Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)

Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)

На ґрунті іконографічних джерел розглядається спорядження англійської армії в роки Столітньої війни, простежується його еволюція та встановлюються особливості обладунку воїнів різних родів військ. Підкреслюється роль артилерії при облозі укріплень....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Купченко-Гринчук, О.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67537
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453) / О.М. Купченко-Гринчук // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 72-81. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67537
record_format dspace
spelling irk-123456789-675372014-10-21T22:25:05Z Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453) Купченко-Гринчук, О.М. Статті На ґрунті іконографічних джерел розглядається спорядження англійської армії в роки Столітньої війни, простежується його еволюція та встановлюються особливості обладунку воїнів різних родів військ. Підкреслюється роль артилерії при облозі укріплень. На основании иконографических материалов (рыцарских надгробий и миниатюр) рассматривается вооружение и снаряжение английских войск, их эволюция на протяжении конфликта. Основу средневековых армий любой страны Западной Европы составляли рыцари. Англия не была исключением. Based on iconographic materials (knights’ gravestones and miniatures), armament and equipment of English forces and their evolution over the conflict are considered. Knights presented the base of mediaeval armies of any Western European country. England was not an exception. 2011 Article Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453) / О.М. Купченко-Гринчук // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 72-81. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67537 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Купченко-Гринчук, О.М.
Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)
Археологія
description На ґрунті іконографічних джерел розглядається спорядження англійської армії в роки Столітньої війни, простежується його еволюція та встановлюються особливості обладунку воїнів різних родів військ. Підкреслюється роль артилерії при облозі укріплень.
format Article
author Купченко-Гринчук, О.М.
author_facet Купченко-Гринчук, О.М.
author_sort Купченко-Гринчук, О.М.
title Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)
title_short Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)
title_full Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)
title_fullStr Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)
title_full_unstemmed Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453)
title_sort спорядження англійської армії в роки столітньої війни (1337-1453)
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67537
citation_txt Спорядження англійської армії в роки Столітньої війни (1337-1453) / О.М. Купченко-Гринчук // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 72-81. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT kupčenkogrinčukom sporâdžennâanglíjsʹkoíarmíívrokistolítnʹoívíjni13371453
first_indexed 2025-07-05T17:33:00Z
last_indexed 2025-07-05T17:33:00Z
_version_ 1836829146484834304
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 72 серия наиболее близка к материалам могильников из окрестностей Переяслава­Хмельницкого и в равной степени — к городским сериям, которые представляют население Любеча и Новогрудки. Можно предположить, что мужчины из указанных городов поочередно несли службу в каждом из пунктов назначения, а к ним из сельской местности рекру­ тировались новобранцы, которые проживали неподалеку от хут. Зеленый Гай и окрестных сел. По данным межгруппового анализа, женское население черниговского Передгородья по матрице кластери­ зации межгрупповых корреляций и канонического анализа тяготеет к двум сельским группам: сборной серии с территории Черниговщины и северянок, также к хут. Зеленый Гай, а при привлечении остальных славянских групп древнерусской эпохи — к женскому населению Переяслава­Хмельницкого и сборной северянской серии из грунтовых могильников. Нужно сказать, что и мужская, и женская серии Передгородья близки к сборной севе­ рянской серии и могильнику у Переяслава­Хмельницкого. Из этого следует, что у них действительно есть общий компонент, близкий к указанным группам. Также можно отметить, что другие компоненты разные, у женщин — близкий к полянкам черниговским, а у мужчин — к Любечу. Yu.V. Dolzhenko POPULATION OF CHERNIHIV ANNALISTIC PEREDHORODDYA OF THE 11th—13th CENTURIES BY CRANIOLOGICAL DATA Anthropological structure of