Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області

Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області

Висвітлено результати досліджень селища ранніх слов’ян поблизу с. Хрінники Демидівського р-ну Рівненської обл. Визначені етапи розвитку та особливості планування селища....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автори: Козак, Д.Н., Прищепа, Б.А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70063
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області / Д.Н. Козак, Б.А. Прищепа // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 52-64. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70063
record_format dspace
spelling irk-123456789-700632014-10-29T03:01:29Z Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області Козак, Д.Н. Прищепа, Б.А. Статті Висвітлено результати досліджень селища ранніх слов’ян поблизу с. Хрінники Демидівського р-ну Рівненської обл. Визначені етапи розвитку та особливості планування селища. Работами на многослойном поселении возле с. Хринныки в уроч. Шанкив Яр Демидовского р-на Ровенской обл. в 1993—2009 гг. на площади около 8 тыс. м2 исследовано 72 объекта VІІ—Х вв. Стратиграфические наблюдения, а также анализ находок, прежде всего лепной и гончарной посуды, позволили выделить пять последовательных этапов развития селища. Существующая хронологическая схема позволяет датировать первый этап VІІ — началом VІІІ в., второй — VІІІ в., третий — ІХ в., четвертый и пятый — Х — началом ХІ в. 72 objects dated by the period from the 7th c. to the 10th c. were studied on the area of about 8 thousand m2 at the multilayer settlement in Shankiv Yar tract near Khrinnyky village of Demydivka Region in Rivne Oblast in 1993—2009. Stratigraphic observations, as well as analysis of finds, first of all of handmade and wheelmade, allowed the authors to determine five successive stages of the settlement development. The chronological scheme available makes it possible to date the first stage by the 7th c. and the beginning of the 8th c., the second one – by the 8th c., the third one – by the 9th c., and the forth and the fifth periods – by the 10th c. and the 11th c. 2012 Article Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області / Д.Н. Козак, Б.А. Прищепа // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 52-64. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70063 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Козак, Д.Н.
Прищепа, Б.А.
Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області
Археологія
description Висвітлено результати досліджень селища ранніх слов’ян поблизу с. Хрінники Демидівського р-ну Рівненської обл. Визначені етапи розвитку та особливості планування селища.
format Article
author Козак, Д.Н.
Прищепа, Б.А.
author_facet Козак, Д.Н.
Прищепа, Б.А.
author_sort Козак, Д.Н.
title Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області
title_short Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області
title_full Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області
title_fullStr Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області
title_full_unstemmed Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області
title_sort ранньослов’янське поселення поблизу села хрінники рівненської області
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70063
citation_txt Ранньослов’янське поселення поблизу села Хрінники Рівненської області / Д.Н. Козак, Б.А. Прищепа // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 52-64. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT kozakdn rannʹoslovânsʹkeposelennâpoblizuselahrínnikirívnensʹkoíoblastí
AT priŝepaba rannʹoslovânsʹkeposelennâpoblizuselahrínnikirívnensʹkoíoblastí
first_indexed 2025-07-05T19:23:24Z
last_indexed 2025-07-05T19:23:24Z
_version_ 1836836092799614976
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 52 Розкопки на багатошаровому поселенні по­ близу с. Хрінники Демидівського р­ну Рів­ ненської обл. провадить щороку Волинська археологічна експедиція Інституту археології НАНУ, починаючи від 1993 р. Досліджувалися ділянки, які руйнуються через розмив берегів водосховища. Основну увагу приділено ви­ вченню давніх об’єктів на лівому березі р. Стир в уроч. Шанків Яр, між селами Хрінники та Набережне. Роботи провадилися на краю надзаплав­ ної тераси з досить рівною горизонтальною поверхнею, що здіймається на 5,0—8,0 м над рівнем заплави річки. Тут на ділянці завдовж­ ки близько 400 м досліджено суцільну смугу завширшки 8—12 м, а в центральній частині поселення ширина розкопаних ділянок сягає 50 м (рис. 1). У північній частині поселення, поблизу південно­східної окраїни с. Набереж­ не, розкопано площу 550 м2. Загалом у 1993— 2009 рр. розкрито площу близько 8 тис. м2. Окрім слов’яно­руських об’єктів, виявлені також матеріали мідного та раннього залізно­ го віків, римського часу, а найпізніші знахідки належать до литовсько­польської доби. Територія поселення тривалий час вико­ ристовувалася під сільськогосподарські угіддя, через що верхній шар чорнозему до глибини 0,35—0,40 м пошкоджений оранкою. На гли­ бині від 0,5—0,6 до 1,0—1,2 м залягає темно­ коричневий щільний однорідний ґрунт, на тлі якого виявлені плями котлованів давніх об’єктів. Нижче залягає материк — жовтий ле­ соподібний суглинок. Селище ранніх слов’ян в уроч. Шанків Яр вирізняється з­поміж інших пам’яток Захід­ ної Волині найперше розмірами дослідженої площі та значно переважає інші поселення за кількістю відкритих житлових і господарських об’єктів. Усього їх виявлено 72, зокрема 54 жит­ ла, а також господарські будівлі та ями (Козак, © Д.