як «бігунці» (верхні камені). У деяких подібні заглиблення відсутні. Це, очевидно, «постави» (нижні камені жорен), що чітко по- мітно на найбільш спрацьованому знарядді, яке набуло тарілкоподібної форми (рис. 8, 4). Аналогічні вироби відомі не лише в матеріалах салтівської культури. Вони широко розповсю- джені на пам’ятках хронологічно і територі- ально близьких слов’янських культур (Винни- ков 1995, с. 40; добірку див.: Горбаненко 2007) і Волзької Болгарії (Йовков 1976, с. 248—252). Усі жорна з Верхнього Салтова, за класи- фікацією Р.С. Мінасяна (Минасян 1978) нале- жать до груп І і III: верхні камені (рис. 8, 11, 13) слід зарахувати до групи І з відповідною графічною реконструкцією (рис. 8, 15); інші (рис. 8, 1—3, 5, 7—10, 12) — до одного з варіан- тів групи ІІІ (рис. 8, 16, 17); один (рис. 8, 6) че- рез фрагментованість визначити не можна; ще один (рис. 8, 4) належить до постава і визна- ченню не підлягає. Тваринництво Археозоологічний матеріал. Під час активних до- сліджень рятівного характеру у 1959—1961 рр. з експедицією під керівництвом Д.Т. Березовця співпрацювала В.І. Бібікова (Бибикова 1959— 1961). Завдяки цьому маємо змогу дати оцінку тваринництву мешканців Верхнього Салтова (табл. 2). Однак зауважимо, що матеріал із сал- тівських пам’яток для порівняльного аналізу є доволі незначним. Здійснено аналіз фауністич- них решток з Маяцького городища на Серед- ньому Дону (Матолчи 1984), пам’яток Ломакін (стійбище на правому березі р. Міус, Ростов- ська обл., РФ), Гнилівське городище (околиця м. Ростов-на-Дону, РФ), Правобережне Цим- лянське городище за 30 км від Волгодонська, РФ (Мягкова 1998). Велика рогата худоба (ВРХ). За визначен- ням В.І. Бібікової, із Верхнього Салтова (по- саду і городища) ВРХ належало 348 кісток від 16 особин, або 30,5 % 6. За даними Ю.Я. Мяг- кової, ВРХ суттєво переважала на поселен- ні Ломакін і Гнилівському городищі (47,8 та 41,9 % відповідно), а на Правобережному Цим- лянському і Маяцькому городищах вона суттє- во поступалася іншим видам свійських тварин (Мягкова 1998) та становила 24,5 та 17,7 % від поголів’я. Стосовно розведення ВРХ можемо скористатися твердженням В.К. Міхеєва, що на пам’ятках з яскраво вираженою осілістю виявлено більше кісток цієї худоби, аніж іншої (Михеев, 1985 с. 26). Це підтверджується ос- теологічним матеріалом, здобутим під час до- слідження селища 7 та певною мірою поховань (напр.: Колода 2004, с. 215). Дрібна рогата худоба (ДРХ). Було проаналі- зовано 84 кістки та визначено 15 особин ДРХ, або 22 %. Ці показники суттєво відрізняють- ся від тих, які отримала Ю.Я. Мягкова. Так, на Правобережному Цимлянському городищі особини ДРХ серед свійських тварин станов- лять більшість (64,4 %), що свідчить про на- явність просторів для випасання отар. Ці здо- гадки підтверджуються також степовою дикою фауною, серед якої там є рештки сайгака, кор- сака, байбака, зайця-русака (Мягкова 1998). На Ломакінському і Гнилівському городищі рештки ДРХ становлять близько третини, на Маяць- кому городищі — майже половину (48,4 %). Отже, кількість ДРХ у Верхньому Салтові може засвідчувати доволі рівномірний розвиток різних напрямів тваринництва, в якому не на- давалося переваги вівчарству. Це не дивно, зва- жаючи на осілість, а також прилеглі території. Кінь. Важливу роль у житті населення сал- тівської культури відігравав кінь, що поясню- ється розвитком військової справи, способом ведення господарства і традиціями. У верхньо- салтівських матеріалах особини коня (227 кіс- 6 До аналізу не залучено три кістки від двох особин со- бак, а також кістку лося і дві від особини оленя бла- городного. 7 Матеріали зберігаються у фондах Науково-дослідної археологічної лабораторії ХНПУ. ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 35 ток від 13 особин) становлять 18,5 %. На пам’ятках, проаналізованих Ю.Я. Мягковою, цей показник коливається від 11,1 (Правобе- режне Цимлянське городище) до 25,8 % (Гни- лівське). Однак дві інші пам’ятки дали доволі схожі результати — до 16 %. Зауважимо, що у сусідніх слов’ян показник кількості коней є та- кож нестабільним (Горбаненко 2003). Свиня. У Верхньому Салтові виявлено 117 кісток від 20 особин, або 29 % від загальної кількості. Цікаво, що серед матеріалів, проана- лізованих Ю.Я. Мягковою, на двох пам’ятках кісток свиней не помічено (Гнилівське, Пра- вобережне Цимлянське), на Ломакінському їхня кількість зовсім незначна (6,8 %), і лише на Маяцькому цей показник (21,8 %) наближа- ється до верхньосалтівського. У Верхньому Салтові виявлено вкрай не- значну частку диких тварин: три особини із 73 (4,1 %), що, безперечно, засвідчує перевагу тваринництва над мисливством. Орієнтуючись на методику О.П. Журавльо- ва (Журавлев 2001, с. 63), якою ми скориста- лися для оцінки тваринництва за матеріала- ми слов’янських пам’яток (Горбаненко 2003; 2007, с. 71—72, табл. 18; Горбаненко, Журав- льов, Пашкевич 2008, с. 130—134), зроблено розрахунки м’ясного виробництва для Верх- нього Салтова. Найвживанішою такою продук- цією виявилася яловичина (51,2 %), на друго- му місці — свинина (25,8), далі могла бути ко- нина (17,8 %), останнє місце посідала баранина (5,2 %) (табл. 2; рис. 9). Відносна/абсолютна пе- ревага яловичини над іншими видами м’ясних продуктів характерна і для салтівських (Матол- чи 1984; Михеев 1985, с. 26; Мягкова 1998), і для сусідніх слов’янських племен: боршівських (Винников 1995, с. 47; Журавлев 1998, с. 41—42) та роменських (Горбаненко 2003). Знаряддя тваринництва поділяються на кін- ське спорядження (трапляється найчастіше), засоби для випасання худоби (ВРХ та ДРХ) і знаряддя для обстригання вовни (ДРХ). Кінське спорядження посідає найважливі- ше місце. Лише на Верхньосалтівському ката- комбному могильнику І у 1984 і 1986 рр. екс- педицією під керівництвом В.