Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст
У статті розглянуто особливості формування у Донбасі протягом 1960-х – 2000-х рр. публічної пам’яті про минуле селянства регіону у 1920-х – 1930-х рр. Окрему увагу звернуто на специфіку вибору тем та джерел у науковому та популярному краєзнавстві. Проаналізовано вплив офіційної ідеології на конс...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71071 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст / В. Волошенко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 215-227. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71071 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-710712014-11-23T03:02:01Z Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст Волошенко, В. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. У статті розглянуто особливості формування у Донбасі протягом 1960-х – 2000-х рр. публічної пам’яті про минуле селянства регіону у 1920-х – 1930-х рр. Окрему увагу звернуто на специфіку вибору тем та джерел у науковому та популярному краєзнавстві. Проаналізовано вплив офіційної ідеології на конструювання знань про історію селянства. Зазначено зв’язок між способами усвідомлення історії та формуванням колективних ідентичностей. В статье рассмотрены особенности формирования в Донбассе на протяжении 1960-х – 2000-х гг. публичной памяти о прошлом крестьянства региона в 1920-х – 1930-х гг. Отдельное внимание обращено на специфику выбора тем и источников в научном и популярном краеведении. Проанализировано влияние идеологии на конструирование знаний об истории крестьянства. Отмечена связь между способами осознания истории и формированием коллективных идентичностей. The article depicts the peculiarities of formation of the Public Memory of Donbas peasantry’s past within years 1960-2000-ties. The peasantry’s past dates back to years 1920–1930-s. Special attention is given to the specific choise of the theme and sources in the scientific and popular study of a region. The author analyses the impact of official ideology on the formation and development of peasantry’s history knowledge. The article shows connections between the methods of history understanding and formation of collective identity. 2009 Article Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст / В. Волошенко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 215-227. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71071 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. |
| spellingShingle |
Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Волошенко, В. Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| description |
У статті розглянуто особливості формування у Донбасі протягом
1960-х – 2000-х рр. публічної пам’яті про минуле селянства регіону у
1920-х – 1930-х рр. Окрему увагу звернуто на специфіку вибору тем
та джерел у науковому та популярному краєзнавстві. Проаналізовано
вплив офіційної ідеології на конструювання знань про історію селянства.
Зазначено зв’язок між способами усвідомлення історії та формуванням
колективних ідентичностей. |
| format |
Article |
| author |
Волошенко, В. |
| author_facet |
Волошенко, В. |
| author_sort |
Волошенко, В. |
| title |
Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст |
| title_short |
Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст |
| title_full |
Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст |
| title_fullStr |
Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст |
| title_full_unstemmed |
Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст |
| title_sort |
селянство донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини хх – початку ххі ст |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71071 |
| citation_txt |
Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр. в історичній пам’яті «краю вігілля та металу» другої половини ХХ – початку ХХІ ст / В. Волошенко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 215-227. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT vološenkov selânstvodonbasu19201930hrrvístoričníjpamâtíkraûvígíllâtametaludrugoípolovinihhpočatkuhhíst |
| first_indexed |
2025-07-05T20:10:19Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:10:19Z |
| _version_ |
1836839044577755136 |
| fulltext |
215
При згадуванні назви “Донбас” в уяві оживають образи труб та тери-
конів, але ніяк не садків та ланів, буцімто ніякою селянською минувщиною
історія Донбасу не переобтяжена за визначенням. Якби не багатозначність
самої назви.
Метою створення у 1919–1920 рр. Донецької губернії (з частин земель
Війська Донського, Катеринославської та Харківської губерній), було на-
лагодження ефективного керування зібраними до однієї адміністративної
одиниці вугледобувними районами, “доповненими” сільськогосподарськи-
ми повітами. Вже у 1920-х рр. у радянському документальному обігу
“Донбас” – це не тільки вугільний кряж чи місцеві промислові центри, але
й вся територія губернії, а згодом – всі створені на її основі адміністратив-
ні одиниці незалежно від змін їхніх кордонів (до появи у 1932 р. Донецької
губернії з подальшим розділенням її у 1938 р. на Сталінську (Донецьку)
та Ворошиловградську (Луганську)). При цьому для селян (не тільки пере-
важно сільськогосподарської Старобільщини, але й, напр., Маріупольщи-
ни) “Донбас” на той час залишався поняттям зовнішнім: “уходити на
Донбас” означало переїзд до населених пунктів, де розвивалася промис-
ловість [1; 2].
Тим не менш, з часом вживання назви “Донбас” як неофіційного
означення території південного сходу України все більше переплітається
із його визначенням як вугільно-сталеливарного промислового регіону.
