Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 465, а також Постанови Президії НАН України від 16.02.2011 № 37 (п. 3) фахівці з різних галузей науки і промисловості нині розробляють проект основних положень Національної стратегії теплозабезпечення. У статті проаналізовано поточ...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автори:	Патон, Б.Є., Долінський, А.А., Геєць, В.М., Кухар, В.П., Басок, Б.І., Базєєв, Є.Т., Подолець, Р.З.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2014
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69967
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України / Б.Є. Патон, А.А. Долінський, В.М. Геєць, В.П. Кухар, Б.І. Басок, Є.Т. Базєєв, Р.З. Подолець // Вісн. НАН України. — 2014. — № 9. — С. 29-47. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-69967
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-699672014-10-28T03:01:33Z Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України Патон, Б.Є. Долінський, А.А. Геєць, В.М. Кухар, В.П. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т. Подолець, Р.З. Статті та огляди Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 465, а також Постанови Президії НАН України від 16.02.2011 № 37 (п. 3) фахівці з різних галузей науки і промисловості нині розробляють проект основних положень Національної стратегії теплозабезпечення. У статті проаналізовано поточний стан розроблення цього важливого документа державного значення щодо теплозабезпечення населених пунктів України та розглянуто одне з основних положень Національної стратегії — умовні орієнтири, які у свою чергу визначають її основні завдання і шляхи їх вирішення. В соответствии с Постановлением КМ Украины от 07.05.2008 № 465, а также с постановлением Президиума НАН Украины от 16.02.2011 № 37 (п. 3), специалистами разрабатываются проекты основных положений по созданию такого документа государственного значения. В статье рассмотрено состояние разработки Национальной системы теплообеспечения населенных пунктов Украины и одно из основных и необходимых положений стратегии — ее целевые ориентиры, определяющие в свою очередь основные задачи и пути их решения. According to the Resolution of Cabinet of Ministers of Ukraine 07.05.2008, N 465 “On the Establishment of the Interagency Working Group on National Strategy for Heating Supplies”, experts developed draft guidelines (principles) for creating a document of national importance. Article represents the state of the development of the National Strategy for Heating Supplies of Settlements of Ukraine and one of the basic and necessary provisions of this Strategy — its target reference points, which in turn determine the main tasks and ways of their solution. 2014 Article Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України / Б.Є. Патон, А.А. Долінський, В.М. Геєць, В.П. Кухар, Б.І. Басок, Є.Т. Базєєв, Р.З. Подолець // Вісн. НАН України. — 2014. — № 9. — С. 29-47. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69967 621.8.036+711.8 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Патон, Б.Є. Долінський, А.А. Геєць, В.М. Кухар, В.П. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т. Подолець, Р.З. Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України Вісник НАН України
description	Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 465, а також Постанови Президії НАН України від 16.02.2011 № 37 (п. 3) фахівці з різних галузей науки і промисловості нині розробляють проект основних положень Національної стратегії теплозабезпечення. У статті проаналізовано поточний стан розроблення цього важливого документа державного значення щодо теплозабезпечення населених пунктів України та розглянуто одне з основних положень Національної стратегії — умовні орієнтири, які у свою чергу визначають її основні завдання і шляхи їх вирішення.
format	Article
author	Патон, Б.Є. Долінський, А.А. Геєць, В.М. Кухар, В.П. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т. Подолець, Р.З.
author_facet	Патон, Б.Є. Долінський, А.А. Геєць, В.М. Кухар, В.П. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т. Подолець, Р.З.
author_sort	Патон, Б.Є.
title	Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України
title_short	Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України
title_full	Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України
title_fullStr	Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України
title_full_unstemmed	Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України
title_sort	пріоритети національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів україни
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/69967
citation_txt	Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України / Б.Є. Патон, А.А. Долінський, В.М. Геєць, В.П. Кухар, Б.І. Басок, Є.Т. Базєєв, Р.З. Подолець // Вісн. НАН України. — 2014. — № 9. — С. 29-47. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT patonbê príoritetinacíonalʹnoístrategííteplozabezpečennânaselenihpunktívukraíni AT dolínsʹkijaa príoritetinacíonalʹnoístrategííteplozabezpečennânaselenihpunktívukraíni AT geêcʹvm príoritetinacíonalʹnoístrategííteplozabezpečennânaselenihpunktívukraíni AT kuharvp príoritetinacíonalʹnoístrategííteplozabezpečennânaselenihpunktívukraíni AT basokbí príoritetinacíonalʹnoístrategííteplozabezpečennânaselenihpunktívukraíni AT bazêêvêt príoritetinacíonalʹnoístrategííteplozabezpečennânaselenihpunktívukraíni AT podolecʹrz príoritetinacíonalʹnoístrategííteplozabezpečennânaselenihpunktívukraíni
first_indexed	2025-07-05T19:19:52Z
last_indexed	2025-07-05T19:19:52Z
_version_	1836835870297030656
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 29 ПАТОН Борис Євгенович — академік НАН України, директор Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України ДОЛІНСЬКИЙ Анатолій Андрійович — академік НАН України, директор Інституту технічної теплофізики НАН України ГЕЄЦЬ Валерій Михайлович — академік НАН України, директор ДУ «Інститут економіки і прогнозування НАН України» КУХАР Валерій Павлович — академік НАН України, почесний директор Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України БАСОК Борис Іванович — член-кореспондент НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту технічної теплофізики НАН України БАЗЄЄВ Євген Трифонович — кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник Інституту технічної теплофізики НАН України ПОДОЛЕЦЬ Роман Здиславович — кандидат економічних наук, старший науковий співробітник ДУ «Інститут економіки і прогнозування НАН України» ПРІОРИТЕТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ТЕПЛОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 465, а також Постанови Президії НАН України від 16.02.2011 № 37 (п. 3) фа- хівці з різних галузей науки і промисловості нині розробляють проект осно- вних положень Національної стратегії теплозабезпечення. У статті про- аналізовано поточний стан розроблення цього важливого документа державного значення щодо теплозабезпечення населених пунктів України та розглянуто одне з основних положень Національної стратегії — умовні орієнтири, які у свою чергу визначають її основні завдання і шляхи їх вирі- шення. Ключові слова: теплозабезпечення населених пунктів, Національна стра- тегія, цільові орієнтири, енергоефективність, інноваційні технології, ди- версифікація енергоресурсопостачання. Вступ Україна має достатньо розвинений паливно-енергетичний комплекс та потужний науково-технічний і кадровий потенці- ал. Ефективне використання цього надбання — основа еконо- мічного зростання, успішного розвитку країни й укріплення її національної безпеки. Головними узагальненими показниками розвитку економіки будь-якої держави є динаміка росту показ- ників валового внутрішнього продукту (ВВП) і питомих ви- трат енергетичних ресурсів на одиницю ВВП (енергомісткість ВВП). Основна проблема економіки багатьох держав, що роз- виваються, у тому числі й України, полягає у високій енерго- місткості ВВП. Розроблені та ухвалені на цей час державні й відомчі програми, спрямовані на енергозаощадження в Украї- ні, в умовах сучасного соціально-економічного стану країни не забезпечено в достатньому обсязі ресурсною підтримкою (за- конодавством, фінансами, технічним і технологічним потенці- алом тощо), що не дає змоги повною мірою реалізувати весь наявний потенціал енергозаощадження, який для України оці- нюють у 35—40 % від споживаних енергоресурсів, переважно імпортного природного газу. СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ УДК 621.8.036+711.8 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Структура споживання енергоресурсів у секторах економіки України свідчить, що близько 40 % котельно-пічного палива, на- самперед імпортного природного газу, спря- мовується на теплозабезпечення, і саме в цій сфері сконцентровано основний потенціал енергозаощадження. Однак ця важлива сфера жит ло во-комунального господарства (ЖКГ) перебуває нині в критичному стані і потребує негайних змін. Необхідність таких змін по- силюється масштабним негативним впливом підприємств комунального теплозабезпечення на довкілля. Сфера теплозабезпечення як галузь па лив- но-енергетичного комплексу органічно по в’я- за на з іншими галузями промисловості та еко- номіки, з прогнозами розвитку або, навпаки, з деградацією міст і населених пунктів, сезон- ною нерівномірністю надання послуг, високи- ми рівнями ризику проектів в умовах ринкової економіки тощо. Порушення теплозабезпечен- ня спричинює соціальну напругу, оскільки спе- цифікою України є те, що ця сфера економіки охоплює все населення країни, зокрема соці- ально чутливі непрацездатні групи населення (дітей, школярів, пенсіонерів), на відміну від стратегій розвитку інших