Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське
Статтю присвячено розгляду особливостей матеріальної культури поселення Ходосівка-Рославське, дослідження якого нещодавно розпочала Північна експедиція Інституту археології НАН України. Ці особливості дають підстави стверджувати про його неординарність....
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69959 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське / І.А. Готун // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 25-34. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-69959 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-699592014-10-26T03:01:52Z Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське Готун, І.А. Статті Статтю присвячено розгляду особливостей матеріальної культури поселення Ходосівка-Рославське, дослідження якого нещодавно розпочала Північна експедиція Інституту археології НАН України. Ці особливості дають підстави стверджувати про його неординарність. Несмотря на весомые результаты, достигнутые отечественными археологами в исследовании южнорусских поселений, сельская проблематика остается актуальной. Один из основных вопросов археологии древнерусского села — определение специфики каждого пункта и поиск закономерностей их развития на основе обобщений конкретных материалов. Недавние раскопки на Ходосовском археологическом комплексе позволили выявить неординарный памятник на незначительном возвышении в днепровской пойме. Небольшие по площади раскопки позволили проследить развитие на памятнике черной металлургии, животноводства, охоты, рыбной ловли, что неудивительно ввиду топографических условий. Исследованы и поселения с наличием престижных вещей в слое и заполнении объектов. В нашем случае наблюдаем сочетание одного и другого явления. При преждевременности исчерпывающих выводов о роли и месте исследуемого поселений среди других памятников Киевской Руси, уже сейчас можно утверждать о его неординарности Despite the earnest results in study of the Southern Rus settlements made by our archaeologists, village issues are still of current importance. One of the main points of Ancient Rus village’s archaeology is the determination of the peculiarities of each centre and the search for the pattern of their development based on the generalization of the specific materials. Recent excavations in Khodisivka archaeological site allowed the scholars to uncover an extraordinary monument on a slight eminence in the Dnipro River water-meadow. Small-area excavations resulted in tracing there the development of ferrous metallurgy, cattle breeding, hunting, and fishing, which is natural due to the topographic conditions. Such settlements are mentioned in scientific literature, as well as the settlements with prestigious items in the layer and the filling of structures. In our case a combination of these phenomena is observed. While irrefragable conclusions about role and place of the settlement studied among other Kyiv Rus monuments are too early, its phenomena should be confirmede. 2008 Article Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське / І.А. Готун // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 25-34. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69959 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Готун, І.А. Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське Археологія |
| description |
Статтю присвячено розгляду особливостей матеріальної культури поселення Ходосівка-Рославське, дослідження якого нещодавно розпочала Північна експедиція Інституту археології НАН України. Ці особливості дають підстави стверджувати про його неординарність. |
| format |
Article |
| author |
Готун, І.А. |
| author_facet |
Готун, І.А. |
| author_sort |
Готун, І.А. |
| title |
Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське |
| title_short |
Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське |
| title_full |
Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське |
| title_fullStr |
Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське |
| title_full_unstemmed |
Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське |
| title_sort |
неординарність давньоруського села на прикладі селища ходосівка-рославське |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69959 |
| citation_txt |
Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське / І.А. Готун // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 25-34. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT gotunía neordinarnístʹdavnʹorusʹkogoselanaprikladíseliŝahodosívkaroslavsʹke |
| first_indexed |
2025-07-05T19:19:35Z |
| last_indexed |
2025-07-05T19:19:35Z |
| _version_ |
1836835852478578688 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 25
Під час характеристики стану історико-архео-
логічного вивчення Південної Русі неодноразо-
во наголошувалося на необхідності досліджен-
ня неукріплених поселень, де проживала осно-
вна маса населення, зайнятого у сфері сільсько-
господарського виробництва, а також поселень,
розкопки яких дають матеріал щодо структури
територіальної общини на півдні Русі (Толочко
1990, с. 4). Попри значні успіхи, досягнуті віт-
чизняними дослідниками, та публікацію низки
монографій спеціалістів відділу давньорусь-
кої та середньовічної археології ІА НАН Укра-
їни та інших видань (Південноруське … 1997;
Село … 2003 та ін.), сільська проблематика за-
лишається перспективною як для польових по-
шуків, так і для кабінетних розробок. Переду-
сім це стосується вивчення специфіки кожного
селища як соціально-економічного феномену
та виявлення певних закономірностей під час
узагальнення окремих матеріалів.
Зазначена специфіка передусім стосується
соціальної та економічної неоднорідності по-
селень. Аналізуючи пам’ятки Київської землі,
П.П. Толочко дійшов висновку про існування
різних типів селищ. Мешканці одних займа-
лися виключно сільським господарством, при-
чому такі поселення не були однотипними, і їх
відмінності насамперед визначалися економіч-
ною спеціалізацією окремих територій: у зонах
родючих ґрунтів розташовувались великі зем-
леробські села, в поліських районах і заплавах
крупних річок — невеликі поселення тварин-
ників. Для інших поселень характерний реміс-
ничий і промисловий напрями господарської
діяльності. Вчений навів приклади щодо сезон-
них виробничих поселень, зокрема в басейні
р. Тетерев, жителі яких добували болотну за-
лізну руду, тривалих спеціалізованих виробни-
чих селищ із видобутку будівельного каменю й
виточування шиферних пряслиць в околицях
Овруча, а також інших виробництв, наприклад
гончарного, виявлення і дослідження яких —
справа майбутнього (Толочко 1980, с. 162, 163).
На думку дослідника, поява промислових се-
лищ, населення яких тимчасово (сезонно) чи
постійно займалося ремісничою діяльністю
(виплавкою заліза, випалюванням деревного
вугілля, добуванням й обробкою шиферу) була
закономірним наслідком подальшого розвитку
продуктивних сил і поглиблення процесу поді-
лу праці (Толочко 1975, с. 27). Слід зазначити,
що подальші роботи не лише підтвердили на-
ведені положення, а й дали змогу виявити кар-
тину ще більш строкату й багатоструктурну, на
що вже було звернуто увагу (Готун 1995, с. 121;
1999, с. 206—212; Готун, Моця 2003, с. 8—13).
Особливо це помітно під час аналізу посе-
лень не лише Київської землі, а й Середнього
Подніпров’я чи Південної Русі загалом. Вияв-
лені в регіоні пам’ятки значно розширюють і
уточнюють наші уявлення про південноруське
село як соціально-економічний організм. При
цьому визначальними чинниками у кожному
випадку є специфіка виробничої діяльності на-
селення та соціальний зміст самого селища.
