Глобалізація і якість освіти

У роботі розглянуто найважливіші, з погляду авторів статті, складники освітнього процесу в умовах глобальних викликів, які вимагають глобальних відповідей.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Кузьмінський, Є.В., Швед, О.М., Щурська, К.О., Швед, О.В., Новіков, В.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наука та суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67486
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Глобалізація і якість освіти / Є.В. Кузьмінський, О.М. Швед, К.О. Щурська, О.В. Швед, В.П. Новіков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 52-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-67486
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-674862014-09-07T03:02:07Z Глобалізація і якість освіти Кузьмінський, Є.В. Швед, О.М. Щурська, К.О. Швед, О.В. Новіков, В.П. Наука та суспільство У роботі розглянуто найважливіші, з погляду авторів статті, складники освітнього процесу в умовах глобальних викликів, які вимагають глобальних відповідей. В работе рассмотрены наиболее важные, с точки зрения авторов статьи, составляющие образовательного процесса в условиях глобальных вызовов, которые требуют и глобальных ответов. The paper considers the most important (according to the authors) components of the educational process in the context of global challenges, which require global responses. 2013 Article Глобалізація і якість освіти / Є.В. Кузьмінський, О.М. Швед, К.О. Щурська, О.В. Швед, В.П. Новіков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 52-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67486 37.046.16+37.012 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та суспільство Наука та суспільство
spellingShingle	Наука та суспільство Наука та суспільство Кузьмінський, Є.В. Швед, О.М. Щурська, К.О. Швед, О.В. Новіков, В.П. Глобалізація і якість освіти Вісник НАН України
description	У роботі розглянуто найважливіші, з погляду авторів статті, складники освітнього процесу в умовах глобальних викликів, які вимагають глобальних відповідей.
format	Article
author	Кузьмінський, Є.В. Швед, О.М. Щурська, К.О. Швед, О.В. Новіков, В.П.
author_facet	Кузьмінський, Є.В. Швед, О.М. Щурська, К.О. Швед, О.В. Новіков, В.П.
author_sort	Кузьмінський, Є.В.
title	Глобалізація і якість освіти
title_short	Глобалізація і якість освіти
title_full	Глобалізація і якість освіти
title_fullStr	Глобалізація і якість освіти
title_full_unstemmed	Глобалізація і якість освіти
title_sort	глобалізація і якість освіти
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наука та суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67486
citation_txt	Глобалізація і якість освіти / Є.В. Кузьмінський, О.М. Швед, К.О. Щурська, О.В. Швед, В.П. Новіков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 52-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT kuzʹmínsʹkijêv globalízacíâíâkístʹosvíti AT švedom globalízacíâíâkístʹosvíti AT ŝursʹkako globalízacíâíâkístʹosvíti AT švedov globalízacíâíâkístʹosvíti AT novíkovvp globalízacíâíâkístʹosvíti
first_indexed	2025-07-05T17:30:51Z
last_indexed	2025-07-05T17:30:51Z
_version_	1836829011356942336
fulltext	52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО У роботі розглянуто найважливіші, з погляду авторів статті, складники освітнього процесу в умовах глобальних викликів, які вимагають глобальних відповідей. Ключові слова: освіта, глобалізація, дослідницький університет, кафедра, екологічна біотехнологія, біоенер- гетика. УДК 37.046.16+37.012 Є.В. КУЗЬМІНСЬКИЙ 1, О.М. ШВЕД 2, К.О. ЩУРСЬКА 1, О.В. ШВЕД 2, В.П. НОВІКОВ 2 1 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» просп. Перемоги, 37, Київ, 03056, Україна 2 Національний університет «Львівська політехніка» вул. Степана Бандери, 12, Львів, 79013, Україна ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ЯКІСТЬ ОСВІТИ © Є.В. Кузьмінський, О.М. Швед, К.О. Щурська, О.В. Швед, В.