Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів

У статті розглянуто процес трансформації архівів, які містять документи радянської карально-репресивної системи, як соціальних інститутів. На основі результатів експертного опитування щодо рівня відкритості архівів описано сучасний стан інституційних процесів в архівній сфері. Показано, що інституці...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Когут, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2012
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Методологія та джерела
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/66543
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів / І. Когут // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 7-20. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-66543
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-665432014-07-18T03:01:42Z Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів Когут, І. Методологія та джерела У статті розглянуто процес трансформації архівів, які містять документи радянської карально-репресивної системи, як соціальних інститутів. На основі результатів експертного опитування щодо рівня відкритості архівів описано сучасний стан інституційних процесів в архівній сфері. Показано, що інституціоналізація архівів, де зберігаються документи про злочини та репресії радянського минулого, ще не завершилася. This article shows the process of transformation of archives, which include documents of soviet punitive-repressive system as a social institute. It is visualized the current condition of institutional processes in core archive sphere on the basis of expert inquiry results about the archives openness state. It is claimed that the institutionalization process of archives which keep the documents about crimes and repressions of soviet bygones is not complete. 2012 Article Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів / І. Когут // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 7-20. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/66543 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія та джерела Методологія та джерела
spellingShingle	Методологія та джерела Методологія та джерела Когут, І. Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів Український визвольний рух
description	У статті розглянуто процес трансформації архівів, які містять документи радянської карально-репресивної системи, як соціальних інститутів. На основі результатів експертного опитування щодо рівня відкритості архівів описано сучасний стан інституційних процесів в архівній сфері. Показано, що інституціоналізація архівів, де зберігаються документи про злочини та репресії радянського минулого, ще не завершилася.
format	Article
author	Когут, І.
author_facet	Когут, І.
author_sort	Когут, І.
title	Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів
title_short	Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів
title_full	Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів
title_fullStr	Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів
title_full_unstemmed	Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів
title_sort	феномен подвійної інституціоналізації українських архівів
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Методологія та джерела
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/66543
citation_txt	Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів / І. Когут // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 7-20. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT kogutí fenomenpodvíjnoíínstitucíonalízacííukraínsʹkiharhívív
first_indexed	2025-07-05T16:46:53Z
last_indexed	2025-07-05T16:46:53Z
_version_	1836826245056167936
fulltext	7 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА Ірина Когут Магістр соціології, експерт-соціолог Центру досліджень визвольного руху, молодший науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" У статті розглянуто процес трансформації архівів, які містять документи ра- дянської карально-репресивної системи, як соціальних інститутів. На основі результатів експертного опитування щодо рівня відкритості архівів описано сучасний стан інституційних процесів в архівній сфері. Показано, що інсти- туціоналізація архівів, де зберігаються документи про злочини та репресії радянського минулого, ще не завершилася. Ключові слова: архів, документи радянської карально-репресивної системи, соціальний інститут, інституціоналізація, реінституціоналізація, деінституці- оналізація. Iryna Kohut The phenomenon of ukrainian archives's double institualization This article shows the process of transformation of archives, which include documents of soviet punitive-repressive system as a social institute. It is visualized the current condition of institutional processes in core archive sphere on the basis of expert inquiry results about the archives openness state. It is claimed that the institutionalization process of archives which keep the documents about crimes and repressions of soviet bygones is not complete. Key words: archive, documents of soviet punitive-repressive system, social institute, institutionalization, reinstitutionalization, deinstitutionalization. 