Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Мриглод, І.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Невиголошені виступи
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67307
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода) / І.М. Мриглод // Вісн. НАН України. — 2013. — № 5. — С. 81-85. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-67307
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-673072014-09-02T03:01:54Z Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода) Мриглод, І.М. Невиголошені виступи 2013 Article Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода) / І.М. Мриглод // Вісн. НАН України. — 2013. — № 5. — С. 81-85. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67307 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Невиголошені виступи Невиголошені виступи
spellingShingle	Невиголошені виступи Невиголошені виступи Мриглод, І.М. Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода) Вісник НАН України
format	Article
author	Мриглод, І.М.
author_facet	Мриглод, І.М.
author_sort	Мриглод, І.М.
title	Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода)
title_short	Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода)
title_full	Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода)
title_fullStr	Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода)
title_full_unstemmed	Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода)
title_sort	проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка нан україни ігоря мироновича мриглода)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Невиголошені виступи
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67307
citation_txt	Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода) / І.М. Мриглод // Вісн. НАН України. — 2013. — № 5. — С. 81-85. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT mriglodím problemiírealííukraínsʹkoínaukovoísferivistupakademíkananukraíniígorâmironovičamrigloda
first_indexed	2025-07-05T17:23:52Z
last_indexed	2025-07-05T17:23:52Z
_version_	1836828572356968448
fulltext	81ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5 © І.М. Мриглод, 2013 ПРОБЛЕМИ І РЕАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ СФЕРИ Виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода Сьогодні ми мали змогу почути змістов- ний виступ Бориса Євгеновича про те, що зроблено вченими НАН України в 2012 р. Є низка надзвичайно цікавих результатів, і я переконаний, що є всі підстави, аби цей звіт схвалити. А оскільки в цей рік Академії виповнюється 95, то хотілося б поговорити про перспективи, бо, як було сказано в одній популярній статті з геронтології, той, хто прожив 75, має добрі шанси стати довгожи- телем. Відповідно, наша Академія наук, створена у 1918 р., має добрі шанси стати потужним локомотивом у творенні нової, європейської України. Тому зупинюся на тому, що важливо на цьому шляху. Надзвичайно актуальне завдання сьогод- ні — максимально відкрити для світу публі- кації українських учених. На цю тему сказа- но чимало, певні імперативи фігурують уже і в розпорядженнях, але «віз і досі там». Що означає видимість публікації? Щонайменше це передбачає, що інформацію про статтю можна знайти за ключовими словами, прі- звищем автора чи за цитуванням з викорис- танням сучасних наукових пошуковиків, та- ких як Scopus, Web of Science чи Google Scholar. Що це дає? Публікація стає доступ- ною нашим колегам, а отже, її результати мо- жуть бути оцінені, використані в подальших дослідженнях, процитовані тощо. Це важли- во для іміджу країни, оскільки одним з осно- вних показників наукової потуги держави є число публікацій, видимих для світу. І голо- вне, задіяно додатковий експертний меха- нізм, що не дозволяє розвиватися явно хиб- ним і тупиковим напрямам, відкриває нові перспективи для інтеграції у світовий науко- вий простір. Наведу кілька цифр, за якими оцінюють Україну як наукову державу. Відкритий