Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині

Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині

Подано результати технологічного вивчення колекції залізних речей з давньоруського шару поселення Кощіївка

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Недопако, Д.П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:Археологія
Теми:
До історії стародавнього виробництва
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70050
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині / Д.П. Недопако // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 112-121. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70050
record_format dspace
spelling irk-123456789-700502014-10-28T03:02:05Z Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині Недопако, Д.П. До історії стародавнього виробництва Подано результати технологічного вивчення колекції залізних речей з давньоруського шару поселення Кощіївка Поданы результаты технологического исследования большой коллекции железных изделий из раскопок древнерусского шара поселения Кощиевка на Киевщине: ножей, серпов и гвоздей. Большинство ножей изготовлено из железа и стали. Не выявлено каких-либо очень сложных технологий (сварной дамаск, трехслойный пакет), наиболее сложная технология — торцевая вварка стальной вставки в железную основу. Довольно часто использовали цементацию как боковых поверхностей, так и острия лезвия, а также термообработку. Такие технологические схемы соответствуют распространенным в Южнорусских землях. Кузнецы поселения имели достаточное количество железа, которое получали, видимо, тут же. Presented are the results of technologic research of a large collection of ironware from excavations of Ancient Rus layer at Koshchiyivka settlement in Kyiv region: knives, sickles, and nails. Most of knives are made from iron and steel. No very complicated technologies (weldfabricated damask, threelayered package) were uncovered; the most complicated technology was the buttend weldingin of steel insertion into the iron base. Carburization of both sides and of the blades edge, as well as heat treatment, was used often enough. Such technological patterns were widespread in South Rus lands. Blacksmiths of the settlement had a sufficient volume of iron which was apparently produced right here. 2012 Article Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині / Д.П. Недопако // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 112-121. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70050 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic До історії стародавнього виробництва
До історії стародавнього виробництва
spellingShingle До історії стародавнього виробництва
До історії стародавнього виробництва
Недопако, Д.П.
Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині
Археологія
description Подано результати технологічного вивчення колекції залізних речей з давньоруського шару поселення Кощіївка
format Article
author Недопако, Д.П.
author_facet Недопако, Д.П.
author_sort Недопако, Д.П.
title Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині
title_short Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині
title_full Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині
title_fullStr Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині
title_full_unstemmed Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині
title_sort технологічне дослідження залізних виробів xi—xiii ст. з розкопок біля с. кощіївка на київщині
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet До історії стародавнього виробництва
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70050
citation_txt Технологічне дослідження залізних виробів XI—XIII ст. з розкопок біля с. Кощіївка на Київщині / Д.П. Недопако // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 112-121. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT nedopakodp tehnologíčnedoslídžennâzalíznihvirobívxixiiistzrozkopokbílâskoŝíívkanakiívŝiní
first_indexed 2025-07-05T19:22:53Z
last_indexed 2025-07-05T19:22:53Z
_version_ 1836836060355624960
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 112 S.A. Gorbanenko, D.V. Karavaiko YUKHNIVSKA CULTURE BEARERS’ HUNT The base for analysis of Yukhnivska culture population’s hunt consists of archaeozoological material, hunter’s tools, as well as production made of bone and wild animals’ fangs. The data of 15 sites were used, among which four are represented by statistically reliable number of materials. Chronological comparison of the sites shows the gradual reduction of prey number since the Yukhnivska culture origin till the 2nd c. BC (from 43,0 to 14,5 %), but henceforth the bag’s part increases again to the end of the culture’s existence (to 51,9 %). This tendency can be explained both by natural reasons, and by gradual fall of productivity of agriculture, and mainly of animal husbandry. Elk in its number occupies a highly important place within the prey. The next are wild boar, bear, Eurasian beaver, roe, and deer. Apparently, we can speak of specialized hunting for Cervidae as a whole, because their number is of absolute majority. Besides, everything of these animals was used: meat, attire, bones, buckskin, and tendons. They are also at the first place in the amount of meat obtained. Beaver bag should be also noticed among other hunting directions. However, here it can be spoken of other merits: fat having healing power and good fir. Bear was hunted for with the same goal, but also because of its meat. It is difficult to speak of prey on fir animals, for not all hunted animals could appear at the settlements. © Д.