Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.)

Перемиська воєнна округа УПА «Сян» творилася в рамках взятого у 1943 р. загального курсу українського визвольного руху на збройну боротьбу. Базою для ВО 6 «Сян» була Перемиська область Організації Українських Націоналістів. Було створено штаб воєнної округи, а також більше десяти сотень УПА, які вел...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Мороз, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2012
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Період збройної боротьби ОУН та УПА
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/66555
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) / В. Мороз // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 259-335. — Бібліогр.: 440 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-66555
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-665552014-07-18T03:01:49Z Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Мороз, В. Період збройної боротьби ОУН та УПА Перемиська воєнна округа УПА «Сян» творилася в рамках взятого у 1943 р. загального курсу українського визвольного руху на збройну боротьбу. Базою для ВО 6 «Сян» була Перемиська область Організації Українських Націоналістів. Було створено штаб воєнної округи, а також більше десяти сотень УПА, які вели бойову діяльність, але восени 1944 р. з різних причин більшість з них були демобілізовані. В листопаді ВО 6 «Сян» як структурний підрозділ УПА-Захід була ліквідована, але у квітні 1945 р. знову відновлена в значно ширших межах. Такі зміни стали причиною суперечностей в історіографії щодо дати створення воєнної округи «Сян» та особливостей творення і діяльності відділів УПА в Перемищині та Лемківщині у 1944 р. Peremyshl’ military okruha (region) «Sian» (VO 6 «Sian») of Ukrainian Insurgent Army (UPA) was created within the taken in 1943 general course of the ukrainian liberation movement aimed in the armed struggle. The basis for VO 6 «Sian» Peremyshl’ region was the Ukrainian Nationalists Organization. The headquarters of military okruha and more than ten companies, which carried out combat activities, were created. Most of the military units were demobilized in October–November 1944 for various reasons. In November VO 6 «Sian» was liquidated as a structural unit of the UPA-Zakhid (UPA-West), but in April 1945 restored again in much wider borders. These changes have caused controversies in the historiography of the date of creation of military okruha «Sian» and features of the creation and activity of UPA in Peremyshl’ region and Lemkivshchyna in 1944. 2012 Article Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) / В. Мороз // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 259-335. — Бібліогр.: 440 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/66555 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА Мороз, В. Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Український визвольний рух
description	Перемиська воєнна округа УПА «Сян» творилася в рамках взятого у 1943 р. загального курсу українського визвольного руху на збройну боротьбу. Базою для ВО 6 «Сян» була Перемиська область Організації Українських Націоналістів. Було створено штаб воєнної округи, а також більше десяти сотень УПА, які вели бойову діяльність, але восени 1944 р. з різних причин більшість з них були демобілізовані. В листопаді ВО 6 «Сян» як структурний підрозділ УПА-Захід була ліквідована, але у квітні 1945 р. знову відновлена в значно ширших межах. Такі зміни стали причиною суперечностей в історіографії щодо дати створення воєнної округи «Сян» та особливостей творення і діяльності відділів УПА в Перемищині та Лемківщині у 1944 р.
format	Article
author	Мороз, В.
author_facet	Мороз, В.
author_sort	Мороз, В.
title	Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.)
title_short	Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.)
title_full	Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.)
title_fullStr	Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.)
title_full_unstemmed	Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.)
title_sort	перемиська воєнна округа упа «сян» (1944 р.)
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН та УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/66555
citation_txt	Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) / В. Мороз // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 259-335. — Бібліогр.: 440 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT morozv peremisʹkavoênnaokrugaupasân1944r
first_indexed	2025-07-05T16:47:25Z
last_indexed	2025-07-05T16:47:25Z
_version_	1836826278891618304
fulltext	259 Володимир Мороз Історик, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Перемиська воєнна округа УПА «Сян» творилася в рамках взятого у 1943 р. загального курсу укра- їнського визвольного руху на збройну боротьбу. Базою для ВО 6 «Сян» була Перемиська область Організації Українських Націоналістів. Було створено штаб воєнної округи, а також більше десяти сотень УПА, які вели бойову діяльність, але восе- ни 1944 р. з різних причин більшість з них були демобілізовані. В листопаді ВО 6 «Сян» як структурний підрозділ УПА-Захід була ліквідована, але у квітні 1945 р. знову відновлена в значно ширших межах. Такі зміни стали причиною суперечностей в історіографії щодо дати створення воєнної округи «Сян» та особливостей творення і діяльності відділів УПА в Перемищині та Лемківщині у 1944 р. Ключові слова: Організація Українських Націоналістів, Українська Повстансь- ка Армія, Воєнна округа «Сян», Закерзоння, Перемищина, Лемківщина, Друга світова війна. Volodymyr Moroz Peremyshl’ military okruha «Sian» (1944) Peremyshl’ military okruha (region) «Sian» (VO 6 «Sian») of Ukrainian Insurgent Army (UPA) was created within the taken in 1943 general course of the ukraini- an liberation movement aimed in the armed struggle. The basis for VO 6 «Sian» Peremyshl’ region was the Ukrainian Nationalists Organization. The headquar- ters of military okruha and more than ten companies, which carried out combat activities, were created. Most of the military units were demobilized in October– November 1944 for various reasons. In November VO 6 «Sian» was liquidated as a structural unit of the UPA-Zakhid (UPA-West), but in April 1945 restored again in much wider borders. These changes have caused controversies in the historiog- raphy of the date of creation of military okruha «Sian» and features of the creation and activity of UPA in Peremyshl’ region and Lemkivshchyna in 1944. Key words: Ukrainian Nationalists Organization, Ukrainian Insurgent Army, Military okruha (region, group) «Sian», Ukraine beyond the Curzon line, Peremyshl’ region, Lemkivshchyna, World War II. 260 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Діяльність ОУН і УПА на Перемищині в період німецької оку- пації не привертала значної уваги дослідників. Це було зумовлено, значною мірою, слабкістю організаційної діяльності та збройної бо- ротьби в цьому регіоні порівняно з іншими, на що були свої причини. На подібному марґінесі підпільної праці, а відтак і досліджень, були ще дві області краю Західні Українські Землі (ЗУЗ) — Холмщина і Буковина. Саме тому вже навіть перші дослідження про УПА, написані у повоєнні роки безпосередніми учасниками подій, май- же не торкаються військової праці на Перемищині у 1943—1944 рр. ПЕРЕМИСЬКА ВОЄННА ОКРУГА УПА «СЯН» (1944 р.) 261 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) 1 Лебедь М. УПА. — [Рим], 1946. — 127 c. 2 Чижевський В. Організація військової праці ОУН // Архів Центру досліджень ви- звольного руху (далі — АЦДВР). 3 В[ишитий] В. Хронологія Української Повстанчої Армія. — Частина І: (Х.1942— ХІІ.1943) // АЦДВР. 4 Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942—1952. — Мюнхен: Ціцеро, 1953. — 319 c. 5 Шанковський Л. Українська Повстанча Армія // Історія Українського війська. — Вінніпег, 1953. — С. 634—793. 6 Шанковський Л. Дії УПА і українського збройного підпілля на терені Перемищини 1944—1947 // Перемишль: західний бастіон України. — Ню-Йорк; Филаделфия, 1961. — С. 183—194. 7 Szcześniak A., Szota W. Droga do nikąd: działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce. — Warszawa, 1973. — S. 242. 8 Бутковський І. Організаційна структура УПА в час німецької окупації // До зброї. — 1954. — Вип. 24(37). — С. 2. 9 Штендера Є. Перша книга про Перемиський курінь УПА // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 13: Перемищина: Перемиський курінь УПА. Кн. перша: Денники відділу «Бурлаки» (Володимира Щигельського), «Ударники» 4, 94а. — Торонто, 1986. — С. 7—16. 10 Штендера Є., Потічний П. Друга книга про Перемиський курінь УПА // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14: Перемищина: Перемиський курінь УПА. Кн. друга: Денники сотні «Крилача» (Ярослава Коцьолка), «Ударники» 6, 96а. — Торонто, 1987. — С. 7—16. Йдеться про праці Миколи Лебедя (1946 р.)1, Василя Чижевського (1948 р.)2 та Василя Сидора (1948 р.)3. Подібна ситуація була і з дещо пізнішими монографіями Петра Мірчука (1953 р.)4 та Лева Шан- ковського (1953 р.)5. Більше уваги діяльності УПА на Перемищині Лев Шанковський приділив у статті (1961 р.)6, проте системного розгляду автор з об’єктивних причин зробити не міг, як теж до- пустився ряду помилок та не навів згадки про воєнну округу (ВО) «Сян» у 1944 р. Припущення, що на Закерзонні до 1945 р. УПА не мала власної окремої структури, а входила до сусідніх ВО «Маків- ка» та ВО «Буг», висловлювали польські автори Антоні Щесняк та Вєслав Шота7. Це при тому, що ще у 1954 р. І. Бутковський у нарисі про структуру УПА чітко вказав, що в УПА-Захід у 1944 р. діяло шість воєнних округ, зокрема і ВО 6 «Сян», до якої входила «Пере- мищина й Лемківщина, тобто південна частина тієї території, що пізніше в історії відограла велику ролю під назвою Закерзоння»8. Основні факти з діяльності ВО 6 «Сян» вперше подав і уза- гальнив у вступі до 13 тому «Літопису Української Повстанської Армії» Євген Штендера9. Він же, разом із Петром Потічним, у на- ступному томі проаналізував денник Ярослава Коцьолка10. 262 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Наступним кроком стала публіка- ція у 23 томі «Літопису УПА» (1992 р.) Модестом Ріпецьким нарису про ме- дичну службу Лемківського куреня, де значна увага присвячена його фор- муванню та діяльності у 1944 р.11 Зго- дом він опублікував у 33 томі «Літо- пису УПА» (2001 р.) ширшу розвідку під назвою «Історія куреня ‘Рена’»12. Щоправда, пишучи досить багато про створення і діяльність частин во- єнної округи «Сян», не згадував про неї і помилково вважав, що вона була створена тільки у 1945 р., а до того Лемківщина і курінь ‘Рена’ входили до ВО 5 «Маківка». В основу публіка- цій були покладені написані ним ще раніше спогади і нарис про початки куреня «Рена», якими користувався теж Степан Ґоляш при підготовці статті про діяльність УПА в Бескиді13. Відповідно, помилки в обох авторів однакові. Першою працею, де системно розглянуто структуру, ка- дри та діяльність ОУН і УПА періоду збройної боротьби 1940— 1950-х рр., були довідники Петра Содоля «Українська Повстанча Армія, 1943—49» (1994—1995 рр.)14. Належну увагу тут присвяче- но і ВО «Сян», зокрема, названо її керівний склад, підрозділи та їх командирів. З розвідок про життя та діяльність представників командного складу на увагу заслуговують нариси про Якова Чор- нія15, Михайла Ґуштака16, Василя-Мартина Мізерного17, Володи- Яків Чорній - ‘Ударник’ 11 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 23: Медична опіка в УПА. — Торонто, 1992. — С. 103—140. 12 Ріпецький М. Історія куріня «Рена» // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33: Taктичний вiдтинoк УПА 26-ий «Лeмкo»: Лeмкiвщинa i Пeрeмищинa (Дoкумeнти i мaтeрiяли). — Торонто; Львів, 2001. — С. 100—136. 13 Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді // Лемківщина. Земля — люди — історія — культура. — Т. І. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1988. — С. 212—240. 14 Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—49. Довідник. — Нью-Йорк: Пролог, 1994. — 199 c.; Його ж. Українська Повстанча Армія, 1943—49. Довідник ІІ. — Нью-Йорк: Пролог, 1995. — 295 c. 263 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) мира Щигельського18, Степана Сте- бельського19 та Василя Шишканинця20. Активізація досліджень історії ОУН і УПА в останні десятиліття при- вела до значного розширення їх те- матики. Почали з’являтися публіка- ції, автори яких приділяють значну увагу діяльності УПА на Перемищині у 1944 р. Так, Ґжеґож Мотика розгля- дає діяльність ОУН і УПА в Бескидах на території Польщі, звертаючи увагу на її протипольську складову, зокрема і в 1944 р.21. Найбільше уваги цій темі приділив польський дослідник Мєчис- лав Самборський22. Щоправда, він, ба- зуючись на деяких суперечливих дру- горядних джерелах, відстоює позицію А. Щесняка та В. Шоти та безпідставно заперечує існування у 1944 р. як Перемиської області ОУН, так і ВО 6 «Сян», ігноруючи основний масив джерел з цього питання. При цьому М. Самборський оперує щодо даного періоду назвою «Організація Українських Націоналістів самостійників-дер- жавників» (ОУН СД), яка насправді вживалася тільки півроку — від лютого до серпня 1943 р.23. Володимир Павлик - ‘Ірка’ 15 Лопадчак Ф. Яків Чорній-«Ударник» // Спогади вояків УПА та учасників збройно- го підпілля Львівщини та Любачівщини. — Торонто; Львів: Літопис УПА, 2003. — С. 371—380. 16 Дем’ян Г. Михайло Ґуштак-«Євген» // Дем’ян Г. Бандерівці. — Кн. 1. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2000. — С. 31—35. 17 Дем’ян Г. Мартин Мізерний-«Рен» // Шлях перемоги. — 1994. — 8 жовтня. — Ч. 41. — С. 5. 18 В’ятрович В. Сотенний «Бурлака» // Сотенний «Бурлака». — Львів: Літопис, 2000. — С. 12—70. 19 Потічний П. Вступ // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 30: Крізь сміх заліза (Хроніки). — Торонто; Львів, 2000. — С. 9—29. 20 Ципук В. Василь Шишканинець-«Бір» // Шлях перемоги. — 1998. — 18 березня. — С. 5. 21 Motyka G. W kręgu «Łun w Bieszczadach». — Warszawa: Rytm, 1999. — S. 53—61. 22 Samborski M.Oddziały UPA w Przemyskiem i Bieszczadach w roku 1944. Obwód (okręg) OUN-SD w Przemysliu i 6 WO «Sian» // Rocznik Przemyski. — Przemyśl, 2008. — Z. 4. — S. 195—225. 23 Мороз В. Вступ // Літопис УПА. Нова серія. — Т. 17: Осип Дяків-«Горновий». Документи і матеріали. — Київ; Торонто, 2011. — С. 74. 264 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Подібні недоліки є і в працях сучас- них українських істориків. Наприклад, у монографії Нестора Мизака, вида- ній у 2011 р. і присвяченій УПА-Захід, вказується, що ВО 6 «Сян» створена у березні 1945 р.24. Щоправда, при цьо- му автор згадує про командний склад цієї воєнної округи періоду 1944 р.25, а навіть про її приєдання до ВО 2 «Буг». Щоправда, робить це з дивним твер- дженням: «У період важких боїв од- ночасно відбувалася реорганізація 2-ї ВО «Буг». Робилася спроба приєднати до округи 6-ту ВО «Сян». Був навіть наказ Ч. 9/44 від 25.11.1944 p., однак він не був виконаний через те, що ВО «Сян» потрібне було окреме керівни- цтво, щоб охопити велику територію»26. При цьому Н. Мизак по- силається на вступ до 12 тому нової серії «Літопису УПА», де насправді вказані інші причини, чому наказ УПА-Захід ч. 9/44 від 25.11.1944 p. не був втілений в життя27. Такій плутанині годі диву- ватися, бо з 13 наказів УПА-Захід, які збереглися (всього їх було 21), автор посилається лише на один. Іншої помилки допускається Володимир В’ятрович, стверджу- ючи, що творення сотень ВО 6 «Сян» почалося щойно у липні 1944 р. і причиною цього був наплив людей через намагання уник- нути призову в Червону армію чи репресій з боку радянської вла- ди28. Насправді ж цей фактор тільки стимулював розростання по- встанських відділів, тоді як підготовка та початок їх формування Мартин-Василь Мізерний - ‘Рен’ 24 Мизак Н. УПА-«Захід» і збройне підпілля ОУН у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу у 1942—1960 pp. — Чернівці; Торонто: Прут, 2011. — С. 93, 106, 275. 25 Там само. — С. 286, 290. 26 Мизак Н. УПА-«Захід» і збройне підпілля ОУН у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу у 1942—1960 pp. — Чернівці; Торонто: Прут, 2011. — С. 125. 27 Мороз В. Вступ // Літопис УПА. Нова серія. — Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матеріали. 1943—1952. Кн. 1. — Київ; Торонто, 2009. — С. 27. 28 В’ятрович В. Український визвольний рух на Закерзонні в 1944—1947 роках // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2008. — Зб. 12. — С. 184. 265 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) почалися швидше і були зумовлені загальною стратегією Проводу ОУН і Головного командування УПА на розгортання збройної бо- ротьби. Те ж саме стосується і хибного твердження Г. Мотики про те, що відділи УПА в Бескидах почали творитися влітку 1944 р. для боротьби з поляками29. Помилкові уявлення польських та українських дослідників щодо ВО 6 «Сян» періоду 1944 р. тільки збільшують актуальність докладного опрацювання теми, яка так і не знайшла досі свого належного висвітлення. Джерельна база, яка стосується цього питання, доволі бага- та, хоча документів ВО 6 «Сян» збереглося лише кілька. Це накази ч. 1 і ч. 2 (обидва від 14.08.1944 р.) за підписом командира ‘Муш-‘Муш-Муш- ки’ і шефа штабу ‘Піка’30, звіт за 9.10—20.11.1944 р. за підписом командира ‘Ударника’31. До документації ВО 6 «Сян» можна від- нести ще такі документи: 1) денник чотового Ярослава Коцьолка- ‘Крилача’ за 23 липня — 1 листопада 1944 р.32, який є базовим для хронології діяльності сотень ‘Лиса’, куренів ‘Бурлаки’, ‘Рена’ і ‘Євгена’; 2) звіт сотні «Дружинники 2» за 26.07—15.10.1944 р.33. Склад і маршрут карпатського рейду загону «Рена» відображений в огляді діяльності УПА-Захід за ІІ пол. 1944 — І пол. 1945 рр.34, передрукованому з деякими неточностями у 33 томі «Літопису УПА»35. В цьому ж томі є ряд інших інформацій, які стосуються ВО 6 «Сян» періоду 1944 р. Цінні документи знаходяться у збірці Миколи Лебедя, яка зараз зберігається в Архіві Центру дослі- джень визвольного руху. Доповнюють джерельну базу радянські документи: доповідні записки Дрогобицького обласного комітету 29 Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942—1960. — Warszawa: Rytm, 2006. — S. 396. 30 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі — ЦДАВО України). — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 12. — Арк. 1—2. 31 Там само. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 4—8. 32 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14: Перемищина: Перемиський ку- рінь УПА. Кн. друга: Денники сотні «Крилача» (Ярослава Коцьолка), «Ударники» 6, 96а. — Торонто, 1987. — С.27—56. 33 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі (1944—1947 рр.). — Київ, 2000. — С. 27—32. 34 Instytut pamięći narodowej, Biuro Udostępniania (dalej — IPN BU) 1552/18. — K. 225—228. 35 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33: Taктичний вiдтинoк УПА 26- ий «Лeмкo»: Лeмкiвщинa i Пeрeмищинa (Дoкумeнти i мaтeрiяли). — Торонто; Львів, 2001. — С. 67—71. 266 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА КП(б)У та Дрогобицького обласного управління НКВД36, а також прикордонних військ37. За браку документів зростає вага інших джерел, насамперед протоколів допитів та спогадів. До найцінніших належать зізна- ння Володимира Павлика38, Збігнєва Левицького39, Володимира Щигельського40, Михайла Ґуштака41, Василя Скворцова42, Олекси Луцького43. Доповнююче значення мають матеріали зізнань Василя Галаси44, Марії Савчин45, Михайла Корецького46, Іванни Кизими47 та інших. Доволі багатою є мемуарна спадщина, початок якій покладе- но ще в кінці 1940-х рр. командирами Степаном Стебельським48, Олексою Конопадським49 та Данилом Рудаком50. Базовими є спо- гади керівника підпілля Перемиської області ОУН Василя Галаси51 та його дружини Марії Савчин52. Досить розлогу характеристи- 36 Архів Управління служби безпеки України у Львівській області (далі — Архів УСБ України у Львівській обл.). — Спр. 738. — Т. 1. 37 Пограничные войска СССР в Великой Отечественной войне. 1942—1945. — Москва: Наука, 1976. — С. 697—700. 38 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9: Боротьба проти повстанського руху і націо- налістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944—1945. — Київ; Торонто, 2007. — С. 532—569. 38 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 570—591. 39 Instytut pamięći narodowej w Rzeszowie (dalej — IPN Rz) 046/723. — K. 74—101; IPN Rz 122/226. — K. 106—148. 40 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі — ГДА СБ України). — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. — Арк. 185—191. 41 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. 42 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 267—391; ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67418. 43 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 74914фп. 44 Там само. — Спр. 55204фп. 45 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. 46 Там само. — Спр. П-26783. 48 Хрін С. Крізь сміх заліза // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 30: Крізь сміх заліза (Хроніки). — Торонто; Львів, 2000. — С. 59—201. 49 Спомини чотового Островерха // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 30: Крізь сміх заліза (Хроніки). — Торонто; Львів, 2000. — С. 207—367. 50 Чорний. Бій у Ліщаві Горішній // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 4: Чорний Ліс: видання команди Станиславівського тактичного відтинка УПА, 1947—1950 роки. Книга друга: 1947—1948. — Торонто, 1987. — С. 41—43. 51 Галаса В. Наше життя і боротьба. — Львів: Мс, 2005. — 272 с. 52 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28: Савчин М. Тисяча доріг. — Торонто; Львів, 1995. — 598 с. 267 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) ку формування та діяльності відділів УПА у ВО 6 «Сян» подали Дмитро Грицько-Цяпка53, Іван Дмитрик54, Степан Дубницький (Андрій Кілко)55 та Іван Гарасимів56. Про створення у верхів’ях Сяну військового підрозділу ОУН(м), т. зв. «Партизанського за- зв. «Партизанського за-зв. «Партизанського за- гону ім. гетьмана Павла Полуботка» та його включення до куреня ‘Рена’ йдеться, зокрема, у спогадах його командирів Костя Гім-Рена’ йдеться, зокрема, у спогадах його командирів Костя Гім-’ йдеться, зокрема, у спогадах його командирів Костя Гім- йдеться, зокрема, у спогадах його командирів Костя Гім- мельрайха57 та Степана Касіяна58. При підготовці розвідки допомогу надали дослідники Олек- сандр Вовк, Руслан Забілий, Василь Ільницький та Сергій Музи- чук, використано матеріали Центру досліджень визвольного руху та видавництва «Літопис УПА». Українська Народна Самооборона ІІІ конференція ОУН у лютому 1943 р. прийняла рішення про розгортання збройної боротьби. Відповідно, навесні 1943 р. в Га- личині почала творитися військова формація під назвою Україн- ська Народна Самооборона (УНС). Її командиром призначений пор. Олекса Луцький-‘Беркут’. На базі крайової військової референту-‘Беркут’. На базі крайової військової референту-Беркут’. На базі крайової військової референту-’. На базі крайової військової референту-. На базі крайової військової референту- ри ОУН він сформував штаб УНС, призначив обласних команди- рів. Протягом травня—липня 1943 р. в кількох регіонах Галичини були створені перші повстанські відділи, а вже у липні—серпні вони отримали перший бойовий досвід59. В Перемиській області організаційна праця, зокрема і у вій- ськовій ділянці, станом на весну 1943 р. була слабка. На це вплину- ли арешти німцями ряду чільних членів, зокрема двох підряд об- ласних провідників ОУН: Юліана Щирби-‘Щасливого’ та Семена 53 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько. — Львів, 1996. — 295 с. 54 Дмитрик І. Записки українського повстанця в лісах Лемківщини. — Львів: Червона Калина, 1992. — 160 с. 55 Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині. Спогади про Закерзоння. — Тернопіль: Джура, 2004. 56 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29: Гарасимів І. З юнацьких мрій — у ряди УПА. — Торонто; Львів, 1999. — 330 с. 57 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 15: Гіммельрайх К. Спогади коман- дира відділу особливого призна¬чення «УПА-Схід». — Торонто, 1987. — 270 с. 58 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка // На зов Києва. Український націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і докумен- тів. — К.: Дніпро, 1993. — С. 492—514. 59 Мороз В. Українська Народна Самооборона (УНС) на терені Дрогобицької облас- ти (1943 рік) // Визвольний шлях. — 2000. — Кн. 6. — С. 54—72. 