До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова

До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автори: Охотников, С.Б., Островерхов, А.С., Субботін, Л.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Назва видання:Археологія
Теми:
Хроніка
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67590
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова / С.Б. Охотников, А.С. Островерхов, Л.В. Субботін // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 139-141. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67590
record_format dspace
spelling irk-123456789-675902014-09-09T03:01:48Z До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова Охотников, С.Б. Островерхов, А.С. Субботін, Л.В. Хроніка 2011 Article До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова / С.Б. Охотников, А.С. Островерхов, Л.В. Субботін // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 139-141. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67590 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Хроніка
Хроніка
spellingShingle Хроніка
Хроніка
Охотников, С.Б.
Островерхов, А.С.
Субботін, Л.В.
До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
Археологія
format Article
author Охотников, С.Б.
Островерхов, А.С.
Субботін, Л.В.
author_facet Охотников, С.Б.
Островерхов, А.С.
Субботін, Л.В.
author_sort Охотников, С.Б.
title До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_short До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_full До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_fullStr До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_full_unstemmed До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_sort до 75-річчя івана тихоновича чернякова
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
topic_facet Хроніка
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67590
citation_txt До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова / С.Б. Охотников, А.С. Островерхов, Л.В. Субботін // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 139-141. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT ohotnikovsb do75ríččâívanatihonovičačernâkova
AT ostroverhovas do75ríččâívanatihonovičačernâkova
AT subbotínlv do75ríččâívanatihonovičačernâkova
first_indexed 2025-07-05T17:35:06Z
last_indexed 2025-07-05T17:35:06Z
_version_ 1836829278828756992
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4 139 ша публікація присвячена посудині з антропо­ морфними зображеннями з Гребенів, за яки­ ми вдалося реконструювати один з обрядів. Відкриття поряд з керамічними майстернями святилищ дозволило Олені Василівні вислови­ ти думку про появу в Трипіллі особливих віру­ вань, пов’язаних з гончарним виробництвом. Спектр обрядових дій, пов’язаних з культами різних виробництв, розширений у подальших роботах дослідниці. Феномен трипільського гончарства виник поряд з яскравими комплексами Балкано­ Карпатского регіону. Взаємозбагачення йшло шляхом технологічних, стилістичних та ідей­ них запозичень, а також через обмін художні­ ми еталонами. Саме за «імпортами» Олена Ва­ силівна простежує тісні контакти Трипілля з населенням Південно­Східної та Центральної Європи, які й надали яскравих самобутніх рис об’єднанням населення «східного ареалу» Три­ пілля, які базувалися на ранньотрипільських/ прекукутенських традиціях. Два великих ареали трипільської культу­ ри — «західний» та «східний» — дослідники ви­ діляли давно; так само давньою є й проблема належності груп найпізнішого періоду до єди­ ної культурно­історичної спільноти Кукутень– Трипілля. Та лише Олені Василівні вдалося на­ лежно аргументувати існування окремої ар­ хеологічної культури — «східнотрипільської». Своєрідний напрям розвитку цієї структури з чотирма локально­хронологічними варіан­ тами, з­поміж яких найбільшу увагу приділе­ но буго­дніпровському, узгоджується з раніше висловленими міркуваннями (В. Думітреску, В. Даниленко). Зазначимо, що подібної роз­ робки ще чекає «західний» ареал Трипілля. Ще одне з дискусійних питань у трипілля­ знавстві — проблема домобудівництва — для пам’яток «східного» Трипілля також успішно вирішене Оленою Василівною. Зокрема, за ма­ теріалами поселення Шкарівка вона перекон­ ливо спростовує концепцію двоярусних по­ мешкань для пам’яток середнього етапу Буго­ Дніпровського межиріччя. Загалом же нині може йтися про певні розбіжності в традиціях будівельної справи в різних регіонах та на різ­ них етапах розвитку Трипілля. Насамперед вважаю себе учнем та щирим прихильником поглядів ювілярки. Попри дис­ кусії між нами з певних проблем, основне, що вклала в мене Олена Василівна, — як би не було важко, в науці треба йти власним шляхом, до­ сконально опрацьовувати джерела і бути гото­ вим до сприйняття нових ідей. Ретельне вивчен­ ня матеріальних решток — головний чинник, що просуває вперед археологічну науку на шляху наближення до істинного пізнання давньої істо­ рії. Саме цим принципом керується і присвятила цьому життя Олена Василівна Цвек. Е.В. ОВЧИННИКОВ Виповнюється сімдесят п’ять років відомо­ му українському археологу та історику Івану Тихоновичу Чернякову. Вчений народився 21 жовтня 1936 р. у с. Нова Слобода Путивльсько­ го р­ну Сумської обл. Після закінчення семи­ річки у 1951—1955 рр. навчався у Путивльсько­ му педагогічному училищі, де захопився архео­ логією: побував на розкопках слов’янського могильника поблизу с. Волинцеве непода­ лік Путивля, під орудою Д.Т. Березовця брав участь в обстеженні городища та поселення мар’янівської культури біля с. Бунякине. У 1955—1960 рр. Іван Тихонович навчався на історичному факультеті Одеського університету, його вчителями були М.Ф. Болтенко, М.С. Си­ ніцин і П.Й. Каришковський. Ще студентом він брав активну участь в археологічних експедиці­ ях: розкопках поселення сабатинівської куль­ тури поблизу хут. Черевичне, курганів біля сіл Чорноморка та Усатове; за участю І.Т. Черняко­ ва були закладені перші шурфи та розкопи на ДО 75­РІЧЧЯ ІВАНА ТИХОНОВИЧА ЧЕРНЯКОВА © С.Б. ОХОТНИКОВ, А.С. ОСТРОВЕРХОВ, Л.В. СУББОТИН, 2011 ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4140 античному Надлиманському городищі та Ніко­ нії біля с. Роксолани на Дністровському лима­ ні; у 1959—1960 рр. набував досвіду в розкопках пізньопалеолітичної стоянки Велика Аккаржа під керівництвом П.Й. Борисковського. Значна частина життя ювіляра пов’язана з найстарішим на українських теренах Одесь­ ким археологічним музеєм, де він працював науковим співробітником (1959—1961 рр.), за­ ступником директора з наукової роботи (1961— 1965 рр.), директором музею (1965—1973 рр.) і завідувачем відділу (1973—1976 рр.). У цей час визначилися й основні напрями його наукової діяльності. Іван Тихонович був одним з ініці­ аторів відновлення діяльності Одеського ар­ хеологічного товариства, яке стало спадкоєм­ цем одного з найдавніших наукових товариств дореволюційної Росії — Одеського товариства історії та старожитностей. За активної участі І.Т. Чернякова започатковано декілька науко­ вих видань: «Материалы по археологии Север­ ного Причерноморья», «Краткие сообщения о полевых исследованиях Одесского археологи­ ческого музея» та «Записки Одесского архео­ логического общества». За його ініціативою у 1971 р. Одеський археологічний музей переве­ дений до системи АН УРСР, у підпорядкуванні якої (НАН України) він діє і нині. Ця іновація сприяла значному підвищенню рівня польових і наукових досліджень співробітників музею. І.Т. Черняков ще в студентські роки звернув увагу на «білу пляму» в уявленнях про добу бронзи на території Північно­Західного Причорномор’я. Наприкінці 1950—1960­х рр., за винятком Боро­ дінського та Красномаяцького скарбів, а також кургану в Слобідці­Романівці на території Оде­ си, в розпорядженні дослідників інших матеріалів майже не було. Невідомі були межі багатьох куль­ тур, які на тогочасних археологічних мапах сягали лише Південного Бугу або ж, у кращому випадку, Дністра. У 1956—1970­х рр. він провадив систе­ матичні й цілеспрямовані розвідки археологічних пам’яток різних епох у межиріччі Дунаю та Дні­ стра, що дало низку важливих відкриттів. Уперше на лівобережжі Дунаю, на території Одеської обл. та південних районів Молдови, були засвідче­ ні поселення енеолітичної культури Гумельниця. Тоді ж завдяки розвідкам І.Т. Чернякова була від­ крита значна кількість пам’яток доби бронзи, ан­ тичного та середньовічного часу, встановлено по­ ширення сабатинівської культури на захід до по­ низзя Дунаю та Пруту. У 1961—1963 рр. І.Т. Черняков працював у складі експедицій під орудою Т.С. Пассек, а по­ тім С.М. Бібікова на Болградському поселенні. У складі скіфської експедиції на чолі з А.І. Ме­ люковою він брав участь у дослідженні греко­ скіфського поселення та могильника Микола­ ївка на східному березі Дністровського лиману. Від 1964 р. разом з М.М. Шмаглієм Іван Ти­ хонович очолював першу на Одещині велику новобудовну Дністро­Дунайську експедицію ІА АН УРСР. Ювіляр стає одним із провідних фахівців у галузі курганних старожитностей Північно­Західного Причорномор’я. На ґрун­ ті матеріалів, здобутих цією та іншими експе­ диціями, Черняков створив першу культурно­ хронологічну колонку археологічних культур регіону від енеоліту до пізнього середньовіч­ чя. Враховуючи особливості артефактів ямної культури Дунай­Дністровського межиріччя, він висловив ідею про існування в межах ям­ ної культурно­історичної спільноти особливої буджацької культури. Серед численних посе­ лень та курганних поховань Одеського регіону, які на той час трактувалися дослідниками зага­ лом як пам’ятки доби пізньої бронзи, І.