П. Новіков, 2013 ВСТУП Будь-яка епоха характеризується певним, властивим лише їй набором парадигм, і тому за кожного, більш-менш відокремленого етапу розвитку цивілізації якість освіти (рі- вень підготовки спеціалістів) і модель освіт- ньої системи суттєво відрізняються. Так, американський педагог Поль Монро у своїй праці [1] виділяє такі моделі: • первісне виховання — пристосування, яке не прогресує; • «східне» виховання (Китай) — повто- рення пройденого; • грецьке виховання — пристосування, яке прогресує; • римське виховання — підготовка до практичного життя; • середньовічне виховання — дисципліна. Сьогоденню притаманна стрімка зміна па- радигм і поглиблена професійна спеціаліза- ція, тому, враховуючи певну інертність до змін, система освіти часто залишається не- пристосованою, без навчальних планів і про- грам, які б повною мірою відповідали вимо- гам сучасності. На основі викладеного можна зробити висновок, що виховання ХХІ ст. — це творче пристосування. Мета пропонованої статті — розглянути найважливіші, на думку авторів, складники новітньої моделі освітнього процесу на при- кладі підготовки майбутніх інженерів-біо- технологів в умовах глобальних викликів. РОЛЬ ЕКОБІОТЕХНОЛОГІЇ У ВИРІШЕННІ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДСТВА Переваги розподілу праці [2], які майже 200 років слугували зростанню, наприкінці ХХ ст. стали гальмом подальшого цивіліза- ційного прогресу. Тотальний розвиток су- спільства шляхом техногенезу та посилення Навчати населення країни і підтримувати систему освіти на рівні новітніх досягнень, мабуть, набагато важче, ніж послати лю- дину на Місяць. Ф.Г. КУМБС 53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО його впливу на біосферу призвів до виник- нення конфлікту між людством з одного боку і середовищем його існування — з дру- гого [3]. Сьогодні практично всі розуміють, наскільки актуальні питання раціонального використання природних ресурсів і збере- ження довкілля. Однак взаємодію цивіліза- ції та біосфери й на початку третього тисячо- ліття розглядають як протистояння двох ба- гато в чому ворожих світів — «світу людини» і «світу природи». Саме екологічні біотехно- логії, як технології, що базуються на законах розвитку живої природи, допомагають люд- ству розв’язати низку важливих соціальних, продовольчих, промислових, енергетичних, а також екологічних проблем (рис. 1). Природоохоронні технології нині стрімко розвиваються в усьому світі. Досвід лідерів у галузі біотехнології переконливо дово- дить, що успішне розв’язання багатьох еко- логічних проблем на основі використання новітніх біотехнологій можливе лише за на- явності критичної маси носіїв сучасних знань — фахівців і професіоналів — екобіо- технологів, які володіють теорією, методо- логією і практичним досвідом створення та реалізації сучасних екологічних біотехноло- гій. Ліквідація екологічних негараздів не- можлива без принципово нових підходів, зокрема, без застосування новітніх розробок у сфері екобіотехнології. Це насамперед за- соби і методи для діагностики забруднень довкілля, очищення стічних вод, знешко- дження небезпечних газових викидів; пер- спективні засоби утилізації твердих і рідких промислових відходів, підвищення ефек- тивності біологічного відновлення забруд- нених ґрунтів; заміна низки агрохімікатів на біотехнологічні препарати тощо [4]. Важли- вим напрямом також є розроблення екобіо- технологій, спрямованих на виробництво біогазу та водню з органічних відходів, мі- кробіологічна деструкція ксенобіотиків, за- стосування біоіндикації та біотестування в системі екологічного моніторингу [5–8]. Як уже було згадано вище, для гармоніза- ції взаємовідносин людини і біосфери та створення новітніх систем відновлення природного середовища за допомогою су- часних екобіотехнологій потрібно забезпе- чити якісну підготовку фахівців (бакалав- рів) і професіоналів (магістрів і спеціаліс- тів) у галузі екологічної біотехнології та біо енергетики — окремого, специфічного і самодо статнього на пряму для вирішення проблем дов кілля [9]. Такий підхід цілком відповідає су часним поглядам на подолан- ня екологічних проблем — найкраще засто- совувати методи, які подарувала нам при- рода і які узгоджуються з її законами. Акцентуємо увагу передусім на світогляд- ній значущості екологічної біотехнології Рис. 1. Роль біотехнології у вирішенні глобальних проблем людства 54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО порівняно з