Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація

Статтю присвячено розгляду розбіжностей в оцінках хронологічної позиції та статусу городоцько-здовбицької культури.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Бунятян, К.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2008
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69957
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація / К.П. Бунятян // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 10-20. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-69957
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-699572014-10-26T03:01:53Z Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація Бунятян, К.П. Статті Статтю присвячено розгляду розбіжностей в оцінках хронологічної позиції та статусу городоцько-здовбицької культури. Хотя выделенная И.К. Свешниковым городокско-здолбицкая культура заняла прочное место в систематике древностей Западной Волыни, в археологии Европы она фигурировала сначала как восточное проявление культуры ХлопицеВеселе, а теперь — как локальный (восточный) вариант межановицкой культуры. Таким образом, не только отрицается таксономическая позиция городокско-здолбицкой культуры, но она рассматривается и как относительно кратковременное явление. Истоки такой оценки городокско-здолбицкой культуры кроются в несовершенной ее периодизации. Но ее длинный век не вызывает сомнений, что подтверждено и культурно-хронологической дифференциацией бифасиальных орудий, осуществленной Е. Либера. Между межановицкой и городокско-здолбицкой культурами имеются существенные различия, которые проявляются в погребальном обряде, некоторых формах керамики и стиле ее орнаментации, жилищно-бытовых комплексах. Они указывают на иные пути формирования городокско-здолбицкой культуры, чем просто вследствие оккупации Волыни межановицким населением. lthough Horodsko-Zdovbytska culture singled out by I.K. Sveshnikov occupies a firm place in the system of Western Volyn antiquities, in European archaeology it appeared first as an eastern version of Chłopice-Veselé culture, and now as a local (eastern) variant of Mezhanovytska culture. In that way not only the taxonomic position of Horodsko-Zdovbytska culture is denied, but it is also viewed as a relatively short-term phenomena. The roots of such appraisal of Horodоtsko-Zdovbytska culture lay in its imperfect division into periods. However, its long existence does not raise doubts, and is proved by cultural and chronological differentiation of bi-facial tools developed by E.Lieber. There are significant discrepancies between Mezhanovytska and Horodsko-Zdovbytska culture, set in the funeral rite, some forms of ceramics and its ornamentation style, and in dwelling and husbandry structures. They indicate other ways of the Horodsko-Zdovbytska culture development than merely the result of the occupation of Volyn by the Mezhanovytska culture population. 2008 Article Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація / К.П. Бунятян // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 10-20. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69957 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Бунятян, К.П. Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація Археологія
description	Статтю присвячено розгляду розбіжностей в оцінках хронологічної позиції та статусу городоцько-здовбицької культури.
format	Article
author	Бунятян, К.П.
author_facet	Бунятян, К.П.
author_sort	Бунятян, К.П.
title	Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація
title_short	Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація
title_full	Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація
title_fullStr	Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація
title_full_unstemmed	Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація
title_sort	городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69957
citation_txt	Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація / К.П. Бунятян // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 10-20. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT bunâtânkp gorodocʹkozdovbicʹkakulʹturaproblemnasituacíâ
first_indexed	2025-07-05T19:19:30Z
last_indexed	2025-07-05T19:19:30Z
_version_	1836835846900154368
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 10 Пазинич В.Г. Геоморфологічний літопис Великого Дніпра. — Ніжин, 2007. Поликарпович К.М. Палеолит Верхнего Поднепров’я. — Минск, 1968. Соболев Д. О геологии и геоморфологии Полесья // Вісник Української районної управи. — 1931. — Вип. 16. — С. 3—40. телегин Д.я. Мезолит Левобережной Украины и его место в сложении днепро-донецкой неолитической культуры // МИА. — 1966. — № 126. — С. 99—107. телегін Д.я. Ігренське поселення на Подніпров’ї та проблема житлобудування в мезоліті Східної європи. — Лу- ганськ, 2002. тутковський П.А. О происхождении озерных лессов. Труды общества исследователей. — житомир, 1912. — 240 с. цапенко М.М. К истории геологического развития территории Белорусской ССР в антропогеновое время // Тр. Ин-та геол. наук БССР. — 1960. — Вып. 2. — С. 12—21. Ryan W., Pitman W. noah’s Flood. the Scientific Discoveries about the Event that Changed History. — new york, 1999 Одержано 05.12.2007 Л.Л. Зализняк ПОЛЕССКО-ДНЕПРОВСКАЯ КАТАСТРОФА ФИНАЛЬНОГО ПАЛЕОЛИТА С ПОЗИЦИИ АРХЕОЛОГИИ В статье рассмотрена проблема Полесского приледникового озера и его дренажа в долину Днепра в конце плейстоцена. Далеко не новая в геологии концепция периодического прорыва в долину Днепра приледниковых озер Полесской низ- менности требует анализа с учетом данных археологии. L.L. Zaliznyak PoliSSya-DniPRo CataStRoPHE in Final PalEolitHiC aGE FRoM tHE aRCHaEoloGiCal Point oF ViEW the article describes the problem of Polissyan periglacial lake and its drainage to the Dnipto River valley at the end of Pleistocene. Far from the new in geology conception of recurrent gushes from periglacial lakes in Polissya lowland to the Dnipro River valley needs to be analyzed taking into consideration the archaeological data.. Виділена в 1960-х рр. І.К. Свєшніковим горо- доцько-здовбицька культура посіла чільне місце в систематиці старожитностей Західної Волині, заповнивши лакуну між культурою кулястих амфор (ККА) і стжижовською (Свєшніков 1974; 1990). Однак в археології європи ця культу- ра фігурує щонайбільше як «так звана», ос- кільки відомий польський дослідник культур © К.П. БУНЯТЯН, 2008 К.