Н. КОЗАК, Б.А. ПРИЩЕПА, 2012 Прищепа, Шкоропад 2004, с. 161—274; Козак, Прищепа 2010). Попри постійне розширення джерельної бази, різностороннє вивчення слов’яно­русь­ ких поселень лишається актуальним зав дан­ ням для багатьох регіонів України, зокрема й для території Західної Волині. Значні розкоп­ ки здійснені тут на ранньослов’янських посе­ леннях біля сіл Підріжжя Ковельського, Загаї Горохівського, Городок Луцького р­ну Волин­ ської обл. та Городок Рівненського і Хорів Ост­ розького р­нів Рівненської обл. На поселен­ ні Підріжжя досліджено десять жител третьої чверті І тис. (Русанова 1973, с. 44; Козак 2007), п’ять жител кінця І тис. розкопані в Городку поблизу Луцька (Козак, Оприск, Шкоропад 1999), ще чотири будівлі відкриті в Городку біля Рівного (Багрій 1962) та вісім — поблизу Хорова (Пелещишин, Чайка 1988). Хронологія ранньослов’янського селища в уроч. Шанків Яр і етапи розвитку Для визначення основних етапів розвитку сели­ ща важливим є датування об’єктів. Однак воно ускладнюється тим, що, крім кераміки, в них не знайдено інших речей, які б мали вузькі дати побутування. Але відносну хронологію об’єктів дозволяють визначити стратиграфічні спосте­ реження. На селищі відкриті окремі групи буді­ вель, які перекривали одна одну. Так, на півден­ ній ділянці будівля 8 перекривала споруду 1, а котлован житла 23 врізався в котлован ранішого житла 22. На центральній ділянці в групі жител 19—21 встановлена така їх послідовність: раннє житло 20 було перекрите котлованом житла 21, а згодом на цьому місці влаштували житло 19. У групі жител 35—39 житло 35 перекривало жит­ ло 37, а житло 39 врізалося в котлован житла 38. У групі жител 69—73 послідовно функціонували на одному місці житла 73, 71 і 72. Котлован бу­ дівлі 96 був перекритий житлом 92. На північній ділянці селища котлован житла 60 врізався в на­ РАННЬОСЛОВ’ЯНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ ПОБЛИЗУ с. ХРІННИКИ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Д.Н. Козак, Б.А. Прищепа Висвітлено результати досліджень селища ранніх слов’ян поблизу с. Хрінники Демидівського р­ну Рівненської обл. Ви­ значені етапи розвитку та особливості планування селища. К л ю ч о в і с л о в а: Західна Волинь, раннє середньовіччя, поселення, житло, кераміка, система заселення. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 53 півземлянку 58, котловани жител 56 і 57 пере­ кривали котлован житла 55, а житло 61 збудува­ ли на місці житла 64. Значна щільність ранньослов’янських об’єк­ тів і наявність комплексів, що перекривали один одний, свідчать про те, що селище існу­ вало тривалий час і пройшло в своєму розвитку кілька етапів. Єдиним матеріалом для вузько­ го датування об’єктів і їхньої синхронізації є керамічні вироби. Однак не всі житла вдалося Рис. 1. Хрінники, уроч. Шанків Яр. План розміщення ранньослов’янських об’єктів на центральній (1), південній (2) і північній (3) ділянках поселення. Умовні позначки будівельних періодів: а — перший; б — другий; в — третій; г — четвертий і п’ятий ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 54 надійно синхронізувати, оскільки матеріалів у деяких комплексах було замало для вирішення цього завдання. Серед керамічних виробів переважають уламки горщиків, поодинокими знахідками представлені сковорідки та прясельця. На се­ лищі були будівлі, в заповненні яких виявле­ но лише ліпний посуд (14, 21, 26, 37, 64, 75, 93 і 96); такі, де поряд з ліпними були горщики, виготовлені на гончарному крузі (8, 20, 38, 74, 76 і 91), і житла, в яких знайдено лише посуд, виготовлений на гончарному крузі. Класифі­ кація горщиків здійснена за фрагментами з шийкою та вінцями, і для того ми скористали­ ся критеріями, розробленими для впорядку­ вання ранньослов’янської кераміки з пам’яток другої половини І тис., досліджених між Дні­ пром і Західним Бугом (Русанова 1973, с. 10— 11; Тимо щук 1976, с. 9—12; Русанова, Тимощук 1984, с. 11—17; Баран 1988, с. 10—16; Макси­ мов, Петрашенко 1988, с. 92—94). Більшість ліпних горщиків належать до трьох основних різновидів, що відповідають таким варіантам І.П. Русанової: з чітким пере­ ходом від плічок до шийки та слабко відігнути­ ми вінцями (варіант 6); зі значно відігнутими вінцями (варіант 7); з високою циліндричною шийкою та високими опуклими плічками (ва­ ріант 9). Край вінець у горщиків рівно зрізаний чи заокруглений. До найраніших відносимо комплекси, в скла­ ді яких були ліпні горщики, що за профілем належать до варіантів, виділених для празької культури. Вони вирізняються також відсутністю посуду, орнаментованого пальцевими вдавлен­ нями. Приміром, горщики з будівлі 96 характе­ ризуються невисокою прямою шийкою, слаб­ ко або помірно відігнутими вінцями, похилими плічками та конічним тулубом. Поверхня заглад­ жена, горбкувата, від коричневого до темно­ сірого кольору, в глиняному тісті домішка жор­ стви, вироби неорнаментовані. Комплекс вклю­ чає горщики празької культури варіантів 3, 4 та 5, за І.