Ще раз про межі Ольвійського поліса

Ще раз про межі Ольвійського поліса

Зроблено спробу територіальної ідентифікації меж Ольвійської держави в контексті її історичного, політичного, соціально-економічного та культурного розвитку.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Снитко, І.О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2012
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70083
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Ще раз про межі Ольвійського поліса / І.О. Снитко // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 31-42. — Бібліогр.: в кінці статті. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70083
record_format dspace
spelling irk-123456789-700832014-10-29T03:01:45Z Ще раз про межі Ольвійського поліса Снитко, І.О. Статті Зроблено спробу територіальної ідентифікації меж Ольвійської держави в контексті її історичного, політичного, соціально-економічного та культурного розвитку. Сделана попытка территориальной идентификации границ Ольвийской государства в контексте ее исторического, политического, социально-экономического и культурного развития. An attempt to identify territorial boundaries Olbian state in the context of its historical, political, socio-economic and cultural development. 2012 Article Ще раз про межі Ольвійського поліса / І.О. Снитко // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 31-42. — Бібліогр.: в кінці статті. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70083 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Снитко, І.О.
Ще раз про межі Ольвійського поліса
Археологія
description Зроблено спробу територіальної ідентифікації меж Ольвійської держави в контексті її історичного, політичного, соціально-економічного та культурного розвитку.
format Article
author Снитко, І.О.
author_facet Снитко, І.О.
author_sort Снитко, І.О.
title Ще раз про межі Ольвійського поліса
title_short Ще раз про межі Ольвійського поліса
title_full Ще раз про межі Ольвійського поліса
title_fullStr Ще раз про межі Ольвійського поліса
title_full_unstemmed Ще раз про межі Ольвійського поліса
title_sort ще раз про межі ольвійського поліса
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70083
citation_txt Ще раз про межі Ольвійського поліса / І.О. Снитко // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 31-42. — Бібліогр.: в кінці статті. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT snitkoío ŝerazpromežíolʹvíjsʹkogopolísa
first_indexed 2025-07-05T19:24:11Z
last_indexed 2025-07-05T19:24:11Z
_version_ 1836836141345538048
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 31 Анализ дат позволяет обратить внимание на два обстоятельства. Первое — при наличии значительного ко­ личества датированных методом 14С погребений ямной культуры к ним следует относиться очень критически, в частности из­за случаев их несоответствия стратиграфической позиции погребений (в частности, и в нашем случае), а также расхождений, полученных по разным углеродосодержащим материалам и в разных лаборато­ риях. Второе — опираясь на первые дендродаты, которые согласуются с датами 14С Кильской лаборатории и не противоречат стратиграфической позиции погребений, появление памятников ямной культуры на Правобере­ жье Днепра (верховья Ингула и Ингульца и прилегающие территории) можно уверенно датировать не позднее 3000 ВС. A.V. Nikolova ABSOLUTE CHRONOLOGY OF YAMNA CULTURE IN THE BLACK SEA NORTH AREA IN LIGHT OF DENDROCHRONOLOGICAL DATES Presented are the results of excavations of a barrow in Kirovohrad, namely of 12 ancient burials: 11 of Yamna culture and one of Catacomb culture. The mound formed a compound earth structure erected over Yamna culture burials. Two graves (5 and 20) contained carriers’ elements (wheels and other details) and other unique finds (a wooden maul, a vessel, etc.). The graves not only enrich the source base of Yamna culture, but what is more important, owing to relatively well preserved oak, wood dendrodates were obtained, which were supported by C14 dates in Kyiv and Kiel laboratories. Analysis of the dates allows the author to draw attention at the two circumstances. First, a significant number of Yamna culture graves dated with C14 method should be viewed critically, for instance, because of cases where they do not correspond to burials’ stratigraphic position (namely, in our case), and also discrepancies obtained from various carbon­ containing materials and various laboratories. Second, based on the first dendrological dates corresponding to C14 dates by Kiel laboratory and not contradicting the burials’ stratigraphic position, the occurrence of Yamna culture sites in the Dnipro River right bank region (the Inhul and Inhulets Rivers upper regions and adjacent areas) can be certainly dated not later than 3000 BC. Попри тривале дослідження Ольвійського по­ ліса питання його територіальних володінь, починаючи від доби грецької колонізації та надалі, досі дуже актуальне. Розв’язання цієї проблеми стримується різними підходами до встановлення можливих територіальних меж цієї держави, а також різною концептуаль­ ною оцінкою Ольвії як одного з найзначні­ ших центрів античної цивілізації в Північ­ © І.О. СНИТКО І.О. Снитко * Світлій пам’яті друга та колеги В.М. Отрешка при­ свячується. ЩЕ РАЗ ПРО МЕЖІ ОЛЬВІЙСЬКОГО ПОЛІСА* Зроблено спробу територіальної ідентифікації меж Ольвійської держави в контексті її історичного, політичного, соціально­економічного та культурного розвитку. К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, поліс, хора, територія. ному Причорномор’ї, а саме відмінностями у визначенні особливостей його політичної, соціально­економічної, культурної генези та просторово­структурного розвитку. Розробки в цьому напрямі розпочалися ще наприкінці 1960­х рр., коли такі науковці як В.Д. Блават­ ський, Я.В. Доманський, Н.В. Шафранська та Л.М. Славін чітко сформулювали саме по­ няття «хора Ольвійського поліса» стосовно навколишніх поселень і городищ (див.: Буй­ ських 2007а, с. 67). Надалі ця проблема по­ стійно була в полі зору багатьох дослідників. Для обґрунтування меж Ольвійської держави у певні періоди її розвитку вчені висували різ­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 32 ні критерії. Наведемо найхарактерніші та най­ важливіші з них 1. 1. Подібність матеріальної культури па м’я­ ток, розміщених на території Над чор но мор’я – від гирла р. Інгулець і Нижнього Подніпров’я на сході до Одеської затоки на заході (Бура­ ков 1976, с. 9–10; Рубан 1985, с. 31; Буйских, Былкова 1991; Буйских 2004; Былкова 2000; Редина и др. 2008). 2. Особливості об’ємно­планувального ха­ рактеру жител, їхньої конструкції та прийомів будівельної техніки на поселеннях довколиш­ ньої території Ольвії (Крыжицкий 1982, с. 148– 149; 1993; Былкова 2000; Редина и др. 2008). 3. Поховальний обряд і його особливості в ок­ ремих мікрорегіонах Нижнього Побужжя (Снит­ ко 2009б; 2011б; Редина и др. 2008, с. 151–154; Kaczanowski, Kosydarski, Niedzwiecka 2008). 4. Подібність розвитку пам’яток цієї терито­ рії в межах певних етапів (Отрешко 1981, с. 34; Рубан 1985, с. 31; Буйских, Отрешко 2009). 5. Ареал знахідок ольвійських монет (Диа­ мант 1978; Абикулова, Пиворович 1982; Рубан 1985, с. 31; Рубан, Урсалов 1986). 6. Ареал знахідок епіграфічних документів за межами Ольвії, особливо римського часу, – присвят Ахіллу Понтарху, Герою та Аполло­ ну Простату (Лейпунська 1970; Русяева 1975; Отрешко 1979, с. 85; Карышковский 1993; Снытко 2009; 2009а). 