Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)

Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)

Зроблена спроба історичної та археологічної ідентифікації мікселлінів, що згадуються у відомому ольвійському декреті на честь Протогена, в контексті загальнополітичної ситуації у ПівнічноЗахідному Причорномор’ї та безпосереднього оточення Ольвійської держави в період початку її кризи в III ст. до...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Снитко, І.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67548
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект) / І.О. Снитко // Археологія. — 2011. — № 3. — С. 22–30. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67548
record_format dspace
spelling irk-123456789-675482014-09-08T03:02:05Z Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект) Снитко, І.О. Статті Зроблена спроба історичної та археологічної ідентифікації мікселлінів, що згадуються у відомому ольвійському декреті на честь Протогена, в контексті загальнополітичної ситуації у ПівнічноЗахідному Причорномор’ї та безпосереднього оточення Ольвійської держави в період початку її кризи в III ст. до н. е. Статья посвящена идентификации миксэллинов известного ольвийского декрета в честь Протогена (IPE, I2, № 32). Со времени издания декрета в науке сформировались две основные точки зрения относительно миксэллинов, которым присущи два основных подхода в решении проблемы — этнический и социальный. Последователи этнической теории рассматривали миксэллинов как смешанную грековарварскую этническую группу, племя, народность, соседствующую с Ольвией, и даже сопоставляли их с каллипидами Геродота, которых он еще называл эллиноскифами. Сторонники иного подхода относили миксэллинов к определенной неполноправной социальной категории населения Ольвийского полиса, близкой к метекам, использовавшейся ольвиополитами в качестве наемников в военных отрядах, или считали их зависимым военноземледельческим населением, сознательно организованным по инициативе государства. Как один из вариантов возможного расселения их связывали с обитателями коллективных усадеб ольвийской хоры последней трети IV — первой половины III вв. до н. э., хотя число этих усадеб невелико и предположительная численность их жителей не может совпадать с указанным в декрете числом миксэллинов — 1500. Да и ареал усадеб никак не соответствует упоминанию о них как о жителях пограничья Ольвийского полиса. Детально проанализировав историографию вопроса, автор приходит к выводу, что данная социальная категория населения была сформирована задолго до возможной даты издания декрета, а именно, в период реколонизации сельской округи Ольвии на рубеже V—IV вв. до н. э. В географическом плане выделяются два предположительных региона, где могли быть размещены поселки, заселенные миксэллинами, в ближнем приграничье, за пределами исторически сложившейся еще в архаическую эпоху территории Ольвийского полиса: 1) Нижнее Поднепровье на востоке и 2) приморский район от устья Тилигульского лимана до Одесского залива на западе. Что касается социального положения миксэллинов, то предполагается, что это было зависимое военноземледельческое население из контингента новых греческих колонистов из Малой Азии типа клерухов, катэков и периэков, специально организованное ольвиополитами для обработки обширных сопредельных с полисом земельных угодий и охраны границ государства. Среди преобладающего эллинского населения не исключается и присутствие незначительного варварского контингента, появившегося здесь в процессе контактов в этих регионах. The article is devoted to identification of the Mixhellenes from the known Olbian Decree in honour of Protogenes (IPE, I2, № 32). Since the Decree has been published two main points of view concerning the MixHellenes were formed which have two main approaches to the resolution of the problem: ethnical and social. The followers of the ethnical theory viewed the MixHellenes as mixed GreekBarbarian ethnic group, tribe, people neighbouring with Olbia, and they even compared them with the Callipedae of Herod whom he also called the HellenesScythians. The supporters of another approach referred the MixHellenes to a certain social category of Olbian polis population which did not possess full rights, was close to metics, and was used by the Olbians as mercenaries in military detachments; or they considered the MixHellenes as the depending military and agricultural population organized deliberately on the state’s initiative. As one of the variants of their possible settlement they were related to the habitants of collective farmsteads at Olbian chora since the last third of the 4th c. till the first half of the 3rd c. BC, though the number of these farmsteads is not great and the presumable number of their habitants can not agree with the number of the MixHellenes mentioned in the Decree, i.e. 1500. Furthermore, the area of the farmsteads does not correspond to the mentioning of them as of the habitants of the frontier of Olbian polis. Having analyzed in detail the historiography of this matter, the author comes to a conclusion that this social category was formed long before the possible date the Decree was issued, namely within the period of recolonization of the rural neighbourhood of Olbia at the turn of the 5th c. and the 4th c. BC. Two presumable areas where the settlements populated by the MixHellenes could have been located in the near frontier, outside the borders of historically established in the Archaic period the territory of Olbian polis, are determined in geographical sense: 1) the Dnipro River lower region in the east, and 2) the coastal area from the mouth of Tiligul estuary to Odesa bay in the west. Concerning the social position of the MixHellenes, it is presumed that they were the depended military and agricultural population from the community of the new Greek colonizers from Asia Minor of the cleruchs, kataeks and perioeci type, specially organized by the Olbians for working of the vast lands adjacent to the polis and for defence of the borders of the state. Among the prevailing Hellenic population, the author does not exclude the presence of insignificant Barbarian contingent which appeared here in the process of contacts in these regions. 2011 Article Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект) / І.О. Снитко // Археологія. — 2011. — № 3. — С. 22–30. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67548 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Снитко, І.О.
Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)
Археологія
description Зроблена спроба історичної та археологічної ідентифікації мікселлінів, що згадуються у відомому ольвійському декреті на честь Протогена, в контексті загальнополітичної ситуації у ПівнічноЗахідному Причорномор’ї та безпосереднього оточення Ольвійської держави в період початку її кризи в III ст. до н. е.
format Article
author Снитко, І.О.
author_facet Снитко, І.О.
author_sort Снитко, І.О.
title Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)
title_short Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)
title_full Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)
title_fullStr Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)
title_full_unstemmed Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект)
title_sort мікселліни ольвійського декрету на честь протогена (історико-археологічний аспект)
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67548
citation_txt Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико-археологічний аспект) / І.О. Снитко // Археологія. — 2011. — № 3. — С. 22–30. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT snitkoío míksellíniolʹvíjsʹkogodekretunačestʹprotogenaístorikoarheologíčnijaspekt
first_indexed 2025-07-05T17:33:26Z
last_indexed 2025-07-05T17:33:26Z
_version_ 1836829174250078208
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 22 Один з найважливіших епіграфічних докумен­ тів для історії Ольвії та загалом для елліністич­ ної епохи декрет на честь ольвійського грома­ дянина Протогена (IPE, 12, № 32) — предмет невщухаючих дискусій від часу його відкриття і донині. Насамперед це стосується його дату­ вання, що принципово у світлі історичних по­ дій, згаданих у ньому. Вивченню декрету за­ галом та аналізу його окремих клаузул відда­ ло належне не одне покоління фахівців, почи­ наючи з В.В. Латишева (Латышев 1887, с. 69— 76). Серед них, у першу чергу, слід назвати А. Бека, Е. Бонеля, Ф.Г. Міщенка, Ф.М. Шті­ тельман (Штительман 1956), Т.М. Кніпович (Книпович 1966), Б.М. Гракова (Граков 1971), В.Д. Блаватського, Д.Б. Шелова, І.Б. Брашин­ ського, Д.П. Каллістова, Н.В. Шафранську (Шафранская 1956), П.Й. Каришковського © І.О. СНИТКО, 2011 І.О. Снитко МІКСЕЛЛІНИ ОЛЬВІЙСЬКОГО ДЕКРЕТУ НА ЧЕСТЬ ПРОТОГЕНА (ІСТОРИКО­АРХЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ) Зроблена спроба історичної та археологічної ідентифікації мікселлінів, що згадуються у відомому ольвійському декреті на честь Протогена, в контексті загальнополітичної ситуації у Північно­Західному Причорномор’ї та безпосереднього оточення Ольвійської держави в період початку її кризи в III ст. до н. е. К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, декрет Протогена, хора, мікселліни. (Каришковський 1968), Ю.Г. Виноградова (Ви­ ноградов 1989), В.М. Отрешка (Отрешко 1982; 2009, с. 74, 76—77; 2009а), В.В. Рубана (Рубан 1985, с. 43), С.Б. Буйських, С.Д. Крижицького, Н.О. Лейпунську, В.В. Крапівіну (Крыжицкий и др. 1989; Крижицький, Крапівіна, Лейпун­ ська 1994) та ін., що внесли свою «лепту» в до­ слідження напису. Історичні розробки, що стосуються датуван­ ня цієї визначної лапідарної пам’ятки, то окре­ ма тема. До визначення можливої дати видання декрету ми звернемося лише в контексті основ­ ного завдання цієї статті. Мета ж нашої роботи — розглянути одного з фігурантів декрету — мік­ селлінів, історико­культурна ідентифікація яких завдала немало клопоту багатьом дослідникам. Ми вже зверталися до цієї проблеми (Снытко 1991; 2010, с. 136), але подальший розвиток за­ пропонованої гіпотези потребує вдосконалення у світлі нових досліджень у Нижньому Побужжі ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 23 та Подніпров’ї, як і загалом у одному з великих регіонів Надчорноморщини, що розташований між гирлами Дніпро­Бузького лиману та Одесь­ кою затокою. За повідомленням декрету, мікселліни це — «люди з гір» (η παρώρεια від )/ορο̋ — гора). Мож­ ливо, під горами малися на увазі скелясті береги, якими степова рівнина відділена від морського узбережжя та річкових долин, оскільки побли­ зу Ольвії ніяких гір немає (Syll3, 495, not. 26). За іншим перекладом, мікселліни це — мешканці прикордоння (від )/ορο̋ — кордон) Ольвійської держави (IPE, I2, p. 55) чисельністю в 1500 осіб, які були союзниками ольвіополітів (οι’ σύμμαχοι) у минулій війні, а згодом, спокушені ворогами, зрадили їх (IPE, I2, № 32). Сам термін Μιξέλληνε̋ достатньо відомий в античному світі. За повідомленням Гелланіка, це розбійники — синтійці. Плутарх під таким найменням згадує двох воїнів Сурени (Crass, 31). У Полібія цим терміном названа частина карфагенських найманців (I, 67, 7), у Геліодора мікселлін — звичайний страж (IX, 24). З наве­ деного можна констатувати, що всі фігуранти, відомі за писемними джерелами як мікселлі­ ни, були якимось чином пов’язані з військо­ вою справою. З часу видання декрету в науці склалися два основні погляди з приводу історичної іденти­ фікації мікселлінів. Виділяються і два основ­ ні підходи у вирішенні проблеми, притаманні обом концепціям, які умовно можна назвати етнічним і соціальним. Послідовники етнічного підходу вважа­ ли, що мікселліни — найближчі сусіди Ольвії, та навіть пов’язували їх з калліпідами Геродота (καλλιπιδαι), яких він ще називав елліно­скіфами (‘Ελληνε̋ Σκύθαι: Herod. IV, 17), і роз глядали їх як змішану греко­варварську етнічну групу, плем’я чи народність, політично незалежну від ольвіо­ політів (Бек, Бонель, Міщенко, Штітельман, Латишев, Граков, Блаватський, Шелов, Бра­ шинський). Через це вони мали власний вибір стосовно внутрішньої та зовнішньої загально­ політичної ситуації, військової кон’юнктури, себто бути або союзниками, або ворогами Оль­ війського поліса (Блаватский 1953, с. 53; Шелов, Брашинский 1969, с. 169). На думку А.С. Ко­ цевалова, що виходив з власного варіанту від­ новлення ольвійського напису (НО, № 34), де згадується громадянин з Пастушого селища (έκ Νομια̋ κω[μη̋]), мікселліни навіть могли мати з ольвіополітами якусь спільну раду (Коцевалов 1940, с. 259 и др.). Позитивним, на наш погляд, можна вважати те, що дослідники розгляда­ ли мікселлінів не лише в хронологічних межах можливого видання декрету на честь Протоге­ на, а відшукували історичне коріння появи цієї категорії населення в ближньому оточенні Оль­ вії, хоча цей пошук, як видається, від самого по­ чатку провадився у невірному напрямі. Спра­ ва в тому, що на той час чимало безпосеред­ ніх дослідників сільської округи Ольвії багато пам’яток, не сумніваючись, відносили до «ту­ більних», «місцевих», «скіфських» або, в кра­ щому випадку, «елліно­скіфських», що абсо­ лютно не сприяло усвідомленню ролі та значен­ ня хори в історії Ольвійської держави (Буйських 2007, с. 74), хоча само поняття «χωρα» в значенні «сільськогосподарська територія поліса» було вперше співвіднесене з аграрною територією Ольвійської держави вже в 1950­ті рр. такими науковцями як В.