П. Русановою (рис. 2, 5—8, 10) і райковець­ кої культури варіанту 6 (рис. 2, 2, 3, 9). Співвід­ ношення варіантів ліпних горщиків у будівлі 96, зокрема наявність значної кількості посуду з ві­ дігнутими вінцями варіанту 6 (30 %), дозволя­ ють віднести цей керамічний комплекс до піз­ нього етапу празької культури. Подібні добірки кера міки виявлені в житлах 14 (рис. 3, 2—4) та 64 (Козак, Прищепа, Шкоропад 2004, с. 195). Другий керамічний комплекс характеризу­ ється наявністю ліпного посуду з пальцевим Рис. 2. Хрінники, уроч. Шанків Яр. Будівля 96: 1 — план і перетини; 2—12 — уламки ліпного посуду ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 55 орнаментом на вінцях, що поєднувався з не­ орнаментованими зразками (рис. 4, 2—5). Такі риси характерні для горщиків з жител 21, 26, 37, 75 і 93. Важливою ознакою третього керамічного комплексу є співіснування ліпних і гончар­ них горщиків. Більшість ліпних горщиків за профілем і технологічними особливостями виготовлення подібні до описаних із друго­ го комплексу. Зберігається традиція прикра­ шати край вінець насічками чи пальцевими вдавленнями (рис. 5, 4), але з’являються й нові прийоми орнаментації: заглиблені лінії в кілька рядів, прямі горизонтальні або лама­ ні, що нагадують багаторядну хвилю на гон­ чарних горщиках (Козак, Прищепа, Шкоро­ Рис. 3. Хрінники, уроч. Шанків Яр. Житло 14: 1 — план і пе­ ретини; 2—4 — уламки ліпних горщиків ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 56 пад 2004, с. 183—184; Козак, Прищепа 2010, с. 203—205). Гончарні горщики цього керамічного комп­ лексу якісно сформовані, в тісті здебільшого трапляються дрібнозернисті домішки (кварце­ вий пісок), поверхня рівна, добре загладжена, коричневого чи жовтогарячого кольору. Вони мають помітно випнуті плічка, звужену ший­ ку та відігнуті вінця, перехід від плічок до ві­ нець плавний (рис. 5, 5—8). Є вінця зі скісно або вертикально зрізаним краєм. Характерна орнаментація посуду — заглиблені багаторяд­ ні горизонтальні прямі та хвилясті лінії, що вкривають поверхню від шийки до придонної частини. Іноді орнамент наносили також на внутрішню поверхню біля краю вінець і на їх­ ній зріз (рис. 5, 6). Ці типи вінець відповідають формам, що були характерні для ранньогончар­ ної кераміки культури типу Лука­Райковецька (Гончаров 1963, рис. 8, 2, 3; 12; Русанова 1973, с. 15). У четвертому керамічному комплексі домі­ нують горщики, сформовані на швидкообер­ товому гончарному крузі, на зламі черепок одно­ чи тришаровий, колір поверхні — від ко­ ричневого до жовтогарячого. Частина виробів виготовлена з відмуленого глиняного тіста без домішок, але більшість мають домішку квар­ цевого піску. Горщики часто орнаментовані горизонтальним рифленням, прямі лінії вкри­ вають верхню частину або всю поверхню посу­ дини, на плічках чи шийці орнамент доповне­ ний хвилею. У групі жител з четвертим керамічним комп­ лексом п’ять взаємно перекривалися, але в кож­ ній із трьох раніших груп жител жодна будівля не перетинала іншу. Це означає, що житла з чет­ вертим керамічним комплексом відносяться як Рис. 4. Хрінники, уроч. Шанків Яр. Житло 75: 1 — план і перетини; 2—5 — уламки ліпних горщиків ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 57 мінімум до двох будівельних горизонтів. Певні хронологічні особливості виявляються при ана­ лізі кераміки: в ранніх будівлях переважають горщики з простими помірно відігнутими він­ цями (рис. 7), у пізніших більшість становлять горщики, вінця яких мають зовні потовщення­ «манжетку» (рис. 8, 2—7). Відтак, за стратиграфічними спостережен­ нями та особливостями керамічних комплек­ сів ранньослов’янські будівлі селища відноси­ мо до п’яти етапів. Наявна хронологічна схема змін у керамічному виробництві дозволяє да­ тувати перший етап VІІ — початком VІІІ ст., другий — VІІІ ст., третій — ІХ ст., четвертий і п’ятий етапи Х — початком ХІ ст. (Тимощук, Русанова, Михайлина 1981, с. 91—92; Баран 1998, с. 94; Баран Я. 2004, с. 8; Михайлина 2007, с. 41—43). Характеристика жител і господарських споруд Усі житлові будівлі, досліджені на селищі, мали заглиблений у ґрунт котлован, їхні сті­ ни збереглися на висоту від 0,35 до 0,70 м. За­ фіксована глибина котлованів дещо менша від найпоширеніших показників (0,8—1,2 м) для слов’янських напівземлянок кінця І тис., до­ сліджених на Волинській височині (Прищепа 2010, с. 229—230). Вірогідно, це можна пояс­ нити тим, що верхні частини котлованів на поселенні Хрінники не вдалося простежити в Рис. 5. Хрінники, уроч. Шанків Яр. Житло 76: 1 — план і перетини; 2—4 — ліпні горщики; 5—8 — гончарні горщики ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 58 культурному шарі або ж вони були зруйновані багаторічною оранкою. Розміри та форма котлованів визначені для 51 житла. 