портал SCImago дає змогу про- аналізувати зміни в науковій сфері за остан- ні роки, зокрема з 1996 до 2011 р. І що бачи- мо? Число видимих публікацій за авторст- вом українських науковців зросло на 42%. Здавалося б, цифра непогана, а з урахуван- ням кадрових втрат і фінансових проблем, то й зовсім добра. Проте слід зауважити, що не все тут аж так чудово. Уже побіжний ана- ліз дозволяє виділити 3 групи держав: краї- ни, що розвиваються дуже динамічно (з ко- ефіцієнтом зростання більш як 2); традицій- но- стабільні країни з приростом понад 1,5 і ті, що еволюціонують повільно. Наведу кілька прикладів. До 1-ї категорії потрапляють Іран (45,4), Китай (13,6), Півден- на Корея (6,2), Бразилія (5,8), Індія (4,3), Польща (2,6) та інші держави, де до науки ставляться з повагою. Можна іронізувати з приводу наявності в переліку Ірану, але скажу, що нині вчені цієї країни публікують у міжна- родно визнаних журналах приблизно стільки ж статей, як і російські, та майже вп’ятеро біль- ше, ніж українські. Друга група має представ- никами Велику Британію (79%), США (60%), Німеччину (95%), Францію (83%) з прирос- том майже вдвічі. Україна належить до 3-ї гру- пи з позитивною, але уповільненою динамі- кою, де знаходимо й Росію (28%). За загальною кількістю публікацій лідера- ми виступають США, Китай і Велика Брита- нія, а Україна з майже 8 тис. публікацій за рік (це на рівні кількох відсотків від цифри, що фігурує у щорічних статистичних звітах) 82 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ ще тримається в 4-й десятці (38), маючи су- сідами Ірландію і Румунію, які розвивають- ся значно динамічніше. Приріст у 42%, який має Україна, зумовлений насамперед збіль- шенням числа українських видань, що уві- йшли останніми роками в наукометричні бази. Загалом таких видань близько 20 (з кількох сотень фахових і тисяч загалом, на- явних в Україні). Отже, важливе завдання, яке можна і необхідно реалізувати в рамках НАН України, — це суттєво збільшити част- ку академічних видань у міжнародних нау- кометричних базах, насамперед ідеться про Scopus як перший крок. Корисною ініціати- вою тут могла б стати загальноакадемічна програма підтримки академічних видань, у тому числі фінансової, причому не обмежу- ючись лише тими виданнями, серед засно- вників яких є Президія НАН України. Слід також вивчити перспективи створення по- тужного академічного видавництва сучасно- го взірця, яке з часом могло б взяти на себе основні функції просування академічної пе- ріодики. Тоді б відпала потреба в контактах із посередниками на кшталт «Versita» (Поль- ща) чи «Интерпериодика» (Росія). Особливо слід наголосити на тому, що входження до наукометричної бази Scopus не вимагає публікації статей виключно ан- глійською мовою, як це часто помилково трактують деякі джерела. Інша часто виго- лошувана і тактично хибна думка полягає в тому, що нічого говорити про українську на- укову періодику, а слід публікуватися тіль- ки в міжнародних престижних виданнях. При цьому, для прикладу, часто згадують кроки з об’єднання зусиль Італії, Франції, Німеччини в галузі фізики, націлені на ство- рення нового наукового видання «European Physical Journal», хоча при цьому зазвичай не згадують, що у Великій Британії видаєть- ся понад 110 журналів з фізики й астроно- мії, у Нідерландах — близько 65, а в Німеч- чині — 49. До речі, саме у фізиці українські видання представлені цілком непогано — майже 10 фізичних журналів бачить Scopus, а досвід журналу, який видає ІФКС і який став першим у часи незалежної України ви- данням, що отримало імпакт-фактор, свід- чить, що досягти мети реально і можливо. Розглянемо структуру видимого сектора публікацій, яка мала б корелювати зі спеціа- лізацією науки в державі і відповідним ка- дровим потенціалом. Лідером за часткою видимих публікацій є фізика і астрономія (23%), далі йдуть матеріалознавство та ін- женерія (~14%), дещо менше має хімія (~13%), потім