Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Розглядається археологічна діяльність київських дослідників наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Особливу увагу приділено В.Б. Антоновичу як основоположнику української археології та засновнику так зв. «київської школи» істориків....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Григор’єва, Л.Р.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Назва видання:Археологія
Теми:
Історія науки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67600
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Л.Р. Григор’єва // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 128-134. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67600
record_format dspace
spelling irk-123456789-676002014-09-09T03:01:48Z Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст. Григор’єва, Л.Р. Історія науки Розглядається археологічна діяльність київських дослідників наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Особливу увагу приділено В.Б. Антоновичу як основоположнику української археології та засновнику так зв. «київської школи» істориків. Рассмотрена научная и организационная деятельность киевских археологов на рубеже ХІХ—ХХ вв., а именно: подготовка и проведение ІІІ и ХІ Археологических съездов в Киеве, составление археологических карт, написание многочисленных статьей и публикаций, посвященных различным аспектам археологии и истории древних жителей Украины. Особенное внимание уделено роли В.Б. Антоновича, которого можно считать зачинателем украинской археологии. Сфера деятельности этого ученого характеризуется большим количеством направлений: исследования по истории Украины, изучение археологических памятников, организация Археологических съездов в Киеве, работа в Музее древностей при Университете Св. Владимира, а также исследования по нумизматике и антропологии. Также нужно отметить, что ученый был основателем так называемой киевской документальной школы историков, в которую входили такие видные ученые как М.С. Грушевский, Д.И. Багалей, И.А. Линниченко, А.С. Грушевский, Д.М. Щербакивский, В.М. Щербакивский, М.В. Довнар-Запольский, В.Ю. Данилевич, В.М. Базилевич, Н.Д. Полонская-Василенко и др. Многие из учеников В.Б. Антоновича работали над проблемами археологии и истории в Киеве, другие — продолжали свои исследования, работая в других университетах, в частности Д.И. Багалей и некоторое время В.Ю. Данилевич — в Харьковском, И.А. Линниченко — в Одесском, М.С. Грушевский — во Львовском, вследствие чего в начале ХХ в. зарождаются новые центры по изучению истории и археологии украинских земель. Scientific and organizational activity of Kyiv archaeologists at the edge of the 19th and the 20th c. is discussed, namely the preparation and holding of the III and XI Archaeological Congresses in Kyiv, compiling of archaeological maps, publishing of numerous articles and publications on various aspects of archaeology and history of ancient population of Ukraine. Particular attention is paid to the role of V.B. Antonovych who can be considered to be a founder of Ukrainian archaeology. This scholar’s domain is known for a great number of courses: Ukrainian history research, archaeological sites study, organization of Archaeological Congresses in Kyiv, work in Museum of Antiquities at St. Volodymyr University, and also research on numismatics and anthropology. It is also should be noted that the scholar was a founder of so-called Kyiv documentation school of historians with such members as M.S. Hrushevskyj, D.I. Bahalei, I.A. Lynnychenko. O.S. Hrushevskyi, D.M. Shcherbakivskyj, V.M. Shcherbakivskyj, M.V. Dovnar-Zapolskyj, V.Yu. Danylevych, V.M. Bazylevych, N.D. Polonska-Vasylenko, and others. Many of V.B. Antonovych’s followers worked on problems of archaeology and history in Kyiv, others continued their own studies working in other universities; for instance, D.I. Bahalei and for some time V.Yu. Danylevych worked in Kharkiv University, I.A. Lynnychenko — in Odesa University, M.S. Hrushevskyj — in Lviv University, as a result at the beginning of the 20th c. new centres of study the history and archaeology of Ukrainian lands were founded. 2011 Article Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Л.Р. Григор’єва // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 128-134. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67600 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія науки
Історія науки
spellingShingle Історія науки
Історія науки
Григор’єва, Л.Р.
Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.
Археологія
description Розглядається археологічна діяльність київських дослідників наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Особливу увагу приділено В.Б. Антоновичу як основоположнику української археології та засновнику так зв. «київської школи» істориків.
format Article
author Григор’єва, Л.Р.
author_facet Григор’єва, Л.Р.
author_sort Григор’єва, Л.Р.
title Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_short Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_full Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_fullStr Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_full_unstemmed Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_sort київський археологічний осередок кінця хіх — початку хх ст.