268 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Левицького-‘Сокола’60. При цьому, за твердженням крайового вій- ськового референта ЗУЗ у 1942—1943 рр. сотн. Луки Павлишина- ‘Наборовського’-‘Климчука’-‘Вовка’, обласної військової референ-Наборовського’-‘Климчука’-‘Вовка’, обласної військової референ-’-‘Климчука’-‘Вовка’, обласної військової референ--‘Климчука’-‘Вовка’, обласної військової референ-‘Климчука’-‘Вовка’, обласної військової референ-Климчука’-‘Вовка’, обласної військової референ-’-‘Вовка’, обласної військової референ--‘Вовка’, обласної військової референ-‘Вовка’, обласної військової референ-Вовка’, обласної військової референ-’, обласної військової референ-, обласної військової референ- тури в Перемищині взагалі не було61. Для подолання наслідків арештів перемиська обласна орга- нізація була підсилена досвіченими підпільниками з інших регі- онів Галичини. Зокрема, на пост обласного провідника у травні 1943 р. призначений Василь Галаса-‘Зенон’-‘Дніпровий’-‘Зенович’- ‘Орлан’, який перебрав обов’язки на місці у липні. Того ж року прибули на пост окружного провідника Перемищини Петро Кавуза-‘Крилач’-‘Урзус’-‘Тарас’-‘Руслан’, Сяніччини — Микола Радейко-‘Хмель’-‘Зорич’-‘Хміль’-‘Чалий’; обласного референта Служби безпеки — Микола Дутка-‘Соловій’-‘Осип’; окружного референта жіноцтва Перемищини — Наталка Козакевич-‘Сіра’, в березні 1944 р. на пост обласного референта Українського Черво- ного Хреста (УЧХ) — Віра Лемеха-‘Рогніда’62. Область (криптонім «Олімп») складалася із трьох округ: Пере- миської (Бірчанський, Добромильський, Перемиський і Мостись- кий повіти), Сяноцької (Ліський, Сяноцький, Горлицький, Яс- лоський, Короснівський повіти) та Ярославської (Білгорайський, Синявський і Радимнівський повіти)63. З метою конспірації назви територіальних організаційних одиниць теж були закодовані. На- приклад, Перемиська округа мала криптоніми «Вулкан», «Пороги» та «Холодний Яр», Ярославська — «Батурин», Сяноцька — «За- поріжжя»; Бірчанський повіт — «Барвінський», «Богуслав», До- бромильський — «Долина», «Данило»; Мостиський — «Могила», «Михайло»; Перемиський — «Пороги», Радимнівський — «Севас- топіль», Синявський — «Мальта», Білгорайський — «Балка»; міс- то Перемишль — «Петро». 60 Левицький С. Моя діяльність в ОУН // Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник. — Т. 2. — Торонто; Нью-Йорк; Лондон; Сидней; Бережани; Козова, 1998. — С. 231; ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк. 121; Залучник ч. 1. Друг Щасливий // АЦДВР. — Ф. 9 (Збірка документів Миколи Лебедя; не описаний). 61 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-25020. — Арк. 28. 62 Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 47—48; Лемеха В. Пильнуй, Україно, пильнуй! — Львів, 1998. — С. 33, 35; Кристенсен IPN Rz 051/301. — K. 107. 63 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 537; IPN Rz 051/301. — K. 27; ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 74914фп. — Т. 1. — Арк. 42—43; Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 41. 269 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Оскільки можливості для належної організації військової спра- ви були обмежені, то на початковому етапі творення повстанських відділів Перемищина і Лемківщина в структурі УНС були приєд- нані до Дрогобиччини64. Тут обласним командиром в кінці травня 1943 р. був призначений Лука Павлишин-‘Мавчин’ і працював на цьому посту до кінця року65. Під його керівництвом формувалися три курені УНС із планованою чисельністю по 300 вояків кожен: один на Сколівщині, другий — на Турківщині—Старосамбірщині і третій — в околицях Сянока, тобто на території Перемиської об- ласті. Щоправда, у своїх досить докладних спогадах Л. Павлишин майже не подав інформації про цей останній підрозділ, оскільки його не відвідував, лише повідомив про його наявність, команди- ра та сутички з поліцією66. Поза тим інших згадок про цей відділ УНС на Перемищині немає, що дає підстави стверджувати, що він не розвинувся в по- вноцінну військову одиницю і припинив своє існування. Перші два відділи УНС Дрогобицької області у дещо кращих умовах розви- нулися станом на осінь 1943 р. до півкуренів (по дві сотні в кожно- му)67. Можна припускати, що відділ на Перемищині щонайбільше досягнув стану неповної сотні. Створення ВО 6 «Сян» Провід ОУН 5 грудня 1943 р. прийняв рішення про розширення дії УПА на Галичину і, відповідно, формування на базі УНС УПА- Захід68, першим командиром якої став ‘Беркут’, якого 26 січня 1944 р. змінив Василь Сидор-‘Шелест’-‘Вишитий’. Протягом груд- ня—січня тривали організаційні заходи, пов’язані зі створенням 64 Павлишин Л. «На грані двох світів…». Спогади військовика-бандерівця. — Львів: Сполом, 2010. — С. 216; Щеглюк В. «Як роса на сонці». Політичний роман-хроні- ка, написаний на основі спогадів колишнього діяча ОУН-УПА Л. С. Павлишина. — Львів, 1992. — С. 95. 65 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-25020. — Арк. 43, 46. 66 Павлишин Л. «На грані двох світів…» — С. 217—224; Щеглюк В. «Як роса на сон- ці»… — С. 103. 67 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-25020. — Арк. 43, 46; Чижевський В. Організація військової праці ОУН… — С. 13—14. 68 Мороз В. До початків діяльності Української Головної Визвольної Ради // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2007. — Зб. 10: До 100-річ- чя від дня народження Романа Шухевича. — С. 213—222. 270 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Головного Військового Штабу (ГВШ) та крайових військових шта- бів (КВШ), визначенням основних засад створення та діяльності УПА. За підписом ‘Беркута’ 20 січня 1944 р. видано наказ ч. 1, в якому зазначено: «Терен військового діяння УНС називається УПА-Захід. Крім нової назви УПА-Захід можна вживати і старої назви УНС»69. В цьому та інших наказах та інструкціях з січня— лютого визначалися основні засади праці, зокрема, підпорядку- вання командирів воєнних округ не тільки крайовому військовому штабові (у військових справах), а й обласним провідникам ОУН (у політичних і теренових справах, а також взаєминах з іншими референтурами). На нижчому рівні командири УПА підпорядко- вувалися тільки своїм зверхникам70. З цього видно, що основною одиницею УПА-Захід визначено воєнні округи (ВО), які територі- ально та організаційно співвідносилися із областями ОУН. Кожна ВО отримала свої порядковий номер і назву. Зокрема, Перемиська воєнна округа мала номер 6 та назву «Сян» (скорочено — ВО 6 «Сян»). Коли безпосередньо було започатковано формування команд- ного складу та творення збройних відділів на Перемищині — точ- но невідомо. Зокрема, немає інформації і про дату призначення її першого командира — хор. Якова Чорнія-‘Ударника’-‘Кулі’- ‘Мушка’. Він під час німецької окупації служив в українській по- ліції, керуючи нею в Пикуличах під Перемишлем, а відтак у До- бромилі71. В. Галаса у спогадах писав, що призначив ‘Ударника’ військовим референтом Перемиської обл. ОУН після свого повер- нення з наради обласних провідників ЗУЗ, яка відбулася восени 1943 р. в с. Мелна Рогатинського р-ну72. А вже у березні 1944 р. призначено заступника обласного військового референта, який одночасно зайняв пост шефа штабу ВО 6 «Сян». Ним став сотен- ний ДУН пор. Володимир Павлик-‘Ірка’-‘Пік’-‘222’73. На цей час ‘Ударник’ вже виконував свої обов’язки. Найближчими їхніми співробітниками мали стали окружні військові референти, проте в Ярославській окрузі ця посада була 69 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 94. 70 Там само. — Арк. 94—103. 71 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 537, 545. 72 Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 47. 73 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 536—537, 542, 558, 561, 565. 271 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) вакантна і працю виконував за сумісництвом один з керівників цивільної мережі ОУН (напевне, таки окружний провідник ‘Ар- пад’). В Сяноцькій (Лемківській) окрузі Мартин-Василь Мізерний, який займав цей пост, в кінці березня був заарештований ґеста- по. Належна база для розгортання праці була тільки у Перемись- кій окрузі ОУН, військову референтуру якої очолював Василь Цебеняк-‘Богдан’74. Новопризначені керівники ВО спільно зі співробітниками військової референтури протягом березня—червня 1944 р. про- вели ряд нарад з налагодження праці у військовій ділянці. Так, у березні в Боршевичах біля Нижанкович відбулася нарада вось- ми військових референтів з терену Перемиської округи ОУН, яку провели ‘Орлан’, ‘Куля’, ‘Ірка’ і ‘Богдан’. ‘Богдан’ доповів про стан військової роботи в окрузі, ‘Ірка’ визначив напрям- ки праці референтури у справах вишколу, збереження чоло- вічого населення від вивозу німцями, несення варти по селах, організування криївок; ‘Куля’ проінструктував про військовий вишкіл членів ОУН, зокрема, про потребу підібрати вишкіль- ників в окрузі та повітах75. Наступна нарада з подібним складом учасників відбулася в кінці травня або на початку червня в Ти- совій. Вона тривала 2-3 дні за участі 12 осіб. Вели нараду ‘Куля’, ‘Ірка’ та ‘Богдан’76. У всіх повітах та районах Перемиської округи були відповідні референти, а в повітах — також вишкільники77. В інших округах праця фактично стояла, тому першочерговим завданням для її успішного розгортання навесні 1944 р. було укомплектування вій- ськової референтури (у ІІ пол. 1944 р. більш поширеною стала назва «організаційно-мобілізаційна референтура», скорочено — «орг- моб»). Непогані перспективи праці були у ІІІ повіті Ярославської округи, де енергійний повітовий провідник Іван Молодій-‘Косар’ виконував обов’язки і коменданта самоборони, й інструктора ви- школів. Він оцінював мілітарні можливості ОУН з самообороною та українською поліцією, на яку був вплив, на щонайменше 800 гвин- 74 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 538, 541; Кристенсен К. Волю Україні. Розповідь про Миколу Радейка. — К.: Смолоскип, 1999. — 68—69. 75 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 539—540. 76 Там само. — С. 538. 77 Там само. — С. 540. 272 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА тівок78. Проте труднощі зв’язку з Перемишлем, інертність керівни- цтва та загибель окружного провідника ‘Арпада’ в облаві в кінці липня 1944 р. та загалом брак командирських кадрів перешкодили створенню відділів УПА в цьому терені ще влітку того року. До Сяноцької округи перекинуто в липні 1944 р. ‘Богдана’, якого, ймовірно, ще тоді, в Перемищині замінив Михайло Ковальський- ‘Крісовий’79. Українська поліція на Перемищині значною мірою перебувала під впливом ОУН80. Чисельний стан поліції у Перемиському крайсі Л. Шанковський оцінював на 308 осіб, розкиданих по 41 станиці81. За оцінками сучасного дослідника Сергія Музичука, чисельність української поліції в Перемиському та Сяноцькому крайсах скла- дала на 1 травня 1944 р. 202 і 148 осіб відповідно. Ще 99 україн- ських поліцистів було розкидано по станицях Західної Лемківщи- ни в крайсах Кросно, Ясло і Новий Сонч. Проте перехід поліцистів у ліс наражував на репресії з боку німців їхні родини та вже ув’язнених представників української громади, роблячи обидві ці категорії по суті закладниками. Яскра- вим прикладом є перехід в підпілля станиці української поліції з Лютовиськ 29 березня 1944 р. Тоді поліцисти на чолі з повітовим інспектором Осипом Урбаном інсценізували напад на себе нібито польського підпілля і перейшли в УПА82. За це німцями 24 квітня в Тарнові були розстріляні 10 членів і симпатиків ОУН, зааре- штованих незадовго до цього, зокрема окружний організаційний референт ОУН Сяніччини Михайло Фаль-‘Остап’, член окружно- го проводу Іван Черешнівський, повітовий провідник Сяніччини Володимир Сивик, районний провідник Антін Москалик та ін. (всі затримані у березні 1944 р.)83. Загалом в березні—квітні 1944 р. за 78 Молодій І. Пискоровичі, Пискоровичі… моя любов, моє горе // Закерзоння. Спомини вояків УПА. — Варшава: Тирса, 1997. — Т. ІІІ. — С.136, 139. 79 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 34: Лемківщина і Перемищина. Політичні звіти (Дoкумeнти). — Торонто; Львів, 2001. — С. 335. 80 Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді… — С. 212; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 55. 81 Шанковський Л. Дії УПА… — С. 186. 82 Спомини чотового Островерха… — С. 218—219. 83 Німецький терор на ЗУЗ (продовження вісток зі ЗУЗ за час від січня до липня 1944 р.). — С. 5 // АЦДВР. — Ф. 9 (Збірка документів Миколи Лебедя; не описа- ний); ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 47. — Арк. 176. 273 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) доносами поляків ґестапо в Сяноку, Балигороді та Одреховій за- арештувало 38 осіб, зокрема між 15 і 27 березня — окружного коменданта української поліції в Сяноку, окружного військового референта ОУН М.-В. Мізерного84. Березневі арешти дуже серйозно ослабили організаційну ме- режу на Лемківщині. За твердженням працівника Служби безпеки крайового проводу ОУН ЗУЗ М. Ріпецького, який прибув сюди в травні 1944 р. із завданнями по лінії СБ, на Сяніччині залишив- ся діючим тільки один районний провідник та два підрайонних85. Арешту уникнув також окружний провідник ‘Хмель’, який до- здавав іспити у Львові і бував на Лемківщині тільки наїздами86. Для відновлення праці в кінці травня 1944 р. в Сяніччину призна- р. в Сяніччину призна-р. в Сяніччину призна- чені окружний референт СБ ‘Луговий’, провідники Ліського пові- ту Володимир Кіт-‘Постріл’-‘Ігор’ та Сяноцького повіту Микола Залізняк-‘Говерля’87. В таких умовах ОУН не могла серйозно розраховувати на свої впливи серед поліцистів, поки Перемищина залишалася в руках німців. Кадри для повстанських відділів слід було шукати деінде. При цьому поліцисти — члени і симпатики організації — надавали допомогу при створенні УПА. Наприклад, комендант української поліції в містечку Бірча Іван Гарабач був повітовим військовим ре- ферентом ОУН Бірчанщини (в підпіллі — ‘Пастернак’, ‘Старий’, ‘Сцибишевський’, ‘Явір’) і викладав зброєнавство на військових вишколах ОУН88. В тому ж повіті військовим інструктором був працівник волосної управи Бірчі Пришляк-‘Мак’, який викладав польову службу та картографію89. Поза українською поліцією серйозного кадрового резерву осіб з військовим вишколом організація в області не мала. Тому при 84 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 71. — Арк. 160; Німецький терор на ЗУЗ… — С. 2; IPN Rz 046/723. — K. 91; Сергійчук В. Український здвиг. — Т. І: Закерзоння. 1939—1947. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2004. — С. 304. 85 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 103. 86 Кристенсен К. Волю Україні… — С. 65—67. 87 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 103; Дем’ян Г. Володимир Кіт-«Ігор», «Постріл», «Гомін» // Шлях перемоги. — 1995. — 4 березня. — Ч. 8. — С. 5. 88 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 546, 575, 578; Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] // Закерзоння. Спомини вояків УПА — Т. 4. — Варшава: Тирса. 1998. — С. 192. 89 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 546; Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] — С. 192. 274 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА творенні повстанських відділів розраховували на допомогу сусід- ніх теренів, а також на місцевих членів та симпатиків ОУН, ви- школених власними силами. Зокрема, від 1943 р. в Сяніччині діяла боївка СБ ОУН, яку очолював ‘Бойко’, а після його загибелі у бо- ротьбі з німцями — ‘Лемко’90. Боївка ОУН з кількома роями діяла від березня 1944 р. і у Мостиському повіті91. Крім ‘Ірки’, в Перемищину був скерований у травні 1944 р. ще один колишній легіонер — Василь Фединський-‘Павук’, який до середини квітня командував сотнею «Булава» у Дрогобицькій ВО 5 «Маківка»92. Він був введений до штабу ВО 6 «Сян»93. Щоправда, його конкретні обов’язки точно невідомі. Наприклад, керівник пункту зв’язку штабу З. Левицький називав його керівником жан- дармерії94, М. Савчин — інтендантом95. Натомість В. Павлик зізнавав спочатку, що ‘Павук’ працював у штабі при ‘Кулі’, відтак — що виконував обов’язки військовика Перемиської округи, організував- ши військову школу на чолі з Михайлом Дудою-‘Громенком’96. Сам ‘Громенко’ прибув в Перемищину на початку 1944 р., ске-‘Громенко’ прибув в Перемищину на початку 1944 р., ске-Громенко’ прибув в Перемищину на початку 1944 р., ске-’ прибув в Перемищину на початку 1944 р., ске- прибув в Перемищину на початку 1944 р., ске- рований ‘Шелестом’ на пост командира сотні УПА, яку мав орга-‘Шелестом’ на пост командира сотні УПА, яку мав орга-Шелестом’ на пост командира сотні УПА, яку мав орга-’ на пост командира сотні УПА, яку мав орга- на пост командира сотні УПА, яку мав орга- нізувати97. У червні на керованому ним вишколі біля Тростянця в Бірчанщині навчалося близько 40 учасників98. На Перемищину також скеровано частину випускниць три- тижневого розвідчого курсу, організованого під Львовом у трав- ні 1944 р. керівником розвідувального відділу КВШ УПА-Захід хор. Володимиром Свидницьким-‘Сергієм’-‘Арсеном’. Серед них була Ольга Мороз-‘Малуша’, яка у липні через обласну УЧХ ‘Рог-‘Малуша’, яка у липні через обласну УЧХ ‘Рог-Малуша’, яка у липні через обласну УЧХ ‘Рог-’, яка у липні через обласну УЧХ ‘Рог-, яка у липні через обласну УЧХ ‘Рог-‘Рог-Рог- ніду’ встановила контакт із ‘Кулею’ та перейшла у його підпо-’ встановила контакт із ‘Кулею’ та перейшла у його підпо- встановила контакт із ‘Кулею’ та перейшла у його підпо-‘Кулею’ та перейшла у його підпо-Кулею’ та перейшла у його підпо-’ та перейшла у його підпо- та перейшла у його підпо- рядкування99. 90 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 107; Протокол ч. 1. Павлишин Ілля- «Чорний» // АЦДВР. — Ф. 9 (Збірка документів Миколи Лебедя; не описаний). 91 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 47. — Арк. 172. 92 Спомини чотового Островерха… — С. 219; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 58. — Арк. 115. 93 Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 46. 94 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 572, 588. 95 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 65. 96 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 542, 544, 546. 97 Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 50—52. 98 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 542, 544; Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] — С. 193. 99 IPN WR 038/102, t.1. — K. 15. 275 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) В розпорядження ‘Ірки’ у ВО 6 «Сян» в середині червня 1944 р. направлено групу випускників підстаршинської школи «Олені» чисельністю 20 осіб під керівництвом ‘Гада’. До неї вхо- дили, зокрема, Юрій Стеф’юк-‘Глинка’, Михайло Білик-‘Граб’, Петро Гнатюк-‘Дорош’, Михайло Процко-‘Крамаренко’, Василь Мартиняк-‘Морозенко’, Іван Гарасимів-‘Палій’, Степан Зорій- ‘Туча’, а також ‘Бук’, ‘Вовк’ (можливо, Михайло Вальчишин), ‘Довбня’ та ін.100. Прибувши в околиці с. Ямна Долішня у липні того ж року, вони були розкинені по навколишніх селах для військово- го вишколу навобранців101. ‘Гад’ у серпні—вересні 1944 р. працю-‘Гад’ у серпні—вересні 1944 р. працю-Гад’ у серпні—вересні 1944 р. працю-’ у серпні—вересні 1944 р. працю- у серпні—вересні 1944 р. працю- вав у військовій референтурі та жандармерії в Бірчанщині102. Військова підготовка впроваджувалася в Службі безпеки ОУН. Зокрема, в обласній боївці СБ інструктором був Омелян Сенишин- ‘Прут’, який загинув від кулі німецького жандарма в Добромилі 20 травня 1944 р.103, Інструкторська конференція із 12-15 есбіс- тами на тему військових вишколів у березні—квітні відбулася в Губичах біля Добромиля. Її вели ‘Орлан’, ‘Осип’ та ‘Ірка’104. Вій- ськовою підготовкою займалися навіть жінки. Так, у травні 1944 р. на вишколі провідних працівниць УЧХ від району і вище, крім ор- ганізаційних і санітарних питань, учасниці вивчали також зброєз- навство під керівництвом інструктора Івана Сидія-‘Зруба’, якого невдовзі перед тим теж прислали в Перемищину105. Невдовзі УПА на Перемищині отримала допомогу від ін- ших теренів. Під час інспекції відділів в Чорному Лісі на Ста- ниславівщині 27 червня ‘Шелест’ доручив сотням ‘Змії’ к-ра хор. Василя Андрусяка-‘Різуна’, «Месники» к-ра ст. бул. Олек-‘Різуна’, «Месники» к-ра ст. бул. Олек-Різуна’, «Месники» к-ра ст. бул. Олек-’, «Месники» к-ра ст. бул. Олек-, «Месники» к-ра ст. бул. Олек- 100 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 36617фп. — Т. 1. — Арк. 46—48; IPN BU 1552/6. — K. 94—95; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 51—52, 56, 67, 289—298; Повстанські могили. — Т. І. — Варшава; Торонто: Український Архів, Літопис УПА, 1995. — С. 78; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 547, 575. 101 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 55. 102 Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] — С. 198; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 575. 103 Збройна боротьба українського народу проти окупантів (вістки з українських земель за час від січня до серпня 1944 р.). — С. 43 // АЦДВР. — Ф. 9 (Збірка до- кументів Миколи Лебедя; не описаний); ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 47. — Арк. 172, 175. 104 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 539. 105 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 53; Шандрович З. В боях за волю України. — Львів, 2002. — С. 71. 276 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА си Химинця-‘Благого’ і «Дружинники» к-ра ст. бул. Михайла Марущака-‘Черника’ відійти рейдом на Захід, причому перші дві мали призначення в Дрогобиччину, а третя — в Перемищи- ну106. Її завданням було «скріпити на заході оборону українсько- го населення від польських банд, що напирали на схід»107. Сотня ‘Черника’ нараховувала 160 повстанців108, була добре озброєною (1 важкий кулемет, 1 батальйонний міномет, протитанковий кріс, фаустпатрони; кожен рій мав по два легких кулемети). З Чорного Лісу курінь під загальним командуванням ‘Різуна’ 30 червня ви- рушив у рейд, а 8 липня звів великий бій із німецькими та угор- ськими підрозділами на горі Лопаті біля м. Сколе109. Відтак відділи пішли далі на захід, сотні «Змії» і «Месники» залишилися на Дро- гобиччині, а «Дружинники» рушили далі в Перемищину110. Наказ про відправлення трьох сотень в диспозицію ВО 6 «Сян» отримала також ВО 3 «Лисоня». Її терен навесні—влітку 1944 р. був розділений лінією фронту, і значна частина відділів зосеред- илася в лісистій частині Бережанської округи, що ускладнювало їх утримання та діяльність. Проте з невідомих причин жодна із сотень звідти так і не прибула в Перемищину, а тому ‘Шелест’ в наказі УПА-Захід ч. 7/44 від 4.09.1944 р. домагався вияснень у цій справі від ВО 3 «Лисоня»111. За штатом у штабі ВО мали бути начальники розвідувального, господарського, організаційно-мобілізаційного, вишкільного, по- літвиховного відділів, але фактично їх не було112. Щоправда, за твердженням З. Левицького, господарськими справами при ‘Ірці’ займався кущовий Ямної Павло Сеньків-‘Вістун’-‘Жар’113. Зв’язком 106 Бої УПА за Чорний Ліс під Станиславовом (Із звіту командира Воєнної Округи IV, УПА-Захід) // Т. 19: Група УПА «Говерля». Книга друга: Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру. — Торонто, 1992. — С. 52. 107 Бутковський І. Рік боротьби УНС-УПА за опанування Карпат // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 19: Група УПА «Говерля». Книга друга: Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру. — Торонто, 1992. — С. 37. 108 Чорний. Бій у Ліщаві Горішній… — С. 41. 109 Подоляк Б. Бій на Лопаті // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 3: Чорний Ліс: видання команди Станиславівського тактичного відтинка УПА, 1947—1950 роки. Книга друга: 1948—1950. — Торонто, 1989. — С. 71—75. 110 Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—49. Довідник ІІ… — С. 167. 111 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 2. — Спр. 3. — Арк. 66. 112 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 542. 113 Там само. — С. 572, 578. 277 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) штабу ВО від травня 1944 р. керував Збігнєв Левицький-‘Антена’- ‘Тернистий’, у підпорядкуванні якого перебували кур’єри ‘Граб’, ‘Дорко’ і ‘Славко’114. Інспектором зв’язку від УПА-Захід до ВО 6 «Сян» був ‘Теменко’, а одного разу на зв’язок до к-ра ВО 6 «Сян» ‘Кулі’ їздив у комісаріат поліції в Добромилі й сам керівник зв’язку КВШ Володимир-Ігор Порендовський-‘Вовк’115. Крім браку кадрів, були у ВО 6 «Сян» недоліки і персонального характеру. Її командир ‘Куля’, за твердженням В. Павлика, був слабким організатором, а тому значну частину його роботи брали на себе ‘Орлан’ та ‘Ірка’116. Зміна окупанта Літній наступ радянських військ (почався 23 червня в Біло- русі, а 13 липня — в Галичині) призвів до опанування Червоною армією майже всіх українських етнічних земель. Відступ німців поставив перед українською поліцією вибір: евакуація на Захід або перехід в ліс. Оскільки тут були присутні значні впливи ОУН, зокрема серед командного складу, то багато поліцистів залишили службу німцям та вступили в УПА. У липні 1944 р. провід дав на- каз членам ОУН, які були в поліції, залишити німецьку службу та перейти в УПА117 Крім того, значний приплив кадрів дали во- яки розбитої під Бродами у липні 1944 р. дивізії СС «Галичина». Серед них теж були присутні впливи ОУН, а тому досить значна кількість дивізійників опинилася в УПА. Оскільки напрям відступу німецьких адміністрації та військ (зокрема і дивізії) в Галичині був спрямований на південний захід, то багато поліцистів та дивізій- ників опинилася в УПА власне у Перемиській області. Дивізійник С. Дубницький згадував, що після бою під Бродами він і ще шість бережанців втекли вночі з військового ешелону, який йшов в тил і зупинився в горах за Добромилем через пошкодження колії. Через місцевих людей вони знайшли контакт до сотні ‘Черни-‘Черни-Черни- ка’. За твердженням С. Дубницького, із 200 вояків цієї сотні близько 114 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 546, 561, 565, 572, 574. 115 Порендовський В.-І. Штафетні лінії. Спогади. — Львів: Центр досліджень ви- звольного руху, 2010. — С. 41, 45—46; ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75172фп. — Т. 2. — Арк. 32—34; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 562, 573. 116 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 538; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 77. 117 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 107. 