Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти
Рецензія на монографію: Т.А. Попова. Многослойное поселение Поливанов Яр. К эволюции трипольской культуры в Среднем Поднестровье. — СПб.: МАЭ РАН, 2003. — 240 с.
Gespeichert in:
Datum: | 2011 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2011
|
Schriftenreihe: | Археологія |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67583 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти / О.В. Цвек // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 132-138. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-67583 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-675832014-09-09T03:01:41Z Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти Цвек, О.В. Рецензії Рецензія на монографію: Т.А. Попова. Многослойное поселение Поливанов Яр. К эволюции трипольской культуры в Среднем Поднестровье. — СПб.: МАЭ РАН, 2003. — 240 с. 2011 Article Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти / О.В. Цвек // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 132-138. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67583 uk Археологія Інститут археології НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Рецензії Рецензії |
spellingShingle |
Рецензії Рецензії Цвек, О.В. Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти Археологія |
description |
Рецензія на монографію: Т.А. Попова. Многослойное поселение Поливанов Яр. К эволюции трипольской культуры в Среднем Поднестровье. — СПб.: МАЭ РАН, 2003. — 240 с. |
format |
Article |
author |
Цвек, О.В. |
author_facet |
Цвек, О.В. |
author_sort |
Цвек, О.В. |
title |
Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти |
title_short |
Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти |
title_full |
Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти |
title_fullStr |
Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти |
title_full_unstemmed |
Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти |
title_sort |
поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти |
publisher |
Інститут археології НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Рецензії |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67583 |
citation_txt |
Поливанів яр - еталонна пам'ятка трипільської спільноти / О.В. Цвек // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 132-138. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
series |
Археологія |
work_keys_str_mv |
AT cvekov polivanívâretalonnapamâtkatripílʹsʹkoíspílʹnoti |
first_indexed |
2025-07-05T17:34:49Z |
last_indexed |
2025-07-05T17:34:49Z |
_version_ |
1836829261410861056 |
fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 132
Рецензії
Рецензована робота — чудовий пам’ятник Тетя
ні Олександрівні Поповій, яка назавжди пішла
від нас (1931—2006). Поряд з нечисленними ба
гатошаровими поселеннями (Ізвоар, Кукутені,
Незвисько, Березівка) Поливанів Яр — еталон
на пам’ятка для вивчення культур Трипілля.
Поселення досліджувала Т.С. Пассек у
1948—1951 рр., і результати того відображені в
низці її праць (Пассек 1950; 1951; 1961 та ін.).
Але колосальна колекція (більше ніж 50 тис.
предметів) цієї складної пам’ятки вимагала
подальшого камерального та наукового опра
цювання. На пропозицію Тетяни Сергіївни в
70і рр. Т.О. Попова продовжила дослідження
комплексу цього унікального поселення, що
стало справою її життя.
Аналіз усієї інформації — стратиграфії,
житлових і господарських об’єктів, інших ар
тефактів — дав несподіваний результат: у По
ливановому Яру було не три, як то вважалося, а
п’ять поселень трипільського часу. Перекрива
ючи одне одне, вони відображають мікрохро
нологію, а водночас — і періоди розвитку од
ного з варіантів західнотрипільської культури.
Його матеріали дозволили авторові висвітли
ти розвиток економіки і організацію господар
ства в трипільських общинах Подністер’я, за
фіксувати зв’язки мешканців селищ зі спорід
неними трипільськими общинами та іншими
племенами. Поливанів Яр з унікальними май
стернями був одним із центрів крем’яної інду
стрії на території України. Все це детально ви
світлене у відповідних розділах монографії, які
є результатом скрупульозного вивчення арте
фактів із залученням широкого кола аналогій.
Перші розділи (II і III) присвячені найменше
вивченому періоду Трипілля — ВI. У розділі ІІ
охарактеризоване найдавніше селище — Поли
ванів Яр III
1
. На ньому відмічені заглиблені та
наземні житла, господарські об’єкти, а також
найдавніші на цій території фортифікаційні
споруди. Основна група кераміки в Поливано
вому Яру III
1
представлена посудом із заглиб
леним орнаментом (65 %). Але низка ознак,
а саме світлорожевий ангоб, незначний від
соток посуду, що поєднує в декорі канелюри
і зубчастий штамп, і деякі інші риси, свідчать
про локальні особливості цього селища. Віро
гідно, як стверджує автор, у період Трипілля ВI
на Середньому Дністрі набув развитку один із
варіантів пам’яток «борисівського типу», від
мінний від основного його ядра. В Поливано
вому Яру III
1
трапляється біхромний розпис
(червоним на білому тлі) та поліхромний (на
червоному або білому тлі контрасно нанесе
ний білий або червоний розпис з чорною то
ненькою облямівкою). Але вказані фрагменти
нечисленні (5 %) і «імпортировані» з кукутен
ських центрів. Співставляючи Поливанів Яр
III
1
з іншими пам’ятками Кукутені—Трипілля,
Т.О. Попова віднесла його до часу переходу від
культури Прекукутені III до початку Трипіл
ля ВI. Але, порівнюючи його з ранніми посе
леннями східнотрипільської культури, відзна
чимо, що, вірогідно, перше селище існувало
дещо пізніше ніж припускає автор. Тут є посуд,
близький до кераміки з поселень типу Крас
ноставка, які відображають уже другу сходинку
в розвитку східнотрипільської культури (Цвек
1985), але водночас у комплексі Поливаново
го Яру III
1
ще помітні й раніші риси, зокрема
в пластиці та декорі деякого посуду з заглибле
ним орнаментом.
