Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології

Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології

Подано результати аналізу краніологічного матеріалу давньоруської доби з Правобережжя Середнього Подніпров’я.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Рудич, Т.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67503
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології / Т.О. Рудич // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 22-32. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67503
record_format dspace
spelling irk-123456789-675032014-09-08T03:01:39Z Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології Рудич, Т.О. Статті Подано результати аналізу краніологічного матеріалу давньоруської доби з Правобережжя Середнього Подніпров’я. Рассмотрен краниологический материал из Правобережья Среднего Поднепровья на широком фоне славянских серий. По результатам межгруппового анализа население этой территории является одним из наиболее неоднородных в пределах славянского мира. Мезокранные среднелицые с тенденцией к узколицести формы, доминирующие в регионе и представляющие, главным образом, сельское население, демонстрируют наибольшее статистическое и морфологическое сходство, прежде всего, с группами Словакии, частью популяций Польши, отдельными группами Чехии и Болгарии. Это сходство демонстрирует как мужское, так и женское население полянских земель. К сериям словацкочешских территорий тяготеют также группы городища Монастырек и мужское население г. Витачев. Полянские земли следует рассматривать как место наиболее восточной локализации мезокранного среднелицего комплекса, характерного для целого ряда славянских групп Средней Европы. 32 ISSN 0235-3490. А !"#, 2011, № 1 На сегодня складывается впечатление, что в формировании населения приднепровских правобережных территорий не сыграли заметной роли выходцы из древлянских и волынских земель, хотя древляне были ближайшими соседями полян. Массивные долихокранные и мезокранные относительно широколицые морфотипы, типичные для территорий древлян и волынян, фиксируются в Приднепровье, главным образом, при внутригрупповом анализе. На уровне средних значений признаков древлянское присутствие ощутимо в группе с Княжьей Горы. Долихокрания в сочетании с широколицестю (в славянском масштабе) характеризует группу из Ягнятина. В любом случае, присутствие широколицего комплекса, характерного для древлянских территорий, на полянских землях незначительное. Связи с различными восточнославянскими землями, находящимися севернее и восточнее полянских, фиксируются, главным образом, на материалах городов, особенно Киева. Выходцы из зоны расселения дреговичей, радимичей, смоленских кривичей, северян оседали в городах большими группами. Однако это отражает ситуацию XI—XIII вв. К сожалению, население времени основания и ранних периодов существования Киева не представлено антропологическим материалом. Приднепровье всегда находилось в сфере сильных влияний кочевых народов. Южное порубежье Киевской земли населяли кочевые племена, пребывавшие на службе у киевских князей. Однако существенно на антропологический состав населения древнерусского времени они не повлияли. При включении в межгрупповой анализ наряду со славянскими сериями групп, представляющих кочевников от сарматов до средневековья, лишь серия из Юрьева отходит к кругу кочевых популяций. Она выявляет близость с аланскими сериями, связанными с Северным Кавказом. Наличие на древнерусских могильниках выходцев из других групп кочевников (в том числе печенегов и половцев) на антропологическом материале читается слабо, только на уровне работы с индивидуальными данными. Возможно, это связано с тем, что аланы более чем представители других кочевых групп были восприимчивы к идеям христианства, и их погребали на христианских могильниках. Тенденция к умеренному профилированию лица на назомалярном уровне в отдельных группах Приднепровья не всегда связана с кочевой составляющей. Она имеет разные истоки, в том числе финноугорские, и может быть связана с выходцами из финноугорских или бывших финноугорских территорий. Craniological material from the Dnipro River middle region is viewed against a wide background of Slavonic series. Based on the results of a transgroup analysis, the population of this territory is one of the most heterogenous within Slavonic world. Mesocephalic middlefaced forms with a tendency toward narrowfaced forms, dominating in the region and representing mainly rural population, demonstrate most significant statistical and morphologic resemblance, first of all, with groups of Slovakia, part of the population of Poland, separate groups of Czechia and Bulgaria. This resemblance is demonstrated by both male and female population of lands of the Polyans. Groups from Monastyryok hillfort and male habitants of Vytachiv are also close to the series from Slovakian and Czechian territories. Lands of the Polyans should be considered as a place of the most eastern localization of mesocephalic middlefaced complex peculiar for a series of the Slavonic groups of Central Europe. Today, it appears that natives of lands of the Drevlyans and the Volhynians had not played a significant role in forming the population of the Dnipro River right bank territories, although the Drevlyans were the nearest neighbours of the Polyans. Massive dolichocranic and mesocephalic relatively widefaced morphological types typical for territories of the Drevlyans and the Volhynians are found in the Dnipro River region, mainly during the intragroup analysis. On the level of average magnitudes of features, presence of the Drevlyans is apparent in the group from Knyazha Hora. Dolichocrania, in conjunction with widefaceness (in the Slavonic scale) characterises the group from Yahnyatyn. In any case, the presence of widefaced complex, peculiar for the lands of the Drevlyans, is not significant on the lands of the Polyans. Relations with various Eastern Slavonic lands to the north and east from the lands of the Polyans are marked mainly by the materials of cities, especially of Kyiv. Natives of areas of the Dregovychi, Radymychi, Kryvychi of Smolensk, and the Siveryans settled in the cities by large groups. However, that reflects the situation of the period from the 11th c. to the 13th c. Unfortunately, the population of the time of foundation and the early periods of existence of Kyiv is not represented by anthropological materials. The Dnipro River region always was under the strong influence of the nomad peoples. Southern borders of Kyiv land were settled by nomad tribes who served Kyiv princes. However, they did not influence significantly the anthropological structure of population in the Ancient Rus period. Among groups representing the nomads from the Sarmatians to the mediaeval nomads when taken into intergroup analysis together with the Slavonic series, only a series from Yuryevo deviates toward the circle of the nomad populations. This series appears to be close to the series of the Alans related with the Northern Caucasus. Presence of originates from other groups of nomads (including the Pechenegs and the Cumans) at Ancient Rus burial grounds is hardly seen, it is only seen at the level of work with individual data. Perhaps, this is because the Alans, more then representatives of other nomad groups, were susceptible to Christianity and were buried at Christian cemeteries. The tendency to a moderate face profiling at nasomolar level in certain groups of the Dnipro River region was not always related with a nomad element. It has various roots including FinnoUgric, and can be related with natives of FinnoUgric or former FinnoUgric territories. 2011 Article Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології / Т.О. Рудич // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 22-32. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67503 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Рудич, Т.О.
Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології
Археологія
description Подано результати аналізу краніологічного матеріалу давньоруської доби з Правобережжя Середнього Подніпров’я.
format Article
author Рудич, Т.О.
author_facet Рудич, Т.О.
author_sort Рудич, Т.О.
title Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології
title_short Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології
title_full Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології
title_fullStr Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології
title_full_unstemmed Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології
title_sort населення правобережжя середнього подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67503
citation_txt Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології / Т.О. Рудич // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 22-32. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT rudičto naselennâpravoberežžâserednʹogopodníprovâdavnʹorusʹkoídobizamateríalamiantropologíí
first_indexed 2025-07-05T17:31:37Z
last_indexed 2025-07-05T17:31:37Z
_version_ 1836829059181445120
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 22 Антропологічні матеріали давньоруської доби з розкопок на Правобережжі Середньої Наддніп­ рянщини здавна викликали значний інтерес у дослідників, оскільки вони пов’язані з землями, котрі опинилися в центрі багатьох подій давньої історії та вважаються полянськими. Перша пуб­ Т.О. Рудич НАСЕЛЕННЯ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДОБИ ЗА МАТЕРІАЛАМИ АНТРОПОЛОГІЇ © Т.О. РУДИЧ, 2011 Подано результати аналізу краніологічного матеріалу давньоруської доби з Правобережжя Середнього Подніпров’я. К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, Середнє Подніпров’я, поляни, краніологія. лікація знахідок окремих давньоруських черепів з цієї території відноситься до 1879 р. та належить відомому російському досліднику О.П. Богдано­ ву. Надалі краніологічний матеріал з Середньо­ го Подніпров’я досліджували та публікували Г.Ф. Дебец, Г.П. Зіневич, Т.І. Алексеєва, В.Д. Дя­ ченко, П.М. Покас, О.Д. Козак і автор. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 23 Тричі робилися спроби узагальнити антро­ пологічний матеріал. Так, на початку 1970­х рр. Т.І. Алексеєва сформувала серію, що отримала назву збірної групи полян київських (назва умов­ на, оскільки серія включає черепи X—XIII ст.). До неї увійшли матеріали з могильників Ми­ колаївка та хут. Половецький, опубліковані Г.П. Зіневич (1967), а також з курганів на Кня­ жій горі, кургану біля Китаївської пустині, кур­ ганів біля с. Сагунівка, опрацьовані Т.І. Алексе­ євою. Досить обережно автор писала про певні відмінності між окремими групами, що склали збірну серію. Вона зауважила, що краніологічна серія з Княжої гори та Сагунівки, яка вирізня­ ється більшим черепним покажчиком та діаме­ тром вилиць, за поєднання мезокефалії та від­ носно широкого обличчя виявляє певну поді­ бність з населенням древлянських земель. Тим не менше, група з Княжої гори була включена до збірної серії полян київських, яка тривалий час репрезентувала сільське населення регіону. Дослідниця перша визначила місце збірної гру­ пи полян київських у колі східнослов’янських популяцій. Вона запропонувала класифікацію східнослов’янських серій, в основу якої покла­ ла черепний покажчик, ширину вилиць, носо­ вий покажчик і кут носа (Алексеева 1973). За цією класифікацією поляни київські були оха­ рактеризовані як такі, що відносяться до мезо­ кранного з середньошироким обличчям типу, котрий у східнослов’янському світі представля­ ли також збірні серії полян чернігівських і пере­ яславських (використовувалася племінна дифе­ ренціація за роботами Б.О. Рибакова). Але до­ слідниця все ж відзначила більший черепний покажчик мешканців земель полян київських порівняно з населенням Лівобережжя. Окремо були розглянуті матеріали, що пред­ ставляли міське населення Київської землі: Ві­ тачева та Києва. Т.І. Алексеєва охарактеризувала населення міст як європеоїдне, суббрахікранне з середньошироким, добре профільованим об­ личчям. Дослідниця відзначила більшу ширину обличчя та більший черепний покажчик у киян порівняно з сільськими серіями регіону і по­ яснювала це зміною соціального середовища у зв’язку з переходом до міського життя. У 80­ті рр. П.М. Покас, виходячи з матеріа­ лів збірної серії Поросся, до якої включено че­ репи з могильників Яблунівка, Юр’їв, Мико­ лаївський та хут. Половецький, охарактеризу­ вав давньоруське населення згаданої території як європеоїдне та таке, що належить до східно­ середземноморського антропологічного типу (Орлов, Моця, Покас 1985). У 90­ті роки з’явилася робота відомого укра­ їнського антрополога В.Д. Дяченка (1993). В історіографії вона стоїть дещо окремо. Автор, аналізуючи антропологічний матеріал давньо­ руської доби з Києва та Київщини, використав індивідуальну типологію і розділив черепи за сімома морфотипами: дунайським, дунайсько­ дніпровським, ладозько­дніпровським, полісь­ ким, індо­дніпровським, верхньоволзьким і степовим. Кожному з них антрополог спро­ бував знайти витоки у давніх культурах Євра­ зії. Строкатість антропологічного складу Киє­ ва та Київщини В.Д. Дяченко пояснював тим, що на цій території здавна зійшлися умовні межі трьох великих історико­етнографічних областей: південної степової східноіранської (або індо­іранської), північно­східної (урало­ палеоєвропеоїдної) та північно­західної (цен­ тральноєвропейської). Помірну мезокранію сумарної серії киян автор пояснював не тіль­ ки початком процесу брахікефалізації в місті, а й наявністю в популяції черепів поліського та степового типів, а дещо більший діаметр ви­ лиць городян — не так соціальними умовами в місті, а присутністю в добірці широколицих та низьколицих типів (поліського, степового, ладозько­дніпровського). На превеликий жаль, незначний обсяг стат­ ті не дав можливості вченому вдатися до шир­ шої аргументації, до того ж у період розпо­ всюдження методів багатомірної статисти­ ки використання індивідуальної типології в східноєвропейській антропологічній школі не дуже віталося. Це призвело до того, що ця ці­ кава робота не була оцінена належним чином. В останні десятиліття кількість антрополо­ гічного матеріалу давньоруської доби з Серед­ нього Подніпров’я значно зросла, збільшився обсяг інформації щодо груп, які представля­ ють синхронні та хронологічно близькі попу­ ляції слов’янського світу, а також сусідніх на­ родів. Тож на часі здійснення серйозного ана­ лізу антропологічного матеріалу давньоруської доби правобережжя Середнього Подніпров’я на декількох рівнях з використанням сучасних статистичних методів. Тут пропонується фрагмент великої робо­ ти, присвяченої населенню цього регіону дав­ ньоруської доби. Вважаємо за потрібне спо­ чатку розглянути краніологію давньорусько­ го населення Середнього Подніпров’я, перш за все, на тлі популяцій, які представляють слов’янський світ тієї епохи. На вирішення питань, пов’язаних з пошуками генетичних витоків населення конкретного регіону, кра­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 24 ще виходити вже після з’ясування позицій по­ пуляцій у системі синхронних та хронологічно близьких груп. До аналізу залучені всі опубліковані кра­ ніологічні серії з території Правобережжя Се­ реднього Придніпров’я, опубліковані Г.