Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.

Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.

Висвітлено курганні пам’ятки античних некрополів Нижнього Побужжя, простежено характерні особливості поховального обряду давньогрецького населення хори Ольвії VI—V ст. до н. е....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Снитко, І.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67497
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е. / І.О. Снитко // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 11-22. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67497
record_format dspace
spelling irk-123456789-674972014-09-08T03:02:01Z Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е. Снитко, І.О. Статті Висвітлено курганні пам’ятки античних некрополів Нижнього Побужжя, простежено характерні особливості поховального обряду давньогрецького населення хори Ольвії VI—V ст. до н. е. Статья посвящена некоторым итогам исследования некрополей сельской округи Ольвии VI—V вв. до н. э. Особое внимание уделено приольвийским подкурганным могилам, долгое время являвшимся объектом острых дискуссий относительно их этнической принадлежности. На основе анализа материалов раскопок восьми памятников автор приходит к выводу, что подкурганные захоронения в некрополях хоры Ольвии архаического и раннеклассического времени, рядом исследователей ошибочно относимые к скифским, на самом деле оставлены не кочевниками, а оседлым древнегреческим населением Нижнего Побужья. Об этом свидетельствуют, в первую очередь, особенности погребального обряда и состав погребального инвентаря, зафиксированные, кроме хоры, в действительно греческих некрополях Ольвии, Березани и других античных центров. Курганные погребения, засвидетельствованные на хоре Ольвии, не противоречат греческой погребальной обрядности. Согласно последним исследованиям подобные захоронения были хорошо известны в античном мире и приобрели особо значительное распространение в Анатолии, Лидии, Восточной Греции, Западном и Северном Причерноморье. Возведение курганов над отдельными могилами в античных сельских некрополях Нижнего Побужья VI—V вв. до н. э. на фоне основной массы безкурганных захоронений памятников хоры свидетельствует о начале процесса социальной и имущественной дифференциации среди населения Ольвийского полиса и формировании зажиточных родов, в дальнейшем составивших политическую и экономическую элиту государства. The article is devoted to certain conclusions of research of necropolei of the rural outskirts of Olbia in the 6th and the 5th centuries BC. Special attention is paid to burials under the barrows near Olbia which were the object of heated discussions for a long time concerning their ethnic belonging. Based on the analysis of materials from excavations of eight sites the author comes to a conclusion that burials under the barrows in the necropolei of Olbian chora of the Archaic and the Early Classic periods, which were mistakenly referred by some scholars to the Scythian ones, actually were left not by the nomads, but by the settled Ancient Greek population of the Buh River lower region. This is evidenced, first of all, by the peculiarities of burial customs and the structure of funeral inventory found besides the chora in the proper Greek necropolei of Olbia, Berezan, and other Ancient centres. Burials under the barrows found at Olbian chora do not conflict with the Greek funeral customs. According to the recent research, such burials were well known in Ancient world and were particularly used in Anatolia, Lydia, Eastern Greece, in the western and northern coasts of the Black Sea. Construction of barrows over certain tombs in Ancient rural necropolei of the Buh River lower region in the 6th and the the 5th centuries BC against a background of bulk of burials without barrows at sites of chora evidences of the beginning of the process of social and proprietary differentiation among the population of Olbian polis and about the formation of prosperous families, which later composed the political and economic elite of the state. 2011 Article Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е. / І.О. Снитко // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 11-22. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67497 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Снитко, І.О.
Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.
Археологія
description Висвітлено курганні пам’ятки античних некрополів Нижнього Побужжя, простежено характерні особливості поховального обряду давньогрецького населення хори Ольвії VI—V ст. до н. е.
format Article
author Снитко, І.О.
author_facet Снитко, І.О.
author_sort Снитко, І.О.
title Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.
title_short Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.
title_full Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.
title_fullStr Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.
title_full_unstemmed Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е.
title_sort підкурганні поховання некрополів хори ольвії vi—v ст. до н. е.
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67497
citation_txt Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI—V ст. до н. е. / І.О. Снитко // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 11-22. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT snitkoío pídkurgannípohovannânekropolívhoriolʹvíívivstdone
first_indexed 2025-07-05T17:31:21Z
last_indexed 2025-07-05T17:31:21Z
_version_ 1836829043459096576
