Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)

Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)

Уперше виявлені споруди грецьких колоністів дозволили уточнити дату заснування Тірітаки та етапи ранньої забудови міста.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Зінько, В.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70061
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.) / В.М. Зінько // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 36-45. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70061
record_format dspace
spelling irk-123456789-700612014-10-29T03:01:33Z Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.) Зінько, В.М. Статті Уперше виявлені споруди грецьких колоністів дозволили уточнити дату заснування Тірітаки та етапи ранньої забудови міста. Исследованиями автора в 2007—2010 гг. в центральной части боспорского города Тиритака внесены существенные коррективы относительно процесса основания и развития этой древнегреческой апойкии. Судя по керамическим материалам, вывод колонии в эту часть побережья Боспора Киммерийского состоялся не ранее 565—560 гг. до н. э. На протяжении первого этапа (вторая треть VI в. до н. э.) жизни на поселении колонисты обитали в небольших полуземлянках. В последней трети VI в. до н. э. начинается второй этап застройки (последняя треть VI — первая четверть V вв. до н. э.) — возведение наземных сырцовокаменных построек. Землянки единовременно были засыпаны, и на их месте возведены дома. Эти постройки выстроены вплотную друг к другу и образовывали небольшие кварталы. В планировочном отношении среди них выделяются дома типичной схемы с двухи трехсторонним расположением крытых помещений вокруг двора. Закладываются основные градостроительные оси полиса, которые будут соблюдаться вплоть до ранневизантийского времени. Площадь города на втором этапе составляла не менее 4,0—5,0 га. В застройке города второго этапа выделяется несколько строительных периодов, из которых в последние (конец VI — первая четверть V вв. до н. э.) произошло два пожара. Дома в центральной части города были сожжены в результате боевых действий на рубеже первой—второй четверти V в. до н. э. On the basis of the research in 2007—2010 in the central part of the Bosporan city Tyritake, the author made significant amendments concerning the process of foundation and development of this Ancient Greek apoikia. Judging from ceramics materials, foundation of the colony in this part of the coast of Cimmerian Bosporus took part not earlier then 565—560 BC. During the first stage (a second third of the 6th c. BC) of life at the settlement, the colonists dwelled in small halfdugouts. In the last third of the 6th c. BC the second stage of building starts (the last third of the 6th c. – the first quarter of the 5th c. BC): surface buildings made of mudbricks and stones. Dugouts were backfilled at a time, and houses were erected on their place. These dwellings built close to each other created small blocks. Concerning their planning, peculiar are the houses with typical scheme of two and threesided arrangement of roofed premises around the yard. Main architectural axes of the city were put, which were followed until the Early Byzantine period. The city area made not less than 4,0—5,0 hectares at the second stage. There are several building periods at the second stage of city building, in the last of which (the end of the 6th c. and the first quarter of the 5th c. BC) two conflagrations happened. Houses in the central part of the city were burned after war actions on the edge of the first and the second quarters of the 5th c. BC 2012 Article Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.) / В.М. Зінько // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 36-45. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70061 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Зінько, В.М.
Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)
Археологія
description Уперше виявлені споруди грецьких колоністів дозволили уточнити дату заснування Тірітаки та етапи ранньої забудови міста.
format Article
author Зінько, В.М.
author_facet Зінько, В.М.
author_sort Зінько, В.М.
title Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)
title_short Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)
title_full Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)
title_fullStr Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)
title_full_unstemmed Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)
title_sort боспорське місто тірітака у vі — на початку v ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.)