population of Chernihiv Peredhoroddya («Suburb») mentioned in the chronicle of 1152 as one of regions of big Posad (trading quarter) is analyzed by the materials of excavations since 1986 till 2009. According to the data of intra­group analysis, urban male population of Chernihiv from Peredhoroddya was apparently tightly related to the Siveryans, an Ancient Rus tribe, which is especially well demonstrated by canonical analysis. Chernihiv male groups show more significant similarity then female series; the series under the study is the closest to the materials from the burial grounds in suburbs of Pereyaslav­Khmelnytskyi, and at the same degree is close to urban series representing population of Lyubech and Novohrudka. It is possible to suppose that men from these cities served alternately in each of destination stations and that they were supplemented by recruits living not far from Zelenyi Hai hamlet and neighbouring villages. Based on the data of intra­group analysis, female population of Peredhoroddya in Chernihiv according to matrix of clasterization of intra­group correlations and canonical analysis is close to the two rural groups: to the combined series from the territory of Chernihiv region and of the Siveryans, and also to Zelenyi Hai hamlet; and when other Slavonic groups of Ancient Rus period are considered they are close to the female population of Pereyaslav­Khmelnytskyi a combined Slavonic series from the burial grounds. It should be noted that both male, and female series of Peredhoroddya are close to a combined series of the Siveryans and to the burial ground near Pereyaslav­Khmelnytskyi. Consequently, they have indeed common component close to the groups mentioned. It is also should be noted that other components are different: in female series it is close to the Polyans of Chernihiv, while in male series it is close to Lyubech. Питання спорядження англійської армії в роки Столітньої війни у вітчизняній та зарубіжній істо­ ріографії хоча й розглядалося, але вивчене недо­ статньо. Головним чином привертали увагу про­ блеми, пов’язані з історією лицарства та військо­ © О.М. КУПЧЕНКО­ГРИНЧУК, 2011 СПОРЯДЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ АРМІЇ В РОКИ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ (1337—1453) О.М. Купченко­Гринчук На ґрунті іконографічних джерел розглядається спорядження англійської армії в роки Столітньої війни, простежу­ ється його еволюція та встановлюються особливості обладунку воїнів різних родів військ. Підкреслюється роль арти­ лерії при облозі укріплень. К л ю ч о в і с л о в а: Англія, Столітня війна, обладунок, спорядження, лицар, піхотинець, лучник, зброя, метальні машини. вого мистецтва (Контамин 2001; Gravett 2002). Що стосується праць зброєзнавчого характеру, то в них подано загальні процеси еволюції обладун­ ку та спорядження по всій Європі (Бехайм 1995; Окшотт 2004). Проблема спорядження важлива, оскільки поряд з іншими чинниками (спішуван­ ня лицарів, уміле командування) оснащення ан­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 73 глійської піхоти луками дало блискучі результати на полі бою (Дельбрюк 1996, с. 240). А на прикладі лицарства Англії можна побачити, як війна збага­ чувала переможців. Щоб краще дослідити озбро­ єння і оснащення англійського війська, на наш погляд, варто розглянути еволюцію лицарського обладунку, спорядження піхоти та засобів веден­ ня облоги. Оскільки лицарство становило основу май­ же всіх середньовічних армій, то розпочнемо з розгляду обладунку та озброєння цього воїн­ ства. Жан Ле­Бель близько 1330 р. відзначав, що англійці ще не використовували ні пластин­ частих лат, ні басінет (фр. bacinet) з підборідни­ ком, ні сітчастої броні, ні панцирів з дрібних лу­ сок. У них були лише великі гауберки, рукавиці, підбиті повстю, а на голові вони носили великі шапелі з заліза чи вивареної шкіри («ne ilz ne se sçavoient armer de plates, ne de bachinès à barbiere, ne de colerete, ne de menus fers, fors que de grans haubers et de grands baligaus armoyez de leurs armes et de mites de toile costonnées, et par dessus ung grand chappel de fer ou de cuir bouilli»: Le Bel 1904, p. 156). Порів­ няно з континентальним озброєнням, зокре­ ма французьких воїнів (Nicolle, McBride 2000, p. 14—15), це видається дещо застарілим і свід­ чить про гірший матеріальний стан англійського лицарства. Адже обладунок у середньовіччі ко­ штував чимало (Флори 2006, с. 129—131). З початком війни англійці у Франції отри­ мували перемогу за перемогою, що позитивно впливало на матеріальний стан війська, оскіль­ ки переможцеві діставалася здобич. Унаслідок цього поступово покращується спорядження