30 будівель мали прямокутний у плані котлован з різницею в довжині стін від 0,2 м до 0,5 м. В інших житлах він був близький у плані до квадратного. Стіни їх вертикальні, долівка рівна та трохи понижувалася до цен­ тру приміщення. Довжина стін котлованів від 2,1 м до 4,1 м, але найчастіше 3,0—3,4 м. До­ лівку здебільшого влаштовували на рівні мате­ рикового суглинку. В житлі 97 під час ремонту була влаштована нова долівка з шару суглинку завтовшки 5,0—7,0 см, що залягала на 0,15— 0,20 м вище від старої материкової долівки (Козак, Прищепа 2010, с. 200). За площею котлованів житла розподіляють­ ся таким чином: п’ять відносяться до малих (до 9,0 м2), 31 мало середні розміри (від 9,0 до 14,0 м2) і 14 були великими. На ранніх етапах житла за площею розподіляються досить рівно­ мірно: малі — чотири (26,7 %), середні — шість (40,0 %), великі — п’ять (33,3 %). На четверто­ му та п’ятому етапах розвитку поселення поміт­ но переважають середні за площею житла — 25 (69 %) і великі — 9 (25 %), малих лише два. За розмірами виділяється раннє житло 14: квадратна в плані напівземлянка, орієнтова­ на кутами за сторонами світу, розміри 5,6 × 5,6 м, висота збережених стін котловану 0,4 м (рис. 3, 1). Глинобитна піч зведена в східно­ му кутку котловану. Вона прямокутна в плані, 1,4 × 1,3 м, стіни збереглися на висоту до 0,6 м. Черінь овальний, 0,9 × 0,7 м. На площі котло­ вану виявлені дві стовпові ямки: біля західного рогу печі та в західній частині. Біля південно­ західної стіни котловану, на середині його дов­ жини, була влаштована овальна в плані яма, 1,00 × 0,50 м та завглибшки 0,44 м від рівня долівки. З боку приміщення вона мала східець, вирізаний у материку. У більшості котлованів простежені ями від стовпів, що входили до конструкції стін буді­ вель. Лише в 11 напівземлянках їх не виявле­ но. У п’яти будівлях ями були по кутках кот­ ловану та на середині довжини стін; у 39 жит­ лах ями виявлені не в усіх кутках (від однієї до трьох) і кілька ям вздовж стін (рис. 6). Ями в центрі котловану були в 10 житлах. Отримані дані свідчать, що стіни жител мали переважно каркасно­стовпову конструкцію. Житла орієнтовані стінами та кутками за сторонами світу, інколи з деяким відхиленням. Спостерігається стійка тенденція — різночасо­ ві житла в одній групі мають однакову орієн­ тацію. Печі глинобитні, підковоподібні (24) або чотирикутні (12) у плані. Повністю збереглася піч у житлі 76. Вона мала кубічну форму, зовні бокові стіни прямі, задня — дугаста (рис. 5, 1). Стінки вертикальні, висота від рівня долівки 0,8 м, склепіння зовні пласке, горизонтальне, без отвору, завтовшки 0,25—0,30 м. Внутрішня висота камери від череня до склепіння 0,50 м. Розміри печей від 0,8 × 0,8 м до 1,4 × 1,3 м, більшість мали площу від 0,64 до 1,30 м2, а у великому житлі 14 — 1,80 м2. На ранніх етапах розвитку поселення для зведення печей вико­ ристовували глиняні вальки. Вони знайдені в житлах 75 і 93. Такі печі відомі на пам’ятках празької культури в межиріччі Західного Бугу та Горині: на поселеннях Ріпнів, Зимне, Під­ ріжжя (Баран 1972, с. 206—226; Русанова 1973, с. 44; Гавритухин 1993, с. 104; Козак 2007, с. 474—482). Черінь печі влаштовували на рівні долівки та намазували шаром глини завтовшки 2,0—3,0 см. Форма його овальна або чотири­ кутна, розміри від 0,5 × 0,7 до 0,7 × 0,9 м. Піч у житлах першого—третього етапів роз­ витку поселення зводили в північно­східному або в східному кутку котловану. Ця традиція збе­ рігається в житлах четвертого—п’ятого етапів розвитку поселення, але з’явилися також житла з піччю в західному кутку (34, 52, 61 і 73) та пів­ денному (10, 27 і 65). Піч ставили впритул до стін Рис. 6. Хрінники, уроч. Шанків Яр. Житло 112, план і перетини ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 59 або ж на відстані — таким чином, що між нею та стінами котловану лишався простір завширш­ ки 0,15—0,25 м. Зауважимо, що обидва варіанти розміщення печі трапляються в котлованах і без стовпових ям, і з ними. Це може свідчити про те, що розміщення печі на відстані від стін котлова­ ну не може бути достовірним показником зруб­ ної конструкції оселі. Слідів входу до житла не вдалося виявити жодного разу. Але розміщення його допомагає визначити орієнтація печі. Найчастіше вони були звернені челюстями на південь (15), пів­ денний захід (14) і захід (5). Інша орієнтація траплялася рідко: три — на схід, по дві — на північний захід, північний і південний схід і одна — на північ. У ранньослов’янських жит­ лах VІ—Х ст. переважала схема, за якою піч була розміщена у протилежному від входу кутку та була звернена челюстями в бік входу (Раппопорт 1975, с. 137—140; Михайлина 2007, с. 105). Тож можна зробити висновок, що в більшості жител Хрінницького селища вхід був з південного чи південно­західного боку. Житла з глинобитною піччю в другій по­ ловині І тис. були поширені на всій території Західної Волині. У межиріччі Західного Бугу та Стиру в житлах райковецької культури ви­ явлені лише глинобитні печі. Далі на схід, між Стиром і Горинню, трапляються і глинобитні печі, і печі­кам’янки, складені насухо чи на глиняному розчині (Козак, Прищепа, Шкоро­ пад 2004, с. 185, 213; Прищепа 2010). У будівлі 91, окрім решток звичайної, у північно­східному кутку була ще й велика ні­ шоподібна піч з овальним