Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації
В статті аналізуються предмети з поселень та могильників середньодністровської (західноподільської) групи, які прикрашені зображеннями частин тіл тварин, птахів та ін. Зроблено спробу обгрунтувати існування на заході Українського Лісостепу ранньої і пізньої релігійно-образотворчих традицій. В ранній...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Назва видання: | Археологический альманах |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70514 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації / М. Бандрівський // Археологический альманах. — 2010. — № 21. — С. 145-177. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-70514 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-705142014-11-08T03:01:27Z Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації Бандрівський, М. В статті аналізуються предмети з поселень та могильників середньодністровської (західноподільської) групи, які прикрашені зображеннями частин тіл тварин, птахів та ін. Зроблено спробу обгрунтувати існування на заході Українського Лісостепу ранньої і пізньої релігійно-образотворчих традицій. В ранній з них особливо відчутними були центральноевропейські і, в меншій мірі, вже затухаючі егейсько-анатолійські (в т.ч.хетські) впливи. Натомість, в пізній, реформованій на середньодніпровській та передкавказьких територіях, простежуються впливи з урарто-асирійського середовища. Носії ранньої і пізньої релігійно-образотворчих традицій могли представляти собою на Середньому Дністрі, як припускаемо – історичній Невриді, пласт місцевої лісостепової вершницької аристократії, для задоволення потреб якої й виготовлялися художньо оздоблені речі. В статье проанализированы известные на сегодня находки среднеднестровской (западноподольской) группы, которые украшены изображениями частей тел животных, птиц и др. The paper analyzes all the known finds of the Middle Dniester (West-Podolsk) group which are decorated by images of parts of bodies of animals, birds, etc. 2010 Article Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації / М. Бандрівський // Археологический альманах. — 2010. — № 21. — С. 145-177. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 2306-6164 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70514 uk Археологический альманах Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В статті аналізуються предмети з поселень та могильників середньодністровської (західноподільської) групи, які прикрашені зображеннями частин тіл тварин, птахів та ін. Зроблено спробу обгрунтувати існування на заході Українського Лісостепу ранньої і пізньої релігійно-образотворчих традицій. В ранній з них особливо відчутними були центральноевропейські і, в меншій мірі, вже затухаючі егейсько-анатолійські (в т.ч.хетські) впливи. Натомість, в пізній, реформованій на середньодніпровській та передкавказьких територіях, простежуються впливи з урарто-асирійського середовища. Носії ранньої і пізньої релігійно-образотворчих традицій могли представляти собою на Середньому Дністрі, як припускаемо – історичній Невриді, пласт місцевої лісостепової вершницької аристократії, для задоволення потреб якої й виготовлялися художньо оздоблені речі. |
| format |
Article |
| author |
Бандрівський, М. |
| spellingShingle |
Бандрівський, М. Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації Археологический альманах |
| author_facet |
Бандрівський, М. |
| author_sort |
Бандрівський, М. |
| title |
Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації |
| title_short |
Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації |
| title_full |
Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації |
| title_fullStr |
Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації |
| title_full_unstemmed |
Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації |
| title_sort |
образотворчі традиції на заході українського лісостепу в vіі – напочатку vі ст. до нар. хр.: витоки і причини трансформації |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70514 |
| citation_txt |
Образотворчі традиції на заході Українського Лісостепу в VІІ – напочатку VІ ст. до нар. Хр.: витоки і причини трансформації / М. Бандрівський // Археологический альманах. — 2010. — № 21. — С. 145-177. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| series |
Археологический альманах |
| work_keys_str_mv |
AT bandrívsʹkijm obrazotvorčítradicíínazahodíukraínsʹkogolísostepuvvíínapočatkuvístdonarhrvitokiípričinitransformacíí |
| first_indexed |
2025-07-05T19:43:37Z |
| last_indexed |
2025-07-05T19:43:37Z |
| _version_ |
1836837364119371776 |
| fulltext |
Археологический альманах. – № 21. – 2010. – С.145-177.
145
В останній час у середньодністровській
(західноподільській) групі знайдено кілька
нових предметів, які виконано у своєрідній
художній манері, яку часто називають “звіри-
ним стилем”1. Накопичений на сьогоднішній
день матеріал з цього питання, в т.ч. й речі з
передвоєнних розкопок, дають підстави зроби-
ти перші обережні узагальнення з усього того
різноманіття речей, які є носіями тогочасних
образотворчих традицій. Для зручності опису
та аналізу інформацію про ці предмети викла-
даємо у трьох частинах, де зображення будуть
згруповані за функціональним призначен-
ням речей, з якими вони пов’язані: предмети
кінської упряжі (навершя псаліїв, пронизки-
розподілювачі, прорізні навершя); нагрудні та
начільні прикраси і предмети туалету (нашив-
на бляха, кістяний гребінь, шпильки з орна-
ментованими щитками); предмети культового
призначення (плоскодонні посудини-патери).
Образи тварин і птахів на предметах
кінської упряжі
1. Навершя псаліїв у вигляді грифоподібної
голівки з баранячими рогами. Однією з най-
презентативніших знахідок на Середньому
Придністров’ї, на яких лежить печать вишука-
ного смаку і образної довершеності, є кістяне
(рогове?) навершя псалія з Ніври (рис.2, 1).
Розміри навершя 3,3 х 2,9 см, поверхня старан-
но зашліфована. Навершя оформлено у вигля-
ді голівки грифа2 з баранячими рогами, перед
Бандрівський М.
ОБРАЗОТВОРЧІ ТРАДИЦІЇ НА ЗАХОДІ УКРАЇНСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ У VІІ –
НАПОЧАТКУ VІ СТ. ДО НАР. ХР.: ВИТОКИ І ПРИЧИНИ ТРАНСФОРМАЦІЇ
В статті аналізуються предмети з поселень та могильників середньодністровської (західноподільської)
групи, які прикрашені зображеннями частин тіл тварин, птахів та ін. Зроблено спробу обгрунтувати
існування на заході Українського Лісостепу ранньої і пізньої релігійно-образотворчих традицій. В
ранній з них особливо відчутними були центральноевропейські і, в меншій мірі, вже затухаючі егейсько-
анатолійські (в т.ч.хетські) впливи. Натомість, в пізній, реформованій на середньодніпровській
та передкавказьких територіях, простежуються впливи з урарто-асирійського середовища. Носії
ранньої і пізньої релігійно-образотворчих традицій могли представляти собою на Середньому Дністрі,
як припускаемо – історичній Невриді, пласт місцевої лісостепової вершницької аристократії, для
задоволення потреб якої й виготовлялися художньо оздоблені речі.
Ключові слова: Середньодністровська группа, автохтони, релігійно-образотворча традиція, вплив.
1 Якщо дотримуватися об’єктивності, то до т.зв.звіриного стилю ми не можемо зачисляти ні зобра-
ження птахів, ні зображення риб, ні інших живих істот, наприклад, змій. І, зрештою, чи може вважатися
звіриною істота, “скомпонована” з частин тіл інших істот? І як тоді бути з рослинним орнаментом і гео-
метричним декором, які разом із зображеннями у “звіриному стилі” часто становлять одне нерозривне
ціле? Тому, в даній праці при трактуванні речей із зображенням живих істот поки що будемо послугову-
ватися більш виваженим, на наш погляд, терміном – образотворча традиція.
2 На навершях псаліїв з Ніври та Залісся (див. нижче) стародавні митці, як припускаємо, зображували
в профіль голову чорного грифа (Aegupius monachus), який є найбільшим птахом (розмах крил до 2,5 м)
не лише азіатських, але й південно-європейських просторів, оскільки зустрічається не лише на Балканах,
але й у більш північних широтах: Словенії, Румунії (Добруджа, Трансільванія) та Бессарабії і Буковини.
Так вага у 20 самців чорного грифа з Румунських Карпат становила 7,0-11,5 кг, а у 21 самки звідти ж – 7,5-
12,5 кг. Згідно з описом, цей величавий птах має “…велику голову з масивним, високим, стиснутим з боків
дзьобом та наддзьобям з з довгим і гострим гачком” [Dombrowski, 1912]. Ніздрі у чорного грифа широкі і
округлі, ноги короткі, товсті, пальці довгі з тупими і мало загнутими кігтями. Чорний гриф відноситься до
класу – птахи, загону – соколоподібні, сімейство – яструбині, підсімейство – грифові.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
146
якими зображено великий загнутий донизу
дзьоб. Останній з обидвох сторін прикрашено
глибокими врізними лініями, кінці яких біля
наддзьоб’я роздвоюються у вигляді “ластів-
чиного хвоста” (рис.2, 1). Очі у птаха великі
круглі з крапками-зіницями у центрі. Кожен
з баранячих рогів, починаючись від потилиці,
огинає вищезгадане око знизу і піднімається
догори. Кінці рогів оформлено у вигляді на-
прочуд реалістично вимоделюваних ратиць.
Поверхню баранячого рогу на ніврському на
верші, що краще зберігся, прикрашено гус-
тою сіточкою крапочок – імітацією гофрова-
ної поверхні справжнього баранячого рогу.
Натомість, поверхня іншого рогу на цьому
ж наверші – дуже стерта, а це може свідчити
про те, що саме цим боком псалій був зверне-
ний до морди коня [Бандрівський, Сохацький,
1995, c.3-6; Бандрівський,1996, с.64-77; 1996а,
с.345-352; Bandriwskij, 1998, s.467-471].
Нижняя частина навершя у вигляді гри-
фоподібної голівки з Ніври представляє со-
бою овальну в плані втулку з круглим глухим
отвором знизу, який на нижньому краю стін-
ки має маленький наскрізний отвір, а навпро-
ти нього (але, з внутрішньої строни втулки),
один глухий отвір для закріплення в ньому
штифта за допомогою якого навершя фіксу-
вали до стержня псалія. В попередніх працях
автор схильний був відносити навершя псалія
з Ніври до РСК-2 (за І.М. Медведською) і да-
тував, приблизно, другою чвертю VІІ ст. до
нар. Хр. [Бандрівський, 1996, с.345-352]. Так,
справді, в схожих навершях з інших пунктів
(майже вийнятково – передкавказьких) дуже
подібною є сама схема побудови зображен-
ня: домінуючий хижо піднятий дзьоб, око і
дугасто огинаючий його спіднизу бранячий
ріг, який горішним кінцем ледь виступає над
рівнем дзьобу. На цьому схожість між навер-
шям з Ніври і передкавказькими навершями,
ніби, вичерпується. Натомість, на ніврському
екземплярі є низка іконографічних елементів
чи, радше, образних носіїв, які виділяють це
навершя з кола подібних памяток. По-перше,
на жодному з опублікованих навершів псаліїв
в районі потилиці зображуваної істоти немає
додаткових ліній, які у вигляді півдуг прокрес-
лено не лише над очима, але й як з’єднуючі
обидва ока (рис.2, 1). По-друге, на жодному
з досі відомих кістяних/рогових псаліїв у ви-
гляді голівки грифоподібної істоти з бараня-
чими рогами, останні ніколи не закінчуються
ратицями (мабуть, неправий А.Р. Канторович,
коли називає їх “копитами” [Канторович,
2007, с.243, 251, рис.2, 13]). Копито – це вже
символ коня, тоді як ратиця на ніврському на-
верші додатково підкреслює (окрім закруче-
них рогів) присутність тут іншої ідеї – симво-
лу саме барана3. Чи можна наявність ратиць на
кінцях баранячих рогів на екземплярі з Ніври
вважати за хронологічну чи локальну озна-
ку, покажуть наступні дослідження. Сьогод-
ні – ж, зважаючи на те, що на нижніх торцях
передкелермеських псалій присутні зобра-
ження копит4, можемо лише припустити, що
зображення ратиць на навершях псаліїв – теж
є ранньою ознакою і в час створення навер-
шів з Репяхуватої Могили (пох.2), Келермеса
(кург.1/В), Новозаведенного-ІІ (кург.5) могло
бути явним анахронізмом, який вже не від-
творювали. Третьою ознакою, яка відрізняє
навершя з Ніври від схожих до нього, є сво-
єрідна манера передачі гофрованої поверхні
справжнього баранячого рогу, якої не бачимо
на зразках з інших регіонів Лісостепу та Пе-
редньої Азії5. Четвертою відмінною ознакою
ніврської знахідки є своєрідна манера переда-
чі врізних ліній, які імітують щілину дзьоба і
закінчення яких передане у вигляді “ластівчи-
ного хвоста”. Єдиною, на сьогоднішній день,
стилістичною аналогією такій манері, є пара
кістяних пронизок-розподілювачів з кург.1/В
і 2/В з Келермесу [Галанина,1997]. І, врешті,
3 Відтворення протом коня та повнофігурне зображення цієї тварини належить, скоріш за все, до
автохтонної образотворчої традиції Українського Лісостепу, яка за часом могла передувати появі зобра-
женню грифоподібної голівки (див. нижче).
4 Хоча в окремих випадках тут слід вести мову про зображення ратиць.
5 Разом з тим, саме на передньоазійських кістяних пронизках-розподілювачах у вигляді грифопо-
дібної голівки (Норшун-Тепе) на поверхні загнутих догори баранячих рогах спеціально підкреслена їх
гофрована поверхня, правда, не крапочками, а низкою паралельних ліній.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
147
пятою ознакою, яка різнить екземпляр з Ніври
від подібних за призначенням виробів з інших
регіонів, є отвір для фіксуючого штифта, який
просверлили не з профільного боку втулки,
як, майже, у всіх відомих на сьогодні навер-
шях псаліїв, а з задньої – тильної сторони під
потилицею істоти (рис.2, 1). Вищенаведений
і, очевидно, не повний перелік ознак виготов-
лення і художньої манери оздоблення навер-
шя псалія з Ніври доводить, що цей екземп-
ляр не міг бути привнесений ззовні на Серед-
нє Придністров’я, оскільки у ньому присутня
ціла низка іконографічних елементів, які не
можуть вважатися похідними ні від перед-
кавказьких, ні від передньоазіатських зразків.
А це, в свою чергу, дає підстави припустити,
що і навершя на псалії з Українського Лісо-
степу (в т.ч. з Ніври), і схожі до них навершя
з Передкавказзя могли мати за зразок якийсь
один канонічний образ або ідею, яку виражав
цей зримий образ і яку на різних територіях
по різному відтворювали.
Ще одне кістяне навершя псалія походить
із с.Залісся Борщівського району Тернопіль-
ської області6, можливо, з розкопок О. Гані-
ної, нещодавно опубліковане [Могилов, 2008,
с.29, 271, рис.56, 23]. Навершя у дуже стилі-
зованій формі зображає грифоподібну голівку
з високим, стиснутим з боків дзьобом та дво-
ма прямими, як вважаємо – бичачими рогами,
які похило підносяться з тіменної частини до-
гори закриваючи собою очі істоти (рис.3, 3).
Закінчення обидвох рогів ледь виступають
над голівкою істоти і завершуються двома
ратицями. В нижній половині висоти голівка
істоти переходить у круглу (в значній мірі по-
шкоджену) втулку, в бічній стороні якої знахо-
диться маленький наскрізний отвір для фікса-
ції в ньому штифта, за допомогою якого дане
навершя прикріплювали до верхньої частини
деревянного псалія. Висота навершя з Залісся
– 3,6 см, ширина – 3,4 см, товщина (в місці
ратиць) – 1,5 см.
Порівняно з ніврським екземпляром, на-
вершя із Залісся менш реалістичне. Обидва
середньодністровські екземпляри відрізня-
ються від передкавказьких кістяних навер-
шів на псалії значно масивнішою голівкою
(а не такою присадкуватою, ніби приплюс-
нутою голівкою як у навершях з кург.5 і 14
Новозаведенного-ІІ або ж кург.1/В Келерме-
са). Крім того, навершя псаліїв з Ніври і За-
лісся мають значно масивніші роги, причому
на обидвох цих навершях роги вгорі закінчу-
ються старанно вимоделюваними ратицями.