та обладунок вояків. Одним з найкращих дже­ рел для вивчення цього питання є лицарські надгробки та мініатюри. Перед війною, як уже зазначалося, споряд­ ження англійців порівняно з французами було дещо застаріле. Приміром, на надгробку сера Роджера де Трампінгтона 1326 р. (Gravett 2002, р. 10) бачимо лицаря (рис. 1) в кольчузі з коль­ чужними панчохами та капюшоном (гауберт — нім. haubert). Під головою — шолом типу топ­ хельм (нім. topfhelm), причеплений до паска лан­ цюгом, на лівій руці — щит (щити у той період були трикутні, а згодом, з появою повного обла­ дунку, вони вийшли з ужитку практично повніс­ тю), на паску — перев’язь з мечем, поверх коль­ чуги — гербова котта. Суспільний статус воїна теж впливав на якість спорядження. Що вищий він був, то кращий був обладунок, це й зрозуміло — зна­ тні особи мали більший статок. На мініатюрі із зображенням вручення щита Св. Георгієм ко­ ролю Едварду ІІІ (1327 р.) (Gravett 2002, р. 12), бачимо двох воїнів, споряджених у кольчугу, поверх якої гербова котта. На головах лица­ рів — шоломи­басінети, до пасків прикріплені мечі (рис. 2). На ногах у короля видно латні по­ ножі, руки захищені кольчугою. У святого, во­ чевидь через вищий статус, руки захищені лат­ ними наручами­вомбрасами (англ. vambraces). Шолом на голові короля увінчаний короною — знаком влади. В руці монарх тримає спис. На зображенні батальної сцени з Ілюстрова­ ної Біблії Холкхема (Holkham Bible 1326, fol. 40) бачимо кінних воїнів у кольчугах. Іноді кольчуги посилені металевими накладками. На голові во­ їнів — шолом із забралом, шапель (фр. сhapel — Рис. 1. Надгробна плита сера Роджера де Трампінгтона (1326 р.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 74 так називали шолом, за формою схожий на капе­ люх, звідси й назва). Шолом короля має металеву підборідну дугу (фр. barbiere), що була характер­ ною деталлю тогочасних шоломів. Доволі тривалий час у спорядженні лицаря використовувалася кольчуга. За зразок мож­ на навести надгробок сера Роберта де Барса 1331 р. (Gravett 2002, р. 20). Але поступово на­ буває поширення пластинчастий обладунок. Продовжують носити кольчугу, але все частіше використовується захист рук із суцільних мета­ левих пластин — наручі­вомбраси — та поножі. Кольчужна бармиця­авентейл (англ. aventail) прикріплена до шолома. Приклад — надгроб­ на плита сера Роберта де Кріка 1340—1345 рр. Крім того, на цьому ж надгробку бачимо спе­ реду трапецієподібний клин (на справжньо­ му обладунку він є і ззаду). Це свідчить про те, що на той час лицарство могло битися пішим, бо ці клини забезпечують кращий захист саме в пішому строю, а такий «фартух» ліпше захи­ щав живіт (Блэр 2006, с. 58). У середині XIV ст. пластинчастий захист рук та ніг стає вже більш поширеним (Окшотт 2004, с. 329—330). Причиною того була й еволюція обладунку, і покращення матеріального ста­ ну лицарства через успішне ведення бойових дій на території супротивника. На тогочасних надгробках — сера Вільяма Кердістона 1361 р., сера Роберта Хітона 1372 р., Едварда Планта­ генета принца Уельського «Чорного Принца» 1376 р. (Gravett 2002, р. 5) — бачимо суцільно­ металевий захист рук та ніг, шолом­басінет із прикріпленою бармицею­авентейлом (рис. 3). Спочатку басінет був, імовірно, допоміжним шоломом ніж основним, а на нього в бою ли­ царі зазвичай одягали топхельм. Меч і кин­ джал прикріплені до паска ланцюжком, щоб не загубити в розпалі бою. Цей лицарський па­ сок зберігся як статусна річ у англійців набага­ то довше ніж на континенті. У Едварда План­ Рис. 2. Вручення щита та списа Св. Георгієм королю Ед­ варду ІІІ. Мініатюра (1327 р.) Рис. 3. Надгробна плита Едварда Плантагенета принца Уельського «Чорного Принца» (1376 р.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 75 тагенета під головою великий шолом із гербо­ вою фігурою, на руках — латні рукавиці. Інколи ланцюжок, до якого прикріплювали меч, шолом і кинджал, приєднували не до пас­ ка, а до нагрудної пластини через декоративну розетку. Це видно на надгробку сера Джона де Нортвуда (Gravett 2002, р. 51). На ньому ж ба­ чимо і наручі з металевих лусочок (рис. 4). Доволі популярна була бригандина — обла­ дунок у вигляді металевих пластин, прикріпле­ них до шкіри чи тканини. Зображення такого обладунку є на церковній лаві в соборі в Лін­ кольні (Gravett 2002, p. 42). На рельєфі (рис. 5) добре видно кріплення та металеві пласти­ ни. Бригандина була поширена не лише серед простих воїнів, але й серед знаті і використову­ валася достатньо довго. У XV ст. в Західній Європі поступово форму­ ється зовнішній образ лицаря в повному, так зв. «білому», металевому обладунку (Окшотт 2004, с. 334—335). Як буде показано нижче, Англія