278 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА 120 були в одностроях дивізії «Галичина». З решти багато було у мундирах поліції118. Також місцеві підпільники вели небезуспішну агітацію серед українців у німецькій армії та поліції, щоб переходи- ли до УПА119. За вказівкою ‘Ірки’, місцева мережа перехоплювала втікачів з поліції, дивізії та ЧА і скеровувала їх до УПА120. У розпорядженні УПА на Перемищині, за свідченнями З. Ле- Ле-Ле- вицького, опинилася майже вся українська поліція зі станиць Бірча (до 60 осіб), Риботичі (до 20), Явірник Руський, Кузьми- на і Войткова (по 20-30). Крім того, група дезертирів з дивізії «Галичина» — до 100 осіб, група дезертирів з ЧА — до 50 осіб і до 100 осіб «бульбівців»121. За звітом ‘Шелеста’ від 20.10.1944 р., «перехід фронту дав УПА-Захід фізично здорових, одітих, до- бре або достаточно вишколених розбитків СС-ів і української поліції (хоч морально слабих) в загальному числі около тисяча людей»122. Приплив поліцистів і дивізійників значною мірою розв’язав брак вишколених кадрів для повстанських відділів і спричинився до їх масового розростання. Причому це стало несподіванкою на- віть для вищого командування УПА. М. Ріпецький згадував про реакцію на це: «Представники куреня ‘Рена’ відчули, що оголо- шення про створення нового куреня командири не сприйняли з захопленням, якого сподівалися, але з виразом певного закло- потання… Головне Командування УПА, в зв’язку з переходом в большевицьке запілля, не мало в плані творення нових відділів. Вони навпаки старалися обмежити відділи УПА до найбільш бо- йових одиниць»123. Крім того, в УПА і підпілля ОУН перейшли представники української інтелігенції (працівники легальних установ, вчителі) та всі ті, хто не пішов з німцями на Захід, але усвідомлював не- безпеку радянської влади. Серед них теж були члени ОУН. Значну частину новобранців складала молодь і загалом національно сві- дома частина чоловічого населення. Збірними пунктами для всіх 118 Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 8—10. 119 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 61. 120 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 575. 121 Там само. — С. 575. 122 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 76. 123 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 112. 279 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) них на Перемищині були Ямна Горішня і Тисова124. Атмосферу збірного пункту в Ямній Горішній описав І. Дмитрик: «У селі рух не вгавав ні вдень, ні вночі. Постійно прибували менші й більші, краще й гірше озброєні групи, що, покрутившись по селі, знову кудись відходили. Вони були одягнені в різні мундири — німецькі, мадярські, чеські, словацькі, італійські, червоноармійські. Було між ними також чимало у цивільному одягу»125. На збірний пункт до Ямної 22 липня прибуло 30 добровольців- поліцистів з Хирова і Коростенка126, 23 липня — група поліцистів з Нижанкович127. Туди ж прибули і новобранці з околиць Доброми- ля128. Сотнею ‘Громенка’ в ніч з 23 на 24 липня проведено наскок на м. Бірчу, де забрано продукти із складів «Маслосоюзу» та ліки з аптеки. Акція відбувалася у порозумінні з українською поліцією, яка разом із комендантом Іваном Гарабачем-‘Пастернаком’ тоді ж перейшла в УПА129. Новобранці, які збиралися в Ямній та околиці, сформували нову сотню УПА під командою ‘Лиса’, а також доповнили існуючі відділи ‘Громенка’ та ‘Черника’ («Дружинники»)130. Сотня ‘Лиса’ Особа командира ‘Лиса’ наразі не встановлена. За спогадами Д. Грицька, той походив з села Городовичі біля Добромиля і був не стільки сотенним, як зв’язковим, який мав мету відвести від- діл у Карпати131. Тимчасовим командиром називав його й І. Дми- трик132. За мартирологом Добромильщини, укладеним краєзнавцем Зиновієм Шандровичем, можна припускати, що ‘Лис’— це Лазар Чернецький, 1919 р. н., с. Товарна (кілька кілометрів на північ від Городовичів), який в період німецької окупації був комендантом 124 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 27; Т. 29… — С. 54—55; Дмитрик І. Записки українського повстанця…. — С. 7—8; Сокіл Д. Рух УПА в око- лицях Добромиля // Лазарик І. Добромиль та околиці. — Коломия, 1999. — С. 323; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 47. 125 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 7. 126 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 8—12. 127 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 27. 128 Сокіл Д. Рух УПА в околицях Добромиля… — Коломия, 1999. — С. 323. 129 Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] — С. 195. 130 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 575. 131 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 13. 132 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 8. 280 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА станиці української поліції в с. Нове Місто між Добромилем та Ни- жанковичами, а незадовго до переходу фронту перейшов в ОУН чи УПА на Закерзоння, де працював у керівній структурі й звідки повернувся у 1945 р. Ще одна особа, яка могла бути командиром ‘Лисом’, — Степан Моцяк з Княжполя під Добромилем133. У сотні ‘Лиса’ пости чотових і ройових зайняли члени ОУН з військовим досвідом, зокрема згадувані вище випускники під- старшинської школи «Олені». Вони мали досить багато клопоту із досвідченими поліцистами із кількарічним стажем, які з нехіттю слухалися команд майже юних підстаршин134. На Перемищині в той час з’явилися відділи червоних партиза- нів, загроза з боку яких змушувала активно маневрувати в терені. 26 липня відбулася відправа командного складу відділу із ‘Кулею’ та ‘Іркою’, і того ж дня сотня ‘Лиса’ вирушила в Карпати для ви-‘Іркою’, і того ж дня сотня ‘Лиса’ вирушила в Карпати для ви-Іркою’, і того ж дня сотня ‘Лиса’ вирушила в Карпати для ви-’, і того ж дня сотня ‘Лиса’ вирушила в Карпати для ви- і того ж дня сотня ‘Лиса’ вирушила в Карпати для ви-‘Лиса’ вирушила в Карпати для ви-Лиса’ вирушила в Карпати для ви-’ вирушила в Карпати для ви- вирушила в Карпати для ви- школу та переходу фронту135. Щодо чисельності відділу ‘Лиса’ в джерелах існують дово- лі серйозні розбіжності. За свідченнями ‘Бурлаки’, в ньому було 80-100 вояків136, натомість ройовий цього відділу Іван Гарасимів називав цифру понад 200137, Іван Дмитрик — майже 180 (4 чоти з 4 роями по 11 вояків у кожному)138. Сотня ‘Лиса’ рухалася за маршрутом Грозьова — Тростянець — Ляхава — Креців — Семушова — Голучків — Тирява Волоська — Пашова — Ванькова — Середниця — Стефкова — Орелець — Мич- ківці. 29 липня у Стефковій проведено акцію (очевидно, ліквідація антиукраїнського елементу) і того ж дня вбрід перейдено річку Сян. Відтак через Бережницю Нижню, Березку, Жерники Вижні відділ вийшов у західні околиці Балигорода, під г. Хрещату, де до 5 серпня таборував, змінюючи місце постою, біля сіл Рябе, Суковате, Середнє Велике, Кальниця, Турянське, Прелуки і Щавник139. 133 Шандрович З. В боях за волю України. — Кн. ІІ. — Самбір, 2008. — С. 345, 406. 134 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 55—56; Грицько- Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 13. 135 Там само. — Т. 14… — С. 27; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 7—8; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 13. 136 IPN Rz 122/226. — K. 107. 137 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 55. 138 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 7—8. 139 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 27—30; Т. 29… — С. 55— 57; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 13—14, 18; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 9—11. 281 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Під час побуту в Березці підрозділ з сотні ‘Лиса’ чисельністю 50 осіб здійснив акцію на сусіднє село Середнє, де затримав 12 по- ляків та 1 українця за співпрацю із червоними партизанами. Після допиту українця відпустили, а 11 поляків розстріляли (ще один утік)140. В Березці ліквідовано лігеншафт, звідки роздали 80 голів худоби місцевим селянам141. Під Турянським домовилися про ней- тралітет зі словацькою частиною німецької армії, яка базувалася в тому селі. 5 серпня сотня ‘Лиса’ вирушила на схід, в околиці Балигорода142. На той час, за твердженням І. Дмитрика, вона допо- внилася ще п’ятою чотою — важких кулеметів, а рої збільшилися на 4-5 стрільців. Щоправда, названу ним чисельність — 300 воя- ків — слід вважати сумнівною143, хоча про чисельний стан на три сотні також згадував І. Гарасимів144. Сотня ‘Бурлаки’ Одним із перших вивів своїх підлеглих у ліс комендант станиці поліції у містечку Медика Володимир Щигельський-‘Бурлака’. За його свідченнями, 25 червня 1944 р., отримавши розпорядження про евакуацію станиці, він замість того відповідно до розпоряджен- ня ‘Орлана’, переданого заступником коменданта поліції — Іваном Козьоринським, разом з десятьма поліцистами залишив службу145. Є підстави припускати, що свої зізнання ‘Бурлака’ несвідо-‘Бурлака’ несвідо-Бурлака’ несвідо-’ несвідо- несвідо- мо або зумисне плутав. Насправді описані ним події сталися не у червні, а в липні, не виключено, що від 25 числа починаючи. На це вказує і ситуація на фронті та в тилу німецької армії, і занадто великий час переходу в Карпати (40 днів), і той факт, що в повстанських реєстрах приналежність до його сотні вка- зується не раніше липня 1944 р. При цьому подано, що саме від цього місяця ‘Бурлака’ командував сотнею, а єдина точна дата — 28.07.1944 р. — зазначена як початок виконання обов’язків ройо- вого колишнім поліцистом Петром Вівриком-‘Степом’146. Зрештою, 140 Архів УСБУ у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 48—49. 141 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 11. 142 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 30. 143 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 12. 144 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 57. 145 IPN Rz 122/226. — K. 106. 146 IPN BU 1552/6. — K. 104—107; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 219. 282 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА сам ‘Бурлака’ говорив, що залишив Медику тоді, коли фронт був під Львовом147 (місто було взяте 27 липня). Поліцисти зі станиці у Медиці вирушили в напрямку Нижніх Устрик. В дорозі до ‘Бурлаки’ приєдналися втікачі з Мостищини та околиць Львова, а також місцеві новобранці, внаслідок чого відділ чисельно зріс до 100 осіб. Далі подався в напрямку Ліська, а в Угерцях повернув на південь і через Березку дійшов до Жер- ниці Вижньої. Тут встановлено контакт із повітовим провідником ‘Пострілом’, який пов’язав ‘Бурлаку’ із переведеним з Переми-Пострілом’, який пов’язав ‘Бурлаку’ із переведеним з Переми-’, який пов’язав ‘Бурлаку’ із переведеним з Переми-, який пов’язав ‘Бурлаку’ із переведеним з Переми-‘Бурлаку’ із переведеним з Переми-Бурлаку’ із переведеним з Переми-’ із переведеним з Переми- із переведеним з Переми- щини окружним військовиком В. Цебеняком-‘Богданом’ і доручив виконувати його накази148. Відділ кілька днів стояв у Жерниці, відпочиваючи після ви- снажливої дороги. В цей час долучилися до сотні поліцисти з Ба- лигорода, Ліська та ряду інших станиць. Відтак ‘Богдан’ нака-‘Богдан’ нака-Богдан’ нака-’ нака- нака- зав ‘Бурлаці’ відійти на південь, до словацького кордону. Під час рейду біля Яблінки відбулася сутичка з німцями, які намагалися перегородити відділові дорогу, але повстанцям вдалося прорвати- ся в напрямку Тісної, звідки вони повернули на захід до Волі Ми- гової. Тут мали кілька перестрілок зі словацької армією, яка стоя- ла на кордоні, а тому за кілька днів сотня перейшла на північ, до с. Рябе під горою Хрещатою. Тут сталася перестрілка з червоними партизанами, після якої обидві сторони відступили. Сотня ‘Бурла-‘Бурла-Бурла- ки’ відійшла до сусіднього села Гучвиці на захід від Балигорода, де до неї долучився відділ ‘Лиса’149. За характеристикою М. Ріпецького, сотня ‘Бурлаки’, яка скла- далася переважно з колишніх поліцистів, через це була більш однорідна і дисциплінована порівняно із відділом ‘Лиса’150. З околиці Чистогорба під Балигород перейшов невеликий, але дисциплінований підрозділ, сформований також у липні 1944 р. на базі боївки ОУН ‘Лемка’ після приєднання до неї поліцистів станиці в Команчі із комендантом Василем Шишканинцем, який під псевдонімом ‘Бір’ очолив новостворену військову одиницю151. 147 IPN Rz 122/226. — K. 106. 148 Ibidem. — K. 106—107, 119—120. 149 Ibidem. — K. 107, 120—121; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 18. 150 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 106. 151 Там само. — С. 107—108. 283 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Перший курінь УПА на Лемківщині На базі відділів ‘Бурлаки’, ‘Лиса’ і ‘Біра’ сформовано курінь з трьох сотень. І. Дмитрик подає його назву як «Перший курінь УПА на Лемківщині»152. Командиром куреня і першої сотні ‘Богдан’ призначив ‘Бурлаку’, другої — ‘Біра’, третьої — колишнього ко-‘Бурлаку’, другої — ‘Біра’, третьої — колишнього ко-Бурлаку’, другої — ‘Біра’, третьої — колишнього ко-’, другої — ‘Біра’, третьої — колишнього ко-, другої — ‘Біра’, третьої — колишнього ко-‘Біра’, третьої — колишнього ко-Біра’, третьої — колишнього ко-’, третьої — колишнього ко-, третьої — колишнього ко- менданта поліції в Вапівцях (або Нижанковичах), ст. десятника Володимира Качора-‘Пугача’153. Обов’язки курінного політвихов- ника виконував ‘Говерля’154. Чисельність куреня ‘Бурлаки’ наразі точно невідома. Сам В. Щигельский зізнавав, що курінь складався з трьох неповних сотень, кожна з яких мала дві чоти і нараховувала 70 вояків155. Натомість М. Корецький нарахував 700-800 стрільців156, що, без- умовно, є перебільшенням. За твердженнями Д. Грицька та І. Дми- трика, кожна сотня мала чотири чоти, а чота — чотири рої по 10-12 стрільців кожен157, що дає загальну чисельність куреня на 500-550 вояків. Ймовірно, така чисельність теж є дещо завищеною. Озброєння сотень було недостатнє, бракувало набоїв і авто- матичної зброї158. І. Дмитрик згадував, що в той час у відділі вияв- лено сітку большевицьких провокаторів, яких поставлено перед курінний польовий суд, засуджено на кару смерті і страчено159. Курінь ‘Бурлаки’, хоч існував лише кілька днів, мав досить насичену подіями історію. Зокрема, за вказівкою повітового про- відника ОУН «Ігоря» в ніч на 6 серпня в Балигороді проведено відплатну акцію, під час якої ліквідовано близько 40 поляків, які тероризували українське населення160. За свідченнями М. Корець- кого, тоді знищено 56 поляків, про що він довідався у 1945 р. від місцевих підпільників161. Польські джерела свідчать про 42 вби- тих162. Натомість Д. Грицько твердив тільки про 12 вбитих, що 152 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 13. 153 IPN Rz 122/226. — K. 107, 121; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 398. — Т. 9. — Арк. 123; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 19. 154 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 16. 155 IPN Rz 122/226. — K. 107, 121. 156 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 51. 157 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 19. 158 Там само. — С. 19; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 12. 159 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 13. 160 IPN Rz 122/226. — K. 107, 121—122. 161 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 52, 101. 162 Motyka G. W kręgu «Łun w Bieszczadach»… — S. 56. 284 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА загалом суперечить відомостям з інших джерел163. Не виключено, що він переплутав кількість ліквідованих в акції в Балигороді зі згаданою вище акцією сотні ‘Лиса’ в Середньому. За твердженням М. Ріпецького, вище командування згодом засудило ці дії, оскіль- ки на серпень 1944 р. вони були неактуальні і шкідливі164. Ось як цю акцію описував один з учасників: «Висилаючи нас на станови- ща, командир Бурлака наказав нам покарати вбивців українських дітей, жінок і чоловіків. Розвідка місцевого підпілля довший час складала точні списки поляків, які масакрували українське на- селення. Такі списки дістали наші відділи, призначені до різних частин Балигорода. Перші промені сонця привітали нас на стійках, по полях, дорогах, в ярах та попід хатами, що в них спали члени польських терористичних банд. Розбудивши цих терористів зі сну, наші спецгрупи відчитали їм вироки смерти повстанського польо- вого суду, вичисляючи докладно їх злочини, кого, де й коли вони вбили. Після того вирок виконано на місці. Заки мешканці Бали- города пробудилися, наша каральна акція була закінчена. Стріля- нина зчинила паніку в місті. Найбільше налякалися українці, які думали, що це поляки почали нову масакру українського насе- лення. Під час акції знайдено по деяких хатах зброю й амуніцію, яку негайно сконфісковано. Відкрито теж великі склади харчів, що їх зібрали польські боївки. Все важливіше з тих складів забра- но. Ліквідуючи польських терористів, усі дотримувалися наказу командування куреня не чіпати ні жінок, ні дітей, ні старих і не забирати нічого з хат, крім зброї, амуніції, військового одягу та взуття»165. З Балигорода курінь ‘Бурлаки’ через Стежницю вирушив на Радеву. В дорозі мав кілька перестрілок з червоними партизанами з’єднання ім. Й. Сталіна під командуванням Михайла Шукаєва, але продовжив рух у визначеному напрямку, зав’язавши відтак кіль- кагодинний бій. Спочатку після відчайдушного наступу підрозділів ‘Бурлаки’ большевики втекли, залишивши табір зі значною кіль- кістю зброї та набоїв. Забравши їх, повстанці розпочали відступ, але, не маючи досвіду, робили це неорганізовано, що дозволило партизанським підрозділам чисельністю близько 500 осіб здійснити 163 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 19. 164 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 106—107. 165 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 13. 285 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) протинаступ, відбити частину обозу і частково розпорошити курінь «Бурлаки», який групами відступив на північ до Жерниці Вижньої. Повстанці оцінювали ворожі втрати на 70-73 вбитих, при своїх 6-22 вбитих і кільканадцяти поранених та тих, хто пропав безвісти166. Сотня ‘Євгена’ В Сяноцькому повіті на захід від сіл Вислок Великий, Воля Вижня, Карликів та Чистогорб у липні 1944 р. формувався відділ УПА під керівництвом повітового провідника ОУН ‘Залізняка’. До них мав приєднатися відділ Веркшуц з с. Івоніч, який планував залишити службу німцям в ніч з 15 на 16 липня. Але про ці намі- ри довідалися німці і перевели цей підрозділ у Словаччину. Кіль- ком організаторам ледве вдалося втекти від арешту. Серед них був ‘Лесь’, який і очолив цей відділ УПА. В кінці липня приєднався ще один старшина з Івоніча, Михайло Ґуштак-‘Євген’. Заарештова-‘Євген’. Заарештова-Євген’. Заарештова-’. Заарештова-. Заарештова- ний німцями за спробу переходу в ліс, він втік з-під конвою. Йому ‘Лесь’ передав командування відділом, а сам залишився бунчуж- ним. 27 липня до відділу у Вислоку приєдналися ‘Рен’ та Ярослав Билень-‘Райтер’, які того таки дня втекли від німців при пованта- женні в’язнів в’язниці у Тарнові до вагонів для транспортування в концтабори. ‘Райтер’, який став ройовим, згадував, що на той час відділ нараховував 14 осіб, з ними обома — 16. При ньому та- кож перебували окружний референт СБ ‘Луговий’ та співробітник крайової СБ Модест Ріпецький-‘Горислав’. До відділу стікалися місцева молодь, біженці з Галичини та поліцисти з довколишніх станиць, а також добровольці і поліцисти із Західної Лемківщини (села Крампна, Гладишів та ін.), тож його чисельність швидко зросла. Сотня займалася вишколом, а 1 серпня мала сутичку з відділом червоних партизанів в с. Карликів, яка була невдалою: повстанці після короткої перестрілки розбіглися по лісі, а больше- вики, захопивши табір, пішли своєю дорогою. На одній із засідок біля кордону рій ‘Райтера’ затримав трьох словацьких старшин, з якими ‘Євген’ домовився про передачу зброї під виглядом роз- 166 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 31—32; IPN Rz 122/226. — K. 107, 122; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 53—54, 102; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 20—22; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 14—16; Motyka G. W kręgu «Łun w Bieszczadach»… — S. 59—60. 286 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА зброєння їхніх вояків для замилення очей командування. Це дало відділові 3 кулемети, 12 крісів і 2500 набоїв. 4 серпня підрозділ за наказом ‘Лугового’ вирушив на схід, прибувши за кілька днів в околиці Балигорода через Чистогорб, Команьчу і Туринське167. Сотня тоді, за твердженням «Райтера», мала до 120 осіб, маю- чи три чоти на чолі із колишнім дивізійником Данилом Свістелем- ‘Веселим’, Ярославом Бойцівим-‘Хитролисом’ і ‘Лисом’-‘Нечаєм’168. Ці дані достовірніші, аніж твердження І. Дмитрика про дві чоти, значну кількість жінок та великий обоз169. Курінь «Лемківщина-Захід» В Жерниці Вижній сотня ‘Євгена’ долучилася до куреня на чолі з ‘Бурлакою’. Тут 7 серпня відбулася нарада за участю ‘Лугового’, ‘Рена’, ‘Бурлаки’, ‘Євгена’, ‘Лиса’, ‘Біра’ ‘Пугача’, ‘Бульби’ та, ймовірно, ‘Богдана’. Відповідно до розпоряджень ‘Лугового’ по обіді того ж дня відділи реорганізовано в курінь у складі трьох повних сотень170. Командиром першої став ‘Єв- ген’, другої — ‘Бурлака’, третьої — ‘Бульба’ (ймовірно, Григо- рій Брух), ад’ютантом курінного — ‘Бір’, командиром польової жандармерії — ‘Пугач’, лікарем — Модест Ріпецький-‘Горислав’- ‘Гуцул’, інтендантом — ‘Лесь’; заступником інтенданта — Франц Григорович-‘Дідик’, зброярем — ‘Лис’-‘Нечай’ (із сотні ‘Євгена’)171. У спогадах Д. Грицька є дещо плутана вказівка, що обов’язки курінного політвиховника виконував сотенний ‘Бульба’, який від- так повністю перейшов на цю посаду, передавши свою сотню ке- рівникові артілей ‘Крісовому’172. Насправді той сотню очолив піз- 167 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 103—106. Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 18: Група УПА «Говерля». Книга перша: Звіти та офі- ційні публікації. — Торонто, 1990. — С. 211; IPN BU 1552/6. — K. 94; Райтер. [Спогади] // АЦДВР. — Ф. 9 (Збірка документів Миколи Лебедя; не описаний); Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді… — С. 214—215; Дем’ян Г. Михайло Ґуштак-«Євген»… — С. 32. 168 Райтер. [Спогади]… 169 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 17. 170 IPN Rz 122/226. — K. 107, 123; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 32, 51; Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 104. 171 IPN Rz 122/226. — K. 123; IPN BU 1552/6. — K. 92, 94, 101; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 108; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-26783. — Арк. 16. 172 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 29, 32. 287 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) ніше, при відході ‘Бульби’ з куреня, хоча можна припускати, що тимчасово підміняв ‘Бульбу’ ще на Лемківщині. Натомість І. Дмитрик стверджував, що при формуванні куреня політвихов- ником став молоденький студент173. Твердження Д. Грицька, що ‘Крісовий’ керував артілями174, може вказувати на те, що він виконував обов’язки інтенданта куреня. За твердженням І. Кизи- ми, після ‘Леся’ обов’язки інтенданта виконував чоловік віком 37 років, середнього зросту, повний блондин, волосся зачісував набік, носив маленькі вуса175. Під цей опис більше підпадає ‘Крісо- вий’ (1909 р. н.), ніж ‘Дідик’ (1900 р. н.). Зв’язковим штабу куреня призначений Богдан-Нестор Кашубинський-‘Нестор’176. В середині вересня курінним політвиховником став випускник старшинської школи ‘Олені’ Степан Приступа-‘Сокіл’177. Сотні, за твердженням В. Щигельського, мали понад 100 вояків кожна і складалися з трьох чот178. Ця цифра, напевне, є заниже- ною, що випливає з даних про пізнішу чисельність куреня ‘Рена’. Зрештою, свідчення ‘Бурлаки’ відзначаються поданням дещо за- нижених даних щодо чисельності відділів. На підставі спогадів про кількість вояків окремих сотень куреня ‘Рена’, його чисельність на час створення слід оцінювати приблизно в 500 осіб. Твердження С. Касіяна про чисельність куреня в середині серпня на 350 осіб, а на кінець місяця — 500179, слід сприймати як недостовірні, оскіль- ки вони поєднані з іншими помилковими та упередженими твер- дженнями. Також перебільшеним слід вважати твердження М. Ко- рецького на допитах МҐБ у 1951 р., що при створенні куреня ‘Рена’ в Жерниці він нараховував не більше 1500 осіб180. Новоорганізований курінь ‘Рена’ через кілька днів вирушив у південно-східному напрямку за маршрутом Терка — Горо- Горо-Горо- док — Соколє — Панищів —Поляна — Середнє — Росохате — Скородне — Секавець — Хміль — Дверник — Протісне — Сту- — Секавець — Хміль — Дверник — Протісне — Сту-— Секавець — Хміль — Дверник — Протісне — Сту- Секавець — Хміль — Дверник — Протісне — Сту-Секавець — Хміль — Дверник — Протісне — Сту- — Хміль — Дверник — Протісне — Сту-— Хміль — Дверник — Протісне — Сту- Хміль — Дверник — Протісне — Сту-Хміль — Дверник — Протісне — Сту- — Дверник — Протісне — Сту-— Дверник — Протісне — Сту- Дверник — Протісне — Сту-Дверник — Протісне — Сту- — Протісне — Сту-— Протісне — Сту- Протісне — Сту-Протісне — Сту- — Сту-— Сту- Сту-Сту- 173 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 18. 174 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 29. 175 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-26783. — Арк. 16. 176 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 398. — Т. 8. — Арк. 15—16; Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 105. 177 Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді… — С. 217. 178 IPN Rz 122/226. — K. 123. 179 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 506—507. 180 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 55. 