біохімія, генетика і молеку- лярна біологія, а також математика — по 7–8%. Показово, що увесь соціогуманітар- ний блок становить до 1,5%. Зауважу, що в базі Scopus видання із соціальних наук пред- ставлені понад 3 тис журналів (2-ге місце з 27 напрямів після інженерії — 5312 видань). Водночас із фізики й астрономії — 533 ви- дання. Окрім соціальних наук є видання з психології, мистецтва й гуманітаристики, бізнесу, управління та обліку, наук з при- йняття рішень, економіки, економетрії і фі- нансів та ін., що загалом становить для со- ціогуманітарного блоку близько 9 тис. ви- дань, або 44% від загального числа, тоді як частка видань з фізики й астрономії — 2,7%. Це щодо питання, де публікуватися. Тепер про кадрові зміни. За 5 років число докторів і кандидатів наук у Західному ре- гіоні зросло десь на ⅓ і становить більш як 2 тис. докторів і 15 тис. кандидатів. Проте у сфері досліджень працює лише кожен 10-й. Частка дослідників технічного профілю за ці ж роки скоротилася на 28%, фізико-ма те ма- тичного та геологічного — на 6%. Поряд з цим за 10 років удвічі зросла кількість фахів- ців із педагогічних, географічних, економіч- них наук і мистецтвознавства, втричі збіль- шилося число психологів, у 3,5 раза — фахів- ців із політичних і в 5,5 раза — з юридичних наук. Думаю, картина подібна й по Україні загалом. Не хочу сказати, що це погано, але наголошую, що суттєве кадрове зростання жодним чином не відобразилося в сегменті видимих публікацій і точно не пов’язане з відкриттям нових принципів забезпечення прав і свобод громадян. Радше навпаки. Отже, щось негаразд із системою підготовки кадрів вищої кваліфікації. 83ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ Система атестації фахівців, як елемент загальної стратегії розвитку науки в держа- ві й дієвий важіль її регулювання, не може бути забюрократизованою, бо основну спра- ву вчений робить своїми дослідженнями, а не педантичним оформленням десятків до- кументів. Вона не повинна ґрунтуватися на зароблянні грошей через плату за всілякі процедури чи пришвидшені послуги, бо ми відлякаємо молодих людей — справді тала- новитих і позитивно амбітних. Часто нау- ковцю простіше захистити дисертацію у Франції чи Німеччині, а потім там і залиши- тися. Такі мотиваційні вектори ми вибудо- вуємо? У нашому Інституті вже відбулися кілька захистів габілітаційних і PhD дисер- тацій. В останньому випадку витрачено чи- мало зусиль для оптимізації процесу, щоб обидва дипломи — України і країни, де ви- конувалася частина досліджень, — були от- римані майже одночасно. У разі ж габіліта- ційних захистів ми втратили наших спів- робітників для України в основному через бюрократичні перепони. Потребує кардинального перегляду також номенклатура спеціальностей, за якими від- буваються захисти. Вона мала б наблизити- ся до номенклатури наук, прийнятої в роз- винених країнах, стати менш деталізованою за напрямами й «напрямочками». І в жодно- му разі не можна суто бюрократично вважа- ти фахівцем з певного напряму лише того, хто отримав з цього напряму диплом. За та- кими принципами Володимир Вернадський був би лише фахівцем із мінералогії, а не ви- датним кристалографом, творцем учення про ноосферу і біосферу, засновником геохімії, біогеохімії і радіогеології, а Микола Боголю- бов взагалі не міг би працювати в сучасній спеціалізованій раді, бо не мав університет- ського диплома. Ці приклади можна продо- вжувати безкінечно, і розв’язання проблеми тут в етично-моральній площині, а не в бю- рократичній. Я вже не говорю про те, що в наш час уся інформація мала б бути легко доступною з інтернету й оперативно оновлюватися. Мак- симально мали б використовуватися інфор- маційні технології і для вирішення суто формальних питань, таких як реєстрація ро- боти, публікація оголошення, інформування про іспити тощо. Як на мене, то ВАК Украї- ни зразка 1992 р., коли голова ВАК призна- чався Президентом, а Кабмін приймав