Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Близнюк, І.В
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2009
Schlagworte:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7032
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні / І.В Близнюк // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 104-107. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7032
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-70322010-03-23T12:01:14Z Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні Близнюк, І.В Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 2009 Article Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні / І.В Близнюк // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 104-107. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7032 94(477): 329 (093) uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Близнюк, І.В Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні
format	Article
author	Близнюк, І.В
author_facet	Близнюк, І.В
author_sort	Близнюк, І.В
title	Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні
title_short	Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні
title_full	Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні
title_fullStr	Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні
title_full_unstemmed	Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні
title_sort	погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в україні
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2009
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7032
citation_txt	Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні / І.В Близнюк // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 104-107. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bliznûkív poglâdinaukovcívnavitokitaperíodizacíûsučasnogomolodížnogoruhuvukraíní
first_indexed	2025-07-02T09:50:07Z
last_indexed	2025-07-02T09:50:07Z
_version_	1836528233759113216
fulltext	Бережко К.О. МАСОВІ РЕЛІГІЙНІ РЕПРЕСІЇ В УКРАЇНІ. ОПЕРАЦІЯ «СЕВЕР» 104 Джерела і література 1. Реабілітовані історією. Закарпатська область. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2004. – 798 с. 2. История Евангельського движения в Евразии (Электронная Христианская Библиотека) – 1995. 3. Бережко К. Історія Свідків Єгови на Житомирщині. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. 182 с.: іл.. 4. Голько О. Свідки Єгови – Сибірський маршрут. – Львів: ТОВ Фаворит, 2002. – 201с. 5. Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 308 с. 6. Архів Президента Російської Федерації .– Ф.3. – Оп. 58. – Спр. 180. – Л. 52-53. 7. jw-russia.org/jwh_15.htm 8. jw-russia.org/jwh_16.htm 9. jw-russia.org/jwh_17.htm 10. jw-russia.org/jwh_18.htm 11. Державний архів Російської Федерації (ДАРФ). – Ф. Р-9479 с/ч. – Оп. 1 с. – Спр. 925. – Л. 147б. 12. Неизвестные страницы истории. Общество Сторожевой Башни, 2000. – 80 с. 13. Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953-1991. аннотированный каталог. Под. ред. В.А. Козлова и С.В. Мироненко; сост. О.В. Эдельман. – М.: Международный Фонд «Демократия», 1999.– 944 с. (Россия. ХХ век. Документы). 14. Одинцов М. И. Совет Министров СССР постановляет: «выселить навечно!»: Сборник документов и ма- териалов о Свидетелях Иеговы в Советском Союзе (1951 – 1985 гг.). – М.: Объединение исследователей религии, Арт-Бизнес-Центр, 2002. – 240 с. 15. ДАРФ. – Ф. 6991. – Оп. 4. – Спр. 79. – Л. 20. Близнюк І.В. УДК: 94(477): 329 (093) ПОГЛЯДИ НАУКОВЦІВ НА ВИТОКИ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЮ СУЧАСНОГО МОЛОДІЖНОГО РУХУ В УКРАЇНІ Проблема хронологічного визначення витоків сучасного молодіжного руху досить важлива в науково- му плані. Знаючи точку відліку в часовому розумінні, ми можемо з упевненістю говорити про зародження руху, перші молодіжні організації. Більше того, під назву „сучасний молодіжний рух” підпадають у першу чергу зміни ментального характеру, які почали відбуватися ще в радянський час. Тоді постає питання: не- формальні об'єднання останніх десятиліть існування СРСР зараховувати до радянського чи українського молодіжного руху, знову ж таки радянського чи сучасного? Що у даному випадку мається на увазі під „су- часним”? Отже спробуємо показати погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників на хронологічні витоки руху та підходи до його періодизації. На наше переконання, ці дві часові характеристики руху потрібно ро- зглядати одночасно, оскільки і в літературі панують такі підходи. До цієї проблеми протягом 1980-х- 2007 рр. зверталася велика кількість науковців та публіцистів. Спробуємо виділити кілька історіографічних періодів у дослідженні питання витоків та періодизації сучас- ного молодіжного руху. Критерієм взято глибину, комплексність та об’єктивність дослідження проблеми. Так, перший охоплює роки перебудови 1985-1991 рр. – 1995 рік, коли з'явилися перші паростки неупере- дженої оцінки історичних фактів, подій на сторінках періодичних видань, проводитися наукові конференції з цього приводу, велася полеміка між дослідниками. Він представлений працями В. Головенька, О. Матушек, В. Литвина, О. Єригіна, І. Мартинюк, І. Коляки, О. Закидальської. Цікавими є публікації спостерігачів та учасників подій початку 1990-х років. Незважаючи на певну іде- алізацію та пафос, у них міститься багато фактів, подробиць, які з часом позабувалися або ж втратили свою актуальність для сьогоднішніх дослідників. У статті О. Матушек йдеться про активізацію суспільно- політичного життя у Львові, радикалізацію молодіжного руху. Аналізуючи зміни ментального характеру, що відбулися в свідомості українців на зламі 1980-1990-х років, зокрема події в тогочасному Львові, О. Матушек вбачає витоки руху у створенні Товариства Лева, яке, за висловом авторки, почало свою робо- ту з реальних вчинків – упорядкування Личаківського кладовища тощо. Своєю ініціативністю вони подали приклад іншим [18, с. 2]. Таку ж позицію захищає В. Литвин, який вважає, що саме в середині 1980-х років з'явилися молодіжні формування [15, с. 53-58]. Він наводить приклад заснування „Товариства Лева” у жовтні 1987 р., а згодом і об'єднань у Чернівцях „Оберіг”, у Самборі „Поступ”, в Умані „Берегиня” та ін. Дослідник пише про ство- рення групою київських студентів разом з молодими вченими інститутів АН УРСР у 1988 року клубу „Спа- дщина”. З кінцем 1980-х років вчений пов'язує політизацію молоді та появу припартійних молодіжних структур [15, с. 54]. Витоки неформального руху спробував визначити російський дослідник, автор однієї з перших в СРСР праць про неорганізовану молодіжну ініціативу Д. Ольшанський [22]. На його думку, відлік масового нефо- рмального руху потрібно вести з середини 1986 р., тобто з перших кроків перебудови, яка ламала застарілі догми [22, с. 5]. Основою цієї хвилі стали багаточисельні підлітки – металісти, панки, люгери, фанати, ро- кери, брейкери, хіпі. Однак перші ознаки неформального руху автор відносить до 1977 р., коли після пораз- Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 105 ки московської футбольної команди „Спартак”, якій довелося залишити вищу лігу, з’явилися угруповання фанів [22, с. 13]. Процеси українського державотворення у першій половині 1990-х років та зміни ментального характе- ру не могли не позначитися на суспільних науках, зокрема на історичній. Науковці переосмислювали бага- то методологічних підходів та по-новому оцінювали окремі сторінки минулого. У перші роки незалежності історія молодіжного руху, його витоків стає досить актуальною, що було викликано в першу чергу переоці- нкою ролі молоді в суспільно-політичному житті країни після масових акцій протесту на зламі 1980-х1990- х років. Саме у цей період побачили світ дослідження І. Мартинюк, В. Головенько, М. Головатого, В. Аста- хової, В. Якушик, І. Коляки, а також низка колективних видань. Першою, можна сказати „по свіжим слі- дам”, коли ще не вщухла потужна хвиля молодіжних протестів, стала робота В. Головенька та М. Пашкова [9]. Незважаючи на те, що книга вийшла в світ наприкінці 1991 р., дослідники досить об’єктивно виводять зародження сучасної молодіжної ініціативи з другої половини 1980-х років. Автори справедливо говорять не про зародження, а відродження руху в 1980-х, оскільки, на їхню думку, він набув широкого розвитку в 1920-х-1930-х роках і був жорстоко придушений радянською, польською чи румунською владою. Однією з перших спроб таких досліджень стала монографія „Молодь України: для неї і про неї” (К., 1993) [20]. На думку вчених, витоки сучасного молодіжного руху потрібно