Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)

Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)

Наведено результати дослідження глинобитних печей на ранньослов’янському поселенні Обухів 2 у 2007—2009 рр. Розглянуто місце печі в інтер’єрі житла, форма, її матеріал та особливості конструкції. Наведено дані експериментальної археології з моделювання глинобитної печі та її експлуатації. Проводитьс...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
Hauptverfasser: Петраускас, О.В., Коваль, О.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2012
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
До історії стародавнього виробництва
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70092
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації) / О.В. Петраускас, О.А. Коваль // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 110-121. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70092
record_format dspace
spelling irk-123456789-700922014-10-29T03:01:36Z Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації) Петраускас, О.В. Коваль, О.А. До історії стародавнього виробництва Наведено результати дослідження глинобитних печей на ранньослов’янському поселенні Обухів 2 у 2007—2009 рр. Розглянуто місце печі в інтер’єрі житла, форма, її матеріал та особливості конструкції. Наведено дані експериментальної археології з моделювання глинобитної печі та її експлуатації. Проводиться спроба вирахувати умовний коефіцієнт «теплового оптимуму» для певних культурнохронологічних етапів. Поданы результаты исследований последних лет глинобитных печей на поселении Обухов 2. Памятник находится на северо-восточной окраине г. Обухов. Presented are the results of recent research of cob furnaces at Obukhiv 2 settlement. The site is situated at the north-eastern outskirts of Obukhiv city. 2012 Article Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації) / О.В. Петраускас, О.А. Коваль // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 110-121. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70092 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic До історії стародавнього виробництва
До історії стародавнього виробництва
spellingShingle До історії стародавнього виробництва
До історії стародавнього виробництва
Петраускас, О.В.
Коваль, О.А.
Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)
Археологія
description Наведено результати дослідження глинобитних печей на ранньослов’янському поселенні Обухів 2 у 2007—2009 рр. Розглянуто місце печі в інтер’єрі житла, форма, її матеріал та особливості конструкції. Наведено дані експериментальної археології з моделювання глинобитної печі та її експлуатації. Проводиться спроба вирахувати умовний коефіцієнт «теплового оптимуму» для певних культурнохронологічних етапів.
format Article
author Петраускас, О.В.
Коваль, О.А.
author_facet Петраускас, О.В.
Коваль, О.А.
author_sort Петраускас, О.В.
title Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)
title_short Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)
title_full Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)
title_fullStr Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)
title_full_unstemmed Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)
title_sort слов’янські глинобитні печі поселення обухів 2 останньої чверті і тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації)
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet До історії стародавнього виробництва
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70092
citation_txt Слов’янські глинобитні печі поселення Обухів 2 останньої чверті І тис. (техніко-технологічні особливості побудови та експлуатації) / О.В. Петраускас, О.А. Коваль // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 110-121. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT petrauskasov slovânsʹkíglinobitnípečíposelennâobuhív2ostannʹoíčvertíítistehníkotehnologíčníosoblivostípobudovitaekspluatacíí
AT kovalʹoa slovânsʹkíglinobitnípečíposelennâobuhív2ostannʹoíčvertíítistehníkotehnologíčníosoblivostípobudovitaekspluatacíí
first_indexed 2025-07-05T19:24:34Z
last_indexed 2025-07-05T19:24:34Z
_version_ 1836836165615878144
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 110 До історії стародавнього виробництва Піч, як один з головних і невід’ємних елемен­ тів стародавнього житла, неодноразово була предметом докладних досліджень. Етнографи постійно звертали увагу на важливе місце печі в побуті та віруваннях слов’янських народів. Крім прямого призначення — приготування їжі та обігріву оселі, піч «брала участь» у таких важливих для родини подіях як народження дітей, сватання, похорон, лікування хворих та ін. Піч розглядалася також як місце життя духа­охоронця житла — домовика — та слугу­ вала своєрідним засобом спілкування з потой­ бічним життям і душами померлих (Сілецький 2008). Слов’янські житла та печі досить де­ тально вивчені і за археологічними матеріала­ ми (Ляпушкин 1968; Раппопорт 1975; Русанова 1976, с. 47) та ін. Зокрема, за даними розкопок поселення Обухів 2 таке дослідження здійсни­ ли Н.М. Кравченко та М.