Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи

Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи

На ґрунті радіовуглецевих дат і археологічних матеріалів висвітлено ритми змін на просторах східноєвропейських степів, пов’язаних з формуванням та поширенням ямної культури, а також антропологічний склад її носіїв....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автори: Кузнецов, П.Ф., Хохлов, О.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67496
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Етнокультурні зв’язки степового населення східної Європи за доби ранньої бронзи / П.Ф. Кузнецов, О.О. Хохлов // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 3-11. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67496
record_format dspace
spelling irk-123456789-674962014-09-08T03:01:44Z Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи Кузнецов, П.Ф. Хохлов, О.О. Статті На ґрунті радіовуглецевих дат і археологічних матеріалів висвітлено ритми змін на просторах східноєвропейських степів, пов’язаних з формуванням та поширенням ямної культури, а також антропологічний склад її носіїв. The economy of the Early Bronze Age population in the Steppe zone of Eastern Europe was based on the two main sectors: nomadic pastoralism and metallurgic production. Such forms of husbandry and cultural adaptation presuppose active ethnocultural relations of the population, exchange, and intensive migration processes. Экономика населения раннего бронзового века в степной зоне Восточной Европы базировалась на двух главных секторах — подвижном скотоводстве и металлургическом производстве. Такие формы хозяйственнокультурной адаптации предполагают активные этнокультурные связи населения, обмен, интенсивные миграционные процессы. 2011 Article Етнокультурні зв’язки степового населення східної Європи за доби ранньої бронзи / П.Ф. Кузнецов, О.О. Хохлов // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 3-11. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67496 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Кузнецов, П.Ф.
Хохлов, О.О.
Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи
Археологія
description На ґрунті радіовуглецевих дат і археологічних матеріалів висвітлено ритми змін на просторах східноєвропейських степів, пов’язаних з формуванням та поширенням ямної культури, а також антропологічний склад її носіїв.
format Article
author Кузнецов, П.Ф.
Хохлов, О.О.
author_facet Кузнецов, П.Ф.
Хохлов, О.О.
author_sort Кузнецов, П.Ф.
title Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи
title_short Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи
title_full Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи
title_fullStr Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи
title_full_unstemmed Етнокультурні зв’язки степового населення Східної Європи за доби ранньої бронзи
title_sort етнокультурні зв’язки степового населення східної європи за доби ранньої бронзи
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67496
citation_txt Етнокультурні зв’язки степового населення східної Європи за доби ранньої бронзи / П.Ф. Кузнецов, О.О. Хохлов // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 3-11. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT kuznecovpf etnokulʹturnízvâzkistepovogonaselennâshídnoíêvropizadobirannʹoíbronzi
AT hohlovoo etnokulʹturnízvâzkistepovogonaselennâshídnoíêvropizadobirannʹoíbronzi
first_indexed 2025-07-05T17:31:19Z
last_indexed 2025-07-05T17:31:19Z
_version_ 1836829040332242944
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 3 Статті Вивчення раннього бронзового віку (РБВ) має багату історіографію. Для нашої роботи і для наступних досліджень дуже важливим є визна­ чення часу початку бронзового віку і його три­ валості в степовій смузі Східної Європи. В уза­ гальнюючій праці, присвяченій енеолітичній добі, виникнення ямної культури віднесено до цього періоду, але значний її проміжок — до ранньої фази бронзового віку (Мерперт 1982, с. 322). Іншими словами, припускалося, що ямна культура існувала впродовж двох археологічно значимих періодів. Водночас інші дослідники розглядали західний її ареал лише в межах мід­ ного віку України (Археология... 1985, с. 336— 352). Тут слід сказати, що поняття «мідний вік» майже співпадає з терміном «енеоліт». Через це на час виходу останньої згаданої праці, що під­ сумовувала вивчення ямної культури на тери­ торії України, вже були відомі й головні аргу­ менти для заперечення такого її розміщення в системі загальної періодизації. Провідні харак­ теристики инвентарю й поховального обряду ямної культури, стратиграфічні й хронологічні дані дозволяють віднести її до РБВ (Васильев, Кузнецов, Турецкий 2000; Гей 2000; Черных, Орловская 2004, с. 93). Серії радіовуглецевих дат потенційно надають можливості для уточ­ нення реального часу культури. Життєзабезпечення населення доби РБВ степової смуги Східної Європи спиралося на два головні сектори економіки — рухливе ско­ тарство й металургійне виробництво. Металур­ гія базувалася головним чином на експлуатації © П.Ф. КУЗНЕЦОВ, О.