Підбиваючи підсумки робіт із давньорусь-
кої сільської проблематики та окреслюючи
перспективи подальших досліджень середньо-
вічного села, О.П. Моця виділив різноманітні
типи поселень, що виконували різні соціально-
економічні функції: населений пункт, жителі
якого (державні смерди) виконували різнома-
нітні натуральні повинності (Автуничі); пунк-
ти князівського домену (Дорогинка, Ліскове);
такі, що стояли ближче до відкритих торгово-
ремісничих поселень типу Гньоздово та Бірки,
але перебували у приватних володіннях кла-
су феодалів (Григорівка) (Моця 1991, с. 7—8).
Щодо останнього типу поселень автор розкопок
наголошувала на «міській» номенклатурі ар-
хеологічного матеріалу, культурно-релігійному
характері багатьох знахідок, археологічних до-
казах зв’язку населення з князівською владою.
Це дало змогу дослідниці висловити припущен-
ня про відповідність григорівського поселення
погосту адміністративному центру, що утворю-
вався внаслідок окняжіння земель (Петрашен-
ко 1998, с. 212, 213). За визначенням Б.О. Ри-
бакова, для цього типу поселень у складі до-
меніальних князівських володінь характерні © І.А. ГОТУН, 2008
І.А. Готун
НЕОРДИНАРНІСТЬ ДАВНЬОРУСЬКОГО СЕЛА
НА ПРИКЛАДІ СЕЛИЩА ХОДОСІВКА-РОСЛАВСЬКЕ
Статтю присвячено розгляду особливостей матеріальної культури поселення Ходосівка-Рославське, дослідження
якого нещодавно розпочала Північна експедиція Інституту археології НАН України. ці особливості дають
підстави стверджувати про його неординарність.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 26
риси феодального організму, впровадженого в
гущу селянських «вервей» і «весей», відірвано-
го від доменіальних баз, поселення, де перебу-
вав гарнізон, існували приміщення для данини,
навколо якого споруджувались укріплення; це
відрізняє його від становища — більш простої
у соціально-економічному плані бази для при-
йому князя в період полюддя (Рыбаков 1993,
с. 364, 365). Розуміння специфіки зазначених
типів поселень можливе під час розгляду кон-
кретних особливостей певного селища.
Показовими є пам’ятки, досліджені на чер-
нігівщині. Як відзначав М.С. Грушевський,
«всі засоби чернігівської династії і чернігів-
ського боярства були на півночі в Задесенні та
придніпровській Сіверщині. Тут великі княжі
й боярські села 〈...〉 пасіки і риболовлі…» (Гру-
шевський 1928, с. 108). Слід зауважити, що ар-
хеологічні роботи в регіоні дали змогу просте-
жити відповідні топоніми й речі, що вказують
на присутність представників феодального ста-
ну (шекун 1985, с. 44—46), соціальні особли-
вості забудови. При цьому важливо враховува-
ти всі чинники, що визначали соціальне обличчя
того чи іншого населеного пункту, адже, як на-
голошував П.О. Раппопорт, «індивідуальні осо-
бливості 〈...〉 поселення 〈...〉 дозволяють в най-
більш яскравій і повній формі змалювати кар-
тину реального життя» (Раппопорт 1967, с. 3).
Водночас дослідник слушно застерігав, що «не
всі сліди виробництва означають наявність ре-
месла, адже могло існувати і домашнє виробни-
цтво, призначене не для збуту, а для задоволен-
ня власних потреб 〈...〉 Аналогічно наявність до-
рогих імпортних речей зовсім не свідчить про
торгівлю, оскільки ці предмети могли потрапи-
ти на поселення не лише завдяки торгівлі, але й
іншими шляхами, наприклад, як дари, військові
трофеї тощо» (Раппопорт 1967, с. 4). Крім того,
за слушним зауваженням А.Л. Монгайта, напри-
клад, рибальські знаряддя можна знайти у будів-
лі не лише професіонала, а й любителя (Мон-
гайт 1955, с. 61—62).
Як відомо, село, навіть у значенні окремої
садиби, відбивало господарську самостійність
свого власника (Забелин 1876, с. 544). Цю гос-
подарську самостійність або її певні риси про-
стежено на основі регіональної специфіки, зу-
мовленої передусім географічним середови-
щем. Так, для деяких селищ — це поєднання
землеробства, скотарства і промислів з домаш-
нім ремеслом (Довженок 1961, с. 213), для ін-
ших — більш своєрідне виробниче спряму-
вання (згадані вже поселення каменотесів на
Овруччині, поліські металургійні селища, ви-
робнича зона в Комарівці, ремісничі об’єкти на
сільських пам’ятках чернігівщини тощо) (Бе-
ляєва 1988, с. 198, 199; 1993, с. 84). За вираз-
ної спеціалізації других порівняно з першими
зазначене поєднання простежено на багатьох
пам’ятках (хоча з огляду на масштаби вироб-
ництва ремісники обслуговували не лише свою
сім’ю), що вказує на загальне й особливе в їх
розвитку, хоча кожен пункт мав своє індивіду-
альне обличчя. За спостереженнями А.В. Кузи,
для давньоруських селищ велике значення пе-
редусім мали видобувні промисли, а також за-
няття, пов’язані з експлуатацією природних ре-
сурсів: виплавляння заліза, випал вугілля, ви-
гонка дьогтю; селянське господарство, попри
наявні на селищах сліди ковальської, ливарної,
ювелірної, гончарної справи тощо, характери-
зувалося домашнім виробництвом, що повніс-
тю забезпечувало власні потреби селян (Древ-
няя 1985, с. 103).
Крізь призму викладеного можна спробува-
ти розглянути специфіку однієї з неукріплених
давньоруських пам’яток у південних київських
передмістях, дослідження якої у межах реаліза-
ції програми збереження, вивчення, музеєфіка-
ції та популяризації об’єктів культурної спад-
щини Ходосівського археологічного комплексу
нещодавно розпочала Північна постійнодіюча
експедиція Інституту археології НАН України
відповідно до планової теми відділу давньо-
руської і середньовічної археології Інституту.
На розташовані навколо Ходосівки давні по-
селення і городища, а також інженерні спору-
ди незавершеної залізниці, спроектовані й збу-
довані на початку XX ст., оборонні об’єкти ко-
лишнього Київського укріпленого району вже
зверталася увага (Готун 2004, с. 13—22; Готун,
Казимір 2006, с. 63—72). У науковій літерату-
рі охарактеризовано своєрідні археологічні мі-
крорайони, що утворюють унікальні археоло-
гічні території, та наголошено на необхіднос-
ті розробки системи підходів для збереження і
відродження історико-культурного надбання у
вигляді функціонування пам’яток у сучасному
соціокультурному середовищі (Пряхин 1995;
Дорофеев та ін. 2002, с. 53—62; Украинско-
российская … 2002, с. 66). Це повною мірою
стосується і об’єктів культурної спадщини по-
близу Ходосівки, передусім щодо завдань ви-
вчення пам’яток та їх округи, розробки наукової
проблематики з питань репрезентованих куль-
тур та епох, з історії регіону та мікрорегіону,
збереження пам’яток в історико-ландшафтному
контексті, пропаганди знань про Ходосівський
археологічний комплекс.
