Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Чорновол, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71029
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру / І.Чорновол // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 77-100. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71029
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-710292014-11-23T03:01:47Z Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру Чорновол, І. Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання 2011 Article Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру / І.Чорновол // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 77-100. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. XXXX-0087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71029 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання
spellingShingle	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання Чорновол, І. Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру Регіональна історія України
format	Article
author	Чорновол, І.
author_facet	Чорновол, І.
author_sort	Чорновол, І.
title	Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру
title_short	Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру
title_full	Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру
title_fullStr	Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру
title_full_unstemmed	Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру
title_sort	фредерик джексон тернер і концепція фронтиру
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71029
citation_txt	Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру / І.Чорновол // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 77-100. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT čornovolí frederikdžeksonterneríkoncepcíâfrontiru
first_indexed	2025-07-05T20:05:21Z
last_indexed	2025-07-05T20:05:21Z
_version_	1836838732152438784
fulltext	Розділ 2 ФЕНОМЕН ПОГРАНИЧЧЯ В СИСТЕМІ СОЦІОГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ Чорновол Ігор (Львів) Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру Гриценко Антон (Москва) Историко-культурные регионы российско-украинского приграничья: прошлое и настоящее Підгрушний Григорій, Качаєв Юрій (Київ) Українсько-російсько-білоруський транскордонний регіон: фактори формування, особливості територіальної організації, проблеми та перспективи розвитку Служинська Іванна (Київ) Донщина як ареал порубіжжя й історична земля Регіональна історія України Збірник наукових статей Випуск 5 76 Ігор Чорновол ФРЕДЕРИК ДЖЕКСОН ТЕРНЕР І КОНЦЕПЦІЯ ФРОНТИРУ 1 Коли 12 липня 1893 року на з’їзді Американської історичної асоціації асистент Вісконсинського університету Фредерик Джексон Тернер виступив із доповіддю «Значення фронтиру в історії США», на неї мало хто звернув увагу. Але вже 1900 року публікація «Значення фронтиру в історії США» стала одним із основних текстів американської історії. 1910 року Ф.Тернер очолив катедру історії США в Гарварді, а водночас — Американську історичну асоціацію. Тож може видатися неймовірним, але невелика за обсягом публікація 1893 року спричинила гостру (що звично для культури академічної суперечки в США) й безпрецедентно тривалу (вона й досі не завершилася) дискусію. Крім істориків, до полеміки долучалися антропологи, археологи, географи, геологи, демографи, екологи, етнографи, етнологи, кліматологи, лінґвісти, психологи, соціологи, філософи. Майже кожний американський коледж або університет пропонував «фронтир-студії» до 1960 року, або, словами Ричарда Гофштадтера, в той час американський історичний цех трансформувався «в одне велике товариство імені Тернера»2. Основна ідея Тернера зводилася до того, що американське суспіль- ство сформували передовсім відкриті простори Дикого Заходу, й саме Дикий Захід забезпечив державі демократичні принципи функціо- нування та розвинув американський індивідуалізм. Завдання цієї статті — аналіз творчої спадщини Ф.Тернера та критики його ідей у історіографії США. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 5. — С. 77–100 © Ігор Чорновол, 2011 1 Стаття продовжує серію публікацій про порівняльний підхід до тези Тернера: І.Чорновол, «Дикий Захід» і «Дике Поле»: Україна в світлі тези Тернера», Критика, no.6 (2006), с. 26–28; його ж, «Середньовічні фронтири та модерні кордони», Критика, no.10 (2006), с. 9–12; його ж, «Фронтири Росії», Критика, no.6 (2007), с. 17–21; його ж, «Географія фронтиру та її піонери», Критика, no.7–8 (2008), c. 27–30; його ж, «З історії історичної науки в США: історіографія Латинської Америки і «теза Болтона», Історіографічні дослідження в Україні, no. 19 (2008), с. 132–157; його ж, «Теорія компаративних фронтирів», Регіональна історія України, 3 (2009), с. 41–66; його ж, «Середні Віки у світлі Тернерової тези про фронтир», Дрогобицький краєзнав- чий збірник, 13 (2009), c. 203–216; його ж, «Історіографія Австралії у світлі тези Тернера», Регіональна історія України, 4 (2010), с. 239–248. 2 Richard Hofstadter, The Progressive Historians. Turner, Beard, Parrington (New York: Vitgage Books, A Division of Random House, 1970), p. 83. Історіографія проблеми величезна. Відповідаючи на запит під гаслом «Frederick Jackson Turner», мережева бібліотека «Questia» пропонує переглянути 10020 книг, 791 журнальних статей, 81 газет - ний текст та 6 енциклопедичних довідок (дані за 12 жовтня 2010 р.). Утім, більшість — це популярні тексти; натомість наукові тексти дублюють один одного, не кажучи вже про далеко не рівнозначну їхню пізнавальну вартість. Біографічні дані Ф.Тернера в основному почерпнуті мною з книги Рея Аллена Біллінґтона «Фредерик Джексон Тернер: історик, учений, учитель» (1973)3. Це найґрунтовніша його біографія. Інші дві біографії — «Стежкою Тернера: 100 років історії Заходу» Вілбера Джекобса (1994)4 й Алана Боґа «Дивними дорогами Фредерика Джексона Тернера» (1998)5 — хоч презентують сучасні - ший погляд й торкаються окремих нових аспектів спадщини Ф.Тернера, все ж багато в чому повторюють книгу Р.Біллінґтона. Перу Джеральда Неша належить педантичний аналіз критики спадщини Ф.Тернера в історіографії США до 1990 року6. Властиво, ці чотири монографії акумулюють в собі найважливішу інформацію про істо - рика й його спадщину та в цілому відповідають вимогам історичної науки сьогодення. Формування світогляду та ідейна спадщина Перший американський предок Ф.Тернера прибув до Массачу - зетса 1634 р. з Англії. Його нащадки засвоювали спосіб життя піоне - рів, воювали з індіанцями та за незалежність у складі армії Джорджа Вашингтона. Батько, Ендрю Джексон Тернер, був лісору бом. Проте, опанувавши друкарське ремесло, жив з нього, мандру ючи по містечках Мічіґану й Вісконсину. 1858 р. він осів у вісконсинському містечку Портедж, де розпочав видавати газету. А через два роки А.Тернер посватав місцеву вчительку Марію Олівію Генфорд. Предки його дружини були нащадками пуританського священика, який прибув у Коннектикут 1642 р. Ендрю Джексон Тернер був у Портеджі особою шанованою, про що свідчить неодноразове його обрання депу- татом леґіслатури штату Вісконсин, Конгресу США та триразове — на посаду мера міста. 78 Іг ор Ч ор н ов ол 3 Ray Allen Billington, Frederick Jackson Turner. Historian, Scholar, Teacher (New York: Oxford University Press, 1973). 4 Wilbur R. Jacobs, On Turner’s Trail. 100 Years of Writing Western History (Lawrence: University Press of Kansas, 1994). 5 Allan Bogue, Frederick Jackson Turner. Strange Roads Going Down (Norman: Uni- versity of Oklahoma Press, 1998). 6 Gerald D. Nash, Creating the West. Historical Interpretations, 1890-1990 (Albuqu - erque: University of New Mexico Press, 1991). Фредерик Джексон Тернер народився 14 листопада 1861 р. В його дитячі роки Портедж все ще не втратив ознак фронтиру. Образи лінчованого місцевими мешканцями ірландця й депортації індіанців до Небраски 1873 р. запам’ятаються йому на все життя. В школі Фредерик Джексон вчився охоче й був зразковим учнем. Захопився історичними романами, а в його п’ятнадцять батько доручив йому вже вести рубрику афоризмів газети «З олівцем та ножицями». 1878 р. вступивши до Вісконсинського університету в Медісоні, Ф.Тернер брав активну участь у студентському громадському житті. Він редагував студентську газету, обирався віце-президентом літератур - ного та атлетичного товариств, а водночас здобув репутацію прекрас - ного оратора. З професорів університету найбільший вплив на нього справив Вільям Френсіс Аллен — класичний філолог за освітою й медієвіст з вибору. На противагу більшості своїх сучасників, В.Аллен наголо - шував на соціально-економічному підґрунті сфери політики та на порівняльній історії соціумів. Під керівництвом В.