О. ХОХЛОВ, 2011 мідних рудопроявів Волго­Уральского регіону (Черных 1997). Роль і значимість мідно­рудних ресурсів Донецького басейну для формування та розвитку культур РБВ ще має бути з’ясована. Комплекси ямної культурно­історичної спіль­ ноти степової смуги були першими в низ­ ці культур бронзового віку Східної Європи. Її пам’ятки напрочуд одноманітні на всій тери­ торії східноєвропейських степів. З початком бронзового віку найважливішим культурним атрибутом стає зведення земляних курганних насипів над окремими похованнями. Посе­ лень з вираженим культурним шаром мало, як мало відомо й про побутові комплекси ямної культури. Рухливий характер скотарства сти­ мулював широке розповсюдження та модифі­ кацію транспортних засобів (Гей 2000). Їхніми прототипами, вочевидь, були передньоазійські вози. Важливою обставиною було настання в добу РБВ сухого й теплого суббореального клі­ матичного періоду. Масштабні дослідження пам’яток РБВ дозволили сформулювати низку питань, розв’язання яких допоможе вивченню етнокультурних зв’язків степового населення у просторі й часі. Найважливішим завданням є дослідження генези ямної культури. Зараз маємо два погляди на її походження. За концепцією М.Я. Мерперта (1974), развиненою І.Б. Васильєвим (1979), ямна культура виникла у Волго­Ураллі, на думку Д.Я. Телегіна (2000), конкретизовану В.А. Три­ фоновим (2001), — внаслідок західного впливу чи проникнення. Для визначення регіональних інтервалів іс­ нування ямної культури були підсумовані дані радіовуглецевих дат пам’яток від Приуралля до Подніпров’я і здійснено їх порівняння зі стра­ тиграфічними даними. В серії дат (більше 200) П.Ф. Кузнецов, О.О. Хохлов ЕТНОКУЛЬТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ СТЕПОВОГО НАСЕЛЕННЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ ЗА ДОБИ РАННЬОЇ БРОНЗИ* На ґрунті радіовуглецевих дат і археологічних матеріалів висвітлено ритми змін на просторах східноєвропейських степів, пов’язаних з формуванням та поширенням ямної культури, а також антропологічний склад її носіїв. К л ю ч о в і с л о в а: степи Східної Європи, ранній бронзовий вік, ямна культура, хронологія, антропологічний тип. * Роботу виконано за підтримки гранта РГНФ 09­01­ 00306 а/U. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 4 найдавніші припадають на східний ареал ямної культури, що охоплює Волго­Уральський регі­ он. Раніше пропонувалося визначення ранньо­ ямного періоду як ямно­рєпінського за керамі­ кою із поховальних комплексів Волго­Уралля. Культурна єдність поселенських і поховальних пам’яток дозволяє підкорегувати хронологіч­ ний інтервал культури. Є дві дати для поселень: Кизил­Хак I, споруда, вуглистий ґрунт, УПИ­ 430, 4900±40; Кизил­Хак II, культурний шар, ГИН­?, 5050±45 (Барынкин 1992; Лаврушин, Спиридонова, Сулержицкий 1998). Отрима­ но також чотири дати за ямно­рєпінською ке­ рамікою: поселення Кизил­Хак I, Ki­14542 4510±80; Ki­14543 4540±80; могильник Ло­ патино I 31/я. 1, Ki­14544 4800±80; Ki­14545 4750±70 (Кузнецов, Ковалюх 2008). Калібра­ ція дат дозволяє визначити нижню межу ям­ ної культури ХХХV ст. до н. е. Таким чином, існування ямної культури у східному ареалі — у Волго­Ураллі — можна віднести до 3500— 2900 рр. до н. е. Радіовуглецева хронологія її західного ареалу детально розглянута А.В. Ні­ коловою та Ю.Я. Рассамакіним. Аналіз 162 дат дозволив дослідникам датувати ямну культуру в межах України 3000—2300 рр. до н. е. (Rassa­ makin, Nikolova 2008). Відтак, установлено, що ямна культура, а відповідно й початок бронзового віку, у Волго­ Ураллі суттєво давніша, ніж в інших регіонах степової смуги Східної Європи. На території сучасної України, зокрема в Подніпров’ї, вона існувала значно довше, ніж на інших просто­ рах її поширення. Вірогідно, тут сталася най­ успішніша культурно­господарська адаптація степового населення за доби РБВ, представле­ на окремим варіантом ямної культури. Потенційна можливість формування ям­ ного загальнокультурного стереотипу на сході європейских степів ставить проблему спадко­ вості при переході від енеоліту до бронзо вого віку. Але серія радіовуглецевих дат вказує на хронологічний разрив між ямними комплек­ сами та енеолітичними ґрунтовими похован­ нями Волго­Уралля (Кузнецов 1996). Дово­ лі ранню і майже синхронну позицію займа­ ють усі три ґрунтові могильники хвалинської культури Волзького Правобережжя: Хвалин­ ський I і II та Хлопков Бугор (Кузнецов 2008). Але нема дат для підкурганних поховань енео­ літу Заволжя. Через відсутність дат важко визначити хро­ нологічну позицію рєпінської культури. Немає й поховальних комплексів. Підкурганне по­ ховання на Середньому Дону (Підгірне 2/2), віднесене В.І. Беседіним і Ю.П. Матвеєвим до рєпінської культури, за обрядом відповідає ямній. На Середньому Дону власне ямні по­ ховання А.Т. Синюк (2006) поділяє на дві хро­ нологічні групи. Таким чином, невирішеними лишаються проблеми хронології енеолітич­ них підкурганних поховань і наявності рєпін­ ських поховальних комплексів. У зв’язку з цим дуже важливим є дослідження поселень РБВ на компактній території в напівпустельній зоні Північного Прикаспію зі вцілілим куль­ турним шаром. І.Б. Васильєв і А.Т. Синюк від­ носять їх до другого етапу рєпінської культу­ ри. П.П. Баринкін указує на наявність прямих аналогій кераміці з прикаспійських поселень у похованнях ямної культури Заволжя. Фак­ тично кераміка з ямних поховань II етапу (за М.Я. Мерпертом) Нижнього Поволжя та по­ селень Північного Прикаспію утворює єдиний культурно­хронологічний пласт. Тут важливо відзначити, що посудина з Биково II 2/3 має аналогії на стоянці Кизил­Хак I (Барынкин 1986) і її віднесено до раннього етапу рєпін­ ської культури (Синюк 1981). Таким чином, маємо потенційну можли­ вість включити рєпінські поселення степової смуги до ямної культурно­історичної спіль­ ноти. Кераміка з поселень і деяких поховань має особливу форму й орнаментацію, і її мож­ на назвати окремим «рєпінським» керамічним стилем. Цей стиль є своєрідним маркером для виділення найраніших ямних поховань, які називають «ямно­рєпінськими». Інші типи ке­ раміки суттєво різняться. О.