Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст.

Статтю присвячено розгляду контактів осілого населення дніпро-донецького лісостепу ступенів В2—С1а —носіїв пізньозарубинецько-ранньокиївських пам’яток, та сарматів Подніпров’я і Подоння....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Любичев, М.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2008
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69926
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст. / М.В. Любичев // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 22-29. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-69926
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-699262014-10-26T03:01:47Z Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст. Любичев, М.В. Статті Статтю присвячено розгляду контактів осілого населення дніпро-донецького лісостепу ступенів В2—С1а —носіїв пізньозарубинецько-ранньокиївських пам’яток, та сарматів Подніпров’я і Подоння. Контакты сарматов с позднезарубинецко-раннекиевским населением в зоне лесостепи и прилегающей полосе степи были еще более ограниченными, чем в предшествовавший период позднего латена контакты между носителями зарубинецкой культуры и сарматами. Создается впечатление, что контакты между ними ограничивались лишь захватом сарматами пленных из позднезарубинецких и раннекиевских поселений. В период до появления в регионе черняховской культуры здесь не происходило интеграции сарматов с оседлым населением. Contacts of Sarmatians with Late Zarubincy — Early Kiev of the population in a zone of forest-steppe and in an adjoining strip of steppe were even more limited, than during the previous period late Laten contacts between carriers Zarubincy cultures and Sarmatians. These of a generality are looked as not perceiving each-other, but at the same time separate Sarmatian burials are deeply in forest-steppe (Borisovka). The impression is made, that contacts between them were limited only to capture by Sarmatians captured from among inhabitants Late Zarubincy and Early Kiev settlements. During before occurrence in region Chernyachov cultures here did not occur any integration of Sarmatians to settled population. 2008 Article Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст. / М.В. Любичев // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 22-29. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69926 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Любичев, М.В. Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст. Археологія
description	Статтю присвячено розгляду контактів осілого населення дніпро-донецького лісостепу ступенів В2—С1а —носіїв пізньозарубинецько-ранньокиївських пам’яток, та сарматів Подніпров’я і Подоння.
format	Article
author	Любичев, М.В.
author_facet	Любичев, М.В.
author_sort	Любичев, М.В.
title	Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст.
title_short	Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст.
title_full	Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст.
title_fullStr	Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст.
title_full_unstemmed	Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст.
title_sort	контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині i — середині iii ст.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69926
citation_txt	Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст. / М.В. Любичев // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 22-29. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT lûbičevmv kontaktiosílogonaselennâdníprodonecʹkogolísostepuzsarmatamivserediníiserediníiiist
first_indexed	2025-07-05T19:18:37Z
last_indexed	2025-07-05T19:18:37Z
_version_	1836835791472427008
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 22 Археологи завжди приділяли увагу досліджен- ню взаємовідносин кочової та осілої спільнот на різних етапах розвитку: від енеоліту до піз- нього середньовіччя. Не є винятком і відносини між землеробами та кочовиками на території сучасної України в добу пізнього латену та рим- ського часу. Нещодавно на цю тему з’явилося дві узагальнюючі публікації, одну з яких при- свячено контактам сарматів та слов’ян у I— IV ст. (Козак 2003), а другу — огляду пробле- ми відносин сарматів і племен зарубинецької культури у вітчизняній археологічній літерату- рі (Любичев 2004). Контакти сарматів та «зарубинців» мали ду- же обмежений характер. У воєнному аспекті во- ни відбилися в сарматських навалах на заруби- нецькі городища в Середньому Подніпров’ї, що призвело до їх загибелі та відходу частини зару- бинецького населення з цього регіону. Обмін відбився