7. Просторові чинники – наближеність/від­ даленість пам’яток від Ольвії (Зуц 1969; Лапін 1971). 8. Культурно­територіальні лакуни між по­ селеннями окремих мікрорегіонів (Буйских 1986, с. 19). 9. Відповідність Нижнього Побужжя основ­ ним принципам організації колоніальних дав­ ньогрецьких полісів (Буйских 1997; 2008; 2009, с. 231, 238; 2011; Снытко 2011; 2011а). 10. Аграрний кадастр, який могла освої­ ти Ольвійська держава (Шишкин 1982, с. 241, рис. 4; Крижицький, Щеглов 1991, с. 49, рис. 3; Буйских 2009, с. 234–236, рис. 3), використо­ вуючи задля того весь свій демографічний по­ тенціал (Крыжицкий и др. 1989, с. 100; Буйских 2009, с. 231; Буйских, Отрешко 2009; Снытко 2009, с. 186; 2011в). Враховуючи ці критерії, територію Ольвій­ ського поліса визначають у межах півострова, утвореного Бузьким, Дніпровським і Березан­ 1 Автор дотримується основних критеріїв, сформу­ льованих: Крыжицкий и др. 1989, с. 8–9. Вони дещо скореговані та доповнені за наслідками новітніх до­ сліджень у Нижньому Побужжі. ським лиманами, а також протилежних його узбереж (Крыжицкий и др. 1989, с. 9). Такі при­ родні межі Ольвійської держави визнають біль­ шість дослідників (Зуц 1969, с. 86; Wasowicz 1975, p. 63–64; Славин 1976, с. 185; Брашинский 1977, с. 303; Марченко 1980, с. 139; Отрешко 1982, с. 34; Буйских 1986, с. 25; 1997; 2009, с. 231; Крыжицкий и др. 1989, с. 8–11, 21, рис. 3; с. 98, рис. 35; с. 157, рис. 57; Крыжицкий, Буйских, Отрешко 1990; Кры жицкий, Лейпунская 1997, с. 161–168; Сныт­ ко 2011, с. 464–465). Вірогідно, цих меж дотри­ мувалися й навколишні варварські племена (Ру­ сяева, Скржинская 1979, с. 29; Крыжицкий и др. 1989, с. 9). Володіння держави у VI–III ст. до н. е. та пізніше не сягали північніше широти сучасно­ го м. Миколаїв (Рубан 1975, с. 88; Марченко 1980, с. 139; Отрешко 1982, с. 34; Буйских 1986, с. 25; 1997, с. 17; 2009, с. 232–233). Що стосується поселень, розташованих на за­ хід від найвірогідніших меж Ольвійського поліса (від гирла Тилигульського лиману до Одеської за­ токи) та на схід (Нижнє Подніпров’я), то причет­ ність їх до Ольвійської держави нез’ясована, хоча вони мають деякі риси, притаманні пам’яткам хори Ольвії. По­перше, на цих поселеннях в обігу були переважно ольвійські гроші, що дало привід відносити ці території до Ольвійського поліса (Диамант 1978; Рубан 1985, с. 31; Рубан, Урсалов 1986, с. 52). По­друге, чимало спільно­ го простежується між матеріальною та духовною культурою цих поселень і населення хори Ольвії (Диамант 1974; Буйских, Былкова 1991; Былкова 2000; Редина и др. 2008; Kowal 2008), особливо в поховальному обряді, який практично не відріз­ няється від традицій ольвіополітів (Козуб 1974; Парович­Пешикан 1974; Папанова 2006; Редина и др. 2008, с. 151–154; Снитко 2009б). Але, покладаючись лише на перелічені чин­ ники, не можна вважати ці території Ольвій­ ською державою. Можна лише констатувати, що ці землі, безперечно, входили до сфери політичних, економічних і культурних інтере­ сів Ольвії та були складовою внутрішнього її ринку. Адже досі достеменно невідомо (див.: Крыжицкий и др. 1989, с. 9; Отрешко, Буйских 2009), чи охороняли та використовували їх оль­ віополіти (Диамант 1978, с. 249), були вони оль­ війською «переєю» (Брашинский 1977, с. 303), належали кільком грецьким полісам (Лапін 1971, с. 308–309), були під спільним протекто­ ратом Ольвії та навколишніх племен (Буйских 1986, с. 25) чи повністю належали осілому вар­ варському населенню (Славин 1976, с. 185). У всякому разі, здається, можна погодитися з С.Б. Буйських стосовно ймовірних меж Оль­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 33 війської держави в архаїчний, класичний та ел­ ліністичний періоди. Для підтвердження своєї гіпотези вчений цілком слушно посилається на свідчення Платона та Аристотеля, які вказали на традиційну античну практику територіаль­ ної організації поліса. Згідно з нею земельні володіння держави не повинні розширювати­ ся безмежно, а мали бути осяжними та не біль­ шими за встановлений ліміт – не більше 5040 земельних ділянок для громадян (Legg., 737 e; 745 c; 742; Pol., VII, 5, 2). Розміщення аграрних поселень навкруг Ольвії – центра поліса – та­ кож цілком відповідає притаманним Греції те­ риторіальним принципам полісного устрою (Буйских 2009, с. 233). Важливо підкреслити, що й на початку IV ст. до н. е., і в ранньоеллі­ ністичний час, коли хора досягла максималь­ них розмірів (Рубан 1985; Буйских 1986), її те­ риторія зросла не за рахунок розширення чи колонізації нових віддалених земель, а завдяки інтенсивнішому освоєнню своєї споконвічної території (Буйских 1997, с. 17). Ольвіополіти максимально скористалися наявним земель­ ним фондом у Нижньому Побужжі, що міг ста­ новити 29 тис. га (Шишкин 1982, с. 242). За під­ рахунками С.Д. Крижицького та О.М. Щеглова, угіддя, які щорічно використовували для ви­ рощування зернових культур, у сільській міс­ цевості могли охоплювати від 375 до 394 км2, завдяки чому Ольвія отримувала в середньому 30–55 тис. т зерна за вірогідної кількості сіль­ ського населення приблизно 30–40 тис. осіб (Крижицький, Щеглов 1991, с. 54). Така кількість населення не буде здаватися надвеликою, якщо згадати гіпотезу С.Б. Буй­ ських, згідно з якою землі, розташовані на схід і захід від історичних меж Ольвійського поліса, могли бути під його протекторатом 2. Розвиваю­ чи цю ідею, появу прикордонних поселень і, від­ повідно, зростання населення хори, певною мі­ рою, очевидно, можна пов’язати з так зв. «новою хвилею» колоністів з грецьких міст Малої Азії на початку IV ст. до н. е., яким через різні обставини не вистачило місця в історичних межах Ольвій­ ського поліса та довелося селитися в найближ­ чому його прикордонні. Можливо, саме тоді це 2 С.Б. Буйських також не виключає можливості спіль­ ного контролю за цими землями з боку ольвіополітів і варварів (Буйских 1986, с. 25). Але в цьому випадку, за відсутності історичних прикладів такого подвій­ ного нагляду, незрозумілі політико­адміністративні важелі контролю. Крім того, навряд чи Ольвійський поліс був зацікавлений у розвитку територій поблизу своїх кордонів з подвійним підпорядкуванням і не­ визначеним статусом, від яких могла виникати по­ тенційна загроза державі. населення, тобто вихідці з різних міст Іонії та, можливо, інших полісів, і отримало в середови­ щі ольвіополітів узагальнену назву мікселліни, відому з декрету на честь Протогена (IPE, I2, № 32), яка ствердилася на межі V–IV ст. до н. е. та збереглася до часів видання декрету (Снытко 2011). Організація нових поселень у прикордон­ ні, найвірогідніше, була під контролем полісної адміністрації та регулювалася державою (Снитко 2011а, с. 28). Окрім адміністративного, протек­ торат над цими землями так само мав і сакраль­ ний характер, враховуючи «опіку» ольвіополітів у класично­елліністичний період над загально­ грецьким святилищем Ахілла на Левке, що під­ тверджується декретом на честь Антестерія (Ви­ ноградов 1984; 1989, с. 167–168). Стосовно Нижнього Подніпров’я, де на межі V–IV ст. до н. е. фіксується процес осідання скі­ фів на землю та залучення їх до системи розпо­ ділу античних товарів (Гаврилюк, Абикулова 1991, с. 29; Гаврилюк 2000, с. 42–43), то в скла­ ді мешканців суто грецьких поселень пониззя Дніп ровського лиману був можливий деякий варварський контингент. Присутність варварів, за результатами антропологічних досліджень ма­ теріалів Кошарського некрополя, фіксується і на західних поселеннях ольвійського прикордоння. Крім середземноморського (греки) та нордій­ ського (варварського), антропологи виділяють тут навіть незначний, хоча достатньо виразний, вірменоїдальний тип, який пов’язують зі зміша­ ним складом грецьких колоністів (Kaczanowski, Kosydarski, Niedzwiecka 2008, p. 61). Це також підтверджує гіпотезу вчених про первинну ге­ терогенність іонійських епойків, які заселили Північно­Західне Причорномор’я в добу коло­ нізації (Крыжицкий и др. 1989, с. 91–93). Але, на нашу думку, місцевий варварський елемент з’явився не на початку заснування вказаних по­ селень, а згодом, у процесі подальших греко­ варварських стосунків (Снитко 2011а, с. 28). Що ж до соціального статусу мешканців посе­ лень близького прикордоння, то слід пам’ятати, що мікселліни в усіх джерелах переважно згаду­ вались у зв’язку з військовими справами, зо­ крема і в декреті на честь Протогена («минула війна» та нинішня загроза з боку кочовиків). Відзначимо, що в цьому сенсі дуже привабли­ вою видається гіпотеза П.