Ф. Де­ бецом, Г.П. Зіневич, Т.І. Алексеєвою, П.М. По­ касом, В.Д. Дяченком, О.Д. Козак і автором. Групи представляють могильники Миколаїв­ ський, хут. Половецький, Княжа Гора—Сагу­ нівка, Бучак, Григорівка, Яблунівка, Монасти­ рок, Юр’їв, Ягнятин, Вітачев і Київ (дві групи). Вперше для цієї території та цього хронологіч­ ного зрізу паралельно аналізуються чоловічі та жіночі серії. До цього інформація про жіночі черепи навіть не завжди подавалася в роботах, а міжгрупові порівняння базувалися виключно на чоловічих кістяках. Але дослідження остан­ нього часу показали, що нехтування такою важливою групою матеріалів як жіночі кістяки може призвести до істотного викривлення за­ гальної картини. Популяції давньоруської доби Середнього Придніпров’я (Правобережжя), яких до аналі­ зу залучено 12, демонструють суттєвий розмах міжгрупових варіацій ознак. У низці випадків групи потрапляють до різних категорій розмі­ рів (за рубрикаціями Г.Ф. Дебеца), а різниця при порівнянні середніх розмірів серій є ста­ тистично достовірною. Значний розмах варіа­ цій демонструють і чоловічі, і жіночі популяції (табл. 1). В окремих випадках специфічність серед­ ніх розмірів серії може бути зумовлена неве­ ликою кількістю спостережень. Але навіть при вилученні таких випадків з розмаху варіацій загальна картина лишається строкатою. Ха­ рактеристики середніх розмірів ознак та по­ кажчиків у деяких популяціях нашого регіону взагалі виходять за межі міжгрупових варіацій східнослов’янських груп. Це змушує розши­ рити коло серій, які будуть залучені для по­ рівняльного аналізу. Східні слов’яни займали та займають значні території, але багато пи­ тань, що пов’язані з їхнім етногенезом, розсе­ ленням і окремими міграціями не можна вирі­ шувати без залучення популяцій із західно­ та південнослов’янських груп. Тож для початку розглянемо середньодніп­ ровські групи давньоруської доби в іншому мас­ штабі, в ширшому колі хронологічно близьких слов’янських серій. Чоловіки. До міжгрупового аналізу залучено 72 серії чоловічих черепів. Паралельно вико­ ристовувалося кілька методів багатомірної ста­ тистики (пакет програм Systat). Для ілюстрації подано один з варіантів факторизації методом головних компонент (МГФ). Серії порівнювалися за такими ознаками: черепний покажчик, висота черепа, ширина та висота обличчя, орбітний та носовий покажчи­ ки. Те, що носовий та орбітний покажчики чіт­ кіше диференціюють східних, західних та пів­ денних слов’ян, ніж лінійні ознаки, відзначала свого часу М.С. Великанова (1975, с. 101). Збірні групи X—XIII ст. репрезентують збір­ ні серії з території племен: полян переяслав­ ських, дреговичів, кривичів ярославських, ко­ стромських, смоленських, тверських, воло­ димирських, в’ятичів, словен новгородських, радимичів і сіверян (Алексеева 1973), древлян і волинян (Рудич 2003), тиверців (Великано­ ва 1975); населення міст Києва, Любеча, Ві­ тачева, Смоленська, Старої Рязані (Алексеева Таблиця 1. Розмах міжгрупових варіацій розмірів і покажчиків черепа з могильників Середнього Подніпров’я (Правобережжя) Ознаки Чоловічі серії Жіночі серії міn мах міn мах 1. Поздовжній діаметр 180,4 193,5 171,5 179,0 8. Поперечний діаметр 133,8 140,8 132,7 138,8 17. Висотний діаметр (ba—b) 133,8 144,0 125,2 130,2 45. Ширина вилиць 129,6 135,0 120,3 126,7 48. Висота обличчя 67,3 71,2 62,9 66,7 77. Назомалярний кут 132,5 141,6 138,8 142,6 Zm. Зигомаксилярний кут 124,5 129,4 124,0 129,9 75.1. Кут носових кісток 24,6 32,8 22,3 26,5 Покажчики: 8:1. Черепний 71,9 77,5 75,8 78,9 52:51. Орбітний 76,3 80,6 76,7 83,9 54:55. Носовий 45,7 52,3 48,5 52,8 ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 25 1973), Василева (Великанова 1975), Галича (Ру­ дич 1998), Возвягеля (Рудич 2003), Старої Ла­ доги (Санкина, Козинцев 1995), Переяслава­ Хмельницького (Рудич 2007), Новогрудка (Саливон 1971); окремих могильників — Мико­ лаївського, хут. Половецького (Зиневич 1967), курганного і ґрунтового могильників Зелений Гай (Покас 1987), Юр’єва, Монастирка, Липо­ вого (Покас 1988), Камінного (Дяченко, По­ кас, Сухобоков 1984), Ягнятина (Дебец 1948), Бучака, Григорівки (Козак 2000), Княжої Гори (Алексеева 1973), могильника по вул. К. Па­ торжинського у Києві (Рудич 2005). Були залу­ чені також збірні серії з дружинних і сільських могильників Середнього Подесення та Черні­ гова (Покас 1988а). У запропонованому варіан­ ті аналізу західних та південних слов’ян пред­ ставляють 29 серій, інформація про які пода­ на у зводі І. Швидецької (Rosing, Schwidetzky 1981, р. 212—214, № 66—70; 106—129.) Після факторизації кореляційної матриці виділилося два фактори, в котрих власна вага вища за 1,0 і котрі в оберненому вигляді трак­ туються як головні компоненти. Всі головні фактори описують 55,8 % загальної різнома­ нітності сукупності (табл. 2). За першим фактором найбільші додатні на­ вантаження несуть діаметр вилиць і висота че­ репа, а найбільші від’ємні — черепний покаж­ чик (28,3 % загальної мінливості). За другим фактором (27,5 % загальної мінливості) най­ більші навантаження несуть висота обличчя та орбіт, а від’ємні — ширина носа. За значенням факторів для окремих краніо­ логічних серій давньоруської доби вони були вписані у простір двох головних факторів по­ ліморфізму (рис. 1). Серії, що репрезентують населення Право­ бережжя Подніпров’я, розсипані по всьому факторному полю, яскраво демонструють різ­ ний напрям зв’язків і подібність до різних груп слов’янського світу. Ціла низка груп, що пред­ ставляють, головним чином, сільське населен­ ня регіону, опинилася в тій половині фактор­ ного поля, де сконцентровані серії, для котрих типове, перш за все, вужче обличчя, нижча че­ репна коробка та більший черепний покажчик (ознаки, які несуть максимальні навантаження на фактор 1). Своєю чергою, більш вузьколи­ Таблиця 2. Власні числа головних факторів та їхнє навантаження на ознаки (чоловічі серії) № за Март. Необернені фактори Обернені фактори А1 А2 V1 V2 45. +0,766 +0,250 +0,771 +0,234 48. +0,725 –0,433 +0,346 +0,770 17. +0,630 +0,374 +0,731 +0,055 54:55. –0,401 +0,713 +0,080 –0,814 52:51. –0,077 –0,709 –0,469 +0,537 8:1. –0,261 –0,451 –0,472 +0,220 І 1,744 1,605 1,698 1,651 % 29,072 26,744 28,307 27,509 Рис. 1. Краніологічна диференціація чоловічих слов’янських серій давньоруської доби (за результата­ ми факторного аналізу, МГК): 1 — Бранешти; 2 — Ва­ силів; 3 — Київ; 4 — могильник Миколаївський; 