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
topic_facet Історія науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67600
citation_txt Київський археологічний осередок кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Л.Р. Григор’єва // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 128-134. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT grigorêvalr kiívsʹkijarheologíčnijoseredokkíncâhíhpočatkuhhst
first_indexed 2025-07-05T17:35:32Z
last_indexed 2025-07-05T17:35:32Z
_version_ 1836829305753042944
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4128 Історія науки Формування археологічного осередку в Киє­ ві розпочалось у першій половині ХІХ ст., по­ штовхом до чого став будівельний бум, що ви­ ник унаслідок розбудови міста. Спочатку заці­ кавлення розкопками виникло в поціновува­ чів старовинних речей, які не були фахівцями з історії. Однак уже в 1835 р. при Університе­ ті Св. Володимира був створений «Временный Комитет для изыскания древностей», а рік по­ тому за його ініціативою засновано Музей ста­ рожитностей при університеті. Цей період ді­ яльності київського осередку визначався поєд­ нанням аматорських підходів і першими спро­ бами застосувати наукові методи до розкопок археологічних пам’яток (Семенов­Зусер 1947, с. 70; Козловська 1997, с. 343—344). У 70—80­х рр. ХІХ ст. в українській, як і в російській, археології розпочався новий пері­ од, що характеризується впровадженням нау­ кових підходів і методів до вивчення старожит­ ностей. Для російської археології цей період нерозривно пов’язаний з ім’ям видатного ар­ хеолога графа О.С. Уварова, який у 1864 р. за­ снував Московське археологічне товариство, а в 1869 р. скликав І Археологічний з’їзд у Мо­ скві (Лебедев 1992, с. 158—161). У той само час знаковою постаттю для української археоло­ гії того періоду став знаний історик, етнограф і археолог, професор Університету Св. Воло­ димира В.Б. Антонович. Діяльність цього не­ пересічного вченого на ниві історичної нау­ ки мала багато напрямів: дослідження історії Правобережної України XV—XVIII ст., вивчен­ ня археологічних пам’яток, організація архео­ логічних з’їздів у Києві, музейницька справа, а також дослідження з нумізматики та антропо­ логії. Одразу зазначимо, що існує доволі бага­ то праць, присвячених біографії, громадській і науковій діяльності В.Б. Антоновича, що, звіс­ но, викликано надзвичайно широкою сферою зацікавлень вченого (Грушевський 1985; Ми­ хальченко 1994; 1997; Кіян 2005 та ін.). Наукова діяльність В.Б. Антоновича при­ падає на перехідний етап у розвитку україн­ ської історіографії — час поступової зміни ро­ мантизму на позитивізм, саме тому в працях дослідника поєднуються «дух народу» та вер­ ховенство фактів. Для дослідника авторитет фактичного матеріалу був таким непорушним, що він заперечував можливість задовільно ви­ рішити питання, в дослідженні яких не мож­ на опертися на тверді фактичні дані. Саме тому однією з головних рис В.Б. Антоновича як ар­ хеолога була обережність у висновках, адже вчений розумів багатоваріантність інтерпре­ тації матеріальних залишків (Ляскоронський 1928, с. 89—90; Завитневич 1997, с. 336). Окремо потрібно наголосити на тому, що В.Б. Антонович був засновником так зв. київсь кої документальної школи, до якої входили такі ви­ значні вчені як М.С. Грушевський, Д.І. Ба­ га лій, І.А. Лінниченко, Д.М. Щербаківський, О.С. Грушевський, М.В. Довнар­Запольський, В.М. Щербаківський, В.Ю. Данилевич, В.М. Ба­ зилевич, Н.Д. Полонська­Василенко (Доро­ шенко 1942, с. 113—115; Ситник 1991—1992; Процик 1991—1992; Михальченко 1994; 1996; 1997; Оглобин 1997, с. 281—285; Кіян 2005, с. 28—29). Саме для них В.Б. Антонович, як професор Університету Св. Володимира, доби­ рав теми конкурсних і дипломних робіт, спря­ мовував їх у написанні магістерських і доктор­© Л.Р. ГРИГОР’ЄВА, 2011 Л.Р. Григор’єва КИЇВСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ ОСЕРЕДОК НАПРИКІНЦІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ ст. Розглядається археологічна діяльність київських дослідників наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Особливу увагу приді­ лено В.Б. Антоновичу як основоположнику української археології та засновнику так зв. «київської школи» істориків. К л ю ч о в і с л о в а: історія науки, історія археології, київська документальна школа, В.Б. Антонович. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4 129 ських дисертацій, а результати їхніх наукових розробок рекомендував до друку в провідних наукових виданнях — «Київській старині», «Университетских известиях» тощо. За своїми переконаннями В.