8 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА ФЕНОМЕН ПОДВІЙНОЇ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ АРХІВІВ Українське суспільство переживає трансформацію соціальних інститутів: відбуваються процеси їхньої деінституціоналізації та реінституціоналізації. У часи СССР у інституційному просторі існували соціальні ін- ститути, які із здобуттям Україною незалежності втратили свою актуальність. Назріла потреба їхньої зміни відповідно до нових умов та потреб суспільства. Розглядаючи поняття «соціального інституту», польський со- ціолог Мар’ян Маліковський виокремив п’ять типів його дефініцій: біхевіористський, аксіологічно-нормативний, рольовий, органі- заційний, правовий1. У своєму дослідженні архіву як соціального інституту ми використали два останні способи визначення соці- ального інституту, запропоновані цим автором. Згідно з першим, архів трактується як об’єднання людей, що має на меті реалізацію чітко окреслених цілей. Згідно з другим, правовим підходом архів як інституція покликаний до життя і санкціонований державою, що забезпечує його необхідними засобами, в тому числі і норма- тивними. Отже, архів, як і інші соціальні інститути, призначений втілювати в суспільну практику правові вимоги, підтримувати їх від імені держави, здійснювати контроль за їх дотриманням і, в разі необхідності, застосовувати певні санкції2. Варто окреслити понятійний апарат, використаний у дослі- дженні. Інституціоналізація — це процес становлення нових со- ціальних інститутів. Термін «деінституціоналізація» позначає про- цес їх руйнування та занепаду. Реінституціоналізація — часткова зміна чи реформування соціального інституту. Українські соціологи Євген Головаха та Наталія Паніна виділяють також поняття подвій- ної інституціоналізації, яке позначає одночасне функціонування в інституційному просторі старих і нових соціальних інститутів3. 1 Матусевич В. Соціальний інститут: функція, генезис, структура // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2004. — № 4. — С. 43—44. 2 Там само. 3 Головаха Є., Паніна Н. Пострадянська деінституціоналізація і становлення но- вих соціальних інститутів в українському суспільстві // Соціологія: теорія, ме- тоди, маркетинг. — 2001. — № 4. — С. 16—17. 9 № 17Ірина Когут Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів Американський соціолог Пітер Бергер та німецький соціолог Томас Лукман у праці «Соціальне конструювання реальності» до- кладно описують процес інституціоналізації та виділяють послі- довні етапи становлення соціального інституту. Насамперед, по- винна існувати суспільна потреба для його створення та ідеологія соціального інституту, яка визначає його загальні завдання. На-, яка визначає його загальні завдання. На- ступний етап передбачає перетворення одиничної практики соці- альних акторів, як активних діячів в межах соціального інституту в усталену модель їхньої поведінки, що в майбутньому відтворю- ється з економією зусиль. Типізація відбувається тоді, коли певні схеми стають вже звичними для індивідів і постійно ними відтво- рюються. Відтак формується установка, що певні соціальні актори повинні поводитися звичним способом. Черговий етап — розподіл соціальних ролей та статусів між індивідами, що формує статусно-рольову структуру соціального інституту. Відтак виникає потреба в нормах і санкціях, що регла- ментуватимуть діяльність соціальних акторів, формуючи таким чином систему соціального контролю. На думку П. Бергера і Т. Лукмана, можна твердити, що со- ціальний інститут сформувався, коли він легалізований (визнаний державою) та легітимізований (визнаний суспільством). На завер- шальному етапі в соціальному інституті відбувається затверджен- ня прийнятних способів комунікації4. Метою нашого дослідження є вивчення процесу інституціона- лізації архівів як соціальних інститутів в сучасному українському суспільстві. При чому до уваги беремо лише ті архіви, які містять документи радянської карально-репресивної системи. Після розпаду СССР установи, які виконували функції захис- ту комуністичного режиму, мали б пройти процеси деінституціо- налізації. Серед них такі соціальні інститути карально-репресив- ної