288 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА посяни — Дзвиняч. По дорозі до нього долучилися два відділи із ВО 5 «Маківка»: 11 серпня в Скородному — сотня «Сурма» на чолі з Михайлом Фридером-‘Нечаєм’, а відтак — сотня «Східня-‘Нечаєм’, а відтак — сотня «Східня-Нечаєм’, а відтак — сотня «Східня-’, а відтак — сотня «Східня-, а відтак — сотня «Східня- ки» під командуванням Миколи Савченка-‘Байди’181. У селі Хміль курінь зустрічав окружний провідник ОУН Сяніччини ‘Хмель’182. 18 серпня пополудні курінь отаборився на полонині Букове Бердо між селами Бережки, Волосате, Мучне і Устрики Вижні (межа Ліського повіту Перемиської області ОУН та Турківського і Ниж- ньоустріцького повітів Дрогобицької області ОУН), де базувався до 24 вересня, займаючись самоорганізацією та військовим ви- школом183. Неподалік по селах базувалися і сотні ‘Нечая’ та ‘Бай-‘Нечая’ та ‘Бай-Нечая’ та ‘Бай-’ та ‘Бай- та ‘Бай-‘Бай-Бай- ди’, прикриваючи курінь ‘Рена’184. Червоні партизани оцінювали чисельність повстанських відділів на цьому терені в другій поло- вині серпня у 800 осіб185. За твердженням С. Ґоляша, політвихов- ника в сотні «Сурма», вона мала 4 чоти та рій артилерії з однією гарматою, з якою перейшли до відділу дивізійники186. Перший курінний наказ видано ввечері 22 серпня. Згідно з ним, відділ мав назву «Лемківщина-Захід»187. Невдовзі ‘Рен’ за нетактовну поведінку зі стрільцями усунув ‘Євгена’ від коман- дування сотнею, яку очолив ‘Веселий’188. 28 серпня, у зв’язку із напливом новобранців, відбулася ще одна реорганізація, внаслідок якої створено четверту сотню. До неї, зокрема, влилася чота ‘Са-‘Са-Са- гайдачного’, яка прийшла з околиць с. Сприня на Самбірщині. Дру-’, яка прийшла з околиць с. Сприня на Самбірщині. Дру-, яка прийшла з околиць с. Сприня на Самбірщині. Дру- гу сотню перебрав ‘Бульба’, третю очолив ‘Бурлака’, а четвер-‘Бульба’, третю очолив ‘Бурлака’, а четвер-Бульба’, третю очолив ‘Бурлака’, а четвер-’, третю очолив ‘Бурлака’, а четвер-, третю очолив ‘Бурлака’, а четвер-‘Бурлака’, а четвер-Бурлака’, а четвер-’, а четвер-, а четвер- ту — Дмитро Дідовський-‘Іскра’-‘Мазепа’189. Остання складалася переважно з новобранців, які не мали попереднього військового вишколу, а тому планувалося, що вона певний час бойово буде 181 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 32—34, 37—38; IPN Rz 122/226. — K. 123. 182 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 27. 183 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 34, 41; IPN Rz 122/226. — K. 107; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 108. 184 IPN Rz 122/226. — K. 123; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 61. 185 Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. — К.: Дніпро, 1996. — С. 154. 186 Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді… — С. 217. 187 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 35. 188 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 109. 189 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 36, 147; IPN Rz 122/226. — K. 107; Шандрович З. В боях за волю України… — С. 123, 410—411. 289 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) менш активна190. ‘Євген’ почав виконувати обов’язки заступника командира куреня191. Ще однією групою, яка прибула до Ступосян з Хирова через Бандрів і Лютовиська, керував ‘Голуб’. Її чисель-‘Голуб’. Її чисель-Голуб’. Її чисель-’. Її чисель-. Її чисель- ність складала 60 осіб, серед яких були також неозброєні та жінки. Їх приєднано до сотні «Сурма», яка відтак стала нараховувати 250 вояків у 4 чотах при доброму озброєнні192. Підготовкою вояцтва під загальним керівництвом ‘Рена’ за- ймалися ряд інструкторів, зокрема ‘Жайворонок’, Михайло Ковальський-‘Крісовий’, ‘Лісовик’ (можливо, Василь Наконечний або Олександр Вахняк), чотовий Григорій Янківський-‘Ластівка’, сотенний ‘Бульба’, а також колишній сотник Галицької армії ‘Туча’-‘44’. В програму вишколу входили дисципліни: зброєзнав- ство, теренознавство, впоряд, партизанська тактика, політвихо- вання (українознавство, мета і створення УПА)193. Поза вишколом повстанці, насамперед сотні ‘Бурлаки’ і ‘Ве-‘Бурлаки’ і ‘Ве-Бурлаки’ і ‘Ве-’ і ‘Ве- і ‘Ве-‘Ве-Ве- селого’, вели і бойову діяльність. Ще під час переходу з-під Ба-’, вели і бойову діяльність. Ще під час переходу з-під Ба-, вели і бойову діяльність. Ще під час переходу з-під Ба- лигорода на Букове Бердо курінь ‘Рена’ мав кілька перестрілок із червоними партизанами, а 18 серпня провів акцію у Дзвинячі194 (ймовірно, чистка прорадянського та польського елементу). Поді- бну акцію провела чота ‘Крилача’ в Розлучі на Турківщині 24 ве-‘Крилача’ в Розлучі на Турківщині 24 ве-Крилача’ в Розлучі на Турківщині 24 ве-’ в Розлучі на Турківщині 24 ве- в Розлучі на Турківщині 24 ве- ресня195, а сотня ‘Веселого’ — у Волі Миговій196. Сотня ‘Бурлаки’ періодично влаштовувала засідки на шосе з метою здобуття зброї та військових речей і, зокрема, відбила від німців близько 50 за- триманих українців197. Чоти також виходили на охорону навколиш- ніх сіл від наскоків червоних партизанів198 (у липні—вересні в цьо- му регіоні базувався загін ім. Сталіна під командуванням Міколая Куніцкого-‘Мухи’ чисельністю 225 осіб). 12 вересня сотні ‘Веселого’ і ‘Байди’ відбили наступ партизанів на с. Криве над Сяном199. 190 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 107. 191 Райтер. [Спогади]…; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 32—34, 37. 192 Архів УСБ України у Львівській обл.— Спр. П-26783. — Арк. 14. 193 IPN Rz 122/226. — K. 123—124; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 35; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 28—29. 194 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 33—34; IPN Rz 122/226. — К. 107, 123. 195 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 41. 196 Райтер. [Спогади]… 197 IPN Rz 122/226. — K. 124. 198 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 31. 199 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 38. 290 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Повстанці роззброювали відступаючих німців. Так здобуто важку зброю, між іншим, 82-мм міномети і важкі кулемети200. С. Касіян згадував, що через зв’язки із одним майором-німцем в Турці курінь отримав два вози гвинтівок201. Про отримання зброї від німців у Ступосянах свідчив і В. Скворцов202. Одним із посередників у контактах німців із УПА намагав- ся стати Шкоропар-‘Шевчук’, самозваний полковник УПА. За його твердженнями, вдалося передати зброю 13 серпня в Яблу- нівці окружному провіднику Самбірщини ‘Борису’, 25 серпня в Загочев’ю — окружному Сяніччини ‘Хмелю’, медикаменти — 16 серпня через ‘Орла’ з Вислока. Із цим ‘Шевчуком’, а також самозваним «обласним провідником Лемківщини» ‘Вороном’- ‘Бистрим’ також була пов’язана справа створення німцями в око-Бистрим’ також була пов’язана справа створення німцями в око-’ також була пов’язана справа створення німцями в око- також була пов’язана справа створення німцями в око- лицях Мушини псевдовідділу УПА. ОУН невдовзі зорієнтувалася в ситуації і трактувала як ‘Шевчука’, так і «УПА» в Мушині як про- вокаторів, проте вжила заходів для перебрання під свій контроль здорового елементу із цієї сотні203. Питання створення, діяльності та ліквідації даного відділу не має стосунку до ВО 6 «Сян» і по- требує окремого докладного дослідження. Відповідно до угоди між Головним командуванням УПА і угорською армією, ‘Рен’ безперешкодно пропускав через контр- ольований терен мадярські частини, які взамін зобов’язувалися не грабувати українське населення і доставляли зброю (кулемети, гвинтівки, боєприпаси, переважно радянського виробництва, на- віть кілька легких гармат)204. Артилерія не відіграла майже жодної ролі в діях відділів ‘Рена’, проте звертала увагу вояцтва і зна- йшла відображення в джерелах, причому досить суперечливе. Так, С. Касіян згадував про дві протилетунські гарматки і тільки 5 стрілен до них205. Більш достовірним і відповідним іншим дже- 200 IPN Rz 046/723. — K. 92. 201 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 498. 202 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 14. 203 Гриньох І. Дивізія «Галичина» й українське підпілля // Броди. Збірник статей і на- рисів / Під. ред. О. Лисяка. — Дрогобич; Львів: Відродження, 2003. — С. 64; Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939—1959). — К., 2009. — Т. І. — С. 489; Хто такий Шевчук? // АЦДВР. 204 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 23. 205 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 498. 291 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) релам виглядає повідомлення М. Ріпецького, за яким чота легкої артилерії мала 3 легкі протитанкові гармати206. Відділи могли залишати Букове Бердо і на тривалий час. Так, 9 вересня сотня ‘Веселого’ знову вирушила в рейд за маршрутом Ступосяни — Протісне — Дверник — Руське — Затварниця — Сухі Ріки — Гульське — Криве. 11 вересня вона проведа наступ на гору Столи, де тривалий час базувалися червоні партизани. На горі по- встанці виявили тільки залишений табір. Наступного дня біля Гіль- ська сотні ‘Нечая’ й ‘Веселого’ звели бій з червоними партизанами207. З Гільська сотня ‘Веселого’ рейдувала 17—18 вересня за марш-‘Веселого’ рейдувала 17—18 вересня за марш-Веселого’ рейдувала 17—18 вересня за марш-’ рейдувала 17—18 вересня за марш- рейдувала 17—18 вересня за марш- рутом Ветлина — Смерек — Струбовиська — Присліп — Криве — Тісна — Зубряче — Бальниця. Там під виглядом червоних партизанів сконтактувалася з відступаючою частиною словацької армії, яка зали- шила на позиціях «для братнього народу» зброю: 2 міномети, 2 важкі чехословацькі кулемети, 2 легкі чехословацькі кулемети, гвинтівки, гранати, боєприпаси, дві польові кухні, однострої та інше. Частину здобутого заховали на місці, а частину навантажили на вози і 19 ве- ресня вирушили назад за маршрутом Солинка — Розтоки Горішні — Струбовиська — Ветлина — Береги Горішні — Насічне — Дверник — Ступосяни. Вранці 21 вересня відділ був на Буковому Берді208. За наказом ‘Рена’ 23 вересня сотня ‘Веселого’, отримавши завдання охорони українських сіл від грабунку відступаючими мадярськими частинами, вирушила через Дзвиняч Горішній і Шандровець до Вовчого. Далі чоти ‘Крилача’ і Теодора Лазаря- ‘Кудияра’ пішли на Розлуч, де провели акцію, а відтак поверну-Кудияра’ пішли на Розлуч, де провели акцію, а відтак поверну-’ пішли на Розлуч, де провели акцію, а відтак поверну- пішли на Розлуч, де провели акцію, а відтак поверну- лися назад і приєдналися до куреня в Тарнаві Нижній209. У зв’язку з подальшим напливом новобранців з Лемківщини та Бойківщини, напевне, створено ще одну сотню, яку очолив, ймовірно, ‘Горбовий’, оскільки саме він названий серед сотенних, які вирушили з ‘Реном’ в карпатський рейд210. Напевне, це був ‘Горбовий’-‘Семен’ — повітовий провідник Нижньоустрицького 206 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 116, 118. 207 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 38—39; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 25—29. 208 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14…. — С. 39—40; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 23—25; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 30—31. 209 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 40—41; Т. 29. — С. 68— 69; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 29—30. 292 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА повіту ОУН211 (входив до Дрогобицької області і охоплював в райо- ні постою ‘Рена’ села над Сяном і далі на північ). Одним із сотенних, підпорядкованих ‘Ренові’ у вересні 1944 р., В. Скворцов називав Михайла Головку-‘Бурлая’, який займав пост повітового оргмоба Турчанщини. Ця сотня була сформована з бої- вок та СБ місцевих сіл212. Можна припускати, що ‘Бурлай’ тотож-‘Бурлай’ тотож-Бурлай’ тотож-’ тотож- тотож- ний з ‘Вороном’, який перебрав сотню ‘Євгена’ (виникла, ймовір-‘Вороном’, який перебрав сотню ‘Євгена’ (виникла, ймовір-Вороном’, який перебрав сотню ‘Євгена’ (виникла, ймовір-’, який перебрав сотню ‘Євгена’ (виникла, ймовір-, який перебрав сотню ‘Євгена’ (виникла, ймовір-‘Євгена’ (виникла, ймовір-Євгена’ (виникла, ймовір-’ (виникла, ймовір- (виникла, ймовір- но, в кінці вересня під час рейду на схід). З старшинської школи «Олені» в середині вересня прибуло 6 ви- пускників, зокрема ст. віст. ‘Левко’ став чотовим, ‘Лісовик’ — бун- чужним сотні ‘Бурлаки’, бул. ‘Сокіл’ — курінним політвиховником213. ‘Рен’ негативно ставився до перебування в таборі жінок, яких було майже 50, а тому невдовзі їх розміщено по навколишніх селах. Для них у Ступосянах організовано санітарний вишкіл; там же, а також у Двернику, облаштовано санітарний пункт і шпиталі214. Недостатнє і дефіцитне харчування негативно впливало на здоров’я вояцтва, серед них поширювалися короста і цинга, різні шлункові розлади, наприклад, діарея (бігунка), яку вояки часто вважали червінкою. На полонині бракувало води (єдине джере- ло було мале і забезпечувало кухню), важко було з харчами, оскільки гірські села були доволі бідні, а нормальне постачання налагодилося тільки з часом215. Для переходу фронту теслярі та ковалі переробляли вози на однокінні тачанки для пересування гірськими стежками, також готували в’юки для транспортування кіньми мінометів та важких кулеметів216. Із збільшенням кількості коней в команді куреня при- 210 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 67. 211 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-20963. — Арк. 28; Спр. П-30046. — Арк. 15. 212 Там само. — Спр. П-30046. — Арк. 11, 15. 213 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 116—117; Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді… — С. 217. 214 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 108—109; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 64—65; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 29, 31; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 31—32; Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 21. 215 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 117—118, 128; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 65; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 20, 32. 216 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 64—65; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 25. 293 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) значено ветеринаря Лева Футалу-‘Лагідного’217. Шевці ремонтува- ли взуття, жінки шили білизну і речові мішки, готували «залізні порції» (сухарі, шматок сала, цукор)218. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка Неподалік Букового Берда від початку серпня 1944 р. Органі- зацією Українських Націоналістів (мельниківців) формувався т. зв. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка. Він базувався на північ від Волосатого і нараховував, за різними даними, від 55 до 73 вояків на чолі з командиром загону Степаном Касіяном- ‘Карпом’, сотенним Костем Гіммельрайхом-‘Шелестом’ та за-Карпом’, сотенним Костем Гіммельрайхом-‘Шелестом’ та за-’, сотенним Костем Гіммельрайхом-‘Шелестом’ та за-, сотенним Костем Гіммельрайхом-‘Шелестом’ та за-‘Шелестом’ та за-Шелестом’ та за-’ та за- та за- ступником сотенного ‘Павленком’. При відділові перебували кілька вищих керівників ОУН(м), зокрема, Іван Кедюлич-‘Чубчик’ по військовій лінії та Кіндрат Швець-‘Зелений’ — по організацій- ній219. Із прибуттям на Букове Бердо куреня ‘Рена’ постало питан-‘Рена’ постало питан-Рена’ постало питан-’ постало питан- постало питан- ня про об’єднання обох відділів, особливо після випадкової пе- рестрілки між стежами обох відділів. Цьому противилися пред- ставники ОУН(м), які перебували при курені, а також ‘Карпо’, натомість підтримали таку ідею ‘Чубчик’ та ‘Шелест’. Після ряду зустрічей ‘Рен’ поставив ультиматум про негайне прилучення за-‘Рен’ поставив ультиматум про негайне прилучення за-Рен’ поставив ультиматум про негайне прилучення за-’ поставив ультиматум про негайне прилучення за- поставив ультиматум про негайне прилучення за- гону ім. Полуботка. Спроба перевести його в інше місце закінчилася роззброєнням 31 серпня 1944 р., після чого частина вояків, зо- крема ‘Павленко’, залишилася в курені ‘Рена’, інших відпустили. Заарештований ‘Карпо’, за його власним твердженням, втік з-під варти СБ. ‘Чубчик’, ‘Шелест’ та кілька інших відійшли в розпо-‘Чубчик’, ‘Шелест’ та кілька інших відійшли в розпо-Чубчик’, ‘Шелест’ та кілька інших відійшли в розпо-’, ‘Шелест’ та кілька інших відійшли в розпо-, ‘Шелест’ та кілька інших відійшли в розпо-‘Шелест’ та кілька інших відійшли в розпо-Шелест’ та кілька інших відійшли в розпо-’ та кілька інших відійшли в розпо- та кілька інших відійшли в розпо- рядження Головного командування УПА220. 217 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 105. 218 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 67; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 21, 31; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-26783. — Арк. 17; Рудзінська І. Партизанськими дорогами. Спогад // Нескорені. — 1992. — Червень. — С. 7. 219 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 492—496; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 15… — С. 158—168; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 109—110. 220 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 492—514; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 15… — С. 164—178; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 21; Дубницький С. (Кілко А.) Україну за- хищали в чужині… — С. 23; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 109—110. 294 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА За зінаннями В. Щигельського, з мельниківського відділу до ‘Рена’ перейшло всього 20 вояків221, за С. Касіяном — більша час- тина відділу222 (тобто 30—40). «Полуботківців» розкидали рівномір- но по всіх сотнях куреня, ‘Павленко’ очолив чоту, а ‘Тарас’ — чоту легкої артилерії223. Сотні ‘Громенка’ і ‘Осипа’ На базі вишколу, який вів ‘Громенко’ від червня 1944 р. в око- лицях Тростянця, у липні виникла перша сотня УПА на Перемищи- ні, яка вже тоді відзначилася рядом бойових акцій. Зокрема, біля с. Тростянець в липні 1944 р. чота на чолі з ‘Громенком’ оточила і роззброїла рій німців, здобувши кулемет МГ-42 та 12 рушниць224. Відтак сотня в ніч з 23 на 24 липня здійснила наскок на м. Бірчу, де забрала продукти із складів «Маслосоюзу» та ліки з аптеки225. З того часу залишився опис приходу відділу ‘Громенка’ у Тростянець: «Гарно озброєні, умундировані, опалені сонцем і вітром, ідуть до- вгим стрілецьким рядом молоді вояки УПА. З ними маршує кілька наших дівчат-повстанців: ‘Дора’, ‘Роксоляна’, ‘Арета’ й інші. Усе село вийшло назустріч рідному війську. Вітають його з сльозами радости. Дивний настрій опанував село. Кожний хотів просидіти день біля сотні, яка заквартирувала в горішньому кінці села, під лісом»226. З Перемищини в кінці липня — на початку серпня в гори на Лемківщину для переходу фронту вирушило ще два відділи. Непо- вна сотня на чолі з ‘Громенком’, вояцтво якої складалося з учас-‘Громенком’, вояцтво якої складалося з учас-Громенком’, вояцтво якої складалося з учас-’, вояцтво якої складалося з учас-, вояцтво якої складалося з учас- ників керованого ним вишколу та колишніх дивізійників, виру- шила на південь 27 липня. Базуючись згодом у селах Бережниця Вижня і Жерниця Вижня під Балигородом, відділ доповнився і займався вишколом227. 221 IPN Rz 122/226. — K. 107. 222 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 506. 223 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 110; Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді… — С. 212, 216; Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужи- ні… — С. 23; Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 506; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 21. 224 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 69; Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] — С. 194. 225 Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] — С. 195. 226 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 68. 227 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 150; IPN Rz 046/493. — K. 21; Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 68; Оліяр І.-«Кум». [Розповідь про минулі дні…] — С. 197. 295 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Ще одна сотня в Перемищині створена і очолена обласним ре- ферентом Служби безпеки ‘Осипом’ на базі боївок СБ з метою їх військового вишколу та переходу фронту. Цей відділ прибув в околиці Букового Берда, ймовірно, в кінці серпня 1944 р., і зупи- нився у Мучному228. За твердженням С. Касіяна, відділ есбістів на початку вересня мав дві чоти229. «Дружинники 1» і «Дружинники 2» Сотня «Дружинники» під командуванням ‘Черника’, прибувши в Перемищину в середині липня 1944 р., базувалася в околицях Добромиля. Тут до неї приєдналася частина новобранців. Після відвідин ‘Кулі’ та ‘Ірки’ сотня перебазувалася до Ямної Горіш- ньої. Тут на нараді ‘Орлан’, ‘Куля’ і ‘Черник’ вирішили розділити відділ «Дружинники» на кілька груп (‘Черника’, ‘Чорного’, ‘Під- кови’, ‘Байди’), на базі яких створити нові сотні УПА, доповнив- ши їх новобранцями з околиць Ямної230. Коли сотня «Дружинники» розрослася до 200 осіб, командування виділило з неї дві чоти на чолі з бунчужним бул. Данилом Рудаком-‘Чорним’ чисельністю 80 осіб231. 26 липня в Тростянці до відділу ‘Чорного’ приєдналася чота бул. ‘Підкови’, і так сформовано сотню «Дружинники 2». Через три дні до неї також приєдналася чота ‘Байди’232. Сотня ‘Черника’ з того часу мала назву «Дружинники 1». Також деякі підстаршини із «Дружинників» перейшли до інших відділів ВО 6 «Сян», напри- клад, інструктор зброєзнавства Павло Белей-‘Корп’ очолив чоту в сотні ‘Веселого’233. «Дружинники 2» відійшли дещо на південь, в північну час- тину Ліського повіту. Для переходу фронту, який наближався, сотня була розчленована по селах Дзвиняч Долішній, Ліщовате, Лодина, Ропенка і Середниця. Вояки мали законспіруватися в те- рені під виглядом селян. Проте фронт фактично зупинився в цій місцевості, так що три чоти залишилися на німецькій стороні, а четверта — у міжфронтовій лінії. Причому по селах розташува- 228 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 37; IPN Rz 122/226. — K. 124; Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 110. 229 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 507. 230 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 543—544, 547. 231 Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 10. 232 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 27. 233 IPN BU 1552/6. — K. 94. 296 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА лася велика німецька військова частина, що унеможливлювало будь-яку діяльність сотні. В такому стані відділ перебував від 7 до 22 серпня234. Після кількох невдалих спроб встановити контакт з команду- ванням, ‘Чорний’ 21 серпня зв’язався з куренем ‘Рена’ та сотнею ‘Осипа’, а наступного дня отримав повідомлення від окружного провідника ОУН Сяніччини ‘Хмеля’ про досягнення домовленості з німцями, які дозволяли сотні зібратися і залишити прифронто- ву полосу. Фронтові німецькі частини розраховували на сприяння УПА в боротьбі з радянськими диверсантами-парашутистами235. Сотня зібралася разом 23 серпня, після чого вирушила на пів- день за Сян і через Янківці, Глинну, Бережницю Нижню і Берез- ку дійшла до Жерниці Вижньої, де стаціонувала від 25 серпня до 13 вересня. Тоді вона налічувала 150 вояків і займалася військовим вишколом, влаштовувала пропагандистські виступи у навколиш- ніх селах. Зокрема, в неділю 2 вересня в Жерниці Вижній вла- штовано урочисте відзначення Свята зброї, в якому взяли участь також місцеві мешканці, вояки сотні ‘Громенка’ та окружний про-‘Громенка’ та окружний про-Громенка’ та окружний про-’ та окружний про- та окружний про- відник ‘Хмель’236. Крім цього, сотня «Дружинники 2» 7 вересня в Жерниці Ви- 2» 7 вересня в Жерниці Ви-2» 7 вересня в Жерниці Ви- жній ліквідувала 7 поляків із Ліська, які співпрацювали з черво- ними партизанами проти українців, а також трьох дезертирів з німецької армії, які планували приєднатися до червоних парти- занів237. Ще в дорозі до Жерниці від мережі ОУН відділ отримав гармату 45-го калібру з боєприпасами238. «Дружинники 1» залишилися в Перемищині, де перейшли лі- нію фронту над рікою Ступницею239 або в лісі Турниця240. Невдовзі ‘Черника’ через занедбання обов’язків та залицяння до зв’язкової 234 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 27—28; Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 10—12. 235 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 28; Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 13—17. 236 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 28—29; Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 10, 18—21. 237 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 29. 238 Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 18. 239 Протокол ч. 1. Писарський Мирон-«Демо» // АЦДВР. — Ф. 9 (Збірка документів Миколи Лебедя; не описаний). 240 Демо М. Чорний Ліс. Спогади бійця УПА // Свобода. — 1948. — 11 жовтня. — № 236. — С. 4. 