П. НЕДОПАКО, 2012 Д.П. Недопако ТЕХНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛІЗНИХ ВИРОБІВ XI—XIII ст. З РОЗКОПОК БІЛЯ с. КОЩІЇВКА НА КИЇВЩИНІ Подано результати технологічного вивчення колекції залізних речей з давньоруського шару поселення Кощіївка. К л ю ч о в і с л о в а: Київська Русь, залізо, сталь, термообробка. За часів Київської Русі вироби з заліза набули широкого вжитку в багатьох сферах тогочас­ ного життя. У фундаментальній праці, присвя­ ченій технології обробки заліза в той період, Б.О. Колчин нарахував 150 найменувань ко­ вальської продукції (Колчин 1953, с. 15—20). Серед знахідок із заліза на археологічних пам’ятках виділяється група предметів, тех­ нологія виробництва яких найповніше харак­ теризує рівень ковальської майстерності. До таких, найперше, належать ножі — найчислен­ ніші знахідки практично для всіх історичних періодів. Передові технології обробки заліза застосовували також при виготовленні зброї, сільськогосподарських знарядь і ремісничих інструментів. Численні знахідки ножів можна пояснити декількома чинниками. По­перше, зазвичай вони були невеликі, тож часто губилися. По­ друге, ножі активно використовували в по­ всякденному житті, і лезо швидко зношувало­ ся, вони ламалися, на що вказує і наш досвід опрацювання таких виробів (частина була по­ ламана). Але для дослідження технології ви­ готовлення ножів саме поламані екземпляри найбільше придатні, оскільки дозволяють бра­ ти зразки для металографічного аналізу на пов­ ному поперечному зрізі предмета. Інша спра­ ва, що цьому часто заважає значна корозія ме­ талу. Вироби з розкопок біля с. Кощіївка добре збереглися і становлять повноцінне джерело для технологічних досліджень. Багатошарове поселення Кощіївка розмі­ щене між селами Кощіївка та Мала Офірна у Фастівському р­ні Київської обл. Пам’ятка за­ фіксована О.В. Сєровим у 1983 р. (Серов 1985) і частково досліджувалася С.Д. Лисенком у 1995 р. У зв’язку з будівництвом кар’єру по переробці граніту на щебінь у 2008 р. на посе­ ленні здійснено розкопки та виявлено об’єкти ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 113 різних культур: трипільської, тщинецької та давньоруського часу (матеріали готуються до друку). Загалом виявлено більше 100 об’єктів, які відносяться до різних горизонтів давньо­ руського періоду (середина XI — перша поло­ вина XIII cт.), а також значну кількість заліз­ них виробів різного призначення. Для технологічного дослідження надано 104 залізні вироби1. Більше третини станов­ лять ножі (35 екз.) та їхні уламки — черешки з рештками леза. До технологічно інформатив­ них відносимо також три уламки серпів і два фрагменти невизначених інструментів. Ще до­ сліджувалися цвяхи та костилі, а також плас­ тини, які С.Д. Лисенко інтерпретує як панцир­ ні (рис. 1; 2). Наведемо результати структурного аналізу та зазначимо, що аналізи 1340—1374 стосують­ ся речей, що відносяться до об’єкта 75а (ру­ біж XI/XII — перша половина XII ст.), аналі­ зи 1375—1419 — до ділянки 2 (друга половина XI — перша половина XIII ст.), аналізи 1439— 1464 — до об’єкта 41 (друга половина XI — пер­ ша третина XII ст.). Ан. 1340. Фрагмент невеликого ножа, зва­ жаючи на ширину леза 4,0—5,0 мм і розміри черешка. Кінець леза обламаний. При ви­ різанні зразка від леза відшарувалася його частина вздовж бічної сторони приблизно на половину ширини. Метал досить чистий за вмістом шлаків, але на основній частині зраз­ ка є довге включення шлаку, яке тягнеться вздовж бічної поверхні приблизно до полови­ ни. Структура основної частини зразка скла­ дається з фериту та перліту. Вміст вуглецю по­ ступово зменшується від бічної поверхні до центру, максимальний його вміст 0,6—0,7 % за мікротвердості 421—322 кг/мм2. Мікро­ твердість фериту 206 кг/мм2. Структура відшарованої частини перлітна з вмістом вуглецю 0,6—0,7 %, мікротвердість 322—421 кг/мм2. Природа відшарування не­ зрозуміла. Можливо, в цьому місці був про­ шарок шлаків, що і спричинило відшарування через корозію або механічне перенавантажен­ ня. Також можливе використання зварювання двох частин леза за низької якості шва, по яко­ му сталася руйнація. Ніж виготовлений з якісного кричного за­ ліза з наступною однобічною цементацією та прискореним охолодженням після ковки. 1 Висловлюю щиру подяку С.