Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка
У статті порушується проблема збереження нерухомих пам’яток архітектури і техніки Шосткинського порохового заводу
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67621 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка / М.Г. Кокшайкін // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 21-25. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-67621 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-676212014-09-10T03:01:50Z Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка Кокшайкін, М.Г. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа У статті порушується проблема збереження нерухомих пам’яток архітектури і техніки Шосткинського порохового заводу В статье поднимается проблема сохранения недвижимых памятников архитектуры и техники Шосткинского порохового завода. Article raises problem of the conservation immovable monuments architectures and technology of the Shostka powder plant. 2010 Article Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка / М.Г. Кокшайкін // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 21-25. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67621 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| spellingShingle |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Кокшайкін, М.Г. Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка Сіверщина в історії України |
| description |
У статті порушується проблема збереження
нерухомих пам’яток архітектури і техніки Шосткинського
порохового заводу |
| format |
Article |
| author |
Кокшайкін, М.Г. |
| author_facet |
Кокшайкін, М.Г. |
| author_sort |
Кокшайкін, М.Г. |
| title |
Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка |
| title_short |
Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка |
| title_full |
Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка |
| title_fullStr |
Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка |
| title_full_unstemmed |
Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка |
| title_sort |
дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території казеного заводу «зірка» у м. шостка |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67621 |
| citation_txt |
Дослідження історичних будівель та інженерних споруд на території Казеного заводу «Зірка» у м. Шостка / М.Г. Кокшайкін // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 21-25. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kokšajkínmg doslídžennâístoričnihbudívelʹtaínženernihsporudnateritorííkazenogozavoduzírkaumšostka |
| first_indexed |
2025-07-05T17:39:55Z |
| last_indexed |
2025-07-05T17:39:55Z |
| _version_ |
1836829581885046784 |
| fulltext |
«Сіверщина в історії України»
21
ХVІІІ ст. Маємо надію, що з часом мистецтвознавці
зуміють оцінити значимість відкриття, зробленого
художниками-реставраторами В.Марампольською
та В.Поліщуком, адже композиція «Таємна вечеря»
– досконалий зразок і свідок розквіту мистецтва в
останній гетьманській столиці.
Посилання
1. Звіт по реставрації монументального живопису Спасо-
Преображенської церкви у м. Глухові. Матеріали атестації
В.А.Марампольської: Рукопис. – 2008.
2. Нариси історії архітектури Української РСР (дожовтневий
період). – К., 1957. – С. 557.
3. Пам’ятки архітектури та містобудування України.
Довідник Державного реєстру національного культурного
надбання. – К., 2000. – С. 326.
Бартош А.Е., Марампольская В.А. Уникальная находка
2008 года
В статье рассматривается проблема реставрации
открытого в глуховской Спасо-Преображенской церкви ранее
неизвестной уникальной живописи ХVIII в.
Bartosh A.Yе. Marampol’ska V.A. The unique fi nd of the 2008
year
The article is delaminated problem of restoration, earlier un-
known unique paintings of the XVIII century in Hlukhiv Saviour-
trans fi guration Church, which were opened.
М.Г. Кокшайкін
ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ БУДІВЕЛЬ
ТА ІНЖЕНЕРНИХ СПОРУД НА ТЕРИТОРІЇ
КАЗЕННОГО ЗАВОДУ «ЗІРКА» У м. ШОСТКА
У статті порушується проблема збереження
нерухомих пам’яток архітектури і техніки Шосткинського
порохового заводу.
Шостка за радянських часів було добре відома у
СРСР та світі завдяки флагману хiміко-фотографічної
галузі – виробничому об’єднанню «Свема», яке
виробляло близько 300 найменувань світлочутливих
матеріалів, майже 100 різновидів магнітних стрічок
для професійного та аматорського кіно, радіо і
телебачення, культури і медицини, науки і техніки,
оборони країни тощо. У ті часи слова «Свема» та
«Шостка» стали майже синонімами, і мало кому,
крім обмеженого кола фахівців, було щось відомо
про завод «Зірка», який належав до оборонної
галузі. Але створення саме цього підприємства
заклало підвалини робітничого селища, яке з часом
розвинулося в сучасне місто. «В 1738 году русскимъ
правительствомъ сделано было распоряжение
об устройстве пороховаго завода при одномъ из
слободскихъ полковъ... Вследствие этого повеления
малороссийскою войсковою канцеляриею разрешено
было маіору Постельникову завести для пороховаго
завода мельницу о двухъ поставах и объ одной
толчее на реке Шостке (в нынешней Черниговской
губерніи, Глуховскаго уезда). Таким образомъ, было
положено основаніе нынешнему Шостенскому
пороховому заводу...» [1, 362].