Л. Струнка (Кравчен­ ко, Струнка 1984). У сучасній літературі виділяється кілька ак­ туальних тем, пов’язаних із дослідженням опа­ лювальних пристроїв у житлі. Серед них — міс­ це печі в його інтер’єрі, її форма та конструкція. В археологічних студіях ранньослов’янських старожитностей останньої чверті І тис. актив­ но розроблювався напрям саме типологізації опалювальних споруд (Смиленко 1989; Петра­ шенко 1982; 2005, с. 29—40; Юренко 1984 та ін.). Окремий напрям у дослідженні печей націлений на виділення особливих типів, притаманних © О.В. ПЕТРАУСКАС, О.А. КОВАЛЬ, 2012 тим чи іншим культурно­хронологічним етапам розвитку, зокрема і за матеріалами Подніпров’я (Кравченко 1979; Григорьев 2000, с. 166 та ін.). Чи не єдину спробу співвіднести параметри печі з її функціональним навантаженням за архео­ логічними матеріалами здійснив М.А. Філіпчук (Філіпчук 1995). Стосовно печей ранньослов’янських жи­ тел останньої чверті І тис. найвживанішою для Східної Європи є типологія А.Т. Сміленко. До слідниця запропонувала виділяти сім ти­ пів печей: печі­кам’янки; глиняно­кам’яні; печі, вирізані в материковому останці; печі­ підбої; глиняні; глиняні на дерев’яному кар­ касі; глиняні на кам’яному фундаменті. Для полян, мешканців Середнього Дніпра, дослід­ ниця вважала характерними печі­кам’янки, глиняно­кам’яні та глиняні печі різних моди­ фікацій (Смиленко 1989, с. 106, 112). Загалом із запропонованою типологією мож­ на погодитися та в подальшому застосувати її до нових матеріалів. Проте зауважимо, що до­ слідники мало звертали увагу на внутрішню конструкцію печей, процес їх спорудження та функціонування, тобто ті ознаки, які свідчи­ ли б про пряме призначення цього об’єкта. Як нам здається, розкопки, здійснені Середньо­ дніпровською археологічною експедицією, до­ зволили деталізувати деякі з цих аспектів. Ре­ зультатам цих досліджень і присвячена стаття. У 2007—2009 рр. спільна експедиція ІА НАНУ та НПУ ім. М. Драгоманова продовжила дослід­ ження поселення ранніх слов’ян Обухів 2, яке активно вивчала в 1970—80­і рр. Н.М. Кравчен­ О.В. Петраускас, О.А. Коваль СЛОВ’ЯНСЬКІ ГЛИНОБИТНІ ПЕЧІ ПОСЕЛЕННЯ ОБУХІВ 2 ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ І тис. (техніко­технологічні особливості побудови та експлуатації) Наведено результати дослідження глинобитних печей на ранньослов’янському поселенні Обухів 2 у 2007—2009 рр. Роз­ глянуто місце печі в інтер’єрі житла, форма, її матеріал та особливості конструкції. Наведено дані експерименталь­ ної археології з моделювання глинобитної печі та її експлуатації. Проводиться спроба вирахувати умовний коефіцієнт «теплового оптимуму» для певних культурно­хронологічних етапів. К л ю ч о в і с л о в а: Правобережна Україна, ранні слов’яни, поселення, піч, тепловий оптимум. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 111 ко. Пам’ятка розташована на північно­східній околиці м. Обухів, за 40 км на південь від Києва. Культурний шар площею близько 100 га зафіксо­ ваний уздовж схилів витоків зволожених ярів, які виходять у заплаву р. Кобринка, що вливається в Стугну за 7,0 км до її впадіння в Дніпро. Терито­ рія поселення умовно поділена на три ділянки — північну, центральну та західну (Кравченко 1979; 1988), пізніше була виділена і південна ділянка (Петраускас, Шишкин, Абашина 2011). Загалом за майже 30 років досліджено близько 100 об’єктів ранньослов’янського пе­ ріоду (Абашина 2004). Під час останніх триріч­ них розкопок на західній і південній ділянках виявлено ще 14 жител VII—IX ст., які надали нові матеріали щодо конструкції опалюваль­ них споруд. Ретельні польові опрацювання за­ лишків будівель і печей, а також деякі експери­ ментальні роботи з відновлення глинобитної печі за археологічними зразками уможливлю­ Рис. 1. Схема опису печі: І — розміщення печі в інтер’єрі житла; ІІ — форма печі в плані; ІІІ — матеріал (1 — ка­ міння та глина; 2 — каміння; 3 — вальки глиняні; 4 — глина); IV — допоміжні конструкції (1 — дерев’яна арматура; 2, 3 — дерев’яна опалубка); V — конструкція тіла печі (1 — одноконтурна з одного матеріалу; 2— одноконтурна з кількох матеріалів; 3 — багатоконтурна) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 112 ють деталізацію функціональних особливос­ тей цих споруд останньої чверті І тис. 1 Житла представлені напівземлянками і за­ глибленими від сучасної поверхні на 0,6—2,0 м. Печі зроблені з глини без застосування ка­ міння та розміщенні всередині житла. Єдина споруда з трьома печами­камінами мала гос­ подарське призначення (рис. 2, 2). Всі 14 жи­ тел датуються відносно коротким періодом (VII—IX ст.) і співвідносяться переважно з 4—6 археологічними комплексами розвитку Обу­ хівського поселення, виділеними Н.М. Крав­ ченко. Зауважимо, що культурна ситуація у Київському Подніпров’ї цього періоду харак­ 1 Повна інформація про дослідження пам’ятки наведена у щорічних звітах за 2007—2009 рр. Матеріали розкопок 2007 р. див.: Петраускас, Шишкин, Абашина 2011. теризується значною культурною строкатіс­ тю. За спостереженнями О.М. Приходнюка, В.О. Петрашенко, Н.С. Абашиної та ін. тут представлені різні культурні компоненти — сахнівський, волинцевський, райковецький, роменський і салтівський. Ми дотримуємо­ ся схеми, запропонованої Н.М. Кравченко — першою дослідницею пам’ятки, яка виділила шість культурно­хронологічних комплексів у розвитку Обухова 2 (Кравченко 1979; Петраус­ кас, Шишкин, Абашина 2011). Згідно з типологією А.