«Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни
Висвітлено сучасний стан дослідження основних аспектів питання початкового залюднення території сучасної України в нижньому палеоліті з південно-західного напрямку — через Балканський півострів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67564 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни / В.М. Степанчук // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 3-11. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-67564 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-675642014-09-14T12:14:33Z «Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни Степанчук, В.М, Статті Висвітлено сучасний стан дослідження основних аспектів питання початкового залюднення території сучасної України в нижньому палеоліті з південно-західного напрямку — через Балканський півострів. Освещено современное состояние исследования основных аспектов вопроса начального заселения территории современной Украины в нижнем палеолите с юго-западного направления - через Балканский полуостров. The modern state of research of the main aspects of the question of the initial settling of territory of modern Ukraine in the Lower Paleolithic to the south-west - in the Balkan Peninsula. 2010 Article «Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни / В.М. Степанчук // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 3-11. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67564 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Степанчук, В.М, «Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни Археологія |
| description |
Висвітлено сучасний стан дослідження основних аспектів питання початкового залюднення території сучасної України в нижньому палеоліті з південно-західного напрямку — через Балканський півострів. |
| format |
Article |
| author |
Степанчук, В.М, |
| author_facet |
Степанчук, В.М, |
| author_sort |
Степанчук, В.М, |
| title |
«Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни |
| title_short |
«Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни |
| title_full |
«Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни |
| title_fullStr |
«Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни |
| title_full_unstemmed |
«Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни |
| title_sort |
«балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної украиїни |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67564 |
| citation_txt |
«Балканскій міст» у початковому освоєнні території сучасної Украиїни / В.М. Степанчук // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 3-11. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT stepančukvm balkanskíjmístupočatkovomuosvoênníteritoríísučasnoíukraiíni |
| first_indexed |
2025-07-05T17:34:06Z |
| last_indexed |
2025-07-05T17:34:06Z |
| _version_ |
1836829215706578944 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 3
Статті
Питання часу і шляхів початкового заселення
території півдня Східної Європи, суттєва част-
ка якої складає територію сучасної Украї ни,
безумовно, входить до числа базових проблем
вітчизняного палеолітознавства. Одним із імо-
вірних шляхів просування давнього населен-
ня в Європу виступає так званий «балканський
міст». Яким же чином, виходячи із сучасного
стану знань про перебіг подій на початку істо-
рії заселення європейського континенту, мож-
на оцінювати роль Балкан в освоєнні земель,
що нині входять до складу України?
Загальноісторичний контекст
Відомо, що територія сучасної України не
була від початку освоєна палеолітичною лю-
диною. Сьогодні вважається доведеним, що
витоки людства і початкові етапи його історії
пов’язані з Африкою. Першими за межі афри-
канської колиски вийшла людина з прямою
ходою (Homo erectus) і близькі до неї форми
(Homo ergaster). Вважають, що це сталося близь-
ко 1,5—2,0 млн років тому. Наступна потужна
хвиля міграцій з Африки пов’язується з по-
ширенням нового виду — Homo heidelbergensis,
або людиною з Гейдельберга, названою так за
місцем першого відкриття в Європі. Цей ма-
совий вихід з території Африки датують ча-
сом близько 350—400 тис. років тому. Про-
те найдавніші за віком знахідки решток Homo
heidelbergensis або іншого, але дуже близького,
виду в Європі зараз датуються близько 800 тис.
років тому (знахідки в Іспанії, в Атапуерці).
Тому не виключають також, що між означе-
ними вище двома «виходами з Африки» мала
місце ще одна, проміжна, хвиля раннього роз-
селення, що датується десь близько 800 тис.
років тому. Вважають, що африканські Homo
heidelbergensis, що потрапили в Європу, дали
початок неандертальцям, тоді як їхні родичі,
що залишилися в Африці, є безпосередніми
предками сучасної людини, Homo sapiens. Та-
кими є, в дуже узагальненому вигляді, сучас-
ні уявлення про перші етапи залюднення євра-
зійських просторів, хоча, звичайно, детальніші
аспекти проблеми про час, умови і напрямки
початкового розселення палеолітичних колек-
тивів є вельми дискусійними (Arribas, Palmqvist
1999; Bar-Yosef, Belfer-Cohen 2000; Kozłowski
2005; Любин, Беляева 2006; Амирханов 2007a;
Деревянко 2009).
Представники всіх згаданих предкових ви-
дів уміли виготовляти та використовувати
кам’яні знаряддя, але форми виробів та техно-
логія їх виготовлення на різних етапах суттєво
різнилися. Давніші гомініди робили знаряддя
з річкових гальок чи фрагментів кам’яної си-
ровини, використовуючи також і відщепи —
відходи такого виробництва, іноді додатково
ретушуючи їхні краї. Вважається, що ця тех-
нологія — так зв. олдованська, «нуклеусно-від-
щепова», або модель 1, — характерна для стоя-
нок, залишених представниками першої, най-
давнішої хвилі виходу з Африки, тобто Homo
erectus.
Нащадок еректусів — гейдельберзька лю-
дина — значно вдосконалила і самі знаряддя,
і способи їхнього виготовлення. На її стоянках
знаходять сплощені, ретельно оббиті з обох по-
верхонь знаряддя овальної, підтрикутної та ін.
форм — так зв. біфаси. Технологія біфаса (ру-
била) отримала найменування ашельскої, або
моделі 2. Подальший прогрес у техніці оброб-
ки каменю пов’язаний з переносом основно-
го акценту на виготовлення стандартизованої © В.М. СТЕПАНЧУК, 2010
В.М. Степанчук
«БАЛКАНCЬКИЙ МІСТ» У ПОЧАТКОВОМУ
ОСВОЄННІ ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Висвітлено сучасний стан дослідження основних аспектів питання початкового залюднення території сучасної Укра-
їни в нижньому палеоліті з південно-західного напрямку — через Балканський півострів.
К л ю ч о в і с л о в а: ранній палеоліт, початкове залюднення території України, «балканський міст».
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 34
заготовки — спочатку відщепу, а потім пласти-
ни — хронологічно вже виходить за межі ниж-
нього палеоліту.
Якими ж шляхами давні гомініди потрапля-
ли до Євразії?