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70061
citation_txt Боспорське місто Тірітака у VІ — на початку V ст. до н. е. (за матеріалами розкопок 2007—2010 рр.) / В.М. Зінько // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 36-45. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT zínʹkovm bosporsʹkemístotírítakauvínapočatkuvstdonezamateríalamirozkopok20072010rr
first_indexed 2025-07-05T19:23:19Z
last_indexed 2025-07-05T19:23:19Z
_version_ 1836836087724507136
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 36 Боспорське місто Тірітака розкинулося на до­ сить високій стрімкій з боку моря терасі, яка поступово понижується до півдня та північно­ го заходу та має форму неправильного чотири­ кутника, гострим кутом зверненим на південь. З боку степу місто прикривала невелика річка, що впадала в морську затоку, а з півночі воно було відрізане від іншої тераси глибоким яром. Вибір місця для поселення на високому схід­ ному березі Боспору Кімерійського (сучасна Керченська протока) з природними кордона­ ми захисту цілком відповідав давньогрецькій колонізаційній практиці. Загальна площа міс­ та становила приблизно 10 га та була забудо­ вана в кілька етапів. На підставі археологічних досліджень, здійснених упродовж 70­и років на 28 ділянках загальною площею близько 10 тис. м2, можна реконструювати історію за­ снування, розвитку та згасання цього поліса. Перші дослідники датували заснування ел­ лінської апойкії Тірітака (Тірістака, Тірікта­ ка) приблизно серединою VІ ст. до н. е. (Кни­ пович, Славин 1941, с. 41; Гайдукевич 1949, с. 30, 38; 1952, с. 131; Шмидт 1952, с. 246—247; Gajdukevic 1971, р. 35) або навіть другою поло­ виною того століття (Гайдукевич 1940, с. 306; 1949, с. 172). Однак наприкінці 1980­х рр. була запропонована інша дата. На думку москов­© В.М. ЗІНЬКО, 2012 В.М. Зінько БОСПОРСЬКЕ МІСТО ТІРІТАКА У VІ — НА ПОЧАТКУ V ст. до н. е. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ РОЗКОПОК 2007—2010 рр.) Уперше виявлені споруди грецьких колоністів дозволили уточнити дату заснування Тірітаки та етапи ранньої забу­ дови міста. К л ю ч о в і с л о в а: Боспор Кімерійський, Тірітака, архаїка, забудова. M.T. Tovkailo NEOLITHIC CERAMICS WITH ADMIXTURE OF SHELL CRAWFISHES OSTRACODA (TO THE ISSUE OF CARDIUM POTTERY ORIGIN IN UKRAINE) The problem of origin and spreading of Cardium pottery in Ukraine is discussed, as well as the determination of the role of Impressed Ware cultures in neolithization of Ukraine, keys for the solving of which lay in the analysis of the Late Neolithic ceramics of Buh­Dnister culture. An important role in resolving this problem belongs to the group of ceramics which radically differ by its clay composition from others, and in ornamentation of which, along with other stamps, imprints of Cardium shell were used. Such ceramics are made of clay oversaturated with small anthropods crowfishes, shell crawfishes Ostracoda, among which Gastropoda mollusks of Hidrobiidae acuta family are rarely found. Both molluscs belong to brackish water types, and are found in the north coast of the Black Sea in large numbers in the Upper Pleistocene and Holocene deposits of the coastal and central parts of limans. Ceramics containing Ostracoda lay together with the bulk of Savran type ceramics of Buh­Dnister culture. It makes 4,4— 11,5 % of total number of ceramics at the Late Neolithic settlements and is dated to the late period of Buh­Dnister culture. When compared with the main group of the Late Neolithic ceramics, this ceramics show the similarity in forms, in usage of identical stamps, and in ornamentation methods and motifs. The difference is only in the fact that Cardium seashell imprints are traced only on ceramics made with admixture of Ostracoda crawfishes, while the lineal ornament looks poorer than on ceramics of the main group. The origin of Cardium pottery in Ukraine should be searched in Impressed Ware culture of the Eastern Adriatic, ceramics of which is made with admixture of limestone and calcite. Cardium pottery of the Eastern Adriatic and the Buh River steppe region have a lot in common: their techniques of ornamentation are close; identical stamps, Carduim and other shells are used; and above all, the ornamental compositions are similar. It is important to underline the common tradition of usage of such sediments as limestone, calcites, and marls in ceramics making. Undoubtedly, Cardium pottery could be made only by the population with access to seed shrimps and Cardium marine mollusks, who was the bearer of Impresso cultural tradition, who had sufficiently close relations with the Late Neolithic habitants of Hard settlements and, in certain extent, was under their influence. Such population could live near limans and in the seashore of the Black Sea. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 37 ських дослідників, «подібний до мірмекійського керамічний матеріал дозволяє говорити про дру­ гу чверть VI ст. як про час виникнення грецького поселення» (Кошеленко, Кузнецов 1990, с. 35). Виходячи з посилань, вони розглядають кера­ мічні комплекси з обох боспорських городищ, спираючись на статтю Р.В. Шмідта, який про­ те наголошував на відмінностях і датував появу архаїчної кераміки в Тірітаці не раніше другої половини VI ст. до н. е. (Шмидт 1952, с. 246). Та попри це нове датування закріпилося в науці та стало загальновживаним (Виноградов 1995, с. 153—154; Завойкин 2004, с. 59; Zin’ko 2007, р. 827 та ін.). Слід особливо відзначити, що найраніша за­ будова, досліджена в Тірітаці, тривалий час була репрезентована сирцево­кам’яними будинками кінця VI — початку V ст. до н. е. (Книпович, Славин 1941, с. 41; Гайдукевич 1949, с. 37—38; 1952, с. 88). Вони відкриті в різних частинах міс­ та, але найкраще збереглися лише на західній околиці Тірітаки, на розкопі XIV. Тут розміщу­ вався ряд житлових споруд, орієнтованих вузь­ кими сторонами у напрямку схід—захід. Дослі­ джено дві споруди, одна з яких складалася з трьох приміщень (Гайдукевич 1952, с. 74—80, рис. 85). Переважна кількість знахідок із примі­ щень цієї споруди датується останньою чвертю VI ст. до н. е., хоча частина фрагментів — аттич­ ні чорнофігурні кубки та амфори, безперечно, заходять і в початок V ст. до н. е. Це дозволило В.Ф. Гайдукевичу датувати цю будівлю від 540­х до 480—470­х рр. до н. е. (там само, с. 85). За­ лишки іншої, мабуть аналогічної за плануван­ ням архаїчної будівлі, в якої була досліджена тільки східна частина, виявлені за 10,8 м на пів­ нічний захід від першої (там само, с. 86—87). В архітектурному сенсі обидві споруди достатньо скромні. Сирцеві стіни зведені на невисокому кам’яному цоколі (до 0,7 м). Дах, мабуть, був із дерева та цегли, значна кількість обгорілих шматків яких трапилася всередині приміщень (там само, с. 86). Вхід до будинків розташову­ вався з південного боку, де було невелике по­ двір’я (там само, с. 77). Обидва ті будинки західною вузькою сторо­ ною були пізніше включені в ранню оборонну стіну Тірітаки. Ця найдавніша захисна стіна на цій, західній, ділянці має товщину 1,7—2,0 м, і біля її основи залягали культурні відкладен­ ня ранньокласичного часу, що містили окремі знахідки архаїчного періоду. В.Ф. Гайдукевич припускав, що рання стіна Тірітаки була зве­ дена, аби перешкодити несподіваному набігові та проникненню на територію поселення кін­ них груп кочівників (Гайдукевич 1952, с. 88— 89). Фрагменти ранньої захисної стіни також були відкриті в південній (нижній) частині міста (ділянки I, V і XV). Ще одна забудова кін­ ця VI ст. до н. е. була розкопана в східній части­ ні міста (ділянка XVII). Тут виявлені залишки кладок з дрібних плиток вапняку від великого прямокутного будинку, який мав у ширину не менше ніж 5,25 м і був розділений поперечни­ ми стінами на два—три приміщення (Гайдуке­ вич 1958, с. 178—179, рис. 32). Це дало можли­ вість В.Ф. Гайдукевичу припустити, що вже на межі VI—V ст. до н. е. східна сторона верхньо­ го плато Тірітаки була забудована, а, врахову­ ючи наявність архаїчної забудови і на східній околиці, був зроблений висновок про активне заселення всього плато до кінця VI — початку V ст. до н. е. (там само, с. 179). Підсумовуючи результати розкопок В.Ф. Гай­ дукевича, відзначимо, що заснування Тірітаки він датував 550—540­и рр. до н. е. В останній чверті (у другій половині) VI ст. до н. е. розпо­ чалося будівництво сирцево­кам’яних будин­ ків, які проіснували до перших десятиліть V ст. до н. е. На межі VI—V ст. до н. е. ці споруди були обнесені захисною стіною, яка охопила ниж­ ню та верхню частини міста на площі не мен­ ше ніж 4,0—5,0 га. Питання про те, яким було житло перших грецьких колоністів, лишилося відкритим. Власне це й усе, що було донедавна відомо про ранні етапи існування Тірітаки. Розкопками, які провадить від 2002 р. Крим­ ське відділення Інституту сходознавства НАНУ разом з Центром археологічних досліджень Фонду «Деметра», в центральній частині верх­ нього плато Тірітаки (між ділянками XIV і XVII) на площі 1025 м2 (ділянка XXVI) у 2007— 2010 рр. відкрито забудову та нашарування ранніх етапів життя давнього міста (рис. 1). Вивчення кераміки 1, в першу чергу східно­ грецького столового посуду та амфорної тари, дозволило уточнити датування, а відкриті буді­ вельні комплекси — по­новому уявити процес заснування та урбанізації Тірітаки. Найраніші будівельні комплекси відкриті в східній частині ділянки XXVI. Це три частково заглиблені в материковий суглинок будівлі, розміщені в ряд з півночі на південь. Напів­ землянка 1 (рис. 2) мала овальну в плані форму та була видовжена з півночі на південь на 3,12 м, а зі сходу на захід — на 2,55 м. Глибина 1 А.