До історії вивчення сарматського намиста

До історії вивчення сарматського намиста

Звернення до вивчення намиста із сарматських поховань демонструє недостатню увагу до цієї категорії речей, хоча загалом їй приділяли багато уваги фахівці з синхронних культур і пізніших....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Дзнеладзе, О.С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2012
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70042
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:До історії вивчення сарматського намиста / О.С. Дзнеладзе // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 27-36. — Бібліогр.: 84 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70042
record_format dspace
spelling irk-123456789-700422014-10-28T03:01:54Z До історії вивчення сарматського намиста Дзнеладзе, О.С. Статті Звернення до вивчення намиста із сарматських поховань демонструє недостатню увагу до цієї категорії речей, хоча загалом їй приділяли багато уваги фахівці з синхронних культур і пізніших. На общем фоне исследований бусы и подвески из сарматских погребений не были объектом монографического рассмотрения. Насчитывается не более десяти работ, посвященных отдельным вопросам, так или иначе связанных с бусами. Публикации, как правило, неинформативны и во многих случаях ограничиваются лишь упоминанием о наличии бус в погребении. Это ограничивает возможности использования этого важного и информативного источника для реконструкции разных сторон жизни сарматов и поэтому требует более пристального внимания. As it can be seen against a general background of the research, beads and pendants from the Sarmatian burials have never been an object of monographic study. There are about ten works concerning certain issues in that or another way related to beads. Publications are usually not informative and in many cases include only mentioning about finds of beads in the burial. This fact limits the potential of application of this important and informative source in reconstruction of various sides of the Sarmatians’ life and therefore needs more rapt attention. 2012 Article До історії вивчення сарматського намиста / О.С. Дзнеладзе // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 27-36. — Бібліогр.: 84 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70042 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Дзнеладзе, О.С.
До історії вивчення сарматського намиста
Археологія
description Звернення до вивчення намиста із сарматських поховань демонструє недостатню увагу до цієї категорії речей, хоча загалом їй приділяли багато уваги фахівці з синхронних культур і пізніших.
format Article
author Дзнеладзе, О.С.
author_facet Дзнеладзе, О.С.
author_sort Дзнеладзе, О.С.
title До історії вивчення сарматського намиста
title_short До історії вивчення сарматського намиста
title_full До історії вивчення сарматського намиста
title_fullStr До історії вивчення сарматського намиста
title_full_unstemmed До історії вивчення сарматського намиста
title_sort до історії вивчення сарматського намиста
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70042
citation_txt До історії вивчення сарматського намиста / О.С. Дзнеладзе // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 27-36. — Бібліогр.: 84 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT dzneladzeos doístoríívivčennâsarmatsʹkogonamista
first_indexed 2025-07-05T19:22:32Z
last_indexed 2025-07-05T19:22:32Z
_version_ 1836836037689606144
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 27 Підвіски й намиста з різноманітних матеріалів часто знаходять у жіночих і дитячих, а інколи й чоловічих сарматських похованнях. Незважа­ ючи на масовість цієї категорії інвентарю, вона вивчена недостатньо та досі не здійснено всебіч­ ного її аналізу. Роботи, що загалом стосуються цього питання, можна поділити на чотири гру­ пи: публікації сарматських пам’яток зі знахідка­ ми намиста; вивчення власне намиста і підвісок; роботи, присвячені технології виготовлення на­ миста з різноманітної сировини; дослідження, в яких намиста й підвіски постають як атрибути духовної культури — талісмани й амулети. Роботи першої групи. Намиста й підвіски з сарматських поховань Північного Причор но­ мор’я опубліковані в численних статтях і моно­ графіях (Гудкова, Фокеев 1984; Ковпаненко 1986; Костенко 1986; 1993; Симоненко, Лобай 1991; Симоненко 1993; Дзиговський 2000). Хоча ав­ тори вказаних праць не мали на меті досліджу­ вати власне намисто, та все ж присвятили йому окремі розділи або надали більш­менш повний опис таких знахідок: вказали кількість їх у кож­ ному похованні, розміри та морфологію, розмі­ щення стосовно небіжчика, визначили по мож­ ливості тип відповідно до наявних на той час класифікацій (див. також: Корнілко, Симонен­ ко 1982; Романюк, Симоненко 2001; Кравчен­ ко, Синиця 2005). Багато уваги приділила намисту Г.Т. Ковпа­ ненко в публікації поховання «жриці» з Соко­ лової Могили. Намисто та підвіски, виготов­ лені з напівкоштовного каміння, скла, різно­ манітних мінералів і золота детально описані з залученням в окремих випадках датованих ана­ логій (Ковпаненко 1986, с. 86—104). Це само стосується також намиста з відомого «цар­ ського» поховання в Ногайчинському кургані (Зайцев, Мордвинцева 2003; Симоненко 2007; Simonenko 2007). Водночас у багатьох публі­ © О.С. ДЗНЕЛАДЗЕ, 2012 О.С. Дзнеладзе ДО ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ САРМАТСЬКОГО НАМИСТА Звернення до вивчення намиста із сарматських поховань демонструє недостатню увагу до цієї категорії речей, хоча загалом їй приділяли багато уваги фахівці з синхронних культур і пізніших. К л ю ч о в і с л о в а: історіографія, сармати, намисто, підвіски. каціях сарматських пам’яток немає вичерпної інформації про такі знахідки. Дуже часто авто­ ри лише вказують, що в могилі були намисти­ ни чи бісер і, щонайбільше, наводять їхній діа­ метр, не завжди звертаючи увагу на морфоло­ гічні та інші особливості. Проте серед робіт цієї групи є приклади вда­ лого використання намиста й підвісок як хро­ ноіндикаторів. Зокрема, знахідки в пізньоскіф­ ських могильниках передгірського Криму про­ аналізував О.