Й. Каришковського та Ю.Г. Виноградова, згідно з якою мікселліни були залежним військово­землеробським на­ селенням типу клерухів, катеків і періеків, спе­ ціально організованим для охорони кордонів Ольвійського поліса (Карышковский, Клейман 1985, с. 74; Виноградов 1989, с. 183, прим. 18). З ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 34 цим можна погодитися, хоча ступінь залежності їх від держави в різні часи поки що нез’ясований (Снитко 2011а, с. 28). У середині 1980­х рр. за матеріалами по­ селення Панське 1 і його некрополя була ви­ сунута ідея про колонізацію ольвіополітами Північно­Західного Криму та навіть заснуван­ ня там ними міст, поселень і фортів на межі V–IV ст. до н. е. (Калос Лімен, городища Кара­ джинське та Чайка), що свідчить про можливе розширення територіальних володінь Ольвій­ ської держави на південний схід (Щеглов 1985; Щеглов, Рогов 1985; Sceglov 1987; Рогов 2000). На підтвердження цієї гіпотези наводили по­ дібні з ольвійськими елементи матеріальної культури, зокрема архітектурні прийоми жит­ лобудування та фортифікації, поховальний об­ ряд (Щеглов, Рогов 1985; Рогов 2011, с. 57–59) та окремі графіті (Виноградов 1990, табл. V, VI). Але вказані аргументи недостатні для прий­ няття цієї версії, оскільки вона не відповідала реальним потребам просторово­структурного розвитку Ольвійського поліса в розглядува­ ний час (Буйских 1997; 2006, с. 46; 2009, с. 231). Наявність у некрополі Панського підбійних могил, аналогічних ольвійським, може лише свідчити про деякі схожі риси поховального ритуалу іонійського населення, яке заселило ці території (Снытко 1988). Це саме стосується й Нижнього Подністер’я (Миколаївський не­ крополь: Мелюкова 1975, с. 124–130), куди за цією ж ознакою О.М. Щеглов і Є.Я. Рогов зро­ били спробу «перемістити» частину населення із Нижнього Побужжя близько середини IV ст. до н. е. (Щеглов, Рогов 1985, с. 88), що також сумнівно та лише свідчить про подібність по­ ховальних традицій населення сусідніх мілет­ ських колоній Північно­Західного Понту – Ольвії, Тіри та Ніконія (Снытко 1990). Появу поселення Панське 1 та інших па м’я­ ток у Північно­Західному Криму логічніше пов’язувати не з хвилею колоністів з Нижнього Побужжя, а з діяльністю інших іонійських цент­ рів Північного Причорномор’я, в першу чергу, Керкинітіди (Кутайсов 2001; 2004, с. 110–111; Зубарь 2005, с. 107; Буйских 2009, с. 231). Але цілком можлива присутність серед жителів цьо­ го поселення і вихідців з Ольвії, про що свідчать графіті. Це, в першу чергу, остракон з розпов­ сюдженим переважно в Ольвії ім’ям Леократ і графіті – своєрідний ексцерпт відомого Ольвій­ ського декрету середини IV ст. до н. е. на честь афінян Ксантіппа сина Аристофонта з дему Єр­ хія та Філополіда сина Філополіда з дему Дей­ ради (Виноградов 1990; НО, 5). Їм ольвіополіти подарували політію, проксенію, ателію та право входу та виходу із гавані. В тексті графіті з Пан­ ського вказано лише ім’я ерхейця Ксантіппа (ім’я дейрадіота Філополіда відсутнє), а з приві­ леїв згадується тільки ателія (Виноградов 1990, с. 56). Цей документ, безперечно, свідчить про присутність ольвіополітів на поселенні Пан ­ сь ке 1 3. Але навіть ця знахідка не є достатнім ар гументом для твердження про ольвійську ко­ лонізацію Північно­Західної Таврики 4. Вказа­ ні епіграфічні документи можна пов’язати з присутністю на Панському окремих пересе­ ленців і політичних вигнанців з Ольвії різних часів – від повалення в місті тиранічного ре­ жиму до періоду гострої політичної боротьби під час македонської облоги (Виноградов, Ка­ рышковский 1983, с. 31), тобто спочатку при­ бічників тиранії 5, а в подальшому і прихильни­ ків поміркованої демократії з олігархічним ухилом після вірогідної перемоги в останній чверті IV ст. до н. е. партій радикального на­ пряму (Виноградов 1989, с. 175–176). Можли­ во, що від часу усунення від влади в Ольвії тира­ нії поселення Панське 1, як одна з найближчих іноземних територій, стало ймовірним притул­ 3 Це графіті виконане по пам’яті особою, яка, безпереч­ но, була добре знайома з текстом декрету (НО, № 5) і, можливо, брала участь у його складанні та затверд­ женні та навіть, не виключено, займаючи в той час певну адміністративну або релігійну посаду в Ольвій­ ському полісі. У подальшому вона, вірогідно, поли­ шила межі держави в процесі політичної боротьби. 4 Крім того, графіті було складене вже в елліністичну добу. 5 На думку С.Ю. Саприкіна, сформованою й завдяки графіті з ім’ям Леократ – представника численного роду Єврисивіадів–Леократидів, який, за гіпотезою Ю.Г. Виноградова, брав активну участь у боротьбі з тиранією (Виноградов 1989, с. 141–150), на Пансько­ му оселилися прибічники ольвійської демократії, де знайшли прихисток від переслідування влади тирана (Saprykin 1991, p. 238). Але цю версію не можна прий­ няти, оскільки поселення було засноване на межі V–IV ст. до н. е. (Щеглов 1985, с. 85), а, вірогідніше, в перші десятиріччя IV ст. до н. е., враховуючи весь комплекс археологічного матеріалу, зокрема й некро­ поля (Монахов, Рогов 1990), коли тиранічний режим в Ольвії був уже анульований. Стосовно Леократа з Панського, якщо він дійсно був представником цього поважного в Ольвії клану, то не виключено, що він міг не поділяти політичних поглядів своїх родичів з різних причин (як приклад, згадаймо соціально­ політичні негаразди між олігархією та демосом у Греції під час Пелопоннеської війни, коли політич­ ні узи між громадянами нерідко ставали міцнішими за родинні: Thuc. Hist., III, 82, 6) і під час повалення тиранії полишити Ольвію разом з тираном і його при­ бічниками. Адже в тексті на постаменті статуї на честь тираноборця згадується, що мужа­тирана не вбили (Виноградов 1989, с. 142), тож є всі підстави вважати, що його вислали за межі держави. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 35 ком інсургентів – своєрідним «осиним гніздом» ольвійської політичної опозиції (Николаев, Снытко 2009, с. 189, прим. 3). Таке припущення підтверджує ться відомою античною практикою, коли вигнанці або втікачі – опозиціонери різ­ ного політичного «забарвлення» – оселялися ближче до кордонів держави в надії на грома­ дянську реабілітацію, швидке повернення до рідного міста та відновлення свого політичного впливу, звідки вони «сіяли смуту» серед грома­ дян і робили все можливе для створення ситуа­ ції штучного політичного та соціально­еко но­ мічного стасісу в полісі (Gehrke 1985, S. 224– 229; Виноградов, Щеглов 1990, с. 342–350; Виноградов, Крапивина 1995, с. 74, прим. 25), а, крім того, «спекулюючи» на внутрішніх і зов­ нішніх трудно щах держави, проводили, перебу­ ваючи на чужині, дієву політику через епізодич­ ні або систематичні публічні заяви, «яскраві» звершення, начебто вигідні для батьківщини, здобуваючи таким чином собі популярність се­ ред громадян. Яскравим прикладом того є на­ дання притулку Афінами групі дельфійських громадян – представникам профокідської пар­ тії на чолі з Астікратом, вигнаних із Дельф за рішенням Амфіктіонії (Pomtow 1906, S. 94– 95). Вигнанцям, згідно декрету 363 р. до н. е., афіняни навіть надали політію, ателію, а десяти товаришам Астікрата – ісотелію (Syll.3, 175). Вигнанці, які не змирилися зі своїм станови­ щем і продовжували активну політичну діяль­ ність на чужині, повернулися до Дельф у 356 р. до н. е., коли фокідське військо під проводом стратега­автократора Філомела та його заступ­ ника Ономарха зайняло місто (Pomtow 1906; 1906a; Глускина 1983, с. 65–66; Фролов 1983, с. 132). Одразу після повернення деякі з них от римали значні посади, що свідчить про за­ здалегідь підготовлену в місті платформу для реставрації свого політичного впливу. Так, Арис­ токсен був архонтом у 356/5 рр., Гегесарх – нао­ пеєм 354–346 рр. до н. е. (Syll.2, 140. 34, 38, 53, 63; Глускина 1983, с. 66, прим. 95) 6. Інший приклад – доля сицилійського лідера Гермократа. Перебуваючи з загоном сіракузь­ ких кораблів біля малоазійських берегів, де во­ ював на боці Спарти проти Афін, він отримав 6 У 346 р. до н. е. вони знову були змушені покинути міс­ то, але надалі, за епіграфічними документами, вони, їхні діти та онуки знову з’явилися на політичній арені та як посадові особи. Астікрат, вірогідно онук вигнан­ ця 363 р., був булевтом 301 та 295 рр., Архелай – вигна­ нець 363 р. – відомий як булевт 330 р. З цієї ж групи ви­ гнанців: Дамотім – булевт 343/2 рр., Менон – притан 332 р. до н. е. та надалі (Глускина 1983, с. 67, прим. 98). повідомлення, що на батьківщині його засу­ дили до вигнання. Дізнавшись про це, Гермо­ крат зібрав військо найманців і повернувся до Сицилії, де, поповнивши лави громадянами зруйнованих карфагенянами міст, розпочав війну проти фінікійських колоній у західній частині острова. Цими діями він завоював ве­ ликі симпатії серед своїх земляків – громадян Сіракуз (Фролов 1983, с. 139). І хоча подаль­ ша спроба повернення Гермократа до рідного міста 408/7 р. до н. е. була невдалою, його ді­ яльність яскраво висвітлює звичну практику вигнанців щодо створення підґрунтя для своєї реабілітації шляхом проведення політики, яка відповідала нагальним потребам рідної держа­ ви та демоса в її близькому прикордонні, на те­ риторіях сусідніх полісів. Нарешті й сама Ольвія іноді надавала при­ тулок втікачам або вигнанцям, про що свідчить декрет на честь синопського екстирана Тімесі­ лея та його брата Теопропа, вигнаних із Сино­ пи близько 437 р. до н. е. внаслідок спільних дій синопських демократів і афінського флоту на чолі з Періклом і Ламахом (Plut. Per., 20; Ви­ ноградов 1981; 1989, с. 110–111). Отже, ольвіо­ політи в особі синопських вигнанців мали при­ клад, як безкровно позбутися власного тирана, його родини та прибічників (Виноградов 1981; 1995, с. 16; Снитко 2010, с. 137), які могли пере­ селитися в інші держави, зокрема, в Північно­ Західний Крим і на поселення Панське 1 (Ни­ колаев, Снытко 2009, с. 189, прим. 3). Відтак, окремі знахідки на пам’ятках Пів­ нічно­Західної Таврики, пов’язані з ольвіополі­ тами, цілком зрозумілі, зважаючи на дещо складний і повністю ще нез’ясований процес формування та подальшого перетворення Ольвії на демократичний поліс класичного типу про­ тягом VI–IV ст. до н. е. (Крыжицкий, Отрешко 1986; Русяева 1986; 1994; 1994а; Крыжицкий и др. 1989; 1999; Виноградов 1989; Крижицький, Крапівіна, Лейпунська 1994; Буйских А. 2005; Крапивина 2007; Буйских 2009). Обґрунтованим є зауваження А.С. Русяєвої про те, що «суспільно­ політична історія Ольвійської держави через брак писемних документів не може бути достатньо повно простежена не тільки з року в рік, але й для кожного півсторіччя» (Русяєва 1994, с. 50). Але навіть з огляду на наявні лапідарні епіграфіч­ ні та наративні джерела, за влучним висловом Ю.Г. Виноградова, «Ольвийский полис неправо­ мерно рассматривать как отсталый, медвежий угол античной цивилизации: не утрачивая прису­ щего ей своеобразия, Ольвия не отставала от вре­ мени, переживая те же процессы и разделяя те ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 36 же судьбы, которые пришлось испытать полисам Средиземноморья и Причерноморья» (Виноградов 1989, с. 5). Отже, Ольвії як типовому давньогрецько­ му полісу був притаманний весь комплекс ін­ струментів політичної боротьби, зокрема ви­ гнання політичних опонентів, а також надан­ ня прихистку інсургентам – опозиціонерам з інших держав. Не останню роль тут відіграва­ ли й тісні політичні, торгівельно­економічні та культурні зв’язки між спорідненими іоній­ ськими колоніальними полісами в Північному Причорномор’ї, які відображені і в наведених археологічних матеріалах з пам’яток Північно­ Західного Криму. Межі держави, які за традицією надавали під захист богів і героїв (Graham 1982, p. 145; Mal­ kin 1994, p. 158 f., 169 f.; Polignac 1995, p. 21– 25, 33–41), були священні для ольвіополітів і зберігалися протягом усієї історії цього полі­ са (Буйских 2009, с. 238). Прикордонні землі, починаючи від доби колонізації, були оточені священними ділянками (Русяева 1975, с. 181 сл.; 2005, с. 149 сл.; Буйских 2009, с. 225–226). Більшість з них була присвячена Ахіллу (Буй­ ських 2004а; 2009, с. 238; Bujskyh 2005; 2007), якому навіть наприкінці існування поліса, в II ст. н. е., вищі ольвійські посадові особи – ар­ хонти та іноді стратеги (IOSPE, I2, 138, 686?), агораноми (НО, 90) і жерці (IPE, I2, 134, 141, 142, 144; також Березань, знахідка 1989 р.) вста­ новлювали стели з посвятою 7, в яких йшло­ ся про захист, недоторканність і силу держави (Карышковский 1993, с. 73 сл.; Buiskikh 2001, р. 331; Буйских 2009, с. 238). Слід нагадати про гіпотезу В.М. Отрешка, що знахідки посвят Ахіллу є одним з критеріїв для визначення меж Ольвійського поліса (Отрешко 1979). На нашу ж думку, встановленням таких стел ольвіопо­ літи позначили лише сакральну зону нового святилища Ахілла на Березані після втрати па­ тронату над Левке у II ст. н. е. внаслідок актив­ ної політики союзу Західно­Понтійських полі­ сів на чолі з Томісом (Охотников, Островерхов 1993, с. 116; Снытко 2009, с. 184; 2009а). Про це свідчать і знахідки посвят Ахіллу тільки на західних кордонах держави, переважно в око­ лицях Березані, за відсутності їх у інших части­ нах поліса. Та це міркування не перечить при­ пущенню В.М. Отрешка, враховуючи те, що основна маса документально підтверджених 7 Інформація наведена за реєстром ольвіополітів, зга­ даних у написах I–II ст., складеним П.Й. Кариш­ ковським (Карышковский 1993, с. 86–95). посвят знайдена в межах держави – на захід­ них кордонах, вірогідно, найважливіших для ольвіополітів у політичному та економічному сенсі та вразливих з погляду безпеки. Священ­ ний захист їх ольвіополіти довірили саме Ахіл­ лу, прерогативне ставлення до культу якого в цьому мікрорегіоні поліса відоме ще від почат­ ку колонізації (Лейпунська 1970; Русяєва 1971; 1975, с. 180–181; 1994а; 2005; Буйских 2007; Снытко 2009а). Такі само сакральні охоронні функції, віро­ гідно, виконували й стели з посвятами архон­ тів, стратегів, агораномів і жерців Аполлону Простату, Зевсу Спасителю та Гермесу Агорею, знайдені за міськими межами в різних части­ нах держави. Крім того, розглядаючи, згідно версії В.