Поселення обстежено експедицією у 2007 р.
після фіксації ходосівським краєзнавцем, єге-
рем мисливського господарства «Київське»
В.В. Моторним підйомного матеріалу в урочищі
«Рославське» на одному з підвищень обширної
заболоченої заплави поблизу місця впадіння рі-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 27
чок Сіверки та Петиля в долину Дніпра, непода-
лік «Круглого» Ходосівського городища, остан-
ній етап функціонування якого пов’язаний із
давньоруською добою. Раніше, до спорудження
дамби на Дніпрі та меліоративних робіт у запла-
ві, це був острів серед болота. Проведені згодом
розвідкові розкопки (дві розбиті на двометрові
квадрати траншеї з прирізками у місці фіксації
об’єктів, під час робіт об’єднані в розкоп загаль-
ною площею 127 м2) дали змогу простежити до-
сить репрезентативні матеріали доби Київської
Русі. Культурний шар, у верхній частині част-
ково пошкоджений оранкою, було зафіксовано
відразу під дерном, на глибині 0,05—0,10 м; його
потужність становила від 0,40—0,50 до 0,80 м.
Місцями виявлено перекопи, крім давньорусь-
ких знахідок у шарі знайдено незначну кількість
уламків посуду доби пізньої бронзи — ранньо-
го залізного віку, поодинокі фрагменти керамі-
ки i тис., шматки кременю. Разом із численним
масовим матеріалом, репрезентованим уламка-
ми кружального посуду давньоруського часу (в
тому числі й кількома розвалами горщиків у шарі
(рис. 1, 2), а не заповненні об’єктів; значною кіль-
кістю фрагментів із шаром поливи чи окремими
її краплями як на внутрішній, так і на зовнішній
поверхнях), кістками тварин і шлаками, зібрано
значну кількість індивідуальних знахідок: побу-
товий інвентар, інструменти, предмети озброєн-
ня та воїнського обладунку, прикраси тощо, усьо-
го — понад 180 одиниць, що досить показово для
загалом незначної відкритої площі. Знахідки кон-
центрувалися переважно над заглибленими час-
тинами давніх споруд та поблизу них.
Під час робіт вивчено сім об’єктів, один
із яких мав житлове призначення, решта —
побутово-господарське, кілька стовпових ям,
частина з яких становила один комплекс зі зга-
даними спорудами. Попри відкриту площу, не-
достатню для беззастережних висновків, спе-
цифіка отриманого матеріалу дає змогу харак-
теризувати певні особливості досліджуваного
селища. У той час як пряслиця з пірофілітового
сланцю, точильні бруски, уламки жорен і цвя-
хи притаманні культурним нашаруванням ба-
гатьох поселень, серед речового матеріалу ви-
явлено і знахідки, досить нечисленні на сіль-
ських пам’ятках. Привертають увагу кольчужні
кільця, залізний стрижень із кільцем, прикра-
си (щиток персня, каблучка, сережка, наклад-
ки; несподіваною для незначного за розмірами
розкопу була кількість уламків скляних брасле-
тів — близько 90). Цікавим виявився сюжет клей-
ма на одному із горщиків (загалом у комплек-
сі цього поселення відсутні рельєфні знаки на
денцях). За приблизного діаметра фрагменто-
ваного денця близько 7,5 см зображення нага-
дує перевернутий якір із кружечком зверху по
довгій осі зі знаками у вигляді літер «І», «К»,
«Л» (рис. 3).
Один із вивчених об’єктів, умовно назва-
ний № 4, було ототожнено з житловою спору-
дою, незважаючи на деякі відмінності на рів-
ні фіксації від традиційних решток будинків.
Пляма його заповнення, витягнута у меридіо-
нальному напрямку, добре читалась на глибині
0,40—0,45 м на світлому тлі материкового піс-
ку завдяки інтенсивному чорному забарвлен-
ню; певне потемніння без чітких меж харак-
Рис. 2. Половинки горщиків із культурного шару по-
селення та неповний розвал амфорки київського типу
з пам’ятки
Рис. 3. Клеймо на одному з денець
Рис. 1. Розвали горщиків із культурного шару селища
Ходосівка-Рославське та заповнення одного із об’єктів
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 28
терне і для культурного шару кількох сусідніх
квадратів. Неправильної форми, дещо звуже-
ний у південній частині, із заокругленими кута-
ми, що в плані надає об’єкту овальних обрисів.
В основі його заповнення — шари чорно-сірого,
темно-сірого, сіро-жовтого супіску із вклю-
ченням значної кількості уламків керамічно-
го посуду, а також кісток тварин, речового ма-
теріалу, деревних вуглинок. Основний обсяг
заглибленої частини споруди було заповнено
шаром загалом однорідного сіро-жовтого су-
піску, світлішого у придонній частині (резуль-
тат змішування з материковим піском). Перехід
до світлішого прошарку, а від нього — до ма-
терикового піску не виразний, без чітких меж.
Потужність основного шару в різних частинах
об’єкта сягала 0,20—0,50 м. Показово, що по-
рівняно з шаром, що його перекривав, він знач-
но бідніший на індивідуальні знахідки та масо-
вий матеріал. Проте знахідки, виявлені в його
нижній частині, швидше за все, пов’язані з без-
посереднім функціонуванням споруди. Вище,
в основній частині плями заповнення будів-
лі, місцями дещо відступаючи від країв кот-
ловану, виявлених на рівні материка, залягав
шар чорно-сірого супіску, насичений дрібни-
ми рештками горілого та зітлілого дерева, ве-
ликою кількістю дрібних уламків кераміки та
індивідуальними знахідками. його потужність
у різних частинах об’єкта коливалася від 0,10
до 0,35 м. Найімовірніше, він не пов’язаний
із безпосереднім функціонуванням будівлі, а
з’явився в результаті заповнення навколишнім
культурним шаром заглиблення, утвореного
внаслідок ущільнення основного заповнення.
У центральній та північній частинах котлова-
ну в основному шарі залягав прошарок супіс-
ку інтенсивного чорного кольору, насичений
вуглинками, попелом, дрібними шматочками
печини і обгорілої глиняної обмазки. В цьому
шарі інколи траплялись крупніші шматки пе-
чини, зібрано фрагменти гончарної кераміки,
що, швидше за все, маркують час припинення
існування будівлі, непоодинокі кістки тварин.