297 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) ‘Малуші’ було знято ‘Кулею’ із сотенного та призначено ви- шкільним інструктором, а відтак восени він відійшов у розпоря- дження КВШ УПА-Захід і не пізніше жовтня повернувся на Ста- ниславівщину, в Чорний Ліс241. Командування відділом ‘Черник’ у Ліщаві Горішній передав ‘Хомі’242. «Дружинники 1» базувалися в лісовому масиві Турниця між селами Ямна, Ліщини, Сопітник, Папоротно, а також в лісах біля Тисової, нападаючи на дрібні групи радянських військовослужбовців, тероризуючи т. зв. совпар- зв. совпар-зв. совпар- тактив243. Облава 218 полку прикордонних військ НКВД на уро- чища Турниця та Відли 20 серпня змусила повстанців прийняти запеклий п’ятигодинний оборонний бій, окопавшись на висотах у лісі, а відтак вирушити в прорив у північному напрямку, де вони потрапили у засідку, але все ж змогли вирватися з оточення. За даними прикордонників, в операції було вбито і взято живими 49 повстанців244. Інші втрати наводить ‘Хрін’: 32 вбитих большеви-‘Хрін’: 32 вбитих большеви-Хрін’: 32 вбитих большеви-’: 32 вбитих большеви-: 32 вбитих большеви- ків при власних 6 полеглих245. Перемищина і Ярославщина після переходу фронту Фронт протягом 28 липня — 7 серпня затримався на лінії Пе- ремишль — Добромиль — Самбір, а відтак відкотився на півден- ний захід і на 29 серпня стабілізувався орієнтовно на лінії Ко- росно — Сянок — Турка — Сколе. Таким чином, терен ВО «Сян» був розділений на дві частини. Більша частина Сяноцької округи залишилася під німцями, а Перемиська та Ярославська округи були зайняті Червоною армією. При цьому склалася така ситуа- ція, що майже всі сотні ВО «Сян», крім відділу «Дружинники 1», перебували глибоко в горах, тоді як керівництво (‘Куля’, ‘Ірка’ і ‘Павук’, а також ‘Орлан’) залишилося в Перемиському повіті, в селах Ямна Горішня, Трійця і Тисова246. 241 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 64—65; ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67448. — Т. 2. — Арк. 68; Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 127. 242 Протокол ч. 1. Писарський Мирон-«Демо»… 243 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 549; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 60—62, 68; Пограничные войска СССР… — С. 697. 244 Пограничные войска СССР… — С. 697—698. 245 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 99. 246 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 63—64; Свинко Й. Ямна: знищене село Перемишльського краю (історія, спогади). — Тернопіль, 2005. — С. 86, 97. 298 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Перехід фронту, насичення терену частинами ЧА та НКВД, відхід відділів УПА і частини організаційних працівників в Кар- пати дезорганізував працю штабу ВО 6 «Сян» і загалом підпілля ОУН в Перемищині. Так, шеф штабу ВО «Сян» ‘Ірка’ на початку вересня втратив зв’язки із УПА, а відтак легалізувався на тери- торії УРСР і відійшов від праці247. При командирові ВО сформовано зв’язкову ланку, яку очо- лила Марія Савчин-‘Зірка’-‘Марічка’, маючи трьох підлеглих кур’єрок: Ольгу Мороз-‘Малушу’, Ганну Кузневич-‘Святославу’ та Стефанію Станько-‘Софію’. Вони тримали зв’язок з військовими референтурами Ярославського, Перемиського, Добромильського і Бірчанського повітів248. Не було зв’язків з керівництвом ОУН та командуванням УПА. Командир УПА-Захід ‘Шелест’ в наказі ч. 7/44 від 4.09.1944 р. вимагав від ВО 6 «Сян» ґрунтовного звіту про ситуацію249. Тільки в першій половині жовтня ‘Зірка’ виїхала на Львівщину, де в околицях Бібрки склала звіт перед крайовим організаційним ре- ферентом ЗУЗ Петром Дужим-‘Дорошем’ та шефом ГВШ УПА Дмитром Грицаєм-‘Перебийносом’. Повернулася пізньою осін- ню250. Але труднощі в організаційній праці та зв’язках не озна- чали повне припинення праці. Було створено нову сотню УПА на Мостищині заходами керівників повітового проводу Василя Фітеля-‘Онишка’, Василя Тропака-‘Ореста’, а також Михайла Вахаловича-‘Зіра’, який очолив у ній жандармерію. Відділ по-‘Зіра’, який очолив у ній жандармерію. Відділ по-Зіра’, який очолив у ній жандармерію. Відділ по-’, який очолив у ній жандармерію. Відділ по-, який очолив у ній жандармерію. Відділ по- став в кінці липня після приходу ЧА, нараховував 75 вояків у трьох чотах, мав на озброєнні гвинтівки, 12 кулеметів і 3 авто- мати. Командиром сотні, яка базувалася в лісі коло села Соко- ля, був ‘Верн’ (‘Верна’, ‘Явір’) — колишній офіцер російської царської армії та армії УНР. Під його керівництвом сотня мала кілька бойових акцій. Зокрема, 14 серпня під Петиками один рій першої чоти зробив засідку на радянське авто, в якій вбито двох 247 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 198; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 532, 558, 565, 567. 248 Там само. — Ф. 6. — Спр. 55204фп. — Т. 1. — Арк. 61—62; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 65—66, 80. 249 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 2. — Спр. 3. — Арк. 66. 250 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 69—72, 77. 299 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) большевиків, машину спалено і здобуто автомат і гвинтівку. На- ступного дня ввечері перша чота з чотовим ‘Максимом’, який одночасно був заступником командира сотні, зробила наскок на польовий аеродром в Старяві. Тихо задушивши вартового, здо- були 4 кулемети, ППШ, 10 тисяч набоїв і 40 кг тротилу. Близько 17 серпня ліквідовано п’ятьох енкаведистів, які по селах роз- відували за повстанцями. Наступного дня на присілку Саракули при спробі відбити заарештованих юнаків у перестрілці поранено одного енкаведиста. Власні втрати — один важко поранений. До- волі активна діяльність сотні ‘Верна’ спричинила велику облаву НКВД 19 серпня на Сокільський ліс. Під час неї від відділу від- билося 5 стрільців, а решта щасливо перебули, заховавшись по корчах. Наступного дня, 20 серпня, сотню розпущено251. З ініціативи та під керівництвом Степана Стебельського- ‘Хріна’ в Бірчанщині в другій половині серпня організовано кілька самооборонних кущових відділів (СКВ), на базі яких сфор- мовано чоту чисельністю 30 вояків. 18 вересня зі своїм команди- ром вона долучилася в с. Тростянець до сотні «Дружинники 1» як четверта чота252. В Ярославській окрузі після переходу фронту один з кущів пішов таборувати в лісовий масив під Синявою, де до нього при- стало багато втікачів від польського та радянського терору, а також кілька шуцманів, які очолили новостворений відділ, який на жовтень 1944 р. нібито нараховував близько 300 осіб. Про це звітував новопризначений окружний провідник ‘Корнійчук’ (Ми-‘Корнійчук’ (Ми-Корнійчук’ (Ми-’ (Ми- (Ми- кола Винничук), проте інших подробиць про підрозділ не подав253. Використовуючи наявність військово вишколених кадрів, ‘Ударник’ з ‘Іркою’ доформували штаб ВО 6 «Сян». Так, ‘До-‘Іркою’ доформували штаб ВО 6 «Сян». Так, ‘До-Іркою’ доформували штаб ВО 6 «Сян». Так, ‘До-’ доформували штаб ВО 6 «Сян». Так, ‘До- доформували штаб ВО 6 «Сян». Так, ‘До-‘До-До- вбуш’ із сотні «Дружинники» очолив відділ розвідки, в підпоряд-’ із сотні «Дружинники» очолив відділ розвідки, в підпоряд- із сотні «Дружинники» очолив відділ розвідки, в підпоряд- куванні якого діяла жандармерія254. Як і в інших ВО в УПА-Захід, підрозділи розвідки та жандармерії творился і при окружних та повітових проводах ОУН. 251 Хроніка відділу «Переяслави» // АЦДВР; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 47. — Арк. 15; Спр. 398. — Т. 2. — Арк. 27; Зілінський В. В борні за Україну (Мостищина). — Дрогобич: Відродження, 2006. — С. 380—386. 252 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 94—99. 253 IPN Rz 00377/4, t. 19. — K. 13. 254 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 533, 547, 551. 300 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА За медичну ділянку і по лінії ОУН, і по лінії УПА з серпня 1944 р. відповідав обласний лікар УЧХ Богдан Яньо-‘Мелодія’, який перейшов із Городоччини255. Зі старшинської школи «Олені» до штабу ВО «Сян» від серпні 1944 р. прибули бул. ‘Буль’ і бул. Микола Ривак-‘Артист’256. На зустрічі з ‘Іркою’ ‘Буль’ сказав, що мало прийти ще кілька ви-‘Іркою’ ‘Буль’ сказав, що мало прийти ще кілька ви-Іркою’ ‘Буль’ сказав, що мало прийти ще кілька ви-’ ‘Буль’ сказав, що мало прийти ще кілька ви- ‘Буль’ сказав, що мало прийти ще кілька ви-‘Буль’ сказав, що мало прийти ще кілька ви-Буль’ сказав, що мало прийти ще кілька ви-’ сказав, що мало прийти ще кілька ви- сказав, що мало прийти ще кілька ви- пускників, але вони затрималися, бо не змогли перейти лінію фронту257. Новоприбулі включилися в працю політвиховного від- ділу штабу ВО «Сян». Проте невдовзі ‘Буль’ перейшов на службу ворогові. Час і обставини його переходу невідомі, але вже в наказі УПА-Захід ч. 8/44 від 25.09.1944 р. було вказано: «Перестерігається терени перед бул. Булем (родом мабуть з Равщини), абсольвентом Оленів і бувшим виховником в Перемищині, що зараз на службі НКВД. Буля виключається з рядів УПА без права регабілітації і позаочно сказується його на кару смерти. Ганьба зрадникам!»258. Недовго працював у штабі і ‘Артист’, який очолив політвихов-‘Артист’, який очолив політвихов-Артист’, який очолив політвихов-’, який очолив політвихов-, який очолив політвихов- ний відділ. На цій посаді він фігурував в інструкції 6 політвиховно- го відділу КВШ УПА-Захід ч. 8/44 від 8 листопада 1944 р.259, але вже станом на весну 1945 р. М. Ривак повернувся до навчання на машинобудівному факультеті Львівського політехнічного інститу- ту260. Чи приступив він до практичного виконання обов’язків по- літвиховника ВО «Сян» і чи робив щось на цьому посту — невідомо. За підписом ‘Мушки’ та ‘Піка’ 14 серпня 1944 р. видано на- кази ВО 6 «Сян» ч. 1 і ч. 2, в яких підпорядковувалося військовій референтурі господарчу і жіночу та вказувалося організаційним працівникам на збирання, складування та облік зброї, боєприпа- сів, військових речей, харчів та ін.261. 255 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 533, 545; ЦДАВО України. — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 62. — Арк. 78. 256 УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 547, 553, 580; ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 76079фп. — Арк. 26, 87, 94; Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі. 1895—1995 / Упор. І. Гнаткевич. — Дрогобич: Відродження, 1995. — С. 236. 257 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 547, 553, 580. 258 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 74. 259 Там само. — Арк. 117. 260 Там само. — Ф. 6. — Спр. 76079фп. — Арк. 89, 94; Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі… — С. 236. 261 ЦДАВО України. — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 12. — Арк. 1—2. 301 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) УПА-Захід-Карпати Оскільки відділи ВО 6 «Сян» на Лемківщині були відрізані від свого командування, їхній статус і підпорядкування вимагають окремого розгляду. Насамперед, треба врахувати, що відділи, які прибули з Перемищини, були створені і скеровані за наказом ко- мандування ВО 6 «Сян» та під контролем обласного проводу ОУН Перемищини. Це стосується сотень «Дружинники 2», командирів ‘Лиса’, ‘Громенка’ та ‘Бурлаки’. Створення куреня «Лемківщина- Захід» відбувалося за вказівками окружного референта СБ ОУН Сяніччини ‘Лугового’. Він же під час постою на Буковому Берді займався організуванням в навколишніх селах новобранців, яких відправляв до куреня на вишкіл262. Зрештою, сам ‘Рен’ перед ні- мецьким арештом працював окружним військовиком Сяніччини, тобто також належав до організаційної мережі Перемиської об- ласті ОУН. Окремий статус мала сотня, складена з боївок Служби безпеки Перемиської області, яку очолив обласний референт СБ ‘Осип’. За посадою він був найвищим організаційним зверхником для всіх членів ОУН, які перебували на Лемківщині, із ‘Реном’ включно. 262 IPN Rz 122/226. — K. 124. 302 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ‘Крилач’ у деннику нотує факт перегляду ‘Осипом’ першої сотні 4 вересня 1944 р.263 Очевидно, про нього згадував С. Касіян як про особу, яка впливала на виважений характер переговорів із мельниківським відділом264. Присутність ‘Осипа’ в околицях Букового Берда та в карпат-‘Осипа’ в околицях Букового Берда та в карпат-Осипа’ в околицях Букового Берда та в карпат-’ в околицях Букового Берда та в карпат- в околицях Букового Берда та в карпат- ському рейді загалом легітимізує під організаційним оглядом події на Лемківщині. Брали участь в рейді також окружний провідник ОУН Сяніччини ‘Хмель’ та окружний референт СБ ‘Луговий’265. Отож, можна ствердити, що творення відділів УПА на Лемківщи- ні відбувалося під контролем і за вказівками провідних підпільни- ків Перемиської області ОУН. ‘Крилач’ також нотував у деннику, що 22 вересня ‘Лис’ по-Крилач’ також нотував у деннику, що 22 вересня ‘Лис’ по-’ також нотував у деннику, що 22 вересня ‘Лис’ по- також нотував у деннику, що 22 вересня ‘Лис’ по-‘Лис’ по-Лис’ по-’ по- по- відомив його про штафету від ‘Кулі’, якою той посилав за ними266. Ймовірно, саме про неї згадував Іван Кривуцький, пишучи про пізнішу суперечку між ‘Євгеном’, з одного боку, та ‘Крилачем’ із ще кількома повстанцями, з другого, які домагалися негайного повернення в Перемищину під час побуту 12 жовтня 1944 р. в Май- данських лісах на Дрогобиччині267. Перед ‘Реном’ стояла проблема затвердження куреня та ко-‘Реном’ стояла проблема затвердження куреня та ко-Реном’ стояла проблема затвердження куреня та ко-’ стояла проблема затвердження куреня та ко- стояла проблема затвердження куреня та ко- мандного складу вищим військовим командуванням, а також отримання від нього вказівок щодо подальших дій. За версією, викладеною М. Ріпецьким, ‘Рен’ встановив контакти із командою ВО 5 «Маківка», куди вислав кілька письмових повідомлень про створення куреня і отримав коротку відповідь, що його повідо- млення отримані. Це листування М. Ріпецький не датував. Далі він згадував, що в середині вересня «Рен» вислав делегацію старшин для складання звіту про курінь. В її складі були ‘Бір’, ‘Бульба’, ‘Бурлака’ і ‘Горислав’, тобто сам М. Ріпецький. Цю делегацію ні- бито прийняв на своєму місці постою в околицях Турки командир ВО 5 «Маківка» хор. Іван Белейович-‘Дзвінчук’. На зустрічі були присутні два військові зверхники ‘Дзвінчука’, яких у нарисі іс- торії куреня ‘Рена’, опублікованому у 2001 р. в 33 томі «Літопису УПА», М. Ріпецький ідентифікував як шефа ГВШ УПА ‘Пере- 263 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 37. 264 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 501, 507. 265 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 32, 45. 266 Там само. — С. 40. 267 Кривуцький І. «Де срібнолентий Сян пливе…» — Львів: Логос, 2000. — С. 48. 303 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) бийноса’ та командира УПА-Захід ‘Шелеста’268. Натомість в більш ранньому нарисі про санітарну службу в курені ‘Рена’, опубліко-‘Рена’, опубліко-Рена’, опубліко-’, опубліко-, опубліко- ваному в 1992 р. в 23 томі «Літопису УПА», М. Ріпецький їх імен не подав і стверджував, що цих двох командирів через конспірацію делегатам 15 вересня не представили269. Очевидно, що інформація, подана М. Ріпецьким у 1992 р., що двоє вищих командирів не були представлені і, відповідно, не були йому відомі, є більш вірогідною. Зрештою, джерела стверджують, що ні ‘Перебийноса’, ні ‘Шелеста’ фізично не було в той час не тільки на Турчанщині, а й взагалі на території, які залишали- ся під контролем німців. Про перехід делегацією фронтової лінії М. Ріпецький не згадував, хоча це дуже вагома обставина, яку він би не пропустив. Тим більше, що ‘Перебийніс’ і ‘Шелест’ перебу- вали в глибокому тилу Червоної армії, а не в околицях Турки, яка стояла на німецькому боці в кількох кілометрах на південь від лінії фронту. Так, 3 вересня ‘Шелест’ і командир ВО 2 «Буг» Василь Левкович-‘Вороний’ були присутні на випуску підстаршинської школи «Лісові Чорти» в тодішньому Пониковецькому районі270 (Зо- лочівщина — Брідщина), відтак ще раз вони зустрічалися невдовзі на нараді в околицях Буська271, а 2 жовтня командир УПА-Захід приймав присягу відділів ВО 3 «Лисоня» в лісі біля с. Стратин на Рогатинщині272. Подібна ситуація і з ‘Перебийносом’. На початку вересня 1944 р. він у с. Юшківці на Бібреччині інструктував зв’язкову Марію Огоновську-‘Віру’ щодо пошуків президента УГВР Ки-‘Віру’ щодо пошуків президента УГВР Ки-Віру’ щодо пошуків президента УГВР Ки-’ щодо пошуків президента УГВР Ки- щодо пошуків президента УГВР Ки- рила Осьмака-‘Псельського’273. Неподалік, в лісах біля Миколає- ва, перебувала і охорона шефа ГВШ, де її застала велика облава 9—13 вересня274. В першій половині жовтня ‘Перебийносу’ у тих же Юшківцях складала звіт з ситуації в Перемищині М. Савчин- 268 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 111—112. 269 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 120. 270 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 74368фп. — Т. 1. — Арк. 192—193, 207. 271 Там само. — Арк. 207; Загоруйко Р. Повернення зі справжнього пекла. — Новий Розділ, 2004. — С. 289. 272 Літопис УПА. нова серія. — Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матері- али. 1943—1952. Кн. 1. — Київ; Торонто, 2009. — С. 498. 273 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 41: Кирило Осьмак — президент УГВР (Документи і матеріали). — Торонто; Львів, 2004. — С. 194—196. 274 Літопис УПА. нова серія. — Т. 13: Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матері- али. 1943—1952. Кн. 2. — Київ; Торонто, 2009. — С. 236. 304 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ‘Зірка’275. Зрештою, відомо, що фронт ‘Перебийніс’ переходив на Дрогобиччині в околицях сіл Орів та Гаї Нижні 23 серпня276, при- чому Турчанщину він залишив незабаром після бою з німцями біля с. Ясенка Стецьова 8 серпня 1944 р.277 Є підстави вважати, що готуючи нарис історії куреня «Рена» до 33 тому «Літопису УПА», М. Ріпецький, намагаючись уточнити особи обох невідомих представників командування УПА, просто назвав двох найбільш ймовірних за посадами. Зрештою, не було у вересні 1944 р. в околицях Турки і самого ‘Дзвінчука’, який також перебував у глибокому радянському за-Дзвінчука’, який також перебував у глибокому радянському за-’, який також перебував у глибокому радянському за-, який також перебував у глибокому радянському за- піллі. Він у серпні 1944 р. перебував при сотні «Льви» в районі сіл Сопіт, Довге, Майдан та гори Парашки на стику Дрогобицького та Сколівського районів, з якою там і перейшов лінію фронту, а відтак разом з відділом подався в ліси в околиці Миколаєва, куди прибув в кінці серпня278. Про це він згодом зізнавав сам на допитах МҐБ: «В перших числах вересня 1944 року я, як коман- року я, як коман-року я, як коман- дувач УПА воєнної округи по Дрогобицької області, дислокувався в Миколаївському лісі разом із своїм штабом і особистою охороною. В той час до мене прибули начальник штабу УПА ‘Перебийніс’, працівник штабу Дужий Микола, який мав псевдонім ‘Вировий’, а з ними прибув також Горбовий»279. Про те, що командира воєнної округи застала облава на ліси біля Миколаєва 9—13 вересня, які тоді входили до території ВО 5 «Маківка», згадано і в одному з підпільних звітів280. За свідченнями ‘Дзвінчука’, він у цій облаві командував діями сотні УПА, яка змогла вирватися з ворожого оточення281. Все ж слід згадати, що про інспекцію ‘Дзвінчуком’ куреня ‘Рена’ на Буковому Берді зізнавав на допитах у 1948 р. В. Щи-Рена’ на Буковому Берді зізнавав на допитах у 1948 р. В. Щи-’ на Буковому Берді зізнавав на допитах у 1948 р. В. Щи- на Буковому Берді зізнавав на допитах у 1948 р. В. Щи- гельський282. Оскільки можливість такої інспекції мінімальна, то слід вважати, що ‘Бурлака’ приписав цей псевдонім комусь ін- шому. Ймовірно, що з прибуттям на Букове Бердо і долученням 275 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28… — С. 69—72, 77. 276 Там само. — Т. 41… — С. 292, 387. 277 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67418. — Т. 1. — Арк. 264. 278 Дир. Хроніка вд. «Жубри». — С. 1 // АЦДВР. 279 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67448. — Т. 1. — Арк. 210—211. 280 Літопис УПА. нова серія. — Т. 13… — С. 235. 281 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67448. — Т. 1. — Арк. 215. 282 IPN Rz 122/226. — K. 125. 305 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) окремих старшин чи підрозділів з Дрогобиччини, ‘Рен’ отримав зв’язок до командування ВО 5, можливо, що і до ‘Дзвінчука’, якому посилав записки, а відтак — і курінну делегацію. Але хто її прийняв під Туркою в середині вересня 1944 р., а, отже, кому було складено звіт і від кого отримано вказівки до подальшої ді- яльності, — наразі невідомо. Інформація М. Ріпецького про зустріч із ‘Дзвінчуком’, ‘Пе- ребийносом’ і ‘Шелестом’ є, безумовно, хибною. Як курінний лікар він не був повністю поінформований у всі питаннях діяль- ності куреня ‘Рена’. На це вказує теж твердження М. Ріпецького, що ВО 6 «Сян» була створена тільки у 1945 р., а до того відділи УПА на Закерзонні підпорядковувалися ВО 2 «Буг» (Сокальщи- на), ВО 5 «Маківка» (Перемищина, Лемківщина) та волинській ВО «Турів» (Люблинщина)283. Це свідчить про те, що М. Ріпець- кий у 1944 р. про існування ВО 6 «Сян» не чув. Не знав він і про таку формацію як УПА-Захід-Карпати, в структурі якої і діяли від кінця серпня — до жовтня як курінь ‘Рена’, так і інші від- діли УПА з Лемківщини та Перемищини на території, підконтр- ольній німцями. Створення цієї тимчасової одиниці військово-територіального устрою було пов’язане з тим, що частина території та відділів УПА-Захід була відрізана лінією фронту. Оскільки такий стан міг тривати невизначений період, заступник шефа ГВШ УПА Олекса Гасин-‘Чорнота’-‘Дор’-‘Лицар’ 15 серпня 1944 р. прийняв рішення про створення на території, занятої німцями, формування УПА- Захід-Карпати284. Його командирові мали підлягати як відділи УПА, так і всі організаційні клітини ОУН на цьому терені285. Очо- лив цю тимчасову формацію 22 серпня за розпорядженням ‘Дора’ член ГВШ УПА Олекса Луцький-‘Богун’-‘Андрієнко’-‘Беркут’- ‘Клименко’286. На той час обоє перебували в Турківському повіті, в околиці с. Довжки287. Основними завданнями УПА-Захід-Карпати було впорядкування діяльності ОУН і УПА на визначеній терито- рії для їх збереження та підготовки до подальшої боротьби, зо- 283 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 130. 284 ЦДАВО України. — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 16. — Арк. 1—3. 285 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 391—392. 286 Там само. — С. 294, 392. 287 Там само. — С. 343. 306 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА крема, до успішного переходу в тил Червоної армії при дальшому відступі німців. Командирові УПА-Захід-Карпати підпорядковувалися всі від- діли УПА та структури ОУН від Західної Лемківщини до Букови- ни, які знаходилися по німецький бік лінії фронту. Саме тереновим проводам цих областей скеровував свої розпорядження ‘Богун’ та вимагав від них звітів, як і від відповідних воєнних округ: ВО 4 (раз на тиждень), ВО 5 і ВО 6 (обидві — двічі на тижень)288. Серед відділів, які йому підпорядковувалися, ‘Богун’ називав, зокрема, відділи ‘Байди’, ‘Громенка’, ‘Євгена’, ‘Нечая’, ‘Осипа’ і ‘Рена’289. Згодом, від середини вересня керівництво мережею ОУН здійсню- вав член Проводу ОУН Омелян Лоґуш-‘Іванів’-‘Євген’290. Про те, що делегація куреня ‘Рена’ спілкувалася саме з пред- ставниками командування УПА-Захід-Карпати, свідчить і відпо- відність отриманих інструкцій в переказі М. Ріпецького291 наказам ‘Богуна’292. Цінною є і згадка С. Касіяна, який стверджував, що на цьому терені головнокомандувачем УПА, якому підпорядко- вувався ‘Рен’, є ‘Клименко’293. Відомо, що таким псевдонімом із командирів рівня ВО та вище користувався саме О. Луцький294. Він згодом сам зізнавав про те, що зустрічався з ‘Реном’ в Карпатах і стверджував, що той перейшов з куренем в тил ЧА і мав при- значення в Перемищину295. Можна припускати, що представники куреня ‘Рена’ звітували власне ‘Богунові’, наказ міг зачитувати його ад’ютант і керівник канцелярії УПА-Захід-Карпати ‘Буревій’, а при розмові міг бути присутній хтось із членів ГВШ чи КВШ, наприклад, ‘Лицар’ або ‘Сергій’. Про прихід 12 сотень УПА з заходу на терен базування стар- шинської школи «Олені» її командира Федора Польового-‘Поля’ повідомив в кінці вересня 1944 р. ‘Лицар’, після чого обоє визна-‘Лицар’, після чого обоє визна-Лицар’, після чого обоє визна-’, після чого обоє визна-, після чого обоє визна- 288 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 395; ЦДАВО України. — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 16. — Арк. 4, 7—12. 289 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 296—298, 344. 290 Там само. — С. 284, 314, 343. 291 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 114—115. 292 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 392—397. 293 Касіян С. Партизанський загін ім. гетьмана Павла Полуботка… — С. 510. 294 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 290, 293. 295 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67418. — Т. 2. — Арк. 73. 