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 11 У надійно встановлених межах сільської округи Ольвії (Крыжицкий и др. 1989, с. 9; Кры жиц­ кий, Буйских, Отрешко 1990, с. 120—121) нині зафіксовано вісім некрополів (рис. 1) архаїч­ ного та ранньокласичного періодів (Снытко, Липавский 1990, с. 135). Цим часом датуються могильники: біля неіснуючого нині с. Аджи­ гол, який досліджував М. Еберт у 1911 р. (Ebert 1913), в уроч. Дідова Хата (Никитин 1966; 1968), Північний та Південний біля с. Прибузь­ ке (Липавский, Снытко 1989; 1990; Снытко, Ли­ павский 1989; Снытко, Смирнов, Липавский 1989 ; Snytko 1996, p. 408—409), на мису між села­ І.О. Снитко © І.О. СНИТКО, 2011 ми Рибаківка та Вікторівка і в уроч. Велика Ля­ щева Коса 2 на Березанському лимані (Отрешко 1976, с. 31; Крыжицкий и др. 1980, с. 4; Снытко, Липавский 1990, с. 134—135; Снытко 1999), біля с. Лупареве на лівобережжі Бузького лиману (Снытко, Наумов 1990) і нещодавно відкрите ан­ тичне кладовище різного часу біля с. Дніпров­ ське на його правому березі (Курганська, Снит­ ко 2008; Снитко 2009, с. 26—27, рис. 1, 6). П’ять із названих могильників мають змішаний харак­ тер і складаються з підкурганних і безкурган­ них поховань: Аджигольський, поблизу Дідової Хати, Північний і Південний біля с. Прибузь­ ке (Снытко, Липавский 1990, с. 135) біля с. Дні­ провське (Курганська, Снитко 2008, с. 96). ПІДКУРГАННІ ПОХОВАННЯ НЕКРОПОЛІВ ХОРИ ОЛЬВІЇ VI—V ст. до н. е. Висвітлено курганні пам’ятки античних некрополів Нижнього Побужжя, простежено характерні особливості по­ ховального обряду давньогрецького населення хори Ольвії VI—V ст. до н. е. К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, хора, курган, поховання. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 12 До цього реєстру, на наш погляд, слід залу­ чити і Матросівський могильник, частково до­ сліджений у 1983 р. Автор розкопок Ю.С. Гре­ бенников, не враховуючи його безпосеред­ ню близькість до комплексу поселень і садиб пізньоархаїчного та ранньокласичного часу Аджигольської балки (Крыжицкий, Буйских, Отрешко 1990), а лише вказуючи на його від­ стань від Ольвії (18,0 км) і помилково віднося­ чи поховання тільки до середини — останньої третини V ст. до н. е., інтерпретує могильник як варварський (Гребенников, Фридман 1985; Гребенников 2008, с. 53). На сумнівність та­ кої інтерпретації поховань з Матросівки вка­ зували С.Д. Крижицький (Крижицький 2001) і С.Б. Буйських (Буйских 2005, с. 182, прим. 8). У публікації цього некрополя Ю.С. Гребенников навіть не згадав, що район Аджигола мав вели­ ке значення для населення хори Ольвії, госпо­ дарської діяльності, економічного районуван­ ня і розвитку поліса. Він мав чітку спеціаліза­ цію (відгінне скотарство), в процесі якої були освоєні значні степові території навкруги по­ селень і садиб, розташованих на схилах Аджи­ гольської балки (Отрешко 1979; Буйских 1985; 2008; 2009, с. 234; Крыжицкий и др. 1989, с. 75, 94; Буйських, Ольговський 1995, с. 5 наст.; Од­ рін 2001). В останній праці С.Б. Буйських (з яким ми паралельно дійшли близьких висновків сто­ совно належності Марицинського некропо­ ля), вказує, що мешканці Аджигольського комплексу могли користуватися одним спіль­ ним могильником у пониззі Аджигола (Буй­ ских 2009, с. 234). Враховуючи ж наявність Ма­ тросівського некрополя, полишеного скотаря­ ми Ольвійської хори, та подальшу можливість відкриття нових давньогрецьких кладовищ у верхів’ях Аджигольської балки, на нашу думку, можна припустити більшу їх кількість у цьо­ му районі. Тут, починаючи від архаїчної доби, існувала добре налагоджена господарсько­ поселенська структура (Буйских 2005, с. 178— 179), до якої входили степові пастуші стоян­ ки та селища (Крыжицкий, Буйских, Отрешко 1990; Буйских 2009, с. 234), можливо, згад­ ка про одне з яких (Νοµία κώµη — Пастуше село) вже елліністичного часу зафіксована епіграфічно (НО, № 34). Ю.С. Гребенников цього не враховує. Посилаючись на редукцію хори в другій третині V ст. до н. е., він також вважає, що територіальну лакуну в цей час у Нижньому Побужжі заповнили кочові скі­ фи, оминаючи те, що процес переселення до Ольвії для розбудови міста і реорганізації його структури мав не раптовий, а цілеспрямова­ ний, плановий характер (Крыжицкий, Отреш­ ко 1986, с. 15; Крыжицкий и др. 1989, с. 95; Крыжицкий, Лейпунская 1997, с. 23—24; Буй­ ских 2009, с. 230). Вірогідно, це було пов’язане з державницькою, централізаторською діяль­ ністю ольвійських тиранів. Орієнтовна дата встановлення ольвійської тиранії — близько 440 р. до н. е. (Виноградов 1989, с. 121). Гіпотеза, згідно якої життя на хорі припи­ нилося внаслідок міграційного притоку скіфів (Марченко 1980, с. 142—143), археологічни­ ми даними не підтверджується (Буйских 1986, с. 21; 2009, с. 230; Крыжицкий и др. 1989, с. 22, 94, 96; 1999, с. 94—95; Крыжицкий, Буйских, Отрешко 1990, с. 42—43; Крижицький 2001, с. 31;). Слід підкреслити, що процес передис­ локації мешканців хори в район Ольвії стосу­ вався лише землеробського населення. Скота­ рі ж хори лишалися на своїх пасовищах. Навіть важко уявити, як значну масу великої та дріб­ ної рогатої худоби, яка становила більшість поголів’я в архаїчну добу (Журавлев, Марко­ ва, Сычева 1990, с. 98, 110), можна було швид­ ко перегнати до Ольвійського передграддя. В цьому не було жодного сенсу, оскільки худо­ бі були потрібні пасовища, зокрема в райо­ ні Аджигола. Більше того, навкруги міста тоді були розташовані земельні ділянки громадян. Населення хори, зайняте в скотарстві, природ­ но не могло взяти активну участь в реорганіза­ ції та перебудові центру поліса, оскільки сфера його діяльності вимагала постійної щоденної праці у тваринництві, яке на той час забезпечу­ вало продукцією майже все населення Ольвій­ Рис. 1. Некрополі хори Ольвії VI—V ст. до н. е.: 1 — Лу­ пареве; 2 — Дідова Хата; 3 — Північний некрополь біля с. Прибузьке; 4 — Південний некрополь біля с. При­ бузьке; 5 — Дніпровське; 6 — Аджигол; 7 — Рибаківка; 8 — Велика Лящева Коса; 9 — Матросівка ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 13 ської держави, а що стосується вовни та виро­ бів з неї, то й інші міста античного світу (Одрін 2001). Громадянський колектив Ольвії, стис­ нений жорсткою стінохорією, навіть надав ра­ зом з правами громадянства майже перший документально засвідчений у давньогрець­ кому світі привілей енктесісу (’́̉εγχτησι̋) — право купівлі землі збіглому синопському тиранові Тімесілею та його братові Теопропу (Виноградов 1981, с. 86—87; 1995, с. 16). У цих умовах, коли кожна ділянка землі була вкрай важлива, перегін худоби до стін Ольвії видається нереальним і безглуздим. Додамо, що навіть цей тимчасовий період запустіння життя на хорі був нетривалим. Нові