Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.)

Висвітлено процес становлення визначного археолога О.І. Тереножкіна та його внесок у середньоазійську археологію.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Гречишкіна, М.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2010
Назва видання:	Археологія
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65876
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.) / М.В. Гречишкіна // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 102-107. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65876
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-658762014-07-05T03:01:21Z Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.) Гречишкіна, М.В. Історія науки Висвітлено процес становлення визначного археолога О.І. Тереножкіна та його внесок у середньоазійську археологію. В статье рассматриваются исследования А.И. Тереножкина в Средней Азии в 1929—1941 гг. Этому периоду его деятельности уделялось недостаточно внимания, чем и обусловлены актуальность и новизна. Исследованный ма-териал позволяет проследить становление ученого, а также выделить круг его научных интересов. Рассмотрено три основных этапа: разведки в Киргизии, Казахстане, Узбекистане, главным итогом которых стало введение в научный оборот новых материалов. «Хорезмийский» этап — открытие ученым ряда памятников древнего Хорез-ма, изучение средневековой архитектуры региона, вопросов искусства, гончарного производства, периодизации; «ташкентский» — изучение особенностей средневековой архитектуры региона по материалам крепости Ак-тепе; археологические исследования ученого при строительстве Большого Ташкентского канала, в ходе которых была открыта бургулюкская культура, найдены и описаны памятники от каменного века до средневековья. В целом, А.И. Тереножкин внес значительный вклад в изучение древней истории стран Средней Азии, а его исследования, источниковая база и идеи послужили основой для научных разработок следующими поколениями специали-стов. The article views the research by O.I. Terenozhkin in the Central Asia since 1929 to 1941. This period of his activity has received insufficient attention which causes topicality and novelty. The material researched allows the author to trace the development of a scholar, and also to define a circle of his interests. Three main stages are viewed: archaeological prospectin gin Kyrgyzstan, Kazakhstan, and Uzbekistan, the main result of which was presenting the new materials to the scientific circles. On the «Chorasmian» stage the researcher discovered a number of sites of the Ancient Choresm, studied mediaeval architecture of a region, issues of art, ceramics, and division into periods. On the «Tashkent» stage he studied the peculiarit ies of mediaeval architecture of a region based on the materials of Ak-Tepe fortress. The last stage is the archaeological research of the scholar during the construction of the Great Tashkent canal, when Burguluk culture was discovered, and the sites dating from the Stone Age to the Mediaeval period were found and described. In general, O.I. Terenozhkin contributed a lot to the study of the ancient history of countries of the Central Asia, and his research, source base and ideas became the base for the scientific developments of the successing generations of scholars. 2010 Article Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.) / М.В. Гречишкіна // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 102-107. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65876 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Гречишкіна, М.В. Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.) Археологія
description	Висвітлено процес становлення визначного археолога О.І. Тереножкіна та його внесок у середньоазійську археологію.
format	Article
author	Гречишкіна, М.В.
author_facet	Гречишкіна, М.В.
author_sort	Гречишкіна, М.В.
title	Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.)
title_short	Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.)
title_full	Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.)
title_fullStr	Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.)
title_full_unstemmed	Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.)