Т. Сміленко, на Обу­ хівському поселенні виявлено три типи печей: вирізані в материковому останці; печі­підбої (або печі­каміни) та печі з глини. Враховуючи цю класифікацію, ми пропонуємо таку схему характеристики печей Середнього Подніпров’я для останньої чверті І тис. (рис. 1). Рис. 2. Обухів 2. Плани об’єктів. 1, 4—6 — об’єкти 2а, 2, 1, 11 (південна ділянка); 2, 3 — об’єкти 15, 26 (західна ділянка) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 113 Розміщення печі в інтер’єрі житла (рис. 1, І). Тут розрізняємо три різновиди: печі, зроблені в стінці котловану житла (західна ділянка — гос­ подарська споруда/об’єкт 15); печі всередині житла, вирізані в материковому останці (пів­ денна ділянка — житло/об’єкт 2а); печі з глини в житлі (13 напівземлянок). Таким чином, на Обухівському поселенні печі розміщені всереди­ ні житла. У 12 вони розташовані в одному з пів­ нічних кутків, в одному — у південно­східному кутку (західна ділянка — житло/об’єкт 17) і в од­ ному — в центрі житла (західна ділянка — жит­ ло/об’єкт 19, досліджене частково). Здебільшого стінки печей паралельні стінам житла. Форма печі в плані (рис. 1, ІІ). Виділяється дві чіткі форми: кругла — таких шість (рис. 2, 1) і прямокутна — три (рис. 2, 4, 5). Третя фор­ ма — проміжна — має вигляд прямокутника із заокругленими кутами, через що наближаєть­ ся до овалу (рис. 2, 3, 6). Зауважимо, що мож­ ливі певні корективи щодо визначення форми печі в плані, оскільки це залежить від ступеню її збереженості та кваліфікації досліджень. Матеріал, з якого зведена піч (рис. 1, ІІІ). Печі зроблені із місцевого суглинку та лесу (рис. 5). Звернемо увагу, що в попередніх до­ слідженнях ранньослов’янських печей Серед­ нього Подніпров’я згадуються випадки вико­ ристання каміння в конструкції глинобитних печей. У трьох об’єктах, досліджених нами в Обухові 2 (західна ділянка — об’єкти 26 і 33; пів­ денна ділянка — об’єкт 2) впритул до зовніш­ ньої сторони печі або в її топці зафіксовано скупчення перегорілого пісковику характерно­ го сіро­червоного кольору діаметром в серед­ ньому до 10 см. Подібні компактні скупчення Рис. 3. Обухів 2. Плани та розрізи печей: 1 — об’єкт 8 (південна ділянка); 2 — об’єкт 13 (західна ділянка); 3 — об’єкти 2 та 2а (південна ділянка) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 114 із зовнішньої сторони утворювали щось на зра­ зок «комірців» для печі (рис. 2, 3, 4; 7). Пошаро­ ве дослідження таких скупчень засвідчило, що практично в жодному випадку вони не входили до тіла печі та залягали в проміжку між нею та стіною котловану житла. Вважаємо, що це ка­ міння використовувалося для нагрівання води та для зручності складувалося за піччю. Зважаючи на це, на нашу думку, слід критичніше ставитися до повідомлень про змішану «глиняно­кам’яну» техніку зведення печей у Подніпров’ї 2. Допоміжні конструкції для зведення тіла печі (рис. 1, IV). Більшість глинобитних печей не мала чітких слідів використання допоміжних конструкцій. Винятком є печі чіткої прямо­ кутної форми (таких три). Їх зводили всере­ дині дерев’яного короба (рис. 5). Залишки ко­ роба зафіксовано в житлі на південній ділянці (об’єкт 1). Відбитки щонайменше двох колотих плах чітко фіксувалися на східній стінці печі. Вони були вкладені вертикально та мали приб­ лизно однакову ширину — 0,25 м (рис. 5, 2). Рештки дерев’яного короба (своєрідної опалуб­ 2 На наш погляд, окремі випадки, де від печей лишив­ ся глиняний черінь, завали обгорілої глини та камін­ ня, можливо розглядати як залишки глинобитних печей: Журавка Вільшанська, землянки 10, 12, 24 (Об­ ломский 2010, с. 149, 152), Стайки (Петраускас, Готун, Квітницький 2007) та ін. Описана в згаданих та інших роботах ситуація в головних рисах співпадає із зафік­ сованою в Обухові 2, де глинобитне тіло печі так само вкривало скупчення каміння пісковику, яке не сто­ сувалося конструкції печі. Проте є дійсно добре до­ сліджені пристрої, зведені в комбінованій техніці, — глиняна топкова камера (іноді вирізана в останці), обкладена зсередини камінням — Пастирське (При­ ходнюк 2005, с. 15 і далі) або склепіння, зведене з улам­ ків жорен — Суботів (Куштан 2010, с. 147). ки) дозволяють не тільки відновити особливос­ ті побудови печі, а й досить впевнено говори­ ти про її розміри —1,6 × 1,2 м. Якщо врахувати, що зруб цього житла за чіткими залишками об­ вуглених кутів мав розміри 4,8 × 4,0 м, можна стверджувати, що при будівництві печі та жит­ ла застосована міра, кратна 0,4 м, що відповідає давньоруському ліктю (Рыбаков 1949). Конструкція тіла печі (рис. 1, V). Цей еле­ мент становить особливий інтерес, оскільки дослідники мало звертали на нього увагу. Тут можна розрізняти печі одно­ та багатоконтурні та їх різновиди за складом будівельної суміші (однорідні та різнорідні) та за використанням будівельного матеріалу (материковий останець та спеціально виготовлена суміш). Тип 1 (одноконтурні), вид 1 (однорідні, зроб лені лише з однорідного ґрунту). Різновид 1. Піч зведена в материковому останці (рис. 2, 1). Під час риття котловану в одному з кутків лишали останець, в якому ви­ різали округлу в плані яму з розривом (топка) зсередини житла. Різновид 2. Тіло печі зводили з однорідного ґрунту на підготовленому