П. Бунятян ГОРОДОЦЬКО-ЗДОВБИЦЬКА КУЛЬТУРА: ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ Статтю присвячено розгляду розбіжностей в оцінках хронологічної позиції та статусу городоцько-здовбиць- кої культури. шнурової кераміки (КшК) і наступного го- ризонту Я. Махнік її не визнає. Так, учений відніс пам’ятки пізнього (здовбицького) етапу до стжижовської культури, раніші (городоцько- го етапу) спочатку розглядав як східний прояв культури Хлопіце-Веселє (Prahistoria … 1978, s. 32), а нині — як локальний (східний) варіант межановицької культури, що виник унаслідок колонізації нею Західної Волині і хронологічно зіставний переважно з ранньою її фазою (kad- ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 11 чої праці є. Ґлосіка, присвяченої стжижовській культурі (Głosik 1968), розбіжності між КшК і наступними культурами постали ще виразніше. Вони демонструють зміну не лише речово- го комплексу, а й способу життя. Крім того, жодна з них не була лише нащадком КшК, а стжижовська — ще й пізнішою за інші. За середньоєвропейською періодизацією КшК за- вершують добу енеоліту, а епішнурові культу- ри розпочинають добу бронзи (див., напр.: Маchnik 1977), що за періодизацією cтаро- житностей України відповідає добі ранньої та середньої бронзи. Зміни, що сталися на межі двох епох, при- таманні й городоцько-здовбицькій культурі. В її керамічному комплексі домінували нові фор- ми посуду: амфори з двома дугастими ручка- ми на горловині, черпаки й циліндричні кубки з ручкою. Значного поширення набули кістяні й металеві вироби, рідкісні для КшК. На той час припали суттєві зміни в кременярській справі: занепала техніка розщеплення кременю з ме- тою отримання пластин, на перше місце вийшло виготовлення знарядь способом двобічної об- робки. Провідними стали біфасіальні знаряддя, розширився їх асортимент. Окрім сокир-тесел, але вже іншої форми (лінзоподібного попереч- ного перекрою — так звані двостінні), значного поширення набули вістря на списи й кинджа- ли, а згодом і серпи (назви умовні), що вража- ють витонченістю форм і значними розмірами. Такі великі знаряддя доповнювали всілякими дрібними, виготовленими з відходів — відщепів і пластин (ножики, проколки, свердла, шкреб- ла, вістря на стріли тощо). Розквіт кременевої індустрії відбито в збільшенні кількості май- стерень на Західній Волині, інколи, ймовірно, спеціалізованих. Зміни в рухомому комплексі збіглися з ви- никненням щільної мережі поселень, на яких та поблизу ховали небіжчиків у ґрунтових мо- гилах, хоча сповідували й інші поховальні тра- диції. Отже, віднесення городоцько-здовбицької ку- льтури до КшК є анахронізмом. Так само нон- сенсом є віднесення В.І. Клочком підкарпат- ської, городоцько-здовбицької і стжижовської культур до однієї доби — ранньої бронзи, що «розширило» арсенал озброєння КшК вироба- ми, яких той світ не знав: кременевими списа- ми, дротиками, кинджалами, металевими ви- слообушними й плоскими сокирами-теслами, а також металевим вістрям стріли доби пізньої бронзи із Гончарівки. З огляду на це було зро- блено відповідні висновки (Клочко 2006, рис. 46, 50, 53, с. 125). Тривалість городоцько-здовбицької куль- тури: витоки проблемної ситуації. І.К. Свєш- 1 Нещодавно отримано кілька дат. Матеріали готуються до друку. 2 Висловлюємо щиру вдячність колегам за можливість ознайомитися та скористатися ще не опублікованими матеріалами: С. і О. Позіховським (Державний істо- рико-культурний заповідник, м. Острог), В. Само- люку (Рівненський краєзнавчий музей), А. Силю- ку й О. Бірюліній (Волинський краєзнавчий музей, м. Луцьк), Г. Гуртовому (Торчинський краєзнавчий музей), Г. Бакалець (Кременецький краєзнавчий му- зей), Т. Бітковській (Інститут археології НАН України). row, Machnik 1997, s. 50, 139—142). Отже, виділене І.К. Свєшніковим явище було не лише позбавлене статусу культури, а й «укорочене» в часі. Віддаючи належне польським археологам, поступ яких у дослідженні пам’яток прикар- патського епішнурового кола є дуже динаміч- ним, на нашу думку, така оцінка городоцько- здовбицької культури викликає певні сумніви. Безперечно, позитивним моментом останньої концепції межановицької культури (kadrow, Machnik 1997) є те, що вона може виконати пев- ну евристичну функцію щодо пам’яток Захід- ної Волині. Водночас певні розбіжності між двома культурами й різні тенденції та темпи їх розвитку вказують на те, що хронотипологічне впорядкування матеріалів городоцько-здовби- цької культури має провадитися власними за- собами, які сьогодні вкрай обмежені через відсутність стратифікованих пам’яток і радіо- карбонових дат 1. Проте й за відсутності значущих з цього по- гляду комплексів є чимало фактів, що супере- чать побудовам Я. Махніка 2. Насамперед слід визначитися з місцем го- родоцько-здовбицької культури в загальній систематиці. В українській археології завдяки І.К. Свєшнікову стало звичним відносити її (як і стжижовську) до КшК, хоча і хронологічно, і змістовно вона належить до наступного по- коління культур — так званого епішнурового горизонту. Застосування цього терміна до го- родоцько-здовбицької культури може здатися нелогічним, оскільки їй передувала ККА, але виправданим як з погляду очевидної спорід- неності її з тими явищами, які на сусідніх тере- нах, зокрема в Малопольщі, змінили КшК, так і досить відчутного відлуння в ній рис КшК. Розмежування цих двох горизонтів культур було намічено на початку 1960-х рр. такими знавцями «шнурового» світу, як М. Бухвальдек і Я. Махнік, унаслідок поточнення рис власне КшК (див.: Prahistoria … 1979, s. 337). Згодом після виділення групи/культури Хлопіце-Весе- лє, городоцько-здовбицької, чіткішого окрес- лення межановицької (ще в іншому вигляді, ніж сьогодні), а також публікації узагальнюю- ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 12 ніков відвів городоцько-здовбицькій культурі близько 500 років (Свешников 1974, с. 167). Синхронізація її з ранньою — початком кла- сичної фази межановицької культури «вкороти- ла їй віку» приблизно вдвічі (Каdrow, Machnik 1997, s. 29). Розбіжності в хронології спричи- нено недоліками періодизації, зумовленими на- самперед об’єктивними обставинами. Прави- льно визначивши тривалість існування культу- ри, І.К. Свєшніков не мав твердих підстав для вибудови її періодизації. Це було здійснено фак- тично на типологічному ґрунті, тому хроноло- гічний ланцюжок городоцький етап—здовби- цький—стжижовська культура не мав страти- графічного підґрунтя. Обидва стратиграфічні випадки із поселення Зозів ІІ (ур. Кут), що ста- ли хрестоматійними й нібито підтверджували це, є маловірогідними й ученим не проілюст- ровані. Власне, єдиною «зачіпкою» для вибудо- ви періодизації став керамічний комплекс із землянки 1 на поселенні Здовбиця, серед мате- ріалів якого реконструйовано три посудини: амфору стжижовської культури й амфору та черпак «КшК» (Свешников 1961, рис. 20, 18— 20). Це й стало сигналом для визначення своє- рідної «серединної» позиції поселення Здов- биця — між ще тоді чітко не визначеною куль- турою і стжижовською. Підтвердженням тому було поселення Городок, що відрізнялося від здовбицького наземними житлами. Опозиція наземні житла—землянки й стала визначаль- ною у виділенні пам’яток городоцького й здо- вбицького типів і автоматично робила поселен- ня Городок давнішим (Свєшніков 1962). Насправді обидва поселення не могли бути еталонними через змішаний характер. Такими могли бути щонайбільше окремі комплекси, ад- же на обох було виявлено матеріали і городоць- ко-здовбицької, і стжижовської культур (та ін- ших). Деякі житла на поселенні Городок було сконструйовано штучно із різнокультурних ма- теріалів (наприклад, житло 1) (Свешников 1964, рис. 45, 1—3, 5—7). Пізніше деякі уламки посуду з таких жител було віднесено до розряду випад- кових знахідок стжижовської культури (Свєш- ніков 1974, рис. 47, 2, 6), однак задекларована раніше кількість жител у Городку (10) від цього не змінилася. шукаючи вихід, І.