Розділ III присвячений наступному сели
щу — Поливанів Яр III
2
. Як і попереднє, його
оточував рів. Розміри селища дещо більші
(2,8 га), межі його змістилися. Житла на зра
зок півземлянок мали вісімкоподібну форму, © О.В. ЦВЕК, 2011
О.В. Цвек
ПОЛИВАНІВ ЯР — ЕТАЛОННА
ПАМ’ЯТКА ТРИПІЛЬСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ
(Т.А. Попова. Многослойное поселение Поливанов Яр.
К эволюции трипольской культуры в Среднем Поднестровье. —
СПб.: МАЭ РАН, 2003. — 240 с.)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 133
котра стане характерною для будівель пізнішо
го періоду та не тільки в цьому регіоні. Як і в
раніших, у житлах зафіксовані купольні печі,
лежанки, культові місця. Знаменно, що вже в
такий ранній період у домобудівництві засто
совані випалені глинобитні деталі.
Різноманітний господарськопобутовий ма
те рі ал Поливанового Яру III
2
має чимало спіль
ного з комплексом першого селища, проте є і
певні новації. Кераміки з заглибленим орна
ментом доволі багато (30 %), але з’явився по
суд з канелюрами і пофарбованими проміжка
ми поміж ними, що характерно для пізнішо
го часу Кукутені А
4
. Т.О. Попова зауважує на
зростанні (50 %) кераміки з розписом і різно
манітніших його стилях. Є також антропо та
зооморфні статуетки, конуси та прикраси, ви
явлені й керамічні імпорти культури Гумельни
ця, але виробів з міді немає. Автор синхронізує
це поселення з Кукутені—Четецуї I, Хебеше
штами I, Трушештами I у Румунії, Новою Тата
рівкою на Дністрі, Верхніми Жорами, Стари
ми Куконештами в Молдові та вважає, що По
ливанів Яр III
2
дещо пізніший за Незвисько II.
Порівняння з Красноставкою не зовсім пра
вильне, оскільки її матеріали старші. Полива
нів Яр III
2
, імовірніше, синхронний пам’яткам
східнотрипільської культури кінця етапу В І,
оскільки в його комплексі вже спостерігають
ся окремі елементи, притаманні пам’яткам
типу Шкарівка (Цвек 2003). У зв’язку з цим
дуже важливим є виділення дослідницею ке
раміки з канелюрами і трихромією, що набу
де значного поширення під кінець етапу ВI—
Кукутень А
4
в Друцах, Василівці, Дрегушенах
(Збенович, Шумова 1989). Заслуговує на ува
гу пропозиція Т.О. Попової про поділ етапу ВI
на чотири фази і розподіл за ними пам’яток за
хідного Трипілля. Поливанів Яр III
2
дослідни
ця віднесла до третьої фази ВI і співставила з
колом поселень північносхідного локально
го варіанту, за В. Думітреску, що були генетич
ним підґрунтям наступного періоду розвитку
Кукутені—Трипільської мегаспільноти етапу
Трипілля ВI—ВII — Кукутені А—В.
Характеристиці поселення Поливанів Яр II
присвячений розділ ІV. Це третє селище ви
никло на місці двох попередніх і займало таку
само площу, але було інакше укріплене. Посе
ленню притаманне типове для середнього пе
ріоду Трипілля планування жител гніздами.
Його прикметна риса — наявність тільки за
глиблених багатокамерних помешкань, по
дібних за конструктивними особливостями.
Вони мають вигляд кількох овалів, що злили
ся. Конусоподібне перекриття спиралося на
стовбову конструкцію. Будівлі оснащені гли
нобитною долівкою, купольною піччю і вог
нищами. Зафіксовані арочні ніші для посуду.