не була винятком. Основними елементами та­ кого обладунку є пластинчасті наручі, поножі, металеві черевики — сабатони, шоломи різних зразків (найпопулярнішими були шоломи типу бацинет і гранд­бацинет) і кіраса. Вона скла­ далася з двох пластин — на груди та спину, а в другій половині XV ст. — вже з чотирьох плас­ тин (так зв. «міланський» тип кіраси) і стала до­ ступною не тільки лицарству. Тобто, тіло ли­ царя фактично повністю покривали металеві пластини. Під обладунком носили ще й кольчу­ гу. Ці тенденції озброєння добре простежуються на одному з експонатів колекції замку Чурбург в Італії (Wackernagel 1996, р. 77). Під обладунок одягали армідублет — куртку з двох­трьох прошитих шарів тканини. Це було особливо важливо для кольчуги, оскільки вона могла вціліти від удару, але не вберегти від пе­ релому кісток, тож армідублет слугував своє­ рідним амортизатором (Gravett 2001, p. 8—9). На надгробку леді Маргарет Голланд та обох її чоловіків — Томаса, герцога Кларенса 1421 р. та сера Джона Б’юфорта, графа Сомерсета 1410 р. (Gravett 2001, р. 18) добре видно пов­ ний обладунок, поверх якого одягнене сюр­ ко. Пізніше сюрко та гербові котти перестали носити (Вейс 2007, с. 701), і це певною мірою призводило до проблем на полі бою, оскіль­ ки розпізнати своїх і ворогів без гербів досить важко. Щити теж вийшли з ужитку через те, що повний обладунок давав надійний захист і Рис. 4. Надгробна плита сера Джона де Норт­ вуда (1340 р.) Рис. 5. Зображення пораненого воїна на церковній лаві собору в Лінкольні ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 76 без щита, натомість набула розвитку дворучна зброя: бойовий молот, алебарда та її вкорочені варіанти — полекси, дворучний меч тощо. Така зброя наносила значно більше пошкоджень (Gravett 2001, р. 17). У XIV ст. та ще більшою мірою в XV ст. лицарський меч потіснили бо­ йова сокира та палиця (Флори 2006, с. 121). Мідний надгробок сера Жиля Добені 1446 р. (Gravett 2001, р. 13) є яскравим прикладом по­ вного обладунку (рис. 6). Металеві пластини повністю вкривають тіло. Меч на паску лицаря дещо звужений та гостріший порівняно з попе­ редніми. Це пояснюється тим, що тогочасний обладунок добре захищав господаря від рубле­ них ударів. Саме через це мечі стають гострі­ ші та довші, щоб можна було вразити супро­ тивника у вузькі щілини обладунку в місцях суглобів. Окрім зміни форми меча, вдоскона­ люється і техніка фехтування, що почала від­ ходити від звичних рублених та колотих ударів (Окшотт 2004, с. 348). Не можна оминути увагою і обладунок ли­ царських коней. На вже згаданих малюнках в Ілюстрованій Біблії Холкхема (Holkham Bible 1326, fol. 40) бачимо коней у шалфронах (на­ лобних пластинах) і попонах, а на зображенні пораненого вершника в соборі в Лінкольні до­ сить чітко передані деталі збруї. Нерідко коней покривали гербовими накидками, хоча, як від­ значав тогочасний хроніст, «коні, покриті ге­ ральдичними попонами, ...відійшли в минуле» (Le Bel 1904, p. 126—127). Зазвичай коней не пере­ обтяжували обладунками, обмежуючись попо­ ною чи зрідка кольчугою. Повне спорядження для захисту бойового коня — дестрієра — було доволі дорогим, і не всі могли собі дозволи­ ти таку розкіш, тож задовольнялися попоною. Цим можна, зокрема, пояснити успіх англій­ ців у багатьох битвах — погано захищені коні французів швидко виходили зі строю після де­ кількох поранень. Не обов’язково смертельно поранити коня — варто лише зачепити його, і безлад у лавах атакуючих гарантовано (Уваров 2003, с. 25—26). Дещо складніше описати спорядження про­ стих воїнів — лучників та піхотинців. Це доволі легко зробити для XV ст., оскільки на мініатю­ рах з «Хронік» Фруассара, присвячених Століт­ ній війні, прості піхотинці зображені достатньо чітко. Але для XIV ст. ці мініатюри не є досто­ вірними джерелами. Адже воїни зображені та­ кими, якими їх бачив автор кінця XV ст., навіть для раніших епізодів. Військо часів Троянської війни зображене як і солдати Хлодвіга та Карла Мертела (Чернова 1960, с. 96, 98, 113). Деяку інформацію можна почерпнути з літе­ ратурних творів. Це, зокрема, «Кентерберійські оповіді» Джефрі Чосера, а саме момент, коли автор описує одного із супутників — йомена­ лучника. Солдат, найвірогідніше, зображений у похідному одязі: зелена куртка та худ (голов­ ний убір, подібний до капюшона, що надягав­ ся через голову), великий лук, пучок стріл, на руці — браслет, що захищав сухожилля воїна від удару тятиви, щит, меч, кинджал і мисливський ріг (Chaucer, Coghill 2003, p. 5—6). Зважаючи на той факт, що Чосер сам двічі брав участь у війні з Францією, навіть побував у полоні (Гарднер 1986, с. 173—176), цей опис можна розглядати як свідчення очевидця. У XV ст. спорядження простого піхотинця складалося з жака (фр. jack — багатошарова, від дев’яти і більше, прошита куртка­дублет до ко­ лін), шолому, кольчуги та бригандини (Бехайм Рис. 6. Мідний надгробок сера Жиля Добе­ ні (1446 р.