К. Свєшніков передусім виділив три амфори із Городка, які дійсно були прив’язані до вогнищ жител 4 і 6 і стали взірцевими для раннього етапу (Свєшні- ков 1974, с. 89, рис. 26, 13, 14, 17), хоча їх дав- ність доводилася побічними й непереконливими засобами (Свєшніков 1962, с. 53). Саме акцентування уваги на цих амфорах і затьмарило ту обставину, що вони за технологі- єю виготовлення і орнаментацією не завжди відрізнялися від інших видів посуду — черпа- ків і циліндричних кубків, знайдених на посе- леннях і в похованнях 3. ймовірно, І.К. Свєшні- кова дезорієнтували знахідки черпаків у вже згаданій землянці 1 у Здовбиці разом зі стжи- жовською амфорою і пох. 6 Торчинського мо- гильника, яке тоді вважали стжижовським, хоча дуже скорчена поза небіжчика, як і розбіжності між черпаками із зазначених об’єктів, мали б насторожити дослідника (Свєшніков 1974, рис. 44, 6; 48, 7). Уся ця непевність призвела до дисбалансу під час групування об’єктів за періодами. Оскільки амфори городоцького типу є досить рідкісними, більшість комплексів І.К. Свєшніков відніс до пізніх — здовбицького етапу. З огляду на це го- родоцький етап був майже позбавлений похо- вань — усього два кургани, один з яких (Молода- ве ІІІ) так і залишився утаємниченим, оскільки «горщик» із нього не було опубліковано (похо- див із любительських розкопок і зберігався в місцевій школі). Натомість, здовбицький етап постав набагато розмаїтішим як за керамікою, так і за поховальним обрядом. Крім того, його було проілюстровано ще й стжижовськи- ми матеріалами (очевидно, на підтвердження синхронності цій культурі) й навіть горщиком культури багатоваликової кераміки (Свєшніков 1974, рис. 36, 10; 37, 6, 11, 12, 15). З огляду на це зрозумілою є настороженість польських до- слідників щодо правомірності виділення здов- бицького етапу (kadrow, Machnik 1997, s. 50), адже що таке здовбицький тип кераміки, було незрозуміло. Виправивши помилки І.К. Свєшнікова що- до систематики кераміки й віднісши подібні за стилістикою оздоблення амфори, черпаки й циліндричні кубки до «городоцького типу», Я. Махнік заперечив існування здовбицького етапу і звузив хронологічні межі городоцько- здовбицької культури до раннього етапу — ранньої фази межановицької культури. Про- те в цілому плідна робота дослідника з осмис- лення пам’яток Західної Волині містила певні протиріччя. Оскільки волинські матеріали не вкладалися в ранню фазу межановицької куль- тури, цю проблему було «розв’язано», з одного боку, ігноруванням знахідок, цілком зіставних із протомежановицькою фазою, а з іншого — по- довженням віку городоцько-здовбицької куль- тури на деяких її околицях. За Я. Махніком, у районі Острога межанови- цькі елементи не лише утримувалися довше (до середини чи навіть кінця класичної фази), а й поєднували риси ранньої та пізньої (!) фаз 3 До речі, у звіті про розкопки поселення Зозів ІІ І.К. Свєш- ніков (Свешников 1963/36) зауважував щодо подібності циліндричних кубків із ями 21 до городоцької кераміки. ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 13 (kadrow, Machnik 1997, s. 143; Machnik, tkachuk 2003, s. 487). До такого висновку вченого схилили мате- ріали з Дорогощі. Хоча дослідники (Винокур, Гуцал, Мегей 1998) називають ці пам’ятки «курганами», їх призначення залишається не- зрозумілим (їх можна назвати «зольники»). Зважаючи на наявність у деяких «курганах» поховань, а в усіх (чи майже всіх) і розрізнених матеріалів тщинецько-комарівської культури та відсутність поховань городоцько-здовбицької, складається враження, що матеріали останньої потрапили до насипів механічно — з культур- ного шару поселення. Хоча ці знахідки навряд чи можна сприймати як хронологічно цілісний комплекс, поєднання в ньому ранніх і пізніх рис (як і наявність оригінальних зразків посу- ду) вказує не просто на більшу тривалість тут городоцько-здовбицької культури, а й на те, що зміни її кераміки не відповідали розвитку посу- ду межановицької культури. Хронологічна позиція городоцько-здовбиць- кої культури на тлі межановицької. Попри кри- тичне ставлення до побудов І.К. Свєшнікова, слід визнати, що підстави для виділення здов- бицького етапу, безперечно, були, зокрема через згаданий комплекс із землянки 1 у Здовбиці. В одному з об’єктів на поселенні Дубно-Волиця-2 поруч із амфорами стжижовської культури також було знайдено амфори та неоздоблений черпак городоцько-здовбицької (Самолюк 2007, рис. 5). Хоча ці комплекси не є «закритими» у повному значенні цього терміна, їх повторюваність не ви- падкова, оскільки підтверджена й керамікою, що відрізняється від власне городоцької. Відмінні від городоцьких матеріали виявлено й на посе- леннях, де не зафіксовано домішок стжижовської культури, — Зозів І (ур. Придатки), яке І.К. Свєш- ніков справедливо відніс до пізнього етапу (Свєшніков 1974, с. 95—96, рис. 34; див. та- кож: libera 2001, kat. 3, № 30), кількох пунктах біля с. Хорова з різночасовими матеріалами (опубліковані частково: Пелещишин 1998). Ці пам’ятки, як і «кургани» в Дорогощі, засвідчують, що амфори в городоцько-здовбицькій культу- рі не лише фіксують вихідний пункт її розвитку, а й лишалися, на відміну від межановицької, провідним різновидом посуду протягом усього її існування. Тривале існування городоцько-здовбицької культури знайшло підтвердження і з іншого бо- ку. Ще донедавна розквіт біфасіальної індустрії на Західній Волині пов’язували з часом стжи- жовської культури. І.К. Свєшніков першим спро- бував подолати цю традицію й подавнити поя- ву подібних знарядь. Однак спробу пов’язати з городоцько-здовбицькою культурою списи, кин- джали й серпи науковцями було проігноровано, оскільки вчений не зумів показати їх відмінності ні в межах двох етапів цієї культури, ні від стжи- жовської (пор.: Свєшніков 1974, с. 91—93, 109, 133). На заваді стала відсутність закритих ком- плексів, де б такі вироби поєднувалися з посу- дом 4. Навіть такий знавець кременярської спра- ви, як В.