Цьому сприяли й офіційні ідеологічні настанови, зусиллями яких форму-
вався образ Донбасу як “всеросійської кочегарки”, промислового краю,
обличчя якого визначалося “передовим загоном” – робітництвом. Історія
місцевого селянства, яке до початку 1930-х рр. становило більшість на-
селення краю, поступово витіснялася на периферію суспільної свідомості,
Вікторія ВОЛОШЕНКО
(Донецьк, Україна)
Селянство Донбасу 1920 – 1930-х рр.
в історичній пам’яті
«краю вігілля та металу»
другої половини ХХ –
початку ХХІ ст.
216
“ховаючись” за історією досягнень влади у розвитку промисловості. Це
якнайкраще пасувало й до нової ієрархії цінностей, за якою основним по-
мічником партії оголошувалося робітництво. Протягом 1930–1950-х рр.
цілий ряд чинників загальнодержавного і регіонального характеру сприя-
ли усталенню образу краю як промислової твердині, селяни ж у публічно-
му просторі регіону стали “небажаними гостями”. Певні зміни намітили-
ся тільки починаючи з 1960-х рр.
Завважуючи актуальність потреби у вивченні способів репрезентації
минулого селянства регіону (зокрема міжвоєнного періоду) у радянській
та сучасній національній моделях історичної пам’яті, необхідно відзна-
чити, що дослідниками вже проведений аналіз історіографії окремих аспек-
тів історії селянства Донбасу 1920–1930-х рр. (див. далі); у працях В.Ф. Пав-
лухіної визначені загальні напрями розвитку історичного краєзнавства
Донецької області у 1950–1990-ті рр. [9]. Метою цієї роботи є спроба стис-
лого огляду специфічних рис формування публічної історичної пам’яті про
минуле селянства Донбасу 1920–1930-х рр. у науковій та популярній крає-
знавчій історичній літературі з 60-х рр. ХХ ст. й до сьогодні з наголосом на
виборі авторами тем, джерел та активізованих ними “знань”.
У 1960–1980-х рр. розпочалося впорядкування регіональної публічної
пам’яті про історію селян міжвоєнного періоду у роботах фахових істориків,
окреме місце серед яких займають праці знаного донецького науковця
Р.Д. Ляха [10], в яких розглядалися аграрні відносини на Донеччині у перші
роки після встановлення радянської влади. Зрозумілими, як для того часу,
є виключно позитивні оцінки наслідків радянських аграрних перетворень
та й, власне, обрана для розгляду тема. Проте саме цим автором було здій-
снене перше фундаментальне дослідження місцевої сільської історії, базо-
ване на широкому колі джерел з архівів Донецька, Луганська, Харкова та
Києва, даних офіційно-документальних видань, статистичних збірок та
періодики 1920-х рр., збірників матеріалів сучасної авторові доби. Завдяки
цьому роботи Р.Д. Ляха залишаються чи не найбільш цитованими у працях
сучасних місцевих дослідників історії селянства. Крім того, вчений, поряд
із іншими істориками Донецької та Луганської областей, взяв участь у на-
писанні “Історії міст і сіл Української РСР” (томи “Донецька область”,
“Луганська область”) [11], яка стала вагомим внеском до справи заповнення
лакун в історії населених пунктів України. Хоча набір подій, які дозволяло-
ся висвітлювати, був наперед визначений, але значення постановки проб леми
та зібраного матеріалу важко переоцінити, у тому числі й з огляду на той
імпульс, який отримали подальші студіювання у цій царині. З робіт уза-
217
гальнюючого характеру можна відзначити працю Є.А. Курдюмової [12], в
одному з розділів якої розглядалися окремі соціально-економічні та полі-
тичні аспекти історії сіл Донбасу першої половини 1920-х рр.
Та, всупереч загальносоюзній та загальноукраїнській тенденції збіль-
шення уваги до історії села, у “краї вугілля та металу” у роботах фахових
істориків домінувала робітничо-промислова проблематика. Проявилося
це й у виданнях науково-публіцистичного характеру. Напр., укладачі кни-
ги “Страною возвеличенный Донбасс” [13] прагнули висвітлити “соціально-
економічний та культурний розвиток Донбасу”, який “за допомогою всієї
країни” став “великим індустріальним регіоном”. Історії селянства був
присвячений лише один нарис (щодоо періоду 1950-х рр.), а про те, що
від бувалося на селі у попередні десятиріччя, згадувалося лише побіжно.
Не меншою мірою “приховування” минулого селян за міфологемою
“всеросійської кочегарки” було характерно й для творів популярного крає-
знавства, більшість з яких взагалі не містила згадок про наявність у Дон-
басі сіл. У тих же виданнях, яким у цьому сенсі пощастило більше, обсяг
інформації про події на селі не перевищував кількох сторінок, як, напр., у
спецвипуску “Блокноту агітатора” чи у “Книзі про Донбас” [15, с.49, 52-
54], з наскрізною ідеєю промислового значення регіону. Навіть у збірці
“Сердцем и именем” серед 18 нарисів про виконання у Донбасі “ленінських
заповітів” сільської тематики стосувався тільки один.
