Глухівська жіноча гімназія

Глухівська жіноча гімназія

Стаття присвячена історії глухівської жіночої гімназії, створеної завдяки меценатській діяльності родини Терещенків наприкінці ХІХ ст. Будівля гімназії є зразком псевдокласицистичного стилю в архітектурі Глухова....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Шишкіна, Ю.А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2010
Назва видання:Сіверщина в історії України
Теми:
Нова історія
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67836
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Глухівська жіноча гімназія / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 237-239. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-67836
record_format dspace
spelling irk-123456789-678362015-01-29T14:54:01Z Глухівська жіноча гімназія Шишкіна, Ю.А. Нова історія Стаття присвячена історії глухівської жіночої гімназії, створеної завдяки меценатській діяльності родини Терещенків наприкінці ХІХ ст. Будівля гімназії є зразком псевдокласицистичного стилю в архітектурі Глухова. Статья посвящена истории глуховской женской гимназии, созданной благодаря меценатской деятельности семьи Терещенко в конце ХІХ ст. Здание гимназии является примером псевдоклассического стиля в архитектуре Глухова. The article is devoted to history of hlukhiv gymnasium for girls , which was built on Tereschenko’s funds at the end of the XIX-th century. The building of the gymnasium is an example of pseudoklasytsustychnyi style. 2010 Article Глухівська жіноча гімназія / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 237-239. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67836 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Нова історія
Нова історія
spellingShingle Нова історія
Нова історія
Шишкіна, Ю.А.
Глухівська жіноча гімназія
Сіверщина в історії України
description Стаття присвячена історії глухівської жіночої гімназії, створеної завдяки меценатській діяльності родини Терещенків наприкінці ХІХ ст. Будівля гімназії є зразком псевдокласицистичного стилю в архітектурі Глухова.
format Article
author Шишкіна, Ю.А.
author_facet Шишкіна, Ю.А.
author_sort Шишкіна, Ю.А.
title Глухівська жіноча гімназія
title_short Глухівська жіноча гімназія
title_full Глухівська жіноча гімназія
title_fullStr Глухівська жіноча гімназія
title_full_unstemmed Глухівська жіноча гімназія
title_sort глухівська жіноча гімназія
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2010
topic_facet Нова історія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67836
citation_txt Глухівська жіноча гімназія / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 237-239. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv AT šiškínaûa gluhívsʹkažínočagímnazíâ
first_indexed 2025-07-05T17:47:59Z
last_indexed 2025-07-05T17:47:59Z
_version_ 1836830089705160704
fulltext «Сіверщина в історії України» 237 Ю.А. Шишкіна ГЛУХІВСЬКА ЖІНОЧА ГІМНАЗІЯ Стаття присвячена історії глухівської жіночої гімназії, створеної завдяки меценатській діяльності родини Терещенків наприкінці ХІХ ст. Будівля гімназії є зразком псевдокласицистичного стилю в архітектурі Глухова. У другій половині ХІХ ст. завдяки меценатству родини українських промисловців Терещенків Глухів з архаїчним плануванням та одноповерховою дерев’яною забудовою поступово змінив своє архітектурне обличчя. У місті з’явилися великі капітальні споруди громадського призначення. Однією з них стала будівля жіночої гімназії. Цей навчальний заклад, що виник на базі жіночого трикласного училища, згодом перетвореного на прогімназію, тривалий час знаходився у непристосованому приміщенні. 7 жовтня 1893 р. у доповіді міського голови було висловлене бажання мати у Глухові повну восьмикласну гімназію, а вже 17 січня 1894 р. міська дума отримала від М.