Д. Блаватський, Я.В. Доман­ ський, Н.В. Шафранська та Л.М. Славін (див.: Буйських 2007, с. 67). Перспективнішим, аргументованішим і су­ часнішим у вирішенні цієї проблеми є підхід соціальний. Першим під цим кутом зору мікс­ елліннів розглянув Д.П. Каллістов, який, не відмовляючись від основних постулатів ет­ нічної теорії, висунув гіпотезу про соціальне значення цієї групи (Каллистов 1952, с. 84). Н.В. Шафранська, посилаючись на згадки про мікселлінів у Гелланіка, Плутарха, Полібія та Геліодора, стверджувала, що немає достатніх підстав вважати їх окремим народом. На її дум­ ку, це була неповноправна група населення, можливо, близька до метеків, яку ольвіополі­ ти використовували як найманців у військових загонах (Шафранська 1956, с. 37—38). Натомість Ю.Г. Виноградов, на відміну від Н.В. Шафранської, вбачав у мікселлінах не най­ манців, а залежне військово­землеробське на­ селення на зразок клерухів, катеків і періеків, спеціально організоване для сільськогоспо­ дарських робіт на ольвійській хорі та охоро­ ни кордонів поліса (Виноградов 1989, с. 183, прим. 18). Близьку до цього оцінку мікселлі­ нів дав П.Й. Каришковський та І.Б. Клейман (Карышковский, Клейман 1985, с. 74). Дещо окремішньою на загальному тлі є по­ зиція Р. Хошека, який визначав мікселлінів (можливо, під дещо переоціненим впливом свідчення Гелланіка, в якому вони названі роз­ бійниками) як декласовану категорію насе­ лення, близьку до рабів (Hosek 1983, s. 157 ff.). Але цей погляд через низку аргументів не мож­ на вважати слушним. По­перше, хоча в декре­ ті на честь Протогена мікселліни й згадані по­ ряд з ойкетами (рабами?), вони фігурують як ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 24 колишні військові союзники ольвіополітів. По­друге, в більшості джерел вони значаться як найманці, пов’язані з військовою справою, і в цьому контексті те, що громадяни поліса довірили зброю та свій захист декласованим суб’єктам, звучить парадоксально. Інша спра­ ва, що вони могли зрадити ольвіополітів, як зазначено в декреті, можливо, через незадово­ лення політикою поліса стосовно них або з ін­ ших соціально­економічних і військових при­ чин. Крім того, володіючи достатньо сильним військом з представників громадянського ко­ лективу, а також військовим флотом, згаданим у стк. 26—31 декрету на честь Антестерія (Ви­ ноградов 1984, с. 56), ольвіополіти легко могли позбутись у своєму прикордонні різноманіт­ них декласованих розбійних угрупувань ще до часів кризи поліса. Про це красномовно свід­ чить відомий факт вигнання та знищення оль­ віополітами розбійників­піратів зі священого острова Ахілла — Левке (IPE, I2, 325). Виходя­ чи з цього, гіпотеза Р. Хошека видається сум­ нівною та необґрунтованою. Детальніше проблему мікселлінів розглянув В.М. Отрешко, який визначав їх як залежне на­ селення ольвійської хори, близьке до метеків, сформоване з вільновідпущеників часів облоги Ольвії македонським військом на чолі з Зопі­ ріоном (Отрешко 1981, с. 32—34; 1982, с. 40— 42; 2009, с. 74, 76—77; 2009а; Крыжицкий и др. 1989, с. 149). Аналізуючи різні варіанти з вико­ ристанням палеодемографічних розрахунків, він пов’язав мікселлінів з мешканцями вілл — так зв. колективних садиб хори Ольвії, масова поява яких припадає на останню третину IV — першу половину III ст. до н. е. Через те, що мікселліни згадуються у зв’язку з військовими подіями, а також виходячи зі стародавніх тра­ дицій, згідно з якими до уваги бралася лише кількість дорослих чоловіків, учений припус­ кав, що вказана в декреті їх кількість була не менше 1500. Треба зазначити, що йшлося лише про чисельність воїнів у військових загонах. Їхня ж загальна кількість могла сягати від 7500 до 9000 осіб з урахуванням того, що зазвичай ополчення становило до 1/6, а в критичній си­ туації до 1/5 всього населення Ольвійського поліса (Отрешко 1982, с. 40; Крыжицкий и др. 1989, с. 148). Але приваблива та всебічно переконлива, на перший погляд, концепція В.М. Отрешка теж має слабкі місця. По­перше, пов’язуючи появу такої категорії населення поліса як мікс­ елліни з періодом македонської навали та ціл­ ком дотепно розглядаючи його як «минулу вій­ ну» з тексту декрету, дослідник не брав до уваги той факт, що вони в ті часи вже були союзни­ ками ольвіополітів та брали активну участь у бойових діях, чому й були згадані як союз­ ники. Дуже сумнівно, що вони були сформо­ вані водночас у військові загони з іноземців (ξενοί), які отримали громадянство, та відпу­ щених на волю під час облоги Ольвії рабів (η’ οίκετειά), які здебільшого не мали досвіду у військовій справі. Тим більше навіть сфор­ мовані з цього контингенту допоміжні заго­ ни, які могли б входити до загального складу ольвійського війська та, що вірогідніше, з сум­ нівною боєздатністю, дуже важко сприймати в ранзі союзників. Вірогідніше, що група на­ селення, названа в декреті на честь Протоге­ на мікселлінами, з’явилася задовго до походу в Північно­Західне Причорномор’я армії Зо­ піріона. Що стосується ймовірного відпущен­ ня на волю рабів і надання прав громадян­ ства іноземцям під час облоги в 331—330 рр. до н. е., про що повідомляє Макробій (Saturn., I, II, 33), то це, певніше, була лише вимушена та необхідна акція для налагодження соціально­ політичної стабільності в оточеному ворогами місті та патріотичного згуртування всього на­ селення поліса перед загальною загрозою, яка не мала нічого спільного з появою такої соці­ альної категорії як мікселліни. В тій екстраор­ динарній ситуації було вкрай необхідно будь­ що заспокоїти міське населення та захисти­ ти державу від появи можливих потенційних внутрішніх ворогів. Сумнівною є і версія, згідно з якою міксел­ ліни — це мешканці так зв. колективних са­ диб, що з’явивилися на хорі Ольвії в останній третині IV ст. до н. е. Думка В.