виводити з середини 1980-х років, коли все почалося з процесів демократизації і гласності. Розпад СРСР дав поштовх до бурхливого розвитку досліджень, присвячених молодіжній проблематиці. Пояснюється це тим, що на молодь покладалася особлива і найважча місія – державотворення, оскільки бі- льшість старшого покоління скомпрометувало себе приналежністю до КПРС. Незаангажованість та можли- вість адаптуватися до нових умов життя відкривало для молоді нові горизонти. Саме тому зростав науковий інтерес до молодіжної тематики. У 1992 р. одним з перших у незалежній Україні В. Якушик захистив дисе- ртацію, в якій розглядаються витоки та етапи розвитку сучасного молодіжного руху [24]. Так, дослідник виділив кілька підходів до періодизації руху: 1) визначення вагомих історичних подій, які дають підстави розмежовувати період від періоду (з'їзди, акції, зміна владної верхівки в Україні); 2) визначення показників, які характеризують розвиток чи, навпаки, деградацію руху [24]. У 1993 р. О. Єригін захистив дисертацію з проблем становлення студентських об'єднань, в якій увагу приділив періодизації студентського руху [25]. Ці ж аспекти проблеми згадуються і в праці І. Коляки [13]. В. Головенько, автор великої кількості публікацій з проблем молоді, торкається питання визначення витоків сучасного молодіжного руху в Україні. Розмаїття публікацій, час їх появи, обсяг матеріалу, кіль- кість аспектів та глибина розкриття проблеми, дають підстави зараховувати роботи цього вченого до кіль- кох історіографічних етапів. В. Головенько хронологічні витоки руху виводить з виникнення „Товариство Лева”, а згодом і його філій у Тернополі, на Волині [8]. До цього ж етапу зародження руху автор відносить і створення товариств „Оберіг”, „Щире братство”, „Спадщина” та інші. Крім того, дослідник подає власну періодизацію сучасного молодіжного руху, в основу якої поклав два критерії: 1) об’єктивні чинники, тобто демократичні трансформації в Україні; 2) аналіз історії розвитку кожної з молодіжних організацій [11]. Так, 1987 – кінець 1989 рр. він вважає першим періодом самодіяльності, відсутності суто політичних молодіж- них організацій, що могли скласти альтернативу ВЛКСМ. Другий період, на його думку, починає свій від- лік восени 1989 р., коли активно проходив процес організаційного оформлення молодіжних, опозиційних до влади, організацій – „Студентське Братство”, Українська студентська спілка, Спілка незалежної україн- ської молоді, „Пласт” тощо [7, 8]. Незважаючи на значну схожість цієї періодизації з тією, що запропонував М. Головатий, все-таки існує суттєва різниця щодо характеристики третього періоду, яку подає В. Голове- нько [8, с. 37-40]. Так, на його думку, з кінця 1991 року бере свій початок період незалежності. На цьому етапі, зазначає він, більшість молодіжних організацій перейшли від опозиційності до конструктивної спів- праці з владою. О. Масний пов'язує становлення молодіжного руху України з формуванням Народного руху України, що і призвело до створення „Товариства Лева”, СНУМ, Конфедерації анархістів України, Спілки молодіж- них організацій України. Оскільки студентський рух є невід'ємною складовою руху, то автор вважає, що він розвивався водночас з вищезгаданими організаціями [17, с. 47-50]. На початку 1990-х років науковцями робилися спроби не лише в загальному визначити витоки молоді- жного руху, але хронологічні витоки його компонентів, скажімо неформальних організацій. Так, Р. Вентка зазначає, що неформальні об'єднання студентської молоді політичного спрямування почали з'являтися ма- сово в 1987-1988 рр. [5, с. 19-22]. На початку 1989 р. намітилася тенденція до об'єднання гуртків, клубів, а до кінця року об'єднання політичного забарвлення припинили існування. Почали виникати студентські громадсько-політичні організації, щоб мати реальний вплив на події в країні. В іншому збірнику, підготов- леному УкрНДІ проблем молоді, стверджується, що витоки неформального руху сягають 1970-х років, ко- ли діяли перші угруповання, що не сприймалися офіційною владою на серйозному рівні [6, с. 76]. Поглиблення досліджень з молодіжної проблематики наприкінці 1990-х сприяло появі дещо відмінних від загальновизнаних поглядів на хронологічні витоки сучасного молодіжного руху. Тому саме з кінцем 1990-х років ми пов’язуємо започаткування ще одного підперіоду в розвитку сучасної української історіог- рафії. Він асоціюється з працями таких науковців, як О. Корнієвський, Н. Косарів, І. Іванишин, М. Головатий, Т. Голобуцька, О. Голобуцький, В. Кулик, О. Бойко, А. Карнаух, М. Литвин та низкою інших вчених. Однак йдеться лише про монографічні та дисертаційні дослідження, публікації, в яких проблема витоків та періодизації руху згадується побіжно, при розгляді загальної історії молодіжного руху в Україні. Значно раніше запропонували датувати початки руху Н. Косарів та І. Іванишин [14, с. 43-44]. На їхню думку, перший етап розвитку сучасного організованого молодіжного руху припадає на кінець 1970-х – по- чаток 1980-х років, і пов'язаний з масовим виникненням неформальних груп, створених на основі спільних Близнюк І.В. ПОГЛЯДИ НАУКОВЦІВ НА ВИТОКИ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЮ СУЧАСНОГО МОЛОДІЖНОГО РУХУ В УКРАЇНІ 106 інтересів. Другий етап (кінець 1989 – початок 1990 рр.) характеризується виникненням та діяльністю об'єд- нань, що ставили перед собою соціально значимі завдання. Наступний етап автори пов’язують зі створен- ням громадсько-політичного сектору та його участю у політичній діяльності. Саме до цього історіографічного періоду в дослідженні часових характеристик молодіжного руху на- лежить і розробка схеми періодизації сучасної організованої молодіжної ініціативи О. Корнієвського. Вона є найбільш науково обґрунтованою і залишається найбільш популярною вже понад десять років серед вче- них [14]. Йдеться про виділення автором чотирьох періодів – неформального (середина 1980-х-осінь 1989 рр.), самодіяльного (осінь 1989 – жовтень 1990 рр.), інтегративного (кінець 1990 р. – серпень 1991 р.) та по- сткомуністичного. В основу цієї схеми О. Корнієвський поклав еволюцію функцій, які виконували окремо взяті організації. Так, до найбільш фундаментальних і ґрунтовних досліджень з історії становлення сучасного молодіж- ного руху належить праця „Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна іні- ціатива: Дослідження” (К., 2000) [19]. Ця робота виконана на розрізі кількох дисциплін історії, політології, соціології, з урахуванням нових методів, поглядів, оцінок та вивчення західноєвропейського та американсь- кого інтелектуального надбання про молодь, її роль у формуванні та житті суспільства. Як зазначають авто- ри, протягом 1970-1980-х років, на відміну від попередніх 1960-х, коли формувалася спільна для всього „ві- дкритого” світу ментальність, єдиний стиль життя, вже наприкінці 1970-х ситуація кардинально змінюється – зростає рівень індивідуалізації життя, ідентифікація з поколінням набуває дедалі обмеженішого характе- ру. У результаті цього, зазначають автори, у молодої генерації чітко окреслилася тенденція до масової інди- відуалізації та прагнення вийти з-під „колективної долі” свого покоління [19, с. 14]. Всі ці процеси призво- дять до головного – народження нової культурної моделі людини з індивідуальною біографічною констру- кцією нового типу. Саме такі зміни і є вихідним пунктом при визначенні хронологічних витоків сучасного молодіжного руху. Автори цього дослідження, одні з не багатьох в українській історіографії, також розро- били і досить докладно аргументували періодизацію сучасного молодіжного руху [19, с. 95-117]. Перший період розвитку руху, стверджують науковці, припадає на середину 1980-х років – осінь 1989 року. Вони його називають періодом зародження організованої молодіжної ініціативи – виникають Український куль- турологічний клуб, Товариство Лева, різноманітні громадські об'єднання. Другий етап припадає на 1989- 1990 рр. – поширення масових молодіжних та студентських громадсько-політичних рухів. Кульмінацією цього етапу, треба вважати голодування студентів у жовтні 1990 року у Києві. Третій – 1991-1992 рр. – кри- за руху, пов’язана з отриманням незалежності Україною та масовим відходом молоді від організацій. Спро- бою реанімації „молодіжки” стало друге голодування студентів у Києві восени 1992 р. Четвертий (1993- 1996 рр.) та п’ятий (1996-1999 рр.) характеризуються становленням організаційних структур молоді, поши- ренням ідеї створення єдиного репрезентанта молодіжного руху перед державою [19, с. 77-78]. Одна з численних статтей В. Головенька присвячена витокам молодіжного руху. На його думку, органі- заційно він почав формуватися наприкінці 1980-х років, коли почали діяти перші неформальні, напівлега- льні молодіжні об’єднання, угруповання, що згодом перетворилися на перші громадські організації молоді [10]. О. Бойко пов'язує організаційні витоки сучасного молодіжного руху в Україні з мітинговим періодом у суспільно-політичному житті УРСР, започаткованим 13 червня 1988 р., коли у Львові відбувся багатотися- чний мітинг під час проведення установчих зборів Товариства української мови [3, с. 49]. Цілком логічним, автор вважає, було видання Президією ВР СРСР Указу „Про порядок організації та проведення зборів, мі- тингів, вуличних походів та демонстрацій” та „Про обов’язки та права внутрішніх військ МВС СРСР при охороні громадського порядку”. Саме спираючись на ці документи, пише О. Бойко, влада намагалася стри- мати наростаючу мітингову стихію, нейтралізувати представників радикальних опозиційних сил та каналі- зувати народну активність у безпечне русло [3]. А. Карнаух, розглядаючи в загальних рисах молодіжну проблематику в Україні та позицію влади щодо молоді, її статусу, прав, можливостей, звертає увагу на хронологічні аспекти процесу соціалізації українсь- кої молоді [12]. На її переконання, у 1970-1980-х рр. стався певний перелом, оскільки відбулася значними темпами акселерація молоді, розширилися її вікові межі, оскільки продовжилися терміни навчання та соці- ально-політичної адаптації. Протягом останніх п’ятнадцяти років сформувався окремий напрямок досліджень молодіжного громад- ського руху – регіоналістика, тобто вивчення цієї проблеми в межах окремого регіону України з урахуван- ням його специфіки. Йдеться про працю Т. Болбат, в якій у контексті періодизації історії громадських об'є- днань східних регіонів України подано і етапи розвитку молодіжного третього сектору, які хронологічно співпадають. Так, з середини 1980-х років, зазначає автор, на сході України почав розвиватися рух „нефор- малів”. Як чинник бурхливого розвитку молодіжної ініціативи автор відзначає скасування 6-ї статті Кон- ституції, після чого в регіоні почали виникати перші альтернативні комсомолу молодіжні організації, пере- важно національно-демократичного спрямування – Луганська міська організація СНУМ та Донецька облас- на організація УСС. Особливістю третього етапу – серпень 1991 – червень 1996 рр. – дослідниця виділяє початок процесу створення молодіжних структур при партіях та розпад масових молодіжних громадсько- політичних рухів [4, с. 45-55]. М. Молчанова, вивчаючи молодіжний рух в Донецькому регіоні останніх років, виділяє кілька етапів: перший – створення неформальних груп на основі загальних інтересів (хіпі, па- ки, рокери тощо), у яких повністю домінують особисті, часто емоційного забарвлення, форми спілкування; другий – виникнення об'єднань з чітко усвідомлюваною та фіксованою метою діяльності; третій – створен- ня суспільно-політичних груп, організацій [21, с. 120-128]. Таким чином, історіографічний аналіз літератури, в якій так чи інакше обґрунтовуються хронологічні витоки, періодизація та термінологічна характеристика сучасного молодіжного руху дає підстави зробити кілька висновків. По-перше, початок дослідження цієї проблеми закладено ще в роки перебудови. До сере- Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 107 дини 1990-х років науковці майже одноголосно асоціювали зародки руху з другою половиною 1980-х років, беручи до уваги зміни ментального характеру, учасників та організаторів масових акцій протесту. У другій половині 1990-х років завдяки поглибленому вивченню молодіжної проблематики вчені почали пов'язувати витоки сучасного організованого молодіжного руху з кінцем 1970-х – початком 1980-х років, тобто масо- вим виникненням неформальних груп, угруповань та формувань різного напрямку, створених на основі спі- льності інтересів. Протягом 1990-х років дослідниками було закладено своєрідний фундамент в сенсі мето- дології, прийомів, на яких були побудовані наукові праці другого десятиліття незалежності. Джерела та література 1. Астахова Е. Становление многопартийности в СССР: некоторые аспекты. – Харьков, 1991. – С. 29. 2. Бойко О. Політичне протистояння офіційної влади та опозиції в Україні: основні прояви, характерні ри- си та особливості (літо 1989 р. – лютий 1990 р.) // Людина і політика. – 2003. – № 2. – С. 49-53. 3. Бойко О. Еволюція суспільних поглядів та процесів: від ідеї оновленого Союзу до проголошення незалежності України (січень-серпень 1991 р.) // Людина і політика. – 2001. – № 4. – С. 37-48. 4. Болбат Т. Періодизація історії громадських об'єднань східної України (квітень 1985 – червень 1996 рр.) // Донецький вісник Наукового товариства ім. Т. Шевченка. – Т. 13. – Донецьк: Український культуро- логічний центр, 2006. – С. 45-55. 5. Вентка Р. Современные студенческие организации в вузах Украины / Молодёжная политика: опыт, проблемы, перспективы : материалы международной научно-практической конф. [„Молодёжная поли- тика: опыт, проблемы, перспективы”], (Киев, 26-27 ноября 1991 г.) [В 2-х ч.] / Укр. Научно- исследовательский институт проблем молодёжи. – К., 1992. – Ч. 2. – С. 19-22. 6. Головатый Н., Булавин А., Выдрин Д., Одинцов В. Молодёжная политика партий, движений, общест- венных организаций республики на современном этапе // Молодёжь Украины: состояние проблемы, пу- ти решения: Сборник научных публикаций УкрНИИ проблем молодёжи по итогам выполнения науч- ных программ и проектов в 1991 году. – К., 1992. – С. 76. 7. Головенько В. Зародження українського молодіжного руху // Ракурс – УІМ. – 1994. – № 1. – С. 25-26. 8. Головенько В. Молодіжний рух в Україні: історія і сучасність // Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія і генезис. – К., 1993. – С. 24-49. 9. Головенько В., Пашков М. Збірник матеріалів про молодіжні об'єднання України. – К. : УНДІ проблем молоді, 1991. – 143 с. 10. Головенько В. Проблеми розвитку українського молодіжного руху на сучасному етапі // Український соціум. – 2002. – № 1. – С. 26-32. 11. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті (історико-політологічний аналіз основних періодів) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 „Політичні науки” / В. Головенько. – К., 1995. – 24 с. 12. Карнаух А. Проблеми молодіжної політики в сучасній Україні // Політичний менеджмент. – 2005. – № 4 (13). – С. 63-69. 13. Коляка І. Студентський рух в Україні (кінець 80-х-початок 90-х рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / І. Коляка. – К., 1994. – 24 с. 14. Корнієвський О., Якушик В. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні. – К.: Грома- да, 1997. – С. 43-44. 15. Литвин В. Молодёжные общественно-политические организации // Политика и время. – 1991. – № 3. – С. 53-58. 16. Мартинюк І. Проблемы жизненного самоопределения молодёжи. Опыт прикладного исследования. – К., 1993. – С. 58. 17. Масний О. Молодіжний рух і становлення студентських організацій України на сучасному етапі // Мо- лодёжная политика: опыт, проблемы, перспективы : материалы международной научно-практической конф. [„Молодёжная политика: опыт, проблемы, перспективы”], (Киев, 26-27 ноября 1991 г.) [В 2-х ч.] / Укр. Научно-исследовательский институт проблем молодёжи. – К., 1992. – Ч. 2. – С. 47-50. 18. Матушек О. Вир: (про суспільно-політичну ситуацію у м. Львові) // Ранок. – 1990. – № 5. – С. 2. 19. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива : Дослідження / В. Кулик, Т. Голобуцька, О. Голобуцький. – К. : Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. – 460 с. 20. Молодь України: для неї і про неї / Під ред. О. Балакірєвої. – К.: УкрНДІ проблем молоді, 1993. – 106 с. 21. Молчанова М.В. Суспільно-політичне життя Донеччини (кінець 80-х – 90-і роки ХХ ст.) // Нові сторін- ки історії Донбасу: статті. – Кн. 11/ДонДУ; Голов. ред. З.Г. Лихолобова. – Донецьк, 2001. – С. 120-128. 22. Ольшанский Д.В. Неформалы: Групповой портрет в интерьере. – М. : Педагогика, 1990. – 192 с. 23. Якушик В. Современное государство переходного типа (теоретические и методологические аспекты): автореф. дис. д-ра полит. наук : спец. 23.00.02 „Политические науки” / В. Якушик. – К., 1992. – 38 с. 24. Єригін О. Особливості формування і діяльності студентських громадсько-політичних об'єднань в умо- вах становлення багатопартійності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.01 „Філософія” / О. Єригін. – Харків, 1993. – С. 12-13.

Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні

Institution

Ähnliche Einträge