До 60-річчя Володимира Павловича Білозора

До 60-річчя Володимира Павловича Білозора

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2012
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Хроніка
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70036
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:До 60-річчя Володимира Павловича Білозора // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 144-145. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70036
record_format dspace
spelling irk-123456789-700362014-10-28T03:01:59Z До 60-річчя Володимира Павловича Білозора Хроніка 2012 Article До 60-річчя Володимира Павловича Білозора // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 144-145. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70036 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Хроніка
Хроніка
spellingShingle Хроніка
Хроніка
До 60-річчя Володимира Павловича Білозора
Археологія
format Article
title До 60-річчя Володимира Павловича Білозора
title_short До 60-річчя Володимира Павловича Білозора
title_full До 60-річчя Володимира Павловича Білозора
title_fullStr До 60-річчя Володимира Павловича Білозора
title_full_unstemmed До 60-річчя Володимира Павловича Білозора
title_sort до 60-річчя володимира павловича білозора
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Хроніка
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70036
citation_txt До 60-річчя Володимира Павловича Білозора // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 144-145. — укр.
series Археологія
first_indexed 2025-07-05T19:22:18Z
last_indexed 2025-07-05T19:22:18Z
_version_ 1836836022984376320
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 144 З роками час стає все більш швидкоплинним, і раптом з подивом помічаєш: не тільки ти, але й люди з твого найближчого оточення, котрих до цих пір сприймаєш майже як молодь, насправді досягли вже солідного віку. Саме це спало на дум­ ку перед написанням ювілейної статті про Воло­ димира Білозора — відомого українського скіфо­ знавця та одного з кращих фахівців у галузі вив­ чення монументального скіфського мистецтва. Не порушуючи традиції, торкнемося основ­ них рис біографії ювіляра. Володимир Павлович народився 13 січня 1952 р. в с. Завтурове Устинів­ ського р­ну Кіровоградської обл., в родині вчи­ телів. Середню освіту здобув у школах – Усти­ нівського р­ну, Києва та Кіровограда. У 1970— 1975 рр. він — студент історичного факультету Київського національного університету ім. Тара­ са Шевченка. До речі, навчався на одному кур­ сі та спеціалізувався з археології із М. Чмихо­ вим, О. Фіалко, Л. Іванченко, О. Ситником, які також пов’язали своє життя з археологічною на­ укою. Від першого курсу університету Володи­ мир брав активну участь в археологічних експе­ диціях, зокрема Інституту археології, поступо­ во і наполегливо накопичував досвід польового дослідника. Важливо підкреслити, що коло його наукових інтересів окреслилося ще в період на­ вчання. Його дипломна робота (присвячена пам’яткам скіфського монументального мис­ тецтва) була представлена на Республіканський конкурс кращих студентських праць 1975 р. Тож не дивно, що після закінчення університету Во­ лодимир Білозор отримав направлення до Інсти­ туту археології АН УРСР, де був спочатку стар­ шим лаборантом однієї з новобудовних експе­ дицій, потім — відділу археології ранніх слов’ян. Наприкінці 1975 р. став співробітником відділу археології раннього залізного віку, де працював до 1980 р. Наступні два роки (1980—1982) Воло­ димир Білозор — старший науковий співробіт­ ник сектору скіфо­античної археології Музею іс­ торичних коштовностей України. Працюючи в музеї, він брав активну участь у формуванні екс­ позиції та екскурсій по скіфо­античному періо­ ду, в підготовці виставок, зокрема закордонних. Наприкінці 1982 р. Володимир вступив до аспі­ рантури Інституту археології. Тема майбутньої ДО 60­річчя ВОЛОДИМИРА ПАВЛОВИЧА БІЛОЗОРА дисертації, що цілком зрозуміло, була пов’язана з вивченням скіфської монументальної скуль­ птури. Науковий керівник В. Білозора — член­ кореспондент АН УРСР І.І. Артеменко. Напри­ кінці 1985 р. Володимир закінчив аспірантуру і став молодшим науковим співробітником від­ ділу археології раннього залізного віку. У квітні 1986 р. він блискуче захистив дисертацію «Скиф­ ские каменные изваяния VII—IV вв. до н. э.». До речі, опонентами на захисті Володимира висту­ пали провідні скіфознавці — проф. Б.