Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст.
У статті розглянуто стан Глухівської сотні за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст., проаналізовано соціальний склад населення та особливості землеволодіння в регіоні....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67797 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. / С.А. Токарєв // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 180-182. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-67797 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-677972015-01-28T18:12:00Z Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. Токарєв, С.А. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті розглянуто стан Глухівської сотні за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст., проаналізовано соціальний склад населення та особливості землеволодіння в регіоні. В статье рассмотрено положение Глуховской сотни за материалами ревизий Нежинского полка 30-40-х гг. XVIII в., проанализировано социальную структуру населения и особенности землевладения в регионе. The article deals with the state of Glukhiv country on the materials of Nizhyn audits during 30-40 th of XVIII century, social structure, population, features of landed property of country are analyzed. 2010 Article Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. / С.А. Токарєв // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 180-182. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67797 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Токарєв, С.А. Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглянуто стан Глухівської сотні за
матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст.,
проаналізовано соціальний склад населення та особливості
землеволодіння в регіоні. |
| format |
Article |
| author |
Токарєв, С.А. |
| author_facet |
Токарєв, С.А. |
| author_sort |
Токарєв, С.А. |
| title |
Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. |
| title_short |
Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. |
| title_full |
Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. |
| title_fullStr |
Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. |
| title_sort |
глухівська сотня за матеріалами ревізій ніжинського полку 30-40-х рр. xviii ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67797 |
| citation_txt |
Глухівська сотня за матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст. / С.А. Токарєв // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 180-182. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT tokarêvsa gluhívsʹkasotnâzamateríalamirevízíjnížinsʹkogopolku3040hrrxviiist |
| first_indexed |
2025-07-05T17:46:31Z |
| last_indexed |
2025-07-05T17:46:31Z |
| _version_ |
1836829997381189632 |
| fulltext |
Збірник наукових праць
180
3. Волерт Я. Проведення Генерального слідства про
маєтності 1729-1731 рр. Чернігівського полку / Я. Волерт //
Сіверянський літопис. – 2005. – № 1.
4. Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій
та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. /
В.М. Заруба. – Дніпропетровськ, 2007.
Волерт Я.Л. Универсалы и письма черниговских
полковников в материалах Генерального следствия об имениях
1729-1731 гг.
В статье охарактеризованы универсалы и письма
черниговских полковников, копии которых оказались в
составе материалов Генерального следствия об имениях
(1729-1731 гг.).
Volert Ya.L. The Chernigivs colonels’ manifestos and letters
amongst materials on General Survey of Landholdings 1729-1731.
The article dwells on the copies of manifestos and letters of
Chernigiv’s colonels, as the constituent part the materials of General
Survey of Landholdings (1729-1731).
С.А. Токарєв
ГЛУХІВСЬКА СОТНЯ ЗА МАТЕРІАЛАМИ
РЕВІЗІЙ НІЖИНСЬКОГО ПОЛКУ
30-40-х років XVIII ст.
У статті розглянуто стан Глухівської сотні за
матеріалами ревізій Ніжинського полку 30-40-х рр. XVIII ст.,
проаналізовано соціальний склад населення та особливості
землеволодіння в регіоні.
Цінним джерелом з історії Ніжинського полку
є ревізії, які проводились у 1732, 1736, 1737, 1738
і 1747 роках [Центральний державний історичний
архів України у м. Києві (Далі – ЦДІАК України), ф.
51, оп. 3, спр. 4284, 19371, 19319, 19344; Інститут
рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського., ф. І, спр. № 58241]. Вони
містять важливі відомості щодо різних категорій
населення, структури землеволодіння, а в окремих
випадках і соціальної інфраструктури населених
пунктів. Вивчення і практичне використання
ревізій Ніжинського полку було започатковане
О.Лазаревським [1] і продовжене В.Кривошеєю
[2, 48; 3, 218].