Д. Лисенку за можли­ вість опрацювати ці матеріали. Ан. 1341. Фрагмент ножа. Метал має пооди­ нокі шлакові включення та декілька витягну­ тих. Структура пластинчастогольчаста з рівно­ мірним розподілом вуглецю. Мікротвердість структури в межах 322—421 кг/мм2, вміст вуг­ лецю 0,6—0,7 %. Ніж виготовлений з доволі якісної сталевої заготовки з наступним загартуванням і серед­ нім відпуском. Ан. 1342. Заготовка ножа — зроблено чере­ нок і почато формування леза. Метал має не­ значну кількість тонких витягнутих і крапко­ вих шлакових включень. Основна структура феритна з мікротвердістю 221—236 кг/мм2, з одного краю є зона з підвищеним вмістом вуг­ лецю (0,3—0,6 %) і мікротвердістю 221 кг/мм2. По середній лінії зразка є непроварена зона з’єднання половин заготовки. Заготовка виконана шляхом згинання за­ лізної смуги навпіл. Одна вузька сторона під­ дана цементації. Тут спостерігаємо дещо не­ звичну технологію зміцнення леза. Зазвичай цементували лезо готового ножа, в цьому ви­ падку — неоформлене лезо або ж цементація була випадковою. Ан. 1343. Лезо ножа, вага 8,0 г. Метал містить середню кількість шлакових включень. Через весь зразок тягнеться зварювальний шов. З од­ ного боку шва структура феритна з мікротвер­ дістю 206 кг/мм2, з іншого — структура перліту з мікротвердістю 351—274 кг/мм2. Лезо викуване з кричного заліза середньої якості, потім на бічну поверхню приварено сталеву смугу. Ан. 1344. Лезо ножа, вага 4,0 г. Метал чис­ тий, має незначну кількість округлих і крап­ кових шлакових включень. Усередині зразка по довгій його осі тягнеться ланцюжок шла­ ків. Структура феритна з мікротвердістю 170— 206 кг/мм2. Найімовірніше, ніж викуваний з двох зва­ рених смуг кричного заліза достатньо високої якості. Ан. 1345. Фрагмент ножа. Метал зі значною кількістю шлакових включень. Структура фе­ ритна з мікротвердістю 170—206 кг/мм2. Ніж виготовлений з кричного заліза низь­ кої якості. Ан. 1346. Фрагмент леза ножа. Метал міс­ тить середню кількість шлаків, витягнутих і крапкових. Структура — різнозернистий фе­ рит з мікротвердістю 221 кг/мм2. Лезо викуване з кричного заліза середньої якості. Можливо, це заготовка для подальшого зміцнення шляхом цементації та термообробки. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 114 Ан. 1347. Фрагмент ножа. Метал середньої чис­ тоти. Основна структура феритна з мікротвердіс­ тю 210 кг/мм2. На одній бічній поверхні є зона з підвищеним вмістом вуглецю, його концентрація зменшується від поверхні вглиб зразка. Ніж зроблений з кричного заліза середньої чистоти з наступною однобічною цементацією. Ан. 1348. Ніж(?). Метал середньої чистоти, має великі шлакові включення неправильної форми. Структура феритна з мікротвердістю 116—151 кг/мм2. Виріб виготовлений з кричного заліза се­ редньої якості. Ан. 1349. Лезо ножа. Вага 11,0 г. При вирізан­ ні зразка частина його відшарувалася. Більша частина леза має багато шлакових включень і структуру фериту з мікротвердістю 206 кг/мм2, менша — чистий метал і мікроструктуру мар­ тенситу з мікротвердістю 946—1097 кг/мм2. Ніж виготовлений з основної залізної час­ тини, збоку приварена сталева смуга. Готовий виріб загартований «насухо», тобто без відпус­ ку. Очевидно зварювання було неякісне, і ко­ розія по шву призвела до відшарування стале­ вої частини. Ан. 1375. Ніж. Метал має значну кількість шлакових включень, дрібних і великих. Мікро­ структура — ферит з мікротвердістю 151— 221 кг/мм2. Ніж викуваний з кричного заліза низької якості. Ан. 1376. Ніж. Метал середньої чистоти, має кілька довгих тонких включень шлаків і не­ знач ну кількість крапкових. Основна структура феритна з мікротвердістю 181 кг/мм2. Є неве­ лика зона навуглецювання та перегріву з мі­ кротвердістю 274 кг/мм2 . Ніж виготовлений з кричного заліза серед­ ньої якості, можливо, це заготовка для подаль­ шої обробки . Ан. 1377. Ніж. У металі середня кількість шлакових включень. Основна структура фе­ ритна з мікротвердістю 206—221 кг/мм2, на од­ ній бічній поверхні є шар цементації з мікро­ твердістю 274—351 кг/мм2. Ніж викуваний з кричної заготовки серед­ ньої якості з наступною цементацією однієї бічної поверхні. Ан. 1378. Ніж. Метал дуже чистий, має кіль­ ка крапкових включень. Структура з рівно­ мірним розподілом вуглецю, мікротвердість 572 кг/мм2. Ніж зроблений з сирцевої сталі з наступним загартуванням і відпуском. Ан. 1379. Ніж. У металі середня кількість шлакових включень, основна структура — фе­ рит з мікротвердістю 221—254 кг/мм2. З одного боку леза є смуга ферито­перліту з мікротвер­ дістю 274—322 кг/мм2. Ніж виготовлений з кричного заліза серед­ ньої якості з наступною цементацією однієї бічної поверхні. Рис. 1. Кощіївка. Технологічні схеми залізних виробів: а — залізо; б — сталь; в — термообробка ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 115 Рис. 2. Кощіївка. Технологічні схеми залізних виробів (умовні позначки: див. рис. 1) Ан. 1380. Ніж. Метал чистий. З одного боку леза є прошарок тонких витягнутих шлаків, які відділяють основну структуру від бічної по­ верхні. Біля вістря леза — прошарок, що про­ стягається до зовнішньої поверхні. Основна структура перлітна, вміст вуглецю приблизно 0,7 %, він нерівномірно розподілений на шлі­ фі, мікротвердість 351 кг/мм2. Мікроструктура частини шліфа, яка відділена прошарком шла­ ків, — ферит з мікротвердістю 170 кг/мм2. Технологію виготовлення ножа можна рекон­ струювати таким чином. Заготовку з кричного заліза загинали на один бік і проковували, потім ширшу частину цементували майже наскрізь. Ан. 1381. Ніж. Метал середньої чистоти, має кілька витягнутих включень. Структура різно­ зернистого фериту з мікротвердістю 206 кг/мм2. Ніж виготовлений з кричного заліза серед­ ньої якості. Ан. 1382. Ніж. Метал середньої чистоти, має незначну кількість крапкових і неправильної форми шлаків. Структура різнозернистого