черенем розміра­ ми 1,4 × 1,2 м. Її вирили біля південної стіни за межами котловану (Козак, Прищепа 2010, с. 199). Житла з другою допоміжною нішо­ подібною піччю відомі на багатьох середньо­ вічних пам’ятках Західної Волині, приміром, у Млинові на Муравицькому городищі, Рів­ ному, Острозі (Прищепа, Нікольченко 2001, с. 15—16; Прищепа та ін. 2009, с. 289; Прищепа, Бондарчук, Позіховський 2010, с. 336). Черінь більшості таких печей мав потужне замощен­ ня з камінців, уламків посуду та кісток тварин, а через це довго зберігав тепло. Такі печі мали господарсько­виробниче призначення, в них могли сушити зерно й інші продукти, а також випікати хліб або користуватися ними для ре­ місничих цілей (Кучера 1975, с. 103). Дві будівлі (8 і 65А) відрізняються від ін­ ших напівземлянок тим, що в них опалювальні пристрої розміщувалися в центральній частині приміщення. Котловани їх прямокутні в плані, розмірами, відповідно, 3,6 × 3,2 та 4,2 × 3,6 м, заглиблені на 0,6 м від рівня виявлення, стіни мали каркасно­стовпову конструкцію. В обох збереглися лише черені округлої форми 0,70 × 0,65 і 0,80 × 0,57 м. У заповненні будівель не виявлено знахідок, які б вказували на їхній зв’язок з ремісничим виробництвом, вірогід­ но, їх могли використовувати як житла або для господарських потреб. Рис. 7. Хрінники, уроч. Шанків Яр. Житло 112: 1—6 — гончарні горщики; 7 — лезо залізного ножа ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 60 У будівлі 96 не виявлено опалювального пристрою (рис. 2, 1). Вона мала чотирикут­ ний у плані котлован розмірами 2,7 × 2,2 м, за­ вглибшки 0,7 м від рівня виявлення, орієнто­ ваний стінами за сторонами світу (Козак, При­ щепа 2010, с. 195—196). У північно­західному кутку виявлені дві циліндричні ями з пласким дном діаметром 0,3 м і 0,4 м та завглибшки 0,60 і 0,28 м. Їхні стіни у верхній частині дуже ви­ палені, а в придонній слідів дії вогню не по­ мічено. Тож такі об’єкти не можна розглядати як звичні заглиблені вогнища. Їх відносимо до спеціальних ям, вірогідно, пов’язаних із ви­ добутком дьогтю. В Україні такі ями назива­ ли майданами (Зеленин 1991, с. 171). Зверху вони мали форму перевернутої лійки, а ниж­ ня частина була циліндрична чи бочкоподібна. У нижній частині на дні або в спеціально по­ ставленій посудині збирався дьоготь, а верхню заповнювали березовою корою, яка поступово згорала, від чого й лишалися сліди дії вогню на стінах. Такі ями виявлені на давньоруському поселенні Автуничі (Готун 1993, с. 65), на по­ селенні в Острозі вони датовані Х і ХІ ст. Від­ Рис. 8. Хрінники, уроч. Шанків Яр. Житло 3: 1 — план і перетини; 2—7 — уламки гончарних горщиків ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 61 мінності у формі ям із будівлі 96, вірогідно, слід пояснити тим, що вони були влаштовані в приміщенні та використовувалися недовго для отримання незначної кількості дьогтю. Після реконструкції під господарську будівлю вико­ ристали житло 62 (Козак, Прищепа, Шкоро­ пад 2004, с. 206). Спочатку це була прямокутна в плані напівземлянка розмірами 5,4 × 4,8 м і завглибшки 0,8 м. Глинобитна піч, влаштована біля північного кутка котлована, під час пере­ будови була знесена до рівня долівки та пере­ крита зверху глиняною підмазкою. Централь­ ну частину котловану займало прямокутне за­ глиблення розмірами 2,2 × 1,8 м та завглибшки до 0,15 м від рівня долівки. По периметру стін цього заглиблення виявлено сім стовпових ям діаметром 0,30—0,40 м та завглибшки 0,17— 0,28 м. Над заглибленням залягав розвал сірої глини з прошарками печини, а зверху лежав камінь від ротаційного жорна. Стовпи підтри­ мували перекриття, на якому стояли жорна. Вірогідно, ця пізніша будівля була млином. Господарські споруди представлені пере­ важно спеціальними ямами для зберігання сільськогосподарської продукції. Вони цилін­ дричної та конічної форми. Вірогідно, зверху ями перекривали дерев’яним навісом. Сліди наземних конструкцій простежені під час роз­ копок погреба (споруда ХХV) біля житла 63 (Козак, Прищепа, Шкоропад 2004, с. 2004). Планування поселення Селище ранніх слов’ян в уроч. Шанків Яр розмі­ щувалося на краю надзаплавної тераси та про­ стягалося вздовж лівого берега Стиру приб­ лизно на 600 м. Через значну руйнацію прибе­ режної смуги ширину його визначити складно. Сучасна відстань від краю берега до найвідда­ леніших слов’янських будівель становить 40 м. Але на думку спеціалістів, від часу створення Хрінницького водосховища в 1950­х рр. вна­ слідок водної абразії на деяких ділянках втра­ чено смугу високого берега завширшки в кіль­ ка десятків метрів разом з давніми об’єктами. Вірогідно, селище ранніх слов’ян на окремих ділянках мало ширину до 70—80 м. У районі поселення на краю надзаплавної тераси та на схід від неї вглиб корінного берега поширені чорноземні ґрунти. На півдні межа поселення приблизно збігається із зоною, де чорноземи змінюються значним масивом дерново­підзолистих піщаних ґрунтів. Вони займають ділянку протяжністю в кілька кіло­ метрів уздовж лівого берега Стиру. На північ від поселення, поблизу південно­східної окра­ їни с. Набережне, берег помітно підвищується, він розчленований ярами, мисоподібні висту­ пи