Відтоді вітчизняне виробництво пороху більше
двох століть щільно пов’язане з Шосткинським
казенним пороховим заводом, який сьогодні,
безумовно, вважається в СНД патріархом серед
підприємств цієї галузі. На жаль, його історична
спадщина за радянських часів була відома лише
вузькому колу фахівців, що було обумовлено
високим рівнем таємничості всього, що
пов’язувалось з обороноздатністю країни. Історія
цього підприємства багата визначними подіями та
цікавими фактами. Зараз вже можна ознайомитися з
нею, відвідавши музей заводу.
Але для краєзнавців та істориків безумовно
цікавою є територія самого підприємства, на якій
збереглися найстаріші в Шостці будівлі та інженерні
споруди, які ще й досі маловідомі і майже ніким
не досліджені. За радянські часи, коли існував
обмежений режим відвідування, автору статті
пощастило не тільки потрапити та ознайомитися
з історичною спадщиною заводу, а ще й провести
кінозйомки деяких об’єктів для фільму «Шостка
– 250 лет» (1989) і згодом відзняти на замовлення
адміністрації заводу відеофільм «Завод сегодня»
(1991) [2].
Працюючи з 2006 р. у відділі кінофототехніки
Шосткинського краєзнавчого музею, довелося
більш прискіпливо вивчати добре відому історію
Шоскинської фабрики кіноплівки. «Делалась пленка
из нитроцеллюлозы. У нитропленки много общего
с бездымным порохом: и исходные материалы, и
ряд процессов приготовления. Поэтому первую
советскую фабрику по производству кинопленки
решили создавать в Шостке – на месте, где
существовал пороховой завод, основанный сотни
лет назад. В конце 1928 года небольшое одноэтажное
Будівля № 348 ШКЗ «Зірка», 2007 р.
Збірник наукових праць
22
кирпичное здание начали переоборудовать и
расширять для «малой кинопленки» [3, 15]. Тоді
привернула увагу фотографія будівлі під назвою
«Мала кіноплівка», що у 1928-1931рр. знаходилася
на території Шосткинського порохового заводу
[3, 13]. Так стало відомо про два варіанти фото цієї
споруди, дзеркально відображені по горизонталі. Це
сталося, скоріш за все, внаслідок проекційного друку
знімків з одного негативу, але в першому випадку з
боку емульсії, а іншого – з боку основи фотоплівки,
і впевнитися у тому, який з двох варіантів відповідає
дійсності, можна було лише порівнявши в натурі
і отримавши додаткові відомості про будівлю.
Одночасно виникла ідея провести фотофіксацію
інших найстаріших у Шостці будинків та унікальних
споруд, мало відомих широкому загалу. Спочатку
завдяки шосткинцям Б.Я. Коротченку, О.М Варенику,
Ю.С. Марченку був складений перелік об’єктів
культурної спадщини, на території заводу «Звезда»:
«1. Деревянная постройка Вододействующей
пороховой фабрики (XVIII-ХІХ вв.); 2. Здание
Центральной заводской лаборатории (ХІХ вв.); 3.
Историческая Застава ШПЗ (XIX в.); 4. Водонапорная
«Башня Шухова» (1910-е гг.); 5. Здание бывшей
Бумфабрики; 6. Здание экспериментально-опытного
производства под названием «Малая кинопленка»
(1928-1931 гг.); 7. Здание Ниссенмана (с конусами –
1939-1940 гг.); 8. Исторические здания бывшего РМЗ
(«Деловой двор» ХІХ в.); 9. Здание ТЭЦ (1930-е гг.);
10. Памятники В.И. Ленину, Д.С. Коротченко, С.А.
Ковпаку, С.В. Рудневу, А.Ф. Федорову на территории
ШПЗ «Звезда». Також у переліку зазначалися інші
об’єкти, на які слід звернути увагу [4].
Отримавши необхідний дозвіл, автор статті
провів фотозйомку 13, 17 та 19 липня 2007 р.
Серед трьох одноповерхових корпусів цеху № 6
початку ХХ ст. з однаковими архітектурними
деталями нам вдалося відшукати будівлю № 348,
південно-західний кут якої був аналогічним до
кута споруди «Малої кіноплівки», зображеній на
фото у виданні «Эстафета добрих дел». Однак
знімок віддзеркалював по горизонталі реально
існуючий об’єкт. Провести фотозйомку будівлі, що
має аналогічний фасад, з північно-західного боку
виявилось неможливим, оскільки до північного
фасаду примикає перпендикулярне крило.