Д. Мочалов (2008, с. 44—45) показав наявність прототипів для деяких форм ям­ ної кераміки у передкавказькій майкопсько­ новосвободненській спільноті. Для південної степової смуги Європи цей час представлено серією дат Майкопа і Новосвободної. Їхній ін­ тервал охоплює період у 3700—3200 рр. до н. е. (Трифонов 2001). Подавнення майкопських і новосвободненських пам’яток дозволяє наго­ лошувати на ролі культур Північного Кавка­ зу у становленні доби бронзи Східної Європи. Очевидно, розквіт Майкопа і був тим каталіза­ тором, що визначив початок бронзового віку в Східній Європі. Північнокавказькі традиції в металообробці фіксуються тут у всіх культурах доби ранньої та середньої бронзи степової сму­ ги. Майкопсько­новосвободненські традиції помітні і в поховальному обряді. Найповнішу їх характеристику подано в описі витоків по­ ховального обряду новотиторівської культури (Гей 2000, с. 198—199). ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 5 Трансформація культур у часі та просто­ рі знаходить вираз у періодизації комплексів. Наявність значимих серій дат призвела до по­ яви робіт, побудови яких спираються саме на них. Із останніх вкажемо статтю М.А. Турець­ кого, який виділив п’ять етапів ямної культури, відштовхуючись лише від дат і не враховуючи стратиграфічної позиції та особливостей обряду і супроводу (Турецкий 2007). На противагу та­ ким роботам нами здійснено аналіз і кореляцію прикмет поховального обряду доби РБВ, а ра­ зом з О.Д. Мочаловым — порівняльне вивчен­ ня кераміки з курганів ранньої бронзи від При­ уралля до Прикарпаття. Виявлено стійке поєд­ нання прикмет обряду ямної культури, а саме небіжчики: 1) випростані на спині, орієнтовані на схід і повністю вкриті вохрою; 2) скорчені на спині, орієнтовані на схід і повністю вкриті вох­ рою; 3) скорчені на спині, орієнтовані на пів­ нічний схід і частково вкриті вохрою; 4) скорче­ ні з розворотом на бік, орієнтовані на північний схід і частково вкриті вохрою. За загальної уніфікації обряду помітна до­ волі значна різноманітність особливостей його прояву, поєднання яких характерне для Волго­ Уральського регіону: випростані поховання, парні, поховання дорослого й підлітка, чере­ пів, розчленовані, діагональне перекриття ям плахами, концентрація вохри на черепі, тазі і ступнях, посипка вохрою дна могили. Стратиграфічне зіставлення поховань до­ зволяє виділити два етапи ямної культури у Волго­Ураллі проти одного — «ямно­рєпін сь­ кого»: етап I, Биково­Бережновський, — похо­ вані лежать на спині випростано і скорчено, повністю притрушені вохрою, орієнтовані в східному напрямку; етап II, Кутулукський, — поховані лежать на спині випростано і скор­ чено, частково притрушені вохрою, орієнтовані у північно­східному напрямку. Переважає за­ бар влення вохрою в таких поєднаннях: череп— таз—ступні; таз—ступні; череп—ступні. Поши­ рено й забарвлення однієї частини скелету. Правобічна поза небіжчиків у Приурал­ лі (тамар­уткульський тип) — пізніше явище, що відповідає наступному ранньополтавкин­ ському періоду у Поволжі початку середнього бронзового віку. Поширюється нова традиція іншої культури. Якщо для обряду ямної куль­ тури РБВ характерний акцент, спрямований безпосередньо на небіжчика, то для серед­ нього бронзового віку Волго­Уралля визна­ чальним стає оформлення місця для померло­ го складними конструкціями. Функціональ­ ні особливості могили складної конструкції в Прикубанні пов’язані з розміщенням під на­ сипом поховального воза (Гей 2000). У Волго­ Ураллі теж фіксуємо відображення цього ри­ туалу, але вже не пов’язане безпосередньо з практичним призначенням. У цей період на значних степових просторах на захід від Вол­ ги продовжує розвиватися ямна культура, охоп­ люючи значний хронологічний інтервал у межах 3000—2200 рр. до н. е. (Николова 2001; Трифонов 2001; Черных, Орловская 2004; Ши­ шлина 2007). Розгляд культурогенетичних процесів дово­ лі продуктивний при зіставленні з даними па­ леоантропології. Походженню фізичного типу носіїв ямної культури і наступних присвяче­ но чимало робіт (Дебец 1948; Герасимов 1955; Вуич 1958; Гинзбург 1959; Фирштейн 1967; Кондукторова 1973; Круц 1984; Шевченко 1986; Романова 1991; Яблонский, Хохлов 1994; Хохлов 1997; 1998; 1999; 2000; 2006 і ін.). Поряд з протоєвропеоїдним типом, характерним для ямної культури, виділено й інші краніологічні комплекси. В їх числі фіксується також альтер­ нативний протоєвропеоїдному варіант, близь­ кий до середземноморського (Герасимов 1955; Фирштейн 1967). Попередніми дослідженнями досить надій­ но встановлено, що населення ямної культу­ ри в своєму широкому географічному ареалі не було однорідним. Формування його відбулося на ґрунті антропологічних варіантів, які існу­ вали в доямну добу на степових і лісостепових просторах Східної Європи. Особливо перекон­ ливо це показав А.