майданчику всере­ дині житла. Тип 1 (одноконтурні), вид 2 (різнорідні, зроб лені з різних ґрунтів). Різновид 1. Тіло печі зводили з різного ґрун­ ту (чистий або гумусований суглинок, лес) без подальшого нарощування товщини стін (захід­ на ділянка, житло/об’єкт 13). Такі печі (рис. 3, 2), як правило, мають кубічну форму. Для печі з об’єкту 13, на наш погляд, це диктувалося особливостями її конструкції, яка мала склад­ ну форму — топку та «комин». Для зведення Рис. 4. Обухів 2. Південна ділянка, об’єкт 2. Перетин багатоконтурної печі; послідовні нашарування, контури 1—3 ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 115 комину використали пластичний і міцний лес (рис. 6). Тип 2 (багатоконтурні), вид 1 (однорідні, зроблені з однорідного ґрунту). Різновид 1. Печі багатоконтурної конструк­ ції створені з прошарків ґрунту, якими на­ рощували товщину стін та череня. Такі печі, як правило, в плані округлої або округло­ прямокутної форми (рис. 3, 1, 3). Найвиразніше така піч представлена в жит­ лах VIII ст. — об’єкт 2 на західній ділянці та об’єкт 2 на південній. Піч з останнього об’єкта добре збереглася, що дозволило детальніше вивчити її конструкцію (рис. 4). У плані вона мала підпрямокутну форму, челюстями звер­ нена всередину житла (на південь). Її розміри на рівні череня 1,00 × 0,95 м, висота вцілілих стінок купола 0,7 м. У розрізі тіла печі просте­ жено три прошарки обгорілого ґрунту, які свід­ чать про три етапи зведення печі. Спочатку тіло печі було сформоване з суглинку темно­сірого кольору, а в подальшому піч двічі реконстру­ ювали за допомогою жовтого лесу. Первинний колір суглинку та лесу зберігся на зовнішніх боках куполів і черенів. Відтак, спочатку тіло печі та внутрішній діаметр череня становив близько 1,0 м, висота стін, що збереглися, сягала 0,45 м. Встановити товщину стінок не вдалося, оскільки колір зов­ нішнього боку печі збігався із забарвленням заповнення котловану будівлі. Через якийсь час користування піччю, про що свідчить про­ горілиний черінь і стіни, зсередини її обмазали товстим шаром жовтого лесу завтовшки 7,0— 12,0 см. Таким чином, внутрішній діаметр че­ реня зменшився до 0,7 × 0,6 м. Після того піч функціонувала певний час, про що свідчать виразні сліди пропеченості на новому шарі глини. Надалі черінь печі обмазали жовтим ле­ сом зав товшки 5,0—10 см, і вона знову почала діяти. Таким чином, і в цьому разі реконструк­ ції було зменшено об’єм топки камери печі (рис. 4). Зафіксовані сліди щонайменше двох етапів реконструкції печі не свідчать про те, що цими заходами її ремонтували. В жодному з контурів не зафіксовано виразних слідів руйнацій купола або череня. Тож ми схильні розглядати ці «буді­ вельні етапи» як прагнення поліпшити техноло­ гічні якості опалювальної споруди. Нарощуван­ ня товщини стін і череня зсередини печі призво­ дило до зменшення об’єму топки та збільшення товщини її кожуха. На наш погляд, це дозволяло зменшити витрати палива для розігріву печі та збільшити її теплоємність. Слід зазначити, що товщина прошарків на­ рощування стін різна та нерегулярна — в дея­ ких місцях під час реконструкції могли зріза­ тися частини попередньої конструкції. Маса, з якої робили тіло печі, дуже неоднорідна. Як свідчить досвід дослідження печей на Обухів­ ському поселенні вона складалася, головним чином, з лесу, стерильного або гумусованого суглинку. В останньому випадку, йдеться про використання культурного шару, який нако­ пичувався всередині житла або за його межа­ ми. Не зафіксовано також, щоб до цих сумішей (як то буває в глині жаровень, кераміки тощо) додавали якісь домішки рослинного (трава, солома чи гілки) або іншого походження (ка­ Рис. 5. Обухів 2. Південна ділянка, об’єкт 1: 1 — напівземлянка з глинобитною піччю в дерев’яному коробі; 2 — східна стінка печі з відбитками дерев’яних плах від короба ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 116 мінь, бита кераміка та кістки тварин). Додамо, що не простежено виразних випадків змішу­ вання лесу та суглинку. В перетинах печі межа між цими різновидами ґрунту достатньо чітка. Складається враження, що ґрунт використову­ вали мірою його видобутку з ями­глинища. Крім того, в долівці вказаного житла виявле­ но чотири ями (рис. 2, 4) — одна стовпова, три інші, на наш погляд, пов’язані з будівництвом та реконструкцією печі. Можливо, що ці ями призначалися для вибирання чистого лесу для зведення кожуха печі. Закінчивши вибиран­ ня ґрунту, її заповнили будівельним і побуто­ вим сміттям від попереднього контуру печі. Це підтверджує і заповнення ям, яке складалося з уламків жаровень, випаленої глини, фрагментів кераміки, кісток тварин і вуглинок. Подібну багатоконтурну конструкцію печей на Обухівському поселенні зафіксовано ще у восьми житлах. У зв’язку з реконструкцією гли­ нобитних печей звернемо увагу на той факт, що на поселенні поза межами будівель зафіксовано кілька так зв. скупчень печини. Такі скупчення площею до 2,0 м2 зафіксовані на рівні давньої поверхні або дещо глибше. В плані вони не ма­ ють чіткої форми, складаються зі шматків об­ горілої глини (частково зі слідами формовки), вуг линок, окремих уламків кераміки, кісток тварин і каміння. Не виключено, що це залиш­ ки будівельного сміття від реконструкції печей або їх