Г. Бородуліна досліджено чотири окремих кінських похо- вання, три з яких (1, 3, 4) містили деталі спо- рядження для їзди верхи (Аксенов 2001—2002, с. 270, рис. 2—4). Ще одну могилу (25) з поді- бними речами досліджено тією ж експедицією у 1992 р. на Верхньосалтівському катакомбно- му могильнику ІІІ (Аксенов 2001—2002, с. 276, рис. 5, 6). Комплекси включали повний набір для їзди верхи та прикраси. Відомі вони й на могильнику IV, наприклад, катакомба 22 (Ко- лода 2004, с. 221—225). Поодинокі знахідки спорядження коня (рис. 10) виявлено на се- лищі (Колода 1996, табл. VIII, 6). Ці матеріали яскраво демонструють важливість вершництва в середовищі носіїв салтівської культури. Зва- жаючи на наявність у перелічених комплексах значної кількості зброї, коней використовува- ли, передусім, у військовій справі. Набагато гірше представлені знаряддя, які вказували б на «мирне» застосування худоби, що пояснюється їх загальною незначною кіль- кістю. Серед артефактів, що свідчать про ско- тарство та вівчарство, відомі ботала різних ви- дів (Михеев 1985, с. 27), пов’язані з випасан- ням худоби. Ножиці. Аби підтвердити існування вівчар- ства, а також використання ДРХ не лише для вживання у їжу, але й отримання вовни для прядіння, нагадаємо про знахідку пружинних ножиць (рис. 11), один фрагментований ек- Рис. 9. Співвідношення кількості м’яса свійських тва- рин, яке могло йти на харчі Таблиця 2. Верхньосалтівський археологічний комплекс. Видовий склад свійської худоби, яку могли вживати в їжу Тварини Одиниці виміру Особини Маса, див. рис. 9 Кіль - кість % кг % Бик свійський (Bos taurus L.) 21 30,5 7938 51,2 Вівця і коза (Ovis aries L., Cap ra hircus L.) 15 22 795 5,2 Свиня (Sus domestica Gray) 20 29 4000 25,8 Кінь (Equus caballus L.) 13 18,5 2769 17,8 В с ь о г о 69 100 15502 100 ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 136 земпляр яких походить із Верхньосалтівського городища (Ветштейн 1959—1961, табл. ХІХ, 6). Така форма на території України широко відо- ма з початку І тис., зокрема в матеріалах сал- тівської культури (Михеев 1985, с. 27; Колода 2005, с. 172, рис. 2, 4) і слов’янських пам’яток (Винников 1995, рис. 17, 1; Коваленко 1999, с. 39, рис. 7). Утримання худоби. Згідно із класифікацією К.П. Бунятян, тваринництво жителів давнього Верхнього Салтова можна віднести до стійлово- вигінного та відгінного (Бунятян 1992; 1994). Ви гін характеризується випасанням худоби протягом дня з подальшим поверненням її на ніч до селища у загони чи інші споруди (Буня- тян 1994, с. 97). Себто, такий тип скотарства ілюструється загонами, залишки яких повинні знаходитися на поселеннях або поруч із ними. Необхідною умовою для вигону є наявність близько розташованих пасовищ. Для цього мо- гли використовувати поля під паром, залишені для відпочинку та відновлення родючості, зо- крема й завдяки відходам тваринництва; бли- зько розташовані ділянки на узліссях, непри- датні для землеробства або ще не освоєні з цією метою; заплави, використання яких для земле- робства було невигідним з різних причин (над- мірна зволоженість, підтоплюваність, особли- вості рельєфу тощо). Споруди. Для утримання худоби в теплу пору року застосовували, швидше за все, ого- рожі (можливо, із навісами) поблизу пасовищ, як це робиться у цій місцевості й сьогодні. Для побудови відкритого загону достатньо було по периметру відведеної ділянки через кожні 2—3 м вкопати стовпи чи жердини з діаметром до 10—15 см і заввишки щонайбільше 2 м і при- кріпити до них поперечні жердини, зазвичай за допомогою еластичного матеріалу — джгу- та чи мотузки (див.: Памятники… 1979, с. 23). Таку конструкцію використовують у сільській місцевості і тепер. Щодо археологічних свідчень, в літерату- рі трапляються згадки про можливі загони для худоби на давньоруських селищах Х—XIII ст. (Село… 2003, с. 176). З нечисленних конкрет- них реконструкцій слід згадати будівлю 195 з Автуницького селища, що мала неправильну прямокутну форму, позначену 19 ямками. Роз- міри її 7 × 5 м (Готун 1993, c. 69—70). У холодні ж пори року практикували стійло- ве утримання худоби, що відомо за матеріала- ми досліджень степової (Ляпушкин 1958; Кра- сильнікова 2005, с. 11) і лісостепової смуг (Ко- лода 2005а). Саме такий теплий хлів виявлено на Салтівському селищі у 1998 р. (Колода 1998, табл. ХХІІІ). Він мав підпрямокутну форму із розмірами котловану 520 × 320—270 см, глиби- на 150—160 см від сучасної поверхні (рис. 12). Посередині північно-західної стіни, а також у східному й південному кутках виявлено стов- пові ями, глибина яких 170—195 см, діаметр 20—25 см. З південно-західного боку будівлі зафіксовано подвійну яму 8-подібної форми. Рис. 10. Кінське спо- рядження: псалій Рис. 11. Ножиці для ► стрижки вовни: 1 — фо то, 2 — прорисов- ка Рис. 12. Теплий хлів (комплекс 40): 1 — зола, деревне вугілля; 2 — обпалена глина 1 ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 37 Її північна частина мала діаметр 90 см за гли- бини 160 см, південна частина, що виходила за межі будівлі, — діаметр 150—160 см і глибину 180 см. З південно-східної сторони приміщення у стінці була глибока ніша завширшки 150 см і завдовжки 200 см. У ній, за 10 см вище від до- лівки, виявлено залишки півовального в пла- ні опалювального пристрою (70 × 65 см). Він добре простежувався за зольно-вугільним за- повненням, облямованим шаром перепаленої глини в 2—5 см. Пропечений до 5 см шар збе- рігся практично повністю. Перед нішею вияв- лено круглу в плані яму 210 см в діаметрі, гли- бина якої 110 см. По центру приміщення йшов рівчак завглибшки 160—170 см, що виходив за межі приміщення в північно-східному на- прямку. Його простежена довжина понад 7 м. Між ним і нішею з опалювальним пристро- єм виявлено ще одне прямокутне заглиблення (190 см), розміри якого 200 × 50 см. Інтерпретації цього приміщення як житло- вого перечить низка чинників. Наявність від- критого вогнища у глибокій ніші не має ана- логів у салтівському домобудівництві, не ві- домі такі й у сусідніх народів Східної Європи. Воно мало пристосоване для того, щоб підтри- мувати комфортну температуру в помешканні. 