Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)
Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно-космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Більшу частину сво...
Збережено в:
Дата: | 2013 |
---|---|
Автори: | , |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
Назва видання: | Вісник НАН України |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68226 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) / О.В. Дегтярев, О.В. Новиков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 10. — С. 19-27. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-68226 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-682262014-09-21T03:02:14Z Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) Дегтярев, О.В. Новиков, О.В. Наукові напрями Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно-космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Більшу частину свого творчого життя — 38 років — Володимир Федорович працював в Україні, у Дніпропетровську в КБ «Південне», з 1971 по 1990 рр. був його Генеральним конструктором. Під керівництвом В.Ф. Уткіна створено стратегічні ракетні комплекси, які не мають аналогів у світі, — рідинну міжконтинентальну балістичну ракету SS-18, твердопаливну SS-24, ракети шахтного і залізничного базування та ін. Розроблено і введено в експлуатацію високоефективні та надійні космічні ракетні комплекси «Циклон», «Зеніт», а також широку номенклатуру космічних апаратів військового, наукового та народногосподарського призначення. 2013 Article Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) / О.В. Дегтярев, О.В. Новиков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 10. — С. 19-27. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68226 629.7(092) uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Наукові напрями Наукові напрями |
spellingShingle |
Наукові напрями Наукові напрями Дегтярев, О.В. Новиков, О.В. Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) Вісник НАН України |
description |
Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно-космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат
Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Більшу частину свого творчого життя — 38 років — Володимир Федорович працював в Україні, у Дніпропетровську в КБ «Південне», з 1971 по 1990 рр. був його Генеральним конструктором. Під керівництвом
В.Ф. Уткіна створено стратегічні ракетні комплекси, які не мають аналогів у світі, — рідинну міжконтинентальну балістичну ракету SS-18, твердопаливну SS-24, ракети шахтного і залізничного базування та ін. Розроблено і введено в експлуатацію високоефективні та надійні космічні ракетні комплекси
«Циклон», «Зеніт», а також широку номенклатуру космічних апаратів військового, наукового та народногосподарського призначення. |
format |
Article |
author |
Дегтярев, О.В. Новиков, О.В. |
author_facet |
Дегтярев, О.В. Новиков, О.В. |
author_sort |
Дегтярев, О.В. |
title |
Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) |
title_short |
Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) |
title_full |
Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) |
title_fullStr |
Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) |
title_full_unstemmed |
Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) |
title_sort |
генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка володимира федоровича уткіна) |
publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
publishDate |
2013 |
topic_facet |
Наукові напрями |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68226 |
citation_txt |
Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) / О.В. Дегтярев, О.В. Новиков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 10. — С. 19-27. — укр. |
series |
Вісник НАН України |
work_keys_str_mv |
AT degtârevov generalʹnijkonstruktorraketnokosmíčnoítehníkido90ríččâzdnânarodžennâakademíkavolodimirafedorovičautkína AT novikovov generalʹnijkonstruktorraketnokosmíčnoítehníkido90ríččâzdnânarodžennâakademíkavolodimirafedorovičautkína |
first_indexed |
2025-07-05T18:05:55Z |
last_indexed |
2025-07-05T18:05:55Z |
_version_ |
1836831217667801088 |
fulltext |
19ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно-
космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат
Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Біль-
шу частину свого творчого життя — 38 років — Володимир Федорович працював в Україні, у Дніпро-
петровську в КБ «Південне», з 1971 по 1990 рр. був його Генеральним конструктором. Під керівництвом
В.Ф. Уткіна створено стратегічні ракетні комплекси, які не мають аналогів у світі, — рідинну міжкон-
тинентальну балістичну ракету SS-18, твердопаливну SS-24, ракети шахтного і залізничного базуван-
ня та ін. Розроблено і введено в експлуатацію високоефективні та надійні космічні ракетні комплекси
«Циклон», «Зеніт», а також широку номенклатуру космічних апаратів військового, наукового та народно-
господарського призначення.