традиційними промисловими технологіями (рис. 2). Традиційні технології, як складник техно- логій індустріального суспільства, дають від- повідь на питання «Як діяти?» і за головну мету ставлять підвищення доданої вартості, тобто отримання прибутку. Екологічна біо- технологія, як невід’ємний складник майбут- нього «суспільства знань» (Knowledge So- ciety), дає відповідь на питання «Як співісну- вати?», а її головна мета — підвищення якості та безпеки життя членів суспільства. Саме на цих викликах і наголошено в Національній доповіді про стан навколишнього природно- го середовища в Україні у 2010 р. [10]. СИСТЕМА ЯКОСТІ ОСВІТИ Одним із базових параметрів для характе- ристики і поліпшення описаної ситуації є термін «якість», оскільки під якістю сьогод- ні розуміють міру задоволення бажань спо- живача (замовника). Безперечно, це сучасне трактування якості набагато ширше за таке усталене визначення, як відповідність вимо- гам нормативної документації. Це повною мірою стосується і якості освіти. Глобалізація відкрила ринок без кордонів також і в галузі освіти, запропонувавши інфра- структуру зв’язку, у якому простір і час втра- тили своє значення, і тому в освітній галузі необхідно негайно переходити до установчого переосмислення й установчих реформ. Очевидно, взаємопов’язаність освіти і праці полягає в їхньому функціонуванні на основі двох концепцій: освіта впродовж усього життя та багатопредметність. Варто зазначити, що багатопредметність навчальної програми в багатьох ВНЗ Украї- Рис. 2. Екобіотехнологія і «суспільство знань» 55ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО ни часто ще не позбулася одноманітності назв навчальних дисциплін одного змісто- вого модуля та «кастового духу» дослід- ницьких інститутів. Вважаємо, що змісто- вий модуль доцільніше подавати через різні назви дисциплін, багатовекторно та багато- гранно для всіх предметів, включених до на- вчальної програми класичних чи технічних університетів, враховуючи модерні та інно- ваційні підходи і практики наукових дослі- джень у дослідницьких установах. При цьо- му необхідно зберегти неординарні й екс- клюзивні характеристики й особливості освітніх і наукових шкіл та напрямів кожно- го окремого закладу [11]. Також не слід забувати, що глобалізація передбачає глобальні виклики, які вимага- ють глобальних відповідей. «Global versus lo- cal» — це не географічне поняття, а спосіб мислення та засіб дії, застосований до деяких локальних проблем із глобальними наслідка- ми. Глобалізація — це відповідь на глобальні проблеми, які змушують передову «західну» технологію брати до уваги місцеві особли- вості та працювати, шукаючи глобальні рі- шення. Для того щоб створити нову концеп- цію глобального світу, потрібно зважати на «ethnos» глобалізації й оцінювати її не лише з технологічного погляду, але й через призму соціальних та екологічних аспектів. Розв’язати проблему дисгармонії між сучас- ними технологіями та реальною якістю життя мала б така пропозиція освітніх послуг, яка б дозволила молодому поколінню в момент про- фесійного визначення обирати не лише між назвами дисциплін, а й між можливими про- фесіями в певній галузі знань. Зрештою, згідно з новими стандартами повної вищої освіти щодо підготовки професіоналів ІІ освітньо- ква ліфікаційного рівня (магістр), кожен фахі- вець І рівня (бакалавр) певного напряму під- готовки може обрати декілька спеціальностей у відповідній галузі знань [12]. Кожна професія передбачає певні знання, вміння та компетенції, а отже — і комплекс дисциплін для вивчення, які можуть бути ре- комендованими спеціалістами з класичної освіти (гуманітарні університети) і доповне- ними чи модернізованими спеціалістами за фахом (технічні університети) та з навичка- ми інноваційних технологій (нау ково-до- слідні інститути). Фахівцям, які розробля- ють навчальну програму, необхідно працюва- ти над тим, щоб відкрити для молоді майбутні професійні горизонти, впровадив- ши формат освіти, який дозволить студенто- ві самостійно обрати особисту «дорожню карту», тобто цікаві та важливі для нього дис- ципліни, що забезпечить успішну індивіду- альну біографію професіонала. У такому форматі викладачі мають бути не простими носіями знань, а