Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту

Стаття присвячена історії татуювань у військах ІІІ Рейху. Розглянуто причини появи так званих СС-івських татуювань, їх особливостей та наслідків наявності для подальшої долі їх власників. Також наведені малюнки пам’ятних татуювань колишніх солдатів Вермахту (скопійовані в радянському полоні) та...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Левикін, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Schlagworte:	Локальний вимір джерел з історії Другої світової війни
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71066
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту / В. Левикін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 154-169. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71066
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-710662014-11-23T03:02:01Z Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту Левикін, В. Локальний вимір джерел з історії Другої світової війни Стаття присвячена історії татуювань у військах ІІІ Рейху. Розглянуто причини появи так званих СС-івських татуювань, їх особливостей та наслідків наявності для подальшої долі їх власників. Також наведені малюнки пам’ятних татуювань колишніх солдатів Вермахту (скопійовані в радянському полоні) та висловлено припущення з причини їх виникнення. Статья посвящена истории татуировок в войсках Рейха. Раасмотренны причины возникновения так называемых СС-овских татуировок, их особенностей и последствий для дальнейшей судьбы их обладателей. Также приведены рисунки памятных татуировок бывших солдат Вермахта (скопированные в советском плену) и высказано предположение о причинах их возникновения. The article is devoted to the history of tattoos in the troops of Reich. Reasons of appearance of so-called SS-tattoos, their features and consequences of presence for the subsequent fate of their proprietors are considered. Also, the pictures of memorable tattoos of former soldiers of Vermakht (copied in Soviet captivity) are given, a supposition as expressed for the reasons of their appearance is expressed. 2009 Article Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту / В. Левикін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 154-169. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71066 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Локальний вимір джерел з історії Другої світової війни Локальний вимір джерел з історії Другої світової війни
spellingShingle	Локальний вимір джерел з історії Другої світової війни Локальний вимір джерел з історії Другої світової війни Левикін, В. Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
description	Стаття присвячена історії татуювань у військах ІІІ Рейху. Розглянуто причини появи так званих СС-івських татуювань, їх особливостей та наслідків наявності для подальшої долі їх власників. Також наведені малюнки пам’ятних татуювань колишніх солдатів Вермахту (скопійовані в радянському полоні) та висловлено припущення з причини їх виникнення.
format	Article
author	Левикін, В.
author_facet	Левикін, В.
author_sort	Левикін, В.
title	Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту
title_short	Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту
title_full	Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту
title_fullStr	Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту
title_full_unstemmed	Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту
title_sort	есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів вермахту
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Локальний вимір джерел з історії Другої світової війни
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71066
citation_txt	Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту / В. Левикін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 154-169. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT levikínv esesívsʹkítapamâtnítatuûvannâuvíjsʹkovopolonenihsoldatívvermahtu
first_indexed	2025-07-05T20:10:03Z
last_indexed	2025-07-05T20:10:03Z
_version_	1836839027437731840