галузей економіки, орієнтованих на участь активного, соціально затребуваного працездатного населення. У цьому й полягає основна складність функціо- нування і розвитку сфери теплозабезпечення. До сфери теплозабезпечення входять: • індивідуально-побутовий сектор — опа- лення, вироблення гарячої води, використан- ня палива для приготування їжі в приватних садибах і будинках; • комунальне (муніципальне) теплозабезпе- чення міських житлових будинків та со ціаль- но-бюджетної сфери міст (входить у сферу прямого впливу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-ко му наль- ного господарства України); • частина промислової теплоенергетики — для потреб теплозабезпечення житла та буді- вель соціально-бюджетної сфери; • теплозабезпечення будівель соціально-бюд- жет ної сфери та адміністративних будівель; • теплозабезпечення відомчого житлового сектору (військові гарнізони, відомче житло тощо). В концентрованому вигляді у сфері тепло- забезпечення населених пунктів України для всіх залучених до цієї системи учасників мож- на визначити такі проблеми. Проблеми споживача (населення) — низь- ка якість тепла і висока вартість послуг; недо- статні обсяги тепла, перебої в його постачанні, неможливість оплати послуг значною части- ною населення; відсутність приладів обліку теплоти, договорів з продавцем послуг (чи товару), неможливість контролю послуг; мо- нополізм виробника, поєднання виробника і транспортувальника тепла в одній юридичній особі; труднощі, що виникають у процесі ство- рення об’єднань співвласників багатоквартир- них будинків. Проблеми виробника тепла — дорожне- ча первинного палива; застаріла матеріальна база; недостатнє фінансування, неефективна інвестиційна політика; низький рівень менедж- менту, зумовлений переважно специфічною формою власності підприємств комунальної сфери — комунальною власністю; недоліки до- таційної політики (перехресне субсидіювання, зменшення допомоги промислової теплоенер- гетики, «великої» електроенергетики); руйну- вання системи централізованого теплопоста- чання; попередні борги споживачів; обмежена рентабельність виробництва, економічно не обґрунтована ціна на тепло. Проблеми місцевої влади — перевитрати міс- цевого бюджету; випадки руйнування системи централізованого теплопостачання (вилучення промислової теплоенергетики, поквартирні ін- дивідуальні котли), перехресне субсидіювання; неефективна тарифна політика. Проблеми держави — залежність від імпор- ту палива, енергетична небезпека; зростання соціальної напруженості, особливо в умовах подорожчання теплових послуг; забруднен- ня довкілля; неефективна дотаційна та інвес- тиційна політика, як наслідок — відсутність недержавних інвестицій; проблеми в управ- лінні (на рівні місцевої влади); непрозорість, ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 31 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ лібералізація і пільги в теплових послугах, великі втрати тепла в процесі транспортуван- ня і кінцевого використання, інколи непро- зоре виробництво тепла; пошук ефективного оптимуму співвідношення централізованого- децентралізованого теплопостачання; моно- полізм виробника і транспортувальника; не- ринкова тарифна і цінова політика; відсутність законодавства і нормативної бази з викорис- тання альтернативних, відновлюваних і місце- вих видів палива; застарілий житловий кодекс; застарілі будівельні норми і правила (відсут- ність низькотемпературних систем опалення, систем повітряного опалення, застосування вторинного скидного технологічного і природ- ного енергопотенціалу). Стан розроблення Національної стратегії теплозабезпечення Зазначені проблеми разом із послідовним, а потім різким зростанням світових цін на при- родний газ змусили наукові інституції роз- глядати сферу систем теплозабезпечення як предмет фундаментальних і прикладних дослі- джень [1—14], результати яких стали науково- методичною основою для прийняття держав- ними органами влади низки відповідних регу- ляторних документів: • Концепція Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики України, схвалена розпорядженням КМ Украї- ни від 02.04.2009 № 440-р. • Основні положення до Державної цільової економічної програми модернізації комуналь- ної теплоенергетики на 2010—2014 роки, ухва- лені Постановою КМ України від 04.11.2009 № 1216-п. • Комплексна програма переобладнання ко- телень для використання ними альтернатив- них джерел енергії і палива, згідно з розпоря- дженням КМ України від 19.02.2009 № 256-р. Свого часу НАН України (Інститут тех- нічної теплофізики, ІТТФ) запропонувала принципові положення про необхідність роз- роблення регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики як фундамен- тальної засади комплексної модернізації сис- тем теплозабезпечення і методологічних засад підготовки регіональних програм [15], які ста- ли науковою основою Постанови КМ України від 02.04.2009 № 401 «Про затвердження по- рядку розроблення регіональних програм мо- дернізації систем теплопостачання». У 2012 р. НАН України (ІТТФ НАН Украї- ни) розробила проект Державної цільової про- грами модернізації комунальної теплоенерге- тики України на 2012—2016 роки як інновацій- не підґрунтя технологічного оновлення систем теплозабезпечення населених пунктів України [8]. Програму розроблено на основі відповідних регіональних (обласних) програм модернізації комунальної теплоенергетики. Передбачені за- ходи розраховано на найближчу перспективу (5 років) і стосуються вони науково-технічної сфери теплозабезпечення. Як можливий варіант виходу із сучасного кризового стану у сфері ЖКГ України можна розглядати проект Агентства США з міжна- родного розвитку (USAID) «Реформа місь- кого теплозабезпечення в Україні», який було започатковано у лютому 2009 р. на 4 роки (бю- джет проекту — 1,8 млн дол. США). На рівні місцевих громад проект USAID співпрацює з 38 містами України для розбудови їх потен- ціалу щодо планування управління та підви- щення ефективності використання систем те- плопостачання. Проект спрямовано насампе- ред на комунальну теплоенергетику, тобто на централізовану та децентралізовану системи теплопостачання міст, де щорічно спожива- ється приблизно 8,5—9,0 млрд м3 природного газу. Під час виконання проекту містам було надано допомогу з розроблення міських енер- гетичних планів як середньострокового стра- тегічного документа, проте виникла проблема з їх подальшою реалізацією. Зокрема, тариф- на методологія на основі витрат зі стимулами для підвищення енергоефективності не набу- ла чинності, не внесено зміни в правову базу щодо розвитку енергоефективного виробни- цтва і споживання тепла [16]. Зрозуміло, що державна політика щодо роз- витку теплозабезпечення на перспективу (на 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ період до 2030 р.) потребує іншого докумен- та — Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України (далі — Теплостра- тегія), в якій було б визначено цілі, пріоритети, основні напрями розвитку теплозабезпечення та механізми їх реалізації. Головне при цьому, щоб Теплостратегія була науково обґрунтова- на і схвалена громадськістю. Сьогодні такого державного регуляторного документа поки що немає, незважаючи на Постанову КМ України від 07.05.2008 № 465 «Про утворення Між- відомчої робочої групи з розроблення Націо- нальної стратегії теплозабезпечення». Експертна група при Мінрегіоні України з питань підготовки регіональних державних проектів технічної модернізації теплоенерге- тики розробила проект «Основні засади Націо- нальної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України». Однак цей документ так і не було розглянуто на рівні Кабінету Міністрів України, а отже, він не став дороговказом для формування політики розвитку теплозабезпе- чення України. Такий документ, як «Оновлена енергетична стратегія України на період до 2030 р.» (далі — Енергостратегія), мав би містити розділ щодо стратегії теплозабезпечення як складової Енер- гостратегії. Наявний підрозділ Енергостратегії «Розвиток систем теплопостачання» за своєю структурою і змістом не відповідає сутності такого документа. Більш того, підрозділ завер- шується пропозицією: «Для задоволення по- треби у тепловій енергії та розвитку системи теплозабезпечення країни потрібно розробити та затвердити Стратегію теплозабезпечення України з детальним прогнозом потреби в те- плі, структури генерації, основами регулюван- ня ринку теплової енергії…» [17]. Теплозабезпечення міст та інших населе- них пунктів України тісно пов’язане із забез- печенням надійного паливно-енергетичного балансу, з розвитком різних галузей еконо- міки, з прогнозами демографічних трендів і містобудування, зі створенням цивілізованих ринкових відносин, інвестиційної і тарифної політики у сфері ЖКГ. Тому підготовка такого державного документа, як Теплостратегія, по- требує об’єднання зусиль широкого кола фа- хівців, усіх зацікавлених сторін — енергетиків, теплофізиків, будівельників, економістів, пра- вознавців, екологів, ІТ-спеціалістів тощо. Для Теплостратегії не визначено структуру і поря- док її розроблення, як це передбачено законом про державні цільові програми [18], оскільки розроблення стратегії не піддається строгій формалізації, її основні положення пропону- ють експерти і фахівці відповідно до їх власно- го бачення щодо розвитку теплозабезпечення. Тому можуть бути різні точки зору щодо ідео- логії розвитку теплозабезпечення і змісту Те- плостратегії як регуляторного документа. Відповідно до постанови Президії НАН України від 16.02.2011 № 37, в рамках цільо- вої комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України з проблем сталого розвитку, раціонального природо- користування та збереження навколишнього середовища (2010—2014 рр.) було започатко- вано проект «Розробка Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів Украї- ни» (держреєстрація 0212U07766). Виконав- ці — співробітники установ НАН України: Інституту технічної теплофізики, Інституту вугільних енерготехнологій, Інституту еко- номіки і прогнозування, Інституту загальної енергетики, Інституту демографії та соціаль- них досліджень, Ради по вивченню продуктив- них сил України, а також Державного науково- дослідного інституту будівельних конструкцій Мінрегіону України. У роботі брали участь члени експертної групи з питань підготовки регіональних та державних проектів техніч- ної модернізації теплоенергетики, створеної 08.09.2010 р. при Міжвідомчій робочій групі Мінрегіону України з розроблення Національ- ної стратегії теплозабезпечення. Крім робіт зазначених інститутів, фахівці яких активно вивчали шляхи вирішення про- блем комунальної теплоенергетики на близьку перспективу, є ряд праць, де розглянуто кон- цептуальні основи стратегії теплозабезпечен- ня на період до 2030 р. [14, 19—21]. Зазначимо, що передбачення основних тен- денцій розвитку сфери теплозабезпечення ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 33 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ України — достатньо ризиковане і надзвичай- но відповідальне завдання. Ця сфера перебу- ває під різноспрямованим впливом багатьох чинників і ризиків енергетичного, технічного, соціального і навіть політичного характеру, а тому може розвиватися в багатовекторному просторі, іноді і з непередбачуваними резуль- татами. Однак, на наш погляд, потрібно роби- ти спроби стратегічного прогнозування ситуа- ції і прийняття широкого кола відповідальних, принципових і довготривалих рішень стосовно створення нових технологій, освоєння нових видів палив і енергоресурсів, розвитку тепло- енергетичних систем, становлення нової інф- раструктури. При цьому слід враховувати і світові тенденції розвитку енергетики і еконо- міки. Тому вкрай необхідно залучати широке коло науковців, фахівців, експертів для аналі- зу і передбачення розвитку теплозабезпечен- ня. Важливо, щоб з різних підходів до розро- блення проектів Теплостратегії, при розгляді і врахуванні різноманітних поглядів можна було консолідовано сформулювати ієрархію цілей, пріоритетів стратегії і визначити шляхи їх досягнення. Вихідні умови розроблення Теплостратегії У процесі розроблення Теплостратегії мають бути враховані загальноприйняті міжнарод- ною громадськістю принципи, а саме: 1. Енергоефективність — це пріоритетний потенційний екологічно безпечний енергоре- сурс. 2. Для енергозаощадження слід задіяти най- більш енергоефективні технології, які опти- мально використовують теплоємність енерго- ресурсів і енергоносіїв. 3. Оптимальне співвідношення (обґрунто- ване техніко-економічно) централізованої та децентралізованої енергетики і використання автономних джерел енергії. 4. Активно реалізовувати прийняту в ЄС «Програму 20-20-20», основні умови якої — зниження в 2020 р. порівняно з 1990 р. на 20 % енергоспоживання і викидів діоксиду вуглецю і збільшення до 20 % частки використання від- новлюваних джерел енергії в загальному енер- гобалансі. 5. Енергогенеруючі установки мають бути оснащені економічно привабливими (на сучас- ному рівні технологій) пристроями для улов- лювання і нейтралізації шкідливих викидів. 6. Слід взяти до уваги основні вимоги нової європейської директиви щодо енергетичних характеристик будівель (Energy Performance of Buildings Directive, EPBD, 2010 р.) [22]. Крім того, Теплостратегія враховує основні положення: • стратегії соціального і економічного роз- витку України; • тенденцій інноваційного розвитку вітчиз- няної і світової науки, техніки та енергоефек- тивних технологій; • Енергетичної стратегії України; • Енергетичної хартії Європи; • Європейської енергетичної програми; • програми ЄС «Розумна енергетика»; • міжнародних угод України у сфері вико- ристання паливно-енергетичних ресурсів; • тенденції потепління клімату і дії Кіот- ського протоколу. З урахуванням цих принципів і положень потрібно створювати передові технології у сфері енергозабезпечення та механізми реалі- зації Теплостратегії. Незважаючи на те, що останнім часом на- селення України зменшилося приблизно на 6 млн, споживання теплової енергії в Україні залишається практично на тому самому рівні (з деякими коливаннями внаслідок чергуван- ня теплих і холодних зим) (табл. 1, [17]). Це пов’язано зі зростанням теплового наванта- ження в містах для забезпечення дедалі ком- фортніших умов у нових будівлях. Як видно з таблиці, основний споживач теплової енергії — населення та ЖКГ (близько 70 % у 2010 р.). У 2030 р. передбачається підвищення вико- ристання теплової енергії населенням та ЖКГ порівняно з 2010 р. в умовах прогнозованого впровадження енергоефективних технологій при енергопостачанні і реалізації технічно та економічно обґрунтованих інноваційних рі- 34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ шень енергозабезпечення будівель, спираю- чись при цьому на науково-технічні основи проектування енергоефективних будівель [23] за одночасного збільшення загальної площі житла населення. Незадовільний рівень якості і вартості по- слуг від системи централізованого теплопоста- чання призвів останніми роками до зростання (без достатнього обґрунтування) частки де- централізованого та індивідуального тепло- постачання, хоча структура теплогенеруючих потужностей повинна базуватися на опти- мально визначених (технічно і економічно зу- мовлених) пропорціях між централізованим і децентралізованим теплозабезпеченням [24]. Загострилася проблема теплопостачання в сільській місцевості (експлуатується вели- ка кількість малих і неефективних котелень). Теплогенеруюче обладнання і експлуатація теплових мереж сільських територій потребу- ють створення спеціалізованих підприємств, місцевих кооперативних об’єднань енергосер- вісного спрямування. При розробленні Теплостратегії необхідно взяти до уваги те, що реалізація необхідних за- ходів, передбачених для технологічного онов- лення систем теплозабезпечення, потребує значного фінансування. За оцінками різних експертів, в Україні для модернізації облад- нання теплокомуненерго та теплових мереж необхідно щонайменше 140 млрд грн, а для утеплення будинків — від 150 млрд грн [25]. Отже, Теплостратегія розробляється у до- сить непростих вихідних умовах, притаманних нинішньому стану комунальної теплоенер- гетики. Тому вибір стратегічно правильних рішень щодо розвитку цієї сфери ЖКГ, меха- нізмів і структури її управління для надійного і ефективного функціонування систем тепло- забезпечення стає головним завданням Тепло- стратегії. Основні цільові пріоритети Відомо, що на збільшення енергомісткості продукції впливає як необґрунтована втрата цінності енергії (ексергії) в технологічних про- цесах виробництва, так і надмірне споживання енергоресурсу внаслідок недотримання прин- ципів і методів економічного стимулювання зниження енергомісткості продукції. Тому Те- плостратегія має відображувати положення, спрямовані на вдосконалення технологій ви- робництва продукту (теплової енергії) і ролі держави у створенні стимулювальних заходів з реалізації інвестиційних проектів, енерго- ефективних технологій і енергозаощадження, що потребує вдосконалення політики ціноут- ворення, формування тарифів в умовах ринку. Теплостратегія визначає цілі, пріоритети, завдання, вибір напрямів і механізмів їх реалі- зації для вирішення проблеми з урахуванням нинішнього і передбачуваного періоду часу, стану економіки, науково-технічного прогресу, законодавчо-правового поля тощо. Основною метою і найвищим пріоритетом Теплострате- гії є підвищення якості життя населення кра- їни за максимально ефективного використан- ня паливно-енергетичних ресурсів і наявного науково-технічного і економічного потенціалу. Теплостратегія — один з основних (базових) документів загальнодержавного значення, який містить соціально спрямовану систему науково обґрунтованих положень щодо прі- оритетів довгострокової політики України з теплозабезпечення та умов і механізмів її ре- алізації, охоплює питання теорії і практики розвитку теплозабезпечення з урахуванням сучасного і прогнозованого стану економіки та інноваційного розвитку. Мета Теплостратегії полягає у створенні і реалізації ефективної політики надійного, якіс- Таблиця 1. Динаміка та укрупнена структура споживання теплової енергії в Україні у 2005—2010 і 2030 рр., млн Гкал Сектор споживання 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2030 Промисловість 71 66 58 56 38 47 57 Населення та ЖКГ 160 164 149 147 146 156 161 Інші галузі 27 27 27 27 28 29 53 Ус ь о г о 258 257 234 230 212 232 271 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 35 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ного і соціально доступного (технічно та еко- номічно обґрунтованого, з дотриманням вимог до охорони навколишнього середовища) за- безпечення населення та бюджетно-соціальної сфери теплом, гарячою водою і кондиціюван- ням для створення комфортних умов прожи- вання і праці та забезпечення енергетичної безпеки України. Теплостратегія створюється для розроблен- ня державної політики і координації дій усіх загальнодержавних і місцевих органів законо- давчої та виконавчої влади, організацій і під- приємств енергетичного сектору, закладів нау- ки і освіти, громадських організацій у напрямі створення дієвої системи теплозабезпечення населення України на інноваційних засадах сталого розвитку, принципах енергоефектив- ності та раціонального використання енерге- тичних і матеріальних ресурсів. Теплостратегія є складовою частиною енер- гетичної, економічної, соціальної і, як наслідок, національної безпеки України. Виходячи з вищесказаного, Теплостратегія має визначити: • основні напрями, конкретні шляхи і захо- ди технологічного оновлення системи тепло- забезпечення на основі інноваційних високо- ефективних технологій та обладнання; • заходи щодо забезпечення управління, на- дійності, безпеки, економічності і екологічнос- ті теплозабезпечення; • удосконалення господарсько-правових відносин у сфері ЖКГ для створення цивілізо- ваних зв’язків між постачальниками і спожи- вачами тепла; • розроблення механізмів реалізації Тепло- стратегії в умовах ринку з державною підтрим- кою, зокрема в рамках приватно-державного партнерства; • оцінювання економічної ефективності технологічного оновлення системи теплоза- безпечення як складової Енергостратегії. Теплозабезпечення в перспективі має визна- чити і реалізувати головні засади, від яких за- лежать: 1. Доступність джерел теплозабезпечення. Джерела енергії мають бути доступними за цінами, що віддзеркалюють реальні витрати на виробництво теплоносія, його транспор- тування, розподіл по об’єктах споживання з метою підтримки фінансових можливостей постачальників розвивати свої енергопослуги. При цьому теплозабезпечення повинно бути доступним і для громадян з низьким рівнем доходів. 