повної заміни на нову. Ще один аспект, пов’язаний з відновленням процесу зведення та функціонування ран ньо­ слов’янських печей останньої чверті І тис., може бути частково висвітлений зав дяки експе­ рименту. Таку спробу здійснено в липні—серпні 2009 р. на базі нашої експедиції. Прототипом для реконструкції обрані залишки печей, дослі­ джених на поселенні Обухів 2 у 2007—2008 рр. То були печі круглої або овальної форми, зведе­ ні на материковій долівці напівземлянки з од­ норідного жовтого лесу або сірого суглинку. Для реконструкції були обраховані середні розміри стін і черенів прототипів. Зважаючи на те, що в археологічних зразках майже не зберег­ лося склепіння печі, його можна доволі точно окреслити, враховуючи кут нахилу стін. Зазна­ чимо, що в моделюванні глинобитної печі був використаний досвід експериментів з рекон­ струкції теплотехнічних споруд побутового та ремісничого призначення — печі­кам’янки, гончарного та металургійного горнів, смоло­ курні. Таке моделювання робилося за участю авторів на базі Північної експедиції в с. Хо­ досівка та Житомирської експедиції в м. Ко­ ростень (Готун, Петраускас, Петраускас 2005; 2005а; Готун та ін. 2007, с. 203—227; 2011). Для моделювання печі була обрана рівна площадка на відкритій місцевості. Попередньо Рис. 7. Обухів 2. Південна Ділянка, об’єкт 2: глинобит­ на піч зі скупченням каміння за її межами Рис. 6. Обухів 2. Західна ділянка, об’єкт 13. Розріз одно­ контурної печі, зробленої з різного ґрунту: 1 — прогорілі стінки печі; 2 — слабко гумусований суглинок; 3 — лес; 4 — дуже гумусований суглинок; 5 — суглинок ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 117 майданчик був очищений від рослинності та дерну. Матеріалом для реконструкції обрано однорідний жовтий лес, з якого й були споруд­ жені аналоги виявлених на поселенні печей. Для того лес змішувався з водою, сухою травою та дрібними гілками для покращення в’язкості лесу та міцності споруди. Спочатку був викла­ дений черінь, а потім поступово виведені стіни та купол печі (рис. 8). Для виготовлення репліки знадобилося 12 десятилітрових відер лесу. Од­ нак частина матеріалу була вибракувана під час підготовки будівельної суміші. Зважаючи на це, на спорудження печі пішло приблизно 8—10 ві­ дер лесу. Її зводили двоє — один замішував бу­ дівельну масу, інший — зводив піч. Загалом на будівництво було затрачено чотири години. Надалі піч висихала протягом доби. Після цього в топці було розведене багаття з дрібного хмизу та продовжено висушування печі таким чином ще на добу. Потім піч протоплювали дровами до повного її висушування та випалу череня й внутрішніх стін до червоного кольо­ ру. В результаті просушки піч зовні вкрилася дрібними тріщинами, які, однак, не були на­ скрізними та з’явилися внаслідок форсованого випалу печі. Рис. 8. Експеримент із побудови глинобитної печі: 1 — черінь і нижня частина купола; 2 — піч у завершеному ви­ гляді до початку використання Рис. 9. Експеримент із виготовлення ліп­ ного посуду ранньослов’янського типу: 1 — завершальна стадія виготовлення горщика; 2 — зразки випаленого посуду ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 118 Протягом археологічного сезону (півто­ ра місяці) в змодельованій печі випікали хліб та готували їжу. Було також здійснено спробу випалу кераміки (рис. 9). Експерименти за­ вершилися успішно. Із практичних спостере­ жень зазначимо, що закип’ятити чайник на «слов’янській» печі можна швидше і з менши­ ми витратами дров ніж у сучасній металевій печі зі сталі або чавуну. Після завершення ар­ хеологічного сезону піч була залишена просто неба для спостереження за процесом руйнації. Через рік встановлено, що хоча вона й зазна­ ла руйнації через природні чинники, однак її реконструкція для подальшого використання вимагала мінімальних затрат. У зв’язку з двома основними функціями по­ бутової печі — приготування їжі та опалення приміщення — звернемо увагу на деякі аспекти останньої функції. Створення температурного оптимуму в помешканні, безумовно, залежа­ ло від співвідношення між розмірами опалю­ вальної споруди та самого приміщення. Щоб підтримувати в оселі необхідний температур­ ний оптимум, об’єми печі та житла мали бути скорельовані. Простим відображенням цього може стати співвідношення об’єму печі та жит­ ла. Спробу простежити таку залежність зробив М.А. Філіпчук, який на підставі трьох жител уні­ кальної збереженості з Прикарпаття розрахував залежність між «обігріваною площею» печей­ кам’янок і об’ємом житла (Філіпчук 1995). За його розрахунками, 1,0 м2 площі печі нагрівав від 6,0 до 8,0 м3 домівки 3. Як відомо, об’єм об­ числюється за трьома показниками — довжи­ на, ширина й висота. Але археологічні рештки жител і печей здебільшого мають тільки два па­ раметри, які дозволяють вираховувати площу. Думаємо, що третій показник (висота) якоюсь мірою залежав від двох перших, на що певним чином вказують і зроблені нами розрахунки. Отже, спробуємо вирахувати умовний ко­ ефіцієнт «теплового оптимуму» для певних культурно­хронологічних типів жител через 3 З тексту статті не зрозуміло з чого складається об’єм житла — тільки з об’єму кімнати чи її та горища. Якщо стеля житла, за визначенням етнографів, була «горбатою» (див.: Сілецький 2008, с. 148), то, від­ повідно, об’єм даху повинен враховуватися до за­ гального об’єму житла. Ми спробували за даними, наведеними М.