мають висоту над рівнем заплави 15—20 м. Як бачимо, природнім рубежем поселення ранніх слов’ян на півдні була межа поширен­ ня чорноземних ґрунтів, а на півночі — край значно вищої тераси корінного берега. Житла будували вздовж природної межі, якою був бе­ рег річки, тож поселення можна визначити як прирічково­витягнуте. На загальному плані поселення видно, що на окремих ділянках різночасові житла утво­ рюють територіальні групи. На південній ді­ лянці в групі 1 послідовно існували спору­ да 1, будівля 8 та житло 3. Група 2 складаєть­ ся з шести жител: раннього 26 (другий етап) і пізніших 22—24, 27 і 31, що належать до чет­ вертого та п’ятого етапів розвитку поселен­ ня. У центральній частині поселення група 3 включає житла 17 і 19—21. Стратиграфічні спостереження та аналіз речових знахідок до­ зволяють визначити таку їх послідовність: 20, 21, 19, 17. У четвертій групі найранішим було житло 37 другого етапу розвитку поселення; наступний представлений житлом 38, а до четвертого—п’ятого етапів віднесені житла 35, 36 і 39. У групі 5 досліджені житло 14 першо­ го етапу та 44, 46 і господарські ями 22 та 24 четвертого—п’ятого етапів. У групі 6 на міс­ ці житла 75 другого етапу збудували оселю 74 третього етапу, а до четвертого—п’ятого ета­ пів належать житла 69—73, котловани трьох жител тут перекривали один одного: на місці житла 73 збудували оселю 71, а найпізнішою була 72. Група 7 включає будівлю 96 першого етапу, житло 93 другого, житла 84 і 91 третього та 83 і 92 четвертого—п’ятого етапів. На північній ділянці поселення більшість будівель розташовані дуже щільно. На площі близько 500 м2 досліджені житло 64 першого та дев’ять жител четвертого—п’ятого етапів. Тоб­ то, в Х ст. на кожне з жител, що існували од­ ночасно, припадало близько 100 м2. Щільність забудови цієї ділянки близька до зафіксованої для кінця І тис. на укріплених поселеннях За­ хідної Волині: городище Вал поблизу Луцька, Муравиця, Острог (Кучінко 1996, с. 14—18; Прищепа, Нікольченко 2001, с. 27; Прище­ па, Позіховський 2011). Зазначимо також, що саме на цій ділянці виявлене житло 62, яке піс­ ля перебудови обладнали під млин. У південній і центральній частинах посе­ лення в Х ст. одне житло припадало приблизно на 500 м2. Для порівняння наведемо дані про ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 62 щільність забудови на поселеннях VІІІ—Х ст. в Середній Наддніпрянщині. За підрахунками В.О. Петрашенко, цей показник становить одне житло на 250—350 м2 (Петрашенко 2001, с. 185—186). Будівлі, що належать до першого етапу роз­ витку селища (заключний етап розвитку празь­ кої культури) розміщувалися далеко одна від одної, наприклад, відстань між будівлями 96 і 14 близько 80 м, а між житлами 14 і 64 — понад 150 м. Звернемо увагу, що тоді забудовувалася не лише прибережна територія, але й ділянки в глибині тераси. Наприклад, будівля 96 вияв­ лена за 40 м від сучасного берегового урвища. Такі традиції забудови зберігалися й на друго­ му етапі розвитку селища: відстань між спору­ дою 1 і житлом 26 — 80 м; така само між жит­ лами 26 і 37; між житлами 37 і 21 — 60 м; між житлами 21 і 75 — 75 м. Кількість жител тре­ тього етапу вдвічі більша порівняно з першим. Вони розміщені поряд або ж перекривають бу­ дівлі другого етапу, інші зведені за 10—15 м від раніше освоєних під забудову ділянок (житла 20 і 76, 84 і 91). Кількість жител помітно зросла на четвер­ тому та п’ятому етапах розвитку селища. На заключному етапі одночасно на дослідженій площі могло функціонувати близько 20 жител. Вони є в кожній із територіальних груп, що по­ чали формуватися ще на початкових етапах ор­ ганізації селища. Освоювалися також ділянки, на яких раніше не було житлових і господар­ ських будівель. У деяких групах поряд, на від­ стані 5—10 м, було по два—три синхронні жит­ ла. На окремих ділянках фіксується забудова з елементами планування рядами. Це доб ре простежується в розміщенні жител на північ­ ній ділянці поселення (рис. 1, 3). Висновки Аналіз матеріалів із ранньослов’янських об’є к­ тів, досліджених на Хрінницькому поселенні в уроч. Шанків Яр, дозволяє дійти висновку, що виділені п’ять основних етапів існування селища вкладаються в наявну схему розвитку празької та райковецької культур. Селище да­ товане за керамічними комплексами від VІІ до Х ст., отже, функціонувало близько 350 ро­ ків і на початку ХІ ст. його покинули. Відзна­ чимо, що на досліджених ділянках не виявле­ но жодного об’єкта ХІ ст. Водночас у будівлях пізнього етапу не простежено слідів погро­ му. Вірогідно, переселення жителів не було пов’язане з воєнним конфліктом. Знову жит­ тя на селищі відродилося в першій половині ХІІ ст. і продовжувалося до середини ХІІІ ст. Результати розкопок свідчать про поступове зростання чисельності мешканців селища. До першого етапу належать три будівлі. Вірогідно, на другому і третьому етапах одночасно іс ну­ вали п’ять чи шість жител. Позитивна динамі­ ка зберігається й на пізньому етапі райковець­ кої культури в Х ст., коли щільність забудови стрімко зросла. До четвертого та п’ятого етапів віднесено 39 жител, а, відтак, на дослід жених ділянках одночасно могло функціонувати близько 20 