В. Буйських, котрій я вдячний за цінні консульта­ ції, підготувала публікацію східногрецької кераміки з розкопок Тірітаки 2007—2010 рр. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 38 врізаного у материк котловану приблизно 0,86 м, стіни верти­ кальні. Вхід розміщувався в північно­західному кутку, де простежено тамбур розмірами 1,10 × 0,52 м. Долівка напів­ землянки рівна, в центральній частині було кругле заглиблен­ ня діаметром близько 1,0 м, навкруги якого — п’ять неве­ ликих ямок. Після того, як на­ півземлянку полишили, її за­ сипали пухким золистим ґрун­ том з включенням невеликих каменів і сирцю. В заповненні трапилося 116 фрагментів ке­ раміки, з­поміж яких 96 улам­ ків лесбоських, хіоських і про­ тофасоських амфор. За фор­ мою вінець вони датуються другою половиною VI ст., а одна хіоська амфора за ніж­ кою — останньою третиною VI ст. до н. е. Декілька фраг­ ментів належало іонійським глекам з червоними смугами лаку, які датуються другою по­ ловиною VI ст. до н. е. Так само датується і фрагмент денця іонійського світильника. За стратиграфією, а також фраг­ ментами кераміки, цю споруду можна д aтувати другою тре­ тиною VI ст. до н. е. До того ж часу належать і декілька гос­ подарських ям, розташованих на захід від напівземлянки. За декілька метрів на південь від напівземлянки 1 розміщува­ лася землянка 2 (рис. 3) — округ­ ла в плані споруда, вирита в ма­ териковому суглинку, зав глиб­ шки 1,69 м та видовжена з пів денного заходу на північний схід на 3,25 м. Стіни котловану вертикальні. З пів ден но­захід­ ного боку був невеликий вхід­ ний тамбур з де кіль кома за­ плилими сходин ками. В цент рі долівки було невелике за глиб­ лення, ймовірно від опор ного стовпа. Вздовж пів нічно­захід­ ного боку долівка мала пони­ ження (0,2 м) у вигляді кола діаметром 2,0 м. У сіро­ко рич­ Р и с. 1 . Т ір іт ак а. Д іл ян к а X X V I. П ла н б уд ів ел ь V I — п оч ат к у V с т. д о н . е. У м ов н і ск ор оч ен н я: Б К — б уд ів ел ьн и й к ом п ле к с; п ри м . — п ри м і­ щ ен н я ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 39 невому суглинку одноразового заповнення ви­ явлено значну кількість фрагментів кераміки та кісток тварин. Керамічні знахідки (фрагменти амфор і столового посуду) датуються другою по­ ловиною VI ст. до н. е. Далі на південь розташовувалася ще одна заглиблена споруда — напівземлянка 3, вияв­ лена за «просіданням» центральної частини пізньо ­архаїчної стіни 95 у запов нення котло­ вану. Прямокутна в плані напівземлянка мала довжину по лінії північний північний захід— пів денний південний схід 4,33 м, а зі сходу на захід — 2,40 м. Глибина врізаного в материк котловану 0,68—0,73 м. Вхід розміщувався в північно­західному кутку, де простежений овальний в плані тамбур завширшки 0,92 м з двома дугоподібними сходинками: перша зав­ глибшки 0,25 м від давньої поверхні, друга на 0,28 м глибше. Нижня частина котловану та долівка вириті в глині «білоглазка». У півден­ ній частині напівземлянки долівка понижува­ лася на 0,18—0,20 м і впродовж 2,25 м була глибша. В цій частині біля східної стіни були два круглі заглиблення діаметром 0,09 м і за­ вглибшки 0,12 м і діаметром 0,06 м та завглиб­ шки 0,10 м. Більша частина заповнення напів­ землянки була порушена при влаштуванні двох пізніх господарських ям, досліджених у 2008 р. У первинному заповненні, яке збереглося в придонній частині та складалося з чорно­ коричневого суглинку, виявлені окремі дріб­ ні шматки вапняку, 298 фрагментів кераміки та 17 уламків кісток тварин і риб. Кераміка представлена, головно, фрагментами стінок (235 од.) і незначною кількістю профільних частин амфор — лесбоських, хіоських, клазо­ менських, самоських, протофасоських і неві­ домих центрів. Виходячи з форми вінець і ні­ жок, вони датуються другою половиною VI ст. до н. е. Особливо слід відзначити фрагмент горла пухлогорлої хіоської амфори зі смугою під вінцями та кружком­діпінто червоного ко­ льору. Столова кераміка (17 фрагментів) пред­ ставлена закраїнами сіроглиняних мисок і не­ великими фрагментами буро­ та чорнолакових кубків, серед яких вкажемо нижню частину ат­ тичного кіліка, який датується останньою тре­ тиною VI ст. до н. е. Ліпна кераміка відсутня. За­ галом матеріал із