фе­ риту з мікротвердістю 170 кг/мм2. Ніж викуваний з кричного заліза середньої якості. Ан. 1383. Ніж. Біля спинки вздовж одно­ го боку леза є неглибокий рівчачок. У металі середня кількість крапкових шлаків. Основна структура феритна з мікротвердістю 143 кг/мм2. На вістрі леза є зона вуглецевої сталі, вміст вуг­ лецю тут зменшується від вістря вглиб зразка. Мікротвердість вістря в межах 274—421 кг/мм2. Ніж виготовлений з кричного заліза серед­ ньої якості з наступною цементацією вістря і термообробкою (загартування та відпуск). Ан. 1384. Ніж. У металі декілька крупних витягнутих шлаків. Структура нерівномірно навуглецьованої сталі з мікротвердістю 254— 351 кг/мм2. Ніж викуваний з сирцевої сталі середньої якості. Ан. 1385. Ніж. З одного боку є бортик, лезо стерте. У металі багато дрібних шлакових включень і кілька великих. Основна структура ферито­перлітна, з одного боку вміст вуглецю становить приблизно 0,5 % і зростає до про­ тилежного до 0,7 %. Мікротвердість у межах 254—351 кг/мм2. Ніж виготовлений з кричного заліза низь­ кої якості з наступною однобічною майже на­ скрізною цементацією. Ан. 1387. Ніж. Біля спинки з обох боків є рівчачки. Метал середньої чистоти, має кіль­ ка тонких витягнутих і крапкових шлакових включень. Основна структура феритна з мі­ кротвердістю 221 кг/мм2. З одного боку є смуга незначної однобічної цементації з мікротвер­ дістю 274 кг/мм2. Ніж викуваний з заготовки кричного заліза середньої якості та підданий незначній одно­ бічній цементації. Ан. 1388. Ніж. Метал має середню кількість тонких витягнутих і крапкових шлакових вклю­ чень. Основна структура — ферит, на одному боці є зона ферито­перліту, яка тягнеться від середини бічної поверхні леза до вістря. Мікро­ структура фериту становить 274—251 кг/мм2, у зоні ферито­перліту 351 кг/мм2. Ніж викуваний із заготовки кричного залі­ за з наступною цементацією однієї бічної по­ верхні. Ан. 1389. Ніж. Метал середньої чистоти, має кілька включень неправильної форми. Струк­ тура різнозернистого фериту з мікротвердістю ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 116 254 кг/мм2. На одній бічній поверхні є зона це­ ментації з вмістом вуглецю 0,6 % і мікротвер­ дістю 351 кг/мм2. В зоні цементації незначний перегрів. Ніж виготовлений з кричного заліза середньої якості з наступною однобічною цементацією. Ан. 1416. Ніж. У металі богато тонких витяг­ нутих шлаків, є й великі. Структура має ферит­ ну та ферито­перлітну зону з вмістом вуглецю 0,4—0,5 %. Мікротвердість фериту 206 кг/мм2, перліту — 322 кг/мм2. Ніж виготовлений з кричного заліза неви­ сокої якості з наступною цементацією бічної поверхні. Ан. 1417. Фрагмент ножа. Метал чистий, є по­ одинокі крапкові шлакові включення. Основна структура феритна з мікротвердістю 236 кг/мм2, з одного боку є навуглецьований шар. Ніж виготовлений з кричного заліза високої якості з наступною однобічною цементацією. Ан. 1418. Ніж. З одного боку біля спинки є рівчачок. В металі багато витягнутих вклю­ чень. Структура ферито­перліту з нерівно­ мірним розподілом вуглецю. Мікротвердість 274—322 кг/мм2. Ніж виготовлений із сирцевої сталі невисо­ кої якості. Ан. 1439. Ніж. Метал досить чистий, має поодинокі крапкові шлакові включення, біля спинки є скупчення кількох витягнутих. Структура сорбіту відпуску з мікротвердістю 322—421 кг/мм2. Вуглець рівномірно розподі­ лений на площі шліфа. Ніж викуваний з якісної сталевої заготовки з наступним загартуванням і відпуском. Ан. 1440. Ніж. У металі багато округлих і ви­ тягнутих включень шлаків. Структура склада­ ється з двох частин, розділених тонким зва­ рювальним швом. Одна частина феритна з мі­ кротвердістю 254 кг/мм2, інша має структуру сорбіту відпуску з мікротвердістю 421 кг/мм2. Ніж виготовлений за технологією наварки сталевого леза на залізну основу з подальшим загартуванням і відпуском. Зварювання якісне. Ан. 1441. Ніж. Метал чистий, має поодинокі крапкові включення. Структура фериту з мі­ кротвердістю 151—170 кг/мм2. Ніж викуваний з кричного заліза високої якості. Ан. 1442. Ніж. Метал має багато тонких і круп­ них витягнутих шлакових включень. Структура ферито­перліту з мікротвердістю 206 кг/мм2. На шліфі видно кілька тонких зварювальних швів. Ніж викуваний з пакету з кількох смужок кричного заліза та сталі. Ан. 1444. Ніж. Уздовж спинки є рівчачок. Метал чистий, має поодинокі крапкові вклю­ чення шлаків. Структура ферито­перлітна з мікротвердістю 351 кг/мм2. Вміст вуглецю 0,6—0,7 %. Ніж виготовлений з високоякісної вуглеце­ вої сталі без термообробки. Ан. 1445. Ніж. У металі богато крапкових і витягнутих включень. Структура ферито­ перліту з вмістом віглецю 0,3—0,4 %, вуглець рівномірно розподілений на шліфі. Ніж виготовлений з якісної середньовугле­ цевої сталі. Ан. 1464. Фрагмент черешка ножа з части­ ною леза. У металі багато шлакових включень. Структура складається з феритної основи з мі­ кротвердістю 122 кг/мм2 і відділеної тонким зварювальним швом сталевої частини з мікро­ твердістю 824 кг/мм2. Ніж виготовлений за технологією торцевої вварки сталевого леза на залізну основу з на­ ступним загартуванням. Ан. 1392. Лезо інструмента. Метал має се­ редню кількість шлакових включень. На всій поверхні шліфа структура сорбіту відпуску з мікротвердістю 421—642 