А. Терещенка позитивну відповідь щодо сприяння у цій справі. Його коштом було розпочато спорудження мурованого навчального корпусу гімназії. Витрати на будівництво перевищили відведену суму (40 тис. крб.), тому меценату довелось додатково надати ще 18 тис. крб. на завершення робіт. Крім цього 60 тис. крб. були покладені Терещенком у недоторканий фонд, щорічні відсотки з якого йшли на утримання навчального закладу [1, 71]. Новозбудовану споруду освятили 22 вересня 1896 р. Тоді ж жіночу прогімназію перетворено на повну восьмикласну гімназію. Її попечителькою до кінця свого життя була дружина Миколи Артемовича Терещенка Пелагея Георгіївна. Долею випускниць жіночої гімназії опікувалася і їх донька Ольга Миколовна, яка хоча і жила в Києві, але не стояла осторонь батьківської справи. Секретар педагогічної ради жіночої гімназії 2006. 3. Ковалинский В.В. Семья Терещенко. – Киев, 2003. 4. Глушковская суконная фабрика: три века истории: Сборник документов и материалов. – Курск, 2003. 5. Атлас Курской области. Федеральная служба геодезии и картографии России. – Москва, 2000. 6. Труды Курского губернского статистического комитета. Вып. 1. – Курск, 1863. 7. Холчева Э. От поселения до поселка // Родные просторы. – 2005 г. – № 104. – С. 2. 8. Холчева Э. Владелец фабрики Семен Артемьевич Терещенко // Родные просторы. – 2007 г. – № 69. – С. 2. 9. Холчева Э. Вклад семьи сахарозаводчиков Терещенко в социально-экономическое развитие поселений Глушковского района в конце XIX – начале ХХ вв. // Материалы VII научно- практической конференции «Северщина в контексте истории Украины». – Сумы, 2008. 10. Памятники истории и культуры Глушковского района Курской области: Каталог. – Курск, 1998. 11. Закон Курской области «Об объектах культурного наследия Курской области». – Курск, 2005. Холчева Е.Ю. Садибне господарство у Глушковському районі в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. У статті, направленій на вивчення садибного господарства маєтків цукрозаводчиків Терещенків у Глушковському районі в кінці ХІХ – на початку ХХ століть, піднімається проблема збереження пам’яток культурної спадщини. Kholcheva Ye.Yu. The country-seat at Hlushkovskii district at the end of the XIX-th century and at the beginning of the XX-th century The work is organized to study the country-seat of sugar manufactures Tereshcenko at Hlushkovskii region at the end of the XIX century and at the beginning of the XX century. It is risen a problem of remain the monument of cultural past. Рис. 8. Сторожевая башня при въезде в Кульбакинское имение, 2008, фото автора Будинок жіночої гімназії. Фото кінця ХІХ ст. Збірник наукових праць 238 в Глухове получает такую полноту и такие удобства в этом прекрасном здании, каким могут позавидовать и города более значительные, чем Глухов. … получить основательное образование у себя на родине почти без всяких издержек могут глуховские девушки…» [2, 71]. Після революції певний період часу глухівська жіноча гімназія виконувала функції навчального закладу середньої ланки. У 1923 році під час освітньої реформи більшовиків, яка спрямовувалась на створення вузькоспеціалізованих навчальних закладів, у приміщенні жіночої гімназії була спроба відкрити торгівельно-промислову школу. У відповідь на цю пропозицію від Губпрофсу, інспектор Профоса Глухівського виконавчого відділу зазначив, що це цілком доцільно «не только в силу относительного экономического развития Глуховщины, но также и в силу наличия стремлений молодежи получить образование в этом типе школы» [3], бо після закриття у Глухові соціально-економічної школи та вечірніх курсів вся молодь, що не мала можливості навчатися у техно та агрошколі, задовольнила б свої освітні потреби у запропонованому закладі. Влаштувати торгівельно-промислову школу мали на верхньому поверсі жіночої гімназії. На затвердження надавався особовий та педагогічний склад, навчальний план із детальним поясненням необхідності певних курсів та кошторис майбутнього закладу. Але резолюцією Губпрофосу від 10.11.1923 р. пропозицію було скасовано «в виду нецелесообразности открытия в Глухове торгово- промышленной школы; последняя не была включена в сеть школ по местному бюджету» [3], а такі школи були відкриті у Ніжині, Чернігові та Конотопі. Двоповерховий мурований будинок колишньої жіночої гімназії, у якій зараз знаходиться загальноосвітня школа № 1, розташований у периферійній зоні історичного середмістя Глухова на червоній лінії Вознесенської вулиці. Він не зазнав значних перебудов. Втрачено лише частину І.