системи як ЧК-ГПУ-НКВД-МҐБ-КҐБ (в тому числі їх архівні підрозділи). Замість них мали творитися цілком нові, покликані захищати суверенітет України та забезпечувати дотримання вер- ховенства права. Були утворені Служба безпеки України, Мініс- терство внутрішніх справ та інші державні інституції, які, при- 4 Див.: Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. — М. : Медиум, 1995. — 323 с. 10 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА родно, обмежують доступ до інформації щодо своєї поточної діяльності. Проте виникла суспільна потреба у розсекреченні до- кументів колишньої тоталітарної держави. Таку функцію мали б забезпечувати архіви. Тому соціальні інститути радянської держа- ви, які відповідали за приховування документів та обмеження до- ступу до них в інтересах держави — архівні підрозділи колишніх спецслужб та силових відомств, — мали б зникнути. З огляду на важливість задоволення суспільної потреби в інформації в Україні мали творитися нові архіви, діяльність яких спрямовувалась би на організацію максимального доступу усіх зацікавлених суб’єктів до документальних джерел, що в них зберігаються. Надання віль- ного доступу до документів, які містять таємну інформацію про злочини радянської держави, із одиничних практик мало б пере- творитися в поведінкову модель сучасних архівів. У користува- чів архівів завдяки успішно завершеному процесові габітуалізації мало б сформуватися очікування можливості вільного отримання потрібної їм інформації про карально-репресивну систему СССР. Ці завдання мали б отримати ґрунтовне нормативне та фінансове забезпечення з боку уряду. Відповідно, щодо політики доступу (механізми, межі, преференції) мала б бути досягнута суспільна (або принаймні політична) згода. Відкритий доступ до документів радянських спецслужб мав би забезпечити спеціальний закон на зразок тих, які існують в по- страдянських державах Центральної та Східної Європи. Він дозво- лив би архіву, який містить документи про порушення прав лю- дини і злочини комуністичного режиму, отримати ідеологію, яка б визначала його основні завдання як соціального інституту. Архівні підрозділи правоохоронних органів та спецслужб, які містять до- кументи карально-репресивної системи, мали б бути передані у цивільні архівні інституції. Натомість в Україні такого закону досі немає, а підрозділи колишніх репресивних органів і надалі функ- ціонують в структурі СБУ та МВС. У 2008 р. архівний департамент СБУ зробив важливий крок на шляху до реінституціоналізації архіву, розпочавши масштабне розсекречення та надання у віль- ний доступ документів історичної частини архіву. В 2008—2009 рр. розпочато процедуру створення Центрального державного архіву національної пам’яті, яка передбачала передачу йому історичних документів зі сховищ сучасних СБУ, МВС, Служби зовнішньої 11 № 17Ірина Когут Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів розвідки. Однак через зміну політичної ситуації це починання за- лишилося нереалізованим. На сьогодні статусно-рольова система в архівних соціальних інститутах України вже сформувалася. У їхніх межах виокрем- люємо два статуси: працівники архівів та користувачі. Щодо со- ціальних ролей, то можемо визначити серед них такі: керівники архівних установ, зберігачі фондів, архівісти, з одного боку, та дослідники-історики, правозахисники, журналісти, родичі осіб, які постраждали внаслідок репресій за часів СССР, або й самі по- страждалі, з іншого. Система соціального контролю також вже є сформованою і закріплена у законодавстві України, а саме у Законі «Про на- ціональний архівний фонд та архівні установи», «Про державну таємницю», «Про доступ до публічної інформації», «Про інфор- мацію». Наявність цих нормативно-правових актів також свідчить про легалізацію цього соціального інституту. Варто зазначити, що українське законодавство, яке регламентує архівну сферу, є недосконалим. На сьогодні досі немає закону, який би регулював порядок доступу до документів радянської карально-репресивної системи. В Україні, на відміну від інших посткомуністичних кра- їн, не відбулася люстрація, яка супроводжувала процеси інсти- туціоналізації таких архівів у цих державах. Це свідчить про те, що спроби досягнення суспільного консенсусу щодо задоволення потреби доступу до документів колишніх радянських спецслужб були або несистемними, або не досягли успіху. Ця ситуація по- требує докладного аналізу, має бути предметом окремого дослі- дження. Усталеними способами комунікації в межах архівних соці- альних інститутів є письмовий (подання користувачами запитів і звернень для отримання потрібної інформації) та безпосередній, вербальний. Дослідження стану інституційний процесів у сфері архівів Задля з’ясування сучасного стану інституційних процесів у сфері архівів, які містять документи колишніх спецслужб, Центр досліджень визвольного руху провів експертне опитування. До- слідження проводилося в рамках проекту «Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять» за підтримки Міжнародного фонду 12 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА «Відродження». До групи експертів увійшло 30 осіб, серед яких науковці, правозахисники та фахівці з доступу до інформації. Опитування було анонімним і проводилося в жовтні 2011 р. Нижче подаємо основні результати експертного опитування за різними параметрами5. 