УДК 629.7(092)
О.В. ДЕГТЯРЕВ, О.В. НОВИКОВ
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля»
вул. Криворізька, 3, Дніпропетровськ, 49008, Україна
ГЕНЕРАЛЬНИЙ КОНСТРУКТОР РАКЕТНО-КОСМІЧНОЇ ТЕХНІКИ
До 90-річчя від дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна
© О.В. Дегтярев, О.В. Новиков, 2013
ВІХИ БІОГРАФІЇ
Біографія В.Ф. Уткіна характерна для лю-
дей його покоління. Він народився в селищі
Пустобор Рязанської області, у 1941 р. за-
кінчив середню школу. Грянула Велика Віт-
чизняна війна, і колишній школяр став сол-
датом. У серпні 1941 р. його було призвано
до лав Червоної Армії, після закінчення учи-
лища зв’язку він воював на Волховському,
Північно-Кавказькому, Білоруському, Укра-
їнському фронтах, дорогами війни дійшов
до Берліна. Нагороджений двома орденами
Червоної Зірки і шістьма бойовими медаля-
ми, у тому числі «За взяття Варшави», «За
взяття Берліна».
У 1946 р. В.Ф. Уткін вступає на факультет
реактивного озброєння Ленінградського
військово-механічного інституту, який за-
кінчив у 1952 р. За розподілом у віці 29 ро-
ків його направляють до Дніпропетровська.
Добра інженерна підготовка, життєвий до-
свід фронтовика, виняткова працелюбність,
ґрунтовність і наполегливість у досягненні
мети дозволили Володимиру Федоровичу
швидко освоїти ракетну техніку того часу —
ракети С.П. Корольова Р-1 і Р-2 — і увійти
до числа провідних фахівців.
Трудова кар’єра Володимира Федоровича
складалася вдало, він легко долав усі щаблі
довгих посадових сходів (інженер-кон ст-
руктор, старший інженер, начальник групи,
начальник сектору, начальник відділу, на-
чальник комплексу, заступник Головного
конструктора), зробив значний особистий
внесок у створення високоефективних стра-
тегічних ракетних комплексів. В.Ф. Уткін
набув великого досвіду науково-технічного
та організаційного керування створенням
ракетно-космічних систем, працюючи під
керівництвом Михайла Кузьмича Янгеля, і в
1967 р. став його першим заступником. Коли
після смерті М.К. Янгеля в 1971 р. Володимир
Федорович став Головним конструктором,
20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
гала оновлення озброєння. Для вирішення
цього завдання КБ «Південне» обрало два
шляхи: модернізацію ракетних комплексів,
які вже були на озброєнні, та розроблення
нових. Тодішня військова доктрина зустріч-
ного удару у відповідь значно ускладнювала
завдання розробників. Потрібно було забез-
печити якнайвищу захищеність ракети, три-
валий час перебування заправлених ракет у
стані найвищого ступеня готовності до пус-
ку, стійкість усіх систем до уражальних фак-
торів ядерного вибуху, ефективність ракет-
ного удару, створення рухомих стартових
комплексів.
Стратегія В.Ф. Уткіна як керівника ракет-
ного КБ у відповідь на розгортання потен-
ційним супротивником своїх систем поляга-
ла у винайденні ефективних альтернативних
науково-технічних рішень, що потребують
мінімальних фінансових витрат. Такий під-
хід дозволив скоротити час розроблення но-
вих ракетних комплексів, уникнути можли-
вих помилок. Разом із тим це вимагало від
співробітників КБ високого професіоналіз-
му, виняткової винахідливості, чіткої орга-
нізації робіт та наполегливості в досягненні
поставленої мети. Саме на цьому шляху
приймалися оригінальні, нетрадиційні рі-
шення, що визначали вигляд ракет розро-
блення КБ «Південне»: розділювані й орбі-
тальні головні частини, система несправ-
жніх цілей для подолання ПРО ймовірного
супротивника, унікальний мінометний старт
важких ракет з контейнера, тривале і безпе-
рервне перебування рідинних ракет на бо-
йовому чергуванні, стійкість ракет до ура-
жальних факторів ядерного вибуху, керу-
вання ракетою за допомогою відхилення
головного відсіку, мінометне розділення
ступенів, вдування гарячого газу в сопло
твердопаливного двигуна для керування
вектором тяги та ін.