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 77 1995, с. 282). Латний захист ніг могли носити ветерани кампаній та кінні лучники як статус­ ну річ (Bartlett 1995, p. 58). Однак деякі авто­ ри (Bartlett 1995, p. 20) ставлять під сумнів те, що лучники під час стрільби були споряджені в обладунок, оскільки це могло заважати. Вони були екіпіровані великими англійськими лу­ ками, мечами та кинджалами. Решта ж піхоти мала на озброєнні практично будь­яку можли­ ву зброю — спис, сокиру, булаву тощо. Практично на всіх мініатюрах, присвячених Столітній війні, англійські піхотинці зобра­ жені здебільшого з великими луками. Такий лук набув значного поширення завдяки сво­ їм властивостям: він був порівняно дешевий, а скорострільність значно перевищувала мож­ ливості арбалета. Їх постачали в армію цен­ тралізовано і виготовляли зі спеціальної дере­ вини — переважно з іспанського тису (Bartlett 1995, p. 25). Реконструювати великий лук ми можемо не лише за численними його зобра­ женнями, але й за знахідками із затонулого ко­ рабля «Мері Роуз», що перевозив партію такої зброї. Незважаючи на те, що корабель відно­ ситься до пізнішого періоду, знайдені на «Мері Роуз» луки аналогічні тим, що використовува­ лися англійцями під час битв із французами в Столітній війні. Адже великий лук тривалий час був на озброєнні англійської армії поряд із вогнепальною зброєю. Крім того, там знайшли і рештки стріл та наконечників до них, а також наручі лучників, що захищали зап’ясток воїна від удару тятиви (Фонди музею...; рис. 7). Щодо ранішого періоду, то на одній з міні­ атюр XIV ст., присвяченій пограбуванню міста вояками (рис. 8), бачимо солдат у гамбезонах (фр. gambeson) — одязі з кількох шарів ткани­ ни, між якими набивалась підкладка, інколи з кольчужними вставками — та шоломах з коль­ чужними бармицями­авентейлами, а на деяких воїнах — шолом та бармиця з металевих плас­ тин. Озброєні вони мечами, списами та але­ бардами. У вже згадуваній Ілюстрованій Біблії Холкхема (Holkham Bible 1326, fol. 40) є зобра­ ження битви піших воїнів: солдати здебільшо­ го захищені гамбезонами (лише один у коль­ чузі), в шкіряних рукавицях (у одного з мета­ левими накладками) та зі щитами­баклерами в руках, на голові — металевий шолом. Вони озброєні мечами, сокирами та луками. Однак Жан Ле­Бель (близько 1330 р.) відзначав з пев­ ним сумом, що «тепер будь­який жалюгідний слуга може бути озброєний так само добре й гар­ но, як і благородний лицар» («Aussy bien et aussy noblemen est maintenant armé ung povre garchon, qu’est ung noble chevaliers»: Le Bel 1904, p. 127). Розглядаючи оснащення та спорядження піхотинців, не можна оминути увагою «уні­ форму» цих солдатів, того, що різнило їх від війська супротивника. Найпоширенішим зна­ ком був прямий червоний хрест (що був взятий у війська Св. Георгія). Слід однак зазначити, що такі знаки були поширені і за межами вій­ ськового середовища: вони свідчили про «по­ літичну» належність, тому й ті, хто не воював, могли або зобов’язані були їх носити. Примі­ ром, у 1416 р. Генріх V вимагав, щоб усі нор­ мандці носили хрест Св. Георгія як знак під­ данства (Контамин 2001, с. 209). Окрім того, королі, знатні сеньйори, ка­ пітани та міста нерідко давали однакову екі­ піровку більш­менш значним корпусам сво­ їх військ. Наприклад, приблизно від середини XIV ст. вояки родом з Чешира, Уельсу та Флінт­ ширу вдягалися в зелено­білі котти та шапки (Nicolle, McBride 2000, р. 8). За уніформу пра­ вили також лівреї з кольорами сеньйора, що набуло особливого поширення після війни. Нерідко англійці (а почасти і їхні супротив­ ники) використовували всілякі засоби для по­ кращення обороноздатності своїх військ та за­ хисту позицій. Це і різноманітні вовчі ями, і Рис. 7. Рештки стріл і наручі лучника з корабля «The Mary Rose» ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 78 використання «вагенбургів», і загострені кілки (піхотинці інколи повинні були мати їх із со­ бою як необхідну екіпіровку), а також дерев’яні щити, з яких стирчали залізні шипи, прикриті для маскування тканиною («el avoient раr devant eux mis bretesques qui avoient grandes broelies de fer et estoient couvertes de loile, par quoy on ne les aper­ clieusté»: Istore... 