2. Енергозабезпеченість (як спроможність до тривалого надійного забезпечення енергією з належною якістю послуг) з необхідним тех ні- ко-економічним обґрунтуванням вибору енер- горесурсів (імпортних, вітчизняних, місцевих), технічних можливостей генерації і розподілу енергоносіїв. 3. Припустимість теплозабезпечення, що пов’язане з соціальними і екологічними аспек- тами, тобто має бути забезпечено виконання вимог щодо захисту здоров’я людей і довкіл- ля як на місцевому, так і на регіональному рівнях. Для цього потрібна прогнозна оцінка можливих обсягів викидів шкідливих сполук і парникових газів від підприємств і систем те- плозабезпечення. При цьому слід визначити або переглянути цільові екологічні показники та індикатори, які характеризують роботу під- приємств і систем теплозабезпечення, із закрі- пленням їх у нормативно-правових і нор ма- тив но-методичних документах. Завдання Теплостратегії Завдання, підпорядковані цілям і пріоритетам Теплостратегії України: • основний шлях реалізації Теплострате- гії — розроблення і впровадження регіональ- них програм розвитку комунальної теплоенер- гетики; • заміщення та економія на підприємствах ЖКГ переважно природного газу на 30 % (15 % + + 15 %) у перші 5 років реалізації Теплостратегії; • термін окупності запропонованих техніч- них і технологічних заходів має становити до 4—5 років; • використання передусім вітчизняного ус- тат кування та енергоефективних технологій, і лише в разі їх відсутності — закордонного; 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ • реалізація резервів енергозаощадження (насамперед природного газу). Як відомо, в технологічному ланцюзі те- плозабезпечення: теплогенерування — тран- спортування — використання теплової енергії в будівлях, найбільші збитки теплової енергії припадають на останню ланку — в будівлях втрачається до 30—50 %. Тому стратегія має віддзеркалювати напрями щодо розвитку і широкомасштабного впровадження нових тех- нологій і матеріалів у будівельну індустрію, погоджуючи заходи з термомодернізації, впро- вадження енергоефективних інженерних тех- нологій енергозабезпечення будівель (низько- температурні системи кліматизації приміщень, теплонасосні системи теплозабезпечення, світ- лодіодне освітлення, рекуперативна вентиля- ція тощо) відповідно до прогнозних сценаріїв розвитку міст. Значний енергоощадний потенціал містить- ся, звичайно, в термомодернізації будівель, проте його неможливо найближчими роками реалізувати в масштабах усієї України. Зараз ідеться про локальну термомодернізацію буді- вель бюджетної сфери. Поки що немає досто- вірних даних про річні плани виведення з екс- плуатації наявного житлового фонду, введення нового, змін теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій нового будівни- цтва. Ще немає або тільки розпочалася апроба- ція комплексу конструктивно-технологічних рішень для термомодернізації будівель. Такий технічний захід можна виконати за 15—17 років за умови відповідного фінансування. Сьогодні слід розробити стратегію термомодернізації бу- дівель, зробити прогноз щодо забезпечення на- селення тепловою енергією для опалення і га- рячого водопостачання з урахуванням варіантів розвитку житлового будівництва, визначених, у свою чергу, прогнозними сценаріями розвитку міст різного масштабу, оцінками демографічних трендів регіонів та іншими обставинами. Надійність теплозабезпечення В умовах ринкової економіки такий продукт, як теплова енергія, має бути товаром. Звідси випливають вимоги до надійності та якості послуг із теплопостачання і необхідність гар- монізації нормативної й технологічної бази з міжнародною системою стандартів. Надійність теплозабезпечення слід розгля- дати в більш широкому визначенні цього термі- на: як надійність багатофакторної, інфраструк- турної (а не лише технологічної) системи, тісно пов’язаної із життєзабезпеченням населення, паливно-енергетичним комплексом і економі- кою країни. У такому розумінні надійність те- плозабезпечення означає спроможність систе- ми функціонувати як у штатних умовах, так і в умовах ризику, забезпечуючи нормативи щодо комфортності проживання і роботи населення зі збереженням державного регулювання та контролю заходів і механізмів із забезпечення необхідного стану паливно-енергетичного ба- лансу, технічного рівня теплогенеруючого об- ладнання і теплових мереж, сталої фінансової системи з дотриманням державних інтересів і захистом інтересів приватних підприємців та інвесторів, зі створенням економічних і право- вих умов, що виключають непрозорість відно- син у сфері теплопостачання. Систему забезпечення надійності слід роз- робляти з урахуванням нових умов функціо- нування економіки України, а також закор- донного досвіду. Зазначимо, що створення подібної системи забезпечення надійності за- пропоновано і в електроенергетиці, галузі з вищим рівнем управління порівняно з тепло- забезпеченням [26]. Нові умови пов’язані з появою ринкових відносин і непропорційним розвитком нормативно-правового забезпечен- ня ринкової і технологічної сфер у теплозабез- печенні (нормативно-технічне забезпечення відстає від процесів розвитку ринку). Закон України «Про теплопостачання» не розкриває категорію надійності, не конкрети- зує технологічні правила роботи систем тепло- забезпечення. У правовій сфері не формалізо- вано і не розподілено відповідальність за на- дійність об’єктів теплозабезпечення (особливо це стосується нормативно-правового забезпе- чення на межі системи теплозабезпечення із секціями споживання послуг). ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 37 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Заходи Теплостратегії щодо забезпечення надійності мають передбачати: • проведення загального аналізу норма- тивної бази надійності теплозабезпечення і за його результатами — внесення змін до Закону України «Про теплопостачання»; • вивчення зарубіжного досвіду і розроблен- ня адаптованих до умов України пропозицій щодо розвитку нормативно-правової бази на- дійності і управління надійністю теплозабез- печення; • розроблення методів формування системи показників надійності теплозабезпечення, їх кількісної оцінки і визначення завдань моніто- рингу надійності; • створення нормативно-правових відносин між суб’єктами теплозабезпечення, постачаль- ником і споживачем послуг з визначенням сфери обов’язків і відповідальності кожного з них за надійність теплозабезпечення; • розроблення системи оцінювання техніч- ного стану, техніко-економічних характерис- тик обладнання для визначення технологіч- них ризиків у теплозабезпеченні, форм і по- рядку надання інформації, методичного за- безпечення; • створення бази аварійності систем тепло- забезпечення з тим, щоб конкретизувати ви- моги до експлуатації обладнання, проведення ремонтно-відновлювальних робіт; розроблен- ня вимог до підприємств — постачальників обладнання і сервісних структур; формування системи запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій. Найважливішими елементами механізму забезпечення стійкого, надійного й ефектив- ного теплопостачання є моніторинг та про- гнозування факторів, що визначають загрози функціонуванню системи теплопостачання. Моніторинг, як оперативно-аналітична систе- ма, призначений не лише для того, щоб отри- мати і зібрати оперативну й достовірну інфор- мацію, а й діагностувати і прогнозувати роз- виток подій у часі, що дасть змогу своєчасно запобігти відхиленням від порогових значень показників і цільових індикаторів. При цьому потрібно реалізувати комплексне інформа- ційне забезпечення, пов’язане з вирішенням науково-технічних, виробничих, економічних, тарифних, нормативно-правових, організацій- них та інших проблем у сфері теплопостачан- ня. Це означає посилення вимог до державної статистики (глибини, комплексності та форм охоплення об’єктів статистичного нагляду, якості та оперативності інформації). Розвиток інноваційних технологій Розробляючи Теплостратегію, слід усвідом- лювати той факт, що світ сьогодні вступив в епоху розвинених інноваційних процесів — обладнання і технічні системи створюються на основі наукомістких технологій, з викорис- танням останніх досягнень фундаментальних і прикладних досліджень. В Україні потрібно реалізувати перехід від енерговитратної до інноваційної технології. Інноваційна структу- ра технологічного оновлення системи тепло- забезпечення населених пунктів України має спиратися на наукові досягнення, матеріально- технічні, фінансові, кадрові ресурси. Завдання полягає в тому, щоб наявні наукові результа- ти й розробки довести до серійної продукції. Необхідно ліквідувати розрив між стадією науково-дослідних робіт та їх комерціаліза- цією, прикладним використанням. Слід ство- рити умови для залучення капіталу у високо- технологічні галузі економіки, організувавши систему державної підтримки інновацій, щоб бізнесу було вигідно витрачати кошти на нові технології [27]. Так, за результатами фундаментальних і прикладних досліджень, виконаних в інститу- тах НАН України (технічної теплофізики, газу, вугільних енерготехнологій, загальної енерге- тики, проблем машинобудування ім. А.