провідниками або приклада- ми. У системі освіти та дослідницькій галузі необхідно створити нові ігрові поля та підго- тувати нових професійних науково-техніч- них гравців із глобальною компетентністю, які були б здатні діяти ефективно і самостійно, враховуючи не тільки технологічну, а й куль- турну, релігійну та екологічну специфіку. Отже, основні особливості сучасного пе- ріоду, які пов’язані з глобалізацією світової економіки і вимагають швидкої зміни пара- дигм, можна звести до таких: • загострення конкуренції на ринках, у тім числі й на ринку освіти; • надзвичайно висока швидкість змін як результат технологічної, культурної та ін- формаційної революцій; • преференція для споживачів (замовни- ків) із визначенням їхніх пільг і переваг. За таких умов глибока спеціалізація стає гальмом, оскільки зміст (навчальні плани) спеціальностей змінюється швидше, ніж його впроваджують у навчальний процес. Тому для гармонізації навчання й отримання ком- петенцій частково вже запропоновано та введено вибіркові блоки дисциплін, факуль- тативні заняття та проекти. Можна пропо- нувати і декілька блоків, якщо в освітньому закладі є викладачі відповідного фаху і якщо здобувач певної професії вкладається в ча- сові норми підготовки та опановує передба- чені об’єми знань [13]. Акцент від деталізації технологічних про- цесів зміщується на вивчення принципів, мето- дів і загальних підходів. Така універсалізація 56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО принципово змінює сам зміст навчання за- вдяки постійному перегляду навчальних планів, наповненню їх новими дисципліна- ми, згідно з вимогами народногосподарсько- го комплексу. Тому перед конкретним освіт- нім колективом, який має власну наукову та освітню школу, постає потреба в коригуван- ні нормативних планів, враховуючи націо- нальний та світовий рівні освіти і науки, за аналогією до класичних чи технічних уні- верситетів зі світовою репутацією. Науково-методична комісія з галузі знань має рекомендувати, узагальнити принципи і підходи теоретичного та практичного на- вчання на рівні галузевих стандартів вищої освіти, що певною мірою передбачає глоба- лізацію освіти, а також ввести нормативний блок змістових модулів у вигляді певних на- вчальних дисциплін разом із типовими про- грамами їх вивчення. Це, по суті, роблять для багатьох галузей знань, але доцільно було б також коригувати навчальні програ- ми, вносячи в них доповнення на рівні кон- кретної науково-освітньої школи, зокрема випускової кафедри. Крім того, підприємства, проводячи влас- ну політику підготовки кадрів за умов жор- сткого ринку освітніх послуг, можуть здій- снювати цільові замовлення кафедрам на підготовку фахівців за спеціально складени- ми програмами (за кошти фірми-замовника), що й було передбачено в законах України. Проте в умовах глобалізації та гострої кон- куренції здобувачі певного фаху часто не одержують практичних навичок виробничої діяльності, а випусковим кафедрам важко організувати студентську практику (тим паче із залученням фахівців із боку підприємств), оплатити практичне навчання в приватних фірмах і міжнародних компаніях, праце- влаш тувати випускників тощо [14, 15]. Очевидно, організаційні форми навчаль- ного процесу повинні змінюватися відповід- но до контексту, в якому боротьба за таланти й адміністрування їхньої еволюції стає нау- кою. Світ без кордонів вимагає від освітньої системи переосмислення ролі самих нав- чальних закладів, які мають слугувати зрос- Орієнтовні показники системи якості освіти для гіпотетичного передового університету дослідницького типу Складники системи якості Показник Орієнтація на сучасні пріоритетні напрями науки і техніки + Прагнення до лідерства + Проведення фундаментальних до- сліджень і прикладних розробок власними силами + Наявність власної системи забезпе- чення якості освіти + Залучення провідних фахівців на тимчасову роботу + Співвідношення чисельності викла- дачів і студентів 1:6 Конкурсний підхід до формування складу студентів та викладачів + Щорічне видання підручників і на- вчальних посібників із грифом МОН (на 10 наук.