від- повідні розпорядження щодо атестації ка- дрів, був найоптимальнішим структурним утворенням із повноваженнями контролю й організації атестаційного процесу. Посилю- вала роль цієї структури постать голови з наукового середовища, який мав досвід ор- ганізації роботи на нижчому рівні і своїм моральним авторитетом відповідав перед усім науковим співтовариством. Чому згадав тут про ВАК, а нині ДАК? Якось при цьому перетворенні пригадуєть- ся казка про гидке каченя в українському варіанті з перетворенням романтичного пта- шеняти, яке могло стати птахом мрії, на свійську і тлусту качку (одним словом — duck). Маємо те, що маємо. І думка й оцінки Академії мали б звучати тут чітко, виразно і однозначно. Не можна перетворювати атес- таційну процедуру ані на роздачу титулів для товстосумів чи можновладців, ані на розплідник бюрократичної сірості. Гадаю, присутні вже чули слова голови російського ВАКу про те, що сьогодні багато з урядовців Росії готові платити великі гроші лише за те, щоб ніхто не почув про здобутий ними раніше науковий ступінь. Є над чим замис- литися. Щодо принципів фінансування дослі- джень у НАН України. У Законі «Про нау- кову і науково-технічну діяльність» згаду- ється базове і програмно-цільове фінансу- вання. Пропонуються певні загальні форму- лювання, що таке перше, а що друге. Як усе працює на практиці? Як правило, базове фі- нансування, завдання якого — підтримати фундаментальні дослідження та інфраструк- туру установ, формально визначається че- рез конкурсний відбір у рамках так званої відомчої тематики. І тут відбувається фак- тично підміна понять і виникають юридичні казуси. Один із них такий: науковий персо- нал зарахований на постійній основі і має 84 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ право на захист у рамках чинного законо- давства з гарантією отримання платні, що втрачається при конкурсному підході, який передбачає фіксований термін робіт. Те саме можна сказати про інфраструктуру, яку слід утримувати за будь-якої «погоди». У світі ця казуїстика вирішується через поєднання постійного персоналу з тим, що працює за контрактом. Чітко регламентуються також правила використання конкурсних коштів, які, зокрема, дають змогу утримувати конт- рактників, готувати аспірантів, оновлювати обладнання тощо. Слід цю колізію виріши- ти і в нас, оскільки вона тягне за собою й іншу складову проблеми фінансування — конкурсну. На жаль, досі в Україні не напрацьовано позитивного досвіду в організації конкурс- ного відбору проектів, що обов’язково має спиратися виключно на думку експертів. Творення експертного корпусу, його добір — ключова проблема. Певний досвід є в ДФФД, проте й там його реалізовано не до кінця. На- веду такий приклад: як правило, в Україні жоден учасник конкурсу не отримує витяг з оцінками експертів щодо доцільності під- тримки проекту. Добре, якщо проект підтри- мано, тоді якось не надто переймаєшся пи- танням, чому це так. Однак частіше маємо протилежну ситуацію, що, врешті, і є озна- кою конкурсу. І тоді про результат довідуєш- ся лише з постанови Президії, а отже, втра- чається зворотний зв’язок, адже оцінка екс- пертів дозволяє бачити слабкі сторони проекту, дає змогу апелювати до конкурсної комісії, обмежує можливості маніпуляцій «під ковдрою», тобто виховує наукову куль- туру. Зі свого досвіду скажу, що про підсум- ки останнього конкурсу УНТЦ — НАН Ук- раї ни дізнався вже з офіційного оголошення переліку відібраних проектів. І повірте, не- просто пояснити своїм партнерам, чому про- ект, який вони вважали важливим і надзви- чайно цікавим, не було відібрано україн- ською стороною. А йшлося про розроблення й використання нових надшвидких алгорит- мів для моделювання складних макромоле- кулярних систем, які б забезпечували ви- граш у часі до двох порядків. Проблема акту- альна для біологічних систем і медичних застосувань. Для довідки: реальний виграш у швидкодії від використання ідей