шар мав потужність 0,08—0,12 м і залягав на
висоті 0,08—0,10 м над долівкою. Подібну лін-
зу темного кольору — ймовірно, локальне про-
довження описаного прошарку — зафіксовано
і в західній частині споруди безпосередньо під
піччю (у підпічній частині цю лінзу було пере-
крито сіро-білим шаром із попелом). Описаний
шар у центральній частині було перекрито лін-
зою крупних шматків печини, яка ближче до за-
хідної стінки переходила в крупні шматки опа-
лювальної споруди, а безпосередньо біля стін-
ки — у рештки останньої. Ця лінза залягала на
глибині 0,40—0,50 м від рівня фіксації плями
об’єкта, перепалена глина мала переважно жов-
тогарячий колір. Потужність зазначеної лінзи
становила 0,10—0,17 м.
Впритул до західної стіни котловану розчи-
щено частково збережену глиняну піч. Стра-
тиграфічні спостереження дали змогу виявити
під нею підсипку з шару, аналогічну за кольо-
ром і морфологією основному шару заповне-
ння заглибленої частини споруди. Цю підсип-
ку було закріплено своєрідним опічком, сліди
якого у вигляді рівчаків та ямок спостережено
на долівці та у вигляді смуги — на додаткових
стратиграфічних розрізах у зазначеній частині
будівлі. Піч була розташована у західному куті
споруди, біля входу до неї з боку допоміжно-
го приміщення, про яке йтиметься нижче; че-
люстями спрямована на схід, у бік входу, вла-
штованого в південній стіні. Точніше орієнта-
цію опалювального пристрою визначити важко
з огляду на те, що саме челюсті були зруйнова-
ні. Споруда глинобитна, підковоподібна, з по-
шкодженим склепінням і південною та схід-
ною стінами, складена з глини без каркасу. Роз-
міри опалювального пристрою близько 1,10 ×
× 1,10 м, зруйновані шматки передньої частини
залягали на 1,36 м від тильної стіни. Внутріш-
ні розміри відповідно становили 0,92—1,16 м.
Стінки, які збереглись у висоту на 0,3 м, у ниж-
ній частині були завтовшки близько 0,20 м, зсе-
редини на кілька сантиметрів пропечені до це-
гляного і жовтогарячого кольорів. Піч мала три
шари рівномірно випаленого череня (кожний
потужністю 1,0—1,5 см) без використання би-
того посуду у складі глиняної маси. Кілочки в
долівці по периметру стін, як це часто фіксу-
ється у синхронних спорудах, відсутні. Зі схо-
ду в долівці житла виявлено яму, ймовірно, пе-
редпічну, з піччю могла бути пов’язана і кон-
струкція, від якої залишились стовпові ямки
посередині споруди. Ямки, крім пов’язаних із
піччю, швидше за все, є слідами від нерухо-
мих меблів. Ями вздовж стін характеризують
конструктивні особливості будівлі. Заглиблена
частина об’єкта заходила в материк до позна-
чки 0,48—0,68 м, мала похилі стінки, що плав-
но переходили у рівне пласке дно. Її розміри
становили 6,75 × 4,30 м. Взаєморозташування
ям та стіни заглибленої частини споруди дають
змогу вбачати в її північній частині зорієнтова-
не стінами за сторонами світу підпрямокутно-
трапецієподібне житло розмірами (3,75—4,30) ×
× (4,15—4,65) м з піччю ліворуч від входу, роз-
ташованою челюстями до входу, у південній —
напівовальне допоміжне приміщення, що захи-
щало вхід від негоди, розмірами (2,10—2,55) ×
× (2,10—2,90) м. Вживати щодо останнього
приміщення термін «сіни» дещо недоречно з
огляду на його неправильну форму. Загальна
довжина обох приміщень за лінією північ—
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 29
південь становила 6,75 м. На рівні долівки розмі-
ри житлової камери становили (2,70—3,15) ×
× (3,60—4,00) м, допоміжної — (0,80—1,50) ×
× (1,80—2,20) м, загальна довжина комплексу
5,80 м.
Для відповіді на питання щодо конструк-
тивного рішення стін бракує даних. З огляду
на відсутність по кутах і вздовж стін котлова-
ну потужних стовпових ям логічно припусти-
ти їх зрубний характер. На те, що цей зруб був
не надто масивним, вказує розташування опа-
лювального пристрою практично впритул до
частини стіни, що похило переходила в долів-
ку. Крім уламків кераміки, остеологічного ма-
теріалу тощо із об’єкта походять 25 фрагментів
скляних браслетів (гладеньких, псевдовитих,
кручених), колінчастий ключ від циліндрич-
ного замка, голка, уламок серпа, клинки ножів,
фрагмент гризла вудил, точильні бруски, чис-
ленні фрагменти жорен, скоба, уламок окуття,
свинцеві вироби та виплески, згадане денце з
оригінальним клеймом (рис. 3). Привертає ува-
гу покрита благородною патиною псевдовита
з гладкою дужкою срібна сережка. Показовий
неатрибутований залізний інструмент завдовж-
ки 358 мм, у перетині підпрямокутний (11,0—
12,5) × (10—12) мм. Один кінець виробу заго-
стрений, інший — розплесканий і заокруглений
з максимальним розширенням 18 мм. Аналогій
цьому виробу серед середньовічних старожит-
ностей знайти не вдалося, хоча нині подібні ви-
користовують. Фіксація знаряддя на глибині
0,75 м у непотривоженому шарі виключає його
пізнє походження. Особливості заповнення бу-
дівлі дають змогу зробити припущення, що сво-
го часу її було залишено мешканцями, а знахід-
ки з її заповнення, швидше за все, відбивають
поселення чи певну його ділянку, а не комплекс
окремого господарства. Разом із тим матеріал
досить репрезентативний і може слугувати до-
сить цінним джерелом з історії регіону.
Решта вивчених у розкопі об’єктів — ями
господарчого призначення чи побутового вико-
ристання.
Аналізуючи соціально-економічні особли-
вості південноруського села, П.П. Толочко звер-
нув увагу на сезонні виробничі селища з легки-
ми наземними будівлями і господарчими ямами
біля с. Лапутьки, де займалися «відхожим» за-
лізоробним промислом жителі сусідніх городи-
щенських центрів (Толочко 1980, с. 163). Ана-
логічну пам’ятку було зафіксовано і поблизу
с. Новосілки (Телегін 1965, с. 98). Певні пара-
лелі із зазначеними поселеннями можна провес-
ти й щодо досліджуваного селища Ходосівка-
Рославське. Тут сліди металургійного виробни-
цтва зафіксовано у вигляді численних шлаків, а
також шматків глиняних стінок теплотехнічних
споруд, ошлакованих до утворення склоподіб-
ної маси. Якщо шлаки можуть вказувати на ко-
вальське виробництво, а шматки глиняних сті-
нок — на ковальське, гончарне тощо, то вияв-
лені шлакові конгломерати значних розмірів із
прикипілим піском, що за формою повторюють
передгорнові заглиблення, беззастережно вка-
зують на крично-рудні процеси в межах дослі-
джуваної пам’ятки. З огляду на наявність ста-
ціонарного житла у цьому випадку, швидше за
все, йдеться не про сезонне виробниче селище,
а про металургійний осередок, що функціону-
вав постійно. Це припущення підтверджено на-
явністю значних покладів руди як у навколиш-
ніх болотах, так і безпосередньо на пам’ятці.