Помітне місце у структурі Ніжинського полку
займала столична Глухівська сотня. На її території
у 1736 р., за даними О.Лазаревського, знаходилось
72 села, 4 слободи і 1 хутір [1, 437-499]. Проте в
ревізії 1737 р. згадувались лише 47 сіл, 3 слободи і
7 хуторів [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19371,
арк. 738-781], у 1738 р. – 34 села, 1 слобода і 3 хутори
[ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19319, арк. 467-
531], а в 1747 р. – 60 сіл, 3 слободи і 4 хутори [ЦДІАК
України, ф. 51, оп. 3, спр. 19344, арк. 436-455].
Глухівська сотня внаслідок значної територіі,
кількості населення і столичного статусу
відзначалась досить строкатою структурою
землеволодіння. До рангових гетьманських
маєтностей належали села Нова Гребля,
Кочурівка, Потапівка, Сопич, Марчишина Буда,
Ломленка і Руденка, які в 1734 р. перейшли в
казенне відомство. Більшу частину маєтностей
на території Глухівської сотні становили приватні
володіння представників козацької старшини.
Так, генеральний осавул І. Мануйлович володів
селами Семенівка і Бачевськ, а інший генеральний
осавул В. Жураковський – с. Княжичі і Щебри.
Полковому хорунжому В. Уманцю і глухівському
сотнику С.Уманцю належало с. Студенок, іншому
глухівському сотнику Ф. Омеляновичу – села
Гирин і Хохлівка, а полтавському полковнику
В. Кочубею – с. Ярославець. Представник відомої
глухівської старшинської родини городовий отаман
Д. Турянський володів с. Дорошівкою і слободою
Дем’янівкою, а військовий товариш І. Турянський
– с. Богданов. У володінні бунчукового товариша
С.Миклашевського перебували села Воргол,
Зазірки, Кочерги, Волокитин, слободи Калашинівка
і Дорошовка, М.Жураковського – с. Мала Слобода,
М.Скоропадського – села Дунаєць і Локня, А. Лизогуба
– с. Хижки і Погребки, П. Валькевича – с. Білокопитів
і слобода Білокопитівка, П. Борзаковського –
с.Некрасів, Я. Марковича – с. Сварків, Ф. Савича
– с. Слоут, братів Семена, Степана і Федора Карпек
– с. Пустогород, значкового товариша Р. Янова – с.
Сліпород. Товаришу Новгород-Сіверської сотні
Р. Стефановичу належало с. Родіонівка, а значний
військовий товариш К. Острожський у 1736 р.
купив у братів Івана і Ісая Годунів с. Годунівку. У
цей час на території Глухівської сотні виникли
земельні володіння російських можновладців. Так,
граф Г. Головкін отримав села Чуйківку, Журавку
і Юрасівку. Села Мутин і Камінь у 1738 р. були
пожалувані генералу фон-Штофельну. Зростало
в регіоні й церковне землеволодіння. Зокрема,
Глухівському Петропавлівському монастирю
належали села Холопків, Баничі, Мацків, Ротівка,
Ховзівка, В’язенка, Будищі і Чернев, Крупицькому
Батуринському монастирю – села Божок, Заболотів
і Спаське, а Глухівському жіночому монастирю
– с. Береза. Серед маєтностей Чернігівської
архієпископської кафедри були села Полошки,
Обложки, Кореньок, Сидорівка, Уланів, Ястребщина
і Суходольщина. До категорії ратушних сіл належали
села Вікторів, Уздиця, Собичів і Єсмань. Нарешті,
за с. Хотиминівку вели тяжбу нащадки глухівського
протопопа М. Сафоновича [1, 437-499].