Віднайдене нами більш якісне чорно-біле фото
дозволяло порівняти дрібні, але дуже характерні
деталі. Вже попереднє порівняння в натурі дало
можливість упевнитися, що у виданні і на нашому
знімку зображений один і той же об’єкт № 348,
але надрукований не з емульсійного боку, а з боку
основи негативу.
Для остаточної впевненості було проведено
сканування та дзеркальне відображення знімків по
горизонталі, ретельне порівняння дрібних деталей з
відповідними деталями на цифровому кольоровому
фото сучасної будівлі № 348. Увагу привернув
схожий малюнок двох цементних плям обабіч вікна
зверху. На тиньківці сучасної будівлі залишився
відбиток електричного кабелю там, де він був
закріплений під час фотографування чорно-білого
Вододіюча порохова фабрика
(ХVІІІ-XIX ст.), 2007 р.
Крупецька застава ШПЗ (ХІХ ст.), 2007 р.
Застава ШПЗ ( 1911 ),
фото І.А.Карпова з фондів ШДКМ
«Сіверщина в історії України»
23
фото. За цей час цегляна кладка не тинькувалася,
тому головним аргументом ідентичності будівлі на
обох фото (як відбитки малюнку шкіри на пальцях
у дактилоскопії) стала повна відповідність темних
цеглин, перевірених в кожному ряду як на чорно-
білому, так і на сучасному цифровому фото.
Ми дійшли висновку, що фото «Малої
кіноплівки», надруковане у виданні «Эстафета
добрых дел», не відповідає дійсності, бо дзеркально
відображає по горизонталі реальний об’єкт. Будівля
ж № 348 (за сучасною нумерацією) спочатку була
побудована як зарядна майстерня для виготовлення
артилерійських зарядів (засипання пороху в картузи)
в період значного зростання випуску піроксилінового
пороху між 1905 р. та 1914 р. «Русско-японская война
1904-1905 гг., а затем первая империалистическая
война вызвали дальнейшее развитие завода. Была
построена вторая очередь основного производства,
создана энергетическая база для снабжения паром,
водой, электроэнергией не только вновь введенных
мощностей, но и значительно выросшего жилого
поселения. В это же время на заводе было налажено
производство осветительных ракет, пироксилиновых
шашек, капсюлей-детонаторов. Все построенные
мощности были полностью задействованы»[5, 18].
Після революції 1917 р. та громадянської
війни відбулося різке падіння випуску пороху (що
характерно для оборонних заводів після закінчення
будь-якої війни). «В период с 1924 по 1927 год завод
не имел государственного плана. Подчинялся он
Наркомату тяжелой прмышленности, Вохимтресту...
С целью сохранения кадров, технический директор
завода А.Н. Машкин разработал план производства
гражданской продукции и продукции широкого
потребления. Планом предусматривался выпуск
медного купороса, черного (дымного) пороха,
охотничьих ружейных капсюлей и патронов,
...дроби, серной и азотной кислот, эфира,
мелкоштампованных предметов: пуговиц, кнопок,
наперстков, производство сельхозмашин и
инвентаря, изготовление ведер и цибарок» [5, 26].
Саме тому майстерня для виготовлення
артилерійських зарядів залишилася без роботи, і з
1928 р. в ній було розміщено «Малу кіноплівку»,
організацію роботи якої очолив професора
О.М.Машкина. «Опытная фабрика кинопленки
работала с конца 1929 по сентябрь 1931 года. Она
(впервые в СССР) дала стране около трех миллионов
метров позитивной пленки. «Малая кинопленка»
сыграла большую роль в обеспечении последующей
работы строящегося кинопленочного предприятия.
Здесь был создан и отработан технологический
регламент изготовления отечественной кинопленки,
получена первая советская кинопленка, обучены
первые кадры рабочих для новой отрасли
промышленности. На «Малой кинопленке»
проходили практику студенты Шосткинского
химико-технологического института – будущие
специалисты отечественной кинопленочной
Будівля «бумфабрики» (поч. ХХ ст. (?), 2007 р.
Башта водогону Шухова (1910-ті рр.), 2007 р.
Збірник наукових праць
24
промышленности» [3, 22].
Крім «Малої кіноплівки» були віднайдені та
сфотографовані майже всі зазначені в переліку
об’єкти. Більш детально зупинимося на будівлі
цеху Нісеімана, спорудженій наприкінці 1930-х
років для розв’язання проблеми виробництва
целюлози із деревинної сировини, придатної для
нітрації та стабілізації з наступною переробкою її
у порох, яка набула надзвичайної актуальності у
передвоєнний час.