На долю В.Ф. Уткіна як Генерального кон-
структора випав період дуже інтенсивної та
плідної роботи КБ «Південне», коли пара-
лельно розробляли кілька ракетних комп-
лексів. Розглянемо коротко основні резуль-
тати винятково напруженої роботи колекти-
В.Ф. Уткін
у перші роки йому було дуже складно. На
його плечі ліг тягар найскладніших науково-
технічних і організаційних питань. Після та-
кої могутньої особистості, як Михайло Кузь-
мич, йому непросто було стати справжнім
лідером колективу, завоювати авторитет у
видатних фахівців і родоначальників КБ
«Південне», таких як В.С. Будник, В.М. Ков-
туненко, М.Ф. Герасюта, І.І. Іванов. Слід від-
дати належне Володимиру Федоровичу —
він виявився гідним продовжувачем задумів
Михайла Кузьмича, зберіг його соратників і
кооперацію розробників, а також колектив і
бойовий дух КБ «Південне». Задумані, але
не завершені за М.К. Янгеля ідеї та проекти
було втілено в реальні конструкції.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ КОНСТРУКТОР
КБ «ПІВДЕННЕ»
Коли В.Ф. Уткін прийшов до керівництва,
КБ «Південне» і Південний машинобудів-
ний завод уже були добре відомі у військово-
промислових і політичних колах Радянсько-
го Союзу. На озброєнні Радянської Армії
перебувало кілька типів стратегічних ракет
розроблення КБ «Південне». Однак міжна-
родна ситуація швидко змінювалася і вима-
21ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
ву КБ «Південне», Південмашу і кооперації
суміжних підприємств під керів ництвом Ге-
нерального конструктора В.Ф. Ут кіна.
Сімейство важких рідинних міжкон-
тинентальних бойових ракет. Модерніза-
ція важких рідинних стратегічних ракет
шахтного базування завершилася створен-
ням високозахищеного бойового ракетного
комплексу на базі ракети SS-18, більш відо-
мого у світі як «Сатана». Цей ракетний
комплекс нині перебуває на озброєнні Ро-
сійської Армії і є одним із найефективніших
засобів стримування потенційного супро-
тивника.
Основні технічні рішення:
• шахтна високозахищена пускова уста-
новка;
• мінометний старт ракети з транспорт но-
пускового контейнера, розміщеного в шахт-
ній пусковій установці;
• автономна система керування на основі
бортової цифрової обчислювальної машини
та комплексу командних приладів підвище-
ної точності;
• багатоблокова (10 блоків) розділювана
головна частина з індивідуальним наведен-
ням бойових блоків на ціль з використан-
ням комплексу засобів подолання проти-
ракетної оборони;
• прямі методи наведення, що забезпечу-
ють можливість розрахунку польотного зав-
дання в польоті.
За своїми характеристиками SS-18 не має
аналогів у світі, практично невразлива і досі
є неперевершеною.
Сімейство легких рідинних міжконти-
нентальних бойових ракет. Модернізація
легких рідинних міжконтинентальних ракет
завершилася здачею на озброєння ракети
SS-17, оснащеної розділюваною головною
частиною з чотирма ядерними бойовими
блоками. На базі ракети SS-17 розроблено
спеціальну командну ракету, так звану раке-
ту відплати, системи «Периметр». У надзви-
чайних умовах, коли потенційний ворог
першим завдав ракетно-ядерного удару, і
порушено керування військами, ця ракета
стартує з надзахищеної, невразливої пуско-
вої установки і видає команду на удар у від-
повідь усім уцілілим ракетним комплексам.
На Заході цій ракеті дали доволі екзотичну
назву — «Мертва рука».