А. Філіпчуком, вирахувати для жи­ тел зі Стілецького (житло 1, садиба 2), Гологірок та Солонського (житло 1) коефіцієнт співвідношення площі печі та житла за нашою формулою. Для цих трьох жител він становить 0,1, тобто відповідає стан­ дартам жител з глинобитними печами IX—X ст. у Подніпров’ї попри те, що в Прикарпатті печі зроб­ лені з каменю. співвідношення площі печі та житла. Для роз­ рахунків нами залучено близько 80 жител з пе­ чами з території Середнього Подніпров’я дру­ гої половини IV—IX ст. та X — початку XIII ст., а саме з поселень: Обухів 2 (Абашина 2004; Пе­ траускас, Шишкин, Абашина 2011), Обухів 7 (Абашина 1986), Ходосівка­Козаків Яр (Орлов 1972; Сухобоков 1977), Ходосівка­Заплава (Пе­ траускас 2007), Журавка Вільшанська (Облом­ ский 2010), Велика Бугаївка (Петраускас, Шиш­ кин 2009), Соснова (Сикорский, Махно, Бузян 1980; Махно, Сикорский, Бузян 1983), Суботів (Куштан 2010), Вільховчик (Приходнюк 1980, c. 129), Стайки (Петраускас, Готун, Квітниць­ кий 2007), Мала Снітинка (Ольговський та ін. 1994), Монастирок (Максимов, Петрашенко 1988), Кощіївка (Лысенко и др., у друці). Розрахунки показали, що такий коефі­ цієнт для різних періодів історії Середнього Подніпров’я має певні середньостатистичні показники. Для черняхівських пам’яток добір­ ка незначна та складається з трьох жител. Два дали показники 0,03 і 0,04, одне житло з Ве­ ликої Бугаївки — коефіцієнт 0,1, що можливо пояснити тим, що піч була зруйнована і обмі­ ри вказані за її розвалом. Для жител V—VII ст. коефіцієнт «теплового оптимуму» становить 0,04 (коливання від 0,01 до 0,07). Для періо­ ду останньої чверті можна розрізняти житла VIII ст., для яких коефіцієнт наближається до 0,05 (0,03—0,07) і VIII—IХ ст., для яких коефі­ цієнт дорівнює 0,07 (0,03—0,1). Житла давньо­ руського часу X — початку XIII ст. засвідчують дуже стійкий показник — 0,1 — з дуже незнач­ ними коливаннями (рис. 10). Аналіз цих даних дозволяє зробити деякі спостереження. Цілком очевидне зростання умовного коефіцієнта «температурного оптиму­ му» від початку будівництва глинобитних печей до давньоруського часу. На початкових етапах (друга — третя чверті І тис.), імовірно, йшов по­ шук оптимального співвідношення об’єму печі та житла, на що, можливо, вказують значні ко­ ливання показника. Застосування оптимально­ го співвідношення, що дорівнює відношенню площі печі до площі житла як 1 : 10, припадає в Середньому Подніпров’ї на VIII—IХ ст. Про те, що таке співвідношення влаштовувало меш­ канців осель, може свідчити стабільний показ­ ник у 0,1 для переважної частини давньорусь­ ких жител X — початку XIII ст. У підсумку зазначимо, що Київське По­ дніпров’я становило зону стійкого традиційно­ го застосування глинобитних печей, починаю­ чи від пізньоримського часу. Їхні перші зразки ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 119 Рис. 10. Графік розподілу значень умовного коефіцієн­ та «теплового оптимуму» за даними пам’яток Серед­ нього Подніпров’я: 1 — пам’ятки IV ст.; 2 — пам’ятки V—VII ст.; 3 — пам’ятки VIII ст.; 4 — пам’ятки VIII— IX ст.; 5 — пам’ятки X—XIII ст. з’являються на черняхівських пам’ятках — Сос­ нова, Велика Бугаївка, можливо Обухів 1, Журав­ ка Вільшанська (печі­каміни). Датування жител з Бугаївки та Соснової свідчить, що глинобит­ ні печі в Середньому Подніпров’ї з’явилися на черняхівських пам’ятках у другій половині IV ст. (Петраускас, Шишкин 2009). У подальшому, в третій чверті І тис., вони добре відомі на празь­ ких і пеньківських пам’ятках регіону — Київ (Старокиївська Гора), Обухів 2, Велика Бугаївка та ін. Печі цього часу вирізані в материковому останці або представлені простими однокон­ турними глинобитними зразками, зведеними на долівці житла. В третій чверті І тис. у північ­ ній (Київ­Оболонь) та південній (Пеньківка­ Молочарня) частинах Подніпров’я паралельно з глинобитними печами з’являються й кам’яні (Смиленко 1989). Застосування двох техноло­ гій у спорудженні печей зберігається до давньо­ руського часу. Від XI ст. настало повне доміну­ вання глинобитних печей (Древняя Русь… 1985, с. 138—139). Картографування глинобитних печей на те­ риторії Середнього Дніпра у проміжку від IV до IХ ст. (рис. 11) вказує, що вони домінують у його північній частині (трикутник Дніпро— Ірпінь—Стугна), в той час як печі­кам’янки концентруються у південних областях (відти­ нок Канів—Чигирин). Територію між Обухо­ вом і Каневом можна розглядати як контактну зону, де наявні обидві технології і в чистому вигляді (глина або камінь), і в змішаному. Слід додати, що в південній частині Подніпров’я, на території масового поширення печей­кам’я­ нок, є своєрідні «острівці» пам’яток, де відомі тільки глинобитні печі (приміром Сахнівка — на трьох пам’ятках 13 таких печей). У Подніпров’ї фіксується найбільший типо­ логічний спектр глинобитних печей. Тут пред­ ставлені майже всі відомі типи й різновиди цих опалювальних споруд: за формою в плані — круг лі, підпрямокутні, прямокутні; за конструк­ цією — одноконтурні, побудовані з одно­ та різнорідного матеріалу, в материковому останці або в стіні котловану та зведені на долівці житла, а також багатоконтурні з однорідного