Аллена Ф.Тернер заходився досліджувати інститут власності на землю піонерів Вісконсину. Ф.Тернер працював з запалом, вперше таким чином застосувавши набуті ним знання з локальної історії своєї малої батьківщини. 1884 р. Ф.Тернер отримав диплом магістра мистецтва Вісконсин - ського університету з відзнакою другого ступеня (диплом першого ступеня отримало лише двоє його однокурсників), успішно захис - тивши дипломну роботу на тему «Характер і вплив торгівлі хутром у Вісконсині». Через рік, попрацювавши на посадах кореспондента, ба навіть дрібним урядником сенату штату Вісконсин, Ф.Тернер при - йняв пропозицію професора В.Аллена замінити його на період піврічного відрядження до Європи. Так Ф.Тернер став викладати — і робив це з превеликим задоволенням. Після повернення В.Аллен подбав про призначення Ф.Тернера асистентом професора риторики й ораторського мистецтва, а невдовзі домігся поділу історичного курсу на дві частини, передавши історію США своєму учневі. Невдовзі у друку з’явилися перші праці Ф.Тернера (В.Аллен наполіг, щоб це були рецензії), його запрошували читати відкриті лекції, ним розпочали цікавитися журналісти. Відтак президент Вісконсинського університету висловив побажання, щоб Ф.Тернер поступив до аспірантури університету Джона Гопкінса в Балтиморі, персонал історичного факультету якого вже встиг впровадити в процес навчання семінари (водночас лише з двома іншими універси - тетами США — Гарвардським і Мічіґанським). Там Ф.Тернер слухав виклади відомих згодом істориків В.Вільсона (що зміцнив закладені В.Алленом уявлення про еволюцію інституцій як основу історичного процесу; з майбутнім президентом США Ф.Тернер потоваришував, навіть разом винаймав житло), Альбіон Смол (який читав курс 79 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у формування американської нації) й економіста Ричарда Ілая (котрий наголошував на перманентній змінності соціального порядку). 1889 р. успішно захистивши дисертацію «Характер і вплив індіанської тор - гівлі хутром у Вісконсині. Дослідження торгового форпосту як інституції»7, Ф.Тернер з тріумфом повернувся додому. З 1891 р. — професор. 1910–1924 рр. — професор Гарвардського університету. Після виходу на пенсію 1924 р. повернувся до Медісона. З 1926 р. — директор Бібліотеки Гантінґтона (Сан-Маріно, Каліфорнія), основ - ного центру дослідження англо-саксонської Америки. Помер 14 бе - рез ня 1932 р. Пригадаймо духовність епохи, в контексті якої жив та творив наш герой. Специфіка позитивізму відома кожному, хто знайомився хоча б з науково-фантастичними романами Жюля Верна. Вважалося, що здоровий глузд і науково-технічний прогрес приведе людство до процвітання. Наука відкидала все, що існувало поза емпіричним досві дом соціал-дарвінізму. Водночас це період особливої популяр - ності історичних дисциплін. Історія трактувалася як magistra vitae: вважалося, що аналізуючи минуле, можна вирахувати й майбутнє. Мабуть, Р.Біллінґтон не випадково вмістив у текст своєї книги про Ф.Тернера фотографію семінарської аудиторії історичного факуль - тету, декоровану гаслом «Історія — це частина політики, а політика віддзеркалює історію». Бо, як свідчить приклад Т.Рузвельта й В.Вільсона, й у США професори ставали президентами. Тож як і більшість сучасних йому вчених-джентльменів, Ф.Тернер був палким WASP8, прихильником теорій біологічної еволюції Дарвіна та суспільного прогресу Спенсера9. Ф.Тернер оцінював суспільство як живий організм, а історію вважав самосвідомістю цього організму. До того ж, як влучно зауважив один з дослідників творчості Ф.Тернера, «основними інтерпретивними концепціями Ф.Тернера були geo землі та anthropo населення»10. Втім, тісне пов’язання історії з географічною наукою взагалі притаманне XIX століттю. «Що було першим, географія чи історія? — запитував Іммануїл Кант. І дав 80 Іг ор Ч ор н ов ол 7 Turner, F.J., The Character and Influence of the Indian Trade in Wisconsin. A Study of the Trading Post as an Institution (John Hopkins University Studies in Historical and Po- litical Science, 9 Series, XI–XII (Baltimore: The John Hopkins Press, 1891). 8 WASP — іронічне кліше в американській гуманітаристиці, яким позначають прихильників світової домінації стандартів «White, Anglo-Saxon, Protestant». 9 «Чоловіки та жінки покоління Тернера робили акцент на істотному впливі на Дикий Захід географічних факторів, таких як топографія й клімат. Це час великих зрушень у геологічних і географічних дослідженнях у Європі та США, відтак це покоління перебувало під чарами Дарвіна». Gerald D. Nash, Creating the West. Histor- ical Interpretations, 1890–1990, p. 266. 10 Murray Cane, «Some Considerations on the Frontier Concept of Frederick Jackson Turner», The Mississippi Valley Historical Review, vol. 27 (1940), p. 379–400. відповідь: «В основі історії лежить географія». Вони неподільні. Що сьогодні є географічним фактом, зауважувала сучасниця Ф.Тернера, завтра стане історичним фактом. Обидві науки не можуть бути відокремлені без завдання їм шкоди, без розчленування природної життєвої цілісності. Всі історичні проблеми повинні вивчатися географічно й усі географічні проблеми повинні вивчатися істо - рично. Кожна мапа має свою дату»11. Проте Ф.Тернер ішов ще далі. Від професора геології Вісконсинського університету Томаса Чембер - лена він запозичив методологію мультидисциплінарного підходу і використовував карти епохи зледеніння для обґрунтування результа - тів виборів до конгресу США! А дисертація Оріна Ліббі «Географічний розподіл голосування тринадцяти штатів за федеральну конституцію 1787–1788 рр.», захищена під керівництвом Ф.Тернера, стала важливим епізодом в процесі розвитку геологічно-географічного підходу в історичних дослідженнях. Натомість книгу Волтера Бейджгота «Фізика й політика» про визначальний вплив природного середовища на розвиток цивілізації Ф.Тернер зачитав до дір, поробивши численні нотатки на маргінесах сторінок. У 1890-х роках рівень доти постколоніальної американської історичної науки почав наближатися до європейських стандартів12. Як зауважив Р.Біллінґтон, ще 1881 р. не існувало жодної кафедри історії США, а 1884 р. в усіх університетах країни викладало аж 15 професорів історії. Відтак у США до Тернера історія мала фактично статус допоміжної дисципліни до античної літератури, грецької мови й латини. Властиво, концепція фронтиру Ф.Тернера була першим ідейним винаходом американської історичної науки, імпортованим і засвоєним у багатьох інших країнах. До першої світової війни Меккою американських істориків були університети Німеччини. Ті нечисленні американські професори, які склали там докторати, привезли з собою додому також романтичну німецьку візію світової історії. Тож прихильники «тевтонської школи» (інша назва — «школа ґермів») історіографії США вважали, що арійсько-тевтонські племена часів Тацита сформували демократичні інституції, поширені ними на територію всієї Німеччини й Велико - британії. Тому завдання історика — порівняти ці інституції й виявити сліди «ґермів» у США. Цитаделлю тевтоністів вважався Університет Джона Гопкінса, а їхнім рупором — професор цього ж університету Герберт Бакстер Адамс, який був ментором Ф.Тернера в період його аспірантури. Особистий вклад Г.Адамса в концепцію «ґермів» полягав в ідеї тевтонського походження міського самоврядування Нової 81 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 11 Ellen Churchill Semple, Influences of Geographic Environment on the Basis of Ratzel’s System of Antropo-Geography (New York: Russel & Russel, 1911), p. 11. 12 Peter Novick, That Noble Dream. The «Objectivity Question» and the American His- torical Profession (Cambridge University Press, 1988), p. 47–60. Англії. Притому професор зайшов настільки далеко, що прагнув вбачати в тевтонських лісах коріння інституту президентства! За іронією долі, саме Г.Адамс рекомендував включити доповідь Ф.Терне - ра в програму з’їзду Американської історичної асоціації в Чикаґо, яка поховала «теорію ґермів» назавжди. Ф.Тернер, однак, не уникнув впливу Ф.Адамса (хоч згодом це заперечував; насправді стосунки професора й аспіранта були ідеальними) і формував свою тезу за зразком німецької «марки» (Mark, Grenzland, Gau, Gebiet an den Grenzen des Reiches). Словами Джері Шухалтера, «Тернер узяв концепцію німецької марки зі всім її контекстом і пересадив в американський ліс. Потім він узяв німецькі племена як реґенераторів цивілізації та замінив їх категоріями «американської марки», натя - каючи, що тевтонські герми згодом можна віднайти не в Європі у часі, а в просторі в Америці»13. Розглянемо докладніше основні ідеї епохальної доповіді Ф.