А. Труфанов. Виявлені ним групи поховального начиння, зокрема й вказані, були розміщені в часі, визначені абсолютні дати для семи груп поховань (Труфанов 2007, с. 5). Друга група представлена роботами, де об’єктом дослідження було власне намисто з пам’яток різних культур і регіонів, а завдання полягало в пошуку типовизначальних ознак, розробці категоріального апарату, номенкла­ тури та критеріїв опису намиста й підвісок для подальшої систематики та вибудови класифі­ каційної схеми. Як зазначає А.А. Стоянова у дисертаційному дослідженні намиста з піз­ ньоскіфських пам’яток, проблему типологіза­ ції археологічного матеріалу традиційно вирі­ шують у руслі двох підходів — морфологічного (археологічного) та хіміко­технологічного. Основою першого є критерії виділення ти­ пів за формою та візуально помітними техно­ логічними особливостями, які дозволяють го­ ворити про прийоми виробництва речі. Поді­ бний підхід можливий щодо намиста і підвісок, виготовлених з різних матеріалів, і дозволяє об’єднати їх в межах однієї класифікаційної схеми (Стоянова 2006, с. 5). За приклади засто­ сування такого підходу А.А. Стоянова згадує роботи В.Б. Деопік, К.М. Алексеєвої, М. Тем­ пельманн­Мончиньської, присвячені антич­ ному та ранньосередньовічному намисту Цен­ тральної та Південно­Східної Європи. Інший підхід був застосований для ство­ рення хіміко­технологічних класифікацій, де ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 28 основ ними ознаками були склад матеріалу і тех­ нологія виробництва речей. Такі класифікації часто об’єднують функціонально різні категорії інвентарю, виготовлені з однакової сировини (Стоянова 2006). На ґрунті такого підходу ви­ никла наукова школа, метою якої стала не тіль­ ки розробка класифікації, а й з’ясування спе­ цифічніших особливостей виробництва: техно­ логії, прийому обробки, хімічного складу скла, домішок, засобів отримання кольору стародав­ німи майстрами. Найповніше цей підхід був реалізований у дослідженні давнього та серед­ ньовічного скла, зокрема й скляного намиста, З.А. Львовою, М.А. Безбородовим, Ю.Л. Ща­ повою та І.І. Кондратьєвим. Враховуючи роз­ маїття та специфіку цих робіт, їх слід вважати окремим напрямом у дослідженні стародавньо­ го намиста, тож звернемо увагу на них далі. Від перших десятиліть ХХ ст. з’явилися спроби систематизації намиста (Eisen 1916; Beck 1928; Арциховский 1930; Binns, Klem, Mott 1932). За оцінками К.М. Алексеєвої, головним недоліком цих робіт, як і пізніших (Леммлейн 1950; Dikshit 1952; Деопик 1959; 1961), є відсут­ ність «чіткої системи формального запису ознак предметів» (Алексеева 1975, с. 7). Розглянемо детальніше запропоновані деякими авторами принципи класифікації. У 1930 р. А.В. Арциховський опублікував типологію намиста зі слов’янських пам’яток (Арциховский 1930, с. 27—44). Її критерієм були матеріал і форма перетину (поперечного чи поздовжнього), на ґрунті чого й сформова­ ні групи, типи й підтипи намиста. Подібний принцип застосувала В.Б. Деопік для класи­ фікації середньовічного намиста Кавказу та Південно­Східної Європи. Для скляного на­ миста автор ввела підтип, що відображав особ­ ливості обробки, поєднання кольорів, харак­ тер внесення іншого кольору в основу намис­ тини та дрібніші технологічні деталі (Деопик 1961, с. 205). Неоднорідність намистин в межах отриманих типів і підтипів викликали критику (Алексеева 1975, с. 7; Стоянова 2006, с. 5). Технологічним особливостям обробки ка­ міння приділив увагу Г.Г. Леммлейн. На дум­ ку автора, спосіб обробки продиктований ма­ теріалом, а, отже, від нього залежала й форма. Вибудована ним класифікація намиста з на­ півкоштовного каміння, переважно сердоліку, охоплює територію Кавказу в час від початку ІІ тис. до н. е. до ХІІІ ст. н. е. (Леммлейн 1950). Історія дослідження намиста, що походить із пізньоскіфських пам’яток України, детально охарактеризована А.А. Стояновою (Стоянова 2006). Серед перших досить повних публікацій з аналізом намиста дослідниця називає Мавзо­ лей і східний могильник Неаполя Скіфського (Сымонович 1961). Н.М. Погребова не тільки описала й проаналізувала намисто з Мавзолею (Погребова 1961, с. 163—173, 184—211), а й простежила використання цих прикрас у кос­ тюмі, багатство та розмаїття наборів намиста залежно від статусу похованого, зв’язок з ін­ шим інвентарем меото­сарматських пам’яток Прикубання рубежу ер. На думку А.А. Сто­ янової, деякі висновки Н.М. Погребової не втратили актуальності й досі та підтверджені нинішніми дослідженнями скіфо­сарматських пам’яток Криму. Окреме місце в проблематиці намиста посі­ дає єгипетський фаянс (Тураев 1911; Пиотровс­ кий 1931; 1958; Коровина 1972; Островерхов 1985). Намистини, фігурні плакетки та підвіс­ ки набули широкого розповсюдження у Пів­ нічному Причорномор’ї за античної доби. У 1970 р. К.М. Алексеєва оприлюднила пер­ шу класифікаційну схему для намиста VI ст. до н. е. — IV ст. н. е. з античних центрів та їхньої найближчої околиці (Алексеева 1970). З до­ повненнями та частковими змінами ця схема стала основою великого монографічного до­ слідження, яке й нині є актуальним і найпов­ нішим корпусом намиста й підвісок античного часу (Алексеева 1975; 1978; 1982). До роботи за­ лучена більше ніж стотисячна колекція намис­ та з 35 великих і малих пам’яток. Тип намис­ тини визначався комбінацією семи типологіч­ них ознак: матеріал, форма, пропорції, напрям каналу, орнамент, колір і прозорість (Алек­ сеева 1975, с. 13). Автор виділила шість груп, які об’єднують 29 типів за матеріалом, врахо­ вано 227 різновидів форми та 15 сталих варі­ антів пропорцій, 11 типів розміщення каналу. К.М. Алексеєва встановила понад 40 орна­ ментальних елементів, характерних для антич­ ного намиста Північного Причорномор’я, що дали 44 групи орнаменту, які об’єднують 251 його різновид (там само, с. 13—20). Додатко­ ві особливості намиста, що характеризують прийоми його виготовлення, становлять гру­ пу ознак, що утворюють варіанти (там само, с. 20—22). До них також належать: структура ядра, наявність слідів виробництва, чіткість використання, характер поверхні, вигляд час­ точок ребристих намистин, вигляд каналу отвору, оформлення країв отвору, технологія та рельєфність орнаменту, наявність знаків (для виробів з єгипетського фаянсу), індивідуальні особливості форми й орнаменту, кольорові по­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 29 єднання в орнаментах, фактура матеріалу (там само, с. 20—21). Загалом класифікація налічує 1255 типів, більшість з яких включає декілька варіантів. Численність класифікаційних ознак дозволяє отримати максимально повну морфологічну характеристику намиста в межах одного типу. Окрім суто формальних проблем, вирішу­ валися й інші. Одну з перших спроб викорис­ тати намисто як історичне джерело зробила А.