М. Отрешка про масовий характер розповсюдження цього типу пам’яток не зовсім вірна. Впевнено можна за­ раз говорити лише про три—чотири об’єкти, а саме, Дідова Хата, садиба 1 (Рубан 1978), Ка­ телине 5 (Снытко 2002), Чортувате, садиби 1 і 2 (Рубан, Рычка 1977). Навіть найзавищеніші дані щодо мешканців цих пунктів не можуть співпадати з відомою за Протогенівським де­ кретом чисельністю мікселлінів (1500), а тим паче з запропонованою самим В.М. Отрешком їхньою можливою загальною кількістю 7500— 9000 осіб. До того ж ареал садиб ніяк не узгод­ жується зі згадкою про них у тексті декрету як мешканців прикордоння Ольвійської держави (Рубан 1985, с. 42; Снытко 1994, с. 177). Ціл­ ком можна погодитися з В.М. Отрешком лише в тому, що з появою колективних садиб, най­ вірогідніше, слід пов’язувати колишніх рабів, ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 25 звільнених під час македонської облоги міста, які в декреті, на наш погляд, і названі, найпев­ ніше, ойкетами. Але що стосується територі­ альної ідентифікації мікселлінів, то ці пошуки, як видається, все ж слід вести зовсім у іншому напрямі. Зазначимо, що відомі дослідження колек­ тивних садиб свідчать про достатньо бідний та одноманітний рівень життя їхніх мешканців. Якась частина вільновідпущеників, уже в ранзі метеків, не маючи стартових можливостей для ведення сільського господарства та загалом не володіючи юридичними правами на отриман­ ня власної землі, могла скористатися пропози­ ціями землевласників обробляти їхні ділянки за якусь матеріальну винагороду або надавати в оренду земельні угіддя згуртованому сільсько­ господарському колективу, що, можливо, скла­ дався з сімей колишніх рабів. Відзначимо, що всі відомі ольвійські колективні садиби тери­ торіально не відокремлені від синхронних по­ селень хори та знаходяться майже безпосеред­ ньо в їхніх межах, що, вірогідно, свідчить про державний контроль за цим процесом. Схоже, що сама адміністрація поліса стимулювала ці дії для підняття рівня сільського господарства й уникнення конфліктів на соціальному під­ ґрунті в державі після відсічі іноземної навали, тим паче, після ймовірної перемоги в Ольвії на той час демократичних політичних течій ради­ кального напряму (Виноградов 1989, с. 175— 176). Колективних садиб на хорі Ольвії маємо небагато. Справа в тому, що значна частина ко­ лишніх міських рабів, на наш погляд, зовсім не збиралася пов’язувати свою долю з сільським господарством. Багато вільновідпущеників, можливо, стали професійними ремісниками, необхідними за будь­якого політичного режи­ му, будівельниками тощо, або реалізували свої навички в торгівельно­економічній сфері. Се­ ред них могли бути також і професійні рибал­ ки та моряки. Пов’язувати з мікселлінами іноземців теж проблематично, оскільки вони були людьми, які володіли офіційними матеріальними кош­ тами згідно стану в державі, хоча й не мали статусу громадян. Декотрі з них навіть могли впливати на загальнодержавні справи, про що свідчить і декрет, де згадується іноземець, у якого Протоген викупив священний храмовий посуд, отриманий під заставу. Про матеріаль­ ний стан окремих ксенів свідчить і серія оль­ війських лапідарних пам’яток про надання їм політії за корисні вчинки для поліса. Тож на­ дання громадянства лише офіційно оформило їхнє становище в державі, але з цими правами під час облоги Ольвії вони могли хіба що по­ повнити лави громадянських гоплітів, але аж ніяк не бути союзниками ольвіополітів. На наше переконання, треба все ж абстрагу­ ватися від сприйняття терміну «союзники» (οι’ σύμμαχοι) у Геродота як безпосередньо вояків за­ гонів Ксеркса (Herod. VII, 99; VIII, 19, 68, 69 і далі), що наводить В.М. Отрешко на підтверд­ ження своєї гіпотези про можливий соціально­ політичний статус мікселлінів у полісі (Отреш­ ко 2009, с. 77). У згаданому випадку ми маємо справу з військово­політичною акцією іншо­ го формату і такою, що має стосовно подій, ви­ світлених у декреті на честь Протогена, суттєву хронологічну лакуну. Окрім того, Геродот опи­ сав конкретний військовий похід, у якому бра­ ли участь загони, створені з представників різ­ них етнічних і територіально­політичних гро­ мад, підлеглих персам, яких він, очевидно, назвав союзниками. Досить дискусійне й питання датування де­ крету на честь Протогена. Враховуючи пов ною мірою матеріали останніх археологічних до­ сліджень, його появу, мабуть, можна віднес­ ти до другої чверті — середини III ст. до н. е., хоча найбільш прийнятною донедавна датою документа була остання чверть III — початок II ст. до н. е. (Книпович 1966; Каришковський 1968). Пізніше вона була уточнена і в остаточ­ ному варіанті прийнята як останні десятиріччя III ст. до н. е. (Карышковский, Клейман 1985, с. 71; Виноградов 1989, с. 181—182, прим. 16). Зазначимо, що встановлення цієї дати базу­ ється здебільшого на аналізі історичних подій у середовищі союзу кельтських племен 278— 213 рр. до н. е., в яких дослідники вбачають га­ латів Протогенівського декрету. Ю.Г. Виногра­ дов вважає, що вказаний в декреті союз галатів та скірів міг скластися лише наприкінці III ст. до н. е., коли галати як самостійна військова сила дещо втратили свої позиції (Виноградов 1989, с. 182, прим. 16). В.В. Латишев спочатку відносив видан­ ня декрету до першої половини III ст. до н. е. (Латышев 1887, с. 69—76), пізніше змістив­ ши його до другої половини сторіччя. Другою половиною III ст. до н. е. датували документ В.М. Отрешко та В.В. Рубан (Отрешко 1982, с. 40; Рубан 1985, с. 43), хоча відчувається, ви­ ходячи з контексту їхніх досліджень, що вони, ймовірно, були схильні віднести його видання ближче до середини III ст., тим паче, що якось не узгоджуються з гіпотезою про датування де­ крету останніми десятиріччями III ст. інші фі­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 26 гуранти, такі як, вірогідно, кочовики — скіфи, фісамати, савдарати та особливо осілі мешкан­ ці хори Ольвії — ойкети (раби?) та мікселліни. Ю.