title_sort	археологічні дослідження о.i. тереножкіна в середній азії (1929—1941 рр.)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65876
citation_txt	Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.) / М.В. Гречишкіна // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 102-107. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT grečiškínamv arheologíčnídoslídžennâoiterenožkínavseredníjazíí19291941rr
first_indexed	2025-07-05T16:14:44Z
last_indexed	2025-07-05T16:14:44Z
_version_	1836824222321606656
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2102 Історія науки Олексій Іванович Тереножкін (1907—1981) — доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки, лауреат Державної премії УРСР, за- відуючий відділом раннього залізного віку Ін- ституту Археології АН УРСР (1949—1981 р.) є ключовою фігурою вітчизняної археологічної науки ХХ ст., «патріархом» українського скіфо- знавства. Проте його діяльність на теренах Се- редньої Азії мало відома широким колам. Пе- ріод з 1929 р. до 1941 р. був дуже важливим не тільки у становленні О.І. Тереножкіна як вче- ного, а й знаковим для всієї археології Серед- ньої Азії. Хоча дослідники не обходили цю тему (Иневаткина 2007; Скорий 2007), основну увагу вони приділяли загальному діахронному розгляду наукової діяльності О.І. Тереножкіна на теренах Середньої Азії, особливо акцентую- чи увагу на результатах і впливу його розробок стосовно м. Самарканд. Опираючись на дже- рела особистого походження, зокрема щоден- ник О.І. Тереножкіна та епістолярну спадщи- ну, його публікації, окреслимо головні резуль- тати діяльності науковця у Середній Азії. О.І. Тереножкін розпочав археологічні до- слідження Середньої Азії у 1929 р. То був зна- ковий час у розвитку археології в регіоні: нау- ковці змістили увагу на пам’ятки доарабського періоду. У 1930-ті рр. було створено низку екс- педицій (Хорезмська, Термезька, Согдійсько- Таджицька), до складу яких входили не лише археологи, а й етнографи, архітектори, рес- тавратори. Таке широке коло дослідників до- помогло актуалізувати питання історично- го розвитку Середньої Азії від моменту появи першої людини на цій території. Керівники та члени експедицій започаткували ту теоретич- ну і джерельну базу, на ґрунті якої відбувався процес відтворення історичного розвитку регі- ону. В цей час над проблемами середньоазій- ської археології працювали М.В. Воєводський, М.П. Грязнов, О.Н. Бернштам, М.Є. Массон, С.П. Толстов, Г.В. Григор’єв, О.Ю. Якубов- ський. Упродовж 1929—1934 рр. О.І. Тереножкін брав активну участь у дослідженнях на терито- рії Киргизії та Казахстану. Під час розвідки у Чуйській долині (1929 р.) він самостійно обсте- жував райони у передгір’ях Олександрійського хребта, де зафіксував 655 пам’яток — залиш- ки міст, поселень і поховань різних історичних епох. Найдавніша пам’ятка — поселення Ала- медин (за назвою р. Аламедин, на березі якої воно розкинулося) — розширила коло старо- житностей усунського часу (Тереножкин 1935, с. 138—140). Дослідник також зареєстрував по- ховання цього часу, а також пам’ятки найдав- ніших рільників, мусульманського періоду (по- ховання в осуарії), рештки міст і фортець се- редньовічної доби. Як наслідок, уже в 30-х рр. на цій території проводили дослідження М.П. Грязнов і М.В. Воєводський, які користу- валися результатами розвідок О.І. Тереножкіна (Тереножкин 1935, с. 139). Пізніше, у 1938 р., вчений запропонував історико-археологічну періодизацію старожитностей Казахстану та Киргизії з урахуванням матеріалів, отриманих під час розвідок. Створена ним хронологічна шкала розвитку стародавнього населення цьо- го регіону від неоліту до пізнього середньовіч- чя зарекомендувала молодого дослідника не лише як талановитого польовика-археолога, а й історика-теоретика (Тереножкин 1938). У 1930 р. О.І. Тереножкін здійснив ще одну розвідку в Киргизії по р. Талас, а у 1932— 1933 рр. — по р. Урал (територія Казахстану) та у Південному Приураллі (Из жизни… 2006, © М.