Подібні осередки вивчали вітчизняні дослідни-
ки. Найближчий, розкопаний під керівництвом
В.І. Бідзілі на Сіверці, дещо вище за течією, на
околиці с. Кременище, датовано приблизно се-
рединою Xii ст. і ототожнено авторами робіт із
митрополичим хутором (Бідзіля, Паньков 2000,
с. 106—109). Сліди металургійного виробни-
цтва виявлено й на інших розташованих непо-
далік пунктах, зокрема на багатошаровому по-
селенні між Ходосівкою та Лісниками (Північна
… 2007, с. 34, 49, 58, 63), на поселенні Козаків
Яр біля Ходосівки, дослідженому О.В. Сухобо-
ковим, В.О. Петрашенко та ін. (Сухобоков 1977
с. 56—61; Південноруське … 1997, с. 12—16).
У літературі описано пов’язані із залізороб-
ною справою об’єкти на спеціалізованому ви-
робничому с. Колонщина (Серов, Філюк 1990,
с. 73, 74; Монтаг, Філюк 1993, с. 40), добуван-
ням та обробкою чорного металу займались
жителі Гульська (Звіздецький 1991, с. 22, 23;
Звіздецький, Готун 1997, с. 32—52), Комарівки
(Кубышев 1967, с. 24—27; 1968, с. 49, 51; 1971,
с. 239—242; Бєляєва, Кубишев 1995, с. 24—
27), Софіївської Борщагівки (Осадчий, Філюк
1999, с. 95), Ліскового (Південноруське 1997,
с. 87), Козарок (Веремейчик 1994, с. 13) тощо.
З огляду на розміщення поблизу зазначених
пам’яток давньої металургії до експедиційно-
го плану експериментальних досліджень було
включено спробу отримання заліза з болотної
руди. Зведено діючі моделі двох металургійних
горен (прототипами слугували досліджені сво-
го часу в Кременищі та Григорівці) й агломера-
ційної печі, обпалено руду і випалено деревне
вугілля, виготовлено міхи. У результаті кількох
експериментів протягом другого сезону отри-
мано відновлені зерна заліза (Готун, Петраус-
кас А., Петраускас О. 2005, с. 52—65; Петра-
ускас, Готун, Коваль 2006, с. 144; Північна ...
2007, с. 261).
У літературі наведено конкретні ідентифіка-
ції виділених П.П. Толочком в окремий тип се-
лищ тваринників у річкових заплавах та полісь-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 30
ких районах. Зокрема, такі селища виявлено у
басейнах річок Уж, Здвиж, Тетерів: на піщаних
заплавних дюнах, невеликі за площею (від 30 ×
× 70 до 80 × 150 м), датовані Xi—Xiii ст. На
одній з них, неподалік Бородянки, під час роз-
копок досліджено черінь і передпічну яму на-
земного житла (Иванченко 1981, с. 122—123).
Певною мірою до таких пунктів можна відне-
сти й селище Ходосівка-Рославське. Подібні
ототожнення зроблено як за попереднім розгля-
дом остеологічного матеріалу, хоч колекцію ще
остаточно не опрацьовано, так і за логікою роз-
ташування пам’ятки серед обширних лук.
Свого часу в науковий обіг введено матеріа-
ли розкопок поселення Борки iii на р. Судость
із наземними житлами, котлованами типу на-
півземлянок, численними кістками диких тва-
рин та знаряддями обробки шкур (Смирнов,
шинаков 1987, с. 104; Смирнов и др. 1988, с. 91
та ін.). У публікаціях одностайно було відзна-
чено неземлеробський характер пам’ятки, на-
голошено на незвично високому відсотку кіс-
ток диких тварин. На думку археозоологів, по-
селення можна ідентифікувати з мисливською
заїмкою літописних бродників (Маслов, Анти-
пина, Мусатова 1988, с. 64, 65 та ін.), частина
археологів запропонувала варіант ототожнен-
ня з князівським заповідником, аналогічним
згадуваним під 947 р. «ловищам» княгині Оль-
ги (шинаков 1988, с. 17, 18 та ін.), чого не ви-
ключали й інші дослідники (Зотько и др. 1993,
с. 67). До вивчення (і певною мірою після) за-
значеного селища князівські ловища та переве-
сища, зокрема й у Сіверській землі, розглядали
без археологічних ідентифікацій (Голубовский
1881, с. 27; Фроянов 1996, с. 397). Цікаво, що
кістки диких тварин репрезентовано і на посе-
ленні Ходосівка-Рославське, хоча до завершен-
ня опрацювання остеологічної колекції важ-
ко вказати їх відсоток. Зрозуміло, що з огля-
ду на природні умови розташування селища,
мешканці займались полюванням. Водночас
наявність стаціонарного житла, значна кіль-
кість досить дорогих речей, незвична насиче-
ність шару уламками скляних браслетів не дає
змоги говорити про просте мисливське посе-
лення. Показово, що навколо селища виявлено
значну кількість пам’яток із престижними дав-
ньоруськими знахідками, але без слідів споруд
відповідного періоду, як у випадку з поселен-
ням між Ходосівкою та Лісниками, щодо яко-
го вже висловлювалась думка про подібність до
пам’яток промислового характеру типу селища
Борки iii (Північна … 2007, с. 199).
частину давньоруських пам’яток було ото-
тожнено з промисловими поселеннями рибалок.
З огляду на речовий матеріал таке припущення
було зроблено щодо заплавного с. Анисів у чер-
нігівському Задесенні (шекун 1992, с. 52). Разом
із тим було звернено увагу на речі, що засвідчу-
ють високий соціальний статус мешканців (Куз-
нецов 1987, с. 358, 359). Це зумовило ідентифі-
кацію цього селища з феодальною садибою в
складі чернігівської міської агломерації (Кузне-
цов, Ситий 1992, с. 34—41). Слід додати, що з
рибальським поселенням ототожнюють пункт 6
біля с. Аргамач-Пальна в басейні Бистрої Со-
сни (Тропин 1996, с. 192), із сезонним селищем
рибалок — пам’ятку поблизу с. Сокіл на Дні-
стрі (Вільшанська 1988, с. 85—90). Під час до-
слідження поселення в ур. Рославське біля Хо-
досівки зібрано кістки риб, керамічні й свин-
цеві грузила для рибальських сіток, що вказує
на розвиток тут цього виду промислів. Показо-
во, що серед господарської спрямованості жите-
лів селищ Рів ii у Подесенні (Коваленко, Моця,
шекун 1985, с. 288; Простантинова 1988, с. 34)
та біля с. Лави на Бистрій Сосні (Тропин 1992,
с. 205) встановлено поєднання рибальства і за-
лізоробної справи. Паралелі селища Ходосівка-
Рославське із зазначеними пам’ятками здаються
виправданими, хоча на першій з них простежено
виразні сліди заняття рільництвом.