в наявності дуже невеликої кількості сарматських речей на зарубинецьких пам’ятках і небагатьох зарубинецьких речей у сарматських похованнях. Наявність фібул середньолатенської схеми «зарубинецького типу» з трикутною спин- кою у степовій смузі не можна пояснювати кон- тактами сарматів виключно із зарубинецькими племенами Середнього Подніпров’я, тому що наприкінці II — на початку I ст. до н. е. існували безпосередні зв’язки гетів, пізніх скіфів та сар- матів із племенами Ілірії. Побутування заруби- нецьких речей у сарматському середовищі є наслідком захоплення полонених та змішаних шлюбів. У результаті сармато-зарубинецьких контактів не виникло чітко виділених заруби- нецького та сарматського компонентів відпо- відно в сарматському та зарубинецькому сере- довищах (Любичев 2004, с. 184—185). Актуальним вважається вивчення контактів сарматів з осілими спільнотами українського лісостепу в наступну за латеном добу — рим- ську. З огляду на це ми й розглянемо контакти сарматів із населенням дніпро-донецького лісо- степу в середині I—III ст. Хронологічні межі праці обмежено, з одного боку, розпадом кла- сичної латенізованої зарубинецької культури і появою пам’яток пізньозарубинецького горизон- ту (горизонту Рахни-Почеп) у середині — третій чверті I ст. (Обломский 1987, с. 83; Каспарова 1986, с. 11), а з іншого — появою у дніпро- донецькому лісостепу елементів черняхівської культури в середині III ст. (Обломский 1999). Зазначений час припадає на ступені B1b, B2, C1a — початок C1b європейської хронологіч- ної системи (Erdrich, Carnap-Bornheim 2004, Abb. 2). О.В. Симоненко об’єднує ранньосарматські пам’ятки II ст. до н. е. — першої половини I ст. н. е. (час існування зарубинецької культури) в один ступінь А, що розпадається на три хро- нологічні фази (А1, А2, А3) (Симоненко 2003, с. 77). Фаза А3 збігається з ранньою фазою ран- ньоримського часу в Середній Європі. Наступ- ний ступінь (Б) відносної хронології сарматської культури Північного Причорномор’я датовано 50/70—150 рр., тобто її фінал відбувся раніше, ніж фінал ступеня В2 римського часу (близько 170 р.) (Симоненко 2003, с. 78). У той час у дніпро-донецькому лісостепу існували пізньо- зарубинецькі пам’ятки. Фазу В1 датовано в ме- жах другої половини II — першої половини III ст., тобто вона є майже синхронною ступеню С1а (Симоненко 2003, с. 78). Тоді у лісостепу вже були відомі ранньокиївські пам’ятки типу Ши- шине-5—Шмирьове. Отже, відповідно до цієї сарматської хронологічної системи, ми й розгля- немо контакти на ступенях Б та В1. Про можливість належної оцінки рівня роз- винутості контактів цих спільнот у зазначений час засвідчує наявність відповідної джерельної бази. З 1960-х рр. відкрито й вивчено віднос- но значну кількість пізньозарубинецьких та ок- ремі ранньокиївські пам’ятки в регіоні, створе- но відповідні узагальнюючі праці (Обломский 1991; 2002; Терпиловский 2004). До початку 1990-х рр. сарматські поховальні пам’ятки ці- леспрямовано вивчали в зонах, що прилягають до дніпро-донецького лісостепу з півдня та схо- ду, також було видано низку узагальнюючих праць (Костенко 1983; 1986; Медведев 1990). Світ побачили окремі публікації щодо кон- тактів сарматів із пізньозарубинецько-ранньо- київським населенням у регіоні (Обломский, Томашевич 1993; Медведев 1993). М.В. Любичев КОНТАКТИ ОСІЛОГО НАСЕЛЕННЯ ДНІПРО-ДОНЕЦЬКОГО ЛІСОСТЕПУ З САРМАТАМИ В СЕРЕДИНІ I — СЕРЕДИНІ III ст. Статтю присвячено розгляду контактів осілого населення дніпро-донецького лісостепу ступенів В2—С1а — носіїв пізньозарубинецько-ранньокиївських пам’яток, та сарматів Подніпров’я і Подоння. © М.В. ЛЮБИЧЕВ, 2008 ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 23 У середині — третій чверті I ст. н. е. відбула- ся катастрофа, що призвела до зникнення за- рубинецьких пам’яток Прип’ятського Полісся і Середнього Подніпров’я, масових міграцій на- селення з території зарубинецької культури, в тому числі до верхніх течій Псла, Ворскли, Сіверського Дінця, зміни топографії поселень (Терпиловский 2004). Пізньозарубинецькі па- м’ятки характеризуються значною розбіжніс- тю, що повязане зі ступенем збереженості «класичних» зарубинецьких компонентів, міс- цевим субстратом, наявністю інших етнокуль- турних компонентів. З одного боку, спостері- гається спадкоємність пізньозарубинецьких пам’яток із зарубинецькою культурою, з іншо- го — це нове явище в нових умовах (Щукин 1994, с. 237). За даними досліджень на початок 1990-х рр., ареал пізньозарубинецьких пам’яток типу Картамишеве-2—Тернівка-2 охоплював верхні течії Сейму, Пслу, Ворскли, Сіверського Дінця. Одне угруповання було відірване від цього загального масиву