В. ГРЕЧИШКІНА, 2010 Висвітлено процес становлення визначного археолога О.І. Тереножкіна та його внесок у середньоазійську археологію. К л ю ч о в і с л о в а: О.І. Тереножкін, Середня Азія, Хорезм, Чач, Чуйська долина М.В. Гречишкіна АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ О.І. ТЕРЕНОЖКІНА В СЕРЕДНІЙ АЗІЇ (1929—1941 рр.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 103 с. 98—99). Дослідження 1930—1933 рр. відомі лише за нотатками з особистого щоденника і не відображені в наукових публікаціях. У 1934—1939 рр. дослідження О.І. Тере- ножкіна були тісно пов’язані зі старожитнос- тями Хорезму. Вперше він потрапив туди у 1934 р. у складі експедиції під керівництвом М.В. Воє водського, що досліджувала пам’ятки півден ної частини області стародавнього іри- гаційного рільництва. Вивчення цього регіо- ну в дореволюційний період тільки розпочало- ся і стосувалося переважно пам’яток мусуль- манського часу. Тому головним завданням у 1930-ті рр. став пошук та накопичення архео- логічних джерел у процесі польових досліджень для їх подальшої історичної інтерпретації. У розвідці за маршрутом Хазараст—Хіва— Ізмухшир головним об’єктом розкопок було обрано городище Замахшар (Лівобереж- жя Амудар’ї). Як пізніше згадував науковець, на той час учасники експедиції не оцінили отриманих результатів і були дещо розчаро- вані: «Так, в общем, не поняв истинных резуль- татов своей работы, мы были обескуражены и недовольны. Мы не поняли, что в 1934 году нам удалось обнаружить в Хорезме памятники ан- тичной эпохи. Нам ошибочно казалось, что Хо- резм не так интересен…» (Из жизни… 2006, c. 19). Проте вже 1937 р. О.І. Тереножкін по- вернувся до пам’яток стародавнього Хорезму і брав активну участь у новоствореній Хорезм- ській експедиції АН СРСР під керівництвом С.П. Толстова. У 1937 р. дослідник здійснив розвідку пус- тельної місцевості між Гульдурсуном (радгосп поблизу руїн фортеці Уллі-Гульдурсун) та схід- ними відрогами хребта Султан-уіз-даг (терито- рія сучасного Узбекистану) для попереднього рекогносцирування. Тоді йому вдалося вста- новити, що за Гульдурсуном дійсно існува- ла значна зона руїн домусульманського пе- ріоду (Тереножкин 1940, c. 172). Це відкри- вало широкі перспективи для досліджень: «Открывшиеся земли произвели на меня несрав- ненно более сильное впечатление, чем район Замах- шара. В полной сохранности здесь среди такыров и барханов возвышались не только крепостные стены и башни городов домонгольского времени, но и разбросанные на местности отдельные зда- ния…» (Из жизни… 2006, c. 21). Спочатку Олексій Іванович досліджував околиці м. Турткуль, потім провів розвідки біля с. Шурахан і м. Шаббаз. Він простежив стародавню меліоративну систему, а обабіч за- фіксував значну кількість давніх руїн. Найдав- ніші знахідки вчений датував першими століт- тями до н. е. (наконечники стріл кількох типів, знайдені поблизу гробниці Наринджан-баба та околицях Беркут-кала), а найпізніші — близь- кими до XIV ст., себто увесь масив пам’яток охоплював період щонайменше у 17—18 ст. (Те- реножкин 1940а, c. 172). О.І. Тереножкін вва- жав ці знахідки надзвичайно важливими і для науки загалом, і для дослідників, які працюва- ли в цьому регіоні: «Попадались бронзовые нако- нечники стрел скифского типа, показывающие, что район был обжит и во второй половине І тысячелетия до н. э. На более глухих участках такыров встречались обломки керамики брон- зового века. Это доставляло большую радость: удалось преодолеть барьер незнания, который ограничивал результаты экспедиции 1934 года» (Из жизни… 2006, c. 22). Упродовж першого року експедиція дослі- дила райони Аяз-кала, Уй-кала, Піль-кала, Беркут-кала, Думан-кала, Тешик-кала. Спи- раючись на результати проведених робіт, вче- ний дійшов висновоку, що Уллі-Гульдурсун і Ковад-кала є руїнами ремісничо-торгівельних містечок середніх розмірів (Тереножкин 1940, c. 169—172). Обстеження і підйомний матеріал з руїн Аяз-кала 1, Аяз-кала 3, Піль-кала, двох фор- тець Кош-парсан навели вченого на думку, що вони належать до перших століть н. е. (Те- реножкин 1940, c. 170—172). О.