Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Мальчикова, Д.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2009
Теми:	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6989
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій / Д.С. Мальчикова // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С.20-23. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-6989
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-69892010-03-23T12:01:28Z Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій Мальчикова, Д.С. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 2009 Article Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій / Д.С. Мальчикова // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С.20-23. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6989 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Мальчикова, Д.С. Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій
format	Article
author	Мальчикова, Д.С.
author_facet	Мальчикова, Д.С.
author_sort	Мальчикова, Д.С.
title	Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій
title_short	Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій
title_full	Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій
title_fullStr	Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій
title_full_unstemmed	Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій
title_sort	територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2009
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/6989
citation_txt	Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій / Д.С. Мальчикова // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С.20-23. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT malʹčikovads teritoríalʹneplanuvannâsílʹsʹkoímíscevostívkontekstísučasnihsuspílʹnihtransformacíj
first_indexed	2025-07-02T09:48:23Z
last_indexed	2025-07-02T09:48:23Z
_version_	1836528124721889280
fulltext	Карташевская И.Ф. ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ РЕГИОНАЛЬНОГО УПРАВЛЕНИЯ В ТУРИЗМЕ. НЕКОТОРЫЕ ИСХОДНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ И ПОНЯТИЯ 20 2. В Украине под регионом понимается часть ее территории, обладающая общностью природных, соци- ально-экономических, национально-культурных и иных условий. При классификации регионов в туризме целесообразнее использовать европейскую классификацию. 3. Туризм с экономической точки зрения предстает перед нами как отрасль и как совокупность разно- образных видов деятельности, связанных с обслуживанием туристов. 4. Туризм – сложная гиперсистема, которую можно отобразить в форме базисной модели территори- ального рекреационного комплекса, разработанной В.С. Преображенским. Такой подход позволяет опреде- лить круг объектов отраслевого управления, к которым следует отнести не только совокупность предпри- ятий, участвующих в производстве туристского продукта и услуг, но и туристские, трудовые ресурсы, ин- фраструктуру отрасли, туристские потоки. Субъектами управления является отраслевое Министерство культуры и туризма, а на региональном уровне - соответствующие отделы горисполкомов. 5. Под территориальными аспектами управления в туризме подразумевается пространственный подход к внутренним и внешним связям, проявляющийся в размещении ресурсов, предприятий индустрии, инфра- структуры туризма, организации, регулировании туристских потоков и явлений в пространстве. Источники и литература 1. Исаченко А.Г. Теория и методология географической науки: Учеб. Для студ. Вузов /А. Г. Исаченко. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 400 с. 2. Веденин Ю.А, Зорин И.В., Мухина Л.И., Преображенский В.С. Теоретические основы рекреационной географии. – М.: Издательство «Наука», 1975. – 180 с. 3. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебник / А.Ю. Александрова. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 470 с. 4. Бабурин В.Л. Географические основы управления. Курс лекций по экономической и политической гео- графии. [Учеб. Пособие] / Бабурин В.Л., Мазуров Ю.Л. – М.: Дело, 2000. – 288 с. 5. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебное пособие. – Мн.: БГЭУ, 1999. – 644с. 6. Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 352 с. 7. Никитина М.Г., Шумский В.М. Мировое хозяйство: глобальные и региональные структуры / Учеб. По- собие. – Симферополь, 2002. – 332 с. 8. Самойленко А.А. География туризма: учеб. Пособие / Самойленко А.А. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2006. – 368 с. 9. Саак А.Э, Пшеничных Ю.а. Менеджмент в социально- культурном сервисе и туризме: Учебное посо- бие.– СПб.: Питер,2007. – 512 с. Мальчикова Д.С. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ Постановка проблеми. Кризова ситуація у переважній більшості регіонів України та зростання соціа- льної, економічної диференціації, поляризація умов життєдіяльності суспільства, його окремих територіа- льних спільнот є основою актуалізації та активізації досліджень, що мають на меті віднайти найбільш ефек- тивні методи та підходи подолання територіальної нерівності і диспропорцій у розвитку суспільно- географічних комплексів. Одним з найбільш перспективних напрямів діяльності при цьому є територіальне планування як важли- вий інструмент забезпечення комплексного, збалансованого й цілісного розвитку держави, її регіонів, ефек- тивного використання економічних, природних та інших ресурсів з урахуванням їх територіальних особли- востей, усього різноманіття сучасних та перспективних потреб суспільства. Територіальне планування є не- замінним для узгодження секторальних політик, загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів, подальшої інтеграції України до єдиного Європейського простору, інтенсифікації транскордонного співро- бітництва тощо. Обмеженість простору як ресурсу ставить усі дослідження, що стосуються оптимального його викорис- тання, у коло актуальних. Особливо це стосується дослідження аспектів територіального планування сіль- ської місцевості, для якої, з одного боку притаманні властивості певної континуальності, а з іншого боку (як це не парадоксально) – постійний дефіцит земель певної якості як ресурсу. Відповідно, можна припус- тити, що проблема криється у відсутності науково обґрунтованих, оптимальних схем використання ресурсів сільської місцевості. Аналіз основних досліджень і публікацій. Серед наукових праць, які становили теоретико- методологічну базу даного дослідження, відзначимо наукові доробки, присвячені регіональному розвитку, регіональному плануванню і управлінню [4, 7, 10], регіональній політиці [8], прогнозуванню регіонального розвитку [1, 3], плануванню території [2] тощо. Безумовно, за часів Радянського Союзу з його командно- адміністративними способами і методами управління, планування виступало одним з найважливіших важе- лів розвитку СРСР та його регіонів. Основні напрямки планування регіонального розвитку були представ- Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 21 лені програмно-цільовим плануванням переважно галузевого розвитку і територіальним плануванням у фо- рмі Генеральних Схем планування території. Метою дослідження стало виявлення проблемних аспектів територіального планування сільської міс- цевості в контексті переходу від адміністративно-командної моделі планової економіки до нових форм гос- подарювання. Виклад основного матеріалу дослідження. Зауважимо, що специфічною рисою територіального пла- нування в Україні є наявність елементів двох основних підходів до складання і реалізації територіальних планів. Змістові характеристики цих підходів [9, с. 208] виявляють принципові відмінності між ними: тота- льний (плановий) підхід базується на загальнодержавній (народній) власності на просторові ресурси та ідеї всеохоплюючого планування, а проблемний (ринковий) підхід в основі має обмежене втручання держави у використання просторових ресурсів і різноманіття видів власності на них. Незважаючи на такі характерис- тики (певною мірою кардинально відмінні, взаємовиключні), маємо зараз в Україні своєрідний симбіоз цих методологічних підходів. Основні концепції регіонального розвитку і розвитку просторових структур країни (включаючи сільсь- ку місцевість), у більшості своїй знаходять відображення у вигляді рекомендацій щодо діяльності соціаль- ного або економічного характеру і викладені в планувальних й стратегічних документах на різних рівнях. Акцентуємо, що, на жаль, у наявних державних програмах, що так чи інакше стосуються розвитку сіль- ської місцевості і її підсистем, як правило застосовують знову ж таки компонентний, галузевий підхід, а комплексне бачення сільської місцевості як поліструктурного та багатофункціонального утворення фактич- но не сформоване. Так, Державна цільова програми розвитку українського села на період до 2015 року [5] основною ме- тою ставить забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внут- рішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності. Зокрема, для визначення проблем кожного села і можливо- стей розвитку його інфраструктури згідно з положеннями Державної цільової програми розвитку українсь- кого села на період до 2015 року Мінагрополітики запланувало у 2008-2009 роках провести суцільну паспо- ртизацію сільських населених пунктів і впровадження соціальних стандартів й нормативів проживання на- селення у сільській місцевості. Зауважимо, що для цього фахівцями міністерства спільно з науковцями ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН розроблено проект паспорта соціально-економічного розвитку сільських територій, а зараз триває уточнення та наукове обгрунтування впровадження соціальних стандар- тів і нормативів проживання населення у сільській місцевості, які слугуватимуть основою розробки місце- вих програм соціального-економічного розвитку сільських територіальних громад. Фактично, у програмі змістовно ототожнюється сільська місцевість і аграрний сектор економіки, майже не зустрічаємо прикладів розуміння сільської місцевості як специфічного утворення, як взаємопов’язаних ресурсної, демографічної, виробничої структур, про що свідчать задокументовані у Програмі очікувані ре- зультати її виконання:  зберегти сільські населені пункти та забезпечити їх об`єктами соціальної інфраструктури відповідно до визначених соціальних стандартів та нормативів;  підвищити рівень ефективної зайнятості сільського населення, рівень доходів сільського населення і середньомісячної заробітної плати працівників сільського господарства до рівня, не нижче середнього в галузях національної економіки;  забезпечити формування ємності аграрного ринку шляхом виробництва вітчизняної сільськогосподар- ської продукції в обсязі, що гарантує продовольчу незалежність країни;  створити інфраструктуру внутрішнього аграрного ринку, збільшити обсяги біржової торгівлі, сформу- вати національну мережу оптових сільськогосподарських ринків, інформаційно-комунікативні мережі та активізувати розвиток транспортного забезпечення; сформувати прозорі та ефективні канали надхо- дження продукції від виробника до споживача;  щороку оновлювати технічну базу сільського господарства на 15 %; У програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків" у пункті 3.6 – агропромисловий комплекс і розвиток сільської місцевості на перше місце поставлене зобов'я- зання забезпечити пріоритетний розвиток аграрного сектору національної економіки, утвердити його кон- курентоспроможність та сприяти становленню суспільної гармонії - однакової якості життя громадян Укра- їни як на селі, так і в місті. При цьому Уряд розглядає свою діяльність в агропромисловому секторі національної економіки в кон- тексті забезпечення європейських стандартів рівня життя сільського населення та спрямовує свої зусилля на вирішення цілої низки пріоритетних завдань, які забезпечать досягнення поставленої стратегічної цілі. Разом з цим відзначимо, що як у формулюванні цілей, так і завдань програми не бачимо цілісного «об- разу» сільської місцевості різних таксономічних рівнів, що не дозволяє, на наш погляд, обґрунтовано гово- рити про її розвиток чи, принаймні, стабільне функціонування. Аналогічну ситуацію спостерігаємо і аналі- зуючи пріоритетні завдання Мінагрополітики на 2008 рік [5]. Суспільно-географічний аналіз дозволяє акцентувати такі дискусійні моменти, притаманні майже всім зазначеним документам: 1) декларативний характер заявлених тверджень і зобов’язань, відсутність прописаних механізмів досяг- нення поставлених цілей та завдань; Мальчикова Д.С. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ 22 2) відсутність бачення сільської місцевості як специфічного поліструктурного і поліфункціонального утворення, яке завжди відрізнятиметься від міст і урбанізованих ареалів за своїми цілями, завданнями, сутністю; 3) твердження про необхідність досягнення рівня доходів сільського населення і середньомісячної заробі- тної плати працівників сільського господарства до рівня, не нижче середнього в галузях національної економіки – є необґрунтованим з огляду на специфіку формування доходів селян взагалі (значно менша частка найманих працівників) і наявність доходів, що не підлягають статистичному обліку (бартерні розрахунки, натуральні форми оплати тощо); 4) відсутність розуміння неможливості створення однакової соціальної інфраструктури для сільських і мі- ських населених пунктів: як однаково забезпечити об’єктами соціальної інфраструктури села, де кіль- кість населення складає 10000 чоловік і 10 чоловік відповідно ? 5) в жодному документі не задекларовано, що відродження і розвиток сільської місцевості неможливі без нормального функціонування ринку землі. Зауважимо, що всі зазначені кроки держави щодо відродження і розвитку сільської місцевості продик- товані розумінням того, наскільки системний і всеохоплюючий характер мають кризові явища в усіх її сфе- рах. Так, учасники спільного засідання колегій Міністерства аграрної політики України та Міністерства ре- гіонального розвитку та будівництва України з питань соціального розвитку українського села констатува- ли [6], що інфраструктура більшості сільських населених пунктів знаходиться в незадовільному стані. Зок- рема, у 71% сіл відсутні дошкільні заклади освіти, 41% – клуби і будинки культурі, 50% – не мають серед- ніх закладів освіти. Дільничні лікарні є у 2% сільських населених пунктів, амбулаторно-поліклінічні закла- ди – у 12%, фельдшерсько-акушерські пункти – 57%, водопроводи – 22%, газопроводи – 36%, дороги з тве- рдим покриттям – 58%. Безумовно, говорити про комплексний розвиток сільської місцевості за наявності таких фактів дуже важко. Фактично, ми маємо справу не з поняттям розвитку чи хоча б відродження українського села, а ско- ріше з явищами занепаду та деградації. До такого твердження додамо, що кількість сільських населених пу- нктів лише за останні п'ять років в Україні скоротилися на 108 одиниць. На 1 січня 2008 року кількість сіль- ських населених пунктів становила 28504 одиниць, сільських рад – 10279 (станом на 1.01.1988 р. – 28842 сільські населені пункти і 8805 сільські ради відповідно [11, с. 445]), скорочується і чисельність сільського населення: тільки за останні вісім років – на 1,3 млн осіб (до 14,7 млн у 2008 р.). Вважаємо, що за таких умов найважливішими складовими політики розвитку сільської місцевості і сільського господарства як основного функціонального типу діяльності для сільської місцевості України мають бути:  збільшення соціальної, економічної і просторової єдності сільської місцевості і зрівнювання можливос- тей розвитку усіх територіальних громад в її межах;  підтримка сталого розвитку сільської місцевості (для сучасних умов України – фактично формування життєздатності сільської місцевості і її жителів),  зростання сільськогосподарської конкурентоспроможності на тлі зростання розмаїтості видів економі- чної діяльності у сільській місцевості. Досягнення цих цілей передбачає розробку і подальше дотримання моделі багатофункціонального роз- витку сільської місцевості і сільського господарства. Підтримка життєздатного розвитку в сільській місце- вості буде досягнута через розмаїтість економічної діяльності, що гарантує наявність альтернативних дже- рел доходів, так само як формування виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до вимог, згідно яких природне навколишнє середовище має бути захищене, а сільський пейзаж збережений. У свою чергу, результатом цього стане зростання конкурентоспроможності сільського господарства і збільшення його прибутковості. Однак, це буде вимагайте модернізації й змін у технологічних моделях виробництва, результатом чого стане зміцнення і модернізація галузей сільського господарства й розвиток харчової про- мисловості з метою підвищення якості і безпечності продуктів харчування. Висновки. Суспільно-географічне дослідження проблемних аспектів територіального планування сіль- ської місцевості дає змогу наголосити наступне: 1. З суспільно-географічної точки зору територіальне планування можна розглядати як механізм соціа- льної інтеграції країн і регіонів , що діє на противагу ринковій економічній диференціації. Необхідним є посилення ролі територіального планування в управлінні державою в цілому і сільською місцевістю зокре- ма. При цьому важливим є узгодження методології та методик територіального і соціально-економічного (галузевого) планування, суспільно-географічного прогнозування. 2. Кризова ситуація у переважній частині сільської місцевості і зростаюча соціальна диференціація пот- ребують відродження традицій територіального планування, але на основі якісно нової ідеології, законода- вчої бази, виконавчих механізмів і моніторингу проблемних регіонів у сільській місцевості. Акцентуємо, що для адекватного вибору методів і підходів територіального планування сільської місцевості необхідною є систематизація основних проблем її розвитку. 3. Наявний стан планування територій областей, районів, генеральних планів населених пунктів, інших проектно-планувальних документів, планів, прогнозів соціально-економічного розвитку тощо потребує оновлення та доробки. Це зумовлене перш за все тим, що нові (ринкові) механізми суспільного розвитку в Україні визначають і нові підходи територіального планування, розробка яких уповільнюється внаслідок недостатності фінансування з державного та місцевих бюджетів відповідних робіт, недооцінкою багатьма Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 23 органами місцевого самоврядування ролі схем планування територій, генеральних планів, зволіканням з впорядкуванням системи адміністративно-територіального устрою, визначенням меж його одиниць і т.д. 4. Затримка у вирішенні вищезазначених питань суттєво ускладнює реалізацію державної регіональної політики, розвиток місцевого самоврядування, погіршує умови збереження навколишнього середовища та інших умов життя людей, культурного надбання, перешкоджає системному та вмотивованому вирішенню питань раціонального використання земель та інших природних ресурсів сільської місцевості, проведенню впорядкованої забудови населених пунктів, формуванню сучасної інженерної та транспортної інфраструк- тури тощо. Тому слід прискорити удосконалення системи правового регулювання та фінансування розроблення схем планування територій та генеральних планів населених пунктів, довгострокових програм, підвищити відповідальність органів місцевого самоврядування за їх реалізацію. З нашої точки зору вирішення цих пи- тань неможливе без теоретико-методологічного обґрунтування з боку суспільних географів. Джерела та література 1. Басовский Л. Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособие / Л. Е. Басовский. – М.: Инфра-М, 2002. – 259 с. 2. Листенгурт Ф. М. Программно-целевое планирование систем населенных мест / Ф. М. Листенгурт, И. А. Портянский, Г. С. Юсин. – М.: Экономика, 1987. – 136 с. 3. Мезенцев К. В. Регіональне прогнозування соціально-економічного розвитку: Навч. посібник / К. В. Мезенцев. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. – 82 с. 4. Олійник Я. Б., Соціальний розвиток села і територій сільського типу: Навч. посібник / Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. – К.: ВГЛ Обрії, 2003. – 128 с. 5. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики України. – http://www.minagro.gov.ua 6. Офіційний сайт Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. – http://www.minregionbud.gov.ua 7. Павлов О. І. Сільські території України: історична трансформація парадигми управління: Монографія / О. І. Павлов. – Одеса: Астропринт, 2006. – 360 с. 8. Пістун М.Д. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект: Монографія / М.Д. Пістун, К.В. Мезенцев, В.О. Тьорло. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. – 130 с. 9. Скопин А. Ю. Введение в экономическую географию: Базовый курс для экономистов, менеджеров, гео- графов и регионоведов: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / А. Ю. Скопин. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 272 с. 10. Топчієв О. Г. Регіональний розвиток України і становлення державної регіональної політики : навч.- метод. посібник / О. Г. Топчієв, Т. М. Безверхнюк, З. В. Тітенко. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – 224 с. 11. Украинский советский энциклопедический словарь. В 3-х т. / [Гл. ред. Ф. С. Бабичев]– К.: Главная ре- дакция украинской советской энциклопедии, 1989. – Т.3. – 772 с. Пилипенко І.О. МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ПЕРИФЕРІЙ В КОНТЕКСТІ ДИНАМІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ Постановка проблеми. Процеси, що відбуваються в Україні в період становлення ринкової економіки і політичних реформ, зумовлюють подальше наростання диспропорцій і асиметрії в системі «центр- периферія» на всіх рівнях просторової стратифікації – від загальнонаціонального до внутришньорегіональ- ного. Така геопросторова поляризація відрізняється багатовекторністю проявів у соціально-економічних, геодемографічних, геополітичних складових регіонального розвитку і зумовлює формування периферій рі- зного генезису, локації, рівня. Виявлення найбільш характерних рис структури геопростору в контексті мо- делей «центр – периферія», «полюсів розвитку, «центрів зростання» зумовлює необхідність дослідження динамічних аспектів їх функціонування, оскільки факт збереження певної поляризації географічного та економічного простору, нерівномірності регіонального розвитку є безперечним, незважаючи на численні адміністративні, економічні, соціальні, політичні заходи з нівелювання регіональних контрастів. Акцентуємо, що з таких позицій, існування периферій різних типів у географічному просторі є майже аксіоматичним, що дозволяє стверджувати про актуальність їх дослідження на всіх етапах розвитку суспі- льно-географічної науки. Аналіз основних досліджень і публікацій. Питанням динамічних аспектів регіонального розвитку приділяли багато уваги вітчизняні і зарубіжні вчені [2, 4-7, 9, 12]. До дослідників географічних форм дифу- зії нововведень, результатом яких ми вважаємо відтворення і формування периферій, належить ціла низка відомих західних вчених – регіоналістів [8; 3, с. 89]: Й. Шумпетер, Т. Хегерстранд (яким була розроблена перша просторова модель цього процесу), Р. Моріл. Зауважимо, що теорії, концепції, моделі, представлені в їх роботах, змістовно взаємопов’язані з дослідженнями Ф. Перру, Ж.-Р. Будівля, Х. Р Ласуена, Дж. Фрідмана, які зосереджували увагу на структуризації геопростору і його ієрархічності в результаті по- ляризації – процесів та станів, пов’язаних з розподілом певних об’єктів, переважно у просторі [3, с.237; 4; 11].

Територіальне планування сільської місцевості в контексті сучасних суспільних трансформацій

Репозитарії

Схожі ресурси