кг/мм2. Інструмент виготовлений з вуглецевої сталі середньої якості з наступним загартуванням і відпуском. Ан. 1393. Фрагмент серпа (вістря). Уздовж спинки є рівчачок. У металі середня кількість витягнутих і крапкових шлакових включень. Структура нерівномірно навуглецьованої ста­ лі, мікротвердість у межах 206—351 кг/мм2. Серп виготовлений з сирцевої сталі серед­ ньої якості. Ан. 1394. Серп. Уздовж спинки теж рівчачок. Метал чистий, має незначну кількість витягну­ тих і крапкових шлакових включень. Структу­ ра мартенситу з мікротвердістю 1097 кг/мм2. Серп суцільносталевий, загартований «на­ сухо». Ан. 1395. Фрагмент серпа з рівчачком уздовж спинки. Метал досить чистий, незначна кіль­ кість крапкових і витягнутих шлаків. Струк­ тура нерівномірно навуглецьованої сталі, є зони чергування смуг з різним вмістом вуг­ лецю. Структура мартенситу з мікротвердіс­ тю 1200 кг/мм2. На вістрі леза мікротвердість 322—430 кг/мм2. Серп викуваний з нерівномірно навугле­ цьованої сирцевої сталі з наступним загарту­ ванням і відпуском вістря леза. Ан. 1443. Фрагмент серпа. В металі дуже ба­ гато витягнутих шлакових включень. Струк­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 117 тура ферито­перлітна з мікротвердістю 181— 122 кг/мм2 і вмістом вуглецю 0,4 %. Такі показ­ ники характерні для відпаленої сталі. Серп викуваний з середньовуглецевої сталі низької якості. Метал піддавався дії високих температур. Ан. 1396. Інструмент (ложкар?). Метал се­ редньої чистоти. Структура дрібнозернистого фериту з мікротвердістю 170—221 кг/мм2. Інструмент виготовлений з кричного заліза середньої якості. Можливо, це заготовка, яка в подальшому мала піддаватися зміцнювальній обробці. Ан. 1397. Шило. В металі середня кількість крапкових включень. Структура дрібнозер­ нистого фериту з мікротвердістю 206 кг/мм2. Шило виготовлене з кричного заліза серед­ ньої якості. Ан. 1353. Фрагмент інструмента(?). Метал дуже чистий, має поодинокі шлакові включен­ ня. Структура перліту з мікротвердістю 206— 254 кг/мм2. Вміст вуглецю 0,6—0,7 %, він рів­ номірно розподілений на шліфі. Інструмент виготовлений з якісної вуглеце­ вої сталі, можливо, це сучасний виріб. Орім описаних, були досліджені й менш представницькі з боку технології речі. Дослід­ ники стародавніх технологій часто не звертають увагу на такі досить масові знахідки як цвяхи, костилі та інші скріплювальні деталі. Справді, на таких речах не варто очікувати застосування якихось складних технологій, однак для нако­ пичення статистичних даних з погляду чистоти заготовок за шлаками, використання відходів для виготовлення таких предметів аналітичні дослідження можуть бути корисними. Із численних знахідок скріплювальних предметів з Кощіївського поселення техноло­ гічно досліджено 43 екз. Ан. 1358. Цвях. Метал досить чистий, має кілька тонких витягнутих включень шлаку. Структура крупнозернистого ферито­перліту, мікротвердість фериту 151—181 кг/мм2, перлі­ ту 206—221 кг/мм2. Вміст вуглецю 0,6 %. Є не­ значний перегрів металу. Цвях виготовлений з вуглецевої сталі хоро­ шої якості. Ан. 1359. Фрагмент цвяха. Метал брудний, зі значною кількістю крапкових і витягнутих включень. Структура дрібнозернистого фериту з мікротвердістю 206—221 кг/мм2. Цвях викуваний із кричного заліза низької якості. Ан. 1360. Фрагмент цвяха. Метал досить чистий, з поодинокими крапковими включен­ нями. Технологія виготовлення досить склад­ на. В середину зігнутої навпіл смуги вставле­ на ще одна, і цей блок з’єднаний ковальським зварюванням. Структура обох частин ферито­ перлітна, вуглець нерівномірно розподілений на шліфі. Мікротвердість фериту 121—151 кг/мм2, перліту 274—322 кг/мм2. Цвях виготовлений з якісної сирцевої ста­ лі за технологією вставки додаткової частини в зігнуту основну заготовку. Ан. 1361. Костиль. У металі богато шла­ кових включень витягнутої та неправильної форми. Структура фериту з мікротвердістю 181 кг/мм2 і перліту на одній бічній поверхні з мікротвердістю 254 кг/мм2. Є незначний пе­ регрів металу. Костиль виготовлений з кричного заліза невисокої якості з цементацією однієї бічної поверхні. Ан. 1362. Цвях короткий з широкою шляп­ кою. Метал зі значною кількістю крапкових включень шлаків. Основна структура ферит­ на з мікротвердістю 170—221 кг/мм2. У цен­ трі зразка є зона ферито­перліту з вмістом вуглецю близько 0,2 % та мікротвердістю 322 кг/мм2. Цвях викуваний з кричного заліза низької якості. Навуглецьована зона має, найвірогід­ ніше, випадковий характер. Ан. 1363. Фрагмент цвяха. В металі серед­ ня кількість шлаків. Структура ферито­перліту з вмістом вуглецю 0,3—0,4 %. Мікротвердість фериту 132 кг/мм2, перліту 254—274 кг/мм2. Цвях викуваний з сирцевої сталі середньої якості. Ан. 1364. Цвях. Метал має середню кількість шлакових включень, кілька тонких витягнутих і крапкових. Структура ферито­перлітна з вміс­ том вуглецю приблизно 0,4 %. Мікротвердість фериту 105—151 кг/мм2, перліту 254 кг/мм2. На мікроструктурі видно невеликий зварюваль­ ний шов. Цвях викуваний з середньовуглецевої сталі, ймовірно з відходів, про що свідчить шов, який є наслідком заварювання порожнини заготовки. Ан. 1365. Цвях. Метал чистий, має пооди­ нокі крапкові та витягнуті шлакові включення. Структура — різнозернистий ферит з мікро­ твердістю 170—181 кг/мм2. Цвях виготовлений з якісного кричного за­ ліза. Ан. 1366. Цвях. Метал має середню кількість шлакових включень. Основна структура ферит­ на, з одного боку є невелика навуглецьована зона. Мікротвердість фериту 254—322 кг/мм2. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 118 Цвях виготовлений з кричного заліза серед­ ньої якості. Навуглецьованість має випадко­ вий характер. Ан. 1368. Пластина. Метал чистий, структу­ ра ферито­перлітна з вмістом вуглецю 0,6 % і мікротвердістю 254—322 кг/мм2. Пластина виготовлена з якісної вуглецевої сталі. Ан. 1369. Пластина. Метал має кілька не­ великих включень шлаків. Структура круп­ нозернистого фериту з мікротвердістю 170— 221 кг/мм2. Пластина виготовлена з якісного кричного заліза. Ан. 1370. Пластина. В металі багато шлако­ вих включень неправильної форми та крапко­ вих. Структура феритна з мікротвердістю 205— 221 кг/мм2. Пластина виготовлена з кричного заліза низької якості. Ан. 1371. Пластина. В металі середня кіль­ кість шлакових включень. Структура ферито­ перлітна з нерівномірним розподілом вуглецю. Мікротвердість у межах 170—206 кг/мм2. Пластина викувана з сирцевої сталі серед­ ньої якості. Ан. 1372. Пластина. Метал середньої чистоти. Структура фериту з мікротвердістю 206 кг/мм2. Пластина виготовлена з кричного заліза се­ редньої якості. Ан. 1373. Пластина. Метал має значну кіль­ кість крапкових і витягнутих шлаків. Основна структура феритна з мікротвердістю 170 кг/мм2. На одному боці шліфа є вузька ферито­перлітна смуга з вмістом вуглецю приблизно 0,3 % і мі­ кротвердістю 151 кг/мм2.. Пластина виготовлена з кричного заліза не­ високої якості. Ан. 1374. Пластина. Метал середньої чисто­ ти. Структура різнозернистого фериту з мікро­ твердістю 254 кг/мм2. Пластина виготовлена з кричного заліза се­ редньої якості. Ан. 1391. Костиль. Метал середньої чистоти, структура крупнозернистого фериту з мікро­ твердістю 143 кг/мм2. По краях є тонка зона дуже дрібнозернистого фериту з мікротвердіс­ тю 322 кг/мм2. Костиль викуваний з кричного заліза серед­ ньої якості. Поверхня піддавалась інтенсивній проковці, можливо, для її зміцнення. Ан. 1398. Костиль. Метал має богато крап­ кових включень. Структура різнозернистого фериту з мікротвердістю 221 кг/мм2. Один бік має структуру ферито­перліту з вмістом вуг­ лецю 0,6 % і мікротвердістю 421 кг/мм2. У цій зоні є сліди перегріву. Костиль викуваний з кричного заліза неви­ сокої якості, однобічна цементація випадкова. Ан. 1399. Костиль. Метал чистий. Основна структура — дрібнозернистий ферит з мікро­ твердістю 143—151 кг/мм2. Костиль викуваний з кричного заліза висо­ кої якості. Ан. 1400. Костиль. Метал чистий, має не­ значну кількість тонких витягнутих включень. Структура феритна з мікротвердістю 206— 221 кг/мм2, на краях зерно дрібне. Костиль викуваний з якісного кричного за­ ліза з наступним холодним наклепом поверхні. Ан. 1401. Костиль. Метал зі значною кіль­ кістю шлаків. Структура ферито­перліту з вмістом вуглецю 0,6 % і мікротвердістю 206— 380 кг/мм2. Костиль виготовлений з кричного заліза низької якості. Ан. 1406. Костиль. У металі багато дріб­ них шлакових включень. Структура дрібно­ зерниста ферито­перлітна з мікротвердістю 351—375 кг/мм2. Костиль викуваний із сирцевої сталі низь­ кої якості. Ан. 1415. Пластина. Метал чистий, є пооди­ нокі невеликі включення шлаків. Структура ферито­перліту з рівномірним розподілом вуг­ лецю. Мікротвердість фериту 274 кг/мм2, пер­ літу 322 кг/мм2. Пластина виготовлена з якісної вуглецевої сталі. Ан. 1419. Костиль. Метал чистий. Структу­ ра крупнозернистого фериту з мікротвердістю 151 кг/мм2. Костиль викуваний із якісного кричного заліза. Ан. 1446. Цвях. Метал чистий, має пооди­ нокі крапкові включення. Структура феритна з мікротвердістю 221—322 кг/мм2. Цвях викуваний з кричного заліза високої якості . Ан. 1447. Цвях. У металі багато шлакових включень різної форми. Структура ферито­ перлітна з вмістом вуглецю 0,4—0,5 % і мікро­ твердістю 254—274 кг/мм2. Цвях зроблений з середньовуглецевої сталі невисокої якості. Ан. 1448. Цвях. У металі багато шлакових включень різної форми та розмірів. Структура феритна з мікротвердістю 151—221 кг/мм2. Цвях викуваний з кричного заліза невисо­ кої якості. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 119 Ан. 1450. Цвях. Метал зі значною кількістю шлаків різної форми. Структура феритна з мі­ кротвердістю 221—236 кг/мм2. Цвях виготовлений з кричного заліза неви­ сокої якості. Ан. 1451. Цвях. Метал має середню кількість шлакових включень — крапкових і витягнутих. Структура ферито­перлітна з вмістом вуглецю 0,3 % і мікротвердістю 170 кг/мм2. Цвях виготовлений зі сталі середньої якості. Ан. 1452. Цвях. У металі багато невели­ ких включень шлаків неправильної форми. Основ на структура феритна, є незначна кіль­ кість ферито­перлітних ділянок. Мікротвер­ дість фериту 206 кг/мм2. Цвях виготовлений з кричного заліза неви­ сокої якості. Ан. 1453. Цвях. Метал чистий, має поодино­ кі крапкові включення шлаків і кілька округ­ лих. Структура в основному ферито­перлітна з вмістом вуглецю близько 0,7 % і мікротвердіс­ тю 421—464 кг/мм2. Є невелика зона фериту з мікротвердістю 206 кг/мм2. Цвях зроблений з вуглецевої сталі висо­ кої якості. Підвищеної твердості могли досяг­ ти