Тер - нера. Історик розпочав із цитування звіту суперінтенданта перепису населення США 1890 р. про закриття фронтиру поселень, зазна - чивши, що це подія історичної ваги. «В дійсності, — переконував Ф.Тернер, — центром нашої історії є не Атлантичне узбережжя, а Великий Захід». «Досі американська історія була передовсім історією колонізації Дикого Заходу. Існування просторів вільних земель, їх поступове зменшення й просування американських поселень на Захід пояснюють розвиток США». «Наша рання історія — це дослі - джен ня європейських ґермів, що розвинулися в американському природному середовищі. Досі вчені приділяли надто багато уваги їх германському походженню, надто мало — американським факторам. Фронтир — це лінія найінтенсивнішої й найефективнішої америка - нізації. Колоніста сформувало дикунство»14. Історичний розвиток Америки визначений її природнім середовищем. Брак вільних земель на Сході, їхній неосяжний резервуар на Заході та потяг до свободи просував фронтир поселень все далі в глибину континенту. Ф.Тернер розглядав цей процес у контексті «зіткнення варварства з цивілі - зацією». Маючи на увазі екстремальні умови проживання на фронтирі, історик впровадив поняття «стрибка в варварство» (a leap into barbarism). Проте саме зіткнення з «варварством» сформувало суспільство Сполучених Штатів Америки. Бо його наслідком був розвиток духу індивідуалізму, формування американської нації як 82 Іг ор Ч ор н ов ол 13 Jerry Schuchalter, «Some Kindly Comet». Frederick Jackson Turner’s Frontier The- sis and the Politics of Despair», Michael Berry, Georg Mand, Jerry Schuchalter, Frontiers of American Political Experience (Turku, 1990), с. 6. 14 Turner, F.J., «The Significance of the Frontier in American History», Rereading Fred- erick Jackson Turner. «The Significance of the Frontier in American History» and Other Essays. With Commentary by John Mack Faragher (New York: Henry Holt & Company, 1994), p. 31–33. «a composite nationality» (себто незважаючи на етнічні чинники), зміцнення демократії не лише в США, а й у Європі. Ще одна важлива субтеза Ф.Тернера (щоправда, здебільшого розвинута його послідов - никами) — доктрина «випускного клапану» (safety-valve doctrine). Вчений спостеріг, що наявність вільних земель водночас сприяла вирішенню соціальних проблем, відтак на противагу Європі США вдалося уникнути гострих форм класової боротьби. Інша важлива стаття Ф.Тернера, що вважається класичною, — «Секції та нація» (1922). У ній вчений звернув увагу на розбіжності розвитку й суперечності між регіонами (секціями США, між Новою Англією, Заходом та Півднем) в порівняльному контексті європей - ського театру подій першої світової війни. Водночас ця стаття передає його сумніви на предмет подальшого розвитку Європи, віддавна позбавленої фронтирів15. Розвинувши свої погляди в статті «Значення секції в американській історії» (1925) вчений писав: «За площею ми стали нацією, порівняльною з Європою, з заселеними географічними провінціями, рівними великим європейським націям. В цьому сенсі ми є імперією, федерацією секцій, союзом потенційних націй»16. Американські регіони нагадують європейські держави з тою різницею, що суперечності між ними все ж не зайшли так далеко (за винятком періоду громадянської війни між Північчю та Півднем 1861–1865 рр.). Відтак єдине реальне розв’язання гострих суперечностей між державами Європи — посилення контролю Ліги Націй й федералізація Європи за американським зразком. Стаття «Секції та нація» започаткувала регіональний підхід до історії США. Варто зауважити, що міф Дикого Заходу існував задовго до народження Ф.Тернера. «Образ неосяжного й постійно зростаючого сільськогосподарського соціуму середини континенту став одним з домінантних символів американського суспільства XIX ст. — колек тивною репрезентацією, поетичною ідеєю (як зауважив Токвіль на початку 1830-х), що визначала перспективу американ - ського життя. Шаблонний символ саду охоплював жменю метафор, які виражали плодючість, ріст, збільшення, благословенну працю на землі та оберталися навколо героїчної постаті ідеалізованого фронтирного селянина, озброєного священним плугом — верхов - ним аграрним знаряддям»17. Тож від часів Томаса Джефферсона й 83 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 15 Turner, F.J., «Sections and Nation», ibidem, p. 181–199. 16 Turner, F.J., «The Significance of the Section in American History», ibidem, p. 213. 17 Henry Nash Smith, Virgin Land. The American West as Symbol and the Myth (New York: Vintage Books, A Division of Random House, 1950), p. 138. Див. також: Richard Slotkin, Gunfighter Nation. The Myth of the Frontier in Twentieth-Century America (Toronto — New York — Oxford — Singapore — Sydney: Atheneum, 1992). Бенджаміна Франкліна як американська інтелектуальна меншина, так і носії побутової свідомості уявляли його як неосвоєний резервуар багатства («Земля Обітована», «Маніфест Долі», «Сад Світу» тощо) й «випускний клапан», яким приростатиме американське суспільство й який забезпечить йому процвітання. 1865 р. Горацій Ґрілі, знаме - нитий журналіст з Нью-Йорка, радив читачам своєї газети: «На Захід, молодий чоловіче, і дорослішай разом із своєю країною. Якщо ти не маєш сім’ї або товаришів, що можуть тобі допомогти, ані перспек - тиви, повернися обличчям до Великого Заходу й там збудуй свій дім і фортуну!»18 На інші країни американці теж звикли споглядати крізь окуляри фронтиру, симпатизуючи насамперед суспільствам піонерів — африканським бурам, австралійцям, канадійцям, країнам Латин - ської Америки («Америка для американців!»), новозеландцям і росіянам. Прикметно, що Буффало Білл (фундатор американського театру фронтиру) розважав публіку не лише інсценізацією сутичок піонерів з індіанцями, а й джиґітовкою російських козаків19. Крім дванадцятьох російських козаків і кількох солдатів, у виставах його театру брали участь шестеро аргентинських ґаучо, арабські наїз - ники, вояки американської, британської, німецької та французької армій. Протягом XIX століття літератори, розпочинаючи від романів Джеймса Фенімора Купера (які перекладені всіма основними мовами світу), сформували жанр вестерну. Його успіх, спонуканий в другій половині століття масовими тиражами дешевих книжечок (dime novels), сягнув свого апогею в середині ХХ століття завдяки екранізації вестернів кінорежисерами Голівуду й популярності джинсів (початково — роба ковбоїв США). Але, як уже згадувалося, не лише американська популярна літе - ратура живила уяву Ф.Тернера. В другій половині XIX ст. на популяр - ний образ Дикого Заходу почали звертати увагу й історики. Навіть у Галичині у 1860-х роках американська тематика була актуальною. Опублікована в грудні 1864 р. водночас «Dziennik-ом Literack-им» і «Gazet-ою Narodow-ою» стаття Людвіка Повідая «Поляки та індіанці» спричинила настільки гостру дискусію, що вона не вщухала протягом двох років20. А перший календар товариства «Просвіта» 84 Іг ор Ч ор н ов ол 18 Цит. за: Michael Collis, «Theodore Roosevelt», Historians of the American Frontier. A Bio-Bibliographical Sourcebook, ed. by John Wunder (New York — Westport, Сon., London, 1988), p. 547–557. 19 Thomas Barrett, «All the World’s a Frontier: How Cossacks Became Cowboys», Hu- manities, vol.22/3 (2000), http://neh.gov.news. 20 L.P. «Polacy i Indianie», Gazeta Narodowa, no.285, 293 (1864); Samuel Sandler, Indiańska przygoda Henryka Senkiewicza (Warszawa: PIW, 1969); Billington, R., Land of Savagery, Land of Promise. The European Image of the American Frontier in the Nine- teenth Century (New York & London: W.W.Norton & Company, 1981), p. 146. розпочинається з тексту професора австрійської історії Львівського університету Ісидора Шараневича «Значення Америки для світової культури», яка закінчується такими словами: «Єсли то єст воля Провидіння, то Америка покликана статися в будучности в світі торгівельнім і культурно-історичнім тим, чим є серце в чоловічім організмі, відки животна кров виходить і куди вона, окруживши всі состави тіла, назад вертає»21. «Нaявнiсть вiльних земель регулює тирaнiю aвтомaтично, що, зa умови вiдсутностi рaбствa, сaмо по собi робить iснувaння деспотичного режиму неможливим, тому що пiддaнi зaвжди мaють можливiсть уникнути репресiй з боку суве ренa, поки - нувши його тa зaснувaвши поселення нa незaйнятiй територiї», — писaв італійський учений Aполлон Лорiя у книзi «Еко но мiчнi основи суспiльствa» (1885), водночас наголосивши на при кла ді США22. Ф.Тернер добре знав книгу А.Лорії й навіть зацитував його в тексті своєї доповіді під час Світової Колумбової вистави в Чикаґо23. Ідеї, подібні до Тернерових, можна відшукати в виданій 1865 р. книзі американського публіциста Едвіна Ловренса Ґодкіна «Аристократичні думки про демократію», зрештою, в публікаціях десятків інших мислителів24. Про істотний вплив Дикого Заходу на формування американської нації говорив йому також його вчитель А.Смол, а економіст Р.Ілай наголошував на ролі міграції в історії цивілізації. Отже, фронтир не був повністю оригінальною ідеєю Ф.Тернера. Заслуга історика полягає в тому, що він трансформував знання й уявлення попередніх поколінь мислителів в готову історичну концепцію, створивши в такий спосіб основний наратив історії США. Критика тези Тернера Хто прочитає знамениту Тернерову статтю, буде розчарований. Річ у тому, що цей класик історіографії США не дотягував до інтелектуального рівня творців європейських національно-історич - них наративів. До того ж Тернер представляв тип перфекціоніста 85 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 21 Шараневич І., «Значеньє Америки для всемирной культури», Народний календар на рік звичайний 1870 (Львів: коштом і заходом товариства «Просвіта»), с. 1–6. Варто зауважити, що це єдина стаття І.Шараневича, яка стосувалася світової історії; предметом інших його 124 опублікованих праць є історія України. Степан Гелей, «Наукова та громадська діяльність Ісидора Шараневича», Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, вип. 9 (Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2001), с. 320–321. 22 Walter Prescott Webb, «History as High Adventure», The American Historical Re- view, v.64, no.2 (January, 1959), p. 279–281. 23 Turner, F.J., «The Significance of the Frontier in American History», p. 38. 24 Herman Clarence Nixon, «Precursors of Turner in the Interpretation of the American Frontier», South Atlantic Quarterly (January, 1929), p. 83–89. (нагадаю, що перфекціоніст малопродуктивний не тому, що не знає, а тому, що знає забагато)25. Вся його спадщина складається з тексту докторату, двох книг, близько ста статей і рецензій і двох збірників статей26. Узагалі Ф.Тернер був людиною кришталево чистої біографії, а його ахіллесовою п’ятою, хоч як це парадоксально, є історичні праці. Р.Біллінґтон розповів епізод, коли йому замовили книжечку для дітей про Дикий Захід. Узявши аванс, Ф.Тернер близько двох років виправдовувався перед видавцями, що не написав тексту, бо не встиг переглянути ще отаких і отаких джерел. Ф.Тернер так і не виконав цього замовлення, зрештою, як і інших замовлених і оплачених наперед праць. За освітою Ф.Тернер був стовідсотковим позитивістом-архівістом, а за світоглядом — неоромантиком епохи fin-de-siecle, який уважав історію водночас мистецтвом і наукою («Я завжди хотів бути митцем, але правдивим митцем», — стверджував він27), тож у творчому процесі ці дві засадничі риси його світогляду ставали дибки. Як кожен історик з амбіціями пророка, що й сам прагне збагнути «правду», він був схильний до узагальнень, але водночас порядність джерелознавця не дозволяла поспіху у висновках. Після сорока йому працювалося надто важко. На вакації він їхав десь у сільську місцевість (що нагадувала йому Дикий Захід) і диктував тексти найнятому для цього студентові-стенографістові, що друкував їх на машинці. Озвучуючи свої думки, Ф.Тернер здебільшого був невдо - 86 Іг ор Ч ор н ов ол 25 Billington, R., «Why Some Historians Rarely Write History: A Case Study of Frederick Jackson Turner», Mississippi Valley Historical Review 50 (June, 1963), p. 3–27. Сам Ф.Тернер не вважав себе перфекціоністом. Діагноз перфекціонізму встановив Р.Біллінґтон. Пов’язані з перфекціонізмом власні психічні розлади детально описав львівський сучасник Ф.Тернера Омелян Калитовський. Чорновол І., «Робітня Францішка Ксаверія Ліске у спогадах Омеляна Калитовського (матеріали із «Словника Івана Левицького»)», Wielokulturowe środowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w., t.V, pod red. Jerzego Maternickiego, Leonida Zaszkilniaka (Львів — Ряшів, 2007), c. 199–210. Втім, А.Боґ схиляється до простішого пояснення: на його думку, Ф.Тернер був лінивий («he could not buckle down»). Bogue, A., Frederick Jackson Turner. Strange Roads Going Down, p .448–451. В.Джекобс, однак, акцентував на методах психо - аналізу й схильний до пояснень непродуктивності Ф.Тернером цілим комплексом притаманних письменникам переживань. Jacobs, W., On Turner’s Trail, p. 72–74. 26 Richard White, «Frederick Jackson Turner», Historians of the American Frontier. A Bio-Bibliographical Sourcebook, ed. by John Wunder (New York — Westport, Con. — London, 1988), p. 660–681. the Nineteenth Century (New York & London: W.W.Norton & Company, 1981), p. 146. 27 Billington, R., Fredrick Jackson Turner, p. 426. «Як усі схильні до емоцій люди фронтиру, Тернер бачив речі не такими, які вони були насправді, а якими вони могли б бути. Його розум підказував йому, що це ілюзії, проте розум відкидався як надто неприємний компаньйон. Тернер дивився на світ крізь рожеві окуляри, і то був веселий світ!» Ibidem, p. 424. волений (попри те, що про нього згадували як про чудового ора - тора28), дратувався, багато курив, заспокоювався під час риболовлі (був завзятий рибалка) і за місяць повертався додому виснажений фізично та нервово. Ф.Тернер розумів сумнівність власного твердження, що відкритий простір Дикого Заходу нібито автоматично ґенерував самовря - дування. До того ж приклади сусідніх Канади та Мексики доводили протилежне. Як відомо, демократію в Канаді «насадив» британський колоніальний уряд, а в Мексиці наслідком слабкості, а згодом і краху іспанського централізму була перманентна патримоніальна анархія. Через власний перфекціонізм Ф.Тернер так і не насмілився відреаґувати на ці виклики, як і не зумів відповісти на запитання про майбутнє безфронтирної Америки. Ба більше, він вживав поняття фронтиру довільно, маючи на увазі чи процес, чи регіон («Термін настільки еластичний, що тут він не потребує точної дефініції»29) й не розрізняючи понять «самоврядування» та «демократія». Поза всякими сумнівами, описані ним явища стосуються не всього Заходу, а передовсім його рідного Вісконсину, і, можливо, інших штатів Середнього Заходу — Іллінойсу, Індіани, Міннесоти, Мічіґану та Огайо. 1894 р. Ф.Тернер таки дефініював поняття фронтиру, але зробив це в публікації для маловідомої енциклопедії, відтак це визначення було знане замало. Фронтири, писав він, це «ті віддалені регіони, які на різних стадіях розвитку країни були заселені слабо й становили плавильний ґрунт між дикунством і цивілізацією». 1924 р. вчений уточнив цю дефініцію: «по суті тимчасовий кордон експансивного суспільства на краю вільних земель, ... найближча до диких земель зона поселень, де суспільство та уряд невизначені або організовані не повністю»30. А взагалі Ф.Тернер і чимало його критиків представляли літера - туру «для домашнього вжитку», сказав би М.Костомаров. До честі Ф.Тернера, він усе ж таки спонукав своїх студентів до порівнянь, і один із них, Герберт Болтон, що спеціалізувався на історії Латинської Америки, заснував «Каліфорнійську школу кордону»31. 87 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 28 Ronald Carpenter, The Eloquence of Frederick Jackson Turner (San Marino, Cali- fornia: The Huntington Library, 1983). 29 Turner, F.J., «The Significance of the Frontier in American History», p. 33. 30 Цит. за Billington, R., Frederick Jackson Turner: Historian, Scholar, Teacher, p. 452. 31 David Weber, «Turner, the Boltonians and Borderlands», AHR, v.91, 1 (February, 1986), p.66-81; David J.Langum, «Herbert Eugen Bolton», Historians of the American Frontier. A Bio-Bibliographical Sourcebook, ed. by John Wunder (New York — Westport, Сon., London, 1988), p. 130–146; Чорновол І., «З історії історичної науки в США: історіографія Латинської Америки і «теза Болтона», Історіографічні дослідження в Україні, вип. 19 (Київ, 2008), с. 132–157. Джеральд Неш у згаданій вище монографії кваліфікував при - хильників тези Тернера як прибічників домінанти довкілля (environmentalists), а його критиків — як прихильників здебільшого домінанти культурного фактора. Свою періодизацію критичного підходу до ідейної спадщини історика він прив’язав передовсім до зміни поколінь, встановивши такі хронологічні рамки: 1921–1932; 1932–1945; 1946–1960; 1961 — перша половина 1980-х років; останній період — від другої половини 1980-х років32. 1921–1932. Для цього періоду, що співпав з останнім десяти - літтям життя історика, критичні відгуки притаманні мало. До того ж частина з них була пов’язана або з неправильним прочитанням (чи недочитанням) його праць, або з неадекватною реакцією на них. На закид схильного до економічного детермінізму класика історіографії США Чарльза Бірда 1922 р. про те, що фронтир — далеко не єдиний фактор розвитку, Ф.Тернер відповів, що акцент на фронтирі може видатися надмірним; однак його завданням було наголосити на факторі, який раніше не враховували. Лунали й протилежні звинувачення в надмірній схильності Ф.Тернера до економічного детермінізму, які дехто дефініював як «розбавлений марксизм»33. Сам Тернер визнав переконливими аргументи респектабельного менеджера географічних досліджень Ісайї Бовмена на користь iснування фронтирних кондицiй у пiвденних та крайніх північно- західних штатах країни. Все ж, стверджував він, цi останнi фронтири мають локальне значення, а в США феномен фронтиру перестав вiдiгравати фундаментальну роль приблизно 1890 р.34. Зауважимо також, що американськi географи першими адаптували тезу Тернера до дослiджень компаративних фронтирiв, а I.Бовмен пiдняв її до рiвня спеціальної теорiї мiграцiї35. Вперше ж на потребі таких студій, згідно даних Дж. Неша, наголосив 1917 р. Карл Рассел Фіш з Вісконсинського університету36. 88 Іг ор Ч ор н ов ол 32 Першим спробу дефініювати періоди критичного підходу до спадщини Тернера здійснив Р.Біллінґтон: Billington, R., «Introduction», The Frontier Thesis. Valid Inter- pretation of American History? ed. by R.A.Billington (New York — San Francisco — Toronto — London, 1966), p. 1–8. 33 John C. Almark, «The Shibboleth of the Frontier», The Historical Outlook. Contin- uing History Teacher’s Magazine (Philadelphia, May, 1925), p. 197–202. 34 Neil Smith, American Empire. Roosevelt’s Geographer and the Prelude to Global- ization (Berkeley — Los Angeles — London, 2003), p. 229–231. 35 Детальніше про підхід І.Бовмена до теорії фронтиру див.: Чорновол І., «ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру», Україна, вип.18: Західно-Українська народна республіка: до 90-річчя утворення (Львів, 2009), С. 614–621. 36 Carl Russel Fish, «The Frontier A World Problem», Wisconsin Witness to Frederick Jackson Turner. A Collection of Essays on the Historian and the Thesis (Madison: The State Historical Society of Wisconsin, 1961), p. 3–23. Найґрунтовнішими, однак, були зауваження Бенджаміна Райта, які озвучив «Yale Review» 1930 р. «Точніше було б сказати, — писав цей учений, — що демократія вийшла зі Сходу та знайшла спри - ятливе середовище на нових землях. Її головні принципи принесли «Susan Constant» до Вірджинії, «Mayflower» до Плімута та тисячі інших кораблів, які прийшли слідом. Якби вони принесли різні принципи, розвинулися б різні інституції. Що більше, з числа ультра - демократичних експериментів у глухих лісах виправдали себе й спричинили вплив на розвиток американської цивілізації ті, які йшли крок у крок з курсом розвитку західного світу в цілому. Безумовно, фронтир ніколи не був єдиним елементом у цьому процесі, він рідко бував чимось більшим, ніж маленькою частинкою тотальної сили, яка сформувала досягнутий у цій країні рівень демократії»37. 1932–1945. 1931 р. з друку вийшла книга Волтера Прескота Вебба (1888–1963) «Великi рiвнини» («The Great Plains»). Вчений повторив думку попередніх критиків, що, оголосивши 1893 р. про кiнець фронтиру, Ф.Тернер помилився; нaспрaвдi фронтирнi умови реaльно iснувaли нa Великих Рiвнинaх ще близько 1910 р. Через рiк зa цю книгу В.Вебб отримaв докторaт Техaського унiверситету. 1939 р. Дослiдницькa рaдa суспiльних нaук (Social Science Research Council) визнaлa її зa нaйістотнiший внесок в iсторiографію СШA перiоду пiсля Першої свiтової вiйни, a Колумбiйський унiверситет преміював aвтора. Водночас Дослiдницькa рада соціальних наук скликала конференцію для відзначення Веббової книги. Несподівано для всіх рецензент професор Університету штату Іллінойс Фред Шеннон (1893–1963) виступив з її нищівною критикою, вказавши на численні фактичні неточності книги й слабкість методологічної підготовки автора38. Ф.Шеннон на цьому не зупинився й започаткував демонтаж доктрини про «випускний клапан» (safety-valve doctrine)39. Відтак протягом 1940-х років американська історична наука пережила першу гостру дискусію на предмет тези Тернера. Отже, якщо адміністрація президента Франкліна Делано Рузвельта повязувала з відсутністю фронтирів одну з основних причин «великої депресії» 1929–1933 р.40, то тепер реноме історика 89 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 37 Benjamin F. Wright, «Democratic Practices of English Origin», The Frontier Thesis. Valid Interpretation of American History?, ed. by R.A.Billington (New York — San Fran- cisco — Toronto — London, 1966), p. 349–365. 38 Gregory Tobin, «Walter Prescott Webb», Historians of the American Frontier, p. 713–728. 39 Peter A. Argersinger, «Fred Albert Shannon», ibidem, p. 624–635. 40 Curtis Nettels, «Frederick Jackson Turner and the New Deal», Wisconsin Witness to Frederick Jackson Turner (Madison:, 1961), p. 45–53. похитнулося. Зрештою, непрямо до дискусії залучилися й іншиі історики, серед яких був і гарвардський студент Ф.Тернера Томас Абернеті (1890–1975). У виданих протягом 1930-х років працях Т.Абернеті доводив, що розвиток досліджуваних ним фермерських соціумів Алабами й Теннессі позначений домінацією не дрібного фермерського господарства, а засиллям спекулянтів землею й багатих землевласників. Демократичний характер США визна- чила сформована протягом XVII–XVIII в Європі й засвоєна в Америці ідеологія лібералізму; фронтир істотно сприяв розвитку демократії в США лише в період президентства Ендрю Джексона (1829–1837)41. До того ж, починаючи з 1932 р., все впевненіше пробивалася думка, що міграція сільського пролетаріату в міста завжди переважала міграцію міського пролетаріату в сільську місцевість. Вперше озвучивши таку думку 1935 р., через десять років Ф.Шеннон навіть оголосив «панахиду» по доктрині «випускного клапану»42. Утім, Ф.Шеннонові й його однодумцям суперечила інша частина історичного цеху США, відтак «панахида» виявилася передчасною43. Водночас зародилося інше, альтернативне тернеровому, розу- мiння феномена фронтиру. Якщо фронтир Тернера — це поселення колонiстiв, марш англо-саксонських протестантiв на «пустi землi», трiумф цивiлiзацiї над варварством, фронтир Овена Латтімора (1900–1989) — зона інтенсивної взаємодiї рiзних культур. О.Латтiмор, самоук i «напiвкитаєць» за вихованням, наголошував на соцiальнiй продуктивностi мультикультурної взаємодiї. Тому, на вiдмiну вiд Ф.Тернера й усіх інших, якi вважали iдеальним фронтиром аме- риканський «Дикий Захiд», О.Латтiмор, спецiалiзуючись в галузi географiї й iсторiї Китаю, вважав iдеальним фронтиром Монголiю й Манчжурію, й згодом провів вдалi паралелi китайських фронтирiв з стародавнiми цивiлiзацiями, середньовiчними суспiльствами Євро- пи, ранньомодерної Пiвнiчної Америки, Росiї, Туреччини, України. На прикладах Монголiї й Манчжурiї О.Латтiмор одним з перших 90 Іг ор Ч ор н ов ол 41 William H. Graves, «Thomas Perkins Abernethy», Historians of the American Fron- tier, p. 1–13. 42 Fred A. Shannon, «A Post-Mortem on the Labor-Safety-Valve Theory», Turner and the Sociology of Frontier, ed. by Richard Hofstadter and Seymor Martin Lipset (New York and London: Basic Books, Inc., 1968), p. 172–186. Ця стаття неодноразово передруко- вувалася. 43 Norman Simler, «The Safety-Valve Doctrine Re-evaluated», ibidem, p. 187–200; George G.S.Murphy and Arnold Zellner, «Sequential Growth, the Labor-Safety-Valve Doc- trine, and the Development of American Unionism», ibidem, p. 201–224; Ellen von Nardroff, «The American Frontier as a Safety Valve: The Life, Death, and Reincarnation, and Justification of a Theory», The Frontier Thesis. Valid Interpretation of American His- tory?, p. 123–142. опрацював також методологiю дослi дження трансформацiї фрон - тирiв XX ст. та, вичленивши фронтири «включення» й «виключення», зробив першi кроки в напрямку типологiї свiтових фронтирiв44. Ще за життя Ф.Тернера прозвучали перші зауваження на предмет розмитості дефініцій фронтиру й плутанини понять «демократія» і «самоврядування», надмірної метафоричності його праць, недо - статнього врахування джерел та методів соціологічної науки. Тепер ця тенденція посилилася45. Відтак 1943 р. Артур Шлезінґер, колиш - ній студент Ф.Тернера, у своїй інавґураційній доповіді президента Американської історичної асоціації оголосив тезу Тернера завузькою й надмірно націоналістичною та закликав до її модифікації. «Американець, — заявив А. Шлезінґер, — продукт переплетіння спадщини Старого й умов Нового світів». Утім, в Європі у розпалі була Друга світова війна, і в таких умовах тернерова теза не одному йому видавалася інтелектуальним обґрунтуванням політики ізоляціонізму США — в той момент небажаної. 1945–1960. У контексті інтенсивної фрагментації історичних знань в післявоєнний період, а водночас глобалізації історичної науки (свідченням чого був резонанс «Досліджень історії» А.Тойнбі) тенденція до компаративних студій світових фронтирів зміцніла46. Потрібно також зауважити, що ідеї О.Латтімора й Ф.Тернера врахував А.Тойнбі, праці якого в США стали популярними саме після війни, і це також сприяло збереженню реноме Ф.Тернера. Проте тернерову домінанту природного середовища в той час замінив культурний детермінізм. Історики все впевненіше стверджували, що фронтир США — явище не унікальне, а лише епізод глобального процесу «експансії Європи». У цьому руслі найістотнішим явищем післявоєнного періоду була теза «Великого Фронтиру» вже згаданого В.Вебба. Тож 1952 р. В.Вебб поширив тернерову тезу на Західну Европу, всю Америку, Південну Африку, Австралію, Нову Зеландію, запропонував ідею «Метрополії», «Великого Фронтиру» й буму, наголосивши водночас на визна чаль - ному впливі народів зони Великого Фронтиру на світову економіку, літературу, науку та мистецтво47. Як і його монографія «Великі 91 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 44 O.Lattimore, Inner Asian Frontiers of China (Boston: Beacon Press, 1962, 3-rd edi- tion). Перше видання — 1940 року. 45 George W. Pierson, «The Frontier and Frontiersmen of Turner’s Essays», The Fron- tier Thesis. Valid Interpretation of American History?, p. 31–40. 46 Carlton J. H. Hayes, «The American Frontier: Frontier or What?», The American His- torical Review, vol. 51, no.2 (1946), p. 199–216. 47 W. Webb, The Great Frontier, Introduction of Arnold J. Toynbee (2-nd Edition, Austin, 1964); Сергій Леп’явко, «Великий Кордон і доля європейської цивілізації в концепції Вальтера Прескота Веба», Український гуманітарний огляд, no.11 (2005), с. 46–65. рівнини», нова книга В.Вебба теж мала резонанс й спонукала великі дискусії48. Реноме Ф.Тернера покращилося завдяки Мерлові Курті, що успадкував кафедру Тернера у Вісконсинському університеті. У 1950-і роки М.Курті разом із асистентами скрупульозно про - аналізував мікроісторію одного з повітів штату Вісконсин і підтвердив тернерову тезу про сприяння фронтиру розвиткові демократії49. Разом з тим 1949 р. з’явилася перша збірка полемічних текстів про тезу Тернера50. Водночас фахові історики розпочали розглядати вестерни як історичні джерела. Відтак із студій американського фронтиру вичленилася нова спеціалізація, а саме історія західного фронтиру як одного з основних історичних міфів США51. Натомість латтiморовій тезі не пощастило. Завдяки звину - ваченням Й.Маккартi та спiльникiв в шпіонажі на користь СРСР й судовому процесу над вченим 1950–1955 рр. його репутацiя в США була зруйнована. Щоправда, 1955 р. О.Латтімор представляв делегацію США на Міжнародному історичному конгресі в Римі, де виклав увесь комплекс своїх поглядів у рамках доповіді52. Зауважимо, що найбiльше його поважали в Західній Європi, в Великобританiї й Францiї передовсім, а також у Монголії, де його носили мало не на руках. А от удома О.Латтімора iґнорували. Прикметно, що його ім’я відсутнє навіть у згаданій монографії Дж. Неша. 1963 р. О.Латтiмор перебрався до Великобританiї, де на запрошення унiверситету в Лiдсi створив факультет iсторiї Далекого Сходу. Пiсля виходу на пенсiю 1970 р. вчений переїхав до Парижа, де спiвпрацював з низкою французьких наукових установ, а згодом — 92 Іг ор Ч ор н ов ол 48 Necah Stewart Furman, Walter Prescott Webb. His Life and Impact (Albuquerque: The University of New Mexico Press, 1976). 49 Merle Kurti et al., The Making of an American Frontier Community (Stanford, 1959). 50 The Turner Thesis Concerning the Role of the Frontier in American History, ed. with the introduction by George Roger Taylor (Problems in American Civilization. Readings Selected by the Department of American Studies, Boston: D.C.Heath and Company, 1949). 51 Henry Nash Smith, Virgin Land. The American West as Symbol and the Myth (New York: Vintage Books, A Division of Random House, 1950); Lee Clark Mitchell, «Henry Nash Smith’s Myth of the West», Writing Western History. Essays on Major Western Historians, ed. by Richard Etulain (Albuquerque: University of New Mexico Press, 1991), p. 247–275. 52 Lattimore, O., «The Frontier in History», O.Lattimore, Studies in Frontier History. Collected Papers. 1928-1958, Paris: Mouton and Co La Haye, 1962 (Ecole Practique des hautes Etudes — Sorbonne, Sixiem Section: Sciences Economiques et Sociales, vol. 6), p. 469–491. з Кембриджським унiверситетом53. Тож вплив О.Латтiмора на розвиток iсторiографiї свiтових фронтирiв далеко не спiвмiрний з впливами Ф.Тернера; попри те, що Ф.Тернер так i не опублiкував жодного тексту в цiй галузi. 1960-1984. 1970 р. під час Міжнародного конгресу історичних наук у Москві його радянські організатори допустили на пленарне засідання лише одну тему — «Ленін і історія»54. У відповідь Амери - канська історична асоціація обмежила пленарне засідання наступ - ного конгресу істориків у Сан-Франциско 1975 р. до заслухання доповіді Рея Біллінґтона про вплив культури американського фронтиру на Старий Світ, Радянський Союз зокрема55. Найвидатніший пропагандист тернерової спадщини Рей Аллен Біллінґтон (1903–1981) спочатку навчався на журналіста, але був виключений з Мічіґанського університету за публікацію контровер - сійної статті в «Michigan Daily». Продовжив навчання в тернеровій alma mater у Медісоні (де Фредерик Лоґан Пакстон зацікавив його проблемою фронтиру), Ан-Арборі та Гарварді (де відвідував семінар наступника Ф.Тернера Ф.Мерка й А.Шлезінґера про роль міст в освоєнні Дикого Заходу); докторат склав 1937 р. у Гарварді. Згодом викладав в декількох університетах США, британському Оксфорд - ському університеті; 1944–1963 р. — професор Північно-Західного університету (Еванстон, Іллінойс); після виходу на пенсію — старший науковий співробітник Бібліотеки Гантінґтона. Автор 14 книг (одна з них — у співавторстві) й незліченної кількості статей, передмов, рецензій. Ініціатор і перший президент Асоціації західної історії (Western History Association, 1962), Асоціації американських студій (American Studies Association, 1959), Організації американських істориків (The Organization of American Historians, 1962)56. 93 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 53 James Cotton, Asian Frontier Nationalism. Owen Lattimore and the American Pol- icy Debate: Atlantic Hihglands, (NJ: Humanity Press International, Inc., 1989); Чорновол І., Географія фронтиру та її піонери, Критика, no.7–8 (2008), c. 27–30. 54 Е.Жуков, «Ленин и история», XIII Международный конгресс исторических наук. Москва, 16-23 августа 1970, т. 1, ч. 1 (Москва, 1973), с. 33–50. 55 Billington, R., «Cowboys, Indians, and the Land of Promise: the World Image of the American Frontier», Proceedings XIV International Congress of the Historical Sciences (New York: Arno Press, 1976), p. 79–99; Billington, R., Land of Savagery, Land of Prom- ise. The European Image of the American Frontier in the Nineteenth Century (New York & London: W.W.Norton & Company, 1981), p.IX. Властиво, ця книга розпочинається із спогаду автора про цю подію. 56 Jacobs, W., «The Billington Era», On Turner’s Trail, p. 188–199; Richard E. Oglesby, «Ray Allen Billington», Historians of the American Frontier, p. 97–121; Patricia Nelson Limerick, «Persistent Traits and the Persistent Historian: The American Frontier and Ray Billington», Writing Western History. Essays on Major Western Historians (Albuquerque, 1991), p. 277–310. Тож під час «ери Біллінґтона» теза Тернера зазнала чергових істотних ударів. У зв’язку з загостренням міжрасових стосунків у США та крахом світової колоніальної системи Ф.Тернера почали звинувачувати в расизмі; поколінню 1960-х його теза видавалася ідейним обґрунтуванням панування білої раси. На хвилі поглиблення зацікавлення проблемами емансипації жінок та формування дисципліни жіночих студій поступово стали популярними також звинувачення вченого в сексизмі. Водночас його звинуватили ще й у ігноруванні екологічних злочинів, які чинили новоприбульці на Дикому Заході. Процес дедалі глибшого проникнення в історичну науку здобутків соціології й антропології вніс свої корективи. Як зауважив Дж. Неш, «простота, що супроводжувала тезу Тернера в попередній період, зникла. Її місце зайняла ціла низка пояснень розвитку західного фронтиру й його впливу на американську цивілізацію. Не дивно, що після 1960 р. чимало істориків піддали сумніву такі однопричинні пояснення, як тернерова теза, а замість того запропонували гіпотези, які ґрунтувалися на множинності впливів. Навіть ті, хто не відкидав гіпотези Тернера, були змушені звернути увагу й на інші фактори»57. Запрошений до Бібліотеки Гантінґтона, Р.Біллінґтон розвинув енергійну діяльність на підтримку репутації Ф.Тернера. Щоправда, він рідко вступав у полеміку з його критиками. Зате Р.Біллінґтон не лише багато писав сам, а й заохочував інших досліджувати спадщину фронтиру, видаючи такі праці в ініційований ним же серії «Histories of the American Frontier». Зауважимо, що Ф.Тернер таки не був позбавлений расових упереджень. Очевидно, расистське навантаження несе в собі вже розцінювання індіанського опору як перешкоди в тріумфальному русі білих поселенців у західному напрямку, трактування англо- саксонської культури як «цивілізації», а індіанської — як «вар - варства». І якщо Ф.Тернер, принаймні, все ж знайшов місце для індіанців у своїх історичних працях, то цього не можна сказати про чорношкірих; очевидно, жорстоку експлуатацію чорношкірого населення він волів не помічати. Кореспонденція історика позна - чена також антисемітськими висловлюваннями, а 1901 р. він опублікував у пресі Чикаґо низку статей, спрямованих проти зростання еміграції з Центрально-Східної Європи, євреїв, італій - ців, поляків і словаків (яких він вважав загрозою американській демократії)58. Втім, прагнучи виправдати великого історика, Р.Біллінґтон зауважив, що на посаді професора Гарвард ського університету Ф.Тернер не схвалював проявів ані расизму, ані антисемітизму й погодився з тими критиками, які звинуватили 94 Іг ор Ч ор н ов ол 57 Nash, G., op. cit., p. 94–95. 58 Jacobs, W., On Turner’s Trail, p. 54–55, 284–285. великого історика в небажанні бачити інший, «варварський», так би мовити, бік фронтиру. Загалом попри успішні змагання Р.Біллінґтона за зміцнення репутації Ф.Тернера дискусії про «правильність» концепції фронтиру поступово замінило відношення до неї як до історичного міфу. Р.Біллінґтон розумів це й у найкращій, мабуть, своїй книзі «Дика земля, земля обітована. Європейські образи американського фронтиру в XIX ст.» написав ось що: «Фронтир відмовився вмирати; йому призначено жити далі — не як землі відродження знедолених, а як землі легенди, увіковіченої іміджмейкерами по обох боках Атлантики»59. В цьому сенсі акцент американських істориків на тезі Тернера під час Міжнародного конгресу в Сан-Франциско 1975 р. цілком порівняльний до постійного акценту радянських істориків на спадщині Леніна; у той час обидва мислителі стали ідеологічними символами «холодної війни». Попри те, що вчені США продовжували іґнорувати ідеї О.Лат - тімора, порівняльні дослідження світових фронтирів поступово змістилися у вказаному ним напрямку. Водночас, крім істориків Австралії, Канади, Латинської Америки, Нової Зеландії, Росії, Пів - денної Африки, України, навіть історики Фінляндії пробували адаптувати тезу Тернера, інтерпретуючи історію цієї країни як периферію неформальної американської економічної та культурної серцевини під час «холодної війни»60. Компаративний підхід сягнув апогею у 1975–1984 рр., коли Оклахомський університет видавав газету «Comparative Frontier Studies». Це видання мало б спричинити глобальну трансформацію поняття фронтиру. Як дефініював це поняття Р. Біллінґтон, «гео - гра фічний регіон, прилеглий до незаселених регіонів континенту, де низький коефіцієнт заселеності та незвичайно багаті нату- раль ні ресурси, досі неексплуатовані, дають малозабезпеченим винят ко вий шанс покращити своє соціальне та економічне становище»61. Анна Холодна уточнила дефініцію фронтиру — це «обмежений простір змінних цінностей, де різні культури вперше стикаються з «іншістю» (otherness) й сприймають, при - стосовують або одо маш нюють її»62. Утім, 1983 р. редакція часопису оголосила про пла новане закриття газети в зв’язку з браком 95 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 59 Billington, R., Land of Savagery, Land of Promise, p. 311. 60 Michael Berry, George Maude, Jerry Schuchalter, Frontiers of American Political Experience (Turku: Turun Yliopisto, 1990). 61 William W. Savage, Stephen Thompson, «The Comparative Study of the Frontier: An Introduction», The Frontier. Comparative Studies, vol. 2 (Norman, 1977), p. 6. 62 Kervin Lee Klein, Frontiers of Historical Imagination. Narrating the European Con- quest of Native America. 1890-1990 (Berkeley, Los Angeles, London, 1997), p. 210. матеріалів63. Відтак її дев’ятнадцятий випуск, який вийшов з друку наступного року, виявився останнім. Сучасний період. Закриття часопису «Comparative Frontier Studies» було наслідком, з одного боку, подальшої фрагментації знань, з іншого — показником втрати інтересу загалу до тернерової тези. Водночас в американській історіографії визріли нові ідеї, гурт прихильників яких невдовзі отримав назву «нової західної школи». Найвизначніші її представники — Патриція Нельсон Лімерик (у даний момент — професор Університету штату Колорадо, Боулдер), Річард Вайт (професор Стенфордського університету), Дональд Ворстер (професор Університету штату Канзас, Ловренс), Вільям Кронон (професор кафедри історії, географії й історії довкілля ім. Ф.Тернера Вісконсинського університету, Медісон). «Нову західну школу» започаткувала книга П.Лімерик «Спадщина завоювання» (The Legacy of Conquest: The Unbroken Past of the Amer- ican West), що побачила світ 1987 р. «Спадщина завоювання» — це той же процес, який Ф.Тернер називав «рухомий фронтир», відповідно з негативними імплікаціями (на противагу тернеровим) й акценті на расизмі й сексизмі як завойовників, так самого Ф.Тернера. Схильна до дотепів і іронії, П.Лімерік також спеці - алізується в галузі хронографії недолугого використання поняття фронтиру в повсякденному житті й політиці США64. А 1991 р. побачила світ книга Р.Вайта «It’s Your Misfortune and None of My Own». A History of the American West». Р.Вайт звинуватив Ф.Тернера ще й у апології екологічних злочинів, що їх чинили в Америці європейські переселенці. Прагнучи відмежуватися від Ф.Тернера повністю, П.Лімерик і Р.Вайт закликали не лише скинути його з п’єдесталу, а й викинути на смітник історії термін «фронтир». Інші двоє учасників «нової західної школи», Д.Ворстер і В.Кронон, що також спеціалізуються в галузі історії довкілля, так далеко не заходили, а останній взагалі відмежувався від «нової західної школи»65. Зауважимо: критика Ф.Тернера під кутом історії довкілля співпала в часі з формуванням цієї історичної спеціалізації, серед передвісників якої був також сам Ф.Тернер. Імпульсивні протести нового покоління істориків американ - ського Заходу викликали не менш емоційні відгуки покоління ери Р.Біллінґтона. Так, Дж. Неш, картаючи «нову західну школу» за спробу зруйнування міфу про фронтири, що донедавна був фунда - 96 Іг ор Ч ор н ов ол 63 William W. Savage, «Your Needs, Our Future», Comparative Frontier Studies. An Interdisciplinary Newsletter, no.18 (Spring, 1983), p. 4. 64 Limerick, P., Something in the Soil. Legacies and Reckonings in the New West, (New York and London: W.W.Norton and Company, 2000). 65 Jacobs, W., op. cit., p. 203–236. ментом усієї історіографії США, апелював до їхньої фахової совісті, бо історики, на його погляд, є «охоронцями душі нації», «опікунами сенсу її ідентичності»66. Найґрунтовнішою, однак, була критика «нової західної школи» представниками попередніх критичних хвиль. Так, Джон Мек Фараґер зауважив, що «нові західники» приписують собі й підносять думки, озвучені задовго до них67. А найдетальнішим оглядом періоду Sturm und Drang «нової західної школи» є розділ неодноразово тут згаданої книги В.Джекобса «Нові шляхи й нові виклики «нових західників». Іронізуючи, В.Джекобс зауважив: «Чи, як припускав Вільям Кронон, це останній бій Тернера? Можемо відповісти лише, що на кожний аргумент, який виключає Тернера із західної історії, є контраргумент, тому що старий майстер і його писання — антикварні, застарілі, расистські, патерналістські й антиінтелектуальні, як їх змальовували, — не відійдуть. Читаючи папери, лекції та книги Ф.Тернера, я дійшов до висновку, що Тернер — великий хитрун; воскреснувши, він заско - чить у фургон, не моргнувши й оком. Як це йому вдасться? Йому досить сказати: «Авжеж, це якраз те, що я казав! (...) Звісно, нові західні історики вже зайняли собі місця у фургоні презентизму; але питання полягає в тому, як голосно вони забажають грати ритми тяжкого року, якими вони пробудили істориків- традиціоналістів»68. Все ж попри всі намагання, критики нової хвилі так і не спромоглися вирватися з наративу, який створив Ф.Тернер. В.Кронон припустив, що оскільки повна відмова від тези Тернера спричинить демонтаж єдиного підходу до історії США, то це негативно вплине на всю американську історіографію69. Як би там не було, тривалий процес колонізації Північної Америки англосаксами (а також афро- американцями й азіатами), як і опір їм індіанців — її основна точка опори; відтак В.Кронон сам виступив з добре аргументованою кри ти - кою намагань «нової західної школи» дискредитувати тезу Тернера70. 1993 р. Р.Вайт несподівано виголосив доповідь про феноменальний 97 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 66 Nash, G., Creating the West. Historical Interpretations, 1890–1990, p. 276. 67 John Mack Faragher, «The Frontier Trail: Rethinking Turner and Reimagining the American West», The American Historical Review, 1 (1993), p. 106–117. 68 Jacobs, W., op. cit., p. 231, 235. 69 William Cronon, «Turner’s First Stand: The Significance of Significance in Ameri- can History», in Writing Western History. Essays on Major Western Historians, (Albu- querque, 1991), p. 73–95. 70 Cronon, W., Miles, G., Giftlin, J., «Becoming West. Toward a New Meaning for West- ern History», Under the Open Sky. Rethinking American’s Past, ed. by William Cronon, George Miles, Jay Gifflin (New York — London: W.W.Norton & Company, 1992). Ця стаття є найбільш вдалою спробою модифікації Тернерової теорії фронтиру до сучасних вимог історичної науки. вплив Ф.Тернера на американську історіографію71. А найекстрава - ґантніший з критиків, П.Лімерик, оголосила про свою капітуляцію через два роки на шпальтах «The American Historical Review»: «Боротися з тезою Тернера, — писала вона, — це все одно, що боротися з тістом («fighting this thesis was like fighting the Pillsbury Dow Boy»); сприймаючи удар, воно моментально прогинається, а за мить поновлює попередню форму. Спрямована на відмежування від Тернера кампанія «нової західної школи» насправді зревіталізувала його репутацію»72. Відтак зараз у середовищі американських істориків встановилася рівновага. «Нові західники» відмовилися від своїх намагань позбутися Ф.Тернера, їхні опоненти частково сприйняли їхні аргументи (найповажніший з яких — дисципліна історії довкілля), ба навіть відкрили для них шпальти контрольованих ними видань і навіть допустили їх обрання президентами західних історичних товариств (П.Лімерик очолювала Асоціацію американських студій у 1996–1997 рр., Асоціацію західної історії — у 2000 р., Р.Вайт — екс-президент Організації американських істориків; нагадаю, що всі три організації створено з ініціативи Р.Біллінґтона), а «The American Historical Re- view» продовжує друкувати схвальні рецензії на написані в традиційному тернеріанському ключі праці. Варто також зауважити, що на відміну від попередніх критичних хвиль «нова західна школа» не ставила під сумнів основну частину тернерової тези про вплив фронтиру на формування демократії в Америці. Подальша фрагментація історичних знань негативно вплинула на розвиток компаративних досліджень світових фронтирів. Відтак медієвісти чи навіть окремі історики Латинської Америки ледве чи були свідомі тих дискусій, які точилися в середовищі істориків США чи фахівців зі історії Стародавнього Риму. Вже в XXI столітті теорію фронтиру розвинули фахівці з історії Росії; нині саме в цьому середовищі концепція фронтиру є найпопулярнішою73. Разом з тим потрібно заважити, що прихильники компаративного підходу, апелюючи зазвичай до тези Тернера про фронтир як зону вільних земель на краю поселень, радше мають справу з латтіморовими уявленнями про фронтир як зону взаємодії різних культур; хоча усвідомлюють це не завжди. 98 Іг ор Ч ор н ов ол 71 Richard White, «When Frederick Jackson Turner and Buffalo Bill Cody Both Played Chicago in 1893», in Frontier and Region. Essays in Honor of Martin Ridge, ed. by Robert R. Ritchie and Paul Andrew Hutton (San Marino & Albuquerque: The Huntington Library Press & University of Mexico Press, 1997), p. 201–212. 72 Patricia Nelson Limerick. «Turnerians All: The Dream of a Helpful History in an Intelligible World», The American Historical Review, v. 100 (1995), p. 698. 73 Чорновол І. «Фронтири Росії», Критика, no.6 (2007), с. 17–21. * * * Тож за більш ніж столітню історію теза Тернера зазнала таких істот - них модифікацій, що від її автентичної форми залишилося небагато. Висловлена ще за життя великого історика думка, що в основі демокра - тичного ладу США лежала передовсім імпортована туди з Європи про - тестантська етика й доктрина лібералізму, а не наявність фронтиру, остаточно утвердилася після Другої світової війни. Водночас фахівці в галузі компаративістики довели, що фронтир США — явище не унікаль - не, а лише епізод глобального процесу «експансії Європи». Поступово історики відкинули й соціал-дарвіністську ідею визначального впливу довкілля на суспільство. Була піддана ревізії й ідея західних земель як «випускного клапану», яка спрацьовувала далеко не в такому обсязі, як уявляв собі Ф.Тернер. В 1960-х роках, коли вчені відмовилися від трак - ту вання індіанців як варварів, втратило актуальність також трактуван - ня фронтиру як зони зіткнення «цивілізації» з «варварством», з’явилися праці про важливу роль чорношкірих і інших меншин у освоєнні західних земель. Остання тенденція особливо посилилися в сучасний період (себто від другої половини 1980-х років) й інспірувала спроби окремих представників «нової західної школи» відкинути Тернерову тезу повністю. Інший напрямок критичного підходу до тези Тернера, який започатковано ще в 1960-х роках і який розвинула «нова західна школа» — історія довкілля США, акцент на здебільшого катастро фічних для природного середовища наслідках діяльності піонерів. Водночас ніхто з критиків не піддав сумніву істотного впливу захід - ного фронтиру на розвиток демократії в США, на дух амери канського індивідуалізму передовсім. Відтак у даний момент істо рики не схильні до дискусій на тему ступеня правоти Ф.Тернера, як це було ще на по чат - ку 1990-х років. Але тернерове поняття фронтиру як поселення на нібито «вільних» землях межі «цивілізації» з «вар варством» поступово втратило свою наукову вартість. Тепер дослід ники здебіль шого апелю - ють до сформованого ще 1940 року О.Латтімором поняття фронтиру як зони інтенсивної взаємодії різних культур. Нарешті, незважаючи на багатство інтерпретацій і підходів, всі погоджуються на тому, що тернерова теза про фронтир — це історичний міф, важлива складова ідентичності й невичерпне джерело націоналізму американців. «New Western School» була інспірована концепцією тотальної історії Фернан - да Броделя, який закликав враховувати історію всіх сегментів суспіль - ства, не лише панівних, а й маргінальних74 (Фредерик Мерк (1887–1977), студент Тернера, що успадкував його кафедру у Гарварді75). 99 Ф р ед ер и к Д ж ек сон Т ер н ер і к он ц еп ц ія ф р он т и р у 74 Richard Etulain, «Writing Western History. Essays on Major Western Historians», Visions and Revisions: Recent Interpretations of the American West, p. 335–358. 75 Tomas C. McClintock, «Frederick Merk», in: Historians of the American Frontier. A Bio-Bibliographical Sourcebook, ed. by John R. Wunder (New York — Westprot, Con., — London, 1988), p. 426–439. Нагадаємо, що водночас із Ф.Тернером на Світовій Колумбовій виставі в Чикаґо виступав театр Буфало Біла: буфало й коні, луки та вінчестери, ковбої й індіянці тощо. Як Тернер в історіографії, так само й Буфало Біл справив феноменальний вплив на американську культуру, створивши жанр вестерну. Ф.Тернер до його творчості ставився скептично, якщо не з презирством, а той, своєю чергою, ледве чи знав про існування Ф.Тернера. Однак до пропаґанди тернерової тези Буфало Біл спричинився чи не найбільше76. Варто зауважити, що 1894 року його театр гастролював у Львові під час Галицької крайової вистави до століття повстання Тадея Костюшка. Субкультура вестерну домінувала в євроатлантичній культурі аж до недавнього часу. Ба навіть у «найхолодніші» роки «холодної війни» радянські кінотеатри й телебачення пропаґували образ «Дикого Заходу» за Буфало Білом — здебільшого завдяки фільмам спільного німецько-юґославського виробництва за участі незабутнього Ґойко Митича. Тож не дивно, що підлітки Радянського Союзу поряд із традиційними «козаками-розбійниками» найбільше полюбляли бавитися в «ковбоїв-індіанців». Відтак у популярній формі вестерну тернерова концепція фронтиру справила істотний вплив на світову культуру взагалі. 100 Іг ор Ч ор н ов ол 76 Richard White, «When Frederick Jackson Turner and Buffalo Bill Cody Both Played Chicago in 1893», Frontier and Region. Essays in Honor of Martin Ridge, ed. by Robert R.Ritchie and Paul Andrew Hutton, (San Marino & Albuquerque: The Huntington Library Press & University of Mexico Press, 1997), p. 201–212.

Фредерик Джексон Тернер і концепція фронтиру

Репозитарії

Схожі ресурси