Б. Антонович був українофілом, підтвердженням чого слу­ жить не лише його громадська (він був ліде­ ром Київської громади), а й наукова діяльність (Яковенко 2007, с. 137; Єкельчик 2010, с. 30; Моця 2011). Історик поставив собі за мету де­ тальне вивчення історії України від первісних часів до сучасності. Цю програму сприйняли й активно впроваджували в життя його учні, про що свідчить те, що протягом доволі коротко­ го часу вдалося опублікувати низку так зв. «об­ ласних монографій», присвячених вивченню історії окремих регіонів України (Дорошенко 1942, с. 118; Оглобин 1997, с. 281—285; Само­ квасов 1993, с. 57; Григор’єва 2011, с. 35). Окремо наголосимо на тому, що В.Б. Анто­ нович намагався донести до своїх учнів, що іс­ торію неможливо вивчати лише за писемними джерелами, без використання методів різних наук — археології, антропології, етнографії, нумізматики тощо, адже саме ці науки та їхні методи можуть доповнити або пояснити де­ тальніше, а часом і зовсім по­іншому показати минулі етапи народного життя. Він намагався переконати своїх учнів, що археологічні дже­ рела для історичного дослідження мають не менш важливе значення ніж писемні свідчен­ ня (Ляскоронський 1928, с. 91). Отже, саме наукова діяльність В.Б. Антоно­ вича та його послідовників визначила основні напрями розвитку історії і археології на укра­ їнських теренах наприкінці XIX — початку ХХ ст. Розглянемо внесок київських дослідни­ ків детальніше. Як уже згадувалося, від 1869 р. в Російській імперії кожні три роки проводилися археологіч­ ні з’їзди, головною метою яких було об’єднати зусилля вчених у дослідженні старожитностей. На ІІ Археологічному з’їзді, що відбувся 1871 р. у Санкт­Петербурзі, представником від Київ­ ського університету був В.Б. Антонович, який підготував доповідь про класифікацію давніх могил української території (Козловська 1997, с. 344). Мабуть, саме цей з’їзд поклав початок багатолітній співпраці та дружнім стосункам двох знаних дослідників — В.Б. Антоновича та графа О.С. Уварова (Харченко 2000, с. 132— 133). За ініціативою цих вчених було вирішено провести в 1874 р. ІІІ Археологічний з’їзд у Ки­ єві. Підготовкою з’їзду займалися київські до­ слідники, зокрема багато організаційних про­ блем довелося вирішувати В.Б. Антоновичу. Спочатку вчений ретельно підбирав археоло­ гічні матеріали для виставок, збирав доповіді, які мали бути заслухані на з’їзді, планував роз­ копки, а під час роботи самого з’їзду археолог читав реферати та брав активну участь у їхньо­ му обговоренні, проводив екскурсії по Києву, детально пояснюючи його історію та археоло­ гію, проводив розкопки та трактував значен­ ня знайдених матеріалів (Ляскоронський 1928, с. 89; Лебедев 1992, с. 165—171; Данилевич 1997, с. 384; Козловська 1997, с. 350; Харченко 2000, с. 132—141). З одного боку, непересічне значення цього з’їзду для розвитку археології полягало в тому, що на відміну від двох попередніх, він став на­ справді міжнародним, адже його відвідали сербські (Ю. Даничич, С. Новакович), чесь­ кі (О. Колер, Я. Ганоль), хорватські (Ф. Рачка) та французькі (Л. Леж та А. Рамбо) вчені. З ін­ шого боку, ІІІ Археологічний з’їзд став справ­ жнім проривом у розвитку власне української археології, адже він був за своєю суттю україн­ ським — переважна більшість оголошених ре­ фератів стосувалася проблем української архео­ логії, етнографії та історії (Про Київський… 1997, с. 357). Також варто згадати, що на з’їзді була зачитана доповідь про пам’ятки кам’яного віку на р. Сула і її притоках, зокрема й про па­ леолітичну стоянку Гінці. Це була перша робо­ та, що звернула увагу археологів різних країн на кам’яний вік на території України. На нашу думку, саме з цього з’їзду починав втілюватись у життя задум В.Б. Антоновича щодо якомога де­ тальнішого вивчення історії України від первіс­ них часів до сучасності. Напевне, саме за вда­ ло організований та проведений з’їзд у Києві 4 листопада 1874 р. В.Б. Антоновича за подан­ ням графа О.С. Уварова було одностайно обра­ но членом Московського археологічного това­ риства (Кобилянський 1997, с. 356; Харченко 2000, с. 132—133). У 1899 р. у Києві відбувся ХІ Археологіч­ ний з’їзд, організаційну підготовку якого здій­ снювали В.Б. Антонович, К.М. Антонович­ Мельник, В.З. Завитневич та ін. вчені (Дани­ левич 1908, с. 20). Приготування до з’їзду знову вимагало від організаторів вирішення числен­ них завдань господарського й адміністратив­ ного характеру, а також влаштування виставок, планування розкопок і екскурсій, запрошен­ ня закордонних колег (Подготовительные… 1997). Серед запрошених були й українські до­ слідники з Галичини, зокрема з Наукового то­ вариства ім. Шевченка, які погодилися взя­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4130 ти участь у з’їзді, але виключно за можливос­ ті прочитання своїх рефератів українською мовою (Листування… 1997, с. 363; Грушев­ ський 1991—1992б, с. 413—415). Для вирішен­ ня цього питання В.