Наприкінці 1930-х рр. лабораторією НДІ-6
під керівництвом Нісеімана «...была получена
новая форма сырья из древесной целлюлозы
(ЦАОН) в виде гранул, ... в отличие от полученной
в лаборатории Наймана более рыхлой формы
целлюлозы (ЦН) в виде жгутиков. Обе эти работы
находились в стадии завершения и промышленного
внедрения... После успешного завершения работ на
комбинате им. Свердлова, коллектив лаборатории
перебазировался на пороховой завод в г. Шостку, где
и произошло освоение технологического процесса
нитрации целлюлозы ЦАОН и переработки ее
в порох. Перед самым началом войны на заводе
в Шостке был построен специальный цех по
производству пороха из целлюлозы ЦАОН. Была
получена первая продукция.» (Труды НИИ-6 и
заводов, серия А выпуск 12, 1939г.) [7, 8].
Будівля цеху Нісеімана має оригінальну
конструкцію. Її двоповерхові технологічні
приміщення тримаються на 10-ти (по 5 у два ряди)
велетенських залізобетонних конусах, кожен із яких
має висоту три-чотириповерхового будинку. Конуси
мають додаткові опори. Офіційно вважається, що під
час відходу у 1943 р. німці зробили спробу підірвати
залізобетонні опори, але споруда утрималась завдяки
міцності залізобетонних конусів...
У зв’язку з цим пригадується й інший
маловідомий факт підривних робіт на заводі, але
не у 1943 р., а раніше – у серпні 1941 р. «Одним из
первых технологию производства целлюлозы ЦН
(целлюлозы Наймана-другое научное направление)
освоил Шосткинский завод «Звезда» при участии
начальника пироксилинового производства
В.И.Беляева... Беляев лично включается в научную
и инженерную разработку новых процессов
производства и новой аппаратуры...Вместе с
сотрудниками НИИ-6 во главе с А.О.Ниссеиманом он
работает над внедрением еще одной формы древесной
целлюлозы – гранулированной. В августе 1941 года
было принято решение об эвакуации завода «Звезда»
в Сибирь. Руководство завода и уполномоченный
ГКО М.В. Бушмелев осуществляют отправку
нескольких эшелонов с оборудованием и людьми
завода на восток страны. Оставшиеся ценности,
которые не успели вывезти (склады спирта, запасы
пироксилина, ТЭЦ и другие объекты), было принято
решение взорвать. Для этих целей была создана
оперативная группа, в которую входил и В.И.Беляев.
Группа завершила выполнение задания, когда
немцы уже входили в Шостку. Группе пришлось
организовать партизанский отряд и пробиваться
уже через оккупированную территорию. С большим
трудом отряду удалось выйти к г. Курску» [8, 9-10].
Слід звернути увагу і на приміщення електроцеху,
яке як назовні, так і з середини більше схоже на
будівлю культового призначення. Крім цього, на
території заводу «Зірка» поки що існує багато
інших найстаріших у Шостці архітектурних та
інженерних споруд, але сучасний стан підприємства
та невизначеність цих об’єктів не гарантує їм
подальшого збереження. Тільки наукове вивчення із
залученням авторитетних фахівців і надання статусу
пам’ятки збереже їх для наступних поколінь.
Посилання
1. Домонтович М. Материалы для географии и статистики
России, собранные офицерами генерального штаба.
Черниговская губерния – СПб, 1865.
2. Напередодні урочистої події в житті колективу: До
ювілею заводу залишилось три тижні // Заводське життя – 1991.
Будівля Нісеімана (1939-1940 рр.), 2007 р.
Будівля електроцеху, 2007 р.
«Сіверщина в історії України»
25
– №33 (3195).
3. Эстафета добрых дел. Очерк истории ШПО «Свема». –
Харьков, 1976.
4. Письмо директора ШДКМ Н.Д. Марченко директору КП
ШКЗ «Звезда» И.К. Козлову И.К. // Із фондів Шосткинського
краєзнавчого музею. – № 31 від 11.07.2007.
5. Завод и его люди – страницы истории. ШПО. – Шостка,
1991.
6. Лукьянов П.М. История химических промыслов и
химической промышленности России до конца XIX в. Т.V. – М.,
1961.
7. Забелин Л.В. Из истории отечественной пороховой
промышленности. Краткие биографические очерки. Нина
Ивановна Орлова // Воспоминания о работах, выполненных в
НИИ-6 – М., 2002.
8. Забелин Л.В. Из истории отечественной пороховой
промышленности. Краткие биографические очерки. Владимир
Ильич Беляев – М., 1999.
Кокшайкин Н.Г. Изучение исторических зданий и
инженерных сооружений на территории Казенного завода
«Звезда» в г. Шостка
В статье поднимается проблема сохранения недвижимых
памятников архитектуры и техники Шосткинского
порохового завода.
Kokshaikin M.Н. The study of the history buildings and
engineering buildings on territory of the Government plant «Star»
at Shostka
Article raises problem of the conservation immovable
monuments architectures and technology of the Shostka powder
plant.
В.В. Каліновський
ПАМ’ЯТКОЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
ТАВРІЙСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА ЗА ЧАСІВ
АРХІЄПИСКОПА ОЛЕКСІЯ (МОЛЧАНОВА)
(1905-1910)
В роботі розглянутий стан пам’яткознавчих досліджень
в духовних колах Таврійської єпархії у 1905-1910 рр. Керівником
єпархії у цей час був архієпископ Олексій (Молчанов). Дається
характеристика роботи духівництва з вивчення, охорони та
популяризації пам’яток церковної старовини. Особлива увага
приділяється історії створення Комітету з святкування
50-річчя самостійної Таврійської єпархії. Визначені основні
історичні праці духовних осіб, насамперед В. Томкевича та
О. Іванова. Підкреслюється високий науковий рівень цих праць.
Ім’я Таврійського архієпископа Олексія (в
миру – Олексій Васильович Молчанов) (1853-1914)
у позитивному контексті згадується сьогодні не
так часто, як імена його видатних попередників
на Сімферопольській кафедрі – Гурія (Карпова)
та Мартініана (Муратовського). Тим не менше,
діяльність Олексія заслуговує на прискіпливе
вивчення, особливо його вплив на дослідження,
охорону та популяризацію церковної історії в Криму.
Перебування архієпископа Олексія в Таврійській
єпархії (1905-1910 рр.) припадає на неспокійні часи
в історії Російської імперії. Нещодавня поразка у
війні з Японією, демократична революція 1905-
1907 рр. та реакція після неї суттєво вплинула на
суспільне життя. Саме призначення Олексія в Крим
мало на меті заспокоєння місцевого населення,
його антиурядових настроїв. Зрозуміло, що в таких
умовах преосвященному важко було приділяти час
пам’яткознавчій роботі, але в цій галузі все ж таки
було зроблено багато корисного.
Сучасники так характеризували діяльність
преосвященного Олексія: «На всіх місцях свого
архіпастирського служіння владика Олексій
привертав серця пасом сердечністю, добротою та
простотою звернення, ревним служінням, невпинної
проповіддю слова Божого, турботою про виховання
молоді. З самою ніжною дбайливістю і батьківським
піклуванням ставився він до струджені на ниві духовної
просвіти. Ставлення до духівництва було завжди в
повному сенсі слова пастирським. Проявляючи ясне
і вірне розуміння всіх сторін життя духовенства, він
поєднував справедливість та наполегливість з любов’ю
та милосердям» [1, 1423-1425].
Цікаві свідчення про ставлення архієпископа
Таврійського до відбудови духовних центрів ми
знаходимо в його проповідях та промовах. 6 липня
1907 р. владика Олексій освятив відновлену
стародавню церкву в ім’я св. Параскеви, що
знаходиться на землі Топловського монастиря.
Олексій виголосив повчання про те, навіщо люди
будують нові і відновлюють старі храми. Він
підкреслював, що якщо десь у минулому молилися
люди, то такі місця повинні залишатися святими.
Також він додав, що саме у стародавніх храмах
відчувається непорушна єдність з поколіннями
перших християн [2, 898].
Архієпископ виступив із пропозицією щодо
необхідності видання офіційного церковного
часопису на нових засадах [3, 1-7]. Зважаючи
на назрілі питання церковно-суспільного життя,
вирішено було розширити програму єпархіального
друкованого органу та перейменувати його
неофіційну частину в «Таврический церковно-
общественный вестник» (далі – «ТЦОВ»).
Преосвященний сподівався на активну участь
духівництва у виданні через співпрацю в ньому.
Новий часопис постійно друкував матеріали, що
присвячувалися захисту церковних споруд. Зокрема,
в статті «Охорона пам’яток церковної старовини» [4,
323] священикам Таврійської єпархії повідомлялося,
що для більш ретельної охорони пам’яток Святіший
Синод наказав не приступати до будь-яких оновлень
в стародавніх церквах без попереднього узгодження
з Імператорською археологічною комісією та без
дозволу Синоду.
На роки, коли архієпископ Олексій очолював
Таврійську єпархію, припадає два великих ювілеї:
перший – 100-річчя від дня народження видатного
церковного діяча, архієпископа Херсонського та
Таврійського Інокентія (Борисова) (1907 р.), другий
|