1879, p. 388). Розглядаючи питання озброєння та осна­ щення англійської армії в період Столітньої ві­ йни (1337—1453), слід зазначити, що англійці практично нічим не відрізнялися від своїх ко­ лег на континенті. Та й взагалі в Західній Євро­ пі чіткої регіональної специфіки у військовому спорядженні не простежується, можна говори­ ти лише про певні його елементи, приміром, шолом із клапвізором — особливою формою забрала, що кріпився на вузькій смужці металу, прикріпленій до шолома у тому місці, де має бути наносник, який був поширений лише в Німеччині (Блэр 2006, с. 69), а в пізніший пері­ од — готичний та міланський обладунки і, зви­ чайно, гербові котти. Винятком може слугува­ ти лише великий лук, що прижився та набув значного поширення лише в Англії. Щоб довершити картину оснащення ан­ глійської армії в роки Столітньої війни, варто згадати і про тогочасну артилерію. Середньо­ вічні війни переважно являли собою не польо­ ві баталії, а облогу і захист фортець, замків та інших укріплень. Столітня війна не була ви­ нятком, адже, щоб забезпечити контроль над завойованою територією та тил, потрібно було захопити центр регіону — зазвичай місто (зо­ крема облога Кале в 1347 р., що проводилася за всіма правилами: Виоле­ле­Дюк 2007, с. 152— 153). Через це англійці часто і брали міста в об­ логу, особливо на другому етапі конфлікту. Щоб захопити укріплення супротивника, використовували різні методи — від прямого протистояння (штурм) до пасивного ведення бойових дій (власне облога). І в штурмі, і в об­ лозі були активно задіяні різні метальні машини та перші зразки порохової артилерії. «Хроніка облоги Турне» рясніє згадками про «машини» (engiens), які будували і англо­фламандські вій­ ська для обстрілу міста, і оборонці Турне. В об­ лозі цього міста застосовували і вогнепальну ар­ тилерію — у захисників міста було вісім машин, що метали каміння, не рахуючи гармат, яких тут теж було вдосталь («et avoient ceulx de Tournay wit engiens jettans sans les canons, et sе у en у avoit encore assés en la ville»: Oeuvres... 1867—1877, p. 354). У цій же хроніці детально описані «артиле­ рійські дуелі», наприклад, коли машина англій­ ців зламала важільну балку однієї з машин обо­ ронців. Потім ще одна машина була обстріляна, і камінь влучив у короб­противагу, але не заподі­ яв іншої шкоди («Item l’engien des Anglois rompit le flesgue de l’еngien du Marquiet­aulx­Vaiques, mais on le refist, et encore 1’engien de le Val rejetta après celluy du Marquiet­aulx­Vacques, et entra le pierre en la huge de celluy dudit marchiet, mais il ne fist aultre mal. Et fut encorre attains parmy le hen de celluy de le Val, mais n’y fist mal.»: Oeuvres... 1867—1877, p. 355). Англійці в облозі Турне використовували спрінгалди та мангонелі (springals et magnels), які кидали величезні камені, та гармати (engyns), Рис. 8. Пограбування міста вояками. Мініатюра XIV ст. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 79 що стріляли порохом і вогнем (Croniques... 1844, p. 79). Гармати виготовляли з міді, латуні або за­ ліза. Вони зазвичай були невеликі. Пізніше, в XV ст., набувають поширення великі гарма­ ти для облоги міст — близько 4,0 м завдовжки та діаметром ствола 50,0—70,0 см, що стріля­ ли кам’яними ядрами вагою 150—350 кг (Smith 1994, р. 158). Крім облоги, метальні машини використо­ вували і для бойових дій на морі. У «Француз­ ській хроніці Лондона» в описі морського бою при Слейсі є згадка про інженерів, які кидали каміння. Зрозуміло, що вони робили те не рука­ ми, бо навряд чи тоді б «французи не могли підня­ ти свої голови й поглянути догори» (Croniques... 1844, p. 77). А в Генріха V з 30 кораблів, що брали участь у бойових діях 1416 та 1417 рр., 15 мали вогнепальну зброю (Friel 1994, р. 186) Та все ж слід зазначити, що артилерія ще не набула такого вирішального і важливого значення, як це станеться пізніше. Вже битва при Кастильоні (16 липня 1453 року) показа­ ла, яким важливим стало використання вог­ непальної зброї. По суті, французи повторили Азенкур навпаки: заманивши англійців на добре укріплені позиції, вони нанесли їм нищівного удару, що призвело до непоправних втрат (зо­ крема загинув командувач армії, на якого по­ кладали великі надії не лише на ратному по­ прищі, — граф Джон Толбот). Загалом фран­ цузька армія вигнала англійців не лише завдяки феномену Жанни д’Арк, але й широкому ви­ користанню артилерії, що значно спрощува­ ло і скорочувало терміни облоги (Виоле­ле­Дюк 2007, с. 164—165). Протягом війни обладунок і озброєння змі­ нювалися та вдосконалювалися. Також вар­ то зазначити, що на це значно впливав матері­ альний стан лицарства та армії загалом. І якщо на початок війни англійський обладунок по­ ступався континентальному, то впродовж неї ця різниця зникла. Помітні були відмінності і в спорядженні піхотинців. Вони носили легше та простіше спорядження. Основні розбіжності озброєння полягали