Певно, що конструювання офіційного простору пам’яті у ті часи було
системно-регламентованим. У дискусію були залучені тільки ті “знання”,
що сприяли обґрунтуванню легітимності встановлення радянської влади
та життєвої необхідності проведення суцільної колективізації. Уявлення
про минуле селянства формувалися за допомогою офіційно санкціонова-
ного й досить усталеного реєстру “фактів” – своєрідних пунктів опертя
пам’яті. До “колекції” подій, понять і осіб, що у різних варіаціях потра-
пляли до видань різного штибу, входили такі пункти: важке становище
селянської бідноти до революції, значне його покращення у часи НЕПу, і,
особливо, після налагодження роботи колгоспів; майнове розшарування
та класова боротьба на селі; роль КНС як “опори партії на селі”/ організа-
ції, що “полегшувала становище бідноти”; вибори до сільських рад; на-
лагодження роботи кооперації; пов’язані зі створенням колгоспів “соціа-
лістичні перетворення”; “переваги колгоспного строю”. Підкреслювалася
роль “шефської допомоги” “трудовому селянству” з боку “соціалістично-
го міста”. “Народ” мав “ретельно зберігати пам’ять” й про перших голів
колгоспів, що загинули від рук “куркулів”. Типовою була наступна схема
218
викладу: зростання “прагнень” селян вступити до колгоспів – перші кроки
з їх організації – характеристика “квітучого” стану колгоспів сучасної авто-
рам доби. Замовчувався навіть загальний хід подій суцільної колективізації,
не кажучи про її руйнівні наслідки для селянської культури у найширшому
розумінні цього поняття.
У надто актуальному в умовах Донбасу контексті “союзу робітничо-
го класу та селянства” особливого значення набула тема “соціалістичних
змагань”. Для “землі героїв” вона була тим вагомішою, що чимало відомих
на весь СРСР передовиків стахановського руху представляли саме цей
“край богатирів”. Одним з міфологічних деміургів цього руху, символом
трудової звитяги “соціалістичного села” стала організатор першої в СРСР
жіночої тракторної бригади, “героїня перших п’ятирічок” Прасков’я Ми-
китівна (Паша) Ангеліна, яка народилась і працювала у с. Старобешеве.
Пройдений нею життєвий шлях представлявся як втілення “радянської
мрії” про колишню дівчину-батрачку, що досягла успіхів у роботі, суспіль-
ного визнання, а до того ж мала щасливу жіночу долю [12, с.112; 17 та ін].
У “Книзі про Донбас” серед згаданих 44 видатних діячів – “гордості зем-
лі донецької” було лише трійко селян, з них з історії довоєнного розвитку
“радянського села” – тільки П. Ангеліна.
Притаманне для більшості робіт схематичне зображення історії се-
лянства 1920 –1930-х рр. на основі “фактів”, представлених як незаперечні,
мало сприяти закріпленню в історичній свідомості певних норм мислення,
сприяючи формуванню радянської ідентичності. Задля вироблення колек-
тивного “ми” радянського зразка нова пам’ять була вписана не тільки до
загального радянського історичного наративу, а й змикалася з символічним
значенням “Донбасу”. Поступово прищеплювалася думка, що перехід до
“колгоспного строю” був результатом прагнень самих селян, здійснених
завдяки мудрій державній політиці, причому такий розвиток подій на селі
був єдино правильний та найкращий не тільки (й не стільки) для мешкан-
ців села, скільки для “розвитку регіону”, успіхи якого у свідомості людей
мали віддзеркалювати ідею успіхів та досягнень всієї радянської дер-
жави.
Значні демографічні зміни, що відбулися під впливом стрімкої урба-
нізації, міграцій, переселень тощо, а також розмивання та незактуалізова-
ність особистих спогадів селян – очевидців подій 1920–1930-х рр. при-
звели до того, що “накинуте” владою сприйняття минулого стало визна-
чальним для формування колективної соціальної пам’яті мешканців краю
(в особливості – городян). Певним чином упорядковані та засвоєні уявлен-
219
ня про історію зберігають свій вплив й після зміни офіційної історичної
моделі у 1990–2000-х рр., що особливо відбилося на змісті популярної
краєзнавчої історичної літератури. Репрезентації історії селянства у цьому
виді публічних текстів позначені не тільки підпорядкуванням селянської
тематики робітничій, а й містять переплетіння різних візій минулого: ра-
дянських сюжетів із темами, що активно розроблюються у межах націо-
нальної політики пам’яті. Так, у нарисі історії Червоноармійського району
поряд із висвітленням подій Голодомору 1932–1933 рр. натрапляємо на
історичні довідки про 20 сільрад району, де історія селянства 20–30-х рр.