М. Під- горного, відновлюваної енергетики, проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова), установах системи Мінрегіону України та у вищих навчальних закладах, було розроблено й впроваджено з апробацією в промислових умовах нові інноваційні технології та облад- нання для комунальної теплоенергетики. 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ У галузі теплогенерації: • масштабне впровадження розроблених конструктивно-інженерних рішень щодо мо- дернізації опалювальних котлів з гнучкою енергоощадною системою керування; енерго- ефективні пальники, адаптовані до низького тиску газу, та пальники нового покоління, що забезпечують якісне спалювання газу і низь- кий вихід оксидів азоту і діоксиду вуглецю; • дооснащення котелень комунальної тепло- енергетики високоефективними теплоутиліза- ційними установками на основі поверхневих теплообмінних апаратів і теплових насосів; • освоєння енергоефективних теплопоста- чальних когенераційних установок з викорис- танням газопоршневих двигунів з котлом-ути- лі затором, у тому числі розрахованих на місце- ві види палива; • інтенсифікація спалювання природного газу і дизельного палива, а також паливних низькокалорійних сумішей з використанням каталітичних композиційних матеріалів; • розроблення, виготовлення та випробу- вання дослідно-промислових зразків тепло- акумуляторів для централізованого опалення житлових та громадських будівель з метою ефективного використання електричної енер- гії в нічний час. У галузі технологій розширення паливно- енергетичної бази, енерготехнологічного ви- користання твердого палива, місцевих і не- традиційних джерел енергії: • техніко-економічне обґрунтування вироб- ництва синтетичного газу з вугільної продукції та горючих сланців; • переобладнання котелень для викорис- тання альтернативних джерел енергії і палива, утилізація вторинних теплових відходів; • розроблення й освоєння технології та об- ладнання для спалювання відходів рослинного походження, торфу та бурого вугілля у кипля- чому шарі на заміну викопним видам палива; оцінка технічних можливостей, економічної та екологічної ефективності сумісного спалюван- ня біомаси та традиційних палив; • спалювання бурого вугілля, водо-вугільної суміші, твердих побутових відходів. Реалізація зазначених інноваційних тех- нологій дасть змогу залучити до паливно- енергетичного балансу сфери теплозабезпе- чення, крім традиційних видів палива, від- новлювані та альтернативні енергоресурси. Їх частка в 2030 р. може становити близько 60 % від загального обсягу первинних енергоресур- сів (табл. 2). У галузі енергоефективних інженерних технологій енергозабезпечення будівель: • масштабна термомодернізація наявного фон ду будівель і споруд, передусім для со ці- аль но-бюджетної сфери; • використання тепломереж з високоефек- тивною поліуретановою теплоізоляцією; • широке впровадження автоматизованих індивідуальних теплових пунктів (ІТП), які можуть гнучко реагувати на зміну погодних умов. ІТП з вбудованим блоком електричних котлів для автоматичного електропостачання за заданим алгоритмом в умовах нічного піль- гового тарифу на електроенергію є регульова- ними, надійнішими і економічнішими; • облаштування насосних станцій каналі- заційних мереж теплонасосними установками для гарячого водопостачання; • масштабне випробування теплонасосного обладнання з відбором теплоти навколишньо- го середовища і низькопотенційних техноло- гічних джерел теплоти для теплопостачання та кондиціювання адміністративних і житлових будівель; • створення і масштабна апробація експлу- атації енергоефективних будинків пасивного типу з оптимальними теплофізичними харак- теристиками огороджувальних будівельних конструкцій; • розроблення та впровадження інтелекту- альних технологій Smart Grid, що реалізують концепцію інтегрованої, саморегульованої і са- мовідновлюваної системи генерації, транспорту і споживання теплової енергії з використанням відповідних інформаційно-керу валь них при- строїв та систем у режимі реального часу [28]. На першому етапі необхідно забезпечити ефективний комерційний облік споживання енергоресурсів, води і теплової енергії з форму- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 39 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ванням температурних графіків з урахуванням температури довкілля, питомого газоспоживан- ня, оптимізації процесу спалювання палива й виробництва теплової енергії [29]. Застосуван- ня інформаційних технологій у сфері теплоза- безпечення (білінгові системи, технології Smart Grid) уможливить автоматизацію розрахунків суб’єктів ринку теплової енергії. Такі системи вже апробовано і вони готові до впроваджен- ня (роботи Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України). Фінансово-економічні механізми інвестування у сферу теплозабезпечення* Нині в Україні спостерігається дуже обмеже- не використання фінансових інструментів мо- дернізації комунальної теплоенергетики вна- слідок високих інвестиційних ризиків у ЖКГ, недостатньої визначеності та нестабільності законодавства, а також відсутність стимулю- вального характеру регуляторного впливу. В Україні не сформувалася система бюджетної підтримки інвестиційних проектів, а прог рам- но-цільовий метод бюджетування в кризові роки було практично знищено. Тому потрібне чітке нормативне визначення фінансово-еко- но мічних механізмів інвестування у сферу теп локомуненерго, серед яких вбачаються най- більш дієвими: переорієнтація бюджетної під- тримки ЖКГ у напрямі сприяння залученню приватних та корпоративних інвестицій, удо- сконалення механізмів публічно-приватного партнерства (управління, концесія, оренда, спільна діяльність тощо), поширення пер фор- манс-контрактів та проектного фінансуван- ня з енергоефективності у бюджетній сфері з відповідним страхуванням та гарантуванням, розвиток соціального партнерства. Також не- обхідно усунути адміністративні бар’єри, що сповільнюють або перешкоджають інвестиці- ям приватного капіталу в розвиток комуналь- ної теплоенергетики. Таблиця 2. Орієнтовний склад і обсяги первинного енергоресурсу для потреб теплозабезпечення індивідуально-побутового та житлово-комунального секторів і соціально- бюджетної сфери (в разі успішної реалізації Теплостратегії) прогнозним станом на 2030 р. Вид первинного енергоресурсу Річний обсяг споживання, млн. т у.п. Частка загаль- ного спожи- вання, % Викопне паливо Природний газ 17,0 27,0 Вугілля 5,0 7,9 Рідке паливо 1,5 2,4 Вугільний шлам 0,5 0,8 Водо-вугільні суспензії 0,5 0,8 Ус ь о г о 24,5 38,9 Відновлювані та нетрадиційні енергоресурси Теплота довкілля (тепло- насосні технології) 8,5 13,5 Біомаса (відходи рослин- ництва) 12,0 19,0 Дрова 2,0 3,2 Відходи деревообробки 0,6 0,9 Техногенні вторинні скид ні теплові ресурси, в тому числі: 6,5 10,3 вентиляційні викиди; теплота каналізацій- них стоків; теплові викиди про- мисловості 0,5 0,5 5,5 Тверді побутові відходи 1,2 1,8 Торф 0,6 0,9 Біогаз 0,5 0,8 Технологічні гази про- мисловості (доменний, коксовий, мартенів- ський, феросплавний, шахтний метан) 2,1 3,3 Геотермальна теплова енергія 0,5 0,8 Позабалансові неконди- ційні вуглеводні 1,5 2,5 Електроенергія пільго- вого нічного провалу 2,0 3,2 Сонячна теплова енерге- тика 0,5 0,8 Ус ь о г о 38,5 61,1 Загалом для сфери теп- лозабезпечення 63,0 100,0 * У розділі використано матеріал, наданий фахівцями Інституту економіки та прогнозування НАН України. 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Відсоткові ставки і терміни кредитів, які пропонують кредитори, неприйнятні для під- приємств теплокомуненерго. Однак без запо- зичень під місцеві та державні гарантії реаліза- ція проектів із модернізації теплокомуненерго неможлива. Питання запозичень під гарантії місцевих бюджетів і держави врегульовані Бюджетним кодексом України. Згідно зі ст. 16 (зі змінами) кодексу, місцеві запозичення мо- жуть здійснювати лише міськради міст із на- селенням понад 500 тис. осіб. Ст. 74 визначає, що витрати на обслуговування боргу місцевих бюджетів не мають перевищувати 10 % витрат загального фонду відповідного бюджету. У разі порушення графіка погашення з вини боржни- ка міськрада не має права здійснювати запо- зичення протягом 5 років. Більш того, обласні ради взагалі не мають прав гарантування, що гальмує створення великих інфраструктурних компаній обласного (регіонального) значення. Такі регулювальні обмеження ускладнюють застосування механізму запозичення коштів під державні та місцеві гарантії. Тариф на теплоту, враховуючи ненаповнен- ня його платежами та неповне відшкодування ним оперативних витрат, все одно має бути джерелом розширеного відтворення, що по- требує удосконалення методики формування тарифів, а саме: • наповнення і використання інвестицій- ної складової тарифу виключно для реалізації інвестиційних проектів шляхом підвищення рентабельності понад рівень, визначений за- конодавством. Це дозволить підприємствам здійснювати розрахунки по кредитах, залуче- них з метою інвестиційної діяльності, та забез- печити відшкодування власних інвестиційних коштів та коштів інвесторів; • упровадження у тарифи методів стимулю- вання енергозаощадження, наприклад шляхом фіксації у тарифи норм питомих витрат енер- гетичних ресурсів (на певний період). Це дасть змогу підприємствам протягом певного часу зберігати ефект, отримуваний внаслідок здій- снення енергоощадних заходів, з метою його подальшого використання у напрямі енергоза- ощадження; • запровадження спрощеної процедури ко- ригування тарифів протягом терміну їх дії — у разі зміни норм законодавства, цін на енерго- носії та інші ресурси. Основні принципи екологічної політики у сфері теплозабезпечення Основні принципи еколого-технічної політи- ки в цілому збігаються із загальними заходами з охорони навколишнього середовища в галу- зі енергетики, однак мають певні особливості. Захист повітряного басейну населених пунктів потребує збереження в паливному балансі те- плогенеруючих підприємств відносно високої частки природного газу як найбільш «екологіч- но чистого палива». Водночас стоїть завдання заміщення частини природного газу вугіллям та іншими видами твердого палива, що збіль- шить обсяги викидів забруднювальних речо- вин, у тому числі й твердих часточок. Тому за- гострюється проблема забруднення довкілля через використання таких видів палива. Основні принципи екологічної політики при генерації та споживанні тепла в системі тепло- постачання (в комунальній теплоенергетиці): 1. Впровадження новітніх економічно та екологічно ефективних технологій генерації тепла при спорудженні нових і реконструкції наявних підприємств. 