І. Тереножкін вважав, що до будівель V—VIII ст. у Хорезмі належать Беркут-кала, Тешик-кала, Уй-кала — великі чотирикутні замки, обнесені високою масивною стіною з круглими сторожовими ве- жами по кутках і вздовж стіни. Поза стінами розташовувалися залишки поселень, у яких, імовірно, жили ремісники. Простір між замка- ми займали запустілі поля, зрошувані у дав- нину невеликим каналом. На полях він також знайшов багато решток будівель, що відріз- нялися меншими розмірами. Вони належали простим рільникам, які жили не в селищах або кишлаках, а в окремих садибах поблизу своїх полів. Науковець вважав, що такий незвичний замковий характер архітектури було спричине- но тривожними умовами життя. Для з’ясування стратиграфії було закладено великий шурф на руїнах південної прибудови фортеці Беркут-кала і виявлено низку цінних знахідок (розбитий глиняний хум, глиняний кухонний казан, одна монета із зображенням царя, сліди офірування). Проте дійти значної глибини завадила небезпека руйнування дав- ніх комплексів (Тереножкин 1940, c. 176). ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2104 Тоді ж були здійснені розвідувальні розкоп- ки маленького замку 4 (VII—VIII ст.) побли- зу руїн Беркут-кала, двох будинків X—XII ст. поблизу фортеці Гульдурсун та у комплек- сі руїн ранньомусульманського міста На- ринджан, що частково зберіг ритуальні риси зоро астризму. Для вивчення антропологічних даних було розкопано дві ділянки цвинтаря біля Наринджан-баба. На одній знайдено мусуль- манські поховання. У могилі для небіжчика влаштовували нішу, отвір якої закладали ве- ликими глиняними грудками, а на поверхні із цегли-сирцю викладали прямокутний над- гробок. Небіжчика клали у савані, головою на захід, у випростаному стані на спині чи ліво- му боці. Обряд поховання вказував на гли- бину проникнення мусульманської релігії у побут простого населення Хорезму впродовж X—XII ст. (Тереножкин 1940, c. 187). При по- дальшому вивченні цього регіону науковець дійшов висновку, що саме у X—XII ст. архі- тектурні споруди також набули змін — почали зводити невеликі будинки, стіни яких прикра- шали рядами напівколон (гофрована обробка стін). Археологічні пам’ятки XIII—XIV ст. тра- плялися доволі рідко. Це, на думку О.І. Тере- ножкіна, відображало глибину кризи, що ви- никла внаслідок монгольського завоювання, після якого Хорезм так і не було повністю від- новлено (Тереножкин 1940, c. 183—188). У 1938 р., під час пішої розвідки, О.І. Тере- ножкін та С.П. Толстов у пісках між фортецею Беркут-кала й Наринджаном відкрили перші пам’ятки бронзової доби Хорезму. Знайдена кераміка була подібна до посуду зрубної куль- тури Поволжя і вказувала на тісні зв’язки дав- нього населення Хорезму з носіями зрубної культури степової смуги Східної Європи, Ка- захстану та Сибіру (Толстов 1948а, с. 27) У ході робіт експедиції у 1938 р. О.І. Тере- ножкін розкопував будинок 34 поблизу руїн фортеці Беркут-кала, що належав до часу пе- реходу в забудовах від елліністичних форм до середньовічних (Толстов 1939, с. 188). Олексій Іванович запропонував першу кла- сифікацію хорезмських споруд ХІ—ХІІ ст., що було надзвичайно актуальним на той час. Він виокремив чотири основних типи будівель: 1) прямокутної в плані форми із замковою ого- рожею та захисними вежами (розташовані на південь від Ковад-кала); 2) у формі видовже- ного прямокутника з багатогранними башта- ми на двох кутах головного фасаду (будинок 1 на південному такирі біля Ковад-кала); 3) ви- довжені прямокутні (будинки 4—5 на такирі на південь від Ковад-кала); 4) у вигляді двох пря- мокутних будівель, об’єднаних під прямим ку- том (Тереножкин 1940а). На основі матеріалів з археологічних роз- відок та польових досліджень на теренах Хо- резму вчений звернувся до теми хорезмсько- го мистецтва, маловивченого на той час. Ще у 1909 р. поблизу селища Аніковське Чердин- ського повіту Пермської губернії було знайде- но срібне позолочене блюдо, центральне поле якого займало детальне модельне зображення двоповерхового замку. Дослідники зарахували знахідку до пам’яток сасанідського мистецтва. Проте О.