Наявність на селищі тільки заглиблених буді
вель на тлі наземних глинобитних у інших ре
гіонах Трипілля можна вважати його локаль
ною особливістю.
Заслуговує на увагу і виявлена в Поливаново
му Яру II майстерня для обробки кременю. Зау
важимо, що конструкція подібна до майстерень
з Ворошилівки (Гусєв 1995, с. 173—174) і Руба
ного Моста (Цвек, Мовчан 1997). Вони мали
форму вісімкоподібної півземлянки, а в матері
алах спостерігаються близькі типи знарядь.
Т.О. Попова вказує на цікаву деталь — скуп
чення крем’яних жовен, втиснутих у глину,
розташовану на відстані від майстерні. Грубо
оброблені жовна супроводжувалися масивни
ми відщепами, нуклеусами і відбійниками. До
слідниця розглядає цей факт як технологічний
прийом. Однак не виключено, що скупчення
основних складників первинної обробки кре
меню в одному місці можна трактувати як ри
туал, пов’язаний з обробкою кременю. Наше
припущення якоюсь мірою підтверджуаєть
ся матеріалами інших поселень (Цвек 2005,
с. 163—164).
Якщо в домобудівництві третього посе
лення немає різких змін, то в речовому комп
лексі помітна еволюція та новації. Кераміки
з заглибленим орнаментом майже немає, вона
пред ставлена розмальованими виробами. Ос
новним і специфічним показником розписно
го посуду є кольорова гама орнаментації, що
й визначає, на думку автора, стиль розпису та
його хронологічне місце.
У Поливановому Яру II
1
розмальована ке
раміка становить 86 %, а в Поливановому Яру
II
2
— до 95 %. У перший період ще добре пред
ставлена біхромія (40 %), посуд декорований
розписом, що поєднує червоні елементи з чор
ною облямівкою. Розпис наносили на ретель
но залощену поверхню (стиль δ
3
). Ще одним
різновидом біхромії є червоний розпис на бі
лому тлі (стиль δ
1а
). На поселеннях централь
ної та північносхідної Молдови в Румунії по
дібний декор не трапляється. Посуд таких
зразків, представлений яскравою серією в По
ливановому Яру II, «експортували» на схід. Він
задокументований на поселеннях східнотри
пільської культури (Шкаровка, Веселий Кут). В
обох комплексах Поливанового Яру II домінує
кераміка з монохромним розписом. У цій гру
пі посуду виділяються екземпляри з орнамен
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 134
том червоною фарбою (стиль δ
4
). На пам’ятках
Румунії кераміки з червоним розписом немає.
Провідне місце в Поливановому Яру II, особ
ливо в комплексі II
2
, займає посуд, розписа
ний чорною фарбою (стиль δ
4
). Він близький
до кераміки з поселень Траян, Яблона I і Бли
щанка. Є тут і пізній стиль (ε). Певна схожість,
вказує Т.О. Попова, спостерігається між ке
рамікою з чорним розписом із Поливанового
Яру II та посудом з пам’яток східного ареалу.
Аналіз керамічних комплексів пам’яток схід
нотрипільської культури часу її розквіту дозво
ляє підтримати тези автора і свідчить про тісні
контакти трипільского населения Середнього
Подністер’я часів Поливанового Яру II з об
щинами БугоДніпровського межиріччя, задо
кументовані «імпортами» разписної кераміки.
В той же час послаблюються зв’язки населен
ня Середнього Дністра з кукутенськими пле
менами.
Для Поливанового Яру II характерна нова
«кухонна» кераміка з мушлею в тісті. Це го
ловно горщики з різноманітною орнаментаці
єю (перлини, розчоси, зубчастий штамп, нако
ли). «Кухонна» кераміка в Поливановому Яру II
1
становить 14 %, у Поливановому Яру II
2
— 5 %.
Маючи певні особливості, «кухонний» посуд
Поливанового Яру II виявляє схожість з кера
мікою з багатьох пам’яток Дністра, Південно
го Бугу, БугоДніпровського межиріччя, а також
поселень румунської Молдови. Автор подає
широкий історіографічний нарис її походжен
ня. Наведена думка А. ДоддОпріцеску, яка вва
жає, що кераміка «С» («кухонна») відображає
стійку ранньотрипільську традицію (DoddOpri
ţescu 1981). Проте більшу рацію мали Д.Я. Телегін
і Т.Г. Мовша, які вбачали її корені в степовому се
редовищі (Телегин 1973; Мовша 1981; 2003). Але
на час виходу їхніх праць ще погано були вивчені
ранні степові пам’ятки, як і східнотрипільської
культури етапу ВI. На останніх ми зафіксували
«імпорти» керамічних і інших виробів зі степу, не
виключені й контакти населення. На низці посе
лень (Березівка, Сабатинівка I, Онопріївка) так
зв. «кухонний» посуд відображає процес форму
вання нової для трипільськокукутенської ме
гаспільноти категорії кераміки. Є посуд перехід
них форм. Запозичивши технологічні навички в
етнічно інших племен, трипільські гончарі ство
рили нові, притаманні Трипіллю зразки посуду,
що в подальшому поширилися на всій території
Кукутенітрипільської мегаспільноти. Зв’язки
племен східнотрипільської культури з община
ми степу чітко задокументовані для всіх періодів
її існування (Цвек 2003).