М. Отрешка, місця знахідок посвят на честь Ахілла як можливі його святилища, на­ прошується за аналогією припущення, що так само можна розглядати й пункти, де знайдені посвяти Аполлону, Зевсу та Гермесу, хоча при­ пустимо аналізувати окремі знахідки, надійно засвідчені для певної місцевості, як, приміром, стела на честь Аполлона Простата з с. Бехте­ ри Голопристанського р­ну Херсонської обл. (Карышковский 1993, с. 77–78). Стратеги, які присвятили напис своєму духовному захисни­ ку, встановили її в Гілеї на південно­східних кордонах поліса. Кінець напису відбитий, що ускладнює реконструкцію документа. Звичай­ но згадуються заслуги гіперета, будівельні ро­ боти та свідчення про нагородження стратегів радою та народом (IPE, I2, 89, 98, 175; НО, 80, 81; Карышковский 1993, с. 78). Якщо виклю­ чити можливе зведення ольвіополітами фор­ ту поблизу місця знахідки, то вірогіднішим є припущення про вдалу заготівлю лісу в Гілеї, призначеного для захисних споруд Ольвії, го­ родищ і фортів хори, схоже, сформульовану в невцілілому тексті напису узагальнено як «бу­ дівництво». За вказані дії «для миру та процві­ тання» держави винесена харістерія Аполлону та відзначені заслуги стратегів (Снытко 2009, с. 185). Використання ольвіополітами дерева для фортифікації в римський час археологічно підтверджене (Крыжицкий и др. 1989, с. 160; Буйских 1991, с. 92). Більше того, від середини II ст. н. е., після руйнацій часів війни з тавро­ скіфами, відновлюються зруйновані городища хори, розпочинається перебудова та раціона­ лізація захисної системи поліса за притаман­ ними римлянам принципами, що пов’язано з появою в Ольвії римських військових загонів (Крыжицкий и др. 1989, с. 155; Буйских 1991, с. 115; Крапивина 1993, с. 148–149). Ці захо­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 37 ди вимагали значного об’єму будівельних ма­ теріалів, зокрема й лісу. Не перечить цьому й твер дження про використання ольвіополітами лісових масивів Гілеї в господарських потре­ бах, неодноразово засвідчене багатьма джере­ лами. У будь­якому разі маємо справу з доку­ ментом, продекламованим біля вівтаря храму Аполлона в Ольвії та лапідарно підтвердженим встановленням у Гілеї (Снытко 2009, с. 185). Також не виключено, що з давніх давен північ­ ні 8, східні та південно­східні райони держави, а саме землі Гілеї зі священними гаями, були під особ ливим сакральним захистом Аполлона (враховуючи і його піклування про інші тери­ торії держави), в той час як прерогативою Ахіл­ ла було опікування західними кордонами по­ ліса, починаючи від заснування на його честь святилища на Бейкуші в VI ст. до н. е. (Русяєва 1971; Отрешко 1979; Крыжицкий и др. 1989, с. 88–89; Буйских 2001) 9. 8 Опосередкованим свідченням можливості існуван­ ня святилища Аполлона чи певного особливого міс­ ця поклоніння йому в класично­елліністичний пе­ ріод може бути знахідка графіті з посвятою на його честь «двадцятого числа місяця» на одному з найпів­ нічніших поселень ольвійської хори Сіверсів Маяк I (Снытко 1991), тобто на північних кордонах держа­ ви. Слід враховувати, що культ Аполлона був загаль­ нодержавним і основним місцем його відправлення була саме Ольвія. Знахідка цього графіті за межами міста виняткова (Снытко 2009, с. 187), а можливе існування святилища Аполлона на поселенні Сівер­ сів Маяк збігається з гіпотезою С.Б. Буйських про функціонування від доби колонізації святилищ extra­ urban в ольвійських прикордонних землях (Буйських 2004а). Додамо, що зв’язок Аполлона з північчю ві­ домий і простежується навіть у назві філи Βορεὶ̋, ві­ домої в декотрих мілетських колоніях (Ehrhardt 1983, S. 98, 100 f.; Русяева 1986, с. 59, прим. 151). У найдав­ нішому написі з Фери VIII ст. до н. е., зі святилища Аполлона Карнейського, також є посвята Βορεαὶο̋ (Русяева 1986, с. 59, прим. 151). 9 В класично­елліністичний період святилище на Бей­ куші, можливо, дещо втратило свій вплив, що, віро­ гідно, було пов’язано з піклуванням ольвіополітів про основне загальногрецьке святилище Ахілла на Понті, влаштоване на Левке. Не виключено, що через це й частина мешканців Бейкуша, серед яких були жер­ ці, храмова прислуга та фіасити, тоді перемістилася на о­в Зміїний. Хоча треба відзначити, що в пізніші часи святилища Ахілла були в різних пунктах поліса, зокрема й у районі Бейкуша (Карышковский 1962, с. 145, табл. 1; Отрешко 1977; 1979, с. 80 сл.; Кры жи ц­ кий и др. 1989, с. 89). Таким чином, сучасні дослідження пере­ важно свідчать, що географічно офіційні те­ риторіальні володіння Ольвійського поліса, найвірогідніше, були обмежені зі сходу лівим берегом Бузького лиману, з півдня – Дніпро­ Бузького, включаючи Кінбурнський півострів і Тендру (Ахіл лесів дром), а з заходу – правим берегом Березанського. На півночі вони ся­ гали широти сучасного м. Миколаїв. Найпів­ нічнішими були поселення на правому березі Бузького лиману Варварівка 1 і розміщене на північному боці Миколаївського півостро­ ва поселення Миколаїв 6 (Крыжицкий, Буй­ ских, Отрешко 1990, с. 64, № 107), біля яко­ го відкритий антич ний некрополь (Снитко 2009б, с. 26). Ці межі сформувалися поступово в архаїч­ ний і класичний періоди в процесі колонізації Нижнього Побужжя (Крыжицкий и др. 1989, с. 8–9; Буйских 2009, с. 230–231, 238; 2011). За характером і хронологією основні етапи осво­ єння території поліса розподіляються наступ­ ним чином: 1. Іонійський, або мілетський, VI ст. до н. е.; 2. Іонійсько­ольвійський, зовнішній і внут­ рішній, кінець VI – перша чверть V ст. до н. е. (Отрешко 1990, с. 15; Буйских 2009, с. 228; 2011). 3. Ольвійський, переважно внутрішній з можливою участю іонійських епойків, кінець V – перша третина IV ст. до н. е. (Крыжицкий и др. 1989, с. 100; Буйских 2009, с. 231; Снытко 2009, с. 186). В елліністичний час хора набула найбіль­ ших розмірів, але не за рахунок розширення або колонізації віддалених земель, а завдяки інтенсивнішому освоєнню власної території (Буйских 2009, с. 238). Все це надає достатніх підстав вважати саме Нижнє Побужжя в указаних межах постійною територією Ольвійської хори та загалом поліса (Крыжицкий, Буйских, Отрешко 1990, с. 121). Концентрація пам’яток у тих само географіч­ них межах указує на незмінність кордонів Оль­ війського поліса впродовж майже тисячоліт­ ньої його історії. Це також наводить на думку, що ідея просторового розвитку держави у ви­ значених межах була закладена від самого по­ чатку її утворення (Буйских 2009, с. 238). Абикулова М.И., Пиворович В.Б. Неопубликованные находки ольвийских монет на поселениях Нижнего Днепра (по материалам Херсонского музея) // Нумизматика античного Причерноморья. – К., 1982. – С. 30–32. Былкова В.П. Поселения на Нижнем Днепре в аспекте скифо­эллинских отношений // Археологические вести. – СПб., 2000. – 7. – С. 125–139. Брашинский И.Б. Рец: Wasowicz A. Olbia Pontique et son territoire. – Paris, 1975 // СА. – 1977. – № 3. – С. 300–308. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 38 Буйских А.В. Некоторые полемические заметки по поводу становления и развития Борисфена и Ольвии в VI–V вв. до н. э. // ВДИ. – 2005. – № 2. – С. 146–164. Буйских С.