Ф.Висоцький у своєму звіті про стан гімназії у 1896 навчальному році детально описував внутрішнє планування закладу «В обширном двухэтажном здании этом, роскошно отделаном, имеются: прекрасный в два света торжественный зал, десять классных комнат, отдельные помещения для физического кабинета, библиотеки, канцелярии, кабинет начальницы, отдельные комнаты для собрания учителей и учительниц, обширные во всю длинну здания коридоры в верхнем и нижнем этажах, отдельные помещения для одежды воспитанниц старшого и младшего возрастов и роскошная лестница. Все эти помещения высоки, очень хорошо освещены и снабжены необходимыми приспособлениями для хорошего отопления и постоянного обновления воздуха, а трудами и заботами Попечительного Совета вполне достаточно обставлены необходимыми предметами мебели и освещения» [2, 18]. Він висловлював подяку благодійникам Миколі Артемійовичу та його дружині Пелагеї Георгіївні за щорічні пожертви, завдяки яким гімназія була забезпечена новими меблями, навчально-допоміжними колекціями та посібниками, мала фундаментальну та учнівську бібліотеку, фізичний кабінет та кабінет природничих наук. Навчально-виховний персонал гімназії складався з двадцяти семи осіб. Для викладання у старших класах запрошувалися кращі педагоги чоловічих середніх закладів міста. Тут працював Олександр Матвійович Астряб – видатний український математик і педагог. Поступово до основних предметів було введено навчання рукоділлю, співам, малюванню, танцям. Педагоги піклувались про виховання у дівчат високих моральних якостей. Відомо, що у 1897 р. у гімназії навчалось 217 учениць. Найчисельнішими представниками суспільних станів були діти дворян і чиновників (45,4 %) та діти «городських сословій» (42,6 %) [1, 72]. Своє захоплення глухівською жіночою гімназією висловлював викладач російської словесності цього закладу П.А. Адамов: «… женское образование Урочиста зала жіночої гімназії. Фото кінця ХІХ ст. Навчання рукоділлю у класній кімнаті. Фото кінця ХІХ ст. «Сіверщина в історії України» 239 Д.І. Кузіна ПРОСВІТНИЦЬКА І БЛАГОДІЙНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВАРВАРИ ХАНЕНКО У статті міститься інформація про життя і діяльність відомого мецената і колекціонера В.М. Ханенко. Особлива увага приділяється аналізу її роботи в галузі просвітництва, відстежуються основні етапи даного процесу, висвітлюється внесок В.М. Ханенко у створення музею в Києві. Варвара Миколовна Ханенко (1852-1922) – відомий український культурний діяч, колекціонер та меценат. За радянської доби меценатство аристократії замовчувалася, і про подружжя Ханенків забули на довгі роки. Лише останнім часом почали з’являтися публікації [1; 2], однак більшість з них присвячена або діяльності подружжя Ханенків загалом, або ж діяльності Б.І. Ханенка. У даній статті робиться спроба висвітлити просвітницьку та благодійницьку діяльність В.М. Ханенко. В.