307 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) чили для них маршрути прямування. ‘Поль’ 11 жовтня звітував, що деякі відділи не дотрималися цих домовленостей, назвавши серед таких і курінь ‘Євгена’ (створений 1.10.1944 р. при поділі за-‘Євгена’ (створений 1.10.1944 р. при поділі за-Євгена’ (створений 1.10.1944 р. при поділі за-’ (створений 1.10.1944 р. при поділі за- (створений 1.10.1944 р. при поділі за- гону ‘Рена’)296. Цей факт свідчить, що ‘Лицар’ не тільки знав про прихід відділів з Лемківщини, а й впливав на їхній рух. Найвищі посадові особи Дрогобицької області ОУН, які кон- тактували з куренем ‘Рена’, — окружний провідник ОУН Сам- бірщини Богдан Кузьма-‘Кубайчук’-‘Борис’ та повітовий оргмоб Турчанщини або Нижньоустриччини Михайло Головка-‘Бурлай’, які певний час базувалися в Протісному297. Загін «Лемківщина» Командування УПА-Захід-Карпати, отримавши звіт, затвер- дило командний склад куреня «Лемківщина-Захід», а також під- порядкувало ‘Ренові’ з метою переходу лінії фронту всі відділи УПА на захід від Турки, тобто також сотні з ВО 6 ‘Громенка’, ‘Осипа’ та ‘Чорного’, а з ВО 5 — ‘Байди’, ‘Кармелюка’ та ‘Не- чая’298. Згодом у реєстрі старшин і підстаршин тактичного відтинка (ТВ) ‘Лемко’, датованому 5.02.1946 р., ‘Рен’ титулував себе коман-‘Лемко’, датованому 5.02.1946 р., ‘Рен’ титулував себе коман-Лемко’, датованому 5.02.1946 р., ‘Рен’ титулував себе коман-’, датованому 5.02.1946 р., ‘Рен’ титулував себе коман-, датованому 5.02.1946 р., ‘Рен’ титулував себе коман-‘Рен’ титулував себе коман-Рен’ титулував себе коман-’ титулував себе коман- титулував себе коман- диром ВО Лемківщини299. Прогнозований наступ Червоної армії, т. зв. Карпатсько-Ужго- зв. Карпатсько-Ужго-зв. Карпатсько-Ужго- родська операція, розпочався 9 вересня в околиці Сянока, відтак охопив всю лінію фронту аж до Буковини. Вже до кінця місяця вона приблизно йшла по колишньому польсько-чехословацькому кордону. Відділи, які базувалися в околицях Балигорода (сотні ‘Громенка’ і ‘Чорного’), з початком радянського наступу відійшли на південний схід в напрямі Букового Берда300. Так, 13 вересня сотня «Дружин- ники 1» перейшла до села Терка, звідки 15 числа вирушила на акцію проти червоних партизанів, які базувалися біля Лоп’янки. Інтенсивно обстрілявши їх з міномета, сотня змусила партизанів відійти, залишивши трупи і речі в таборі, зайнятому повстанцями. 18 вересня у Терці ліквідовано двох німців301. Тут 19 березня стежі 296 Дем’ян О. Генерал УПА Олекса Гасин-«Лицар». — Львів, 2003. — С. 152—153. 297 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 11, 36. 298 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 112—113, 117; IPN Rz 046/723. — K. 92. 299 IPN Rz 046/723. — K. 92. 300 IPN Rz 122/226. — K. 124. 301 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 29—30. 308 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА сотні вв’язалися у перестрілку із радянськими військами. Під міно- метним обстрілом сотня відступила на південний схід до Кривого, де підібрала багато зброї та майна, кинутого панічно відступаю- чими німецькими та мадярськими військами. Далі 22 вересня «Дру- жинники 2» вирушили через Затварницю і Сухі Ріки та конспіра- 2» вирушили через Затварницю і Сухі Ріки та конспіра-2» вирушили через Затварницю і Сухі Ріки та конспіра- тивно отаборилися на горі Явірник (Яворець; 1042 м) в 2 км на захід від Насічного. Коли фронтові частини Червоної армії мінометами об- стрілювали лісові масиви, сотня маневрувала, щоб уникнути втрат, під час чого відбилося дві чоти на чолі з ад’ютантом сотенного віст. ‘Зенком’302. Потрапивши у засідку, ці дві чоти прорвалися на Букове Бердо, де приєдналися до відділу ‘Рена’303. Радянські війська, які на ділянці фронту біля постою куре- ня ‘Рена’ перейшли в наступ 18 вересня, вже 23 числа підійшли впритул до Сяну, взявши, зокрема, Лютовиська. 24 вересня вони форсували ріку, захопивши Ветлинську полонину на захід від Букового Берда, а наступного дня — Ветлину та Береги Горіш- ні, вийшовши до головного карпатського хребта, по якому йшов кордон. З півночі в результаті запеклих боїв з німцями 24 вересня Червона армія захопила Лютовиська та Лімну і продовжувала на- ступ304. В таких умовах ‘Рен’ вирушив ще таки 24 вересня зі своїм загоном на південний схід305. Повстанці залишили Букове Бердо вчасно, оскільки вже 26 числа Червона армія взяла Устрики Го- рішні і Дзвиняч, а наступного дня гірськими стежками вийшла до головного карпатського хребта, зайнявши, таким чином, і Букове Бердо306. Фронт, який відкотився на південь, дозволив трьом чотам со- тні «Дружинники 2» під командуванням ‘Чорного’ 27 вересня за- лишити гору Яворець і за маршрутом Сухі Ріки — Затварниця — Руське — Росохате — Скородне — Лип’я — Бандрів вийти в тил Червоної армії на терен ВО 5 «Маківка». В Бандрові 1 жовтня за- става відділу обстріляла легкове авто, в якому вбито двох майорів ЧА і водія, а в Тихій 3 жовтня ліквідовано трьох енкаведистів, зокрема двох лейтенантів, а також голову сільради з Нанчівки 302 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 30—31. 303 Дубницький С. (Кілко А.) Україну захищали в чужині… — С. 25. 304 Гречко А. Через Карпаты. — Москва, 1970. — С. 115—121. 305 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 41; IPN Rz 122/226. — К. 107. 306 Гречко А. Через Карпаты… — С. 121—122. 309 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Великої як донощика. Ще через два дні повішено за донощицтво голову сільради у Волошиновій на Старосамбірщині. У сусідньому селі Білич 7 жовтня до сотні «Дружинники 2» приєдналися місцеві добровольці, якими доповнено існуючі чоти та створено нову на чолі із ‘Полянським’307. Кулеметні застави відділу 9 жовтня в с. Су- шиці Великій обстріляли колону військ НКВД, в результаті чого вбито або важко поранено 23 ворожих солдати при власних втра- тах 1 вбитим. Далі «Дружинники 2» перейшли на терен ВО 6 «Сян» і через села Тернаву, Поляну, Велике добралися до новопостало- го польсько-радянського кордону, який перетнули 12 жовтня, а відтак, йдучи попри Арламів, опинилися в Ямній Долішній308. Тут зв’язалися із ‘Кулею’, маючи 160 вишколених стрільців та 90 но- вобранців із Білич в чоті ‘Полянського’309. ‘Рен’, залишивши Букове Бердо, вирушив у відомий т. зв. Кар-Рен’, залишивши Букове Бердо, вирушив у відомий т. зв. Кар-’, залишивши Букове Бердо, вирушив у відомий т. зв. Кар-, залишивши Букове Бердо, вирушив у відомий т. зв. Кар- патський рейд, рухаючись за маршрутом Тарнава — Соколики — Турочки — Ботелка — Яблунів — Завадка — Мита — Козьо- ва — Головецько. В Тарнаві до нього приєдналися сотні ‘Байди’, ‘Громенка’, Степана Гнатіва-‘Кармелюка’, ‘Нечая’, ‘Осипа’, дві чоти з сотні «Дружинники 2», різні боївки та теренові працівники. На нараді із сотенними та почтом ‘Рен’ представив план рейду, визначив маршрути, спосіб зв’язку, порядок чергування310. Загін «Лемківщина» нараховував 1811 вояків у 10 сотнях: ‘Ве- селого’, ‘Бульби’, ‘Бурлаки’, ‘Іскри’, ‘Осипа’, ‘Байди’, ‘Нечая’ («Сурма»), ‘Громенка’, ‘Зенка’ (дві чоти «Дружинники 2») і ‘Гор- 2») і ‘Гор-2») і ‘Гор- бового’, а також кінно-розвідчій чоті, чоті артилерії ‘Тараса’, ВПЖ ‘Пугача’ (15 стрільців)311. Разом з ними також йшла сотня ‘Кармелюка’, чота організаційних працівників та бойовиків Сам-Кармелюка’, чота організаційних працівників та бойовиків Сам-’, чота організаційних працівників та бойовиків Сам-, чота організаційних працівників та бойовиків Сам- бірщини під командуванням Осипа Урбана-‘Рена’ (т. зв. ‘Малий Рен’), керівники Сяніцької округи ‘Хмель’, ‘Луговий’ та ‘Бог- дан’ з охороною та інші працівники мережі ОУН. За твердженням С. Ґоляша, жінки були зведені в окрему чоту312. Натомість інші 307 Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі… — С. 31. 308 Там само. — С. 31-32. 309 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 5. 310 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 41; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 117. 311 IPN BU 1552/18. — K. 225; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 67; Соболь П. Українська Повстанча Армія, 1943—49. Довідник ІІ… — С. 67. 312 Ґоляш С. Українська Повстанська Армія в Бескиді… — С. 217. 310 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА джерела вказують, що жінки були розкидані по сотнях в якос- ті розвідниць та санітарок313. Загалом в рейд вирушило близько 2000 осіб314. Це робить загін «Лемківщина», ймовірно, найбільшою військовою частиною, яка діяла в УПА-Захід. Зустрічаються і ще вищі цифри — 2300315, 2500316 та 3000317. Є також спроби зани- ження чисельності куреня. Так, М. Самборський, базуючись на необґрунтованій середній чисельності сотні в 120 вояків, виводить загальну чисельність у 1200 осіб318. В селі Висоцько Нижнє загін захопив німецький склад зброї, де здобуто 16 кулеметів Дегтярова, 14 ППШ, 150 гвинтівок, 2 важкі міномети, 20 ящиків патронів, 20 ящиків мінометних мін319. В Миті під загрозою вжиття зброї та з покликанням на угоду про нена- пад, загін пройшов розташування угорської частини, під час чого стрільці пограбували її обоз. Після скарги мадярських офіцерів ‘Рен’ зробив збірку всіх сотень і перевірку на наявність втрачених речей (чоботи, однострої, плащ-палатки), але нічого виявлено не було, оскільки стрільці були попереджені і залишили їх по хатах, де зупинилися на постій320. Кінно-розвідча чота 28 вересня у Головецьку була обстріляна кулеметно-мінометним вогнем наступаючих радянських підрозді- лів, в результаті частина її вояків під час відступу загинуло або пропало безвісти321. З Головецька загін повернув на Оряву до Тухольки, маючи в дорозі перестрілки стеж з большевиками також біля сіл Плав’є та Кальна322. Мадярські сапери підривали мости, але під загрозою 313 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-26783. — Арк. 15—16. 314 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 121; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 118; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 41; Т. 29… — С. 69; IPN Rz 046/723. — K. 92. 315 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 55—56. 316 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 31; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 73; Дубницький С. (Кілко А.) Україну захища- ли в чужині… — С. 26. 317 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 33. 318 Samborski M.Oddziały UPA w Przemyskiem i Bieszczadach w roku 1944… — S. 216. 319 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 67. 320 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 34; Дмитрик І. Записки українського по- встанця… — С. 31—32; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 70. 321 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 41; Т. 33… — С. 761; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 118. 322 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 118; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 33. 311 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) сили ‘Рен’ змусив їх зробити це після проходження своїх відді- лів323. Оцінивши ситуацію, ‘Рен’ вирішив зменшити табір і в Рикові та Тухольці наказав заховати гармати та ліквідувати тачанки, а ‘Максими’, міномети та найбільш необхідний інвентар везти кінь- ми324. Ще раніше, щоб не нести важких котлів, він наказав кож- ному роєві мати відро та окремо варити. Але це мало і негативи, бо при такій чисельності було дуже багато ватер, що розконспі- ровувало відділ325. В Рикові, за твердженням І. Дмитрика, також демобілізовано одну із сотень, яка складалася із новобранців326. Можна припуска- ти, що йдеться про сотні ‘Іскри’ або ‘Горбового’ чи навіть про їх об’єднання під командуванням ‘Євгена’ із демобілізацією неви- школених і слабших вояків. Вранці 29 вересня, уникаючи зіткнення з наступаючими ра- дянськими військами, ‘Рен’ вирушив через Хітар до Лавочно-‘Рен’ вирушив через Хітар до Лавочно-Рен’ вирушив через Хітар до Лавочно-’ вирушив через Хітар до Лавочно- вирушив через Хітар до Лавочно- го. При переході цього села того ж дня повстанці потрапили під гарматно-мінометний обстріл мадярських частин, які тримали за- хисну лінію на головному карпатському хребті. ‘Рен’ вислав пар-‘Рен’ вислав пар-Рен’ вислав пар-’ вислав пар-вислав пар- ламентарів (‘Євген’ і ‘Тарас’), які, покликаючись на угоду між Головним командуванням УПА і представниками угорської армії, залагодили інцидент. Офіцери, які знали про цю угоду, попросили вибачення у повстанців, заявивши, що прийняли їх за большеви- ків327. За твердженням Ірини Рудзінської, обстрілом було розбито дві тачанки з продуктами, одягом та боєприпасами328. Ввечері того ж дня загін дійшов до Волосянки і після кіль- кагодинного відпочинку вирушив вночі верхами до Верхньої Ро- 323 Райтер. [Спогади]…; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 32. 324 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 31; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 70; Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 121; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 36. 325 Ремесло повстанця. Збірник праць підполковника УПА Степана Фрасуляка- «Хмеля». — Львів, 2007. — С. 233. 326 Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 32. 327 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 42; Т. 29. — С. 71; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 118; Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 130—131; IPN Rz 122/226. — K. 108; Грицько- Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 36; Дмитрик І. Записки українського повстан- ця… — С. 33—34. 328 Рудзінська І. Партизанськими дорогами. Спогад // Нескорені. — 1992. — Червень. — С. 7. 312 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА жанки, а відтак пополудні 30 вересня зупинився в лісовому масиві на схід від села на горі Чиряк329. Тут без боїв повстанські відділи опинилися в тилу Червоної армії330. За наказом зверхників ‘Рен’ 1 жовтня на г. Чиряк реорганізу-‘Рен’ 1 жовтня на г. Чиряк реорганізу-Рен’ 1 жовтня на г. Чиряк реорганізу-’ 1 жовтня на г. Чиряк реорганізу- 1 жовтня на г. Чиряк реорганізу- вав загін і розділив його на два курені. До одного, під командуван- ням ‘Євгена’ і його заступника ‘Осипа’, увійшли сотні ‘Громенка’, ‘Ворона’ (змінив ‘Євгена’), ‘Крісового’ (змінив ‘Бульбу’) та ‘Оси- па’. До них також долучилася сотня ‘Кармелюка’, яка прямувала в Самбірщину, де і залишилася. Курінь ‘Євгена’ отримав наказ повертатися на захід, на терени ВО 6 «Сян», трасою Сколе — Устрики Долішні. З ними пішли деякі добровольці, які хотіли по- вернутися в Перемиську область (‘Пугач’), а також працівники підпілля ОУН, які були звідти (‘Хмель’, ‘Богдан’ та ін.). Другий курінь залишився під командуванням ‘Рена’ у складі сотень ‘Бай- ди’, ‘Бурлаки’, ‘Веселого’, ‘Нечая’ і двох чот сотні «Дружинни- ки 2» й вирушив далі на схід в напрямі Чорного Лісу. ‘Бульба’ з чотою добровольців-земляків пішов з ними у рідні сторони в Зо- лочівщину — Бережанщину. Чота організаційних працівників та бойовиків Самбірщини під командуванням ‘Малого Рена’ пішла в свій терен331. Ймовірно, що маршрут ‘Рена’ на Чорний Ліс був зу- Ймовірно, що маршрут ‘Рена’ на Чорний Ліс був зу- мовлений намаганням зв’язатися з командуванням для отримання інструкцій для діяльності в новій ситуації332. В переліку командирів сотень куреня ‘Євгена’ В. Скворцов на-‘Євгена’ В. Скворцов на-Євгена’ В. Скворцов на-’ В. Скворцов на- В. Скворцов на- зивав ‘Бурлая’333, що дає підстави припускати, що йдеться або про ‘Ворона’, або про його сотню. Після розподілу курінь ‘Євгена’ нараховував 1080 вояків334, курінь ‘Рена’— близько 1000335. 329 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 42. 330 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 131; IPN Rz 122/226. — K. 108. 331 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 42—43; Т. 33… — С. 67, 150; IPN Rz 122/226. — К. 125; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. — Арк. 185; Райтер. [Спогади]…; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 119. 332 Рудзінська І. Партизанськими дорогами. Спогад // Нескорені. — 1992. — Червень. — С. 7. 333 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12. 334 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 6; Державний архів Львівської області (далі — ДАЛО). — Ф. П-5001. — Оп. 6. — Спр. 49. — Арк. 103. 335 Ремесло повстанця… — С. 41, 233. 313 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Курінь ‘Євгена’ Вирушивши на північ 2 жовтня 1944 р., ‘Євген’ повів свій від- діл на гору Магуру, звідки через Брязу дійшов до Сукіля, де 5 жовтня в наскоку на село ліквідував капітана та 4 большевиків. Наступного дня курінь подався на Труханів, а ввечері вирушив на акцію в райцентр Сколе. Ініціатором наскоку на Сколе був сам ‘Євген’ з метою звільнити в’язнів, ліквідувати НКВД та захопити продовольчі склади336. Акція, яка розпочалася на світанку 7 жовтня, була невдалою. Теренова мережа не зробила належної розвідки, а агентура в ку- рені або в місцевому підпіллі повідомила про наміри наскоку, а тому большевики перевели тюрму і НКВД, а самі приготувалися до оборони. Невдалим було і планування та проведення акції. На- приклад, вона почалася не о 3 год., а на півтори години пізніше. Сотня ‘Осипа’, яка була на заставі вздовж дороги зі східного боку Сколього, обстріляла колону 5-8 автомашин з боєприпасами, вби- то шоферів і солдатів337. Ось як наскок описано в радянському документі: «7 жовтня 1944 року на райцентр Сколе з трьох сторін на відстані 500 м від центру напала банда чисельністю 500-600 осіб, озброєна гвинтівка- ми, кулеметами, мінометами, гранатами. В кілометрі від Сколього банда обстріляла 4 автомашини 61 полку військ НКВД з охорони залізниць, поранено — ст. лейтенант, два шофери, вбитий один боєць. Банда захопила два станкових кулемети, два ротних міно- мети, продукти харчування, майно і боєприпаси. Банді вдалося прорватися в Сколе на 200 м від РВ НКВД. Вжитими заходами банда витіснена. Висланими підкріпленнями ПВО і прикордонного загону силою 300 осіб банда відкинута в район Труханівського лісу (3090), після чого організовано переслідування банди 13 полком внутрішніх військ. В результаті бою вбито бандитів до ста осіб, взяті трофеї: гвинтівок — 50 шт., станкових кулеметів — 2 шт., ручних кулеметів — 3 шт., мінометів — 2 шт.»338. 336 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. — Арк. 185; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 43. 337 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 42—44; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 43; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 56—57, 102; Дем’ян Г. Михайло Ґуштак-«Євген»… — С. 33—34. 338 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. 738. — Т. 1. — Арк. 45. 314 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Зі Сколього курінь вирушив на захід, підіймаючись на поло- нини гори Парашки. Тут повстанці натрапили на мінні поля, на яких підірвалося кілька вояків. На відстані 4 км від Сколього в той же день курінь попав під сильний обстріл радянських військ і був розпорошений. Сотні ‘Громенка’, ‘Крісового’ та ‘Осипа’ вийшли більш-менш цілими, хоча й зазнали втрат. Так, чота ‘Крилача’ з відділу ‘Крісового’ мала 8 вбитих чи пропалих безвісти і 5 пора-‘Крісового’ мала 8 вбитих чи пропалих безвісти і 5 пора-Крісового’ мала 8 вбитих чи пропалих безвісти і 5 пора-’ мала 8 вбитих чи пропалих безвісти і 5 пора- мала 8 вбитих чи пропалих безвісти і 5 пора- нених. Загалом курінь втратив близько половини вояків (більшість з них розбіглася) і важке озброєння. Відбився від відділів ‘Євген’, а тому командування перебрав ‘Осип’. З Парашки він зі своїм від- ділом та сотнею ‘Крісового’ звернув до Тисовця, де зупинився ввечері 8 жовтня. Там повстанці, які не їли два дні, дещо віджи- вилися та відпочили339. Сам ‘Євген’ зізнавав згодом про втрати до 50 вояків, тоді як більшість розбіглися340. Протягом 8—9 жовтня в районі Парашки силами 4 і 5 комен- датури і маневреної групи прикордонних військ НКВД продовжу- валася операція проти куреня ‘Євгена’. В результаті захоплено в полон 14 підпільників і нібито вбито 2 німецьких офіцерів. Інші розсіялися на дрібні групи і сховалися в лісі. Загалом за 7—9 жов- тня за рапортами Управління НКВД по Дрогобицькій області в Київ, вбито 126 повстанців, полонено 28, вбито коней — 32, схо- плено коней — 13, взято трофеї: мінометів 82 мм — 2, станкових кулеметів — 3, ручних кулеметів — 3 та ін.341. Натомість обласний комітет КП(б)У у звіті ці цифри завищив, назвавши втрати куреня ‘Євгена’ 258 вбитими і 28 полоненими342. Вранці 10 жовтня курінь вирушив з Тисовця за маршрутом Багновате — Радич — Ясінка — Стецева — Ясінка Масьова — Свидник — Смільна — Жданна — Недільна — Лужок Горішній — Тисовиця — Лаврів — Нанчівка — Росохи — Рудавка — Смільни- ця — Лопушанка343. 339 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 44; Т. 33… — С. 150; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 44; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 57—58. 340 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. — Арк. 185. 341 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. 738. — Т. 1. — Арк. 46. 342 ДАЛО. — Ф. П-5001. — Оп. 6. — Спр. 49. — Арк. 105. 343 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 44—46; Грицько- Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 45—46. 315 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) ‘Євген’ долучився до куреня з групою повстанців 13 жовтня в Ясінці Масьовій. Того ж дня у Свиднику відбулася нарада команд- ного складу, на якій ‘Осип’ загрожував ‘Євгенові’ після повер-’ загрожував ‘Євгенові’ після повер- загрожував ‘Євгенові’ після повер-‘Євгенові’ після повер-Євгенові’ після повер-’ після повер- після повер- нення судом за невдале командування куренем, особливо через наскок на Сколе. В результаті командування фактично перебрав ‘Осип’, хоча ‘Євген’ залишався на посту курінного344. Були якісь непорозуміння і щодо повернення в Перемищину. І. Кривуцький згадував, що ‘Крилач’ демонстрував записку від ‘Ударника’, де той вимагав повернення в Перемищину, тоді як ‘Євген’ заявляв про підпорядкування тереновому проводові (щоправда, в мемуа- рах не уточнено, якому саме)345. Того ж дня перед полуднем курінь залишив окружний провідник ОУН Сяніччини ‘Хмель’346 — ймо- вірно, у зв’язку з рішенням, що відділи йтимуть в Перемищину. Можна припускати, що він домагався рухатися на Лемківщину. В Лопушанці, куди курінь прибув 19 жовтня, сталася сутичка з прикордонниками, яка призвела до хоч і незначних, але болю- чих втрат. Тут загинув ‘Осип’, а також колишній повітовий орг-‘Осип’, а також колишній повітовий орг-Осип’, а також колишній повітовий орг-’, а також колишній повітовий орг-, а також колишній повітовий орг- моб Перемищини і ще один стрілець. Рештки куреня прорвалися на Квасинину, звідки ‘Крісовий’ з чотою відійшов на Мигову, а решта 79 осіб під командуванням першого чотового ‘Крилача’ пе- ретнула кордон і через присілок с. Арламів дісталася Ямної Го- рішньої о 22 годині того ж дня, а відтак перейшла в ліс Турниця. Наступного дня ‘Крилач’ склав звіт перед ‘Кулею’, ‘Павуком’ та ‘Орланом’347. Відразу за групою ‘Крилача’ в Ямну прийшла сотня ‘Громен-‘Крилача’ в Ямну прийшла сотня ‘Громен-Крилача’ в Ямну прийшла сотня ‘Громен-’ в Ямну прийшла сотня ‘Громен- в Ямну прийшла сотня ‘Громен-‘Громен-Громен- ка’, на яку тут 21 жовтня наскочили прикордонники. У бою ворог мав 17 вбитих, повстанці — 2. Обидва відділи того ж дня попри Трійцю, Посаду Риботицьку і Конюшу відійшли до Тисової348. Сутички куреня ‘Євгена’ протягом 18—23 жовтня були пов’язані із виявленням відділу 218 полком прикордонних військ 344 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 42, 44; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 44. 345 Кривуцький І. «Де срібнолентий Сян пливе…» — С. 48. 346 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 44—45. 347 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 46—47; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 58; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 47. 348 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 47; Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 48—49; Архів УСБУ у Львівській обл. — Спр. П-37827. — Т. 1. — Арк. 58. 316 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА НКВД. Відповідно, на підрозділи 5, 6 і 7 прикордонних застав у Лопушанці курінь натрапив 19 жовтня, коли загинув ‘Осип’. Після цього прикордонники влаштували чотириденне переслідування, яке призвело до боїв у Лопушниці, Ямній та Кописному, в ре- зультаті чого, на їх думку, курінь ‘Євгена’ був розгромлений349. З’ясувавши справи із командуванням ВО 6 «Сян», ‘Євген’ ві-‘Євген’ ві-Євген’ ві-’ ві- ві- дійшов 25 жовтня, за твердженням ‘Крилача’, «у свої терени»350. Це вказує на відсутність формальних підстав для його покарання та його підпорядкування підпіллю ОУН на Дрогобиччині. Після по- вернення на Сколівщину ‘Євген’ за невдалий наскок на Сколе був у 1945 р. заарештований, але з-під слідства втік351. ‘Євген’ зізнавав, що привів в Перемищину і передав ‘Кулі’ курінь чисельністю 200 вояків352, що відповідає цифрі, названій у звіті командира ВО 6 «Сян»: 110 осіб у сотні ‘Осипа’, до якої приєдналися решти сотні ‘Крісового’, і 110 — у сотні ‘Громенка’353. В складі куреня ‘Євгена’ прибув на Перемищину, а відтак повер-‘Євгена’ прибув на Перемищину, а відтак повер-Євгена’ прибув на Перемищину, а відтак повер-’ прибув на Перемищину, а відтак повер- прибув на Перемищину, а відтак повер- нувся на Турчанщину сотенний ‘Бурлай’354. За підсумками рейду сотенні ‘Громенко’ та ‘Осип’ були від-‘Громенко’ та ‘Осип’ були від-Громенко’ та ‘Осип’ були від-’ та ‘Осип’ були від- та ‘Осип’ були від-‘Осип’ були від-Осип’ були від-’ були від- були від- значені Срібним Хрестом бойової заслуги ІІ кл. (наказ ГВШ УПА ч. 1/45 від 25.04.1945 р.)355. Рейд куреня ‘Рена’ Курінь на чолі з ‘Реном’ після відходу ‘Євгена’ вирушив на північний схід через г. Красну, північніше ріки Мізуньки, відтак повернув на південний схід і, залишаючи справа села Солотви- ну і Людвиківку (тепер Мислівка Долинського р-ну), вийшов на хребет Аршиця, звідки 8 жовтня дістався околиць с. Ілемня Рож- нятівського р-ну, а наступного дня розтаборився біля сусіднього села Суходіл356. В цей час курінь залишили дві чоти з сотні «Дру- 349 Пограничные войска СССР… — С. 698. 350 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 48. 351 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. — Арк. 186. 352 Там само. — Арк. 185. 353 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 6. 354 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 15. 355 ЦДАВО України. — Ф. 3838. — Оп. 1. — Спр. 4а. — Арк. 28. 356 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 68; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 34—36; IPN BU 1552/3. — К. 20; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12. 