заповнення вказує на час за­ сипки споруди в останній третині VI ст. до н. е., а, враховуючи стратиграфію цієї частини горо­ дища, напівземлянку 3 можна датувати другою третиною VI ст. до н. е. Рис. 2. Тірітака. Напівземлянка 1, вигляд зверху Рис. 3. Тірітака. Землянка 2, вигляд з південного сходу Рис. 4. Тірітака, будівельний комплекс XXXIV. Піч 1 і розвал амфор ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 40 Цікаві результати дали палеоботанічні до­ слідження з найраніших будівель. У всіх зраз­ ках основну масу становлять зернівки двох культур — пшениці голозерної та ячменю плів­ частого за переважання останнього. Кількість зернівок інших культурних рослин дуже не­ значна: поодинокі плівчастих пшениць одно­ та двозернянки, ячменю голозерного, проса та Рис. 5. Тірітака. Будівельний комплекс XXXIII, вигляд з південного заходу Рис. 6. Тірітака. Будівельний комплекс XXXIII, приміщення І—ІІІ, вигляд зі сходу ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 41 насіння бобових — вики ервілії та чечевиці. Є також поодинокі знахідки насінин винограду культурного та сміттєвих рослин — щавлю го­ робиного та лободи білої (Зинько, Пашкевич 2010, с. 66—67). Це збігається з тим фактом, що греки на початковому етапі колонізації Північ­ ного Причорномор’я вирощували дві привезе­ ні зернові культури — голозерну пшеницю та ячмінь плівчастий (Пашкевич 2009). Лише через декілька десятиліть після засну­ вання колонії розпочалася планомірна забудова Тірітаки сирцево­кам’яними будинками з внут­ рішнім двором. Близько 540—530 рр. до н. е. за­ глиблені помешкання в центральній частині верх­ нього плато були водночас засипані та розпочався новий етап — будівництво сирцево­кам’яних на­ земних споруд. У центральній частині міста (роз­ коп XXVI) нині досліджені залишки не менше ніж п’яти—шести великих сирцево­кам’яних будин­ ків, що складалися з кількох приміщень навколо двору. Будинки зведені впритул один до одного та утворювали невеликі квартали. У плануваль­ ному сенсі серед них є будинки типової схеми з дво­ та тристороннім розміщенням критих при­ міщень навкруги двору. Від деяких споруд (буді­ вельні комплекси XXXV, ХХХVI і XXXVII) збере­ глися лише фрагменти приміщень і окремих стін, інші, не зважаючи на значні втрати, можна част­ ково реконструювати. Зокрема, в східній частині розкопу виявлено великий будинок (будівель­ ний комплекс XXXIV), зовнішні розміри якого в напрямку північний схід—південний захід ся­ гають не менше ніж 10,4 м, а в напрямку північ­ ний захід—південний схід — не менше ніж 15,7 м. Рис. 7. Тірітака. Будівельний комплекс XXXIII, сирцево­ кам’яна стіна 185 Рис. 8. Тірітака. Будівельний комплекс XXXIII, терако­ тові статуетки та скляні пронизки з приміщення 1 Рис. 9. Тірітака. Будівельний комплекс XXXIII, двір, вигляд зі сходу ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 42 Можна припустити, що він мав прямокутну в пла­ ні форму. Нині досліджена лише південна частина комплексу (північна розміщена за межами розко­ пу). Внутрішнє планування будинку пов ністю ре­ конструювати не вдалося, можна лише виділити три приміщення та подвір’я. Приміщення І розташоване в південно­ східній частині будинку. Внутрішні його розмі­ ри реконструюються як 6,80 × 3,30 м (22,44 м2). У плані воно має прямокутну форму та орієн­ товане північний схід— південний захід. Із за­ повнення цього приміщення походять фраг­ менти лесбоських, клазоменських і хіоських пухлогорлих амфор останньої чверті VI — пер­ шої чверті V ст. до н. е. Серед аттичного чорно­ лакового столового посуду виділяються фраг­ менти глеків, кіліків і скіфосів кінця VI — по­ чатку V ст. до н. е. та іонійського посуду кінця VI — першої чверті V ст. до н. е. Фрагменти ще двох приміщень розміщені на північний схід від описаного. З північного заходу до примі­ щення І примикає подвір’я. Розкопана лише південна його частина, інша знаходиться поза межами розкопу. З північного сходу на півден­ ний захід довжина подвір’я становить 7,1 м, в напрямку північний захід—південний схід не менше ніж 11,8 м. Його форму можна рекон­ струювати як прямокутну. Досліджена ділянка подвір’я була перекри­ та шаром суглинку темно­жовтого та жовто­ коричневого відтінків, розділеним на два го­ ризонти прошарками золистого ґрунту. У північно­західній частині розкопаної ділянки була піч 1 з сирцю та каменю, що збереглася частково. Вона видовжена в напрямку північ­ ний захід—південний схід. Зовнішні розміри печі не менші ніж 3,00 × 2,41 м, внутрішні — 2,12 × 1,70 м. У її заповненні (рис. 4) виявле­ но компактний розвал фрагментів як мінімум п’яти червоноглиняних амфор Лесбоса та чо­ тирьох