2. Використання типових технологій і тех- нічних заходів для пригнічення утворення шкідливих сполук і скорочення обсягів вало- вих викидів забруднювальних речовин. 3. Розширення використання відновлюва- них енергоресурсів. 4. Диференційований підхід до вибору за- хисних заходів для об’єктів у промислово роз- винених і екологічно напружених регіонах. 5. Перегляд і доповнення нормативно-пра- вових і нормативно-методичних документів, спрямованих на досягнення цільових еколо- гічних показників. 6. Розроблення та поглиблення основ ство- рення перспективних технологій теплопоста- чання з «поліпшеними екологічними показни- ками». ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 41 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 7. Розроблення перспективних технологій теплозабезпечення екологічно чистих буді- вель, «зелених» будівель, будівель пасивного типу, будівель типу «нуль-енергії» та «енергія- плюс», «розумних» будівель. Діяльність держави із забезпечення та реалізації Теплостратегії Для досягнення основних цільових орієнтирів і пріоритетів Теплостратегії необхідно задіяти функції держави. При цьому основне завдання полягає у створенні високоефективної систе- ми управління теплопостачанням населених пунктів України із забезпеченням мінімальних витрат на розвиток і енергоефективність тех- нології генерації, транспорту і розподілу тепла. Головним засобом досягнення цієї мети є дер- жавний вплив на формування цивілізованого ринку постачання послуг та економічних від- носин між його суб’єктами і державою. Дер- жавне регулювання цих процесів має здійсню- ватися шляхом удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази, цінової, податко- вої та інвестиційної політики, спрямованої на створення привабливих умов для інновацій, інвестиційної та енергоефективної діяльності підприємств теплозабезпечення. Роль держави полягає в тому, щоб створити умови, які стимулюють (а в разі необхіднос- ті — змушують) теплозабезпечуючі компанії знижувати експлуатаційні витрати і вартість реалізації інвестиційних проектів. Слід також надавати преференції для розвитку науки і технологій, підготовки інженерних і наукових кадрів, кваліфікованої робочої сили. Необхід- но законодавчо закріпити власність розробни- ків НДДКР на результати їх інтелектуальної праці у випадках фінансування НДККР з ко- штів державного бюджету. Держава має оперативно забезпечити: • відслідковування поточних результатів моніторингу з визначення наявних або про- гнозованих факторів-загроз для теплопоста- чання і розроблення державних заходів щодо виходу із загрозливого становища. Заходи і механізми розробляють одночасно з прогноза- ми і планами соціально-економічного розви- тку країни; • координацію роботи центральних і регіо- нальних органів виконавчої влади з метою реа- лізації комплексу заходів з подолання чи недо- пущення загроз для теплопостачання країни; • розроблення і впровадження системи контролю за реалізацією прийнятих заходів, ураховуючи права, обов’язки і відповідаль- ність власників об’єктів, що входять до систе- ми теплопостачання. Під державним контролем доцільно сформу- вати перелік інноваційних технологій у галузі теплозабезпечення, а також створити Коорди- наційну раду, у рамках діяльності якої щорічно формується (оновлюється) перелік інновацій- них технологій і обладнання з виключенням із нього морально застарілих (неінноваційних) пропозицій. Фінансування здійснюється лише для проектів із затвердженого переліку. Для створення інфраструктури ринку ін- новацій слід сформувати єдину інформаційну систему, до якої розробники інноваційного об- ладнання можуть звертатися з пропозиціями до бізнесу. Основні етапи виконання завдань Теплостратегії При розробленні Теплостратегії слід зважати на те, що досягнення вказаної мети і реаліза- ція поставлених завдань здійснюватимуться поетапно. При цьому для кожного етапу треба виходити з прогнозних оцінок інвестиційних можливостей, виробничого, технологічного та кадрового потенціалів, стану паливно-енер ге- тичного комплексу, брати до уваги положен- ня Енергостратегії України, а також тенденції технологічних досягнень у галузі енергетики і теплозабезпечення у вітчизняній і світовій практиці. 2014—2020 рр. — період створення сприят- ливих умов для становлення і закріплення ін- вестиційно-інноваційного напряму розвитку, повний перехід на ринкові умови функціо- нування, розвиток реального конкурентного середовища у сфері теплопостачання, впро- 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вадження методу економічно обґрунтованого прибутку інвестованого капіталу, розроблення обов’язкових вимог до обладнання, формуван- ня і закріплення регіональних особливостей з огляду на їх широке різноманіття, початок масштабного впровадження заходів з підви- щення енергетичної ефективності енергозабез- печення масової забудови, узагальнення досві- ду розроблення і впровадження регіональних програм комунальної теплоенергетики. 2021—2030 рр. — період, у якому прогнозу- ється остаточний перехід до інноваційної мо- делі розвитку постіндустріального суспільства, за вершення санації і термомодернізації об’єк- тів масового будівництва, подальше нарощу- вання переліку і обсягів теплових послуг, про- ведення наступного етапу технічного пере- озброєння систем теплозабезпечення на всіх ланках технологічного процесу з масштабним впровадженням енергоефективних технологій, удосконаленням системи організації і управ- ління у сфері теплозабезпечення, визначення умов участі держави у проектах, які недостат- ньо прибуткові для приватного капіталу, але необхідні для підвищення надійності та якості теплозабезпечення. Ресурси для реалізації Теплостратегії Фінансові. На перші сім років (2014—2020 рр.) реалізації Теплостратегії оціночні обсяги необхідного фінансування становлять 50— 60 млрд грн із сумарно потрібних 300 млрд грн [25]. Слід підкреслити, що деякі заходи є мало- рентабельними, наприклад модернізація тепло- вих мереж, але вона вкрай необхідна, оскільки без неї неможливе надійне теплопостачання. Кадрові. Сьогодні вони практично наявні. Однак потрібно збільшити випуск фахівців у технічних вишах за спеціальностями — енерго- менеджмент, енергоконсалтинг, енергоаудит, енергоюриспруденція, інжиніринг, інновацій- ні технології енергозабезпечення, енергоін- формаційні технології тощо. В навчальних і наукових закладах, у проектних установах, в бізнес-інкубаторах фахівці повинні ознайом- люватися із сучасними інноваційними техно- логіями і зразками новітнього устаткування систем теплозабезпечення. Наявний досвід. Дієвість Теплостратегії ґрунтується на досвіді співпраці Міністер- ства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з інститутами НАН України, а також з регіо- нами країни. Принципи співробітництва ви- світлено в Меморандумі між НАН України і Мінрегіоном України. Так, за першими резуль- татами роботи за 5-річною регіональною про- грамою з Донецькою областю стало можли- вим реальне зменшення використання газу на 26,6 % за умови окупності всіх витрат не більш як за 4 роки. Індикатори стратегічного розвитку теплозабезпечення на період до 2030 р. Моніторинг і контроль виконання заходів Теплостратегії має спиратися на систему роз- роблених індикаторів (індикативних цілей). Кількісні значення індикаторів знаходяться в досить широкому діапазоні, що зумовлено невизначеністю численних локальних і сис- темних факторів, що характеризують тепло- забезпечення і, в свою чергу, можуть бути ви- значені лише за певних припущень. Напри- клад, прогнозна оцінка індикатора питомого споживання тепла на одного мешканця (Гкал/ рік ⋅людина) визначається прогнозними по- казниками забезпечення населення загальною і житловою площею, етажністю забудови, те- плотехнічними характеристиками будівель тощо. Залежить цей показник і від кліматичної характеристики регіонів України. Перелік дея- ких індикаторів моніторингу виконання інвес- тиційних програм у сфері теплозабезпечення наведено в табл. 3 [30, 31]. Спираючись на часткові індикатори кон- кретних проектів та експертні оцінки фахів- ців, можна визначати узагальнені показники виробництва і транспортування тепла (грн/ кВт, грн/Гкал⋅год), економічної (громадської) ефективності варіанта теплозабезпечення міс- та чи регіону (дисконтовані втрати на забез- печення споживання тепла). Підхід до форму- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 43 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Таблиця 3. Перелік деяких цільових індикаторів моніторингу розвитку теплозабезпечення при виконанні інвестиційних програм Група цільових індикаторів Індикатори інвестиційних програм Надійність поста- чання споживачам теплової енергії Котельні, які вивели з експлуатації, реконструюються, будуються нові, шт. Протяжність теплових мереж — об’єктів інвестування, км Аварійність систем комунальної інфраструктури, од./км на рік Рівень втрат теплової енергії, % Показник втрат, Гкал/км Індекс заміни обладнання, % (по мережах) Питома вага мереж, які потрібно замінити, % Збалансованість систем комунальної інфраструктури Встановлена потужність, приєднане навантаження, Гкал/год Коефіцієнт використання потужності, % Річна кількість годин використання потужності Паливний баланс: газ, мазут, вугілля, біопаливо тощо, % Ефективність діяльності Витрати теплової енергії на власні потреби котельні, % Питома витрата ресурсів на вироблення теплової енергії: паливо (кг у.