А. Карахмедова. Її дисертація (Карахмедова 1978) присвячена намисту Кавказької Албанії (IV ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.). Дослідниця опра­ цювала понад 12 тис. намистин сімох похо­ вальних груп із дев’яти могильників Кавказь­ кої Албанії та розробила класифікацію похо­ вальної обрядовості для кожного могильника. У підсумку матеріал був розділений на три хро­ нологічні періоди: IV—ІІІ ст. до н. е., ІІ—І ст. до н. е. та І—ІІІ ст. н. е., а для кожної групи пам’яток встановлені характерні типи (там само, с. 5). Чітко датовані типи намистин до­ зволили вирішити деякі проблеми періодизації поховальних пам’яток Кавказької Албанії (там само, с. 7). Окремі розділи роботи були при­ свячені питанням економічних зв’язків старо­ давньої держави, різновидів ремісничого ви­ робництва, ідеологічним уявленням і культам населення, яке лишило ці могильники. Ще одну типологію запропонувала М. Тем­ пельманн­Мончиньська для намиста і підвісок Центральної Європи доби Великого пересе­ лення народів. Вона охоплює чотири ієрархічні рівні: категорія, група, тип і варіант. Категорія об’єднує намистини з одного матеріалу, групи й типи виділені за формою виробів. Основою для виділення варіантів скляних намистин став колір і прозорість скла (Tempelmann­Mączyńska 1985, р. 15—25). Повертаючись до вивчення намиста і під­ вісок сарматів Північного Причорномор’я, звернемо увагу на праці з цієї проблематики в археології сусідніх культур. Античні, пізньо­ скіфські та черняхівські пам’ятки співіснували з сарматськими, займаючи сусідні території. Щільно заселений протягом усієї історії перед­ гірський Крим того часу багатий на поліетніч­ ні могильники. Низка досліджень присвячена власне на­ мисту й підвіскам з пам’яток пізніх скіфів і сар­ матів Криму (Корпусова 1983; Столярова 1993; 2001; Хайрединова 1995; Высотская, Рыжова 1996; Храпунов, Стоянова, Мульд 2001; Сто­ янова 2002; 2004; 2004а; 2005; 2008). У 2006 р. А.А. Стоянова захистила кандидатську дисер­ тацію по намисту й підвіскам населення Криму ІІІ ст. до н. е. — IV ст. н. е. Базою роботи стала колекція намистин з 27 пам’яток, яка налічує 46368 екз. Запропонована класифікація допов­ нює добірку античного намиста К.М. Алек­ сеєвої та допомагає, на думку автора, скласти цілісне уявлення про розповсюдження цих ви­ робів у регіоні (Стоянова 2006, с. 3). Основний елемент класифікації — тип намистини або підвіски — визначається поєднанням кількох ознак: матеріалу, форми, пропорцій, кольору, прозорості, орнаменту та візуально помітних технологічних особливостей. Однак, на відмі­ ну від класифікації К.М. Алексеєвої, типологія А.А. Стоянової багаторівнева, що продикто­ вано специфікою матеріалу намистин. Нуме­ рація типів всередині кожного рівня наведе­ на окремо. Такий підхід робить класифікацію відкритою та зручною для подальшої обробки матеріалу, для перетворення намиста в повно­ цінне археологічне джерело (Стоянова 2006, с. 6—7). Вона успішно використовується для систематики та введення до наукового обігу нових колекцій намиста (Стоянова 2008). Намисту черняхівської культури присвячені статті (Бобровська 1997; 1999; 1999а; 1999б; Бо­ бровська, Сиволап 2003), кандидатська дисер­ тація та монографія О.В. Гопкало(Бобровської). В історіографічному нарисі автор надала оцін­ ку роботам своїх попередників з цієї пробле­ матики — Е.А. Симоновича, В.В. Кропоткіна та ін. і відзначила важливі праці Ю.А. Ліхтер для археології черняхівської культури (Гопкало 2008; там і бібліографія). У розробці класифікації О.В. Гопкало ско­ ристалася набором схем: для морфологічних ознак — системою Ю.Л. Щапової та її школи, для декору — К.М. Алексеєвої, технічні прийо­ ми виробництва скляного намиста проаналі­ зовані за Ю.А. Ліхтер (Гопкало 2008, с. 13—16). 20 тис. прикрас зі скла, фаянсу, металів, бурш­ тину, коралів, мушель, напівкоштовного камін­ ня та кістки розділені на групи за матеріалом. Монохромне намисто поділене на підгрупи за формою, поліхромне — за характером декору. Типи визначені залежно від комбінації форми, кольору та метричних параметрів. Критерієм для визначення варіантів намиста і підвісок зі скла стали ознаки, що характеризують техніку їх виготовлення, для поліхромних — колір де­ кору, для окремих різновидів металевих і бурш­ тинових прикрас — розміри. З урахуванням ре­ зультатів кореляції датованих комплексів і ви­ користанням класифікацій імпортів (скляного посуду, амфор, фібул, пряжок і гребенів), автор ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 30 здійснила серіацію та періодизацію намиста й підвісок черняхівської культури (там само, с. 114). Це дозволило дослідниці з точністю до чверті століття простежити ритм потрапляння намиста і підвісок до ареалу тієї культури, оці­ нити інтенсивність торгівлі між варварами та провінційно­римським населенням (там само, с. 118—119). Роботи, присвячені намисту, яке походить з ареалу інших культур, допомагають у вирі­ шенні певних проблем вивчення таких речей із сарматських пам’яток. Деякі типи намиста піз­ ньоримського часу та доби раннього середньо­ віччя вивчені А.В. Мастиковою (Мастыкова 1999; 2001). У роботі О.М. Мошеєвої про ґа­ ґатове намисто з сарматських поховань Ниж­ нього Поволжя вперше поставлене питання про нові можливі центри обробки цього мі­ нералу — на Уралі та в Західному Казахстані (Мошеева 1998, с. 159). Можливі шляхи про­ никнення намиста до сарматів Лівобережного Дону розглянуті в статті Т.Є. Хахоніної. Автор виділяє категорію так зв. «недбалих» намистин, що трапляються тільки в сарматському середо­ вищі, та вважає, що вони могли проникнути через аорсів і сираків (Хахонина 2006, с. 235). Цікавих висновків дійшла дослідниця, вивча­ ючи етнічні набори намиста ІІІ—І ст. до н. е. у межиріччі Салу та Манича. Автор зазначила важливість цього матеріалу як хроноіндикато­ ра, продатувала три поховання за допомогою нових знахідок намиста, що не мали аналогій у добірці К.