жител, що втричі перевищує показ­ ник, встановлений для другого та третього ета­ пів. Значне зростання чисельності населення на Хрінницькому селищі в Х ст. забезпечува­ лося не лише природним приростом, але мо­ гло відбуватися також за рахунок переселенців з інших регіонів. Особливості розміщення будівель першого етапу розвитку свідчать, що селище складало­ ся з дворів окремих малих сімей, відстань між якими становила 80 м і більше. Забудова сели­ ща підтверджує думку дослідників про те, що в третій чверті І тис. на східнослов’янських зем­ лях через розпад патріархальних сімей важливу роль у господарській діяльності почала відігра­ вати мала сім’я (Третьяков 1974, с. 82; Рыбаков 1982, с. 245). Як одну з особливостей планування селища четвертого—п’ятого етапів розвитку назвемо різне взаємне розміщення будівель на окремих ділянках. В одних місцях житла віддалені одне від одного на 15 м і більше. Ці житла позначу­ ють двори окремих малих сімей. У той же час вдалося виділити територіальні групи, кожна з яких включала 2—3 синхронні житла, відстань між якими 5—10 м. Такі житла, що розташова­ ні поряд і функціонували одночасно, вірогід­ но, належали близьким родичам. Вони були відділені від сусідніх дворів чималими незабу­ дованими ділянками. На думку Б.О. Тимощу­ ка, групи синхронних жител на слов’янських поселеннях ІХ—Х ст. слід визначати як місця проживання малих нерозділених сімей (Тимо­ щук 1990, с. 15, 25—27). На північній ділянці поселення простеже­ на значно більша щільність забудови порівня­ но з іншими частинами селища на четвертому і п’ятому етапах розвитку. Особливості плану­ вання, а також розміщення на місці одного з жител млина відображають, вірогідно, вищий соціальний статус населення, яке тут мешкало. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 63 Баран В.Д. Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю. — К., 1972. Баран В.Д. Пражская культура Поднестровья (по материалам поселений у с. Рашкова). — К., 1988. Баран В.Д. Давні слов’яни. — К., 1998. Баран Я.В. Слов’янська община. — К.; Чернівці, 2004. Гавритухин И.О. Раннеславянские памятники в районе Зимневского городища // Archaeoslavica. — Kraków, 1993. — С. 99—112. Гончаров В.К. Лука­Райковецкая // МИА. — 1963. — 108. — С. 283—315. Готун І.А. Реконструкція ремісничих та господарських будівель давньоруського поселення Автуничі // Археоло­ гія. — 1993. — № 4. — С. 59—71. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. — М., 1991. Козак Д. Поселення ранньосередньовічних слов’ян­дулібів // Записки НТШ. — 2007. — Т. ССLІІІ. — С. 467—489. Козак Д., Оприск В., Шкоропад В. Пам’ятки давньої історії Волині у с. Городок. — К., 1999. Козак Д., Прищепа Б. Нові дослідження середньовічного поселення поблизу с. Хрінники Рівненської обл. // Наукові студії. — 2010. — 3. — С. 194—244. Козак Д., Прищепа Б., Шкоропад В. Давні землероби Волині. — К., 2004. Кучера М.П. Поселення волинян на околиці м. Луцька // Археологія. — 1975. — 15. — С. 98—104. Кучінко М.М. Давньоруське городище Вал в Надстир’ї. — Луцьк, 1996. Максимов Е.В., Петрашенко В.А. Славянские памятники у села Монастырек на Среднем Днепре. — К., 1988. Михайлина Л. Слов’яни VІІІ—Х ст. між Дніпром і Карпатами. — К., 2007. Пелещишин М.А., Чайка Р.М. Нові матеріали з історії давньоруського сільського населення Західної Волині (VІІІ— ХІ ст.) // Вісник Львівського університету. З історії стародавності і середньовіччя. Серія історична. — 1988. — 24. — С. 46—55. Петрашенко В. Середнє Подніпров’я на порозі утворення Києворуської держави // Етногенез та рання історія слов’ян: нові наукові концепції на зламі тисячоліть. — Львів, 2001. — С. 181—187. Прищепа Б.А. Житла Х—ХІ ст. на Волинській височині // Археологія Правобережної України. — К., 2010. — С. 228—234 (серія «Археологія і давня історія України». — 2). Прищепа Б.А., Бондарчук О.А., Позіховський О.Л. Дослідження в Острозі по вул. Академічній, 12 // АДУ 2009. — К.; Луцьк, 2010. — С. 335—337. Прищепа Б.А., Нікольченко Ю.М. Муравицьке городище. — Маріуполь, 2001. Прищепа Б.А., Позіховський О.Л. Житлове будівництво в Острозі у Х — на початку ХІІ ст. за матеріалами дослід­ жень 2004 року // Археологічні дослідження в межиріччі Вісли, Дністра та Тиси у 2000—2007 рр. — Львів, 2011. — С. 132—149. Прищепа Б.А., Позіховський О.Л., Ткач В.В., Чекурков В.С. Археологічні розкопки в центральній частині м. Рівне // АДУ 2006—2007. — К., 2009. — С. 285—289. Раппопорт П.А. Древнерусское жилище. — Ленинград, 1975 (САИ. — Вып. ЕІ­32). Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества ХІІ—ХІІІ вв. — М., 1982. Русанова И.П. Славянские древности VІ—ІХ вв. между Днепром и Западным Бугом. — М., 1973 (САИ. — Вып. ЕІ­25). Русанова И.П., Тимощук Б.А. Кодын — славянские поселения V—VIII вв. на р. Прут. — М., 1984. Тимощук Б.А. Восточнославянская община VІ—Х вв. н. э. — М., 1990. Тимощук Б.О. Слов’яни Північної Буковини V—ІХ ст. — К., 1976. Тимощук Б.А., Русанова И.П., Михайлина Л.П. Итоги изучения славянских памятников Северной Буковины V—Х вв. // СА. — 1981. — № 2. — С. 80—93. Третьяков П.Н. Некоторые данные об общественных отношениях в восточнославянской среде в І тысячелетии н. э. // СА. — 1974. — № 2. — С. 73—84. Надійшла 24.01.2012 Д.