п./Гкал); вода (м3/Гкал); електроенергія (кВт ⋅год/Гкал) Втрати при транспортуванні теплової енергії, % Рентабельність діяльності, % Рівень збору платежів за ГВП, % Коефіцієнт співвідношення фактичної витрати палива з нормативною, % Ефективність використання персоналу (трудомісткість), людина/км тепломережі Продуктивність праці, Гкал/людина Період збору платежів, днів Зниження собі- вартості теплової енергії Зниження частки газу, мазуту, вугілля в паливному балансі, % Зменшення чисельності персоналу Скорочення загальногосподарських витрат, % Підвищення якості послуг Виконання температурного графіка Доступність товарів та послуг для спо- живачів Збільшення площі опалювального фонду, м2 Збільшення кількості споживачів, які користуються послугою ГВП, % Частка споживачів, які забезпечені доступом до інфраструктури ГВП, опалення, % Частка витрат на оплату послуг ГВП у сукупному доході населення, %; з урахуванням надбавок до тарифів Частка витрат на оплату послуг опалення у сукупному доході населення, %; з урахуванням надбавок до тарифів Питоме теплоспоживання на ГВП та опалення (Гкал/людина на місяць), опалення (Гкал/м2 на місяць) Забезпечення еко- логічних вимог Неперевищення чинних нормативів щодо викидів шкідливих речовин в атмосферу, а та- кож приземної концентрації забруднювальних речовин Частка шкідливих викидів порівняно з галуззю «паливно-енергетичний комплекс», % Рівень техногенного навантаження на довкілля по відношенню до гранично допустимих норм, % Частка шкідливих викидів, що уловлюються, від загального обсягу викидів, % Частка викидів СО2 підприємствами теплозабезпечення від загального обсягу викидів СО2 в Україні, % 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вання системи техніко-економічних показни- ків деяких технологій виробництва і транспор- тування тепла наведено у [32]. Що стосується нормування порогових зна- чень індикаторів, то внаслідок недостатнього на нинішньому етапі методологічного опрацю- вання їх визначення здійснюють за експертни- ми оцінками фахівців і нарадо-дискусійними процедурами. Такий підхід, оснований на ко- лективній думці фахівців різних напрямів сфери теплозабезпечення, дозволяє оцінити прогнозні показники інноваційних пропози- цій і організаційно-правові рішення. Як апарат системного планування і аналізу можна вико- ристовувати експертний логічний аналіз (ме- тод аналізу ієрархій) [33]. Визначення індикаторів при аналізі страте- гічного розвитку теплозабезпечення стосуєть- ся низки об’єктів моніторингу. Перелік деяких з них наведено в [34], а також репрезентовано на VIII Міжнародній конференції «Енергетична безпека Європи ХХІ століття. Євразійські енергетичні коридори» (Київ, 2005). Деякі узагальнені індикатори стратегічного розвитку сфери теплозабезпечення України наведено в табл. 4. Розроблення Теплостратегії за своєю сут- ністю — це прогнозування перспектив розви- тку сфери теплозабезпечення населених пунк- тів України у взаємодії з іншими галузями паливно-енергетичного комплексу, економіки та екології України, які, у свою чергу, потре- бують розгляду прогнозованих сценаріїв роз- витку в умовах невизначеності і неоднознач- ності впливу на них низки факторів. Сучасна наука ще не має методів впевненого прогно- зування розвитку енергетики, зокрема сфери теплозабезпечення, на тривалий період. Як зазначено в [35], хоча якісно новий модельно- інформаційний комплекс (МІКЕП) і застосо- вують для вирішення прогнозованих завдань з розроблення енергетичних стратегій та розви- тку паливно-енергетичних галузей, все ж поки що не вироблено об’єктивних критеріїв оці- нювання якості прогностичних інструментів, і тому висновки про їх ефективність залиша- ються значною мірою суб’єктивними. Досвід використання МІКЕП при формуванні енерге- тичної політики дає підстави для стриманого оптимізму і дозволяє «продовжувати сізіфову працю з подолання майбутнього». Розроблен- ня Теплостратегії України потребує також мо- білізації зусиль багатьох фахівців. Висновки 1. Висвітлено поточний стан розроблення про- екту Теплостратегії, що передбачено постано- вою КМ України від 07.05.2008 № 465 «Про створення міжвідомчої робочої групи з роз- роблення Національної стратегії теплозабез- Таблиця 4. Індикатори стратегічного розвитку системи теплозабезпечення населених пунктів України до 2030 р. та їх прогнозні значення Індикатор/напрям Значення в 2030 р. Частка непаливних джерел енергії у ви- робництві тепла, % 30—32 Частка природного газу в паливозабезпе- ченні, % 26—27 Частка вугілля в паливозабезпеченні, % 9—10 Частка біопалив у паливозабезпеченні, % 8—10 Частка домінуючого первинного енерге- тичного ресурсу, % до 30 Частка власних паливно-енергетичних ресурсів для власного попиту, % 85—90 Частка вітчизняного теплоенергетичного устаткування, % 40—50 Відношення резервної потужності до по- тужності максимального навантаження, % 13—15 Коефіцієнт використання встановленої потужності, % 70 Середній коефіцієнт корисної дії систем теплогенерації, % 89—90 Питомі витрати палива на виробництво 1 Гкал, кг у.п. 145 Питомий річний обсяг теплоспоживання на людину, Гкал/людина 4,0 Питомі річні витрати на опалення, кВт ⋅год/м2 площі 100—120 Втрати в теплових мережах, % від генера- ції теплоти 10—12 Показник кількості аварій у тепломере- жах, од./км на рік 0,3 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 45 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ печення», а також Постановою Президії НАН України від 16.02.2011 № 37 (п. 3). 2. Акцентовано, що основним механізмом реалізації Теплостратегії є розроблення і реа- лізація п’ятирічних регіональних програм мо- дернізації комунальної теплоенергетики. 3. Наведено вихідні умови для розроблен- ня, основні цільові орієнтири, прогнозні оцін- ки складу і обсягів паливно-енергетичного балансу сфери теплозабезпечення в 2030 р., пріоритети та засади Теплостратегії щодо ін- новаційного технологічного оновлення сис- тем теплозабезпечення і посилення ролі дер- жави в сталому і ефективному функціонуван- ні цього соціально важливого сектору еконо- міки України. 4. Очікувані результати реалізації Тепло- стратегії: • розроблення низки законів України і нор- мативно-правової бази для ефективного функ- ціонування на ринкових засадах і засадах ста- лого розвитку екологічно безпечної системи теплозабезпечення; • досягнення в кінцевому терміні реалізації Теплостратегії споживання теплової енергії ін- ди відуально-побутовим і житлово-ко му наль - ним секторами та соціально-бюд жет ною сфе- рою в 1,5—1,6 раза більшого порівняно зі ста- ном на 2010 р.; • реалізація системи енергоефективності, ресурсо- та енергозаощадження у сфері ново- го будівництва, реконструкції наявного адмі- ністративного і житлового фонду та в системі теплозабезпечення. Досягнення в кінцевому терміні реалізації Теплостратегії економії пер- винних енергоресурсів у 28—30 % (до 27 млн т умовного палива, переважно природного газу) завдяки впровадженню структурних і техно- логічних енергоощадних заходів; • диверсифікація первинного палива, ви- користання вторинних енергетичних ресурсів, відновлюваних і нетрадиційних видів енергії; диверсифікація постачальників первинно- го палива та постачальників тепла; уникнен- ня залежності від імпорту палива; сприяння енергетичній безпеці країни. На основі реалі- зації зазначених заходів можливе скорочення в 2030 р. обсягів використання викопних пер- винних енергоресурсів на половину (порівня- но з 2010 р.), доведення в кінцевому терміні реалізації Теплостратегії річних обсягів вико- ристання викопних первинних енергоресурсів до 25—28 млн т умовного палива, а відновлю- ваних та нетрадиційних енергоресурсів — до 38,5—40 млн т. • досягнення якісного, надійного, безпечно- го і доступного за оплатою для споживача те- плопостачання населених пунктів України; • створення комфортних умов для прожи- вання і праці населення України і в зв’язку з цим послаблення соціальної напруги в сус- пільстві. 5. Суспільна значущість Теплостратегії поля- гає в науково аргументованому обґрунтуванні інноваційного розвитку сфери теплозабезпе- чення України, енергоефективність, економіч- ність, екологічність і конкурентоспроможність якої суттєво перевищуватимуть нинішні по- казники комунальної теплоенергетики. На завершення зазначимо, що вказану ро- боту виконано в рамках цільової комплексної міждисциплінарної програми наукових дослі- джень НАН України з проблем сталого розви- тку, раціонального природокористування та збереження навколишнього середовища. Автори висловлюють щиру подяку за на- дані матеріали та плідну допомогу в розро- бленні матеріалів Теплостратегії фахівцям: О.В. Новосельцеву, Г.Г. Гелетусі, О.І. Сігалу, Г.П. Кучину, М.В .Гнідому, А.