Зрозуміло, що певна виробнича спеціаліза-
ція — явище своєрідне, а економіка більшості
селищ була багатоструктурною. Проаналізував-
ши сільську кустарну промисловість, Р. Попов
наголошував, що вона виникла передусім через
несприятливі умови для землеробства, доступ-
ність і дешевизну матеріалу, простоту способів,
операцій, незначні пристосування та можливість
збуту (Попов 1875, с. 15—21), що, за спостере-
женнями В.П. Петрова, особливо притаманно лі-
совій зоні (Петров 1968, с. 33). Вже не раз наво-
дились опубліковані чернігівським дослідником
В.П. Коваленком дані, згідно з якими навіть у піз-
ньосередньовічні часи населення займалося різ-
номанітними видами промислу — аж до відлову
і дресирування ведмедів (Коваленко 1992, с. 33).
Простежена для давньоруських часів різнобіч-
ність в економічній діяльності навіть порушила
питання про існування загалом середньостатис-
тичних селищ (Готун 1995, с. 121), що було особ-
ливо характерно для населених пунктів поліської
зони (Готун 2005, с. 59). Багатопрофільність еко-
номічної діяльності простежено на селищах Ліс-
кове, Овраменків Круг, Деснянка, Козарки, Кри-
ниця, Льгівка, Очеретяна Гора, Кам’яна Гора (Ве-
ремейчик, Готун 1996, с. 65—68). Неодноразово
відзначалось і неординарне поселення Автуничі
на чернігівщині з його високорозвинутим бага-
тогалузевим господарством (Готун, Петраускас
1995, с. 24—27). Показовим є поєднання слідів
різних видів ремесел і промислів, сільського гос-
подарства з предметами неселянського побуту,
що привело до висновків про проживання в од-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 31
ній із садиб представника місцевого самовряду-
вання в системі давньоруської феодальної ієрар-
хії (Готун, Моця 1993, с. 68—71). Наявність як
престижних речей, так і знахідок, що вказують
на заняття мисливством, рибальством, чорноме-
талургійною справою, також дає змогу провести
певні паралелі між пам’яткою біля Ходосівки й
автуницьким поселенням. Відносно престижних
речей на зазначених селищах показовим є те, що
традиційна історіографія вважала притаманни-
ми лише міському населенню значну кількість
скляних браслетів, амфор, шиферних пряслиць,
намистин, писал, енколпіонів, браслетів-наручів
(штыхов 1983, с. 55). Городища виключали зі
списку пам’яток сільського типу в разі фіксації
амфор для вина (Тарасенко 1957, с. 182). Лише
роботи останніх десятиліть дали змогу відзначи-
ти значне поширення на селищах скляних брас-
летів (Археология ... 1986, с. 403), зброї, пред-
метів спорядження вершника і коня, скляного та
металевого посуду, амфорної тари (Веремейчик
1996, с. 69, 70), що, на думку фахівців, відбиває
закономірний процес, пов’язаний із перетворен-
ням певних речей із елітарних у предмети масо-
вого вжитку та однорідністю матеріальної куль-
тури міста і села (Сергеєва 1993, с. 150). І хоча
рецидиви старих поглядів на сільські поселення
(зокрема, твердження про відсутність на селищах
амфор) продовжують з’являтися навіть у сучас-
них фундаментальних дослідженнях (Древняя …
1997, с. 35), зроблений за результатами широко-
масштабних розкопок висновок про перебуван-
ня сільських поселень на досить високому щаблі
суспільно-економічного і культурного розвитку,
паритетні відносини між містом і селом (Моця
1994, с. 52; 1995, с. 141; 1996, с. 45 та ін.) додат-
кової аргументації не потребує.
Зрозуміло, що початковий етап досліджень
охарактеризованого давньоруського селища в
урочищі Рославське біля Ходосівки, невелика
відкрита на пам’ятці площа ще не дають змоги
робити беззастережні висновки про роль і міс-
це цього утворення серед інших пам’яток Київ-
ської Русі. Однак отримані протягом першого
сезону дані переконливо засвідчують його не-
ординарність.
Археология Украинской ССР. Раннеславянский и древнерусский периоды / Баран В.Д., Орлов Р.С., Толочко П.П.
и др. — К., 1986. — Т. 3.
Беляева С.А. Археологическое изучение древнерусских поселений Южной Руси // Труды V Международ. конгр.
археологов-славистов. — К., 1988. — Т. 2. — С. 196—200.
Беляєва С.О. Про регіональну специфіку розвитку сільського господарства Середнього Подніпров’я в X—XiV ст. //
СПР. — 1993. — С. 82—86.
Бєляева С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровського Лівобережжя X—XV ст. (за матеріалами поселень поблизу
сіл Комарівка та Озаричі). — К., 1995.
Бідзіля В.І., Паньков С.В. Залізодобувне виробництво на території України та Угорщини на рубежі i—ii тис. н. е. //
Археологія. — 2000. — № 3. — С. 98—112.
Веремейчик О.М. Сільські поселення в межиріччі нижньої течії Десни і Дніпра iX — першої половини Xiii ст.:
Автореф. дис. … канд. іст. наук. — К., 1994.
Веремейчик О.М. Матеріальна культура сільського населення iX — першої половини Xiii ст. межиріччя нижньої
течії Десни та Дніпра // Тези доп. української делегації на Vi міжнарод. конгр. слов’янської археології (Нов-
город, Росія, 1996 р.). — К., 1996.
Веремейчик О.М., Готун І.А. Архітектурний вигляд давньоруського села чернігово-Сіверської землі. — 2. Реміс-
ничі і промислові, господарські і побутові будівлі // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 64—75.
Вільшанська О.Л. Дослідження давньоруських об’єктів на околицях с. Сокіл на Середньому Дністрі // Археоло-
гія. — 1988. — Вип. 61. — С. 85—90.
Голубовский П. История Северской земли до половины XiV ст. — К., 1881.
Готун І.А., Моця О.П. Соціальний аспект в забудові та хронологічні етапи функціонування давньоруського по-
селення Автуничі // Слов’яни і Русь у науковій спадщині Д.Я. Самоквасова: Матеріали іст.-арх. семінару,
присв. 150-річчю від дня народження Д.Я. Самоквасова. — чернігів, 1993. — С. 68—71.
Готун І.А. Виробничі особливості масової забудови давньоруських селищ на Поліссі // Матеріали та тези наук.
конф. до 130-річчя житомирського краєзнавчого музею (11—13 жовтня 1995 р.). — житомир, 1995. — С. 121—
125.