1. Обмеження в доступі до інформації 86,2% опитаних експертів особисто стикалися з обмеженням в доступі до архівної інформації. Найчастіше такого роду перепо- Найчастіше такого роду перепо-Найчастіше такого роду перепо- ни, на думку опитаних, створювалися у Галузевому державному архіві Міністерства внутрішніх справ (Галузевий державний архів МВС), а найменше — у Центральному державному архіві громад- ських об’єднань України (ЦДАГО України). Діаграма 1. Випадки з обмеження в доступі до інформації Що стосується Галузевого державного архіву Служби безпе- ки України (Галузевий державний архів СБУ), то 43,5% експер- тів відповіли, що їх обмежували в доступі до інформації не дуже часто, 30,4% — рідко, 13% — доволі часто та 13% — дуже часто. 13,8 86,2 5 Бази даних проекту Центру досліджень визвольного руху на тему: «Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять». Опитування проводилося 12—25 жовтня 2011 р. Загалом було опитано 30 експертів. Експертна вибірка була сконструйо- вана на основі відбору типових представників цільових груп: науковці, правозахис- ники та експерти з доступу до інформації. 13 № 17Ірина Когут Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів Щодо Галузевого державного архіву МВС, то випадки обме- ження в доступі до інформації тут значно частіші, ніж у Галузе- вому державному архіві СБУ. Так, 40% опитаних відповіли, що стикалися з обмеженнями в доступі до архівної інформації доволі часто, а 60% — дуже часто. Стосовно Центрального державного архіву вищих органів вла- ди і управління України (ЦДАВО України) 76,9% експертів відпо- віли, що рідко стикалися із обмеженнями у доступі до архівної інформації, 15,4% — доволі часто, 7,7 — не дуже часто. Що стосується ЦДАГО України, то 77,8% опитаних відпові- ли, що рідко стикалися із обмеженнями в доступі до інформації, 11,1% — доволі часто, 5,6% — не дуже часто, 5,6% — дуже часто. У місцевих державних архівних установах 30,4% експертів за- значили, що рідко стикалися з обмеженнями в доступі до інфор- мації, 30,4% — не дуже часто, 21,7% — доволі часто, 17,4% — дуже часто. Діаграма 2. Кількість випадків обмеження в доступі до інформації 14 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА Як бачимо, найчастіше із випадками в обмеженні доступу до інформації опитані експерти зустрічалися в архівах, які за часів СССР були зовсім іншими за характером і призначенням соціаль- ними інститутами і, відповідно, виконували інші функції. Це та- кож може свідчити про незавершений процес деінституціоналіза- ції карально-репресивних соціальних інститутів як таких. Цікаво, що 12% з тих, хто стикався з обмеженнями в доступі до інформації, взагалі не отримували аргументованого пояснення про причини відмови, а 44% опитаних отримували їх лише інколи. Тобто користувачі архівів не тільки не отримують потрібної для них архівної інформації, а ще й не мають змоги дізнатися причину відмови у ненаданні документів. Діаграма 3. Надання аргументованого пояснення у випадку відмови у доступі до інформації 2. Перепони в доступі до архівної інформації Найбільшою перепоною в доступі до архівної інформації більше половини опитаних, а саме 57,1%, називають обмеження в доступі до окремих архівних справ. Іншими перешкодами є невідповід- ність архівів сучасним нормам роботи (графік роботи, комфорт- ність, наявність довідкового апарату, строки видачі документів). Таку відповідь дали 46,4% опитаних. На думку 32,1% експертів, роботі заважають обмеження в копіюванні документів. 25% вка- зало на низький рівень професіоналізму працівників архіву, а 14,3% — на бюрократичні перешкоди. На необізнаність громадян щодо їхніх прав на доступ до архівної інформації як на причи- 12,0 12,0 -32,044,0 15 № 17Ірина Когут Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів ну перепон вказало 17,9%, а 10,7% опитаних експертів твердять, що перешкодою в доступі до інформації є недосконалість, дво- значність законодавства. Докладно результати опитування з цього питання подано на діаграмі. Діаграма 4. Проблеми та перепони, які виникають при спробі доступу до архівної інформації Ці цифри підтверджують те, що архіви не є цілком доступни- ми для дослідників. 