Причому, подібність між ними навіть у тому,
що ратиці на ніврському і заліщанському ек-
земплярах в плані мають підтрикутну форму
і спрямовані вершинами до центру голівки
(рис.3, 3).
Що ж до відмінностей між навершями
з Ніври і Залісся, то окрім відсутності очей
на останньому, що могло бути продиктоване
вимогами культу того часу7, конструктивно
вони схожі. На екземплярі із Залісся нагорі
наддзьоб’я показано дві параллельно роз-
ташовані щілини (рис.3, 3), які справді є на
поверхні дзьоба справжнього грифа і які від-
сутні на ніврському наверші. Схожими двома
рисками на заліщанському наверші зімітова-
6 Зберігається у Національному музеї історії України.
7 Пригадаймо у зв’язку з цим повну відсутність очей на усіх чотирьох прорізних зооморфних на-
вершях з кург.ІІ Коцюбинчиків [Бандрівський, 2009, с.216-219, рис.1-4; Бандривский, 2009, с.33-34,
рис.3-4]. Зрештою, навіть на ще раніших місцевих пам’ятках – на зооморфних михалківських фібулах
очі у звірів так само не виділені, а на їхньому місці, як і по всьому тілу, розкидано “солярні” медальйони
більших і менших розмірів, причому у перші з них вписано у вигляді тетраскелів по три качині (?) голів-
ки. Можливо, традиція уникати зображення очей зумовлена вірою в здатність через очі (якщо б такі були
на зображенні) завдати шкоди містичній суті цих предметів, тобто тоді вони могли б перестати захищати
свого власника, тобто втратили б апотропеїчну функцію. Чи не через ці міркування й виник образ гри-
фоноподібної голівки з баранячими рогами, які охоплюють її очі, ніби захищаючи від чогось. Якщо це
припущення виявиться більш-менш вірогідним, то тоді, ймовірно, вдасться дещо звузити район пошуків
ймовірної появи першого праобразу т.зв. “грифо-барана”, оскільки вірування в подібну здатність очей
на зображеннях є чужою для іранського кочового середовища, натомість є добре відомою в культурах
гальштатського світу Центральної Європи.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
148
но пуховий чубок на тім’ї цього хижого птаха.
Що ж до форми рогів то вони, як видається,
не баранячі, а бичачі. Стародавній митець, не
бажаючи з певних міркувань зображати око
грифа (див. виноску 7), “закрив” його зобра-
женням випрямленого рогу. Щоби підсилити
ідею того, що тут передано не баранячий пів-
круглий ріг, а саме прямий ріг бика, митець
прокреслив вздовж його опуклої поверхні до-
даткову пряму лінію. Те, що тут маємо справу
саме з рогом бика підтверджує й його помітна
товщина, якої немає у рогів інших парноко-
питних. Вцілому, все вказує на місцеве виго-
товлення навершя псалія з Залісся, творець
якого опирався в роботі на місцеві образот-
ворчі традиції Українського Лісостепу. Час ви-
готовлення заліщанського і ніврського навер-
шів псаліїв найімовірніше припадає на другу
чверть VІІ ст. до нар. Хр., тобто на етап ІІа
для пам’яток Середнього Придністров’я, що
в центральноєвропейській періодизаційній
схемі для гальштатського кола культур відпо-
відає пізньому НаС2 (за: M. Trachsil [2004]).
Виходячи з того, що аналогій розглядува-
ному типу навершів псаліїв поза межами до-
сліджуваного регіону немає, то напрошується
припущення, що образ грифоподібної голівки
з рогами біля/замість очей викристалізовував-
ся в лісостеповій зоні Північного Причорно-
моря і безпосередньо пов’язаний з релігією і
світорозумінням місцевого осілого населен-
ня, зокрема, найбільш поривілейованої його
частини. Питання про причини його появи чи
докорінної трансформації сааме в північно-
понтійському регіоні дещо проясниться, коли
згадаємо, що найраніші зображення голівок
грифоподібних істот з рогами з’являються не
пізніше другої чверті VІІ ст. до нар. Хр., тоб-
то, співпадають в часі з активізацією вихідців
з північнопонтійського регіону в Передній
Азії. Зважаючи на повідомлення Есхіла про
грифів, як про “птаходзьобих собак Зевса”
(Прометей, 803) ,та пояснення Геродота, що
“на скіфській мові … Зевс – це Папай” (IV,
59) (що означає “Батько”), можна припустити,
що у військових підрозділах, які здійснювали
рейди в Урарту, Асирію та інші тогочасні дер-
жави, прошарок старших військових чинів міг
ототожнювати себе власне з такими вірними
“птаходзьобими псами” верховного божества,
від якого залежало їх благополуччя у походах.
Тут видається доцільним нагадати, що етимо-
логія імені Колаксай, який був онуком Зевса/
Папая, означає “повелитель молодих собак”8.
Ці “молоді собаки”, як припускає Ю.К. Коло-
совська, й дали назву всьому племені сколотів
[Колосовская, 1982, с.52]. Отож, маємо під-
стави припускати, що та числена серія кіс-
тяних навершів на псалії та розподілювачів
ременів, на яких відтворено грифоподібну го-
лівку з рогами могла не лише використовува-
тись у боях та походах старшим офіцерським
складом, але й бути зримою ознакою прина-
лежності данного воїна до вийняткового, за
своїми правами й обовязками, привілейова-
ного прошарку вершницької аристократії.
Остання, перебуваючи під покровительством
самого Папая і входячи до його свити, більш
як пів-століття залишалась одним з найбільш
боєздатних військових підрозділів в усьому
припонтійському регіоні.
2. Пронизки і пронизки-розподілювачі для
перехресних ременів кінської упряжі. Відомі
за знахідками в цілій низці місць на заході
Українського Лісостепу. За морфологічними
ознаками усіх їх можна розділити на чотири
групи. Перша – пронизки-розподілювачі у ви-
гляді голівки хижого птаха з баранячими ро-
гами під очима (1 екз.). Друга группа – схожі
за формою пронизки у вигляді голівки такого
ж хижого птаха, але – без рогів і з навмисне
акцентованими дзьобом та очима (6 екз.). До
третьої группи зараховано пронизки у вигляді
хижодзьобої голівки птаха з одним наскріз-
ним вертикальним отвором (1 екз.). І, врешті,
до четвертої групи зараховано пронизки-
розподілювачі у вигляді голівки барана (1
екз.).
До першої групи віднесено кістяний роз-
поділювач перехресних ременів із с.Сокіл
8 Кількома століттями пізніше Валерій Флак також писав, що “Колакс – син Юпітера”. Надзвичайно
ефектне бронзове навершя з Лисої Гори з околиць Дніпропетровська, яке зобржає оголену постать бо-
жества в оточенні грифоподібних птахів і 16 фігурок собак/вовків, може трактуватися як один з доказів
правомірності ототожнення собак/вовків та хижих птахів з культом бога Папая.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
149
Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької
обл. з розкопок Л. Вакуленко [Могилов, Гу-
цал, 2008, с.45, рис.1, 19]. У верхній частині
пронизку-розподілювач оформлено у вигляді
грифоподібної голівки з двома маленькими
очима, невеликим дзьобом і парою баранячих
рогів, які півколом огинають очі знизу (рис.3,
4). Нижняя частина розподілювача дещо ви-
довжена і має в бічних гранях чотири взаємо-
перпендикулярні отвори, призначені для фік-
сації в них шкіряних ременів упряжі. Близь-
кими аналогіями до розподілювача із серед-
ньодністровського Сокола, є такі ж кістяні і
так само приземкуватого (ніби приплюсну-
того зверху) типу розподілювачі з кург. 1/В,
2/В Келермесу, які також мають вигляд гри-
фоподібних голівок з баранячими рогами під
очима [Галанина, 1997]. З південної гробниці
Краснознаменского кургану, інвентар з якої за
Г. Коссаком та І.М. Медведською відносить-
ся до РСК-2, також походить кістяний розпо-
дільник у вигляді грифоподібної голівки з ро-
гами, але він має більш видовжені пропорції
і овальну втулку [Петренко, 2006, табл.74,
№ 62, рис.15-119].
З огляду на те, що аналізована пронизка-
розподілювач із Сокола є вже третім, за рахун-
ком, на Середньому Придністров’ї, художнім
виробом з кістки на якому засвідчено викорис-
тання врізних ліній із закінченнями у вигляді
“ластівчиного хвоста”, то з повним на те пра-
вом постає питання про місцеву школу різь-
би по кості. Майстри, які працювали за її об-
разотворчими традиціями не лише вводили в
уже усталені іконографічні канони притаман-
ні для місцевого середовища новації (напри-
клад, у манері подачі грифоподібних голівок
з рогами), але й розробляли і вводили в обіг
нові образотворчі рішення, оперті на релігій-
не світобачення, витоки якого сягали ще піз-
ньобронзової доби (кістяний гребінь з кургану
у Швайківцях, танатичний мотив на щитках
кістяних шпильок з кургану Коцюбинчики-І
та з поселення в Оселівці, кістяне декорова-
не руків’я нагайки (?) з кург. 5 Сокільця). В
цілому, кістяна пронизка-розподілювач із Со-
кола може відноситися приблизно до другої-
третьої чверті VІІ ст. до нар. Хр., тобто до
ІІ-го етапу розвитку середньодністровської
(західноподільської) групи, що в центрально-
європейській шкалі гальштатського періоду
відповідає пізньому НаС2 і ранньому НаD1
(за М. Trachsil [2004]).
До другої групи пронизок-розподілювачів
відносимо екземпляр з кург. І Братишева з
розкопок Т. Сулімирського 1932 р., який було
знайдено в південній частині поховальної (?)
площадки поруч з кісткою тварини і бронзо-
вим втульчастим трилопатевим наконечни-
ком стріли довжиною 3,5 см. Братишівська
пронизка-розподілювач має висоту 2,0 см і
представляє собою стилізоване зображення
грифоподібної голівки з виразно загнутим
дзьобом і опуклими, у вигляді маленьких
перлинок, очима (рис.2, 2). Нижню частину
братишівської знахідки оформлено у кубик зі
стороною 18 мм з двома парами поперечних
наскрізних отворів в бічних гранях і одним
“глухим” отвором знизу [Sulimirski, 1936,
s.48, tabl.VIII,6d]9.
Пара схожих за формою та розмірами
пронизок-розподілювачей, відома з Городни-
ці Городенківського р-ну Івано-Франківської
обл. Чи походять ці знахідки з одного комп-
лексу, наразі, невідомо. З огляду на те, що
до Другої Світової війни вони перебували у
різних музейних збірках, можна припустити,
що їх знайдено окремо одна від одної. Пер-
ша пронизка-розподілювач, яка збрігалась у
Музеї Наукового товариства ім. Т. Шевченка
(НТШ) у Львові, у верхній частині має вигляд
голівки хижого птаха із загнутим донизу дзьо-
бом (рис.2, 3). Довжина пронизки 2,0 см, ши-
рина основи (судячи з усього – підквадратної
в плані форми) – 1,0 см [Гребеняк, 1915, табл.
ІІ, 1; Antoniewicz, 1928, s.134; Бандрівський,
1996а, с.345]. Друга пронизка-розподілювач
з Городниці, яка перебувала у відділі доісто-
рії Львівського університету, також у верхній
частині зображає голівку хижого птаха із за-
гнутим дзьобом, а у нижній – її оформлено
у вигляді кубика з двома парами поперечних
наскрізних отворів і одним знизу. Висота зна-
хідки 2,0 см, ширина основи 1,2 см [Sulimirski,
1936, s.100, tabl.VIII, 5; Бандрівський, 1996а,
с.345-346, рис.1, 3].
9 Нині зберігається у Львівському Державному історичному музеї, фонди археології, інв.№ 38766.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
150
Нещодавно реєстр бронзових пронизок-
розподілювачів, які схожі до вищеописаних,
поповнився двома екземплярами, які зна-
йдено біля с.Зваричів у Західному Надбужжі
(Республіка Польща). Обидва тутешні розпо-
ділювачі у верхній частині оформлено у ви-
гляді голівок хижого птаха [Klosinska, 2008,
S.276-277, Abb.8]. Відмінність від середньо-
дністровських лише у тому, що втулка в од-
ного з них – кругла, а в іншого – квадратна
(рис.3, 1-2)10. Висота екземпляру з круглою
втулкою – 2,0 см, ширина – 2,0 см, діаметр
наскрізного отвору – 7-8 мм, діаметр втулки
– 1,4 см. Висота розподілювача з квадрат-
ною втулкою – 2,0 см, ширина – 1,9 см, бічна
сторона втулки – 1,2 см, діаметр наскрізного
отвору 6-7 мм, діаметр ока – 8 мм. Особливіс-
тю зваричівських розподілювачів є маленькі
тріщинки внизу втулок, чого не спостерігаємо
на решті відомих на сьогодні екземплярів. За
абрисом голівки птаха, вибалушеними очима
та в характерний спосіб припіднятим дзьо-
бом, пронизка зі Зваричева найбільш схожа
до екземпляру з кург.І Братишева.
До третьої групи слід, мабуть, відне-
сти й пронизку з кург.3 Теклівки Камянець-
Подільського р-ну Хмельницької обл. з роз-
копок А. Гуцала 2002 р. [Гуцал, Гуцал, Ме-
гей, Могилов, 2003, с.92; Могилов, 2008,
с.350, рис.129, 44]. Автори називають цю
знахідку “грифоноподібною пронизкою” і
зазначають, що цю річ було виявлено у куль-
турному шарі (? – М.Б.) досліджуваного
кургану. Висота пронизки – 1,0 см, ширина
з дзьобом – близько 1,7 см, діаметр отвору –
близько 1,7 см. Розглядуваний екземпляр має
вигляд маленької бочкоподібної голівки пта-
ха з двома симетрично розташованими опу-
клими очима-перлинками між якими донизу
опускається великий гачкоподібно загнутий
дзьоб. В основі дзьоба вглибленим рельєфом
показано стулений людський рот з опуще-
ними кінчиками уст. Від цього ця частина
пронизки в анфас дуже вже нагадує антро-
поморфну личину з сумним виразом облич-
чя або маску (рис.3, 5). Теклівську знахідку,
мабуть, не зовсім коректно називати “грифо-
подібною”, як це роблять першовідкривачі.
Так, тут є голівка птаха, очевидно – хижого,
і, не виключено, що грифа. Але, говорити про
голову грифона, погодьмося, все ж таки мало
підстав. Інша справа – прихований антропо-
морфізм в зображенні людських уст під дзьо-
бом. Це – надзвичайна обставина, яка потре-
бує окремого пояснення. Вцілому, пронизка
з Теклівки, у функціональному відношенні,
є ніби перехідним типом між пронизками-
розподілювачами другої і четвертої груп.
До останньої з них – четвертої групи – від-
несено пронизку у вигляді хижо загнутого
донизу дзьоба, яка походить з Переведова і
яка до війни зберігалася в Музеї Дідушиць-
ких у Львові [Sulimirski, 1936, s.77] і місце
знахідки якої тодішній аплікат Музею НТШ
В. Гребеняк пов’язував із Сокальщиною у
Західному Надбужжі [Гребеняк, 1915, табл.2,
1; Бандрівський, 1996а, с.345-346, рис.1, 4].
Висота пронизки-близько 1,9 см, ширина
“дзьоба” – до 1,3 см, ширина підквадратної в
плані основи – близько 1,0 см. Переведівська
знахідка не лише має вигляд дзьоба, який
ніби “виростає” з втулки, але й мистецько за-
компоновану щілинку між двома половинка-
ми дзьоба. Цікаво, що й у цій знахідці, як і у
вищезгаданих пронизках, залишено наскріз-
ний отвір, утворений закрученим кінчиком
дзьоба (рис.2, 4). В самій втулці є наскрізний
отвір для протягування через нього шкіряно-
го ремінця. Найближчі паралелі до пронизки
з Переведова знаходмо в кург.11 Мачух, За-
харейковій Могилі, кург.244 з Великого Де-
ренговця [Могилов, 2008, с.350, рис.129].