Б. Некоторые вопросы пространственно­структурного развития Ольвийской хоры (VI–II вв. до н. е.) // Ольвия и ее округа. – К., 1986. – С. 17–28. Буйских С.Б. Фортификация Ольвийского государства (первые века нашей эры). – К., 1991. Буйских С.Б. К проблеме территориальных владений Ольвийского полиса в IV в. до н. э. // Херсонес в античном мире. – Севастополь, 1997. – С. 16–19. Буйских С.Б. Ольвия и варвары в VI–V вв. до н. э. // ССПК. – 2004. – 11. – С. 46–50. Буйських С.Б. Святилища extra­urban епохи грецької колонізації Нижнього Побужжя // Археологія. – 2004а. – № 3. – С. 3–14. Буйских С.Б. Серая керамика как этнопоказатель греческого населения Нижнего Побужья в VI–I вв. до н. э. // БИ. – 2006. – 11. – С. 29–57. Буйских С.Б. Греческие святилища Нижнего Побужья как сакрально­территориальный символ колонизации ре­ гиона // БЧ. – 2007. – 8. – С. 42–45. Буйських С.Б. Хора Ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) // Археологія. – 2007а. – № 1. – С. 66–77. Буйских С.Б. Греческая колониальная хора в Нижнем Побужье // Проблемы истории и археологии Украины. – Харьков, 2008. – С. 35. Буйских С.Б. Хора колониального полиса в Нижнем Побужье: от архаики к эллинизму // ССПК. – 2009. – XV. – С. 225–247. Буйських С.Б. До проблеми заснування та становлення Ольвійського поліса // ДП. – 2011. – IX. – С. 58–59. Буйских С.Б., Былкова В.П. К проблеме этнокультурной атрибуции нижнеднепровских памятников V–III вв. до н. э. // Проблемы скифо­сарматской археологии Северного Причерноморья. – Запорожье, 1991. – Ч. 2. – С. 32–34. Буйских С.Б., Отрешко В.М. Основные этапы развития сельской округи Ольвии доримского времени // Ольвий­ ские древности. – К., 2009. – С. 136–144. Бураков А.В. Козырское городище рубежа и первых столетий нашей эры. – К., 1976. Виноградов Ю.Г. Синопа и Ольвия в V в. до н. э. // ВДИ. – 1981. – № 2. – С. 65–90. Виноградов Ю.Г. Декрет в честь Антестерия и кризис Ольвийского полиса в эпоху эллинизма // ВДИ. – 1984. – № 1. – С. 51–80. Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII–I вв. до н. э. (историко­эпиграфическое иссле­ дование). – М., 1989. Виноградов Ю.Г. Ольвиополиты в Северо­Западной Таврике // ДП. – Одесса, 1990. – С. 51–64. Виноградов Ю.Г., Карышковский П.О. Каллиник, сын Евксена. Проблемы политической и социально­ экономической истории Ольвии второй половины IV в. до н. э. // ВДИ. – 1983. – № 1. – С. 21–39. Виноградов Ю.Г., Крапивина В.В. Ольвия и Боспор в раннем IV в. до н. э. // Античные полисы и местное население Причерноморья. – Севастополь, 1995. – С. 69–78. Виноградов Ю.Г., Щеглов А.Н. Образование территориального Херсонесского государства // Эллинизм: экономика, история, культура. – М., 1990. – С. 310–371. Гаврилюк Н.А. Степная Скифия VI–V вв. до н. э. (эколого­экономический аспект). Автореферат дисс. ... докт. истор. наук. – СПб., 2000. Гаврилюк Н.А., Абикулова М.И. Позднескифские памятники Нижнего Поднепровья (новые материалы). – К., 1991. – Ч. 2 (Препринт). Глускина Л.М. Дельфийский полис в IV в. до н. э. // Античная Греция. – М., 1983. – Т. 2. – С. 43–72. Диамант Э.И. Поселения античного времени на территории г. Одессы // АО 1973. – М., 1974. – С. 270–271. Диамант Э.И. Монетные находки Кошарского поселения (К вопросу о западной границе Ольвийского полиса) // Археологические исследования Северо­Западного Причерноморья. – К., 1978. – С. 241–249. Зубарь В.М. Херсонес и Западная Таврика в последней четверти VI – середине IV вв. до н. э. // Херсонес Тавричес­ кий в третьей четверти VI – середине I вв. до н. э. Очерки истории и культуры. – К., 2005. – С. 59–120. Зуц В.Л. Територія Ольвійської держави догетського часу // Археологія. – 1969. – 22. – С. 80–89. Карышковский П.О. Материалы к собранию древних надписей Сарматии и Тавриды: новое посвящение Ахиллу Понтарху // ВДИ. – 1962. – № 3 – С. 141–154. Карышковский П.О. Новые ольвийские посвящения первых веков нашей эры // ВДИ. – 1993. – № 1. – С. 73–96. Карышковский П.О., Клейман И.Б. Древний город Тира. – К., 1985. Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії V–IV ст. до н. е. – К., 1974. Крапивина В.В. Ольвия. Материальная культура I–IV вв. н. э. – К., 1993. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 39 Крапивина В.В. Ольвия и ее роль в эллинизации Побужья и Поднепровья // Античный мир и варвары на юге Рос­ сии и Украины. Ольвия. Скифия. Боспор. – Запорожье, 2007. – С. 5–17. Крыжицкий С.Д. Жилые дома античных городов Северного Причерноморья. – К., 1982. Крыжицкий С.Д. Архитектура античных государств Северного Причерноморья. – К., 1993. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. Сельская округа Ольвии. – К., 1989. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. Античные поселения Нижнего Побужья (археологическая карта). – К., 1990. Крыжицкий С.Д., Бураков А.В., Буйских С.Б., Отрешко В.М., Рубан В.В. К истории ольвийской сельской округи // Исследования по античной археологии Северного Причерноморья. – К., 1980. – С. 3–18. Крижицький С.Д., Крапівіна В.В., Лейпунська Н.О. Головні етапи історичного розвитку Ольвії // Археологія. – 1994. – № 2. – С. 18–44. Крыжицкий С.Д., Лейпунская Н.А. Ольвия (раскопки, история, культура). – Николаев, 1997. Крыжицкий С.Д., Отрешко В.М. К проблеме формирования Ольвийского полиса // Ольвия и ее округа. – К., 1986. – С. 3–17. Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Анохин В.А. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. – К., 1999. Крижицький С.Д., Щеглов О.М. Про зерновий потенціал античних держав Північного Причорномор’я // Археоло­ гія. – 1991. – № 1. – С. 46–56. Кутайсов В.А. Ольвия и Северо­Западный Крым // Ольвія та античний світ. – К., 2001. – С. 77–80. Кутайсов В.А. Керкинитида в античную эпоху. – К., 2004. Лапін В.В. Хора Ольвії // Археологія Української РСР. – К., 1971. – Т. 2. – С. 145–149. Лейпунська Н.О. Про культ Ахілла в Північному Причорномор’ї // Археологія. – 1970. – 23. – С. 60–73. Марченко К.К. Модель греческой колонизации Нижнего Побужья // ВДИ. –1980. – № 1. – С. 131–143. Мелюкова А.И. Поселение и могильник скифского времени у с. Николаевка. – М., 1975. Монахов С.Ю., Рогов Е.Я. Керамические комплексы некрополя Панское I // АМА. – Саратов, 1990. – 8. – С. 122–151. Николаев Н.И., Снытко И.А. Некоторые вопросы социально­политической истории Ольвии второй половины V – первой половины IV в. до н. э. // Ольвийские древности. – К., 2009. – С. 186–192. Отрешко В.М. Граффити, найденные на поселении Большая Черноморка­II в 1973 г. // Некоторые вопросы архео­ логии Украины. – К., 1977. – С. 40–44. Отрешко В.М. Посвящения Ахиллу Понтарху как один из критериев определения границ Ольвийского государ­ ства // Памятники древних культур Северного Причерноморья. – К., 1979. – С. 80–87. Отрешко В.М. Каллипиды, алазоны и поселения Нижнего Побужья // СА. –1981. – № 1. – С. 27–41. Отрешко В.М. З історії Ольвійського поліса в IV – I ст. до н.е. // Археологія. – 1982.– 41. – С. 34–46. Отрешко В.М. Ольвийская хора VI–V вв. до н. э. Автореф. дисс. ... канд. истор. наук. – К., 1990. Отрешко В.М., Буйских С.Б. Окружение Ольвийского полиса // Ольвийские древности. – К., 2009. – С. 65. Охотников С.Б., Островерхов А.С. Святилище Ахилла на острове Левке (Змеином). – К., 1993. Папанова В.А. Урочище Сто могил – некрополь Ольвии Понтийской. – К., 2006. Парович­Пешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. – К., 1974. Редина Е.Ф., Папуци­Владыка Э., Бодзек Я., Маховски В. Археологический комплекс античного времени у села Кошары – итоги исследования // ΠΟΝΤΙΚΑ – 2006. – Kraków, 2008. – С. 142–160. Рогов Е.