матеріалу; за застосуванням допоміжних конструкцій — на дерев’яному каркасі та дерев’яній опалубці. Найскладніші за конструкцією та різноманітні за типами глинобитні печі в цьому регіоні відо­ мі у VIII—IХ ст. В попередні часи (IV—VII ст.) та наступні (X—XIII ст.) печі однотипніші, можна сказати простіші. Ще раз звернемо увагу, що сліди реконструк­ ції глинобитних печей, принаймні певної їх частини (багатоконтурні), на наш погляд, слід Рис. 11. Карта пам’яток V—IX ст. з глинобитни­ ми та кам’яними печами на території Середнього Подніпров’я: 1 — Будище; 2 — Велика Бугаївка; 3 — Вільховчик; 4 — Григорівка; 5 — Деріївка; 6 — Доманто­ ве; 7 — Журавка­Вільшанська; 8 — Канів­заповідник; 9 — Київ, Оболонь­Луг 4; 10 — Київ­Дитинка; 11– Київ­Киселівка; 12—14 — Київ­Старокиївська; 15 — Мала Снітинка; 16 — Михайлівка­Садкове; 17 — Мо­ настирок; 18 — Обухів 2; 19 — Обухів 7; 20 — Пастир­ ське; 21 — Пеньківка­Луг 1; 22 — Пеньківка­Луг 2; 23 — Пеньківка­Луг 3; 24 — Пеньківка­Молочарня; 25 — Сахнівка­Базар; 26 — Сахнівка­Гончариха; 27 — Сахнівка­Дівиця/Дегтярня; 28 — Соснова; 29 — Стай­ ки; 30 — Стецівка; 31 — Суботів; 32 — Ходосівка­ Заплава; 33 — Ходосівка­Козаків Яр; 34 — Стовпяги; 35 — Жуківці. Умовні позначки: І — глинобитні печі; ІІ — печі­кам’янки; сірим кольором позначено зону тотального розповсюдження глинобитних печей на території Лівобережжя Дніпра у другій половині І тис. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 120 розглядати як етапи вдосконалення теплотех­ нічного пристрою, а не його ремонту. Подіб­ на конструкція тіла печей у Подніпров’ї відо­ ма ще на низці пам’яток — Ходосівка­Козаків Яр, житло 2 (Сухобоков 1977, с. 57), житло 6 (Орлов 1972, с. 98), Суботів, житло 2 (Куштан 2010, с. 147) та ін. Крім того, печі зі слідами на­ рощування тіла зафіксовані і в інших регіонах ранньослов’янського світу: Ріпнів 2, житла 5, 6 і 9 (Баран 1963, с. 355 і далі), Ріпнів 1, житло 7 (Аулих 1963, с. 367) та ін. Зауважимо, що така технологія підвищення тепловіддачі печі засто­ совувалась і в давньоруський час, наприклад у Вишгороді (Готун та ін. 2011). Житлам кожного культурно­хронологічного етапу притаманний певний «тепловий опти­ мум». Його певний зразок — «константа» зі зна­ ченням близько 0,1 (тобто піч мала займати 1/10 площі житла) — був вироблений у VIII — на початку IX ст. і лишився практично без змін до середини XIII ст. Досвід експериментального зведення опа­ лювальної споруди за зразком печей VII— IX ст. засвідчив їхню практичність. Це обумов­ лено низкою чинників — простота побудови (1—2 доби до повного навантаження), доступ­ ність матеріалу та значна ефективність таких пристроїв. Абашина Н.С. Ранньослов’янське поселення Обухів VII на Стугні // Археологія. — 1986. — № 53. — С. 72—84. Абашина Н.С. Ранньослов’янські житла поселення Обухів 2 // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004. — С. 277—300. Аулих В.В. Славянское поселение у с. Рипнева (Рипнев 1) Львовской области // МИА. — 1963. — 108. — С. 366— 381. Баран В.Д. Раннеславянское поселение у с. Рипнив // МИА. — 1963. — 108. — С. 351—365. Готун І.А., Гаскевич Д.Л., Казимір О.М., Лисенко С.Д., Петраускас А.В., Петраускас О.В. Північна експедиція ІА НАН України. Матеріали і дослідження. Вип. І: Поселення між Ходосівкою та Лісниками; дослідження 2003 р. — К., 2007. Готун І.А., Казимір О.М., Коваль О.А., Петраускас А.В., Петраускене А.О. Музеї під відкритим небом та експозиційні можливості експедиційних баз експериментальної археології // Стародавній Іскоростень. Експериментальна археологія: завдання, методи, моделювання. — К., 2011. — С. 29—92. Готун І.А., Коваль О.А., Орлов Р.С., Петраускас А.В. Звіт про археологічні дослідження на посаді давньоруського Вишгорода в 2007—2008 році // НА ІА НАНУ. — 2007—2008/238. Готун І.А., Петраускас А.В., Петраускас О.В. Експериментальна археологія у роботі Північної експедиції. Дослід­ ження у галузі гончарства //Археологія. — 2005. — № 2. — С. 70—79. Готун І.А., Петраускас А.В., Петраускас О.В. Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за мате­ ріалами Північної експедиції // Археологія. — 2005а. — № 3. — С. 52—65. Григорьев А.В. Северская земля в VIII — начале XI века по археологическим данным. — Тула, 2000. Древняя Русь. Город, замок, село. — М., 1985. Кравченко Н.М. Исследование славянских памятников на Стугне // Славяне и Русь. — К., 1979. — С. 74—111. Кравченко Н.М. К изучению восточнославянской общины (по материалам археологических исследований в Среднем Поднепровье) // Труды V Международного конгресса археологов­славистов. — К., 1988. — Т. 4. — С. 126—134. Кравченко Н.М., Струнка М.Л. Реконструкція інтер’єру слов’янського житла VIII—IX ст. // Археологія. — 1984. — 54. — С. 84—95. Куштан Д. Нові матеріали райковецької культури з багатошарового поселення­замчища у Суботові // Археологіч­ ні студії. — 2010. — 4. — С. 143—156. Лысенко С.Д., Шкляревский Е.И., Квитницкий М.В., Чорновол Д.К. Многослойное поселение Кощеевка 8. — У друці. Ляпушкин И.И. Славяне Юго­Восточной Европы накануне образования древнерусского государства. — М., 1968 (МИА. —152). Максимов Е.В., Петрашенко В.А. Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре. — К., 1988. Махно Е.В., Сикорский М.И., Бузян Г.Н. Отчет о работе Переяслав­Хмельницкой археологической экспедиции 1983 г. // НА ІА НАНУ. — 1983/157. Обломский А.М. Материалы поселения Журавка Ольшанская // РСМ. — 2010. — 13. — С. 144—260. Ольговський С.Я., Філюк О.В., Дубицький О.С., Лисенко С.Д. Звіт про охоронно­рятувальні дослідження біля села Мала Снітинка Фастівського району Київської області // НА ІА НАНУ. — 1994/102. Орлов Р.С. Розвідки ранньослов’янських пам’яток поблизу Києва // Археологія. — 1972. — 5. — С. 96—105. Петраускас О.В. Матеріали І тис. за результатами розкопок 2003 р. поблизу Ходосівки // Північна експедиція ІА НАН України: Матеріали і дослідження. Вип. І: Поселення між Ходосівкою та Лісниками; Дослідження 2003 р. — К., 2007. — С. 175—198. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 121 Петраускас А.В., Готун І.А., Квітницький М.В. Охоронні дослідження біля с. Стайки // АДУ 2005—2007 рр. — К., 2007. — С. 303—306. Петраускас О.В., Шишкин Р.Г. Некоторые результаты исследования поселения черняховской культуры Великая Бугаевка 1 // Vita Antiqua. — 2009. — 7/8. — С. 201—226. Петраускас О.В., Шишкин Р.Г., Абашина Н.С. Новые исследования раннеславянского поселения Обухов 2 в 2007 г. // Stratum plus. — 2011. — № 5. — С. 61—88. Петрашенко В.О. Житла VIII—X ст. на Правобережному Подніпров’ї // Археологія. — 1982. — 37. — С. 48—59. Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Грогоровка). — К., 2005. Приходнюк О.М. Археологічні пам’ятки Середнього Придніпров’я VI—IX ст. н. е. — К., 1980. Приходнюк О.М. Пастирське городище. — К.; Чернівці, 2005. Раппопорт П.А. Древнерусское жилище // Древнее жилище народов Восточной Европы. — М., 1975. — С. 104—155. Рыбаков Б.А. Русские системы мер длины XI—XV векав // СЭ. — 1949. — № 1. — С. 67—91. Русанова И.П. Славянские древности VI—VII вв. — М., 1976. Сикорский М.И., Махно Е.В., Бузян Г.Н. Отчет о работе Переяслав­Хмельницкой археологической экспедиции 1980 г. // НА ІА НАНУ. — 1980/189. Сілецький Р. Опалювальні пристрої народного житла середнього Полісся (конструктивно­функціональний та сві­ тоглядний аспекти) // Вісник Львівського університету (серія істор.). — 2008. — 43. — С. 134—183. Смиленко А.Т. К изучению локальных особенностей культуры союзов восточнославянских племен VIII—IX вв. // Древние славяне и Киевская Русь. — К., 1989. — С. 105—114. Сухобоков О.В. До питання про пам’ятки волинцевського типу // Археологія. — 1977. — 21. — С. 50—66. Юренко С.П. Домобудівництво населення Дніпровського Лівобережжя в VIII—X ст. // Археологія. — 1984. — 45. — С. 35—46. Філіпчук М.А. Східнослов’янське житло X — початку XI ст. в Українському Прикарпатті // МДАПВ. — 1995. — 6. — С. 219—232. Надійшла 15.03.2012 О.В. Петраускас, А.А. Коваль СЛАВЯНСКИЕ ГЛИНОБИТНЫЕ ПЕЧИ ПОСЛЕДНЕЙ ЧЕТВЕРТИ І тыс. ПОСЕЛЕНИЯ ОБУХОВ 2 (технико­технологические особенности сооружения и эксплуатации) Поданы результаты исследований последних лет глинобитных печей на поселении Обухов 2. Памятник находит­ ся на северо­восточной окраине г. Обухов. Культурный слой площадью около 100 га зафиксирован вдоль склонов истоков обводненных балок, которые выходят в долину р. Кобрина. Почти за 30 лет исследований на памятнике выявлено около 100 объектов раннеславянского периода. В 2007—2009 гг. исследовано еще 14 жилищ, которые дали новые материалы для понимания конструкции отопительных сооружений последней четверти І тыс. С учетом исследований А.Т. Смиленко предложена следующая схема характеристики глинобитных печей Среднего Поднепровья: размещение в интерьере жилища, форма в плане, материал изготовления, дополнитель­ ные конструкции для формирования тела печи и его конструкция. Попытка вычисления условного коэфициента «теплового оптимума» для жилищ разных культурно­хро­ нологических этапов демонстрирует изменение его во времени, а эксперимент по моделированию и эксплуатации глинобитной печи по археологическим образцам — их эффективность. O.V. Petrauskas, O.A. Koval COB FURNACES OF THE SLAVS AT OBUKHIV 2 SETTLEMENT IN THE LAST QUARTER OF THE 1st MILLENIUM (technical and technological peculiarities of the structure and its exploitation) Presented are the results of recent research of cob furnaces at Obukhiv 2 settlement. The site is situated at the north­eastern outskirts of Obukhiv city. Cultural layer of about 100 hectares area is recorded along the slopes of sources of flood galleys leading to the Kobrynka River basin. About 100 objects of the Early Slavonic period were discovered during almost 30 years of research at the site. In 2007—2009, 14 more dwellings were studied which presented new materials for understanding the construction of heating structures of the last quarter of the 1st millennium. Taking into consideration the research by A.T. Smilenko, the following description scheme of cob furnaces in the Dnipro River middle region is proposed: localization in the dwelling interior, form in plan, working material, additional structures for forming the furnace body and their construction. An attempt to calculate the conditional coefficient of the «thermal optimum» for the dwellings of various cultural and chronological stages was made. Also the experiment of modeling and exploitation of cob furnace was conducted based on archaeological examples.

Ähnliche Einträge