До п’ятої, останньої з виділених груп
відносимо пронизку-розподілювач у вигляді
стилізованої голівки барана, яка походить з
того ж комплексу, що й вищеописана прониз-
ка, а саме з кург.3 Теклівки (рис.3, 6). Висота
знахідки-близько 1,8 см, ширина – 1,5-1,6 см,
діаметр наскрізних отворів у втулці – близько
0,5 см. Бараняча голівка у теклівському ек-
земплярі має виразно вимоделювану морду,
надміру великі опуклі очі і короткі опущені
донизу закручені роги, кінчики яких при-
підняті і дотикаються нижнього краю очей
10 У пронизки зі Зваричева, яка має підквадратну втулку, кінчик дзьоба відламаний, причому, в тому
самому місці, щой у пронизці-розподілювачі з Городниці.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
151
[Гуцал, Гуцал, Мегей, Могилов, 2003, с.92;
Могилов, 2008, рис.129, 44]. Близькі аналогії
(за стилем виконання образу барана) знаходи-
мо в кург.38 Гуляй-Города [Ильинская, 1975,
табл.ІІ, 31], в кург.10 Попівки [Могилов, 2008,
с.350, рис.129,47-48], а також у Карпатському
регіоні з Fundorte в Угорщині [Kemenczei,
2009, taf.187, 2, s.409] в культурі Векерцуг (за
Т. Кеменцеї [Kemenczei, 2009] – “група Аль-
фельд”).
3. Бронзові прорізні зооморфні на-
вершя на залізних стержнях. У 2008 р. в
курга ні ІІ Коцюбинчики Чортківського р-ну
Тернопільської обл. під час дослідження
кам’яних конструкцій біля одного з майже
зотлілих стовпів було розчищено скупчен-
ня речей, які було покладено у деревяну
скриньку. До складу речей входило: 1) шість
пар залізних псаліїв з вудилами (одна пара
відноситься до трьохпетельчастих, решта –
до тридірчастих; всі вудила відносяться до
стременоподібного типу); 2) не менше шести
гакоподібних залізних вигнутих стержнів; 3)
чотири бронзових прорізних дзвоника з заліз-
ними язичками і вушками, в яких збереглися
залишки туго перев’язаних шкіряних ремін-
ців; 5) чотири бронзових прорізних навершя
на довгих залізних стержнях; кожне навершя
закінчується реалістично вимоделюваною
голівкою лані з високими настовбурченими
вухами і легко наміченим ротом (рис.4, 1-4);
очі тварини на жодному з навершів не позна-
чено; 5) ручка трьохреберчастого типу від
плоскодонної культової посудини – патери,
які прийнято зараховувати до “дзеркал” (за
Т.М. Кузнецовою); 6) бронзовий втульчастий
трилопатевий наконечник стріли; 7) два до-
вгих залізних ножа черешкового типу, які ле-
жали в парі під одним із навершів [Бандрів-
ський, 2009а, с.215-233; Бандривский, 2009,
с.30-38].
Нагрудні та начільні прикраси,
предмети туалету
1. Нашивна золота платівка у вигляді гір-
ського козла. Виявлено у 2009 р. під час розко-
пок кург.І Коцюбинчики в Чортківському р-ні
Тернопільської обл. Представляє собою пла-
тівку у вигляді гірського козла з розвернутою
назад головою, великими дугоподібно вигну-
тими рогами і підігнутими під живіт ногами.
Тварину показано в лівосторонній проекції у
досить реалістичній манері, яка притаманна
найранішим виробам цього типу (рис.6). До-
вжина платівки 3,7 см. Платівка має біляво-
жовтуватий колір і майже відмінне збережен-
ня за виключенням одного: в місці основи
рогу, з тильної сторони, є слід від відламано-
го язичка-фіксатора, за допомогою якого пла-
тівку прикріплювали на виріб. Такого типу
прикраси використовували для його апліка-
тивного11 оздоблення. Розглядувану платівку
виконано з тонкого кованого листового золота
у техніці штампу на рельєфній матриці з на-
ступним обрізуванням зображення за конту-
ром. Згідно з проведеним аналізом12 в металі
платівки виявлено 59,70% золота та 39,45%
срібла. Вага виробу – 1,73 г13.
Фігуру гірського козла на коцюбинчиць-
кій платівці виконано у високому рельєфі.
Художнє припрацювання деталей, як от: дета-
лізація елементів морди, гофрованої поверхні
рогу, м’язових складок тіла, ратиць, зрештою,
надзвичайна зграбність постаті вцілому, –
ставить розглядуваний екземпляр у розряд
найбільш мистецько довершених зразків об-
разотворчої традиції Українського Лісостепу
періоду архаїки. Те, що це спостереження не
є перебільшенням, доводить навіть вторинне
технічне його доопрацювання: діставши цю
платівку з-під штампу абриси тварини на ній
обрізали точно за контуром, чого не скажеш
про майже аналогічні (але – правосторонні)
11 Під аплікативним оздобленням розуміють орнамент або художнє зображення, яке виконано на-
кладанням (від лат. applicatio – прикладання, або applicatus – прикладений).
12 Розглядувану платівку з кург.І Коцюбинчиків було піддано якісному та напівкількісному аналізу
(РФА) на спектрометрі енергій рентгенівського випромінювання СЕР-1 у Вимірювальній лабораторії
Західного казенного підприємства пробірного контролю Міністерства фінансів України [Протокол № 59
від 16 листопада 2009 р.].
13 Зберігається у Львівському Музеї історії релігії, фонди археології, інв.№ 21124/Ар-1677 (Срб-
240).
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
152
зображення гірських козлів на платівках з
кург.35 Бобриці поблизу Канева на Черкащи-
ні14, стилістична манера виконання яких дещо
нижча, а обрізка за контуром – менш делікат-
на [Ковпаненко, 1981, с.14, рис.10, 2; Scythian
gold, 1999, р.153, № 45].
Такими платівками із дорогоцінних ме-
талів із зображенням гірського козла, на
зразок щойно віднайденої в Коцюбинчиках,
оздоблювали головні убори (значно рідше –
предмети озброєння)15, здається, виключно
представників чоловічої статі, причому, най-
більш привілейованої й заможної верстви.
Що ж стосується самої схеми розташування
ніг у зображеннях гірських козлів з Коцбин-
чиків та схожих до нього з кург. 35 Бобриці
і Вітової Могили, на яких їх показано гли-
боко підігнутими під живіт, то виводити цей
образно-ритуальний канон із Передньої Азії,
як це пропонували у свій час окремі дослід-
ники [Погребова, Раевский, 1992, с.138] ма-
буть не зовсім доречно, оскільки на Близько-
му Сході, згідно з давньою іконографічною
традицією, ноги копитних тварин зображали
на одній лінії і вони не заходили одна за другу
[Кисель, 2003, с.32]. Так само, і називати зо-
браження підігнутих під живіт ніг у травоїд-
них тварин, яких зображено відпочиваючими,
“каноном давньокочової художньої традиції”
вважаємо необґрунтованим, оскільки досі
ще ніхто не довів, що середньодніпровські (а
ширше – правобережнолісостепові, у т.ч. із
Західного Поділля) зображення травоїдних з
підігнутими під живіт ногами є пізнішими,
аніж, скажімо, тварини на золотих бляшках
з Великого Гумаровського кургану чи фігура
оленя з гіллястими рогами з кург.5 Чилікти
(Східний Казахстан), які В.А. Кисель вважає
“прототипами” для усіх інших [Кисель, 2003,
с.32]. Звичайно, саме такі припущення можна
зробити, коли для Чилікти та інших курганів
Азії використовувати новітню, апробовану
природничими методами, хронологію, в той
час як для пам’яток з Українського Лісосте-
пу чомусь залишати застарілу, без врахування
тенденції останніх років до пониження абсо-
лютних дат для періодів НаС1-НаС2. Цікаво,
як тепер, після перенесення початкової дати
НаС1 на час близько 830-х р. до нар. Хр., а по-
чаток наступного періоду – НаС2 на початок
останньої чверті VІІ ст. до нар. Хр. [Trachsel,
1999; 2004], виглядатиме в побудовах та різ-
номанітних зіставленнях вищезгаданих авто-
рів позиція “опорних” памяток з Українського
Лісостепу, частина з яких, маючи серед свого
інвентаря чудові центральноєвропейські ім-
порти, й надалі має тенденцію до подавнен-
ня? Чи й надалі спостерігатиметься “пере-
тягування” до кочового світу всіх ефектних
знахідок (навіть, незважаючи на їх абсолют-
но автохтонний контекст), зокрема будь-яких
проявів витонченого смаку і високих естетич-
них уподобань у місцевому археологічному
матеріалі. Що ж стосується зображення звірів
з підігнутими під живіт ногами, які є на бляш-
ках з кург. 5 Чилікти, то бути “прототипами”
14 В кург.35 з Бобриці, висота якого сягала 5 м, в центральному пох.1 нашивні золоті платівки у ви-
гляді гірського козла в кількості 19 екз., було знайдено на черепі небіжчика, як припускають, чоловіка,
хоча в районі шийних хребців й було розчищено два разки намиста із сердоліку, топазу, агату, гірського
кришталю, бурштину, халцедону та скла, а біля правої плечової кістки – низка намиста довжиною 3 м.
Праворуч померлого лежав сагайдак з 21 стрілою, а в ногах – поховання коня. В цій же камері під північ-
ною стіною в пох.2 знаходилося поховання жінки, до заупокійного інвентаря якої входило 2 цвяхоподібні
сережки, дві шпильки, кам’яна плита, намисто та бронзове дзеркало в шкіряному футлярі [Ковпаненко,
1981, с.13, 15]. Такі ж правосторонні зображення гірських козлів бачимо на 6 золотих нашивних пласти-
нах з кургану Вітова Могила у Поворсклі, де вони оздоблювали шкіряний футляр деревяного сагайдака
[Ковпаненко, 1967, рис.48, с.144].
15 Два об’ємні зображення гірських козлів, як відомо, прикрашають обух церемоніальної келермесь-
кої сокири з кург.1/1903. Однак, у них, як і у козлів із золотої бляхи Ульського кург.1, підігнуті під живіт
ноги висунуто вперед. Таке положення ніг у зображеннях козлів з пам’яток Українського Лісостепу, не-
відоме. Отож, можемо припустити, що оту канонічну позу ніг у зображеннях гірських козлів з Бобриці
(кург.35), Вітової Могили та Коцюбинчиків (кург.І), в яких кінцівки глибоко підігнуті під живіт, скоріш
за все було випрацювано в одній з мистецько-металообробних шкіл Середнього Придніпров’я, і невдовзі
вона стала невід’ємною складовою місцевої образотворчої традиції.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
153
для усіх інших, вони не можуть хоча б тому,
що відносяться до майемирської культури,
яка сьогодні датується другою половиною
VІІІ – першою половиною VІІ ст. до нар. Хр.
Отже, чиліктинські зооморфні зображення
є більш-менш синхронними з розглядува-
ним коцюбинчицьким похованням, яке від-
носиться до другої чверті VІІ ст. до нар. Хр.,
та, мабуть, одночасовими з кург. 35 Бобриці,
до складу інвентаря якого входило бронзове
дзеркало з центральним руків’ям, тип якого,
за І.М. Медведською [1992], є характерною
ознакою саме для РСК першої половини VІІ
ст. до нар.Хр. Зрештою, і в Чилікті (кург.5), і
в Бобриці (кург.35), і в Коцюбинчиках (кург.І,
пох.1) зображення звірів з підігнутими нога-
ми виконано в прикінцевій – довершеній фор-
мі розробки цього образу16. Отже, на якійсь
території цей образ мусів пройти попередній,
ранній, етап свого формування. І те, що це
обов’язково мусіли бути простори Централь-
ної Азії – далеко не факт.
Врешті, такий елемент образотворчого
канону відпочиваючого гірського козла з пі-
дігнутими ногами як розвернута у нього на-
зад голівка, теж не знаходить прототипів в
ранньокочових культурах Центральної Азії:
тамтешні зображення з розвернутою назад
головою є або одночасові з келермеськими
та придніпровсько-лісостеповими або ж піз-
нішими за них [Кисель, 2003, с.32-33]. Нато-
мість, в Українському Лісостепу найраніше
зображення звірів, зокрема, лосів з розвер-
нутою назад головою і підігнутими під жи-
віт ногами зустрічаємо на відомих кістяних
платівках і фігурних бляшках в комплексі
з бронзовими двокільцевими вудилами в
кург.2 Жаботина, який будучи співвіднесе-
ний з РСК-І (за І.М. Медведською) не може
датуватися пізніше другої половини VІІІ ст.
до нар. Хр.17. Чомусь у дослідників, які ана-
лізували мотив зображень звірів з розверну-
тою назад головою, зовсім випала з уваги зо-
лота фібула із заходу Українського Лісосте-
пу, яку знайдено у Михалківському скарбі і
яка має вигляд граційної лані з повернутою
назад головою і піднятим догори хвостиком.
Ця зооморфна фібула, як і весь Михалків-
ський скарб сьогодні датується не пізніше
початку періоду НаС1, що за уточненими
даними відноситься не пізніше 830-х р. до
нар. Хр. [Trachsel, 2004]. Фактично, михал-
ківське зображення лані – найраніше з усіх
відомих на сьогодні з українських земель зо-
бражень з розвернутою назад головою. Влас-
не, в тому часовому діапазоні близько 50-80
років, який відділяє час ймовірного укриття
михалківської фібули у вигляді лані від часу
побутування кістяних платівок із зображен-
нями лосей з підігнутими ногами і розвер-
нутими назад головами з кург.2 Жаботина,
слід очікувати відкриття проміжних ланок,
16 В пізніших за часом зображеннях гірського козла, як наприклад, на платівці з кург.1 Жаботина чи
на бронзовому наверші з Ульського кург.2, бачимо вже деградацію і в загальних пропорціях, і в техніці
виконання, а зміна деталей далеко не покращує відтворюваний образ тварини.
17 Те, що кістяні платівки з кург.2 Жаботина слід датувати глибоким VІІІ ст. до нар. Хр., свідчать
схожі за формою та розмірами кістяні платівки з поховань групи Мезочат у внутрікарпатському регіоні
(Верхнє Потисся), які так само щільно орнаментовані на одній з поверхонь, однак, не зображеннями
звірів, а геометричним декором: кістяна платівка із Szeget-Othalom – композиціями заштрихованих три-
кутників, ламаними зигзагоподібними (і теж – заштрихованими всередині) смугами, які один в один
дублюють орнамент на пізньочорноліській кераміці [Kemenczei, 1989, S.69, Abb.8, 11], а кістяна платівка
з Sirok-Akasztomaly – прикрашена т.зв. “хвилею, що біжить”, і вписаними один в одного трикутничка-
ми [Patek, 1989/1990, taf.23; Metzner-Nebelsick, 2002, S.441, Abb.197, 7]. Згадані кістяні платівки з кург.2
Жаботина до сьогоднішнього дня, як видається, належно не оцінені: адже перед нами зображення лося
[Артамонов, 1968, с.39] або ж, навіть, цілого сімейства лосів [Вязьмитина, 1963, с.160], які, наприклад, в
Передній Азії, ніколи не водилися. Очевидно, праві М.Н. Погребова і Д.С. Раєвський у критиці Я.А. Шера,
який вищезгадані жаботинські кістяні платівки із зображенням лосів та інших істот відніс до “раннього
етапу скіфо-сибірського звіриного стилю”, що характеризується “дрібними стилістичними ознаками”
безсумнівно східного, як пише Я.А. Шер, (центральноазіатського) походження. Правда, сам автор так і
не пояснив, що це за ознаки і де вони в жаботинських зображеннях лосів присутні [Погребова, Раевский,
1992, с.234-235].
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
154
які можуть додатково підсилити припущен-
ня про автохтонне походження вищезгаданих
мотивів в образотворчій традиції Українсько-
го Лісостепу ранньозалізної доби.
2. Кістяний гребінь. Під час розкопок 2007 р.