матеріали розкопок декількох пам’яток ольвійської периферії, вкупі з даними раніших досліджень (Штітельман 1958, с. 131—132; Русяева 1968, с. 212) свідчать, що процес нового розширення хори був розпочатий уже в останній третині V ст. до н. е. (Марченко 1985; Виноградов, Мар­ ченко 1985; 1986; Буйских 1985а; Марченко, Доманский 1986, с. 48, 55), хоча інтенсивності він набув на межі V—IV ст. до н. е. (Крыжицкий и др. 1989, с. 99). Кургани над похованнями, на перший по­ гляд, не притаманні давнім грекам1, що свого часу надало привід багатьом дослідникам, пе­ реважно скіфологам, вважати перший дослі­ джений курганний некрополь на хорі Ольвії біля с. Аджигол варварським і надалі виділи­ ти групу виявлених там поховань у локальний варіант скіфської культури (Яценко 1959, с. 61; Мурзин 1984, с. 43; Гребенников, Фридман 1985; Черненко и др. 1986, с. 17) або в приоль­ війську групу скіфських пам’яток (Ильинская, Тереножкин 1983, с. 198 сл.; Гребенников 2008, с. 36—39). З іншого боку, спираючись на стійке поєднання характерних елементів грецької по­ ховальної обрядності в Аджиголі та палеоан­ тропологічні висновки А. Шліца, згідно з яки­ ми переважна більшість поховань належала тут іонійським грекам (Schliz 1913, S. 140 ff.), В.В. Лапін, порівнюючи їх з архаїчними по­ хованнями Ольвії та Березані, впевнено вва­ жав, що Аджигольський некрополь залишили греки — мешканці Ольвійської хори (Лапин 1966, с. 174). Його погляд наприкінці 1960 — початку 1970­х рр. мав небагато прихильни­ ків і піддавався іноді різкій і недостатньо об­ ґрунтованій критиці (Шелов, Брашинский 1 Насправді, і античні писемні джерела, і розкопки на території Греції вказують на зворотне, а саме, на бага­ товікову курганну поховальну традицію, що була таки притаманна грекам (Чмыхов 1989, с. 169—170). 1969, с. 169), хоча сам термін «χώρα» в значен­ ні «сільськогосподарська територія поліса» був уперше співвіднесений з аграрною територі­ єю Ольвійської держави ще в 1950­ті рр., зокре­ ма, В.Д. Блаватським, Л.М. Славіним, Я.В. До­ манським, Н.В. Шафранською та ін. (Буйських 2007, с. 67). Але слід зауважити, що багато без­ посередніх дослідників сільської округи Ольвії в ті часи розкопані ними пам’ятки без сумніву від­ носили до тубільних, місцевих, скіфських або, в кращому разі, — елліно­скіфських, що не спри­ яло усвідомленню ролі та значення хори в істо­ рії Ольвійського поліса (Буйських 2007, с. 74). Саме це застаріле розуміння характеру пам’яток аграрної периферії Ольвії, а також незрозумі­ ле ігнорування і давно відомих, і сучасних над­ бань у дослідженні грецького поховального об­ ряду не тільки в Північному Причорномор’ї, а й у Середземномор’ї, здебільшого і вплинуло на формування та подальшу генезу наведено­ го погляду скіфологів стосовно Марицинсько­ го некрополя, на появу такого хибного понят­ тя як локальний варіант скіфської культури в Нижньому Побужжі та, особливо, виділен­ ня ефемерної приольвійської групи скіфських пам’яток із включенням до неї давньогрецьких курганних некрополів Аджигольського комп­ лексу. Загалом, майже до середини 1980­х рр. дослідженню поховальних пам’яток хори Оль­ вії через певні об’єктивні причини не приді­ лялося належної уваги, а свідчення про них не були систематизовані. Розкопки периферій­ них некрополів мали спонтанний характер і провадилися, головним чином, тоді, коли ви­ никала термінова необхідність у охоронних роботах (Снытко 1986; 1987; 1990; 2009, с. 26; Буйських, Нікітін 1988; Гребенников, Снытко 1989). Через це матеріали античних сільських некрополів Нижнього Побужжя не відобра­ жені в підсумкових колективних працях з до­ сліджень хори, в яких висвітлені розвиток ти­ пів поселень, їхня структура, домобудівни­ цтво, господарська діяльність, матеріальна та духов на культура, етносоціальний склад насе­ лення (більшість якого була греками), виділе­ ні основні етапи формування та розвитку сіль­ ської округи Ольвії (Крыжицкий и др. 1989; Крыжицкий, Буйских, Отрешко 1990). Поштовхом до об’єктивного аналізу та ін­ терпретації підкурганних поховань хори стали розкопки Південного та Північного некропо­ лів біля с. Прибузьке в 1988 і 2000 рр. (Снытко, Липавский 1989; Снытко, Смирнов, Липав­ ский 1989; Снитко 2000). Їхні результати до­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 14 зволили інакше сприйняти і матеріали Мари­ цинського некрополя та загалом поставити під сумнів існування так зв. локального варіанту скіфської культури в межах сільськогосподар­ ської території Ольвійської держави (Липав­ ский 1990; Снытко, Липавский 1990; Снытко 1992; 2009; Snytko 1996; Буйских 1997; Кри­ жицький 2001, с. 23—24), підтверджуючи пра­ вильність гіпотези В.В. Лапіна. В контексті сказаного розглянемо основні матеріали до­ сліджень Північного та Південного некропо­ лів біля с. Прибузьке пізньоархаїчного та ран­ ньокласичного часів. Південний некрополь простягається на пів­ денній околиці с. Прибузьке та за 0,5—0,8 км на південь від поселення пізньоархаїчного та ранньокласичного часу Чортувате 2 (Снытко и др. 1988; Липавский, Снытко 1990, с. 1, рис. 1). Досліджено три підкурганні поховання. Ви­ сота насипів 0,7—1,5 м, діаметр 15,0—25,0 м. Вони зведені з ґрунту над одним похованням. Єдиним типом могили є велика підпрямокутна в плані яма (рис. 2) розмірами 3,0—3,1 × 2,0— 2,1 м і завглибшки 1,7—2,1 м від рівня давньо­ го горизонту. Ями орієнтовані широтно, іноді з незначним відхиленням. Кожне поховання було перекрите дерев’яними балками і бруска­ ми в два яруси, зруйновані грабіжниками. Ва­ ріант такої поховальної споруди майже повніс­ тю вдалося відновити для кургану 3 (рис. 3). Нижній ярус імітував домовину або саркофаг: вкладені поперек могили балки спиралися на бруски, встановлені вертикально попід боко­ вими стінами ями. Висота конструкції сягала 0,6—0,7 м від дна могили. Верхній ярус пере­ кривав могилу поперек на рівні давнього гори­ зонту. Перекриття та дно могили були вкриті циновками з очерету. Поховання пограбовані в давнину, тож вста­ новити позу кістяків не вдалося. Серед зна­ хідок — самоські, хіоські та афінські амфори, чорнолакова аттична та іонійська кераміка. За­ уважимо на знахідках