М. Конопля, також вважав, що нова індустрія постала пізніше — на здовбицькому етапі й у стжижовській культурі (Конопля 1982). І те, що зрушення в цій справі сталися лише на порозі XXi ст. (libera 2001), показує, що тоді це завдання важко було розв’язати. Відтепер комплекс городоцько-здовбицької культури «законно» збагатився яскравими кре- меневими виробами, про які не мали гад- ки творці останньої концепції межановицької культури. Крім того, культурно-хронологічна класифікація цих виробів, здійснена є. Ліберою, підтверджує тривале існування городоцько- здовбицької культури і робить її синхронною не лише ранній фазі межановицької культури, а й класичній та пізній, а водночас (з класично- го етапу) — і стжижовській. Отже, формування стжижовської культури не завадило подальшо- му розвитку городоцько-здовбицької культу- ри, і обидві вони проіснували до тщинецько- комарівської. Однак як ці дві спільноти ділили простір, ще слід з’ясувати. Виникає й пробле- ма розрізнення поховань пізньої городоцько- здовбицької і стжижовської культур, які не су- проводжувалися посудом чи виразними кре- меневими знаряддями, оскільки інші речі (ме- талеві, кістяні тощо) в обох культурах збі- гаються. Як приклад наведемо поховання, виявлені на поселеннях біля хут. Валентинів і с. Білів і віднесені до стжижовської культури (Пелещишин 1971, с. 91, 95; Свєшніков 1974, рис. 44, 11) (попри не притаманну їй дуже скор- чену позу небіжчиків з притиснутими до живо- та й грудей кінцівками): перше — у супроводі підвіски з ікла кабана, друге — кістяних нами- стин. Подібні бочкоподібні намистинки було виявлено в ямі 2 й житлі 2 на поселенні Зозів І (Свєшніков 1974, рис. 34, 13—15, 17), де не знайдено кераміки стжижовської культури. 4 Виняток становить поховання із Волиці Страклівсь- кої у супроводі черпака, горщика і кременевих серпа та ножика. І.К. Свєшніков спочатку відніс поховання до стжижовської культури, а потім — до межановицької, розглядаючи його як наслідок контактів населення за- значених культур (пор.: Свєшніков 1974, с. 127; 1993, с. 168, рис. 2, 20—23). є. Лібера за посудом датував поховання класичною фазою межановицької культу- ри (libera 2001, s. 93—94). В.О. Самолюк звернув ува- гу на певну сумнівність цього комплексу. Справді, поховання відкрили школярі. І.К. Свєшніков устано- вив лише позицію черпака — біля колін, зарахувавши решту речей до комплексу лише через те, що поблизу не було інших могил. ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 14 Отже, городоцько-здовбицька культура роз- вивалася паралельно із межановицькою і що- найменше є синхронною її ранній—пізній фа- зам. Проте чи можна повністю синхронізува- ти ці культури, тобто виділити на Західній Во- лині пам’ятки, зіставні з протомежановицькою фазою? Нагадаємо, що підставою для виділення цієї фази став насамперед могильник у жерніках Ґурних, де пох. 52 перекривало пох. 59; обид- ва поховання супроводжувалися черпаками (за термінологією польських археологів — кубками) (kadrow, Machnik 1997, ryc. 3, 1; 10, 5). Оздоблен- ня черпака із давнішого пох. 59 і визначило основ- ну стилістичну рису посуду протомежановицької фази — орнаментація горловини горизонталь- ними смугами із потрійних шнурових ліній. Це стало приводом для визначення морфологічного розмаїття черпаків і вірогідного віднесення до цієї фази інших різновидів посуду — циліндричних кубків, кухлів та амфор, а також деяких черпаків, прикрашених парними шнуровими лініями (op. cіt., ryc. 5). Іншими словами, комплекс посуду протоме- жановицької фази було сформовано на типо- логічному підґрунті, переважно за ознакою оз- доблення. У цьому немає нічого незвичного, за винятком одного: цей принцип не діє відносно Західної Волині, оскільки тут бракує похо- вань у супроводі черпаків, оздоблених пасма- ми із потрійних шнурових ліній, — головного індикатора протомежановицької фази. З огляду на це початок городоцько-здовбицької культу- ри було відсунуто на кілька століть, що й зро- било її похідною від межановицької. Отже, модель формування межановицької культури, репрезентованої на початковій стадії переваж- но похованнями, було перенесено на волинські простори. Зважаючи на це, інші зразки посу- ду звідси, стилістично цілком зіставні з нею, або не згадують, як кухоль із Гірки Полонки (Свєшніков 1974, рис. 39, 12), або відносять до наступної (ранньої) фази, як амфори з Го- родка (kadrow, Machnik 1997, s. 142, ryc. 58, 9—11). Упереджене ставлення до матеріалів Волині очевидне, особливо на тлі віднесення до «протомежановицьких елементів» посуду із поховань північно-західного Поділля, зокре- ма й циліндричних кубків із виступом-ухватом, не притаманних межановицькій культурі (op. cit., ryc. 1). З огляду на знахідку подібного куб- ка у Новій Синяві (Sulimirski 1968, Plate 9, 3) виходить, що вплив межановицької культури у фазі її формування сягнув майже верхів’їв Південного Бугу. Проте якщо зводити «протомежановицький елемент» до стилю оздоблення посуду, то на Волині він проявляється незрівнянно розмаїтіше й вагоміше, ніж на Поділлі. За попередніми да- ними, уламки й поодинокі цілі зразки подібно декорованого посуду зафіксовано у близько 25 пунктах (напр.: Пелещишин 1998, рис. 3, 6; 5, 3; 9, 2, 4). чимало такого посуду виявле- но на поселеннях Розваж-Кошара неподалік м. Острог (розкопки О.Л. Позіховського) і Бу- ща/Тартак під м. Дубно (Битковская 1988/31а; Ткач 2007, рис. 88, 4). На цьому тлі посуд із по- селення Майдан Моквинський (Ginter, Rogo- zińska-Goszczyńska, 1965), віднесений разом із Городком до однієї фази (kadrow, Machnik 1997, ryc. 16), постає пізнішим, що засвідчують і уламки кременевих списа та серпа із житла. Зазначена кераміка з поселень репрезентує всі три основні різновиди посуду (рис. 1; 2, 3, 5, 7), хоча черпаки розпізнаються найважче (улам- ки якихось маленьких профільованих посуди- нок). Це, очевидно, не випадково, зважаючи на супровід поховань та специфіку керамічного комплексу городоцько-здовбицької культури загалом. Відсутність у могилах Західної Воли- ні черпаків протомежановицької фази компен- сується циліндричними кубками (кургани 9 і 11 біля Нетішина; рис. 2, 7) 5 і амфорами (Свєшніков 1974, рис. 38, 16, 20) 6. До виявлен- ня стратифікованих пам’яток (таким нібито бу- ло пох. 2 у Здовбиці, але верхнє не мало супро- воду) й отримання радіокарбонових дат це не дає твердих підстав як для синхронізації про- цесу формування обох культур, так і для запе- речення цього факту. Культура чи локальний варіант? Подіб- ність межановицької та городоцько-здовбицької культур здається настільки очевидною, що це питання виглядає недоречним — таким, що не вимагає доказів (див.: Охріменко, Локай- чук 2006). Проте без порівняльного аналізу ма- теріалів обох культур ставити крапку в цьому питанні зарано. Зокрема, привертає увагу той факт, що, за Я. Махніком, лише городоцько- здовбицька культура від самого початку поста- ла як локальне явище на тлі решти пам’яток межановицької культури, що демонструють одноманітність на всьому охопленому нею за ранньої фази просторі, — Горішня Силезія, Ма- лопольща, Північно-Східні Морави і Південно- Західна Словаччина (Каdrow, Machnikowie 1992, s. 99). Це проявляється у формах та ор- 5 Див. також: Охріменко 2007, рис. 25, 3. Попри неод- норазову публікацію Г.