5 — хут. Половецький; 6 — Княжа Гора; 7 — Григорівка; 8 — Бучак; 9 — Липове; 10 — Зелений Гай (кургани); 11 — Монастирок; 12 — Яблунівка; 13 — Юр’їв; 14 — Камінне; 15 — поляни переяславскі; 16 — сіверяни; 17 — радимичі; 18 — дреговичі західні; 19 — дрегови­ чі східні; 20 — в’ятичі; 21 — кривичі смоленські; 22 — кривичі тверські; 23 — кривичі ярославські; 24 — кри­ вичі костромські; 25 — кривичі володимирські; 26 — словени новгородські; 27 — древляни; 28 — Вітачев; 29 — Чернігів; 30 — дружинні могильники Подесення; 31 — Київ; 32 — Переяслав­Хмельницький; 33 — Ста­ ра Рязань; 34 — Любеч; 35 — Смоленськ; 36 — Галич; 37 — Возвягель; 38 — сільські могильники Подесення; 39 — Зелений Гай (ґрунтовий могильник); 40 — Ново­ грудок; 41 — волиняни; 42 — Стара Ладога; 43 — Ягня­ тин: 44—72 — серії південних та західних слов’ян (за: Rosing, Schwidetzky 1981) ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 26 ці мезокранні та мезодоліхокранні добірки зі слов’янського світу за ознаками, які несуть на­ вантаження на фактор 2, теж диференціюють­ ся. Більш вузьконосі, високолиці та високо­ орбітні групи представлені, головним чином, західнослов’янським світом. Більш широконосі, низьколиці та низько ­ орбітні серії — це, головним чином, східно­ слов’янські групи кривичів східних територій. Що стосується мезокранного середньолицьо­ го з тенденцією до вузьколицьості населення Правобережжя Дніпра, то воно виявляє близь­ кість, передусім, до груп західнослов’янського світу, особливо території Словаччини, част­ ково Чехії та Польщі. Власне кажучи, групи з сільських могильників земель полян київ­ ських, Монастирка та Вітачева розташовували­ ся з західнослов’янськими популяціями впере­ міш. У бік східного кривичського масиву відхи­ ляються групи з хут. Половецького та Києва (за матеріалами Т.І. Алексеєвої). Від селян полян­ ського регіону ця група з киян відрізняється, передусім, нижчим обличчям та ширшим но­ сом, що й наближає її статистично до кривичів. Ще одна серія з Києва (Рудич 2005), яка харак­ теризується доліхокранією з високою черепною коробкою, виявляє максимальну статистичну подібність до дреговичів та сіверян. Дві добірки з території Правобережжя вия­ вилися прикордонними для всього слов’ян сь­ кого світу. Це доліхокранна з довгою та висо­ кою черепною коробкою та широким облич­ чям група з Ягнятина. Добірка невелика, і, можливо, через це доліхокранний широколи­ ций морфотип, характерний для волинських і древлянських територій, представлений у ній у дещо загостреному вигляді. Він зближується з балтськими популяціями, коли ті долучають­ ся до аналізу. Другою рамочною серією є населення Юр’є­ ва. Воно дистанціюється від головного полян­ ського масиву завдяки високим обличчю, орбі­ там та дуже вузькому носу. Ці досить чітко ви­ ражені ознаки змушують шукати аналогії для юр’ївців за межами слов’янського світу. Результати кластерного аналізу (ієрархічна процедура, відстань Евкліда, метод Word) ви­ явилися близькими. Жінки. Щоб чітко з’ясувати антропологічну ситуацію в регіоні, звернемося до порівняль­ ного аналізу не тільки чоловічих, але й жіно­ чих серій. Чоловічі групи вважаються більш мобільними, вони є, як думають, кращим ма­ теріалом для вивчення міграційних процесів, а жіночі — надійніше характеризують тип суб­ стратного населення та виявляються кращим джерелом для вивчення автохтонних ліній. До міжгрупового аналізу залучено 44 серії жіночих черепів. Збірні групи X—XIII ст. ре­ презентують збірні серії з території племен: полян переяславських, дреговичів, кривичів ярославських, костромських, смоленських, тверських, володимирських, в’ятичів, словен новгородських, радимичів, сіверян (Алексее­ ва 1973), тиверців (Великанова 1975), населен­ ня Возвягеля (Рудич 2003), Чернігова, Любеча, Вітачева (Алексеева 1973), Галича (Рудич 1998), могильника Переяслава­Хмельницького (Ру­ дич 2007), окремих могильників — Миколаїв­ ського, хут. Половецького (Зиневич 1967), Зе­ леного Гаю (Покас 1987), Камінного (Дяченко, Покас, Сухобоков 1984), Бучака, Григорівки (Козак 2000), Княжої Гори (Алексеева 1973), могильника по вул. К. Паторжинського у Ки­ єві (Рудич 2005), збірна населення сільських могильників Середнього Подесення, дружин­ них некрополів Подесення і Чернігова (Покас 1988а). З території розселення західних та пів­ денних слов’ян представлені збірні групи, які отримали назву племінних об’єднань. Це збір­ ні жіночі серії полян польських, віслян, помо­ рян, ободритів, лужичан, чехів, три групи сло­ ваків, хорвати, болгари Центральної Болгарії та міст Варна і Плевен (Алексеева 1973) Таблиця 3. Власні числа головних факторів та їхні навантаження на ознаки (жіночі серії) № за Март. Необернені фактори Обернені фактори А1 А2 V1 V2 45 +0,784 +0,263 +0,632 +0,534 52:51. –0,706 +0,206 –0,732 –0,068 54:55. +0,669 –0,602 +0,844 –0,313 48 +0,250 +0,833 –0,074 +0,866 8:1. +0,288 +0,516 +0,077 +0,586 17 +0,288 –0,049 +0,294 +0,064 І 1,794 1,436 1,746 1,485 % 29,906 23,941 29,097 24,750 ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 27 Серії порівнювалися за такими ознаками: черепний покажчик, висота черепа, ширина і висота обличчя, орбітний і носовий покаж­ чики. Після факторизації кореляційної матриці виділилося два фактори, в котрих власна вага вища за 1,0 і котрі в оберненому вигляді трак­ туються як головні компоненти. Всі головні фактори описують 53,9 % загальної різнома­ нітності сукупності (табл 3). За першим фактором найбільші додатні на­ вантаження несуть носовий покажчик і діа­ метр вилиць, а найбільші від’ємні — орбітний покажчик (29,1 % загальної мінливості). За другим фактором (24,7 % загальної мінливос­ ті) найбільші додатні навантаження несуть ви­ сота обличчя та черепний покажчик. За значенням факторів для окремих краніо­ логічних серій давньоруської доби вони вписа­ ні в простір двох головних факторів полімор­ фізму (рис. 2). Жіночі серії, які представляють Правобе­ режжя Середнього Придніпров’я, здебільшо­ го розташувалися в тій половині факторного поля, де концентруються серії з вужчим облич­ чям і носом, не такою високою черепною ко­ робкою, але з більш високими орбітами. Правобережні придніпровські серії, які представляють, головним чином, сільські мо­ гильники регіону, розташувалися впереміш з групами західних та південних слов’ян. Вони виявляють статистичну та морфологічну подіб­ ність до жіночих черепів Словаччини та Чехії. Поєднання мезокранії з тенденцією до вузь­ колицьості характерні для східнослов’янських серій полянок київських, але в зоні розселення західних та південних слов’ян ці ознаки харак­ теризують цілу низку жіночих добірок з тери­ торії Словаччини, Чехії, Болгарії, ареалу роз­ селення поморян і ободритів. Цікаво зауважи­ ти, що в коло вузьколицих форм не увійшли, на відміну від чоловіків тих земель, жінки схід­ них кривичських земель. Це свідчить про зна­ чно пізнішу появу вузьколицих форм на схід­ нокривичській території. Дві групи правобережних полянських зе­ мель опинилися в секторі, де локалізуються серії, що характеризуються більшою шириною обличчя, менше високими орбітами та більшим черепним покажчиком. Ці групи представля­ ють городянок з Вітачева та Києва (Алексее­ ва 1973). Свого часу Т.