М. Алексеєвої, здійснила порівняль­ ний аналіз функціональних особливостей на­ мистин залежно від розташування їх у могилі та статі небіжчика (Хахонина 2007). Розповсюдження античного намиста далі на схід, на терени Сибіру, розглянуті в роботах Е.Б. Вадецької та Н.П. Довгалюк (Вадецкая 1992; Довгалюк 1997). Першим спеціальним дослідженням в галузі вивчення намиста з сарматських пам’яток слід вважати кандидатську дисертацію І.І. Кон­ дратьєва «Стеклянные украшения сарматско­ го Поволжья», захищену 1987 р. Однак і ди­ сертація, і статті автора майже лишилися поза увагою фахівців. Дисертація І.І. Кондратьєва лише побіжно згадана в одному, найповнішо­ му на сьогодні, історіографічному огляді з ви­ вчення намиста (Жиронкина 2007; 2008 с. 145). Тож проаналізуємо цю роботу детальніше. Да­ ючи загальну характеристику власному дослід­ женню, автор одразу наголошує, що скляні прикраси сарматського Поволжя репрезенто­ вані тільки намистинами (Кондратьев 1987, с. 3). Серед завдань своєї роботи автор називає розробку методики морфологічного, техноло­ гічного та порівняльного морфологічного до­ слідження наборів намиста з застосуванням комп’ютера. Передбачалося морфологічне по­ рівняння наборів сарматського намиста з По­ волжя з такими з «Північного Причорномор’я, Скіфії, Прикубання, Середньої Азії та Казах­ стану» (там само). Окремі розділи роботи при­ свячені вивченню морфології, технології та хі­ мічному складу прикрас. Розглянуто ймовірні шляхи проникнення намиста до сарматів По­ волжя. На думку І.І. Кондратьєва, переваж­ на більшість скляних прикрас Нижнього По­ волжя VI—IV ст. до н. е. походить із Єгипту та могла потрапити в той регіон «торгівельним шляхом Геродота» через Ольвію, Скіфію, землі гелонів і будинів (там само, с. 16). Починаючи від ІІІ ст. до н. е., більшість скляного намис­ та сарматського Поволжя була виготовлена в майстернях внутрішніх районів Передньої Азії та потрапила до Нижньої Волги через Півден­ не Закавказзя та західне узбережжя Каспію, але частина — в Середземномор’ї, в майстер­ нях Сирії та Єгипту, й сягла сарматів Поволжя через міста Азіатського Боспору і Танаїс. Ці шляхи діяли від ІІІ ст. до н. е. до ІІІ ст. н. е. Роботи третьої групи стосуються хімії та тех­ нології стародавнього скла. У більшості робіт цього напряму об’єктом дослідження є на­ мисто через його масовість і неперервне ви­ користання в осередку тої чи іншої культури. Важливих результатів тут досягла З.О. Львова. Дослідниця запропонувала два класифікацій­ ні підходи. В роботі, присвяченій технологіч­ ній класифікації скляного намиста домонголь­ ської Русі, З.О. Львова виокремила дві катего­ рії намиста залежно від способу виготовлення: отримані шляхом накручування розплавленої скляної маси на тверду основу та виготовлені з витягнутих скляних трубочок (Львова 1958, с. 15). Додаткові операції процесу виробництва визначили групи в кожній категорії. Пізніше З.О. Львова переглянула цю кла­ сифікаційну схему, оскільки, на думку дослід­ ниці, спосіб виготовлення поєднує багато при­ йомів обробки виробу, а через це не є достат­ ньою ознакою для створення типології. Нова класифікація базувалася на виділенні «при­ йому обробки виробу». Технологічні прийоми З.О. Львова розділила на три групи: гарячої, холодної обробки і шляхом різкого знижен­ ня температури розігрітого скла (Львова 1979, с. 91—93). На думку Ю.Л. Щапової, наведений З.О. Львовою перелік технологічних прийомів, ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 31 які були відомі склоробам давнини, можна вва­ жати вичерпаним (Щапова 1983, с. 69), відтак, на цьому ґрунті можна описати будь­який спо­ сіб виготовлення скляної прикраси та просте­ жити послідовність технологічних прийомів. Висвітлюючи історію вивчення намиста, не можна не згадати роботи Ю.Л. Щапової (Ща­ пова 1956; 1978; 1983; 1989). Окрім проблем тех­ нології та хімічного складу скляних виробів, до­ слідниця сконцентрувала увагу на необхідності створення єдиного термінологічного апарату для морфологічного опису предметів давнини (Щапова и др. 2007) і запропонувала номенкла­ туру, яка містить поняття форми виробу, кольо­ ру, прозорості матеріалу, форми каналу отвору, орнаменту, розміру. Кожна група понять міс­ тить систему термінів для характеристики зов­ нішнього вигляду речі (Щапова 1983, с. 52—54). Розроблена для скляного намиста ця система опису цілком придатна для виробів і з інших матеріалів. Розглянуті класифікаційні схеми становлять базу для дослідження намиста су­ часними вченими (Руссев 1982; Гопкало 2008). Проблемами скла, зокрема хімічного скла­ ду скляного намиста, займалися В.О. Галібін і А.С. Островерхов (щодо нашої теми: Галибин, Островерхов, Субботин 1983; Островерхов 1985). Кілька робіт А.С. Островерхова присвячені ан­ тичній гліптиці (Островерхов 1990; 2004; 2006; Островерхов, Охотников 1996; 1998; 2001; Ба­ тизат, Островерхов 2002; Островерхов, Батизат 2002). Багато уваги А.С. Островерхов присвя­ тив проблемі місцевого виробництва скла та по­ шуку осередків склярства скіфо­сарматського часу в Північному Причорномор’ї (Островерхов 1981; 1985). На думку дослідника, знахідка скло­ робної майстерні на Ягорлицькому поселенні (узбережжя Ягорлицького лиману, Херсонська обл.) свідчить про наявність і інших подібних центрів склоробства на північних берегах Понту та навіть дозволяє виокремити для І тис. до н. е. «північнопричорноморський осередок скляр­ ства» (Островерхов 1981, с. 218). Проте дослід­ ники неоднозначно трактують широкий асорти­ мент скляних і фаянсових виробів у Північному Причорномор’ї. Гіпотеза про наявність ремісни­ чих центрів склярства того часу має і прихиль­ ників, і тих, хто вважає всі вироби з варварських і античних пам’яток імпортом з Єгипту, Малої Азії та Греції. Четверта група публікацій з нашої пробле­ матики стосується питань духовної культури, використання намиста та різних підвісок як талісманів і амулетів, як предметів неутилітар­ ного призначення. Предмети культу посідають значне місце се­ ред знахідок сарматського поховального інвен­ тарю. Г.