М. Ханенко походила з родини українських цукрових магнатів Терещенків. Вони залишили помітний слід в історії. Сучасники шанували їх як матеріальних утримувачів лікарень, пологових будинків, нічних притулків для бідних, торговельних шкіл, народних училищ, церков [8, 62]. Відомо, що вони вийшли з глухівської козацької старшини. Родина зуміла розбагатіти і з часом перебралася до Києва. Її представники одними з найперших у Російській імперії стали виробляти цукор за новітніми технологіями [9, 212]. Терещенки, а саме родоначальник династії Артемій Якович, його сини Федір, Микола, Семен та їхні сім’ї по-хазяйськи розпоряджалися винокурнями, лісопильними, цегельними та цукровими заводами, суконною фабрикою, торгували зерном, волами та спиртом, підтримуючи економіку країни, її авторитет на світовому ринку. У Києві вони субсидували будівництво кількох корпусів політехнічного інституту, пам’ятника Б. Хмельницькому, художньо- промислового та наукового музею. Під час Першої світової війни пожертвували значні кошти для армії та дітей-сиріт, батьки яких загинули на фронті [1, 13]. Серед благочинної діяльності М.А. Терещенка була й опіка над церквою св. Тетяни при Московському університеті [7, 9]. Сам Микола Артемович Терещенко, батько В.М. Ханенко, користувався у співвітчизників особливою повагою. Він був почесним громадянином Києва, на його честь перейменовано Олексіївську вулицю міста на Терещенківську. Не тільки маєтності та фамільні коштовності, а, в першу чергу, високі громадянські чесноти, добродійство, любов до мистецтва успадкували від батька шестеро його дітей: Варвара, Іван, Олександр, Марія, Ольга та Єфросинія [1, 13]. В.М .Ханенко була старшою дитиною в сім’ї. декору інтер’єра. Прямокутна в плані будівля з ризалітами на кожному фасаді має напівпідвал, позначений на фасадах високим цоколем. Розпланувально- просторова композиція симетрична. Чоловий східний фасад, звернений до вулиці, симетричний з центральним ризалітом, вищим за бічні рамена, оскільки відповідає двосвітній актовій залі, розміщеній на другому поверсі. Ризаліт вінчається трикутним фронтоном. Тильний фасад має два ризаліти, що фланкують його бічні фасади – асиметрично розміщені ризаліти й креповки. Архітектурне вирішення фасадів – у стильових формах псевдокласицизму: стіни першого поверху рустовані, центральний ризаліт розчленований пілястрами тосканського ордеру. Прямокутні вікна мають прості тягнуті наличники. Вінчає фасади повний антаблемент із розвиненим карнизом. Внутрішнє розпланування характерне для тогочасних гімназичних будинків: коридор П-подібної конфігурації в плані із двобічним розташуванням класів. Коридор по довжині розчленований масивними лучковими арками. Центром розпланувальної композиції є двосвітня актова зала, яка зберегла свій псевдокласицистичний декор: дзеркальне склепіння стелі розчленоване профільованими тягами на кілька картин, розписаних поліхромними арабесками. Так само розчленовано й розмальовано площини стін. У кутку збереглася первісна груба, декорована кахлями [4, 302]. Жіноча гімназія є одним з найімпозантніших історичних будинків Глухова, пам’яткою меценатської діяльності М.А.Терещенка. При підтримці Терещенків та їх коштом у місті були збудовані інші навчальні заклади: учительський інститут, чоловіча гімназія, пансіон для гімназистів, ремісниче училище, міське трикласне училище. Посилання 1. Жукова С.П. Благодійницька діяльність родини Терещенків у культурно-освітній справі Глухова // Збереження історико- культурних надбань Глухівщини (Матеріали першої науково- практичної конференції 18 квітня 2002 р.). – Глухів, 2002. 2. Освещение здания Глуховской женской гимназии 22 сентября 1896 года. – Глухов, 1897. 3. ДАЧО, ф. Р.- 674, оп. 1, спр. 303, 13 арк. 4. Вечерський В.В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. – К., 2005. Шишкина Ю.А. Глуховская женская гимназия Статья посвящена истории глуховской женской гимназии, созданной благодаря меценатской деятельности семьи Терещенко в конце ХІХ ст. Здание гимназии является примером псевдоклассического стиля в архитектуре Глухова. Shyshkina Ya.A. Hlukhiv gymnasium for girls The article is devoted to history of hlukhiv gymnasium for girls , which was built on Tereschenko’s funds at the end of the XIX-th century. The building of the gymnasium is an example of pseudoklasytsustychnyi style.

Схожі ресурси