Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського
В статье впервые анализируется языковедческая терминология трудов М.С. Грушевского.
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6766 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 53. — С. 28-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6766 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-67662010-03-17T12:01:09Z Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського Масликова, О.С. Теорія і практика термінологічної лексикографії В статье впервые анализируется языковедческая терминология трудов М.С. Грушевского. У статті вперше аналізується мовознавча термінологія праць М.С. Грушевського. Linguistic terminology of works of M. Grushevsky is analyzed in this article for the first time. 2004 Article Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 53. — С. 28-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6766 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія і практика термінологічної лексикографії Теорія і практика термінологічної лексикографії |
| spellingShingle |
Теорія і практика термінологічної лексикографії Теорія і практика термінологічної лексикографії Масликова, О.С. Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського |
| description |
В статье впервые анализируется языковедческая терминология трудов М.С. Грушевского. |
| format |
Article |
| author |
Масликова, О.С. |
| author_facet |
Масликова, О.С. |
| author_sort |
Масликова, О.С. |
| title |
Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського |
| title_short |
Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського |
| title_full |
Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського |
| title_fullStr |
Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського |
| title_full_unstemmed |
Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського |
| title_sort |
мовознавча термінологія в працях михайла грушевського |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Теорія і практика термінологічної лексикографії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6766 |
| citation_txt |
Мовознавча термінологія в працях Михайла Грушевського / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 53. — С. 28-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT maslikovaos movoznavčatermínologíâvpracâhmihajlagruševsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-02T09:35:43Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:35:43Z |
| _version_ |
1836527328058933248 |
| fulltext |
28 О. С. Масликова. МОВОЗНАВЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
МОВОЗНАВЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
О. С. Масликова
В статье впервые анализируется языковедческая терминология трудов
М.С. Грушевского.
Ключевые слова: языковедческая терминология, интернациональные термины,
термины родного языка, фонетико-морфологическая форма
У статті вперше аналізується мовознавча термінологія праць М.С. Грушевського.
Ключові слова: мовознавча термінологія, інтернаціональні терміни, рідномовні
терміни, фонетико-морфологічна форма
Linguistic terminology of works of M. Grushevsky is analyzed in this article for the first time.
Key words: linguistic terminology, international terms, native language terms, and
phonetic-morphology form
У працях М.Грушевського часто фіксуються терміни з галузі мовознавства, що охоплюють
період дослідження мови з кінця 90-х років ХІХ століття. Лексеми, які вживалися й іншими авторами
того часу, пов’язані з вивченням мови і охоплюють різні розділи мовознавства: транскрипція,
правопис, граматика, діалект, язик, язикозназець, орфографія [11, с. 191; 196; 128; 205].
У М. Грушевського є оригінальна концепція походження мови. Ще ніхто, на жаль, досі її не
коментував, а тому дозволимо собі навести це місце з першого тому “Історії української літератури”
дослівно: “Подібний процес відбувається і в мові під час довгого і тяжкого процесу, котрим на місце
початкових жестів, викликів, інтонацій, котрими з початку користувалися індивідууми з якоїсь
скупини, творилась справжня артикульована мова. Се був конкурс образів – інвенцій чисто
поетичних по своїм прикметам, з котрих виживали найбільш влучні, себто ті, які найбільше
промовляли до почуття і фантазії слухачів. Конкурс був великий; мови піввироблені визначаються
великим множеством синонімів, багатством форм і паралельних виразів. З них поволі відкидано все
менш влучне, занадто складне, тонке і штучне; пам’ять утомлялась масою синонімів і нюансів;
зоставалось те, в чім форма найкраще, себто найпростіше і найзагальніше, відповідала змістові.
Можна сказати, що мова ся була хрестоматія поетичних творів, з котрих висортовувалось поволі все
слабше. І сей процес творення мови, її висортовування, в результаті котрого вона знайшла кінець
кінцем те, чим стала для нас – збіркою зовсім конвенціональних виразів, сей процес (зовсім
аналогічний з розвоєм азбучного письма з первісного образового, піктографічного) був заразом
великою школою поетичного мислення і поетичної творчості” [3, с. 60-61].