в тому, що переважна біль­ шість піхотинців була лучниками, озброєними великим англійським луком. Натомість лицарі здебільшого мали зброю для прямого контак­ ту з супротивником: мечі різних типів, сокири та булави, алебарди тощо. Це пояснюється так­ тикою англійського командування: на полі бою головним завданням було нанести якомога біль­ ших втрат супротивнику в дистанційному бою, що й робили лучники. Натомість спішені лица­ рі ставали підтримкою піхоті, коли супротивни­ ку вдавалося добратися до англійських позицій, та для кавалерійських контратак. Значну роль у веденні бойових дій і на суходолі, і на морі від­ водили артилерії. Нею оснащували кораблі та польові армії для здійснення облоги, зрідка ви­ користовували на польових баталіях. Варто за­ значити, що французи перевершили англійців у застосуванні вогнепальної артилерії, що значно прискорило звільнення території французького королівства від англійської армії. Бехайм В. Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.). — СПб., 1995. Блэр К. Рыцарские доспехи Европы. Универсальный обзор музейных коллекций. — М., 2006. Вейс Г. Всеобщая история мировой культуры. — М., 2007. Виоле­ле­Дюк Э.Э. Крепости и осадные орудия. Средства ведения войны в средние века. — М., 2007. Гарднер Дж. Жизнь и время Чосера. — М., 1986. Дельбрюк Г. История военного искусства в рамках политической истории. — СПб., 1996. Контамин Ф. Война в Средние века. — СПб., 2001. Окшотт Э. Археология оружия. От бронзового века до эпохи Ренессанса. — М., 2004. Уваров Д.И. Битва при Креси и военное дело первой фазы Столетней войны (1337—1347 гг.) // Воин. — 2003. — 14. — С. 23—39. Флори Ж. Повседневная жизнь рыцарей в Средние века. — М., 2006. Фонди музею «The Mary Rose». — Режим доступу: http://www.maryrose.org/ship/bows2.htm Чернова Г.А. Миниатюры «Больших французских хроник». — М., 1960. Bartlett C., Embleton G. English Longbowman 1330—1515. — Oxford, 1995. Chaucer G., Coghill N. The Canterbury tales. — London, 2003. Croniques de London. Ed. G.A. Aungier — London, 1844. Friel I. Winds of Change? Ships and the Hundred Years War // Arms, Armies and Fortifications in the Hundred Years War. — Woodbridge, 1994. — P. 183—193. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 80 Gravett C. English Medieval Knight 1400—1500. — Oxford, 2001. Gravett C. English Medieval Knight 1300—1400. — Oxford, 2002. Holkham Bible. Holkham Ms. 666, 1326. Istore et croniques de Flandres. Ed. K. de Lettenhove. — Bruxelles, 1879. — Vol. 1. Le Bel Jean. Chronique. Ed. J. Viard, E. Déprez. — Paris, 1904. — Т. І. Nicolle D., McBride A. French Armies оf the Hundred Years War. — Oxford, 2000. Oeuvres de Froissart. Chroniques. Ed. K. de Lettenhove. — Bruxelles, 1867—1877. — Т. 25. Smith R.D. Artillery and the Hundred Years War: Myth and Interpretation // Arms, Armies and Fortifications in the Hundred Years War. — Woodbridge, 1994. — P. 151—160. Wackernagel R.Н. The Armory of the Castle of Churburg. — Ucline, 1996. Надійшла 15.06.2010 A.H. Купченко­Гринчук СНАРЯЖЕНИЕ АНГЛИЙСКОЙ АРМИИ В ГОДЫ СТОЛЕТНЕЙ ВОЙНЫ (1337—1453) На основании иконографических материалов (рыцарских надгробий и миниатюр) рассматривается вооружение и снаряжение английских войск, их эволюция на протяжении конфликта. Основу средневековых армий любой страны Западной Европы составляли рыцари. Англия не была исключе­ нием. Снаряжение английского рыцаря на протяжении всего конфликта менялось в соответствии с различными факторами. Это, в первую очередь, общее развитие защитного и наступательного вооружения в Европе. Кроме того, на начальных этапах войны английское рыцарство отличалось несколько старомодным снаряжением, что отмечали и хронисты того времени (например, Жан ле Бель). Это видно и из рыцарских надгробий, которые весь­ ма подробно представляют нам облик знатного воина­англичанина от начала и до конца войны. Основу защитного вооружения составляли кольчуга, горшковидный шлем и треугольной формы щит. Одна­ ко, со временем, после ряда побед (например, при Креси 1346 г.) благосостояние английских воинов улучшилось, что в свою очередь сказалось на вооружении. К середине XIV в. пластинчатая защита рук и ног становится все более популярной. В обиход входит шлем­басинет. Популярной остается бригандина — доспех из металлических пластин на тканевой или кожаной основе. С начала XV в. постепенно преобладает полный, или так наз. «белый», доспех — металлические пластины по­ крывают тело воина практически полностью. Конь как спутник рыцаря также имел некоторое защитное снаряжение: от простой попоны до кольчуги и металлических пластин. Что касается оружия, то оно было самым разнообразным. Это и копья, и мечи различной