усипальниці біля с.Швайківці Чортківського
р-ну Тернопільської обл. на краю кам’яної ви-
мостки було знайдено кістяний гребінь (рис.4),
частково роздавлений камінням, що падало
[Бандрівський, 2009б]. Знахідка має розміри
8,3 х 7,3 см. Гребінь виготовлено з кістяної
або рогової пластини, яку, перед тим, було роз-
прямлено у нагрітому парою стані. Спершу з
пластини вирізали трапецію, у вужчій половині
якої акуратно було пропиляно 29 або 30 плос-
ких і довгих зубців. Опісля, на ширшій поло-
вині трапецієподібної платівки було нанесено
рисунок у вигляді протом двох кінських голів,
які звернені у різні сторони. Спершу кістяну
платівку в цій частині обрізали за контуром го-
лів коней. Потім низкою глибоких врізних лі-
ній і насічок у надзвичайно майстерний спосіб
вирізали на її поверхні морди обидвох коней
з міцно стуленими ротами, ніздрями, очима з
надбрівною дугою, настовбурченими вухами зі
стилізовано переданою вушною раковиною та
гривами, рядами пасм, які позначено низкою
коротких зубчиків. Вцілому, легко нахилені
донизу морди обидвох коней створюють вра-
ження прихованої міці й сили, і, здається, в них
навіть проступає елемент грізності, чи скритої
до пори динаміки. Давній митець гідним поди-
ву вмінням підсилив вирізані ним на платівці
елементи морд коней ще й зовнішніми абри-
сами кінських грив і вух, які значно додали
виразності і ніби “оживили” саме зображення
(рис.1).
Зважаючи на те, що кутики ротів, ніздрів і
раковин вух обидвох кінських голів передано
майстром у вигляді розширених у трикутно-
подібну форму торців (на зразок “ластівчино-
го хвоста”), то це дає привід згадати в такий
самий спосіб пророблені торцеві частини вріз-
них ліній на кістяному палії з Ніври (рис.2, 1)
і на кістяній пронизці-розподілювачі з Сокола
на Середньому Дністрі, які виконано в анало-
гічній манері. Цей художньо-технічний при-
йом досі невідомий на пам’ятках в інших ре-
гіонах Українського Степу й Лісостепу, за ви-
ключенням одного комплесу майже невідомий
й на Передкавказзі. З цього, мабуть, витікає
логічне припущення, що традиції косторізно-
го мистецтва на Середньому Дністрі, зокрема,
виконання окремих його художніх елементів,
було випрацювано безпосередньо на місці в
середовищі автохтонного населення18.
Що ж стосується походження образу двох
кінських голівок розвернутих в різні сторони,
який так майстерно втілено на швайковецько-
му гребені, то, зважаючи на те, що аналогій
йому ми не знайшли, то він теж, мабуть, не
привнесений ззовні, а випрацюваний міс-
цевим умільцем, який мав за плечима добру
художню школу. Права, звичайно, М.Н. По-
гребова, коли писала, що мотив здвоєних тва-
рин19 має універсальний характер і простежу-
ється в різних культурах і географічних регі-
онах [Погребова, 1984, с.131-132]. Однак, на
швайковецькому гребені представлено дещо
інший мотив: тут ми бачимо не поєднання
голів двох тварин на одному тулубі (досліди-
ки називають цей мотив “двоголовими кінь-
ми”, використовуючи російську назву “тяни-
толкай”), як це має місце в луристанських і
вірменських бронзах [Погребова, 1984, с.135-
136, табл.ХVІ, 1-5; табл.ХVІІ, 1-11], що, най-
імовірніше, віддзеркалює тамтешній кон-
кретний релігійний культ, а щось інше, але
18 Це, звичайно, не означає, що не було запозичень. Звичайно, образ грифоподібної голівки з бара-
нячими рогами чи пронизки у вигляді голівки барана, є привнесеними у середовище середньодністров-
ської (західно подільської) групи. Однак, привнесеними ці образи були із, знову ж таки, із середовища
місцевого правобережно-лісостепового (в т.ч. й середньодніпровського) населення. Віддавна навязувана
в літературі, причому, у доволі агресивний спосіб, думка про іранське кочове походження вищезгаданих
образів демонструє не стільки наукове припущення (хай, на наш погляд, і помилкове), як нездоланну
заангажованість того чи іншого автора ідеями паніранізму, зокрема, однією з його основоположних кон-
цепцій “скифо-сибирского единства”.
19 “…здвоєних протинаправлених протом однорідних тварин – відомих “тяні-толкаєв” серед кав-
казького і закавказького мистецтва кінця ІІ – початку І тис. до н.е” [Погребова, 1984, с.131].
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
155
аж ніяк не двоголового коня. Скоріш за все,
що саме так, як представлено протоми коней
на швайковецькому гребені, виглядає спереду
пара впряжених у колісницю коней, які під
час бігу відхиляють голови набік (деталізація
тут упряжі просто ускладнила б рисунок, по-
збавивши його лаконічної довершеності). Те,
що образи кінських голів на гребені із Швай-
ківець можуть бути пов’язаними із схожими
образами на кінській упряжі, доводять залізні
псалії південнокарпатської групи Феріджеле,
яку Б. Колл датує від кінця першої половини
VІІ ст. до нар. Хр. [Coll, 1997]. Верхні кінці
феріджелівської пари псаліїв оформлено ана-
логічними за профілем протомами коней, які
дивляться в протилежні сторони [Vulpe, 1967,
pl.XVI, 3]. Той факт, що зображення протом
коней і повнофігурних кінських постатей в
декоруванні центральноєвропейської упряжі
з’являється тут не раптово, і тим більше не
у VІІ ст. до нар.Хр., а в значно раніший час,
свідчить, хоча б, скарб із Штілфріда, бронзові
псалії з якого увінчано на кінцях протомами
коней, а також пара бронзових псалій у вигля-
ді коників (!) з Ветулоні з району Потисся, які
належать до групи Мезочат і на спинах яких
прикріплено ще по одному маленькому кони-
кові [Podborsky, 2001, S.166, Obr.88, 17]. Те,
що зображення протом коней в центрально-
європейських областях, у т.ч. на Середньому
Придністров’ї в періоди НаВ3-НаС1 могло уо-
соблювати у собі щось значно більше і важли-
віше, аніж звичайний художній декор, можуть
свідчити т.зв. конеголові скіпетри з Карпат-
ського бассейну, культове призначення яких
є найбільш вірогідним [Metzner-Nebelsick,
2002, T.I, S.463, Abb.206,1-2,4-5]20. В контек-
сті, що розглядається, в зовсім іншому світ-
лі може постати проблема появи в Передній
Азії псаліїв з кінськими голівками або ж пса-
ліями, як, наприклад, з гробниці № 3 Алтин-
Тепе (Мала Азія), на яких один з кінців псалія
оформлено у вигляді протоми коня, а інший
– у вигляді протоми бика [Иванчик, 2001,
с.203-208, рис.100, 4-5; 101, 2-4, 6-7]. Походи-
ти вищезгадані центральноєвропейські псалії
з протомами коней від цих – малоазійських,
не можуть з двох причин: 1) вуздечні набори,
у т.ч. псалії з протомами коней з гробниці № 3
Алтин-Тепе відносяться до епохи Аргішті ІІ,
тобто, до часу не пізніше перших п’ятнадцяти
років VІІ ст. до нар. Хр., тобто, є пізнішими за
центральноєвропейські псалії, які відносять-
ся до періодів НаВ3-НаС1; 2) псалії типу, що
розглядається, із протомами коней і биків, як
засвідчують фахівці, в малоазійському регіоні
є чужими і привнесеними ззовні. Намагання
окремих дослідників [Иванчик, 2001, с.204,
208], пояснити появу таких псаліїв у Малій
Азії як імпорт з іранського кочового серед-
овища (хоча в останньому цей тип абсолют-
но невідомий), вже навіть не дивує. Не дивує
тому, що за сталою історіографічною тради-
цією, яка свого часу дістала “нове дихання”
на хвилі боротьби з марризмом після москов-
ської конференції 1952 р., зв’язки з передньо-
азійськими високорозвинутими державами
в досліджуваний період могли мати лише
кочовики-іранці з “южноруських степів”.
Отож, повертаючись до швайковецького
кістяного гребеня, можемо припустити, що
оформлення його ухвату у вигляді голів двох
коней цілком вписується у ту місцеву цен-
тральноєвропейську образотворчу традицію,
яка, будучи започаткованою, мабуть, ще у піз-
ньобронзовому віці, не лише проіснувала аж
до VІІ ст. до нар. Хр., але й, як в цьому пе-
реконує нововідкритий комплекс зі Швайкі-
вець, творчо переосмислювалася і розвивала-
ся, знаходячи собі місце на різних тогочасних
предметах побуту і культу.
3. Кістяні шпильки з орнаментованими
щитками. В матеріалах середньодністровської
(західноподільської) групи представлено зна-
20 Цікаво, що в Центральній Європі у ІХ-VІІІ ст. до нар. Хр., поряд із традицією зображення протом
коней, поширеним був також мотив протом двох лебединих голівок, які так само дивляться в різні сторо-
ни і між якими часто зображався диск або концентричні композиції [Metzner-Nebelsick, 2002, T.I, S.472,
Abb.210, 3, 4б, 5]. Не виключено, що в цей час центральноєвропейська вершницька аристократія мала
свій окремішній релігійний культ, який не був поширений і не практикувався в інших верствах суспіль-
ства. Фактично, це могла бути локальна образотворча традиція, художні школи якої спеціалізувалися на
обслуговуванні запитів керівників військових підрозділів.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
156
чну кількість різних типів шпильок. Всіх їх
об’єднує довший чи коротший стержень, ви-
роблений з металу або кістки. Натомість, за-
вершення у середньодністровських шпильок
– їх голівка, часто має пластичне завершення
або ж щиток певної форми з нанесеним на
ньому зображенням. На даний час можемо ви-
ділити чотири типи шпильок з декоративно
оформленою голівкою. Перший тип – кістяні
шпильки зі щитком, всередині якого нанесено
концентричні кола та лінії (рис.8, 1-4). Впер-
ше ці прикраси було виявлено Г. Нікітіною і
В. Цигиликом під час розкопок ними пам’ятки
черняхівської культури біля с.Оселівка Чер-
нівецької обл. В одній із споруд нижнього го-
ризонту, яка відносилась до періоду раннього
заліза, було знайдено три кістяні шпильки з фі-
гурно виробленими щитками, на поверхні яких
прокреслено три або п’ять концентричних кіл
з наскрізними дірочками у центрі [Никитина,
1979, с.248, рис.8, 2-4]. Довжина шпильок, що
краже збереглися, до 9,2 см, розмір щитків,
приблизно, 1,7 х 1,8 см (рис.8, 1-4). Ще одну
шпильку цього ж типу довжиною близько 11,5
см виявлено в кург.І Коцюбинчиків, яка від
вищезгаданих відрізняється наявністю лише
двох концентричних кіл і двох глибоко вріза-
них ліній (рис.8, 4).
Віддалені аналогії такому типу зображень
на середньодністровських кістяних шпильках
простежуємо на т.зв. пряжках кобанської куль-
тури, які, як припускаємо, не були поясними,
а носилися у більш-менш вертикальному
положенні (як наплічні портупейні пояси?),
оскільки зображення на цих пряжках призна-
чено для “читання” саме у вертикальному по-
ложенні21. Припускаємо, що і коцюбинчицька
кістяна шпилька, і кобанські пряжки своїми
абрисами передають контури людського чере-
па, а концентричні кола на шпильках і пряж-
ках представляють собою ніби порожні зіниці
(тим більше, що на концентричних колах на
кубанських пряжках і на шпильках з Оселів-
ки в “зіницях” існують наскрізні отвори). На-
томість, пара схилених вершинами ліній на
щитку шпильки з кург.І Коцюбинчиків (рис.8,
4), могла зображати носовий отвір на черепі.
Подібне призначення на кобанських пряжках
міг виконувати М-подібний знак в центрі ком-
позиції [Козенкова, 2007, с.282, рис.3, 2, 5 та
ін.). Отож, не виключено, що зображення на
вищезгаданих предметах – кістяних шпиль-
ках і пряжках, могли мати сосунок до одного
з різновидностей заупокійного культу, зримі
символи якого в той час однаково були зрозу-
мілими і населенню Середнього Придністро-
вя, і мешканцям Передкавказзя. Ці ритуальні
дійства, пов’язані із заупокійним культом, мо-
гли включати в себе й графічне відтворення
на нагрудних прикрасах (шпильках, пряжках)
певного символу, який у стилізованому ви-
гляді передавав зображення людського чере-
па. Оскільки, суть цих уявлень, все ж, вже не
є причетною до антропоморфізму, а більше
стосується потойбічної сфери, то і зображен-
ня, які відтворюють цю ділянку людських
уявлень, слід, мабуть, називати зображеннями
у танатичному (танатоморфному?) стилі.
Середньодністровські кістяні шпильки
другого типу – із зображенням стилізованого
дзьоба на щитку (рис.8, 5, 7), вперше стали
відомими з розкопок О. Ганіної на поселенні
в с.Іване-Пусте Борщівського р-ну Тернопіль-
ської обл. Дослідниця припускала, що на голів-
ці знайденої нею кістяної шпильки зображено
голівку грифона [Ганіна, 1965, с.113, 115, рис.4,
6]. Вдруге, на кістяну шпильку зі схожою голів-
кою натраплено в кург.І Коцюбинчиків. На ній,
легким опукленням передано маленьку голів-
ку птаха з таким самим гіпертрофовано вели-
ким і високо піднятим догори хижим дзьобом
(рис.8, 7). І в одному, і в другому випадках, біля
загнутого донизу кінчика дзьоба є наскрізна
округла щілина. В такий же маленький отвір,
21 Саме в такому – вертикальному положенні ці кобанські пряжки й публікують, однак, піти далі
й визнати, що вони не є поясними, не можуть. Хоча, саме розташування таких пряжок в похованнях
вказувало на те, що вони не можуть вважатися поясними. Наприклад, в Кливанському могильнику в
Південній Осетії в пох.14 така пряжка знаходилась на плечі померлого, в пох.28 – в ногах, а в пох.30 – в
районі плечових кісток. Крім того, на кобанському “поясі” з Ксанської ущелини із зображенням оленя,
фігура останнього, як і зображення на самій пряжці, розрахована на сприйняття, як припускаємо, лише
у вертикальному положенні [Козенкова, 2007, с.267-269, 292, рис.13, 3].
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
157
довкола якого ніби “закручений” хижо загну-
тий дзьоб птаха, мають: грифоподібні голівки
навершів на псалії з Ніври і Залісся (рис.2, 1;
3, 3); бронзові розподілювачі ременів з того
ж таки західнолісостепового регіону, а також
багато схожих за призначенням речей з інших
регіонів Лісостепу і Криму.
Чи був цей мотив високо піднятого догори
дзьоба “геральдичним” символом правлячої
на той час династії, або ж образною авата-
рою одного з богів, який патронував правлячу
верхівку, сьогодні важко щось певне сказати.