В. Шевченко (1986). Зараз у науковий обіг введено значні па­ леоантропологічні серії доби ранньої бронзи Волго­Уралля, Північно­Західного Прикас­ пію, Перед кавказзя, Подніпров’я і Північно­ Західного При чорномор’я. Базовими для на­ шого дослідження є матеріали Волго­Уралля, що дозволили отримати достовірні показни­ ки. Для ямної культури (56 визначень) серед­ ня тривалість життя становить 33,2 роки, зо­ крема для чоловіків — 39,9 років, для жінок — 36,9 років. Ці показники ідентичні з раніше встановленими за матеріалами ямної культу­ ри Нижнього й частково Середнього Поволжя (Алексеев 1972) та близькі до визначених для її населення По дніпров’я (Круц 1984). Схо­ жі характеристики, а саме, незначна кількість дітей і різке переважання чоловіків, отримано для ямної культури за Чограйськими могиль­ никами Калмикії (Шевченко 1986). Антропо­ логічна добірка ямної культури Волго­Уралля демонструє порівняно триваліше життя. Оче­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 6 видно, індивіди досить благополучно пережи­ вали дитячий вік. Зважючи на порівняно не­ значну кількість похованих під курганами ям­ ної культури, неможливо зробити висновок про те, що це число відображає всю сукупність суспільства. Цей висновок стосується і племін­ ної, вужчої — родової — організації колекти­ вів. На тлі матеріалів попередньої хвалинської енеолітичної культури місцева ранньоямна се­ рія Волго­Уралля за демографічними показни­ ками різниться значно меншим числом дитя­ чих поховань, більшою вірогідністю доживання до літнього й старечого віку. Дещо зросло спів­ відношення статей на користь чоловіків. Такі риси в цілому ближчі до показників мезолітич­ ної доби, що характеризують рухливі групи на­ селення. Стосовно колективів ямної культури Волго­Уралля справедливішим буде висновок про їх родовий устрій, аніж племінний. Та все ж ці колективи були достатньо консолідовані для дотримання спільних ритуальних традицій. Ві­ рогідно, дослідження великих могильників ям­ ної культури у Волго­Ураллі ще попереду — тих, що відображають сезонні скупчення декількох скотарських груп, якщо вони не відходили для зимівлі у південніші та віддаленіші місця. При­ кладом таких концентрацій можна назвати не­ крополі на зразок Чограйських у Калмикії. Дослідження посткраніальної частини ске­ летів дає загальне уявлення про фізичний роз­ виток людських палеопопуляцій. Тут не спосте­ рігається суттєвих розбіжностей між локальни ми серіями ямної культури. Переважає мезоморф­ ний розвиток з досить пропорційним співвід­ ношенням частин скелету. Фіксується незнач­ на тенденція до видовження нижніх кінцівок. Нерідко довгі трубчасті кістки великі, зі збіль­ шеними поперечним і в обхваті діаметрами. Рельєф добре виражений, що обумовлювало­ ся, зокрема, ступенем розвитку м’язів. Кіст­ ки грудної клітини, ключиці, тазові й інші та­ кож часто масивні. Такі само характеристики притаманні й скелетам жінок. Це інколи на­ віть викликало труднощі у визначенні статі. Спостереження засвідчують потужний роз­ виток м’язів і у чоловіків, і у жінок. Статевий диморфізм, тим не менше, доволі відчутний. Середній зріст, вирахуваний за кількома відо­ мими формулами зарубіжних і вітчизняних до­ слідників (Алексеев 1966), становить для чоло­ віків за середніми показниками серій 169,0— 172,0 см, для жінок 161,0—164,0 см. За сумарними остеологічними характерис­ тиками населення ямної культури загалом від­ різнялося від носіїв передуючої хвалинської енеолітичної культури. Але є і певна подіб ність до населення неоліту—енеоліту Волго­Доння й Подніпров’я. Можливо, вона відображає, зокрема, зв’язки генетичного характеру. Ма­ теріал початку середньої бронзи різноманіт­ ніший. Як і раніше, домінує мезоморфна, ма­ сивна конституція. Але якщо для населення катакомбної культури півдня Східної Європи ця тенденція цілком відчутна, то для полтав­ кинської добірки Поволжя є серії з тенденцією до стрункішого тонкокостого скелету. Але по­ яснити причину певної морфогенези в цей час поки що зарано через нечисленність спостере­ жень. Розбіжності між показниками зросту за доби ранньої та середньої бронзи несуттєві. Слід зауважити, що для степових і лісостепо­ вих регіонів Росії маємо доволі представницьку краніологічну колекцію для вказаних періодів. Але є і певні лакуни. Так, порівняно невелика антропологічна добірка походить з Північного Прикаспію, хоча археологічний матеріал з по­ бутових пам’яток тут вивчено досить добре. На ґрунті статистичних зіставлень з вико­ ристанням методів багатомірного аналізу до­ волі чітко простежуються чотири морфоло­ гічних комплекси європеоїдів, які тяжіють до конкретних територій: комплекс гіперморф­ ний масивний, мезокранний локалізується пе­ реважно в районах Самарського Поволжя; ма­ сивний, широколиций, брахікранний — на те­ риторіях Північно­Західного Прикаспію та низовин Волги; помірно широколиций, долі­ хокранний південноєвропеоїдний переважно концентрується в районах Північно­Західного Причорномор’я, а комплекс помірно широко­ лиций, доліхокранний — у Подніпров’ї. При цьому практично в будь­якому регіоні можна виявити черепи одного з названих типів, але частка їх різна, що відповідає нормам популя­ ційної мінливості. У майбутньому цілком мож­ ливо буде виділити й інші специфічні антропо­ логічні групи. З­поміж виділених варіантів, зважаючи на абсолютні дати, до найраніших можна віднес­ ти матеріали поволзької краніологічної серії. Субстратом для формування давньоямних тра­ дицій фахівці вважають хвалинську й серед­ ньостогівську енеолітичні культури. Носії цих культур краніологічно не ідентичні. В них фік­ сується антропологічна строкатість і на міжгру­ повому, і на груповому рівнях (Сурнина 1963; Хохлов 1998; 2000; Потехина 1999). Це усклад­ нює дослідження процесу расогенези і змушує відмовитися від прямолінійних схем розвитку наступних антропологічних варіантів. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 7 Важливі результати отримані нами при по­ рівнянні антропологічних серій за регіонами поширення ямної культури. Виявлено розбіж­ ності в міжрегіональному ступені схожості чо­ ловічих і жіночих серій. Певну подіб ність демон­ струють, з одного боку, серії жіночих черепів ямної культури Волго­Уралля і Подніпров’я, з іншого — вони та серії з обох Хвалинських ене­ олітичних могильників Поволжя. Усі вони різ­ ною мірою тяжіють до мезоморфного доліхо­ мезокранного комплексу. Подібні краніологіч­ ні риси простежуються і на деяких чоловічих черепах ямної культури з могильників класич­ ного серединного степу. Це дозволяє припусти­ ти існування генетичної спадковості між носі­ ями названих культур енеоліту і ранньої брон­ зи. Крім того, більшість чоловічих серій ямної культури Поволжя демонструють дещо інший напрям зв’язків. Краніологічна добірка з Са­ марського Поволжя в цілому характеризуєть­ ся гіперморфією та мезокранією. Вона не має прямих аналогій серед хвалинських енеолітич­ них черепів доліхо­акрокранного мезоморф­ ного краніокомплексу. Ця серія найближче зі­ ставляється з черепами гіперморфної будови з могильників неоліту—енеоліту Волго­Доння й Подніпров’я. Приблизно такий само напрям зв’язків виявляється за деякими серіями Ниж­ нього Поволжя та Калмикії, але зі своєю спе­ цифікою. Вірогідно, походження поволзьких давньоямних груп можна також пов’язувати з розселенням людності, яке відображує чоло­ вічі комплекси рис Волго­Донського регіону. В енеолітичний період ця територія, мабуть, була зоною періодичних контактів носіїв мезо­ морфних і гіперморфних степових, а також лі­ состепових краніологічних комплексів (Хох­ лов 1997; Потехина 1999). Наслідком таких біо­ логічних змішувань могли бути краніологічні комбінації, притаманні наступним поволзьким давньоямним популяціям. Певну морфоло­ гічну подібність до гіперморфних поволзьких комплексів можна виявити також серед чере­ пів пізніх етапів енеоліту, які відносять до но­ воданилівської, суворовської і михайлівської культурних груп (Потехина 1999). Цілком ві­ рогідний їх моделюючий вплив на формуван­ ня антропологічного вигляду деяких давньо­ ямних груп. Особлива морфологічна специфіка вираже­ на на черепах носіїв ямної культури з тери­ торій Північно­Західного Прикаспію (сухосте­ пові райони Калмикії). Фіксується відчутна брахікранія за загальної тенденції до гіпермор­ фії. Ці характеристики, а також вузьке пере­ нісся, дещо приплюснутий на верхньому рів­ ні лицевий відділ чітко помітні в комплексі на краніологічних матеріалах могильника Хлоп­ ков Бугор хвалинської енеолітичної культури. Вірогідно, що в цьому випадку йдеться не тіль­ ки про морфологічну схожість, але й про певну генетичну спадковість (Хохлов 2006). На бага­ тьох брахікранних черепах доби ранньої бронзи півдня Східної Європи спостерігається помітне сплющення потиличного відділу. Можна при­ пустити, що це наслідок ненавмисної дефор­ мації голови, пов’язаної зі специфікою дитя­ чої люльки. Тобто, брахікефалізацію давньоям­ ного населення Північно­Західного Прикаспію можна додатково пояснити особливими куль­ турними традиціями. Спираючись на сучасну інформацію, не­ можливо вибудувати чіткі лінії генези й розпо­ всюдження тих чи інших груп раннього періоду доби бронзи. Вони були багатокомпонентними й різнонаправленими. На формування морфо­ логічних особливостей регіональних антропо­ логічних варіантів ямних груп тою чи іншою мірою впливали носії місцевих культур. Пе­ редумову формування давньоямних традицій і змішання краніологічних комплексів можна пояснити контактами між хвалинськими й се­ редньостогівськими групами населення. Їхнє відображення можна виявити в поховальних комплексах, що займають проміжну хроно­ логічну позицію між хвалинськими і ямними пам’ятками, приміром, підкурганних похован­ нях бережнівського типу Нижнього Поволжя. Їх іноді наводять на доказ волго­уральського походження ямної культури. Черепи з похо­ вань бережнівського типу досить схожі саме з хвалинськими. Але з цього не випливає висно­ вок про єдину й тверду генетичну спадковість між хвалинським і давньоямним населенням. Це можна пояснити й асиміляцією місцевого постхвалинського населення (носіїв доліхо­ акрокранного мезоморфного типу) групами, що розселилися з Волго­Донського регіону та мали мезо­доліхокранні й широколиці прикме­ ти (Хохлов 1997). На початку доби середньої бронзи на півдні Східної Європи з’явилися катакомбні куль­ турні традиції, синкретичні ямно­катакомбні. У Нижньому й Середньому Поволжі форму­ ється полтавкинська культура, а на Південно­ му Уралі — тамар­уткульська культурна група. Слід відзначити, що фіксується і більше антро­ пологічне розмаїття, мозаїчнішою стає карти­ на поширення антропологічних варіантів. Для початку середньої бронзи враховано 137 ви­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 8 значень статі й віку. В цілому загальні демогра­ фічні показники близькі до ранньоямної до­ бірки. Спостерігається лише деяке подовжен­ ня середньої тривалості життя. Виявляються позитивні демографічні тенденції, приміром, зменшується частка померлих у молодому віці. Вірогідно, ці тенденції відображають кращу адаптованість популяцій цього часу до природ­ ного й соціального середовища. Полтавкинська середньоволзька група, ви­ ходячи з антропологічних характеристик, веде походження від місцевого давньоямного на­ селення. В деяких локальных зонах Європи простежується поява й поширення традиції класти померлого на боці. Такі поховальні на­ вички притаманні й пізньоямним групам Північно­Західного Причорномор’я. Вcта нов­ лено доволі високий ступінь кореляції між позою скелета і його краніологічними харак­ теристиками (Круц 1977; Хохлов 1999; 2000). Так, особи, поховані на спині, характеризу­ ються переважно мезо­брахікранним чере­ пом з широким лицевим відділом. Натомість вкладені скорчено на боці мають переважно череп доліхокранний, середньоширокий і різ­ ко профільований лицевий відділ. Ці характе­ ристики прикметні і для пам’яток України, і Волго­Уралля. Появу людей з рисами, близь­ кими до середземноморських і тісно пов’я­ заних зі складними поховальними конструк­ ціями в курганах, можна також пов’язувати з радіальним розповсюдженням якогось спіль­ ного антропологічного компонента. Можна припустити, що тут ми маємо відображення міграційних процесів, пов’язаних з півден­ ноєвропеоїдним компонентом. Морфологіч­ но найближчими до таких комплексів почат­ ку середньої бронзи є черепи майкопсько­ новосвободненської групи. Хронологічно во ­ ни набагато давніші. Слід сказати, що черепи, близькі до південноєвропеоїдного комплексу, трапляються і в краніологічній колекції ран­ ньоямного часу Південного Уралу (могильни­ ки біля сіл П’ятирічка, Кардаїлово, Ішкинов­ ка). Можливо, вони маркують ранні епізо­ дичні імпульси, пов’язані з розповсюджен ­ ням південноєвропеоїдного типу кавказького походження. Більш активне поширення до­ ліхокранного південноєвропеоїдного компо­ нента в східноєвропейському степу фіксуєть­ ся для початку середньої бронзи (Хохлов, Мимоход 2008). Гіпотетично, це могло стати­ ся через групи новотиторовської культури Пе­ редкавказзя, пов’язаної своїми коренями з майкопсько­новосвобо дненсь ки ми тради ці ­ я ми (Гей 2000). Але в нашому розпоряджен ­ ні немає краніологічних матеріалів цієї куль­ тури. Наостанок зауважимо, що наша робота знову підтверджує тезу про відсутність стро­ гої детермінанти, а також взаємообумовле­ ності культуро­ і расогенетичних процесів. У деяких випадках такі спільні процеси просте­ жуються. Поширення культур можливе і без переміщення антропологічних типів, але по­ ява в чужому середовищі нових груп населен­ ня завжди призводить до трансформації міс­ цевої культури. Алексеев В.П. Остеометрия. Методика антропологических исследований. — М., 1966. Алексеев В.П. Палеодемография СССР // СА. — 1972. — № 1. — С. 3—21. Археология Украинской ССР. — К., 1985. — Т. 1. Барынкин П.П. Кызыл­Хак I — новый памятник позднего энеолита Северного Прикаспия // Древние культуры Северного Прикаспия. — Куйбышев, 1986. — С. 80—93. Барынкин П.П. Энеолит и ранняя бронза Северного Прикаспия. — Автореф. дис. … канд. истор. наук. — М., 1992. Васильев И.Б. Среднее Поволжье в эпоху ранней и средней бронзы (ямные и полтавкинские племена) // Древняя история Поволжья. — Куйбышев, 1979. — Т. 230. — С. 24—56. Васильев И.Б., Кузнецов П.Ф., Турецкий М.А. Ямная и полтавкинская культуры // История Самарского Поволжья с древнейших времен до наших дней. Бронзовый век. — Самара, 2000. — С. 6—64. Вуич Л.Г. Черепа из курганов эпохи бронзы и сарматского времени на левом берегу Нижнего Дона // МИА. — 1958. — 62. — С. 417—425. Гей А.Н. Новотиторовская культура. — М., 2000. Герасимов М.М. Восстановление лица по черепу. — М., 1955 (ТИЭ, н. с. — Т. ХXVIII). Гинзбург В.В. Этногенетические связи древнего населения Сталинградского Заволжья (по антропологическим ма­ териалам Калиновского могильника) // МИА. — 1959. — 60. — С. 524—594. Дебец Г.Ф. Палеоантропология СССР. — М., 1948 (ТИЭ, н. с. — Т. 4). ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 9 Кондукторова Т.С. Антропология населения Украины мезолита, неолита и эпохи бронзы. — М., 1973. Круц С.И. Население степной Украины в эпоху энеолита—бронзы (по антропологическим данным). — Автореф. дис. ... канд. истор. наук. — М., 1977. Круц С.И. Палеоантропологические исследования степного Поднепровья. — К., 1984. Кузнецов П.Ф. Новые радиоуглеродные даты для хронологии культур энеолита—бронзового века юга лесостепно­ го Поволжья // Радиоуглерод и археология. — СПб., 1996. — Вып 1. — С. 56—60. Кузнецов П.Ф. Ямная культура Волго­Уралья. Периодизация, хронология, межрегиональный контекст // Труды ІІ (XVIII) Всероссийского археологического съезда. — Суздаль, 2008. — Т. І. — С. 358—360. Кузнецов П.Ф., Ковалюх Н.Н. Датирование керамики ямно­репинского облика в Поволжье // Археология Восточ­ ноевропейской степи. — Саратов 2008. — 6. — С. 194—199. Лаврушин Ю.А., Спиридонова Е.А., Сулержицкий Л.Д. Геолого­палеологические события севера аридной зоны в по­ следние 10 тыс. лет // Проблемы древней истории Северного Прикаспия. — Самара, 1998. — С. 40—65. Мерперт Н.Я. Древнейшие скотоводы Волжско­Уральского междуречья. — М., 1974. Мерперт Н.Я. Энеолит Юга СССР и евразийские степи // Энеолит СССР. — М., 1982. — С. 321—331. Мочалов О.Д. Керамика погребальных памятников эпохи бронзы лесостепного Волго­Уральского междуречья. — Самара, 2008. Николова А.В. Хронология ямной и катакомбной культур степной Украины: некоторые вопросы датировки мето­ дом 14С // Бронзовый век Восточной Европы: характеристика культур, хронология и периодизация. Мат­лы Междунар. научн. конф. — Самара, 2001. — С. 104—107. Потехина И.Д. Население Украины в эпохи неолита и раннего энеолита по антропологическим данным. — К., 1999. Романова Г.П. Палеоантропологические материалы из степных районов Ставрополья эпохи ранней и средней бронзы // СА. — 1991. — № 2. — С. 160—169. Синюк А.