Групи розмальованої та «кухонної» керамі
ки стали критерієм для поділу Поливаново
го Яру II на два комплекси: раніший (Полива
нів Яр II
1
) і пізніший (Поливанів Яр II
2
). Автор
переконливо показала, що обидва комплекси
відображають развиток культури в ме жах од
ного хронологічного горизонту. Відносна хро
нологія Поливанового Яру II визначена на
ґрунті порівняльної характеристики і страти
графії: він займає місце після поселень початку
етапу Трипілля ВII (Кукутені АВ1 — корлетен
ська фаза), синхронний поселенням другої по
ловини етапу Трипілля ВII (Кукутені А—В2 —
траянська фаза) і демонструє початок етапу
СI (Кукутені В1а). Якщо можна погодитися з
Т.О. Поповою щодо віднесення Поливаново
го Яру II до етапу Кукутені А—В, то викликає
сумнів датування пам’ятки етапом Кукутені В.
Пам’ятки східної зони дозволили співставити
етап Кукутені А—В з перехідним етапом ВI—
BII Трипілля.
Після деякої перерви виникає четверте се
лище — Поливанів Яр I
1
(розділ V). Для нього
характерні наземні глинобитні будівлі, які чіт
ко залягали над помешканнями селищ II і III
2
.
Будівлі однокамерні, площа їх до 55,0 м2. В од
ній зафіксована купольна піч, у іншій — округ
ле випалене підвищення, можливо культове.
Привертає увагу поява наземных жител, неві
домих тут на раніших поселеннях. Але найбіль
ший інтерес становить майстерня для обробки
кременю площею до 25,0 м2, розташована по
ряд з одним із жител. Т.О. Попова вважала, що
продукція майстерні йшла на обмін. Анало
гію цьому об’єктові дослідниця вбачала в май
стерні в Незвисько, відмічаючи присутність
у Поливановому Яру І етнічного компонента
з верхньодністерської групи західнотрипіль
ської культури (див.: Рижов 2007).
Посуд з Поливанового Яру I
1
складається з
двох категорій. Посуд, оздоблений розписом,
становить 95 % і включає три нерівні кількісно
групи: з поліхромним, біхромним і монохром
ним розписом, переважає останній. Зберіга
ються деякі форми посуду та орнаментальні
композиції, характерні для попередніх посе
лень. Поширення набувають зооморфні миски
на ніжках, відомі ще в Незвисько III і Старих
Каракушанах. Добре представлені в пам’ятках,
що передують томашівськосушківській гру
пі БугоДніпровського межиріччя, вони також
виявлені і в ранніх її фазах. Наявність біно
клеподібних виробів Т.О. Попова розглядає не
лише як ранню прикмету, а й як локальну са
мобутність Поливанового Яру I
1
. Вона звертає
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 135
увагу на те, що в північній частині Республі
ки Молдова на цей час біноклеподібні вироби
зникають, але широко побутують у пам’ятках
томашівськосушківської групи, постаючи від
мінною рисою цього ареалу. Поряд з цим у ке
рамічному комплексі вже є біконічний і сфе
роконічний посуд, характерний для етапу СI.
В орнаментації переважають пізні елементи:
стрічки, що оперізують посудину, спіраль, що
розпадається; символи місяця, сонця, фесто
ни, сітчасті фігури. За перерахованими озна
ками Поливанів Яр I
1
зближується з керамі
кою пам’яток етапу Трипілля СI—Кукутені В.
Матеріалів, синхронних пам’ятці, на думку
автора, майже немає. Близький матеріал се
реднього шару Бринзенів IV. За періодизаці
єю К.К. Черниш, Бринзени IV поряд з Поли
вановим Яром I віднесені до першої сходинки
пізнього Трипілля. Т.О. Попова не погодилася
з таким датуванням, оскільки в Поливановому
Яру I
1
є пізніші форми, а окремі риси розмальо
ваного посуду близькі до петренських комплек
сів. Як і в Петренах, посуд з Поливанового Яру I
1
має лощену поверхню і червоний монохромний
розпис. Сітчасті елементи декору також мають
аналогії в Петренах і, що цікаво, в пам’ятках
томашівськосушківської групи. Простежують
ся риси схожості з посудом пам’яток фази Куку
тені В, розташованих у районі м. Ясси. Це само
демонструє й «кухонна» кераміка.