Т. Ковпаненко одна з перших звернула увагу на факт використання сарматами намис­ тин не тільки як прикрас (Ковпаненко 1986, с. 86—104). У відомому похованні сарматки І ст. на Південному Бузі — в Соколовій Могилі — знайдено 67 амулетів. Як зазначає автор, вони не тільки входили до складу прикрас вбрання голови та шиї, а й зберігалися в маленькій сум­ ці, 7 екз. лежали поряд зі срібним глеком, а 14 — між люстром і черепом похованої. Склад амуле­ тів строкатий: різної форми підвіски, пронизки, кільця, намистини з різного матеріалу, зуби та мушлі (там само, с. 86—87). Дві невеличкі замітки Т.В. Морозовської присвячені металевим ажурним підвіскам, на­ званим «мікрокосмос». І хоча термін не зовсім вдалий, він закріпився в літературі та став дея­ кою мірою традиційним і зрозумілим археоло­ гам щодо таких знахідок. На думку автора, під­ віски «мікрокосмос», імовірно, мали уособлю­ вати маленьку модель Всесвіту. Вони зазвичай виконані з кількох кілець, спаяних в ажурну кульку або овал і прикрашені одинарними ши­ шечками по краю. На одному кінці вони ма­ ють петлю для підвішування. За спостережен­ ням Т.В. Морозовської, на теренах Північного Причорномор’я такі найчастіше трапляються в жіночих і дитячих похованнях (Морозовская 1989, с. 80). Праобразом виробів такого зразка автор вважає дзвоникоподібні підвіски та бу­ бонці, які з’явилися на Близькому Сході та в Закавказзі. Для визначення семантики «мікро­ космосів» та їхнього місця в семіотичній сис­ темі поховального ритуалу дослідниця вбачає доречним залучати індоіранські міфологічні паралелі (Морозовская 1989, с. 80). Ставлення сарматів до амулетів і талісманів допомагають зрозуміти роботи В.Ф. Столби, присвячені духовній культурі грецького та вар­ варського населення Криму. В праці про місце різноманітних амулетів у поховальному обряді некрополя Панське І (Північно­Західний Крим) дослідник звертає увагу на мушлі Cauri, які часто знаходять у могилах грецького і тубільного насе­ лення Таврики. Проаналізувавши детально дис­ кусію про значення мушель цього виду, вчений доводить, що саме нижня частина (вхідний отвір) була «найбільш важливим та дієвим елементом» в уявленні давніх людей (Столба 2007, с. 158—159). Автор робить висновок, що каурі, найвірогідні­ ше, мали апотропеїстичне значення (там само, с. 159). Варті уваги й інші знахідки­обереги: клешня краба з поховання К43 М3, деформовані ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 32 залізні цвяхи (що виключає їх утилітарне вико­ ристання). В.Ф. Столба також детально висвітлив тему віри в зурочення серед давнього населення Таврики (за матеріалами некрополя Панське І) і використання в зв’язку з цими уявленнями на­ миста, підвісок і амулетів (Столба 2009). Автор відмітив деякі статевовікові особливості наборів амулетів, домінування синіх і блакитних скляних намистин, знахідки каменів з отворами, фінікій­ ських намистин з личинами. До аналізу було за­ лучено широке коло джерел: дані античних авто­ рів, багатий етнографічний матеріал і аналогічні знахідки з інших пам’яток. На думку більшості дослідників, у давні часи намистини з вічками найчастіше виконували роль оберега від зурочення та досі використо­ вуються з цією метою. Таке намисто дуже різ­ номанітне. Намистини з вічками античного часу мають не тільки широке коло та час побу­ тування, але й вражають розмаїттям прийомів виготовлення. Це, на мою думку, підтверджує виняткове ставлення до них у суспільстві. По­ ходженню намистин з вічками, ідеології «недо­ брого ока» та психологічним причинам носін­ ня цього виду намиста присвячена стаття О.М. Мошеєвої. У ній висвітлена історія розпо­ всюдження намистин, проаналізовані роботи з цієї проблематики таких спеціалістів як Г. Айзен, Д. Ериксон і Л. Дабін, що вже стали класичними, а також відмічена цікава ідея дослідниці грецько­ го походження Терези Міцопулу про зв’язок на­ мистин із вічками з символом змії («окуляри» кобри), формування її культу як захисниці (Мо­ шеева 2008; там і бібліографія). Цінні висновки отримані дослідницею при обробці 482 таких на­ мистин з сарматських поховань Нижнього По­ волжя V ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е., зокрема щодо локалізації їх відносно тіла похованого та роз­ поділу в часі від V ст. до н. е. до ІІІ ст. н. е. Зде­ більшого намистини були знайдені поблизу ступнів (120 екз. — 24,9 %), шиї (106 екз. — 22,0 %), гомілок і щиколоток (83 екз. — 17,2 %), рідше вони були розташовані на зап’ястках (67 екз. — 13,9 %) і грудях (52 екз. — 10,8 %), зов сім незначна кількість — на черепі (22 екз. — 4,6 %), в районі тазових кісток (6 екз. — 1,2 %) і в інших місцях (26 екз. — 5,4 %). Поширення намистин з вічками в сарматів Нижнього По­ волжя сягало піку в І ст. до н. е., значний при­ ріст спостерігається також у ІІ ст. (там само, с. 26, рис. 3; 4). Семантичний аналіз деяких категорій аму­ летів з могильників перших століть нашої ери з Південно­Західного Криму здійснила Н.О. Бог­ данова. Дослідниця розглянула намиста з бурш­ тину, сердоліку, геширу, єгипетського фаянсу, гальки, обплетені бронзою з петелькою для під­ вішування, кісток, зубів та ікл тварин, мушель, а також дзвоники, ажурні бронзові привіски та на­ мистини з личинами. Значна кількість і розма­ їття дзвоників та інших амулетів характерна для сарматського часу (Богданова 1980, с. 82). Опис магічних властивостей дорогоцінного каміння античними авторами, знахідки подібних амуле­ тів у фракійського, скіфського, сарматського та грецького населення, етнографічні дані серед­ ньовічного та нового часу народів Кавказу, Се­ редньої Азії, Індії та Ірану допомагають у вирі­ шенні деяких питань семантики амулетів, їхньо­ го місця в поховальній символіці. Підбиваючи підсумок історіографічному огляду, відзначимо, що попри значну увагу до­ слідників до намиста загалом такі речі з сармат­ ських поховань не були об’єктом комплекс ного дослідження. Історіографія цієї проблематики у вузькому розумінні налічує не більше десяти робіт, присвячених окремим питанням, так або інакше пов’язаних з сарматським намистом. Публікації другої половини — кінця ХХ ст. не інформативні: виміри, якщо й подані, пере­ важно побіжні, часто обмежені лише одним параметром — діаметром (ненайпоказовішим для намиста); показники наведені по­різному: в сантиметрах і міліметрах, іноді не зовсім точ­ но; в багатьох публікаціях є лише згадки про наявність намистин у похованні. Статті та доповіді на конференціях останніх десятиліть показують, що намиста й підвіски сарматського часу — інформативне джерело для вивчення та