Готун І., Петраускас А. Соціально-економічний феномен давньоруського села (до підоснов формування жит-
тєвого укладу українського народу) // Ноосфера. — 1995. — № 1. — С. 24—27.
Готун І.А. Функціональні особливості неукріплених поселень Середнього Подніпров’я Xii—Xiii ст. // Va. —
1999. — № 2. — С. 206—212.
Готун І.А., Моця О.П. Дослідження пам’яток епохи Київської Русі в Україні // УІж. — 2003. — № 3. — С. 8—13.
Готун І.А. Охоронювана археологічна територія як осередок науки і просвітництва (на прикладі проек-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 32
ту «Ходосівський археологічний комплекс») // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради Viii—X ст. //
Зб. наук. праць. — К., 2004. — С. 13—22.
Готун І. Гончарні осередки Вишгород та Автуничі: загальне і особливе // Старожитності Вишгородщини: Зб. тез
доп. і повідомл. 12-ї наук.-практ. конф., присв. 10-й річниці з дня створення Вишгородського історико-
культурного заповідника та міжнародного дня музеїв, 16—18 травня, 2005 р., м. Вишгород. — Вишгород,
2005. — С. 49—68.
Готун І.А., Петраускас А.В., Петраускас О.В. Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за
матеріалами Північної експедиції // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 52—65.
Готун І.А., Казимір О.М. Перспективи розвитку Ходосівського археологічного комплексу // ОКСКО. — 2006. —
С. 63—72.
Грушевський М.С. чернігів і Сіверщина в українській історії (кілька спостережень і міркувань) // чернігів і
Північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали. — Б/м, 1928. — С. 101—117.
Довженок В.Й. Землеробство древньої Русі до середини Xiii ст. — К., 1961.
Дорофеев В.Н., Пряхин А.Д., Отрощенко В.В., Бровендер Ю.М. Научная концепция природно-археологического музея-
заповедника «Картамыш» // Украинско-российская экспедиция по изучению древних памятников горного дела
Донбасса (итоги полевого сезона 2001 года и перспективы исследований). — К.; Воронеж, 2002. — С. 53—62.
Древняя Русь. Город. Замок. Село / Борисевич Г.В., Даркевич В.П., Кирпичников А.Н. и др. // Археология СССР
с древнейших времен до средневековья. — В 20 т. — М., 1985.
Древняя Русь. Быт и культура / Беленькая Д.А., Вагнер Г.К., Воробьева Е.В. и др. // Археология с древнейших вре-
мен до средневековья. В 20 т. — М., 1997.
Забелин и. История русской жизни с древнейших времен. — М., 1876. — ч. 1.
Звіздецький Б.А. Археологічні дослідження Гульської давньоруської експедиції // АДУ у 1990 р. Препринт. — К.,
1991. — С. 22—23.
Звіздецький Б.А., Готун І.А. Будівлі селища Гульськ та їх значення для вивчення соціально-економічного феноме-
ну поліського села кінця i тис. // Археологія. — 1997. — № 2. — С. 32—52.
Зотько М.Р., Нигматуллин Р.А., Смирнов А.С., Смирнова М.е. Работы Деснинской экспедиции в 1986—1989 гг. //
КСИА. — 1993. — Вып. 210 — С. 63—68
иванченко Л.и. Об одной группе поселений на правобережном Полесье // Актуальные проблемы археологиче-
ских исследований в Украинской ССР: Тез. докл. респ. конф. молодых ученых. — К., 1981. — С. 122—123.
Коваленко В.П., Моця А.П., шекун А.В. Работы шестовицкой экспедиции // АО 1983 года. — М., 1985.
Коваленко В.П. Про структуру економіки середньовічного поліського села // Проблеми вивчення середньовічного
села на Поліссі. — чернігів, 1992. — С. 32—35.
Кубышев А.и. Раскопки поселения X—XV вв. у с. Комаровка // АИУ 1965—1966 г. — 1967. — Вып. 1. — С. 24—27.
Кубышев А.и. Раскопки средневекового поселения Xi—XV вв. у с. Комаровка // АИУ 1967 г. — 1968. — Вып. 2. —
С. 49—51.
Кубышев А.и. Исследование Комаровского поселения X—XV вв. в 1968 г. // АИУ 1968 г. — 1971. — Вып. 3. —
С. 239—242.
Кузнецов Г.А. О работах второго черниговского отряда // АО 1985 года. — 1987. — С. 358—359.
Кузнецов Г.О., Ситий Ю.М. Феодальна садиба Xii—Xiii ст. на околиці чернігова // чернігівська старовина. —
чернігів, 1992. — С. 34—41.
Маслов С.П., Антипина е.е., Мусатова С.и. Остеологический материал и особенности хозяйственного уклада
населения поселения Борки iii // Тез. докл. межвуз. ист.-краеведч. конф. — Брянск, 1988. — С. 64—65.
Монгайт А.Л. Старая Рязань: Материалы и исследования по археологии древнерусских городов // МИА. — 1955. —
Т. 4. — № 49.
Монтаг П.Б., Філюк О.В. Досвід реконструкції технологічної схеми металургійного виробництва // шляхи роз-
витку слов’янських народів. Актуальні проблеми історії: Зб. наук.-метод. праць. — К., 1993. — Вип. 4. —
С. 39—40.
Моця А.П. Южнорусское село: результаты и перспективы исследований // Науч. конф. «Древнерусская де-
ревня. Археологическое исследование микрорегионов»: Тез. докл. 20—22 февраля 1991 г. — М., 1991. —
С. 7—8.
Моця А.П. Автуничи — сельское поселение эпохи Киевской Руси // Природа. — 1994. — № 5. — С. 52.
Моця А.П. Южнорусское село: результаты и перспективы исследований // Славянская археология 1990. Раннес-
редневековый город и его округа // МАР. — 1995. — Вып. 2. — С. 136—141.
Моця А.П. Київська Русь: результати та перспективи досліджень // УІж. — 1996. — № 4. — С. 41—49.
Осадчий Р., Філюк О. Поселення великокняжої доби Xi—Xiii ст. біля с. Софіївська Борщагівка на Київщині //
Va. — 1999. — № 1. — С. 95—98.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 33
Петраускас А.В., Готун І.А., Коваль О.А. Дослідження з експериментальної археології давньоруських ремесел і
промислів // ОКСКО. — 2006. — С. 143—144.
Петрашенко В.О. Канівський мікрорегіон і проблема заселення Подніпров’я в давньоруський час // Історія Русі-
України (історико-археологічний збірник). — К., 1998. — С. 208—216.
Петров В.П. Подсечное земледелие. — К., 1968.
Південноруське село iX—Xiii ст. (нові пам’ятки матеріальної культури) / Моця О.П., Коваленко В.П., Петрашен-
ко В.О. та ін. — К., 1997.