Упродовж 1730-х рр. відбулись значні зміни у
середовищі козаків, які призвели до їх майнового і
соціального розшарування. Так, згідно ревізії 1732 р. у
Глухівській сотні нараховувався 4041 козацький двір,
в яких проживало 4579 козаків. З них 462 належало до
«можногрунтових», 868 – «середньогрунтових», 1021
– «малогрунтових» і 559 «злиденних» [ЦДІАК, ф. 51,
«Сіверщина в історії України»
181
оп. 3, спр. 4284, арк. 107]. У 1736 р. була проведена
реформа, згідно якої козаки поділялись на виборних
і підпомічників. У вересні 1736 р. комісія у складі
генерального писаря М. Турковського, ніжинського
полковника І. Хрущова, стародубського А. Радищева
і переяславського М. Богданова визначила, що до
категорії виборних мали належати козаки, які збирали
зі своїх грунтів не менше 10 чвертей хліба і 50 возів
сіна або мали аналогічні прибутки від промислів. До
підпомічників були зараховані козаки, які збирали до
5 чвертей хліба і 10 возів сіна. Виборні козаки мали
виступати в походи з двома конями, рушницею, шаблею,
списом і запасом провіанту на 3-4 місяці. Витрати на
спорядження виборних козаків розподілялись між
декількома підпомічниками, які залишались «в домах».
Проте на практиці підпомічники також залучались до
військових походів [4, 33, 34, 36].
Ця реформа призвела до значного розшарування
козаків. У 1736 р., за даними О.Лазаревського,
у Глухівській сотні нараховувалось 596 дворів
грунтових козаків і 797 убогих [1, 437-499]. Проведена
в наступному році ревізія засвідчила дедалі більше
майнове і соціальне розшарування козаків сотні. На
її території було описано 1452 козацькі двори, серед
яких 234 належало «малогрунтовим» виборним,
а 147 – «малогрунтовим» підпомічникам. Значно
зросла кількість «злиденних» козаків, з яких 282
належало до виборних, а 789 – до підпомічників.
Із козацького товариства сотні 1056 козаків
перебували у різноманітних військових походах
і відрядженнях [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр.
19371, арк. 431 зв.]. На думку О. Репана, зменшення
кількості виборних козаків було пов’язано з тим,
що на початку російсько-турецької війни 1735-1739
рр. з метою уникнення військової служби козаки
записувались у селяни, продавали свої землі й
переходили у підсусідки або курінчики [4, 39].
Проте, з іншого боку, деякі козаки Глухівської
сотні намагались і під час війни відстояти свій статус.
Так, брати Сергієнки, не маючи змоги придбати
необхідне для походу оснащення, позичили 60 крб.
у генерального обозного Я. Лизогуба, домовившись
натомість віддавати йому щороку по 6 чвертей жита
і вівса. Але за намовою генерального обозного
глухівський сотник С. Уманець зареєстрував
фальшиву купчу на землі Сергієнків, які опинились
у руках Я. Лизогуба. Спроба віддати йому борг і
повернути собі землю успіху не принесла. Брати
апелювали до Генеральної військової канцелярії та
Сенату, і їхня наполегливість таки дала наслідки. У
своїй чолобитній брати акцентували увагу на своєму
бажанні воювати з ворогами імперії та підкреслювали,
що дії Я.Лизогуба та інших старшин призводять
до зменшення чисельності козацького війська тому
прохання Сергієнків про повернення до козацького
стану задовольнили [4, 40].
Після закінчення російсько-турецької
війни чисельність козаків у Глухівській сотні
стабілізувалась. Присяга Глухівської сотні на
вірність імператриці Єлизаветі Петрівні засвідчила
наявність 5394 козаків [ЦДІАК України, ф. 51,
оп. 3, спр. 8233, арк. 2 зв.-37 зв.]. Згідно ревізії
1747 р. у сотні нараховувалось 2 двори з 7 хатами
«малогрунтових» і 528 дворів з 825 хатами
«злиденних» виборних козаків, 1008 дворів з 1276
хатами підпомічників [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3,
спр. 19344, арк.300-302].
Службові обов’язки козаків були пов’язані з
приналежністю сотні до так званих засеймських
сотень, які натоді несли службу при Генеральній
військовій канцелярії та інших урядових установах,
охороняли гетьманську резиденцію тощо. Так,
у 1736 р. у похід мали виступити 3 тисячі козаків
Ніжинського полку. Проте глухівський сотник
С.Уманець домігся звільнення козаків своєї сотні від
походу, посилаючись на залучення їх до виконання
різноманітних доручень при урядових установах у
Глухові [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3., спр. 5489,
арк. 1-2]. У 1748 і 1749 рр. Глухівська сотня була
звільнена від вирядження козаків на форпости
[ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 8938, арк. 2-5,
спр. 9658, арк.2-8.].