реконструкції багатьох аспектів їх­ ньої історії. За умови детального дослідження їх можна використати як хроноіндикатор, до­ датковий (непрямий) показник майнового та соціального рангу похованого, джерело для реконструкції духовної культури сарматського суспільства. Важливо також отримати відповіді на низку запитань, пов’язаних власне з намис­ тинами та їхніми наборами: щодо синхронності різновидів, залежності наборів від статевовіко­ вої належності похованого, закономірностей композиції (або відсутність таких), наборів ти­ пів намиста в різних прикрасах (разок, браслет, поодинокі підвіски, деталі поясної гарнітури, обшивка рукавів і подолу одягу), механізму по­ трапляння та розповсюдження намиста в сар­ матській культурі. Весь спектр проблем і запи­ тань, пов’язаних із намистом у сарматів, а також приклади вдалого вирішення подібних питань в археології інших культур доводять актуальність і необхідність всебічного вивчення цієї теми. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 33 Алексеева Е.М. Классификация античных бус // Статистико­комбинаторные методы в археологии. — М., 1970. — С. 177—214. Алексеева Е.М. Античные бусы Северного Причерноморья. — М., 1975; 1978; 1982 (САИ. — Вып. Г 1—12). Арциховский А.В. Курганы вятичей. — М., 1930. Батизат Г.В., Островерхов А.С. Новые памятники эллинистической глиптики из Нижнего Поднестровья // Древ­ нейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тыс. до н. э. — V в. н. э.). — Ти­ располь, 2002. — С. 287—294. Бобровська О.В. До питання про черняхівські «відерцеподібні» прикраси // Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян. — К.; Львів, 1997. — С. 97—103. Бобровская О.В. Бусы и подвески раннего этапа черняховской культуры (по материалам могильников) // Сто лет черняховской культуре. — К., 1999. — С. 144—160. Бобровська О.В. Жіночі поясні амулети черняхівської культури // Археологія. — 1999а. — № 4. — С. 89—95. Бобровская О.В. Периодизация черняховского ожерелья // Сто років вивчення культур полів поховань на Україні. Тези доп. семінару. — К., 1999б. — С. 5—7. Бобровська О.В., Сиволап М.П. Поховання черняхівської культури з підвісками­«кошиками» на Середньому Дніпрі // Старожитності І тисячоліття нашої ери на території України. — К., 2003. — С. 33—43. Богданова Н.А. Семантика и назначение некоторых амулетов из могильников первых веков н. э. Юго­Западного Крыма // История и культура Евразии по археологическим данным. — М., 1980. — C. 79—88 (Труды ГИМ. — 51). Вадецкая Э.Б. Античные бусы в Южной Сибири // Античная цивилизация и варварский мир. Мат­лы ІІІ­го архео лог. семинара. — Новочеркасск, 1992. — Ч. І. — C. 76—82. Высотская Т.Н., Рыжова Л.А. Бусы могильника «Совхоз 10» («Севастопольский») // Древности. — Харьков, 1996. — C. 116—133. Галибин В.А., Островерхов А.С., Субботин Л.В. Стеклянные изделия из сарматских погребений Семеновского мо­ гильника // Материалы по археологии Северного Причерноморья. — К., 1983. — C. 59—77. Гопкало О.В. Бусы и подвески черняховской культуры. — К., 2008. Гудкова А.В., Фокеев М.М. Земледельцы и кочевники в низовьях Дуная I—IV вв. н. э. — К., 1984. Деопик В.Б. Классификация бус Северного Кавказа IV—V вв. // СА. — 1959. — № 3. — C. 113—139. Деопик В.Б. Классификация бус Юго­Восточной Европы VI—IX вв. // СА. — 1961. — № 3. — C. 202—232. Дзиговський О.М. Культура сарматів Північно­Західного Причорномор’я. — Одеса, 2000. Довгалюк Н.П. Происхождение стеклянных бус из могильников Саргатской культуры // http://www.omsu.omskreg. ru/vestnik/articles/y1997 — i1/a051/article.html#1. Жиронкина О.Ю. Категория археологических находок — бусы (история изучения: основные тенденции и методы. Ч. 1) // LAUREA. К 80­летию профессора Владимира Ивановича Кадеева. — Харьков, 2007. — С. 177—190. Жиронкина О.Ю. Категория археологических находок — бусы (история изучения: основные тенденции и методы. Ч. 2) // Древности 2006—2008. — Харьков, 2008. — С. 137—153. Зайцев Ю.П., Мордвинцева В.И. «Ногайчинский» курган в степном Крыму // ВДИ. — 2003. — № 1. — С. 61—101. Карахмедова А.А. Бусы как один из источников изучения истории Кавказской Албании. Автореф. дисс. … канд. истор. наук. — Ереван, 1978. Ковпаненко Г.Т. Сарматское погребение I в. н. э. на Южном Буге. — К., 1986. Кондратьев И.И. Стеклянные украшения сарматского Поволжья. Автореф. дисс. … канд. истор. наук. — М.,1987. Корнілко Л.М., Симоненко О.В. Сарматське поховання на Полтавщині // Археологія. — 1982. — 37. — С. 84—85. Коровина А.К. Фаянсовые подвески из некрополей Тирамбы и Фанагории // ВДИ. — 1972. — № 1. — С. 104—112. Корпусова В.Н. Некрополь Золотое. — К., 1983. Костенко В.И. Сарматы Самарско­Орельского междуречья III в. до н. э. — IV в. н. э. — Днепропетровск, 1986. Костенко В.И. Сарматы в Нижнем Поднепровье (по материалам Усть­Каменского могильника). — Днепропет­ ровск, 1993. Кравченко О.В., Синиця Є.В. Сарматське поховання з хутора Хмільна // Проблеми археології Середнього Подніпров’я: до 15­річчя заснування Фастівського державного краєзнавчого музею. — К.; Фастів, 2005. — С. 269—291. Леммлейн Г.Г. Опыт классификации форм каменных бус // КСИИМК. — 1950. — XXXII. — С. 157—167. Львова З.А. Технологическая классификация стеклянных бус домонгольской Руси // СГЭ. — 1958. — 14. — С. 78—98. Львова З.А. Технологическая классификация изделий из стекла // АСГЭ. — 1979. — 20. — С. 90—103. Мастыкова А.В. О распространении янтарных грибовидных бус­подвесок позднеримского времени на юге Вос­ точной Европы и в Закавказье // Сто лет черняховской культуре. — К., 1999. — С. 171—202. Мастыкова А.В. Халцедоновые бусы эллипсоидной формы эпохи раннего средневековья: распространение, дати­ ровка, социальная атрибуция // РА. — 2001. — № 2. — С. 23—37. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 34 Морозовская Т.В. Кольца с выступами и подвески «микрокосмос» в погребениях I­х вв. н. э. Северного Причерно­ морья // История и археология Нижнего Подунавья (чтения памяти профессора А.И. Доватура). Тез. докл. научно­практ. семинара. — Рени, 1989. — С. 79—80. Мошеева О.Н. Гагатовые бусы в сарматских погребениях Нижнего Поволжья ІІІ—І вв. до н. э. // РА. — 1998. — № 1. — С. 156—161. Мошеева О.Н. Глазчатые бусы // РА. — 2008. — № 4. — С. 23—33. Островерхов А.