ХХ ст. Відтворена за схемою: наділення селян землею, поява перших
тракторів, утворення колгоспів та МТС, інформація про голів колгоспів
тощо [19]. Досить багато радянських оцінок подій й у авторській статті-
передмові до збірки спогадів про репресії 1930-х рр. на Старобільщині.
Взаємопереплетіння різних прочитань історії особливо помітно у начерках
історії Донецького краю, виданих до 10-річчя Незалежності України
[21].
Історія селянства Донбасу стає вміщенням суперечливих версій іс-
торії (хоча навряд чи вона у цьому сенсі є виключенням поміж інших
сюжетів): у текстах немає викриття усталених радянських наративів чи
відмови від публічного обговорення складних і трагічних сторінок історії,
проте раз у раз відновлюються радянські історичні канони, які, за виразом
Н. Дарсавєлідзе, “потрапляють на підготоване радянською традицією поле
впізнавання” [8, с.19]. Нові історичні уявлення просто накладаються на
старі, різні образи минулого поєднуються.
Окрім запозичень радянських “фактів” та цитувань їх інтерпретації
відтворюються й знайомі образи, зокрема, стаханівців. Попри наукові
спроби переосмислити “героїчний епос” щодо стахановського руху, він
досі репрезентується переважно у річищі старих стереотипів.
Пошанування радянської міфологеми “людини-трудівника”, пов’язане
з колективною пам’яттю про “гордість краю” як “станового хребта Укра-
їни”, “гордості України”, “першого серед рівних”, “краю, овіяного леген-
дами”, передусім для старшого покоління людей, можливо, дещо компен-
сує усвідомлення того, що останніми десятиріччями відбувалося зменшен-
ня не тільки виробничого потенціалу регіону, але й його символічного
престижу (аж до набуття іміджу “бандитського”). Російський соціолог
Б. Дубін зазначає, що радянські події цінуються саме як “звільнення від
надзвичайності, повернення до “колишньої стабільності” [7, с.7]. Дотич-
ність до звичних ідеалів та цінностей додає відчуття власної суспільної
220
ваги. Якщо сприймати згадування як “акт, який завдяки своїй силі інтегрує
людину з іншими” [24, с.209], то закономірно, що збереження відданості
старим принципам виділення символічних “подій” та їх трактуванням
іноді пов’язується із відчуттям “зайвості” у новій національній ідентич-
ності. Оприявнення означень, характерних для радянського способу кон-
струювання публічного знання про минуле селянства, передусім у попу-
лярних виданнях може засвідчувати не тільки особисті переконання їх
авторів, але й відображувати суспільний попит на певний тип історичних
знань. Як, до речі, й те, що до написання книг з популярного краєзнавства
вкрай рідко (з цілого ряду причин) долучаються фахові історики.
Між тим, з початку 1990-х рр. у професійному середовищі істориків
регіону спостерігається помітне зростання інтересу до історії селянства
1920–1930-х рр.
На зміст перших, досить стислих розвідок, вміщених у краєзнавчих
збірниках 1990-х рр., значною мірою вплинула необхідність випрацьову-
вання нових “норм” у виборі джерел, тем та підходів до їх розкриття.
Після отримання доступу до фондів державних та партійних архівів час-
тина авторів звернулася до опублікування фактичних даних, вбачаючи у
цьому “об’єктивність” висвітлення [25]. Частина дослідників узагальню-
вала фактаж на основі суміші понять, що з’явилися за часів “перебудови”
та перших років незалежності [26]. Однак, безумовним плюсом стало по-
ширення кола тем, запропонованих до розгляду.
Поступово обрії формування офіційних уявлень минувшини напо-
внювалися новим змістом. Значний вплив на зміну способів генералізації
фактів спричинило застосування нових теоретичних підходів провідними
українськими науковцями та поява доступу до результатів студіювань іно-
земних вчених. Поширенню зразків відбору джерел та методів їх опрацю-
вання, притаманних новій візії національної історії, сприяла й подальша
інституалізація історичних знань у регіоні: поява фахових наукових збір-
ників, діяльність вчених рад із захисту дисертацій, функціонування інсти-
туту історії Донбасу (при ДонНУ) та Луганського науково-дослідного
центру з проблем історії Донбасу тощо. Значне прирощення введеного до
обігу фактологічного матеріалу стало можливим не тільки завдяки отри-
манню вільного доступу до більшості вітчизняних архівних фондів. Поряд
з архівними даними до написання праць широко залучаються матеріали
офіційно-документальних видань, статистичних збірників та періодич-
ної преси 1920–1930-х рр., тематичних збірок, виданих у СРСР, неза-
лежній Україні та за кордоном. Звернено увагу й на можливості вико-
221
ристання джерельного потенціалу мистецьких творів та документів
особистого походження, у тому числі, надбань фольклору, спогадів
селян, зібраних та опрацьованих за методиками усної історії тощо.