Т. Репинская культура эпохи энеолита—бронзы в бассейне Дона // СА. — 1981. — № 4. — С. 8—20. Синюк А.Т. Памятники ямной культуры Донской лесостепи // Проблемы изучения ямной культурно­исторической области. Мат­лы Междунар. научн. конф. — Оренбург, 2006. — С. 81—83. Сурнина Т.С. Палеоантропологические материалы из Александрийского могильника // Антропологический сбор­ ник. — 1963. — IV. — С. 144—153 (ТИЭ — Т. LXXVII). Телегин Д.Я. Об основных линиях этнокультурного развития нео­энеолитического времени юго­запада Вос­ точной Европы и их хронология // Хронология неолита Восточной Европы. Тез. докл. Междунар. научн. конф. — СПб., 2000. — С. 79—82. Трифонов В.А. Поправки к абсолютной хронологии культур эпохи энеолита — средней бронзы Кавказа, степной и лесостепной зон Восточной Европы (по данным радиоуглеродного датирования) // Бронзовый век Восточ­ ной Европы: характеристика культур, хронология и периодизация. Мат­лы Междунар. научн. конф. — Са­ мара, 2001. — С. 71—82. Турецкий М.А. Проблемы культурогенеза в эпоху раннего — начала среднего бронзового века в степной зоне Волго­Уралья // Археологические памятники Оренбуржья. — Оренбург, 2007. — VIII. — С. 116—129. Фирштейн Б.В. Антропологическая характеристика населения Нижнего Поволжья в эпоху бронзы // Памятники эпохи бронзы юга европейской части СССР. — К., 1967. — С. 100—139. Хохлов А.А. К вопросу о происхождении ямно­полтавкинского населения пограничья лесостепи и степи Волго­ Уралья // Эпоха бронзы и ранний железный век в истории племен южнорусских степей. Мат­лы Междунар. науч. конф. — Саратов, 1997. — С. 30—33. Хохлов А.А. Палеоантропология пограничья лесостепи и степи Волго­Уралья в эпоху неолита—бронзы. — Авто­ реф. дис. ... канд. истор. наук. — М., 1998. Хохлов А.А. Краниологические материалы ранней и начала средней бронзы Самарского Заволжья и Оренбур­ жья // Вестник антропологии. — 1999. — 6. — С. 97—129. Хохлов А.А. Палеоантропология эпохи бронзы Самарского Поволжья // История Самарского Поволжья с древ­ нейших времен до наших дней. Бронзовый век. — Самара, 2000. — С. 309—332. Хохлов А.А. О краниологических особенностях населения ямной культуры Северо­Западного Прикаспия // Вест­ ник антропологии. — 2006. — 14. — С. 136—146. Хохлов А.А., Мимоход Р.А. Краниология населения степного Предкавказья и Поволжья в посткатакомбное вре­ мя // Вестник антропологии. — 2008. — 16. — С. 44—70. Черных Е.Н. Каргалы. Забытый мир. — М., 1997. Черных Е.Н., Орловская Л.Б. Радиоуглеродная хронология катакомбной культурно­исторической общности // РА. — 2004. — № 2. — С. 15—29. Шевченко А.В. Антропология населения южно­русских степей в эпоху бронзы // Антропология современного и древнего населения европейской части СССР. — Л., 1986. — С. 121—215. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 10 Шишлина Н.И. Северо­Западный Прикаспий в эпоху бронзы (V—III тысячелетия до н. э.). — М., 2007 (Тр. ГИМ. — 165). Яблонский Л.Т., Хохлов А.А. Краниология населения ямной культуры Оренбургской области // Моргунова Н.Л., Кравцов А.Ю. Памятники древнеямной культуры на Илеке. — Екатеринбург, 1994. — С. 116—152. Rassamakin Yu.Ya., Nikolova A.V. Carpathian Import and Initiations in Context of the Eneolitic and Early Bronze Age of the Black Sea Steppe Area // Import and Initiation in Archaeology. — Langenweisbach, 2008. — P. 51—88. Надійшла 09.02.2010 П.Ф. Кузнецов, А.А. Хохлов ЭТНОКУЛЬТУРНЫЕ СВЯЗИ СТЕПНОГО НАСЕЛЕНИЯ ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В ЭПОХУ РАННЕЙ БРОНЗЫ Экономика населения раннего бронзового века в степной зоне Восточной Европы базировалась на двух главных секторах — подвижном скотоводстве и металлургическом производстве. Такие формы хозяйственно­культурной адаптации предполагают активные этнокультурные связи населения, обмен, интенсивные миграционные про­ цессы. Начальный период бронзового века представлен ямной культурно­исторической общностью. Сравнение радио­ карбонных дат двух главных ареалов распространения этой общности — западного (территория Украины) и восточ­ ного (Волго­Уралье) — подтверждает гипотезу о восточном происхождении ямной культуры. Западный ареал ямной культурно­исторической общности охватывает период 3000—2300 гг. до н. э., восточный — 3500—2900 гг. до н. э. Вос­ точное происхождение и дальнейшее распространение на запад носителей ямной культуры подтверждается также дан­ ными погребального обряда и сопровождающего инвентаря. Памятники древнейшего быково­бережновского этапа ямной культуры распространены в Волго­Уралье, здесь же преобладает керамика раннего репинского стиля. Вместе с тем, установлена хронологическая дискретность между памятниками раннего бронзового века и энеолита на востоке степного ареала. На западе степей Восточной Европы эти эпохи пересекаются во времени. Этот хронологический па­ радокс требует дальнейшего изучения. К югу от ямной культурно­исторической общности был ареал распространения майкопско­новосвободненской общности Предкавказья. Даты этих памятников свидетельствуют об их некотором хронологическом приоритете по отношению к ямным. В инвентаре ямной культуры фиксируется майкопское влия­ ние. Особенно ярко оно проявляется в металлургии. Есть и определенные заимствования керамических прототипов. Палеоантропологические данные демонстрируют разнообразие в среде носителей ямной культуры, которое проявляется как на региональном уровне, так и внутри регионов. В восточном ареале, в районах юга Среднего Поволжья, низовьях Волги и Северо­Западном Прикаспии доминируют гиперморфные краниологические