С. Древнейшее античное производство стеклянных бус в Северном Причерноморье // СА. — 1981. — № 4. — С. 214—228. Островерхов А.С. Фаянсовые и стеклянные бусы в Скифии и Сарматии // ВДИ. — 1985. — № 3. — С. 92—108. Островерхов А.С. Стеклянные геммы на юге Восточной Европы (V—ІІІ вв. до н. э.) // Проблемы исследования памятников археологии Северского Донца. — Луганск, 1990. — С. 173—176. Островерхов А.С. Геммы с изображением Афины и ее символов из Тиры и Никония (первые века по Р. Хр.) // Бос­ порский феномен: проблемы хронологии и датировки памятников. — СПб., 2004. — Ч. 2. — С. 114—122. Островерхов А.С. Античная стеклянная глиптика на юге Восточной Европы (VI—II вв. до н. э.) // ВДИ. — 2006. — № 2. — С. 131—154. Островерхов А.С., Батизат Г.В. Новые материалы к корпусу глиптики из Тиры // Северное Причерноморье в ан­ тичное время. — К., 2002. — С. 114—120. Островерхов А.С., Охотников С.Б. Раннеантичные стеклянные геммы из Северного Причерноморья // Мир Оль­ вии. — К., 1996. — С. 165—168. Островерхов А.С., Охотников С.Б. Портретная гемма из Никония // Древнее Причерноморье. — Одесса, 1998. — С. 106—109. Островерхов А.С., Охотников С.Б. Глиптика Никония и его округи // Ольвія та античний світ. — К., 2001. — С. 95—100. Пиотровский Б.Б. Египетские предметы в Северо­Кавказском крае // СГАИМК. — 1931. — 6. — С. 28—30. Пиотровский Б.Б. Древнеегипетские предметы, найденные на территории Советского Союза // СА. — 1958. — № 1. — С. 34—39. Погребова Н.Н. Погребения в мавзолее Неаполя Скифского // МИА. — 1961. — 96. — С. 103—213. Романюк Л.М., Симоненко О.В. Сарматський комплекс із Запруддя на Середній Наддніпрянщині // Археологія. — 2001. — № 1. — С. 19—28. Руссев Н.Д. Бусы из могильника Молога ІІ // Памятники римского и средневекового времени в Северо­Западном Причерноморье. — К., 1982. — С. 113—119. Симоненко А.В. Сарматы Таврии. — К., 1993. Симоненко А.В. Стеклянные и фаянсовые изделия из Ногайчинского кургана (к дискуссии о дате памятника) // Археология, этнография и антропология Евразии. — 2007. — № 1(27). — С. 57—66. Симоненко А.В., Лобай Б.И. Сарматы Северо­Западного Причерноморья в I в. н. э. (Погребения знати у с. Поро­ ги). — К., 1991. Сымонович Э.А. Египетские вещи в могильнике Неаполя Скифского // СА. — 1961. — № 1. — С. 270—273. Столба В.Ф. Каури и прочие амулеты в погребальном обряде некрополя Панское I // Боспорский феномен: сакральный смысл региона, памятников, находок. Мат­лы Междунар. науч. конф. — СПб., 2007. — Ч. 2. — С. 157—162. Столба В.Ф. Бусы, подвески и амулеты: вера в сглаз у греческого и местного населения Таврики // ВДИ. — 2009. — № 2. — С. 109—128. Столярова Е.К. Стеклянные и каменные бусы из позднескифских погребений некрополя у городища «Чайка» // Памятники бронзового и железного веков в окрестностях Евпатории. — М., 1993. — С. 45—61. Столярова Е.К. Бусы могильника Бельбек IV // Поздние скифы Крыма. — М., 2001. — С. 194—222 (Труды ГИМ. — 118). Стоянова А.А. Бусы из могильника Нейзац // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Мат­лы III Боспорских чтений. — Керчь, 2002. — С. 226—232. Стоянова А.А. Бусы и подвески из могильника Нейзац (по материалам раскопок 1996—2001 гг.) // Боспорские исследования. — Симферополь; Керчь, 2004. — V. — С. 263—320. Стоянова А.А. Металлические подвески в форме топориков из Крыма // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Этнические процессы. Мат­лы V Боспорских чтений. — Керчь, 2004а. — С. 349—353. Стоянова А.А. Металеві підвіски у формі сокирок із Криму // Археологія. — 2005. — № 2. — С. 47—55. Стоянова А.А. Намисто та підвіски населення Криму ІІІ ст. до н. е. — IV ст. н. е. Автореф. дис. … канд. істор. наук. — К., 2006. Стоянова А.А. Бусы из могильника Фонтаны // Храпунов И.Н. Позднескифский могильник Фонтаны (По резуль­ татам раскопок 2000—2001 гг.). — Симферополь, 2008. — С. 17—26. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 35 Труфанов О.А. Хронологія могильників передгірського Криму І ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е. Автореф. дис. ... канд. іс­ тор. наук. — К., 2007. Тураев Б.А. Скарабеи с о. Березани // ИАК. — 1911. — 40. — С. 118—120. Хайрединова Э.А. Бусы из могильника Дружное // Проблемы археологии древнего и средневекового Крыма. — Симферополь, 1995. — С. 59—87. Хахонина Т.Е. К вопросу о возможных путях проникновения бус к сарматам Левобережья Дона (по материалам Койсугского курганного могильника) // Археологическое изучение Центральной России. Тез. Междунар. науч. конф., посвященной 100­летию со дня рождения В.П. Левенка. — Липецк, 2006. — С. 233—235. Хахонина Т.Е. К вопросу об этнических особенностях наборов бус у населения междуречья Сала и Маныча в ІІІ—І вв. до н. э. // Археологические записки. — Ростов­на­Дону, 2007. — 5. — С. 82—88. Храпунов И.Н., Стоянова А.А., Мульд С.А. Позднескифский могильник у с. Левадки // Бахчисарайский историко­ археологический сборник. — Симферополь, 2001. — ІІ. — С. 105—168. Щапова Ю.Л. Стеклянные бусы Древнего Новгорода // МАСП. — 1956. — 55. — С. 164—179. Щапова Ю.Л. О происхождении некоторых типов позднеантичных стеклянных бус // Алексеева. — 1978. — С. 98—100. Щапова Ю.Л. Очерки истории древнего стеклоделия (по материалам долины Нила, Ближнего Востока и Европы). — М., 1983. Щапова Ю.Л. Древнее стекло. Морфология, технология, химический состав. — М., 1989. Щапова Ю.Л., Лихтер Ю.А., Сарачева Т.Г., Столярова Е.К. Морфология украшений. — М., 2007 (Морфология древностей. — 4). Beck H.C. Classification and Nomenclature of Beads and Pendants // Archaeologia or Miscellaneous Tracts Relating to An­ tiquity. — Oxford, 1928. — Second series. — V. 77. — P. 1—76. Binns Ch., Klem M., Mott H. An Experiment in Egiptian Blue Glaze // JACS. — 1932. — V. 15. — P. 271—272. Dikshit M.G. Beads from Ahichchhatra // Ancient India. — 1952. — N. 8. — P. 33—63. Eisen G. The Characteristics of Eye Beads from the Earliest Time to the Present // AJA. — 1916. — V. 20. — N. 1. — P. 1—27. Simonenko A.V. Glass and Faience Objects from Nogaichik Barrow // Archaeology, Ethnology & Anthropology of Eurasia. — 2007. — № 1 (27). — Р. 57—66. Tempelmann­Mączyńska М. Perlen der römischen Kaiserzeit und frühen Phase der Völkerwanderungszeit im mitteleu­ ropäischen Barbaricum. — Mainz am Rhein, 1985. Надійшла 31.08.2011 Е.