Вважають, що пересування давнього насе-
лення були тісно пов’язані з міграціями вели-
ких представників фауни. Отже, розселення з
Африки, найімовірніше, йшло суходолом через
Аравійський півострів і Близький Схід, і цілком
справедливо вважають, що один з основних на-
прямків початкового проникнення давніх гомі-
нідів і до Європи, і до Азії пролягав через Близь-
кий Схід (Manzi 2001). Щоправда, існує чима-
ло прихильників ідеї початкового проникнення
їх до Європи через Гібралтар або Сицилію: тоб-
то початкове розселення Homo erectus чи Homo
heidelbergensis не пов’язують виключно ані з мі-
граціями великих тварин, ані з сухопутними
шляхами. Зазначимо принагідно, що ймовір-
ність тих же шляхів і тих же напрямків розсе-
лення активно дискутується і для пізнішої важ-
ливої в історії людства події, а саме, для двох
етапів масового виходу з африканського конти-
ненту анатомічно сучасної людини.
Подальше розселення з території Близького
Сходу могло йти різними шляхами: через Бал-
кани, Кавказький хребет, азіатські території в
обхід Каспійського моря. Південь і південний
схід Східної Європи міг заселятися й іншим
чином: спочатку також з території Близького
Сходу, але або вздовж східного узбережжя Чор-
ного моря і далі до Криму, або вздовж західного
узбережжя Каспійського моря із закавказького
центру розселення гомінідів, тобто фактично
безпосередньо з азіатського регіону, оминув-
ши «балканський міст».
Так чи інакше, з моменту проникнення до
Леванту давні гомініди у подальшому просуван-
ні потрапляли на територію і сучасної України:
пам’ятки, вік яких становить 400—600 тис. ро-
ків, а інколи досягає і 1,0—1,4 млн років, відо-
мі і в Україні, і на сусідніх теренах: у Туреччи-
ні, Греції, Болгарії, Росії (рис. 1). Територія су-
часної України, завдяки своєму географічному
положенню, являє собою певну перехідну зону
між Центральною та Південно-Східною Євро-
пою (прилучаючи сюди й Балкани) та Кавказом
і віддаленішими територіями на схід та північ.
І вона безпосередньо пов’язана, щонаймен-
ше, з двома вірогідними шляхами поширення
людини з Африки через Малу Азію, тобто че-
рез Босфор або Кавказ і далі Передкавказзя. В
цьому сенсі, як бачимо, балканський шлях по-
чаткового освоєння території сучасної України
не є винятковим, але, принаймні, одним із ві-
Рис. 1. Основні нижньопалеолітичні пам’ятки Балкан, Східної Європи та Кавказу,
згадані у тексті: 1 — Караїн, 2 — Дурсунлу, 3 — Гьоксу, 4 — Яримбургаз, 5 — Ескиче-
Сирті, 6 — Коккінопілос, 7 — Петралона, 8 — Козарніка, 9 — Аргеш, 10 — Гура До-
брожеї, 11 — Королеве, 12 — Малий Раковець, 13 — Лука-Врублівецька, 14 — Ме-
джибіж, 15 — Непоротове, 16 — Дубосари, 17 — Погребя, 18 — Маслове, 19 — Кодак,
20 — Маячний, 21 — Гаспра, 22 — Ечкі-Даг, 23 — Цимбал, 24 — Богатирі, Родники,
25 — Герасимівка, 26 — Хрящі, 27 — Треугольна, 28 — Кударо, 29 — Дманісі, 30 —
Азих, 31 — Айнікаб, Мухкай, 32 — Дарвагчай, 33 — Рубас
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 5
рогідних. Це дозволяє припускати, що почат-
кове освоєння Балкан і півдня Східної Європи
може характеризуватися певними загальними
закономірностями і, не виключено, подібною
послідовністю і близькою хронологією основ-
них культурно-історичних подій.
Загальногеографічний контекст
Уже сама географічна позиція Балканського
півострова природним чином зумовлює визна-
чення цього регіону як «мосту» чи своєрідного
«перехрестя» на шляху між Європою і Азією.
Якщо Балканський півострів слугував «мос-
том» заселення для всього європейського кон-
тиненту, то цілком очевидно і те, що за раннього
палеоліту Балкани одночасно були своєрідним
«перехрестям» шляхів подальшого просування
населення на нові території. Так, для колективів
гомінідів, що в різний час проникали на півост-
рів, саме цей регіон міг слугувати вихідним пунк-
том для розселення їх у найрізноманітніших на-
прямках: уздовж Далматинського узбережжя і
далі на захід; через Дунайський коридор і далі на
північ, у Придунайську низовину і до Централь-
ної Європи; через долину Нижнього Дунаю на
територію сучасної Румунії; вздовж східних від-
рогів Карпат та долину Дністра на північ, на схід
до Північного Причорномор’я та Криму й далі
на схід і північний схід.
Поведінковий контекст
Встановлено, що для раннього (нижньопалео-
літичного) часу більш характерним було тяжін-
ня стоянок до морського узбережжя і передгір’їв
великих гірських систем (див., напр.: Васильев
и др. 2008; Деревянко, Шуньков 2009). Надалі,
в середньопалеолітичний час, найбільше при-
вабливими для населення, як це встановлю-
ється за матеріалами пам’яток України, були
ділянки розчленованого мозаїчного ландшаф-
ту передгір’їв, височин і долин великих річок
(Степанчук 2007), де поєднувалися біологіч-
ні, мінеральні і водні ресурси. Початкові етапи
верхнього палеоліту, практично до часу макси-
муму останнього зледеніння, характеризували-
ся принципово подібними стратегіями освоєн-
ня території, в усякому разі, якщо йдеться про
українські пам’ятки (Stepanchuk et al. 2009). Ви-
ходячи з таких закономірностей, слід констату-
вати, що протягом більшої частини палеоліту в
межах Балкан і південного заходу Східної Євро-
пи потенційно найпривабливішими для осво-
єння мисливцями-збирачами були: північний
схід сучасної Греції, європейська частина Ту-
реччини, Болгарія, Крим, південь Східноєвро-
пейської рівнини, що обіймає території сучас-
них Румунії, Молдови, України і Російської Фе-
дерації, та північне Передкавказзя.
Стислий огляд джерельної бази
Найважливішими пам’ятками нижнього па-
леоліту на території сучасної Туреччини є пече-
ра Яримбургаз та стоянки простонеба Ескиче-
Сирті в європейській частині Босфору та Гьок-
су на його азіатському узбережжі (Runnels,
Ozdogan 2001; Kuhn 2002; Dinçer, Slimak 2007).