-пед. працівників) підручників — не менше ніж 0,08; посібників — 0,5 Кількість монографій і наукових ог- лядів (друк. арк. на 10 працівників за рік) 5 Обов’язкова участь викладачів у на- укових дослідженнях і розробках + Застосування дослідницької роботи для навчання студентів + Кількість студентів, які беруть участь у виконанні НДР 30% Частка дослідницької роботи в обся- зі навчальних планів магістрів не менше ніж 30% Кількість докторантів (на 10 праців- ників) 0,05 Кількість аспірантів (на 10 праців- ників) 2 Наявність наукових публікацій у ма- гістрів не менше ніж 50% Інноваційна спрямованість, участь у роботі наукового технопарку + Кількість проведених конференцій і семінарів 3 Інформаційна відкритість + 57ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО танню національного рівня освіти, техноло- гій та якості життя в цілому. На все це також накладається і відмова від командно-адміністративної системи управління та перехід до лідерства, тобто командної праці під керівництвом компе- тентного лідера за принципом «виграємо разом». Отже, за умов жорсткого ринку успіх установ, насамперед кафедр, багато в чому залежить від готовності їхніх керівни- ків бути лідерами, а не «начальниками». Лідерство — необхідна умова розроблення і успішного впровадження в життя будь-якої ринкової системи управління, передусім систе- ми якості [16, 17]. Система якості освіти — один із можливих шляхів постійного вдоскона- лення її організації завдяки підвищенню якості всіх видів діяльності (бажано всіма співробіт- никами), як це схематично наведено в таблиці. Інструментом успішної реалізації систе- ми якості освіти і, відповідно, побудови ефективного процесу навчання може бути так званий проектний підхід [18], який вра- ховує всі деталі вимог замовника та сучас- ного стану наукового, економічного і спо- живацького вирішення цього питання. Про- ектний підхід «зачіпає» самі основи ор- ганізаційної структури вишу. Він, наприклад, може привести до розгляду питання про те, чи потрібні в певному ВНЗ такі підрозділи, як факультети чи інститути, коли мобіль- ною і самодостатньою базовою структурою є кафедра? Цей підхід, як невід’ємний склад- ник систем якості, значно підвищує їхню ефективність. Необхідно також зазначити, що тільки в рамках певного проекту можли- во побудувати систему якості, яка б повною мірою відповідала вимогам замовника. По- будова ж такої системи в масштабах біль- ших, ніж кафедра, — університету або фа- культету — виглядає малоймовірною, ос- кіль ки система, скоріш за все, буде недо- статньо гнучкою. Проект виходить від конкретного вико- навця, який, звичайно, і мусить відповідати за його реалізацію, тобто замовник проекту має бути впевненим в освітньо-науковому, творчому, безпековому та новаторському рівні виконання роботи певним колективом, у якого є сильний лідер [19]. Формуючи систему якості, важливо пам’ятати, що вона має охоплювати всі сфе- ри діяльності освітньої організації. СКЛАДНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ На думку Ф.Г. Кумбса [20], можна виділи- ти такі складники освітнього процесу: Цілі і завдання визначають організаційну структуру і принципи реалізації процесу освіти. Студенти (абітурієнти). Їх навчання — головне завдання системи. Згідно з Ю.П. Ад- лером [21], — це «сировина, що обробляєть- ся», а школи, ліцеї тощо — «постачальники цієї сировини». Навчальні заклади «спожи- вають» не тільки людські ресурси, але й зна- чну кількість матеріальних — від крейди й ганчірок до приладів і коштовного облад- нання, тож відносини з цими постачальни- ками не менш важливі. Окрім того, будь-яка освітня установа — це не тільки споживач, а й постачальник, тому система її зв’язків до- сить розгалужена. Отже, встановлення вза- ємовигідних відносин споживачів із поста- чальниками на постійній основі — це одне з основних завдань у процесі впровадження ефективної системи якості. Управління. Керівництво здійснює управ- ління, координацію та оцінювання діяльнос- ті системи. Особливістю сучасного етапу є переорієнтування управління на якість, тому що висока якість — необхідна вимога замов- ника, задоволення якої є запорукою існуван- ня на ринку освітніх послуг [22]. Такий під- хід отримав назву Загальне Управління на основі Якості (ЗУЯ), або Total Quality Man- agement (TQM) [23]. Саме методи ЗУЯ по- кладено в основу нового покоління міжна- родних стандартів із систем якості. Структура і розподіл навчального часу. Структуру і розподіл навчального часу постійно переглядають під впливом швид- кої зміни парадигм, а також оновлення технологій навчання і технічних засобів їх реалізації. Як уже зазначалось, останнім ча- сом, враховуючи дедалі більші можливості 58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО інформаційних систем, остаточно перемо- гла концепція «освіти впродовж усього жит- тя», або «безперервної освіти». Зміст — це те основне (знання), що студен- ти мають здобути в процесі навчання. Пред- мет, зміст і освітні аспекти екологічної біотех- нології та біоенергетики детально викладені в низці наших праць [4, 9, 24], тому не будемо зупинятися на цьому складникові. Зауважи- мо лише, що завдяки революціям у виробни- цтві й виробничих відносинах характер праці радикально трансформується — вона стає більш вільною і творчою. Це означає, що ка- федри повинні розвивати в кожного студента творчі здібності та вміння їх реалізовувати, що й буде запорукою успішності майбутніх фахівців у глобалізованому світі, який над- звичайно динамічно змінюється. Викладачі. Глобалізований динамічний світ ставить перед викладачами нові вимо- ги, незважаючи на те, що педагогіка — це дуже специфічна сфера діяльності людини, а підготовка викладацьких кадрів — трива- лий, витратний і ризикований процес. За нових умов викладач не тільки не може дов- го перебувати поза науково-дослідною ро- ботою, але й бажано, щоб він працював на її передових рубежах. Поява будь-якої нової спеціальності (у нашій ситуації — екологічної біотехнології та біоенергетики) відразу ж ставить питан- ня щодо наявності кваліфікованих виклада- чів. Зазвичай декілька перших випусків фа- хівців із нових спеціальностей «погли- наються» аспірантурою і призначені для забезпечення потреби в педагогах. Не є ви- нятком і сама система якості й суміжні сфе- ри — стандартизація, сертифікація тощо. Отже, оскільки викладачі потрібні раніше, ніж буде організовано процес навчання з но- вої спеціальності, аспекти їхньої підготовки приречені на постійне перебування в стані кризи, можливо, більш глибокої, ніж криза самої освітньої системи. Навчально-методичне забезпечення. На зміну підручникам, навчальним посібникам тощо в їхньому звичному, друкованому, ва- ріанті дедалі частіше приходять комп’ютерні аналоги, почасти замінюючи навіть унікаль- не лабораторне обладнання. За допомогою моделювання часто вдається отримати по- трібний результат набагато швидше, дешев- ше і, що особливо важливо для навчального процесу, більш наочно. Не менш вагомим елементом цієї тенденції є Інтернет, мульти- медійні можливості та ін. Сюди також необ- хідно віднести й освітні технології — усі ті прийоми та методи, що використовуються в навчальному процесі, не забуваючи при цьо- му, що специфіка предмета суттєво впливає на способи його викладання. У процесі просування концепції якості освіти було запропоновано нові ідеї щодо «командної» форми організації навчального процесу, ефективнішої порівняно з класич- ними формами, що передбачають наявність досить великої кількості висококваліфіко- ваних педагогів. Сьогодні ж великою кіль- кістю представлені тільки «видатні» й «за- служені» чиновники від освіти. Окрім того, така командна форма навчання допомагає студентам підготуватися до сучасної команд- ної роботи після набуття кваліфікації. Аудиторії, навчальні приміщення. Врахо- вуючи наші економічні реалії, можна декла- рувати тільки одне — люди мають відчува- ти задоволення від перебування в примі- щеннях, де відбувається таїнство освітнього процесу. Контроль і оцінювання знань — це прави- ла прийому, оцінювання, іспити, якість під- готовки тощо. Виходячи з реалій сьогоден- ня, цю сферу очікують драматичні зміни. У пресі та фахових виданнях неодноразово ак- центовано увагу на негативній ролі кількіс- ного оцінювання знань учнів і студентів з погляду як людських стосунків, так і здат- ності молоді оцінити те, заради чого його проводять. Кожен із нас мав нагоду пере- свідчитися, що діти з превеликою радістю і з не меншим бажанням ідуть вчитися до пер- шого класу, але вже в третьому, якщо