Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Чорній, П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2008
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7105
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.) / П. Чорній // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 28-39. — Бібліогр.: 68 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7105
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-71052010-03-24T12:01:45Z Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.) Чорній, П. Статті 2008 Article Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.) / П. Чорній // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 28-39. — Бібліогр.: 68 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7105 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Чорній, П. Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)
format	Article
author	Чорній, П.
author_facet	Чорній, П.
author_sort	Чорній, П.
title	Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)
title_short	Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)
title_full	Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)
title_fullStr	Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)
title_full_unstemmed	Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)
title_sort	соціально-економічне становище єврейської етнічної групи української галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7105
citation_txt	Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.) / П. Чорній // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 28-39. — Бібліогр.: 68 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT čorníjp socíalʹnoekonomíčnestanoviŝeêvrejsʹkoíetníčnoígrupiukraínsʹkoígaličinivmížvoênnijperíod19191939rr
first_indexed	2025-07-02T09:52:46Z
last_indexed	2025-07-02T09:52:46Z
_version_	1836528400850747392
fulltext	28 1-2’2008 Народознавчi Зошити Статтi Петро ЧОРНIЙ СОЦIАЛЬНО-ЕКОНОМIЧНЕ СТАНОВИЩЕ ЄВРЕЙСЬКОЇ ЕТНIЧНОЇ ГРУПИ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЧИНИ В МIЖВОЄННИЙ ПЕРIОД (1919-1939 рр.) Petro CHORNII. On Socio-Economical Position of Jewish Ethnical Group in Ukrainian Galicia at Inter- War Period (1919 to 1939). Iсторики та етнологи, яких цiкавлять етноку- льтурнi запозичення i нацiонально-етнiчнi взає- мовпливи, вважають Схiдну Галичину однiєю з найцiкавiших, з погляду дослiдника, територiй. Зокрема, їхню увагу привертає не лише полiет- нiчна особливiсть краю, але й те, що в бiльшостi випадкiв соцiальний статус мiсцевих жителiв збi- гався з їхньою етнiчною приналежнiстю1. Iнакше кажучи, українцi були переважно селянами, поля- ки – помiщиками, держслужбовцями та керiвни- ками освiтнiх установ, а євреї – представниками торгово-промислового класу i вiльних професiй. Звичайно, в кожнiй iз зазначених категорiй були винятки, оскiльки частина українцiв належала до iнтелiгенцiї, а частина євреїв очолювала держав- нi iнституцiї. Вiдповiдна ситуацiя склалася за- довго до мiжвоєнного перiоду й набула великого вiдлуння саме у 20-30-их рp. ХХ ст. Стосовно полякiв, то незважаючи на те, що вони перева- жали у вищезазначених сферах життєдiяльностi, все ж основна їх частина (81%)2 була зайня- 1Грицак Я. Пророк у своїй вiтчизнi. Франко та його спiльнота (1856-1886).– К., 2006.– C. 36. 2Skorowidz miejscowości Rzeczpospolitej Polskiej. Opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeÃl urza̧dowych.– Warszawa, 1924.– Т. XIII: Wojewódstwo Lwowskie.– S. VIII; Skorowidz miejscowości Rzeczpospolitej та в сiльському господарствi. Значний вiдсоток полякiв належав до категорiї селян, особливо на пограничних територiях, де проживали й україн- цi. Траплялося, що серед великих землевласникiв були також євреї, що засвiдчують зiбранi авто- ром польовi етнографiчнi матерiали, якi наведемо згодом. У пропонованiй статтi маємо на метi з’ясува- ти соцiально-економiчне становище єврейської ет- нiчної групи на тлi рiзноманiтного полiетнiчно- го i мультикультурного простору української Га- личини, визначити його динамiку та характернi особливостi. Український iсторик Ярослав Грицак, аналiзу- ючи соцiально-економiчне становище єврейсько- го населення на пограничних земель Галичини у другiй пол. ХIХ ст., оцiнив його так: “Iудейська спiльнота швидко диференцiювалася пiд впливом реформ 1860-х рокiв, якi, серед iншого, скасува- ли старi феодальнi обмеження та заборони щодо євреїв. Бiльшiсть євреїв залишалась мiською бiд- нотою, навiть якщо займалася торгiвлею та ре- меслом. Верхiвку становили сiм’ї рабинiв серед правовiрних iудеїв та цадикiв серед хасидiв. Ба- гатшi й освiченi євреї пробували себе в нових ро- лях: пiдприємцiв, землевласникiв, представникiв вiльних професiй. Значна частина їх асимiлюва- лась у мiсцеве нiмецьке або польське середовище. Серед русинiв євреїв практично не траплялося”3. Отже, соцiальна структура єврейського насе- лення склалася ще в перiод Австро-Угорщини, що зумовили два чинники: концентрацiя представни- Polskiej. Opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeÃl urza̧dowych.– Warszawa, 1923.– Т. XV: Wojewódstwo Tarnopolskie.– S. VIII; Drugi powszechwy spis ludności z dn. 9.XII.1931. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludność. Stosunki zawodowe. Statystyka Polski: Seria C.– Warszawa, 1938.