fulltext	154 Культурний феномен “незгладимих знаків” на тілі має дуже довгу історію. Історія татуювань нараховує мінімум 6 тисяч років, хоча скоріш за все, вона набагато довша [7]. Протягом століть люди різних культур, народів, віку прикрашали та прикрашають своє тіло різноманітними малюнками. Згадки про звичай нанесення знаків на тіло (татуювань) зустрічаються навіть в Біблії (Левит, 19, 28). Якщо по татуюванням мешканця Океанії можно простежити його життєвий шлях, найбільш важливі події його життя, то і за су- часними татуюваннями, певною мірою, можна зробити висновок про долю людини. Навряд чи людина, яка не мала відношення до флоту, стане робити татуювання з малюнком конкретного корабля (напр. див. мал. 19, 20). Напевне не існує принципової різниці між психологічними моти- ваціями німецького курсанта льотного училища, який прикрашав себе малюнком літака та написом “Тут я вдома” (мал. 9) та юнака архаїчної культури, який успішно пройшов обряд ініціації і мав право прикрашати себе знаками приналежності до певного роду. І в першому, і в друго- му випадку татуювання свідчить “Я свій, я звідти”. Також подібними міркуваннями керувалися німецькі підводники, прикрашаючи свої суб- маріни забороненими малюнками. Мода на персональний малюнок на рубці підводного човна у німців з’явилася з дихаючого вогнем Тільця, якого намалював командир U-47, герой підводної війни Гюнтер Прін. І хоча Карл Дьоніц, командувач німецьким підводним флотом, вимагав замальовувати подібні знаки, підводники не поспішали виконувати цей наказ. Мабуть це був єдиний випадок невиконання наказу “татечка Дьоніца”. Усміхнена риба-меч, яка спочатку була символом підводного човна U-96 стала знаком для всієї 9-ої флотилії. Іноді малюнки відобра- Володимир ЛЕВИКІН (Київ, Україна) Есесівські та пам’ятні татуюван- ня у військовополонених солдатів Вермахту 155 жали особливості прізвища командира. Наприклад у командирів Шнее (Сніг) та Льове (Лев) на бойових рубках було намальовано сніговика та лева відповідно. На субмарині U-666, командира якої звали Герберт Енгель (Янгол), був зображений падший янгол [6, с.22]. Не лише німці прикрашали свої бойові машини персональними емблемами: есмінець “Уокер”, за іронією долі, носив таку саму емблему як і потоплений ним U-99 знаменитого Отто Кречмера – кінська підкова [6, с.84]. Познача- ли свої бойові машини персональними емблемами також і радянські танкісти. Тому не дивно, що люди намагалися відобразити свій статус, виділитися не лише на загальному рівні (напр. емблема корабля), а і на особистому (татуювання). Як писав Карл-Густав Юнг, вища мета людського існування – це процес “індивідуації”. В статті мова піде лише про два види татуювань: про так звані есе- сівські татуювання, які зіграли досить трагічну роль для своїх носіїв, та про звичайні пам’ятні татуювання, що були зкопійовані в радянському полоні у військовополонених німців та японців. Власне, цим видам тату- ювань, як певному культурному феномену, що свідчив про приналежність людини до певного військового об’єднання, і присвячується ця стаття. Вивчення гуманітарних аспектів будь-якого явища передбачає якомога більш повне охоплення кола питань, що виникають при роз- гляді проблеми. Так само це необхідно і при дослідженні своєрідного та особливого співтовариства військовополонених, що за всіх часів відрізнялися замкнутістю і закритістю. Не був виключенням і полон у СРСР підчас і після Великої Вітчизняної війни. Спроби тотальної (тоталітарної) влади отримати повний кон троль не тільки над тілами, але і над душами такої своєрідної локальної спіль- ності як полонені солдати ворожих армій, не припинялися до самого моменту репатріації. При намаганні позбавити практично всіх осо- бистісних рис бранців, татуювання, якого було досить проблематично позбавитись, ставало одним із специфічних індивідуальних знаків, які могли собі дозволити бранці. Досить заплутана ситуація з есесівськими татуюваннями спри- чинена таємничістю самої організації СС. Навіть зараз важко знайти інформацію про подібні татуювання тому, що люди, які їх мають, не поспішають оприлюднювати їх, навіть якщо вони і не соромляться свого минулого. Але все-таки існують спогади, в яких згадується власний досвід, що стосується есесівських татуювань [1; 2]. Так само складною є ситуація з фотографіями цих татуювань. Тому навколо татуювань СС досі багато міфів та чуток. 156 За деякими відомостями історію татуювань групи крові для СС- манів започаткував військовий злочинець, імперський лікар СС доктор Ернст Гравіц, який запропонував ввести татуювання для членів СС та солдат СС. З 1935 р. за наказом рейхсфюрера СС Г. Гімлера у Allgemeine SS (загальних СС), Waffen SS (військах СС), SS-Totenkopfverbande (частинах СС “Мертва голова”, що охороняли концтабори) було запро- ваджено татуювання [13]. Зроблено це було для полегшення надання допомоги пораненим. Татуювання являло собою літери латинського алфавіту (на початку війни літери писалися готичним шрифтом), які вказували групи крові службовців. Колір татуювання не був регламен- тований. Мал.3. Літера “А” – друга група [13] Мал.1. Літера “О” – перша група крові [13] Мал.2. Також перша група крові [16] Мал.4. “АВ” – четверта група [15] Літерою “В” позначалася третя група крові (на жаль нам не вда- лося знайти фото). Висотою літери були від 7 мм до 1 см, шириною від 5 мм до 1 см. Наносилися вони на внутрішню поверхню лівої руки на 20 см вище 157 ліктя. Місце розташування татуювання було обрано не випадково. За аналізом поранень часів Першої світової війни було виявлено, що ця частина тіла найменш страждає, і навіть при отриманні сильних опіків вона залишається неушкодженою. Резус фактор, відкритий у 1937 р., не позначався у татуюванні і практично не враховувався під час війни [5]. За деякими відомостями поряд з групою крові татуювалася руна “Тір” або “Тюр” що символізувала непримиренність у бою [18]. Мал.5. Наприклад, військовий злочинець оберштурмбанфюрер СС Карл Адольф Ейхман, який очолював відділ IV D4 Головного управління імперської безпеки (RSHA) і був одним із організаторів геноциду євреїв в Європі, також мав татуювання і не міг приховати своєї приналежності до СС, а тому під час взяття в полон назвався лейтенантом 22-ої броне- кавалерійської дивізіїї СС Отто Екманом із розрахунком, що прізвище Екман для америкаців звучить майже так як Ейхман (на випадок якщо хтось з колишніх знайомих окликне його) [12]. Татуювання зі знаком групи крові робив новобранцям військовий лікар під час проходження ними навчання в підготовчих таборах. Як правило, татуювання не мали вищі офіцери СС (хоча були і виключення, наприклад той же К.А. Ейхман) та деякі іноземні добровольці у військах СС. Іноді татуювання отримували солдати, які не були членами СС, або солдатами військ СС. Досить часто це відбувалося при лікуванні у госпіталях СС. Мал.6. Союзницький комічний малюнок свідчить, що власники татуювання, колишні есесівці, різними засобами намагалися позбутися цього компрометуючого знака [14]. За згадкою Георга Лепре, колишнього службовця 13-ї гірсько- стрілецької дивізії СС “Хандшар” (хорватська №1), перебуваючи у полоні в таборі військовополонених Тамсвег за допомогою водневих 158 компресів, що дав йому лікар з 14 дивізії СС, за два-три дні вивів тату- ювання (рани гоїлися ще 2-3 тижні). Завдяки цьому він вдало пройшов два медичних огляди, приховавши свою приналежність до СС [11]. Треба відмітити, що навіть формальна приналежність до СС вва- жалася приводом для репресій. Згідно з директиви №38 Контрольної ради в Німеччині1, до головних військових злочинців належали: “1. Загальні СС (Альгемайне СС) – всі офіцери охоронних загонів (щутцштафель, або СС) від лейтенанта (унтерштурмфюрер) та вище, а також всі, хто має аналогічні почесні звання СС (еренамт- ліхес СС митглид). 2. Війська СС (Ваффен СС) – всі офіцери від чина майора (штурм- банфюрер) і вище. Всі учасники з’єднань “Мертва голова” та лейбштандарту “Адольф Гітлер”. Всі члени допоміжних загонів СС концентраційних таборів”. Просто військовими злочинцями, що також підлягали виявленню в таборах для військовополонених та інтернованих, вважалися: 1. Загальні СС і його організації – всі члени до унтерштурмфюрера, з них так звані “співдіючі члени”. 2. Війська СС – весь особистий склад до майора і весь персонал концентраційних таборів” [4, с.746, 749]. Тому військовополонені, які потрапили в полон на заході і на сході однаково намагалися виводити компрометуючі татуювання, часто це робилося за допомогою лікарів-військовополонених [8]. Під час репатріації бранців із Радянського Союзу у 1945 р., од- разу по закінченню війни, татуювання СС слугувало одним із осно- вних чинників при забороні відправки додому конкретного бранця. Наприклад, в “Розпорядженні міністра внутрішніх справ Союза РСР №465 міністрам внутрішніх справ республік, начальникам УМВС по краям і областям, заступникам начальників управлінь таборів МВС для військовополонених з оперативної роботи про факти незаконної репатріації військовополонених із таборів МВС” від 21 червня 1945 р., підписаному заступником міністра внутрішніх справ СРСР генералом армії І.І. Масленніковим, наведено факти, з яких видно, що саме тату- 1 Спільний орган СРСР, США, Великобританії, Франції, створений ними для здійснення верховної влади в Німеччині на час виконання остан- ньою вимог з безумовної капітуляції. 159 ювання стали причиною виявлення приналежності бранців до СС та зняття їх із потягів, що везли їх на Батьківщину. “... 17 травня 1949 року з ешелону № 98159 (відправник – табір № 99 УМВС по Карагандинській області) знято 6 військовополо- нених, з яких військовополонені Деринг, Гроховина і Леек з явними татуюваннями про їхню службу в частинах СС.... 13 червня 1949 року з ешелону № 98227 (відправник – УПВІ МВС Латвійської РСР) знято 9 військовополонених, з них у військовополонених Вагнера, Цюріха, Лампа, Козиуля, Кравчека, Крафта, Трапчака і Вельмана були виявлені явні татуювання, що свідчать про їхню службу в частинах СС... 16 червня 1949 року з ешелону № 98240 (відправник – табір № 119 МВС Татарської АРСР) знято 2 військо- вополонених – Фішера і Ломана, у яких були виявлені явні татую- вання, що свідчать про службу в частинах СС” [9, с.441]. Проблематичність позбавлення татуювання дозволила НКВС за цією ознакою відбирати контингент, із яким у подальшому працювали наполегливо та плідно. Для роз’яснень при пошуку татуювань була видана “Директива Народного комісара внутрішніх справ СРСР №216 народним комісарам внутрішніх справ Союзних та Автономних респу- блік, начальникам управлінь НКВС країв та областей про проведення медичного огляду військовополонених німців із метою виявлення та- туювання” від 22 листопада 1945 р., підписана заступником Народного комісара внутрішніх справ СРСР генерал-полковником С.Н. Круглова, де достеменно розписувалася процедура виявлення есесівського тату- ювання і наступних санкцій. “За наявними агентурно-слідчим відомостями, військовополонені колишньої німецької армії, що служили в частинах СС і поліцей- ських формуваннях, мають на передпліччі лівої руки з внутрішньої сторони татуйовані букви: «А», «О», «В», «АВ», які позначають групу крові й одночасно особисту приналежність військовослуж- бовців німецької армії до військ СС, що вони в більшості випадків приховують. Так, проведеним у таборі НКВС № 27 медичним оглядом військо- вополонених було виявлено по татуюванню 39 німецьких офіцерів і солдатів, що приховували свою приналежність до військ СС і визнали це при проведенні розслідування. Такими ж є відомості в УНКВС по Свердловській області, при чому існують дані, що деякі есесівці, вважаючи, що татуювання 160 може їх у кінцевому рахунку викрити, мають намір за допомогою військовополонених лікарів видалити татуювання. Пропонується: 1. Провести з метою виявлення військовослужбовців частин СС, що переховуються, в усіх таборах у п’ятиденний термін медичний огляд військовополонених німецької армії. 2. Узяти всіх військовополонених, у яких буде виявлено вищевка- заного характеру татуювання, як есесівців на оперативний облік. Усіх їх надалі активно розробляти як ймовірних учасників звірств і злодіянь та як співробітників німецьких розвідувальних органів. 3. Про результати медичного огляду військовополонених доповісти негайно по його проведенні в оперативне управління ГУПВІ НКВС СРСР” [8, с.269-270]. У подальшому при підготовці відкритих судових процесів над вій- ськовими злочинцями, есесівське татуювання фігурувало також як один із головних чинників при визначенні провини військовополоненого. Наприклад, в орієнтуванні, яке звалося “Директива МВС СРСР №230 про виявлення серед військовополонених осіб, що служили в військах СС та що приймали участь у масових звірствах на окупованій терито- рії СРСР” від 20 вересня 1946 р., підписаному заступником міністра внутрішніх справ Союза РСР генерал-полковником В.В.Чернишовим, пропонувалося: “...насамперед перевірити облікові справи, заведені на військово- полонених, і по ним скласти списки тих, що служили в дивізіях «Мертва голова». З огляду на те, що більшість тих, хто служив у частинах СС приховують це, одночасно з перевіркою особистих справ необхідно організувати агентурну роботу з виявлення вій- ськовополонених, що служили в зазначених дивізіях, а також використовувати результати проведених медичних оглядів, у про- цесі яких були виявлені СС-івці за наявними у них татуюваннями” [підкреслено мною – Л.В.] [4, с.741]. У “Розпорядженні начальника ГУПВІ МВС СРСР міністрам внутрішніх справ Союзних та Автономних республік, начальникам управлінь МВС країв та областей, начальникам оперативних відділень таборів для військовополонених про посилення оперативної та слід- чої роботи з виявлення серед військовополонених учасників звірств і злодіянь на окупованій території” за №52/4517 від 15 травня 1948 р. рекомендується: 161 “...3. Сміліше переходити від оперативної розробки до активних слідчих дій, особливо по встановленим за татуюваннями есесівцям і особам, узятим на облік за директивою МВС № 00285” [10, с.324]. А в “Інструкції з фільтрації військовополонених, що перебувають на оперативному обліку” від 16 липня 1949 р., підписаної заступником начальника ГУПВІ МВС СРСР А. Кобуловим, вказувалося: “...у справі військовополоненого, узятого на оперативний облік, повинні бути наступні документи: спеціальна анкета з вичерпними відповідями на всі питання; власноручно написана біографія; довідка медогляду для виявлення татуювання [підкреслено мною – Л.В.], свідчення про службу в СС, протокол допиту підзвітної особи і свідків з військовополонених… висновок оперативного відділу табору по цим матеріалам про необхідність залучення підзвітної особи до судової відповідальності чи про можливість репатріації, якщо відсутні конкретні матеріали його вини” [10, с.329]. Іноді зустрічаються відомості про татуювання подвоєної руни «Зіг», або навіть номеру партійного квитка НСДАП. Вони не відповідають дійсності. Ми не знайшли будь якого згадування про це і, скоріше за все, ці відомості є фольклором, що не містить під собою реального підгрунтя. Тобто ми бачимо, що есесівське татуювання не несло ніякого сакрального смислу, і не гарантувало навіть приналежність його носія до СС, а було лише утилітарним знаком, що дозволяв отримати більше шансів вижити на полі бою при пораненні, та створювало додаткові, іноді дуже серйозні, проблеми для бранців у полоні. Окрім татуювання з даними про групу крові, за деякими відомос- тями, у іноземних військовополонених, що перебували в радянському полоні, були і інші татуювання. Слугували вони переважно звичайни- ми знаками приналежності до певного роду військ, як то підводники, моряки, артилеристи, танкісти, пілоти. Досить відомий на заході як збирач радянських кримінальних татуювань, колишній майор МВС СРСР Данциг Балдаєв, відомості якого є досить неоднозначними, у своєму альбомі татуювань ув’язнених [3], присвячує невеликий розділ татуюванням, які він скопіював у німецьких та японських військовопо- Мал.7. 162 лонених, що перебували в таборах СРСР з 1940-х до середини 1950-х років. За часів своєї служби у МВС, спілкуючись із в’язнями таборів, він зустрічався і з військовополоненими, копіював їх татуювання і слухав їх пояснення. З цих пояснень видно, що переважну більшість татуювань було зроблено під час служби чи під час навчання. Тобто однозначно до того, як фігурант потрапив у полон. Мал.8. Татуювання військово- полоненого – льотчика “Люфт- ваффе”. Скопійована в Нижньому Тагілі в 1950 р. Мал.9. Татуювання німецького військовополоненого льотчика “Люфтваффе”. Скопійована в Нижньому Тагілу в 1950 році. “Татуювання моє було зроблено в льотному училищі під м. Дюссельдорфом. 1938 р.”. Мал.10. Татуювання німецького військовополоненого- артилериста. Скопійована в таборі для військовополонених. Л-д. 1949 р. Мал.11. Татуювання військовополоненого, що був офі- цером танкової дивізії СС “Велика Німеччина”. Скопійована в таборі для військовополонених. Нижній Тагіл. 1950 р. “Я потрапив у полон узимку 1944 року. Такі татуювання в нашій дивізії були в багатьох”. 163 Мал.12. Татуювання німецького військовополоненого, що воював у 126-й Бригаді 3-й танкової армії Вермахту. Скопійована в таборі для військовополонених. Нижній Тагіл, у 1950 р. “Мені зробив татуювання мій друг-танкіст, художник, коли ми були у Франції після боїв на відпочинку”. Мал.13. Татуювання військовополоненого, що служив в 3-му танковому корпусі військ СС. Скопійована в таборі для військовополонених. Свердловськ. 1950 р. Мал.14. Татуювання німецького військовополоне- ного, що воював у танковій дивізії СС “Мертва Голова”. Скопійована в таборі для військовополонених у Свердловській обл. 1950 р. Мал.15. Татуювання німецького військовополоненого офіцера танкової дивізії СС “Вікінг”. Скопійоване в таборі для військовополонених. Свердловськ. 1950 р. 164 Мал.16 Пам’ятне татуювання німецького військового моряка. Скопійоване в таборі для військовополонених. Л-д. 1949 р. На татуюванні зображений штандарт адмірала флоту гітлерівської Германії і щогловий прапор. Військово- полонений служив інженером- механіком на флагманському крейсері “Эмден”. Мал.17. Пам’ятне татуювання німецького військового моряка. Скопійоване в таборі для військово- полонених. Свердловськ. 1950 р. На татуюванні зображений державний прапор гітлерівської Германії, кормовий прапор Військово-морських сил рейху і знаменитий фашистський лінкор “Адмірал Шеєр”. Військовополоне- ний служив на ньому електриком з 1940 по 1944 р. У полон потрапив у Польщі, знаходячись на лікуванні в госпіталі. Мал.19. Пам’ятне татуювання німецького військового моряка. Скопійоване в Нижньому Тагілі в 1945 р. Військовополонений, носій татуювання, служив арти- леристом на знаменитому лінкорі “Тирпиц”. У полон потрапив у госпіталі м. Шверина в 1945 р. Мал.18. Пам’ятне татуювання військовополоненого. Скопійоване в таборі для військовополонених. Л-д. 1949 р. Носій татуювання служив у Допоміжному флоті боцманом. У полон потрапив в Естонії в 1944 р. після пора- нення. (Був захований естонською родиною, імовірно, із прибалтій- ських німців, але хтось видав.) Угорі татуювання – прапор Допоміжного військово-морського флоту гітлерівської Німеччини. 165 Мал.20,21. З патріотичних пам’ятних татуювань німецьких військо- вополонених, що були військовими моряками, зібрані у таборах військо- вополонених у Ленінграді, Свердловську, Нижньому Тагілі, Челябінську. Так звані “штатні” наколки. 1949-1954 р. Розташовувалися на плечі, подібно військовому шеврону. Мал.22. Художнє татуювання німецького військовополоненого, колишнього підводника. Скопійоване в таборі для військо- вополонених. Л-д. 1950 р. Мал.23. Художнє татуювання німецького військовополоненого. Скопійоване в таборі для військо- вополонених. Свердловськ. 1950 р. Військовополонений закінчив морське радіоучилище в м. Росток, плавав на крейсерах і есмінцях. У полон потрапив у Східній Пруссії. 166 Мал.25. Татуювання японського військовополоненого, офіцера. Скопійоване в таборі для військовополонених у Хабаровську. 1950 р. Мал.24. Татуювання японського військовополоненого-піхотинця. Скопійовано в таборі для військовополонених у Хабаровську. 1950 р. Мал.26. Татуювання військовополоненого японця, артилериста. Скопійовано в таборі для військово- полонених “Іркутськ-2” (Іннокентьєвськ) у 1950 р. Текст перекладено на російську мову [3]. (Малюнки та пояснення до них взяті з вказаного альбому). 167 З огляду на написи російською мовою, достовірність малюнків може викликати сумніви, але те, що татуювання перемальовувалися, а не фотографувалися, дозволяє припустити, що переклад тексту на татуюваннях зроблений самим Д.С. Балдаєвим. Також відомості про певні татуювання у німецьких військовос- лужбовців можна зустріти в Інтернеті на форумах, присвячених історії Другої світової війни та конкретно збройним силам ІІІ Рейху. Звісно, до подібної інформації слід ставитися обережно, але це практично єдине доступне джерело інформації у наш час. Так, наприклад, учасник іс- торичного інтернет-форуму у повідомленні від 22.02.2008 пише, що у 1984 р., ще в колишній НДР на пляжі у людини похилого віку бачив татуювання у вигляді русалки, що тримала в руках корабельну міну, а під малюнком напівколом підпис “Данциг” [17]. З вищесказаного можна зробити висновок, що при вивченні проблеми есесівських татуювань ми стикнулися і з більш загальною проблемою – існування татуювань в принципі у іноземних військо- вополонених, впливу цих позначок, малюнків на тілі людини, на її подальшу долю в полоні. І якщо есесівські татуювання часто несли з собою чималі неприємності для носія, то пам’тні татуювання лише свідчили про службу в певних частина і військах і не позначалися на долі військовополоненого (за деякими виключеннями, наприклад, якщо на татуюванні чітко вказувалася приналежність до віськ СС “Мертва голова” тощо). Джерела та література 1. Forbes R. For Europe: The French Volunteers of the Waffen-SS. – London, Helion & Co Ltd, 2006. 2. George Lepre – Himmler’s Bosnian Division: The Waffen-SS Handschar Division 1943-1945. 3. Балдаев Д. Татуировки заключенных (альбом ветерана МВД, 1948-2000 гг.) Издательство: СПб., Лимбус Пресс, 2006, 168 c. 4. Военнопленные в СССР. 1939 – 1956. Документы и материалы / Сост. М.М. Загорулько, С.Г. Сидоров, Т.В. Царевская / Под. ред.проф. М.М. За горулько. – М.: Логос, 2000. – 1120 с. 5. Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. – М., Яуза, Эксмо, 2004. – 656 с. 6. Курушин М.Ю. Стальные гробы Рейха. – М.: Вече, 1999. – 496 с. 7. Медникова М.Б. Неизгладимые знаки. Татуировка как историчес- кий источник. – СПб.: Языки славянской культуры, 2007. – 218 с. 168 8. Русский архив: Великая Отечественная война. Иностранные военнопленные второй мировой войны в СССР. Т. 24 (13) / Под общ. ред. В.А. Золотарева. – М.: ТЕРРА, 1996. – 560 с.: ил. 9. Русский архив: Великая Отечественная. Немецкие военнопленные в СССР 1941-1955 гг.: Документы и материалы. Т.24(13–2). – М.:ТЕРРА, 1999. – 504 с. 10. Русский архив: Великая Отечественная. Немецкие военно плен- ные в СССР 1941-1955 гг.: Сборник документов и материалов. Кн.2. Т.24(13-3). – M.: ТЕРРА – Книжный клуб, 2002. – 512 с. 11. Сайт Axis History Forum, стаття Blood Group Tatoo/http://www. axishistory.com/index.php?id=2030 12. Владимир Абаринов. Его опознал слепой/http://www.sovsekretno. ru/magazines/article/1614 13. Сторінка “Léon Degrell” сайту /http://home.arcor.de/sturmbrigade/ Blutgruppe/Blutgruppe.htm 14. Форум военных коллекционеров WW2/http://ww2.ru/forum/index.p hp?s=5397562815836c68c212c57d5e7cf4c0&act=attach&type=post&id=97302 15. Форум военных коллекционеров WW2/http://ww2.ru/forum/index. php?s=5397562815836c68c212c57d5e7cf4c0&act=attach&type=post&id=24 8284 16. Форум военных коллекционеров WW2/http://ww2.ru/forum/index. php?s=5397562815836c68c212c57d5e7cf4c0&act=attach&type=post&id=2483 07 17. Форум сайту REIBERT.info/http://reibert.info/forum/showthread. php?t=16473 18. Форум сайту REIBERT.info/http://reibert.info/ss/03/02/index.htm Володимир Левикін (Київ, Україна) Есесівські та пам’ятні татую- вання у військовополонених солдатів Вермахту Стаття присвячена історії татуювань у військах ІІІ Рейху. Розглянуто причини появи так званих СС-івських татуювань, їх особливостей та на- слідків наявності для подальшої долі їх власників. Також наведені малюнки пам’ятних татуювань колишніх солдатів Вермахту (скопійовані в радянському полоні) та висловлено припущення з причини їх виникнення. Ключові слова: татуювання, СС, військовополонені Владимир Левыкин (Киев, Украина) Эсэсовские и памятные тату и- ровки у военнопленных солдат Вермахта Статья посвящена истории татуировок в войсках Рейха. Раасмотренны причины возникновения так называемых СС-овских татуировок, их особенностей и последствий для дальнейшей судьбы их обладателей. 169 Также приведены рисунки памятных татуировок бывших солдат Вермахта (скопированные в советском плену) и высказано предположение о причинах их возникновения. Ключевые слова: татуировки, СС, военнопленные Volodymyr Levikin (Kyiv, Ukraine) SS-tattoos and memorable tattoos of captive soldiers of Vermakht. The article is devoted to the history of tattoos in the troops of Reich. Rea- sons of appearance of so-called SS-tattoos, their features and consequences of presence for the subsequent fate of their proprietors are considered. Also, the pictures of memorable tattoos of former soldiers of Vermakht (copied in Soviet captivity) are given, a supposition as expressed for the reasons of their appear- ance is expressed. Key words: tattoos, SS, prisoners of war

Есесівські та пам’ятні татуювання у військовополонених солдатів Вермахту

Institution

Ähnliche Einträge