хіоських пухлогорлих амфор розвине­ ного варіанту ІІІ­В кінця VI — першої полови­ ни V ст. до н. е. Звідсіля походить також фраг­ ментований іонійський глек межі VI—V ст. до н. е., а також фрагмент нижньої частини ліп­ ної посудини з трьома отворами. Окрему групу знахідок становлять більше десятка великих ліпних дископодібних і пірамідальних важків, які на момент руйнації випалювали в печі. Рис. 10. Тірітака. Бронзові наконечники стріл Рис. 12. Тірітака. Будівельний комплекс ХХХІІІ, хіоська пухлогорла амфора Рис. 11. Тірітака. Коринфський чорнолаковий скіфос ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 43 Ще один будинок (будівельний комплекс ХХХІІІ) розміщений у центральній частині розкопу. Зовнішні його розміри в напрямку північний захід—південний схід становлять не менше ніж 12,90 м. У плані будинок має форму неправильного прямокутника (рис. 5; 6). Особ­ ливий інтерес становить приміщення І, внут­ рішні розміри якого як мінімум 6,40 × 3,70 м, в плані воно реконструюється як прямокутне. Найкраще збереглася східна сирцево­кам’яна стіна 185 (рис. 7), досліджена в довжину на 3,70 м та у висоту до 0,90 м. На кам’яному цо­ колі заввишки 0,48 м збереглася на висоту 0,42 м стіна з цегли­сирцю розмірами 0,30 × 0,14 м. Ширина її кладки 0,42—0,54 м. У західній частині приміщення І була піч 2 складної конструкції, частково зруйнована пізнішими господарськими ямами. Вона була складена з цегли­сирцю. В розвалі печі знайде­ ні численні фрагменти кераміки останньої тре­ тини VI — першої чверті V ст. до н. е. Значний інтерес становляють декілька теракотових ста­ туеток у вигляді богині на троні, які датуються другою половиною VI ст. до н. е., а також зна­ йдені поряд скляні пронизки (рис. 8). Статует­ ки аналогічні одній зі знайдених у приміщен­ ні А будинку, розкопаного в західній частині Тірітаки (Гайдукевич 1952, рис. 95). Крім приміщення І, досліджено ще сім буді­ вель, розміщених з трьох сторін подвір’я — пів­ нічної, східної та південної (рис. 9). У напрям­ ку північний схід—південний захід довжина подвір’я сягає не менше ніж 10,0 м, у напрямку північний захід—південний схід — 8,60 м. У пів­ нічній і південній частинах подвір’я виявлені не­ великі кам’яні вимостки, а вздовж його східної сторони розміщувалися п’ять господарських ям. Крім численних знахідок фрагментів кераміки, відзначимо більше десятка бронзових наконеч­ ників стріл (рис. 10) другої хронологічної групи, за А.І. Мелюковою, датованих VI—V ст. до н. е. (Мелюкова 1964, табл. 7). Деякі з них застрягли в стінах приміщень, що оточували двір. Кера­ мічні комплекси з приміщень, господарських ям і двох печей датуються останньою третиною VI — першою чвертю V ст. до н. е. Це, насам­ перед, фрагменти іонійських смугастих кіліків і чаш, аттичних і коринфських чорнолакових кубків (рис. 11), а також ранні варіанти хіось­ ких пухлогорлих амфор (рис. 12). Великий інте­ рес становлять знахідки фрагментів лесбоських, клазоменських, протофасоських і аттичних ам­ фор останньої третини VI ст. до н. е. Всі спору­ ди цього будинку були перекриті шаром потуж­ ної пожежі, який попередньо датується межею першої—другої чверті V ст. до н. е. Дослідження 2007—2010 рр. у центральній частині верхнього плато міста Тірітака дозволя­ ють внести суттєві корективи в міркування щодо заснування та становлення цієї давньогрець­ кої апойкії. За керамічними матеріалами, виве­ дення колонії в цю частину узбережжя Боспору Кімерійського відбулося не раніше 565—560 рр. до н. е. Впродовж другої третини VI ст. до н. е. (перший етап) колоністи мешкали в заглиблених оселях. В останній третині VI ст. до н. е. розпоча­ лося зведення наземних сирцево­кам’яних спо­ руд, або другий етап забудови (остання третина VI — перша чверть V ст. до н. е.). Землянки були заразом засипані, і на їхньому місці зведені бу­ динки. Вони розміщені впритул один до одного та утворювали невеликі квартали. В планувально­ му сенсі серед них виділяються будинки типової схеми з дво­ і тристороннім розташуванням кри­ тих приміщень навкруги внутрішнього подвір’я. Тоді закладаються основні планувальні осі міста, яких будуть надалі дотримуватись аж до ранньо­ візантійського часу. Площа міста на другому ета­ пі становила не менше 4,0—5,0 га. Зауважимо, що частина ранньої забудови на західній околиці міста опинилася за межами першої захисної сті­ ни, спорудження якої слід датувати кінцем VI — початком V ст. до н. е. В забудові міста другого етапу виділяється кілька будівельних періодів, з яких в останні (кінець VI — перша чверть V ст. до н. е.) сталося дві пожежі. Внаслідок бойових дій на межі першої—другої чверті V ст. до н. е. бу­ динки в центральній частині міста згоріли. Виноградов Ю.