Сімейство твердопаливних міжконти-
нентальних бойових ракет. Ще за часів
М.К. Янгеля КБ «Південне» почало перші
пророблення твердопаливних ракет і досяг-
ло певних успіхів. Під керівництвом В.Ф. Ут-
кіна КБ розпочало повномасштабне роз-
роблення твердопаливних міжконтинен-
тальних ракет стаціонарного та мобільного
базування. У процесі розроблення коопе-
рація наукових і промислових організацій
вирішила низку великих науково-тех ніч-
них проблем: створення нових конструк-
ційних, теплозахисних та ерозійно стійких
матеріалів; створення нових твердих палив
з унікальними енергетичними та експлуа-
таційними характеристиками; створення
Старт ракети SS-18 («Сатана»)
22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
пластикових корпусів твердопаливних дви-
гунів типу «кокон», виготовлення їх мето-
дом намотування тощо. Розроблення завер-
шилося здачею на озброєння твердопа-
ливної міжконтинентальної ракети SS-24
(«Скальпель») шахтного та залізничного
базування.
Основні технічні рішення:
• мінометний старт ракети з транспортно-
пускового контейнера, розміщеного в шахті
або залізничному вагоні;
• автономна інерціальна система керу-
вання, стійка до уражальних факторів ядер-
ної дії;
• розділювана головна частина з десять-
ма бойовими блоками;
• термінальні методи наведення;
• мінометне розділення ступенів;
• захист конструкцій спеціальним бага-
тофункціональним покриттям.
Ракета SS-24 шахтного базування за свої-
ми характеристиками не поступалася аме-
риканській ракеті МХ, а бойовий залізнич-
ний комплекс не мав аналогів у світовому
ракетобудуванні.
Сімейство ракет-носіїв легкого класу
«Циклон». Двоступінчасту ракету-носій
«Циклон-2» розроблено на базі бойової ра-
кети Р-36 і здано на озброєння у складі сис-
теми протиракетної оборони. Триступінчас-
ту ракету-носій легкого класу «Циклон-3»
розроблено на базі орбітального варіанта ра-
кети Р-36 для запуску космічних апаратів
масою до 4000 кг. Важливою ознакою РН
«Циклон-3» є можливість дворазового за-
пуску двигуна III ступеня в умовах невагомо-
сті, що істотно розширює можливості запус-
ку КА на різні орбіти. Космічний ракетний
комплекс «Циклон-3» за характеристиками
автоматизації передстартової підготовки та
пуску ракети-носія тривалий час не мав ана-
логів у світі. РН «Циклон-3» є однією з най-
надійніших ракет-носіїв.
Ракета-носій середнього класу «Зе-
ніт». Космічний ракетний комплекс
Твердопаливна міжконтинентальна бойова ракета SS-24
залізничного базування
Ракета-носій «Циклон-3» на старті
23ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
«Зеніт» створено на базі двоступінчастої
ракети-носія середнього класу (вага корис-
ного навантаження до 14,5 т). До того часу
прагнули створювати ракети-носії на основі
бойових ракет, ураховуючи скорочені тер-
міни їх розроблення, дешевину та надій-
ність. В.Ф. Уткін добре розумів вимоги часу
щодо перспективних ракет-носіїв з погляду
екології, автоматизації стартових операцій,
скорострільності тощо. Довелося вирішити
цілий ряд складних проблем, у результаті
чого створено новий унікальний спеціаль-
ний космічний комплекс «Зеніт». Основні
технічні рішення:
• повністю автоматизована, безлюдна під-
готовка до пуску і пуск ракети-носія;
• відсутність ремонтно-відновлювальних
робіт на стартовому комплексі після пуску
ракети-носія;
• висока продуктивність пусків; екологіч-
но чисті компоненти палива — кисень, гас;
• унікальні за енергетичними характе-
ристиками двигуни;
• система керування на базі високоточно-
го комплексу командних приладів і швидко-
дійного цифрового обчислювального комп-
лексу;
• термінальне наведення ракети-носія;
• боковий маневр ракети-носія для ско-
рочення районів падіння частин, що відок-
ремлюються.
Перший ступінь ракети-носія «Зеніт» у
зв’язці з чотирьох блоків було використано
як перший ступінь ракетно-космічної систе-
ми «Енергія — Буран».