завдяки прискореному охолодженню після проковки. Ан. 1454. Цвях. У металі богато дрібних витягнутих включень шлаків. Структура різнозернистого фериту з мікротвердістю 221 кг/мм2. Цвях виготовлений з кричного заліза неви­ сокої якості. Ан. 1455. Цвях. У металі кілька великих включень шлаків. Структура різнозернистого фериту з мікротвердістю 206 кг/мм2. Цвях викуваний з кричного заліза середньої якості. Ан. 1456. Цвях. Метал має багато великих і дрібних включень шлаків різної форми. Струк­ тура середньо­ та крупнозернистого фериту з мікротвердістю 221—274 кг/мм2. Цвях виготовлений з кричного заліза неви­ сокої якості. Ан. 1457. Цвях. У металі багато включень різної форми. Структура різнозернистого фе­ риту з мікротвердістю 206—254 кг/мм2. Цвях зроблений з кричного заліза низької якості. Ан. 1458. Цвях. Метал має багато дрібних включень шлаків. Структура фериту з мікро­ твердістю 206 кг/мм2. Цвях виготовлений з кричного заліза низь­ кої якості. Ан. 1459. Цвях. Метал досить чистий за вміс­ том шлаків. Структура феритна з мікротвердіс­ тю 206 кг/мм2. Цвях викуваний з кричного заліза хорошої якості. Ан. 1460. Цвях. У металі середня кількість дрібних включень. Структура феритна з мікро­ твердістю 206—254 кг/мм2. Цвях виготовлений з кричного заліза серед­ ньої якості. Ан. 1461. Цвях. У металі богато включень. Основна структура ферито­перлітна з невели­ кою ділянкою фериту. Мікротвердість перліту 202 кг/мм2. Цвях виготовлений зі сталі невисокої якості. Ан. 1462. Цвях. У металі середня кількість шлакових включень. Структура різнозернис­ того фериту з мікротвердістю 254 кг/мм2. Цвях викуваний з кричного заліза середньої якості. Ан. 1463. Цвях. Метал брудний, має великі шлакові включення, є крапкові. Структура різ­ нозернистого фериту з мікротвердістю 143— 206 кг/мм2. Цвях виготовлений з кричного заліза низь­ кої якості. Підіб’ємо підсумки. Як видно з аналізу вмісту шлаків, ковалі Кощіївського поселення при виготовленні ножів не дуже опікувались якістю металу за цією ознакою. Це й не дивно, адже контролювати візуально цю характерис­ тику практично неможливо. З чистого металу виготовлено 12 ножів (33 %), 13 (36 %) мають середню кількість шлаків, а ще 11 (31 %) виго­ товлені з металу, значною мірою забрудненого шлаками. Як бачимо, за цією прикметою ножі розподіляються майже порівну. Однаковою кількостю (по 8 екз.) представ­ лені ножі, виготовлені з кричного заліза та ста­ лі, цементовано 12 ножів, з них у семи — одна бічна поверхня, у п’яти — вістря леза. Стале­ ві ножі зміцнювали термообробкою. З таких тільки один має типову мартенситну структуру (ан. 1349) із дуже значною твердістю. Ще один ніж (ан. 1464) був підданий високому відпуску, тож має структуру відпущеного мартенситу. В інших випадках загартування поєднувалося з середнім відпуском, що забезпечувало ножам оптимальні механічні властивості. Суто сталеві ножі виковували з нерівно­ мірно та рівномірно навуглецьованої сирцевої сталі, останні мають більший вміст вуглецю. У п’яти випадках виявлено застосування ком­ бінованих технологій. У двох ножів (ан. 1343 та ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 120 Що стосується залізних пластин, які С.Д. Лисенко інтерпретує як деталі захисно­ го обладунку, то вони здебільшого зроблені з кричного заліза, окремі сталеві, а кілька мають цементований шар. У дослідженій колекції непомічені надсклад­ ні технології. Найперше це стосується ножів. Основний матеріал для їх виготовлення — залі­ зо та сталь, досить часто леза цементували. Най­ складнішою технологією є торцеве вварювання сталевого вістря леза та його загартування, що зафіксовано тільки на одному ножі. Не спосте­ рігаємо ані зварювального дамаска, ані триша­ рового пакету. Ковалі поселення мали достатню кількість заліза для роботи, тож пакетування за­ стосоване лише раз. Досить проста технологія і виготовлення серпів. Перераховані технології вкладаються в нинішні уявлення про обробку за­ ліза в землях Південної Русі. Численні дослідження ковальської продукції з пам’яток Південної Русі показують, що залізо та сталь були основним матеріалом для виго­ товлення металевих виробів (Гопак 1974; Возне­ сенская, Коваленко 1985; Блажевич, Недопако, Пролеева 1985; Горнікова, Недопако 2007; Воз­ несенська, Недопако, Паньков 1986, с. 134 та ін.). Цементацію та термообробку застосовували для зміцнення робочих частин. Натомість у старо­ давньому Новгороді найчастіше використовува­ ли наварювання високовуглецевих сталевих лез на залізну основу (Колчин 1953, с. 71—139). Кілька зауважень щодо наявності на посе­ ленні залізовидобувних горнів. З цього приво­ ду дослідники звернули увагу на два об’єкти. Об’єкт 74 — заплила підковоподібна конструк­ ція з отвором діаметром 0,5 м в центрі та зав­ глибшки 0,9 м, хоча С.Д. Лисенко сумніваєть­ ся в такому її призначенні. На об’єкті 53 ви­ явлені залізний шлак і криця. В обох випадках слід обережно ставитися до призначення тих об’єктів. Залізовидобувні горни визначають за кількома ознаками: наявність шлаків, обгорілі стіни горнів з прикипілими шлаками, рештки сопел. Щодо криці то з нею часто плутають ча­ шоподібні шлакові утворення з придонної час­ тини горнів. Крицю визначають звичайним по­ стійним магнітом, який притягує залізні пред­ мети. Шлаки не мають магнітних властивостей або вони дуже слабкі. Додамо, що зазвичай за­ лізовидобувні горни виносили далеко за межі поселення, аби убезпечитися від пожежі. Та загалом можна припустити місцеве ви­ робництво заліза, оскільки навколишнє се­ редовище (наявність лісів і водойми) сприяли його видобутку. 