А. К проблеме полисов в районе Боспора Киммерийского // Античный мир и археология. — 1993. — 9. — С. 79—96. Виноградов Ю.А. Некоторые дискуссионные проблемы греческой колонизации Боспора Киммерийского // ВДИ. — 1995. — № 3. — С. 152—160. Виноградов Ю.А. О полисах в районе Боспора Киммерийского // Античные полисы и местное население Причер­ номорья. — Севастополь, 1995а. — С. 65—69. Виноградов Ю.А. К проблеме становления древнегреческих городов в районе Боспора Киммерийского // ΣΥΣΣΙΤΙΑ. Памяти Ю.В. Андреева. — СПб., 2000. — С. 227—232. Гайдукевич В.Ф. Раскопки Мирмекия и Тиритаки, археологические разведки на Керченском полуострове в 1937— 39 гг. // ВДИ. — 1940. — № 3—4. — С. 300—317. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 44 Гайдукевич В.Ф. О местоположении древней Тиритаки // МИА. — 1941. — 4. — С. 85—92. Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство. — М.; Л., 1949. Гайдукевич В.Ф. Раскопки Тиритаки в 1935—1940 гг. // МИА. — 1952. — 25. — С. 15—134. Гайдукевич В.Ф. Раскопки Тиритаки и Мирмекия в 1946—1952 гг. // МИА. — 1958. — 85. — С. 149—218. Завойкин А.А. Краткий очерк истории Боспора VI — первой четверти III вв. до н. э. // ПИФК. — 2004. — XIV. — С. 58—93. Зинько В.Н. Становление Нимфейского полиса // Боспорский феномен: колонизация региона, формирование полисов, образование государства. Мат­лы Междунар. научн. конф. — СПб., 2001. — Ч. 1. — С. 102—104. Зинько В.Н. Поселения VI в. до н. э. европейского побережья Боспора Киммерийского // БИ. — 2004. — V. — С. 19—26. Зинько В.Н. Некоторые особенности освоения эллинами земель близ Боспора Киммерийского // Х Боспор­ ские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Актуальные проблемы. — Керчь, 2009. — С. 167—172. Зинько В.Н., Пашкевич Г.А. Палеоботанические материалы ранних комплексов Тиритаки // БИ. — 2010. — XXIV. — С. 66—67. Книпович Т.Н., Славин Л.М. Раскопки юго­западной части Тиритаки // МИА. — 1941. — 4. — С. 37—60. Кошеленко Г.А. Полис и город: к постановке проблемы // ВДИ. — 1980. — № 1. — С. 3—27. Кошеленко Г.А. Введение. Древнегреческий полис // Античная Греция. — М., 1983. — Т. 1. — С. 9—36. Кошеленко Г.А., Кузнецов В.Д. Греческая колонизация Боспора // Причерноморье VII—V вв. до н. э.: письменные источники и археология. Мат­лы V Междунар. симпозиума по древней истории Причерноморья. — Тбили­ си, 1990. — С. 30—47. Кузнецов В.Д. Ранние апойкии Северного Причерноморья // КСИА. — 1992. — 204. — С. 31—37. Кузнецов В.Д. Полис на Боспоре (эпоха архаики) // ДБ. — 2001. — 4. — С. 237—253. Мелюкова А.И. Вооружение скифов. — М., 1964 (САИ. — Вып. Д1—4). Пашкевич Г.А. Палеоэтноботанические исследования Боспора // Х Боспорские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Актуальные проблемы. — Керчь, 2009. — С. 342—348. Шмидт Р.В. Греческая архаическая керамика Мирмекия и Тиритаки // МИА. — 1952. — 25. — С. 223—248. Gajdukeviс V.F. Das Bosporanische Reich. — Berlin, 1971. Zin’ko V.N. Tyritake // Ancient Greek Colonies in the Black Sea 2. — 2007. — P. 827—854 (BAR. — 2). Надійшла 12.01.2012 В.Н. Зинько БОСПОРСКИЙ ГОРОД ТИРИТАКА В VI — НАЧАЛЕ V вв. до н. э. (ПО МАТЕРИАЛАМ РАСКОПОК 2007—2010 гг.) Исследованиями автора в 2007—2010 гг. в центральной части боспорского города Тиритака внесены существен­ ные коррективы относительно процесса основания и развития этой древнегреческой апойкии. Судя по керамиче­ ским материалам, вывод колонии в эту часть побережья Боспора Киммерийского состоялся не ранее 565—560 гг. до н. э. На протяжении первого этапа (вторая треть VI в. до н. э.) жизни на поселении колонисты обитали в неболь­ ших полуземлянках. В последней трети VI в. до н. э. начинается второй этап застройки (последняя треть VI — первая четверть V вв. до н. э.) — возведение наземных сырцово­каменных построек. Землянки единовременно были засыпаны, и на их месте возведены дома. Эти постройки выстроены вплотную друг к другу и образовывали небольшие кварталы. В планировочном отношении среди них выделяются дома типичной схемы с двух­ и трех­ сторонним расположением крытых помещений вокруг двора. Закладываются основные градостроительные оси полиса, которые будут соблюдаться вплоть до ранневизантийского времени. Площадь города на втором этапе со­ ставляла не менее 4,0—5,0 га. В застройке города второго этапа выделяется несколько строительных периодов, из которых в последние (конец VI — первая четверть V вв. до н. э.) произошло два пожара. Дома в центральной части города были сожжены в результате боевых действий на рубеже первой—второй четверти V в. до н. э. V.M. Zinko BOSPORAN CITY TYRITAKE AT THE END OF THE 6th C. AND THE BEGINNING OF THE 5th C. BC (BASED ON THE MATERIALS OF THE EXCAVATIONS IN 2007—2010) On the basis of the research in 2007—2010 in the central part of the Bosporan city Tyritake, the author made significant amendments concerning the process of foundation and development of this Ancient Greek apoikia. Judging from ceramics materials, foundation of the colony in this part of the coast of Cimmerian Bosporus took part not earlier then 565—560 BC. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 45 Генеалогія скіфських царів і їхня доля неодно­ разово привертали увагу дослідників (Смолин 1915; Граков 1950; Куклина 1971; Кузнецова 1984). Нагадаємо, що в «Історії» Геродота пред­ ставлені три скіфські династійні лінії: Бартатуа → Мадій (Herod. I, 103); Спаргапіф → Лік → Гнур → Савлій → Іданфірс (Herod. IV, 76); Арі­ апіф → Скіл → Октамасад і Орік? (Herod. IV, 78—80). Остання лінія зіставляється дослідни­ ками найчастіше з похованнями в кургані Со­ лоха (Манцевич 1987, с. 118; Алексеев 1996; 2003, с. 229; Болтрик 2001; Кузнецова 2001, с. 141—150; 2008; Скорый, Ромашко 2009, с. 177). Зупинимося на цьому докладніше. Інформація про цю скіфську династію в «Історії» Геродота переказана 1 таким чином: «...у Ариапифа, царя скифов, был в числе других сыновей Скил. Он родился от женщины из Истрии и отнюдь не от туземки… Некоторое время спус­ тя Ариапиф был предательски убит Спаргапи­ фом, царем агафирсов, а Скил наследовал царскую власть и жену отца, имя которой было Опойя. Эта Опойя была местной уроженкой, и от нее у Ариапифа был сын Орик. Управляя скифами, Скил 1 Текст з «Історії» Геродота наведений за: Доватур, Каллистов, Шишова 1982. отнюдь не был доволен скифским образом жизни, но гораздо больше был склонен к эллинским обычаям вследствие воспитания… И во всем остальном он пользовался эллинским образом жизни и приносил жертвы богам по законам эллинов… дом построил себе в Борисфене и женился там на местной жен­ щине (Herod. IV, 78). Пожелал он [Скил — Т. К.] быть посвященным в таинства Диониса Вакхического (Herod. IV, 79). Когда же после этого Скил возвратился к себе домой, скифы восстали против него, поста­ вив во главе его брата Октамасада, рожденного от дочери Тера. [Скил] же, узнав о том, что со­ вершается против него, и о причине, по которой это происходило, убегает во Фракию. А Окта­ масад, услышав об этом, пошел на Фракию вой­ ной… Прежде чем они схватились, Ситалк по­ слал к Октамасаду сказать следующее: «Зачем мы должны испытывать [силу] друг друга? Ты — сын моей сестры и у тебя мой брат. Отдай же мне его, и я передам тебе твоего Скила…». Ведь у Октамасада находился брат Ситалка, бежав­ ший от него. Октамасад соглашается с этим и, выдав своего дядю с материнской стороны Си­ талку, получил брата Скила. И Ситалк, взяв брата, увел его с собой. Скилу же Октамасад там же на месте отрубил голову.» (Herod. IV, 80; імена виділені нами). Хронологію правління скіфських царів ре­ конструював В.Ф. Смолін: Аріапіф — 500—475 © Т.М. КУЗНЕЦОВА, 2012 Т.М. Кузнецова БІДОЛАШНИЙ ОРІК* В ідентифікації певних поховань з представниками скіфського царського роду пріоритетною має бути дата кургану, що базується на хронології супровідного инвентарю, а не припустима дата смерті якогось персонажа. Лише це дозво­ ляє пов’язати археологію та історію Скіфії. К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, Геродот, скіфи, правляча династія, поховання царів. During the first stage (a second third of the 6th c. BC) of life at the settlement, the colonists dwelled in small half­ dugouts. In the last third of the 6th c. BC the second stage of building starts (the last third of the 6th c. – the first quarter of the 5th c. BC): surface buildings made of mudbricks and stones. Dugouts were backfilled at a time, and houses were erected on their place. These dwellings built close to each other created small blocks. Concerning their planning, peculiar are the houses with typical scheme of two­ and three­sided arrangement of roofed premises around the yard. Main architectural axes of the city were put, which were followed until the Early Byzantine period. The city area made not less than 4,0—5,0 hectares at the second stage. There are several building periods at the second stage of city building, in the last of which (the end of the 6th c. and the first quarter of the 5th c. BC) two conflagrations happened. Houses in the central part of the city were burned after war actions on the edge of the first and the second quarters of the 5th c. BC * Стаття перекладена з російської, в оригіналі мала назву «Бедный Орик».

Схожі ресурси