й розміщувалося в степовій смузі — в нижній та середній течії Орелі (рис. 1) (Обломский 2002, с. 40; Терпи- ловский 2004, с. 27). За течією Сіверського Дінця в степу розташоване поселення Бондариха (Телегин 1957). Між таким «традиційним» ареалом пізньо- зарубинецьких пам’яток типу Картамишеве- 2—Тернівка-2 та ареалом пізньозарубинець- ких пам’яток типу Лютіж пролягала зона «архе- ологічної пустелі». Однак це визначення втра- тило свою актуальність після відкриття протя- гом останніх десяти років на лівому березі Дніп- ра пізньозарубинецьких поселень Никольська Слобідка (Терпиловский, Абашина 1992, с. 102), Рудяки (Максимов 1972, с. 41) та Бортничі (Тер- пиловский 2004, с. 41). На Трубежі обстежено поселення Селище (урочище Бірки), Пасішна, Коржі (урочище Рябці), Волчків (урочище Вели- кий Балачин) (Савчук 1969, с. 83—86) (рис. 1). Від- крито пізньозарубинецькі селища Ступки (Удо- виченко 1999), Більськ (урочище Озеро) (Суп- руненко, Терпиловський 2005), біля с. Глинське (урочище Ферма), Побиванки, Хутір Марки, Ко- валівка на Ворсклі, Прилипка (Лугова, Левченко 1999), Саранчівка, Бухалівка (урочище Ставок), Запсілля, Дмитрівка (Кулатова, Супруненко, Терпиловський 2005, с. 37—40, 41—42) на Пслі. За течією Сули відкрито поселення в урочищах Лящівка, Коса біля Засулля, в урочищі Щуро- ва Гора неподалік с. Березняки, на Дніпрі — с. Самусіївка. На Хоролі відкрито поселення Хо- рол (куток Чигринівка) (Кулатова, Супруненко, Терпиловський 2005, с. 37—40, 41—42). У басейні Ворскли виявлено пізньозаруби- нецькі поселення Триби (р. Коломак), Клюшни- ки, Безручки, Писарівка (р. Тагамлик), Нові Сан- жари (р. Ворона) (рис. 1). На Орелі нове пізньо- зарубинецьке поселення відкрито поблизу с. Ли- венське (Кулатова, Супруненко, Терпиловський 2005, с. 41—52). Згадані відкриття доводять, що ареал пізньозарубинецьких пам’яток охоплював середні течії Сули, Ворскли, а також течії Псла і Хоролу (рис. 1). Нині існують підстави ствер- джувати, що подальші суцільні розвідки можуть відкрити пізньозарубинецькі пам’ятки на всій території дніпро-донецького лісостепу від Дніп- ра до Осколу. Пізньозарубинецькі пам’ятки типу Грині не мають компактного ареалу, вони спорадично розкидані на великих відстанях одна від одної: Решетки (Дніпро), Вовки (Псьол), Рябівка-3 (Ворсклиця), Октябрьське-2 (Сейм) (Обломс- кий 2002, с. 15), Раківка-1 (Сіверський Донець) (Любичев 1993) (рис. 1). Керамічний комплекс ранньокиївських пам’- яток типу Шишине-5—Шмирьове, незважаючи на незначні відмінності, майже цілком подібний до пізньозарубинецьких пам’яток типу Карта- мишеве-2—Тернівка-2 (Обломский 1991, с. 49, 68, 78). Поки що залишається незрозумілим те- риторіальне розміщення пам’яток типу Шиши- не-5—Шмирьове: або вони існували лише в зоні дніпро-донецького вододілу (рис. 1), або посту- пово замінили пізньозарубинецькі пам’ятки на всій території дніпро-донецького лісостепу. Пам’ятки типу Шишине-5—Шмирьове датова- но кінцем II — першою половиною III ст. (Об- ломский 1991, с. 35, 59). З огляду на це можна говорити про існування в дніпро-донецькому лісостепу на ступенях В2—С1а пізньозаруби- нецько-ранньокиївських пам’яток напередодні надходження черняхівських імпортів. З’ясуємо питання щодо розміщення сармат- ських поховань, синхронних пізньозарубинець- ко-ранньокиївським поселенням, та наявності в них речей, що засвідчують контакти між обо- ма спільнотами. Ми беремо до уваги похован- ня, датовані серединою I — III ст. На південь від Орелі серединою I ст. до н. е. — I ст. н. е. датовано пох. 3 кургану 1 і поховання в кургані 2 групи 21 біля с. Заплавка (Костенко 1986, с. 15—16), впускне поховання в кургані 2 гру- пи 20 поблизу с. Минівка, пох. 1 в кургані 6 групи 1 і поховання в кургані 8 групи 2 непода- лік с. Котівка, пох. 2 в кургані 10 групи 3 по- близу с. Личкове (Костенко 1986, с. 15—16, 18, 21). У степовій смузі Сіверського Дінця цим часом датовано пох. 4 кургану 28 біля Сло- в’янська, поховання в кургані поблизу с. Рож- дественка, пох. 2 в кургані 12 неподалік с. Бу- накове (Костенко 1986, с. 34—36). У межах I—III ст. на Орелі датовано 9 по- ховань (з них 6 — основні): поблизу с. Ново- подкряже, пох. 7 в кургані 5 групи 1 біля с. За- ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 24 плавка, пох. 2 в кургані 2 групи 11 поблизу с. Спаське (Костенко 1986, с. 10, 16, 29). У межах I ст. н. е. датовано пох. 3 в кургані 1 групи 4 біля с. Прядівка, пох. 9 кургану 1 групи 16 і пох. 7 в кургані 2 групи 12 поблизу с. Михайлівка, пох. 12, 10, 2 групи 2 біля с. Личкове, пох. 9 курга- ну 1, пох. 5 кургану 3 групи 30 біля с. Пролетар- ське, пох. 2 кургану 3 групи 2 неподалік с. Со- колове. Пох. 4, 6 кургану 2 поблизу с. Булахівка (Костенко 1986, с. 11, 13, 20, 23—26, 30, 32). У басейні Сіверського Дінця цим часом дато- вано пох. 2, 5, 6 кургану 28 поблизу Слов’янська (Костенко 1986, с. 34). До I—II ст. на південь від Орелі до сарматсь- ких віднесено пох. 1 кургану 1 біля с. Юр’євка, пох. 3 кургану 3 групи 1 поблизу с. Миколаївка, пох. 1 кургану 19 групи 1 неподалік с. Соколове, в кургані біля Олександрівки, в кургані 13 по- близу Вороного, в кургані неподалік с. Хорошеве (Костенко 1986, с. 27, 30, 32). У басейні Сівер- ського Дінця зазначеним часом датовано похо- вання в кургані поблизу с. Грушеваха (Костенко 1986, с. 35). Не раніше II ст. здійснено пох. 4 в кургані 3 поблизу Роздольського-Новоселок на Сіверському Дінці. До II ст. у басейні Орелі від- несено пох. 3 в кургані 3 групи 13 поблизу с. Гу- палівка (Костенко 1986, с. 14). II—III ст. датовано розташовані на північ від Орелі пох. 5 у кургані 4 групи 7 біля с. Прядівка, пох. 1 кургану 5 гру- пи 1 поблизу с. Заплавка, пох. 1 у кургані 4 групи 1, пох. 2 кургану 1 групи 2, пох. 3 кургану 4 гру- пи 3 біля с. Ковпаківка, поховання в кургані не- подалік с. Афанасіївка, зруйноване пох. 1 кургану 1 групи 5 біля с. Соколове (Костенко 1986, с. 15, 20, 21, 28, 30). На Сіверському Дінці до того часу нале- жить пох. 1 кургану 4 поблизу с. Мечебелове (Кос- тенко 1986, с. 35). До першої половини III ст. відне- сено пограбоване поховання в кургані 3 групи 3 поблизу с. Бузівка (Костенко 1986, с. 18). Розташування цих комплексів засвідчує, що в степовій смузі між Дніпром (на ділянці від устя Орелі до устя Осокорівки) та Сіверським Дінцем (від впадіння Береки до Казеного Тор- ця) у зазначений час розміщувалося сарматське угрупування, яке безпосередньо примикало з півдня до лісостепу — зони розселення пізньо- зарубинецько-ранньокиївських племен (рис. 1). Решта сарматських угрупувань розташовува- лась на схід від Осколу — на Дону та його ви- токах (рис. 1). Середньодонська група охоплю- вала територію за течією Дону від Гремячого до Нової Калитви, її пам’ятки поширені від ви- токів Тихої Сосни, Потудані, Девиці на заході до нижньої течії Толучіївки та середньої течії Битюга на сході (рис. 1). У цій групі виділя- ються поховання середньої (I — початок II ст.) і пізньої (II — середина III ст.) хронологічних фаз (Медведев 1990, с. 24—26). Воронезька група сарматських поховань охоплює нижню течію р. Воронеж. Поховання першої хронологічної фази I Чертовицького мо- гильника датовано I ст. до н. е. — початком II ст. н. е., ІІ фази — другою половиною I — II ст. Переважна більшість сарматських поховань тут належить до другої половини I — початку II ст. (Медведев 1990, с. 63). Поховання під кургана- ми 1, 3, 4, 7, 8, 11, 13, 15, 18, 20, 21, 26, 29, 29 I Чертовицького могильника датовано I ст. н. е. (Медведев 1990, с. 72). Поховання в курганах 5, 10, 13, 14, 38 Писарівського могильника відне- сено до перших століть нашої ери. Верхньодонська група сарматських похо- вань охоплює територію навколо Красивої Мечі й прилеглі ділянки Дону (рис. 1). Час поховань Новоникольського і В’язівського курганних могильників, що належать до неї, припадає на початок II — середину III ст. (Медведев 1990, с. 103—167). На карті масштабу 1:200 000 ми нанесли поселення пізньозарубинецького горизонту на Орелі, за даними Д.Я. Телегіна і С.О. Беляєвої (Телегін, Беляєва 1975; Телегин 2000), і сар- матські поховання на південь від Орелі, за даними В.І. Костенко (Костенко 1986). При- пускаємо, що до пізньозарубинецьких потра- пила й частина пеньківських селищ, оскільки інколи культурне визначення дрібнофрагмен- тованої кераміки цих спільнот, знайденої на поверхні заплавних пам’яток, майже неможли- ве. На лівому березі Орелі ближче до її гирла пізньозарубинецькі селища відкрито біля селищ Шульгівка й Сорочине, на правому березі — біля с. Цибульківка, на лівому березі — поблизу Могильова, Лисківки, Драгівки, Івано-Яризів- ки, Байбаківки. Після завороту русла Орелі в північно-східному напрямку селища відкрито на лівому березі ділянки біля селищ Йосипівка, Перещепин, Багате, Орелька, на правому — по- близу селищ Скалонівка, Сомівка, Мажарове. На лівому березі Орелі пізньозарубинецькі селища віддалені від курганів із сарматськими похованнями поблизу Могильова, Новоподкря- жа, Прядівки, Юр’євки, Гупалівки, Дмухайлів- ки, Михайлівки, Минівки, Заплавки, Котівки, Ковпаківки, Бузівки, Личкова, Пролетарського на 2—14 км. У культурному шарі поселення Йосипівка (урочище Лиман) знайдено 23 фраг- менти профільованих частин світло- і червоно- глиняних ранньоримських амфор. Вінця нале- жать до типів C і D, деякі ручки — до типів B, C, D, інші ручки — до типів C і D (Обломский, Терпиловский 1991, с. 71—73). За Д.Б. Ше- ловим, тип В датовано другою третиною I — II ст., тип С II — початком III ст., тип D — II— III ст. (переважно першою половиною III ст.) (Шелов 1978, с. 18—19). Вінця червоноглиня- ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 25 них амфор належать до типу 4, за І.С. Ка- менецьким, уламки ручок — до типу 1. Уламки таких вінець і ручок належать ранньоримсь- ким червоноглиняним амфорам, датованим у Танаїсі I—II ст. (Каменецкий 1969, табл. 1, 1— 2; с. 140; Обломский, Терпиловский 1991, с. 73). Поряд із ліпною керамікою у заповненні житла на поселенні в урочищі Бондариха знай- дено фрагменти амфор з «фігурною за розрі- зом ручкою та гофрованим горлом» і днище глека, виготовленого з того самого матеріалу, що й амфора (Телегин 1957, с. 130). У сарматських похованнях Поорілля відсу- тні будь-які пізньозарубинецько-ранньокиїв- ські речі: специфічна кераміка, прикраси кола «виїмчастих емалів». У свою чергу, сарматські кераміка й речі відсутні на пізньозарубинецьких поселеннях Поорілля. Той незначний античний імпорт у вигляді амфорної тари з Йосипівки міг потрапити до мешканців селища лише від сарматів. Не можна виключати можливість контактів сарматів і осілого населення, беручи до уваги ту мізерну відстань між районами їх кочування і поселеннями, а також швидкість пересування кочовиків. М.Б. Щукін вважає, що низькі місця заплав були важкодосяжними для сарматської кінноти і «продиратися наскрізь широкі заплави ... буває не просто ... коли не знати проходів і стежок» (Щукин 1994, с. 233). Однак важко собі уявити, що за таких незнач- них відстаней та бажання здобичі кочовики не знайшли б цих шляхів. Сарматські поховання зазначеного часу ви- явлено й у перехідній зоні степу—лісостепу, що тяжіє до нижньої течії Орелі: біля селищ Ли- венське (Супруненко 1998), Павлівка (Супру- Рис. 1. Етнокультурна ситуація в дніпро-донецькому лісостепу та прилеглій частині степу на ступенях В2— С1а: 1 — зони поширення сарматських поховань у степу (I — Середньодонська група; II — Воронезька група; III — Верхньодонська група (за О.П. Медведєвим); IV — поховання між Дніпром та Сіверським Дінцем, зокрема у Пооріллі (за В.І. Костенко)); 2 — відомі за розвідками пізньозарубинецькі пам’ятки на Пооріллі; 3 — окремі сарматські поховання на північ від Орелі або в лісостепу (1 — Ливенське, 2 — Павлівка, 3 — Малий Ладижин, 4 — Макухівка, 5 — Крупнодеринці, 6 —Борисівка); 4 — відомі за останніми розвідками пізньозарубинецькі поселення на Ворсклі, Сулі, Пслі (1 — Засулля, 2 — Березняки, 3 — Самусіївка, 4 — Хорол, 5 — Саранчівка, 6 — Бухалівка, 7 — Запсілля, 8 — Дмитрівка, 9 — Глинське, 10 — Побиванка, 11 — Марки, 12 — Ковалівка, 13 — Триби, 14 — Клюшники-2, 15 — Безручки, 16 — Писарівка, 17 — Нові Санжари, 18 — Ливенське (Кулатова, Супруненко, Терпиловський, 2005, рис. 24)); 5 — розкопані пізньозарубинецькі пам’ятки типу Картамишеве-2—Тернівка-2 (1 — Приоскільське-1, 2 — Колоскове, 3 — Тернівка-2, 4 — Головіне-1, 5 — Жерновець-1, 6 — Комарівка-2, 7 — Картамишеве-1, 8 — Картамишеве-2, 9 —Бобрава-3, 10 — Богданівна, 11 — Гочеве-3, 12 — Гочеве-7, 13 — Пісчане, 14 — Великі Будки (Хутір), 15 — Березівка-2, 16 — Солдатське- 5, 17 — Новодонівка-1, 18 — Рідний Край-1, 19 — Більськ, 20 — Чернеччина, 21 — Йосипівна, 22 — Колісники, 23 — Занки, 24 — Прилипка, 25 — Ступки); 6 — розкопані пізньозарубинецькі пам’ятки типу Грині (1 — Вовки, 2 — Рябівка-3, 3 — Раківка-1, 4 — Решетки); 7 — ранньокиївські пам’ятки типу Шишине-5—Шмирьове (1 — Шиши- не-5, 2 — Шмирьове, 3 — Приоскільське-2, 4 — Шосейне, 5 — Куліга); 8 — пізньозарубинецькі пам’ятки типу Лютіж (1 — Пасічна, 2 — Селище, 3 — Волчків, 4 — Коржі, 5 — Рудяки, 6 — Вишеньки, 7 — Никольська Слобідка) ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 26 ненко 1994), Орлик (Обломский 2002, с. 13) і північніше: поблизу селищ Малий Ладижин (Супруненко 1998а, с. 62—63), Макухівка на Коломаку (Кулатова 1990). Ми цілком пого- джуємось із О.Б. Супруненком, який дійшов висновку, що сармати панували на безлісих територіях поріччя Орелі й Сули протягом I— III ст. із поступовим «осіданням» у зволожених заплавах річок (Супруненко 1998), тобто сар- мати в смузі лісостепу на Придніпровській низині вибирали для помешкання сприятливий для життя й господарювання тип ландшафту. Сарматські пам’ятки відкрито й далеко на північ, у лісостепу. В с. Борисівка (верхня течія Ворскли), розташованому від степу зі сходу приблизно на 60 км, із півдня — на 140—150 км, випадково було знайдено поховання жінки I—II ст. із двома вузькогорлими глиняними глеками, двома зеле- ними косметичними банками та єгипетськими намистинами фісташкового кольору із непрозо- рої пасти (Обломский 2002, с. 14). Це поховання розташоване в зоні поширення пізньозарубине- цьких пам’яток (Березівка-2, Солдатське-5, Шми- рьове, Картамишеве, Бобрава, Богданівка, Гочеве, Шосейне, Тернівка, Головіне) (Терпиловский 2004, рис. 2, прил. 1). А.М. Обломський обґрунтовує свою тезу про наявність сармато-пізньозарубинецьких від- носин візуальною подібністю сарматським горщикам I типу Подоння (за класифікацією О.П. Медведєва) (Медведев 1987, с. 100—101) деяких посудин («близьких до баночних», «тюль- паноподібних») пізньозарубинецької кераміки дніпро-донецького вододілу (рис. 2) (Медведев 1987, с. 51). Крім того, дослідник доводить по- дібність ліпних лискованих мисок типів I—II, за класифікацією О.П. Медведєва (рис. 3) (Мед- ведев 1987, с. 95), мискам античних зразків і вважає, що набір ліпних мисок сарматських пам’яток Подоння формувався під впливом за- рубинецьких традицій (Обломский, Томаше- вич 1993, с. 51). Зважаючи на це, було зроблено висновок, що значне поширення серед сармат- ської кераміки горщиків типу I та ліпних мисок видів 1 та 2 є не лише пережитком традицій скіфського лісостепового населення, а й резу- льтатом контактів сарматів Подоння з пізньо- зарубинецьким населенням (Обломский, Тома- шевич 1993, с. 51). Однак слід зауважити, що на верхньодон- ських сарматських могильниках горщики за- значеного типу й ліпні миски виду 2 становлять 67 % керамічного комплексу, тобто є його основою (Медведев 1993, с. 56). Між пізньо- зарубинецькими банко- і тюльпаноподібними горщиками та сарматськими горщиками I типу є візуальна близькість, але немає повної по- дібності в деталях (Медведев 1993, с. 56). О.П. Медведєв переконливо довів еволюцію сарматських горщиків I типу Подоння II— III ст. від посудин скіфського часу в цій місцевості (Медведев 1993, рис. 1). Можливо, в дніпро-донецькому лісостепу ці горщики в пізньозарубинецьких племенах також насліду- вали керамічну традицію скіфського часу, але, на жаль, досі нічого невідомо про культуру населення цього регіону в III—I ст. до н. е., на яку «наклались» пізньозарубинецькі пам’ятки типу Картамишеве-2—Тернівка-2. Гострореберні ліпні миски сарматських пам’- яток Подоння типу 2 візуально дуже подібні до пізньозарубинецьких, але ця подібність поясню- ється витоками з одного прототипу — античних червонолакових мисок (Медведев 1993, с. 58). У носіїв зарубинецької культури Середнього По- дніпров’я ліпні лисковані миски з’явилися під впливом знайомства з мисками ольвійської пе- риферії (Максимов 1982, с. 8). У свою чергу, на Подонні ліпні миски були дериватами кружа- льних сіроглиняних нижньодонських і кубан- ських посудин, але в жодному разі — античних червонолакових (Медведев 1993, с. 58). Горщики сарматського вигляду знайдено в ямі 2 поселення Тернівка-2 (рис. 4, 1), будівлі 2 розкопу 1 (рис. 4, 3), шарі розкопу 1 (рис. 4, 2), ямі 5 розкопу 3 (рис. 4, 4) поселення Шишине-5 (Обломский 1991, с. 71). Горщики з поселення Шишине-5 мають аналогії серед сарматських Рис. 2. Слабопрофільовані горщики з пізньозаруби- нецких та ранньокиївських пам’яток (1—5) та сармат- ських могильників Подоння (6—9) (Обломский, Тома- шевич 1993, рис. 1) ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 27 горщиків типу V, за О.П. Медведєвим (Медве- дев 1987. с. 103), а горщик із Тернівки подібний до виробу з пох. 4 кургану 13 В’язівського мо- гильника (Медведев 1987, рис. 6, 11; Облом- ский 1991, с. 82). У будівлі 3 поселення Цепля- єве Друге знайдено ручку груболіпного глека з наліпними «вічками-шишечками». Посудини з такими деталями мають аналогії у матеріалах Зільчицького городища в Осетії і були поширені серед сарматів Північного Кавказу у II—III ст. (Обломский 1991, с. 220—222). Ще одним аргументом на користь існування контактів сарматів і пізньозарубинецько-ранньо- київського населення для А.М. Обломського є трупопокладення на с. Шишине-5. У 1986 р. на дні ями 1 розкопу 3 знайдено скелет на спині, орієнтований на схід; ноги зігнуті в колінах і притиснуті до грудини, права рука зігнута в лік- ті й відкинута за голову, ліва — зігнута в лікті й залягає на грудині, череп залягає тіменем дони- зу й щелепами доверху (Обломский, Томашевич 1993, с. 52). На думку фахівця, на користь на- лежності цього поховання іноплемінника зі слі- дами очищення вогнем до римського часу вказу- ють наявність у ямі вторинно обпаленої пізньо- зарубинецько-ранньокиївської кераміки (крім кераміки неоліту й бронзової доби), що датує час її засипки (в культурному шарі навкруги та- кої кераміки немає, отже, її покладено в яму на- вмисно); яма 1 поряд з іншими належить садибі; дуже «нестандартне» положення похованого — його «втиснуто» у вузький простір нижньої час- тини ями (Обломский, Томашевич 1993, с. 52). Антрополог Т.В. Томашевич знаходить аналогії цьому похованню серед сарматських поховань на могильнику Сад і Животинному городищі. В цьому ракурсі цікавим є поховання окремого черепа на околиці могильника з трупоспалення- ми Шишине-5. Ці докази належності поховання до ранньоримського часу і відповідно до сар- матів виглядають досить розпливчастими: немає стратиграфічних свідчень належності ями до цього часу, хибним є припущення про навмисне поміщення в яму вторинно обпаленої кераміки, не проведено порівняння з краніометричним ма- теріалом бронзової доби. Можна погодитися із висновком, що контак- ти сарматів і пізньозарубинецько-ранньокиївсь- кого населення не існували на рівні постійного торговельного обміну: в такому разі численний у сарматів античний імпорт обов’язково було б знайдено на поселеннях осілої спільноти (Об- ломский, Томашевич 1993, с. 55). А.М. Облом- ський суть цих контактів вбачає в екзогамних зв’язках і вважає, що пізньозарубинецько-ран- ньокиївський вплив на сарматів був сильнішим, ніж імпульси в зворотному напрямку. Саме ек- зогамними зв’язками, захопленням полонених, проникненням невеликих груп населення із за- ходу на схід пояснює фахівець наявність у сар- матів Подоння пізньозарубинецьких керамічних традицій (Обломский, Томашевич 1993, с. 55). Однак О.П. Медведєв переконливо довів місце- ве донське походження в середовищі скіфського і сарматського населення «пізньозарубинецьких» форм кераміки, а також запозичення деяких із них з нижнього Дону та Кубані (Медведев 1987, с. 56—57). На Подонні не знайдено специфічних пізньозарубинецьких речей, і дві сусідні культу- ри виглядають абсолютно відокремленими. Отже, контакти сарматів із пізньозарубине- цько-ранньокиївським населенням у зоні лісо- степу та прилеглій степовій смузі були ще Рис. 3. Лисковані миски з пізньозарубинецьких і ран- ньокиївських поселень Сіверського Дінця (I) (Облом- ский, Томашевияч 1993, рис. 2, 1—11) та ліпні гостро- реберні миски з поховань сарматського часу лісосте- пового Подоння (II) (Медведєв 1993, рис. 2) Рис. 4. Горщики сарматського вигляду з ранньокиївсь- кого поселення Шишине- 5: 2 — розкоп 1, шар; 3 — розкоп 1, будівля 2; 4 — розкоп 3, яма 5 та з ями 2 пізньозарубинецького поселення Тернівка-2 (1) (Об- ломский, Томашевич 1993, рис. 2, 12—15) ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 28 більш обмеженими, ніж в попередню латенсь- ку добу контакти між зарубинецьким населен- ням та сарматами. Таке враження, що контак- ти між ними полягали виключно у захопленні сарматами полонених на поселеннях осілої спільноти. Деякі дослідники припускають на- явність неукріплених поселень цієї доби як від- биття політичної залежності носіїв пізньоза- рубинецько-раньокиївських пам’яток від сар- Каменецкий И.С. Опыт изучения массового керамического материала из Танаиса // МИА. — 1969. — № 154. — С. 136—172. Каспарова К.В. Поздняя фаза зарубинецких могильников // Культуры Восточной Европы I тыс. н. э. — Куйбы- шев, 1986. — С. 5—25. Козак Д.Н. Сармати та слов’яни на Україні // Старожитності I тисячоліття нашої ери на території України. — К., 2003. — С. 64—71. Костенко В.И. Сарматские памятники Днепро-Донского междуречья III в. до н. э. — III в. н. э. — Днепропет- ровск, 1983. Костенко В.И. Сарматы Самаро-Орельского междуречья III в. до н. э. — IV в. н. э. — Днепропетровск, 1986. Кулатова И.Н. К вопросу о сарматских памятниках Полтавщины // Охорона і дослідження пам’яток археології Полтавщини. — Полтава, 1990. — С. 144—148. Кулатова І.М., Супруненко О.Б., Терпиловський Р.В. Пізньоскіфські та пізньозарубинецькі старожитності Полтав- щини. — Київ; Полтава, 2005. Лугова Л.М., Левченко Д.І. Знахідки I тис. н. е. з поселення біля с. Прилипка на Пслі // АЛЛУ. — 1999. — № 2. — С. 33—34. Любичев М.В. Раннеславянское селище на Северском Донце // ВХГУ. — 1993. — № 374. — История: Вып. 27. — С. 30—35. Любичев М.В. Контакты сарматов и племен зарубинецкой культуры в отечественной археологической литературе // ВХНУ. — 2004. — № 633. — Історія: вип. 36. — С. 177—187. Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. — К., 1972. Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на территории УССР. — К., 1982. Медведев А.П. Керамика сарматского времени лесостепного Подонья // Археологические памятники эпохи желе- за восточноевропейской лесостепи. — Воронеж, 1987. — С. 93—111. Медведев А.П. Сарматы и лесостепь. — Воронеж, 1990. Медведев А.