Мовою та ідеями своїх філологічних праць, статей, розвідок М.Грушевський утверджував погляд
“на структуру й систему української мови, її правописні особливості” як на вияв високого рівня
культури народу. Мова, на думку М. Грушевського, є явищем соціальним, і тому треба дбати про
українську літературну мову для піднесення рівня освіти, культури, науки народу. Ця думка
висловлена М. Грушевським у газетних статтях, присвячених питанням функціонування української
мови, школи й освіти на початку ХХ століття. “Вчити добре можна тільки такою мовою, котру
ученики добре знають і розуміють”, або ще: “Книжка, газета, учебник, наука шкільна все се для селян
повинно бути по українському”...[2, с. 17].
Вчений відстоював думку про те, що мова є одним із найважливіших елементів і ознак нації,
виявляючи внутрішню своєрідність її психології, а також вказував на те, що розвиток літератури,
культури народу пов’язаний з еволюцією мови. “Праці філологів школи Штайншталя, що відродили й
розвинули старі гадки Гердера і В. Гумбольдта, поставивши еволюцію словесної творчості в
безпосередню зв’язь з еволюцією мови, а з другого боку з еволюцією людської гадки, думання і
законами психології взагалі, перекинули тут міст з чисто філологічної сфери в сферу…культури,
етнології й соціології” [3, с. 53]. Високо оцінюючи лінгвістичну діяльність О.О. Потебні, як продовжувача
ідей В. Гумбольта, називаючи О.О. Потебню “найбільшим з українських філологів”[3, с.53],
М. Грушевський особливо підкреслює твердження великого мовознавця про нерозривний зв’язок
мови і думки, про еволюцію словесної творчості народу “у зв’зку з еволюцією слова і думки взагалі”
[3, с. 54 ]. М. Грушевський, приєднуючись до думки О.О. Потебні, вважав, що в своїй основі, в своїм
походженні “кожна фраза і кожне слово являються поетичним образом, викликаним емоцією і уявою
творця…”[3, с. 59]. Вказуючи на мову як засіб спілкування, вчений паралельно вживає два терміни:
мова і язик. Обидва слова послідовно вживалися І.Я. Франком [14, с. 114] і М. Драгомановим [10, с. 183].
Терміном мова вчений послуговується, говорячи про конкретні поняття вияву, розвитку мови чи її
взаємозв’язок з іншими поняттями, як-от: “Мова, культ, мистецтво, словесна творчість і творчість
РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ
29
соціальна, так як вони сплітались на різних стадіях культури як різні елементи того ж самого процесу
соціальної еволюції людини, стали студіюватись і в науці в тіснім і нероздільнім зв’язку” [3, с. 54].
Слово язик фіксуємо у працях М. Грушевського лише тоді, коли говориться про абстрактні
поняття, наприклад, про мовні групи. “Діло в тим, що се загально-індоєвропейське слово,... видно,
було затратило ся в ґерманській і словяно-литовській ґрупі язиків...” [8, с. 370], або ще: “Народи
індоєвропейської язикової групи, до котрої належать племена слов’янські, ведуть свій початок від
одної з тих мандрівних непослідуючих рас...” [3, с. 78].
Фахівець у галузі мовознавства в працях вченого називався найчастіше термінами філолог і
язикознавець. Наприклад: “…визначним і дуже талановитим представником сього нового напряму
історично-літературного методу був Потебня, найбільший з українських філологів” [3, с. 53], чи
“Прославлений потім язикознавець Срезневський, тоді ще молодий учений, випускає збірки
українських історичних пісень...” [1, с. 195].
Порядок розміщення букв у писемності будь-якого народу позначався терміном азбука [14, с. 15;
10, с. 7]. М. Грушевський у своїх працях також звертався саме до цього терміна. Наприклад: “Колись
російське начальство не питало, чи люде мають на своїй мові письменство чи літературу, і
заходжуючи ся вчити ріжних инородців по школах, не тільки що само для них книжки складало, а
навіть і азбуку уклало...” [1, с. 248]. На позначення абетки старослов’янської мови вчений вживає
термін кирилиця. Наприклад: “...на однім з документів маємо мабуть її власноручну підпись –
кирилицею... (очевидно regina)” [9, с. 33].
У творчому доробку М. Грушевського серед усіх мовознавчих термінів в окрему тематичну
групу об’єднуються терміни на позначення “навчальних джерел, пов’язаних з мовознавством і
мовою”: буквар, граматка, словар, словник. Вживаючи термін граматка, як застаріле поняття до
терміна буквар, у зміст першого М. Грушевський вкладає ще й деякі правила щодо правопису:
“...Куліш зложив дві граматки, більшу і меньшу; сам Шевченко видав малого українського букваря”
[1, с. 247]. Терміни словар і словник вживаються М. Грушевським як синонімічні. Вони функціонували
також у працях його попередників [15, с. 90].
На позначення науки про мову чи не найуживанішим наприкінці ХІХ ст. був термін лінґвістика
[14, с. 47]. Його найчастіше вживає у своїх працях М.Грушевський: “Та як то часто буває, і
лїнґвістика з далеко більшою легкістю давала відповіді на такі питання на перших кроках свого
розвою...”[8, с. 60]. Звертаючись до науки про мову, вчений вживає також термін філологія, який
найчастіше реалізується у сполуках типу класична філологія, як-от: “На перший план висунено
класичну філологію, все інше зіпхано на другий план, обкраєно і обмежено загальними курсами...”
[1, с. 10].
З галузі лексикології М. Грушевський досить часто (понад 20 слововживань) використовує слово
термінологія: “...після термінології подавали більш-менш повну середньовічну енциклопедію-
філософічну і природничу” [6, с. 94]. Для позначення слів, близьких за лексичним значенням, вчений
використовує уживаний на той час (сучасний) термін синонім: “Говориться про знання цілих соток
прикладів, паралелей, синонімів і т. д. на кожну букву азбуки...” [4, с. 26].
З поняттям діалектологія у працях М. Грушевського функціонують слова діалєкт, нарічє: “При
тім сю спеціалїзацію тої чи іншої назви для тої чи иншої одежі бачимо в поодиноких діалєктах та
групах инакшу, а се вказує на пізнїйші вже часи, сеї спеціалїзації” [8, с. 269]; “Одні кажуть, що
мужича, що нарічє; а другі, котрі тямущі, кажуть, що мова правдива” [1, с. 251].
Іноді у працях М. Грушевського зустрічаємо слова вираз, вислів, фраза на позначення мовних
зворотів чи окремих речень. Наприклад: “...він, очевидно з певним залюбуванням надає їм вигляду
імпозантної ерудиції, залюбки, вживаючи грецькі вирази і цілі тексти” [5, с. 71]; “Енергійний,
темпераментний вислів, гарна риторична будова, мова проста і виразиста – все це робить його дуже
цінною літературною пам’яткою” [7, с. 150]; “В своїй основі; в своїм походженні дійсно кожна,
можна сказати, фраза і кожне слово являються поетичним образом...” [3, с. 59]. Великою частотою
вживання відзначається у вченого термін цитата. Нами засвідчено його вживання понад 30 разів.
Зокрема, “Все це робиться великим накладом посилань на Біблію і Новозавітне Письмо, на приклади
історичні, з масою цитат, прикладів”... [5, с. 72].
Точне передавання на письмі звуків якоїсь мови за допомогою умовних літер або спеціальних
графічних знаків незалежно від графічних і орфографічних норм, що історично склалися в даній мові,
у працях Михайла Грушевського називається, як і у сучасному мовознавстві, терміном транскрипція
[9, с. 486].
У працях вченого засвідчуємо два мовознавчих терміни на позначення засобів письма: в’язь
(лігатура) та спіралі (лійки). М. Грушевський, як палеограф, бачить різницю між рукописами, які
писалися уставом і старшим півуставом, та рукописами, відтвореними за допомогою молодшого
півуставу, і вказує, що саме “… при молодшім півуставі в’язь та спіраль – явища цілком звичайні”
30 О. С. Масликова. МОВОЗНАВЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
[6, с. 8]; “Тексти, писані уставом і старшим півуставом, визначаються орфографією простою і
ближчою до руської вимови” [6, с. 8].
Отже, М. Грушевський досить точно і вдало використовує мовознавчі терміни з метою
вираження своїх лінгвістичних поглядів. Більшість вживаних ним термінів використовується і
сьогодні. М. Грушевський свідомо збагачував і сприяв утвердженню багатьох термінів цієї
тематичної групи в сучасній українській мові.
У метамові М. Грушевського функціонують інтернаціональні та рідномовні терміни. З погляду
лексико-генетичної характеристики можна виділити такі групи термінів.
1. Терміни-інтернаціоналізми (грецизми, латинізми, з ін. мов): філологія, стиль, лінгвіст тощо.
2. Українські терміни, які спільні з російськими, або ж є запозиченнями чи кальками з російської
мови: язик, словар, язикознавець, учебник тощо.
3. Рідномовні утворення: мова, буквар, словник тощо.
4. Термінологічні словосполучення різного типу: язикова група, класична філологія,
темпераментний вислів тощо.
Найбільшу групу мовознавчих термінів у працях вченого складають давні запозичення з грецької
та латинської мов, які уже стали інтернаціоналізмами. Серед цих термінів є грецькі запозичення, що
стосуються назв науки про мову та мовознавців: філологія, філолог, граматика; пов’язані з аналізом
художніх творів: фраза, епітет; з мовними явищами: діалект. Серед цих інтернаціоналізмів
найдавнішими запозиченнями є діалект [12, с. 23], філолог [13, с. 239], новішими– франко-латинізми:
лінвістика, лінгвіст.
Мовознавчу термінологію М. Грушевського можна поділити на кілька функціонально-
тематичних груп:
1. Терміни, пов’язані з наукою про мову: лінгвістика, філологія, синтаксис тощо.
2. Терміни, що називають спеціалістів з мови: філолог, язикознавець.
3. Терміни, які доповнюють поняття “мова”: канцелярійна мова, група язиків, українсько-руська
мова, слов’янські мови, українська мова тощо.
4. Терміни на позначення лексикографічних джерел: словар, словник тощо.
5. Терміни з орфографії: правопис, правопись, орфографія і ін.
6. Терміни з діалектології: діалектологія, діалєкт, нарічє, українські говори тощо.
7. Терміни з фонетики: транскрипція, звук, палятальні звуки тощо.
8. Терміни для називання навчальних книг: буквар, граматка, підручник і ін.
9. Терміни, пов’язані з лексикою: термінологія, термін, синонім, морфологічні прикмети та ін.
10. Терміни, що характеризують мову художніх творів: епітет, гіпербола, порівняння, метафора
тощо.
У цілому ж М. Грушевський послуговувався лінгвістичними термінами в такій фонетико-
морфологічній формі, що відбиває норми української літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Література:
1. Грушевський М. Історія України. Автобіографія. – К.: Освіта, 1991. – 271 с.
2. Грушевський М. Про українську мову і українську школу. – К.: Вид-во “Відродження”, 1991. – 45 с.
3. Грушевський М. Історія української літератури. – К.: Либідь, 1993. – Том 1.
4. Грушевський М. Історія української літератури. – К.: Либідь, 1993. – Том 2.
5. Грушевський М. Історія української літератури. – К.: Либідь, 1994. – Том 4, книга 1.
6. Грушевський М. Історія української літератури. – К.: Либідь, 1995. – Том 5, книга 1.
7. Грушевський М. Історія української літератури. – К.: Либідь, 1996. – Том 6, книга 2.
8. Грушевський М. Історія України-Руси. – К.: Наук. думка, 1991. – Том 1.
9. Грушевський М. Історія України-Руси. – К.: Наук. думка, 1992. – Том 2.
10. Деркач В.В. Словник філологічних термінів Михайла Драгоманова. – Кременчук, 2000. – 186 с.
11. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до середини 90-х років ХІХ ст.). – К.: Вид-во Академії наук
Української РСР, 1963. – 415 с.
12. Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская/ Підгот. текстів пам’яток і вступ. ст. В.В.Німчука. – К.:
Наук. думка, 1964. – 259 с.
13. Лексикон славенороський Памви Беринди / Підгот. тексту і вступ. стаття.
14. Німчука В.В. Надруковано з вид.1627р. фотомеханічним способом. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 272 с.
15. Пінчук С. П., Регушевський Є. С. Словник літературознавчих термінів Івана Франка. – К.: Наук. думка, 1966. –
271 с.
16. Регушевський Є. С. Словник мовознавчих термінів Івана Франка. – Сімферополь, 2002. – 118 с.
Поступила 08.09.2004 г.
|