формы (меч также имел свою эволюцию), секиры, булавы и кинжалы. Относительно вооружения и снаряжения незнатных воинов — лучников и копейщиков — следует отметить, что источники разнообразны, однако большая часть их посвящена XV в. В целом образ солдата­пехотинца ан­ глийской армии ассоциируется с большим луком. Кроме того, на вооружении пехоты также были мечи, секиры, булавы, копья с алебардами. Защитное вооружение составляли гамбезон (стеганая куртка), кольчуга, шлем, ино­ гда бригандина. В качестве отличительных знаков использовались гербовые котты (накидки), нашивался крас­ ный крест воинов Св. Георгия. Завершая обзор оснащения английских войск периода Столетней войны, следует отметить наличие и актив­ ное использование метательных орудий и пороховой артиллерии, которые использовались как на суше, так и начинали применяться на море. Также применялись различного рода приспособления для защиты осаждавших солдат (щиты­мантелеты, инженерные сооружения и т. п.). Следует отметить, что какой­либо специфики в вооружении англичан не наблюдалось — развитие защитно­ го и наступательного вооружения проходило приблизительно одинаково с континентальными образцами. Однако наблюдаем массовое использование большого лука, которое нигде больше не прижилось. Таким образом, в осна­ щении английские солдаты и рыцари практически не отличались от континентальных воинов, за исключением не­ которых деталей. O.M. Kupchenko­Hrynchuk EQUIPMENT OF ENGLISH ARMY IN TIME OF THE HUNDRED YEARS’ WAR (1337—1453) Based on iconographic materials (knights’ gravestones and miniatures), armament and equipment of English forces and their evolution over the conflict are considered. Knights presented the base of mediaeval armies of any Western European country. England was not an exception. Equipment of an English knight during the whole conflict changed according to various factors. This is, first of all, a general development of defensive and offensive armament in Europe. Furthermore, at the initial stages of the war English chivalry dis­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 81 tinguished by somewhat outmoded equipment which was also mentioned by chroniclers of that time (for instance, by Jean Le Bel). This is seen on knights’ gravestones which present the appearance of the noble warrior­Englishman quite in detail from the beginning to the end of the war. The base of the defensive arms consisted of mail, pot­shaped helmet, and triangular shield. However, with time, after a series of victories (for example in the battle of Crésy in 1346) English warriors’ welfare improved, which influenced their armament in its turn. By the middle of the 14th c., a lamellar defence of arms and legs becomes increasingly popular. Helmet­ bascinet comes in use. Brigandine, armour made of metal scales on textile or leather warp. Since the beginning of the 15th c. full or so­called «white» armour gradually prevail, which included metal scales covering the warrior’s body in fact entirely. Horse as a knight’s companion also had certain defensive equipment: from ordinary horsecloth to mail and metal scales. Concerning weapons, they were various. There were spears, swards of different form (sward also came through its evolu­ tion), axes, mauls, and poniards. As for the plain warriors’, armament and equipment i.e. bows and spearmen, it should be noted that sources are various, but most of them concern the 15th c. In general, an image of soldier­infantryman of English army is associated with a big bow. In addition, swards, axes, mauls, spears with halberds were also popular in infantry arms. Defensive armament consisted of gambeson (quilted jacket), mail, helmet, and sometimes brigandine (armour made of metal flat bars attached to textile or leather warp). Emblematic cottas (cloaks) or sewed­on red crosses of St. George’s soldiers were used as distinguishing marks. Finishing the review of equipment of English forces during the Hundred Years’ War it should be noted that there were metal pieces of ordnance and gunpowder artillery which were both actively used overland, and started to be used at sea. Vari­ ous types of devices for defence of besieging soldiers were used: shields­mantlets, artificial obstacles, etc. It should be noted that there were not any specifics in armament of Englishmen: development of defensive and offensive equipment was approximately identical with continental examples. However, mass use of a large bow is seen, which have not got rooted anywhere else. Consequently, English soldiers and knights in fact did not differentiate from continental warriors, except of certain details.

Схожі ресурси