Яримбургаз представлений чоперами, чоппін-
гами та численними знаряддями на сколах з ір-
регулярними зубчастими лезами, знайденими в
шарах, які належать до другої половини серед-
нього плейстоцену, до періоду між 9 і 6 киснево-
ізотопними стадіями (КІС). Знахідки в Гьоксу
пов’язуються з похованим ґрунтом, вік якого
сягає 400 тис. років. Важливі відомості про ниж-
ній палеоліт на теренах країни дають добре до-
кументовані Дурсунлу і особливо Караїн, хоча
ці пам’ятки географічно більше віддалені від
Босфору (Kuhn 2002). Вік комплексу Дурсун-
лу, представленого нуклеусно-відщеповою ін-
дустрією і знаряддями з кварцу, оцінюється на
рівні близько 1 млн років Нижні чотири страти-
графічні пачки Караїну відносять до нижнього
палеоліту. Індустрія пачки А, вік якої перевищує
350 тис. років, представлена дрібними зубчас-
тими і виїмчастими формами знарядь і знахо-
дить аналогії в матеріалах Яримбургаза; інду-
стрії з юнітів В—Е, вік яких визначається між
350—300 тис. років, відмінні від матеріалів, ви-
явлених у юніті А, і подібніші до так зв. ашело-
ябрудьєну центрального і південного Леванту
(посилання див.: Kuhn 2002). Варто зауважити,
що на території Туреччини досі не відомі вираз-
ні нижньопалеолітичні пам’ятки з рубилами,
хоча є повідомлення про поодинокі знахідки та-
ких виробів (Dinçer, Slimak 2007).
Нижньопалеолітичні місцезнаходження Гре-
ції датуються близько 250—350 тис. років (Darlas
1995) і представлені як інвентарем з біфасами,
так і суто відщеповими індустріями у супроводі
знарядь на гальках. Проте всі ці пам’ятки, як пра-
вило, не стратифіковані та представлені підйом-
ними матеріалами, зокрема, і в північній частині
країни (Harvati et al. 2008). Є повідомлення про
знахідку відщепових комплексів (Алонакі, Айос),
а також поодиноких рубил у стратифікованому
контексті (Коккінопілос, Ормос Одісеос) у пів-
денному Епірі. Ймовірний вік цих знахідок оці-
нюється між 200 та 150 тис. років (Runnels, Andel
2003; Tourloukis 2009). Інші, як стверджується,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 36
стратифіковані пам’ятки, на яких трапилися і
рештки гомінідів, і кам’яні вироби, опублікова-
ні недостатньо. З-поміж таких прикладів — пе-
чера Петралона, всесвітньо відома завдяки зна-
хідці черепа гейдельбержця (рис. 2), та не менш
знана серед антропологів Апідіма. Останнім ча-
сом з’явилися повідомлення про давніші знахід-
ки. Йдеться, зокрема, про знахідку на о. Корфу
ізольованого чоппінга, вірогідно пов’язаного з
відкладами, вік яких становить близько 750 тис.
років, а також про серію підйомних на вигляд ар-
хаїчних матеріалів на о. Крит (Mortensen 2008).
Найважливішою нижньопалеолітичною па-
м’ят кою Болгарії, безперечно, є печера Козар-
ніка. Нижньопалеолітичні артефакти пов’язані
з літологічними шарами 14—11а стратиграфіч-
ної послідовності печери. Ці верстви на підста-
ві багатих природничонаукових свідоцтв зістав-
ляються з нижнім плейстоценом і датуються від
1,6 млн до 400 тис. років. При цьому межа зво-
ротної полярності Брюнес-Матуяма прослід-
ковується на рівні низів шару 11е (Guadelli et al.
2005; Fernandez, Crégut-Bonnoure 2007). Загалом
індустрія нижньопалеолітичних шарів Козарні-
ки визначається як «неашельська» нуклеусно-
відщепова. Іншими словами, у ній відсутні руби-
ла. Надзвичайно цікаво, що в матеріалах «верх-
ньої частини» пачки, у відкладах, що передують
межі Брюнес-Матуяма, знайдено атипові біфа-
си (Ivanova 2003). Дослідники пам’ятки вислов-
люють думку про те, що це так зв. «протомустьє»
нижньопалеолітичного шару 11а (11 КІС) може
бути генетичним попередником східнобалкан-
ського левалуа-мустьє з листоподібними вістря-
ми (Сираков, Гуадели 2005). Окрім стратифіко-
ваних, у Болгарії є кілька пунктів з підйомними
матеріалами, ймовірно, нижньопалеолітичного
віку (зокрема, Кременете та Широка Поляна),
специфіка яких полягає в наявності біфасіаль-
них форм (Ivanova 2003).
У Румунії відома досить значна кількість міс-
цезнаходжень нижнього палеоліту, проте вони
представлені здебільше або підйомними мате-
ріалами, або поодинокими знахідками. Серед
пам’яток, зокрема, виділяється ареал до лини
р. Аргеш, де зібрано численні, хоча й поверхневі,
серії архаїчних кам’яних виробів, що поперед-
ньо датуються нижнім та середнім плейстоце-
ном (Chirica, Borziac 2005), хоча ця думка підда-
ється критиці (Doboş 2008). В ареалі Північного
Причорномор’я знахідки ізольованих кам’яних
артефактів у стратифікованому контексті відомі
в печері Гура Доброжеї (Pгănescu 1999).
Розташовані в межах Східноєвропейської
рівнини та територіально найбільше наближе-
ні до України нижньопалеолітичні пам’ятки
Молдови є нечисленними та представлені і по-
одинокими поверхневими, і стратифікованими
комплексами, як от Дубосари (КІС 12—16 або
17—19) та Погребя (КІС 9—11 або 12) (Ани-
сюткин 1994; Anisyutkin 2008).
Кубань та прилеглі ареали Північно-Захід-
ного Передкавказзя на території Російської Фе-
дерації представлені нечисленними, але іноді
стратифікованими пам’ятками в Герасимов-
ці, Хрящах, Цимбалі та ін., які датують різ-
ними етапами середнього плейстоцену (Прас-
лов 1984; Любин 1998; Васильев и др. 2008).
Ключовими серед них для аргументованого
еоплей стоцен–нижньоплейстоценового віку
постають Богатирі та Родники (Щелинский,
Кулаков 2005; Shshcelinski et al. 2008), що до-
сліджуються на Таманському півострові і пред-
ставлені виразними серіями археологічних ма-
теріалів у супроводі багатих палеонтологічних
і різноманітних біостратиграфічних даних. Не
менше важливими є нещодавно відкриті дагес-
танські пам’ятки, як от Рубас, Мухкай, Дарваг-
чай та інші подібні, також датовані еоплейсто-
ценом та нижнім плейстоценом. Дагестанські
нижньопалеолітичні місцезнаходження ви-
явлені і в низовинах Каспійського узбережжя
(Anoikin 2008), і в гірській місцевості східного
Кавказу (Амирханов 2007; 2007а). Ці нові дані
суттєво доповнюють раніші повідомлення про
такі важливі кавказькі пам’ятки як Дманісі в
Грузії (Vekua et al. 2002), Кударо в Осетії, Азих у
Азербайджані (Любин 1998а) та Треугольна пе-
чера на Північному Кавказі (Дороничев и др.
2007). Свідчення ранньої появи та тривалого
побутування нижньопалеолітичних пам’яток у
Кавказькому регіоні заслуговують на особливу
увагу, оскільки сигналізують про велику ймо-
вірність заселення західного сегмента Східно-
європейської рівнини, зокрема і території су-
часної України, зі сходу — з боку Кавказу.
Таким чином, достовірні нижньопалеолітичні
пам’ятки, вік яких становить 400—600 тис. років,
Рис. 2. Череп Homo heidelbergensis з печери Петралона,
Греція (за Г.П. Райтмайром)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 7
а інколи сягає 1,0—1,4 млн. років, відомі в кра-
їнах, що сусідять з Україною, а саме: в Туреч-
чині, Греції, Болгарії та Росії. Та чи є пам’ятки
такого віку на території України?
Є, хоча і вкрай нечисленні та поганої збе-
реженості. Попри досить довгу історію дослі-
дження палеоліту в Україні, донедавна тут було
відомо лише кілька нижньопалеолітичних міс-
цезнаходжень, хоча пізніших, середньопалео-
літичних пам’яток, зафіксовано багато (Гла-
дилин 1985; 1997; Степанчук 2006). Це можна
пояснити різними причинами, включаючи та-
фономію, недостатню інтенсивність польових
пошуків і низьку щільність давнього населен-
ня. Геостратиграфічна позиція пам’яток нижньо-
го палеоліту України визначається, головним чи-
ном, на основі колонки Королевого І та співвід-
носиться з часом приазовського-тилигульского/
потягайлівського горизонтів україн ської схе-
ми (Gozhik et al. 2001), або з КІС 23—12/9, між
950—750 та 450/300 тис. років тому.
Майже три десятиліття Королеве I, роз-
ташоване на захід від Карпат, було фактично
єдиним стратифікованим нижньопалеолітич-
ним місцезнаходженням в Україні, або, швид-
ше, конгломератом окремих різночасових
пунктів. Виняткове значення мають комплек-
си VIII та VII Королевого, які — як це засвід-
чено геостратиграфічними, споро-пилковими
та геомагнітними даними — пов’язані із седи-
ментами, що залягають нижче межі Брюнес-
Матуяма (Гладилин 1985; Гладилин, Ситливый
1990; Haesaerts, Koulakovska 2006; Levkovskaya,
Haesaerts, Adamenko 2008). Проте Королеве I,
так само як і нещодавно відкриті нижньопалео-
літичні шари на стоянці Малий Раковець IV
(Ры жов и др. 2009), географічно розташовані
вже не у Східній, а Центральній Європі, отже,
безпосередньо не стосуються проникнення
нижньопалеолітичного населення на східно-
європейські терени.
Лише кілька вірогідних нижньопалеолі-
тичних пунктів було відкрито в східноєвро-
пейській частині континентальної України та
Криму. Деякі поверхневі знахідки в Криму да-
ють добірки, що нагадують олдованські комп-
лекси, як, приміром, галькові вироби з Гаспри
та Ечки-Дагу, для яких припускається належ-
ність до хронологічного інтервалу між дунай-
гюнцем та гюнц-мінделем (Zuk 1995). Мікро-
індустрія ще одного кримського місцезнахо-
дження — Мису Маячний — також має досить
архаїчний вигляд, зокрема через застосування
специфічної технології розщеплювання, а та-
кож своєрідні типи виробів (Stepanchuk et al.
2010). Пам’ятки Меджибіж (рис. 3) і Масло-
ве, нижньопалеолітичний вік яких більш ар-
гументований ширшим колом природничо-
наукових даних, відносяться вже до міндель-
рису (Пясецкий 2001; Рековец 2001; 2001а;
Rekovets, Chepalyga, Povodyrenko 2007; Степан-
чук та ін. 2009; Stepanchuk 2009). Більше дис-
кусійним є віднесення до числа нижньопалео-
літичних поверхневих матеріалів, наприклад, з
Луки-Врублівецької або Непоротового.
Обговорення
Виходячи з наявних даних щодо поширен-
ня нижньопалеолітичних пам’яток, тенденцій
освоєння територій на той час та загальної ге-
ографічної позиції Балкан та більшої частини
сучасної України, можна дійти такого висно-
вку: за доби нижнього палеоліту згадані ареали
являли собою транзитні зони, якими колекти-
ви гомінідів пересувалися в поступі піонерно-
го освоєння нових територій. Беручи до уваги,
що рухалися ці групи з африканського конти-
ненту, природним посередником між ним і Єв-
разією був Близький Схід. Деякі з близькосхід-
них нижньопалеолітичних пам’яток є ключо-
вими для інтерпретації часу й обставин перших
масових виходів з Африки. Хоча і висловлюєть-
ся думка про те, що інвентар моделі 1 є всього
лише поведінковою фацією ашельського інду-
стрійного комплексу (Clark, Schick 2002), проте
гальково-відщеповий комплекс Убейдії схиль-
ні розглядати як епізод першої хвилі розселен-
ня, а Гешер Бенот Я’аков, датований близько
800 тис. років тому, як приклад другого епізо-
ду раннього «виходу з Африки», в цьому випад-
ку населення, що практикувало виготовлення
рубил (Bar-Yosef 1994; Goren-Inbar et al. 2000).
Стосовно ж близькосхідно–балканського на-
прямку проникнення гомінідів до Європи, то
у всіх випадках він, за традиційними уявлення-
ми, відігравав важливу роль, але, можливо, ін-
коли провідну, а інколи другорядну (Bar-Yosef
1998; Mellars 2004; 2005; Kozlowski 2005). Зокре-
ма, наголошують на особливій ролі Гібралта-
ру як каналу залюднення Європи носіями спо-
чатку гальково-відщепових, а потім рубилових
комплексів (Kozłowski 2005).
Враховуючи тяжіння найдавніших пам’яток
до смуг морського узбережжя і передгір’їв, не
дивно, що і Балкани, і південь Східної Євро-
пи, і Кавказ дають свідоцтва раннього проник-
нення людини. Найдавніші місцезнаходження
в цих регіонах зафіксовані на Тамані (Богати-
рі, Родники в Російській Федерації) та Родопах
(Козарніка в Болгарії). В обох випадках йдеться
про індустрії моделі 1 (олдованської), вік яких
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 38
Рис. 3. Меджибіж. Гольштейнський (міндель-риський) комплекс. Кам’яні (1—3, 5, 6, 8—10) та кістяні (4, 7) арте-
факти (8, 9 — за: В.К. Пясецький 2001, 10 — за: Rekovets et al. 2007)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 9
перевищує 1,2—1,4 млн років. Інші пам’ятки,
відкриті, зокрема, і на території України, ма-
ють різний вік, підтверджений природничона-
уковими даними або вірогідний, що коливаєть-
ся в межах від 1 млн до 400 тис. років. Просто-
рове поширення найдавніших індустрій не дає
можливості віддати однозначну перевагу будь-
якому напрямку розселення гомінідів часу пер-
шої хвилі масових міграцій з Африки. Сьогодні,
враховуючи відсутність пам’яток, вік яких біль-
ше 1 млн років на території Анатолії, відкриття
Дманісі (1,6—1,8 млн років), а також нещодавно
виявлені численні місцезнаходження в Дагеста-
ні (Амирханов 2007; 2007а; Anoikin 2008; Дере-
вянко, Шуньков 2009), більш обґрунтованим є
варіант заселення Східної Європи (включаючи
Північне Причорномор’я) і Південної (Балка-
ни) зі сходу, з боку Кавказу і Передкавказзя. В
такому сценарії саме Північне Причорномор’я
могло бути «коридором» для заселення Балкан,
а також Центральної Європи.
З іншого боку, суттєвим є те, що процес за-
селення території за нижнього палеоліту мав
характер повторюваного піонерного освоєння
ареалів з багатими і передбачуваними біоло-
гічними і мінеральними ресурсами невелики-
ми групами прийшлого населення з великими
хронологічними лакунами між окремими епі-
зодами заселення. Таким чином, не може йти-
ся про тривале безперервне заселення і, отже,
про спадковість населення і традицій. Тому
ймовірна траєкторія розселення з Близько-
го Сходу через Кавказ та південь Східної Єв-
ропи до Південно-Східної Європи є лише од-
ним із варіантів реконструкції реальних по-
дій на етапі першої хвилі заселення Євразії,
на сьогодні більш вірогідний завдяки наявній
комбінації доступних фактів. Можливі й інші
трактування. Так, приміром, переважання на
теренах Анатолії, Балканського півострова і
півдня Східної Європи пам’яток з «нуклеусно-
відщеповим» інвентарем не виключає і «бал-
канський» варіант просування носіїв техно-
логій моделі 1 з Близького Сходу до Європи
(Степанчук 2006). Так чи інакше, наявні дані
не суперечать уявленням про доволі інтенсив-
ний процес залюднення євразійських просто-
рів через Близький Схід.
Пам’ятки з індустріями технологічної мо-
делі 2 (індустрії з рубилами) дуже численні у
Західній Європі (Santonja, Villa 2006) і відо-
мі на Кавказі (Любин 1998; Любин, Беляева
2006). Їхня рідкісність і пізніший вік на Бал-
канах і практична відсутність у Східній Єв-
ропі, можливо, свідчать про те, що раннього
масового проникнення носіїв ашельських ін-
дустрій через Балкани в Європу, зокрема і на
південь Східноєвропейської рівнини, найімо-
вірніше, не було. Поява на Балканах місце-
знаходжень з рубилами відноситься до часу не
давніше за міндель-рис (Runnels, Andel 2003;
Dinçer, Slimak 2007), а на півдні Східної Євро-
пи вони зовсім відсутні (Степанчук 2006; До-
роничев и др. 2007; Doronichev 2008). Це різ-
ко контрастує з територіями на сході і заході.
На етапі масових міграцій Homo heidelbergensis,
таким чином, роль балканського «мосту» в по-
ширенні нової людності видається менш важ-
ливою. Наступний етап інтенсифікації пересу-
вань первісного населення в ареалі Балкан та
півдня Східної Європи за наявними джерела-
ми пов’язується вже з періодом розвиненого
середнього палеоліту, зокрема з часом остан-
нього міжльодового періоду та зледеніння.
Висновки
Балканський півострів часто визначається як
«передпокій» Європи або «коридор», чи «міст»
до неї. Враховуючи географічну позицію пів-
острова та, як одностайно вважають, африкан-
ське коріння всіх форм гомінідів, що будь-коли
заселяли Європу, Балкани, поза сумнівом, були
одним із основних транзитних шляхів, котрі
сполучають два материки. Іноді Балкани визна-
чають і як «перехрестя». І справді, палеолітичні
групи, що потрапляли на півострів, у подаль-
шому могли просуватися у різних нап рям ках,
зокрема і на північний схід. Територія сучасної
України безпосередньо межує з ареалом Бал-
кан. Географічна суміжність природно зумов-
лює припущення, принаймні, про вірогідність
початкового залюднення півдня Східної Євро-
пи через балканський «міст».
Аналіз наявних даних призводить до висно-
вку про досить велику вірогідність початкового
проникнення носіїв олдованських технологій
на південь Східної Європи саме через Балкани.
Натомість розселення носіїв індустрій з руби-
лами, швидше за все, йшло іншими шляхами,
можливо через територію Центральної Європи.
На етапі нижнього палеоліту і Балкани,
і південь Східної Європи (зокрема, Північ-
не Причорномор’я) були важливими коридо-
рами розселення давніх гомінідів. Напрямок
і час пересувань населення можна трактува-
ти по-різному, проте ці ареали, поза сумнівом,
демонструють принципово схожу і синхронну
динаміку культурних змін, незважаючи на не-
велику щільність населення і, відповідно, оче-
видну відсутність безпосередніх контактів між
окремими анклавами.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 310
Амирханов Х.А. Олдованские стоянки Северо-Восточного Кавказа: предварительный отчет. — М., 2007.
Амирханов Х.А. Ранний ашель Кавказа в свете новых исследований в Дагестане: проблема генезиса и основных ти-
пологических характеристик // Кавказ и заселение Старого Света. — СПб., 2007a. — C. 21—34.
Анисюткин Н.К. Древнейшие местонахождения раннего палеолита на юго-западе Русской равнины // Археологи-
ческие вести. — 1994. — 3. — C. 6—15.
Васильев С.А., Деревянко А.П., Матишов Г.Г. и др. (ред.). Ранний палеолит Евразии: новые открытия. — Ростов-
на-Дону, 2008.
Гладилин В.Н. Ранний палеолит // Археология Украинской ССР. — К., 1985. — Т. 1. — C. 12—54.
Гладилін В.М. Найдавніше населення на території України // Давня історія України. — К., 1997 — Т. 1. — C. 17—50.
Гладилин В.Н., Ситливый В.И. Ашель центральной Европы. — К., 1990.
Деревянко А.П. Древнейшие миграции человека в Евразии в раннем палеолите. — Новосибирск, 2009.
Деревянко А.П., Шуньков М.В. (ред.). Древнейшие миграции человека в Евразии. — Новосибирск, 2009.
Дороничев В.Б., Голованова Л.В., Барышников Г.Ф. и др. Треугольная пещера. Ранний палеолит Кавказа и Восточ-
ной Европы. — СПб., 2007.
Любин В.П. Ашельская эпоха на Кавказе. — СПб., 1998.
Любин В.П. Проблемы первоначального заселения человеком Кавказа и Евразии // Археологические вести. —
1998а. — 5. — C. 15—41.
Любин В.П., Беляева Е.В. Ранняя преистория Кавказа. — СПб., 2006.
Праслов Н.Д. Ранний палеолит Русской равнины и Крыма // Палеолит СССР. — М., 1984. — C. 94—134 (Архео-
логия СССР).
Пясецкий В.К. Среднеашельское местонахождение Меджибож // Vita Antiqua. — 2001. — № 3—4. — C. 125—134.
Рековец Л.И. Меджибож — местонахождение териофауны и многослойная палеолитическая стоянка человека в
Украине // Вестник зоологии. — 2001. — 35 (6). — C. 39—44.
Рековец Л.И. Териофауна и материальная культура местонахождения Меджибож // Vita Antiqua. — 2001а. —
№ 3—4. — C. 135—137.
Рыжов С.Н, Матвиишина Ж.Н., Пудовкина A.С., Левчук П.А. Стратиграфическое и планиграфическое изучение па-
леолитической стоянки Малый Раковец IV в Закарпатье // Vita Antiqua. — 2009. — № 7—8. — С. 60—71.
Сираков Н., Гуадели Ж.-Л. Разкопки на палеолитното находище Козарника, Белоградчишко // Археологически
открития и разкопки през 2004 г. — София, 2005. — C. 18—20.
Степанчук В.Н. Нижний и средний палеолит Украины. — Черновцы, 2006.
Степанчук В.Н. Динамика ресурсов жизнеобеспечения и освоение юга Восточноевропейской равнины в среднем
палеолите // Вестник антропологии. — 2007. — Вып. 15. — Ч. 1. — C. 94—100.
Степанчук В.М., Рижов С.М., Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П. Нові дані до вивчення ранніх етапів освоєння
території Східноєвропейської рівнини у палеоліті // Кам’яна доба України. — 2009. — 11. — C. 25—40.
Щелинский В.Е., Кулаков С.А. Раннепалеолитическая стоянка Богатыри (палеонтологическое местонахождение
Синяя Балка) на Таманском полуострове: результаты исследований 2003—2004 годов // Проблемы палеон-
тологии и археологии юга России и сопредельных территорий. — Ростов-на-Дону, 2005 — C. 116—118.
Anisyutkin N.K. Early Paleolithic sites on the high terraces in the environs of Dubossary (The Lower Dniester) // Early
Paleolithic of Eurasia: New discoveries. — Rostov-on-Don, 2008. — P. 117—118.
Anoikin A.A. Early Paleolithic in the piedmont zone of Caspian shore of Dagestan (with particular reference to the materials
from the Rubas valley) // Early Paleolithic of Eurasia: New discoveries. — Rostov-on-Don, 2008. — P. 119—121.
Arribas A., Palmqvist P. On the Ecological Connection Between Sabre–tooths and Hominids: Faunal Dispersal Events in the
Lower Pleistocene and a Review of the Evidence for the First Human Arrival in Europe // Journal of Archaeological
Science. — 1999. — 26. — P. 571—585.
Bar-Yosef O. The lower Paleolithic of the Near East // Journal of World Prehistory. — 1994. — 8 (3). — P. 211—265.
Bar-Yosef O. The nature of Transitions: the Middle to Upper Paleolithic and the Neolithic Revolution // Cambridge
Archaeological Journal. — 1998. — 8 (2). — P. 141—163.
Bar-Yosef O., Belfer-Cohen A. Early Human Dispersals: The unexplored constraint of African diseases // E.R.A.U.L. —
2000. — 92. — P. 79—86.
Chirica V., Borziac I. Gisements du Paléolithique inférieur et moyen entre le Dniestr et la Tissa. — Iaşi, 2005.
Clark J.D., Schick K. Acheulean archaeology of the eastern Middle Awash // Annales Sciences Géologiques. — 2002. —
104. — P. 51—121.
Darlas A. The earliest occupation of Europe: The Balkans // C.W. Roebroeks, T. van Kolfschoten (eds.). The Earliest
Occupation of Europe. – Leiden, 1995. — P. 51—57.
Dinçer B., Slimak L. The Paleolithic of Turkish Thrace: Synthesis and Recent Results // Turkish Academy of Sciences
Archaeology Journal (TÜBA–Ar). — 2007. — X. — P. 49—61.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 11
Doboş A. The Lower Paleolithic of Romania: A Critical Review // Paleoanthropology. — 2008. — P. 218—233.
Doronichev V.B. The Lower Paleolithic in Eastern Europe and the Caucasus: A Reappraisal of the Data and New
Approaches // Paleoanthropology. — 2008. — P. 107—157.