– Zesz. 68: Wojewódstwo Lwowskie bez miasta Lwowa.– S. 412; Drugi powszechny spis ludności z dn. 9.12.1931. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludność. Stosunki zawodowe. Statystyka Polski: Seria C.– Warszawa, 1938.– Zesz. 65: Wojewódstwo StanisÃlawowskie.– S. 296; Drugi powszechny spis ludności z dn. 9.12.1931. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludność. Stosunki zawodowe. Statystyka Polski: Seria C.– Warszawa, 1938.– Zesz. 78: Wojewódstwo Tarnopolskie.– S. 269. 3Грицак Я. Пророк у своїй вiтчизнi...– C. 37. ПЕТРО ЧОРНIЙ. Соцiально-економiчне становище... 29 кiв цiєї етнiчної групи в мiстах i мiстечках та слабкий iндустрiальний розвиток на захiдноукра- їнських землях. Зосередження євреїв у мiському середовищi визначало специфiку їхньої соцiальної структу- ри. У мiжвоєнний перiод вони становили 40-45% мiщан української Галичини, займаючись ремес- лами, гуртовою i роздрiбною торгiвлею, лихва- рством, орендою землi, домашнiми послугами4. Євреї здiйснювали також важливу посередниць- ку функцiю мiж мiстом та селом, яка полягала в забезпеченнi потреб мiського населення товара- ми сiльськогосподарського виробництва i, навпа- ки, селян промисловими та ремiсничими вироба- ми. Кустарi i ремiсники становили 26-28% вiд усiєї кiлькостi євреїв. Були це переважно крав- цi, шевцi, ювелiри та оптики. Часто євреї займа- лися виробництвом мiцних напоїв i кондитерсь- кої продукцiї. Користуючись сучасною термiно- логiєю, майже вся сфера послуг (шинки, готелi та перукарнi) теж належала їм. Так чи iнакше, але соцiально-економiчна структура єврейського населення української Га- личини у 20-30-их рp. ХХ ст. майже не змiнила- ся порiвняно з попереднiм (довоєнним) перiодом. У 1921 р. у сiльському господарствi було зайнято лише 5,7% євреїв. Були це, переважно, оренда- рi та самостiйнi господарники. У промисловому виробництвi, торгiвлi та сферi обслуговування їх- ня кiлькiсть сягала 80,7%5. Загалом єврейська торгiвля подiлялась на транзитну та пiдрядно- постачальну. Транзитна торгiвля – це доставка широкого вибору продукцiї до рiзних мiст i склад- ських пунктiв. Продукти закуповували великими партiями в багатих землевласникiв, а менш за- можнi торговцi закуповували хлiб на ярмарках у селян, пiсля чого їх вiдправляли у визначенi мiсця збуту6. Заможнi торговцi вiдправляли переважно 4Ковба Ж. Людянiсть у безоднi пекла. Поведiнка мiс- цевого населення Схiдної Галичини в роки “остаточного розв’язання єврейського питання”.– К., 1998.– С. 23. 5Bornstejn J. Struktura zawodowa i spoleczna ludności żydowskiej w Polsce // Sprawy Narodowościowe.– Warszawa, 1939.– № 1-2.– S. 43-98. 6Чубинский П.П. Труды этнографическо- статистической экспедиции в Западно-Русский край, транспортнi пiдводи до пункту призначення через вiдомих єврейських комiсiонерiв, а менш замож- нi та дрiбнi купцi продавали свiй товар безпосе- редньо покупцю. Пiдрядно-постачальна торгiвля велася за попередньо укладеними умовами з дер- жавною казною i приватними особами та торгiве- льними установами7. Такi види ремесел, як кравецтво i ювелiрна справа, євреї опанували майже повнiстю8. Вод- ночас лише 33,9% євреїв були зайнятi у вироб- ничiй сферi. Серед iнших етнiчних спiльнот, якi проживали у Другiй Речi Посполитiй, цей по- казник становив 54,2%. Усе це зумовило низку суперечностей мiж професiйною структурою євре- їв та економiчною структурою Польської держа- ви9. Були також єврейськi робiтники в нафтовiй, озокеритнiй та iнших галузях видобувної проми- словостi. Однак, основним заняттям єврейського населення в мiстах та селах i надалi залишалась торгiвля, яка на мiсцях подiлялась на стацiонар- ну, гуртову та роздрiбну. У мiжвоєнний перiод у цiй галузi працювало вiд 45%10 до 60%11 єв- реїв. Цей показник не залежав вiд величини та економiчного розвитку того чи iншого населеного пункту, оскiльки в центральному мiстi воєводс- тва у сферi товарно-грошових вiдносин єврейсь- ке населення становило 58%12. Схожа ситуацiя спостерiгалась не лише на територiї української Галичини, але й Польщi загалом (див. табл. 1). снаряженной Императорским русским географичес- ким обществом Юго-Западного отдела. Материалы и исследования.– Санкт-Петербург, 1872.– Т. 7.– C. 82. 7Там само. 8Хонигсман Я. Катастрофа еврейства Западной Украи- ны. Евреи Восточной Галиции, Западной Волыни, Букови- ны и Закарпатья в 1933-1945 гг.– Львов, 1998.– С. 20. 9Качараба С. Емiграцiя євреїв iз Захiдної України в Палестину у 1919-1939 роках // Україна Модерна.– К.; Львiв, 2002.– Ч. 7.– С. 119. 10Wierzbieniec W. Żydzi w województwie lwowskim w okresie miȩdzywojennym. Zagadnienie demograficzne i spoÃleczne.– Rzeszów, 2003.– S. 131. 11Ковба Ж. Людянiсть у безоднi пекла...– С. 23. 12Меламед В. Єврейське суспiльство Львова у мiжво- єнний перiод (1918-1939 рр.). Етнополiтичнi i соцiальнi аспекти // Єврейська iсторiя та культура в Українi. Матерi- али конференцiї (Київ, 21-22 серпня 1995 р.).– К., 1996.– С. 79. 30 1-2’2008 Народознавчi Зошити З наведених у таблицi даних бачимо, що серед представникiв iудейського вiросповiдання най- бiльш поширеними сферами дiяльностi була тор- гiвля i промисловiсть. Значна кiлькiсть євреїв працювала у сферi шкiльництва (20%) та охо- рони здоров’я (27%)13. На поч. 20-их рp. XX ст., коли захiдноукраї- нськi землi вiдiйшли до Другої Речi Посполитої, на соцiальний склад єврейського населення, а та- кож iнших етнiчних груп, почали впливати обме- ження, якi застосували органи польської держав- ної влади. Передовсiм вони стосувались системи державного управлiння, що засвiдчують данi, згi- дно з якими серед держслужбовцiв рiзних катего- рiй домiнували виключно поляки – близько 80%; у середньому 11-14% посад займали євреї i лише 5% роздiлили мiж собою українцi та бiлоруси14. З 1923 р. також запроваджується вiдсоткова но- рма навчання євреїв у середнiх та вищих навчаль- них закладах, що зумовило зменшення кiлькостi єврейських студентiв та учнiв середнiх шкiл15. 13Kamińska-Kwak J. Inteligencja województwa Lwowskiego w okresie miȩdzywojennym.– Rzeszów, 2005.– S. 64. 14Ibid.– S. 63. 15Ковба Ж. Людянiсть у безоднi пекла...– С. 23. Однак, це суттєво не вплинуло на середнiй рi- вень освiченостi євреїв, оскiльки в серед. 1920- их рp. питома вага письменних серед цiєї етнiчної групи становила 70%, тодi як серед нiмцiв та гре- кiв – 62,4%, росiян – 55,5%, полякiв – 48,04%, молдаван – 22%16. У 1929 р. серед тих, хто здо- бував академiчний ступiнь у польських унiверси- тетах, 40% були євреями17. Через введення державної монополiї на залiз- ничний транспорт та виробництво тютюнових ви- робiв втратило роботу багато єврейських служ- бовцiв i робiтникiв. За пiдрахунками дослiдникiв, надлишок євреїв у Польщi, якi були позбавле- нi нормальних умов iснування, становив близько 1000000 осiб18. Бiльшiсть iз них згодом емiгрува- ла на Захiд чи в Палестину. Однак через свiтову економiчну кризу, яка тривала в 1929-33 рp., це явище не мало суто єврейський характер, торк- нулося воно представникiв й iнших етнiчних спi- 16Якубова Л.Д. Нацiонально-культурне життя етнiчних меншостей України (20-30-тi роки): коренiзацiя i дена- цiоналiзацiя // Український Iсторичний Журнал.– 1998.– № 6.– С. 25. 17Kamińska-Kwak J. Inteligencja województwa Lwowskiego...– S. 64. 18Качараба С. Емiграцiя євреїв...– C. 119-120. ПЕТРО ЧОРНIЙ. Соцiально-економiчне становище... 31 льнот – українцiв, нiмцiв, вiрмен тощо. Попри зазначенi негаразди соцiальна зайнятiсть єврей- ського населення радикально не змiнилася; вони й надалi зберiгали провiдне мiсце в торгiвлi, про- мисловостi, вiльних професiях та ремеслах. Важливим джерелом для дослiдження соцiаль- но-економiчного становища євреїв є офiцiйнi да- нi польської урядової статистики, якi пiдтверджу- ють, що за два десятилiття соцiально-професiйна структура представникiв цiєї етнiчної групи май- же не змiнилася порiвняно з попереднiм iсторич- ним перiодом. Щоправда, протягом 20-30-их рp. ХХ ст. змiнювалася динамiка кiлькiсної присут- ностi євреїв у найбiльш освоєних галузях госпо- дарства (див. табл. 2-3). Згiдно з наведеними в таблицях статистичними даними, бiльшiсть єврейського населення Львiв- ського воєводства, як i всiєї Польщi, працюва- ла у сферi товарно-грошових вiдносин, оренди i продажу нерухомостi, частина – у шкiльництвi та будiвництвi. Значну кiлькiсть iз них станови- ли представники вiльних професiй. Порiвнюючи стан довоєнного перiоду, слiд зазначити, що на- прикiнцi ХIХ ст. у невеликих мiстечках схiдних та пiвнiчно-схiдних повiтiв української Галичи- ни євреї майже повнiстю (98,7%) монополiзу- вали торгiвельну справу19 та право на пропiна- цiю20. Однак на поч. ХХ ст. спостерiгався зна- чний поступ полякiв й українцiв у господарськiй дiяльностi. Євреї втратили монополiю в торгiв- лi, де зустрiли конкуренцiю з боку українських кооперацiй та приватних торгiвельних i промис- лових пiдприємств21. Останнi активно органiзо- вували кредитнi спiлки, ощадно-позиковi каси та господарськi товариства. Спостерiгалося поступо- ве витiснення євреїв християнами iз сфери обслу- говування, частково з торгiвлi та ремесел. Так, у 1906 р. надання банкiвських послуг було прерога- тивою євреїв (64%)22. Обмiннi пункти, похорон- нi та експедицiйнi установи, заклади посередни- 19Hoff J. Mieszkańcy maÃlych miast Galicji Wschodniej w okresie autonomicznym.– Rzeszów, 2005.– S. 63. 20Жиди // Енциклопедiя Українознавства.– Львiв, 1993.– Т. 2.– С. 672. 21Там само.– С. 674. 22Hoff J. Mieszkańcy maÃlych miast...– S. 69. цької працi також знаходились у вiданнi євреїв. У 1912 р. ситуацiя в зазначених сферах дiяльностi змiнилася на користь християн. Вони стали влас- никами 83% фiрм (не враховуючи торгiвельних закладiв), якi працювали у сферi обслуговуван- ня23. Збiльшився вiдсоток християн, задiяних у галузi торгiвлi – з 18,8% у 1906 р. до 24,6% у 1912 р. Подiбне вiдбувалось у ремiсничiй сферi. Якщо в 1906 р. у власностi євреї було близь- ко 54% ремiсничих установ, то вже в 1912 р. їх кiлькiсть зменшилася до 41%24. У мiжвоєн- ний перiод ситуацiя продовжувала змiнюватись на користь християн, що засвiдчують матерiали офiцiйної урядової статистики. I все ж, незважаючи на цей процес, євреї i надалi становили бiльшiсть у найприбутковiших сферах дiяльностi i належали до привiлейованого стану в суспiльствi, що, у свою чергу, надава- ло їм певний статус та додатковi важелi впливу як у соцiально-економiчному, так i в суспiльно- полiтичному життi Галицького краю. Аналогiчне соцiально-економiчне становище єврейського населення було у Станiславiвському i Тернопiльському воєводствах (див. табл. 4-5). З другої пол. 1920-их рp. у Галичинi зросла кiлькiсть євреїв, зайнятих так званими вiльни- ми професiями. Їх кiлькiсть особливо переважала серед адвокатiв i лiкарiв. Для прикладу, з 1700 практикуючих тодi лiкарiв 1150 були євреями, що становило близько 68% вiд загалу. Кiлькiсть да- нтистiв сягала 43%, а старший медсестер – понад 45%. Двi третини всiх перукарiв (понад 65%) i майже 80% кравцiв у Галичинi також були єв- реями. Особи єврейського походження складали 41% працiвникiв культури, театрiв i кiно. Єврея- ми були 2200 адвокатiв, натомiсть серед українцiв – лише 450 осiб25. Для порiвняння: поляки як представники полi- тичної нацiї обiймали майже 70% посад в освiтi, 90% – в урядових установах (суд, полiцiя та ад- мiнiстрацiя). Незважаючи на те, що в 1910 р. 23Ibid. 24Ibid. 25Ковба Ж. Людянiсть у безоднi пекла...– C. 24. 32 1-2’2008 Народознавчi Зошити ПЕТРО ЧОРНIЙ. Соцiально-економiчне становище... 33 34 1-2’2008 Народознавчi Зошити у сiльському господарствi було зайнято 68% усiх полякiв, вони були переважно великими земле- власниками, орендарями та управителями маєт- кiв. Тiльки в селах тих повiтiв, якi межували iз Захiдною Галичиною, де поляки чисельно пере- важали кiлькiсть українцiв, вони власноруч здiй- снювали обробiток землi з метою отримання вро- жаю задля задоволення власних потреб. Для бi- льшостi з них (68,8%)26 сiльське господарство було основним джерелом прибутку для утриман- ня сiм’ї. У промисловiй сферi їхня кiлькiсть сяга- ла 16%. Однак, цей вiдсоток поступово зростав через урядову пiдтримку нафтової, лiсової, гiрни- чої, будiвельної та iнших провiдних галузей про- мисловостi. У торгiвлi, мiському та залiзничному транспортi полякiв працювало близько 8,5%, а серед представникiв вiльних професiй вони стано- вили всього 7,5%. Незначна кiлькiсть польського населення була ремiсниками i домовласниками27. Згодом, як i в промисловостi, їхня частка почала швидко збiльшуватися, зокрема через загальнона- цiональну пiдтримку польського населення в усiй державi, особливо на етнiчно чужих територiях, де кiлькiсно вони були меншiстю. Важливим чинником, який вплинув на со- цiально-економiчне становище всього населення української Галичини, було українсько-польсько- єврейське протистояння в кооперативнiй сферi. Цей рух, а також свiтова економiчна криза й об- межувальна полiтика польської влади щодо євре- їв, призвели до пiдриву позицiй євреїв-ремiсникiв та зайнятих у торгiвельнiй сферi. Наприкiнцi 1929 р. в єврейськiй пресi були опублiкованi стат- тi, в яких український кооперативний рух вважав- ся однiєю з причин економiчних проблем єврей- ського населення28. Українськi кооперативи, конкуруючи з єврей- ськими, намагались витiснити їх як посередникiв у торгiвлi. Частково це вдавалося їм здiйснити, оскiльки єврейська кооперацiя суттєво поступа- 26Wierzbieniec W. Żydzi w województwie Lwowskim...– S. 133. 27Ковба Ж. Людянiсть у безоднi пекла...– C. 25. 28Гон М. Iз кривдою на самотi. Українсько-єврейськi вiдносини на захiдноукраїнських землях у складi Польщi (1935-1939 рр.).– Рiвне, 2005.– С. 63. лася темпами розвитку українськiй. Уже у другiй пол. 30-их рp. єврейських кооперативiв було мен- ше, нiж українських. Якщо в 1934 р. зареєструва- ли 718 єврейських кооперативних спiлок, то через два роки їхня кiлькiсть зменшилася на 102 оди- ницi. Тодi ж чисельнiсть українських кредитних кооперативiв збiльшилася на 57 установ, станов- лячи в 1936 р. 651 вiддiлення29. Водночас зросла кiлькiсть членiв українського кооперативного ру- ху (з 166000 в 1921 р. до 700000 в 1939 р.)30, що засвiдчує значне пожвавлення економiчної та громадсько-полiтичної активностi населення загалом. Причини виникнення українського кооператив- ного руху пояснив один з опитаних респондентiв: “Ну на шо їм [полякам. – П.Ч.] була [коопера- тивна спiлка. – П.Ч.], як їх держава була, їх [у них. – П.Ч.] було всьо?! А українцi мусiли сi гур- тувати навколо того, що було. Кооператива була... От навколо кооперативу, навколо “Маслосоюзу”, “Центросоюзу”, от i гуртували сi...”31. З наведе- них слiв випливає, що кооперативнi спiлки були своєрiдними представниками та захисниками iн- тересiв українського населення. Спiвiснування української кооперацiї з єв- рейськими купцями стало однiєю зi складових проблеми спiвiснування двох спiльнот. Помiт- ну роль у цьому етносоцiальному суперницт- вi вiдiгравала дiяльнiсть українського купецтва, яке поступово змiцнювало свої позицiї. У серед. 1930-их рp. чисельнiсть українських купцiв, ре- мiсникiв, власникiв закладiв гуртової торгiвлi та дрiбних пiдприємств сягнула в Захiднiй Українi п’ятитисячної позначки32. Вихiд українцiв на мiс- цевий ринок супроводжувався, здебiльшого, не- гативною реакцiєю представникiв тих етнiчних груп, якi традицiйно домiнували в економiчному життi тутешнiх мiст i мiстечок. Однак, за бра- 29Там само.– С. 62. 30Там само. 31Зап. 21.07.2008 р. у с.м.т. Солотвин Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Мартинця Григорiя, рiк народж. невiдомий. 32Гон М. Українцi та євреї Захiдної України другої поло- вини 1930-х рокiв: латентна вiйна // Сучаснiсть.– 2003.– № 9.– С. 97. ПЕТРО ЧОРНIЙ. Соцiально-економiчне становище... 35 ком часу (через наближення Другої свiтової вiй- ни) українськi кооперативи суттєво не вплинули на соцiально-економiчне становище етнiчних груп Галичини. Кооперативний рух зазнавав певних обмежень i з боку органiв державної влади Другої Ре- чi Посполитої. Згiдно з кооперативним законом 1934 р., дiяльнiсть Ревiзiйного Союзу Україн- ських Кооперативiв обмежувалася лише трьома воєводствами української Галичини. I все ж, ста- ном на 1939 р. тут дiяло понад 2500 українських спiлкових iнституцiй, через якi рух здобув значну соцiальну базу. Траплялося, що незначна части- на євреїв спiвпрацювала з цими кооперативними iнституцiями33. Для кращого розумiння дослiджуваної нами проблеми спробуємо проаналiзувати соцiально- економiчне становище єврейського населення на локальному рiвнi iз залученням польового етно- графiчного матерiалу, зiбраного автором у Ста- росамбiрському р-нi Львiвської обл. (тодiшньому Добромильському повiтi Львiвського воєводства) та у Богородчанському р-нi Iвано-Франкiвської обл. (тодiшньому Богородчанському повiтi Ста- нiславiвського воєводства). У мiжвоєнний перiод усi невеликi мiстечка Галичини, зокрема й Добромиль та Хирiв, за- лишалися польсько-єврейськими осередками, в яких усi ключовi адмiнiстративнi посади перебу- вали переважно в руках полякiв, а промисловi та торгiвельнi об’єкти – у вiданнi євреїв34. Нато- мiсть 89% мiсцевого українського населення бу- ло задiяне переважно в сiльському господарствi35. Траплялися випадки, коли євреї займали також вищi адмiнiстративнi посади, зокрема у невели- ких мiстечках: “[У мiстечку Солотвин. – П.Ч.] 33Там само.– С. 62-64. 34Лазарик I. Добромиль та околицi.– Коломия, 1993.– С. 110. 35Skorowidz...– T. XIII: Wojewódstwo Lwowskie.– S. VIII; Skorowidz...– T. XV: Wojewódstwo Tarnopolskie.– S. VIII; Drugi powszechwy spis ludności...– Zesz. 68: Wojewódstwo Lwowskie bez miasta Lwowa.– S. 412; Drugi powszechny spis ludności...– Zesz. 65: Wojewódstwo StanisÃlawowskie.– S. 296; Drugi powszechny spis ludności...– Zesz. 78: Wojewódstwo Tarnopolskie.– S. 269. був той, бурмiстер, ...Галер називав сi – жид...”36. Однак такi випадки були поодинокими. Iсторик-краєзнавець Iгор Лазарик у дослiджен- нi про Добромильський край навiв низку цiкавих фактiв з тогочасного промислового життя зазна- ченої мiсцевостi. Так, у 1936 р. у Хировi дiя- ло два тартаки i два млини, на яких працюва- ли 34 робiтники, двi меблевi фабрики-майстернi (50 робiтникiв) i цегельний завод (60 робiтни- кiв). Власниками перелiчених пiдприємствах були євреї37. У Добромилi теж дiяли пiдприємств регiона- льного значення, якi належали євреям, зокрема Добромильський соляний завод, деревообробний комбiнат “Добромиль” (заснував єврей Самуель Лiхтман у 1867 р.). Спершу названий комбiнат був звичайним тартаком, а в 1932-33 рp. Лiхт- ман, скупивши землю навколо нього, побудував деревообробний цех. У мiжвоєнний перiод Лiхт- ман мав широкий ринок збуту, оскiльки його то- вари продавались в Iталiї, Нiмеччинi, Нiдерлан- дах i навiть в Єгиптi38. Власником iншого тар- така також був єврей – Шпац, який конкурував iз Лiхтманом. Восени 1939 р. комбiнат нацiоналi- зувала радянська влада. У Добромилi знаходився i пивний завод, власником якого була єврейсь- ка родина Геклiв ще з 1850-их рp. У 1936-37 рp. Геклi збанкротували i завод перекупила єврейська родина Ференцiв, яка провела його реструктури- зацiю. На початку Другої свiтової вiйни власники заводу виїхали з Добромиля. Не менш прибут- ковим пiдприємством був цегельний завод “Тар- навський”, який належав єврею Тайтельбауму39. З приходом радянської влади всi зазначенi пiд- приємства нацiоналiзували i передали в державне управлiння. Отже, кiлькiсний вiдсоток єврейсько- го населення у промисловiй сферi галицьких мiс- течок був доволi високим, що пiдвищувало їхнiй соцiальний статус серед iнших етнiчних спiльнот. Iснували й iншi види професiй, в яких ак- 36Зап. 21.07.2008 р. у с.м.т. Солотвин Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Мартинця Григорiя, рiк народж. невiдомий. 37Лазарик I. Добромиль...– С. 110. 38Там само.– С. 156-157. 39Там само.– С. 214. 36 1-2’2008 Народознавчi Зошити тивно було задiяне мiсцеве єврейське населення, що пiдтверджує зiбраний етнографiчний матерi- ал: “...Були також шевцi, вчителi, лiкарi, адвока- ти. Так, називаючи прiзвища, можна зазначити: Кеслят, Шор, Рогатин були адвокатами, Ляндау та Лiвшиць – лiкарями. У вiльних професiях бу- ло бiльше українцiв та полякiв. Їхнiх магазинiв у мiстечку було близько сотнi. Продавали продук- ти та будь-якi побутовi речi. Торгували м’ясом, але тiльки гов’яжим [яловичиною. – П.Ч.]. Сви- ниною торгували українцi або поляки. Всi мага- зини у недiлю були зачиненi, у суботу теж євреї не продавали у магазинах. Товари для продажу привозили переважно з Перемишля”40; “Держа- вних посад в управлiннi євреї не займали, до Другої свiтової вiйни вони були тiльки у вiдан- нi полякiв, а українцiв та євреїв найбiльше було у нотарiатi”41. Аналогiчна ситуацiя спостерiгала- ся в с.м.т. Нижанковичi Перемишльського повiту Львiвського воєводства та с.м.т. Нове Мiсто До- бромильського повiту, де євреї займалися перева- жно торгiвлею42. Важливе значення, особливо серед середнiх прошаркiв єврейського населення, посiдала кра- мнична або, як її ще називали, “лавочна” торгiв- ля. У бiльшостi випадкiв це була сiмейна справа, в якiй були задiянi як чоловiк, так i його дру- жина. Остання безпосередньо торгувала в кра- мницi, а чоловiк їздив на ярмарки для закупi- влi товару. Якщо в сiм’ї були сини чи дочки, то вони також зранку до вечора вели торгiв- лю в крамницi43. Бiльшiсть єврейських “лавоч- никiв” належали до освiченого стану в суспiль- ствi. Тiльки незначна частина дрiбних власни- кiв крамниць належала до нижчого соцiального 40Зап. 16.07.2005 р. у м. Добромиль Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Мудрого Омеляна Йосифовича, 1920 р. н. 41Зап. 16.07.2005 р. у м. Добромиль Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Красневич Iванни Миколаївни, 1924 р. н. 42Зап. 9.07.2005 р. у с.м.т. Нижанковичi Старосамбiр- ського р-ну Львiвської обл. вiд Хрiн Ольги Лаврентiївни, 1922 р. н.; 13.07.2005 р. у с.м.т. Нове Мiсто Старосамбiр- ського р-ну Львiвської обл. вiд Гавриляк Марiї Василiвни, 1930 р. н. 43Чубинський П.П. Труды...– Т. 7.– С. 84. прошарку44. Часто євреї займалися перекупниць- кою дiяльнiстю, зокрема бiднiша верства. Вони “...скуповували збiжжя, яйця, телят [для вигото- влення ковбасних виробiв. – П.Ч.], коней, моло- ко i вiдправляли це все до Перемишля”45. Осно- вним мiсцем їхньої роботи були ярмарки i ба- зари. Крiм цього, єврейськi купцi цiєї катего- рiї скуповували хлiбнi вироби, полотно та рiзнi тканини. Для порiвняння: в пiдросiйськiй Українi в дру- гiй пол. ХIХ ст. перекупники проводили торгi- вельнi операцiї частково на власнi заощадження, а частково на грошi, взятi пiд вiдсотки в за- можних євреїв. Коли закiнчувався ярмарок, во- ни продавали свiй товар оптовому торговцю чи постачальнику. Iнколи оптовий покупець зазда- легiдь давав перекупнику певну суму грошей, а пiсля закiнчення ярмарку отримував замовлений товар46. Скуповуючи продукти в селян, залежно вiд товару, мiрилом вантажу часто служив мiшок, за допомогою якого перекупник мав швидко, що- найголовнiше, точно визначити його вагу. Цiкаво, що перекупник помилявся дуже рiдко47. Джерелом значного прибутку представникiв єврейської етнiчної групи було шинкарство (корч- марство), яким займалися переважно бiднi євреї. У мiстах та невеликих мiстечках ще “зустрiчалися шинкарi iз книжникiв i порядних малозаможнiх господарiв, будинки яких знаходились на зруч- ному для шинку мiсцi”48. На пересiчне галицьке мiстечко припадало в середньому 4-5 шинкiв49. У мiстах та невеликих мiстечках євреї намага- лися також монополiзувати торгiвлю яловичиною та м’ясною промисловiстю загалом. Якiв Брафман так пояснював їхню мотивацiю в цiй справi: “До цього кроку їх мотивує не стiльки бажання експ- луатувати мiсцеве населення, скiльки мати власну 44Там само.– С. 85. 45Зап. 16.07.2005 р. у м. Добромиль Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Мудрого Омеляна Йосифовича, 1920 р. н. 46Чубинский П.П. Труды...– Т. 7.– С. 88. 47Там само. 48Там само.– С. 85. 49Зап. 16.07.2005 р. у м. Добромиль Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Мудрого Омеляна Йосифовича, 1920 р. н. ПЕТРО ЧОРНIЙ. Соцiально-економiчне становище... 37 скотобойню кагалу, яка потрiбна для забезпечен- ня збору з кошерного м’яса”50. Вiдомо, що євреї споживають яловичину i м’я- со птицi. Згiдно з iудейськими релiгiйними при- писами, худому i птицю забиває “шохет” – єврей- ський рiзник, який може здiйснювати ритуал ли- ше цiлковито чистим ножем. Крiм цього, тварина чи птиця вважалася кошерною тодi, якщо пiд час її забиття нiж не пошкоджувався, тобто залиша- вся таким самим таким, яким був до використа- ння51. Оскiльки зробити це було досить важко, то велика частина зарiзаної худоби (близько 70- 80%)52 вiдходила у треф – ставала непридатною для споживання євреями через не дотримання чи порушення ритуалу забою скотини. М’ясо таких тварин продавали християнам на базарi. З ветери- нарного погляду воно було абсолютно придатним для споживання. Траплялися випадки спiвпрацi українцiв, поля- кiв та євреїв у ремiсничiй сферi на повiтовому чи сiльському рiвнi, що засвiдчують етнографiчнi джерела: “Часто [українцi. – П.Ч.] спiвпрацюва- ли як з поляками, так i з євреями. Так, мiй тато був кушнiр, шив кожухи, а жид приймав шкiри. Часто українцi вчилися у євреїв рiзного ремес- ла. Зокрема, наших хлопцiв жид вчив столярки, а один хлопець пiд час навчання вивчив єврейсь- ку мову”53. Отже, така спiвпраця мала не лише економiчний, а й освiтнiй характер. В українськiй iсторiографiї поки що недостат- ньо висвiтлена лихварська та орендна дiяльнiсть представникiв єврейського населення. Пiд час ет- нографiчних експедицiй було зафiксовано мате- рiали, якi частково проливають свiтло на цей аспект економiчних вiдносин. Так, у дослiджу- ваний перiод успiшно продовжувала розвиватись кредитно-боргова дiяльнiсть мiсцевих євреїв. Во- ни “давали [в борг. – П.Ч.] все, що було людинi потрiбно. Давали хто скiльки правив [просив. – 50Брафман Я. Книга кагала. Материалы для изучения еврейского быта.– Вильна, 1869.– С. ХV. 51Там само. 52Чубинский П.П. Труды...– Т. 7.– С. 88. 53Зап. 19.07.2008 р. у с.м.т. Богородчани Iвано- Франкiвської обл. вiд Концура Iвана Семеновича, 1931 р. н. П.Ч.], а жид знав, скiльки в нього полi є; як вiн не вiддасть, аби в нього поле забрати”54; “При дружнiх вiдносинах, якi на той час [в мiжвоєнний перiод. – П.Ч.] були, жиди часто давали товари чи грошi в борг. Вони мали таку чорну книжку i туди записували, хто скiльки заборгував”55; “Бу- ли випадки, що [євреї. – П.Ч.] давали грошi у борг пiд вiдсотки. Якщо боржник не мав змоги вчасно вiддати позичене, то, за рiшенням суду, жид мав право забрати хату, поле чи майно”56. Позичали в борг тiльки тим особам, яким до- вiряли, i були це постiйнi клiєнти. Така форма торгiвлi називалась “торгувати на вiру”. “Якщо його [борг. – П.Ч.] хтось не повертав, то жид приходив до боржника i забирав у нього поле [земельний надiл. – П.Ч.], худобу чи якiсь меблi з хати. Це називали – лiцитацiя”57. Євреїв, що займалися виключно цiєю справою, було мало – двi-чотири особи в невеликому мiстечку. На те- ренах Надднiпрянщини в єврейському середови- щi лихварiв називали “процентниками”58. Часто позичальники повертали вiдсотки натуральними продуктами (“вiдсотки мали натуральний харак- тер, а саме: кури, яйця, картопля та iншi продук- ти харчування”59), iнколи їх вiдробляли в рiзнiй господарськiй формi. Боргову залежнiсть українцiв вiд євреїв харак- теризує така оповiдка: “В Порогах [село поблизу с.м.т. Богородчани. – П.Ч.] був собi такий Шай- ко Кецнер, що вiн був не дiдичем, ну але таким великим землевласником. Вiн тими боргами, отим усiм вiн зайняв десь коло 70% усiх сiльгоспугiдь 54Зап. 21.07.2008 р. у с.м.т. Солотвин Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Мартинця Григорiя, рiк народж. невiдомий. 55Зап. 19.07.2008 р. у с.м.т. Богородчани Iвано- Франкiвської обл. вiд Концура Iвана Семеновича, 1931 р. н. 56Зап. 16.07.2005 р. у м. Добромиль Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Мудрого Омеляна Йосифовича, 1920 р. н. 57Зап. 9.07.2005 р. у с.м.т. Нижанковичi Старосамбiр- ського р-ну Львiвської обл. вiд Козорiса Романа Йосифо- вича, 1925 р. н. 58Чубинский П.П. Труды...– Т. 7.– С. 87. 59Зап. 10.07.2004 р. у с. Гусакiв Мостиського р-ну Львiвської обл. вiд Матушевського Романа Миколайови- ча, 1926 р. н. 38 1-2’2008 Народознавчi Зошити у селах. Вiн у людей за борги забирав поле й хату, всьо забирав. Як би ще рокiв 10-15 проiс- нувала Польща, то всi би були його рабами, всi би в його хатi сидiли i на Шайковiм городi кар- топлю ростили, нiхто би своєї хати не мав i свого городу був би не мав”60. Процитована оповiдка також засвiдчує, що внаслiдок заняття лихварст- вом частина євреїв згодом ставала великими зем- левласники. Звiсно ж, їх кiлькiсть була значно менша, нiж серед полякiв. Наявнiсть землевласникiв серед єврейського населення пiдтверджує дослiдження Жанни Ков- би. Авторка з’ясувала, що кiлькiсть євреїв, якi утримували 50 i бiльше гектарiв землi, у Львiв- ському воєводствi становила 4,3%, у Станiсла- вiвському воєводствi – 2,5%, у Тернопiльсько- му воєводствi – 3,5%61. Слiд наголосити, що в бiльшостi випадкiв вони були лише власниками землi, а її обробiтком займалися представники iнших етнiчних спiльнот, передусiм української, а також польської. I все ж, чисельнiсть євреїв- землевласникiв суттєво не вливала на загальну професiйну зайнятiсть захiдноукраїнських євреїв. Економiчнi вiдносини в єврейськiй громадi характеризує зiбраний польовий матерiал. Так, “...лiсоексплуатацiєю [у Богородчанському повiтi. – П.Ч.] занимала сi жидiвська фiрма “Глєзiнгер” – жиди, а вiн [Кецнер. – П.Ч.] мав поле i через його поле йшла дорога, а вiн тримав свою охоро- ну. З його поля взяти лопату снiгу i кинути на дорогу..., бо там дерево везут [тодi. – П.Ч.] не трактори тыгали, конi тыгали, дерево камiнi ло- вит, поволоцкi тягли..., то, не дай Боже, було з його поля кинути лопату снiгу на дорогу. Не вi- льно [не можна. – П.Ч.] було. I жид з жидом!”62. Як бачимо, через економiчнi вiдносини i мiж єв- реями траплялися значнi непорозумiння. Окрiм великих землевласникiв, у сiльськiй мiс- цевостi проживали євреї з середнiм i низьким рi- 60Зап. 21.07.2008 р. у с.м.т. Солотвин Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Мартинця Григорiя, рiк народж. невiдомий. 61Ковба Ж. Людянiсть у безоднi пекла...– C. 24. 62Зап. 21.07.2008 р. у с.м.т. Солотвин Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Мартинця Григорiя, рiк народж. невiдомий. внем статку. Зазвичай у пересiчному галицько- му селi проживало вiд однiєї до семи єврейських родин. Тiльки у примiських селах їхня кiлькiсть могла сягати десяти i бiльше сiмей, якi займа- лися посередницькою торгiвлею, овочiвництвом, скотарством та орендою землi. Були серед них також багатi та середнього достатку. Однак, iсну- ють твердження, що в окремих галицьких повiтах один єврейський торговець припадав на кожнi 8- 10 сiмей, а село з 80 селянами могло мати 6-8 то- рговцiв чи корчмарiв63. Через велику внутрiшню конкуренцiю та низьку купiвельну спроможнiсть мiсцевого населення бiльшiсть зайнятих у торгiв- лi євреїв ледве заробляли на прожиття. У резуль- татi, на кiн. ХIХ ст. значна частина галицького єврейства складалася з так званих “Luftmenschen” – людей, що жили “з повiтря”, тобто не мали постiйних засобiв iснування й утримувалися єв- рейською громадою64. Один iз респондентiв так описав їхнє становище: “Розумiєте, жиди жили своєю громадою, яка називалася кагал, вони жи- ли кагалом. I рабин був. I от є багатий жид i бiдний жид, такi протилежностi, то аби не було тих бiдних, аби тi бiднi могли жити, то багатий мусив зробити вiдповiдний внесок. Там вони вже якось розраховували, який то внесок має бути в користь того кагалу, а кагал мав тому бiдному жидови давати допомогу. Ось тут бiля нас був бiдний жид, то вiн мав сивого коня та й їхав на штильвазi, що комусь пiдвезе. А жиди не плати- ли фактично йому за виконану роботу, а платили йому на пiдтримку, щоб вiн жив”65. На мало- заможнiсть значної частини єврейської спiльноти вказував польський письменник Болеслав Прус, яке згодом вiдзначив англiйськiй iсторик Норман Дейвiс: “Дехто думає, нiби тiльки євреї серед нас є капiталiстами, а отже, фiнансовою силою; як на мене, величезна бiльшiсть євреїв – це злидарi, найзлиденнiшi серед злидарiв”66. 63Грицак Я. Пророк у своїй вiтчизнi...– С. 340. 64Там само. 65Зап. 21.07.2008 р. у с.м.т. Солотвин Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Мартинця Григорiя, рiк народж. невiдомий. 66Дейвiс Н. Боже iгрище. Iсторiя Польщi.– К., 2008.– С. 638. ПЕТРО ЧОРНIЙ. Соцiально-економiчне становище... 39 Отже, поширена серед сучасникiв думка про багатство всiх представникiв єврейської грома- ди часто не вiдповiдала дiйсностi. Як i в будь- якiй iншiй етнiчнiй спiльностi, серед них iсну- вала значна соцiально-економiчна нерiвнiсть. Бу- ли дуже багатi євреї, якi управляли значними фiнансово-економiчними потоками, контролювали значну частину промисловостi i торгiвлi, а були й бiднi, якi заробляли на життя ремеслами чи дрiб- ною торгiвлею або, в гiршому випадку, прожива- ли за рахунок єврейської громади – кагалу. Ця економiчна нерiвнiсть вiдобразилась в iснуваннi в серединi єврейської громади кiлькох соцiальних прошаркiв. До привiлейованого класу належала найбiльш заможна верства єврейського населення – осо- би, якi володiли великими грошовими капiталами, за допомогою яких проводили широкомасштабнi товарно-грошовi операцiї. Їхнi фiнансовi можли- востi дозволяли здiйснювати вплив на всi сфе- ри життєдiяльностi Галичини та поза її межами. Представники цього соцiального стану користу- валися великою повагою та пошаною в суспiль- ствi. Основними видами їхньої дiяльностi була торгiвля, провiднi галузi промисловостi (особливо нафтова i гiрнича) та кредитно-фiнансова сфера. До вищого соцiального прошарку також вiдноси- лись служителi культу. Часто їх називали “кас- тою” мудрецiв67. Завдяки своїй освiтi, яка доз- воляла їм тлумачити Тору i Талмуд, вони мали великий авторитет всерединi єврейської громади – кагалу. До так званого середнього класу на- лежали представники вiльних професiй – лiкарi, адвокати, працiвники освiти, культури i мистецт- ва. До цього ж прошарку також належав освi- чений торговий люд – власники крамниць, юве- лiри тощо. Найнижчу соцiальну категорiю євреїв становили ремiсники, неосвiченi дрiбнi торговцi, особливо власники сiльських корчм, зайнята в сi- льському господарствi бiднота та мiська бiднота. У мiжвоєнний перiод українська Галичина за- лишалася аграрним краєм з низькою урбанiстич- нiстю, де бiльшiсть населення було селянами, i в яких основним видом дiяльностi було сiльсь- 67Чубинский П.П. Труды...– Т. 7.– С. 74. ке господарство. Звiдси випливає важлива особ- ливiсть i вiдмiннiсть соцiально-економiчного ста- новища єврейської етнiчної групи вiд iнших ет- нiчних спiльнот, яка полягала в тому, що май- же третина (31%)68 її представникiв проживала в сiльськiй мiсцевостi, але в сiльському госпо- дарствi було зайнято лише 5-8%. Решта євреїв, займаючись ремеслами i торгiвлею, нiчим iншим, окрiм менших розмiрiв прибуткiв, не вiдрiзняла- ся вiд своїх одновiрцiв, якi проживали в мiсько- му середовищi. Це створювало певний дисбаланс у соцiально-професiйнiй приналежностi етнiчних спiльнот. Оскiльки в iнших мешканцiв сiльської мiсцевостi (українцiв, полякiв та нiмцiв) основ- ним видом дiяльностi залишалося землеробство. Загалом, враховуючи вищезазначенi особливос- тi Галицького краю, соцiально-економiчне стано- вище єврейської етнiчної групи було значно кра- щим, нiж українцiв, передусiм через вищий освi- тнiй рiвень, зайнятiсть у всiх сферах життєдiяль- ностi суспiльства та фiнансово-економiчнi можли- востi. Щодо переваги над польською громадою, то тут ситуацiя була дещо складнiшою, оскiль- ки поляки займали виразну бiльшiсть в орга- нах мiсцевого самоврядування, державних орга- нах управлiннях та в освiтнiй сферi. Тодi во- ни були полiтичною елiтою з усiма наслiдками, якi випливали з цього статусу. Щоправда, остан- нi поступалися євреям у фiнансово-економiчному становищi, що робило i євреїв, i полякiв взає- мозалежними пiд час вирiшення важливих справ. Представники iнших етнiчних груп (нiмцi, росi- яни, вiрмени тощо), якi проживали в українськiй Галичинi в мiжвоєнний перiод, вiдiгравали друго- рядну роль у соцiально-економiчних процесах та мали незначний вплив на суспiльне життя цього краю. 68Skorowidz...– T. XIII: Wojewódstwo Lwowskie.– S. VIII; Skorowidz...– T. XV: Wojewódstwo Tarnopolskie.– S. VIII; Drugi powszechwy spis ludności...– Zesz. 68: Wojewódstwo Lwowskie bez miasta Lwowa.– S. 412; Drugi powszechny spis ludności...– Zesz. 65: Wojewódstwo StanisÃlawowskie.– S. 296; Drugi powszechny spis ludności...– Zesz. 78: Wojewódstwo Tarnopolskie.– S. 269.

Соціально-економічне становище єврейської етнічної групи Української Галичини в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge