Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України
Рецензія на: Л. Крушельницька. Культура Ноа на землях України Львів. — 2006. — 160 с., 56 рис., 19 фото, резюме німецькою мовою, бібліографія
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69935 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України / Е.М. Клосінська // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 93-96. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-69935 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-699352014-10-26T03:01:49Z Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України Клосінська, Е.М. Рецензії Рецензія на: Л. Крушельницька. Культура Ноа на землях України Львів. — 2006. — 160 с., 56 рис., 19 фото, резюме німецькою мовою, бібліографія 2008 Article Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України / Е.М. Клосінська // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 93-96. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69935 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Клосінська, Е.М. Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України Археологія |
| description |
Рецензія на: Л. Крушельницька. Культура Ноа на землях України Львів. — 2006. — 160 с., 56 рис., 19 фото, резюме німецькою мовою, бібліографія |
| format |
Article |
| author |
Клосінська, Е.М. |
| author_facet |
Клосінська, Е.М. |
| author_sort |
Клосінська, Е.М. |
| title |
Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України |
| title_short |
Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України |
| title_full |
Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України |
| title_fullStr |
Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України |
| title_full_unstemmed |
Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України |
| title_sort |
крушельницька л. культура ноа на землях україни |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69935 |
| citation_txt |
Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України / Е.М. Клосінська // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 93-96. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT klosínsʹkaem krušelʹnicʹkalkulʹturanoanazemlâhukraíni |
| first_indexed |
2025-07-05T19:18:59Z |
| last_indexed |
2025-07-05T19:18:59Z |
| _version_ |
1836835815015055360 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 93
Smith R.W. Archaeological Evaluation of Analysis of Ancient Glass // Advances in Glass Technology. P. 2. Historical
Papers. — N.-Y., 1963. — P. 283—290.
Szczapowa J.L. Zasady interpretacji analiz skladu szkła zabytkowego // AP. — 1973. — 28, Z. 1. — S. 15—72.
Turner W.E.S. Studies in Ancient Glasses and Glass-making Processes. P. 5. Raw Materials and Melting Processes //
JSGS. — 1956. — 40, № 193. — Р. 277—300.
Turner W.E.S. Ancient Glass and Glass-making // Proc. of the Chemical Society. March, 1961. — Р. 93—98.
Turner W.E.S., Rooksby H.P. A Study of the Opalising Agents in Ancient Opal Glasses Throughhout Three Thousand
Four Hundred Years // GB. — 1959. — 32 K, H. 8. — P. 350—361.
Vandiver Pomela. Glass Technology at the Mid-Second Millenium BC Hurrian Site of Nuzi // JGS. — 1983. — 25. —
P. 31—37.
Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictonary of the English Languge. — N.-Y., 1993.
Одержано 29.1.2007
Лариса Крушельницька — авторитетна дослід-
ниця епохи бронзи та ранньої епохи заліза в
Україні — у своїй черговій праці спробувала
монографічно опрацювати культуру Ноа — ві-
дому, хоча дещо й призабуту формацію пізньої
бронзи ∗, розташовану на заході цієї території.
Сліди культури Ноа знаходять також на півден-
но-східних рубежах Польщі. Книжка постала
через потребу упорядкування вже ідентифіко-
ваних українських матеріалів культури Ноа та
оприлюднення неопублікованих матеріалів, на-
громаджених під час археологічних розкопок
на території Західної України (Українського
Прикарпаття), починаючи з кінця 1950-х рр.
У вступі дослідниця зазначила, що наяв-
ні джерела порушують цілу низку питань, а їх
проблематика є дуже розлогою і включає такі
проблеми, як ґенеза, обшир, який охоплює куль-
тура Ноа, та її зв’язок із суміжними формація-
ми епох бронзи. На сьогодні ноаські поселення
України недостатньо досліджено порівняно з
подібними пам’ятками на території Румунії та
Молдови, хоч перші сліди цієї культури було
ідентифіковано ще в 1930-х рр. У той час Таде-
уш Сулімірський виокремив не відомі раніше
матеріали, що відрізнялися від ідентифікова-
них із комарівською культурою. Лариса Кру-
шельницька віддала належне повоєнним досяг-
ненням Анни Мелюкової, Галини Смирнової та
Едуарда Балаґурі, відзначивши їхні найбільші
здобутки як у дослідженні стоянок мешканців
культури Ноа, так і в інтерпретації результатів
цих відкриттів.
Уже багато років поспіль базовою стоянкою
культури Ноа визнається поселення в місце-
вості Маґала на Буковині (дослідження Галини
Смирнової), матеріали якої дали змогу відтво-
рити вигляд типового поселення та занять його
мешканців, а дослідження стратиграфії шарів
та аналізу С-14 наблизили вчених до розробки
етапів періодизації і хронології культури Ноа.
Однак найбільшу кількість джерел для дослі-
джень надав ансамбль поселення (із забудовою
помешканнями і господарчими будівлями, в
тому числі металургійною майстернею, 10 по-
пелищами, некрополем зі 183 похованнями
зі скелетами), ідентифікований Едуардом Ба-
лаґурі в місцевості Острівець на Прикарпат-
ті. Авторка широко розглянула досягнення не
лише українських, а й зарубіжних дослідників
у процесі розпізнавання культурних контактів на
теренах Північного Причорномор’я, Централь-
ної Наддністрянщини, Українського та Польсь-
кого Прикарпаття й Молдови в часи, коли там
з’явилися представники культури Ноа. На дум-
ку більшості центральноєвропейських і схід-
ноєвропейських археологів, ця пізньобронзова
спільнота відіграла значну роль у розповсюд-
женні здобутків культур Карпатської улого-
вини і Причорномор’я (наприклад, окремих
Л. К р у ш е л ь н и ц ь к а
Культура Ноа на землях України
Львів. — 2006. — 160 с., 56 рис., 19 фото,
резюме німецькою мовою, бібліографія
∗ Пізній період епохи бронзи датується XVII—X/IX
ст. до Р. Х.
© Е.М. КЛОСІНСЬКА, 2008
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 94
форм металу чи зразків кераміки), ставши ніби
єднальною ланкою між цими теренами.
В окремому розділі «Дослідження» згадано
дослідження, якими керувала сама авторка або
інші дослідники з львівських археологічних кіл.
У 1960-х рр. здійснювалися дослідження на посе-
ленні в Бовшові — невеликій місцевості біля Рога-
тина, затопленої після побудови дамби на Гнилій
Липі — правій притоці Дністра. Територію посе-
лення було густо заселено, однак багато об’єктів
мешканців культури Ноа було знищено пізнішим
поселенням. Під час розкопок було відкрито два
попелища, наземний будинок, господарчі ями
і два поховання. Разом з детальним описом цих
об’єктів було зроблено скрупульозний типологіч-
ний та культурологічний аналіз отриманих дже-
рел. Слід зазначити, що з цієї місцевості похо-
дить унікальна знахідка — кістяний псалій типу
Боріяш. На цікавий матеріал натрапили Лариса
Крушельницька і Микола Бандрівський у місце-
вості Чортівець у 1985 р. На думку дослідників,
тут мало існувати поселення, закладене представ-
никами культури Ноа, які просувалися у верхів’я
Дністра. Тут було відкрито попелище з потужним
укріпленням із дерев’яних стовпів і горизонталь-
них дранок, сліди наземної будівлі та яму, запов-
нену кістками тварин. Трохи далі, на південний
схід, на правому березі Дністра (Покуття), було
знайдено поселення в місцевості Стецівка. У се-
редині 1980-х рр. Дмитро Павлів відкрив тут
житлові будівлі (зокрема, кухонну піч), релікти
металургійної печі та велику кількість рухомо-
го матеріалу, зокрема кістяне ткацьке приладдя,
форми для відливання, бронзові серпи та чекан
угорського типу.
Незвичайна знахідка походить із місцево-
сті Чорнокінці, розташованої між Збручем і
Серетом на висоті Чорткова. В 1977 р. Л. Кру-
шельницька в невеликому котловані, розташо-
ваному на вершині пагорбка, знайшла досить
велику кількість спаленого дерева, яке вияви-
лося реліктом великого гробівця розмірами
3,3×0,6 м і з орієнтацією південний захід—пів-
нічний схід (SW—NE). Дослідниця зауважила
про «довбані» балки та форму об’єкта у вигляді
човна. Збереглася не лише підлога гробівця, а й
частково його віко, що в перетині мало вигляд
напіварки, руйнація якої могла статися під час
пожежі. З інших знахідок слід виділити обвуг-
лені потужні стовпи — тип скелета, що утри-
мував конструкцію, поперечні балки, що, на
думку дослідниці, слугували для транспорту-
вання скрині-човна, а також скупчення попелу,
перепаленої глини і великих каменів. У гробів-
ці знайдено 40 дуже перепалених людських
кісток та невелику кількість дрібних уламків
кераміки, ідентифікованої з керамічним шаром
людності культури Ноа. На думку авторки, цей
загадковий об’єкт серед сепулькральних стоя-
нок культури Ноа є абсолютним винятком.
У контексті представлених матеріалів із по-
селення Чорнокінці слід розглянути іншу куль-
турну атрибуцію та датування цієї знахідки.
Досліджено порівняно невеликий простір і
не виключено, що наповнення, яке відпові-
дає часу закладення гробівця, могло опинити-
ся поза його межами. Лариса Крушельницька
зазначила, що в стіні викопу було локалізова-
но кераміку з ранньої епохи заліза, а в межах
цього пункту (поблизу гробівця) відкрито ями
того самого часу. Звичай складання людських
решток у дерев’яних конструкціях (а також у
скринях із дранки) був поширений у кочовиків
євроазійського походження, наприклад у скит-
ській культурі в ранню епоху заліза. На теренах
Західного Поділля, де локалізовано стоянку, за-
фіксовано звичай спалювання померлих і мо-
гильних конструкцій у місці самого поховання,
а також насипання пагорбів над попелищами і
застосування під час розпланування простору
над насипами великої кількості каміння. Гробі-
вець у місцевості Чорнокінці, розміщений на
вершині пагорбка, може бути інтерпретовано
як субститут кургану. Всі наведені дані дають
змогу припустити, що це поселення є сепуль-
кральною стоянкою скитської західноподіль-
ської групи, яка постала в ранню епоху заліза
на терені давнього поселення культури Ноа.
Можливо, саме цим можна пояснити знахідки
в попелищах конструкції ноаської кераміки, з
якої лише перепалена миска нагадує екземпляр
ранньої епохи заліза. Ймовірно, таку реінтер-
претацію цієї стоянки авторка може не спри-
йняти, але вона можлива. Слід зауважити, що
зазначений гробівець нагадує великі дерев’яні
саркофаги з Люблінщини, які в ранню епоху
заліза спалювали разом із померлими (Люблін-
Якубовіце-Муроване) або після вкладання до
них спалених людських решток (Крупи). По-
ява таких характерних фунеральних звичаїв на
територіях, опанованих лужицькою стихією,
має безсумнівне східне походження, і її можна
пов’язати з пересуванням людності західно-
подільської групи в західному напрямку.
Інші стоянки, ототожнені дослідницею з по-
селенням людності культури Ноа, походять із
місцевості Городниця і Лоїв. Особливу увагу
привертає останнє поселення, розташоване біля
підніжжя Карпат, де мешкали видобувачі солі.
Тут було знайдено велике вогнище і значну кіль-
кість крихкої кераміки, що слугувала для випа-
рювання солі. Посуд — переважно з широким
отвором — носив сліди деформації вогнем (на
думку дослідниці, він міг бути одноразовим.
З найновіших архівних відкриттів поселень
людності культури Ноа Л. Крушельницька роз-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 95
глянула стоянки у поселеннях Воля, Козлів,
Грицівці та Заліски, де виявлено наземні будів-
лі, господарчі ями та попелища.
У ліцензованій праці широко розглянуто про-
блему ареалу розселення представників куль-
тури Ноа. Авторка дослідження не погоджуєть-
ся із поглядами, згідно з якими його найвідда-
леніші кордони в північному напрямку сягали
центральної і частково верхньої Наддністрян-
щини, а також Волині, верхів’їв Дністра до під-
ніжжя Карпат. На думку дослідниці, у східному
напрямку людність Ноа не перетнула р. Збруч,
де міцним заборолом мало стати поселення
«протобілогрудівсько-чорноліське», яке в ок-
ресі Ноа бурхливо розвивалося на врожайних
ґрунтах між центральним Дністром і Бугом.
Згідно з дотеперішніми дослідженнями, радіус
дії мандрівок і розселення людності культури
Ноа на територіях України не є, зрештою, ос-
таточно розв’язаною, подібно до того як і пере-
ваги осадництва. Ідентифіковані на цей час по-
селення займали південні схили незначних під-
вищень, розташовані поблизу водних джерел.
У поселеннях домінувало наземне будівниц-
тво. Лариса Крушельницька навела приклади
будівель, конструкція яких складалася з тонких
стовпців, переплетених прутами й обліплених
з двох боків глиною. Це були типові ліплянки з
прямокутною основою, в яких інколи всереди-
ні було місце для вогню — відкритого вогнища
або кухонної печі. Значно рідше на поселеннях
ідентифіковано напівземлянки, що, можливо,
були найдавнішими формами житлових буді-
вель представників культури Ноа. Однак багато
подібних об’єктів могли виконувати господарчі
функції. Ці ями, дуже подібні за виглядом і роз-
мірами, часто мали обпалені стіни, а в деяких із
них відзначено наявність великої кількості кіс-
ток тварин.
Особливим елементом інфраструктури по-
селень були попелища — місця, де на значній
поверхні лежав грубий шар попелу. Ці загад-
кові об’єкти, появу яких не можна пояснити
ліквідацією якихось дерев’яних наземних буді-
вель, були характерними для східноєвропей-
ської людності епохи бронзи і ранньої епохи
заліза. Авторка згадала про спроби виділення
групи «попелищних культур», залучивши ба-
гату бібліографію до проблеми культивованого
повсюди звичаю нагромадження великої кіль-
кості попелу в одному місці. Це явище, як пра-
вило, пов’язували з господарською або культо-
вою діяльністю. Можливо, мешканці поселень
створювали такі попелища, очищаючи їх на
своїх господарствах і зносячи попіл в одне міс-
це, реалізуючи у такий спосіб культ домашньо-
го вогнища. Попелища могли бути тогочасни-
ми святинями, місцем принесення жертв, на
що може вказувати наявність в них кісток тва-
рин і навіть людей. Дослідниця зазначила про
більш практичне застосування попелу — для
обробітку шкір і прання. Однак у питанні гене-
зи попелищ Лариса Крушельницька не займає
однозначної позиції.
Дуже скромно репрезентовано розділ, при-
свячений цвинтарям і похованням людності
культури Ноа. Дослідниця стисло розглянула
головні риси обряду, нагадуючи про відкриття,
які здійснив Едуард Балаґурі на великому цвин-
тарі в місцевості Острівець. На жаль, Лариса
Крушельницька не спробувала інтерпретува-
ти символічний зміст цих поховань, а єдиним
зв’язком із сакральною сферою є твердження,
що зібгана поза покійника не була пов’язана з
поклонінням, а ймовірно, була подібною до пози
дитини в лоні матері. Не зроблено також спроб
інтерпретації знахідок вохри та кісток тварин у
похованнях. Натомість багато уваги приділено
аналогіям у цьому обряді з сабатинівською та
зрубною культурами. Авторка вважає, що похо-
вання з різними характеристиками (наприклад,
у кам’яних скринях) належали представникам,
які прибули з-поза меж території культури Ноа.
Однак не можна стверджувати, що це були пред-
ставники зрубної культури, можливо, одиничні
прибульці, чоловіки, які опинилися тут випад-
ково, наприклад «... під час війни, випасання ху-
доби, діяльності обміну» (с. 101). Дослідниця
припускає можливість переміщення на захід
цілих родин і груп загального поселення, однак
такі припущення не підтверджено антрополо-
гічними дослідженнями.