І. Алексеєва відзначала, що городяни відрізняються від довколишнього сільського населення більшим черепним по­ кажчиком та діаметром вилиць і була схильна пояснювати це, в першу чергу, зміною соціаль­ них умов. Можливо, що саме ці причини і за­ безпечили особливу позицію вітачевської та ки­ ївської жіночих добірок. Але в будь­якому разі обидві ці групи потребують детального аналізу на внутрішньогруповому рівні. Близьку картину дають результати кластер­ ного аналізу могильників (ієрархічна процеду­ ра, відстані Евкліда, метод Word). Підсумуємо результати міжгрупового ана­ лізу. Антропологічний склад населення Серед­ нього Подніпров’я виявляється одним з най­ більше неоднорідних у межах слов’янського світу. Найцікавішим і важливим є те, що ме­ зокранне мезоморфне з тенденцією до вузь­ колицьості населення сільських могильників придніпровських правобережних територій (полян київських) виявляє найбільшу статис­ тичну та морфологічну подібність до групи за­ хідних та південних слов’ян (Словаччина, час­ тина груп Польщі, окремі групи Чехії та Болга­ рії). Зауважимо, що цю подібність демонструє Рис. 2. Краніологічна диференціація жіночих слов’ян­ ских серій давньоруської доби (за результатами фак­ торного анализу, МГК): 1 — Бранешти; 2 — Возвягель; 3 — Галич; 4 — Київ (за: Алексеева 1973); 5 — Любеч; 6 — в’ятичі; 7 — Вітачев; 8 — кривичі смоленські; 9 — кривичі тверські; 10 — кривичі ярославські; 11 — кри­ вичі костромські;12 — кривичі володимирські; 13 — дреговичі; 14 — радимичі;15 — словени новгородські; 16 — Переяслав­Хмельницький (за: Рудич 2007); 17 — Київ (за: Рудич 2005); 18 — Княжа Гора; 19 — Григорів­ ка; 20 — поляни переяславські; 21 — сіверяни; 22 — мо­ гильник Миколаївський; 23 — хут. Половецький; 24 — Камінне; 25 — Зелений Гай; 26 — Бучак: 27 — поляни польські; 28 — вісляни; 29 — чехи; 30 — моравці; 31 — словаки 1; 32 — словаки 2; 33 — словаки 3; 34 — обо­ дрити; 35 — поморяни; 36 — лужичани; 37 — хорвати; 38 — болгари; 39 — Плевна; 40 — Варна; 41 — сільські могильники Подесення; 42 — дружинні могильники Подесення; 43 — Чернігів; 44 — Стара Ладога ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 28 і чоловіча, і жіноча частина населення полян­ ських земель. У випадку з могильником Миколаївка, де фіксується наявність кераміки, яку можна пов’язати з західнослов’янськими традиціями, то окремі археологи вважають, що поховані в ньому люди були виведені як полонені з ляш­ ських земель за часів Ярослава Мудрого. Але зрозуміло, що домінування в регіоні мезокран­ ного середньолицього з тенденцією до вузько­ лицьості морфотипу, який забезпечує групам правобережних полянських земель західний вектор зв’язків, не можна пояснити виключно присутністю полонених з західних територій. Морфотип характеризує, як вже наголошува­ лося, і чоловічі, і жіночі серії правобережного Придніпров’я. Тож зв’язки мають давніше ко­ ріння, але це тема окремого дослідження. Можна далі акцентувати увагу на тому, що полянський морфологічний комплекс ознак стоїть дещо осторонь серед популяцій східнослов’янського світу. Але перспективні­ шим видається розглядати полянські землі як місце найсхіднішої локалізації мезокранного середньолицього комплексу, який характер­ ний для цілої низки слов’янських груп Серед­ ньої Європи. Треба відзначити, що присутність одних і тих самих морфологічних типів на мо­ гильниках східних і західних слов’ян відзнача­ ли свого часу відомі антропологи І. Швидець­ ка (1938) і Т.О. Трофимова (1948). Чи була полянська територія своєрідним східним анклавом для цього морфокомплек­ су? Питання дуже спірне. Території, які лежать на північний захід, захід та південний захід від полянських, вважають такими, що належа­ ли древлянам, волинянам, тиверцям і уличам, себто популяціям, для котрих характерні шир­ ші обличчя та масивність черепа. Принаймні це знайдемо у будь­якому підручнику з антро­ пології. Але давайте уважніше придивимося, на якому матеріалі ґрунтуються ці погляди. Могильники, що дали антропологічні се­ рії древлян і волинян, займають доволі вузь­ ку смугу в північних районах України. Але це достатньо представницькі добірки з розкопок курганів у межиріччі Тетерева та Ужа (східна група), Тур’ї та Горині (західна група). Стосов­ но тиверців і уличів, то тут справа значно гір­ ша, бо вони представлені лише одним могиль­ ником Бранешти у Молдові. Населення, по­ ховане на цьому могильнику, його дослідниця М.С. Великанова вважала вихідцями з північ­ ніших древлянсько­волинських територій (Ве­ ликанова 1975). Тобто, реальна антропологіч­ на картина така: на захід від Поросся до мо­ гильників Бранешти та Галич (Прикарпаття) простяглася на сотні кілометрів територія, не представлена антропологічним матеріалом. Теоретично ми можемо уявити, що насе­ лення давньоруської доби цих територій було представлене виключно широколицими ме­ зокранними та доліхокранними популяціями. Але так само можна думати, що широколи­ ці популяції на цій території могли прожива­ ти поміж мезокранних середньолицьових груп. Обидва варіанти однаково гіпотетичні. Так, у княжому Галичі фіксуються і широколиці, і се­ редньолиці (з тенденцією до вузьколицьості) морфотипи (Рудич 1998). Але реальну картину ми можемо отримати тільки з появою нового матеріалу з названих земель. Нині складається враження, що у формуван­ ні населення придніпровських правобережних земель вихідці з древлянських і волинських те­ риторій помітної ролі не відіграли, хоча древ­ ляни були найближчими сусідами. Так, масив­ ні доліхокранні та мезокранні відносно широ­ колиці морфотипи, типові для древлянських і волинських популяцій, фіксуються в Серед­ ньому Придніпров’ї, але, головним чином, за внутрішньогруповим аналізом. На рівні серед­ ніх їхня присутність відчутна в групі з Княжої Гори, що відзначала й Т.І. Алексеєва (1973). Доліхокранія в поєднанні з широколицістю (в слов’янскому масштабі) характеризує групу з Ягнятина (Дебец 1948). Т.І. Алексеєва включи­ ла могильник до східної групи древлян. Його антропологічному типу, як і низці інших кур­ ганних могильників з похованнями в ямі, до­ слідниця знаходила аналогії в некрополях лат­ галів (Алексеева 1973, с. 55). Могильник Яг­ нятин територіально відноситься до Поросся, але, ймовірніше, він належав вихідцям з древ­ лянських та волинських земель. При здійсненні міжгрупового аналізу з за­ лученням хронологічно близьких балтських груп ягнятинська добірка взагалі істотно від­ хиляється в бік балтів, але підкреслимо, що се­ рія незначна. Можливо, процеси слов’янізації балтського населення проходили різними тем­ пами на різних територіях. Але в будь­якому разі присутність широко­ лицього компонента, типового для древлян­ ських та волинських територій, на полянських землях незначна. Літописи донесли відгомін давніх полянсько­древлянських конфліктів, але це стосувалося іншого часу. Тим не менше, в ХІ—ХІІІ ст. були якісь причини, що гальму­ вали інфільтрацію вихідців з древлянського се­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 29 редовища на землі, що колись належали поля­ нам. Ситуація зміниться лише в післямонголь­ ську добу, коли в Середнє Придніпров’я рине потік переселенців з древлянсько­волинських територій. Зв’язки з різними східнослов’янськими зем­ лями, що простягалися північніше та східніше полянських територій, фіксуються, головним чином, за матеріалами міст, а точніше Києва. Вихідці з зони розселення дреговичів, радими­ чів, смоленських кривичів і сіверян осідали тут доволі великими групами. Так, з п’яти відомих нині давньоруських серій з території Києва три належать, найвірогідніше, вихідцям з цих зе­ мель. Група таких переселенців була похована в Верхньому місті на могильнику по вул. Патор­ жинського недалеко від Софії Київської (Рудич 2005). Ще для однієї добірки з Верхнього міста характерне поєднання доліхокранної довгої та високої черепної коробки з середньошироким обличчям (Козак, Потєхіна 2003). Доліхокран­ ні з середньою шириною обличчя форми домі­ нують на давньоруському кладовищі на Щека­ виці. Малий черепний покажчик похованого на цьому могильнику населення був зафіксований та викликав велику зацікавленість В.Д. Дячен­ ка, який опрацьовував цю серію. Зараз ці мате­ ріали досліджені О.Д. Козак (Козак 2010). До­ ліхокранією, але не такою виразною, позначена серія ХІІІ ст. з Києво­Печерської лаври (Дячен­ ко 1993). Черепний покажчик в перших трьох назва­ них серіях (71.9, 73.1 і 73.6) істотно менший ніж у будь­якій сільській популяції регіону. Скла­ дається враження, що населення Києва попо­ внювалося переважно за рахунок вихідців з ін­ ших, віддалених територій. Київ був значним політичним, торговим і ре­ лігійним центром, що робило його привабливим для вихідців з доволі далеких земель. Про це свід­ чать писемні джерела та археологічні дані. На превеликий жаль, ми не маємо в розпоряджен­ ні антропологічного матеріалу, який представ­ ляє час формування та ранній період існування нашого міста. В серіях, якими ми оперуємо, до­ мінують матеріали кінця ХІ — початку ХІІІ ст., часів феодальної роздробленості. Певну роль у формуванні населення міста відіграло, можливо, й те, що Київ не став спадком однієї княжої сім’ї. За складної системи успадкування київсько­ го столу кожному, хто на нього сідав, можливо, комфортніше було прибути в місто з групою лю­ дей, чия відданість не викликала сумнівів. Давньоруський Київ, на жаль, не є ідеаль­ ною пам’яткою для вивчення впливів змін со­ ціального середовища на популяцію. Для того, щоб відстежити хоча б процеси брахікефалі­ зації міських мешканців, укрупнення кістяків тощо, необхідна біологічна спорідненість на­ селення, а також наявність вузько датованих могильників. Нині про більший черепний діа­ метр городян порівняно з селянами можна го­ ворити лише за матеріалами однієї збірної серії киян, яку опублікувала Т.І. Алексеєва (1973). До неї увійшли черепи з розкопок В.Б. Анто­ новича 1879 р., Д.Я. Самоквасова 1878 р., але домінують матеріали з розкопок Т.В. Кибаль­ чича 1878 р. Локалізація могильника, який дав найбільшу кількість черепів для серії, не зовсім чітка, але, ймовірно, він належав посадсько­ му населенню. Можливо, посадське населен­ ня було стабільнішим, аніж населення Верх­ нього міста, у зв’язку з чим процес збільшення черепного покажчика та діаметра вилиць був помітнішим. Але ця тема потребує подальшої розробки. Придніпров’я завжди знаходилось у сфе­ рі потужних впливів кочовиків. У давньорусь­ кий період південне порубіжжя Київської зем­ лі населяли кочові племена, що перебували на службі в київських князів — берендеї, торки, половці, печеніги та інші. Літопис згадує кочо­ вий союз Чорних клобуків, які розміщалися в містах та фортецях уздовж Поросся. В Юр’єві, з котрого походить одна з антропологічних се­ рій, опублікованих П.М. Покасом, знаходила­ ся єпископська кафедра. Це, очевидно, було необхідно для розповсюдження ідей християн­ ства в зоні значної концентрації кочових груп «наших поганих». У різних варіантах міжгрупового аналізу слов’янських груп серія з Юр’єва виявляється пограничною, такою, що знаходиться на само­ му краї масиву слов’янських популяцій. Вона дійсно за лінійними розмірами, як відзначав П.М. Покас, вкладається в розмах мінливос­ ті східнослов’янських серій, але слід додати, що за лінійними розмірами вона чудово вкла­ дається і в розмах варіацій аланських серій. В той же час юр’ївці мають більш високе, осо­ бливо за покажчиком, обличчя та дуже вузь­ кий ніс, що не характерно для слов’янських популяцій. Серія відзначається також надто різким горизонтальним профілюванням об­ личчя. Ці риси і забезпечують юр’ївцям у між­ груповому аналізі, особливо при використан­ ні інформації про профілювання обличчя, міс­ це на межі слов’янських груп. За включення до міжгрупового аналізу разом зі слов’янськими популяціями серій, які представляють кочови­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 30 ків від сарматів до середньовіччя, юр’ївці чіт­ ко відходять до кола аланських популяцій, які пов’язані з Північним Кавказом. Присутність представників інших груп ко­ човиків (половців, печенігів) ледь помітна, го­ ловним чином, при роботі з індивідуальними даними, але істотно на антропологічний склад населення вони не вплинули. Відзначимо, що С.І. Круц ввела до наукового обігу серії печені­ гів, половців, а також кочовиків з невизначе­ ною племінною належністю з території Украї­ ни (Круц 2003). Для них характерні знач ні роз­ міри обличчя та слабке горизонтальне його профілювання, вони належать до монголоїд­ ної раси. За такого комплексу ознак вони до­ бре виділяються при внутрішньогруповому аналізі, якщо присутні в складі будь­якої євро­ пеоїдної групи. Послаблення горизонтального профілювання обличчя, але в поєднанні з ши­ роколицістю, характеризує також болгарську частину салтівської культури. Черепи з таким комплексом на могильниках давньоруської доби в Середньому Придніпров’ї трапляються, але кількість їх незначна. Можливо те, що на давньоруських могильни­ ках Середнього Придніпров’я краще фіксуєть­ ся присутність аланів, пов’язане з більшою від­ критістю представників аланських груп ідеям християнства та що вони могли бути поховані на християнських могильниках, про які йдеться. Тенденцію до помірного профілювання об­ личчя в окремих серіях Придніпров’я не завжди варто пов’язувати з монголоїдними впливами. Коли в 1960­ті рр. Г.