Г. Виноградов, виділяючи основні погляди з приводу походження мікселлінів і загалом по­ годжуючись з тим, що вони становили якусь категорію населення ольвійської хори, у влас­ них міркуваннях (Виноградов 1984, с. 66 и сл.; 1989, с. 183, прим. 18) чомусь зовсім не згадує їх при датуванні декрету, концентруючи основ­ ну увагу на скіро­галатському союзі. Як відомо, більшість поселень хори Оль­ вії в другій половині III ст. до н. е. припинили своє існування за винятком деяких, переваж­ но лівобережних пам’яток Бузького лиману (Крыжицкий и др. 1989, с. 100—101; Снытко 1997). Не виключено, що ці поселення, як і аграрні території, що безпосередньо прими­ кали до міста, ольвіополітами використовува­ лися сезонно (Крыжицкий и др. 1989, с. 101; Снытко 1997а, с. 111). Але уявна кількість мешканців на цих пам’ятках на той час навряд чи могла наблизитися до 1500 осіб мікселлінів за декретом. Варто додати, що, як зазначалося вище, ймовірніше малася на увазі загальна чи­ сельність воїнів військових загонів, а не всьо­ го населення хори Ольвії, яке за різними під­ рахунками загалом могло становити на той час від 6000—7500 (Крыжицкий и др. 1989, с. 148) до 7500–9000 осіб (Отрешко 1982, с. 40). До цієї кількості ще треба додати ойкетів, чисельність яких невідома, але, мабуть, була значною, за­ вдяки чому ця категорія населення і згадана в документі. З цього приводу слід зазначити, що, на від­ міну від В.М. Отрешка, який вбачав мікселлі­ нів у жителях так зв. колективних садиб, ми пов’язуємо їх з мешканцями поселень Ниж­ нього Подніпров’я та частково лівого бере­ га Бузького лиману. В географічному та де­ мографічному аспектах це, на нашу думку, логічніше. По­перше, то були прикордонні ра­ йони, по­друге, досі чітко не визначений ста­ тус цих земель стосовно Ольвійського поліса (Крыжицкий и др. 1989, с. 9), а мікселліни зга­ дуються як союзники ольвіополітів, а не під­ леглі, по­третє, кількість мешканців на цих пам’ятках може цілком співпадати з числом, указаним у декреті. В той же час спробу хроно­ логічно адаптувати їх до дати декрету Прото­ гена, запропонованої П.О. Каришковським та Ю.Г. Виноградовим, не можна вважати зовсім вдалою (Снытко 1994, с. 175—178). Вказані осілі категорії населення ольвійського оточен­ ня, вірогідніше, треба шукати серед мешкан­ ців ще непокинутої «Великої хори», поселень Нижнього Подніпров’я та, можливо, пам’яток гирла Тилигульського, Хаджибейського, Ку­ яльницького лиманів і Одеської затоки дру­ гої чверті — середини III ст. до н. е. (Снитко 2010, с. 136). Це стосується і кочових племен скіфів, поховання яких у другій половині III— II ст. до н. е. невідомі в степах Побужжя та По­ інгулля (Гребенников 2008). Крім того, і події, пов’язані зі скіро­галатським союзом, слід від­ носити до ранішого часу ніж кінець III ст. до н. е. (Бруяко 1999, с. 85). У всякому разі сприятливішим для визна­ чення дати декрету на честь Протогена слід вважати хронологічний діапазон від середини III — до початку II ст. до н. е., окреслений ки­ ївськими фахівцями (Крижицький, Крапіві­ на, Лейпунська 1994, с. 38). Зазначимо, що та­ кий часовий проміжок для документу прийня­ тий через вказані хронологічні неузгодженості. Саме з цієї причини дослідники визначили не конкретні десятиріччя, а майже півсторічний діапазон. У світлі цього недавно змодельована М.І. Ніколаєвим суто математичними методами можлива дата вказаного декрету як 255 (± 15) рік до н. е. (Николаев 2008, с. 111) не є зовсім неві­ рогідною (Снитко 2010, с. 136). Отже, виходячи з проведеного аналізу соціально­політичного статусу мікселлінів, їх­ ньої територіальної та хронологічної ідентифі­ кації, слід зазначити, що всі наявні нині гіпоте­ зи мають з певних причин свої недоліки. Тим не менш, враховуючи попередні розробки з цьо­ го питання та результати новітніх досліджень, вимальовується така картина щодо походжен­ ня мікселлінів, ареалу їхнього розселення та за­ гального стану в державі. Особливо важливим у цьому питанні є час появи цієї соціальної категорії населення на теренах Ольвійського поліса. Погоджуючись з В.М. Отрешком, що під «минулою війною» з тексту декрету треба розуміти події маке­ донської облоги міста близько 331—330 рр. до н. е., необхідно констатувати, що мікселлі­ ни тоді вже мешкали на території поліса або у його ближньому прикордонні та під час похо­ ду Зопіріона підтримали ольвіополітів у ран­ зі союзників. Імовірним часом формування мікселлінів, на нашу думку, може бути кінець V — перша третина IV ст. до н. е., тобто пері­ од реколонізації хори Ольвії, а саме її повтор­ ного, цілеспрямованого та масового освоєння (Крыжицкий и др. 1989, с. 99). Це, найвірогід­ ніше, було пов’язане з політичним переустро­ єм у державі у зв’язку з можливим поваленням ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 27 тиранії (Виноградов 1981, с. 65 сл; 1989, с. 38; Рубан 1985, с. 33—34; Крыжицкий и др. 1989, с. 99; Буйских 2009, с. 230). Події політичного характеру сприяли проведенню економічних реформ і кардинальним змінам у земельному законодавстві, що стимулювало появу та роз­ виток поселень хори (Снытко 2000, с. 49). Протягом перших двох третин IV ст. до н. е. на ольвійській хорі в Нижньому Побужжі з’являється ціла низка урбанізованих поселень з достатньо розвинутим кам’яним домобудів­ ництвом, які виникли на місцях колишніх (ар­ хаїчних) поселень або на нових (Крыжицкий и др. 1980, с. 11; Буйских 2009, с. 230—231), та перші індивідуальні садиби (Буйских 1990, с. 51—52). В цей час сільська округа Ольвії не тільки сягла розмірів території архаїчного пері­ оду, але в її колишніх межах освоюються й нові площі. Поселення компактно розміщують­ ся на узбережжях Бузького (до широти Мико­ лаєва на півночі), Дніпровського та Березан­ ського лиманів. У цьому новому освоєнні хори чітко простежується регламентованість, ціле­ спрямованість, а також свідомий раціональний розрахунок (Буйских 1997, с. 16—17). Загалом нове освоєння хори було процесом внутріш­ ньополісним у політичному, економічному та демографічному аспектах, яке здійснювало­ ся переважно за рахунок внутрішніх ресурсів Ольвійської держави (Крыжицкий и др. 1989, с. 100; Снытко 2000, с. 57—58; 2009, с. 186; Буй­ ских 2009, с. 231). Але не виключається і пев­ на участь у новому заселенні сільської округи вихідців з Малої Азії (Отрешко 1982, с. 38) та особливо з метрополії — Мілета, з яким у оль­ віополітів існував договір про ісополітію, до­ датково підтверджений у 329/8 р. до н. е. або трохи пізніше (Milet 1, 3, № 136 = Syll3, 286; Виноградов 1983, с. 390). Але закони внутріш­ нього розвитку Ольвійського поліса наприкін­ ці V — першій чверті IV ст. до н. е., завдання його внутрішньої політики, міркування безпе­ ки, а також соціально­економічні чинники не вимагали в будь­якій формі територіального розширення поліса та виходу за кордони, вста­ новлені для нього ще з часів колонізації (Буй­ ских 1997, с. 17; 2009, с. 231—233). З цього приводу можна погодитися з С.