3. Умови роботи в архівах Наявність гарних умов для роботи користувачів в архівах та- кож є показниками їхньої доступності. Окремий блок питань ан- кети стосувався саме цих показників. Експерти оцінювали умови для роботи за п’ятибальною шкалою, де 1 — найгірша оцінка, а 5 — найкраща. Характеристиками, що виступають індикаторами комфорту та зручності в роботі дослідників в архівах, є такі: час очікування відповіді на запит, можливість користування копію- вальною технікою, ноутбуком, описами архіву, компетентність персоналу, обслуговування в цілому. За результатами опитування, найгірші умови для роботи до- слідників створено в ГДА МВС. Найкращі умови з досліджуваних нами архівів створені у ЦДАВО України та ЦДАГО України. 16 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА Умови роботи в Галузевому державному архіві МВС були оці- нені експертами таким чином. Час очікування відповіді на запит отримав оцінку 1,50, можливість користування копіювальною тех- нікою — 1,00, можливість користування ноутбуком — 2,00, об- слуговування в цілому — 1,33, можливість користування описа- ми архіву — 1,33, компетентність персоналу — 1,50. Це найнижчі оцінки за всіма показниками. Така ситуація спричинена тим, що ГДА МВС є одним із найбільш закритих для дослідників архівів. Це ще раз підтверджує те, що в ГДА МВС не відбулась деінститу- ціоналізація його як радянського соціального інституту, на основі якого б почалося становлення сучасного архіву. Галузевому державному архіву СБУ експерти поставили такі оцінки: час очікування відповіді на запит — 3,77, можливість ко- ристування копіювальною технікою — 3,25, можливість користу- вання ноутбуком — 3,53, обслуговування в цілому — 3,86, мож- ливість користування описами архіву — 2,50, компетентність персоналу — 4,09. Варто зауважити, що персонал Галузевого державного архіву СБУ отримав найвищу оцінку і, на думку опи- таних експертів, є одним із найбільш зручним для роботи. ЦДАВО України експерти поставили наступні оцінки: час очікування відповіді на запит — 4,10, можливість користування копіювальною технікою — 2,76, можливість користування ноут- буком — 4,20, обслуговування в цілому — 3,91, можливість корис- тування описами архіву — 4,33, компетентність персоналу — 3,81. Як бачимо, цей архів отримав найвищі оцінки за більшістю по- казників. Тому можемо зробити висновок, що ЦДАВО України є одним з кращих архівів за умовами роботи для дослідників. Щодо ЦДАГО України, то цьому архіву експерти постави- ли такі оцінки: час очікування відповіді на запит — 3,76, мож- ливість користування копіювальною технікою — 2,61, можливість користування ноутбуком — 4,12, обслуговування в цілому — 3,65, можливість користування описами архіву — 4,17, компетентність персоналу — 3,79. 17 № 17Ірина Когут Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів О бс лу го ву ва нн я в ці ло м у К ом пе те нт ні ст ь пе рс о- на лу а рх ів у М ож ли ві ст ь ко ри ст у- ва нн я оп ис ам и ар хі ву О чі ку ва нн я ві дп ов ід і на з ап ит М ож ли ві ст ь ко ри ст у- ва нн я ко пі ю ва ль но ю те хн ік ою М ож ли ві ст ь ко ри ст у- ва нн я но ут бу ко м ГДА СБУ 3,86 4,09 2,50 3,77 3,25 3,53 ГДА МВС 1,33 1,50 1,33 1,50 1,00 2,00 ЦДАВО України 3,91 3,81 4,33 4,10 2,76 4,20 ЦДАГО України 3,65 3,79 4,17 3,76 2,61 4,12 Місцеві архіви 3,43 3,21 3,61 3,13 2,37 4,04 Таблиця 1. Оцінка умов роботи в архівах Опитані експерти давали власні рекомендації, як пришвидши- ти процеси руйнування радянських репресивних соціальних інсти- тутів та становлення замість них нових архівних інститутів. Переважна більшість опитаних переконана, що вся архівна інформація, створена до 1991 р., повинна бути відкритою: за це висловилося 72,4% опитаних. 27,6% загалом підтримують відкри- тість архівів, але з незначними обмеженнями. Варто наголосити, що жоден із експертів не обрав відповіді про те, що архівні до- кументи до 1991 р. повинні бути закритими. Діаграма 5. Результати відповіді на питання «Чи повинна бути загалом відкрита архівна інформація до 1991 р.?» , 1991 . , , ( ) , 0,0 10,0 20,0 30,0 40,0 50,0 72,4 27,6 0,0 0,0 18 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА Перепони в доступі до окремих архівів можуть бути спричине- ні тим, що вони знаходяться у підпорядкуванні органів безпеки, а не у віданні цивільної архівної установи. Прикладом може бути архів органів безпеки УРСР, який на сьогодні знаходиться в під- порядкуванні Служи безпеки України. Це є свідченням не тільки незавершеності процесів деінституціоналізації старих радянських соціальних інститутів, а й дисфункціональності нових. Згідно з Законом України «Про Службу безпеки України», СБУ повинна виконувати функції захисту державного суверенітету, конститу- ційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково- технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, від розвідувальної-підривної діяль- ності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попереджен- ня, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправ- них дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важли- вим інтересам України. Сьогодні ж ця інституція водночас виконує функції архівних інститутів, які повинні надавати максимальний доступ до інформації, яка в них зберігається. 