Космічні апарати. Розроблено кілька де-
сятків типів космічних апаратів, а загалом
КБ «Південне» запустило на орбіту понад
400 космічних апаратів оборонного, науково-
го та народногосподарського призначення.
В.Ф. Уткін велику увагу приділяв міжна-
родному співробітництву в космосі. Спільно
з французькими фахівцями розроблено кос-
мічні апарати «Ореол», у співпраці з Індією
було створено і виведено на орбіту супутни-
ки «Аріабата», «Бхаскара».
Ракета-носій «Зеніт-2» Космічний апарат «Океан-01»
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
СПІВПРАЦЯ З АКАДЕМІЄЮ НАУК
Багато технічних рішень, прийнятих у
КБ «Південне» під керівництвом Генераль-
ного конструктора Володимира Федоро вича
Уткіна, були дуже сміливими, такими, що не
мають аналогів у світовій практиці. У кон-
струкції ракет і ракетних комплексів було
впроваджено близько 1400 винаходів, у ре-
зультаті чого отримано значний технічний і
економічний ефект.
Володимир Федорович зазначав, що
успішне вирішення поставлених перед під-
приємством завдань, забезпечення високих
характеристик розроблюваних ракетних
комплексів було б неможливим без тісної
співпраці з академічними та галузевими ін-
ститутами, вищими навчальними закладами,
у тому числі з такими відомими науковими
установами НАН України, як Інститут елек-
трозварювання ім. Є.О. Патона, Інститут ме-
ханіки ім. С.П. Тимошенка, Інститут проб-
лем міцності ім. Г.С. Писаренка, Інститут
проблем матеріалознавства ім. І.М. Фран-
цевича, Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Пи-
саржевського, Інститут надтвердих матеріа-
лів ім. В.М. Бакуля, Інститут кібернетики
ім. В.М. Глушкова, Інститут біоорганічної
хімії та нафтохімії, Інститут фізики напів-
провідників ім. В.Є. Лашкарьова, Інститут
технічної механіки, Харківський фізико-тех-
нічний інститут та ін.
Президенти АН СРСР Мстислав Всево-
лодович Келдиш, Анатолій Петрович Алек-
сандров, Гурій Іванович Марчук та пре-
зидент Академії наук України Борис Єв ге-
нович Патон приділяли розробкам КБ
«Пів денне» велику увагу і на засіданнях
Президій часто розглядали стан справ щодо
найскладніших технічних і наукових про-
блем, особисто відвідували нашу організа-
цію. Співпраця КБ «Південне» з Академією
була надзвичайно плідною, що сприяло ви-
рішенню цілої низки складних науково-
технічних проблем.
Забезпечення герметичності паливних
систем рідинних ракет у контакті з агре-
сивними компонентами палива впродовж
усього терміну експлуатації (10 і більше
років) для забезпечення постійної бойової
готовності на бойовому чергуванні. Аме-
риканці за результатами розроблення ра-
кети «Титан-II» заявили, що створення рі-
динних ракет тривалого зберігання немож-
ливе. Вирішення цього завдання, розпочате
ще М.К. Янгелем, продовжив В.Ф. Уткін.
Виконано воістину грандіозну роботу за
участю багатьох науково-дослідних інсти-
тутів: Центрального науково-дослідного
інституту машинобудування (ЦНДІМаш),
Інституту електрозварювання ім. Є.О. Па-
тона НАН України, Інституту проблем ма-
теріалознавства ім. І.М. Францевича НАН
України та багатьох інших організацій. Було
проведено теоретичні й експериментальні
дослідження з фізики течії газів і рідин у
тонких мікрокапілярах, впливу якості мета-
лів на їхню проникність, розроблено методи
розрахунку герметичності для різних ком-
понентів палива, вироблено вимоги до мета-
лургійних напівфабрикатів, розроблено і
впроваджено нові технології, що забезпечи-
ли максимальне зменшення кількості роз-
німних з’єднань і заміну їх на нерознімні.