Б. Буйських про можливі межі Ольвійської держави в класичний та елліністичний періо­ ди, який на підтвердження своєї гіпотези ціл­ ком влучно посилається на свідчення Плато­ на та Аристотеля про відому античну практи­ ку територіальної організації поліса. Згідно з нею земельні володіння держави не повинні розширюватися безмежно, а мають бути осяж­ ними і не перевищувати встановлений ліміт — не більше 5040 земельних ділянок (Legg., 737 e, 745 c, 742; Pol., VII, 5, 2). Взаєморозташуван­ ня приольвійських аграрних поселень навкру­ ги міста — центру поліса — також цілком від­ повідає притаманним Греції територіальним принципам полісного устрою (Buiskich 2006, s. 125—129; Буйских 2009, с. 233). Важливо під­ креслити, що, як і на початку IV ст. до н. е., в ранньоелліністичний час, коли хора досягає максимальних розмірів (Рубан 1985; Буйских 1986), її територія зростає не за рахунок роз­ ширення чи колонізації віддалених земель, а завдяки інтенсивнішому внутрішньому осво­ єнню своєї споконвічної території (Буйских 1997, с. 17). У першій третині IV ст. до н. е. виникли й поселення, розташовані на захід від кордонів Ольвійського поліса (від гирла Тилигульсько­ го лиману до Одеської затоки) та на схід (Ниж­ нє Подніпров’я), причетність яких до Ольвій­ ської держави досі не з’ясована, хоча вони й мають деякі риси, притаманні суто пам’яткам хори Ольвії того часу. Перш за все, на цих посе­ леннях в обігу були переважно ольвійські гроші (Диамант 1978, с. 241 и сл; Абикулова, Пиворо­ вич 1982; Рубан, Урсалов 1986; Bodzek 2008), що надало привід деяким дослідникам навіть від­ нести ці території до Ольвійського поліса (Ди­ амант 1978, с. 241 и сл; Рубан 1985, с. 31; Ру­ бан, Урсалов 1986, с. 52). Дуже багато спільно­ го з населенням хори Ольвії простежується і в матеріальній та духовній культурі цих поселень (Диамант 1974; 1975; Буйских, Былкова 1991; Былкова 2000; Редина и др. 2008; Kowal 2008) та особливо у поховальному обряді їхніх мешкан­ ців, який практично не відрізняється від похо­ вальних традицій ольвіополітів того часу (Ко­ зуб 1974; Редина и др. 2008, с. 151—154; Снитко 2009а). І все ж вбачати офіційну належність цих територій до Ольвійської держави, покладаю­ чись лише на перелічені чинники, поки доволі ризиковано та недостатньо обґрунтовано. Мож­ на лише констатувати, що ці землі, безумовно, оберталися у сфері політичних, економічних і культурних інтересів Ольвії та були складовою внутрішнього ринку держави, але не входили до її складу на повних правах. Появу цих поселень певною мірою, очевидно, можна пов’язати з так зв. «новою хвилею» колоністів з грецьких міст Малої Азії на початку IV ст. до н. е., яким через різні обставини не вистачило місця в історич­ них територіальних межах Ольвійського поліса, через що й довелося розселятися в найближчо­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 28 му ольвійському прикордонні. Можливо, саме тоді це населення і могло отримати в середови­ щі ольвіополітів узагальнену назву мікселліни, тобто вихідці з різних міст Іонії та, можливо, інших полісів античного світу. Організація но­ вих поселень у прикордонні, найпевніше, була під контролем полісної адміністрації та регу­ лювалася державою. Що стосується Нижнього Подніпров’я, де на рубежі V—IV ст. до н. е. фік­ сується процес осідання скіфів на землю (Гав­ рилюк, Абикулова 1991, с. 29), то в складі меш­ канців суто грецьких поселень пониззя Дні­ провського лиману можлива наявність і деякої частини варварського контингенту. Присут­ ність варварів за результатами антропологічних досліджень матеріалів Кошарського некрополя фіксується і на західних поселеннях ольвійсько­ го прикордоння. Крім середземноморського (греки) і нордичного (варварського), антропо­ логи виділяють тут достатньо виразний, хоча і в незначній кількості, арменоїдальний тип, який пов’язують зі змішаним складом грецьких ко­ лоністів (Kaczanowski, Kosydarski, Niedzwiecka 2008, p. 61). Але, на нашу думку, варварський елемент серед населення з’явився не на початку освоєння вказаних поселень, а згодом, у проце­ сі наступних греко­варварських стосунків у цих регіонах. Що ж до соціального статусу мешканців посе­ лень близького прикордоння, то слід пам’ятати, що мікселліни переважно в усіх джерелах зга­ дувались у зв’язку з військовими справами, як і в декреті на честь Протогена, де вони наведе­ ні в контексті військових подій («минула війна» та загроза на той час з боку кочовиків). Насам­ кінець треба зазначити, що з огляду на це дуже привабливою видається гіпотеза П.Й. Кариш­ ковського та Ю.Г. Виноградова (Карышковский, Клейман 1985, с. 74; Виноградов 1989, с. 183, прим. 18), згідно з якою мікселліни були залеж­ ним військово­землеробським населенням типу клерухів, катеків і періеків, спеціально організо­ ваним для охорони кордонів Ольвійського полі­ са. З цим можна погодитися, хоча міра залежності їх від держави в різні часи, за відсутності нових до­ даткових джерел, поки що лишається спірною. Абикулова М.И., Пиворович В.Б. Неопубликованные находки ольвийских монет на поселениях Нижнего Днепра (по материалам Херсонского музея) // НАП. — К., 1982. — С. 30—32. Былкова В.П. Поселения на Нижнем Днепре в аспекте скифо­эллинских отношений // АВ. — 2000. — 7. — С. 125— 139. Блаватский В.Д. Земледелие в античных государствах Северного Причерноморья. — М., 1953. Бруяко И.