не в другому, розчаровуються в запропонованій їм формі навчання. Необхідно не просто скасувати наявні форми контролю, а перенести центр його 59ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО ваги саме туди, де контроль найбільше по- трібен, — на самого студента. Слід постійно і своєчасно допомагати йому оцінювати свій рівень не заради рейтингу в університеті, а для діагностування, коригування та перебо- рювання власних труднощів. І в цьому сенсі відносини «викладач — студент» — визна- чальні: викладач із наглядача має трансфор- муватися в порадника, готового в будь-яку мить прийти на допомогу. «Каральна» ж пе- дагогіка — це шлях у небуття. Дослідницький університет — це націо- нальний вищий навчальний заклад, який має вагомі наукові здобутки, проводить до- слідницьку та інноваційну діяльність, забез- печує інтеграцію освіти й науки з виробни- цтвом, бере участь у реалізації міжнародних проектів і програм. Такий статус надають за- значеному закладу з метою підвищення його ролі як центру освіти і науки, підготовки ви- сококваліфікованих наукових і науково-пе- дагогічних кадрів, упровадження в практику наукових досягнень, технічних і технологіч- них розробок, реалізації разом з іншими ви- щими навчальними закладами та науковими установами спільних програм за пріоритет- ними напрямами фундаментальних і при- кладних наукових досліджень для роз в’я- зання важливих соціально-еко но мічних за- вдань у різних галузях господарського комплексу. Отже, головна мета науково-дослідної ро- боти — здобуття нових знань і, відповідно, удосконалення системи освіти. Зрозуміло, що участь студентів у реальних дослідниць- ких проектах — чудовий засіб навчання, який, безумовно, є корисним і для успішно- го виконання цих проектів [25]. Сама педа- гогіка — також чудовий об’єкт для наукових досліджень. Як і будь-яка інша сфера, вона не може успішно розвиватися без інтенсив- них, добре спланованих наукових дослі- джень із широкого кола освітніх проблем. Це насамперед стосується планування екс- перименту й опрацювання його результатів. Показники ефективності системи. Остан- ній із виділених у роботі Ф.Г. Кумбса [20] складників — інвестування (вкладення кош- тів) → випуск освітньої продукції. Ця про- блема «ні за демократів, ні за партократів» не була простою і до кінця розв’язаною, оскільки це не «випікання пирогів», від яких користь помітна відразу. Освіта — це довго- строкове інвестування за умов високих ри- зиків і практично без будь-яких гарантій. Тому значний відсоток витрат має брати на себе держава. Забезпечення достойного рів- ня освіти — недешеве задоволення і не кож- ному до снаги. Але країна, яка на це неспро- можна, безумовно, не стане Knowledge Soci- ety і залишиться за бортом цивілізації. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Монро П. История педагогики. Ч. 1. Древность и средние века. — М.: Мир, 1911. — 325 с. 2. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Кн. 1. — М.: Ось-89, 1997. — 256 с. 3. Екологія та природні багатства України. Загально- український проект під патронатом Комітету Вер- ховної Ради України з питань екологічної політи- ки, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охоро- ни нав колишнього природного середовища. — К.: Новий світ, 2004. — 320 с. 4. Кухар В.П., Кузьмінський Є.В., Ігнатюк О.А., Го- луб Н.Б. Екобіотехнологія та біоенергетика — проб леми становлення і перспективи розвитку // Віс ник НАН України. — 2005. — № 9. — С. 3–18. 5. Кузьмінський Є.В., Голуб Н.Б. Біоенергетика — невід’ємна складова екобіотехнології // Біотехно- логія. Біотехніка. Харчові технології. — 2006. — № 1. — С. 110–117. 6. Кузьмінський Є.В., Голуб Н.Б., Лесько І.В. Електро- хімічні аспекти біоенергетики // Відновлювальна енергетика. — 2006. — № 3. — С. 92–98. 7. Новіков В.П., Сидоров Ю.І., Швед О.В. Тенденції роз- витку комерційної біотехнології // Вісник НАН України. — 2008. — № 2. — С. 25–39. 8. Швед О.В., Миколів О.Б., Комаровська-По рох ня- вець О.З., Новіков В.П. Екологічна біотехнологія: Навч. посіб. у 2 кн. — Львів: Львівська політехніка, 2010. — 792 с. 9. Кузьмінський Є.В., Кухар В.П., Голуб Н.Б. Предмет і освітянські аспекти екобіотехнології // Вища освіта України. — 2007. — № 2. — С. 55–62. 10. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2010 році. — К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2011. — 254 с. 60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО 11. Новіков В.П., Швед О.В. Розвиток біотехнологіч- ної освіти в політехнічних університетах // Біо- технологія. Освіта. Наука: зб. тез ІІ Всеукр. наук.- практ. конф. — Львів, 2004. — С. 43–47. 12. Новіков В.П. Сидоров Ю.І., Швед О.В. Сучас- ний стан і проблеми викладання біотехнології в політехнічних університетах України // Но- вітні технології навчання. — 2009. — № 56. — С. 27–33. 13. Новіков В.П., Сидоров Ю.І. Проблеми елект ронних навчальних посібників // Управління в освіті: IV Міжнар. наук.-практ. конф. — Львів, 2009. — С. 212–213. 14. Швед О.В., Стасевич М.В., Губрій З.В. та ін. Нау- кові дослідження студентів на основі проходжен- ня практики на підприємстві та в наукових уста- новах // Біотехнологія. Наука. Освіта. Практика: IV Міжнар. наук.-практ. конф. (11–13 листопада 2008 р., Дніпропетровськ, Україна). — С. 66. 15. Новіков В.П., Швед О.В., Губрій З.В., Сидоров Ю.І. Організація проходження практики студентами- біотехнологами // Управління в освіті: IV Між- нар. наук.-практ. конф. (23–24 квітня 2009 р., Львів, Україна). — С. 183–184. 16. Bergman B., Klefsjo В. Statistics and TQM in indust- rial continuing education // IJCEELL. — 1994. — V. 4, N 1–2. — P. 114–121. 17. Nicholls J. The Strategic Leadership Star: A Guiding Light in Delivering Value to the Customer // Man- agement Decision. — 1994. — V. 32, N 5. — P. 21– 26. 18. Решке X., Шелле X. Мир управления проектами. Основы, методы, организация, применение. — М.: Алане, 1994. — 304 с. 19. Солоіденко В.Б., Коваль О.В., Шинкаренко Л.М. та ін. Можливість участі українських науковців у проектах РП6 з тематичного пріоритету «Науки для життя, геноміка та біотехнологія задля здо- ров’я людини» // Біотехнологія. Освіта. Наука: зб. тез ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. — Львів, 2004. — С. 29–38. 20. Кумбс Ф.Г. Кризис образования в современном мире. Системный анализ. — М.: Прогресс, 1970. – 261 с. 21. Адлер Ю.П. Возлюбите своих поставщиков! // Ме- тоды менеджмента качества. — 2000. — № 1–3. — С. 22–28. 22. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла. Настольная книга. — М.: Автор, 1993. — 160 с. 23. Лапидус В.А. Может ли концепция всеобщего ка- чества (TQM) стать национальной волевой идеей России? // Методы менеджмента качества. — 2000. — № 1. — С. 8–17. 24. Кузьмінський Є.В., Голуб Н.Б., Щурська К.О. Стан, проблеми та перспективи біоенергетики в Украї- ні // Відновлювальна енергетика. — 2009. — Т. 17, № 4. — С. 64–80. 25. Кузьмінський Є.В. Інтеграція науково-дослід ни ць- кої роботи і викладання на прикладі становлення кафедри екобіотехнології та біоенергетики НТУУ «КПІ» // Вісник НАН України. — 2012. — № 10. — С. 42–56. Стаття надійшла 29.08.2012 р. Е.В. Кузьминский 1, О.М. Швед 2, Е.А. Щурская 1, О.В. Швед 2, В.П. Новиков 2 1 Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт» просп. Победы, 37, Киев, 03056, Украина 2 Национальный университет «Львовская политехника» ул. Степана Бандэры, 12, Львов, 79013, Украина ГЛОБАЛИЗАЦИЯ И КАЧЕСТВО ОБРАЗОВАНИЯ В работе рассмотрены наиболее важные, с точки зрения авторов статьи, составляющие образователь- ного процесса в условиях глобальных вызовов, кото- рые требуют и глобальных ответов. Ключевые слова: образование, глобализация, ис- следовательский университет, кафедра, экологическая биотехнология, биоэнергетика. Y.V. Kuzminskiy 1, O.M. Shved 2, K.O. Shchurska 1, O.V. Shved 2, V.P. Novikov 2 1 National Technical University of Ukraine «Kiev Polytechnic Institute» 37 Prospect Peremogy, Kyiv, 03056, Ukraine 2 Lviv Polytechnic National University 12 Stepana Bandery St., Lviv, 79013, Ukraine GLOBALIZATION AND QUALITY OF EDUCATION The paper considers the most important (according to the authors) components of the educational process in the context of global challenges, which require global responses. Keywords: education, globalization, Research Univer- sity, department, environmental biotechnology, bioenergy.

Глобалізація і якість освіти

Репозитарії

Схожі ресурси