Для зварних швів, які залишилися в кон-
струкції, потрібно було створити техноло-
гію, яка б забезпечувала міцність швів, поді-
бну до міцності основного металу. І таку тех-
нологію — контактно-стикове зварювання
оплавленням — було розроблено в ІЕЗ
ім. Є.О. Патона. А для її реалізації Інститут
створив унікальні установки для електронно-
променевого зварювання великогабаритних
вузлів. Для забезпечення герметичності бака
другого ступеня ракети SS-18 вперше засто-
сували біметалевий перехідник (алюміній —
сталь), що виготовляється методом зварю-
вання вибухом. Перші перехідники виго-
товляли у науково-інженерному центрі ІЕЗ
ім. Є.О. Патона в смт Глеваха. Розуміючи, що
для серійного виготовлення ракет потрібна
велика кількість таких вузлів високої якості,
Володимир Федорович Уткін разом з Олек-
сандром Максимовичем Макаровим прийма-
ють рішення про будівництво в КБ «Півден-
не» експериментально-промислової бази
зварювання вибухом. У створенні цієї бази
25ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
величезну роль відіграв особисто президент
НАН України Борис Євгенович Патон.
Крім того, потрібно було забезпечити
контроль локальної негерметичності агре-
гатів і паливних систем виробів, а також
розробити ефективні методи неруйнівного
контролю якості матеріалів і конструкцій.
У результаті спільних робіт з Інститутом
електрозварювання ім. Є.О. Патона впрова-
джено методи неруйнівного контролю, на-
приклад метод акустичної емісії та ін.
Вирішення проблем забезпечення та
контролю герметичності у процесі розро-
блення ракети SS-18 дало можливість більш
ніж удвічі збільшити терміни гарантії на пе-
ребування рідинних ракет з агресивними
компонентами палива на бойовому чергу-
ванні (понад 25 років).
Мінометний старт важких ракет — ви-
нятково складна комплексна науково-тех-
нічна проблема, що не мала на той час анало-
гів вирішення. Необхідно було забезпечити
газове катапультування 200-тонної ракети за
рахунок тиску продуктів згоряння твердопа-
ливних зарядів у контейнері з наступним за-
пуском двигуна в невагомості. Мінометний
старт спочатку викликав великі сумніви
щодо можливості його реалізації. Спільно з
ЦНДІМаш, Інститутом технічної механіки
та іншими організаціями ці складні завдання
термогазодинаміки вдалося успішно вирі-
шити. Спочатку було виконано математичне
моделювання процесів мінометного старту, а
потім його відпрацювали на моделях у
ЦНДІМаш та на повнорозмірному стенді
Павлоградського механічного заводу.
Поздовжня стійкість рідинних ракет.
Спільно з Інститутом технічної механіки
було вирішено проблему поздовжньої стій-
кості рідинних ракет тандемної схеми.
Забезпечення підвищеної стійкості ра-
кет SS-18 і SS-24 до уражальних факто-
рів ядерного вибуху. Відповідно до тодіш-
ньої військової доктрини, стратегічні ракети
могли використовуватися лише в разі зу-
стрічного удару у відповідь. Це означало, що
ракета повинна виживати в умовах ядерно-
го впливу, а її конструкція та прилади мають
бути стійкими до дії уражальних факторів.
Проблема набула особливої актуальності
після оголошення на початку 1980-х років
Президентом США Р. Рейганом стратегічної
оборонної ініціативи (СОІ). Згідно з док-
триною СОІ ракети супротивника руйнува-
лися в польоті внаслідок впливу ядерних
космічних вибухів і високоточних надпо-
тужних лазерів. У цих умовах уже прове-
дені заходи щодо зміцнення ракетних шахт
і створення рухомих комплексів не за-
без печували гарантованого удару у відпо-
відь. Велику допомогу у вирішенні проб-
леми стійкості надали Інститут механіки
ім. С.П. Тимошенка та Інститут проблем
міцності ім. Г.С. Писаренка. Конструкцію
ракети було захищено багатофункціональ-
ним покриттям. Що стосується системи ке-
рування ракетою, то потрібно було розроби-
ти наукові основи створення стійких до
ядерного вибуху виробів електронної техні-
ки. До цієї роботи було залучено понад 600
організацій — НДІ, КБ, ВНЗ. Було створено
Б.Є. Патон і В.Ф. Уткін.