квантово- го комп’ютера очікується у два порядки, і на реалізацію цієї ідеї в різних країнах виділя- ють десятки мільйонів. На моє глибоке пере- конання, саме НАН України просто зо бо в’я- зана показати приклад справді зразкового проведення конкурсів наукових проектів, оскільки псевдоконкурс — то творення псев- донауки, імітація науки і дискредитація ба- зових принципів її організації. І насамкінець. Нині все частіше звучать гасла про комерціалізацію науки. Чимось вони мені нагадують рекомендації одного з героїв А. Райкіна щодо балету. Пригадуєте оте «если б к её ноге да подключить динамо- машину, то была бы польза». Абсурдно, на моє переконання, говорити також про пріо- ритетні дослідження у фундаментальній на- уці. Адже однозначно слід підтримувати всі ті фундаментальні дослідження, які проду- кують результати на рівні світових вимог. Це означає, що з певного напряму є сильна школа, а отже, є перспектива. Чи може хтось заздалегідь передбачити, який практично значущий результат буде з нового знання? Переконаний, що про таке можна лише фан- тазувати. Для прикладу, Нобелівська премія з фізики 2012 р. стосувалася фундаменталь- них питань: як побачити окремий фотон; чи можна в експерименті спостерігати межу між квантовим і класичним світами; чи мож- ливі виміри, які не руйнують квантовий стан. Водночас отримані результати відкри- ли колосальні перспективи як для майбут- ніх застосувань (надточний годинник і кван- товий комп’ютер), так і для нових фунда- ментальних експериментів (гравітаційне сповільнення). А багато хто говорив, що квантова механіка себе вже вичерпала. Тепер про інший аспект — академічні сво- боди. Наука так влаштована, що вчений має право на вибір об’єкта дослідження, а ре- зультат його праці об’єктивно можуть оці- нювати лише інші вчені. А як щодо права наукового колективу самостійно визначати 85ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ свої інфраструктурні чи науково-ор га ні за- ційні потреби? Для прикладу: як реалізуєть- ся право на передплату доступу до міжна- родних баз даних за наявності на рахунку необхідних коштів? Чи легко отримати не- обхідне програмне забезпечення, просто пе- редплатити зарубіжний науковий журнал або ж оплатити послуги з присвоєння DOI для публікацій у своєму виданні? Не секрет, що ці властиві науковим інституціям бажан- ня потребуватимуть місяців тяганини з на- шими славними представниками державно- фінансової бюрократії, і все може заверши- тися нічим. А якщо поталанить виграти міжнародний грант, то оптимально викорис- тати відповідні кошти також неможливо, бо відразу ж виникає тендер, накладаються умови бюджетного регулювання в казначей- стві, яке може впродовж кількох місяців не проводити платежі й поставити тим самим під загрозу проект. Чи, скажімо, підписуєть- ся договір на дослідницькі роботи. І тут слід вказати все — від цін і специфіки обладнан- ня аж до сорту паперу й типу скріпочок, які планується придбати, а також вказати всі відрядження, вартість квитків та видатки на готель. Усе це заради благородної мети — щоб, бува, гроші не розікрали. Витрачають- ся стоси паперу (як щодо збереження лі- сів?), пачки цукерок мандрують коридорами міністерських фей, а коли виникає потреба внести зміни, бо залізниця підняла ціни на проїзд чи просто випав понеділок, то все йде по черговому колу. Я вже мовчу про те, що керівник установи, який за її статутом від- повідає за все й повною мірою, не може са- мостійно закупити скріпки іншого розміру чи відмовитися від застарілої моделі прин- тера, оскільки на ринку з’явилася краща й економніша. Гадаю, при Президії НАН України доцільно створити своєрідну групу швидкого реагу- вання на бюрократичні новації, що спеціалі- зувалася б на оперативних, юридично й еко- номічно вивірених відповідях таким ново- введенням.

Проблеми і реалії української наукової сфери (виступ академіка НАН України Ігоря Мироновича Мриглода)

Репозитарії

Схожі ресурси