П. О культурной принадлежности лепной керамики из погребений сарматского времени донской ле- состепи // КСИА. — 1993. — Вып. 207. — С. 56—59. Обломский А.М. О финале среднеднепровского варианта зарубинецкой культуры // СА. — 1987. — № 3. — С. 68—85. Обломский А.М. Этнические процессы на водоразделе Днепра и Дона в I—V вв. н. э. — Москва; Сумы, 1991. Обломский А.М. О времени появления черняховского населения на территории Днепровского Левобережья // Сто лет черняховской культуре. — К., 1999. — С. 26—38. Обломский А.М. Днепровское лесостепное Левобережье в позднеримское и гуннское время. — М., 2002. Обломский А.М., Терпиловский Р.В. Среднее Поднепровье и Днепровское Левобережье в первые века нашей эры. — М., 1991. Обломский А.М., Томашевич Т.В. О контактах позднезарубинецкого населения водораздела Днепра и Дона с сар- матами Подонья // КСИА. — 1993. — Вып. 207. — С. 48—55. Савчук А.П. Поселения зарубинецкой культуры в поречье р. Трубеж // МИА. — 1969. — № 160. — С. 82—87. Симоненко А.В. Сарматы в Среднем Поднепровье // Древности Среднего Поднепровья. — К., 1982. — С. 52—69. Симоненко А.В. Европейские аланы и аланы -танаиты в Северном Причерноморье // РА. — 2003. — № 4. — С. 77—91. Супруненко А.Б. Среднесарматское погребение из с. Павловка Кобелякского района // Курганы Нижнего Повор- склья. — Москва; Полтава, 1994. — С. 56—67. Супруненко О.Б. Сарматське поховання у Полтавському Пооріллі // АЛЛУ. —1998. — С. 41—43. Супруненко О.Б. На землі Полтавській. — Полтава, 1998а. матів (Симоненко 1982, с. 68). За підсумками наших досліджень незрозумілою є теза про те, що пізньозарубинецьке населення «достатньо швидко оволоділо специфікою європейських північно-західних культур і сарматської культу- ри» (Максимов 1982, с. 162). У період до появи в дніпро-донецькому лісостепу черняхівської культури тут не відбувалося жодної інтеграції сарматів з осілим населенням. ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 29 Супруненко О.Б., Терпиловський Р.В. Пізньозарубинецьке поселення на території Більського городища // АЛЛУ. — 2000. — № 1/2. — С. 70—76. Телегин Д.Я. Находки раннеславянского времени на Северском Донце // КСИИМК. — 1957. — Вып. 68. — С. 129—132. Телегин Д.Я. Памятники Поорелья в работах экспедиции «Днепр-Донбасс» // АЛЛУ. — 2000. — № 2. — С. 19—26. Телегін Д.Я., Беляєва С.О. Пам’ятки ранньослов’янського часу на Орелі // Археологія. — 1975. — Вип. 18. — С. 95—107. Терпиловский Р.В. Славяне Поднепровья в первой половине I тыс. н. э. — Lublin, 2004. Терпиловский Р.В., Абашина Н.С. Памятники киевской культуры. — К., 1992. Удовиченко О.І. Мініатюрна мисочка пізньозарубинецького часу з околиць с. Ступки // АЛЛУ. — 1999. — № 2 (6). — С. 76. Шелов Д.Б. Узкогорлые светлоглиняные амфоры первых веков н. э. // КСИА. — 1978. — Вып. 156. — С. 16—21. Щукин М.Б. На рубеже эр. — СПб., 1994. Erdrich M., Carnap-Bornheim C. Freie und Hansestadt Hamburg und Land Schleswig-Holstein // Corpus der römischen Funde im europäischen Barbaricum. — Bonn, 2004. Одержано 10.05.2007 М.В. Любичев КОНТАКТЫ ОСЕДЛОГО НАСЕЛЕНИЯ ДНЕПРО-ДОНЕЦКОЙ ЛЕСОСТЕПИ С САРМАТАМИ В СЕРЕДИНЕ I — СЕРЕДИНЕ III вв. Контакты сарматов с позднезарубинецко-раннекиевским населением в зоне лесостепи и прилегающей полосе степи были еще более ограниченными, чем в предшествовавший период позднего латена контакты между носи- телями зарубинецкой культуры и сарматами. Создается впечатление, что контакты между ними ограничивались лишь захватом сарматами пленных из позднезарубинецких и раннекиевских поселений. В период до появления в регионе черняховской культуры здесь не происходило интеграции сарматов с оседлым населением. M.V. Ljubichev CONTACTS OF SETTLED POPULATION OF DNEPR-DONETS FOREST–STEPPE TO SARMATIANS IN MIDDLE I — THE MIDDLE OF III CENT. CE Contacts of Sarmatians with Late Zarubincy — Early Kiev of the population in a zone of forest-steppe and in an adjoining strip of steppe were even more limited, than during the previous period late Laten contacts between carriers Zarubincy cultures and Sarmatians. These of a generality are looked as not perceiving each-other, but at the same time separate Sarmatian burials are deeply in forest-steppe (Borisovka). The impression is made, that contacts between them were limited only to capture by Sarmatians captured from among inhabitants Late Zarubincy and Early Kiev settlements. During before occurrence in region Chernyachov cultures here did not occur any integration of Sarmatians to settled population.

Контакти осілого населення дніпро-донецького лісостепу з сарматами в середині I — середині III ст.

Institution

Ähnliche Einträge