Друга половина 1970-х років
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
нову елементну базу, розроблено ефективні
алгоритми керування ракетою (мерехтлива
пам’ять БЦОМ та ін.).
Створення композиційних та ерозійно
стійких матеріалів. У ракетах КБ «Пів-
денне» застосовують усі види полімерних
композиційних матеріалів: скло-, органо- і
вуглепластики. Останні, до речі, маючи уні-
кальні властивості міцності, успішно замі-
нюють «крилатий» метал — алюміній. У ра-
кеті SS-24 понад 60% неметалевих матеріалів
за сухою масою, а якщо порахувати з пали-
вом (яке також є полімером), то вийде понад
90%. Без сумніву, розроблення та впрова-
дження в конструкцію SS-24 вуглецевих
матеріалів — це окрема золота сторінка укра-
їнської науки. На чолі цієї роботи стояв Ін-
ститут проблем матеріалознавства НАН Ук-
раїни, його керівники: Іван Микитович
Францевич і Віктор Іванович Трефілов. Було
створено колосальну інфраструктуру з ви-
робництва вуглецевих матеріалів та їхніх ви-
хідних компонентів, причому на «найекзотич-
ніших» підприємствах. Крім Броварського
заводу порошкової металургії, було задіяно
Дніпропетровський завод металовиробів
«Динамо» МВС СРСР, Київську фабрику
дитячого трикотажу, трикотажну фабрику
«Дніпрянка» (Дніпропетровськ).
Розроблено також вуглець-вуглецеві ком-
позиційні матеріали (ВВКМ), без яких не-
мислиме створення надійних, довершених з
погляду маси соплових блоків твердопалив-
них ракетних двигунів. Розвиток технології
піролітичного ущільнення дозволив отрима-
ти тугоплавкі матриці, застосування яких у
поєднанні з високомодульними вуглецеви-
ми волокнами дало змогу створити ефектив-
ні ВВКМ, істотно знизити масу соплових
блоків і виключити використання для їх ви-
готовлення дефіцитного вольфраму, а також
створити з ВВКМ «КІМФО» наконечники
для ядерних головних частин. На чолі цієї
роботи стояв академік Віктор Федотович
Зеленський — директор Харківського фі зи-
ко- технічного інституту, з яким Володимира
Федоровича пов’язували добрі особисті сто-
сунки. Багато сил доклав В.Ф. Уткін для ор-
ганізації спецвиробництва ВВКМ на Дніп-
ровському електродному заводі (Запоріж-
жя). Виконані у процесі створення SS-24
науково-дослідні роботи не лише мали вирі-
шальне значення для конкретної твердопа-
ливної ракети, а й стали помітним внеском у
загальну скарбницю технічного прогресу.
Створення виробів з композитів і вуглеплас-
тиків сьогодні є магістральним технологіч-
ним шляхом у сучасному авіабудуванні.
Використання нових матеріалів і техно-
логій для виготовлення різних вузлів і дета-
лей розроблюваних ракет вимагало у свою
чергу створення ефективних методів конт-
ролю їх якості. З цією метою було розробле-
но спеціальні методики ультразвукової де-
фектоскопії, рентгенконтролю, томографії.
Впроваджено методи дослідження структу-
ри, пористості, тріщин, розшарувань та ін-
ших дефектів, фізико-механічних і теплофі-
зичних характеристик у широкому діапазоні
температур, створено методики різних авто-
номних випробувань матеріалів. Величезну
допомогу в цій справі надав ІЕЗ ім. Є.О. Па-
тона і особисто академік Леонід Михайло-
вич Лобанов.