С. Дзнеладзе К ИСТОРИИ ИЗУЧЕНИЯ САРМАТСКИХ БУС Подвески и бусы из различных материалов часто находят в сарматских погребениях. Но им уделяют мало вни­ мания, особенно на фоне разработок этих категорий изделий для синхронных и более поздних культур. В целом работы по исследованию бус можно разделить на четыре группы. Первую составляют публикации сарматских памятников: В.И. Костенко, А.В. Гудкова и М.М. Фокеев, Г.Т. Ковпаненко, А.В. Симоненко, А.Н. Дзиговский и др. Вторая группа представлена исследованиями собственно бус — их классификации с целью использования этого материала как хроноиндикатора. В классификации применяли два подхода: морфологический (В.Б. Део­ пик, Е.М. Алексеева, М. Темпельманн­Мончиньская, А.А. Стоянова) и химико­технологический. Второй под­ ход вылился в ряд химико­технологических классификаций, где основными признаками были состав материа­ ла и технология производства изделий. Наиболее полно он реализован в трудах З.Л. Львовой, Ю.Л. Щаповой, М.А. Безбородова, В.А. Галибина, И.И. Кондратьева. Учитывая многообразие и специфику этих работ, они вы­ делены в отдельное направление. Первые попытки систематизировать бусинный материал относятся к началу ХХ в. — Г. Эйсен, Г. Бек, А.В. Ар­ циховский, а также более поздние — Г.Г. Леммлейн, В.Б. Деопик. Е.М. Алексеева подвергла эти разработки кри­ тике на основании отсутствия «четкой системы формальной записи всех признаков предмета» и предложила свою разработку бус из античных центров Северного Причерноморья, обработав колоссальный материал. Позже были предложены и другие варианты упорядочения такого материала, которые касались украшений позднескифских памятников Крыма (Э.А. Сымонович, Н.Н. Погребова, А.А. Стоянова и др.), черняховской культуры (О.В. Гоп­ кало/Бобровская) и других, синхронных сарматам. Бусы и подвески использовались сарматами не только как украшения, но и как талисманы и амулеты. Семан­ тику амулетов у сарматов и поздних скифов Крыма рассматривали Т.В. Морозовская, Н.А. Богданова, В.Ф. Стол­ ба и О.Н. Мошеева. Как видим, на общем фоне исследований бусы и подвески из сарматских погребений не были объектом моно­ графического рассмотрения. Насчитывается не более десяти работ, посвященных отдельным вопросам, так или ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 36 иначе связанных с бусами. Публикации, как правило, неинформативны и во многих случаях ограничиваются лишь упоминанием о наличии бус в погребении. Это ограничивает возможности использования этого важного и информативного источника для реконструкции разных сторон жизни сарматов и поэтому требует более при­ стального внимания. O.S. Dzneladze TO THE HISTORY OF SARMATIAN BEADS STUDY Pendants and beads made of various materials are often found in the Sarmatian burials. However, they are paid little attention, particularly comparing to the studies of these products categories from synchronous and subsequent cultures. As a whole, works where beads are researched can be divided into four groups. The first one comprises publications of the Sarmatian monuments: by V.I. Kostenko, O.V. Hudkova and M.M. Fokeiev, H.T. Kovpanenko, O.V. Symonenko, O.M. Dzyhovskyi and others. The second group is represented by the research of the very beads: of their classification in order to use this material as a chronological indicator. Two approaches were used in the classification: morphological (V.B. Deopik, K.M. Alexeieva, M. Tempelmann­Mączyńska, A.A. Stoianova) and chemical­technological. The second approach produced a series of chemical and technological classifications in which the material structure and items’ production technology were the main features. This approach was used in the most full measure in the works by Z.K. Lvova, Yu.L. Shchapova, M.O. Bezborodov, V.A. Galibin, and I.I. Kondratyev. Taking into account the variety and specifics of these works they are referred to a separate line of research. The first attempts to systematize the beads material were made at the beginning of the 20th c. by G. Eisen, H. Beck and A.V. Artsykhovskyi, and also later by G.G. Lemmlein and V.B. Deopik. K.M. Alexeieva criticized these elaborations based on lack of «clear system of formal record of item’s all features» and proposed her development of beads from the Ancient Greek centres on the north coast of the Black Sea, having processed colossal material. Later, other variants of such material ranking were proposed; they concerned adornments of the Late Scythian Crimean monuments (E.O. Symonovych, N.N. Pogrebova, A.A. Stoianova, and others), Chernyakhivska culture (O.V. Gopkalo/Bobrovska), and other monuments synchronous to the Sarmatians. Beads and pendants were used by the Sarmatians not only as adornments, but also as talismans and amulets. Amulets semantics of the Sarmatians and the Late Scythians of the Crimea was discussed by T.V. Morozovska, N.O. Bogdanova, V.F. Stolba, and O.M. Mosheieva. As it can be seen against a general background of the research, beads and pendants from the Sarmatian burials have never been an object of monographic study. There are about ten works concerning certain issues in that or another way related to beads. Publications are usually not informative and in many cases include only mentioning about finds of beads in the burial. This fact limits the potential of application of this important and informative source in reconstruction of various sides of the Sarmatians’ life and therefore needs more rapt attention. Поява нового палеоантропологічного матері­ алу дозволяє здійснити певну ревізію уявлень щодо антропологічної структури населення міських центрів давньоруської доби. Деталь­ © Т.О. РУДИЧ, 2012 Т.О. Рудич ний аналіз нових надходжень має сприяти розв’язанню багатьох проблемних питань. Тут звернемося лише до одного з них, а саме, фор­ мування складу населення давньоруських міст, що є ключовим для вирішення низки проблем, зокрема й тих, що пов’язані з соціальними та АНТРОПОЛОГІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКИХ МІСТ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я Поповнення палеоантропологічних джерел дозволяє дещо по­новому оцінити склад населення давньоруських міст Се­ реднього Подніпров’я. К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, Середнє Подніпров’я, місто, антропологія.

Ähnliche Einträge