Водночас козаки Глухівської сотні залучались
до військових походів. Так, у 1733 р. під час війни
«за польську спадщину» в похід на Правобережну
Україну мали вирушити 550 козаків Глухівської
сотні [ЦДІАК України., Ф. 51., Оп. 3., Спр. 4569.,
Арк.30]. Під час російсько-турецької війни 15 лютого
1737 р. в результаті татарського набігу було спалено
с.Шилівку Остапівської сотні Миргородського
полку. Для протидії новим нападам 20 лютого 1737 р.
з Генеральної військової канцелярії надійшов наказ
до глухівського городового отамана Д. Турянського
виступити з козаками під Гадяч і приєднатись до
команди генерального осавула Ф.Лисенка [ЦДІАК
України, ф. 51, оп. 3., спр. 6409, арк. 11]. Наступного
року до складу команди Ф. Лисенка, згідно складеної
31 січня 1738 р. відомості, залучили 580 старшин і
козаків Глухівської сотні [ЦДІАК України, ф. 51, оп.
3, спр. 6783, арк.3-4].
Під час підготовки до походу глухівський сотник
С. Уманець подав скаргу у Правління гетьманського
уряду на глухівського війта Р. Яновича і бурмистрів.
Виявилось, що представники міської влади вилучали
коней і підводи у глухівських козаків для виконання
різноманітних повинностей. На думку сотника, такі
дії війта і бурмистрів могли призвести до зубожіння
козаків і позбавити їх можливості виступити в
похід [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 6784, арк.
4 зв.-5]. Ознайомившись із цією скаргою, князь
Й. Щербатов 10 січня 1738 р. заборонив вилучати
коней у мешканців сотні [ЦДІАК України, ф. 51, оп.
3, спр. 6784, арк. 2].
У 1739 р. у похід під командуванням кролевецького
Збірник наукових праць
182
сотника М. Лукашевича і новомлинського сотника
І.Шишкевича виступили 273 козаки Глухівської сотні
[ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 7475, арк. 7 зв., 8
зв.]. До команди генерального хорунжого Я. Горленка
увійшли 480 козаків, кожен з яких мав з собою 2
коней. Спорядження кожного козака складалося з
рушниці, шаблі, списа, ладовниці, 3 фунтів пороху,
100 куль, 3 фунтів свинцю. З провіанту на кожного
козака припадало по 1 четверику сухарів, борошна і
круп, 10 фунтів солі [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр.
7466, арк. 3 зв.-20 зв.]. Крім того, під керівництвом
глухівського сотника М.Маньковського в похід
виступили 254 козаки Глухівської сотні [ЦДІАК
України, ф. 51, оп. 3, спр. 7748, арк. 1-5]. 10 козаків
Глухівської сотні було відправлено для несення
варти на Путивльській карантинній заставі [ЦДІАК
України, ф. 51, оп. 3, спр. 7514, арк. 3.].
Процес майнового і соціального розшарування
тривав і серед посполитих. Згідно ревізії 1732 р. у
сотні нараховувались 6751 двір посполитих з 7312
хатами, в тому числі 451 двір «можногрунтових», 961
– «середньогрунтових», 1555 – «малогрунтових»,
1832 – «злиденних» і 2236 бездвірних хат [ЦДІАК
України, ф. 51, оп. 3, спр. 4284, арк. 107]. За ревізією
1736 р. у сотні проживало 533 грунтових посполитих
і 1058 убогих [2, 437-499]. Проте вже наступного
року у Глухівській сотні залишилось лише 7 дворів
посполитих, які займались ремеслами і промислами,
і 284 двори «малогрунтових» посполитих, а
кількість дворів «злиденних» посполитих сягнула
933 [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3., спр. 19371,
арк. 732-781]. Ревізія 1738 р. засвідчила, що на
території сотні проживало близько 20 посполитих,
які займались ремеслами. У 195 дворах з 289 хатами
проживало 265 сімей «малогрунтових» посполитих.