З огляду на те, що схожі за схемою грифопо-
дібні голівки бачимо на навершях піхов мечів
з Кубанського і Дванського могильників [По-
гребова, Раевский, 1992, рис.19, а-в; Вольная,
2002, с.149, рис.3, 1-2], на верхніх кінцях пса-
ліїв з вуздечки конів 3 і 4 з Краснознаменсько-
го кург. 6 [Петренко, 2006, табл.62, 186, 191], а
також близькими є стилізовані голівки з хижо
загнутим дзьобом, які увінчують прорізні на-
вершя з Передкавказзя (Краснознаменський
кург.2 і 3) [Петренко, 2006, табл.52, 123, 136,
137], Українського Лісостепу (Защита, кург.1)
і межиріччя Дністра і Прута (Раскайци) [Пе-
реводчикова, 1980, с.27, рис.1, 7; Мелюкова,
1976, рис.2, 2], припускаємо, що вони можуть
бути образним уособленням одного з тогочас-
них релігійних культів, який практикували,
мабуть, лише у невеликому колі високопостав-
лених осіб, причетних до вершницької арис-
тократії. Той факт, що розглядуваний тип зо-
бражень – у вигляді стилізованої голівки з під-
несеним догори дзьобом (незалежно від того,
на поверхнях шпильок, піхов, чи навершів він
присутній), численно представлений, окрім Лі-
состепу, також у типово гірських ландшафтах
– у Карпатському регіоні, наприклад, в чумб-
рудській групі (колишня трансильванська)22 та
культурі Векерцуг (група Альфельд, за Т. Ке-
менцеї [Kemenczei, 2009]), – може свідчити про
те, що і на цих, досить віддалених і від Перед-
кавказзя, і від Середнього Придніпров’я райо-
нах, навіть в умовах гірського рельєфу, культ,
про який йде мова, вшановувався, напевне, не
менше, ніж на вищезгаданих східноєвропей-
ських просторах. А це могло статися лише за
умови жорсткої централізації цього культу, що
передбачає існування певних споріднених між
собою адміністративно-територіальних оди-
ниць з відповідним апаратом влади в кожному
з вищеназваних районів23.
Третій тип шпильок, щиток яких оформ-
лено у вигляді двох голівок грифоподібних
істот (?) і які розвернуто дзьобами у проти-
лежні сторони, вперше виявлено Г. Мор-
генштерном і Ф. Гаером в кург.С Новосілки-
Гримайлівської на Західному Поділлі. Збере-
глася верхня частина цієї шпильки довжиною
4,5 см, орнамент на якій Т. Сулімирський
назвав “наслідуванням двох спіралеподібних
щитків” [Sulimirski, 1936, s.83, tabl.XI, 1t].
Однак, на опублікованому рисунку бачимо,
що частина щитка, про який йде мова, за об-
рисами нагадує півкруглу голівку з виразно
зазначеним оком і невеликим піднесеним до-
гори дзьобом (рис.8, 6). Якщо є правильною
така інтерпретація цієї шпильки, то друга
частина її щитка є обламаною. Мабуть, схожу
за формою шпильку знайшла О. Ганіна на по-
селенні в Заліссі Борівського р-ну Тернопіль-
ської обл., верх, тобто, голівку якої “…увінчує
плоский щиток, на одному боці якого ретель-
но вирізьблено голівки грифонів, розвернуті
22 Згідно з А.Гельмут, початок чумбрудської групи датується з кінця VІІІ ст. до нар. Хр.
23 Повна відсутність в Карпатському регіоні і в Середньому Придністров’ї прорізних навершів, увінча-
них нагорі стилізованим зображенням голівки хижого птаха з загнутим донизу дзьобом (на зразок навершів
з кург.3 Попівки, кург.407 Журівки, Реп’яхуватої Могили, кург.1 Келермеса, Краснознаменського кург. та
ін.) опосередковано може вказувати на те, що метрополія цього протодержавного автохтонного утворення
охоплювала не лише вказану частину Передкавказзя, але й значну частину Українського Лісостепу і, ско-
ріш за все, – райони поширення колосальних за розмірами городищ. Так само і повна відсутність в Карпат-
ському регіоні й прилеглому Подунав’ї будь-яких зображень у вигляді т.зв. “грифо-барана”, образ якого є,
мабуть, одним з найяскравіших ідентифікаторів приналежності до представників лісостепової автохтонної
вершницької аристократії, може свідчити, що влада сколотів, на той час, не поширювалась на цей регіон,
обмежившись включенням лише прилеглих середньодністровських земель – історичної Невриди. Носіїв
західноподільської групи Середнього Придністров’я вважати неврами запропонувала А.І. Мелюкова на
московській конференції 1952 р. [Погребова, 1954, с.22-23; Бандрівський, 2007, с.94-95].
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
158
Та
бл
иц
я
1.
П
ер
іо
ди
за
ці
я
се
ре
дн
ьо
дн
іс
тр
ов
сь
ко
ї (
за
хі
дн
оп
од
іл
ьс
ьк
ої
) г
ру
пи
в
к
он
те
кс
ті
ц
ен
тр
ал
ьн
о-
і
сх
ід
но
єв
ро
пе
йс
ьк
ої
п
ер
іо
ди
за
-
ці
йн
их
с
хе
м.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
159
в протилежні сторони” [Ганіна, 1984, с.77].
Очевидно, появу такого положення голівок на
кістяних шпильках 3-го типу слід розглядати
в контексті появи схожих за схемою, але ін-
шофігурних зображень. Таких, наприклад, як
протом коней на швайковецькому кістяному
гребені, яких так само розвернуто головами в
протилежні сторони. Скоріш за все, в такий
спосіб закомпоновані зображення, це – місце-
ва центральноєвропейська традиція, витоки
якої можна простежити в ранньогальштат-
ському стилі зображень т.зв. гальштатських
водоплаваючих птахів (“hallstattvogel” Х-VІІІ
ст. до нар. Хр.), голівки яких на вигнутих
S-подібних шиях так само спрямовано у про-
тилежні сторони.
До останнього, четвертого, типу шпильок
Середнього Придністров’я, зараховуємо дві
шпильки – кістяну і металеву, верхівки яких
оформлено у вигляді голівки грифа (або грифо-
на?). В одному випадку дзьоб у хижого птаха
є задертим догори (Селище), у другому – при-
відкритий (Долиняни). Можна назвати унікаль-
ним той прийом, за допомогою якого старо-
давній митець передав грізний характер цього
величавого птаха, акцентувавши увагу власне
на привідкритому дзьобі, який асоціативно на-
гадує хижий оскал у агресивних тварин. Ра-
зом з поруч розташованим великим випуклим
оком і пластичним абрисом голівки, цей дзьоб
створює навдивовижу єдиний цілісний образ.
Скоріш за все, на шпильках 4-го типу відобра-
жено все ту ж домінуючу в той час в образот-
ворчій лісостеповій традиції ідею, образним
втіленням якої була хижодзьоба голівка птаха,
яка, крім того, на Середньому Дністрі пред-
ставлена на пронизках-розподілювачах з кург.1
Братишева і Городниці та пронизці з кург.3 Те-
клівки (рис.2, 2-3; 3, 5).
Предмети культового призначення
в заупокійному церемоніалі
1. Біметалеві плоскодонні посудини-
патери з бічним руків’ям (колишні “дзеркала
ольвійського типу”). У середньодністровській
(західноподільській) групі довгий час єдиною
знахідкою розглядуваного типу було “дзерка-
ло” з кург.ІІ Братишева з розкопок Т. Сулімир-
ського 1932 р. (рис.5; 5а-б), якому до останніх
років не знаходили аналогії не лише на терито-
рії Українського Степу й Лісостепу, а й взага-
лі – на території всієї Євразії. Довжина брати-
шівського “дзеркала”-патери – 37,0 см, діаметр
диску – 18,7 см, товщина диску – 0,3 см, висота
бортика – 1,5 см, ширина руків’я в районі на-
садки – 6,6 см, ширина руків’я в середній час-
тині – 2,8 см [Reichl, 1936, S.140-141].
Унікальність братишівського екземпляру в
тому, що трьохреберчасте руків’я мало специ-
фічну конструкцію: спершу було вилите, як це
свого часу встановила І. Райхль [Reichl, 1936,
S.140-141], центральне ребро разом з насадкою
і голівкою барана. Потім, до цього центрально-
го бронзового ребра з двох боків припасували
ще два такої ж, приблизно, величини ребра,
але викуті вже із заліза. Утворені, в такий спо-
сіб, зовнішні ребра було обвито навскоси роз-
міщеною бронзовою стрічкою, яка, як зазначає
дослідниця, “була запущена в залізо”, іншими
словами – інкрустована. Натомість, середнє –
бронзове ребро, так само було обвите скісною
стручкою, але – залізною, від чого й досі на
братишівському екземплярі залишились сліди
іржі на краях бронзового стержня. Після цього,
вже скомпоноване руків’я, яке на горішньому
кінці завершувалось насадкою з півкруглим
краєм, було з’єднано з диском, а потім до нього
приклепано (сліди приклепування на гладкій
поверхні диску помітила ще І. Райхль). Завер-
шальним етапом стало гравірування: на самій
насадці з обидвох сторін зобразили еолійський
капітель, розетки, геометричний декор та різ-
цем підправили голівку барана, якою увінчу-
ється торець руків’я (рис.5а-б). Тоді ж, мабуть,
й нанесли щільне пасмо геометричного взору
на лобі тварини між завитками її рогів. Вціло-
му, форма братишівського “дзеркала”-патери,
на думку І. Райхль, є грецькою, мотив розет-
ки – іонійським (аналогії до нього дослідниця
вбачала в дзеркалі з кург.404 зі Сміли), а голо-
ву барана виконано в греко-іонійському стилі
[Reichl, 1936, S.140-141]. У післявоєнний час,
В.М. Скуднова, не погоджуючись з висловле-
ним припущенням щодо даного предмета з
Братишева, вважала, що відсутність подібних
виробів в грецьких пам’ятках, робить припу-
щення про їх грецьку приналежність, безпід-
ставними [Скуднова, 1962, с.21]. Нещодавно,
Т.М. Кузнецова, не вдаючись у вияснення тех-
нологічних і стилістичних аспектів виготов-
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
160
лення розглядуваного “дзеркала”-патери із
кург.ІІ Братишева, без наведення будь-яких
аргументів, а керуючись лише “волютопо-
дібним” оформленням його руків’я, проголо-
сила братишівський екземпляр “…реплікою
на грецький зразок, яку зроблено майстром
фрако-ілірійського кола” [Кузнецова, 2004,
с.226-227, рис.5].
Нещодавно віднайдений А. Гуцалом в
кург.І Шутнівці на Середньому Дністрі екземп-
ляр схожого, за окремими конструктивними
параметрами, “дзеркала”-патери [Гуцал, Гуцал,
2009, с.130-131], дозволяє по новому підійти до
оцінки та інтерпретації подібного типу знахідок
у середовищі середньодністровської (західно-
подільської) групи. “Дзеркало”-патера з кург.І
Шутнівці має, як звичайно, диск з бортиком
по краю і широке трьохреберчасте біметалеве
руків’я, кожне ребро якого прикрашено витою
стрічкою з тією різницею, що на центрально-
му бронзовому ребрі, ця стрічка є залізною, а
на двох сусідніх – залізних ребрах, таку ж за
формою стрічку зроблено з бронзи (рис.7). В
обидвох випадках стрічка глибоко інкрустована
у метал. Винятково цікавим є декор на кінцях
руків’я: вгорі він завершується насадкою, яка з
країв під диском завершується маленькими ба-
ранячими голівками, в той час, як нижню час-
тину руків’я увінчано реалістично відтвореною
голівкою бика (рис.6). Довжина “дзеркала”-
патери з кург.І Шутнівець – 36,5 см, діаметр
диска – 20,5 см, висота бортика – 0,9 см, діаметр
ребра – 9,9 см [Гуцал, Гуцал, 2009, с.129-131].
В шутнівецькому екземплярі було застосо-
вано той самий принцип виготовлення руків’я,
що й у “дзеркалі”-патері з кург.ІІ Братишева:
спершу було відлито з бронзи центральне
ребро з голівкою бика на одному кінці і на-
садкою на іншому. На поверхні центрального
ребра (ще на стадії воскової моделі) було пе-
редбачено неглибокий паз, в який потім було
вставлено (інкрустовану) залізну тасьму, яка
знизу вверх обвивала бронзовий стержень до-
вкола центральної осі. Схожу операцію було
пророблено з двома сусідніми, але вже – за-
лізними стержнями: в стані гарячого кування
їх обвили (на цей раз вже – бронзовою) тась-
мою такої ж ширини. В щілини між ребрами,
як це зауважили обидва першовідкривачі, тоді
ж було вставлено дві бронзові стрічки, від
чого ширина руків’я додатково збільшилася
до 3,3 см (на братишівському екземплярі – 2,8
см). Після цього, шутнівецьке руків’я верхнім
кінцем, там, де була насадка, приклепали за
допомогою двох заклепок до диску.
Виходячи з того, що тильна (протилежна
від бортика) сторона диску братишівського ек-
земпляру має лише сліди шліфування і на ній
відсутні будь-які сліди поліровки, робимо при-
пущення, що ця сторона не могла мати дзер-
кальних властивостей а, отже, і не могла вико-
ристовуватися як дзеркало. Так само відсутні
бодай найменші сліди полірування і на стороні
з бортиком, що теж виключає ймовірність ви-
користання цього боку диску для аналогічного
призначення. Звідси напрошується здогад, що
відносити цей, і, можливо, подібні до нього ви-
роби, до розряду туалетних аксесуарів, зали-
шається мало підстав. Ці речі, судячи з усього,
могли використовувати для інших цілей.
Скоріш за все, і братишівський, і шутні-
вецький екземпляри представляють собою
особливий тип культового посуду – плоско-
донну круглу посудину з боковим руків’ям
– патеру, про ймовірність існування якої в
період архаїки почали говорити лише відне-
давна [Кузнецова, 2002, с.207-208]24. Те, що у
патері з кург.ІІ Братишева і кург.І Шутнівець
24 З огляду на те, що у двох т.зв. “дзеркалах” з Ольвії і Тузлинського некрополя було відмічено сліди
тканини на обидвох сторонах диска (причому, ще на стадії воскової моделі), Т.М. Кузнецова прийшла до
висновку, що ці предмети не були дзеркалами, а мали якесь інше призначення [Кузнецова, 2002, с.207]. Так
само, і “дзеркало”-патера з Немирівського городища [Смирнова, 1997, с.81], в жодному разі не могло ви-
користовуватися як дзеркало [Кузнєцова, 2002, с.208]. Тут не можемо не згадати і про келермеське срібне
“дзеркало”, яке ще здавна було виначене як “плоскодонна кругла посудина з накладним золотом” [цит.
за: Кузнецова, 2002, с.78], а Т.М. Кузнецова, підтвердивши це припущення, додала, що на т.зв. “робочій”
стороні келермеського виробу відсутні сліди полірування або шліфування, і вона навіть не опрацьовува-
лась під полірування [Кузнецова, 1997, с.4-6]. Таку інтерпретацію не заперечують й інші дослідники, які
допускають, що даний тип виробів, який традиційно називаємо дзеркалами “…міг використовуватися,
найімовірніше, як релігійно-магічний атрибут, а не як туалетні предмети” [Кисель, 2003, с.85-86].
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
161
робочою поверхнею була все ж сторона з бор-
тиком, свідчить положення голівок барана (на
братишівському) і бика (на шутнівецькому)
екземплярах, які, в такому разі, опиняють-
ся ніби “на спині”. А це – поза тварини, яку
приносить у жертву. За умови, коли робочою
поверхнею є сторона з бортиком, то тоді роги
голівок бика і барана є оберненими донизу і
вони служать як опертя цій частині руків’я.
Це додатково свідчить про те, що для вико-
нання якихось дій з такими патерами, остан-
нім мусіли надати горизонтальне положення.
Чи на робочу поверхню диску патери (з
бортиком) наливали якусь рідину і вже тоді,
використовуючи, приміром, поверхню рідини
як свого роду дзеркало, вводили себе у відпо-
відний психофізичний стан, важко щось певне
сказати. З огляду на те, що на поверхню окре-
мих патер з бортиком наносили вигравіювані
зображення [Кузнецова, 2002, с.207, рис.27]
або ж припасовували накладні платівки з сю-
жетними сценами (келермеська срібна патера),
то припускають, що лише після цього (нане-
сення знаків або композицій в межах бортика)
сюди наливали рідину і розпочинали відпо-
відні маніпуляції з утвореною в такий спосіб
“дзеркальною” поверхнею патери. І, врешті,
про стать похованих, супровідний інвентар
яких включав плоскодонні посудини-патери. І
в братишівському, і в шутнівецькому курганах,
найімовірніше, було поховано чоловіків – пред-
ставників військової аристократії, оскільки в
братишівському комплексі наявні вістря списа,
залізний ніж, кам’яний брусок із залізним окут-
тям на кінці, дві електрові сережки цвяхоподіб-
ного типу, а в шутнівецькому – залізне вістря
списа і теж дві, аналогічної форми, електрові
сережки. Натомість, віднайдення ще однієї па-
тери, але вже із зображенням на руків’ї оленя
з гіллястими рогами і фігури котячого хижака,
в Братишівському кург.ІV, свідчить про прина-
лежність цього комплексу вже жінці, оскільки
разом зі згаданою патерою у кург.ІV Братише-
ва, було знайдено половину кам’яної овальної
плити з бортиком, шпильку, голку, скляні й
бронзові намистинки25. З огляду на відсутність
аналогів конструктивним особливостям патер
з братишівського і шутнівецького курганів, ма-
ємо, як видається, підстави припустити думку
про ймовірність їх місцевого виготовлення в
котрійсь з бронзообробних майстерень на Се-
редньому Дністрі.