Ретельно проаналізований матеріал Поли
ванового Яру I
1
і співставлення його з різними
періодизаційними схемами (К. Черниш, В. Ду
мітреску, М. ПетрескуДимбовіци) дозволило
авторові визначити хронологічне місце цього
поселення — після Бринзен IV, Старих Кара
кушан і Перегоновки — і вважати його близь
ким до Петренів і пізніх Шипенців (Б). У той
же час Поливанів Яр I
1
має низку відмінностей
від поселень петренської групи. На нинішньо
му етапі досліджень, як вважала Т.О. Попова, і
з цим, мабуть, треба погодитися, слід говори
ти не так про хронологічне, як про локальне
значення цієї специфіки. Можливо, поселен
ня Поливанів Яр I
1
становить окремішній тип
пам’ятки з осібними елементами декору та ві
дображує локальні риси групи пам’яток Серед
нього Дністра. Відносна позиція цього селища
визначена як етап Трипілля γI—CI, за Т.С. Пас
сек, або початок етапу В2 фази Кукутені В, за
М. ПетрескуДимбовіца.
У розділі VI охарактеризоване п’яте посе
лення. Воно невелике й розкинулося на при
родно захищеному мисі. Будівельні об’єкти
розкопками не виявлені, але, виходячи з роз
поділу матеріалу, помешкання, вірогідно, зай
мали центральну та східну частини мису. Про
відною категорією кераміки Поливанового
Яру I
2
є «кухонна», а в ній домінують відкри
ті миски з потовщеним профільованим кра
єм. Це селище на противагу гординештським
пам’яткам Молдови дало найбільший відсоток
посуду з домішкою дрібно потовченої мушлі та
рослин і менший — з дресвою. Зовсім небагато
тут размальованого посуду, декорованого лише
чорною фарбою по природному тлу. Спостері
гається повний розпад спірального орнаменту.
Кераміка Поливанового Яру I
2
має анало
гії в пам’ятках касперівської групи північно
го локального варіанту пізнього Трипілля. Але
водночас вона зберігає риси, прикметні посу
ду поселень жванецької групи (шишкоподіб
ні наліпи, що чергуються з рядами трикутного
штампа). На думку Т.О. Попової, матеріали По
ливанового Яру I
2
, поряд з іншими пам’ятками,
відображують згасання трипільської культури
через активне проникнення до неї чужорідних
груп населення: західних (культура лійчастих
кубків) і східних (зі степу). Враховуючи незна
чну кількість посуду зі шнуровим орнаментом
і наявність плитчастої обмазки з аналогічним
декором, поселення Поливанів Яр I
2
, на дум
ку дослідниці, слід віднести до ранніх пам’яток
касперівської групи і датувати початковою фа
зою Трипілля СII.
Підсумковий VII розділ присвячений про
блемам господарства, соціального устрою та
духовної культури мешканців поселень Поли
ванового Яру.
Багатий рослинний покрив, родючі ґрун
ти визначили развиток основних галузей від
творювального господарства — рільництва й
скотарства. Завдяки трасологічному вивчен
ню знарядь, аналізові складу злакових куль
тур наведені нові дані для характеристики хлі
бороства. Обробіток землі провадили мотика
ми. За раннього періоду вони рогові, в пізній
з’являються крем’яні. Особливе значення має
знахідка в другому селищі орного знаряддя —
рогового багатозубчастого рала, що дозволяє
говорити про якісні зміни в агротехніці, ви
сокий рівень рільництва і розширення посі
вів. Збирали врожай досконалими серпами з
крем’яними вкладнями карановського типу.
Мешканці ранніх поселень вирощували пше
ницю одно і двозернянку, спельту, карликову
та ячмінь плівчастий і голозерний. Виявлені та
кож коноплі, а для третього поселеня — просо.
Загалом тут, очевидно, практикували підсічно
вогневу систему в поєднанні з перелогом. Де
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 136
які прикмети дозволили авторові припускати
застосування орного хліборобства з викорис
танням тяглової сили великої рогатої худоби.
Нагадаємо й про збиральництво (терен, дика
черешня).
Тваринництво було багатогалузевим. Свійсь
ка худоба становила 85 % від числа особин. Вели
ка рогата худоба давала молоко і була тяг ловою
силою. Дрібна рогата худоба (вівці та кози) теж
посідала значне місце. ПрутоДністровський
регіон того часу вважають зоною вівчарства.
Важливою галуззю було й свинарство, розпов
сюджене по всьому Середньому Подністер’ю
і, як зазначає автор, популярне і в культурі Гу
мельниця. Можливо, під впливом останньої
спостерігаємо розвиток цієї галузі і на поселен
нях Побужжя (Березівка, Сабатинівка). З роз
витком скотарства пов’язані крем’яні знаряд
дя — вкладні ножів. Упродовж існування всього
комплексу поселень Поливанового Яру прак
тикували й мисливство. Голов ними об’єктами
полювання були копитні тварини: благородний
олень, косуля, вепр, а також ведмідь, вовк, за
єць, лисиця, лісова куниця. Цікаво, що на Дні
стрі кістки лося виявлені тільки в Поливаново
му Яру, частіше ж вони трапляються на схід від
Дністра: Березівка, Володимирівка на Півден
ному Бузі, Халеп’є — на Дніпрі. Фауністичні
рештки доповнюють наконечники стріл, дро
тиків і списів.
Поселення Поливанів Яр II репрезентує
скотарськохліборобський тип господарства,
себто з провідною роллю скотарства (другий ва
ріант, за Г.Ф. Коробковою); Поливанів Яр I —
скотарськомисливський тип (третій варіант,
за Г.Ф. Коробковою) за значної ролі скотар
ства й рільництва.
Комплексне дослідження численних зна
рядь, господарських споруд, продукції різних
галузей з урахуванням археологічного контек
сту дозволили Т.О. Поповій наголосити на ви
сокому рівні різних виробництв. Є матеріали,
що засвідчують чинбарство, обробку кістки,
виготовлення одягу, побутових речей і при
крас, ткацтво, прядіння й плетіння.
У розвитку господарства Поливанового Яру
відображена тенденція поділу виробництв на
общинні й домашні. До перших віднесені ви
добуток і обробка кременю, металообробка й
гончарство. Найяскравіше новації проявилися
в обробці кременю, і за матеріалами пам’ятки
Т.О. Попова показала її еволюцію у населен
ня Середнього Подністер’я та дійшла виснов
ку, що вже в період розвиненого Трипілля
майстерні з обробки кременю спеціалізували
ся у виготовленні продукції певного різнови
ду та довела функціонування в мешканців По
ливанового Яру спеціалізованого общинно
го ремесла, що продукувало вироби не тільки
для власних потреб, а й для обміну. Аналогічні
спостереження зроблені дослідниками при ви
вченні матеріалів інших давньохліборобських
культур ПівденноСхідної Європи, що під
тверджує оформлення кременярського вироб
ництва в спеціалізовану галузь общинного ре
месла і свідчить про єдину тенденцію розвитку
економіки того часу (Скакун 2004; 2005).
Головним джерелом для висвітлення со
ціальної структури селищ Поливанового Яру
є дані планіграфії, комплекси жител і матері
ал близьких у часі пам’яток. Усі п’ять селищ —
невеликі (1,9—2,8 га) мисові поселення з при
родними і штучними укріпленнями. Житла
розміщені групами чи, пізніше, парами. Будів
лі диференціюються на житлові, господарські
та майстерні. В соціальному вимірі група буді
вель відповідала великосімейній общині (до
могосподарству). Гніздове розташування осель
на селищі Поливанів Яр II, на думку Т.О. По
пової, свідчить про прагнення споріднених сі
мей до об’єднання за виробничим принци
пом (обробка кременю, гончарство). Цей ви
сновок підтверджується й іншими пам’ятками.
Планування групами характерне для багатьох
поселень східнотрипільської культури. З цьо
го погляду особливо цікава планіграфія Ве
селого Кута, де спостерігаємо гончарні, чин
барські, з обробки кістки та інші майстерні в
комплексахобійстях. Подальша спеціаліза
ція виробництв спричинила зміни соціального
порядку, зокрема поділ великосімейних колек
тивів, що відображено в переважанні в Поли
вановому Яру I малих осель.
Основною одиницею общини цього сели
ща була індивідуальна сім’я професіоналів.
Т.О. Попова визначає Поливанів Яр I як один
із центрів по обробці кременю, населення яко
го постає, очевидно, як сегмент роду. Загалом
трипільське суспільство часу Поливанового
Яру I розглядається дослідницею як військова
демократія.
Для висвітлення духовної культури населен
ня Поливанового Яру задіяні пластика, посуд
з орнаментальними символічними компози
ціями і знаками, конусифішки. Для кожного
культурнохронологічного комплексу відміче
ний лише йому притаманний склад культо
вих предметів. Унікальність добірки пластики
з Поливанового Яру полягає в тому, що вона
походить із стратифікованих шарів. Розробив
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 137
ши класифікацію цих виробів, Т.О. Попова за
уважує на особливостях статуеток з різних по
селень. Серед них перше місце посідають фи
гурки жінок. Привертають увагу статуетки, що
передають образ вагітної жінки — «рожениці»,
представлені в усіх шарах. Їх пов’язують з вес
няним циклом обрядів.
Окремішню групу становлять зображен
ня зі своєрідним орнаментом у вигляді фар
тушка, який утворює низка заглиблених зару
бок з 7, 9 чи 12 ліній. На думку Т.О. Попової,
лініїзарубки відображують числову семанти
ку, пов’язану з місячним календарем, з циклом
сільськогосподарських рабіт. Цей висновок
якоюсь мірою подтверджують знахідки на схід
нотрипільському поселенні Березівка. Тут ви
явлений столиквівтар, у знаках на диску яко
го і в декорі грушоподібної вази відображений,
як вважають дослідники, сонячномісячний
календар (Цыбесков 1964; Цвек 2004). Стату
етки, виявлені в районі печей, пов’язуються з
хранительками домашнього вогнища. Близь
кі до них за призначенням і фігурки, які ви
користовували в ритуалах при закладанні по
мешкань. Чоловічі статуетки, вважає Т.О. По
пова, вказують на існування культу предків.
Доволі значна і яскрава серія зооморфних
теракот. Переважають фігурки бика, менше
зображень дрібної рогатої худоби. Декотрі до
слідники в скульптурках тварин вбачають еле
менти знакових систем і символів.
Різноманітні (антропо та зооморфні, бі
ноклеподібні) форми посуду, столикивівтарі,
орнаментальні сюжети містять різноплано
ву інформацію. Мотиви орнаменту в багатьох
випадках мають астральнокосмічне значен
ня. Досліджуючи матеріали східнотрипіль
ської культури ми дійшли аналогічних висно
вків і повністю підтримуємо інтерпретацію
Т.О. Попової. Трапляється в орнаментах з По
ливанового Яру й символіка, пов’язана зі змі
ями. Краще вона предсталена на селищі III
1
,
у цей період вона широко розповсюджена і
на ранніх пам’ятках східнотрипільської куль
тури. Зближує Поливанів Яр III
1
зі згаданими
пам’ятками і використання в церемоніалі чаш
на антропоморфних підставках (каріатиди).
Їхня верхня частина прикрашена місячною і
зміїною символікою. Сліди кіптяви, виявлені
на чаші Т.О. Поповою, дозволили їй припусти
ти, що цей посуд призначався для запалення
ритуального вогню. Як пише дослідниця, в сві
тосприйнятті давніх хліборобів простежується
основний ідейний постулат — усвідомлення
того, що людина, суспільство і природа станов
лять єдине ціле. Іконографічні типи, представ
лені в пластиці Поливанового Яру, ритуальне
приладдя й інші дані дозволяють констатувати
існування низки культів. Та мешканці кожно
го селища, попри їхню різночасовість, вклоня
лися двом головним образам: жіночому боже
ству — Великій БогиніМатері (землі) та її чо
ловікові, місячній рогатій істоті — бику.
Здобутком дослідниці вважаємо також ви
явлення зв’язків мешканців Поливанового
Яру з кукутенськими племенами і населен
ням БалканоПодунав’я. Культурноісторична
характеристика кожного з п’яти поселень до
зволила відтворити історію заселення та осво
єння Середнього Подністер’я. За сукупністю
базових показників культури можна вважати,
що етнічне ядро мешканців селища Полива
нів Яр III
1
становили нащадки трипільських
общин однієї з локальних груп «борисівських
пам’яток» і вихідці з кукутенських общин пра
вобережного Прута і Прикарпаття, а також
болградалденський компонент. Процес пе
реміщення кукутенських племен слід розгля
дати, на думку дослідниці, як закономірний
результат постійного притоку на Дністер спо
ріднених груп населення Молдови, яке гостро
відчувало нестачу сировини для крем’яних ви
робів. Але цей висновок викликає сумнів. Чи
«породинному» захоплювали селище, проти
кого зводили рови і чому так швидко змінився
керамічний комплекс Поливанового Яру III
2
?
Нам видається, що ця проблема вимагає по
дальшої розробки на ширшому матеріалі захід
нотрипільської культури (Рижов 2007) і з долу
ченням кукутенських матеріалів з поселень Ру
мунії. Селище Поливанів Яр II з характерними
лише для нього хатамиземлянками, як і його
керамічний комплекс свідчать, що прийшле
зза Дністра населення повністю асимілювало
місцеве і викорінило давні традиції. Стосунки
мешканців Поливанового Яру II з навколиш
німи племенами трипільської спільноти в цей
час були мирні. На це вказує відсутність захис
них споруд та «імпорти» звідти в середовищі
східнотрипільської культури (Кліщів, Веселий
Кут) і на Волинь. Освоюються місцеві ресур
си Подністер’я, про що свідчить поява штоль
ні для видобутку кременю і майстерні для його
обробки. Але Поливанів Яр II, наділений і пев
ною самобутністю, мабуть, відображає власну
лінію розвитку в західнотрипільській культурі.