П. Зіневич, оперуючи кількома черепами з дещо послабленим на на­ зомалярному рівні профілюванням обличчя, зі слабкішим виступом носа та нижчим переніс­ сям, писала про можливі монголоїдні домішки, то це відбивало рівень антропологічних знань того часу. Диференціюючі можливості кутових розмірів тільки починали використовуватися в краніології, а колекції черепів з поховань ко­ човиків ледь започатковувалися. Відтоді знач­ но збільшилася база даних і були вдосконале­ ні методи дослідження. Нині в антропології домінує думка, що послаблення горизонталь­ ного профілювання обличчя жодним чином не можна пов’язувати виключно з монголо­ їдністю, особливо коли ознаки не складають­ ся в монголоїдний комплекс. До цього питан­ ня неодноразово зверталися за останні десяти­ річчя російські колеги. Зрозуміло, що на їхніх територіях періодично виникає необхідність з’ясувати північне або східне походження по­ слабленого профілювання обличчя в окремих популяціях. Помірне профілювання обличчя на черепах з давньоруських могильників Середнього При­ дні пров’я, по­перше, здебільшого не складає­ ться в монголоїдний комплекс, тобто має інші ви токи. Воно може бути наслідком звичайної мінливості ознак або бути пов’язане з вихідця­ ми зі слов’янських земель, де малася давня фін­ ська підоснова. Про присутність у Подніпров’ї вихідців з фіно­угорських або колишніх фіно­ угорських земель є літописні згадки, фіксується це і за археологічними матеріалами (Моця 1993). Певне послаблення профілювання облич­ чя на черепах з Середнього Придніпров’я час­ то корелюється з більш вузьким обличчям на відміну від популяцій степовиків. Така ж ко­ реляція характерна для черняхівців західно­ го регіону. Мезо­доліхокранія в поєднанні з вужчим обличчям, слабше профільованим на назомалярному рівні, а також слабше випну­ тим носом характеризують один з двох про­ відних морфотипів населення Галича — сто­ лиці Галицько­Волинського князівства (Рудич 1998). Метрична інформація про профілюван­ ня обличчя в групах західних слов’ян відсутня. Але в східних прикордонних районах сусідньої Польщі в період середньовіччя провідним ан­ тропологічним типом польські колеги назива­ ють лапоноїдний, для якого не характерне різ­ ке профілювання (Kozak­Zychman 1996). Ми дозволили собі цей відступ, щоб під­ креслити необхідність виваженого підходу при інтерпретації окремих ознак антропологічного матеріалу. Присутність неслов’янського ком­ понента серед населення, похованого на мо­ гильниках Подніпров’я давньоруської доби, це інша надзвичайно цікава тема, що потребує окремого викладу. У підсумку зазначимо, що краніологічний ма­ те ріал з давньоруських могильників Право бе­ режжя Середнього Подніпров’я демонст рує багато векторність зв’язків. Для сільського насе­ лення домінують зв’язки з західно­ та півден но­ слов’янськими серіями. Присутність вихідців зі східнослов’янських земель, які лежать північні­ ше або східніше від полянських територій, чіт­ кіше фіксується за матеріалами міст. На могиль­ никах давньоруської доби регіону присутні та­ кож рештки людей, які генетично пов’язані з несло в’ян ськими популяціями, зокрема з кочо­ вим середовищем. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 31 Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян. — М., 1973. Великанова М.С. Палеоантропология Прутско­Днестровского междуречья. — М., 1975. Дебец Г.Ф. Палеоантропология СССР — М.; Л., 1948 (ТИЭ: Новая серия. — 14). Дяченко В.Д. Антропологічний склад населення Києва і його околиці у середньовіччя (ХІ—ХІІІ ст.) // Стародав­ ній Київ. Археологічні дослідження 1984—1989 рр. — К.,1993. — С. 151—167. Дяченко В.Д., Покас П.М, Сухобоков О.В. Древнерусское население Левобережной Украины (по материалам могильника у с. Каменное) // Антропологические данные о составе древнего населения на территории Украины. — К., 1984. — С. 4—26. Зиневич Г.П. Очерки палеоантропологии Украины. — К., 1967. Козак А.Д. Новые материалы из средневековых славянских могильников Поднепровья (Григоровка, Бучак) // Народы России: от прошлого к настоящему. Антропология. — М., 2000. — Ч. 2. — С. 243—260. Козак О.Д., Потєхіна І.Д. Мешканці «града Володимира» за даними антропології // Археологія. — 2003. — № 1. — С. 113—129. Козак О.Д. Кияни княжої доби. — К., 2010. Круц С.И. Антропологическая характеристика ногайцев // Материалы по изучению историко­культурного насле­ дия Северного Кавказа. Антропология ногайцев. — М., 2003. — 4. — С. 206—239. Моця О.П. Населення південно­руських земель ІХ—ХІІІ ст. (за матеріалами некрополів). — К., 1993. Орлов Р.С., Моця А.П., Покас П.М. Исследование летописного Юрьева на Роси и его окрестностей // Земли Юж­ ной Руси в ІХ—ХІІІ вв. — К., 1985 — С. 30—62. Покас П.М. До антропології середньовічного населення басейну р. Псел // Археологія. — 1987. — 58. — С. 94—98. Покас П.М. Антропологическая характеристика погребений // Славянские памятники у с. Монастырек на Сред­ нем Днепре. — К., 1988. — С. 136—138. Покас П.М. Средневековое население среднего Подесенья по данным антропологии // Чернигов и его округа в ІХ—ХІІІ вв. — К., 1988а. — С. 118. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення давнього Галича // Галич та Галицька земля. — К., 1998. — С. 119—124. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення північних районів України Х—ХІІІ ст. (правий берег Дніпра) // Vita antiqua. — К., 2003. — 5—6. — С. 202—214. Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з розкопок могильника давньоруської доби по вул. К. Паторжинського, 14 // Археологічні відкриття в Україні 2003—2004 рр. — К., 2005. — С. 420—424. Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з розкопок могильника на околиці м. Переяслава­Хмельницького // Архео­ логічні дослідження в Україні 2005—2007 рр. — К., 2007. — 9. — С. 52—54. Саливон И.И. Краніологічна характеристика середньовічного населення м. Новогрудка // Матеріали з антрополо­ гії України. — К., 1971. — 5. — С. 92—110. Санкина С.Л., Козинцев А.Г. Антропологическая характеристика серии скелетов из средневековых погребений Старой Ладоги // Антропология сегодня. — СПб., 1995. — 1. — С. 90—107. Трофимова Т.А. Краниологические данные к этногенезу западных славян // СЭ. — 1948. — № 2. — С. 39—61. Kozak­Zychman W. Charakterystyka antropologiczna ludnoszczny z młodszego okresu rzymskiego. — Lublin, 1996. Schwidetzky I. Rassenkunde der Altslaven. — Stuttgart, 1938. Rosing F., Schwidetzky I. Vergleichend­statistische Untersuchungen zur Antropologie des Hochmittelalters (1000— 1500 A.D.) // Homo. — Zurich, 1981. — Bd. 32. — H. 4. — S. 211—251. Надійшла 10.11.2009 Т.