Поступово збільшувалась кількість досліджуваних тем з історії се-
лянства краю (подекуди селянське минуле знаходило лише побіжне ви-
світлення). Згідно сучасних трактувань розглянуті та переозначені такі
традиційні для радянської історіографії сюжети, як проведення радянської
продовольчої політики періоду “воєнного комунізму” та історія селянсько-
го повстанського руху (раніше – “політичного бандитизму”) [27; 28]; ді-
яльність місцевих радянських органів влади, суспільно-політичних та
господарських об’єднань, пробільшовицьких громадських організацій [29;
30; 31].
На поверхню публічного дискурсу почали зринати й раніше “не-
опрацьовані” в суспільній свідомості теми. Висвітлюються проблеми
соціально-економічних конфліктів на селі, насилля над селянами під час
проведення суцільної колективізації та розкуркулень [32; 33], становище
колгоспів у 1934–1939 рр. [34]. Плином вивчення історії національних
меншин Донбасу накопичується наукове знання про становище та взаєми-
ни жителів українських, грецьких, німецьких, російських та єврейських
селищ [35]. Чимала увага приділяється дослідженню репресивної діяль-
ності органів держбезпеки СРСР, у тому числі, й у сільській місцевості
[36]. У полі зору науковців опинилися й довго замовчувані проблеми голо-
дувань 1920–1930-х рр., для селянства регіону тим болючіші, що наслідки
радянської податкової політики ускладнювалися несприятливими умовами
зони ризикованого сільськогосподарського виробництва у степу. Поряд з
дослідженням голоду 1921–1923 рр. [37], підіймаються питання про “не-
відомі” голодування 1924–1925 рр. [38] та 1927– 1928 рр. [39]. Тема Голо-
домору 1932–1933 рр., що стала символічною проблемою національного
історичного наративу, висвітлюється у наукових, науково-популярних та
популярних виданнях, публікаціях селянських свідчень [40; 41; 42, с.292;
19, с.55-65; 1; 43 та ін.].
Історія селянства Донбасу потрапляє й до підручників та науково-
популярної літератури з історії регіону [42, 44].
Тобто, протягом 1990-х–2000-х рр. науковцями Донбасу було створе-
но значний фактографічний та аналітичний доробок з історії селянства
краю міжвоєнного періоду. Досліджувалися в основному соціально-
економічні та суспільно-політичні процеси з акцентом на негації впливу
радянської політики на життя селян. Значно меншою мірою вивчалися
222
соціокультурні аспекти селянської історії. Чимало проблем взагалі зали-
шаються незактуалізованими (серед них: історія селянського повсякдення,
побуту, пам’яті, міжлюдських взаємин, зміни у свідомості та стереотипах
поведінки тощо). У цьому сенсі зменшення кількості наукових публікацій,
безпосередньо присвячених селянській тематиці, яке спостерігається
останніми роками, виглядає дещо симптоматичним. Із завершенням етапу,
коли основний дослідницький інтерес у цій царині був пов’язаний із здій-
сненням “ревізії” радянської проблематики, постає потреба в урізноманіт-
ненні методологічних підходів та поширенні проблемного поля майбутніх
досліджень, зокрема й набуття соціокультурного імпульсу у межах “ло-
кальної історії” з притаманній їй полідисциплінарності [49, с.63-64]. По-
мітним недоліком у царині вивчення минувшини селянства регіону можна
вважати брак монографічних видань.
Таким чином, в останні десятиріччя існування СРСР критерії обран-
ня тем з історії селянства Донбасу 20–30-х рр. ХХ ст. та способи їх ви-
світлення було гранично уніфіковано (при цьому необхідно відзначити
намагання науковців навіть у встановлених межах залучати до досліджень
максимум доступних джерел, збільшуючи обсяги знань про минуле селян)
та прив’язано до міфологеми “краю вугілля та металу”. Зі здобуттям Украї-
ною незалежності ситуація змінюється: якщо наукова історія регіону, до-
лаючи тяжіння до “радянських” тем та прийомів дослідження, в основно-
му розвивається у межах офіційного національного наративу, то популяр-
ні краєзнавчі тексти поряд з новими офіційно впроваджуваними сюжета-
ми містять чимало елементів альтернативної радянської пам’яті. Тривале
скоординоване насадження певних “знань” призвело до стійкого засвоєн-
ня накинутого “сенсу минулого”. Врешті й матеріали місцевого краєзнав-
ства 1990 – 2000-х рр. самі стають цікавим джерелом вивчення результатів
державного впливу на формування приватних спогадів у межах офіційної
публічної пам’яті.
Джерела та література
1. Врятована пам’ять. Голодомор 1932– 33 років на Луганщині: свід-
чення очевидців. – Т.1 / Упоряд. І.Магрицька. – Луганськ. – 2008.
2. Державний архів Донецької області. – ф.1п. – Оп.1. – Спр.427.
3. Єкельчик С. Імперія пам’яті. Російсько-українські стосунки в ра-
дянській історичній уяві. – К., 2008.
4. Захаров Є. Конфлікт пам’ятей // Критика. – 2007. – Число 115.
5. Смалянчук А. Місце пам’яті як школа забуття // Критика. – 2008. – Число
127.
223
6. Грачова С. Пам’ять, контрпам’ять і політика // Критика. – 2006. – Число
109.
7. Дубін Б. Забувати і повторювати: конструкція та репродукція вла-
ди // Критика. –2007. –Число 116.
8. Дарсавєлідзе Н. Меморіали совєтизму // Критика. – 2007. – Число
115.
9. Див.: Павлухіна В.Ф. Історичне краєзнавство Донецької області в
50 – 90-ті роки: Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 1998.
10. Лях Р.Д. Аграрні перетворення на Донеччині (1917–1923 рр.). –
Донецьк, 1974; Його ж. Розв’язання аграрного питання на Україні (1917–
1923 рр.). – К.-Донецьк, 1975 та ін.
11. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область / Пономарьов П.О.,
Кобець Г.П. та ін. – К., 1970; Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область /
Пономаренко Ю.Ф., Бурлаков О.М., Алексєєва Л.І. та ін. – К., 1970.
12. Курдюмова Е.А. Донбасс на подъеме (1921–1925 гг.). – Донецк,
1976.
13. Страною возвеличенный Донбасс: Очерки. – Донецк, 1987.
14. Этапы большого пути. Донецкая область за 45 лет. Цифры и факты.
Блокнот агитатора. Спец. вып. – Донецкое областное газетное изд-во,
1962.
15. Книга о Донбассе. Природа. Люди. Дела. – Донецк, 1977.
16. Сердцем и именем: Очерки / Сост. М.М.Четверус. – Донецк,
1980.
17. Доценко Л.П. Музей Паши Ангелиной: Путеводитель. – Донецк,
1988.
18. Мамутов В.К. Глядя из Донбасса: Обществоведческие эссе. – Донецк,
2007.
19. Красноармейский район. Люди, история, факты. – Донецк, 2008.
20. Мирошниченко И.Е. Так было. Репрессии 30-х годов на Старо-
бельщине: Очерки, воспоминания, документы. – Луганськ, 1998.
21. Мозговой В.И., Ляшенко В.Г. Там, где было Дикое поле... Очерки
истории Донецького края. – Донецк, 2001.
22. Семистяга В.Ф. Участь сільської молоді Донбасу в стаханівсько-
му русі у 30-і роки ХХ століття // Вісник Луганського національного педа-
гогічного університету ім. Тараса Шевченка – 2005. – №8(88).
23. Гогохія Н.Т. Жінка-стахановка: новий образ у радянських засобах
масової інформації другої половини 1930-х рр. // Вісник Луганського на-
ціонального педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. – 2005. – №8.
24. Сэбиан Д.У. Причастие и община: отказ от посещения евхаристии
в ХVI веке // История и антропология. – Спб, 2006.
224
25. Насыров Э.И. Комитеты крестьянской взаимопомощи Донбасса
(1923– 1929 гг.) // Летопись Донбасса. Вып.1. – Донецк, 1992; Груба М.Е.
Коллективизация на примере Макеевского района и ее последствия // Лето-
пись Донбасса. Вып.1. – Донецк, 1992.
26. Канунников В.Н. Преодоление хлебозаготовительного кризиса в
Донбассе в конце 20-х годов // Летопись Донбасса. Вып.1. – Донецк, 1992;
Коваленко Е.И. Голод 1932–1933 гг. в Донбассе // Летопись Донбасса.
Вып.1. – Донецк, 1992; Влияние процесса коллективизации на положение
крестьянства Донбасса в 30-е годы // Летопись Донбасса. Вып.3. – Донецк,
1995.
27. Федоровський Ю.Р. Повстанський рух в Донбасі і Махно: Авто-
реф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 2000; Мармазова Т.І. Історіографія по-
встанського руху в Україні під проводом Н.І.Махна (1918–1921 рр.): Авто-
реф... к.і.н.: 07.00.06. – Донецьк, 2003 та ін.
28. Никифоренко А.Р. Боротьба за контроль над селом на Донеччині
у 1921 році // Нові сторінки історії Донбасу: Ст. Кн.6. – Донецьк,1998;
Никифоренко А.Р. Оподаткування селянства Донеччини у 1921 році // Нові
сторінки історії Донбасу: Ст. Кн.8. – Донецьк, 2000.