Ще більше зросла кількість «злиденних»: 1929 сімей
проживало у 1681 дворі [ЦДІАК України, ф. 51, оп.
3, спр. 19319, арк. 454-531].
Упродовж російсько-турецької війни посполиті
також широко залучались до різноманітних
військових повинностей. Так, у 1737 р. у
відрядженнях перебували 167 «малогрунтових»
і 434 «злиденні» посполиті Глухівської сотні. В
основному їх залучали для робіт на Українській
лінії і в якості погоничів волів [ЦДІАК України, ф.
51, оп. 3, спр. 19371, арк. 732-781].
Поцес зубожіння і обезземелення посполитих
тривав і надалі. У 1747 р. ревізори зафіксували, що
в сотні залишився лише 1 двір, в якому проживав
«середньогрунтовий» посполитий, 5 дворів з 6
хатами «малогрунтових» і 1387 дворів з 1683 хатами
і 209 бездвірними хатами «злиденних» [ЦДІАК
України, ф. 51, оп. 3, спр. 19344, арк. 762].
Щоб уникнути участі у військових походах
і не виконувати численні обтяжливі повинності,
частина селян і посполитих записуваласть у
підсусідки. Ревізія 1732 р. зафіксувала наявність у
Глухівській сотні 881 представника цієї категорії
населення [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 4284,
арк.107]. У 1736 р. кількість підсусідків дещо
зросла до 911 [2, 437-499]. Проте і підсусідків за
час війни неодноразово залучали до військових
виправ. Зокрема, у 1737 р. із 1291 підсусідка сотні
210 перебувало у відрядженнях [ЦДІАК України, ф.
51, оп. 3, спр. 19371, арк. 431, 732-781]. У 1747 р.
кількість підсусідків зменшилась до 445, з них 153
володіли кіньми [ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр.
19344, арк. 762].
Згідно ревізії 1747 р. у Глухові нараховувалось
370 дворів російських урядовців, представників
старшини і духовенства, а в населених пунктах
сотні – 328. Соціальну інфраструктуру переважної
більшості населених пунктів сотні становили школи
і шпиталі. У 1747 р. у сотні нараховувалось 45
шкіл і 40 шпиталів. Генеральні та сотенні установи
обслуговували 210 службовців і представників
обслуговуючого персоналу [ЦДІАК України, ф. 51,
оп. 3, спр. 19344, арк. 756-762].
Отже, найбільший вплив на формування
соціального складу населення і структури
землеволодіння Глухівської сотні у 30-40-х рр.
XVIII ст. справив столичний статус Глухова. Він
зумовив формування на теренах сотні маєтностей
гетьмана, генеральної старшини, представників
відомих старшинських родин і російських
можновладців. Водночас спостерігалось значне
майнове і соціальне розшарування населення.
Основним обов’язком козаків Глухівської сотні
було несення служби при Генеральній військовій
канцелярії та інших урядових установах, охорона
гетьманської резиденції тощо. Проте під час
російсько-турецької війни 1735-1739 рр. переважна
більшість козаків і посполитих постійно залучалась
до військових походів.
Посилання
1. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. – К.,
1893. – Полк Нежинский.
2. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: нариси
історії козацьких полків. – К., 2004.
3. Кривошея В. Українська козацька старшина (огляд
джерельної бази) // Гілея. – 2005. – № 1.
4. Репан О. Іржа на лезі: Лівобережне козацтво і російсько-
турецька війна 1735-1739 років. – К., 2009.
Токарев С.А. Глуховская сотня за материалами ревизий
Нежинского полка в 30-40-х годах XVIII ст.
В статье рассмотрено положение Глуховской сотни за
материалами ревизий Нежинского полка 30-40-х гг. XVIII в.,
проанализировано социальную структуру населения и
особенности землевладения в регионе.
Tokarev S.A. Glukhiv Country on the Materials of Nizhyn
Audits during 30-40 th of XVIII century
The article deals with the state of Glukhiv country on the
materials of Nizhyn audits during 30-40 th of XVIII century, social
structure, population, features of landed property of country are
analyzed.
|