Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти
В статті розглянуто діяльність регіональних архівів щодо формування та організації Національного архівного фонду (НАФ) як однієї з важливих частин соціальної пам’яті, а також актуалізації його інформації про знакові історичні події як необхідного елемента сучасної гуманітарної політики. Історичн...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71070 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти / М. Чиркова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 204-214. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71070 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-710702014-11-23T03:01:52Z Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти Чиркова, М. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. В статті розглянуто діяльність регіональних архівів щодо формування та організації Національного архівного фонду (НАФ) як однієї з важливих частин соціальної пам’яті, а також актуалізації його інформації про знакові історичні події як необхідного елемента сучасної гуманітарної політики. Історична пам’ять регіональної спільноти є, з одного боку, інструментом творення регіональної ідентичності і регіонального культурного простору, а з іншого, – механізмом їх відтворення в історичному процесі, передачі досвіду для використання його позитивних складових. В статье рассмотрены деятельность региональных архивов по формированию и организации Национального архивного фонда (НАФ) как одной из важных частей социальной памяти, а также актуализации его информации о знаковых исторических событиях как необходимого элемента современной гуманитарной политики. Историческая память региональной сообщества являются, с одной стороны, инструментом созидания региональной идентичности и регионального культурного пространства, а с другой – механизмом их воспроизведения в историческом процессе, передачи опыта для использования его положительных составляющих. The article reviews the activities of the regional archives in the formation and organization of the National Archival Fund (NAF) as one of the important parts of social memory, and updating of its information on significant historical events as a necessary element of modern humanitarian policy. Historical memory of the regional communityis, on the one hand, the instrument of creating regional identity and regional cultural extent, on the other hand – the mechanism of their reproduction in the historical process, sharing experience for using its positive components. 2009 Article Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти / М. Чиркова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 204-214. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71070 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. |
| spellingShingle |
Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Чиркова, М. Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| description |
В статті розглянуто діяльність регіональних архівів щодо формування
та організації Національного архівного фонду (НАФ) як однієї з важливих
частин соціальної пам’яті, а також актуалізації його інформації про знакові
історичні події як необхідного елемента сучасної гуманітарної політики.
Історична пам’ять регіональної спільноти є, з одного боку, інструментом
творення регіональної ідентичності і регіонального культурного простору,
а з іншого, – механізмом їх відтворення в історичному процесі, передачі
досвіду для використання його позитивних складових. |
| format |
Article |
| author |
Чиркова, М. |
| author_facet |
Чиркова, М. |
| author_sort |
Чиркова, М. |
| title |
Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти |
| title_short |
Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти |
| title_full |
Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти |
| title_fullStr |
Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти |
| title_full_unstemmed |
Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти |
| title_sort |
архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71070 |
| citation_txt |
Архіви як простір конструювання колективної пам’яті регіональної спільноти / М. Чиркова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 204-214. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT čirkovam arhíviâkprostírkonstruûvannâkolektivnoípamâtíregíonalʹnoíspílʹnoti |
| first_indexed |
2025-07-05T20:10:16Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:10:16Z |
| _version_ |
1836839040673906688 |
| fulltext |
204
Актуальну геополітичну соціокультурну ситуацію можна характе-
ризувати станом бінарної опозиції – одночасно відбуваються процеси
глобалізації (конвергенції, уніфікації масової культури) та глокалізації
(диференціації націй, прискореного розвитку локальних культур), що
змушує осмислювати світ у єдності та різноманітті його складових й
шукати нові ціннісні орієнтири, здатні об’єднати різні людські спіль-
ноти. Стрімкий розвиток новітніх інформаційних технологій викликав
глобальну віртуалізацію людських комунікацій, коли кожний локальний
об’єкт може заявити про себе на весь світ, оминаючи національний
центр. Простежується певна тенденція зміни суб’єкта історії – від на-
ції та держави як втілення її права розпоряджатись певною територією
до регіональних спільнот і місцевого самоврядування, яке все частіше
прагне зменшити роль держави, перебрати її функції. Таким чином
може розмиватися національна ідентичність, адже вона заміщатиметься
усвідомленням самоцінності культури, традицій, історії цих спільнот,
незважаючи на стереотипи, створені центром.
У сучасній Україні з виразно фрагментованою політичною куль-
турою гостро постала проблема формування загальногромадянської
ідентичності як одного з визначальних чинників розбудови незалеж-
ної демократичної соціальної держави. Національна ідентичність, як
стверджує більшість вчених, зокрема, С. Хантінгтон, – це конструкт,
уявна сутність: те, що ми думаємо про себе, те, до чого прагнемо [14,
с.51]. Вона формується на підставі базових цінностей – історичної
свідомості, спільних культурних та мовних традицій. У цьому пере-
ліку соціальна пам’ять історичного типу є одним з основних елемен-
тів самоідентифікації етнічної, соціальної або професійної групи, на
Марина ЧИРКОВА
(Полтава, Україна)
Архіви як простір конструювання
колективної пам’яті регіональної
спільноти
205
чому наголошував ще на початку ХХ ст. засновник соціології пам’яті
М. Хальбвакс.
М. Жулинський, П. Кравченко, Л. Репіна, В. Сергійчук, В. Скура-
тівський, В. Трощинський, С. Чукут, Ю. Шаповал та інші дослідники
підкреслюють особливе значення вивчення історії України, її культури
та мови, вітчизняної соціально-політичної та філософської спадщини
для формування історичної свідомості як основи національної іден-
тичності. Зосередившись на дуалізмі національної пам’яті українців,
викликаному як об’єктивними історичними причинами, так і активними
діями сучасних політиків, більшість вчених не приділяє необхідної
уваги впливу самих інституцій пам’яті (тобто архівів, бібліотек, музеїв)
на процес конструювання ідентичності. Недарма ж під часч проведення
круглого столу, організованого Національним інститутом стратегічних
досліджень і присвяченого обговоренню цих проблем, не було жодного
представника цих інституцій, хоча вони також є суб’єктами державної
політики пам’яті [8]. З огляду на це хотілось би розглянути діяльність
регіональних архівів щодо формування та організації Національного
архівного фонду (НАФ) як однієї з важливих частин соціальної пам’яті,
а також актуалізації його інформації про знакові історичні події як
необхідного елемента сучасної гуманітарної політики.
Для того, щоб зрозуміти роль архівів як інституцій соціальної
пам’яті у процесі конструювання ідентичності, слід уточнити саме
поняття «політика пам’яті», яким часто називають цю діяльність. Цей
термін виник у філософських теоріях мови та влади другої половини
ХХ ст. (Р. Барт, Ю. Кристева, Ж. Деррида, М. Фуко). Постмодерністи
висунули тезу про конструювання (реконструювання) владою потріб-
них їй уявлень про минуле та соціально-групової ідентичності, тобто з
цього часу політика пам’яті стала структурним елементом політичної
практики завдяки розвитку теорій надіндивідуальної пам’яті (істо-
ричної, колективної, соціальної). П. Нора розвинув цю концепцію й
показав, як суспільство і держава намагаються подолати розриви у часі,
щоб легітимізувати свій теперішній стан за допомогою коммеморацій,
тобто святкувань визначних історичних подій, активної експлуатації
місць пам’яті, а також реконструкції минулого на підставі документів,
архівів, пам’ятників [13].
Український соціум за часів незалежності можна характеризувати
станом перманентного конфлікту різноспрямованих політичних інтер-
есів у поєднанні з посиленням міжрегіональних і міжгрупових розбіж-
206
ностей у сприйнятті явищ як сучасної соціокультурної трансформації,
так і історичної ретроспективи. У такій ситуації задля досягнення
суспільної консолідації необхідно не підкреслювати існуючі різноспря-
мовані ціннісні орієнтири, а, навпаки, мінімізувати їх диференціюючий
вплив, адже будь-яка ідентичність, і регіональна зокрема, залишається
одним з найрезультативніших інструментів соціальної мобілізації.
Для ефективного конструювання регіональної ідентичності необхідно
сформувати її концептуальний простір, що складається з позитивного
геополітичного, геокультурного образу та символів території. Зробити
це можливо лише спираючись на культурно-історичні традиції, тобто
історичну пам’ять. Історична пам’ять регіональної спільноти є, з одного
боку, інструментом творення регіональної ідентичності і регіонального
культурного простору, а з іншого, – механізмом їх відтворення в істо-
ричному процесі, передачі досвіду для використання його позитивних
складових в ті чи інші моменти [8, с. 65].
На відміну від індивідуальної, особистої пам’яті, до якої кожний
має безпосередній доступ у формі спогадів, ілюзії справжності пережи-
того минулого, соціальна пам’ять відчужена від нас. Архівні установи
є тими складними системами інституціонального опосередкування,
що зв’язують людину з минулим соціуму, до якого вона належить,
отже вони беруть участь у процесі набуття індивідом ідентичності як
свідомого чи несвідомого встановлення зв’язків із своїм простором і
часом, тобто малою батьківщиною та історією народу. Зараз, коли у
суспільстві відбуваються перманентні трансформації, архіви, фіксу-
ючи еволюцію соціальних процесів, є однією з ланок спадкоємності
історичних епох.
Кожна історична спільнота – це своєрідний мікрокосм, що існує в
часі і просторі. На різних етапах свого розвитку вони створюють знакові
системи, які з більшим чи меншим успіхом розшифровують нащадки з
метою кращого самопізнання. Не останню роль у цьому процесі віді-
грають архіви як один з механізмів передачі культурної (історичної)
інформації. Безпосереднє вивчення архівних документів здійснює
вплив влади факту як образу «правди минулого» на формування стилю
мислення і молодого, і старших поколінь, внаслідок чого минуле стає
засобом проектування самоорганізації сучасного суспільства. Почуття
поваги до минулого, історичної причетності починається з сімейних
реліквій і закінчується реліквіями національними, загальнолюдськими.
Їх важливою частиною є Національний архівний фонд (НАФ) України,
207
яким опікується державна архівна служба. На державні архівні установи
покладені функції зберігання документів НАФ України та використання
їхньої інформації в інтересах суспільства та держави.
Ж. Дерріда вважав, що незалежно від матеріалу та способу нане-
сення інформації архів – це не просто сховище, зміст якого відображає
минуле. Технічна структура, яка приймає рішення про створення архіву,
тим самим обумовлює й структуру його змісту у той же момент, коли
він отримує право на існування та взаємодію з майбутнім. Відповідно
до статті 28 архівного закону місцеві державні архівні установи ство-
рюються для зберігання документів НАФ місцевого значення [7], тобто
саме вони і є частиною того простору, де відбувається конструювання
колективної пам’яті регіональної спільноти.
Завдяки таким технологічним процесам, як складання списку
джерел комплектування, експертиза цінності, вдосконалення мето-
дів обліку й описування документів, архіви здійснюють управління
соціальною пам’яттю. Від професіоналізму, принциповості та напо-
легливості співробітників регіональних архівів залежить повнота та
об’єктивність документального відбитку процесу функціонування у
просторі та часі регіональної спільноти як живої системи. Адже якщо
архівісти ставитимуться до цих видів роботи формально, то архів на-
повнюватиметься документами органів державної влади та управління,
державних підприємств та установ, тобто він відображатиме лише
офіційний бік життєдіяльності спільноти, а не погляди та світовідчуття
пересічного громадянина. Для того, щоб не виникали лакуни у до-
кументальній соціальній пам’яті та для забезпечення її повноти існує
практика комплектування архівів фондами особового походження (як
правило, державних, громадських, культурних діячів), матеріалами
усної історії (наприклад, у 20-х роках архівісти збирали спогади учас-
ників революцій 1905, 1917 років і громадянської війни; у 90-х – про
події 1932-1933 років), створення колекцій документів з історії краю,
ініціативного документування певних історичних подій (Помаранчева
революція, сучасні виборчі кампанії).
Фонд р–8661 – Полтавська обласна редколегія «Історії міст і
сіл Української РСР» – яскравий приклад моделювання колективної
пам’яті та на її підставі ідентичності регіонально спільноти. На ньому
можна простежити механізм створення певних міфологем регіональ-
ного чи навіть національного масштабу, коли єдиною підставою для
написання історії ставало посилання на спогади старожилів про події
208
сто-, двохсот- і навіть більшої давнини, задокументоване й передане в
архів. Що ж стосується колекції спогадів учасників Великої Жовтневої
соціалістичної революції та громадянської війни, зібраної Істпартом,
то можна помітити, що частина з них переписувалася відповідно до
генеральної лінії КП(б)У (сучасною мовою історичного метанаративу),
тобто включались необхідні політичні персонажі (наприклад, більшо-
викам Ю.Коцюбинському та Я.Дробнісу приписували безпосередню
участь в антигетьманському повстанні в Полтаві 27 листопада 1918 р.,
а роль інших – боротьбистів М. Шинкаря, В. Блакитного (Еллансько-
го), В. Дем’яновського (Лазорського), есера-борбиста В.Качинського
(Орєшина), есера-максималіста М. Мотузки та інших – применшува-
лася [5].
Одна з головних місій архівів – оживити найвизначніші події, як з
життя країни, так і з життя окремого громадянина. Актуалізацію ретро-
спективної інформації державні архіви здійснюють у таких формах як
ініціативне інформування, виставкова діяльність, проведення інфор-
маційних заходів, оприлюднення у ЗМІ (публікація статей і підбірок
документів, підготовка теле- та радіопередач), видавнича діяльність.
Регіональні архіви України досить активно займаються викорис-
танням ретроспективної інформації: протягом 2008 р. ними підготов-
лено 325 виставок, більше 400 телепередач, коло 500 радіопередач,
1700 публікацій у пресі, 50 видань, причому за тематикою переважали
присвячені 75 роковинам Голодомору українського народу [18]. Як
приклад вдалого поєднання публікаційної та освітньої роботи можна
навести діяльність державних архівів Дніпропетровської та Харківської
областей, які залучили студентів національних університетів Дніпропе-
тровська та Харкова до підготовки збірників, присвячених Голодомору
1932-1933 рр. Таким чином майбутні історики брали участь у виявленні,
вичитуванні, наборі та перевірці сотень документів тієї далекої доби.
Працюючи з оригіналами в архіві або зі сканованими матеріалами,
студенти не лише набули практичних навичок роботи з документами,
але й наблизилися до розуміння суперечностей епоху. До 75 роковин
Голодомору держархівом Дніпропетровської області організовано
учнівську краєзнавчу конференцію, учасники якої також ознайомилися
з виставкою на цю тему [3; 6, с. 122, 129].
Практика участі архівних служб у різноманітних освітніх про-
грамах, призначених для формування почуття історичної тяглості,
причетності до спільного минулого, поваги до культурної спадщини
209
широко застосовується європейськими архівістами. У французьких
архівах з 1950-х рр. діють освітні відділи широкого функціонального
призначення: проведення уроків історії, екскурсій, практичних занять з
курсу палеографії, лекцій для учнів і студентів; організації пересувних
тематичних виставок у навчальних закладах, меріях, культурних цен-
трах, музеях, історичних товариствах. Експозиції більшості виставок
підбираються як ілюстрація до певних історичних періодів розвитку
регіону, тобто як допомога у їх вивченні, а також супроводжуються ви-
данням ілюстрованих каталогів, набором педагогічних матеріалів, діа-
позитивів, відеокасет. Архіви координують свою діяльність по наданню
освітніх послуг з Міністерством освіти Франції [17, с.177-181].
Досвід тісної співпраці освітніх закладів з архівами поширений
у більшості регіонів Німеччини, де тематика пересувних виставок
архівних документів корелюється із шкільною програмою. За матері-
алами найцікавіших із них видають “архівні навчальні посібники” –
факсимільні копії документів з необхідними поясненнями. Досить
розповсюджена практика вивчення школярами історії за першоджере-
лами безпосередньо в архівах під керівництвом вчителя та архівних
працівників, що сприяє створенню достовірного образу конкретних
історичних подій [16, с.30].
Значну увагу приділяють освітній діяльності й голландські ар-
хівісти. Переміни в освітній сфері спричиняють збільшення частоти
звернень до архівних документів студентів і школярів, які готують
на підставі архівних даних дослідження про охорону та реставрацію
пам’ятників культури, планування місцевості, відновлення втрачених
особливостей територій та міст. Звернення до документів з метою ви-
вчення історії давно стало частиною загальної еволюції педагогічних
методів [1, с.121].
Російські архівісти не тільки беруть участь в освітніх процесах,
допомагаючи школярам вивчати краєзнавство, - останнім часом вони ак-
тивно долучаються до історико-просвітницької і військово-патріотичної
роботи, що проводиться російським урядом у рамках реалізації держав-
них програм «Патріотичне виховання громадян Російської Федерації»
на 2001-2005 рр. та на 2006-2010 рр. Зокрема, у рамках реалізації
державної програми “Патріотичне виховання громадян Російської
Федерації на 2001-2005 рр.” та підпрограми федеральної цільової
програми “Культура Росії на 2001-2005 рр.” архівними установами
суб’єктів федерації було підготовлено 167 видань: збірники документів,
210
фотоальбоми, хрестоматії, хроніки подій тощо. Більшість публікацій
розкриває історію становлення регіонів (“Якутія. Хроніки, факти, по-
дії”), їх внесок у Перемогу (“Кубань у Великій Вітчизняній війні”),
репресивний механізм на місцях (“Політичні репресії 1930-1940-х років
у спогадах та особистих документах мешканців Ханти-Мансійського
автономного округу”) тощо [19].
У роботі з патріотичного виховання російські архівісти широко за-
стосовують новітні інформаційні технології, що надають можливість не
тільки ознайомитися з ретроспективною інформацією на відстані, але й
створюють віртуальний образ документальних пам’ятників як символів,
необхідних для самоідентифікації мешканців різних регіонів. Напри-
клад, на сайті «Архіви Марій-Ел» є розділ про «450-річчя входження
Марійського краю до складу Російської держави», у якому, крім архів-
них документів, розміщені також показники соціально-економічного
розвитку республіки, Указ Президента Російської Федерації про святку-
вання цієї події, що підкреслює її важливість як на регіональному, так і
загальноросійському рівні. Виставка «Документи культурної спадщини
марійського народу» присвячена 85-річчю створення Марійської авто-
номної області та Року марійської літератури знайомить з розвитком
марійської писемності, зародженням книгодрукування цією мовою. На
сайті можна ознайомитися й з іншими віртуальними виставками, при-
свяченими важливим датам в історії країни та республіки, видатним
державним діячам тощо [10].
Наведені приклади – це лише незначна частина проведеної архів-
ними установами суб’єктів Російської Федерації роботи з актуалізації
певним чином скомпонованої архівної інформації й створення на її
підставі позитивного геополітичного, геокультурного образу та симво-
лів території, нерозривність її історії з розвитком країни, формування
таким чином концептуального простору регіональної ідентичності як
невід’ємної складової національної ідентичності.
Традиційні форми використання ретроспективної інформації –
уроки-екскурсії, тематичні виставки, краєзнавчі науково-практичні
учнівські конференції, історичні вікторини та конкурси, туристичні
зльоти, зустрічі з ветеранами – не лише сприяють патріотичному ви-
хованню молоді, залученню школярів до дослідницької діяльності,
зародженню в них цікавості до документальної спадщини, але й допома-
гають архівістам поповнити Національний архівний фонд документами
особового походження – фотографіями, листами, спогадами.
211
Останніми роками зросла кількість видань, присвячених історії
населених пунктів, незалежно від їх розмірів, місця в історії та сього-
денні країни. Авторами таких праць, найчастіше виданих за благодійні
кошти, стають як професійні історики, так і аматори, що свідчить про
відродження традицій краєзнавства, розквіт якого припав на 1920-і
рр. й пов’язаний з політикою українізації. Тематика цих видань не
обмежується історією населених пунктів, частина з них розповідають
про видатних земляків [2] та генеалогію сільських родів [12], історію
навчальних закладів [11]. За типологічними ознаками вони також від-
різняються: науково-популярні видання [4], художні твори [15], наукові
монографії [9]. Ґрунтуються ці краєзнавчі видання не тільки на усних
та опублікованих джерелах, але й на архівних документах. Викорис-
тання ретроспективної інформації НАФ при написанні подібних праць
свідчить про зростання ролі архівів у житті українського суспільства,
таким чином відбувається їх вплив на формування регіональної іден-
тичності. Популярність краєзнавчих видань підтверджує тенденцію
необхідності існування так званих маркерів для самоідентифікації
регіональних спільнот.
Використання архівів у державній політиці пам’яті повинно здій-
снюватися на підставі демократичних принципів вільного доступу до
інформації за умови забезпечення таємниці приватного життя. Доступ
до інформації – це також один з механізмів конструювання колективної
пам’яті, адже зовсім недавно відійшли у минуле ті часи, коли значна
частина архівних документів мала гриф “таємно” й була недосяжною
для більшості дослідників, що певним чином відбивалося на образі
минулого, спотворювало його, й відповідно деформувалася суспільна
свідомість. Розсекречування більшості цих документів у кінці 80-х на
початку 90-х років дали змогу відновити справедливість, дізнатись про
реальний хід історії й справжніх героїв. Цьому значною мірою поспри-
яла позиція архівістів, які не просто забезпечують вільний доступ до
інформації, але й самі активно займаються актуалізацією раніше таємної
інформації, що доводять підготовлені архівами численні публікації до-
кументів про голодомор українського народу 1932-1933 рр., діяльність
УПА та інші резонансні сторінки української історії.
Політика пам’яті – це процес вибудовування співзвучних настроям
епохи (і певних політичних сил) образів минулого. Сучасні вітчизняні
та закордонні вчені застерігають від намагання політиків використову-
вати історичну пам’ять за принципом політичної доцільності – спроби
212
виокремити одну універсальну національну лінію в історії й підпо-
рядкувати їй усе багатоманіття історичної традиції може викликати
протилежний ефект посилення антагонізмів. Саме в історичній пам’яті
соціум повинен шукати джерело енергії, необхідної для поступального
розвитку, адже в українській історії наявні не тільки розчарування,
а й події, що можуть стати позитивними прикладами для сучасного
суспільства, об’єднати його. Неможливо недооцінювати вплив архівів
на цей процес, адже саме вони часто стають останнім аргументом у
суперечці політиків за минуле соціуму.
Джерела та література
1. Архивы Нидерландов // Отечественные архивы. – 1994. – №5.
2. Видатні люди Великобагачанщини / Упоряд. З.А.Варченко. – Пол-
тава: АСМІ, 2004.
3. Виконання державними архівними установами Указу Президента
України та Розпорядження Кабінету Міністрів України про заходи у зв’язку
з 75-ми роковинами Голодомору в Україні (ІУ квартал 2008 р.)// Вісник
Державного комітету архівів України. – 2008. – №4(33).
4. Гусарка: Статьи и документы по истории села / Авт.– сост.
А.В.Новиков. – Запорожье: Дикое Поле, 2007.
5. Державний архів Полтавської області. Ф.п- 7. – Оп.2. – Спр.3, 4, 7.
6. Журба О.І. Архіви — віддзеркалення людського життя // Експедиція
XXI. – 2009. – №4(82).
7. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Націо-
нальний архівний фонд і архівні установи”// Офіційний вісник України. –
2002. – №2. – Ст. 43.
8. Історична пам’ять як поле змагань за ідентичність: матеріали «круг-
лого столу», 22 квіт. 2008 р. / За заг. ред. Ю.О. Зерній. – К.: НІСД, 2008.
9. Лахижа М.І., Єгоричева С.Б., Ставнюк В.В. Історія села Круподе-
ринці. – Полтава: АСМІ, 2008.
10. Маринова С.И. Обсуждены вопросы патриотического воспитания
молодежи// Отечественные архивы. – 2006. – №6; вона ж. Сайт «Архивы
Марий Эл» как инструмент в пропаганде и популяризации архивных до-
кументов, эффективного взаимодействия архивистов с обществом // http://
www.rusarchives.ru/evants/conferences/archival/archival_sites_txt/marinova.
shtml
11. Матвієць О.М. Школа і долі: Історія Пирогівської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів Глобинського району Полтавської області. – Глобине,
2005.
213
12. Міщанин В. Хутори ви мої, хутори... Минуле та сьогодення хуторів
Безруки і Хижняківка. – Полтава: «Верстка», 2002.
13. Нора П. Всемирное торжество памяти // Неприкосновенный за-
пас. – 2005. – №2-3 (40-41).
14. Хантингтон С. Кто мы?: Вызовы американской национальной
идентичности / С.Хантингтон; Пер. с англ. А.Баширова. – М., 2004.
15. Чайка І.Ф. Дзвони над Лютенькою. – Гадяч: Вид-во «Гадяч»,
2001.
16. Экхард Г.Ф. Архивы и обучение в школе // Курьер ЮНЕСКО. –
1985. – Март.
17. Arnauld M.-P. Action culturelle et action éducative: le point sur la
réflexion en France // Comma: revue internationale des archives. – 2003. –
№2-3.
18. http://www.archives.gov.ua/ Archives/ Public.php
19. http://www.rusarchives.ru/news/kozlov2009.shtml
Марина Чиркова (Полтава, Україна) Архіви як простір констру-
ювання колективної пам’яті регіональної спільноти
В статті розглянуто діяльність регіональних архівів щодо формування
та організації Національного архівного фонду (НАФ) як однієї з важливих
частин соціальної пам’яті, а також актуалізації його інформації про знакові
історичні події як необхідного елемента сучасної гуманітарної політики.
Історична пам’ять регіональної спільноти є, з одного боку, інструментом
творення регіональної ідентичності і регіонального культурного простору,
а з іншого, – механізмом їх відтворення в історичному процесі, передачі
досвіду для використання його позитивних складових.
Ключові слова: архіви, державна політика пам’яті, регіональна
спільнота
Марина Чиркова (Полтава, Украина) Архивы как пространство
конструирования коллективной памяти региональной сообщества
В статье рассмотрены деятельность региональных архивов по форми-
рованию и организации Национального архивного фонда (НАФ) как
одной из важных частей социальной памяти, а также актуализации его
информации о знаковых исторических событиях как необходимого элемента
современной гуманитарной политики. Историческая память региональной
сообщества являются, с одной стороны, инструментом созидания регио-
нальной идентичности и регионального культурного пространства, а
с другой – механизмом их воспроизведения в историческом процессе,
передачи опыта для использования его положительных составляющих.
214
Ключевые слова: архивы, государственная политика памяти,
региональная сообщество
Marina Chirkova (Poltava, Ukraine) Archives as the extent of construc-
tioning collective memory of regional community
The article reviews the activities of the regional archives in the formation
and organization of the National Archival Fund (NAF) as one of the important
parts of social memory, and updating of its information on significant historical
events as a necessary element of modern humanitarian policy. Historical memory
of the regional communityis, on the one hand, the instrument of creating regional
identity and regional cultural extent, on the other hand – the mechanism of their
reproduction in the historical process, sharing experience for using its positive
components.
Key words: archives, public policy memory, a regional community
|