В. О событиях III в. до н. э. в Северо­Западном Причерноморье (Четыре концепции кризиса) // ВДИ. — 1999. — № 3. — С. 76—91. Буйских С.Б. Некоторые вопросы пространственно­структурного развития ольвийской хоры (VI—II вв. до н. э.) // Ольвия и ее округа. — К., 1986. — С. 17—28. Буйских С.Б. Древнейшие античные сельскохозяйственные усадьбы Нижнего Побужья // ПАСП. — Херсон, 1990. — Ч. 2. — С. 51—52. Буйских С.Б. К проблеме территориальных владений Ольвийского полиса в IV в. до н. э. // ХАМ. — Севастополь, 1997. — С. 16—19. Буйських С.Б. Хора Ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 66—77. Буйских С.Б. Хора колониального полиса в Нижнем Побужье: от архаики к эллинизму // ССПК. — 2009. — XV. — С. 225—247. Буйских С.Б., Былкова В.П. К проблеме этнокультурной атрибуции нижнеднепровских памятников V—III вв. до н. э. // ПССАСП. — Запорожье, 1991. — С. 32—34. Виноградов Ю.Г. Синопа и Ольвия в V в. до н. э. (ч. 1) // ВДИ. — 1981. — № 2. — С. 65—90. Виноградов Ю.Г. Полис в Северном Причерноморье // АГ. — М., 1983. — Т. 1. — С. 366—419. Виноградов Ю.Г. Декрет в честь Антестерия и кризис Ольвийского полиса в эпоху эллинизма // ВДИ. — 1984. — № 1. — С. 51—80. Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII—I вв. до н. э. — М., 1989. Гаврилюк Н.А., Абикулова М.И. Позднескифские памятники Нижнего Поднепровья (новые материалы). — К., 1991 (Препринт). Граков Б.Н. Скифы. — М., 1971. Гребенников Ю.С. Киммерийцы и скифы Степного Побужья (IX—III вв. до н. е.). — Николаев, 2008. Диамант Э.И. Поселение античного времени на территории г. Одессы // АО 1973 г. — М., 1974. — С. 270—271. Диамант Э.И. Раскопки поселений античного времени на территории Одесского залива V—III вв. до н. э. // 150 лет ОАМ. Тез. докл. юбил. конф. — К., 1975. — С. 117—119. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 29 Диамант Э.И. Монетные находки Кошарского поселения (К вопросу о западной границе Ольвийского полиса) // АИСЗП. — К., 1978. — С. 241—249. Каллистов Д.П. Северное Причерноморье в античную эпоху. — М, 1952. Каришковський П.Й. До питання про дату ольвійського декрету на честь Протогена // Археологія. — 1968. — 21. — С. 95—105. Карышковский П.О., Клейман И.Б. Древний город Тира. — К., 1985. Книпович Т.Н. К вопросу о датировке ольвийского декрета в честь Протогена // ВДИ. — 1966. — № 2. — С. 142—149. Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н. е. — К., 1974. Коцевалов А.С. Эпиграфические памятники из ольвийских раскопок в 1935 и 1936 гг. // Ольвия. — К., 1940. — Т. I. — С. 259—272. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. Сельская округа Ольвии. — К., 1989. Крыжицкий С.Д., Бураков А.В., Буйских С.Б., Отрешко В.М., Рубан В.В. К истории ольвийской сельской округи // ИААСП. — К., 1980. — С. 3—18. Крижицький С.Д., Крапівіна В.В., Лейпунська Н.О. Головні етапи історичного розвитку Ольвії // Археологія. — 1994. — № 2. — С. 18—44. Латышев В.В. Исследования об истории и государственном строе города Ольвии. — СПб., 1887. Николаев Н.И. Политическая и культовая элита Ольвии IV—I вв. до н. э. — Николаев, 2008. Отрешко В.М. Каллипиды, алазоны и поселения Нижнего Побужья // СА. — 1981. — № 1. — С. 27—41. Отрешко В.М. З історії Ольвійського поліса в IV—I ст. до н. е. // Археологія. — 1982. — 41. — С. 34—46. Отрешко В.М. Этническая атрибуция сельских поселений Нижнего Побужья V—III вв. до н. э. // Ольвийские древности. — К., 2009. — С. 71—80. Отрешко В.М. О миксэллинах // Ольвийские древности. — К., 2009а. — С. 59. Редина Е.Ф., Папуци­Владыка Э., Бодзек Я., Маховски В. Археологический комплекс античного времени у села Кошары — итоги исследования // ΠΟΝΤΙΚΑ—2006. — Kraków, 2008. — С. 142—160. Рубан В.В. Комплекс памятников античного времени в урочище Дидова Хата // КСИА. — 1978. — 156. — С. 32—36. Рубан В.В. Проблемы исторического развития Ольвийской хоры в IV—III вв. до н. э. // ВДИ. — 1985. — № 1. — С. 26—45. Рубан В.В., Рычка В.М. Исследования античных памятников близ Ольвии // АО 1976. — М., 1977. — С. 362—363. Рубан В.В., Урсалов В.Н. История денежного обращения на сельской территории Борисфениды и Ольвии догет­ ского времени // ВДИ. — 1986. — № 4. — С. 31—53. Снытко И.А. Еще раз о миксэллинах Ольвийского декрета в честь Протогена // ПССАСП. — Запорожье, 1994. — Ч. 2. — С. 175—178. Снытко И.А. К вопросу о причинах прекращения жизни на хоре Ольвии во второй половине III в. до н. э. // Ни­ коний и античный мир Северного Причерноморья. — Одесса, 1997. — С. 244—248. Снытко И.А. О памятниках хоры Ольвии позднеэллинистического времени (к вопросу проблемы кризиса поли­ са) // ХАМ. — Севастополь, 1997а. — С. 110—112. Снытко И.А. Реколонизация хоры Ольвии рубежа V—IV вв. до н. э. Политический, социально­экономический, демографический и социальный аспекты // Актуальні проблеми історії та культури України. — Миколаїв; Одеса, 2000. — С. 49—60. Снытко И.А. Исследование усадьбы Кателино­V на Бугском лимане (краткая информация о раскопках) // Древ­ нейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тыс. до н. э. — V в. н. э.). Мат­лы III научн. конф. — Тирасполь, 2002. — С. 294—297. Снытко И.А. Культ Аполлона на древнегреческих поселениях Нижнего Побужья и некоторые аспекты культурно­ исторического развития региона в античную эпоху // ССПК. — 2009. — XV. — С. 183—188. Снитко І.О. Поховальний обряд населення хори Ольвії IV—III ст. до н. е. // Археологія. — 2009а. — № 3. — С. 25—34. Снитко І.О. Рец.: Н.И. Николаев. Политическая и культовая элита Ольвии IV—I вв. до н. э. — Николаев: Шамрай, 2008. — 262 с. // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 134—140. Шафранская Н.В. О миксэллинах // ВДИ. — 1956. — № 3. — С. 37—48. Шелов Д.Б., Брашинский И.Б. Рец.: Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья. — К., 1966 // ВДИ. — 1969. — № 3. — С. 161—171. Штительман Ф.М. Поселения античного периода на побережье Бугского лимана // МИА. — 1956. — 50. — С. 255—272. Шульц П.