Найпізніші селища Поливанового Яру I
пов’язані з черговою міграцією общин з пере
населеного ПрутоДністровського межиріччя
на схід. Цей рух потіснив східнотрипільські об
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 138
щини з корінної території БугоДніпровського
межиріччя до Дніпра. А в звільненій ніші ви
никли поселеннягіганти, в генезі яких, на
думку Т.О. Попової, брало участь і населення
Поливанового Яру.
Наостанок ще раз зауважимо, Тетяна Олек
сандрівна дуже ретельно проаналізувала джере
ла, чудово їх описала й проілюструвала. В її праці
подано своєрідний хронологічний зріз одного з
локальних явищ Середнього Дністра від початку
етапу ВI і до кінця Трипілля. Поряд з монографі
ями Р. Вульпе по Ізвоару, Г. Шмiдта по Кукутені,
Т.С. Пассек по періодизаціїї трипільських посе
лень, С.М. Бібікова по ЛуціВрублівецькій пра
ця Т.О. Попової «Поливанов Яр» увійшла до зо
лотого фонду кукутенітрипіллязнавства.
2011 рік був би ювілейним для Т.О. Попової.
Пам’ять про цю чудову людину і науковця ли
шиться не тільки в наших сердцах, а й наступ
них поколінь, зокрема й завдяки книжці.
Гусєв С.О. Трипільська культура Середнього Побужжя рубежу IV—III тис. до н. е. — Вінниця, 1995.
Збенович В.Г., Шумова В.А. Трипольская культура Среднего Поднестровья в свете новых исследований //
Первобытная археология. — К., 1989. — С. 99—101.
Мовша Т.Г. Проблемы связей Триполья—Кукутени с племенами культур степного ареала // Studia Prachistorica. —
1981. — 5—6. — С. 61—72.
Мовша Т.Г. Головні транзитні шляхи взаємин трипільськокукутенських общин зі степовими культурами Дніпро
Бузького басейну // Трипільські поселеннягіганти. — К., 2003. — С. 85—88.
Пассек Т.С. Трипольское поселения на Днестре // КСИИМК. — 1950. — 32. — С. 40—56.
Пассек Т.С. Трипольское поселения на Днестре // КСИИМК. — 1951. — 37. — С. 41—63.
Пассек Т.С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья. — М., 1961 (МИА. — 84).
Рижов С.М. Сучасний стан вивчення культурноісторичної спільності КукутеньТрипілля на території України //
О. Ольжич. Археологія. — К., 2007. — С. 437—477.
Скакун Н.Н. Предварительные результаты изучения материалов Бодаки // Орудия труда и системы жизнеобеспе
чения населения Евразии. — СПб., 2004. — С. 57—79.
Скакун Н.Н. Бодаки — один из центров кремнеобрабатывающего производства на Волыни // Археологические
исследования. — СПб., 2005. — С. 64—80.
Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. — К., 1973.
Цвек О.В. Особливості формування східного регіону трипільськокукутенської спільності // Археологія. — 1985. —
51. — С. 31—45.
Цвек Е.В. Некоторые аспекты взаимодействия энеолитических обществ Триполья и Степи // Трипільські
поселеннягіганти. Матли Міжнар. конф. — К., 2003. — С. 175—182.
Цвек Е.В. Некоторые орнаментальные композиции на керамике восточнотрипольской культуры // Изо бра зи
тельные памятники, стиль, эпоха, композиция. Матлы тематич. науч. конф. — СПб., 2004. — С. 102—105.
Цвек О.В. До питання виділення виробничих культів у населення трипільської спільності // Кам’яна доба Украї
ни. — К., 2005. — 7. — С. 160—167.
Цвек Е.В., Мовчан И.И. Новый производственный комплекс трипольской культуры по добыче и обработке кремня //
Развитие культуры в каменном веке. Матлы Междунар. науч. конф. Музея антропологии и этнографии. —
СПб., 1997. — С. 142—143.
Цыбесков В.П. Трипольское поселение возле Березовской ГЭС // КСОГАМ. — 1964. — С. 30—32.
DoddOpriţescu A. Ceramica ornamentată cu şnurul din aria culturilor Cucuteni şi Cernavoda I // SCIVA. — 1981. — 32. — 4.
Надійшла 16.09.2010
|