О. Авраменку (Ін- ститут технічної теплофізики НАН України), І.А. Вольчину та М.В. Чернявському (Інститут вугільних енерготехнологій НАН України), У.Є. Письменній та Т.Б. Лебеді (ДУ «Інститут економіки і прогнозування НАН України»), С.В. Дубовському (Інститут загальної енер- гетики НАН України), В.Є. Щуліпенко (Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України), І.О. Курило та Л.М. Черенько (Ін- ститут демографії та соціальних досліджень НАН України) і Г.Г. Фаренюку (Державний науково-дослідний інститут будівельних кон- струкцій Мінрегіону України). 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Долинский А.А., Черняк В.П., Сигал А.И., Базеев Е.Т. К основным положениям концепции развития малой энергетики Украины // Промышленная теплотехника. — 1993. — № 4. — С. 88—91. 2. Разработать программу развития малой энергетики с целью коренного повышения ее экономичности, экологичности и надежности: отчет о НИР: Техника и технологии для поддержки и развития промышленной и муниципальной энергетики / ИТТФ НАН Украины; рук. А.А. Долинский. — К., 1995. — № 0195U012623. 3. Комунальна теплоенергетика України: стан, проблеми, шляхи модернізації / А.А. Долінський, Б.І. Басок, Є.Т. Базєєв, І.А. Піроженко; у 2 т. — К., 2007. 4. Долінський А.А., Басок Б.І., Чайка О.І., Базєєв Є.Т. Концепція (проект) Державної науково-технічної програми «Комплексна модернізація комунальної теплоенергетики» // Вісн. НАН України. — 2007. — № 7. — С. 22—27. 5. Долінський А., Басок Б., Базєєв Є. Державна цільова програма (проект) модернізації комунальної теплоенергетики на 2010—2014 роки // Вісн. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 3—11. 6. Долінський А.А., Басок Б.І., Кучін Г.П. та ін. Програми технологічної модернізації комунальної теплоенергетики регіонів України // Промышленная теплотехника. — 2009. — Т. 31, № 9. — С. 5—14. 7. Сигал А.И. Теплоснабжение в Украине // Проблемы экологии и эксплуатации объектов энергетики: матер. ХХ междунар. конф. (8—12 июня 2010, Ялта, пгт Кореиз). — К., 2010. — С. 9—18. 8. Патон Б.Є., Долінський А.А., Басок Б.І., Базєєв Є.Т. Проект державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики на 2012—2016 роки — інноваційна основа технологічного оновлення систем теплозабезпечення населених пунктів України // Вісник НАН України. — 2012. — № 9. — С. 14—28. 9. Кулик М.М., Куц Г.О., Білодід В.Д. Аналіз стану розвитку систем теплопостачання в Україні // Проблеми загальної енергетики. — 2006. — № 14. — С. 13—25. 10. Кулик М.М., Дубовський С.В. Основні напрями та пріоритетні заходи зі зменшення обсягів використання природного газу в економіці і соціальній сфері України // Проблеми загальної енергетики. — 2009. — № 19. — С. 7—15. 11. Білодід В.Д., Куц Г.О. Аналіз стану систем теплопостачання України та теплогенеруючих джерел за 2007—2010 роки // Проблеми загальної енергетики. — 2012. — № 4. — С. 29—37. 12. Карп И.Н., Никитин Е.Е. Пути решения проблем коммунальной энергетики // ЖКГ України. — 2011. — № 6. — С. 16—22. 13. Карп І.М., П’яних К.Є. Можливі обсяги економії та заміщення природного газу в Україні // Энерготехнологии и ресурсосбережение. — 2012. — № 1. — С. 16—22. 14. Никитин Е.Е. Концептуальные вопросы модернизации населенных пунктов Украины // Проблеми загальної енергетики. — 2012. — № 2. — С. 5—11. 15. Розроблення методологічних засад підготовки регіональних програм модернізації комунальної теплотехні- ки / ІТТФ НАНУ, наук.-техн. звіт у 3 т. — К., 2008. 16. Проект USAID: Реформа міського теплозабезпечення в Україні // ЖКГ. — 2013. — № 2 (55). — С. 20—22. 17. Оновлена Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1071-р від 24.07.2013 «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року». 18. Закон України від 18.03.2004 № 1621-IV «Про державні цільові програми» // Відомості ВР України. — 2004. — № 25, 18 червня. — С. 1024—1050. 19. Долінський А.А., Басок Б.І., Базєєв Є.Т., Кучин Г.П. Основні положення концепції Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України // Промислова теплотехніка. — 2009. — Т. 31, № 4. — С. 68—77. 20. Рабинович М.Д. Концепція національної стратегії теплозабезпечення на 2009—2030 роки // Нова тема. — 2009. — № 2(21), № 3(22). 21. Сігал О.І., Кучин Г.П., Скрипко В.Я., Бикоріз Є.Й. До розробки Національної стратегії теплозабезпечення України // Проблемы экологии и эксплуатации объектов энергетики: матер. ХХ междунар. конф. (8—12 июня 2010, Ялта, пгт Кореиз). — К., 2010. 22. Сеппанен О. Требования к энергоэффективности зданий в странах ЕС // Энергосбережение. — 2010. — № 7. — С. 42—50. 23. Научные основы проектирования энергоэффективных зданий // Отопление. Водоснабжение. Вентиляция + кондиционеры. — 2011. — № 5. — С. 52—61. 24. Дубовской С.В., Бабин М.Е., Левчук А.П., Рейсиг В.А. Границы экономической целесообразности централизации и децентрализации теплоснабжения // Проблеми загальної енергетики. — 2011. — № 1 (24). — С. 26—31. 25. Тігіпко С. Держава не в змозі виділити суму, необхідну на модернізацію ЖКГ // ЖКГ України. — 2012. — № 8. — С. 2—7. 26. Волков Э.П., Кучеров Ю.Н. О развитии системы обеспечения надежности в электроэнергетике России // Изв. РАН. Энергетика. — 2010. — № 5. — С. 47—60. 27. Рогов С.М. Россия должна стать научной сверхдержавой // Вестн. РАН. — 2010. — Т. 80, № 7. — С. 579—590. 28. Директор Л.Б., Майков И.Л., Иванин О.А. Задача оптимизации автономных энергетических комплексов в составе локальных распределительных сетей // Энерготехнологии и ресурсосбережение. — 2012. — № 4. — С. 33—41. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9 47 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 29. Скивер Г. Дистанционное считывание данных с теплосчетчиков с помощью транспортных средств ЖКХ // Энергосбережение. — 2010. — № 7. — С. 24—27. 30. Добрякова А.В., Мяков С.Б., Березовский П.М. Разработка и реализация инвестиционных программ комплекса по реконструкции муниципальных систем коммунальной инфраструктуры в Ленинградской области // Но- вости теплоснабжения. — 2009. — № 8. — С. 4—17. 31. Хмельников Б.В., Михайлов П.Д. Мониторинг выполнения инвестиционных программ организаций комму- нального комплекса в среде теплоснабжения: законодательное регулирование, методические основы и источ- ники информации для его проведения // Новости теплоснабжения. — 2009. — № 9. — С. 6—9. 32. Волкова Е.А., Макарова А.С., Хоршев А.А. и др. Исследование эффективности развития теплофикации в Рос- сии // Изв. РАН. Энергетика. — 2010. — № 4. — С. 95—110. 33. Саати Т.Л. Принятие решений. Метод анализа иерархий. — М.: Радио и связь, 1989. — 316 с. 34. Фиалко Н.М., Базеев Е.Т. Энергетическая безопасность в муниципальной энергетике: объекты мониторинга // Праці міжнар. конф. «Енергетична безпека Європи. Погляд у ХХІ століття» (22—25 травня 2001, Київ). — С. 193—195. 35. Макаров А.А. Методы и результаты прогнозирования развития энергетики России // Изв. РАН. Энергети- ка. — 2010. — № 4. — С. 26—40. Стаття надійшла 28.05.2014. Б.Е. Патон 1, А.А. Долинский 2, В.М. Геец 3, В.П. Кухарь 4, Б.И. Басок 2, Е.Т. Базеев 2, Р.З. Подолец 3 1 Институт электросварки им. Е.О. Патона Национальной академии наук Украины ул. Боженко, 11, Киев, 03680, Украина 2 Институт технической теплофизики Национальной академии наук Украины ул. Желябова, 2а, Киев, 03680, Украина 3 Институт экономики и прогнозирования Национальной академии наук Украины ул. П. Мирного, 26, Киев, 01011, Украина 4 Институт биоорганической химии и нефтехимии Национальной академии наук Украины ул. Мурманская, 1, Киев, 02094, Украина ПРИОРИТЕТЫ НАЦИОНАЛЬНОЙ СТРАТЕГИИ ТЕПЛООБЕСПЕЧЕНИЯ НАСЕЛЕННЫХ ПУНКТОВ УКРАИНЫ В соответствии с Постановлением КМ Украины от 07.05.2008 № 465, а также с постановлением Президиума НАН Украины от 16.02.2011 № 37 (п. 3), специалистами разрабатываются проекты основных положений по созданию такого документа государственного значения. В статье рассмотрено состояние разработки Национальной системы теплообеспечения населенных пунктов Украины и одно из основных и необходимых положений стратегии — ее целевые ориентиры, определяющие в свою очередь основные задачи и пути их решения. Ключевые слова: теплообеспечение населенных пунктов, Национальная стратегия, целевые ориентиры, энерго- эффективность, инновационные технологии, диверсификация энергоресурсоснабжения. B.E. Paton 1, A.A. Dolinsky 2, V.M. Heyets 3, V.P. Kukhar 4, B.I. Basok 2, E.T. Bazyeev 2, R.Z. Podolets 3 1 Paton Electric Welding Institute of NAS of Ukraine 11 Bozhenko St., Kyiv, 03680, Ukraine 2 Institute of Engineering Thermophysics of NAS of Ukraine 2a Zhelyabov St., Kyiv, 03680, Ukraine 3 Institute for Economics and Forecasting of NAS of Ukraine 26 Panasa Myrnoho St., Kyiv, 01011, Ukraine 4 Institute of Bioorganic Chemistry and Petrochemistry of NAS of Ukraine 1 Murmanskaya St., Kyiv, 02094, Ukraine TARGET REFERENCE POINTS OF THE NATIONAL STRATEGY FOR HEATING SUPPLIES OF SETTLEMENTS OF UKRAINE According to the Resolution of Cabinet of Ministers of Ukraine 07.05.2008, N 465 “On the Establishment of the Inter- agency Working Group on National Strategy for Heating Supplies”, experts developed draft guidelines (principles) for creating a document of national importance. Article represents the state of the development of the National Strategy for Heating Supplies of Settlements of Ukraine and one of the basic and necessary provisions of this Strategy — its target reference points, which in turn determine the main tasks and ways of their solution. Keywords: heating supplies of settlements, the National Strategy, target reference points, energy efficiency, innovative technologies, diversification of energy resources supply.

Пріоритети Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України

Репозитарії

Схожі ресурси