І. Тереножкін зазначав, що це зобра- ження дало можливість реконструювати об- раз архітектури Середньої Азії. На його думку, забудови, архітектурно пов’язані із поданим на Аніковському блюді, знаходяться поблизу Беркут-кала і найближчою до них є житлова ба- шта (кешк) замку Тешик-кала. «Блокоподібну» кладку, зображену на блюді, вчений пов’язував із потребами побудови масивних глинобитних споруд, що у подальшому поряд з іншими при- йомами використовувалася для декоратив- ного оздоблення фасаду замків та будинків. Після детального вивчення дослідник дійшов висновку, що блюдо має давньохорезмське по- ходження. Доказом цього є схожість архітек- турних даних, а також символів, зображених на ньому: півмісяць у верхній частині є типовою прикрасою корони царів Хорезму на монетах V—VIII ст.; тригранний шолом на вершнику в правому верхньому краї блюда повторюєть- ся на одній теракотовій статуетці воїна з руїн Джанбас-кала (за 25—30 км від Беркут-кала). Озброєні воїни були найулюбленішим моти- вом у мистецтві давнього Хорезму. Свідченням цього є зображення на монетах домусульман- ського Хорезму, знайдених під час археологіч- них розвідок у 1937 р. (Тереножкин 1939). О.І. Тереножкін також виділив три основні етапи гончарного виробництва у стародавньо- му Хорезмі. Вчений вважав, що перший період збігається у часі з елліністичним, другий — із за- кінченням владарювання хорезмських динас- тій Афригідів, який позначився спадом рівня техніки і спрощеністю форм посуду. Домашнє виробництво не скоротилося, а, навпаки, на- було більшого розмаху. Науковець, послугову- ючись етнографічними паралелями, вважав, що цією діяльністю займалися жінки. Це було пов’язано, насамперед, із глибокими змінами у соціально-економічному устрої, що прояви- лися у досить різкому скороченні культивова- ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 105 них земель. Зовнішні зв’язки керамічного ре- месла Хорезму того періоду не розглядалися через брак опублікованих матеріалів з ближ- ніх областей. Третій період — XII ст. — виріз- няється відсутністю виготовленого вручну по- суду, не помітно його і в комплексах X ст. При дослідженні зразків кераміки вчений звернув увагу, що посуд VI—VIII ст. і XII ст. має нерівне дно, що є наслідком роботи майстра на ручно- му гончарному крузі. Цього висновку вчений дійшов через проведення аналогій із сучасни- ми ремісниками Хіви, Ургенча, Ташауза: коли вони формували велику посудину або блюдо, то робили це не на робочому крузі станка, а на насадженому на нього за допомогою шмат- ка сирої глини глиняному випаленому диску більшого діаметра. Готову посудину знімали з круга разом із цим диском. Після просушуван- ня він легко відстає від диску, а на дні посуди- ни залишаються незначні нерівності. Казани XII ст. ліпили таким самим способом, але на увігнутих поверхнях (Тереножкин 1940б). У 1939 р. через непорозуміння з керівником Хорезмської експедиції О.І. Тереножкін поки- нув її. Припинивши таким чином дослідження старожитностей пустельних місцевостей Пра- вобережжя Амудар’ї, вчений змінив коло сво- їх наукових інтересів і зосередив увагу на Согді та Чачі (Шаші) — областях стародавньої циві- лізації у Середній Азії, які розвивалися на базі іригаційного рільництва. У 1940 р. О.