зброї в кургані 1 — брон­ зові вістря стріл, залізний меч і фрагментоване вістря списа (рис. 4, 1, 2). Некрополь датується кінцем VI — першими двома чвертями V ст. до н. е. та був залишений мешканцями поселен­ ня Чортувате 2 (Липавский, Снытко 1990, с. 5). Північний некрополь розкинувся за 0,5 км на північ від с. Прибузьке. Досліджено дев’ять курганів того само часу: 1, 2, 3/1988 і 3, 5, 6, 10, 11, 16/2000 (Липавский, Снытко 1990; Снытко, Липавский 1990; Снытко 2000). Кургани мали незначну висоту — 1,0—2,0 м і діаметр 15,0— 25,0 м. Складені з ґрунту. Під насипом кургану 2/1988 зафіксований кромлех з дрібного та се­ редніх розмірів вапнякового буту (рис. 5) діа­ метром 15,6 × 16,5 м. Каміння було вкладене безсистемно та без розчину. В південно­східній частині знайдені уламки чорнофігурного кра­ тера (рис. 6). Уламки ще трьох чорнофігурних кратерів зафіксовані в безкурганних похован­ нях (27, 42, 67/2000) пізньоархаїчного та ран­ Рис. 2. Типова велика підпрямокутна підкурганна моги­ ла (курган 2, Південний некрополь біля с. Прибузьке) Рис. 3. Реконструкція поховальної споруди в кургані 3 Південного некрополя біля с. При­ бузьке ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 15 ньокласичного часу цього некрополя (Снитко 2000). Ця знахідка дозволяє припустити, що в тому місці була влаштована спеціальна ділян­ ка для заупокійної тризни. Додамо, що кратери з Північного некрополя дійшли у фрагментах, що, можливо, засвідчує спеціальне ритуальне їх розбивання після завершення поховальної церемонії. Кратери знаходять дуже часто при розкоп­ ках грецьких некрополів у Беотії, на Сицилії, в Південній Італії, на Родосі та Чорноморському узбережжі. Вони практично всюди в антично­ му світі традиційно використовувались у по­ ховальному обряді під час траурних узливань (Kurtz, Boardman 1971, p. 77—79). В архаїчну добу кромлехи в давньогрець­ ких некрополях були досить поширені. Вони відомі, зокрема, в Македонії та Епірі (Kurtz, Boardman 1971, p. 184—186, fig. 37), у некропо­ лі Істрії (Alexandrescu 1966, p. 145, 151) та її хори (Teleaga, Zirra 2003, S. 105—106). У некрополі Бе­ резані ділянки з кремацією в багатьох випадках огороджені кільцеподібними стінами (Капоши­ на 1956, с. 218—219). Два кромлехи з вапняко­ вого буту (один частково зруйнований) зафіксо­ вані на некрополі Ольвійської хори пізньоарха­ їчного та ранньокласичного часу в уроч. Дідова Хата (кургани 9 і 10; див.: Никитин 1968). Тради­ ція влаштовувати кромлехи зберігалась і пізні­ ше. В некрополі Ольвії другої половини V — по­ чатку IV ст. до н. е. відмічені два кромлехи з ам­ фор, які супроводжували трупоспалення (Козуб 1974, с. 32—33, рис. 4; 5). У пізньоелліністичний та римський часи в Ольвії та інших містах Пів­ нічного Причорномор’я кільцеподібні монумен­ тальні крепіди зводили навколо курганів з похо­ ваннями знатних громадян, хоча такі споруди були поширені ще від архаїчної доби в Малоазій­ ській Греції. Назвемо, зокрема, некрополь Ларіса в Гермосі, що в Лідії (Kurtz, Boardman 1971, p. 177, fig. 32). Кромлех з амфор першої половини IV ст. до н. е., в центрі якого була гробниця з каменю, відомий в некрополі Аполлонії (Венедиков 1963, с. 41). Дві такі гробниці архаїчного часу, але без кромлехів, зафіксовані на Рибаківському некро­ полі (Снытко 1999, с. 10—12). Кам’яний кромлех діаметром до 20,0 м з підкурганною гробницею, викладеною з каменю (основне поховання), ві­ домий у некрополі Вергіни в Македонії (Kurtz, Boardman 1971, p. 185, fig. 37). Як вважається, зведення кільцеподібних конструкцій мало ма­ гічний характер. Вони виконували функцію своє­ рідних апотропеїв, що оберігали могилу від злих сил (Липавский 1990, с. 25). Але тема застосуван­ ня кромлехів у античних некрополях виходить за межі цієї статті, хоча можна констатувати, що Рис. 4. Зброя з поховання кургану 1 Південного некрополя біля с. Прибузьке: 1 — меч; 2 — ві­ стря списа Рис. 5. Кам’яний кромлех кургану 2 Північного некро­ поля біля с. Прибузьке ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 16 вони, безумовно, притаманні давньогрецькій поховальній практиці. Говорячи загалом про поховання на Ольвій­ ській хорі, вкажемо, що вони здійснені у ве­ ликих підпрямокутних ямах, таких самих як у Південному некрополі біля Прибузького та Аджиголу, орієнтованих широтно. Більшість могил пограбована в давнину, але за окремими останками кістяків можна констатувати, що вони одиночні, вкладені у випростаному стані на спині головою на схід, себто за характерним давньогрецьким поховальним ритуалом. Могили перекривали одним чи двома на­ стилами з дерева, іноді з каменю для додатко­ вого укріплення конструкції (Снытко, Липав­ ский 1990, с. 138), а подекуди — кам’яними за­ кладками або елементарною забутовкою. Дно могили здебільшого вистеляли циновками з очерету або рослинами. Аналогії великим підпрямокутним ямам ві­ домі в некрополі Ольвії та Березані. В архаїчно­ му некрополі Ольвії зафіксовано вісім таких по­ ховань (Скуднова 1988, с. 7). Незначна їх кіль­ кість виявлена на Березані, розглядаючи котрі Ю.І. Козуб припускає, що могили з монумен­ тальними дерев’яними конструкціями були ра­ нішими за прості ямні поховання на хорі (Козуб 1987, с. 29—30), хоча це цілком не підтверджу­ ється (Снитко 1999). Ймовірно, ці типи могил спів існували, а монументальні поховальні спо­ руди свідчать про вищий соціальний статус по­ хованих (Снытко, Липавский 1990, с. 138). В Ольвії, на відміну від Аджигольського та Пів­ денного некрополів, над такими великими яма­ ми не зафіксовані курганні насипи. Свого часу ми припускали, що вони могли бути розмиті, знищені давніми та сучасними переплануван­ нями тощо (Снытко, Липавский 1990, с. 138— 139). Але дослідження Північного некрополя біля Прибузького дали серію синхронних під­ курганним пізньоархаїчних та ранньокласичних поховань у підпрямокутних ямах дійсно без над­ могильних пагорбів (69 поховань; див: Снытко 2000). Ями великих, середніх і малих розмірів (підліткові й дитячі поховання), але за «сти­ лем» аналогічні підкурганним. Ці могили різко контрастували на тлі вузьких ям пізньокласич­ ного та елліністичного часів (див.: Снытко 2000; 2009, с. 