1440) на залізну основу збоку приварили ста­ леву смугу, потім провадили загартування та середній відпуск. У двох інших ножів (ан. 1383 та 1429) термічно оброблене цементоване вістря леза. При виготовленні одного ножа (ан. 1424) застосовано досить складну техно­ логію вварки сталевого леза в залізну основу та термообробку. Для отримання необхідного об’єму металу використовували технологію згинання навпіл металевої смуги (ан. 1342) та зварювання в па­ кет кількох смуг заліза та сталі (ан. 1442). На кількох ножах виявлено сформовані вздовж спинки бортики та рівчачки, частіше (ан. 1383, 1385, 1418 і 1444) з однієї сторони, на одному (ан. 1387) — з обох. З практичного боку таке оформлення можна було б розгля­ дати як засіб зміцнення ножів. Але згадані ви­ роби мають достатній рівень міцності завдяки використанню сталі як вихідного матеріалу (ан. 1418 і 1444) та різних зміцнювальних тех­ нологій — цементації (ан. 1385 і 1487) чи це­ ментації та загартування (ан. 1383). Але навіть за таких характеристик міцності ножі можуть ламатися при поперечному згинанні, тож бор­ тики значно посилюють її. Також були досліджені три уламки сер­ пів. Вони виготовлені з матеріалу з середньою кількістю шлаків і мали бортик уздовж спин­ ки. Один серп (ан. 1393) виготовлений з нерів­ номірно навуглецьованої сирцевої сталі неви­ сокої твердості, два інші (ан. 1394 та 1395) — з вуглецевої сталі та загартовані насухо, тобто без відпуску, і мають досить високу твердість (1000—1200 кг/мм2). Ще три предмети можна віднести до катего­ рії інструментів. Один з них, який за формою можна визначити як ложкар (ан. 1396), виго­ товлений з м’якого кричного заліза. Мабуть, це заготовка, оскільки ложкарі мають міцне лезо, тож надалі тут мала бути його цементація та термообробка. Шило (ан. 1397) викуване з кричного заліза. Фрагментований інструмент (ан. 1353) виго­ товлений з дуже якісної сталі та, можливо, має сучасне походження. Для виготовлення скріплювальних деталей використовували різноманітний метал. Біль­ ше половини (68 %) їх виготовлено з не досить якісного матеріалу. Половина предметів ви­ кувана з кричного заліза, але є й сталеві цвя­ хи (28 %). Останні, можливо, використовували для скріплення конструкцій з твердої деревини або такі, що забезпечували високу надійність (приміром, опорні елементи покрівлі). ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 121 Блажевич Н.В., Недопако Д.П., Пролеева Я.Н. К вопросу о кузнечном производстве на городищах Чучин и Иван // Земли Южной Руси в XI—XIII вв. — К., 1985. — С. 109—118. Вознесенская Г.А., Коваленко В.П. О технике кузнечного производства в городах Черниговско­Северской земли // Там же. — К., 1985. — С. 95—109. Вознесенська Г.О., Недопако Д.П., Паньков С.В. Чорна металургія та металообробка населення Східноєвропейсько­ го лісостепу за доби ранніх слов’ян та Київської Русі. — К., 1986. Гопак В.Д. Залізні вироби стародавнього Бєлгорода // Археологія. — 1974. — 14. — С. 78—81. Горнікова М.О., Недопако Д.П. Залізні вироби з давньоруського Витачева // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 86—92. Колчин Б.А. Черная металлургия и металлообработка в Древней Руси. — М., 1953 (МИА. — 32). Серов О.В. Исследования в Киевской области // АО 1983 г. — М., 1985. — С. 354. Надійшла 31.05.2011 Д.П. Недопако ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЖЕЛЕЗНЫХ ИЗДЕЛИЙ ХІ—ХІІ вв. ИЗ РАСКОПОК У с. КОЩИЕВКА НА КИЕВЩИНЕ Поданы результаты технологического исследования большой коллекции железных изделий из раскопок древ­ нерусского шара поселения Кощиевка на Киевщине: ножей, серпов и гвоздей. Большинство ножей изготовлено из железа и стали. Не виявлено каких­либо очень сложных технологий (сварной дамаск, трехслойный пакет), наиболее сложная технология — торцевая вварка стальной вставки в железную основу. Довольно часто исполь­ зовали цементацию как боковых поверхностей, так и острия лезвия, а также термообработку. Такие технологи­ ческие схемы соответствуют распространенным в Южнорусских землях. Кузнецы поселения имели достаточное количес тво железа, которое получали, видимо, тут же. D.P. Nedopako TECHNOLOGIC RESEARCH OF THE 11th—12th c. IRONWARE FROM THE EXCAVATIONS NEAR KOSHCHIIVKA VILLAGE IN KYIV REGION Presented are the results of technologic research of a large collection of ironware from excavations of Ancient Rus layer at Koshchiyivka settlement in Kyiv region: knives, sickles, and nails. Most of knives are made from iron and steel. No very complicated technologies (weld­fabricated damask, three­layered package) were uncovered; the most complicated technology was the butt­end welding­in of steel insertion into the iron base. Carburization of both sides and of the blades edge, as well as heat treatment, was used often enough. Such technological patterns were widespread in South Rus lands. Blacksmiths of the settlement had a sufficient volume of iron which was apparently produced right here.

Схожі ресурси