Т. Чер­ няков вперше виділив достеменно пізню групу та відніс її до сабатинівської культури. Результати вивчення проблем цієї культури були втілені в кандидатській дисертації та мо­ нографії. Особливу увагу автор звертає на брон­ золиварне виробництво у племен сабатинів­ ської культури: уточнює датування найяскра­ віших скарбів та добірок ливарних форм доби пізньої бронзи (Інгульський, Малокопанів­ ський, Красномаяцький, Новотроянівський, Бециловський та ін.), а також Бородінського скарбу, співвіднесеного ним з культурою ба­ гатоваликової кераміки (за сучасною терміно­ логією — бабинської). Долучивши Є.М. Чер­ ниха, він організував визначення хімічного ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4 141 складу металів, що дозволило встановити їхнє походження. Вчений уперше визначив основні лінії етнокультурного розвитку культур доби бронзи Північно­Західного Причорномор’я та їхній зв’язок з суміжними культурами. Від 1976 до 1993 рр. І.Т. Черняков працю­ вав в ІА АН УРСР, у 1976—1989 рр. очолював сектор новобудовних експедицій у створеному в Одесі відділі археології Північно­Західного Причорномор’я ІА АН УРСР. Він постійно брав участь у роботі різних експедицій відділу з дослідження курганів, а в 1982—1985 рр. і сам був керівником однієї з таких великих експе­ дицій — Буго­Дністровської. У 1985 р. ювіляр переїжджає до Києва, пра­ цює у відділі доби бронзи ІА АН УРСР на по­ саді старшого наукового співробітника, кіль­ ка років очолює Польовий комітет. У 1989— 1993 рр., аж до виходу на наукову пенсію, завідував відділом археології доби енеоліту— бронзи. Під його керівництвом захищено не одну кандидатську дисертацію. Після виходу на пенсію І.Т. Черняков пра­ цював на різних посадах в декількох наукових закладах і музеях. І.Т. Черняков великий майстер у царині по­ пуляризації археологічних та історичних знань. Його численні майстерно написані статті, що вперше з’явилися ще в студентські роки, постій­ но друкуються в провідних місцевих та столич­ них виданнях. Ще в 1971 р. в Одесі вийшов його науково­популярний збірник «Найден город», в якому автор познайомив з найцікавішими ар­ хеологічними культурами та окремими визна­ чними знахідками на південному заході Укра­ їни. То була перша спроба, що мала широкий відгук у культурних колах і пересічного читача. Декілька цікавих наукових, науково­ популярних і краєзнавчих монографій І.Т. Чер­ някова побачили світ після 1993 р. Вражає ши­ рокий хронологічний та наукознавчий діапазон цих робіт, що свідчить про надзвичайну еруди­ цію автора. Під враженням перебування на «малій Бать­ ківщині», у 2005 р. І.Т. Черняков видає історико­ краєзнавчий нарис «Путивль на перепутьях ис­ тории и Росии, и Украины», в якому вперше простежена історія Путивля від його заснуван­ ня в часи Київської Русі до сьогодення. У 2006 р. з­під пера ювіляра виходить перше у вітчизня­ ній історіографії монографічне дослідження, в якому цікаво розповідається про життя та нау­ кову діяльність Вікентія Хвойки. У тому ж році разом з В.М. Рябовою була надрукована моно­ графія «Скальпи в золоті Скіфії», в якій про­ аналізовано призначення золотих речей у ви­ гляді чаш з отворами в денцях. Київський етап діяльності не міг не позна­ читися на наукових і просвітянських уподо­ баннях І.Т. Чернякова. У 2007 р. у співавтор­ стві з директором Вишгородського заповідни­ ка І.В. Пироженко виходить нарис «Вишгород. Межигір’я». У книжці основна увага звертає ться на середньовічну історію Вишгорода й Ме жи­ гірського монастиря, простежується їхня роль в історії України за часів Київської Русі та ко­ зацької доби. У 2008 р. побачило світ історико­ мистецтвознавче дослідження І.Т. Чернякова «Михаїл архангел Золотоверхого собору», при­ свячене 900­річчю заснування Михайлівсько­ го Золотоверхого монастиря у Києві. На ши­ рокому історичному тлі простежується доля горельєфа із зображенням архангела Михаїла, який прикрашав фронтон знаного монастиря в Києві. У тому ж році побачила світ ще одна на у­ ково­популярна монографія — «Что было на месте Одессы?», написана у співавторстві з В. Романюком. Більш як десять нарисів її при­ свячено дослідженню, починаючи від часів кам’яної доби, долі місцевості, на якій згодом і була заснована Одеса. Наш ювіляр продовжує творчу роботу, має ще багато цікавих задумок. Побажаємо ж до­ рогому колезі та другові Тихоновичу, як щиро поважаючи, ласкаво звуть його товариші та ко­ леги, міцного здоров’я та подальших творчих звершень на ниві науки. С.Б. ОХОТНИКОВ, А.С. ОСТРОВЕРХОВ, Л.В. СУББОТІН

Схожі ресурси