26—28). Наявність безкурганних могил, аналогічних підкурганним великим підпрямо­ кутним ямам на давньогрецьких некрополях, остаточно спростовують «варварську» гіпотезу їхнього походження. Поховальний інвентар з підкурганних мо­ гил Північного некрополя представлений ам­ форами Хіоса, Самоса та Афін, чорнолаковою та чорнофігурною аттичною керамікою: скіфо­ сом кінця VI ст. до н. е. з сюжетом полювання Геракла на лева, циліндричним лекіфом почат­ ку V ст. до н. е. зі сценою підготовки до офіру­ вання бика, фіалом першої чверті V ст. до н. е. (рис. 7), а також дрібними бронзовими (пряж­ ка, підвіски й ін.) та кістяними виробами (де­ коративні деталі обкладки зброї?). В безкурган­ них могилах дуже часто трапляються знаряддя праці (кам’яні зернотерки, точильні бруски, керамічні та свинцеві прясельця, залізні серпи та ножі, зокрема спеціальні виноградарські, бронзові та залізні голки й шила). Зброя пред­ ставлена уламками залізних мечів, кинджалів і списів, бронзовими вістрями стріл. Вона тра­ пляється і в підкурганних, і безкурганних по­ хованнях. В чотирьох безкурганних могилах (19, 294, 307, 311/2000) за «обол Харона» пра­ Рис. 6. Уламки чорнофігурного кратера з кургану 2 Пів­ нічного некрополя біля с. Прибузьке ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 17 вили ольвійські «дельфінчики» (Снитко 2009, с. 31), що є важливим свідченням давньогрець­ кого поховального ритуалу. Загалом похован­ ня Північного некрополя пізньоархаїчного та ранньокласичного часів датуються кінцем VI — першою третиною V ст. до н. е. Північний некрополь залишили мешкан­ ці розміщених поблизу еллінських поселень і хуторів пізньоархаїчного та ранньокласичного часу (агломерація Чортувате 1—5 і 7). У підсумку зазначимо, що підкурганні по­ ховання VI—V ст. до н. е. на території Оль­ війської держави в межах Нижнього Побуж­ жя, безумовно, залишило сільське населенням Ольвійської хори, тобто греки. Кургани були органічною складовою давньогрецьких некро­ полів, які здебільшого мали змішаний харак­ тер (підкурганні та безкурганні поховання). Простежується їхнє розташування ділянками, коли кургани розміщувалися дещо осторонь безкурганних могил, що, вірогідно, пов’язано з соціальною та майновою різницею між небіж­ чиками. В деяких випадках фіксується і пев­ на відмежованість курганних груп одна від од­ ної, концентрація окремих насипів поряд, що, можливо, свідчить про наявність родових діля­ нок (Північний некрополь біля Прибузького, кургани 1—3/1988; Аджигол, кургани I1, U1). Іноді некрополі розміщені біля курганів доби енеоліту—бронзи (Аджигол, Матросівка, Дні­ провське, Північний некрополь біля с. При­ бузьке, уроч. Дідова Хата). Спорудження могильних насипів було при­ таманне грекам з найдавніших часів (Сергеев 1948, с. 90; Лапин 1966, с. 173; Kurtz, Boardman 1971, p. 79—84, fig. 9, 10, p. 105—108, 176—177, fig. 32; Чмыхов 1989, с. 169—170; Липавский 1990, с. 23—28). Виходячи з результатів остан­ ніх досліджень, вважається, що курганний тип поховань був розповсюджений в антично­ му світі і набув особливо значного побутуван­ ня в Анатолії, Лідії, Східній Греції, Західному та Північному Понті (Lungu 2010, p. 52—53). Кургани в Давній Греції, найвірогідніше, були Рис. 7. Чорнолакова кераміка з поховань Північного некрополя біля с. Прибузьке: 1 — лекіф; 2 — фіал; 3 — скіфос ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 18 пов’язані з героїзацією померлих (Липавский 1990, с. 26), про що свідчать і літературні дже­ рела (Hom., IL., XXIII, 125—126; Thuc., Hist., II, 34, 1—7). Для Північного Причорномор’я фіксується і той факт, що споруджені в попере­ дні епохи кургани греки часто­густо сприйма­ ли як місця для влаштування власних некро­ полів (Снитко 2009, с. 27). У двох випадках могильники залишили мешканці одного поселення (Дідова Хата, Пів­ денний некрополь біля Прибузького). Але пе­ реважно підкурганні могили наявні в некропо­ лях, якими користувалося населення кількох поселень, а іноді цілих агломерацій, що було зумовлено незначною відстанню між населе­ ними пунктами. Кургани зводилися над одиночними похо­ ваннями і мали незначну висоту, в основному, не більшу за 2,0 м, та діаметр до 30,0 м і були складені з ґрунту. Як додаткові конструкції іноді в них зафіксовані викладені з каменю кромлехи: Північний некрополь біля Прибузького, кур­ ган 2/1988; Дідова Хата, кургани 9 і 11 (Ники­ тин 1968). По периметру курганів, переважно в полах, у деяких випадках простежені скупчення амфорного бою, вірогідно, залишки тризни. На насипі кургану 1/1988 Південного некрополя знайдені уламки мармурового лутерія (Снытко, Липавский 1990, с. 139), що, можливо, свідчить про традицію омивання після проведення похо­ вальної церемонії. Там же знайдений і фрагмент мармурової скульптурної або архітектурної де­ талі, яка могла належати надкурганній пам’ятці (Снытко и др. 1988, с. 4—5). Як вказувалося, єдиним різновидом мо­ гили під курганом є велика підпрямокутна в плані яма, орієнтована широтно. Трапляють­ ся незначні відхилення, що, вірогідно, є се­ зонною похибкою у визначенні сходу. Для пе­ рекриття могил використовували переважно дерево, хоча нерідко трапляються поховання з кам’яними закладками: Матросівка, Північ­ ний некрополь біля Прибузького, Дідова Хата (курган 9; див.: Никитин 1968). Іноді у кут­ ках могили на рівні дна влаштовували невели­ кі приямки для встановлення стовбурів, на які спиралося перекриття (Дідова Хата, кургани 9 і 11). Дно могил вистеляли циновками з очере­ ту або рослинами. Більшість підкурганних поховань була по­ грабована, а кістяки зруйновані, але там, де збереглися in situ (Аджигол), вони завжди ле­ жали випростано на спині черепом на схід, себ­ то за сталою давньогрецькою традицією. Схід­ ну орієнтацію небіжчиків можна припускати і за окремими останками кістяків, знайдених у пошкоджених могилах (Північний некрополь біля Прибузького, Дідова Хата). Поховальний інвентар складався з тради­ ційних наборів, характерних для некрополів Ольвії та Березані. Це, перш за все, амфори, імпортна «парадна» кераміка, прикраси (перс­ ні, підвіски, намисто тощо) та побутові речі — бронзові дзеркала в Аджиголі (Ebert 