А. Шрамко та к. і. н. В.Г. Петренко, які повною мірою оціни­ ли вагомий внесок молодого колеги в науку про скіфів. Від 1989 р. понині Володимир Павлович працює на посаді наукового співробітника. Такі основні віхи біографії нашого ювіляра. Але до цього вважаємо доцільним додати, на­ самперед те, що Володимир Павлович Білозор — відомий і дуже досвідчений польовий дослідник. Стаж його робіт в археологічних експедиціях на­ лічує більш ніж 40 років. Ось неповний перелік регіонів, де він працював: Степове Подніпров’я та Крим, Середнє Подністров’я, Дніпровське Пра­ вобережжя та Лівобережжя (Посулля, Повор­ скля)! Йому довелося досліджувати різноманіт­ ні пам’ятки різного часу — поселення, численні ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 145 кургани, складні культові споруди. Всі, кому по­ щастило бувати в експедиціях разом з Паличем (а саме так його звуть колеги по відділу), знають, як ретельно він працює в полі, як добре «бачить землю». До кола найважливіших його польових внесків в скіфознавство слід долучити розкопки в 1990—1991 рр. визначного кургану скіфської еліти Соболева Могила в Нижньому Подніпров’ї (експедиція під керівництвом Б.М. Мозолевсь­ кого), а також дослідження в 1995—2001 рр. ре­ місничого містечка в уроч. Царева Могила на Великому укріпленні славнозвісного Більського городища в Поворсклі, де були виявлені унікаль­ ні виробничі та культові комплекси. Науковий доробок Володимира Павловича Білозора налічує більш ніж 60 робіт, зокрема й солідні розділи у фундаментальних колектив­ них монографіях «Давня монументальна скуль­ птура України», «Історія української культури», «Історія українського мистецтва» тощо. Його роботам притаманні оригінальність підходу та вміння зав’язати наукову дискусію (наприклад відома праця «О сущности скифского Герро­ са»). Він був учасником численних наукових конференцій, зокрема й міжнародних. Володимир Білозор — фахівець широко еру­ дований, окрім роботи в Інституті археології НАНУ, він тривалий час займається викладаць­ кою діяльністю (на посаді доцента), готуючи мо­ лоді кадри науковців у Київському славістично­ му університеті. Додамо, що Володимир Павло­ вич — добра, надійна та інтелігентна людина, яку шанують фахівці. З ювілеєм, дорогий Володимире Павловичу! Здоров’я, творчої наснаги! Зі вступом до «клубу шестидесятників»! КОЛЕГИ У четвертому номері нашого журналу за 2011 р. ми поздоровляли із сімдесятип’ятирічним юві­ леєм відомого українського археолога та істо­ рика Івана Тихоновича Чернякова, який наро­ дився 21 жовтня 1936 р. на Сумщині. Коли номер був у друці, прийшла сумна звіст­ ка, що 3 грудня 2011 р. Іван Тихонович пішов із життя. Так часом трапляється у житті, що радіс­ на та сумна звістки приходять майже одночасно. Нам, друзям, шанувальникам і колегам талано­ витого вченого, гірко усвідомлювати, що ця не­ пересічна людина вже ніколи не напише цікавої наукової праці, не висловить оригінальної дум­ ки, не зробить красивої поробки з дерева. Найбільшою любов’ю Івана Тихоновича Чернякова довіку залишалась археологія. Він був талановитим дослідником, аналітично і нестандартно мислив, передбачав напрями розвитку археологічної науки. Іван Тихонович був першокласним організатором: багато разів керував експедиціями, був директором Одесь­ кого археологічного музею, очолював Польо­ вий комітет, а потім – відділ археології доби енеоліту–бронзи ІА НАН України. Чимало сил Іван Тихонович Черняков віддавав популяри­ зації археології та історії. Талановита людина талановита в усьому. Іван Тихонович за що б не брався, завжди вра­ жав неординарністю. Пам’ятаємо, як він зро­ бив в Інституті археології прекрасну вистав­ ку власних різьбярських виробів, аплікацій, малюнків, килимів. Та виставка вразила нас, його колег, ерудицією, багатою фантазією ав­ тора, знанням особливостей різних видів дере­ вини, талантом художника. З сумом прощаємося з видатним вченим. Але впевнені, що науковий доробок, книжки, статті Івана Тихоновича Чернякова ще довго будуть слугувати археології України. Його ім’я авторитетне у вітчизняній науці. ПАМ’ЯТІ ІВАНА ТИХОНОВИЧА ЧЕРНЯКОВА

Ähnliche Einträge