Fernandez Ph., Crégut-Bonnoure E. Les Caprinae (Rupicaprini, Ovibovini, Ovini et Caprini) de la sequence pléistocéne
de Kozarnika (Bulgarie du Nord): morphométrie, biochronologie et implications phylogéniques // Revue de
Paléobiologie. — 2007. — 26 (2). — P. 425—503.
Goren-Inbar N., Feibel C.S., Verosub K.L. et al. Pleistocene milestones on the out-of-Africa corridor at Gesher Benot
Ya’aqov, Israel // Science. — 2000. — 289. — P. 944—947.
Gozhik P., Matviishina Zh., Shelkoplyas V., Palienko V., Rekovets L., Gerasimenko N., Korniets N. The Upper and Middle
Pleistocene of Ukraine // Inter-national Union for Quaternary research. INQUA Commission of Stratigraphy SU. —
Kyiv, 2001. — P. 3—37.
Guadelli J.-L., Olive M., Tuffreau A. La Belgique, l’Italie et l’Europe centrale. — C. Le Paléolithique // Archéologies. Vingt
ans de recherches françaises dans le monde. — Paris, 2005. — P. 87—91.
Haesaerts P., Koulakovska L. La sequence pe dosedimentaire de Korolevo (Ukraine Transcarpati que): contexte
chronostratigraphique et chronologique // Европейский средний палеолит. — К., 2006. — P. 21—37.
Harvati K., Panagopoulou E., Karkanas P., Athanassiou A., Frost S.R. Preliminary results of the Aliakmon Paleolithic/
Anthropological survey, Greece // A. Darlas, D. Mihalović (eds). The Palaeolithic of the Balkans. — Oxford, 2008. —
P. 15—20 (BAR International Series 1819).
Ivanova S. Raw materials exploitation strategy on the territory of Bulgaria during early Palaeolithic period // E.R.A.U.L. —
2003. — 103. — P. 9—16.
Kozłowski J.K. Early human migrations: incipient stages of the Old World peopling // Rocznik Polskiej Akademii
Umiejętności. — Kraków, 2005. — S. 281—292.
Kuhn S.L. Paleolithic Archeology in Turkey // Evolutionary Anthropology. — 2002. — 11. — P. 198—210.
Levkovskaya G., Haesaerts P., Adamenko O. End of Matuyama and beginning of Brunhes epochs in Korolevo–1
geoarcheological region (Transcarpathia): isotope chronology and paleogeography of sediments and Palaeolithic layer
VII // Early Paleolithic of Eurasia: New discoveries. — Rostov-on-Don, 2008. — P. 119—121.
Manzi G. The Earliest Diffusion of the Genus Homo Toward Asia and Europe // Brief Overview in Ph. V. Tobias et al. (eds.).
Humanity from African naissance to coming millennia. — Firenze; Johannesburg, 2001. — P. 117—124.
Mellars P. Neanderthals and the modern human colonization of Europe // Nature. — 2004. — 432. — P. 461—465.
Mellars P. The Impossible Coincidence. A Single-Species Model for the Origins of Modern Human Behavior in Europe //
Evolutionary Anthropology. — 2005. — 14. — P. 12—27.
Mortensen P. Lower to Middle Palaeolithic artefacts from Loutrу on the south coast of Crete // Antiquity. — 2008. —
Vol. 82. — Issue 317.
Păunescu A. Paleoliticul şi mezoliticul de pe teritoriul Dobrogei. — Bucureşti, 1999.
Rekovets L., Chepalyga A., Povodyrenko V. Geology and mammalian fauna of the Middle Pleistocene site Medzhybozh,
Ukraine // Quaternary International. — 2007. — 160. — P. 70—80.
Runnels C.N., Andel van T.H. The Early Stone Age of the Nomos of Preveza: Landscape and Settlement // C.J. Wiseman, K. Zachos
(eds.). Landscape Archaeology in Southern Epirus, Greece I // Hesperia Supplement. — 2003. — 32. — P. 47—134.
Runnels C., Ozdogan M. The Paleolithic of the Bosphorus region, NW Turkey // Journal of Field Archaeology. — 2001. —
Vol. 28. — 1/2. — P. 69—92.
Santonja M., Villa P. The Acheulian of Western Europe // N. Goren-Inbar, G. Sharon (eds.). Axe Age. Acheulian Tool-
making from Quarry to Discard. — Equinox Publishers, 2006. — P. 429—478.
Shshcelinski V.E., Dodonov A.E., Baigusheva V.S. et al. Early Paleolithic sites on the Taman peninsula (Southern Azov sea
region) // Early Paleolithic of Eurasia: New discoveries. — Rostov-on-Don, 2008. — P. 109—114.
Stepanchuk V. Medzhibozh, Ukraine: early Middle Pleistocene evidence of human dispersal at the East European Plain //
Древнейшие миграции человека в Евразии. — Новосибирск, 2009. — С. 291—300.
Stepanchuk V., Ryzhov S., Rekovets L., Matviishina Zh. The Lower Palaeolithic of Ukraine: Current evidence // Quaternary
International. — (2010). — doi:10.1016/j.quaint.2009.12.006
Stepanchuk V.N., Sapozhnikov І.V., Gladkikh M.I., Ryzhov S.N. Ukrainian Upper Palaeolithic between 40/10.000 BP: Current
insights into environmental–climatic changes and cultural development // F. Djindjian et al. (eds). Le concept de
territoires dans le Paléolithique supérieur européen. — Oxford, 2009. — P. 63—74 (BAR International Series 1938).
Tourloukis E. New bifaces from the Palaeolithic site of Kokkinopilos, Greece and their stratigraphic significance //
Antiquity. — 2009. — Vol. 83. — Issue 320.
Vekua A., Lordkipanidze D., Rightmire G.P. et al. A New Skull of Early Homo from Dmanisi, Georgia // Science. — 2002. —
297. — P. 85—89.
Zuk S. About the Early Palaeolithic of the Crimea // Préhistoire Européenne. — 1995. — 7. — P. 47—58.
Надійшла 15.04.2010
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 312
В.Н. Степанчук
«БАЛКАНСКИЙ МОСТ» В НАЧАЛЬНОМ
ОСВОЕНИИ ТЕРРИТОРИИ СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЫ
Несколько аспектов важны для текущей оценки роли Балкан в первоначальном заселении территории современ-
ной Украины. Прежде всего, это закономерности территориально-временного вектора локализации нижнепа-
леолитических памятников. Затем важна преобладающая для этого времени тенденция освоения территорий — в
первую очередь гористых и приморских местностей, и, наконец, собственно географическое положение Балкан
и большей части современной Украины. Приняв во внимание эти факторы, следует прийти к выводу, что в эпо-
ху нижнего палеолита упомянутые ареалы представляли собой транзитные зоны, через которые коллективы ис-
копаемых гоминидов передвигались в процессе пионерного освоения новых территорий.