317 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) жинники 2», які відійшли в Чорний Ліс357. Певний час із ‘Реном’ йшла чота ‘Бульби’, який відтак пішов далі на схід358. Рейд був важкий, з подоланням висот по маршруту до 1347 м над рівнем моря, а малолюдний терен не міг забезпечити харчі (залізну порцію з’їли на третій день). Стрільці були фізично ви- черпані, мали знищені взуття й одяг. В курені було 6 поране- них на мінних полях, 45 нездатних продовжувати рейд, з’явилася червінка. Під час кількаденного постою повстанці відживились, запаслись харчами, поремонтували одяг та взуття, привели до порядку зброю. 14 жовтня перед загрозою облави курінь змінив місце постою, перейшовши до Мечивки (тепер частина с. Липови- ця Рожнятівського р-ну)359. Під Суходолом ‘Рен’ встановив контакт із членом штабу ВО «Говерля» пор. Степаном Фрасуляком-‘Хмелем’. Разом із сотен- ними вони відбули нараду на г. Камінь біля с. Дубшари, на якій ‘Хмель’ вирішив: 1) ‘Рен’ вишле зв’язкових до ‘Андрієнка’ в справі дальших дій куреня та його місця осідку; 2) доки прийде відповідь, курінь разом із місцевою сотнею «Журавлі» проведе на- скок на райцентр Перегінсько360. Завданнями цієї акції були: 1) забрати склади з взуттям, об- мундируванням та мукою; 2) знищити ворожу залогу361. Крім того, вона була своєрідним іспитом для куреня. Розвідку забезпечила місцева організаційна мережа та сотня «Журавлі». Вони подали, що в містечку є 175 прикордонників і до 150 працівників НКВД, НКҐГБ та військкомату362. Акцією безпосередньо командував ‘Нечай’, а ‘Рен’ з двома чотами та табором залишився на збірному пункті в лісі363. Подробиці наскоку на Перегінсько 19 жовтня 1944 р. пере- дає повстанський звіт: «Сотн. ‘Байда’ мав завдання зліквідувати НКВД, яке помістилося в домі біля мосту на шляху до с. Небилів, 357 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 76. 358 Там само. — Т. 14… — С. 42; Райтер. [Спогади]… 359 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 68; Рудзінська І. Партизанськими дорогами. Спогад // Нескорені. — 1992. — Червень. — С. 7. 360 Ремесло повстанця… — С. 41, 233; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12. 361 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 763. 362 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12. 363 Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 132. 318 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА в південній частині міста, і забрати магазин зі скірою, що мав находитися недалеко приміщення НКВД. Сотн. ‘Веселий’ — злік-‘Веселий’ — злік-Веселий’ — злік-’ — злік- — злік- відувати пограничників в 3-х домах південної частини міста. Сотн. ‘Нечай’ — воєнкомат, урядження пошти та забрати магазини з мадярськими уніформами та мукою недалеко від пошти. Сотн. ‘Бурлака’ — обсадити заставами всі шляхи, що вели до міста та перервати телефонічні сполучення. Акцію цю переведено на домагання місцевих чинників підпілля, які одначе не знали і не за- подали точних сил залоги. Наскок почато щойно о год. 24-ій, бо теренові провідники блудили. Перегінсько лежить в долині, пере- тятій допливами річок Радави і Лімниці, широкими і глубокими. З північно-західної, північної й південно-східної сторони находяться німецько-мадярські окопи з густими дротяними перешкодами. Ніч була темна, а стрільці мокрі. Ворога застали в бойовому поготів- лі і на становищах. Ворог був заалярмований подібною акцією в с. Красна о год. 22 в 21,5 км від міста. У віддалі 20 м ворог відкрив перший вогонь на сотню ‘Байди’. Він освітив місто зеленими раке- тами і внедовзі крісову автоматну стрілянину скріпив скоростріль- ним вогнем. Завдяки вжитті ручних гранат і крісових гранатометів знищено переважно всі будинки і приміщення. Бій тривав до год. 5-ї. Виявилося, що від сторони НКВД стріляло на сотню 2 легкі і 2 важкі кулемети. Пограничників було 300 і з їх сторони проти сотні ‘Веселого’ стріляло 8 «Максимів» і 10 «Дехтярів». Ці дані стверджено у вуличному бою та від одної особи на другий день, яка жила в близьких відносинах з ворожими залогами. Про окопи ворога біля його мешканевих об’єктів нам не було нічого відомо. Магазини були пусті. Власні втрати: 2 вбиті, 1 ранений, вистріля- но 2977 патронів, 1563 автоматних патронів, 30 стрілен крісового гранатомета та кидано 20 ручних гранат. Ворог мав 52 вбитими, в тому — 1 полковник і одна жінка-делегатка ЦК компартії з Мо- скви. Число ворожих ранених невідоме. На другий день після бою приїхало 8 грузових авт, забрали побитих і ранених та від’їхали в напрямі м. Рожнітів»364. Цінні уточнення подав політвиховник сотні «Сурма», учасник акції Степан Ґоляш-‘Мар’: «Праве крило наступу творила сотня ‘Веселого’. Центр наступу на станицю НКВД та інші большевицькі 364 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 68—69. 319 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) центри призначено сотні к-ра ‘Байди’. Ліве крило наступу зайняла сотня к-ра ‘Нечая’. Ліве й праве крило мали оточити центр міста, де перебували ворожі сили. К-р ‘Нечай’ був відповідальним за цілу акцію. Зі сотнею ‘Нечая’ йшла одна чота зі сотенним ‘Бур- лакою’. Чота сотні ‘Бурлаки’ мала наступати на станицю НКВД. Сотні не підійшли точно на означений час на вихідні позиції. Со- тня ‘Веселого’ і частина сотні ‘Нечая’ спізнилися через теренові перешкоди: рови з водою, річка, мокрий терен, мокляк, чого не знали теренові провідники. Чота ‘Бурого’ зі сотні ‘Нечая’ через спізнення участи в бою не брала. В місті була більша залога, добре укріплена, з важкою зброєю. Зв’язок через стрілянину та невідо- мий терен не працював справно. Тільки сотня ‘Байди’ мала добрий зв’язок в бою, проте зазнала втрат. Загалом стрілецтво не було підготоване до вуличних боїв. Розпочату акцію сотнею ‘Байди’ та частинно сотнею ‘Веселого’ і ’Нечая’ — відкликано. Повстанці з міста відступили, не виконавши повністю накресленого пляну»365. Для повної картини варто навести опис В. Скворцовим: «Не було взаємодії між сотнями. Сотня ‘Байди’ мала завданням на- несення удару по прикордонниках, потім захопити райцентр. Со- тня ‘Нечая’ повинна була здійснити напад на територіальні органи НКВД, НКҐБ і військкомат. Сотня ‘Бурлаки’, блокуюча, взірва- ти міст і перервати зв’язок з Рожнятівським райцентром. Сотня ‘Веселого’ була в резерві. Сотня ‘Байди’ потрапила на засідку прикордонників і зазнала втрат до 40 осіб і відійшла на вихідні позиції. Решта сотень, не виконавши завдань, також відійшла»366. Акція на Перегінсько, за твердженням ‘Хмеля’, не вдалася з таких причин: 1) погана розвідка щодо чисельності, озброєння і розташування ворога; 2) поінформованість большевиків про плани повстанців; 3) сотня «Журавлі» не витримала ворожого контрнас- тупу, відступила і втратила зв’язок і куренем ‘Рена’367. Після наскоку до 26 жовтня сотня ‘Бурлаки’ перебувала в с. Ясень Рожнятівського р-ну, «Сурма» — в Суходолі, ‘Веселого’ і ‘Байди’ — в Ілемні368. Невдовзі кур’єрки принесли ‘Ренові’ з Чор- 365 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 29… — С. 78. 366 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12. 367 Ремесло повстанця… — С. 41. 368 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 121; Дмитрик І. Записки українського повстан- ця… — С. 36. 320 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ного Лісу відповідь від ‘Андрієнка’-‘Клименка’, де той наказував після короткого відпочинку вирушити на Самбірщину, а відтак на Закерзоння369. Підпіллю Калуської округи було складно забезпе- чувати і місцеві відділи, і курінь ‘Рена’. Крім цього, сотня ‘Байди’, яка складалася зі «східняків», за твердженням ‘Хмеля’, «робила бешкети в терені»370. Очевидно, ці причини і зумовили відправку куреня ‘Рена’ у зворотному напрямку. Перетнувши 26 жовтня шосе Підлюте—Перегінсько, сотня ‘Бурлаки’, з якою був ‘Рен’, подалася в околиці Липовиці. Тут ку-Бурлаки’, з якою був ‘Рен’, подалася в околиці Липовиці. Тут ку-’, з якою був ‘Рен’, подалася в околиці Липовиці. Тут ку-, з якою був ‘Рен’, подалася в околиці Липовиці. Тут ку-‘Рен’, подалася в околиці Липовиці. Тут ку-Рен’, подалася в околиці Липовиці. Тут ку-’, подалася в околиці Липовиці. Тут ку-, подалася в околиці Липовиці. Тут ку- рінь доповнив харчові припаси, після чого вирушив на захід двома частинами, для кращої рухливості. Відділи ‘Бульби’ і ‘Бурлаки’, з якими перебував ‘Рен’, вирушили 29 жовтня за маршрутом Ілем- ня — Лоп’янка — Струтин Нижній — Надіїв — Белеїв — Чолга- ни — Лисовичі — Нинів — Танява — Розгірче — Орів — Урич — Новий Кропивник — Жданна і 13 листопада прибув на зібрний пункт на г. Коханий Діл в 3 км на схід від Недільної Старосамбір- км на схід від Недільної Старосамбір-км на схід від Недільної Старосамбір- ського р-ну, де зупинилася на кілька днів371. Сотні ‘Веселого’ і ‘Нечая’ вирушили з околиць Перегінська 30 жовтня за маршрутом Луги — Нягрин (Погірці) — Шандро- — Нягрин (Погірці) — Шандро-— Нягрин (Погірці) — Шандро- — Шандро-— Шандро- вець — Мізунь Новий — Кальна — Слобода Болехівська — Луж- — Мізунь Новий — Кальна — Слобода Болехівська — Луж-— Мізунь Новий — Кальна — Слобода Болехівська — Луж- — Кальна — Слобода Болехівська — Луж-— Кальна — Слобода Болехівська — Луж- — Слобода Болехівська — Луж-— Слобода Болехівська — Луж- — Луж-— Луж- ки — Бряза — Труханів — Побук — Тишівниця — Межиброди — Орів — Урич — Новий Кропивник. В дорозі сталося кілька сутичок з ворогом, під час яких 30 жовтня в Нягрині при заготівлі продук- тів загинуло двоє вояків, 9 листопада в Слободі Болехівській — один. В Новому Кропивнику відділи розійшлися. Сотня ‘Веселого’ пішла маршрутом Свидник — Тур’є — Топільниця — Лопушан- — Тур’є — Топільниця — Лопушан-— Тур’є — Топільниця — Лопушан- — Топільниця — Лопушан-— Топільниця — Лопушан- — Лопушан-— Лопушан- ка — Хомина — Гвоздець — Ріп’янка — Грозьова — Мшанець — Бистре — Середнє і 3 грудня перейшла кордон на річці Сян. Сотня ‘Нечая’ з Нового Кропивника вирушила на Опаку, відтак повер-Нечая’ з Нового Кропивника вирушила на Опаку, відтак повер-’ з Нового Кропивника вирушила на Опаку, відтак повер- з Нового Кропивника вирушила на Опаку, відтак повер- нула на Старий Кропивник, де в сутичці з большевиками втратила 6 вояків, і через Залокоть вийшла на збірний пункт на г. Коханий Діл 16 листопада, де приєдналася до ‘Рена’372. 369 Ремесло повстанця… — С. 42; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12; Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА… — С. 121—122. 370 Ремесло повстанця… — С. 42. 371 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 69, 762; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 121—122; IPN Rz 122/226. — K. 126. 321 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) При заготівлі взуття в Недільній того ж дня сотня ‘Байди’ мала сутичку з НКВД, де загинув один стрілець373, а тому відділ повернув на північ під с. Сторонна Дрогобицького р-ну, де наступ- ного дня сотні ‘Байди’ і ‘Бурлаки’ мали великий оборонний бій з большевиками. За радянськими даними, в сутичці з прикордонниками в Не- дільній загинуло 5 повстанців і ще 5 потрапило в полон, де зізна- ли, що належать до підрозділу УПА чисельністю 300 осіб на чолі з ‘Реном’. Після цього організовано маневрену групу чисельністю 100 осіб, яка була доставлена на місце сутички і розпочала пе- реслідування повстанців374. В іншому радянському документі вка- зано, що курінь ‘Рена’ мав 5 сотень чисельністю до 750 осіб з 3 важкими мінометами, 8 станковими та 35 ручними кулеметами, іншою стрілецькою зброєю375. Крім прикордонників 13 загону в протиповстанській операції брав участь оперативний склад Підбузького райвідділу НКВД376. Опис бою в Сторонній 17 листопада поданий в повстанському до- кументі: «Під час відправи з місцевими чинниками УПА, забез- печення зі сторони с. Недільна зв’язалося вогнем з большевика- ми, які лісом наступали з напрямку заходу. Виперта ними чота опановується на лісничівці і творить оборонну лінію. Негайно перекинуто одну чоту сотні ‘Бурлаки’, яка вже була зайняла оборонні становища від південно-західного напрямку. Другі дві чоти перекинуто на поміч сотні ‘Байди’ на відтинку південь від поляни. Два рої 3-ї чоти сотні ‘Бурлаки’ вислано як заднє за- безпечення від с. Сторонна. Вони заняли становища на краю ліса на південний захід від місця постою сотні ‘Бурлаки’. На нашо- му лівому крилі большевики диспонували більшими резервами, туди кидають вони щораз то нові сили і з криком ура атакують. Стрільці підпускають їх на віддаль 25 м і цільним кулеметним, крісовим та крісово-гранатометним вогнем відбивають першу 372 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 69, 762; IPN BU 1552/3. — K. 15—18; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12; Дмитрик І. Записки українського повстанця… — С. 42—49; Повстанські могили… — С. 29—30. 373 IPN BU 1552/3. — K. 19. 374 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. 738. — Т. 1. — Арк. 85. 375 ДАЛО. — Ф. П-5001. — Оп. 6. — Спр. 49. — Арк. 103. 376 Там само. — Арк. 105. 322 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА атаку. Большевики мають вбитих і ранених. В другій атаці ворог примінив обхідний маневр і з ще більшими силами. Щоби пере- шкодити їм в цьому, кинуто з поляни один рій на ліве крило. Наступає коротка перерва в бої. Її використовує курінний загону і старається перебрати ініціятиву в свої руки. В тій цілі кидає один рій сотні ‘Байди’ і намагається ним перевести обхідний маневр на праве большевицьке крило, та ворог відповідає та- ким самим, з більшими силами маневром. Бій затягається, на- раз заднє забезпечення і табор сотні ‘Бурлаки’ дістає сильний вогонь з важких кулеметів. Вогню цього стрільці не видержують і відступають. Большевики починають стріляти з курінного гра- натомета від сторони с. Сторонна, спершу на край ліса, де було заднє забезпечення, а після його вицофання — на лінію наших сотень. Заднє забезпечення завернуто на старі місця та наказа- но держати оборону. В третьому наступі большевики скріпили вогонь, причому їхнє праве крило перевело обхід, а чоло, не рушаючись з місця, кричало ура. Наше праве крило починає відступати та командири, щоби зберегти сотні перед знищен- ням (фланговий, чоловий і задній вогонь) повздержують паніку, посилюють чоловий вогонь, а рої сотні ‘Байди’ переходять в обхід правого ворожого крила. Маневр вдається. Большевики перестають стріляти та опускають позиції. В цій хвилині зри- вається сильна сніговія і під її заслоною о год. 16:45 паде наказ відвороту на гору 838 на версі Розточне і далі до с. Недільна. В часі перепочинку на Розточне чути було 25-хвилинну стріля- нину на побоєвищі. Це билися большевики, які наступали від с. Сторонна з большевиками, з якими загін бився від години 9:45 до 16:45. Вислана на наше праве крило за поляною чота під ко- мандою сот. ‘Бурлаки’ з метою вдарити по ворогові з крила і тим самим відтяжити нас на лівому крилі, не виконала свого завдання, бо стратила зв’язок з лівим нашим крилом, а вислані ним два зв’язкові загинули на поляні. Чота у віддалі 300 м від нашого лівого крила пролежала на становищах і відступила в напрямі с. Сприня. Сотенний ‘Нечай’, візваний прийти з поміччю сот. ‘Байді’ від горішного кінця с. Сторонна в ліс над Монастир- цем, не виконав завдання. Власні втрати: 19 вбитих, 45 коней, 7 сідел, 1 важкий чеський кулемет і 1200 набоїв до нього, 1 курінний гранатомет і 90 стрілен та аптечка. Після заподання 323 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) розвідки та нашого населення, яке було притягнуте до звожу- вання трупів з побоєвища, ворог мав 142 вбитими, в тому 2 ст. лейтенантів, та невідому кількість ранених»377. Із полеглих 10 належало до сотні ‘Байди’, зокрема політвихов-‘Байди’, зокрема політвихов-Байди’, зокрема політвихов-’, зокрема політвихов-, зокрема політвихов- ник ‘Цяпка’, 9 — до сотні ‘Бурлаки’378. Сам В. Щигельський ствер- джував, що НКВД мало 100 вбитих, в УПА теж були втрати, але не такі великі379. Також у бою на лісничівці під Сторонною заги- нув окружний оргмоб ОУН Самбірщини ‘Роман’ (‘Буйний’; Василь Когут), в некролозі якого подано, що сили большевиків складали 300 осіб, бій тривав з 9.30 до 15.00 і що в ньому загинули сам ‘Ро- ман’, ‘Цяпка’ і 12 стрільців, а з ворожого боку — більше 70 вбитих, зокрема два старші лейтенанти-прикордонники, а при цьому стриб- ки чисельністю 80 осіб розбіглися380. В. Скворцов визначав втрати сотень ‘Байди’ і ‘Бурлаки’ на 40 полеглих381. За радянськими да- ними в бою загинуло більше 200 повстанців і 6 взято в полон, тоді як власні втрати склали 8 вбитими, 4 раненими, зокрема лейте- нант, і 1 пропав безвісти. При цьому здобуто 3 станкових кулемети, 1 батальйонний міномет і 22 коня382. За іншим документом, вбито 218 повстанців і полонено 2383. Очевидно, що ворожі втрати, подані однією і другою стороною, є завищеними, тому за основу слід при- ймати ті втрати, до яких кожна сторона зізналася. На другий день після бою частково розпорошені відділи зібра- лися в Недільній і вирушили далі на захід за маршрутом Лопу- шанка Хомина — Гвоздець — Грозьова — Мшанець — Бистре — Кривка — Журавин384. 21—24 листопада сотні ‘Байди’ і ‘Бурлаки’ чотами стояли в околицях Грозьової і Мшанця, а 25 листопада в лісі біля Кривки на постій сотень ‘Байди’ і ‘Бурлаки’ наскочив взвод прикордонників, в результаті чого загинуло двоє стрільців з відділу ‘Байди’385. ‘Рен’ з сотнями ‘Байди’ і ‘Бурлаки’ перетнув кордон 27 листопада 1944 р. о 22:35 і 28 листопада о 2:25 при- 377 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 69—70. 378 IPN BU 1552/3. — K. 20—38; Повстанські могили… — С. 31—35. 379 IPN Rz 046/723. — K. 93. 380 ЦДАВО України. — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 67. — Арк. 12. 381 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12. 382 Там само. — Спр. 738. — Т. 1. — Арк. 85. 383 ДАЛО. — Ф. П-5001. — Оп. 6. — Спр. 49. — Арк. 106. 384 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 762. 385 IPN BU 1552/3. — К. 41—42; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 13; Повстанські могили… — С. 36. 324 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА був до Ступосян386. Наступного дня вирушили до Мучного, звідки ‘Рен’ із сотнею ‘Бурлаки’ і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль-Рен’ із сотнею ‘Бурлаки’ і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль-’ із сотнею ‘Бурлаки’ і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль- із сотнею ‘Бурлаки’ і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль-‘Бурлаки’ і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль-Бурлаки’ і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль-’ і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль- і частиною сотні ‘Байди’ (до 50 стріль-‘Байди’ (до 50 стріль-Байди’ (до 50 стріль-’ (до 50 стріль- (до 50 стріль- ців — уродженців Галичини) відійшов у Бережки387. 3 грудня до сусіднього села Руського прибула сотня ‘Веселого’388. «Сурма» за- лишилася на території УРСР. Так завершився карпатський рейд довжиною понад 400 км та тривалістю 65 днів389. При поверненні кожна сотня, за твердженням В. Скворцова, мала по три чоти чисельністю 37 вояків кожна, плюс сотенний почот (8-10 осіб) і жандармерія (4-5 осіб). Загальний стан куреня складав близько 500 осіб. Стан озброєння був такий: в кожній сотні 9 ручних кулеметів, 5-6 автоматів, решта гвинтівки різного зраз- ка; сотня ‘Бурлаки’ мала німецький ручний міномет, «Сурма» — станковий кулемет. На початок грудня в курені було 3,5 сотні чи- сельністю до 400 осіб із 30 ручними кулеметами, 25 автоматами і браком патронів (до 40 на стрільця)390. Сотня ‘Байди’ 29 листопада отримала від ‘Рена’ наказ вируши-‘Байди’ 29 листопада отримала від ‘Рена’ наказ вируши-Байди’ 29 листопада отримала від ‘Рена’ наказ вируши-’ 29 листопада отримала від ‘Рена’ наказ вируши- 29 листопада отримала від ‘Рена’ наказ вируши-‘Рена’ наказ вируши-Рена’ наказ вируши-’ наказ вируши- наказ вируши- ти в Чорний Ліс, де приєднатися до відділу східняків, з яким іти в Східну Україну. Виконуючи наказ, сотня у неповному складі (в ній залишилися східняки — 68 осіб) наступного дня знову перейшла на територію УРСР, звідки через Бистре і Виців прибула 4 грудня до Волі Коблянської Старосамбірського р-ну. В дорозі 30 листопада у Мшанці зустрілася із сотнею ‘Веселого’, яка рухалася до ‘Рена’ в напрямку на Царинське, а наступного дня у Плоскому — із відділом «Сурма» на чолі з Володимиром Масником-‘Бурим’, оскільки ‘Нечай’ був знятий ‘Реном’ за невдалі дії у Перегінську та Сторонній, а та-‘Реном’ за невдалі дії у Перегінську та Сторонній, а та-Реном’ за невдалі дії у Перегінську та Сторонній, а та-’ за невдалі дії у Перегінську та Сторонній, а та- за невдалі дії у Перегінську та Сторонній, а та- кож за зв’язки з жінками. У ‘Байди’ під рукою утворився нарив, а тому після операції, проведеної сотенним лікарем 1 грудня у Мшан- ці, він разом із бунчужним ‘Буревієм’ (Теодор Дилин) залишився у Вицеві на лікуванні. Командування сотнею ‘Байда’ 2 грудня тимчасо-‘Байда’ 2 грудня тимчасо-Байда’ 2 грудня тимчасо-’ 2 грудня тимчасо- 2 грудня тимчасо- во передав росіянинові Василеві Скворцову-‘Ведмедеві’391. 386 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 161; Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 122; IPN Rz 122/226. — K. 126—127. 387 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 12, 36. 388 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 33… — С. 762; IPN BU 1552/3. — K. 44—45. 389 IPN BU 1552/18. — K. 227. 390 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 14. 391 Там само. — Арк. 3, 13, 17, 36; Спр. П-26783. — Арк. 15. 325 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) Біля с. Звір Самбірського р-ну 6—7 грудня 1944 р. неповна сотня «Східняки» (68 осіб) разом із чотою з сотні ‘Кармелюка’, боївкою СБ ‘Залізняка’ (15 осіб), місцевим СКВ (35 осіб) була роз- бита в облаві прикордонних військ (1, 2 і 3 комендатури 218 полку і маневрена група 13 загону) за участі приданого батальйону ЧА, взводу саперів, взводу протитанкових рушниць, взводу 82 мм мі- нометів, оперативного складу Самбірського та Старосамбірського райвідділів НКВД, а також місцевих істреббатальйонів. За радян- ськими даними, в бою загинуло 140 і полонено 23 повстанці при власних втратах 3 вбитими та 6 пораненими. Зокрема, потрапив до рук большевиків виконувач обов’язків сотенного ‘Ведмідь’ і лікар Володимир Безкоровайний-‘Корчевий’. Серед полеглих були окружний провідник ОУН Самбірщини Іван Тершівський-‘Чорній’ та окружний референт пропаганди Осип Зачко-‘Кобзар’, затрима- на зв’язкова Світлана Кадарчук. Ворог здобув 7 кулеметів, 10 ав- томатів, 56 гвинтівок, 3 пістолети392. В. Скворцов подавав втрати своєї сотні на 34 повстанців393. Натомість у доповіді наркома вну- трішніх справ СССР Лаврентія Берії на ім’я Йосифа Сталіна втра- ти повстанців подані на 170 вбитих, 144 полонених при тих самих трофеях (7 ручних кулеметів, 10 автоматів, 56 гвинтівок, 3 пісто- летах) і власних втратах (3 вбитими, 6 пораненими)394. Очевидно, що в усіх випадках радянські дані є суттєво завищеними. На місці бою зараз встановлено пам’ятний хрест395. Рештки сотні «Східняки» очолив ‘Соловій’, який під керівни- цтвом полковника Миколи Омелюсіка-‘Темри’ вирушив у рейд за Збруч за загальним маршрутом Самбір — Стрий — Калуш — Рогатин — Бережани і далі на схід. Після долучення в районі Чорного Лісу ще групи східняків разом із ‘Темрою’, чисельний стан відділу складав 76 вояків. Відтак на Тернопільщину прибула 392 ДАЛО — Ф. П-5001. — Оп. 6. — Спр. 49. — Арк. 106; Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. 738. — Т. 1. — Арк. 98; Спр. П-30046. — Арк. 23; Пограничные войска СССР… — С. 699. 393 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-30046. — Арк. 14. 394 НКВД—МВД СССР в борьбе с бандитизмом и вооруженным националистическим подпольем на Западной Украине, в Западной Белоруссии и Прибалтике. — Москва, 2008. — С. 228; «Особые папки» Сталіна про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944—1948 рр. Збірник документів. — Львів: Піраміда, 2010. — С. 130—131. 395 Струбицький С. «І мертвим, і живим, і ненародженним…» // Нескорена нація. — 1993. — Ч. 18. — С. 4. 326 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ще й інша частина сотні «Східняки» чисельністю 30 осіб на чолі з ‘Дорошенком’-‘Впертим’. В Чорнокінцях на Чортківщині у січ- ні 1945 р. всі групи влилися до загону під командуванням Костя Гіммельрайха-‘Кия’, який діяв у ВО 3 «Лисоня»396. Перемищина восени 1944 р. На початку осені в Перемиській окрузі діяла лише сотня «Дру- жинники 1». Певний час сотня стояла в Тростянці, де до неї 18 ве- ресня долучилася чота ‘Хріна’, так що її чисельний стан складав 180-190 вояків з добрим озброєнням (в кожному рої — кулемет, в першому рої кожної чоти — два кулемети)397. 14 жовтня (за ‘Хрі- ном’ — 20 вересня) відділу нав’язали бій большевицькі підрозділи чисельністю 300-400 солдатів з двома танкетками та двома гарма- тами, в результаті чого сотня із Тростянця відступила з боєм до лісу, втративши вбитим одного кулеметника і знищивши 3 ворогів (за даними ‘Хріна’ — 16)398. «Дружинники 1» надалі базувалися в південній Бірчанщині, до- 1» надалі базувалися в південній Бірчанщині, до-1» надалі базувалися в південній Бірчанщині, до- повнюючись новобранцями та ведучи їхній вишкіл. До сотні при- єдналася ще одна чота з місцевих СКВ на чолі із випускником під- старшинської школи «Олені» ст. віст. ‘Гадом’, після чого чисельний стан відділу складав 250 вояків399. 