І. Тереножкін здійснював архе- ологічний нагляд у ході будівництва Велико- го Ташкентського каналу (Тереножкин 1940в), відкривши пам’ятки, датовані від кам’яної доби до середньовіччя. Одним із найважли- віших результатів цієї роботи стало виокрем- лення бургулюкської культури, що належала рільникам раннього залізного віку. Одночас- но досліджувалися кілька поселень на бере- гах уроч. Бургулюк, але поховальні пам’ятки виявити не вдалося. Так само не вдалося точ- но встановити час її існування. Було вказано, що бургулюкська культура є старшою від сту- пеню Каунчи ІІ, тому її спочатку було датова- но ІІІ—І ст. до н. е., а згодом віднесено до IV— III ст. до н. е. Також траплялися пам’ятки каун- чинської культури, яку виокремив у 1930-х рр. Г.В. Григор’єв, та поховання джунської культу- ри. Під час будівництва каналу було розкопа- но також курганні й безкурганні поховання з могилами у вигляді катакомб. Але простежити форми вхідних ям не вдалося через прискоре- ний темп робіт (Тереножкин 1979, с. 22—37). Пам’ятки VII—XII ст. були переважно пред- ставлені поселеннями, керамікою і металеви- ми виробами. У 1940 р. О.I. Тереножкін провадив дослі- дження пам’ятки Ак-тепе поблизу Ташкен- та. Фортеця на той час мала вигляд високого пагорба чотирикутної форми. Над південно- західною частиною верхівка, подібна до чоти- рикутника, здіймалася на 21 м. Розкопки зо- середжувалися на західному схилі. Тут, а також частково уздовж південного схилу, проводилася розчистка приміщень від зава- лів і глиняних забутовок, прокладалися звер- ху донизу широкі траншеї для вияву сполу- чення приміщень, розташованих на різному рівні (Тереножкин 1941). Головну увагу було зосереджено на кільцевій галереї завдовжки 50 м. Приміщення були штучно забиті суціль- ною глинобитною кладкою. Через це розко- пано лише незначну частину споруди. У дворі біля західної стіни розкрито майданчик пло- щею 144 м2. На ньому в нижньому будівельно- му горизонті було розчищено чотири кімнати з масивними, добротної кладки, глинобитни- ми стінами, що поєднувалися між собою через отвори зі слідами дверних коробок. На думку О.І. Тереножкіна, Ак-тепе існу- вав як житловий замок у період з VI по VIII ст. Пам’ятка, вірогідно, належала до володінь ро- дової доарабської аристократії — декханів — і відносилася до тієї історичної епохи, коли ця територія входила до володінь царя Шашу, який підкорювався то великому тюркському кагана- ту, то китайцям, а в певні періоди був майже са- мостійним. З арабським завоюванням життя у фортеці майже припинилося, і у XI—XII ст. за- мок вже розвалився і міг бути лише тимчасовим притулком для навколишнього населення. Восени 1941 р. О.І. Тереножкіна мобілізува- ли до лав радянської армії, і до наукових дослі- джень він повернувся лише у 1945 р., зосере- дивши увагу на м. Самарканд. Закінчуючи огляд досліджень О.І. Теренож- кіна у 1929—1941 рр. у царині археології Се- редньої Азії зазначимо, що цей період був дуже важливим і результативним у науковому житті вченого. Саме тоді відбувалося його становлен- ня як польового дослідника, а матеріали розві- док та розкопок склали базу наукових розро- бок. За доволі короткий час О.І. Тереножкін працював на різних типах пам’яток — міста, поселення, фортеці, садиби, кургани, ґрунто- ві могили, осуарії тощо — і застосовував різні методики. Це надзвичайно збагатило молодо- го науковця та надало необхідний досвід у про- веденні польових робіт, що повною мірою реа- ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2106 лізувалося при подальших дослідженнях таких складних пам’яток, як, наприклад, Афрасіаб в Узбекистані, Мелітопольський курган в Укра- їні. Розробляючи певні теми, він, окрім архе- ологічних джерел, залучав писемні свідоцтва давніх авторів, аналізував публікації поперед- ників та сучасників. У ті роки О.І. Тереножкіну довелося роз в’я- зувати різні проблеми. Для 1929—1934 рр. — це пошук пріоритетних місць для систематичних досліджень. У той період головним досягнен- ням вченого стало введення до наукового обігу значної кількості нових матеріалів з археоло- гічної спадщини Киргизії та Казахстану. Пері- од 1935—1936 рр. не представлено його публі- каціями, є лише запис у щоденнику про участь в експедиції А.Н. Бернштама на півдні Казах- стану. Новим етапом у творчих пошуках дослід- ника був «хорезмський» 1937—1939 рр., який позначено не лише реєстрацією пам’яток, але й першими інтерпретаціями. Саме з цього часу пріоритетною для науковця стала тема серед- ньовічної архітектури. На ґрунті отриманих ма- теріалів йому вдалося частково прослідкувати її розвиток та впливи різних традицій. Розроб- лена ним типологія середньовічних будівель Кара-Калпакії була дуже актуальною, оскіль- ки систематизувала значну кількість матеріалу. Крім того, вчений розв’язував інші проблеми, що органічно перепліталися з його головною тематикою, — питання мистецтва, керамічно- го виробництва тощо. Наступним етапом його діяльності став «ташкентський» 1940—1941 рр., коли О.І. Тереножкін продовжив дослідження середньовічної архітектури, акцентуючи увагу на фортеці Ак-тепе, яку планував вивчати про- тягом кількох років. Одночасно він працював при будівництві Великого Ташкентського ка- налу. Головним результатом цього дослідження стало відкриття бургулюкської культури, яка входить до кола так званих культур розписної кераміки доби пізньої бронзи—раннього залі- за. У ході робіт було виявлено значну кількість археологічних пам’яток від кам’яної доби до пізнього середньовіччя, що дозволяло деталь- ніше прослідкувати історичний розвиток цьо- го регіону. Ці дослідження були перервані з початком війни, і після повернення з фронту О.І. Тереножкін до них не повернувся. Без сумніву, в зазначений період вчений бага- то зробив для вивчення стародавньої історії країн Середньої Азії. Його дослідження, здобута дже- рельна база та ідеї стали основою для наукових розробок наступними поколіннями археологів. Из жизни Алексея Тереножкина (написано его рукой, собрано его сыном). — К., 2006. Иневаткина О.Н. Алексей Иванович Тереножкин в Средней Азии. Труд и интуиция // Ранній залізний вік Євра- зії. — К., 2007. — С. 15—16. Скорий С.А. Олексій Іванович Тереножкін — видатний археолог ХХ ст. (до 100-річчя від дня народження) // Ар- хеологія. — 2007. — № 4. — С. 3—10. Тереножкин А.И. Разведки в Чуйской долине // ПИДО. — 1935. — 5—6. — С. 138—150. Тереножкин А.И. К историко-археологическому изучению Казахстана и Киргизии // ВДИ. — 1938. — № 1. — С. 204—216. Тереножкин А.И. Рельеф «сасанидского» блюда и архитектурные памятники Хорезма // Искусство. — 1939. — № 2. — С. 121—125. Тереножкин А.И. Археологические разведки в Хорезме // СА. — 1940. — 6. — С. 169—188. Тереножкин А.И. Жилые постройки XI—XII вв. н. э. в Кара-Калпакской АССР // Известия УзФАН. — 1940а. — 7. — С. 58—73. Тереножкин А.И. О древнем гончарстве в Хорезме // Известия УзФАН. — 1940б. — 6. — С. 54—64. Тереножкин А.И. Памятники материальной культуры на Ташкентском канале // Известия УзФАН. — 1940в. — 9. — С. 30—38. Тереножкин А.И. Раскопки холма Ак-тепе близ Ташкента в 1940 г. // Известия УзФАН. — 1941. — 3. — С. 49—59. Тереножкин А.И. Материалы бургулюкской и каунчинской культур в зоне Ташкентского канала // Древняя и средневековая культура Чача. — Ташкент, 1979. — С. 8—37. Толстов С.П. Древнехорезмийские памятники в Кара-Калпакии (предварительные итоги археологических работ ИИМК АН СССР и КК АССР в 1938 г.). // ВДИ. — 1939. — № 3. — С. 172—199. Толстов С.П. Древний Хорезм. — М.; Л., 1948. Толстов С.П. По следам древнехорезмийской цивилизации. — М.; Л., 1948а. Надійшла 29.09.2009 ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 107 М.В. Гречишкина АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ А.И. ТЕРЕНОЖКИНА В СРЕДНЕЙ АЗИИ (1929—1941 гг.) В статье рассматриваются исследования А.