У розділі «Матеріали» широко розгляну-
то рухомі джерела, залишені представниками
культури Ноа на території України. Авторка
традиційно поділила кераміку на кухонне на-
чиння і столове, здійснивши їх типологізацію
на основі функціональних критеріїв. Ця кера-
міка легко розпізнається, оскільки вона стиліс-
тично однорідна. Л. Крушельницька звернула
увагу на характерну форму — двовухі вази,
притаманні для культури Ноа. Значну увагу
приділено предметам з кістки та рогу різно-
манітного призначення, зокрема для обробки
шкіри. Особливе місце у збірці кістяних ви-
робів людності культури Ноа займали побічни-
ці (псалії) — досить рідкісні елементи кінської
вузди. На думку авторки дослідження, з черепів
коней виробляли музичні інструменти, а з ін-
ших кісток — так звані лижви — прилади, що
слугували для обробки шкіри. Дуже детально в
дослідженні розглянуто джерела, що стосують-
ся металургії — форми для лиття та самі виро-
би, а також імпорти й запозичення. У створенні
деяких зразків зброї у ноаському металургійно-
му виробництві Лариса Крушельницька вели-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 96
кого значення надає красномаяцькому осередку
сабатинівської культури.
Рецензована праця завершується розділом
«Як і коли культура Ноа з’явилася в Україні».
Спираючись на думки багатьох дослідників,
Л. Крушельницька представила власну концеп-
цію щодо проблеми ґенези культури Ноа та її
існування. Авторка зауважила, що вже напри-
кінці побутування комарівської культури на
теренах над Прутом і Дністром з’явилися пер-
ші групи з певними рисами ноаського стилю.
Цей «ноалізований стиль» пізніше поширився
на північ і відбився, наприклад, у кераміці так
званої білопотоцької групи чи в кераміці пер-
шого горизонту поселення Маґала. Велике зна-
чення у творенні культури Ноа на теренах Ук-
раїни могли мати культура Монтеору, багатова-
ликова культура чи степові культури. Ініціація
культури Ноа могла відбутися вже в XIV ст. до
Р. Х., а її повний період існування сягав ХІІ ст.
до Р. Х. (і навіть довше). Лариса Крушельни-
цька акцентувала увагу на потужних зв’язках
культури Ноа на землях України з територією
сабатинівської культури, найбільше з дво-
ма її металургійними осередками — красно-
маяцьким і дремайлівським. Проте деякі імпор-
ти вказують на єдність із металургійними цент-
рами Карпатської улоговини горизонту Форро і
Опалий. На думку дослідниці, існування таких
зв’язків підтверджують наведені хронологічні
межі, в яких розвивалася культура Ноа.
Не викликає сумніву, що рецензована праця
впорядкує та значно збагатить ситуацію з ви-
окремлення культури Ноа на теренах України,
а для автора стане важливим пунктом у нау-
ковому доробку. З обов’язку рецензента слід
вказати на деякі огріхи праці. Передусім слід
звернути увагу на факт, що це — чергова пра-
ця про культуру як колекцію предметів, хоч і
надзвичайно ретельно інтерпретованих (із за-
лученням численних аналогій і поглядів на цю
тему), але у відриві від прадавньої реальності,
від людей, які ці предмети виробляли й вико-
ристовували. На нашу думку, в монографічно-
му осягненні культури Ноа в Україні особливе
місце мали б посісти проблеми господарські,
відтворення діяльності мешканців поселень та
проблематика духовної культури.
Книгу написано дуже доступною мовою,
тому студії над нею, навіть для особи, яка по-
гано знає українську мову, є приємністю. Книгу
видано дуже ошатно, ілюстрації зроблено на ви-
сокому рівні. Напевно, ця праця стане в пригоді
дослідникам епохи бронзи Східної Європи.
Багато зауважень є до коректорської робо-
ти. Обминемо такі дрібні помилки, як невід-
по-відність фотографії 19 та посилання в тексті
(с. 62), відсутність бібліографічного опису до
деяких бібліографічних посилань у тексті (с. 142,
152) чи «зміна у статі» дослідниці Алікс Гоч-
стетр (Alix Hochstetter) (c. 146). Занадто багато
помилок допущено у списку літератури інозем-
них джерел (близько 20 помилок на 3,5 стор.).
Ці помилки не можна трактувати як випадкові
літери (зокрема, фонетичний запис деяких ні-
мецьких виразів), вони є очевидним результа-
том браку ретельної коректури. Це слід випра-
вити, оскільки цінна змістовна праця завжди
багато втрачає, коли потрапляє до читача з чис-
ленними прикрими недоліками.
Е.М. КЛОСІНСЬКА
Інститут археології
Університету імені Марії Склодовської-Кюрі в Любліні
Переклад Ігоря НАБИТОВИЧА
Одержано 31.05.2007
|