В. Охріменком циліндричних кубків із Осової, їх походження нам не відоме, але факт їх наявності важливий сам по собі. 6 Амфори І.К. Свєшніков передав неточно: обидва ви- роби орнаментовано пасмами із потрійних шнурових ліній (див.: Głosik 1962, tabl. XXiX, 12; Кухаренко 1958, рис. 28, 1). ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 15 наментації кераміки. йдеться про глеки типу В3, амфори типів С2, Д1 і Д2, Е1 і Е2 і кубки типу F, в оздобленні яких (як і черпаків 7) вико- ристано рядочки насічок чи прокреслених ліній, що облямовують знизу шнурову орнаментацію (Кadrow, Mаchnik 1997, s. 47, 50, ryc. 12, 13). Виявлені риси городоцько-здовбицької культу- ри заслуговують на більшу увагу й доповнення. Передусім слід звернути увагу на поховаль- ний обряд городоцько-здовбицької культури. Польські дослідники то схильні вбачати його особливості в «різного типу кам’яних конструк- ціях» (Каdrow, Machnikowie 1992, s. 95, 99), то заперечують це (Каdrow, Machnik 1997, s. 50). Однак попри руйнацію кам’яних гробниць і не завжди виразний супровід, деякі з них можна чітко ідентифікувати з цією культурою (Здов- биця, пох. 1 і 2; Липа, пох. 2, Нетішин, к. 11). Рис. 2. Зразки циліндричних кубків: 1 — курган Стер- ня (рисунок за фото); 2 — Дорогоща, к. 1; 3 — Хорів-2; 4 — Вельбівно; 5 — Розваж-Кошара; 6 — Збаразький район (приватна колекція); 7 — Нетішин, к. 11 Рис. 1. Зразки посуду, оздобленого потрійним шнуром: 1—3 — Дубова-1; 4 — Розваж-Кошара; 5, 6 — Буща- Тартак; 7 — Стіжок; 8, 9 — Хорів-1 7 До таких належить і черпак із пох. 6 у Торчині (збе- рігається у фондах Луцького краєзнавчого музею). йо- го здебільшого зображують із групами шнурових ліній на тулубі, хоча насправді їх видавлено у два—три при- йоми «лопаточкою» (пор.: Fitzke 1975, ryc. 5, b; kadrow, Machnik 1997, ryc. 59, 9; Свєшніков 1974, рис. 48, 7). У Торчинському музеї зберігаються уламки ще двох подібних черпаків. Неточну реконструкцію одного з них наведено Г.В. Охріменком (Охріменко 2007, рис. 27, 3). Принагідно слід зазначити, що «похован- ня» біля с. Гринчуки сконструйовано С. Кадровим і Я. Махніком зі знахідок у різних, хоча й близьких, пун- ктах — уламка черпачка, кременевих ножика й вістря стріли (пор.: чайка, Довгань 1992, с. 40—42 та kadrow, Machnik 1997, ryc. 4, 55—57). Немає повної довіри і до комплексу з чижикова, який І.К. Свєшніков відніс до почапської групи (Свєшніков 1974, рис. 23, 16—18), а польські дослідники — до ранньої фази межановицької культури (kadrow, Machnik 1997, ryc. 60, 16—18; 67, 22—23). Із цих речей — черпак, мідні заушниці й кре- меневий ніж на довгій пластині — лише останній знай- дено in situ біля ніг небіжчика (Смишко 1957, с. 243). ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 16 Ще одну особливість становлять підкурганні поховання. Розкопки більшості з них не про- ілюстровано, що унеможливлює їх чітку куль- турну ідентифікацію, але зведення деяких з них — ймовірно, перших курганів на Західній Волині — населенням цієї культури не викликає жодних сумнівів (Залужжя, Острожець, Новий Корець). Відтак, поховальний обряд городоць- ко-здовбицької культури відзначається строкатіс- тю: поховання здійснено в ямах або кам’яних гробницях, без видимих зовні ознак (плоскі) або перекритих курганним насипом. Хоча циліндричні кубки (тип F) внесено до реєстру посуду межановицької культури, дій- сно, не вони визначають її обличчя. Натомість, подібні знахідки для волинських пам’яток є не лише звичними, а й характеризуються знач- ною варіабельністю: великі й маленькі, тон- ко- й товстостінні, власне циліндричні й трохи звужені до денця, з ручкою зверху або вздовж усього тулуба (прикріпленою кінцями біля ви- ливу й дна), орнаментовані й неорнаментова- ні. Оздоблено їх зверху чи, зрідка, повністю у звичайній для того часу манері (див.: Свєшні- ков 1974, рис. 36, 1, 2; Пелещишин 1998, рис. 3, 1, 2; 5, 3; Охріменко 2007, рис. 25, 26 ін.). Все це вказує на те, що циліндричні кубки були по- пулярними в городоцько-здовбицькій культурі протягом усього періоду її існування (рис. 2). Найсхіднішою є знахідка циліндричного куб- ка в кургані біля с. Новий Корець на сході Рів- ненщини 8. Судячи із публікацій, на західній околиці вони не трапляються (Пелещишин, Михальчишин 1987; Івановський та ін. 1998; kadrow, Peleščyšyn 1999), як і в почапській гру- пі. Можливо, подібні кубки чіткіше маркува- тимуть межі городоцько-здовбицької культури (чи, швидше, якогось її локального варіанта). З Волині вони зрідка потрапляли на північно- західне Поділля — Хоростків (Sulimirski 1968, pl. 2, 1), а також у Верхню Наддністрянщину — Баличі, к. 14, Комарів, к. 20 (op. cit., fig. 29, 8). Навіть за класифікацією польських дослід- ників амфорний комплекс городоцько-здовбиць- кої культури є строкатішим, ніж межановиць- кої. Однак вказані ними типи і варіанти не від- бивають усього розмаїття волинських амфор, що демонструють згадані матеріали із Доро- гощі, Здовбиці, Хорова, Дубно-Волиці-2. При- чина подібного розмаїття очевидна: побутуван- ня амфор протягом усього періоду існування городоцько-здовбицької культури. Нині попов- нилися новими зразками й канфароподібні по- судинки, поширення яких Я. Махнік пов’язує лише з територією України 9. Щодо особливостей оздоблення посуду го- родоцько-здовбицької культури необхідно звер- нути увагу й на таку деталь, як рядочок із ко- ротеньких шнурових дуг-петельок (Кухарен- ко 1962, тaбл. ІV, 4, 10; Ginter, Rogozińska- Goszczyńska 1965, tabl. iV, 11, 12; Vii, 11; Ткач 2007, рис. 62, 2). Цей елемент зафіксовано на всіх різновидах посуду. Зважаючи на варіанти декору (дуги-петельки доповнюють знизу сму- ги із потрійних, парних або одинарних ліній, іноді розташовані між ними), його застосуван- ня не обмежувалося певним періодом (рис. 2, 2). До цього слід додати ледь помітні ямки від пальця чи вдавлення нігтем (рис. 1, 2—4). Навіть побіжний огляд показує, що кераміч- ний комплекс городоцько-здовбицької культури формувався й розвивався за дещо іншими кано- нами, ніж межановицької. Це порушує дві про- блеми. Перша — хронотипологічне впорядку- вання кераміки. Якщо «протомежановицький» стиль оздоблення, реалізований на Волині зде- більшого на амфорах і циліндричних кубках й часто доповнений іншими елементами, ще мо- же бути орієнтиром для гіпотетичного окрес- лення першої фази