Я. Ольвиополиты в Северо­Западном Крыму // ΣΥΣΣΙΤΙΑ. – СПб., 2000. – С. 269–274. Рогов Е.Я. Некрополь Панское 1 в Северо­Западном Крыму // МАИЭТ. – Симферополь, 2011 (Supplementum. – 101). Рубан В.В. Исследования античных памятников на правом берегу Бугского лимана в 1973–1974 гг. // НОСА. – К., 1975. – Ч. 2. – С. 87–89. Рубан В.В. Из истории приольвийских поселений правобережья Бугского лимана IV–III вв. до н. э. // Археологи­ ческие исследования Северо­Западного Причерноморья. – К., 1978. – С. 65–83. Рубан В.В. Проблемы исторического развития ольвийской хоры в IV–III вв. до н. э. // ВДИ. – 1985. – № 1. – С. 26–46. Рубан В.В., Урсалов В.Н. История денежного обращения на территории Борисфениды и Ольвии догетского време­ ни // ВДИ. – 1986. – № 4. – С. 31–53. Русяєва Г.С. Культові предмети з поселення Бейкуш поблизу острова Березань // Археологія. – 1971. – 2. – С. 22–29. Русяева А.С. Вопросы развития культа Ахилла в Северном Причерноморье // Скифский мир. – К., 1975. – С. 174–185. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 40 Русяева А.С. Милет – Дидимы – Борисфен – Ольвия. Проблемы колонизации Нижнего Побужья // ВДИ. – 1986. – № 2. – С. 25–64. Русяєва Г.С. Ольвійська демократія // Археологія. – 1994. – № 2. – С. 44–69. Русяева А.С. Основные черты и особенности культурно­исторического развития Нижнего Побужья в период ко­ лонизации // ВДИ. – 1994а. – № 4. – С. 99–106. Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху. – К., 2005. Русяева А.С., Скржинская М.В. Ольвийский полис и каллипиды // ВДИ. – 1979. – № 4. – С. 25–37. Славин Л.М. Некоторые итоги изучения Ольвийской хоры // Художественная культура и археология античного мира. – М., 1976. – С. 180–186. Снытко И.А. Погребальные сооружения античных некрополей Нижнего Побужья и Северо­Западного Крыма IV в. до н. э. // Проблемы исследования античного и средневекового Херсонеса. – Севастополь, 1988. – С. 103– 104. Снытко И.А. Подбойные могилы античных некрополей Нижнего Побужья и Нижнего Поднестровья IV–III вв. до н. э. // Проблемы истории и археологии Нижнего Поднестровья. – Белгород­Днестровский, 1990. – Ч. 2. – С. 91–93. Снытко И.А. Посвятительное граффито с поселения античного времени Сиверсов Маяк на Бугском лимане // ВДИ. – 1991. – № 4. – С. 66–70. Снытко И.А. Культ Аполлона на древнегреческих поселениях Нижнего Побужья и некоторые аспекты культурно­ исторического развития региона в античную эпоху // ССПК. – 2009. – XV. – С. 183–188. Снытко И.А. О культе Ахилла в Нижнем Побужье в античную эпоху // Боспорский феномен. Искусство на пери­ ферии античного мира. – СПб., 2009а. – С. 365–371. Снитко І.О. Поховальний обряд населення хори Ольвії IV–III ст. до н. е. // Археологія. – 2009б. – № 3. – С. 25–34. Снитко І.О. Рец.: Николаев Н.И. Политическая и культовая элита Ольвии IV–I вв. до н. э. – Николаев: Шамрай, 2008. – 262 с. // Археологія. – 2010. – № 3. – С. 134–140. Снытко И.А. Миксэллины и ойкеты ольвийского декрета в честь Протогена (к вопросу об историко­культурной и территориальной идентификации) // ДП. – 2011. – IX. – С. 461–468. Снитко І.О. Мікселліни ольвійського декрету на честь Протогена (історико­археологічний аспект) // Археологія. – 2011а. – № 3. – С. 22–30. Снитко І.О. Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI–V ст. до н. е. // Археологія. – 2011б. – № 1. – С. 11–22. Снытко И.А. Проблемы реколонизации хоры Ольвии рубежа V–IV вв. до н. э. // Боспорский феномен. Население, языки, контакты. – СПб., 2011в. – С. 464–471. Фролов Э.Д. Младшая тирания // Античная Греция. – М., 1983. – Т. 2. – С. 121–156. Шишкин К.В. Аэрометод как источник для исторической топографии Ольвии и ее окрестностей // СА. – 1982. – № 3. – С. 235–242. Щеглов А.Н. Ольвия и Херсонес: новые материалы и аспекты проблемы // Проблемы исследования Ольвии. – Па­ рутино, 1985. – С. 84–86. Щеглов А.Н., Рогов Е.Я. Погребения в подбойных могилах в Нижнем Побужье, в Нижнем Поднестровье и в Северо­Западном Крыму // Там же. – С. 86–88. Bodzek J. Koshary (Ukraine) – Coin finds in 2004–2005 // ΠΟΝΤΙΚΑ – 2006. – Kraków. – P. 13–23. Buiskich S. Das Achilleus­Heiligtum in der Chora von Olbia Pontica aus archaischer Zeit // Problemi della chora coloniale dall’Occidente al Mar Nero. – Taranto, 2001. – Р. 317–332. Bujskich S.B. Les sanctuaires extra­urbans a l’epoque de la colonization grecque dans le Bug merridionale // Pont­Euxin et Polis. – Besancon, 2005. – P. 181–202. Bujskich S. Der Achilleus­Kult und die griechische Kolonisation des Unteren Bug­Gebiets // Une koine Pontique. – Bordeaux, 2007. – S. 201–212. Ehrhardt N. Milet und seine Kolonien. – Frankfurt am Mаin; Berlin; New York, 1983. Gehrke H.­J. Stasis. Untersuchungen zu den inneren Kriegen in den griechischen Staaten des 5. und 4. Jahrhunderts v. Chr. – München, 1985. Graham A.J. The colonial Expansion of Greece // CAH. – III. – Рt. 3. – Cambridge, 1982. – P. 83–162. Kaczanowski K., Kosydarski A., Niedzwiecka E. Results of 1998–2004 anthropological studies at an ancient burial site at Koshary (the Ukraine) // ΠΟΝΤΙΚΑ – 2006. – Kraków, 2008. – P. 53–61. Kowal A. Grey ware from the Koshary siti // ΠΟΝΤΙΚΑ – 2006. – Kraków, 2008. – P. 75–94. Malkin I. Myth and Territory in the Spartan Mediterranean. – Cambridge, 1994. Polignac de F. Cults, Territory and the Origins of the Greek City­State. – Chicago, 1995. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 41 Pomtow H. Eine delphischen στασι̋ im Jahre 363 v. Chr. // Klio. – 1906. – S. 89–126. Pomtow H. Neues zum delphischen στασι̋ vom Jahre 363 v. Chr. // Klio. – 1906a. – S. 400–420. Saprykin S. Chersonesos Taurike: New Evidence on Greek Citi­state in the Western Crimea // Proceeding of the First International Congress on the Hellenic Diaspora from Antiquity to Modern Times. – Amsterdam, 1991. – I. – P. 238. Sceglov A.N. Un’ etablissement rural en Crimee: Panskoje­I (Fouilles de 1969–1985) // DHA. – 1987. – 13. – P. 244–247. Wasowicz A. Olbia Pontique et son territoire. – Paris, 1975. Надійшла 17.03.2012 И.А. Снытко ЕЩE РАЗ О ГРАНИЦАХ ОЛЬВИЙСКОГО ПОЛИСА Основной комплекс критериев, согласно которому определяют границы Ольвийского полиса, включает: сходство материальной культуры памятников, расположенных на значительной территории Причерноморья от Нижнего Поднепровья на востоке до Одесского залива на западе, особенности объемно­планировочного решения жилищ, их конструкции и приемов строительной техники, распространенных на окружающей Ольвию территории, ана­ лиз погребального обряда и определение его особенностей в отдельных микрорегионах, близость и совпадение развития этих памятников в пределах хронологических этапов, ареал использования ольвийской монеты и нахо­ док ольвийских эпиграфических документов за городскими пределами, пространственные факторы – близость/ удаленность памятников относительно Ольвии, культурно­территориальные лакуны между поселениями отдель­ ных микрорегионов, рассмотрение традиционных колониальных древнегреческих территориальных принципов организации полиса относительно региона Нижнего Побужья, максимально необходимый аграрный кадастр, который могло освоить Ольвийское государство. Согласно этим критериям, учитывая наличие всех необходимых компонентов, территория Ольвийского полиса определяется как «полуостров», образованный Бугским, Днепров­ ским и Березанским лиманами, а также включала их противоположные побережья, в частности Кинбурнский по­ луостров и Тендру, что признается большинством исследователей. Однако недавно, базируясь на отдельных из приведенных компонентах (погребальный обряд, нумизмати­ ческие находки и отдельные эпиграфические памятники), сделана попытка расширить границы Ольвийского государства и включить в него на определенных хронологических этапах Северо­Западный Крым и античные поселения в районе Одессы. Что касается Северо­Западного Крыма (поселение Панское 1, городища Караджин­ ское и Чайка), то их появление логичнее связывать с поселенческой деятельностью других ионийских центров Северного Причерноморья, прежде всего Керкинитиды. Наличие же на Панском 1 эпиграфических докумен­ тов (граффити), связанных с ольвиополитами, автор объясняет возможным присутствием на этом поселении изгнанников­оппозиционеров из Ольвии времен политической борьбы в государстве – от свержения тирании до победы партий радикальной демократической ориентации в послезопирионовский период. Появление древнегреческих поселений в районе между Тилигульским лиманом и Одесским заливом на рубе­ же V–IV вв. до н. э., очевидно, следует связывать с новой волной ионийских эпойков в Северное Причерноморье, которым по различным причинам не хватило места в исторически сложившихся пределах полиса. Наличие на этих поселениях ольвийских монет и сходство с материальной и духовной культурой Ольвии свидетельствуют о том, что они, безусловно, входили в орбиту политических, экономических и культурных интересов Ольвийского государства и являлись частью его внутреннего рынка. Не исключено, что эти земли находились под админи­ стративным и сакральным протекторатом Ольвии. Возможно, в этот период жители рассматриваемого региона и получили в среде коренных ольвиополитов обобщенное название «миксэллины», т. е. выходцы из разных городов Ионии, сохранившееся до времени издания ольвийского декрета в честь Протогена, где они и упомянуты. I.O. Snytko ONCE MORE ON THE BORDERS OF OLBIAN POLIS The main set of criteria which is used for Olbian polis borders determination includes the following: likeness of the material culture at the sites situated on the large area of the north coast of the Black Sea from the Dnipro River lower region at the east to Gulf of Odesa on the west; peculiarities of dwellings’ space and planning, their construction and modes of building technique common on the territory around Olbia; burial customs analysis and determination of their peculiarities in separate locations; closeness and coincidence in these sites development within the chronological stages; area of usage of Olbian coins and finds of Olbian epigraphic documents outside the city; space factors: sites’ closeness/ remoteness to Olbia, cultural and territorial gaps between the settlements of separate locations, consideration of traditional Ancient Greek colonization principles of polis arranging relative to the Buh River lower region, maximum required agrarian cadastre that the Olbian state could develop. According to these criteria and taking into consideration the presence of all the necessary components, the territory of Olbian polis is determined as «peninsula» created by Buh, Dnipro and Berezan limans, also including their opposite banks, namely Kinburn peninsula and Tendra, which is acknowledged by most of the scholars. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 42 Механізми та причини заміни європейськими кочовиками дволезової клинкової зброї на од­ нолезову, а згодом — шаблю, досі нез’ясовані. Тому заважає відсутність єдиних підходів до виміру та класифікації палашів і шабель за раннього етапу їх побутування, що ускладнює зіставлення подібних зразків зброї з різних ре­ гіонів і гальмує з’ясування шляхів розповсюд­ ження інновацій в озброєнні номадів. Спро­ буємо простежити витоки та еволюцію шаб­ лі, звернувшись до виробів VII—VIII ст. Таке хронологічне обмеження спричинене тим, що найціннішу інформацію дають зразки саме цього періоду. Серед спеціальних досліджень із вказа­ ної теми відзначимо роботу М.Я. Мерперта, що переважно базується на матеріалі салтово­ маяцької та сарматської культур, а також М.В. Гореліка, який опирався на широке коло джерел з території від Китаю до Угорщини. Ці © А.М. ГОЛУБЄВ, І.В. ГОЛУБЄВА, 2012 дослідники висунули дві основні та найбільш аргументовані версії щодо виникнення шаблі. М.Я. Мерперт вбачав її витоки в еволюції піз­ ньосарматського меча (Мерперт 1955, с. 160), натомість М.В. Горелік вважає, що легкі одно­ лезові клинки імперії Хань перетворилися на шаблю в руках аварських воїнів, що прийшли до Європи (Горелик 1995, с. 392—393). Як бачи­ мо, концепції різнобічно демонструють пере­ ростання однієї зброї в іншу, але не розкрива­ ють механізм такої трансформації. Як вказувалося, розв’язанню проблеми за­ важає відсутність сталої термінології, а також єдиної системи вимірів, що виливається в різ­ ну інтерпретацію однакових клинків окреми­ ми дослідниками. При визначенні клинка як шаблі одні автори брали до уваги виключно ха­ рактеристики штаби (Корзухина 1950, с. 80, 82; Плетнева 1967, с. 158; Комар 1999, с. 129), інші переважно робили наголос на способі нане­ сення удару, його наслідках і характеристиках штаби (Мерперт 1955, с. 152—154; Кирпични­ А.М. Голубєв, І.В. Голубєва ОДНОЛЕЗОВА ЗБРОЯ З ДОВГИМ КЛИНКОМ КОЧОВИКІВ VII—VIII cт. Розглядається конструкція, походження та еволюція шаблі кочовиків VII—VIII ст. і статусне значення ефеса. К л ю ч о в і с л о в а: середньовічні кочовики, шабля, обойма, типологія, хронологія, походження, рангова семантика ефеса. However, basing on some of the listed components (burial customs, numismatic finds, and some epigraphic monuments), an attempt was made recently to widen the borders of Olbian state and add to it the North­Western Crimea and Ancient Greek settlements near Odesa at certain chronological stages. Concerning the North­Western Crimea (Panske 1 settlement, Karadzhynske and Chaika hill­forts), it is more logical to connect their rise to the settling activity of other Ionian centres of the north coast of the Black Sea, first of all to Kerkinitis. Finds of epigraphic documents (graffiti) related with Olbians at Panske 1 the author explains by the possible presence of exiled malconents from Olbia at this settlement during the periods of political struggle in the state: from the tyranny overthrow to the win of parties with radical democratic orientation in the post­Zopyrion period. Raise of Ancient Greek settlements in the area between Tyligul Estuary and Gulf of Odesa in the turn of the 5th and the 4th c. BC probably should be related with the new wave of Ionian epoikiai at the north coast of the Black Sea for whom there was not enough place within historically set polis borders due to various reasons. Finds of Olbian coins at these settlements and similarity to material and spiritual culture of Olbia evidence that the settlements unconditionally belonged to the sphere of political, economic, and cultural interests of Olbian state and formed a part of its inner market. It is not excluded that these lands were under Olbian administrative and sacral protectorate. Perhaps it was this period when the considered region habitants obtained generalizing name «Mix­hellenes», i.e. expatriates from various Ionian cities, used within the milieu of native Olbians until the time of Olbian Decree in honour of Protogenes where the Mix­ hellenes are mentioned.

Ähnliche Einträge