1913) і Пів­ нічному некрополі біля Прибузького (Скржин­ ская 1984, с. 110), шила, голки та ін. Особливу категорію поховального інвента­ рю становить зброя. Її наявність у похованнях Ольвійської хори найбільше спонукала скіфо­ логів до віднесення їх до так зв. номадів, і жод­ ному з цих дослідників не спало на думку, що кожний вільний громадянин античного поліса, особливо з поважних родин, перш за все, був воїном — захисником своєї держави — та нале­ жав до певного роду війська залежно від май­ нового стану (Блаватский 1954, с. 70). Як відо­ мо, військова організація була однією з найха­ рактерніших особливостей громади грецького поліса і в метрополії (Маринович 1975, с. 266— 267), і в районах колонізації (Фролов 1988, с. 228). І Ольвійський поліс не був тут винят­ ком. Зброю в складі супроводу поховань хори (мечі, кинджали, вістря списів і стріл, деталі захисної зброї — пластинки від панцирів і ін.), не слід сприймати як щось чужорідне, оскіль­ ки вона була притаманна грецькому поховаль­ ному обряду (Папанова 2000, с. 142). Вона лише ще може свідчити про дещо нестабіль­ ну зовнішньополітичну ситуацію в Нижньому Побужжі в пізньоархаїчний та ранньокласич­ ний часи, незважаючи на, загалом, мирні сто­ сунки між греками та варварами (Снытко, Ли­ павский 1990, с. 139—141; Снитко 2009, с. 32). Крім того, факт наявності в чоловічих похо­ ваннях хори зброї може вказувати не так на ет­ нічну належність похованих, а на умови жит­ тя в неукріплених приольвійських поселеннях, хуторах, окремих садибах і пастуших селищах, які могли стати легкою здобиччю кочовиків (Крижицький 2001, с. 24). Що ж до домінування в поховальних комп­ лексах Ольвії та її хори VI—V ст. до н. е. скіф­ ських типів зброї, то останнім часом утвердила­ ся думка, згідно з якою варварська зброя мала особливе, символічне, значення в уявленнях греків, пов’язаних з потойбічним життям (Ви­ ноградов, Горончаровский 2009, с. 44). Відтак, варварську зброю грецькі колоністи у Північ­ ному Причорномор’ї здебільшого використо­ вували саме в поховальному обряді (як оберіг), ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 19 а в реальних бойових обставинах застосовува­ ли тільки грецьку (Виноградов 1999, с. 158; Па­ панова 2002, с. 283; Буйских 2004, с. 48—49). Іноді в підкурганних могилах на перекритті або в засипці трапляються кістки великої ро­ гатої худоби (лопатки, ребра) — рештки жер­ товної та заупокійної їжі (Снытко, Липавский 1990, с. 139), що також традиційно сприймаєть­ ся як елемент варварського ритуалу. Для пояс­ нення непритаманності грекам багатої тризни наводять факт відміни Солоном у 524 р. до н. е. кривавих офірувань і пишності в поховальних церемоніях. Але тут не завжди береться до ува­ ги, що реформи Солона стосувалися лише Ат­ тики, а Нижнє Побужжя було заселене іоній­ цями. Та навіть у самій Аттиці цієї заборони не дотримувалися дуже суворо. В класичний пері­ од залишки багатих тризн зафіксовані, зокре­ ма, в Діпілонському некрополі (Poulsen 1905, s. 26, 41). З цього приводу дуже вірно вислови­ лась Ю.І. Козуб, відзначивши, що пишні триз­ ни деякий час зберігалися в багатьох, переваж­ но економічно відсталих, районах Греції та на її периферії (Козуб 1974, с. 37). Треба зазначити, що в Ольвії та, особливо, в населення хори ця традиція була дуже стійка і продовжувалася й пізніше (Снитко 2009, с. 31—32). Та, власне, не можна вважати надто «кривавими й пишними жертвами» кілька кісток тварин, з десяток роз­ битих амфор та інколи, як правило, один роз­ битий кратер. Наостанок підкреслимо, що підкурганних поховань у некрополях архаїчного та ранньо­ класичного періодів Ольвійської хори було не­ багато. Приміром, у Північному некрополі, залишеному мешканцями агломерації посе­ лень, їх зафіксовано тільки дев’ять. Зазначи­ мо, що лише на найбільшому поселенні цього комплексу VI—V ст. до н. е. Чортувате 7 насе­ лення могло становити 1000—1800 осіб (Кри­ жицький, Буйських 1988, с. 5). Зважаючи на те, що підкурганні могили одиночні, а поселен­ ня Чортувате 7 проіснувало близько 50 років, можна вважати їх дуже рідкісними. Підкурган­ ні поховання, на наш погляд, слід пов’язувати з представниками достатньо заможної верстви населення Ольвійського полісу, в першу чергу, знатних родин, які формувалися в цей час і які в недалекому майбутньому склали політичну й економічну еліту громади, а також з початком процесу соціальної та майнової диференціації серед населення держави. Блаватский В.Д. Очерки военного дела в античных государствах Северного Причерноморья. — М., 1954. Буйских С.Б. Некоторые итоги изучения Ольвийской хоры // ПИО. — Парутино, 1985. — С. 8—10. Буйских С.Б. Работы в сельской округе Ольвии // АО 1983 г. — М., 1985а. — С. 263—264. Буйских С.Б. Некоторые вопросы пространственно­структурного развития Ольвийской хоры (VI—II вв. до н. э.) // Ольвия и ее округа. — К., 1986. — С. 17—28. Буйских С.Б. К проблеме этнокультурной атрибуции Марицынского могильника // Мат­ли II­ї Миколаївської обл. краєзн. конф. — Миколаїв, 1997. — С. 29—30. Буйских С.Б. Ольвия и варвары в VI—V вв. до н. э. // ССПК. — 2004. — 11. — С. 46—50. Буйских С.Б. Античное поселение Аджигол­1 близ Ольвии // ССПК. — 2005. — 11. — С. 164—189. Буйських С.Б. Хора Ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 66—77. Буйских С.Б. Греческая колониальная хора в Нижнем Побужье // Проблемы истории и археологии Украины. — Харьков, 2008. — С. 35. Буйских С.Б. Хора колониального полиса в Нижнем Побужье: от архаики к эллинизму // ССПК. — Запоріжжя, 2009. — XV. — С. 225—247. Буйських С.Б., Нікітін В.І. Охоронні розкопки могильника IV—III ст. до н. е. Лагерна коса // Археологія. — 1988. — 63. — С. 85—90. Буйських С.Б., Ольговський С.Я. До історії населення Ольвійської хори // Питання історії культури України. — К., 1995. — С. 3—11. Венедиков И. Разположение на некропола и организация на розкопите през 1947—1949 г. // Аполония, 1947— 1949. — София, 1963. Виноградов Ю.А. Обломок махайры из Мирмекия // АИБ. — 1999. — 3. — С. 153—160. Виноградов Ю.А., Горончаровский В.А. Военная история и военное дело Боспора Киммерийского. — СПб., 2009. Виноградов Ю.А, Марченко К.