городоцько-здовбицької культури через наявність інших показників її «архаїчності», то з ранньої фази межановиць- кої культури можливості зіставлення кераміки обох культур за оздобленням, зокрема пасмами із парних шнурових ліній, звужуються, оскіль- ки подібний декор на Волині зафіксовано й у пізніших комплексах. За класичної фази кера- міка межановицької культури так змінилася, що в ній власне майже нічого не залишилося від давніших фаз (див.: Каdrow, Machnik 1997, s. 54—80) 10, тому не випадково їх колись роз- глядали як окрему культуру (Хлопіце-Веселє). Попри появу на Волині притаманних класичній фазі горщиків із ґудзами (Свєшніков 1974, рис. 47, 6, 10, 14; Пелещишин 1998, рис. 8, 3, 5; Ткач 2007, рис. 15, 1, 2 та ін.), тут продовжували тво- рити традиційні форми: амфори, циліндричні кубки й черпаки, як правило, оздоблені шнуро- вим орнаментом. Проте вони не були незмінни- ми. Так, комплекси, синхронні орієнтовно кла- 9 Певно, через описку до таких віднесено черпак ко- марівської культури (пор.: kadrow, Machnik 1997, s. 39; Sulimirski 1968, fig. 28, 1). 10 В ілюстрації було допущено помилку. Кераміка, на- ведена на рис. 25, насправді походить із ями 171 у Ме- жановицях, а не з ями 13, адекватно репрезентованої на рис. 26, 1—3. 8 Розкопки Б. Прищепи, курган не опубліковано. Фото і неточний рисунок кубка наведено Г.В. Охріменком (Охріменко 2007, рис. 26, 4) як знайдений у с. Рудня. Для цього дослідника характерні дуже недбале став- лення до джерел і публікація їх у «законспірованому» вигляді — без інформації про походження і жод- ного зв’язку з текстом, на що вже звертали увагу (Zakościelna, Gurba 2006). ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 17 сичній/пізнім фазам межановицької культури, засвідчують, наприклад, певну трансформацію амфор: перенесення ручок на плічка, баняку- ваті широкогорлі форми, навскіс розташовані смуги шнурових ліній тощо (Свешников 1961, рис. 20, 20; Самолюк 2007, рис. 5, 5, 9; 7, 4). Відтак, актуальними є пошуки власних крите- ріїв хронологічного впорядкування нагрома- дженого на Волині матеріалу. Друга проблема — походження городоцько- здовбицької культури. Певна самобутність її керамічного комплексу, тенденція його ево- люції, як і строкатість поховального обряду (до цього можна додати особливості житлово- господарських споруд і деякі інші деталі), вка- зують на те, що розглядати її як наслідок оку- пації межановицьким населенням Західної Во- лині є найпростішим способом розв’язання цієї проблеми. Не маючи наміру розглядати всі тон- кощі ґенези городоцько-здовбицької культури, звернемо увагу на те, що деякі учасники цього процесу цілком очевидні. Насамперед це місцевий варіант ККА. Від неї у спадок у нову добу перейшли кам’яні гробниці, а також амфори з маленькими вушками в основі шийки, що зауважив І.К. Свєшніков (Свєшніков 1974, с. 158). Деякі амфори городоцько-здов- бицької культури за кулястою формою тулуба цілком вписуються в канони посуду ККА, але оснащені двома дугастими ручками. Саме такий посуд різних розмірів і конфі- гурацій є однією з новацій, характерних для городоцько-здовбицької культури, оскільки межа- новицька постала передусім як культура черпа- ків (Каdrow, Мachnik 1997, s. 15). На пам’ятках протомежановицької фази поки що не виявле- но амфор, які могли б слугувати вихідними для виробів городоцького зразка. Усвідомлюючи це, І.К. Свєшніков (Свєшніков 1974, с. 158), залишив питання походження подібного посу- ду відкритим. Я. Махнік першим звернув ува- гу на його зв’язок із Балкано-Дунайським сві- том культур, вважаючи, що впливи звідти сяг- нули Західної Волині через Верхнє Попруття й Подністров’я (Machnik 1979, s. 65—67; див. та- кож: kulturen … 1984). Для нас тут насамперед важливо не те, якими шляхами «докочувалися» впливи із півдня — через зазначений простір чи (швидше) Карпатську улоговину і перева- ли, що виходили до верхів’їв Сану й Дністра, а те, що цей факт залишився осторонь ґенези городоцько-здовбицької культури. Якщо появу зазначеного посуду можна оці- нювати як впливи, то ще один учасник — носії КшК — у формуванні городоцько-здовбицької культури брав безпосередню участь. Звідти по- ходять циліндричні кубки, та й появу курганів на Західній Волині можна розглядати лише як спадок населення КшК. Спроби «шнуровиків» проникнути сюди засвідчують кургани, локалі- зовані приблизно на межі Волині й Поділля — Сивки, Коритне к. 1 (Sulimirski 1968, р. 163— 165, рl. 5, 7; 6, 6). Можливо, саме тоді тут і було започатковано курганний обряд, хоча ствер- джувати це не можна через можливий часо- вий розрив між курганами КшК і городоцько- здовбицької культури. Отже, на сьогодні можна говорити лише про пізніші хвилі прибульців, які не лише ховали небіжчиків під курганами, а й принесли ідею циліндричних кубків і своє- рідний стиль шнурового оздоблення. Нова для світу КшК ідея подібних куб- ків поширилася приблизно в середині iii тис. ВС cal. на різних просторах. Так, найближчі до цих кубки, але ще без ручок, були особли- во популярними в краківсько-сандомирській групі КшК (Маchnik 1966, tabl. XXViii, 1—7; kempisty 1978, ryc. 76, 2, 3; 86; 88 etc.). Од- нак зразки з ручкою, як і стандартна схема ві- зерунка у вигляді пасом із потрійних шнуро- вих ліній, імовірно, було вироблено ще західні- ше — на стику КшК із культурою дзвоноподіб- них кубків, звідки вона й поширилася на схід. Знахідки циліндричних кубків із подібною ор- наментацією, але без вушок, із поселення Баб’я Гура спершу було включено до зразків посуду протомежановицької фази (Каdrow 1991, tabl. XXVi, l, n), але в концептуальній праці, при- свяченій межановицькій культурі, не згадують- ся, ймовірно, як належні до КшК. Уламок ана- логічно оздобленого кубка (Каdrow 1991, tabl. XXVi, n) було виявлено на поселенні Розваж- Кошара (рис. 2, 5). На зазначений час припадає дезорганізація у «шнуровому світі», відбита у різноспрямова- ному русі населення, зокрема й через Волинь. Оминаючи пересування носіїв середньодніп- ровської культури на захід, рух у зворотному напрямку «шнуровиків» — на схід, який, мож- ливо, спровокував подвижки населення ККА, докотився до Середньої Наддніпрянщини (Буня- тян 2007). чаша з c. Вельбівно неподалік Остро- га (рис. 2, 4), аналогічна знахідці з к. 9 Колпець (Sulimirski 1968, Plate 7, 4), вказує, як і реш- та показників, на непевну ситуацію й у Верхній Наддністрянщині. Поява «шнуровиків» наклала відбиток і на розвиток населення північно-західного Поділ- ля. Тут зафіксовано такі самі поховальні тра- диції, що й на Волині, а також популярність циліндричних кубків, щоправда, переважно з виступом-ухватом (рис. 2, 1, 6) 11. На жаль, су- 11 Цей кубок із приватної колекції поповнює подібні знахідки на Поділлі (див.: Свєшніков 1974, рис. 15, 1, 16, 21). ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 18 міжну з Волинню частину Поділля вивчено вкрай незадовільно. Проте цілком можливо, що городоцько-здовбицька культура частково була поширена й на цих просторах, на що вказують уламки амфори волинського зразка із Качанів- ки, к. 3 (Вryk 1930, ryc. 2, 6). Це поховання, з огляду на його стратиграфічну позицію та кре- меневий ніж на потужній пластині, цілком зі- ставне з протомежановицькою фазою, а за сти- лем оздоблення — й амфора з дюнного посе- лення Стіжок (рис. 1, 7). Висновки. Розглянувши особливості городо- цько-здовбицької культури, ми мали на меті по- рушити питання щодо перегляду її оцінки як яви- ща суто похідного від хлопіце-весельської/ме- жановицької, що постає як мегакультура, тотож- на прикарпатському епішнуровому горизонту. На жаль, нам доступні не всі, навіть опубліковані, джерела з території Польщі. Однак, якщо окину- ти оком простір, включений до межановицької культури, то скрізь він був пов’язаний з біль- шою чи меншою участю у створенні й поши- ренні нового речового комплексу пізніх груп КшК — рухливих і одночасно націлених як на сприйняття чужих традицій, так і на пошуки за- собів самоідентифікації. З огляду на це, попри пе- ресікання від самого початку деяких форм посуду (яскравий приклад — черпак із поховання у Го- родку з парними шнуровими лініями на горло- вині, що відповідає канонам протомежановиць- кої фази, але так само і суто «городоцького типу канфара» із однойменного поселення), а також орнаментації, у різних районах цього простору було віддано перевагу певним різновидам посуду й стилю оздоблення. Зважаючи на своєрідність оздоблення посуду, популярність циліндричних кубків і збереження традиції підкурганних похо- вань на Волині, на нашу думку, ці пам’ятки не- суть відчутніший відбиток КшК, ніж межано- вицькі, що, певно, можна пояснити надбанням «шнуровиками» «нової батьківщини». Об’єднував цей простір і інтерес до волин- ського кременю, на що вказує значна його част- ка в структурі протомежановицького комплек- су (Каdrow, Machnik 1997, s. 24). Спалах біфасі- альної індустрії на Західній Волині з її багатими покладами якісної сировини, найбільш при- датної для продукування витончених великих і естетично привабливих виробів (престиж- ного значення), надалі живив ці зв’язки. Пер- ші з-поміж таких виробів — трикутні й листо- подібні списи і кинджали з черешком — пред- ставлено в ранній фазі межановицької культури виключно виробами із волинських майстерень (libera 2001, s. 80, 108). Динаміка розвитку ке- раміки обох культур того часу (перші дві фази) в загальних рисах, можливо, й збігалася. Спад «експорту» на захід волинських кременевих ви- робів збігся з різкою зміною керамічного комп- лексу межановицької культури, натомість, у городоцько-здовбицькій культурі такого не ста- лося. Стійкість рис її кераміки колись зауважив, а нині заперечує Я. Махнік. Він припускав, що на Волині культура Хлопіце-Веселє (читай — городоцько-здовбицька) розвивалася аж до кінця існування межановицької культури (див.: Каdrow, Machnik 1997, s. 78). Приблизно так само розу- мів цей процес і І.К. Свєшніков (Свєшніков 1974, с. 165). За всіх поправок ця ситуація залишаєть- ся в силі. Очевидно, отримання кременевих виробів не було єдиним приводом для спілкування на- селення двох регіонів. Воно тривало й надалі, що відбито в появі на Західній Волині горщиків із ґудзами. Однак за всіх обставин городоцько- здовбицька культура не втратила свого обличчя, хоча сьогодні воно й проступає не дуже чітко — лише як узагальнений і не зовсім достовірний образ, у якому натреноване на численних пра- цях з межановицької культури око фіксує пере- дусім риси подібності з нею. Безперечно, тема городоцько-здовбицької культури заслуговує на більшу увагу, що наблизить нас до чіткішого окреслення її хронологічних і територіальних меж, а також дасть змогу розв’язати проблему її таксономічної позиції. Битковская т.Л. Отчет об исследовании разрушенного поселения эпохи бронзы у с. Буща Дубновского района Ровенской области в 1988 г. // НА ІА НАНУ, 1988/31а. Бунятян К.П. Західні мігранти в Середній Наддніпрянщині близько середини 3 тис. cal BC // Матеріали та дослі- дження з археології Східної України. — Луганськ, 2007. — С. 92—94. Винокур Й., Гуцал А., Мегей В. Дослідження курганів доби бронзи у селі Дорогощі на Волині // Записки НТш. Праці археологічної комісії. — 1998. — Т. 235. — С. 433—465. Івановський В., Конопля В., Михальчишин І., Філевич В. Археологічні дослідження біля с. Яструбичі // Волино- Подільські археологічні студії. — Львів, 1998. — Т. 1. — С. 173—189. Клочко В.І. Озброєння та військова справа давнього населення України (5000—900 рр. до Р.Х.). — К., 2006. Конопля В.М. Обробка кременю населенням Західної Волині за доби міді — ранньої бронзи // Археологія. — 1982. — № 37. — С. 17—31. Кухаренко Ю.В. Первобытные памятники на территории Полесья // САИ. — 1962. — Вып. В1-18. Кухаренко Ю.В. Из материалов разведок на Волыни // КСИИМК. — 1958. — Вып. 72. — С. 84—87. ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 19 Охріменко Г. Про етноміграційні процеси на території Волинського Полісся в епоху енеоліту та бронзи // Охріменко Г., Скляренко Н., Каліщук Щ., Ткач В., Романчук О. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. — Луцьк, 2007. — С. 277—305. Охріменко Г.В., Локайчук С.М. Означення культур епохи бронзи на Волині // Нариси культури давньої Волині. — Луцьк, 2006. — С. 309—312. Пелещишин М.А. Нові поселення стжижовської культури на Волині // Археологія. — 1971. — Вип. 1. — С. 89—103. Пелещишин М. Деякі питання історії племен культури шнурової кераміки у межиріччі Горині і Стиру // Волино- Подільські археологічні студії. — Львів, 1998. — Т. 1. — С. 160—172. Пелещишин М.А., Михальчишин І.Р. Нові пам’ятки культури шнурової кераміки у верхів’ях Західного Бугу // Археологія. — 1987. — Вип. 59. — С. 90—92. Самолюк В.О. Поселення стжижовської культури на р. Іква на Волині // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 58—72. Свешников и.К. Памятники культуры шнуровой керамики у села Здолбица (УССР) // КСИА. — 1961. — Вып. 85. — С. 55—65. Свєшніков І.К. Пам’ятки культур шнурової кераміки в басейні р. Устя // МДАПВ. — 1962. — № 4. — С. 44—53. Свєшніков І.К. Звіт з роботи Ровенської археологічної експедиції в 1963 р. // НА ІА НАНУ, 1963/36. Свєшніков І.К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ — на початку ІІ тис. до н. е. — К., 1974. Свешников и.К. Культуры шнуровой керамики; Ранний период бронзового века Прикарпатья и Волыни // Архео- логия Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Энеолит, бронза и раннее железо. — К., 1990. — С. 49—77. Свешников и.К. Новые погребения начала бронзового века на Западной Волыни // РА. — 1993. — № 3. — С. 165—176. Смишко М.