56,7% опитаних експертів вважають оптимальним варіантом створення на базі архіву органів безпеки УРСР, який зараз знахо- диться в підпорядкуванні СБУ, окремої державної архівної уста- нови. 20% опитаних вважають, що цей архів має бути переданий в Інститут національної пам’яті, 10% експертів переконані, що цей архів має бути підпорядкований одній з центральних архівних установ. Наведені результати свідчать, що в Україні ще не завершили- ся процеси інституціоналізації архівів, які містять документи про злочини та репресії тоталітарного минулого. Вони мали б пройти цей процес та замінити репресивні інститути. Результати експерт- ного опитування свідчать, що у інституційному просторі водночас діють як залишки старих репресивних інститутів, так і нові, ще не до кінця інституціоналізовані архівні інститути. Це підтверджує тезу Є. Головахи та Н. Паніної про феномен подвійної інституці- оналізації у сучасному українському суспільстві. Прикладами та- 19 № 17Ірина Когут Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів кого стану справ є Галузевий державний архів СБУ та Галузевий державний архів МВС, що містять документи про злочини та ре- пресії у СССР. Обидва архіви є малодоступними для користувачів. Діаграма 6. Оптимальний варіант підпорядкування архіву органів безпеки УРСР, який зараз знаходиться в підпорядкуванні СБУ Результати опитування дозволяють твердити про реінституці- оналізацію репресивних інститутів, а не їх деінституціоналізацію. Галузевий державний архів МВС є одним із найбільш закритих, тобто виконує функцію не архівного інституту, а швидше репре- сивного, на основі якого він сформувався. Дещо інша ситуація з Центральним державним архівом гро- мадських об’єднань України та Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України. Ці архіви успішно пройшли процеси реінституціоналізації. За часів СССР ці інсти- туції також були архівними установами, перший був Централь- ним партійним архівом, а інший Центральним державним архівом Жовтневої революції, вищих органів влади та управління УРСР (раніше Центральний державний архів Жовтневої революції та соціалістичного будівництва УРСР). Тобто вже з самого початку створення ці соціальні інститути були покликані зберігати доку- менти та надавати інформацію для користувачів. Після розпаду СССР ці архіви перебрали фонди попередніх інституцій, але змі- 3,3 56,7 10,0 20,0 3,3 6,7 ' 20 МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА нили підхід у своїй роботі, відповідаючи на нову суспільну потре- бу доступу до раніше закритих матеріалів. Незавершеність процесів інституціоналізації архівних інсти- тутів, які містять документи про радянські злочини та репресії, означає, що досі існують перепони при доступі до документів з історії ХХ століття. Замість того, щоб інформація про конкретні злочини радянського тоталітарного режиму стала доступною ши- рокому колу громадян, вона досі приховується. Приховування інформації про злочини проти людяності не практикується в демократичних країнах. Тому необхідно змінити ситуацію, яка склалася в Україні, з обмеженням в доступі до історичних документів. Насамперед, потрібно завершити процес деінституціоналізації репресивних інститутів, тобто повністю лік- відувати історичні архівні підрозділи в архівах СБУ, МВС, Служ- би зовнішньої розвідки, залишивши у віданні силових структур лише їхні власні архіви, які утворилися після проголошення неза- лежності України. Документи, які знаходяться у віданні цих інсти- туцій, потрібно передати в окрему новостворену архівну установу або у вже існуючу, але таку, що успішно пройшла процеси реін- ституціоналізації. Для швидкої інституалізації архівних установ, що покликані надавати вільний доступ до архівів колишньої ре- пресивної системи, на нашу думку, необхідно розробити та при- йняти спеціальний нормативний акт, який законодавчо закріпить їхні основні функції та легітимізує поточні практики.

Феномен подвійної інституціоналізації українських архівів

Institution

Ähnliche Einträge