39. Гребеннікова О.В. Діяльність місцевих органів влади Донецької губернії
(1920–1925 рр.): Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 1997; Соловей А.В. К вопро-
су о взаимоотношениях Донецкой Трудовой Армии с местным населеним // Новые
страницы истории Донбасса: Ст. Кн.5. – Донецк, 1997; Міхеєва О.К. Кримінальна
злочинність і боротьба з нею в Донбасі (1921– 1928): Автореф... к.і.н.: 07.00.01. –
Донецьк, 1999; Кузенко І.О. Організація охорони материнства та дитинства в
Донбасі в період нової економічної політики (1921– 1928 рр.) // Нові сторінки в
історії Донбасу: Зб. ст. Кн. 17/18. – Донецьк, 2009 та ін.
30. Никольский В.Н., Изюмов В.И. НЭП в Донбассе: Историческое исследо-
вание. – Донецк, 1992; Варнавский В.В., Гавриленко Ю.Н., Никольский В.Н. Ко-
операция Донбасса в годы “военного коммунизма” и НЭПа. – Донецк, 1996.
31. Волошенко В.О. Комітети незаможних селян в Донбасі (1920–
1933 рр.): Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 2003.
32. Брага К.М. Соціально-економічні конфлікти на селі у Донбасі в
20-ті роки // Історичні і політологічні дослідження. – 2003. – №3/4
(15/16).
33. Зеленская Л.И. Из истории коллективизации и раскулачивания в Крама-
торськом районе (январь – март 1930 г.) // Летопись Донбасса. Вып.4-5. Ч.1. – До-
нецк, 1997; Довбня О.А. Суспільно-політичні фактори змін у складі селянства
УСРР у 1927-1932 рр.: Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 2003; Сапицька О.М.
Сільські жінки України в умовах підготовки та проведення колективізації (1928 –
середина 1933 рр.): Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Луганськ, 2007 та ін.
225
34. Мусієнко В.Є. Переселення селян у колгоспи Донбасу та їх доля в
1932– 1935 рр. // Нові сторінки історії Донбасу: Ст. Кн. 8. – Донецьк, 2000;
Мусієнко В.Є. Колгоспи України в 1934– 1939 роках: Автореф... к.і.н.:
07.00.01. – Донецьк, 2002 та ін.
35. Мартинчук І.І. Національно-культурне будівництво серед етнічних
меншин Донеччини (20-і – початок 30-х рр. ХХ ст.): Автореф... к.і.н.: 07.00.01. –
Донецьк, 1998; Обидьонова О.В. Національні меншини Донбасу в 20 – 30-ті
роки ХХ століття: Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 2000; Сучкова О.Ю.
Євреї в Донбасі (20 – 30-ті роки ХХ ст.): Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк,
2005; Сиволапов В.О. Радянізація німецьких колоній в Україні у 20-х – 30-х рр.
ХХ ст.: Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Луганськ, 2007; Малярчук Н.Г. Росіяни в
Донбасі (20-ті – 30-ті роки ХХ ст.): Автореф... к.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 2006;
Месіч Т.І. Аналіз політичного та соціокультурного становища німецького се-
лянства Сталінського округа у другій половині 20-х років ХХ ст. // Этнические
сообщества Украины: история, современность, будущее: Сб. ст. – Донецк, 2006;
Безносов А.И. Земельный вопрос в немецих и менонитских поселениях При-
чорноморья в 20-е годы ХХ века // Немцы Приазовья и Причерноморья: исто-
рия и современность. – Донецк, 2003 та ін.
36. Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні
репресії кінця 30-х років в Україні (переважно на матеріалах Донбасу). –
Донецьк, 1996; Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної
безпеки СРСР в Украї ні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.) Історико-статистичне
дослідження: Автореф... д.і.н.: 07.00.01. – Донецьк, 2003; Нікольський В.М.
“Куркульська операція” НКВС СРСР 1937–1938 рр. в регіоні Донбасу в
контексті загальноукраїнської статистики // Історичні і політологічні до-
слідження. – 2007. – №5/6(35/36); Волошенко В.О. Репресії проти колишніх
махновців періоду “Великої чистки” 1937–1938 рр. в Донбасі // Історичні
і політологічні дослідження. – 2007. – №3/4 (33/34) та ін.
37. Задніпровський О.О. Голод в історії України: короткий нарис (Х–ХХ ст.). –
Донецьк, 1999; Гребенникова Е.В. Продналоговая политика местных Советов и
голод в Донбассе 1921– 1923 гг. // Новые страницы в истории Донбасса: Ст. Кн.4. –
Донецк, 1995; Гавриленко Ю. Кооперация – голодающим Донбасса // Тезисы
докладов научной конференции профессорско-преподавательского состава
ДонГУ. – Донецк, 1996 та ін.
38. Никольский В.Н. Голод 1925 года в Донбассе // Летопись Донбас-
са. Вып.1. – Донецк, 1992.
39. Задніпровський О.І. До питання про неврожай 1928 р. в Україні//
Історичні і політологічні дослідження. – 2001. – №1(5).
40. Див.: Донеччина: голодомор 1932–1933 рр.: Бібліогр. покажч./
Уклад. О.В.Кучерява. – Донецьк, 2002.
226
41. Климов А.О. До висвітлення трагедії голодомору 1932–1933 років на
Луганщині // Вісник Луганського національного педагогічного університету
ім. Т. Шевченка. – 2006. – №17(112); Михненко А. Історія Донецького басейну
другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.: Монографія. – К., Донецьк, 2003
та ін.
42. Історія Луганського краю / За ред. В.С. Курила. – Луганськ,
2008.
43. Гірка пам’ять. Голодомор 1932– 1933 рр. на Донеччині – історич-
ні дослідження, свідчення, спогади, документи. – Донецьк, 2008; Вікопом-
не. Мар’їнський район Донецької області //Упор. Блєднов С.Ф. – Донецьк,
2008; Голодний рік. м. Макіївка Донецької області // Упор. Блєднов С.Ф. –
Донецьк, 2008 та ін.
44. История родного края. Учеб. пос. для 10-11 классов /Авторы:
Р.Д. Лях, В.Н. Никольский, В.Д. Нестерцов и др. – Донецк, 1998; Михнен-
ко А.М. Історія Донбасу (1861– 1945 рр.): Навч. посіб. – Донецьк, 1999.
45. Напр., Хюренина И.Ю. Антирелигиозная политика советской
власти и общественные настроения в Донбассе в 1920-е гг.// Нові сторінки
історії Донбасу: Ст. Кн.6. – Донецьк, 1998.
46. Шептуха В. Усе почалося з Нехотіївки // “Рідний край”. – №1 (4). –
Донецьк, 1998.
47. Стяжкіна О.В. Пересічна людина Донбасу на початку 1920-х років: в
пошуках слова, простору і часу // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. ст. Кн. 13/14. –
Донецьк: ДонНУ, 2007; Її ж. “Правильна біографія” пересічної людини 1920-х
років: спроби конструювання минулого (на матеріалах Донбасу) // Нові сторінки
історії Донбасу: Зб. ст. Кн. 15/16. – Донецьк, 2008.
48. Репина Л.П. “Новая историческая наука” и социальная история. – М.,
1998.
Вікторія Волошенко (Донецьк, Україна) Селянство Донбасу 1920–
1930-х рр. в історичній пам’яті “краю вугілля та металу” другої поло-
вини ХХ – початку ХХІ ст.
У статті розглянуто особливості формування у Донбасі протягом
1960-х – 2000-х рр. публічної пам’яті про минуле селянства регіону у
1920-х – 1930-х рр. Окрему увагу звернуто на специфіку вибору тем
та джерел у науковому та популярному краєзнавстві. Проаналізовано
вплив офіційної ідеології на конструювання знань про історію селянства.
Зазначено зв’язок між способами усвідомлення історії та формуванням
колективних ідентичностей.
Ключові слова: селянство, Донбас, історична пам’ять, публічна
пам’ять, краєзнавство
227
Виктория Волошенко (Донецк, Украина) Крестьянство Донбасса
1920–1930-х рр. в исторической памяти “края угля и метала” второй
поло вины ХХ – начала ХХІ ст.
В статье рассмотрены особенности формирования в Донбассе на
протяжении 1960-х – 2000-х гг. публичной памяти о прошлом крестьянства
региона в 1920-х – 1930-х гг. Отдельное внимание обращено на специфику
выбора тем и источников в научном и популярном краеведении. Проанали-
зировано влияние идеологии на конструирование знаний об истории
крестьянства. Отмечена связь между способами осознания истории и
фор ми рованием коллективных идентичностей.
Ключевые слова: крестьянство, Донбасс, историческая память,
публичная память, краеведение
Viktoriya Voloshenko (Donetsk, Ukraine) Donbass peasantry (1920–1930)
in collective memory of the “Region of Coal and Steel”, second half 20th –
21th centuries
The article depicts the peculiarities of formation of the Public Memory of
Donbas peasantry’s past within years 1960-2000-ties. The peasantry’s past dates
back to years 1920–1930-s. Special attention is given to the specific choise of
the theme and sources in the scientific and popular study of a region. The au-
thor analyses the impact of official ideology on the formation and development
of peasantry’s history knowledge. The article shows connections between the
methods of history understanding and formation of collective identity.
Key words: peasantry, Donbas, collective memory, public memory, study
of a region
|