ком­ плексы, мезокранный и брахикранный. Первые происходят, скорее, от предшествующего волго­донского на­ селения, вторые имеют аналогии в некоторых материалах хвалынской энеолитической культуры, в частности из Хлопковского могильника. В степном ареале Волго­Уралья имеются черепа ямной культуры, демонстрирующие тенденцию к мезоморфии. Вероятно, их носители своими генетическими корнями восходят к местным популя­ циям энеолита, представляющим основной антропологический субстрат хвалынской культуры. Распространение свойственного ему мезоморфного или умеренно гиперморфного типов заметно шире фиксируется несколько позднее и западнее, на материалах ямной культуры Поднепровья. Некоторые восточноевропейские краниологические комплексы характеризуются долихокранией и клиногна­ тией лицевого отдела, близки южноевропеоидному типу. Они встречаются среди ранних материалов бронзового века Южного Урала, а также в доямных Северо­Западного Причерноморья. В определенной мере такие комплек­ сы можно связывать с теми, что были характерны для майкопско­новосвободненского населения Предкавказья. Удельный вес южноевропеоидных черт нарастает в тех же регионах, но с еще более широким географическим охватом, в первой половине средней бронзы. Вероятно, древние предкавказские группы влияли не только на культурогенез населения восточноевропейских степей, но и на определенных этапах, особенно в период средней бронзы, внесли вклад и в его расогенез. P.F. Kuznetsov, O.O. Khokhlov ETHNO­CULTURAL RELATIONS OF THE STEPPE HABITANTS OF EASTERN EUROPE IN THE EARLY BRONZE AGE The economy of the Early Bronze Age population in the Steppe zone of Eastern Europe was based on the two main sectors: nomadic pastoralism and metallurgic production. Such forms of husbandry and cultural adaptation presuppose active ethno­cultural relations of the population, exchange, and intensive migration processes. The initial period of the Bronze Age is represented by Yamna cultural and historic community. Comparison of radiocarbon dates of the two main areas of this community, the western (territory of Ukraine) and the eastern (the Volga River and Ural regions), confirms the hypothesis about the eastern origin of Yamna culture. The western area of Yamna cultural and historic community covers the period from 3000 to 2300 BC, while the eastern one covers the period from 3500 to 2900 BC. The eastern origin and the further expansion to the west of the bearers of Yamna culture is also confirmed by the ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 11 data on funeral customs and inventory. Sites of the oldest Bykiv­Berezhany stage of Yamna culture are situated in the Volga River and Ural regions; here also the ceramics of the early Repyne style prevails. Furthermore, chronological discreteness between sites of the Early Bronze Age and the Copper Age in the east of the Steppe area is established. In the west of the steppes of Eastern Europe these epochs are crossed in time. This chronological paradox should be further studied. To the south from Yamna cultural and historic community was the area of settlement of Maykop­Novosvobodnenska community of Trans­Caucasus region. Dates of these sites testify about their certain chronological priority over the Yamna culture ones. In the inventory of Yamna culture the influence of Maykop is found. It is especially vivid in metallurgy. There are also certain adoptions of ceramic prototypes. Palaeoanthropological data shows diversity in the midst of bearers of Yamna culture which is revealed both on the regional level and within the regions. In the eastern area, in the regions of the south of the Volga River middle region, in the lower course of the Volga, and in the north­west of the Caspian region hypermorphic craniological mesocephalic and brachycranic complexes dominate. Mesocephalic complexes apparently originate from the preceding population of Volga­Don culture; brachycranic complexes find analogies in certain materials of Khvalynsk Copper Age culture, from Khlopkovskyi burial ground in particular. There are sculls of Yamna culture in the Steppe area of the Volga River and Ural regions which show a tendency to mesomorphism. Their bearers most likely take their genetic roots in the local populations of the Copper Age which represent the main anthropological element of Khvalynsk culture. Expansion of peculiar to this element mesomorphic or moderately hypermorphic type is evidently wider recorded some time later and to the west from the region, namely on the materials of Yamna culture in the Dnipro River region. Some Eastern European craniological complexes are characterized by dolichocranic and wedgegnathic features of face component, and are close to the South European type. They are found in the early materials of the Bronze Age of the Southern Ural region, and also at the pre­Yamna culture sites of the north­west of the Black Sea region. To a certain extent, such complexes can be related to those characteristic for Maykop­Novosvobodnenska population of Trans­Caucasus. The weight of South European features increases in the same regions, though covering wider geographic zones, in the first half of the Middle Bronze Age. Apparently, ancient Trans­Caucases groups influenced not only genesis of culture of the Eastern European Steppes habitants, but also contributed to the genesis of races at certain stages, especially in the middle period of the Bronze Age.

Схожі ресурси