Н. Козак, Б.А. Прищепа РАННЕСЛАВЯНСКОЕ ПОСЕЛЕНИЕ ВОЗЛЕ с. ХРИННЫКИ РОВЕНСКОЙ ОБЛАСТИ Работами на многослойном поселении возле с. Хринныки в уроч. Шанкив Яр Демидовского р­на Ровенской обл. в 1993—2009 гг. на площади около 8 тыс. м2 исследовано 72 объекта VІІ—Х вв. Стратиграфические наблюдения, а также анализ находок, прежде всего лепной и гончарной посуды, позволили выделить пять последовательных этапов развития селища. Существующая хронологическая схема позволяет датировать первый этап VІІ — началом VІІІ в., второй — VІІІ в., третий — ІХ в., четвертый и пятый — Х — началом ХІ в. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 64 Исследованные на селище жилища были полуземлянками прямоугольной или квадратной в плане формы, их стены имели каркасно­столбовую или, реже, срубную конструкцию. Большинство котлованов имели длину 3,0—3,4 м. В жилищах была глинобитная печь, возведенная на уровне пола преимущественно в восточном или северо­восточном углу. В конструкции печей двух ранних жилищ использовали также овальные глиняные валь­ ки. Кроме жилищ, на поселении исследованы хозяйственные постройки и ямы. Установлено, что количество жилищ на селище постепенно увеличивалось. К первому этапу относятся три построй­ ки, отдаленные друг от друга на 80 м и больше. На втором и третьем этапах одновременно могли функционировать пять или шесть жилищ. Плотность застройки и количество жилищ значительно возросли на четвертом и пятом этапах разви­ тия селища. К заключительному этапу на исследованной территории отнесены около 20 жилищ. Особенности расположения построек первого этапа свидетельствуют, что селище состояло из дворов отдель­ ных малых семей. Такие дворы фиксируются и в материалах более поздних этапов развития селища. Вместе с тем, в Х в. на селище известны группы, состоявшие из 2—3 синхронных жилищ, расстояние между которыми состав­ ляло 5—10 м. Они, вероятно, могут быть определены как места проживания малых неразделенных семей. D.N. Kozak, B.A. Pryshchepa EARLY SLAVS SETTLEMENT NEAR KHRINNYKY VILLAGE OF RIVNE OBLAST 72 objects dated by the period from the 7th c. to the 10th c. were studied on the area of about 8 thousand m2 at the multilayer settlement in Shankiv Yar tract near Khrinnyky village of Demydivka Region in Rivne Oblast in 1993—2009. Stratigraphic observations, as well as analysis of finds, first of all of handmade and wheel­made, allowed the authors to determine five successive stages of the settlement development. The chronological scheme available makes it possible to date the first stage by the 7th c. and the beginning of the 8th c., the second one – by the 8th c., the third one – by the 9th c., and the forth and the fifth periods – by the 10th c. and the 11th c. The dwellings researched at the settlement were dugouts of rectangular or square in plan forms; their walls were of ossature­ pillar structure or, rarely, had blockhouse structure. Most of foundation pits were 3,0—3,4 m long. Wattle and daub stove was made on the floor level mostly in the eastern or north­eastern corner of the dwellings. Also oval clay looms were used in stove structure of two early houses. Beside the dwellings, husbandry structures and pits were studied at the settlement. It is determined that the number of dwellings at the settlement increased steadily. Three structures situated 80 and more meters from each other, belong to the first stage. At the second and third stages five of six dwellings could function simultaneously. Building density and number of houses significantly raised at the forth and the fifth stages of settlement development. About 20 dwellings are referred to the last stage of the development at the territory studied. Peculiarities of the location of the fist stage structures evidence that the settlement consisted of farmsteads of separate nuclear families. Such farmsteads are recorded in the materials of later stages of the settlement development. Along with that, groups consisting of 2 or 3 synchronous dwellings within 5—10 m distance between each other are known in the 10th c. They probably can be defined as habitation places for undivided nuclear families. Буремні події останніх десятиліть, які відбу­ лись у Східній Європі, призвели до перегля­ ду багатьох, здавалося б, непорушних основ вітчизняної медієвістики. І хоча доробок А.М. Насонова, Б.О. Рибакова, В.Й. Довженка © О.П. МОЦЯ, 2012 О.П. Моця СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ В КОНТЕКСТІ ЕТНОГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Розглядаються нові підходи та погляди, що з’явилися протягом останніх десятиліть, на формування й розвиток пер­ шої держави східних слов’ян. К л ю ч о в і с л о в а: Руська земля, князівство, територія, руси, племена. та багатьох їхніх сучасників і попередників не втратив і нині значення у вивченні Київської Русі та слов’ян другої половини І тис., але в се­ редовищі науковців нових незалежних держав окреслилися також нові підходи та тенденції подальших досліджень, які відображають змі­ ни в історичному мисленні. На них і буде, в

Схожі ресурси