8-подібна неглибока яма не могла слугувати ефективним місцем для зберігання припасів. Це ж стосується ями біля південно-східної сті- ни. Здвоєні рівчаки значної довжини й шири- ни по центру долівки є вкрай незручними для мешкання людей. Отже, це був теплий хлів, об- ладнаний найпростішим опалювальним при- строєм, віддаленим від основного приміщен- ня задля безпеки і можливого зіткнення з ним худоби й перегородженого ямою-годівницею. Ще одна яма аналогічного призначення роз- ташовувалася біля південно-західної стіни. Її подібність до вісімки, зважаючи на профіль, може бути пов’язана із частковим витоптуван- ням і наступним поглибленням долівки вна- слідок перебування у приміщенні худоби. Жо- лобчасті рівчаки — це дренажні пристрої для відведення нечистот. Широкий і неглибокий дренажний рівчак, що виходить за межі будів- лі, і був, імовірно, входом до хліва (тим паче, що саме з цього боку розташовувався заплав- ний луг). Приміщення із дренажними рівчаками зна- чних розмірів і глибини є характерною рисою приміщень для утримання худоби у населення салтівської культури. В цьому можна пересвід- читися за матеріалами Карнаухівського посе- лення та городища Мохнач (Ляпушкин 1958; Колода 2005а). Надзвичайно рідкісні архео- логічні свідчення про такі загони пояснюють- ся тим, що вони могли розташовуватися поза межами поселень, де дослідження майже не про водяться. Для відгінного тваринництва необхідними були пасовиська. Завдяки аналізу навколиш- ньої території виявлено, що така ділянка (що характеризується частковою відокремленістю і близькими водоймами) була доступною при- близно за 2,5 км на південь, вниз по правому березі Сіверського Дінця (рис. 1). Опосередко- вано на випасання худоби вказують знахідки кісток собак (три кістки від двох особин). Висновки Узагальнення аналізу матеріалів сільського гос - подарства мешканців поселення та городи- ща Верхній Салтів проведено за запропонова- ною раніше схемою для слов’янських пам’яток (Горбаненко 2007, рис. 65). Обов’яз ковими складовими цієї галузі є антропогенні та при- родні чинники. Окремо слід виділити їх взає- мовплив та взаємодію. Природні складові. За рельєфом не більше половини потенційної ресурсної зони могло бути використано у сільськогосподарських ці- лях. Ґрунти цієї зони поділяються на такі, що формувалися під лісовою рослинністю (пра- вобережжя), і такі, родючість яких залежить від наближеності до водойм — північна части- на, та чорноземи — на півдні (лівий берег). Усі землі навколо поселення могли бути задіяни- ми в рільництві, однак лівобережну частину, припустимо, використовували для сінокосів. Антропогенні складові. Засоби праці пред- ставлено майже повним комплексом знарядь землеробства: залізними деталями знарядь для обробітку ґрунту, інструментарієм для збиран- ня та переробки врожаю. Це два наральники типу І В 2 та чересла (втрачені), а також втуль- часті та провушна мотики. Виявлено фрагмен- ти від трьох серпів, два з них, певно, мали че- решковий тип кріплення, а також фрагменти коси-горбуші. Із знарядь для переробки вро- жаю представлено жорна у значній кількості, а також зернотерки. Реконструкція зна рядь для обробітку ґрун- ту дозволяє пов’я зувати наральники та черес- ла з двома формами: 4 — кривогрядильними ралами з ральником, поставленим горизон- тально; 5 — знаряддя ми плужного типу — кри- вогрядильними ралами з ральником, постав- ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 138 леним горизонтально, череслом та відвальною дошкою. Взаємодія антропогенних та природних чин- ників. До результатів такої взаємодії слід зараху- вати культурні рослини та худобу. Визначення ПБС пам’ятки (за об’ємом) показало наявність усіх загальновживаних зернових за значної пе- реваги ячменю плівчастого (приблизно вдвічі на тлі інших культур), значної частки жита, а також пшениці голозерної та вівса. Археозоо- aaaaaaa aaaaaaa aaaaaaa aaaaaaa aaaaaaa aaaaaaa aaaaaaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaa a a Рис. 13. Схема взаємодії елементів сільського господарства: суцільна лінія — обов’язковий зв’язок, пунктир — імовірний зв’язок (умовні позначки див. рис. 1; скорочення див. рис. 3) ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 39 логічний комплекс (за особинами) представле- но: ВРХ (30,5 %), кіньми (18,5 %), ДРХ (22 %) і свиньми (29 %). Землеробські роботи охоплюють передусім обробіток ґрунту. Тяглову силу забезпечува- ла ВРХ (переважно воли). Реконструйованими ти пами знарядь (4 та 5) можна було обробляти ділянки чорноземів або земель, давно звільне- них від лісу. Ймовірно, знайдені деталі репре- зентують саме такий період освоєння потен- ційної ресурсної зони навколо поселення. Заключний етап землеробських робіт по- в’я зано зі збиранням врожаю серпами і косами-горбушами, переробкою врожаю зер- нотерками (на крупу), легкими ручними рота- ційними жорнами (на борошно) та його збе- ріганням в керамічній тарі, ямах, спеціальних приміщеннях-амбарах, відбором посівного фон ду на наступний рік. Для кожної зі згада- них дій віднайдено відповідні артефакти та ар- хеологічні об’єкти. Заготівля кормів для худоби. До місць заго- тівлі сіна слід зарахувати понижені ділянки лі- вого берега р. Сіверський Донець, площі яких були практично необмеженими. Окрім того, частину кормової бази для тваринництва за- безпечували залишки після збирання та пере- робки врожаю (солома, полова та відходи після переробки зерна). Випасання та відгодівля худоби. Зважаючи на результати аналізу території, чи не єдина ді- лянка, придатна для відгінного тваринництва, розташована на південь, на пониженій частині берега, і обмежена з обох боків. Для вигону ж могли використовувати поля, залишені під па- ром для відновлення родючості ґрунту, і цьо- му сприяло випасання на них худоби. Для під- годівлі тварин, можливо, використовували фу- ражний ячмінь. Результат. Продукти землеробства пред- ставлено таким чином (за об’ємом, %): ячмінь плівчастий — 42,1, жито — 19,4, овес — 10,5, про со — 10,5, пшениця голозерна — 10,5, пше- ниця плівчаста — 7,0. Їх переробляли на крупу та борошно. Частина зерна складала посівний фонд. Продукти тваринництва: вовна, шкіра, молоко та м’ясо. Вовну стригли ножицями. Ви- користовували молочні та м’ясні продукти хар- чування (м’ясо, %): ВРХ — 51,2, ДРХ — 5,2, сви- ні — 25,8, коні — 17,8 8. Частина стада лишалася для підтримання тваринництва. Відтворюваль- ний фонд складали дорослі особини, молодняк зазвичай не залишали на зиму (рис. 13). Таким чином, матеріали ранньосередньо- вічного Верхньосалтівського комплексу де- монструють повноцінну картину сільського господарства та взаємозв’язок його компонен- тів — землеробства й тваринництва. Високий рівень розвитку обох галузей підтверджується асортиментом досконалих знарядь, наявніс- тю спеціалізованих приміщень та співвідно- шенням культурних рослин у ПБС. Зважаючи на аналіз ґрунтів (ґрунти, що формувалися під лісовою рослинністю), слід констатувати, що деталі знарядь для обробітку ґрунту репрезен- тують останній період освоєння потенційної ресурсної зони для землеробських потреб. Су- путні бур’яни (стоколос) свідчать про запро- вадження, поряд із яровими, посівів озимих, що опосередковано вказує на дво- і трипілля. Окрім того, ПБС, очевидно, засвідчує певне підпорядкування землеробства потребам тва- ринництва. Аналіз археозоологічного комп- лексу та знарядь тваринництва демонструє значну роль конярства та розведення ВРХ. Роль коня пов’язана із використанням його, передусім, для воїнів-вершників. ВРХ забез- печувала м’ясо-молочні харчі, а частина була задіяна як тяглова сила для оранки та переве- зення вантажів. Кормову базу складали також досить значні площі лівого берега. А от діля- нок, придатних для землеробства, було небага- то, що наштовхує на думку про надходження продуктів землеробства не лише з власних по- лів, але і ззовні. 8 Зазначимо, що кінь використовувався, головно, для військових потреб, а не для харчування. Агрикультура в памятниках Западного средневековья: переводы и комментарии. — М.; Л., 1936. Аксенов В.С. Комплексы с конскими начельниками из Верхнесалтовского катакомбного могильника // Stratum plus. — 2001—2002. — № 5. — С. 270—281. Березовец Д.Т. Отчет о раскопках средневековых памятников у с. Верхний Салтов, Старосалтовского района, Харьковской области // НА ІА НАНУ. — 1959—1961/6а—б. Бибикова В.И. Список животных на поселении-посаде салтовской культуры Салтово у с. Большой Салтов. Рас- копки 1959 г.; Список животных на городище VIII—X вв. н. э. у с. Верхний Салтов Старо-Салтовского ра- йона, Харьковской обл. Раскопки 1960 г. // Д.Т. Березовец. Отчет о раскопках средневековых памятников у с. Верхний Салтов, Старосалтовского района, Харьковской области. — НА ІА НАНУ. — 1959—1961/6а—б. Брайчевская А.Т. Отчет о раскопках на посаде Салтовского городища // НА ІА НАНУ. — 1959—1961/6в. ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 140 Бунятян Е.П. О критериях типологии скотоводства // Киммерийцы и скифы: Междунар. науч. конф., посвящен- ная памяти Б.Н. Гракова: Тезисы докл. — Мелитополь, 1992. — С. 20—21. Бунятян К.П. Класифікація та типологія скотарства // Теорія та практика археологічних досліджень. — К., 1994. — С. 73—101. Ветштейн Р.И. Отчет о раскопках Салтовского городища // НА ІА НАНУ. — 1959—1961/6г. Винников А.З. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII — начало XI века). — Воронеж, 1995. Вязов Л.А. Система расселения племен именьковской культуры в подгорной части Самарской Луки // Самарский край в истории России. — Самара, 2007. — Вып. 3. — С. 55—69. Горбаненко С.А. До історії тваринництва у слов’ян Лівобережжя Дніпра останньої чверті І тис. н. е. // Археоло- гія. — 2003. — № 2. — С. 113—122. Горбаненко С.А. Землеробство слов’ян останньої чверті І тис. н.е. // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 73—79. Горбаненко С.А. Землеробство і тваринництво слов’ян Лівобережжя Дніпра другої половини І тис. н. е. — К., 2007. Горбаненко С.А., Журавльов О.П., Пашкевич Г.О. Сільське господарство жителів Пастирського городища. — К., 2008. Горбаненко С.А., Колода В.В., Пашкевич Г.О. Землеробство жителів салтівського селища Коробові Хутори // Архе- ологія. — 2009. — № 3. — С. 82—92. Готун І.А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель давньоруського поселення Автуничі // Археоло- гія. — 1993. — № 4. — С. 59—71. Древняя Русь. Город, замок, село — М., 1985. Журавлев О.П. Животноводство у славянского населения восточноевропейской лесостепи во второй половине І тыс. нашей эры // Вопросы истории славян. — Воронеж, 1998. — № 12. — С. 34—43. Журавлев О.П. Остеологические материалы из памятников эпохи бронзы лесостепной зоны Днепро-Донского междуречья. — К., 2001. Йовков С.М. Жернова Волжской Болгарии // СА. — 1976. — № 2. — С. 248—252. Карта Украины // http://ukrmap.org.ua/Ukraine.htm Кирьянов А.В. История земледелия Новгородской земли // МИА. — 1959. — 65. — С. 306—362. Коваленко В.П. Нові дослідження Шестовицького археологічного комплексу // АЛЛУ. — 1999. — № 1. — С. 33—43. Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях Верхнесалтовского комплекса Средневековой экспедицией Харьковского госпедуниверситета в 1996 г. // НА ІА НАНУ. — 1996/52. Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях Верхнесалтовского селища Средневековой экспедицией Харьковского госпедуниверситета в 1998 г. // НА ІА НАНУ. — 1998/79. Колода В.В. Житла раннього середньовіччя у Верхньому Салтові // Археологія. — 2000. — № 4. — С. 40—54. Колода В.В. Исследования раннесредневековых катакомбных погребений близ с. Верхний Салтов в 1996 г. // Ха- зарский альманах. — М., 2004 — Т. 3. — С. 213—241. Колода В.В. Работы на городище и селище Коробовы Хутора // АДУ 2003—2004 рр. — К.; Запоріжжя, 2005. — Вип. 7. — С. 171—173. Колода В.В. Постройки для содержания скота у салтовского населения Подонечья // Проблеми дослідження пам’яток археології Східної України: Матеріали ІІ-ї Луганської міжнар. історико-археологічної конф. — К., 2005а. — С. 161—163. Колода В.В., Горбаненко С.А. К вопросу о средневековом земледелии (по материалам Верхнесалтовского археоло- гического комплекса) // Stratum plus. — 2001—2002. — № 5. — С. 448—465. Колода В.В., Горбаненко С.А. Земледельческий комплекс раннесредневекового населения Верхнего Салтова // Ха- зарский альманах. — М., 2004. — Т. 2. — С. 161—179. Колода В.В., Пашкевич Г.О., Горбаненко С.А. Землеробство жителів городища Мохнач (часів салтівської культу- ри) // Археологія. — 2009. — № 2. — С. 84—93. Красильнікова Л.І. Будівлі салтово-маяцької культури степового Наддінців’я. — Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2005. Краснов Ю.А. Пахотные орудия Волжской Болгарии // КСИА. — 1986. — 183. — С. 16—23. Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы. — М., 1987. Ляпушкин И.И. Карнауховское поселение // МИА. — 1958. — 62. — С. 263—314. Матолчи Я. Кости животных с городища, селища и могильника // Маяцкое городище. — М., 1984. — С. 237—260. Минасян Р.С. Классификация ручного жернового постава (по материалам Восточной Европы І тысячелетия н. э.) // СА. — 1978. — № 3. — С. 101—112. Михайлина Л.П., Пашкевич Г.О., Пивоваров С.В. Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 57—66. Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата. — Харьков, 1985. ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 41 Мягкова Ю.Я. Анализ остеологического материала из поселений салтово-маяцкой культуры // Проблемы архео- логии юго-восточной Европы: Тезисы. докл. — Ростов-на-Дону, 1998. — С. 139—140. Памятники народной архитектуры и быта Белоруссии. — Минск, 1979. Пашкевич Г.О., Гейко А.В. Палеоботанічні дослідження та деякі питання виготовлення кераміки скіфського часу з Дніпровського Лісостепового Лівобережжя // АЛЛУ. — 1998. — № 1—2. — С. 38—40. Пашкевич Г.А., Горбаненко С.А. Приложение. Результат палеоэтноботанических исследований материалов из Верхнесалтовского археологического комплекса // Колода В.В., Горбаненко С.А. К вопросу о средневеко- вом земледелии (по материалам Верхнесалтовского археологического комплекса) // Stratum plus. — 2001— 2002. — № 5. — С. 460—463. Пашкевич Г.О., Горбаненко С.А. Відбитки зернівок культурних рослин на кераміці Опішнянського городища // АЛЛУ. — 2002—2003. — № 2—1. — С. 161—163. Пашкевич Г.О., Колода В.В., Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні дані за відбитками на кераміці Верхньосалтів- ського городища (розкопки 1996—1998 рр.) // Древности. — Харьков, 2004. — С. 65—69. Растениеводство. — М., 1986. Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель). — К., 2003. Смирнов В.Р., Соснихина С.П. Генетика ржи. — Л., 1984. Янушевич З.В. Культурные растения Юго-Запада СССР по палеоботаническим исследованиям. — Кишинев, 1976. Янушевич З.В. Культурные растения Северного Причерноморья: палеоэтноботанические исследования. — Ки- шинев, 1986. http://www.wikimapia.org/ Надійшла 16.10.2009 С.А. Горбаненко, В.В. Колода СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО ЖИТЕЛЕЙ ПОСЕЛЕНИЯ ВЕРХНИЙ САЛТОВ Подан комплексный анализ сельского хозяйства жителей поселения Верхний Салтов (городище и обширное се- лище), которое было одной из наиболее важных основ хозяйства в раннем средневековье (середина VIII — сере- дина Х вв.). С этой целью охарактеризованы орудия земледелия и животноводства, специализированные соору- жения, а также результаты анализов палеоэтноботанических и археозоологических данных. Изучение приселищной зоны показало, что все грунты вокруг памятника пригодны к земледелию. Однако, учитывая особенности рельефа, под поля могли использовать участки на север — северо-восток от памятника, а частично естественно отмежеванные участки на юг. Левобережную часть целесообразнее было использовать для нужд животноводства. Анализ ресурсной зоны в целом наводит на мысль о недостатке площадей, на которых можно было заниматься земледелием, что, в свою очередь, позволяет предположить, что население вряд ли могло полностью обеспечить себя, и, видимо, часть растительных продуктов поступала извне. Зато для ведения живот- новодства были все условия – обширные пастбища и сенокосы. Высокий уровень развития земледелия подтверждается находками разнообразных орудий и приспособлений для первичной (два типа кривогрядильных рал) и вторичной обработки почвы (мотыги, лопаты), уборки урожая (серпы, косы), хранения (пифосы, амбары) и переработки его продукции (жернова, зернотерки), а также палео- этноботаническим спектром памятника, который включает все основные культуры, в том числе озимые (рожь). Возможно, земледельческую продукцию частично использовали и для нужд животноводства. Археозоологический материал позволяет утверждать, что по количеству особей первое место занимал бык до- машний (30,5 %), далее свинья домашняя (29 %), овца и коза (22 %), потом конь (18,5 %). В пересчете на мясную продукцию это составляло: бык домашний (51,2 %), свинья домашняя (25,8 %), конь (17,8 %), овца и коза (5,2 %). Конь, в первую очередь, использовался для верховой езды (погребения коней в полной экипировке), мелкий рогатый скот – и для получения шерсти. В целом тип животноводства может быть охарактеризован как стойлово- выгонный и отгонный. Присутствие специализированных утепленных построек подтверждает содержание жи- вотных в холодный период на поселении. S.A. Horbanenko, V.V. Koloda AGRICULTURE OF HABITANTS OF THE VERKHNIY SALTIV SETTLEMENT The article presents a comprehensive analysis of agriculture of habitants of Verkhniy Saltiv settlement (a hill-fort and a big settlement) which was one of the most important bases of economics in the Early Mediaeval period (from the middle of the 8th c. to the middle of the 10th c.). For that purpose agricultural and animal husbandry tools, specialized structures, as well as the results of palaeobotanic and archaeozoologic data analyses have been studied. The analysis of a territory around the settlement showed that all surrounding soils are suitable for agriculture. However, taking into account the peculiarities of relief, the plots to the north and north-east from the site, and partially plots to the ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 142 south that are naturally divided could have been used as fields, while the territory on the left bank was more expedient if used for animal husbandry. Analysis of a source zone in general suggests the lack of land suitable for agriculture, which in its turn allows the authors to presume that the population hardly could fully support themselves, and probably part of plant products were received from the outside. Instead, for animal husbandry they had all conditions: wide pastures and hayfields. A high level of agricultural development is confirmed by the finds of various tools and devices for initial (two types of ards) and repeated tillage (hoes, spades), harvesting (sickles, scythes), storing (pithoi, warehouses), and processing of products (millstones, grinding stones), and it is also corroborated by the palaeobotanic spectrum of a site, which includes all the main crops among which winter ones (rye). Perhaps agricultural products were partly used in animal husbandry. Archaeozoological material allows the authors to affirm that by a headcount the first position was occupied by domestic bull (30,5 %), followed by domestic pig (29 %), then sheep and goat (22 %), and finally horse (18,5 %). If converted into the volume of meat products it amounted to 51,2 % for domestic bull, 25,8 % for domestic pig, 17,8 % for horse, and 5,2 % for sheep and goat. Horse was used first of all for riding (burials of fully equipped horses); small breed of cattle was also used for wool. In general, animal husbandry type can be determined as pasture and as seasonal one. Presence of specialized fortified structures confirms that animals in cold season were kept within the settlement. Проблема походження, антропологічного скла- ду та генетичних зв’язків давньоруського насе- лення Чернігова з початку Х до кінця ХІІІ ст. є важливою для вивчення історії середньо- вічної людності Східної Європи. Однак, по- при вагомий доробок учених, досі нема єди- ної точки зору щодо становлення та історич- ного розвитку цього середньовічного міста. Нез’ясованими залишаються питання форму- вання антропологічних типів сіверян загалом і, зокрема, так званих чернігівських полян, ко- трих нині іменують західними сіверянами (То- лочко 1987, с. 241), та інших синхронних і піз- ніших слов’янських груп населення Дніпров- ського Лівобережжя та Правобережжя. Ця проблема має неабияке значення, адже йдеть- ся про місце стародавнього Чернігова на ан- тропологічній та етнічній мапах Східної Євро- пи. Її розв’язання ускладнюється тим, що про- тягом багатьох століть ця територія зазнавала різних культурних впливів через розташуван- ня Чернігова. На мапі давньоруських князівств Х—ХІІІ ст., складеній Б.О. Рибаковим, Черні- гів локалізовано на південно-західному краю сіверянського ареалу, де сходились землі літо- писних древлян, полян, дреговичів і в’ятичів (Рыбаков 1947; 1949). Серед істориків та археологів досі немає і єдиної точки зору стосовно меж розселення сіверян. Більшість дослідників їхнім західним кордоном вважають Дніпро (Багалей 1882; Барсов 1885; Голубовский 1908; Середонин 1916; Насонов 1951; Сухобоков 1975; Мавро- дин 1978; Грушевський 1992 та ін.). Італійський хроніст XVI—XVII ст. Олек- сандр Гваньїні про велике князівство Сіверсь- ке повідомляв: «Замків і міст у цьому князівстві май же 70, між ними найголовніші такі: Новгород- Сіверський, котрий здавна звуть Стародубом, Пу- тивль та Чернігів» (Гваньїні 2007, с. 584—585) 1. «Чернігів — племінне місто Сіверян, центр зем- лі цього племені, зберігши значення політичного цен тру зараз й з давнього періоду Руської істо- рії», — писав пізніше П.В. Голубовський (Голу- бовский 1908, с. 50). Такої само думки дотриму- вався й М.С. Грушевський. Висвітлюючи істо- рію Сіверщини, він стверджував: «На початку Х ст. по звісткам Олегової умови, потвердженим Ю.В. Долженко НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНІГОВА І ОКРУГИ ЗА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (антропологічний аспект) У статті розглянуто сучасний стан археологічних та антропологічних досліджень населення середньовічного Чер- нігова, висвітлено проблему формування антропологічного типу сіверян, зокрема, так званих чернігівських полян та інших, синхронних і пізніших слов’янських груп населення Дніпровського Лівобережжя та Правобережжя. К л ю ч о в і с л о в а: середньовіччя, антропологія, краніологія, сіверяни, поляни © Ю.В. ДОЛЖЕНКО, 2010 1 Тут і далі переклад з російської Ю.В. Долженка. << /ASCII85EncodePages false /AllowTransparency false /AutoPositionEPSFiles true /AutoRotatePages /None /Binding /Left /CalGrayProfile (Dot Gain 20%) /CalRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CalCMYKProfile (U.S. Web Coated \050SWOP\051 v2) /sRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CannotEmbedFontPolicy /Error /CompatibilityLevel 1.4 /CompressObjects /Tags /CompressPages true /ConvertImagesToIndexed true /PassThroughJPEGImages true /CreateJobTicket false /DefaultRenderingIntent /Default /DetectBlends true /DetectCurves 0.0000 /ColorConversionStrategy /CMYK /DoThumbnails false /EmbedAllFonts true /EmbedOpenType false /ParseICCProfilesInComments true /EmbedJobOptions true /DSCReportingLevel 0 /EmitDSCWarnings false /EndPage -1 /ImageMemory 1048576 /LockDistillerParams false /MaxSubsetPct 100 /Optimize true /OPM 1 /ParseDSCComments true /ParseDSCCommentsForDocInfo true /PreserveCopyPage true /PreserveDICMYKValues true /PreserveEPSInfo true /PreserveFlatness true /PreserveHalftoneInfo false /PreserveOPIComments true /PreserveOverprintSettings true /StartPage 1 /SubsetFonts true /TransferFunctionInfo /Apply /UCRandBGInfo /Preserve /UsePrologue false /ColorSettingsFile () /AlwaysEmbed [ true ] /NeverEmbed [ true ] /AntiAliasColorImages false /CropColorImages true /ColorImageMinResolution 300 /ColorImageMinResolutionPolicy /OK /DownsampleColorImages true /ColorImageDownsampleType /Bicubic /ColorImageResolution 300 /ColorImageDepth -1 /ColorImageMinDownsampleDepth 1 /ColorImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeColorImages true /ColorImageFilter /DCTEncode /AutoFilterColorImages true /ColorImageAutoFilterStrategy /JPEG /ColorACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /ColorImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000ColorACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000ColorImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasGrayImages false /CropGrayImages true /GrayImageMinResolution 300 /GrayImageMinResolutionPolicy /OK /DownsampleGrayImages true /GrayImageDownsampleType /Bicubic /GrayImageResolution 300 /GrayImageDepth -1 /GrayImageMinDownsampleDepth 2 /GrayImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeGrayImages true /GrayImageFilter /DCTEncode /AutoFilterGrayImages true /GrayImageAutoFilterStrategy /JPEG /GrayACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /GrayImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000GrayACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000GrayImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasMonoImages false /CropMonoImages true /MonoImageMinResolution 1200 /MonoImageMinResolutionPolicy /OK /DownsampleMonoImages true /MonoImageDownsampleType /Bicubic /MonoImageResolution 1200 /MonoImageDepth -1 /MonoImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeMonoImages true /MonoImageFilter /CCITTFaxEncode /MonoImageDict << /K -1 >> /AllowPSXObjects false /CheckCompliance [ /None ] /PDFX1aCheck false /PDFX3Check false /PDFXCompliantPDFOnly false /PDFXNoTrimBoxError true /PDFXTrimBoxToMediaBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXSetBleedBoxToMediaBox true /PDFXBleedBoxToTrimBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXOutputIntentProfile () /PDFXOutputConditionIdentifier () /PDFXOutputCondition () /PDFXRegistryName () /PDFXTrapped /False /CreateJDFFile false /Description << /CHS <FEFF4f7f75288fd94e9b8bbe5b9a521b5efa7684002000410064006f006200650020005000440046002065876863900275284e8e9ad88d2891cf76845370524d53705237300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c676562535f00521b5efa768400200050004400460020658768633002> /CHT <FEFF4f7f752890194e9b8a2d7f6e5efa7acb7684002000410064006f006200650020005000440046002065874ef69069752865bc9ad854c18cea76845370524d5370523786557406300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c4f86958b555f5df25efa7acb76840020005000440046002065874ef63002> /DAN <FEFF004200720075006700200069006e0064007300740069006c006c0069006e006700650072006e0065002000740069006c0020006100740020006f007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400650072002c0020006400650072002000620065006400730074002000650067006e006500720020007300690067002000740069006c002000700072006500700072006500730073002d007500640073006b007200690076006e0069006e00670020006100660020006800f8006a0020006b00760061006c0069007400650074002e0020004400650020006f007000720065007400740065006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006b0061006e002000e50062006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c006500720020004100630072006f006200610074002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00670020006e0079006500720065002e> /DEU <FEFF00560065007200770065006e00640065006e0020005300690065002000640069006500730065002000450069006e007300740065006c006c0075006e00670065006e0020007a0075006d002000450072007300740065006c006c0065006e00200076006f006e002000410064006f006200650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e00740065006e002c00200076006f006e002000640065006e0065006e002000530069006500200068006f006300680077006500720074006900670065002000500072006500700072006500730073002d0044007200750063006b0065002000650072007a0065007500670065006e0020006d00f60063006800740065006e002e002000450072007300740065006c006c007400650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e007400650020006b00f6006e006e0065006e0020006d006900740020004100630072006f00620061007400200075006e0064002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f0064006500720020006800f600680065007200200067006500f600660066006e00650074002000770065007200640065006e002e> /ESP <FEFF005500740069006c0069006300650020006500730074006100200063006f006e0066006900670075007200610063006900f3006e0020007000610072006100200063007200650061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000640065002000410064006f0062006500200061006400650063007500610064006f00730020007000610072006100200069006d0070007200650073006900f3006e0020007000720065002d0065006400690074006f007200690061006c00200064006500200061006c00740061002000630061006c0069006400610064002e002000530065002000700075006500640065006e00200061006200720069007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006500610064006f007300200063006f006e0020004100630072006f006200610074002c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200079002000760065007200730069006f006e0065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e> /FRA <FEFF005500740069006c006900730065007a00200063006500730020006f007000740069006f006e00730020006100660069006e00200064006500200063007200e900650072002000640065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000410064006f00620065002000500044004600200070006f0075007200200075006e00650020007100750061006c0069007400e90020006400270069006d007000720065007300730069006f006e00200070007200e9007000720065007300730065002e0020004c0065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000500044004600200063007200e900e90073002000700065007500760065006e0074002000ea0074007200650020006f007500760065007200740073002000640061006e00730020004100630072006f006200610074002c002000610069006e00730069002000710075002700410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650074002000760065007200730069006f006e007300200075006c007400e90072006900650075007200650073002e> /ITA <FEFF005500740069006c0069007a007a006100720065002000710075006500730074006500200069006d0070006f007300740061007a0069006f006e00690020007000650072002000630072006500610072006500200064006f00630075006d0065006e00740069002000410064006f00620065002000500044004600200070006900f900200061006400610074007400690020006100200075006e00610020007000720065007300740061006d0070006100200064006900200061006c007400610020007100750061006c0069007400e0002e0020004900200064006f00630075006d0065006e007400690020005000440046002000630072006500610074006900200070006f00730073006f006e006f0020006500730073006500720065002000610070006500720074006900200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200065002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065002000760065007200730069006f006e006900200073007500630063006500730073006900760065002e> /JPN <FEFF9ad854c18cea306a30d730ea30d730ec30b951fa529b7528002000410064006f0062006500200050004400460020658766f8306e4f5c6210306b4f7f75283057307e305930023053306e8a2d5b9a30674f5c62103055308c305f0020005000440046002030d530a130a430eb306f3001004100630072006f0062006100740020304a30883073002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee5964d3067958b304f30533068304c3067304d307e305930023053306e8a2d5b9a306b306f30d530a930f330c8306e57cb30818fbc307f304c5fc59808306730593002> /KOR <FEFFc7740020c124c815c7440020c0acc6a9d558c5ec0020ace0d488c9c80020c2dcd5d80020c778c1c4c5d00020ac00c7a50020c801d569d55c002000410064006f0062006500200050004400460020bb38c11cb97c0020c791c131d569b2c8b2e4002e0020c774b807ac8c0020c791c131b41c00200050004400460020bb38c11cb2940020004100630072006f0062006100740020bc0f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020c774c0c1c5d0c11c0020c5f40020c2180020c788c2b5b2c8b2e4002e> /NLD (Gebruik deze instellingen om Adobe PDF-documenten te maken die zijn geoptimaliseerd voor prepress-afdrukken van hoge kwaliteit. De gemaakte PDF-documenten kunnen worden geopend met Acrobat en Adobe Reader 5.0 en hoger.) /NOR <FEFF004200720075006b00200064006900730073006500200069006e006e007300740069006c006c0069006e00670065006e0065002000740069006c002000e50020006f0070007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065007200200073006f006d00200065007200200062006500730074002000650067006e0065007400200066006f00720020006600f80072007400720079006b006b0073007500740073006b00720069006600740020006100760020006800f800790020006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065006e00650020006b0061006e002000e50070006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c00650072002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065006c006c00650072002000730065006e006500720065002e> /PTB <FEFF005500740069006c0069007a006500200065007300730061007300200063006f006e00660069006700750072006100e700f50065007300200064006500200066006f0072006d00610020006100200063007200690061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000410064006f0062006500200050004400460020006d00610069007300200061006400650071007500610064006f00730020007000610072006100200070007200e9002d0069006d0070007200650073007300f50065007300200064006500200061006c007400610020007100750061006c00690064006100640065002e0020004f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006900610064006f007300200070006f00640065006d0020007300650072002000610062006500720074006f007300200063006f006d0020006f0020004100630072006f006200610074002000650020006f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650020007600650072007300f50065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e> /SUO <FEFF004b00e40079007400e40020006e00e40069007400e4002000610073006500740075006b007300690061002c0020006b0075006e0020006c0075006f00740020006c00e400680069006e006e00e4002000760061006100740069007600610061006e0020007000610069006e006100740075006b00730065006e002000760061006c006d0069007300740065006c00750074007900f6006800f6006e00200073006f00700069007600690061002000410064006f0062006500200050004400460020002d0064006f006b0075006d0065006e007400740065006a0061002e0020004c0075006f0064007500740020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740069007400200076006f0069006400610061006e0020006100760061007400610020004100630072006f0062006100740069006c006c00610020006a0061002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030003a006c006c00610020006a006100200075007500640065006d006d0069006c006c0061002e> /SVE <FEFF0041006e007600e4006e00640020006400650020006800e4007200200069006e0073007400e4006c006c006e0069006e006700610072006e00610020006f006d002000640075002000760069006c006c00200073006b006100700061002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400200073006f006d002000e400720020006c00e4006d0070006c0069006700610020006600f60072002000700072006500700072006500730073002d007500740073006b00720069006600740020006d006500640020006800f600670020006b00760061006c0069007400650074002e002000200053006b006100700061006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740020006b0061006e002000f600700070006e00610073002000690020004100630072006f0062006100740020006f00630068002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00630068002000730065006e006100720065002e> /ENU (Use these settings to create Adobe PDF documents best suited for high-quality prepress printing. Created PDF documents can be opened with Acrobat and Adobe Reader 5.0 and later.) >> /Namespace [ (Adobe) (Common) (1.0) ] /OtherNamespaces [ << /AsReaderSpreads false /CropImagesToFrames true /ErrorControl /WarnAndContinue /FlattenerIgnoreSpreadOverrides false /IncludeGuidesGrids false /IncludeNonPrinting false /IncludeSlug false /Namespace [ (Adobe) (InDesign) (4.0) ] /OmitPlacedBitmaps false /OmitPlacedEPS false /OmitPlacedPDF false /SimulateOverprint /Legacy >> << /AddBleedMarks false /AddColorBars false /AddCropMarks false /AddPageInfo false /AddRegMarks false /ConvertColors /ConvertToCMYK /DestinationProfileName () /DestinationProfileSelector /DocumentCMYK /Downsample16BitImages true /FlattenerPreset << /PresetSelector /MediumResolution >> /FormElements false /GenerateStructure false /IncludeBookmarks false /IncludeHyperlinks false /IncludeInteractive false /IncludeLayers false /IncludeProfiles false /MultimediaHandling /UseObjectSettings /Namespace [ (Adobe) (CreativeSuite) (2.0) ] /PDFXOutputIntentProfileSelector /DocumentCMYK /PreserveEditing true /UntaggedCMYKHandling /LeaveUntagged /UntaggedRGBHandling /UseDocumentProfile /UseDocumentBleed false >> ] >> setdistillerparams << /HWResolution [2400 2400] /PageSize [612.000 792.000] >> setpagedevice

Сільське господарство мешканців поселення Верхній Салтів

Institution

Ähnliche Einträge