К. О начале второго этапа развития сельскохозяйственных поселений Нижнего По­ бужья античного периода // ПИО. — Парутино, 1985. — С. 14—15. Виноградов Ю.А., Марченко К.К. Античное поселение Лупарево 2 // Ольвия и ее округа. — К., 1986. — С. 59—60. Виноградов Ю.Г. Синопа и Ольвия в V в. до н. э.: Ч. 1. // ВДИ. — 1981. — № 2. — С. 65—90. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 20 Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII—I вв. до н. э. — М., 1989. Виноградов Ю.Г. Понт Евксинский как политическое, экономическое и культовое единство и эпиграфика // Античные полисы и местное население Причерноморья. — Севастополь, 1995. — С. 5—56. Гребенников Ю.С. Киммерийцы и скифы Степного Побужья (IX—III вв. до н. э.). — Николаев, 2008. Гребенников В.Б., Снытко И.А. Новый античный некрополь в Нижнем Побужье // Древнее Причерноморье. — Тез. докл. конф. — Одесса, 1989. — С. 20—21. Гребенников Ю.С., Фридман М.И. К вопросу о населении ольвийской периферии в середине V в. до н. э. // ПИО. — Парутино, 1985. — С. 91—92. Журавлев О.П., Маркова Е.В., Сычева Л.В. К истории животноводства ольвийской сельской округи // Античные поселения Нижнего Побужья. — К., 1990. — С. 98—113. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII—IV вв. до н. э. — К., 1983. Капошина С.И. Из истории греческой колонизации Нижнего Побужья // МИА. — 1956. — 50. — С. 211—251. Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н. е. — К., 1974. Козуб Ю.И. Погребальные сооружения Ольвии и ее округи // КНООАВ. — К., 1987. — С. 27—34. Крижицький С.Д. Ольвія і скіфи у V ст. до н. е. До питання про скіфський «протекторат» // Археологія. — 2001. — № 2. — С. 21—35. Крижицький С.Д., Буйських С.Б. Структура архаїчного поселення Нижнього Побужжя // Археологія. — 1988. — 63. — С. 1—8. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. Сельская округа Ольвии. — К., 1989. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. Античные поселения Нижнего Побужья (археологическая карта). — К., 1990. Крыжицкий С.Д, Бураков А.В., Буйских С.Б., Отрешко В.М., Рубан В.В. К истории ольвийской сельской округи // ИААСП. — К., 1980. — С. 3—18. Крыжицкий С.Д., Лейпунская Н.А. Ольвия. Раскопки, история, культура. — Николаев, 1997. Крыжицкий С.Д., Отрешко В.М. К проблеме формирования Ольвийского полиса // Ольвия и ее округа. — К., 1986. — С. 3—17. Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Анохин В.А. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. — К., 1999. Курганська К.Ю., Снитко І.О. Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток Аджиголу // VII Микола­ ївська обл. краєзн. конф. — Миколаїв, 2008. — С. 95—97. Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья. — К., 1966. Липавский С.А. О времени появления курганных погребений в Ольвии // Липавский С.А., Снытко И.А. Материалы по археологии Ольвии и ее округи. — К., 1990. — С. 18—28 (препринт). Липавский С.А., Снытко И.А. Новые данные о погребальном обряде архаического населения Нижнего Побу­ жья // Проблеми історії та археології давнього населення Української РСР. — Тез. доп. ХХ Респ. конф. — К., 1989. — С. 131—132. Липавский С.А., Снытко И.А. Курганы раннеантичного времени в урочище Чертоватое и некоторые проблемы на­ селения Ольвийской хоры // Липавский С.А., Снытко И.А. Материалы по археологии Ольвии и ее округи. — К., 1990. — С. 1—7 (препринт). Маринович Л.П. Греческое наемничество IV в. до н. э. и кризис полиса. — М., 1975. Марченко К.К. Модель греческой колонизации Северного Причерноморья // ВДИ. — 1980. — № 1. — С. 131— 143. Марченко К.К. Сравнительная характеристика двух поселений Нижнего Побужья позднеархаического периода — Старая Богдановка 2 и Куцуруб 1 // ПИО. — 1985. — С. 50—51. Марченко К.К., Доманский Я.В. Античное поселение Куцуруб 1 // АСГЭ. — 1986. — 27. — С. 48—60. Мурзин В.Ю. Скифская архаика Северного Причерноморья. — К., 1984. Никитин В.И. Отчет о работе археологического отряда Николаевского краеведческого музея // НА ІА НАНУ. — 1966/41. Никитин В.И. Отчет о работе археологического отряда Николаевского краеведческого музея // НА ІА НАНУ. — 1968/57. Одрін О.В. Виробництво і торгівля вовною та виробами з вовни в Ольвії VI—V ст. до н. е. // Ольвія та античний світ. — К., 2001. — С. 91—92. Отрешко В.М. Позднеархаические поселения Березанского лимана // ОМАУ. — К., 1976. — Ч. 1. — С. 31—33. Отрешко В.М. К проблеме экономического районирования Нижнего Побужья в архаическую эпоху // Проблемы греческой колонизации Северного и Восточного Причерноморья. — Цхалтубо, 1979. — С. 151—158. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 21 Папанова В.А. О символике оружия в античной мифологии // Актуальні питання слов’янської філології. — 2000. — 5. — С. 139—143. Папанова В.А. Символика оружия в античных погребениях // БФ. — СПб., 2002. — Ч. 2. — С. 279—285. Русяєва Г.С. Поселення Петухівка­1 біля Ольвії // Археологія. — 1968. — 21. — С. 206—213. Сергеев В.С. История древней Греции. — М., 1948. Скржинская М.В. Зеркала архаического периода из Ольвии и Березани // АКСП. — К., 1984. — С. 105—129. Скуднова В.М. Архаический некрополь Ольвии. — Л., 1988. Снытко И.А. Грунтовый некрополь IV—III вв. до н. э. в у­ще Дидова Хата // Хозяйство и культура доклассовых и раннеклассовых обществ. Тез. докл. конф. — М., 1986. — С. 141—142. Снытко И.А. Погребальные обряды населения Ольвийской хоры IV—III вв. до н. э. // АПИАИ. — К., 1987. — С. 151. Снытко И.А. Исследования некрополя античного времени в у­ще Сиверсов Маяк // Проблемы археологии Север­ ного Причерноморья. Тез. докл. конф. — Херсон, 1990. — Ч. 2. — С. 72—73. Снытко И.А. Марицынский могильник в свете новых исследований в Нижнем Побужье // Киммерийцы и скифы. — Мелитополь, 1992. — С. 91—92. Снытко И.А. Новые сведения о погребальных сооружениях хоры Ольвии архаического времени // Слов’янський світ та античні традиції. — Миколаїв, 1999. — Ч. 3. — С. 10—12. Снытко И.А. Отчет о раскопках Северного некрополя у с. Прибугское в 2000 году // НА ІА НАНУ. — № 2000/141. Снитко І.О. Поховальний обряд населення хори Ольвії IV—III ст. до н. е. // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 25—34. Снытко И.А., Гребенников В.