Принимая во внимание, что исходно эти коллективы продвигались с африканского континента, естествен-
ным посредником между последним и Евразией выступает Ближний Восток. Ближневосточно-балканский век-
тор проникновения гоминидов в Европу, в любом случае, был существенным, играл важную роль, но, возможно,
иногда ведущую, а иногда подчиненную.
И Балканы, и юг Восточной Европы, и Кавказ доставляют свидетельства раннего проникновения человека.
Наиболее древние местонахождения в этих регионах зафиксированы на Тамани в Российской Федерации и в Ро-
допах в Болгарии. В обоих случаях идет речь об индустриях модели 1 (олдованской) возрастом более 1,2—1,4 млн
лет. Другие местонахождения, открытые, в том числе, и на территории Украины, имеют различный — в промежут-
ке от 1 млн до 400 тыс. лет — возраст, подтвержденный естественнонаучными данными или предполагаемый.
Вместе с тем, пространственное распределение наиболее древних индустрий не дает возможности отдать одно-
значное предпочтение какому-либо одному направлению расселения гоминидов времени первой волны массовых
миграций из Африки. В настоящее время более вероятным выглядит вариант заселения Восточной Европы (вклю-
чая Северное Причерноморье) и Южной Европы (Балканы) с востока, со стороны Кавказа и Предкавказья. В таком
сценарии уже Северное Причерноморье могло выступать как «коридор» для заселения Балкан, а также областей
Центральной Европы. Возможны и другие трактовки. Так, например, преобладание на территории Анатолии, Бал-
канского полуострова и юга Восточной Европы памятников с «нуклеусно-отщеповым» инвентарем вполне вписы-
вается в «балканский» вариант продвижения носителей технологий модели 1 с Ближнего Востока в Европу.
Редкость и более поздний возраст индустрий технологической модели 2 (с рубилами) на Балканах и их прак-
тическое отсутствие в Восточной Европе, возможно, свидетельствует о том, что раннего массового проникно-
вения носителей ашельских индустрий через Балканы в Европу, в том числе и на юг Восточноевропейской рав-
нины, вероятнее всего, не было. Таким образом, роль балканского «моста» на этапе массовых миграций Homo
heidelbergensis представляется менее существенной. Следующий этап интенсификации передвижений первобыт-
ного населения в ареале Балкан и юга Восточной Европы, по имеющимся источникам, связывается уже с перио-
дом развитого среднего палеолита, в частности со временем последнего межледниковья и оледенения.
Таким образом, на этапе нижнего палеолита и Балканы, и юг Восточной Европы были важными коридорами
расселения древних гоминидов. Можно говорить о достаточно большой вероятности начального проникновения
носителей олдованских технологий на юг Восточной Европы именно через Балканы. Напротив, расселение носите-
лей индустрий с рубилами, скорее всего, шло другими путями, возможно через территорию Центральной Европы.
V.M. Stepanchuk
«BALKAN BRIDGE» IN THE INITIAL SETTLING OF THE TERRITORY OF MODERN UKRAINE
Several aspects are important for the current appraisal of the role of the Balkans in the initial peopling of the territory of
modern Ukraine. First of all, these are patterns of a spacial and temporal vector of localization of the Lower Palaeolithic sites.
Next, a prevailing for that period tendency of peopling territories, above all of hilly and seaside localities, is important. Finally,
the very geographic situation of the Balkans and the large part of modern Ukraine plays a role. Having taken into account
these factors one should come to the following conclusion: in the Lower Palaeolithic period the areas mentioned were the
transitional zones where the people of fossil hominids moved during the pioneer peopling of new territories.
Taking into consideration that originally these people moved from African continent, a natural mediator between the
latter and Eurasian continent was the Near East. The Near Eastern and Balkan vector of penetration of hominids into
Europe was significant in any case and played an important role, however, sometimes probably its role was the leading and
sometimes the subordinate.
Both the Balkans and the south of Eastern Europe, and the Caucasus provide evidences of early penetration of humans.
The oldest localities in these regions are traced in Taman in the Russian Federation and in Rhodope in Bulgaria. In both cases
it is a matter of industries of a mode 1 (Olduvaian) which is dated by more than 1,2—1,4 Myr. Other sites discovered, including
the territory of Ukraine, are dated within the period from 1 million to 400 Kyr, which is confirmed by the natural science data
or is presumable.
At the same time, spatial distribution of the oldest industries does not allow the author to give clear preference to any of the
directions of hominids’ dispersal in the period of the first wave of mass migrations from Africa. Today, the variant of peopling
of Eastern Europe (including the north coast of the Black Sea) and Southern Europe (the Balkans) from the east looks more
reliable, i.e. from the Caucasus and Trans-Caucasus region. In this scenario, already the north coast of the Black Sea could be
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 313
a «corridor» for settling of the Balkans, as well as regions of Central Europe. Other interpretations are also possible. Thus, for
instance, prevalence of the sites with «cores and flakes» inventory on the territory of Anatolia, Balkan Peninsula, and the south
of the Eastern Europe completely falls into the «Balkan» variant of movement of the bearers of technologies of the mode 1 from
the Near East to Europe.
Rarity and the later age of the industries of technologic mode 2 (industry with handaxes) at the Balkans and their physical
absence in Eastern Europe probably testify that there was no early mass penetration of the bearers of Acheulean industries
through the Balkans into Europe including the south of Eastern European plain. Thus, the role of Balkan «bridge» at the stage
of the mass migrations of Homo heidelbergensis appears to be less significant. The next stage of intensification of the movements
of prehistoric population in the area of the Balkans and the south of Eastern Europe according to the existing sources is related
to the period of the advanced Middle Palaeolithic, namely to the time of the latest interglacial and glacial periods.
Consequently, at the stage of the Lower Palaeolithic both the Balkans and the south of Eastern Europe were the important
corridors of settlements of ancient hominids. It is possible to talk about a high enough possibility of the initial penetration of the
bearers of Olduvaian technologies into the south of Eastern Europe exactly through the Balkans. On the other hand, settlement
of the bearers of industries with handaxes, most likely, took other ways, probably through the territory of Central Europe.
|