А. Рудич НАСЕЛЕНИЕ ПРАВОБЕРЕЖЬЯ СРЕДНЕГО ПОДНЕПРОВЬЯ ДРЕВНЕРУССКОГО ВРЕМЕНИ ПО МАТЕРИАЛАМ АНТРОПОЛОГИИ Рассмотрен краниологический материал из Правобережья Среднего Поднепровья на широком фоне славян­ ских серий. По результатам межгруппового анализа население этой территории является одним из наиболее не­ однородных в пределах славянского мира. Мезокранные среднелицые с тенденцией к узколицести формы, до­ минирующие в регионе и представляющие, главным образом, сельское население, демонстрируют наибольшее статистическое и морфологическое сходство, прежде всего, с группами Словакии, частью популяций Польши, отдельными группами Чехии и Болгарии. Это сходство демонстрирует как мужское, так и женское население по­ лянских земель. К сериям словацко­чешских территорий тяготеют также группы городища Монастырек и муж­ ское население г. Витачев. Полянские земли следует рассматривать как место наиболее восточной локализации мезокранного среднелицего комплекса, характерного для целого ряда славянских групп Средней Европы. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 32 На сегодня складывается впечатление, что в формировании населения приднепровских правобережных тер­ риторий не сыграли заметной роли выходцы из древлянских и волынских земель, хотя древляне были ближайши­ ми соседями полян. Массивные долихокранные и мезокранные относительно широколицые морфотипы, типич­ ные для территорий древлян и волынян, фиксируются в Приднепровье, главным образом, при внутригрупповом анализе. На уровне средних значений признаков древлянское присутствие ощутимо в группе с Княжьей Горы. Долихокрания в сочетании с широколицестю (в славянском масштабе) характеризует группу из Ягнятина. В лю­ бом случае, присутствие широколицего комплекса, характерного для древлянских территорий, на полянских зем­ лях незначительное. Связи с различными восточнославянскими землями, находящимися севернее и восточнее полянских, фиксируются, главным образом, на материалах городов, особенно Киева. Выходцы из зоны расселе­ ния дреговичей, радимичей, смоленских кривичей, северян оседали в городах большими группами. Однако это отражает ситуацию XI—XIII вв. К сожалению, население времени основания и ранних периодов существования Киева не представлено антропологическим материалом. Приднепровье всегда находилось в сфере сильных влияний кочевых народов. Южное порубежье Киевской земли населяли кочевые племена, пребывавшие на службе у киевских князей. Однако существенно на антропо­ логический состав населения древнерусского времени они не повлияли. При включении в межгрупповой анализ наряду со славянскими сериями групп, представляющих кочевников от сарматов до средневековья, лишь серия из Юрьева отходит к кругу кочевых популяций. Она выявляет близость с аланскими сериями, связанными с Се­ верным Кавказом. Наличие на древнерусских могильниках выходцев из других групп кочевников (в том числе печенегов и половцев) на антропологическом материале читается слабо, только на уровне работы с индивиду­ альными данными. Возможно, это связано с тем, что аланы более чем представители других кочевых групп были восприимчивы к идеям христианства, и их погребали на христианских могильниках. Тенденция к умеренному профилированию лица на назомалярном уровне в отдельных группах Приднепровья не всегда связана с кочевой составляющей. Она имеет разные истоки, в том числе финно­угорские, и может быть связана с выходцами из финно­угорских или бывших финно­угорских территорий. T.O. Rudych POPULATION OF THE DNIPRO RIVER RIGHT BANK MIDDLE REGION IN THE ANCIENT RUS PERIOD BASED ON ANTHROPOLOGICAL MATERIALS Craniological material from the Dnipro River middle region is viewed against a wide background of Slavonic series. Based on the results of a trans­group analysis, the population of this territory is one of the most heterogenous within Slavonic world. Mesocephalic middle­faced forms with a tendency toward narrow­faced forms, dominating in the region and representing mainly rural population, demonstrate most significant statistical and morphologic resemblance, first of all, with groups of Slovakia, part of the population of Poland, separate groups of Czechia and Bulgaria. This resemblance is demonstrated by both male and female population of lands of the Polyans. Groups from Monastyryok hill­fort and male habitants of Vytachiv are also close to the series from Slovakian and Czechian territories. Lands of the Polyans should be considered as a place of the most eastern localization of mesocephalic middle­faced complex peculiar for a series of the Slavonic groups of Central Europe. Today, it appears that natives of lands of the Drevlyans and the Volhynians had not played a significant role in forming the population of the Dnipro River right bank territories, although the Drevlyans were the nearest neighbours of the Polyans. Massive dolichocranic and mesocephalic relatively wide­faced morphological types typical for territories of the Drevlyans and the Volhynians are found in the Dnipro River region, mainly during the intra­group analysis. On the level of average magnitudes of features, presence of the Drevlyans is apparent in the group from Knyazha Hora. Dolichocrania, in conjunction with wide­faceness (in the Slavonic scale) characterises the group from Yahnyatyn. In any case, the presence of wide­faced complex, peculiar for the lands of the Drevlyans, is not significant on the lands of the Polyans. Relations with various Eastern Slavonic lands to the north and east from the lands of the Polyans are marked mainly by the materials of cities, especially of Kyiv. Natives of areas of the Dregovychi, Radymychi, Kryvychi of Smolensk, and the Siveryans settled in the cities by large groups. However, that reflects the situation of the period from the 11th c. to the 13th c. Unfortunately, the population of the time of foundation and the early periods of existence of Kyiv is not represented by anthropological materials. The Dnipro River region always was under the strong influence of the nomad peoples. Southern borders of Kyiv land were settled by nomad tribes who served Kyiv princes. However, they did not influence significantly the anthropological structure of population in the Ancient Rus period. Among groups representing the nomads from the Sarmatians to the mediaeval nomads when taken into inter­group analysis together with the Slavonic series, only a series from Yuryevo deviates toward the circle of the nomad populations. This series appears to be close to the series of the Alans related with the Northern Caucasus. Presence of originates from other groups of nomads (including the Pechenegs and the Cumans) at Ancient Rus burial grounds is hardly seen, it is only seen at the level of work with individual data. Perhaps, this is because the Alans, more then representatives of other nomad groups, were susceptible to Christianity and were buried at Christian cemeteries. The tendency to a moderate face profiling at nasomolar level in certain groups of the Dnipro River region was not always related with a nomad element. It has various roots including Finno­Ugric, and can be related with natives of Finno­Ugric or former Finno­Ugric territories.

Схожі ресурси