Б., Липавский С.А., Смирнов И.А. Отчет о работах Ольвийской периферийной экспедиции сектора охраны памятников археологии НКМ в 1988 году // НА ІА НАНУ. — 1988/96. Снытко И.А., Липавский С.А. Исследования Южного и Северного некрополей у с. Прибугское // Проблемы скифо­сарматской археологии. — Запорожье, 1989. — С. 145—146. Снытко И.А., Липавский С.А. Античные сельские некрополи VI—V вв. до н. э. в Нижнем Побужье // Древнее При­ черноморье. — Одесса, 1990. — С. 134—141. Снитко І.О., Наумов В.І. Охоронні розкопки біля с. Лупарево Миколаївської обл. // Охорона та охоронні дослі­ дження пам’яток археології на Україні. Тез. доп. семінару. — Вінниця, 1990. — С. 76. Снытко И.А., Смирнов И.А., Липавский С.А. Античные сельские некрополи позднеархаического и раннеклассичес­ кого времени в Нижнем Побужье // Древнее Причерноморье. — Одесса, 1989. — С. 47—48. Черненко Е.В., Бессонова С.С., Болтрик Ю.В., Полин С.В., Скорый С.А., Бокий Н.М., Гребенников Ю.С. Скифские погребальные памятники степей Северного Причерноморья. — К., 1986. Чмыхов Н.А. Об истоках курганного погребального обряда греков античного времени в Северном Причерноморье // Проблемы скифо­сарматской археологии Северного Причерноморья. — Запорожье, 1989. — С. 169—171. Фролов Э.Д. Рождение греческого полиса. — Л., 1988. Шелов Д.Б., Брашинский И.Б. Рец.: Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья. — К., 1966 // ВДИ. — 1969. — № 3. — С. 161—171. Штітельман Ф.М. Поселення біля Закисової балки // АП УРСР. — 1958. — VII. — С. 131—142. Яценко И.В. Скифия VII—V вв. до н. э. — М., 1959 (Труды ГИМ. — 36). Alexandrescu P. Necropola tumulara. — Sapaturi 1955—1961 // Histria. — 1966. — Vol. II. — P. 134—285. Ebert M. Ausgrabungen auf dem Gute Maritzyn, Gouv. Cherson (Süd­Russland) // PZ. — 1913. — Bd. V. — Heft 1—2. — S. 1—113. Kurtz D., Boardman J. Greek Burial Customs. — London, 1971. Lungu V. Greek­Ionian Necropoleis in the Black Sea area: Cremation and Colonisaton // Archaic Greek Culture: History, Archaeology, Art and Museology. — Oxford, 2010. — P. 51—58 (BAR International Series, 1350). Poulsen F. Die Dipylongräber und die Dipylonvasen. — Leipzig, 1905. Schliz A. Beitrage zur prähistorischen Ethnologie. II. Die Grabhügel auf dem Gute Maritzyn // PZ. — 1913. — Bd. V. — Heft 1—2. — S. 114—148. Snytko I. Greek burial customs in Olbian Chora (6th—5th centuries BC) // The Thracian World at the crossroads of civilizations. — Bucharest, 1996. — P. 408—409. Teleaga E., Zirra V. Die Nekropole des 6.—1. Jhs. v. Chr. von Istria Bent bei Histria. Archäologische Untersuchungen zur Bevölkerung in der westlichen Schwarzmeerregion. — Rahden, 2003 (IA. — Bd. 83). Надійшла 09.02.2010 ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 22 И.А. Снытко ПОДКУРГАННЫЕ ЗАХОРОНЕНИЯ НЕКРОПОЛЕЙ ХОРЫ ОЛЬВИИ VI—V вв. до н. э. Статья посвящена некоторым итогам исследования некрополей сельской округи Ольвии VI—V вв. до н. э. Особое внимание уделено приольвийским подкурганным могилам, долгое время являвшимся объектом острых дискус­ сий относительно их этнической принадлежности. На основе анализа материалов раскопок восьми памятников автор приходит к выводу, что подкурганные захоронения в некрополях хоры Ольвии архаического и раннеклас­ сического времени, рядом исследователей ошибочно относимые к скифским, на самом деле оставлены не кочев­ никами, а оседлым древнегреческим населением Нижнего Побужья. Об этом свидетельствуют, в первую очередь, особенности погребального обряда и состав погребального инвентаря, зафиксированные, кроме хоры, в действи­ тельно греческих некрополях Ольвии, Березани и других античных центров. Курганные погребения, засвидетельствованные на хоре Ольвии, не противоречат греческой погребальной об­ рядности. Согласно последним исследованиям подобные захоронения были хорошо известны в античном мире и приобрели особо значительное распространение в Анатолии, Лидии, Восточной Греции, Западном и Северном Причерноморье. Возведение курганов над отдельными могилами в античных сельских некрополях Нижнего По­ бужья VI—V вв. до н. э. на фоне основной массы безкурганных захоронений памятников хоры свидетельствует о начале процесса социальной и имущественной дифференциации среди населения Ольвийского полиса и форми­ ровании зажиточных родов, в дальнейшем составивших политическую и экономическую элиту государства. I.O. Snytko BURIALS UNDER THE BARROWS IN THE NECROPOLEI AT OLBIAN CHORA OF THE 6th AND THE 5th centuries BC The article is devoted to certain conclusions of research of necropolei of the rural outskirts of Olbia in the 6th and the 5th centuries BC. Special attention is paid to burials under the barrows near Olbia which were the object of heated discussions for a long time concerning their ethnic belonging. Based on the analysis of materials from excavations of eight sites the author comes to a conclusion that burials under the barrows in the necropolei of Olbian chora of the Archaic and the Early Classic periods, which were mistakenly referred by some scholars to the Scythian ones, actually were left not by the nomads, but by the settled Ancient Greek population of the Buh River lower region. This is evidenced, first of all, by the peculiarities of burial customs and the structure of funeral inventory found besides the chora in the proper Greek necropolei of Olbia, Berezan, and other Ancient centres. Burials under the barrows found at Olbian chora do not conflict with the Greek funeral customs. According to the recent research, such burials were well known in Ancient world and were particularly used in Anatolia, Lydia, Eastern Greece, in the western and northern coasts of the Black Sea. Construction of barrows over certain tombs in Ancient rural necropolei of the Buh River lower region in the 6th and the the 5th centuries BC against a background of bulk of burials without barrows at sites of chora evidences of the beginning of the process of social and proprietary differentiation among the population of Olbian polis and about the formation of prosperous families, which later composed the political and economic elite of the state.

Схожі ресурси