Б. Антонович доклав чи­ мало зусиль та часу і, здавалося, що навіть зміг його залагодити — граф О.С. Уваров домовив­ ся з міністром освіти М.П. Боголєповим щодо прочитання рефератів українською мовою. Але на перешкоді стали професор Т.Д. Фло­ ринський та ректор Університету Св. Воло­ димира Ф.Я. Фортинський, які заперечували існування окремої української мови. Своїми діями вони призвели до того, що міністр за­ боронив виступи українською, а напередодні самого з’їзду знову змінив своє рішення — до­ зволив робити доповіді українською, але перед аудиторією не більшою ніж 25 осіб. У відповідь на це члени Наукового товариства ім. Шевчен­ ка, головою якого був учень В.Б. Антоновича М.С. Грушевський, відмовилися брати участь у з’їзді, а підготовлені реферати опублікували у «Записках НТШ». Така ситуація, звісно, за­ смутила і багатьох учасників з’їзду, і організа­ торів, зокрема В.Б. Антоновича та П.С. Уваро­ ву, які старанно намагалися вирішити це пи­ тання і долучити західноукраїнських вчених до роботи в ньому (Грушевський 1991—1992, с. 415; Лотоцький 1997). Справжньою окрасою цього з’їзду була до­ повідь В.В. Хвойки «Кам’яний вік у Середньо­ му Придніпров’ї», в якій підсумовувалися ре­ зультати досліджень Кирилівської палеолітич­ ної стоянки й пам’яток доби енеоліту. Доповідь викликала виключно схвальні відгуки учасни­ ків з’їзду, адже розкопки на Кирилівській вули­ ці, що провадилися у 1893—1900 рр., дали цінні джерела для вивчення життя та мистецтва ста­ родавніх людей, зокрема й орнаментований би­ вень мамонта. Також дослідник описав пам’ятки нової культури, для позначення якої він запро­ понував термін «трипільська культура», який ствердився в археологічній науці (Хвойко 1901; Брайчевський 1999, с. 215; 1999а, с. 209—210). Київські дослідники також брали участь і в інших археологічних з’їздах, виступаючи на них з рефератами, що найчастіше стосувались археологічних пам’яток теренів України. Зо­ крема, багато доповідей з української архео­ логії та історії було зачитано на VI Археологіч­ ному з’їзді, що відбувся в 1884 р. в Одесі. Така «українофільська» атмосфера на з’їзді викли­ кала незадоволення міністра народної освіти І.Д. Делянова. І хоча вчені вирішили провес­ ти наступний з’їзд у Харкові, міністр народної освіти (за яким було остаточне рішення), по­ боюючись зростання національних тенденцій українців, вирішив провести VII Археологіч­ ний з’їзд у Ярославлі (Смирнов 2011). Київські археологи також доволі часто до­ лучалися до організації археологічних з’їздів і в інших українських містах. Зокрема, актив­ ну участь у підготовці ХІІ з’їзду, що відбув­ ся 1902 р. за ініціативи Д.І Багалія у Харко­ ві, взяли В.Ю. Данилевич і К.М. Антонович­ Мельник. У 1901 р. молодим дослідникам було доручено провести розвідки, розкопки, зібра­ ти археологічні та нумізматичні матеріали в Богодухівському та Охтирському повітах Хар­ ківської губернії. Варто зазначити, що вченим вдалося здійснити доволі об’ємні польові ро­ боти, зокрема провести розкопки 52 курганів, а також обстежити пам’ятки біля сіл Янків Ріг (Янківка), Стара Горобина, Капітанські Вили, Журавне, Роздольне, Максимівка, Яблучне, ст. Мерчик, Бакирівка, м. Слов’янськ тощо (Ляшко 2003, с. 132; Руденко 2009, с. 125). Результати польових досліджень В.Ю. Дани­ левича і К.М. Антонович­Мельник були викла­ дені у рефератах, підготовлених до з’їзду, а зго­ дом опубліковані окремими працями (Даниле­ вич 1902; 1902а; 1905а; 1905б; Мельник 1905). Знайдені матеріали були включені до виставки, і саме ці реферати викликали найбільше заці­ кавлення та обговорення учасників з’їзду. Окремо відмітимо організаційну діяльність В.Ю. Данилевича під час самого з’їзду, адже він виконував роль секретаря на засіданні та­ ких секцій як «Пам’ятки мистецтв, малярств, нумізматики і сфрагістики», «Старожитності слов’янські» та «Старожитності історичні, гео­ графічні та етнографічні» (Ляшко 2003, с. 133). Загалом археологічні з’їзди відіграли дуже важливу роль у становленні української археоло­ гічної науки, адже саме на них фахівці мали змогу зробити підсумки здійсненої роботи, обмінятися думками з суперечливих питань, наочно ознайо­ митися з старожитностями різного часу. Діяльність київських дослідників у галу­ зі археології відзначається значною кількістю напрямів. Так, постійно провадились археоло­ гічні розкопки в Київській, Подільській, Жи­ томирській і Харківській губерніях, а отрима­ ні таким чином матеріали розцінювалися вче­ ними вже як повноцінні джерела для вивчення стародавньої історії. Окремо виділимо спроби впорядкувати ін­ формацію про археологічні пам’ятки, що вили­ лися в укладання та публікацію археологічних карт. Першим з українських археологів взяв­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4 131 ся за цю справу В.Б. Антонович, який склав археологічні карти для Київської та Волин­ ської губерній (Антонович 1895; 1901). Оби­ дві мапи були результатом багатолітньої сис­ тематичної праці дослідника, який викорис­ тав для підготовки карт низку різноманітних джерел — опубліковані та рукописні матеріа­ ли, колекції приватних осіб та музеїв. Зазначи­ мо, що ці праці отримали схвальні відгуки су­ часників, які вважали їх надзвичайно цінним внеском у розвиток археології (Ляскоронський 1928, с. 89; Дорошенко 1942, с. 125; Самоква­ сов 1993, с. 68; Семейкина 1995, с. 11; Козлов­ ська 1997, с. 350; Макаренко 1997, с. 355; Пав­ луцький 1997, с. 335). Окремо наголосимо на такій позитивній рисі обох карт В.Б. Анто­ новича як надзвичайно вдала система пошу­ ку, яку вчений розробив за допомогою геогра­ фічного та предметного показчиків, хоча не­ доліком обох карт, на нашу думку, є зведення пам’яток занадто широкого хронологічного діапазону. Звісно, карти В.Б. Антоновича вже втратили своє значення найповнішого ката­ логу археологічних пам’яток — відкрито бага­ то нових пам’яток, розроблено нові детальні­ ші карти, але все ж важливість праць дослід­ ника важко заперечити, адже саме вони стали праобразом усіх наступних археологічних карт. Справу продовжили його учні та послідовни­ ки — Ю.Й. Сіцинський підготував карту По­ дільської губернії (1901), а Д.І. Багалій — карту Харківської (1905 р.). Також нагадаємо про розбудову Музею ста­ рожитностей при Університеті Св. Володимира, експозиція якого постійно поповнювалася мате­ ріалами з розкопок К.М. Антонович­Мельник, В.Ю. Данилевича, М.Ф. Біляшівського та ін., а також за рахунок подарованих або придбаних ре­ чей у шанувальників старожитностей. Завідува­ чем музею понад чверть століття був В.Б. Анто­ нович, який приступив до цієї роботи в 1873 р., коли після численних клопотань було вирішено розділити Музей пам’яток старовини та мисте­ цтва на два окремі — Музей пам’яток старовини та Музей мистецтва. Завдяки зусиллям дослідни­ ка музей швидко зростав, наприклад, до 1884 р. колекція поповнилася понад півтора тисяча­ ми речей. У 1901 р., вже наприкінці свого жит­ тя, В.Б. Антонович передав завідування музеєм Ю.А. Кулаковському, якому вести музейні спра­ ви ще певний час допомагала К.М. Антонович­ Мельник (Ляскоронський 1928, с. 90—91; Доро­ шенко 1942, с. 123; Данилевич 1997). Варто згадати і дослідження з нумізматики, що входила до сфери зацікавлень В.Б. Антоно­ вича, адже в 1872 р. він став завідувачем Нуміз­ матичного кабінету при Університеті Св. Воло­ димира. В 1870­х рр. вчений опублікував низку статей, присвячених монетам, знайденим на те­ риторії Київщини. Загалом за час роботи В.Б. Ан­ тоновича у нумізматичному кабінеті було кілька десятків тисяч монет, для збирання, класифікації та вивчення яких вчений доклав чимало часу та старань. Підсумовуючи свою роботу у цій галу­ зі, вчений вирішив зробити опис усіх монет, що зберігалися тут, і в 1896 р. опублікував «Описа­ ние монет и медалей, хранящихся в нумизмати­ ческом музее Университета св. Владимира» (Ан­ тонович 1896; Болсуновский 1997; Слюсаренко 1997, с. 421—427). Мабуть, саме В.Б. Антонови­ чу вдалося зацікавити нумізматикою В.Ю. Да­ нилевича, який протягом певного часу допома­ гав учителю опрацьовувати монетні скарби, що розміщувались у Нумізматичному кабінеті при Університеті Св. Володимира. Згодом В.Ю. Да­ нилевич зробив опис монетних скарбів, знайде­ них на Дніпропетровщині, а на ХІІ Археологіч­ ному з’їзді презентував карту монетних скарбів і знахідок окремих монет на території Харківської губернії (Данилевич 1905а). Також дослідник, розуміючи важливість публікації археологічно­ го матеріалу, описав чотири монетних скарби з Курської, Тульської, Полтавської та Харків­ ської губерній, що надійшли до Музею мистецтв і старожитностей при Харківському університеті (Данилевич 1905). Загалом вчений неодноразо­ во наголошував, що монети є важливим джере­ лом для історичних студій і саме з цього питан­ ня прочитав свою першу лекцію у Харківському університеті (Данилевич 1904; 1905; Козловская 1937, с. 314; Гомоляко 2010, с. 98). Не можна оминути увагою і такий важливий напрям діяльності київських істориків і археоло­ гів як публікацію історичного журналу «Київська старина». Ініціаторами створення цього «першо­ го українофільського часопису» ще в 1874 р., під час проведення ІІІ Археологічного з’їзду в Києві, виступили В.Б. Антонович і О.М. Лазаревський (Ситник 1991—1992, с. 169). Але втілити задум у життя перешкодив Емський указ від 1876 року. Проте уже в 1881 р. В.Б. Антонович за допомо­ гою братів О. та В. Лазаревських зміг уладнати цю справу й отримати дозвіл на видання щомісяч­ ника «Київська старина», який виходив друком протягом 1882—1907 рр. Хоча першим редакто­ ром журналу був Т. Лебединцев, та все ж значна заслуга в укладанні журналу належала і В.Б. Ан­ тоновичу — історик був не лише постійним авто­ ром, а й переглядав і підбирав статті для публіка­ ції, писав передмови та пояснювальні замітки до ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4132 матеріалів, що друкувалися. На сторінках цього часопису, як і в «Киевских университетских из­ вестиях» та «Трудах археологических съездов», опубліковано чимало праць київських археоло­ гів (Дорошенко 1942, с. 130; Ситник 1991—1992, с. 169—170). Варто зазначити, що частина представни­ ків київської школи істориків працювала в Києві, зокрема В.Ю. Данилевич, Н.Д. По лон­ ська­Василенко, М.В. Довнар­За польський, К.М. Антонович­Мельник та інші учні В.Б. Ан­ тоновича продовжили свої дослідження з істо­ рії й археології в інших університетах, зокрема Д.І. Багалій і певний час В.Ю. Данилевич — у Харківському, І.А. Лінниченко — в Одеському, М.С. Грушевський — у Львівському, внаслі­ док чого на початок ХХ ст. постали нові осе­ редки вивчення історії та археології українсь­ ких земель (Процик 1991—1992). Завдяки осо­ бистим зв’язкам випускників Університету Св. Володимира відбувалася постійна наукова співпраця провідних істориків і археологів на українських теренах, наприклад міцна друж­ ба поєднувала І.А. Лінниченка та В.В. Хвойку1, гарні стосунки склалися у В.Ю. Данилевича та 1 Хоча В.В. Хвойка не навчався в Університеті Св. Воло­ димира, та все ж належав до когорти київських археоло­ гів і, мабуть, слухав приватні лекції В.Б. Антоновича. К.М. Мельник­Антонович (Закоханий... 1995; Черняков 2008, с. 27—28; Руденко 2009, с. 127). Підтримував зв’язок зі своїми учнями і В.Б. Ан­ тонович, про що свідчать листи, сповнені тур­ ботою та порадами щодо наукових студій (Ан­ тонович 1991—1992, с. 397—411). Звісно, що не завжди стосунки складалися найкращим чи­ ном, наприклад іноді з недовірою ставився до В.Б. Антоновича його найталановитіший учень М.С. Грушевський, що чітко можна простежи­ ти у його листах до брата Олександра, також учня В.Б. Антоновича (Грушевський 1991— 1992). Складні взаємини склалися у М.С. Гру­ шевського з Д.І. Багалієм, хоча варто зазна­ чити, що, незважаючи на особисту антипатію, вони завжди підтримували наукові стосунки (Грушевський 1991—1992а). Отже, діяльність представників київського археологічного осередку наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. відзначалася заходами, спрямо­ ваними на становлення та розвиток археології як історичної науки на українських землях. Це знайшло своє відображення в активній польо­ вій діяльності (розкопки, розвідки), числен­ них статтях та монографіях, укладанні архео­ логічних карт, організації археологічних з’їздів у Києві тощо. Непересічну роль у цій діяль­ ності відіграв В.Б. Антонович, якого вважають основоположником української археології. Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии. — М., 1895. Антонович В.Б. Описание монет и медалей, хранящихся в нумизматическом музее университета св. Владимира. — К., 1896. Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии // Труды ХІ АС. — М., 1901. — Т. 1.— С. 1—134. Антонович В.Б. Листи В. Антоновича до М. Грушевського // Український історик. — 1991—1992. — № 3—4. — С. 396—411. Багалей Д.И. Пояснительный текст к археологической карте Харьковской губернии // Труды ХІІ АС. — М., 1905. — Т. 1. — С. 1—92. Болсуновський К. В.Б. Антонович как нумизмат // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — К., 1997. — Т. 2. — С. 412—421. Брайчевський М. В.В. Хвойка та Імператорська археологічна комісія // Хроніка 2000. — К., 1999. — С. 213— 229. Брайчевський М. Видатний український археолог Вікентій Хвойка // Хроніка 2000. — К., 1999а. — С. 208—212. Гомоляко А. В.Ю. Данилевич як дослідник історії Слобожанщини // Український історичний збірник. — 2010. — 13. — С. 97—105. Григор’єва Л. Київський археологічний осередок наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. // Каразінські читання. Тези доповідей 64­ї Міжнарод. наук. конф. — Харків, 2011. — С. 34—35. Грушевський М.С. Володимир Боніфатійович Антонович. — Нью­Йорк; Мюнхен; Торонто, 1985. Грушевський М.С. Листи Михайла Грушевського до Олександра Грушевського // Український історик. — 1991— 1992. — № 3—4. — С. 416—432. Грушевський М.С. Листування М. Грушевського з Д.І. Багалієм // Український історик. — 1991—1992а. — № 3—4. — С. 433—437. Грушевський М.С. Чотири листи М. Грушевського до В. Антоновича // Український історик. — 1991—1992б. — № 3—4. — С. 411—415. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4 133 Данилевич В.Е. Несколько стоянок и случайных находок каменного века в Ахтырском и Богодуховском уездах Харьковской губернии // Труды Харьковского Подготовительного Комитета по устройству XII АС. — Харь­ ков, 1902. — С. 365—372. Данилевич В.Е. По поводу одного погребения, вырезанного с землей // Там само. — Харьков, 1902а. — С. 361—364. Данилевич В.Е. Значение нумизматики в изучении русской истории // Записки Императорского Харьковского Университета. 1903 г. — Харьков, 1904. — Кн. 4. — С. 165—197. Данилевич В.Е. Заметки по археологии и нумизматике. — Харьков, 1905. Данилевич В.Е. Карта монетных кладов и находок отдельных монет Харьковской губ. с картой // Труды XII АС. — М., 1905а. — Т. 1. — С. 314—410. Данилевич В.Е. Раскопки курганов около с. Буд и х. Березовки Ахтырского у. Харьковской губ. (совместная экскурсия Е.Н. Мельник и В.Е. Данилевича) // Труды XII АС. — М., 1905б. — Т. 1. — С. 411—433. Данилевич В.Е. Курс русских древностей (Лекции, читанния на Высших Женских Курсах в весеннем полугодии 1907/8 г.) — К., 1908. Данилевич В. Проф. В.Б. Антонович та Археологічний музей І. Н. О. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — К., 1997. — Т. 2. — С. 379—390. Дорошенко Д. Володимир Антонович: його життя й наукова та громадська діяльність. — Прага, 1942. Єкельчик С. Українофіли. Світ українських патріотів другої половини ХІХ століття. — К., 2010. Завитневич В. Из воспоминаний о В.Б. Антоновиче, как археологе // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — К., 1997. — Т. 2. — С. 335—338. Закоханий в історію України // Український історичний календар’96. — К., 1995. — С. 330—331. Кіян О. Володимир Антонович: історик й організатор «Київської історичної школи». — К., 2005. Кобилянський А. Дещо з давно минулого // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — К., 1997. — Т. 2. — С. 356. Козловская В.Я. Памяти проф. В.Е. Данилевича // СА. — 1937. — № 4. — С. 313—315. Козловська В. Значіння проф. В.Б. Антоновича в українській археології // Син України: Володимир Боніфатійо­ вич Антонович. — К., 1997. — С. 343—352. Лебедев Г.С. История отечественной археологии 1700—1917 гг. — СПб., 1992. Листування НТШ з комітетом по підготовці ХІ археологічного з’їзду // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — К., 1997. — Т. 2. — С. 363—365. Лотоцький О. Археолоґічний з’їзд // Там само. — С. 358—361. Ляскоронський В. Володимир Боніфатієвич Антонович, як археолог // Україна. — 1928. — Кн. 5. — С. 88—93. Ляшко С.М. Про участь В.Ю. Данилевича у підготовці та роботі ХІІ Археологічного з’їзду в 1902 р. у Харкові // Ар­ хеологія. — 2003. — № 2. — С. 132—135. Макаренко М. В.Б. Антонович як археолог // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — К., 1997. — Т. 2. — С. 358—361. Мельник Е.Н. Раскопка курганов в Харьковской губернии. 1900—1901 // Труды XII АС. — М., 1905. — Т. 1. — С. 673—743. Михальченко С.И. Киевская школа. Очерки об историках. — Брянск, 1994. Михальченко С.И. Киевская школа в Российской историографии (школа западно­русского права). — М.; Брянск, 1996. Михальченко С.И. Киевская школа в Российской историографии (В.Б. Антонович, М.В. Довнар­Запольский и их ученики). — М.; Брянск, 1997. Моця О.П. «Українська тема» в працях Володимира Антоновича // Археологія. — 2011. — № 3. — С. 129—134. Оглобин О. Володимир Антонович та його історична школа // Син України: Володимир Боніфатійович Антоно­ вич. — К., 1997. — Т. 2. — С. 281—289. Павлуцький В. В. Антонович, як археолог // Там само. — С. 331—335. Подготовительные работы к устройству ХІ­го Археологического съезда в Киеве // Син України: Володимир Боні­ фатійович Антонович. — К., 1997. — Т. 2. — С. 361—363. Про Київський Археологічний з’їзд 1874 року // Там само. — С. 356. Процик А. Дві історіографічні течії з історичної школи В. Антоновича: М. Грушевський і Д. Багалій // Український історик. — 1991—1992. — № 3—4. — С. 178—185. Руденко Г.Г. Життєвий та творчий шлях К.М. Мельник­Антонович // Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки. — Дніпропетровськ, 2009. — 6. — С. 121—129. Самоквасов Д. Археологические карты В.Б. Антоновича // Синові України. Зб. статей 1906 року на пошану проф. Володимира Антоновича. — К., 1993. — С. 55—70. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4134 Семейкина Е.Л. Археологическая деятельность профессора Антоновича В.Б. (1830—1908 гг.) // Древние культуры и цивилизации Восточной Европы. Мат­лы 3­ей Междунар. археолог. конф. студентов и молодых ученых. — Одесса, 1995. — С. 10—11. Семенов­Зусер С.А. Скифская проблема в отечественной историографии. — Харьков, 1947. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии // Труды ХІ АС. — М., 1901. — Т. 1.— С. 197—355. Ситник О. Роля Володимира Антоновича у формуванні Михайла Грушевського як історика // Український істо­ рик. — 1991—1992. — № 3—4. — С. 169—177. Слюсаренко Ф. Нумізматична праця проф. В.Б. Антоновича // Син України: Володимир Боніфатійович Антоно­ вич. — К., 1997. — Т. 2. — С. 356. Смирнов А.С. Одесский археологический съезд (в восприятии общества и власти) // III Междунар. науч.­практ. конф. «Историко­культурное наследие Причерноморья: изучение и использование в образовании и туриз­ ме». Тез. докл. и сообщ. — Ялта, 2011. — С. 102—103. Харченко В.Ю. Листи В.Б. Антоновича до графа О.С. Уварова (1873—1874 рр.) // Археологія. — 2000. — № 2. — С. 132—141. Хвойко В.В. Каменный век Среднего Приднепровья // Труды ХІ АС. — М., 1901. — Т. 1. — С. 736—813. Черняков І.Т. Зв’язки Одеси та Києва у розвитку археології у ХІХ та на початку ХХ ст. // КСОАМ. — Одеса, 2008. — С. 24—28. Яковенко Н. Вступ до історії. — К., 2007. Надійшла 17.02.2011 Л.Р. Григорьева КИЕВСКИЙ АРХЕОЛОГИЧЕСКИЙ ЦЕНТР В КОНЦЕ ХІХ — НАЧАЛЕ ХХ вв. Рассмотрена научная и организационная деятельность киевских археологов на рубеже ХІХ—ХХ вв., а именно: подготовка и проведение ІІІ и ХІ Археологических съездов в Киеве, составление археологических карт, написа­ ние многочисленных статьей и публикаций, посвященных различным аспектам археологии и истории древних жителей Украины. Особенное внимание уделено роли В.Б. Антоновича, которого можно считать зачинателем украинской архео­ логии. Сфера деятельности этого ученого характеризуется большим количеством направлений: исследования по истории Украины, изучение археологических памятников, организация Археологических съездов в Киеве, работа в Музее древностей при Университете Св. Владимира, а также исследования по нумизматике и антропологии. Также нужно отметить, что ученый был основателем так называемой киевской документальной школы исто­ риков, в которую входили такие видные ученые как М.С. Грушевский, Д.И. Багалей, И.А. Линниченко, А.С. Гру­ шевский, Д.М. Щербакивский, В.М. Щербакивский, М.В. Довнар­Запольский, В.Ю. Данилевич, В.М. Базилевич, Н.Д. Полонская­Василенко и др. Многие из учеников В.Б. Антоновича работали над проблемами археологии и истории в Киеве, другие — продолжали свои исследования, работая в других университетах, в частности Д.И. Ба­ галей и некоторое время В.Ю. Данилевич — в Харьковском, И.А. Линниченко — в Одесском, М.С. Грушевский — во Львовском, вследствие чего в начале ХХ в. зарождаются новые центры по изучению истории и археологии украинских земель. L.R. Grygorieva KYIV ARCHAEOLOGICAL CENTRE IN THE END OF THE 19th c. AND THE BEGINNING OF THE 20th c. Scientific and organizational activity of Kyiv archaeologists at the edge of the 19th and the 20th c. is discussed, namely the preparation and holding of the III and XI Archaeological Congresses in Kyiv, compiling of archaeological maps, publishing of numerous articles and publications on various aspects of archaeology and history of ancient population of Ukraine. Particular attention is paid to the role of V.B. Antonovych who can be considered to be a founder of Ukrainian archaeology. This scholar’s domain is known for a great number of courses: Ukrainian history research, archaeological sites study, organization of Archaeological Congresses in Kyiv, work in Museum of Antiquities at St. Volodymyr University, and also research on numismatics and anthropology. It is also should be noted that the scholar was a founder of so­called Kyiv documentation school of historians with such members as M.S. Hrushevskyj, D.I. Bahalei, I.A. Lynnychenko. O.S. Hrushevskyi, D.M. Shcherbakivskyj, V.M. Shcherbakivskyj, M.V. Dovnar­Zapolskyj, V.Yu. Danylevych, V.M. Bazylevych, N.D. Polonska­Vasylenko, and others. Many of V.B. Antonovych’s followers worked on problems of archaeology and history in Kyiv, others continued their own studies working in other universities; for instance, D.I. Bahalei and for some time V.Yu. Danylevych worked in Kharkiv University, I.A. Lynnychenko — in Odesa University, M.S. Hrushevskyj — in Lviv University, as a result at the beginning of the 20th c. new centres of study the history and archaeology of Ukrainian lands were founded.

Схожі ресурси