У межах однієї статті неможливо перелі-
чити всі значні науково-технічні проблеми,
які вирішили в КБ «Південне» спільно з Ака-
демією наук. Цей науково-технічний доробок
дав змогу КБ «Південне» в нових економіч-
них умовах посісти гідне місце на світовому
ринку космічних послуг, брати участь у реа-
лізації великих міжнародних проектів «Мор-
ський старт», «Наземний старт», «Дніп ро»,
«Вега», «Циклон-4», «Антарес» та ін.
НА ЧОЛІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ
І КООПЕРАЦІЇ
У період перебування на посаді Генераль-
ного конструктора КБ «Південне» Володи-
мира Федоровича Уткіна, обраного у 1976 р.
академіком АН УРСР, а в 1984 р. — дійсним
членом союзної Академії, науковий потенці-
ал підприємства значно зріс. В очолюваній
ним ученій раді КБ «Південне», а також у
вчених радах інших організацій було захи-
щено 13 докторських і 167 кандидатських
27ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10
НАУКОВІ НАПРЯМИ
дисертацій, у пресі з’явилася величезна
кількість наукових публікацій. Подальшого
розвитку набули наукові зв’язки з академіч-
ними та галузевими НДІ, вищими навчаль-
ними закладами. Для підвищення якості
підготовки спеціалістів на базі КБ «Півден-
не» було створено філії профільних кафедр
фізико-технічного факультету Дніпропе-
тровського державного університету, де ви-
кладали провідні фахівці підприємства. Час
показав, що така інтегрована система підго-
товки кадрів дає можливість раціональніше
поєднувати університетську технічну освіту
з галузевою наукою і виробництвом.
Велику увагу приділяв В.Ф. Уткін робо-
ті з кооперацією, міністерствами, вищим
керівництвом країни. З вищими військо-
вими та промисловими відомствами він під-
тримував рівні ділові стосунки, прагнув до
взаєморозуміння, активно співпрацював з
ними в ім’я спільної мети. Однак при цьому
твердо відстоював свою точку зору та інте-
реси КБ «Південне».
Володимира Федоровича вирізняли ціле-
спрямованість і виняткова працездатність,
глибоке вивчення вирішуваної проблеми,
вміння з кількох можливих варіантів вибра-
ти оптимальний і контролювати його реалі-
зацію до самого завершення робіт. Як голова
Ради головних конструкторів він уміло ко-
ординував діяльність суміжних організацій,
надавав їм усіляку допомогу, а у складні мо-
менти — буквально підставляв своє плече.
Наприклад, так було, коли в КБ В.П. Глуш-
ка виникли труднощі з відпрацюванням
двигуна I ступеня РН «Зеніт».
Як керівник Володимир Федорович Уткін
дбайливо ставився до партнерів і колег по
роботі, допомагав їм у скрутні моменти, ні-
коли не стримував ініціативи, повністю до-
віряв своїм соратникам, був доступний і
простий у спілкуванні. Як Генеральний кон-
структор він намагався збагнути всі тонкощі
роботи, не приймаючи голослівних запев-
нень, зважав лише на технічні обґрунтуван-
ня, цифри, факти, вимагав від підлеглих
професіоналізму, винахідливості та наполе-
гливості в досягненні потрібних результатів.
Його вимогливість до себе й оточення була
надзвичайно високою.
В.Ф.Уткін брав активну участь у громад-
ському житті, в управлінні державою. Його
неодноразово обирали до Верховної Ради
СРСР. Як депутат він уважно ставився до по-
треб своїх виборців, прагнув надати їм дієву
допомогу.
Школа академіка Уткіна, методи роботи
Володимира Федоровича з кооперацією,
Академією наук залишаються актуальними
для колективу КБ «Південне» й нині. Сис-
темна співпраця з Національною академією
наук України отримала сьогодні «друге ди-
хання».
КБ «Південне» як головна організація
ракетно-космічної галузі робить усе можли-
ве для збереження в Україні потужного
науково-технічного й технологічного потен-
ціалу, створеного М.К. Янгелем і В.Ф. Уткі-
ним, докладає всіх зусиль для його подаль-
шого розвитку в інтересах оборони країни і
збереження Україною статусу космічної
держави.
|