Дослідники, які займались вивченням
т.зв. бронзових “дзеркал” з боковим трьохре-
берчастим руків’ям, часом вбачали до остан-
ніх аналогії серед руків’їв акінаків, зокрема,
парадних. До руків’я вищезгаданої патери
з кург.1 Шутнівець сьогодні також пробу-
ють провести аналогію із трьохреберчастим
руків’ям меча з Києва та руківям відомого
меча з Келермеськогого кург.1 з розкопок
Д. Шульца, яке складалось з трьох округлих
залізних стержнів обтягнутих золотою бля-
хою [Белозор, Скорий, 1985, с.235-256; Гуцал,
Гуцал, 2009, с.133]. Такі паралелі до шутні-
вецької патери можна було провести лише за
умови незнання конструктивних особливос-
тей руків’я патери з кург.ІІ Братишева, вираз-
но описаних І. Райхль. В обидвох випадках
у середньодністровських патер руків’я скла-
далось лише з одного – центрального і осно-
вного бронзового ребра-стержня, до якого з
двох боків, суто з декоративною метою при-
пасовували по одному залізному стержню. Ці
бічні стержні в розглядуваних патерах з Бра-
тишева і Шутнівець, на відміну від схожих,
на перший погляд руків’їв згаданих мечів, не
несли жодного конструктивного навантажен-
ня. Тому, порівнювати руків’я мечів і патер,
хоча б з цієї причини, вважаємо некоректним.
Зрештою, чому, захопившись підшукуванням
аналогій до трьохреберчастих руків’їв на сході
Європи, дослідники вперто “не бачать” низку
акінаків з суцільнолитим трьохреберчастим
руків’ям у чумбрудській (колишній трансиль-
ванській) групі26 [Vasiliev, 1980, pl.14, 4] та
25 Характерно, що в найдавніших похованнях Ольвії, кам’яні овальні плити знайдено разом із брон-
зовими “дзеркалами”-патерами у 19 комплексах.
26 Початок Cimbrud-Gruppe А. Гельмут датує від кінця VІІІ ст. до нар. Хр., а Б.Тержан загальні рамки
чумбрудської групи визначає у межах початку VІІ – кінця V ст. до нар. Хр. (Висловлюю глибоку подяку
милій колезі зі Словаччини п.Аніті Козуб за допомогу при з’ясуванні сучасних датувань культур і груп
Карпатського регіону).
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
162
південнокарпатській групі Феріджеле [Vulpe,
1967, pl.XV, 2; XVI, 1]. Такі ж трьохреберчасті
руків’я мають акінаки у векерцугській культу-
рі у внутрікарпатській улоговині [Kemenczei,
2009, S.301, Taf.79, 1], носіїв якої, як і вище
перелічених груп, сьогодні ніхто не співстав-
ляє ні з номадами, ні, тим більше, з іранцями.
Семантика образу бика та інших тва-
рин в середньодністровському регіоні, про-
блема аналогій і місцеві образотворчі тра-
диції і новації.
Пробуючи дати пояснення, чому на куль-
товій посудині-патері з кург.І Шутнівець при-
сутнє зображення голови бика (рис.7), то, з
одного боку, стоїмо перед спокусою пояснити
це в доволі простий спосіб – запозиченням
ідеї образу бичачої голови і, можливо, окре-
мих, пов’язаних з нею релігійно-обрядових
уявлень із котроїсь з тогочасних передньоазі-
атських держав, в релігії яких образ бика віді-
гравав особливу роль. Однак, з другого боку
– існуючі на сьогоднішній день матеріали до-
водять, що стародавнє населення Українсько-
го Правобережжя ще задовго до передньоазі-
атських походів, в своїй релігійно-обрядовій
сфері значне місце відводило саме бику. На-
приклад, верх золотої діадеми з Михалків-
ського скарбу, найпізніші речі з якого дату-
ються кінцем ІХ – початком VІІІ ст. до нар.
Хр., заповнений щільною низкою рельєфно
відтворених бичачих рогів [Крушельниць-
ка, 1974, с.221, рис.58; Крушельницкая, Ма-
леєв, 1990, с.130, рис.44; Metzner-Nebelsick,
2002]. В тій же голіградській культурі, з якою
пов’язують Михалківські скарби і яка до по-
чатку НаС займала західну частину Середньо-
го Придністров’я, відомі наскельні зображен-
ня – петрогліфи Урича у вигляді бичачого рогу
в оточенні спіралей, спіралеподібних завитків,
“коліс” з шістьма і більше спицями всередині
і променями-відростками ззовні, фігурок лю-
дей, що біжать, зображень тварин та ін. [Бан-
дрівський, 2008, с.150, рис.12, 5]. Із синхрон-
них і територіально близьких до Михалкова
і Урича пам’яток, назвемо масивний золотий
браслет з Tirgu Mures / Marosvasarhely, кінці
якого оформлено у вигляді двох голівок биків
з нависаючими над очима рогами [Kemenczei,
1995, S.334, Abb.2, a].
Із більш віддалених аналогій назвемо ви-
явлене С. Мазаракі 1899 р. в кургані біля хут.
Шумейко на Посуллі, повнофігурне зобра-
ження відпочиваючого бика з опущеною голо-
вою, яке було вилите з бронзи і обтягнуте зо-
лотим листом [Ильинская, 1968, с.44, рис.22,
2-2а]. Поруч з фігуркою бика було знайдено
18 кістяних псаліїв виключно із зображенням
кінських голівок [Ильинская, 1968, с.44-45,
рис.23]. Схожу особливість у підборі інвента-
ря простежуємо й у кургані Старша Могила
в тому ж Посуллі: із 13 пар кістяних псаліїв,
шість мала закінчення у вигляді голівок ба-
ранів і лише один – у вигляді голівки грифа
з баранячими рогами [Ильинская, 1968, с.25,
табл.ІV, 2-11, 13-14]. Ситуація із комплексом
Старшої Могили стає ще більш цікавою, коли
зауважити, що в ній, окрім вищезгаданих ви-
бірково підібраних псаліїв, трапилося два
– єдиних на всій території сучасної України
– бронзових прорізних навершя, увінчаних
голівками биків з розлогими рогами [Ильин-
ская, 1968, с.26, табл.ІІІ, 3-4]. Отже, вима-
льовується несподівана картина: починають,
ніби-то, виділятися комплекси вершницьких
елітних поховань, в одній групі яких, абсо-
лютно переважають зображення грифопо-
дібних голівок з баранячими рогами довкола
очей, гірських козлів і прорізні “птахоголові”
навершя (кург.2 Оксютинці; кург.407 Журів-
ки; кург.2 Вовківців; пох.1 Реп’яхуватої Мо-
гили) і, разом з тим, в них зовсім невідомі ви-
роби із зображенням коней, кінських і бича-
чих голівок. Натомість, в другій групі елітних
військових поховань, навпаки, майже повніс-
тю відсутні “птахоголові” зображення (немає
т.зв. “грифо-баранів”, відсутні прорізні навер-
шя з хижодзьобими голівками, зображення з
гірськими козлами та ін.), натомість, присутні
повнофігурні або ж часткові – у вигляді про-
том, зображення коней і биків27. З цього мо-
27 В значній мірі ця автохтонна, для Українського Лісостепу, релігійно-образотворча традиція у VІІІ-
VІІ ст. до нар. Хр. формувалася під впливом релігійного життя та церемоніальних дійств Гальштатського
світу, вплив якого на образотворчу культуру “архаїчної Скіфії” сьогодні або цілковито замовчується або ж
зводиться до рідкісних покликань на ті чи інші паралелі в культурах Подунав’я і Карпатського регіону.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
163
жемо припустити думку про ймовірність іс-
нування в Українському Лісостепу і Степу
двох релігійно-образотворчих традицій: дав-
нішої, автохтонної (в якій домінувала релігій-
на ідея, образним втіленням якої могли бути
кінь, бик) та пізнішої, частково імплантованої
із асиро-урартського середовища світоглядної
системи, в якій переважав образ голівки хи-
жого птаха, можливо, грифона з баранячими
рогами, синкретичні істоти та ін.
Задаючись питанням, чому на кінцях
руків’їв вищерозглянутих патер із Середньо-
го Придністров’я присутні протоми бика і ба-
рана, пригадаймо, що, судячи із супровідного
інвентаря, небіжчиками в цих похованнях,
найімовірніше були чоловіки, що належали до
вищого військового рангу. А, раз так, то й ри-
туал під час їх поховання вимагав специфічно-
го підбору інвентаря. Не виключено, що в роз-
глядуваний період заупокійні церемонії над
військовими достойниками більш-менш були
уніфікованими, причому, на досить обширних
просторах: від Середнього Придністров’я на
заході, до Передкавказзя – на сході. Однак, і
в цьому, здавалось би подібному (з огляду на
доволі схожу частину інвентаря) за обрядами
середовищі, можна виділити, як видається,
низку комплексів із специфічною образот-
ворчою традицією, яка корінеться в уявлен-
нях пізньобронзового періоду Центральної і
Південно-Східної Європи і образним носієм
якої в період раннього і розвинутого галь-
штату виступає протома бика. У пам’ятках
VІІ ст. до нар. Хр. своєрідним маркером цієї
місцевої образотворчої традиції виступають
не лише бронзові прорізні навершя із зобра-
женнями голівок бика (Старша Могила; Уль-
ський кург.2) та бронзові прорізні навершя із
повнофігурним зображенням бика (Nagytarcsa
в Угорщині), але, й як бачимо на прикладі пер-
шого шутнівецького кургану, також і патери зі
схожою голівкою бика на руків’ї28.
Назагал, дослідження середньодністров-
ських предметів із зображеннями живих іс-
тот в контексті центрально- і східноєвро-
пейських пам’яток, підтверджує висловлене
раніше припущення, що в архаїчний період
на заході Українського Лісостепу існувало
щонайменше дві релігійно-образотворчі тра-
диції: раніша і пізніша. Знаковим елементом
першої, початки якої криються ще в пізньо-
бронзовому періоді, були пластичні й гравіро-
вані зображення водоплаваючих птахів стилю
Hallstattvogel (зображення, які виконано в
цьому стилі, зустрічаємо навіть значно схід-
ніше – в центральноукраїнському регіоні, на-
приклад, на навершях з качиними голівками
з кург.2 Лепетихи та кург. з Попівки), а також
солярні знаки, символи барана, бика і коня.
Натомість, образним носієм другої релігійно-
мистецької традиції, головні засади якої було
випрацювано, мабуть, не пізніше останньої
чверті VІІІ – початку VІІ ст. до нар. Хр., був
зовсім інший репертуар, в якому основну роль
відігравали зображення голівок хижодзьобого
птаха, найімовірніше – грифа, нерідко з бара-
нячими рогами, які огинали його очі знизу, а
також синкретичні істоти, які поєднували в
собі частини тіл різних тварин. І ранішу, і піз-
нішу образотворчі традиції було випрацюва-
но в Українському Лісостепу й Передкавказзі.
Раніша з них почала формуватися в районі
Буго-Дністровського межиріччя ще в пізньо-
бронзовий період під сильними впливами з
егейсько-анатолійського регіону: започатку-
вання ритуальних процесій з дарами гіпер-
бореїв, участь агатирсів у культових обрядах
на о.Делос, поява зольників у сабатинівсько-
білогрудівському блоці культур, виокремлен-
ня цим населенням казана як культового пред-
мету в обрядах і системі релігійного світо-
розуміння тощо [Колосовская, 1982, с.47-69;
Русяєва, 2005; Бандрівський, 2007, с.48-59].
Отож, кристалізація в правобережному Лісо-
28 Звичайно, не треба зациклюватися на пошуках аналогій до бичачої голівки з Шутнівець, оскільки
схожих до неї, навіть у деталях, зображень можемо “насмикати” майже з усіх високо розвинутих культур
і цивілізацій як Передньої Азії, так і Стародавньої Європи, але це майже нічого не дасть для з’ясування
причин скульптурного відтворення саме голівок бика і саме на території між Карпатами і Передкавказ-
зям, включно із середньодністровським регіоном. Тут слід намацати інший шлях – спробувати привід-
крити хоча б найбільш істотне в тих обрядах, зримим елементом в яких виступало навершя або патера
з протомою бика.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
164
степу культів, в яких значну роль відігравали
бик і кінь29, слід, мабуть, повязувати із тісни-
ми, в т.ч. релігійно-процесійними контактами
автохтонного населення з високорозвинутими
центрами в егейсько-анатолійському регіоні
щонайменше від другої половини ІІ тис .до
нар. Хр. Причому, кінь, який від самих по-
чатків, був невід’ємним атрибутом культу По-
сейдона, ні іранцям, ні кочовикам взагалі, був
невідомий, але саме культ Посейдона , згідно
з Геродотом (ІУ, 59) відігравав одну з найго-
ловніших ролей у пантеоні “царських скіфів”
[Колосовская, 1982, с.53-54; Бандрівський,
2007, с.77-100].
У дещо трансформованому вигляді культ
бика проявився згодом і в територіально су-
міжних із Середнім Придністровям цен-
тральноєвропейських областях. Наприклад,
на відкритому автором пізньовисоцькому по-
селенні в Маркополі біля м.Броди на Львів-
щині, серед уламків посуду (в т.ч. культового
гостродонного) і глиняної пластики виявлено
керамічний бичачий ріг довжиною 8 см [Кру-
шельницька, 1993, с.220, 226, рис.111, 11],
який, можливо, походить від амфороподібної
посудини схожої до тих, які відкрито в кург.І
та VІ календенбергської культури північно-
східного гальштатського кола в Dunajská
Lužná на передмісті Nové Košariská в Сло-
ваччині. Там, такі амфори на плічках мають
дві-три пластичні протоми биків з розлогими
рогами, які підносяться над вінцями [Čambal,
Gregor, 2005, s.17, 28, 57]. Схожі протоми би-
ків з рогами бачимо, також, на орнаментова-
них амфорах календенбергської культури в
Dolniho Rakouska в Чехії, де вони також під-
носяться над вінцями посудини [Podborsky,
2001, s.191, obr.101,8-9]. На вищезгаданих
календенбергських корчагах протоми биків
розвернуто назовні від отвору, ніби вони охо-
роняють вміст самої посудини, яка є ніби їх
нутром. Зважаючи на те, що патера з кург.І
Шутнівець із протомою бика на руків’ї, теж
була культовою посудиною, то схожим могло
бути й використання таких посудин, тим біль-
ше, що мова йде про більш-менш одночасо-
ві пам’ятки (близько третьої чверті VІІ ст. до
нар. Хр.), розташовані хіба що по різні боки
Карпат. Схожість полягає ще й у тому, що усі
календенбергські корчаги з протомами биків
на плічках знайдено виключно в курганах, як,
зрештою, лише в курганах знаходилися й ана-
лізовані вище патери в середньодністровській
(західноподільській) групі.
Друга, пізніша за часом, релігійно-
образотворча традиція, символами якої були
хижодзьобі голівки, гірські козли, голівки
грифів з баранячими рогами, синкретичні іс-
тоти з дзьобами замість лап та ін., могла бути
розробленою в Українському Лісостепу та
Передкавказзі для обслуговування потреб не
всього автохтонного суспільства (як це робила
рання образотворча традиція), а лише для за-
доволення потреб тих військових підрозділів,
які з першої чверті VІІ ст. до нар. Хр. брали ак-
тивну участь у кампаніях на Близькому Сході.
Тобто, на той час у військовому середовищі
місцевого адміністративно-територіального
(протодержавного?) утворення міг витвори-
тися прошарок військової, можливо, й динас-
тичної еліти, яка, познайомившись з релігія-
ми Урарту, Асирії та ін., прийшла до потреби
реформування існуючого, на її корінній те-
риторії, пантеону. Нові релігійні ідеї та уяв-
лення, природно, знайшли своє віддзеркален-
ня на речових образних носіях того часу – в
декоруванні зброї, деталей кінської упряжі,
орнаментації культових речей (патер). Не но-
вий художній смак, не підвищені естетичні
вимоги, не наслідування чужих за духом зраз-
ків, стали причиною появи другої, чи, радше
– пізньої, релігійно-образотворчої традиції в
29 Особливо цікавим, в плані походження культу бика і коня в Українському Причорномор’ї, є Ново-
селицький зольник в Буго-Дністровському межиріччі, на якому виявлено два черепа биків і одинадцять
черепів коней, десять з яких було викладено у незвичний спосіб – у вигляді півкола (нижні щелепи у
черепів коней були відсутні, п’ять черепів було перевернуто, п’ять покладено у звичному положенні,
мордами їх скеровано на північний захід. Положення черепів передується через один: покладений нор-
мально, наступний перевернутий [Тощев, Черняков, 1986, с.123, 134]. Першовідкривачі інтерпретують
цю пам’ятку як свідчення існування у сабатинівських племен культу бика і коня і повязують їх появу з
релігійними впливами із держави хетів [Тощев, Черняков, 1986, с.134].
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
165
Українському Лісостепу, в т.ч. в його захід-
ній частині. Зміст у цих нововведеннях міг
мати суто релігійну домінанту: узагальнено
кажучи, автохтонному вершництву (хто б до
нього не входив: агатирси, неври, гелони,
синди чи сколоти), за межами корінної те-
риторії проживання, наприклад, в Передній
Азії в оточенні “чужих” богів, культів і тра-
дицій, повинні були помагати “свої” боги та
повязані з ними ритуали, які б уособлювали
так поціновану у всіх тогочасних цивілізаці-
ях силу, військову доблесть, безпощадність в
бою та ін. Образи бика, коня, солярної сим-
воліки та ін., які довший час використовува-
лися в місцевих культах Лісостепу, за самою
своєю природою, не могли виконувати таких
функцій. Ідеї агресії, натиску, немилосердя,
кровожерливості і людських жертвоприно-
шень, не були властиві цій автохтонній релі-
гії. У зв’язку з початком далеких передньо-
азіатських походів мусіла з’явитися й більш
відповідна для таких цілей релігійна ідея, яка
б була зрозумілою не лише її новим носіям,
але й була б відлякуючою для ворогів, через
території яких доводилось би проходити на
бойовому марші. Таким, для мобільної й ак-
тивної вершницької верхівки, й могло стати
божество, яке Геродот порівняв з Аресом30, і
справжнє ім’я якого залишилося невідомим
(далі в тексті для зручності умовно оперува-
тимемо саме цим ім’ям). Це зовсім не озна-
чало, що особи, вшановуючи нове “спеціалі-
зоване” (суто за військовим фахом) божество,
зреклися чи менше вшановували давній пан-
теон своєї землі. Те, що запровадження чи
піднесення одного культу, зовсім не означало
ліквідацію іншого, засвідчує приклад Асирії,
в якій, приблизно в той самий час, було за-
проваджено на державному рівні новий культ
– культ бога Ассура, якого вважали покрови-
телем асирійської столиці. Особливо цікавим
є те, що й функції обидвох богів – Ассура й
Ареса, схожі: це боги-войовники, опікуни
правлячої верхівки, й обидва займали далеко
не найголовнішу роль в пантеонах обох ран-
ньоісторичних державних утворень31.
Процес запровадження нового, в значній
мірі мілітаризованого культу, мабуть, не був
ні одномоментним, ні короткотривалим в
часі явищем. Про це можуть, мабуть, свідчи-
ти комплекси з курганів біля хут. Шумейко і
Старша Могила, в інвентарі яких абсолютно
переважають (зокрема, у вуздечних наборах і
бляхах) зображення голівок і копит коней, го-
ловки і ратиці баранів та, що особливо важли-
во, бика. Крім того, в Старшій Могилі бичача
голова вінчає прорізне навершя. Разом з тим,
і в одному, і в другому комплексах є поодино-
кі зображення хижодзьобих голівок і голівки
грифа з баранячими рогами. Можливо, в та-
кий спосіб: поєднанням місцевого елементу –
закрученими баранячими рогами (які в Серед-
ньому Придністров’ї відомі ще з часу Михал-
ківського скарбу) з голівкою грифа чи грифо-
на, намагалися зблизити релігійні ідеї давньої
і нової образотворчих традицій Українського
Лісостепу. В результаті такого поєднання: ав-
тохтонного і частково імплантованого ззовні,
в мистецьких школах Лісостепу на іконогра-
фічному рівні утворився унікальний цілісний,
хоча й синкретичний за своєю суттю, мотив
голівки грифа з баранячими рогами32.
Про існування, щонайменше, двох
релігійно-образотворчих традицій в Україн-
ському Лісостепу та суміжних з ним районах,
свідчить також морфологія і результати карто-
30 В грецькому пантеоні Арес – бог і покровитель війни підлої, віроломної війни, війни ради війни,
на відміну від Афіни Паллади – богині війни чесної і справедливої. Коні Ареса – діти Борея (пор. дари
гіпербореїв, шлях яких починався у Скіфії) і однієї з Еріній – носили імена: Блиск, Полум’я, Шум і Жах,
а атрибутами Ареса були – спис, палаючий смолоскип, собака і коршун [Бандрівський, 2009, с.119].
31 Питання більш-менш одночасного “виходу” Ассура й Ареса на перші ролі в пантеонах двох, роз-
ділених Кавказьким хребтом, суспільств, потребує ґрунтовного вивчення, оскільки важко припустити,
щоби така синхронність виявилася випадковою. Не здивуємося, коли невдовзі буде простежено зв’язки
між функціями культів Ассура й Ареса, або ж вплив одного з них на появу / розвиток іншого.
32 Цей нерозривний сплав релігійних уявлень, з певним застереженням, можемо назвати унійною
традицією (від. лат. unio – обє’днання), а зображення, які прийнято зараховувати до “міфічних істот”,
мабуть, більш правомірним було б називати зображеннями, виконаними в унійному стилі, або ж унійної
образотворчої традиції.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
166
графування прорізних навершів втульчастого
і стержневого типів, які донедавна, вслід за
В.А. Іллінською [1963], О.В. Переводчико-
вою [1980] та ін. визнавали навіть за “маркери
скіфської культури”. Чомусь, правда, ніхто не
задавався питанням, чому серед майже трьох
десятків навершів архаїчного періоду, немає
жодного, який було б знайдено у степовій зоні,
яку і дореволюційна, і радянська історіографії
(особливо, після сумнозвісного винищення
залишків марризму на початку 1950-х рр.),
однозначно відводила виключно кочовикам-
іранцям33. Про те, що прорізні навершя (в т.ч.
й чотири нових, віднайдених у 2008 р. в кург.
ІІ Коцюбинчиків на Західному Поділлі) не ма-
ють жодного відношення до кочової культури
свідчить те, що: 1) сама ідея прорізів на пус-
тотілій металевій сфері із залізною кулькою
всередині з’явилася в Карпато-Дунайському
регіоні не пізніше періоду НаВ3, і про це за-
раз багато пишуть; 2) майже усі пластичні зо-
браження на бронзових прорізних навершях
у вигляді лані, що відпочиває з підігнутими
під живіт ногами, які виявлено в Потиссі і
Трансільванії, разом з великою серією інших,
зроблених на місці пишно декорованих речей,
свідчить про окремий, незалежний від іран-
ського кочового світу, локальний шлях розви-
тку місцевої релігійно-образотворчої традиції.
В цьому внутрікарпатському районі Централь-
ної Європи досі не знайдено жодного кістяно-
го навершя псалія із грифоподібною голівкою
і з баранячими рогами. Невідомі тут і прорізні
навершя, які увінчано стилізованою голівкою
хижодзьобого птаха, хоча в правобережно-
дніпровській і посульській групах та на Перед-
кавказзі такі навершя добре відомі (кург.407
Журівки; кург.3 Попівки; Реп’яхувата Могила;
кург.1 Келермеса; Краснознаменський кург.).
Це може свідчити про те, що кожна з цих обра-
зотворчих традицій і в Східній, і в Централь-
ній Європі мала свої територіальні межі, які
були зумовлені особливостями місцевих релі-
гій та поховальних обрядів.
33 Припущення про те, що степова зона Українського Причорномор’я в той час могла контролювати-
ся автохтонним протодержавним утворенням, яке в суміжній лісостеповій смузі спорудило цілий каскад
велетенських за розмірами, добре обжитих і фортифікованих городищ, до сьогоднішнього дня, на жаль,
не сприймається у вітчизняній науці.
Рис. 1. Кістяний гребінь з кург.І біля с.Швайківці на Середньому Дністрі (розкопки автора
2007 р.; рисунок М. Білика).
Fig. 1. Bone comb from barrow 1 near Shvaikovtsy village on Middle Dniester (excavated by the
author in 2007; drawings by M. Bilyk).
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
167
Рис. 2. Деталі кінської упряжі архаїчного періоду із Середнього Придністров’я і Західного
Надбужжя: 1 – Нівра; 2 – кург.І Братишева; 3 – Городниця; 4 – Переведів.
Fig. 2. Parts of a horse harness of archaic times from Middle Dniester and Western Bug regions.
Рис. 3. Деталі кінської вузди із Західного Поділля і Західного Надбужжя. Пронизки-
розподілювачі для ременів оголів’я: 1, 2 – Зваричів; 4 – Сокіл; 5, 6 – кург.3 Теклівки. Навершя
кістяного псалія: 3 – с.Залісся на Середньому Дністрі.
Fig. 3. Parts of a horse bridle from Western Podol and Western Bug regions. Distributors for horse
head belts (1, 2, 4-6); top attachment of a bone cheek-piece (3).
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
168
Рис. 4. Прорізні зооморфні навершя з кург.ІІ біля с.Коцюбинчики (рисунок М. Білика).
Fig. 4. Carved zoomorphic attachments from barrow ІІ near Kotsubinchiki village (drawing by
M.Bilyk).
1
43
2
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
169
Рис. 5а. Біметалеве “дзеркало”-патера з кург.ІІ біля с.Братишева (з розкопок Т.Сулімирського
1932 р.).
Fig. 5a. Bimetallic “mirror”-panther from barrow ІІ near Bratyshev village (T.Sulimirsky’s
excavation of 1932).
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
170
Рис. 6. Нашивна золота платівка у вигляді гірського козла з кург.І біля с.Коцюбинчики на
Середньому Дністрі (розкопки автора 2009 р.).
Fig. 6. Sewed gold plate in a form of Caucasian goat from barrow І near Kotsubinchiki village
upon Middle Dniester.
Рис. 5а-б. Біметалева “дзеркало”-патера з кург.ІІ біля с.Братишева (деталі).
Fig. 5a-б. Bimetallic “mirror”-panther from barrow ІІ near Bratyshev village (details).
а
б
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
171
Рис. 7. Біметалеве “дзеркало”-патера з кург.І біля с.Шутнівці на Середньому Дністрі (за:
Гуцал, Гуцал, 2009).
Fig. 7. Bimetallic “mirror”-panther from barrow І near Shutnivtsy village upon Middle Dni-
ester.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
172
ЛІТЕРАТУРА
Артамонов, 1968: Артамонов М.И. Происхождение скифского искусства / М.И. Артамонов //
СА. – 1968. – № 4. – С.27-45.
Бандрівський, 1996: Бандрівський М. Зразки скіфського звіриного стилю із Західної України /
М. Бандрівський // Україна в минулому. – Київ-Львів, 1996. – Вип.8. – С.64-77.
Бандрівський, 1996а: Бандрівський М. Про час появи найраніших зразків скіфського звіриного
стилю на заході України / М. Бандрівський // Більське городище в контексті вивчення памя-
ток раннього залізного віку Європи. – Полтава, 1996. – С.345-352.
Бандрівський, 2007: Бандрівський М. Сучасне розуміння “скіфського” і проблема Етно-
культурної приналежності носіїв середньо дністровської групи / М. Бандрівський //
МДАПВ. – Львів, 2007. – Вип.11. – С.77-100.
Бандрівський, 2008: Бандрівський М.С. Етно-культурна ситуація на заході України у постгавський
час: голіградська культура й пам’ятки латорицької групи / М. Бандривский // МДАПВ. – Львів,
2008. – Вип.12. – С.127-161.
Бандривский, 2009: Бандривский Н. Коцюбинчики-2 – новый памятник эпохи скифской архаики
Рис. 8. Шпильки з орнаментованими щитками і декорованими голівками з пам’яток серед-
ньодністровської (західноподільської) групи.: 1, 2, 3 – поселення Оселівка; 4, 7 – кург.І Коцю-
бинчиків; 5 – поселення Іване-Пусте; 6 – кург. “С” Новосілки-Гримайлівської; 8 – поселення
Селище; 9 – поселення Долиняни.
Fig. 8. Hairpins with decorated shields and ornamented heads from sites of the Middle Dniester
(Western Podol) group.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
173
в Среднем Приднестровье (предварительное сообщение) / М. Бандртвский // Боспорский
феномен. Искусство на периферии античного мира. Материалы Международной научной
конференции. – СПб, 2009. – С.30-38.
Бандрівський, 2009: Бандрівський М. Святилище Ареса в Коцюбинчиках на Західному Поділлі
в контексті егейських впливів на пантеон царства сколотів / М. Бандрівський // МДАПВ. –
2009. – Вип.13. – С.113-126.
Бандрівський, 2009а: Бандрівський М. Елементи церемоніальної колісниці VІІ ст. до нар.Хр. на
Тернопільщині / М. Бандрівський // МДАПВ. – 2009. – Вип.13. – С.215-233.
Бандрівський, 2009б: Бандрівський М. Новий ритуальний об’єкт часів скіфської архаїки зі Швай-
ківець біля Чорткова на Тернопільщині (попереднє повідомлення) / М. Бандрівський //
Взаємозв’язки культур епох бронзи і раннього заліза на території Центральної та Східної
Європи. Збірник наукових праць на пошану Л.І. Крушельницької. – Київ-Львів, 2009. –
С.202-235.
Бандрівський, Сохацький, 1995: Бандрівський М. Кістяне навершя ранньоскіфського псалія з
Ніври на Західному Поділлі / М. Бандрівський, М. Сохацький // Літопис Борщівщини. –
Борщів, 1995. – Вип.7. – С.3-6.
Белозор, Скорый. 1985: Белозор В.П. Архаический меч из Киева / В.П. Белозор, С.А Скорый. //
СА. – 1985. – № 1.
Вольная, 2002: Вольная Г.Н. Прикладное искусство населения Притеречья середины I
тысячелетия до н.э. / Г.Н. Вольная. – Владикавказ, 2002. – 181 с.
Вязьмитина, 1963: Вязмитина М.И. Ранние памятники скифского звериного стиля / М.И. Вяз-
митина // СА. – 1963. – № 2.
Галанина, 1997: Галанина Л.К. Келермесские курганы. “Царские” погребения раннескифской
эпохи / Л.К. Галанина. – М., 1997.
Ганіна, 1965: Ганіна О. Поселення скіфського часу у с.Іване-Пусте / О.Ганіна // Археологія. –
1965. – Т.ХІХ. – С.106-117.
Ганіна, 1984: Ганіна О. Поселення ранньоскіфської доби поблизу с.Залісся / О.Ганіна // Архео-
логія. – 1984. – № 47. – С.68-79.
Гребеняк, 1915: Гребеняк В. Нові археологічні знахідки на території Східної Галичини / В. Гре-
беняк // Записки НТШ. – Львів, 1915. – Т.СХХІІ.
Гуцал, Гуцал, 2009: Гуцал А.Ф. Курганний комплекс з бронзовим дзеркалом із Шутно-
вець / А.Ф. Гуцал, В.А. Гуцал // Эпоха раннего железа. Сборник научных трудов к 60-летию
С.А.Скорого. – К.-Полтава, 2009. – С.125-134.
Гуцал, Гуцал, Мегей, Могилов, 2003: Гуцал А.Ф. Результати досліджень курганів скіфського
часу біля с.Теклівка на Поділлі / А.Ф. Гуцал, В.А. Гуцал, В.П. Мегей, О.Д. Могилов // Ар-
хеологічні відкриття в Українї 2001-2002. – К., 2003. – Вип.5. – С.91.
Иванчик, 2001: Иванчик А.И. Киммерийцы и скифы / А.И. Иванчик. – М., 2001. – 324 с.
Іллінська, 1963: Іллінська В.А. Про скіфські навершники / В.А. Іллінська // Археологія. – 1963. –
Т.15. – С.33-60
Ильинская, 1968: Ильинская В.А. Скифы Днепровского лесостепного Левобережья / В.А. Ильин-
ская. – К.: Наукова думка, 1968. – 267 с.
Ильинская, 1975: Ильинская В.А. Раннескифские курганы асейна р.Тясмин / В.А. Ильинская. –
К.: Наукова думка, 1975. – 221 с.
Канторович, 2007: Канторович А.Р. Истоки и вариации образа бараноптицы (грифобарана) в
раннескифском зверином стиле / А.Р. Канторович // Северный Кавказ и мир кочевников в
раннем железном веке. Сборник памяти М.П. Абрамовой. – М., 2007. – С.235-257.
Кисель, 2003: Кисель В.А. Шедевры ювелиров Древнего Востока из скифских курганов /
В.А. Кисель. – СПб., 2003. – 192 с.
Ковпаненко, 1967: Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі / Г.Т. Ковпаненко. – К.,
1967. – 186 с.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
174
Ковпаненко, 1981: Ковпаненко Г.Т. Курганы раннескифского времени в бассейне р.Рось /
Г.Т. Ковпаненко. – К., 1981. – 158 с.
Козенкова, 2007: Козенкова В.И. Специфика некоторых атрибутов костюма древних “кобанцев”
как показатель процесса миграций / В.И. Козенкова // Северный Кавказ и мир кочевников в
раннем железном веке. Сборник памяти М.П.Абрамовой. – М., 2007. – С.258-294.
Колосовская, 1982: Колосовская Ю.К. Агафирсы и их место в истории племен Юго-Восточной
Европы / Ю.К. Колосовская // ВДИ. –1982. – № 4. – С.47-69.
Крушельницька, 1974: Крушельницька Л.І. Племена культури фракійського гальштату / Л.І. Кру-
шельницька // Стародавнє населення Прикарпаття і Волині. – К., 1974. – С.213-223.
Крушельницька, 1993: Крушельницька Л.І. Черепинсько-лагодівська група памяток / Л.І. Кру-
шельницька // Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра і Прип’яті. –
К., 1993. – С.158-239.
Крушельницкая, Малеєв, 1990: Крушельницкая Л.И. Племена культуры фракийского гальштата
(Гава-Голиграды) / Л.И. Крушельницкая, Ю.Н. Малеев // Археология Прикарпатья, Волыни
и Закарпатья. Энеолит, бронза и раннее железо. – К., 1990. – С.123-132.
Кузнецова, 2002: Кузнецова Т.М. Зеркала Скифии VІ-ІІІ вв.до н.э. Т.1. / Т.М. Кузнецова. – М.,
2002. – 349 с.
Кузнецова, 2004: Кузнецова Т.М. Некоторые аспекты скифской археологической культуры /
Т.М. Кузнецова // Kimmerowie, scytowie, sarmaci. – Kraków, 2004. – С.219-230.
Медведская, 1992: Медведская И.Н. Периодизация скифской архаики и древний Восток /
И.Н. Медведская // РА. – 1992. – № 3. – С.88-89.
Мелюкова, 1976: Мелюкова А.И. К вопросу о взаимосвязях скифского и фракийского искусства /
А.И. Мелюкова // Скифо-сибирский звериный стиль в искусстве нородов Евразии. – М.:
Наука, 1976. – С.106-127.
Могилов, 2008: Могилов О.Д. Спорядження коня скіфської доби у лісостепу Східної Європи /
О.Д. Могилов. – Київ – Кам’янець-Подільський, 2008. – 439 с.
Могилов, Гуцал, 2008: Могилов О.Д. Про один із різновидів ранньоскіфських зооморфних вуз-
дечних прикрас / О.Д. Могилов, А.Ф. Гуцал // Археологія. – 2008. – № 4. – С.44-48.
Никитина, 1979: Никитина Г.Ф. Землянка скифского времени у с.Оселивка Черновицкой об-
ласти / Г.Ф. Никитина // СА. – 1979. – № 3. – С.241-249.
Переводчикова, 1980: Переводчикова Е.В. Типология и эволюция скифских наверший / Е.В. Пе-
реводчикова // СА. – 1980. – № 2. – С.23-40.
Петренко, 2006: Петренко В.Г. Краснознаменский могильник. Элитные курганы раннескиф-
ской епохи на Северином Кавказе / В.Г. Петренко. – Москва, Берлин, Бордо, 2006. – 175 с.
Погребова, 1984: Погребова М.Н. Закавказье и его связи с Передней Азией в скифское время /
М.Н. Погребова. – М.: Наука, 1984. – 247 с.
Погребова, Раевский, 1992: Погребова М.Н. Ранние скифы и Древний Восток / М.Н. Погребова,
Д.С. Раевский. – М., 1992. – 263 с.
Погребова, 1954: Погребова Н.Н. Состояние проблем скифо-сарматской археологии к конфе-
ренции ИИМК АН СССР 1952 г. / Н.Н. Погребова // Вопросы скифо-сарматской археоло-
гии. – М., 1954.
Русяєва, 2005: Русяева А.С. Давньогрецькі примітивні зольні вівтарі Північного Причорномор’я /
А.С. Русяева // Археологія. – 2005. – № 4. – С.53-63.
Скуднова, 1962: Скуднова В.М. Скифские зеркала в архаическом некрополе Ольвии / В.М. Скуд-
нова // ТГЭ. – 1962. – Т.VІІ. – С.5-27.
Смирнова, 1997: Смирнова Г.И. Про етнокультурні зміни в розвитку середньодністровського
регіону в VІІ ст до н.е. / Г.И. Смирнова // Археологія. – 1997. – № 3.
Смирнова, 2006: Смирнова Г.И. Западно-Подольская группа раннескифских памятников в све-
те исследований к концу ХХ столетия / Г.И. Смирнова // Древности скифской эпохи. – М.,
2006.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
175
Тощев, Черняков, 1986: Тощев Г.Н. Культовые зольники сабатиновской культуры Г.Н. Тощев,
И.Т. Черняков // Исследования по археологии Северо-Западного Причерноморья. – К.: На-
укова думка, 1986. – С.115-138.
Antoniewicz, 1928: Antoniewicz W. Archeologia Polski / W. Antoniewicz. – Warszawa, 1928.
Bandriwskij, 1998: Bandrivskij M. Zum fruhesten Muster des skythischen Tierstils in der
Westukraine / M. Bandrivskij // Das Karpatenbecken und die Osteuropaische Steppe. – Munchen-
Rahden/Westf., 1998. – S.467-471.
Čamba l, Gregor, 2005: Čambal R., Gregor M. Dunajská Lužná v praveku / R. Čambal, M. Gregor. –
Prešov, 2005. – 64 s.
Hellmuth, 2006: Hellmuth A. Pfeilspitzen. Untersuchungen zu den sogenannten skythischen
Pfeilspitzen aus der befestigten Hohensiedlung von Smolenice-Molpir / A. Hellmuth. – Bonn,
2006. – 169 S.
Kemenczei, 1989: Kemenczei T. Koravaskori sirleletek az Al foldrol az oskori gyujteemenyben /
T. Kemenczei // Folia Archaeologica. – Budapest,1989. XL. – S.55-74.
Kemenczei, 1995: Kemenczei T. Zu fruheisenzeitlichen Goldfunden aus dem Karpatenbecken /
T. Kemenczei // Handel, Tausch und Verkehr im bronze- und fruheisenzeitlichen Sudosteuropa. –
München, Berlin,1995. – S.331-348;
Kemenczei, 2004: Kemenczei T. Zur frage skythischen Stangenaufsatze aus dem Karpatenbecken /
T. Kemenczei // Kimmerowie, Scytowie, sarmaci. – Kraków, 2004. – S.169-184.
Kemenczei, 2009: Kemenczei T. Studien zu den denkmalern skythisch gepragter Alföld gruppe /
T. Kemenczei. – Budapest, 2009. – 410 s.
Klosinska, 2008: Klosinska E. Einmalige funde der kopfgestellverzierung aus dem sudostlichen
Lublin-land / E. Klosinska // Sprawozdania archeologiczne. – 2008. – № 60. – S.266-294.
Metzner-Nebelsick, 2002: Metzner-Nebelsick C. Der “Thrako-Kimmerische” Formenkreis aus der
Sicht der Urnenfelder- und Hallstattzeit im sudostlichen Pannonien / C. Metzner-Nebelsick. –
Rachden-Westf, 2002. – T.1. – 542 s.
Patek, 1989/1990: Patek E.A. Szabo Janos Gyozo altal feltart “preszkita” siranyag / E.A. Patek //
Évkönyv Eger. – 25-26. – 1989/1990. – S.61-118.
Podborsky, 2001: Podborsky V. Dejiny praveku a rane doby dejinne / V. Podborsky. – Brno, 2001. –
325 s.
Reichl, 1936: Reichl I. Zwierciadla podolskiej kultury scytyjskiej / I. Reichl // Sulimirski T. Scytowie
na Zachodniem Podolu // Prace lwówskiego Towarzystwa prehistorycznego. – Lwów, 1936. – 2. –
S.139-162.
Scythian gold, 1999: Scythian gold. Treasures from Ancient Ukraine / Ed. E.D. Reeder. – New York,
1999.
Sulimirski, 1936: Sulimirski T. Scytowie na Zachodniem Podolu / T. Sulimirski // Prace lwówskiego
Towarzystwa prehistorycznego. – Lwów, 1936. – 2. – 186 s.
Trachsel, 1999: Trachsel M. Are there “Cimmerian and Scythian” finds in Switzerland? The absolute
dating of the Early Iron Age between the Alps and the Altai region / M. Trachsel // Archaeology
of the Bronze and Iron Age. – Budapest, 1999.
Trachsel, 2004: Trachsel M. Untersuchungen zur relativen und absoluten Chronologie der Hallstattzeit /
M. Trachsel. – Bonn, 2004.
Vasiliev, 1980: Vasiliev V. Scitii agatirsi pe teritoriul Romaniei / V. Vasiliev. – Cluj-Napoca, 1980. –
185 s.
Vulpe, 1967: Vulpe A. Necropola hallstattiană de la Ferigile / A.Vulpe. – Bucureşti, 1967. – 207 s.
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
176
Bandrivkii M.
Graphic traditions in the West of the Ukrainian Forest-steppe region in the 7th –
the early 6th centuries B.C.: origins and reasons of transformation
The paper analyzes all the known finds of the Middle Dniester (West-Podolsk) group which are
decorated by images of parts of bodies of animals, birds, etc. For example, bone top of cheek-piece
from Zalesie is made in a form of stylized griffin-like head which eyes are “covered” by bull horns
(Fig.2, 3). No similarities to it have been found so far. Images on bronze carved zoomorphic tops
from barrow ІІ near Kotsubinchiki village (Fig.8) also have close similarities neither at Eastern
European sites, nor in Carpathian region. However, bits and cheek-pieces from this complex are
almost identical with a harness found in barrow 406 near Zhurovka village that gives the reasons
to date them back to the same time. Resting upon a comparison of the finds with other objects from
Middle Dniester region (for example, with a bone crest from barrow near Shvaikovtsy village which
is decorated by two protomes of horses: Fig.4), the author assumes that there probably was early
religious-graphic tradition in the West of the Ukrainian Forest-Steppe region, which was strongly
influenced by Central European and already fading Aegean-Anatolian (including Hittite) art. At the
same time, the late religious-graphic tradition, which occurred on Middle Dniester and in adjoining
areas, is probably represented by a number of objects with images of heads of birds of prey, a gold
plate in the form of a mountain goat and bone top of cheek-piece from Nivra village (Fig.1, 1) which
is dated back not later than second quarter of the 7th century B.C. that is late НаС2 according to
the central European periodization of Hallstatt cultures. Most of analysed Middle Dnester finds of
this late religious-graphic tradition have been made locally however, the idea of these images (at
least, at initial stage), must have been brought on Middle Dniester from the Middle Dnieper and the
Ciscaucasia regions where this tradition had been reformed under influence of Urartu and Assyrian
environment. Bearers of the early and late above-mentioned graphic traditions could represent on
Middle Dniester, probably historical Nevrida, a layer of local forest-steppe horsemen aristocracy for
which skillfully decorated things were made.
Keywords: Middle Dniester group, автохтоны, religious-graphic tradition, influence.
Бандривский М.
Изобразительные традиции на западе Украинской Лесостепи в VІІ –
начале VІ вв. до р. Хр.: истоки и причины трансформации
В статье проанализированы известные на сегодня находки среднеднестровской (западнопо-
дольской) группы, которые украшены изображениями частей тел животных, птиц и др. Так,
на костяном навершии псалия из Залисся, которое оформлено в виде стилизованной грифо-
образной головки, глаза “закрыты” бычьими рогами (рис.2, 3). Аналогий этому навершию,
не найдено. Также и изображения на бронзовых прорезных зооморфных навершиях из кург.
ІІ у с.Коцюбинчики (рис.8) не находят прямых параллелей ни в восточноевропейских памят-
никах, ни в Карпатском регионе, хотя удила и псалии из этого комплекса почти идентичны с
упряжжю, происходящей из кург.406 у с.Журовка, что дает основания для их синхронизации.
В сопоставлении с другими предметами из Среднего Приднестровья (например, с костяным
гребнем из кург. у с.Швайковцы, который украшен двумя протомами лошадей: рис.4), автор
делает предположение о вероятности существования на западе Украинской Лесостепи ранней
религиозно-изобразительной традиции, в которой прослеживаются сильные центральноевро-
пейские и уже затухающие эгейско-анатолийские (в т.ч. хеттские) влияния. Вместе с тем, по-
зднюю религиозно-изобразительную традицию, бытовавшую на Среднем Днестре и в приле-
Археологический альманах. – № 21. – 2010.
177
гающих районах, представляет, возможно, ряд предметов с изображениями головок хищных
птиц, золотая пластина в виде горного козла и костяное навершие псалия из с. Нивры (рис.1, 1),
которое датируется не позднее второй четверти VІІ в. до р. Хр., что в центральноевропейской
периодизационной схеме для гальштатского круга культур соответствует позднему НаС2. Хотя,
большинство из проанализированных среднеднестровских находок этой поздней религиозно-
изобразительной традиции были изготовлены на месте, однако, саму идею этих образов (во
всяком случае, в начальный период), считаем привнесенной на Средний Днестр из среднедне-
провского и предкавказского регионов, где эта традиция была реформирована под влиянием
урарто-ассирийской среды. Носители ранней и поздней вышеупомянутых изобразительных
традиций, могли представлять собой на Среднем Днестре, как предполагаем – исторической
Невриде, пласт местной лесостепной всаднической аристократии, для удовлетворения нужд
которой и изготавливались искусстно украшенные вещи.
Ключевые слова: Среднеднестровская группа, автохтоны, религиозно-изобразительная
традиция, влияние.
|