И. Тереножкина в Средней Азии в 1929—1941 гг. Этому периоду его деятельности уделялось недостаточно внимания, чем и обусловлены актуальность и новизна. Исследованный ма- териал позволяет проследить становление ученого, а также выделить круг его научных интересов. Рассмотрено три основных этапа: разведки в Киргизии, Казахстане, Узбекистане, главным итогом которых стало введение в научный оборот новых материалов. «Хорезмийский» этап — открытие ученым ряда памятников древнего Хорез- ма, изучение средневековой архитектуры региона, вопросов искусства, гончарного производства, периодизации; «ташкентский» — изучение особенностей средневековой архитектуры региона по материалам крепости Ак-тепе; археологические исследования ученого при строительстве Большого Ташкентского канала, в ходе которых была открыта бургулюкская культура, найдены и описаны памятники от каменного века до средневековья. В целом, А.И. Тереножкин внес значительный вклад в изучение древней истории стран Средней Азии, а его исследования, источниковая база и идеи послужили основой для научных разработок следующими поколениями специали- стов. M.V. Hrechyshkina ARCHAEOLOGIC RESEARCH OF O.I. TERENOZHKIN IN THE CENTRAL ASIA (1929—1941) The article views the research by O.I. Terenozhkin in the Central Asia since 1929 to 1941. This period of his activity has received insufficient attention which causes topicality and novelty. The material researched allows the author to trace the development of a scholar, and also to define a circle of his interests. Three main stages are viewed: archaeological prospecting in Kyrgyzstan, Kazakhstan, and Uzbekistan, the main result of which was presenting the new materials to the scientific circles. On the «Chorasmian» stage the researcher discovered a number of sites of the Ancient Choresm, studied mediaeval architecture of a region, issues of art, ceramics, and division into periods. On the «Tashkent» stage he studied the peculiarities of mediaeval architecture of a region based on the materials of Ak-Tepe fortress. The last stage is the archaeological research of the scholar during the construction of the Great Tashkent canal, when Burguluk culture was discovered, and the sites dating from the Stone Age to the Mediaeval period were found and described. In general, O.I. Terenozhkin contributed a lot to the study of the ancient history of countries of the Central Asia, and his research, source base and ideas became the base for the scientific developments of the successing generations of scholars. Летом 1943 года нидерландский доисторик Ф.С. Бурш по приглашению окружного комис- сара (Гебитскомиссара) Днeпропетровска СС- Бригаденфюрера Клауза Селцнера и научной службы СС-Аненербе (нем. Ahnenerbe — насле- © М. ЕЙКХОФ, 2010 1 Данная статья написана благодаря субсидии «Ta- lent» Нидерландской организации научного иссле- дования (NOW), обеспечившей пребывание авто- ра в качестве гостя-исследователя в 2005—2006 гг. в Историческом институте университета им. Фридри- Ейкхоф М. «РОМАНТИКА 1001 НОЧИ» ЗА ВОСТОЧНЫМ ФРОНТОМ? МИКРОИСТОРИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ РАСКОПОК СС-АНЕНЕРБЕ В СОЛЕНОМ (Украина, 1943 г.) 1 На основании изучения архивных материалов и опроса поданы результаты исследования трех курганов в с. Соленое (Украина), проведенных летом 1943 г. нидерландским доисториком Ф.С. Буршом. К л ю ч е в ы е с л о в а: Восточная Европа, Украина, Вторая мировая война, СС-Аненербе, раскопки курганов ха Шиллера (FSU) в г. Йена. Автор выражает бла- годарность Norbert Frei, профессору новой и новей- шей истории FSU, за гостеприимство, а также за безвозмездное сотрудничество следующим лицам: Luc Amkreutz, Arnold Andrea, Валентине Бекетовой, Karel Berkhoff, Marieke Bloembergen, W.J. de Boone, Е.Л. Фещенко, Я.П. Гершковичу, С.А. van Hees, Leon van Hoof, Uta Halle, H. Капустиной, Achim Leube, Б.В. Магомедову, В.Н. Павлову, А.П. Супру- ненко, Л. Чуриловой, Leo Verhart, Simon Wynia. Осо- бая благодарность — Paul van der Woerd за перевод статьи с нидерландского языка на русский, а также Нидерландскому институту военной документации (NIOD), который финансировал перевод.

Археологічні дослідження О.I. Тереножкіна в Середній Азії (1929—1941 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси