Про деякі запозичення в сучасній українській термінології
В статье описаны основные типы русских и английских терминов, которые заимствовал украинский язык, выявлен ряд способов замены их украинскими аналогами.
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6768 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про деякі запозичення в сучасній українській термінології / В.I. Пілецький // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 53. — С. 34-38. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-6768 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-67682010-03-17T12:01:09Z Про деякі запозичення в сучасній українській термінології Пілецький, В.I. Теорія і практика термінологічної лексикографії В статье описаны основные типы русских и английских терминов, которые заимствовал украинский язык, выявлен ряд способов замены их украинскими аналогами. У статті описано деякі головні типи російських та англійських термінів, які позичила українська мова, виявлено низку способів заміни їх українськими відповідниками. The article describes some main types of Russian and English scientific and technical terms borrowed by Ukrainian, revealing a number of ways to replace them by Ukrainian substitutes. 2004 Article Про деякі запозичення в сучасній українській термінології / В.I. Пілецький // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 53. — С. 34-38. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6768 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія і практика термінологічної лексикографії Теорія і практика термінологічної лексикографії |
| spellingShingle |
Теорія і практика термінологічної лексикографії Теорія і практика термінологічної лексикографії Пілецький, В.I. Про деякі запозичення в сучасній українській термінології |
| description |
В статье описаны основные типы русских и английских терминов, которые заимствовал украинский язык, выявлен ряд способов замены их украинскими аналогами. |
| format |
Article |
| author |
Пілецький, В.I. |
| author_facet |
Пілецький, В.I. |
| author_sort |
Пілецький, В.I. |
| title |
Про деякі запозичення в сучасній українській термінології |
| title_short |
Про деякі запозичення в сучасній українській термінології |
| title_full |
Про деякі запозичення в сучасній українській термінології |
| title_fullStr |
Про деякі запозичення в сучасній українській термінології |
| title_full_unstemmed |
Про деякі запозичення в сучасній українській термінології |
| title_sort |
про деякі запозичення в сучасній українській термінології |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Теорія і практика термінологічної лексикографії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6768 |
| citation_txt |
Про деякі запозичення в сучасній українській термінології / В.I. Пілецький // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 53. — С. 34-38. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT pílecʹkijvi prodeâkízapozičennâvsučasníjukraínsʹkíjtermínologíí |
| first_indexed |
2025-07-02T09:35:48Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:35:48Z |
| _version_ |
1836527333408768000 |
| fulltext |
34 В. I. Пілецький. ПРО ДЕЯКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ
ПРО ДЕЯКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ
В. I. Пілецький
В статье описаны основные типы русских и английских терминов, которые
заимствовал украинский язык, выявлен ряд способов замены их украинскими аналогами.
Ключевые слова: заимствование, украинская терминология, английская
терминология
У статті описано деякі головні типи російських та англійських термінів, які
позичила українська мова, виявлено низку способів заміни їх українськими відповідниками.
Ключові слова: запозичення, українська термінологія, англійська термінологія
The article describes some main types of Russian and English scientific and technical terms
borrowed by Ukrainian, revealing a number of ways to replace them by Ukrainian substitutes.
Key words: borrowing, Ukrainian terminology, English terminology
Розвиток новітньої української термінології тісно пов’язаний із характером сучасної науки. Десь
із середини двадцятого століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових
часописах світу статей, наприклад, подвоюється кожні 12-15 років [2, с.17]. Це означає, що для
опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі необхідні доведені до автоматизму навики
перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської, на українську. До того ж в
умовах Радянського Союзу основним джерелом наукової інформації була російська мова. Чимала
кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й
досі базові фахові знання з російської наукової літератури. Разом із здобуванням нових знань учені
запозичають і мовні форми, в яких такі вони були виражені.
На відміну від стилю художнього, в науці на перше місце виходить не форма повідомлення, а
його зміст. Тому мова сучасної науки все більше виявляє тенденцію до творення універсальних форм
вираження. В лексичному складі наукових праць, писаних європейськими мовами, є чимало спільних
лексем. Така тенденція вступає в суперечність із психологічними засадами сприйняття інформації і
породження нової. Практика доводить, що найкраще людина сприймає інформацію і творить нові
знання засобами рідної мови.
Нерідко можна почути і прочитати, що сучасна українська мова має достатню кількість мовних
засобів, щоб передати якнайтонші відтінки наукової думки. І це справді так. Але правдою є і те, що
українські вчені часто не знають багатств рідної мови, з одного боку, а їх мовна вправність
притлумлена інтерференційними впливами російської мови, з другого. До того ж в умовах сучасного
українського міста, в якому здебільшого проживає і творить український науковець, його першою
мовою, тобто мовою думання, часто є мова російська або ж і російсько-український суржик. Виникає
зворотна до згаданої вище проблема: щоб написати українськомовний текст, учений змушений
перекодовувати російськомовний текст засобами української мови. Крім психологічного бар’єру, при
цьому доводиться долати і бар’єр мовний.
Низка проблем національного термінотвору зумовлена також насильницьким зросійщуванням
української мови починаючи з тридцятих років ХХ століття. Значних спотворень зазнали насамперед
найменування зі своєрідною національною формою, що значно уподібнились до російських усупереч
попереднім термінотворчим традиціям. Тому проблеми сучасного українського термінотвору і
терміновжитку зумовлені впливом двох чинників – глобалізаією сучасної науки і пов’язаним з нею
широким напливом іншомовної лексики, а також зі термінною спадщиною 30-80-их років ХХ
століття, коли основною засадою українського термінотвору була така: із двох чи більше назв
вибирати найближчу до російської. Нерідко таке найменування суперечило духові української мови і
не відбивало системних взаємозв’язків українських назв спеціальних понять.
Початок ХХ століття ознаменований активізацією окремих напрямків дослідження спеціальної
лексики української мови. До найбільш дискусійних належать упорядкування і стандартизація
національних терміносистем [2, с.183-243] і збереження питомої термінної лексики в несприятливих
глобалізаційних умовах [1, с.158-163; 3, с.26-30]. Через це актуальною видається проблема визначити
роль і місце двох типів термінів, росіянізмів та англіцизмів, у різних терміносистемах сучасної
української мови і виявити способи і засоби їх можливої заміни національними відповідниками.
Обидва типи термінів активно проникають до нової української літературної мови в ХХ столітті
– росіянізми починаючи з тридцятих років, англіцизми – після другої світової війни. Їх роль і місце в
різноманітних терміносистемах активно почали обговорювати щойно зі здобуттям незалежності.
РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ
35
На позначення слів або словосполук, позичених з російської мови або побудованих за її
взірцями, традиційно використовують термін “русизм”, хоч він неточний, бо утворений не від назви
держави Росії, а від етноніма Русь, який значна частина сучасних українців услід за М. Грушевським
пов’язує із історією України, а не Росії. Тому доречніше використовувати найменування, похідне від
сучасної державної назви росіян, – росіянізм. Аналізоване поняття значна частина українців розуміє
надто вузько – тільки як мовну одиницю, не зафіксовану в словниках і використовувану в українських
текстах зі спеціальною стилістичною метою (Г. Їжакевич). Такий підхід не враховує сучасних реалій,
особливо пошуків національно-мовної ідентичності серед частини сучасних українських
інтелектуалів, і вчених у їх числі.
Дискусії на термінологічних конференціях кінця ХХ - початку ХХІ століття дають змогу зробити
висновок, що принаймні певна частина українських дослідників у своїй науковій галузі під
росіянізмами розуміє слова, що містять не притаманні сучасній українській літературній мові корені
або афікси (суфікси чи префікси), хоч такі лексеми можуть бути широко розповсюджені в будь-якій
терміносистемі. Якщо українські терміни навіть поморфемно перекладені з російської, тобто
скальковані за російськими взірцями, але їх морфемний склад не суперечить будові українського
слова, такі похідники сучасні носії української наукової мови цілковито сприймають і здебільш не
обговорюють.
Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій з
суфіксом –к(а): ковка, рубка, поліровка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють
іменниками на –ння (кування, рубання, полірування, штампування), хоч інколи використовують і
похідники іншого структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: возгонка – узгін, гонки –
перегони. Часто-густо цю тенденцію доводять до абсолюту і намагаються замінити будь-які
українські слова, утворені з допомогою суфікса –ка, що суперечить давній українській традиції
використовувати цю морфему для називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від
російської мови призводить до появи ряду немилозвучних слів, як, наприклад, з коренем роб:
обробляння, розробляння, перероблення тощо. Наперекір рекомендаціям назва обробка побутує в
науково-технічних текстах і вказує передусім на дії над металами. Чомусь у поле зору українських
інженерів не потрапляє сільськогосподарський термін обробіток, що його можна було б у цьому разі
використати. Замість розробляння стандартів можна сказати опрацювання стандартів. Проте цілком
природними в сучасних українських текстах є деякі давноутворені назви дій з суфіксом -ка: оцінка,
перевірка, поведінка.
Існує тенденція заміняти деякі назви найпростіших технічних засобів з суфіксом –ушк(а) на
українські похідники іншої будови: ловушка – уловлювач. Але спроби вживати замість російської
котушки позиченого з німецької мови слова шпуля не підтримано, хоч в тлумачному словнику
української мови (т.ХІ, с.527) і шпуля, і шпулька подано без будь-яких стилістичних чи інших
обмежників. Не вдається витіснити із технічної термінології поширеного терміна установка, хоч у
сучасній літературній мові його можуть заступити агрегат, устатковання, пристрій, механізм і
напівзабуте слово устава.
Фахівці окремих галузей замінюють корені ряду російськомовних позичок. Цікава доля трьох
коренів – плав, скор і ключ, які хоч притаманні і українській, і російській мовам, але їх словотворчі
потенції в обох відрізняються. У науково-технічних текстах продовжують широко вживати похідники
від дієслів із коренем плав, що можуть означати перехід з одного агрегатного стану в інший
(плавитися) або технологічну операцію, спрямовану на таку зміну (плавити). Окремі дослідники
вказують на неукраїнськість такого терміновжитку, бо в нашій мові віск, сало чи інша тверда
речовина не плавиться, а топиться. Плавити (тобто сплавляти) можна дерево по річці. Тому
природними українськими відповідниками росіянізмів з названим коренем є похідники з коренем
топ: топити, стоп, розтоп (а не плавити, сплав, розплав). Корінь же скор і в сучасній літературній
мові широко побутує, зокрема подибуємо його в складі прислівника скоро. Мовна ж свідомість
деяких українських інтелектуалів, насамперед фізиків і математиків, пов’язує його із широко
розповсюдженим російським ускорением, наслідком чого стала заміна прискорення пришвидшенням і
зміна кореня в споріднених термінах. Правда, свою роль зіграли і системні зв’язки з базовим
терміном швидкість. Корінь ключ уже давно усунуто з електротехнічних термінів і замінено на
мк(мик): не включати, а вмикати, відповідно не включити, а увімкнути. Але омонімний корінь
широко використовують для називання сторонніх тіл у якомусь середовищі (включення), хоч для
такого терміна легко утворити український відповідник, наприклад вкраплення.
Автори новочасних російсько-українських термінних словників досягли успіхів у виявленні та
перекладі термінів, семантичний обсяг яких в обох мовах не збігається. Наприклад, детально описано
українські відповідники російського заключение: це і укладання (договору), і підписання (пакту), і
ув’язнення, і взяття (в дужки), тобто спостерігаємо розходження в перекладі залежно від
36 В. I. Пілецький. ПРО ДЕЯКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ
терміносистеми. Детально описано російські терміни на –ение, яким в українській мові відповідають
похідники від дієслів доконаного і недоконаного виду (облучение – опромінювання і опромінення).
Однак ще й досі нема згоди щодо перекладу окремих багатозначних російських лексем. Математики
вирізняють у російському терміні определение два значення (1. Означування 2. Числове значення) і
перекладають його двома українськими відповідниками - означення і визначення. Мовознавці ж, які
частіше використовують перше значення, поруч із назвою дефініція вживають синонім визначення,
що є семантичною калькою з російського определение, хоч традиційно використовують означення як
назву одного з видів синтаксичних зв’язків. Незважаючи на те, що російський термін колебание має
близькозвучний український відповідник коливання, для позначення різновидів цього явища в
українській мові можна використати хитання і гойдання, хоч частіше обмежуються загальною
назвою. Зерно звичайно перекладають як зерно, хоч цей російський іменник може називати ще й
зернину.
Досить велика частина термінокористувачів не відчуває неприродності ряду коренів або афіксів в
українських відповідниках російських лексем. Зокрема живцем узято або дещо видозмінено російські
терміни в українських назвах вітка (рос. ветвь), ґрунтівка (рос. грунтовка), витяжка (рос.
вытяжка), повірка (рос. поверка) і ряді інших. Рідко хто з фізиків замість пучок (променів) уживає
назву жмуток, а значна частина математиків не вичленовує не властивого українській мові кореня в
прикметнику рівнобедрений. Мовознавці чи літературознавці в порівняльних студіях досить часто
використовують співставлення, а не зіставлення, і, здається, ніхто із сучасних українських
мовознавців не піддає сумніву термін запозичення із семантично порожнім префіксом за-. Так само як
і для економістів не є дивоглядом префікс по- в лексемі покупець.
Чималу кількість російських лексем, що вийшли поза межі терміносистем і стали
загальновживаними словами, українські вчені в межах спеціальної лексики вже не сприймають як
росіянізми, хоч для деяких з цих слів в українській мові ще з тридцятих років ХХ століття існують
рівноцінні національні або позичені з інших мов відповідники. Словотворчо безплідний насос із
відсутнім в сучасній українській мові коренем сос не вдається замінити романізмом помпа, від якого
легко творити систему назв споріднених понять: помпувати, напомпувати, помпування та ін. Подібно
і термін прокат, українським відповідником кореня якого є кот (котити, прокотити), не творить
похідних назв дій, а давно відомі синонімні українські утвори на базі німецького вал природно
входять у систему процесових понять: вальцювати, вальцювання, вальцівник тощо. Тільки окремі
вчені погоджуються із потребою замінити шатун на гонок, підшипник – на валниця, башмак на
черевик, а гайку на мутру, не кажу вже про відновлення лексеми “рушій” замість “двигун”.
Протягом останнього десятиліття активізують корінь гін як засіб заміни запозиченого з
російської провід: водогін замість водопровід, газогін – газопровід. Однак і надалі поза засягом
наукової дискусії перебувають прикметники із позиченим із російської мови терміноелементом –
подібний, що ними перекладено російські лексеми на –образный, -видный, -подобный. Українська
термінотворча традиція тут інша – замінювати кореневий елемент суфіксом –уват-: газуватий,
зіркуватий, пилкуватий (а не газоподібний, зіркоподібний, пилкоподібний). Інколи російський взірець
орієнтує неправильно: газообразный – це не газоподібний, а просто газовий (як у назві агрегатного
стану речовини).
Отже, системне вивчення росіянізмів у різних терміносистемах необхідне не тільки щоб
з’ясувати роль і місце таких слів, а й щоб упорядкувати окремі фрагменти лексичної системи сучасної
української літературної мови. Поширеність терміна через значну зросійщеність ряду терміносистем
не може бути єдиним критерієм нормотворчих процесів у термінології. На перше місце висувається
системотворчий чинник: найбільш придатним для називання спеціального поняття може виявитися не
росіянізм чи скалькований термін, а позичена із загальнолітературної мови або спеціально утворена з
українських морфем лексема, що здатна творити похідники, забезпечуючи мовне вираження
системних понятійних зв’язків.
Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або утворені за її взірцями,
широким потоком ринули в українську мову наприкінці ХХ століття у зв’язку з розпадом
Радянського Союзу і перетворенням світу з двополюсного на однополюсний. У науковій сфері вони
найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше – природничих. За рахунок
англіцизмів значно поповнився склад науково-технічних і спортивних термінів. Такі лексеми все
більше стають конкурентами росіянізмів як основного джерела поповнення української лексики, в
тому числі й наукової, чужомовними словами.
Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних
причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівновартісний відповідник.
Масово проникаючи в нашу мову, коли в ній для позначення багатьох наукових понять існують
питомі або позичені терміни, англіцизми витісняють їх без належного опору з боку українських
РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ
37
учених. Крім зросійщення, в українського наукового мовного довкілля виникає нова загроза, яку В.
Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови.
У літературознавстві запанувала нарація і похідні слова (наратор, наративний), хоч до цього
цілковито обходилися термінами оповідь, оповідний, оповідач. Мовознавці широко застосовують
концепт, бо термін поняття їх уже не влаштовує. Економісти не можуть обійтися без назв учасників
ринкових відносин (брокерів, менеджерів, дистриб’юторів), які в наукових текстах можна замінити
відповідно українськими синонімами (посередник, управлінець, розподілювач відповідно). У
політології розповсюджені англомовні назви виборців і похідних від англомовного відповідника
українського слова вибори (електорат, електоральні настрої і навіть електор). Жоден футбольний
репортаж не може обійтися без голкіпера, лайнсмена, хавбека чи рефері, хоч українська мова має
рівноварті відповідники воротар, суддя на лінії, півзахисник, суддя. У журналістиці замість терміна
засоби масової інформації понад міру поширений англіцизм мас-медія, а інтерв’ю не може бути
виняткове, тільки ексклюзивне. Замість давніших назв освітніх установ училище, технікум
запровадили англіцизм коледж.
Представників наймолодшого і середнього покоління українських учених залюбки вводять у
наукові тексти модні англомовні замінники загальновживаних слів: креативний замість творчий;
латентний – прихований, неявий; варіабельний – змінний; інтеракція – взаємодія тощо. Почасти це
данина моді і сподівання на приховування думки без достатньої глибини проникання в суть
аналізованої проблеми, почасти це своєрідний науковий жаргон, засіб упізнавання своїх, а нерідко ще
й невміння перекласти українською англомовні слова чи словосполуки. В. Радчук уклав список слів-
позичок, серед яких переважають англіцизми, що піддаються перекладу питомою або давніше
позиченою лексикою (подано за абеткою): андеґраунд – підпілля; аплікант і аплікація – заявник і
заява; бігборд – панно, стенд; бізнес-ланч – діловий обід; бренд – ґатунок; генерація – покоління;
дайджест- оглядовий збірник; джек-пот – найвища сума виграшу; екзил-пот – опитування на виході;
інтенція – намір, задум; маркетинг – збут, вивчення ринку; кастинг – конкурсний відбір; котон –
бавовна; памперс – підгузник; плейєр – програвач; скейт-борд – дошка-самокат; прайс-лист –
цінник; пресинг – тиск, натиск; провайдер – постачальник; промоція і промоушн - заохочення,
сприяння, підтримка, допомога; респектувати – шанувати; рецепція – сприйняття; спічрайтер –
складач промов; суїцид – самогубство; степлер – спинач, скріплювач; тост – грінка, трансформер –
перекиньчик, перевертень; трейдер – торговець; фан – болільник, уболівальник; шейпінг – підправка
статури, догляд за поставою. А до варваризму імплементація, на думку вченого, можна підібрати
понад 30 українських відповідників, серед них: впровадження, запровадження, втілення, втілення в
життя, введення, введення в діло, виконання, здійснення, проведення в життя, перетворення в
дійсність, перетворення в життя., реалізція, матеріалізація, справдження, звершення, вживляння,
законодавче запровадження, законодавче утвердження, введення в (законодавчу) практику, надання
чинності, набуття чинності, узаконення, внесення змін (до закону), внесення поправок, перегляд
(закону).
Англійська мова, очевидно, активізувала в українській термін дискурс, який проник у
термінологію різних гуманітарних наук, маючи загальне значення “сукупність висловлювань на певну
тему” (дискурс модернізму, філософський дискурс, політичний дискурс тощо). Якщо назви не вжито в
спеціальному термінному значенні, то чи є потреба надуживати чужомовним словом? До того ж у
наукових текстах термінне значення аналізованої лексеми необхідно чітко обумовлювати, бо інакше
вона сприймається неоднозначно. Зрештою, найновіший двотомовий англо-український словник
М.І. Балли фіксує аж 4 значення іменника “дискурс” в англійській мові і відповідно чотири способи
його перекладу: 1) лекція; промова, слово, доповідь...; 2) трактат; міркування; 3) розмова, бесіда;
4) здатність доводити; обґрунтування.
Упорядники української науково-технічної термінології ще не виробили концепції, як позичати
найменування найновіших технічних засобів, пов’язаних з комп’ютерними технологіями. Тим часом
англомовні терміни макрос, опція, принтер, сайт, сервер, сервіс, файл, утиліта та багато інших,
значну частину яких можна без втрат перекласти українською, щодня проникають у свідомість усе
масовішого користувача комп’ютерної техніки.
Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати
російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізаційні процеси висунули на перше місце в
світовій комунікації мову англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, але й
витісняє з нього питомі слова і вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її
неспроможності обслуговувати найвищі прояви людського духу, до яких, безсумнівно, належить і
наукова сфера. Страх українського вченого перед українською мовою породжується не тільки боязню
не дотримувати норм, а й невмінням або й небажанням засвоювати її засоби, щоб перекодовувати
новітні наукові інформаційні потоки, що пливуть до нас не в рідномовній одежі. Мислення мовними
38 В. I. Пілецький. ПРО ДЕЯКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ
кліше, відсутність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських
мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського ученого, робить
його піддатливим до наукових схем та ідей, нав’язаних іззовні.
Література:
1. Боднар О. Екологія українського слова: аспекти і проблеми //Четвертий міжнародний конгрес україністів.
26-29 серпня 1999 р. – Одеса, 2002. – С.158-163.
2. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). –
К., 1997. – 304 с.
3. Проблеми української термінології // Вісник Львівського національного університету “Львівська політехніка”.
– № 453. – Львів, 2002. – С.183 – 243.
4. Радчук В. Плекаємо укрлиш... Для кого? // Урок української. – 2003. – № 8-9. – С. 26-30.
5. Англо-український словник. Склав М. І. Балла. – К., 1996. – Т. І-ІІ.
Поступила 02.09.2004 г.
|