15 жовтня в Турниці долучилася сотня «Дружинники 2», теж добре озброєна (26 кулеметів)400. З ініціативи ‘Хріна’ повстанці планували знищити осередок військ НКВД та польської міліції в Кузьминій, для чого обидві сотні перейшли 18 жовтня до Ліщави Горішньої. ‘Куля’ як ко-‘Куля’ як ко-Куля’ як ко-’ як ко- як ко- мандир зведеного відділу призначив старшим наступу ‘Чорного’. Проте акцію провести не встигли, бо 22 жовтня в Ліщаві Горіш- ній були заатаковані большевиками і звели завзятий 15-годинний бій (з 7 до 22 год.) із переважаючими силами ворога, озброєно- год.) із переважаючими силами ворога, озброєно-год.) із переважаючими силами ворога, озброєно- го легкими танками. Сили повстанців складали понад 500 вояків 396 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 15. — С. 222—223, 227—228; Т. 33… — С. 73; IPN BU 1552/18, k. 228; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 69. — Арк. 41—42. 397 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 102; ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 5. 398 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 5; Хрін С. Крізь сміх за- ліза… — С. 102. 399 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 112. 400 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 5; Хрін С. Крізь сміх за- ліза… — С. 106. 327 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) при 70-80 кулеметах; ворог мав, за різними даними, від 500 до 2000 солдатів, 3 легких танки, кілька важких кулеметів «Мак- сим» та понад 200 кулеметів. Повстанці відбивали ворожі атаки весь день, а під вечір відступили, причому частина відділу «Дру- жинники 1» розпорошилася. Втрати УПА склали 17 вбитими (зо- 1» розпорошилася. Втрати УПА склали 17 вбитими (зо-1» розпорошилася. Втрати УПА склали 17 вбитими (зо- крема сотенний ‘Хома’), ще 8 померли від ран або згоріли; воро-‘Хома’), ще 8 померли від ран або згоріли; воро-Хома’), ще 8 померли від ран або згоріли; воро-’), ще 8 померли від ран або згоріли; воро-), ще 8 померли від ран або згоріли; воро- жі — 150-207 вбитими. Знищено дві танкетки, а наступного дня на полі бою підібрано 23 кулемети «Дегтярьова», 21 автомат ППШ, 8 снайперських гвинтівок, 94 гвинтівки, 29 пістолетів та 12 тисяч патронів. Командування відділом замість ‘Хоми’ перебрав чотовий ‘Запорожець’401. Частину розпорошеного вояцтва сотні «Дружинники 1» 23 жов- 1» 23 жов-1» 23 жов- тня демобілізовано, а одну чоту залишено під командуванням чотового ‘Ластівки’. Вона складалася переважно зі старих «дру- жинників» та вихідців зі СУЗ, які домагалися повернення в рідні сторони. 25 жовтня й цю чоту було розформовано відповідно до рішення ‘Кулі’ та ‘Орлана’. Того ж дня ‘Чорний’ повідомив ко-‘Чорний’ повідомив ко-Чорний’ повідомив ко-’ повідомив ко- повідомив ко- мандира ВО 6 «Сян» про наміри повернутися в Станиславівщину. ‘Куля’ і ‘Орлан’ прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин-Куля’ і ‘Орлан’ прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин-’ і ‘Орлан’ прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин- і ‘Орлан’ прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин-‘Орлан’ прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин-Орлан’ прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин-’ прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин- прибули в Турницю, де стояли відділи «Дружин- ники 1» та «Дружинники 2» загальною чисельністю 300 вояків. Зва- 1» та «Дружинники 2» загальною чисельністю 300 вояків. Зва-1» та «Дружинники 2» загальною чисельністю 300 вояків. Зва- 2» загальною чисельністю 300 вояків. Зва-2» загальною чисельністю 300 вояків. Зва- живши на наближення зими (перший сніг випав ще 16 жовтня), дезертирство, складність харчового, господарського і санітарно- го забезпечення, обговоривши ситуацію із ‘Чорним’, ‘Куля’ та ‘Орлан’ прийняли рішення дозволити старим «дружинникам» на чолі із ‘Чорним’ повернутися в рідні терени. Ще того дня ті виру- шили в Станиславівщину. Стрільцям із ВО 5 «Маківка», які були у чоті ‘Полянського’, також дозволено повернутися в свої сторо-‘Полянського’, також дозволено повернутися в свої сторо-Полянського’, також дозволено повернутися в свої сторо-’, також дозволено повернутися в свої сторо-, також дозволено повернутися в свої сторо- ни. Місцевих стрільців розпущено в терен для посилення військо- вої мережі та ведення вишкільної праці, залишено тільки одну чоту на чолі із ‘Байдою’. Демобілізацію провів ‘Павук’. Загалом з обох відділів після бою в Ліщаві Горішній було звільнено близько 300 місцевих стрільців402. 401 Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 112—130; Чорний. Бій у Ліщаві Горішній… — С. 41—43; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 18… — С. 286; Протокол ч. 1. Писарський Мирон-«Демо»… 402 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 5—6; Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 106, 130—131; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 48; Т. 28… — С. 77; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 575; Протокол ч. 1. Писарський Мирон-«Демо»… 328 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Перебування «Дружинників» у ВО 6 «Сян» її командир ‘Куля’ характеризував так: «Стрілецтво і сотенний прийшли на терен ВО 6 з упередженням. Сотенні ‘Хома’, ‘Чорний’, а перед тим ще і ‘Черник’ невідповідно настроювали стрілецтво до обласного про- відника і командира ВО 6. Дійшли такі слова до нас під час наших контроль («прийшли пани на контролю» або «де ж ці пани були, як ми бій провадили»). Такі балачки провадили сотенні зі своїми стрільцями. Сотенні не доросли до своїх постів і завдань, і то на такім терені, як ВО 6. Цей терен вимагає людей ідейних, органі- заційно вироблених, здисциплінованих, людей праці, бойовиків, людей з тактом і вирозумілих людей, які служили взірцем, а не людей, які і цю слабину, жорстокої большевицько-польської дій- сності, добивали»403. Згодом ‘Шелест’ доручив командирові ВО 4 «Говерля» покарати ст. бул. ‘Чорного’ за бунт і дезертирство з ВО 6 «Сян» (наказ УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р.)404. Подібна демобілізація проведена і з куренем ‘Євгена’, прибут-‘Євгена’, прибут-Євгена’, прибут-’, прибут-, прибут- тя якого ‘Куля’ характеризував так: «Ці рештки, які прибули на терен ВО 6, робили вражіння не людей, а тіней. Вичерпані фі- зично (падали з ніг), морально, обдерті, босі (30 стрільців цілком босі). Привернути до порядку цих людей в часі таких облав було неможливим. Першим моїм хотінням було цих людей порозміщу- вати по селам, відвшивити, відпаршивити, відживити та вбрати, але виказалось, що з такою бандою і сам Соломон нічого не вдіє. На нещастя 21.Х.44 в’їхали большевики на облаву до місця по- стою цих розбитків. Вив’язалась стрілянина. Внаслідок цього роз- бито одно большевицьке авто та вбито около 20 большевиків, між ними старшого лейтенанта. Втрати з нашої сторони 2 ранених, та спалено дві хати в Ямній Горішній і вбито одну дівчину. Після цього відділ вицофався в ліс і змінив місце постою. 22.Х.44 на новім місці постою дійшло до сутички з польськими вояками, які зби- рали збіжовий контингент в селі Тисова. Цей відділ міг спокійно перебувати в згаданому селі, наколи б був здисциплінований і за- ховавсь, як було наказано, конспіративно. Присутні 8 польських вояків не були б завважили стаційоновання відділу, а тому, що стрілецтво лазило як саранча по селі, а один зі стрільців нама- 403 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 6. 404 Там само. — Спр. 70. — Арк. 10. 329 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) гався розброїти польського жовніра, який, не віддавши зброї, втік і після цього за короткий час приїхала автами більша скількість польського війська і зачала облаву в селі. Відділ встиг ще перед тим вицофатись до ліса. Для такого відділу не було вже місця постою. По нараді з обласним провідником рішено ці недобитки демобілізовати. З цих 210 люда залишено одну чоту на чолі з со- тенним ‘Громенком’. Решту стрілецтва розіслано в терен для поси- лення військової сітки, а деяких на відпочинок»405. Демобілізацію 23 жовтня провели в Тисовій ‘Павук’ і повітовий оргмоб Бірчан- щини ‘Старий’-‘Пастернак’406. Проте через низький бойовий рівень відділ ‘Громенка’, створе-‘Громенка’, створе-Громенка’, створе-’, створе-, створе- ний з решток куреня ‘Євгена’, проіснував всього тиждень. 2 листо-‘Євгена’, проіснував всього тиждень. 2 листо-Євгена’, проіснував всього тиждень. 2 листо-’, проіснував всього тиждень. 2 листо-, проіснував всього тиждень. 2 листо- пада в Конюші він був заскочений большевиками і після перестріл- ки, в якій загинуло 4 стрільців, інші розбіглися. Чоту зібрано в Бориславці й розділено на дві частини. 14 стрільців на чолі з чото- вим ‘Яричем’, якого, ймовірно, призначено окружним оргмобом, вислано 5 листопада в Сяніччину із завданням впорядкувати пра- цю. ‘Громенко’-‘Зеновій’ із 28 боєздатними вояками скерований у Бірчанський повіт, де до березня 1945 р. займався організацією та вишколом самооборони. ‘Крилач’ 1 листопада з ‘Павуком’ пішов у Тісну, де отримав призначення повітовим оргмобом Перемищи- ни407. Станом на 20 листопада у ВО 6 «Сян» залишилась тільки одна чота УПА на чолі зі ‘Байдою’, причому ‘Орлан’ радив і її демобі-‘Байдою’, причому ‘Орлан’ радив і її демобі-Байдою’, причому ‘Орлан’ радив і її демобі-’, причому ‘Орлан’ радив і її демобі-, причому ‘Орлан’ радив і її демобі-‘Орлан’ радив і її демобі-Орлан’ радив і її демобі-’ радив і її демобі- радив і її демобі- лізувати, але ‘Куля’ планував доповнити до сотні. Крім того, по повітах і районах вишколювалися рої, яких в Бірчанщині було 9, Мостищині — 5. Там, а також у Добромильському повіті, в Сяноцькій і Ярославській округах організовано жандармерію408. Імовірно, в Ярославщині її очолив Мирослав Кушнір-‘Лунь’409. Ін- 405 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 6—7. 406 Грицько-Цяпка Д. Ліс — наш батько… — С. 49; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 47. 407 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 4, 7; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 48—49, 51; Т. 33. — С. 150; Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 138; Спомини чотового Островерха… — С. 244. 408 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 7. 409 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 40: Тактичний відтинок УПА 27-й «Бастіон»: Любачівщина, Томашівщина, Ярославщина (Документи і мате- ріяли). — Торонто; Львів, 2004. — С. 345; Кушнір М. Невкоєне серце. — Львів, 2005. — С. 7. 330 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА струкція ВО 6 про підготовку до вирішальної боротьби потрапила і до рук большевиків410. Враховуючи всі об’єктивні труднощі для діяльності відділів УПА у ВО 6 «Сян», все ж є підстави говорити і про нездатність керівництва ОУН і УПА в Перемищині впоратися з ними. Це яскра- во видно зі звіту ‘Кулі’, який наріканнями на всіх і все фактично розписався у своїй безпорадності: «Не знаю, хто поручив курінь такому наївному дітвакови, як ‘Евген’, який не знає навіть себе повести, не то курінь 1080 люда. Ці рештки, які вернули до нас, домагались покарати його карою смерти за всі промахи, поповнені під час рейду, почавши від Сколього. Не знаю, чому ‘Рен’ відій- шов зі своїм куренем на схід, чому, властиво, до ВО 6 приходить все, що найгірше. Терен ВО 6 є найслабшим, загрожений зі всіх сторін, а саме: польське населення, кордон, підфронтова полоса, несвідомість мас та мала скількість слабо організаційно виробле- но членства. Відділи, які тут прислано, не тільки ВО 6, яка щойно почала ставати перші кроки, але найсильніший терен були б поло- жили лопатки. Це не були люди чину, але люди руйнації. Тому-то я з Зеновичем рішили з прикрістю поступити з відділами в цей, а не в інший спосіб»411. Не краще виглядали і кадрові справи у штабі ВО 6 «Сян». Так і не вийшов на зв’язок від початку вересня ‘Ірка’; очевидно, в той час відновив навчання у Львові ‘Артист’. Пізньої осені розформо-‘Артист’. Пізньої осені розформо-Артист’. Пізньої осені розформо-’. Пізньої осені розформо-. Пізньої осені розформо- вана зв’язкова ланка на чолі із ‘Зіркою’412. В документах з осені 1944 р. фіксується активна праця самого ‘Ударника’, а також ‘Павука’, який часто фігурував як «курін- ний»413. Можна припускати, що він певний час був командиром над кількома сотнями в Перемищині, щоправда, наразі не устійне- но, якими саме. В характеристиці ‘Павука’-‘Шрама’ від листопада 1945 р. вказано, що ‘Зенон’ скерував його в терен «Батурин», де той працював по військовій лінії аж до кінця червня 1945 р., коли там був призначений окружним референтом СБ ІІ округи ОУН на 410 Сергійчук В. Український здвиг. — Т. І: Закерзоння… — С. 393. 411 ЦДАВО УКраїни. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 7. 412 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 55204фп. — Т. 1. — Арк. 61—62; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28: Ідея і чин. Орган Проводу ОУН, 1942— 1946. — Торонто, 1995. — С. 65—66, 80. 413 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 14… — С. 47; Хрін С. Крізь сміх за- ліза… — С. 130. 331 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) ЗОУЗ414. І щодо штабу ‘Куля’ мав нарікання: «‘Ірка’ ще не вернув і не дає про себе нічо знати. ‘Павук’ зачинає показувати свої роги, думаю, що невдовзі відішлю його до диспозиції КВШ, бо має за- великі аспірації, але не до праці»415. Щоправда, було і поповнення — від 1 жовтня канцеляристом к-ра ВО 6 «Сян» працював хор. Петро Ільницький-‘Ростислав’416. Зі старшинської школи «Олені» 22 жовтня 1944 р. скеровано у ВО 6 «Сян» кілька випускників: ст. бул. ‘Зенко’, ст. бул. ‘Орлик’, ст. бул. ‘Марко’, ст. бул. ‘Залізняк’, бул. ‘Гордий’, бул. ‘Білий’, бул. ‘Мокрий’417. Щоправда, точно ствердити прибуття на Закер- зоння в кінці 1944 р. можна тільки щодо Любомира Бахталовського- ‘Зенка’418. Ліквідація ВО 6 «Сян» Військово-територіальний устрій УПА-Захід, як і організацій- но-територіальний устрій ОУН ЗУЗ з встановленням радянської влади та адміністрації в Галичині був змінений. Метою цієї реор- ганізації було спрощення структури та достосування її до радян- ських адміністративно-територіальних одиниць419. В поділі ОУН ліквідовано Перемиську область, територію якої включено до Львівського краю. Наступником області стала нова Перемиська округа ОУН, тоді як старі округи були перетворені у надрайони, а повіти ліквідовані. Відповідні зміни відбулися і по лінії УПА. ВО 6 «Сян» була ліквідована, а її територія, відділи та штабні старшини передані львівській ВО 2 «Буг»420. Ось як справа реорганізації була визна- чена наказом УПА-Захід ч. 9/44 від 25.11.1944 р. (пункт IV.1): «а) Зноситься: ВО 5 «Маківка» і підчиняється її ВО 4 «Говерлі». ВО 6 «Сян» підчиняється ВО 2 «Бугові». б) ВО 3 «Лисоні» підчиняється 414 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 58. — Арк. 115. 415 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 152. — Арк. 8. 416 IPN BU 1552/6. — K. 92. 417 ЦДАВО України. — Ф. 3834. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 4—5. 418 IPN BU 1552/6. — K. 93. 419 Мороз В. З листування членів Проводу ОУН (листопад 1944 — травень 1945) // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. — Зб. 10: До 100-річчя від дня на- родження Романа Шухевича. — Львів, 2007. — С. 43—44. 420 Мороз В. Вступ // Літопис УПА. Нова серія. — Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матеріали. 1943—1952. Кн. 1. — Київ; Торонто, 2009. — С. 27. 332 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА сусідні східні терени, які належить перебрати; в) ВО 4 «Говерлі» підчиняється, крім попереднього — ВО 7 «Сучаву» і ВО 8 «Срібну». г) Точне розмежування теренів поміж ВО 2 «Буг», ВО 3 «Лисоня», ВО 4 «Говерля» узгіднять і устійнять згадані Штаби ВО із своїми організаційно-тереновими проводами, що в цій матерії дістають вичерпні вказівки по реорганізації терену взагалі. д) Штаби воєн- них округ узгіднять і устійнять поділ своїх нових теренів на так- тичні відтинки Груп (куренів), достосовуючись до новопостаючих організаційно-теренових одиниць. е) дотеперішні командири і на- чальники поодиноких відділів бувших ШВО «Маківка» і «Сян» пе- реходять до диспозиції: «Маківка» (‘Дзвінчук’, ‘Морський’, ‘Стро- юк’, ‘Сірий’) для «Говерлі»; «Сян» (‘Ударник’, ‘Ірка’) для «Буга». є) Команди Груп очолять Командири Груп (курінні), у випадках їх браку — окружні оргмоби (подвійна функція), зглядно декотрі начальники відділів ВШВО»421. На місці ВО 6 «Сян» планувалося створити групу (відтинок) «Сян» (згодом наказом УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р. поняття «група» було віднесене до воєнних округ, а для попереднього по- няття «група» введено нову назву «відтинок»)422. Щоправда невідо- мо, чи по військовій лінії в кінці 1944 р. — на початку 1945 р. на Перемищині були запроваджені будь-які нововведення. Натомість аналіз ситуації, яка склалася в УПА на терені колишньої ВО 6 «Сян», вказує на застій і відсутність будь-яких змін. І на це були свої підстави. Насамперед, це загибель командира ‘Ударника’ 23 грудня 1944 р. в лісі Турниця (урочище Відли) разом з групою повстанців. Це були: його наречена або дружина Анна Туживець- ‘Мала’, а також Степан Моцяк-‘Бігун’, Василь Гладьо-‘Шум’, Михайло Хадай-‘Максим’ та зв’язковий штабу ‘Дорко’423. Цю опе- рацію з ліквідації повстанців провів 218 полк прикордонних військ НКВД, який в середині грудня 1944 р. отримав інформацію про перебування в землянках в урочищі Відли командування шостої округи УПА424. Наказом ГВШ УПА ч. 10/44 від 12 грудня 1944 р. 421 ЦДАВО України. — Ф. 3834. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 4. 422 Там само. — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 70. — Арк. 1. 423 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 398. — Т. 1. — Арк. 17; Ф. 65. — Спр. С-9079. — Т. 50. — Арк. 66; Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 24: — С. 409; Хрін С. Крізь сміх заліза… — С. 150; Кривуцький І. «Де срібнолентий Сян пливе…» — С. 51. 424 Пограничные войска СССР… — С. 699. 333 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) хор. ‘Ударника’ і хор. ‘Рена’ підвищено до ступеня поручника з датою старшинства 1.12.1944 р.425. В наказі ч. 3/45 обласного провідника «Дніпрового», датова- ному 24 січня, до відома окружних провідників і оргмобів дово- дилась частина наказу КВШ УПА-Захід ч. 9/44426. Це вказує, що сам наказ був отриманий незадовго до цього дня. На Дрогобич- чині наказ про розформування ВО 5 «Маківка» та ВО 6 «Сян», за твердженням обласного референта пропаганди Михайла Фарила- ‘Рубаня’, отримали у грудні 1944 р.427. Провідник ОУН Львівського краю Дмитро Слюзар-‘Золотар’ викликав ‘Орлана’ на зустріч, яка відбулася на Львівщині у лю-‘Орлана’ на зустріч, яка відбулася на Львівщині у лю-Орлана’ на зустріч, яка відбулася на Львівщині у лю-’ на зустріч, яка відбулася на Львівщині у лю- на зустріч, яка відбулася на Львівщині у лю- тому 1945 р.428. Того ж місяця ‘Золотар’ скерував в Перемись-‘Золотар’ скерував в Перемись-Золотар’ скерував в Перемись-’ скерував в Перемись- скерував в Перемись- ку округу, створену на базі області, на пост провідника Петра Думу-‘Варнака’, а на пост референта УЧХ — Галину Савицьку- Голояд-‘Ярину’429. Все це вказує на поступову інкорпорацію терену колишньої Перемиської області до Львівського краю ОУН. Але ще в січні ‘Орлан’-‘Дніпровий’ видавав накази підлеглим округам як обласний провідник ОУН430. На час ліквідації ВО 6 «Сян» на її терені не залишилося жод- ної сотні УПА. Курінь ‘Рена’, який повернувся на південно-східну Лемківщину із Карпатського рейду наприкінці листопада — на початку грудня 1944 р., мав протягом зими зв’язок тільки з міс- цевою мережею ОУН, а з окружним проводом ОУН Перемищини сконтактувався лише у травні 1945 р.431 На терені Перемиської ВО, за твердженням П. Дужого, станом на весну 1945 р. діяло 4 сотні УПА432. Проте встановлення польсько-радянського кордону створюва- ло значні перешкоди для підпільної праці, в першу чергу — для 425 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 238. 426 IPN BU 1552/34. — K. 5—8. 427 Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-26789. — Арк. 39. 428 Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 66; Записав Володимир Мороз 15 листо- пада 1999 р. у м. Київ від Василя Галаси. 429 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75390фп. — Т. 1. — Арк. 183—185; Іщук О., Іванченко В. Життєвий шлях Галини Голояд-«Марти Гай». — Торонто; Львів: Літопис УПА, 2010. — С. 18. 430 ГДА СБ України. — Ф. 65. — Спр. С-9079. — Т. 50. — Арк. 65—66; IPN BU 1552/34. — К. 5—8. 431 Ріпецький М. Історія куріня «Рена»… — С. 124, 128. 432 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9… — С. 504. 334 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА зв’язків. Між 21 і 23 січня 1945 р. у с. Під’ярків на Бібреччині на засіданні проводу новопосталого Львівського краю ОУН йшло- ся про виокремлення земель, які опинилися в складі Польщі, в окрему адміністративну одиницю. Присутній на нараді Р. Шухевич визнав слушність думок крайового провідника ‘Золотаря’ та ін-‘Золотаря’ та ін-Золотаря’ та ін-’ та ін- та ін- ших представників керівництва підпілля Львівщини433. В резуль- таті в кінці лютого 1945 р. на нараді Проводу ОУН створено край Західні Окраїни Українських Земель (ЗОУЗ), провідником якого призначено Ярослава Старуха-‘Стяга’-‘Вольта’-‘Ряста’-‘Стояра’- ‘Ярлана’434. Відповідні зміни запроваджено і по військовій лінії. В наказі УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р. зазначено: «Бувший від- тинок «Сян» перетворюється в групу «Сян» (ВО 6 «Сян»). Розмеж- ування території відповідно усних вказівок. Втрачає силу пункт IV.1а наказу ч. 9 від 25.ХІ.44 р.»435. Остаточно формування структури і командування ВО 6 «Сян» завершилося восени 1945 р., а до того нею керував крайовий провідник ОУН ЗОУЗ ‘Стяг’, користуючись для справ УПА псев- донімом ‘Лір’436. Відновлена воєнна округа охоплювала, крім Пе- ремищини, Лемківщини і Ярославщини, також Любачівщину, Грубешівщину, Холмщину та Підляшшя, тобто була вдвічі біль- шою від території у 1944 р. До штабу ВО 6 Сян» не увійшов жоден працівник з часу 1944 р. Все це дає підстави стверджувати, що фактично була створена нова воєнна округа, яка включила більшу частину терену і відділів старої. Реальним же наступником ВО 6 «Сян» періоду 1944 р. став так- тичний відтинок 26 «Лемко» — складова частина відновленої воєн- ної округи. Він охоплював терен надрайонів «Бескид» і «Холодний Яр», створених на основі колишніх Сяноцької і Перемиської округ. А саме в них у 1944 р. діяли сотні ВО 6 «Сян», оскільки військова 433 Лопатинський Ю.-«Калина». Моя зустріч зі сл. пам. ген. Т. Чупринкою // Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 45: Генерал Роман Шухевич-«Тарас Чупринка»: Головний Командир УПА. — Торонто; Львів, 2007. — С. 315; IPN Rz 00377/4. T. 2. — K. 30. 434 Кук В. Постій Проводу ОУН у селі Бишках (1943—45 рр.) // Воля і Батьківщина. — 1998. — Ч. 4 (13/29). — С. 39; ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 72362фп. — Арк. 59. 435 ЦДАВО України. — Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 70. — Арк. 1. 436 Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 39: Тактичний відтинок УПА 28-й «Данилів»: Холмщина і Підляшшя (Документи і матеріяли). — Торонто; Львів, 2003. — С. 389—392; Командир Мирослав Онишкевич-«Орест» // Визвольний шлях. — 1960. — Кн. 8. — С. 944, 949—950. 335 № 17Володимир Мороз Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) справа у Ярославській окрузі була поставлена слабо і відділів УПА в ній не було. Командиром ТВ «Лемко» був ‘Рен’, до команди від- тинка входили, зокрема, ‘Байда’, ‘Зенко’ та ‘Ростислав’, а біль- шість сотенних отримала командирський досвід у 1944 р. у ВО 6 «Сян» в 1944 р. (‘Бір’, ‘Бродич’, ‘Бурлака’, ‘Громенко’, ‘Дідик’, ‘Крилач’, ‘Ластівка’, ‘Хрін’ та ін.). Подібна ситуація була і з ліквідованою тим же наказом УПА- Захід ч. 9/44 від 25.11.1944 р. ВО 5 «Маківка», на базі якої від 1945 р. діяв однойменний тактичний відтинок УПА. Співставними є кількість відділів та чисельність обох округ. Дрогобицька ВО 5 «Маківка» на початок листопада 1944 р., за даними Л. Шанковсько- го, який покликався на повстанський звіт, нараховувала 1160 во- яків437, ймовірно, у шести сотнях (ще дві сотні були в підпоряд- куванні ‘Рена’ у карпатському рейді). ВО «Сян» у вересні 1944 р. мала 10 сотень, що дає чисельність близько 1800 вояків, а з вра- хуванням підпорядкованих ‘Ренові’ двох сотень ВО 5 «Маківка» («Сурма» і «Східняки») — понад 2100. Подібною була чисельність і Тернопільської ВО 3 «Лисоня», яка станом на листопад 1944 р. також мала 10 сотень438. Ще меншою була чисельність Львівської міської ВО 1 «Башта», розформованої у вересні 1944 р., яка мала всього три сотні загальною чисельністю 425 вояків439. Один курінь чисельністю близько 600 стрільців восени 1944 р. був і у ВО 7 «Сучава»440, ліквідованій ще на етапі організації тоді ж, коли ВО 5 «Маківка» і ВО 6 «Сян». Тільки дві воєнні округи в УПА-Захід, ВО 2 «Буг» та ВО 4 «Говерля», в той час чисельно значно переви- щували інші. Як підсумок, можна ствердити, що ВО 6 «Сян» була у 1944 р. повноцінною структурною одиницею УПА-Захід, незважаючи на досить складну військово-політичну ситуацію і специфіку україн- сько-польського прикордоння. 437 Шанковський Л. УПА на Стрийщині (Причинки до історії ВО ч. 5 «Маківка») // Стрийщина. Історично-мемуарний збірник. — Ню-Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. — Т. І. — С. 208. 438 ЦДАВО України. — Ф. 3838. — Оп. 1. — Спр. 102. — Арк. 113. 439 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг». Документи і мате- ріали. 1943—1952. Кн. 1. — Київ; Торонто, 2009. — С. 544. 440 Мороз В. Розгортання повстанської боротьби на Буковині у 1944 році // Визвольний шлях. — 2001. — Кн. 8. — С. 67.

Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.)

Репозитарії

Схожі ресурси