Північна експедиція ІА НАН України: Матеріали і дослідження. Поселення між Ходосівкою та Лісниками:
дослідження 2003 р. / Готун І.А., Гаскевич Д.Л., Казимір О.М. та ін. — К., 2007. — Вип. 1.
Попов Р. Кустарная промышленность в России // Из «Отечественных записок». — 1875. — Т. 219, № 3, Отд. 2. —
С. 15—21.
Простантинова В.В. Використання каменю на території вотчини чернігівських князів у X—Xiii ст. (до питання
про торговельні зв’язки) // Друга чернігівська обл. наук. конф. з іст. краєзнавства (грудень 1988): Тез. доп. —
чернігів; Ніжин, 1988. — Вип. 2.
Пряхин А.Д. Археология и археологическое наследие. — Воронеж, 1995.
Раппопорт П.А. О типологии древнерусских поселений // КСИА. — 1967. — Вып. 110. — С. 3—8.
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества Xii—Xiii веков. — М., 1993.
Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель) / Біляєва С.О., Веремейчик О.М., Вознесенська Г.О.
та ін. — К., 2003.
Сергеєва М.С. Формування специфіки побуту міського населення на Русі у iX—Xiii ст. // СПР. — 1993. —
С. 147—151.
Серов О.В., Філюк О.В. Охоронні розкопки біля с. Колонщина Макарівського р-ну Київської обл. // Охорона та
охоронні дослідження пам’яток археології на Україні: Тез. доп. та пов. на наук.-практ. семінарі. — Вінниця,
1990. — С. 73—74.
Смирнов А.С., шинаков е.А. О работах Погарского отряда // АО 1985 года. — М., 1987. — С. 104.
Смирнов А.С., Нигматуллин Р.А., Сорокин А.Н., шинаков е.А. Работы Деснинской экспедиции // АО 1986 года. —
М., 1988. — С. 91.
Сухобоков О.В. До питання про пам’ятки волинцевського типу // Археологія. — 1977. — Вип. 21. — С. 56—61.
тарасенко В.Р. Древний Минск (по письменным источникам и данным археологических раскопок 1945—1951 гг.) //
Материалы по археологии БССР. — Минск, 1957. — Т. 1.
телегін Д.я. Основні результати робіт Київської експедиції 1962—1964 рр. // Археологія. — 1965. — Т. 19. —
С. 86—89.
толочко П.П. Киев и Киевская земля в Xii—Xiii вв.: Автореф. дис. … докт. ист. наук. — К., 1975.
толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности Xii—Xiii веков. — К., 1980.
толочко П.П. Задачи историко-археологического изучения Южной Руси // Проблемы археологии Южной Руси:
М-лы ист.-арх. семинара «чернигов и его округа в iX—Xiii вв.», чернигов, 26—28 сентября 1988 г. — К.,
1990. — С. 3—6.
тропин Н.А. Древнерусские селища Xii—Xiii вв. у с. Лавы // История и археология Слободской Украины: Тез.
докл. и сообщ. Всеукр. конф., посвящ. 90-летию Xii арх. съезда. — Харьков, 1992.
тропин Н.А. Разведки в бассейне Быстрой Сосны // АО 1995 года. — М., 1996. — С. 192.
Украинско-российская экспедиция по изучению древних памятников горного дела Донбасса (итоги полевого се-
зона 2001 года и перспективы исследований). — К.; Воронеж, 2002.
Фроянов и.я. Рабство и данничество у восточных славян (Vi—X вв.). — СПб., 1996.
шекун А.В. Селища iX—Xiii вв. в низовьях междуречья Днепра и Десны // Ист.-арх. семинар «чернигов и его
округа в iX—Xiii вв.» (15—18 апреля 1985 г.): Тез. докл. — чернигов, 1985. — С. 44—46.
шекун О.В. Матеріальна культура сільської околиці чернігова iX—Xiii ст. // Тези наук. конф. «чернігів — перлина
української культури» / Комітет науки і культури для зв’язків з українцями за кордоном. — Інф. бюл. — 1992.
— № 2. — С. 50—53.
шинаков Є.О. До питання про «ловища» княгині Ольги в чернігівській землі // Друга чернігівська обл. наук.
конф. з іст. краєзнавства (грудень 1988 р.): Тез. доп. — чернігів; Ніжин, 1988. — Вип. 2.
штыхов Г.В. Киев и древние города Белоруссии // Древнерусское государство и славяне: Материалы симпозиу-
ма, посвящ. 1500-летию Киева. — Минск, 1983 — С. 54—57.
Одержано 06.03.2008
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 34
и.А. Готун
НЕОРДИНАРНОСТЬ ДРЕВНЕРУССКОГО СЕЛА
НА ПРИМЕРЕ ПОСЕЛЕНИЯ ХОДОСОВКА-РОСЛАВСКОЕ
Несмотря на весомые результаты, достигнутые отечественными археологами в исследовании южнорусских поселений,
сельская проблематика остается актуальной. Один из основных вопросов археологии древнерусского села — опреде-
ление специфики каждого пункта и поиск закономерностей их развития на основе обобщений конкретных материалов.
Недавние раскопки на Ходосовском археологическом комплексе позволили выявить неординарный памятник на не-
значительном возвышении в днепровской пойме. Небольшие по площади раскопки позволили проследить развитие
на памятнике черной металлургии, животноводства, охоты, рыбной ловли, что неудивительно ввиду топографических
условий. Исследованы и поселения с наличием престижных вещей в слое и заполнении объектов. В нашем случае на-
блюдаем сочетание одного и другого явления. При преждевременности исчерпывающих выводов о роли и месте иссле-
дуемого поселений среди других памятников Киевской Руси, уже сейчас можно утверждать о его неординарности
I.A. Hotun
unCoMMonnESS oF anCiEnt RuS VillaGE
on tHE EXaMPlE oF kHoDoSiVSkE-RoSlaVSkE SEttlEMEnt
Despite the earnest results in study of the Southern Rus settlements made by our archaeologists, village issues are still of current
importance. one of the main points of ancient Rus village’s archaeology is the determination of the peculiarities of each centre
and the search for the pattern of their development based on the generalization of the specific materials. Recent excavations in
khodisivka archaeological site allowed the scholars to uncover an extraordinary monument on a slight eminence in the Dnipro
River water-meadow. Small-area excavations resulted in tracing there the development of ferrous metallurgy, cattle breeding,
hunting, and fishing, which is natural due to the topographic conditions. Such settlements are mentioned in scientific literature,
as well as the settlements with prestigious items in the layer and the filling of structures. in our case a combination of these
phenomena is observed. While irrefragable conclusions about role and place of the settlement studied among other kyiv Rus
monuments are too early, its phenomena should be confirmede.
|