Н. Ямы­жилища в скифском поселении близ Николаева // КСИИМК. — 1940. — 5. — С. 71—75. Bodzek J. Koshary (Ukraine) — Coin finds in 2004—2005 // ΠΟΝΤΙΚΑ—2006. — Kraków, 2008. — P. 13—23. Buiskich S.B. Die Chora des pontischen Olbia: die Hauptetappen der raumlich­strukturellen Entwicklung // Surveying the Greek Chora (BSS. — 4). — Aarhus, 2006. — S. 115—139. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 3 30 Hošek R. Die Mischbevölkerung // Listy filologické. — 1983. — 106. — S. 155—159. Kaczanowski K., Kosydarski A., Niedzwiecka E. Results of 1998—2004 anthropological studies at an ancient buriel site at Koshary (the Ukraine) // ΠΟΝΤΙΚΑ—2006. — Kraków, 2008. — P. 53—61. Kowal A. Grey ware from the Koshary siti // ΠΟΝΤΙΚΑ—2006. — Kraków, 2008. — Р. 75—94. Надійшла 15.02.2011 И.А. Снытко МИКСЭЛЛИНЫ ОЛЬВИЙСКОГО ДЕКРЕТА В ЧЕСТЬ ПРОТОГЕНА (ИСТОРИКО­АРХЕОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ) Статья посвящена идентификации миксэллинов известного ольвийского декрета в честь Протогена (IPE, I2, № 32). Со времени издания декрета в науке сформировались две основные точки зрения относительно миксэллинов, кото­ рым присущи два основных подхода в решении проблемы — этнический и социальный. Последователи этнической теории рассматривали миксэллинов как смешанную греко­варварскую этническую группу, племя, народность, соседствующую с Ольвией, и даже сопоставляли их с каллипидами Геродота, которых он еще называл эллино­ скифами. Сторонники иного подхода относили миксэллинов к определенной неполноправной социальной катего­ рии населения Ольвийского полиса, близкой к метекам, использовавшейся ольвиополитами в качестве наемников в военных отрядах, или считали их зависимым военно­земледельческим населением, сознательно организованным по инициативе государства. Как один из вариантов возможного расселения их связывали с обитателями коллектив­ ных усадеб ольвийской хоры последней трети IV — первой половины III вв. до н. э., хотя число этих усадеб невелико и предположительная численность их жителей не может совпадать с указанным в декрете числом миксэллинов — 1500. Да и ареал усадеб никак не соответствует упоминанию о них как о жителях пограничья Ольвийского полиса. Детально проанализировав историографию вопроса, автор приходит к выводу, что данная социальная катего­ рия населения была сформирована задолго до возможной даты издания декрета, а именно, в период реколонизации сельской округи Ольвии на рубеже V—IV вв. до н. э. В географическом плане выделяются два предположительных региона, где могли быть размещены поселки, заселенные миксэллинами, в ближнем приграничье, за пределами исторически сложившейся еще в архаическую эпоху территории Ольвийского полиса: 1) Нижнее Поднепровье на востоке и 2) приморский район от устья Тилигульского лимана до Одесского залива на западе. Что касается со­ циального положения миксэллинов, то предполагается, что это было зависимое военно­земледельческое населе­ ние из контингента новых греческих колонистов из Малой Азии типа клерухов, катэков и периэков, специально организованное ольвиополитами для обработки обширных сопредельных с полисом земельных угодий и охраны границ государства. Среди преобладающего эллинского населения не исключается и присутствие незначительно­ го варварского контингента, появившегося здесь в процессе контактов в этих регионах. I.A. Snytko THE MIX­HELLENES FROM THE OLBIAN DECREE IN HONOUR OF PROTOGENES (HISTORICAL AND ARCHAEOLOGICAL ASPECT) The article is devoted to identification of the Mix­hellenes from the known Olbian Decree in honour of Protogenes (IPE, I2, № 32). Since the Decree has been published two main points of view concerning the Mix­Hellenes were formed which have two main approaches to the resolution of the problem: ethnical and social. The followers of the ethnical theory viewed the Mix­Hellenes as mixed Greek­Barbarian ethnic group, tribe, people neighbouring with Olbia, and they even compared them with the Callipedae of Herod whom he also called the Hellenes­Scythians. The supporters of another approach referred the Mix­Hellenes to a certain social category of Olbian polis population which did not possess full rights, was close to metics, and was used by the Olbians as mercenaries in military detachments; or they considered the Mix­Hellenes as the depending military and agricultural population organized deliberately on the state’s initiative. As one of the variants of their possible settlement they were related to the habitants of collective farmsteads at Olbian chora since the last third of the 4th c. till the first half of the 3rd c. BC, though the number of these farmsteads is not great and the presumable number of their habitants can not agree with the number of the Mix­Hellenes mentioned in the Decree, i.e. 1500. Furthermore, the area of the farmsteads does not correspond to the mentioning of them as of the habitants of the frontier of Olbian polis. Having analyzed in detail the historiography of this matter, the author comes to a conclusion that this social category was formed long before the possible date the Decree was issued, namely within the period of re­colonization of the rural neighbourhood of Olbia at the turn of the 5th c. and the 4th c. BC. Two presumable areas where the settlements populated by the Mix­Hellenes could have been located in the near frontier, outside the borders of historically established in the Archaic period the territory of Olbian polis, are determined in geographical sense: 1) the Dnipro River lower region in the east, and 2) the coastal area from the mouth of Tiligul estuary to Odesa bay in the west. Concerning the social position of the Mix­Hellenes, it is presumed that they were the depended military and agricultural population from the community of the new Greek colonizers from Asia Minor of the cleruchs, kataeks and perioeci type, specially organized by the Olbians for working of the vast lands adjacent to the polis and for defence of the borders of the state. Among the prevailing Hellenic population, the author does not exclude the presence of insignificant Barbarian contingent which appeared here in the process of contacts in these regions.

Схожі ресурси