Ю. Богатое погребение начала нашей эры в Львовской области // СА. — 1957. — № 1. — С. 238—243. ткач В. Пам’ятки доби ранньої бронзи в середній течії р. Ікви (культури шнурової кераміки) // Охріменко Г., Скляренко Н., Каліщук Щ., Ткач В., Романчук О. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. — Луцьк, 2007. — С. 571—708. чайка Р.М., Довгань П.М. Археологічні дослідження в зонах меліорації Малого Полісся і Прикарпаття // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. істор. — 1992. — Вип. 27. — С. 37—49. Bryk J. neolityczne kurhany ze szkeletami skruczonemi w kaczanówce, w pow. skałackim, woj. tarnopolskie // księga pamiątkowa ku uczczeniu siedemdziesiątej rochnicy urodzin prof. dr. Włodzimierza Demetrykiewicza. — Poznań, 1930. — S. 135—150. Fitzke J. Cmentarzysko kultury strzyżowskiej w torczynie pod Łuckiem na Wolyniu // Wa. — 1975. — t. 40, z. 1. — S. 53—62. Ginter B., Rogozińska-Goszczyńska R. Przyczynki do poznania wschonich grup kultury ceramiki sznurowej (na podstawie stanowiska w Majdanie Mokwińskim, pow. kostopol, u.S.R.R.) // Ma. — 1965. — Т. 6. — S. 33—66. Głosik J. Wołińsko-podolskie materiały z epoki kamiennej i wczesnej epoki brązu w Państwowym Muzeum archeologicznym w Warszawie // MS. — 1962. — Т. 8. — S. 125—216. Głosik J. kultura strzyżowska // MS. — 1968. — t. 11. — S. 7—114. Kadrow S. iwanowice. Stanowisko Babia Góra, cz.i. Roswoj przestrenny osady z Wczesnego okresu epoki brązu. — kraków, 1991. Kadrow S., Machnik J. kultura mierzanowicka. Chronologia, taksonomia i roswój przestrzenny. — kraków, 1997 (Рrace komisja archeologicznej, № 29). Kadrow S., Machnikowie A. i J. iwanowice. Stanowisko Babia Góra. — Część ii. Cmentarzysko z wczesnego okresu epoki brązu. — kraków, 1992. Kadrow S., Peleščyšyn M. Materiały kultury miеrzanowickiej z dorzecza górnego Bugu // Sa. — 1999. — 51. — S. 191—210. Kempisty A. Schyłek neolitu i początek epoki brązu na Wyżynie Małopolskiej w świetle badań nad kopcami. — Warszawa, 1978. Kulturen der Frühbronzezeit des karpatenbeckens und nordbalkans. — Beograd, 1984. Libera J. krzemienne formy bifacjalne na terenach Polski i zachodniej ukrainy (od środkowego neolitu do wczesnej epoki żelaza). — lublin, 2001. Machnik J. Studia nad kultura ceramiki sznurowej w Malopolsce. — Wrocław; Warszawa; kraków, 1966. Machnik J. Frühbronzezeit Polens (Übersicht über die kulturen und kulturgruppen). — Wrocław; Warszawa; kraków; Gdańsk, 1977. Machnik J. Ze studiów nad kultura ceramiki sznurowej w dorzeczu górnego Dniestru // aCC. — 1979. — Т. 19. — S. 50—71. Machnik J., Tkachuk T. interesting and important artefacts from the beginning of the Bronze age in the Vicinity of ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 20 Природне середовище Північного Причорно- мор’я, де мешкало населення інгульської ката- комбної культури (ІКК), на той час відповідало всім вимогам цієї групи населення, а саме: ба- гата кормова база тваринництва, малі й великі річки, багаті на рибу, численні джерела і дже- рельця з питною водою тощо. © В.І. НІКІТІН, 2008 Halicz (upper basin of the Dnestr River) // Morgenrot der kulturen. Frűhe Etappen der Menschheitsgeschichte in Mittel- und Südosteuropa. Festschrift fűr nándor kalicz zum 75. Geburtstag. — Budapest, 2003. — S. 483—496. Prahistoria ziem polskich. — Wczesna epoka brązu. — Wrocław; Warszawa; krakow; Gdańsk, 1978. — t. 3. Prahistoria ziem polskich. — neolit. — Wrocław; Warszawa; krakow; Gdańsk, 1979. — t. 2. Sulimirski T. Corded Ware and Globular amphorae north-East of the Carpathians. — london, 1968. Zakościelna A., Gurba J. Pamięci Jana Fitzkego (Археологічна спадщина Яна Фітцке / archeologična spadŝina Ậna Fitcke, red. G.V. ohrimenko. luc’k 2005, 488 s.) // archeologia Polski Środkowowschodniej. — lublin, 2006. — S. 403—405. Одержано 01.04.2008 К.П. Бунятян ГОРОДОКСКО-ЗДОЛБИЦКАЯ КУЛЬТУРА: ПРОБЛЕМНАЯ СИТУАЦИЯ Хотя выделенная И.К. Свешниковым городокско-здолбицкая культура заняла прочное место в систематике древнос- тей Западной Волыни, в археологии Европы она фигурировала сначала как восточное проявление культуры Хлопице- Веселе, а теперь — как локальный (восточный) вариант межановицкой культуры. Таким образом, не только отрицается таксономическая позиция городокско-здолбицкой культуры, но она рассматривается и как относительно кратковремен- ное явление. Истоки такой оценки городокско-здолбицкой культуры кроются в несовершенной ее периодизации. Но ее длинный век не вызывает сомнений, что подтверждено и культурно-хронологической дифференциацией бифасиальных орудий, осуществленной Е. Либера. Между межановицкой и городокско-здолбицкой культурами имеются существен- ные различия, которые проявляются в погребальном обряде, некоторых формах керамики и стиле ее орнаментации, жилищно-бытовых комплексах. Они указывают на иные пути формирования городокско-здолбицкой культуры, чем просто вследствие оккупации Волыни межановицким населением. K.P. Bunyatyan HoRoDОТSko-ZDoVBytSka CultuRE: PRoBlEMatiC Situation although Horodsko-Zdovbytska culture singled out by i.k. Sveshnikov occupies a firm place in the system of Western Volyn antiquities, in European archaeology it appeared first as an eastern version of Chłopice-Veselé culture, and now as a local (eastern) variant of Mezhanovytska culture. in that way not only the taxonomic position of Horodsko-Zdovbytska culture is denied, but it is also viewed as a relatively short-term phenomena. the roots of such appraisal of Horodоtsko-Zdovbytska culture lay in its imperfect division into periods. However, its long existence does not raise doubts, and is proved by cultural and chronological differentiation of bi-facial tools developed by E.lieber. there are significant discrepancies between Mezhanovytska and Horodsko-Zdovbytska culture, set in the funeral rite, some forms of ceramics and its ornamentation style, and in dwelling and husbandry structures. they indicate other ways of the Horodsko-Zdovbytska culture development than merely the result of the occupation of Volyn by the Mezhanovytska culture population. В.І. Нікітін ВПЛИВ ГЕОГРАФІЧНОГО ФАКТОРА НА ІНГУЛЬСЬКУ КАТАКОМБНУ КУЛЬТУРУ Зроблено спробу реконструкції палеогеографічних умов життя населення інгульської катакомбної культури і з’ясування впливу на цю культуру географічного фактора. Спираючись на численні писемні, археоло- гічні, остеологічні, етнографічні та інші мате- ріали, спробуємо реконструювати палеогеогра- фічні умови життя майже п’ятитисячолітньої давнини і їх вплив на ІКК, що могли бути в ба- сейні Нижнього Побужжя. Відомо, що басейн Нижнього Побужжя є час- тиною Північного Причорномор’я. Він проріза- ний численними джерелами, балками і річками,

Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація

Institution

Ähnliche Einträge