Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого

Історіографія історії одного з регіонів України – Донбасу – відносно молода. Проте вона є дуже щільною, що дозволяє здійснити співставлення двох науково-історичних традицій: радянської й сучасної української. В центрі уваги – проблематика досліджень історії регіону. З початку 1990-х рр. порівнян...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Темірова, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Теми:	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст.
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71072
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого / Н. Темірова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 228-239. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71072
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-710722014-11-23T03:01:53Z Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого Темірова, Н. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історіографія історії одного з регіонів України – Донбасу – відносно молода. Проте вона є дуже щільною, що дозволяє здійснити співставлення двох науково-історичних традицій: радянської й сучасної української. В центрі уваги – проблематика досліджень історії регіону. З початку 1990-х рр. порівняно з радянською добою тематичні акценти змінилися, але переважна більшість досліджень виконані на рівні факту, їм бракує концептуальності. Историография истории одного из регионов Украины – Донбасса – относительно молода. Однако она является достаточно плотной, что позволяет осуществиь сопоставление двух научно-исторических традиций: советской и современной украинской. В центре внимания – проблематика исследований истории региона. С начала 1990-х гг. в сравнении с советским периодом тематические акценты изменились, но преобладающее большинство исследований выполнены на уровне факта, им недостает концептуальности. The historiography of the History of one of the regions in Ukraine – Donbas is relatively young. However, it is very dense, which allows the comparison of two scientific and historical traditions: the Soviet and modern Ukrainian. In the center of attention - the problems of the history of the region. Since the early 1990’s in comparison with the Soviet period thematic emphases have changed, but the prevailing majority of studies are performed at the fact, they lack concept. 2009 Article Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого / Н. Темірова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 228-239. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71072 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст.
spellingShingle	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Темірова, Н. Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
description	Історіографія історії одного з регіонів України – Донбасу – відносно молода. Проте вона є дуже щільною, що дозволяє здійснити співставлення двох науково-історичних традицій: радянської й сучасної української. В центрі уваги – проблематика досліджень історії регіону. З початку 1990-х рр. порівняно з радянською добою тематичні акценти змінилися, але переважна більшість досліджень виконані на рівні факту, їм бракує концептуальності.
format	Article
author	Темірова, Н.
author_facet	Темірова, Н.
author_sort	Темірова, Н.
title	Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого
title_short	Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого
title_full	Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого
title_fullStr	Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого
title_full_unstemmed	Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого
title_sort	образ донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71072
citation_txt	Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого / Н. Темірова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 228-239. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT temírovan obrazdonbasuvsučasnihnaukovihdoslídžennâhzmínaparadigmičipovtorennâprojdenogo
first_indexed	2025-07-05T20:10:22Z
last_indexed	2025-07-05T20:10:22Z
_version_	1836839047199195136
fulltext	228 Історіографія історії одного з регіонів України – Донбасу – від- носно молода. Проте вона є дуже щільною, що дозволяє здійснити співставлення двох науково-історичних традицій: радянської й сучасної української. До такого аналізу звертаються практично всі вітчизняні дослідники, але вони проводять предметний історіографічний аналіз, виходячи з конкретних зацікавлень. Метою даного дослідження є ана- ліз доробку сучасних науковців по вивченню історії Донбасу в порів- нянні з досягненнями радянських істориків. Основу його становлять історіографічні джерела: монографії, окремі наукові статті, дисертації та автореферати до них. Доробок радянської історіографії з історії Донецького басейну є досить суперечливим: з одного боку, зібраний досить великий фактич- ний матеріал, здійснено ряд проектів з узагальнення регіональної іс- торії; з іншого – маємо констатувати політико-ідеологічну зашореність, що зумовило штучне звуження дослідницького поля. На початку радянської доби дослідники – М. Слабченко, М. Явор- ський та інші – віддавали перевагу вивченню промисловості регіону у дореволюційну добу, розглядаючи формування всеросійського ринку, форми залучення іноземного капіталу, становище пролетаріату тощо. Наукова література цього періоду вирізняється багатим джерельним матеріалом, оригінальністю дослідницьких підходів, серед яких роз- відки про становище українського господарського організму в оточен- ні чужого економічного світу, про боротьбу капіталів за український ринок, про економічне районування Наддніпрянської України, про роль українських земель у світовій економіці, про етнічний склад трудових ресурсів у промислових регіонах тощо. Наприкінці 1920-х – на почат- Надія ТЕМІРОВА (Україна, Донецьк) Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого 229 ку 1930-х рр., після згортання нової економічної політики, з початком масових карально-репресивних заходів і запровадженням жорсткої ідеологічної цензури інтерес до історії Донбасу різко скоротився, про нього згадувалося винятково для ілюстрації “успіхів соціалістичного будівництва”. Після закінчення Другої світової війни, з послабленням тиску тоталітарної системи до дослідницького поля повернулася економічна історія кінця ХІХ – початку ХХ ст. З’явилась низка робіт з історії на- родного господарства СРСР і УРСР, в яких чільне місце відводилося економіці Донецького регіону. У працях Г.Д. Бакулева, С.Г. Струмиліна, П.О. Хромова, Д.І. Шполянського та інших був поданий обширний фактичний матеріал щодо розвитку окремих галузей промисловос- ті Донбасу, залізничного транспорту, монопольних об’єднань тощо [1–4]. Проте концептуально вказані дослідження практично не відріз- нялися між собою і містили набір стереотипних висновків. У цей час публікувалися монографічні дослідження з історії промисловості та сільського господарства України, соціальної історії, насамперед, з іс- торії робітництва тощо ряду відомих українських істориків – Ф. Лося, О. Нестеренка, К. Шияна та інших [5–7]. Донбас виступав серед інших досліджених регіонів. Коло порушених проблем у цих роботах було жорстко детерміновано: історія революційного та профспілкового руху, місцевих більшовицьких організацій, становище пролетаріату, концен- трація та монополізація промисловості тощо. Протягом 1960–1980-х рр. науковці розробляли переважно проблематику, пов’язану з радянською епохою, яка інтерпретувалася відповідно до вимог ідеологічних дог- матів. Лише окремі історики зверталися до історії Донбасу кінця ХІХ – початку ХХ ст. [8–10]. У 1970–1980-ті рр. створено кілька узагальню- ючих праць – “История рабочих Донбасса“, “Iсторiя мiст i сiл Україн- ської РСР“ та деякі інші, що мало засвідчити сформованість радянської концепції стосовно історії Донбасу [11–12]. Підсумовуючи аналіз доробку радянських науковців стосовно минулого Донбасу, необхідно зауважити, що він не виходив за межі по літико-ідеологічної кон’юнктури. Через своє стратегічне для Радян- ської держави значення цей регіон і в науковому відношенні перебував під пильним наглядом відповідних партійно-державних структур, що значно обмежувало науковий пошук істориків. Історія Донбасу отримала імпульс на початку 1990-х рр. внаслідок кардинальних суспільно-політичних перетворень. Передусім надзви- 230 чайно зросла увага до краєзнавчої проблематики. По-друге, тематика регіональної історії змінилася за рахунок тем, вивчення яких за радян- ських часів було неможливим. Зрушення в історичній свідомості сус- пільства, поширення методологічних новацій із західної історичної думки, зняття штучних обмежень доступу до великої кількості джерел створили сприятливі можливості для історико-регіональних студій. Історія Донбасу посіла помітне місце в загальнонаціональному масш- табі, зокрема в працях С.В. Кульчицького, О.П. Реєнта та ряду інших науковців [13–15]. Привертають увагу узагальнюючі монографії А. Міхненка, А. Сар- жана [16–17]. Зокрема А. Міхненко поставив перед собою завдання: з’ясувати, чому “наш народ“ повинен платити надзвичайно високу ціну за історичний прогрес [16, с.6]. Ним проведено дослідження історії Донбасу в умовах капіталістичної трансформації суспільства (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.), розглянуто процес надходження інвестицій і розвитку підприємництва, робітничий рух і політичні партії та громад- ські об’єднання. В контексті регіональної проблематики доби Україн- ської революції висвітлені проблеми наростання кризи, хід громадян- ської війни. Вивчений Донецький регіон у міжвоєнний період 1921– 1941 рр.: реалізація непу, соціалістична індустріалізація, колективізація сільського господарства, трагедія голодомору. Показаний і Донбас у воєнні та перші повоєнні роки (1941–1950 рр.). Представлене дослі- дження має комплексний характер. Хронологічним продовженням до- сліджень А. Міхненка стала праця А. Саржана “Зміни в соціально- економічній сфері Донбасу. Друга половина 40-х – кінець 80-х років ХХ ст.“. Конкретикою і значним фактажем відзначається науково-по- пулярна праця В. Стьопкіна й В. Гергеля “Полная история Донецка (1779–1991)“ [18]. Поява цих праць свідчить про сформованість у загаль- них рисах концепції розвитку Донбасу протягом останніх 150 років. На сьогоднішній день в науковому вивченні минулого Донбасу чітко простежується кілька напрямків, в основі окреслення яких лежить, передусім, хронологічна ознака. Чимало зроблено для вивчення процесу заселення й господарсько- го освоєння Донбасу в ХVІ–ХVІІІ ст. Цю роботу протягом багатьох років очолює В.О. Пірко. Він є автором кількох монографій і великої кількості статей вказаної проблематики [19–21]. Під його керівництвом захищено кілька дисертацій, в яких досліджено різні аспекти освоєння Донбасу в зазначений період [22–24]. В. Пірко поставив перед собою 231 завдання показати процес заселення Донеччини та формування її полі етнічного складу на тлі соціально-економічного й політичного поступу Східної Європи [19, с.4]. Дослідник виділив чотири періоди заселення: XVI – перша половина XVII ст., друга половина XVII – початок XVIII ст., середина XVIII ст., остання чверть XVIII ст. В. Пірко показав, що наприкінці ХVІІІ ст. внаслідок складних міграційних процесів в регіоні мешкали представники понад 30 етносів, серед яких українці становили 61,3% [19, с.99]. У дослідженнях останніх років автор спрос- тував ряд міфів стосовно часу заснування деяких міст сучасного Дон- басу [25–27]. Наступна група досліджень присвячена соціально-економічному розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. І. Довжук продо- вжив тезу радянської історіографії про скасування кріпацтва як по- тужний імпульс промисловому розвитку [28]. Донбас справляв над- звичайно великий вплив на індустріальний розвиток Наддніпрянщини уже наприкінці ХІХ ст. Новим мотивом у вивченні становлення Дон- басу як індустріального у дореволюційний період стало вивчення со- ціального стану підприємців, які, власне, й організовували цей процес. Показово, що радянські автори зосереджувалися винятково на харак- теристиці робітництва, сучасні ж автори дослідницьку пальму першо- сті віддають підприємцям, як, наприклад, І. Довжук, О.В. Щербініна [28, 29]. І. Довжук привернув увагу до впливу будівництва залізниць на розвиток вугільної промисловості Донецько-Придніпровського еконо- мічного регіону. Серед інших чинників, які відігравали значну роль у формуванні вугільної та металургійної промисловості, дослідники відзначили досить високий технічний рівень. Така точка зору знайшла своє відображення в працях І. Довжука, А. Міхненка, О. Щербініної та інших. Проте використання нової техніки було пов’язано із певними труднощами, на що звернув увагу А. Міхненко. Він зауважив, що “для широкого впровадження врубмашин необхідні були значні кошти, зміна технологічної схеми, ведення очисних ті підготовчих робіт, ква- ліфіковані кадри“, що в поєднанні з дешевизною робочої сили створю- вало перепони на шляху впровадження машинної техніки [16, с.233]. До особливостей формування металургійної та вугільної промисловос- ті означеного регіону належала сприятлива митна політика царату, який на думку російської дослідниці Т. Ізместьєвої, через систему “диферен- ційованих мит, доповнену системою пільгових залізничних тарифів, 232 практично позбавив Донецький басейн від іноземної конкуренції, став стимулом до розвитку вуглевидобутку й, поряд з деякими іншими фак- то рами, послужив поштовхом до посиленого припливу капіталу в гір- ничу промисловість Півдня Росії” [30, с.114]. Новим в аналізі соціально-економічних і політичних процесів у дореволюційному Донбасі є оцінка становища регіону у складі Росій- ської імперії як колонії. Зокрема І. Довжук зауважив, що Росія “про- вадила колоніальну економічну політику, гальмуючи розвиток окремих галузей української промисловості“ [28, с.310]. Це, позначилося й на напрямках будівництва залізниць, оскільки в першу чергу споруджу- валися магістралі, які сполучали українські землі з московським про- мисловим районом. Загалом промисловий розвиток міг дати відчутні- ші позитивні наслідки. Оскільки Донбас сформувався як поліетнічний регіон, увагу до- слідників привертають етнічні процеси в краї у ХVІІІ–ХХ ст. [31–35]. Науковці закцентували увагу на таких аспектах: походження різних етносів у Донбасі; законодавче підґрунтя їхнього існування в “новій батьківщині“; соціально-економічний розвиток етнічних меншин; осо- бливості їхнього місцевого самоврядування; характерні риси культури, релігійних культів, традицій і звичаїв; взаємини з корінним населенням. Всі дослідники наголошують на помітному позитивному впливі етніч- них меншин на розвиток регіону. Так показовим є висновок К. Лях стосовно того, “що протягом ХІХ ст. німецькі колоністи все більше втягувалися в російське суспільство, ставали важливими учасниками його економічної та соціальної інфраструктури“. Протягом останніх років чималий внесок науковці зробили у ви- вчення Донбасу в умовах тоталітаризму [36–38]. Зокрема В. Ніколь- ський здійснив грунтовне дослідження репресивної діяльності органів Державної безпеки СРСР в Україні з кінця 1920-х до 1950-х рр. Автор підняв потужний масив документів, значна частина яких до наукового обігу введена вперше. На цій основі ним розглянуті технологія репре- сій, арешти та формули обвинувачень, соціальний склад жертв органів держбезпеки, динаміка національного складу репресованих, вироки та рішення. В. Нікольський показав, що у своїй діяльності ГПУ-НКВД- НКГБ-МГБ-КГБ, як складова частина державного апарату, керувалися, перш за все настановами партійно-радянського керівництва. Зауважено, що основну масу репресованих складали ті, кого вважали дійсними чи потенційними супротивниками влади. Найпоширенішим було обви- 233 нувачення у контрреволюційній (антирадянській) агітації. Жорсткість, характер співвідношення між різними категоріями вироків та рішень перебували у прямій залежності від внутрішнього та міжнародного становища держави. З. Лихолобова відзначила, що наріжною метою репресивних дій було розв’язання політичних та соціально-економічних проблем, які становили загрозу “радянській“ моделі суспільства [37]. Великою мірою вони спрямовувалися й на зміцнення монополії центру щодо периферії. Повною мірою це стосувалося Донецького басейну – специфічного регіону СРСР. Якщо у попередній монографії на основі потужного фактажного матеріалу зроблені загальні висновки, то у цій праці зна- йшли місце цікаві персоніфіковані сюжети. У монографії проаналізо- вана репресивна політика стосовно різних категорій населення Донба- су. На думку З.Г. Лихолобової, місцеве керівництво списувало всі про рахунки, породжені системними причинами, на “шкідників“. І з цим складно не погодитися. Чи не єдина тема, яка не втрачає актуальності з радянської доби, – Донбас у Другій світовій війні. Якщо говорити про конкретні регіо- нальні дослідження, то найуспішніше опрацьовує проблему П. Добров, який є автором ряду досліджень і зорієнтовує молодих науковців [39– 42]. На сьогодні до уваги взяті практично всі основні аспекти цієї про- блеми: воєнні операції, окупаційний режим, рух Опору, стан господар- ства, освіти, культури тощо. О. Бровар вказав на прорахунки при формуванні партизанських загонів та створенні мережі підпілля на- передодні окупації Сталінської та Ворошиловградської областей, які негативно вплинули на подальшу бойову діяльність партизанських загонів і підпільних організацій. Зокрема, що партизанські загони тривалий час не мали єдиного керівництва, що позначалося на його ефективності. Автор відзначив, що підпілля Організації Українських Націоналістів, виступаючи однією із складових руху Опору в Донбасі, в основному, обмежувалася пропагандою й агітацією, активна збройна боротьба не велася. В цілому націоналістичний рух не набув широкого розвитку в Донбасі, на що вказує і В. Нiкольський у монографії “Пiдпiлля ОУН(б) у Донбасi“ [43]. М. Баглікова дослідила становлення мережі донбаських таборів військовополонених. Постійна потреба в робочих руках зумовила наявність та затримку в регіоні значної чи- сельності військовополонених, переважно німецької національності. Їх працю використовували у відбудові промислових об’єктів, передусім 234 вугільних шахт. Зосередження підневільного контингенту в базових галузях промисловості Донбасу, дозволило не лише вирішити пробле- му забезпечення господарських структур робочою силою, але й значною мірою прискорило відбудовчий процес. Серед інших тематичних напрямків слід відзначити: дослідження повсякдення мешканців регіону в різні відтинки часу; історії розвитку освіти, науки й культури; поступ окремих галузей промисловості. Зміна історіографічної ситуації проявилася і в появі спеціальних праць іноземних дослідників – Г. Куромії, Р. Лінднера, Т. Фрідгута [44–46]. Цьому сприяло розширення доступу до архівних джерел. Лейтмотив книги сформульовано таким чином: “Впродовж усієї своєї історії Донбас був утіленням свободи, і саме ця свобода визначила вкрай брутальну й жорстоку політичну історію Донбасу“ [44, с.17, 18]. Г. Куромія дійшов оригінального висновку про те, що в Донбасі радян- ський режим зазнав краху вже під час війни, коли місцевим мешканцям доводилося самотужки пристосовуватися до непростих умов окупації. Заслуговує на увагу теза про те, що Донбас піддавався терору через те, що “регіон символізував свободу“ [44, с. 482]. Німецький дослідник Лінднер Райдер у монографії “Підприємці і місто в Україні, 1860 – 1914 рр. Індустріалізація і соціальна комунікація на Півдні Російської імперії“ приділив увагу Юзівці, постаті тутешнього підприємця бри- танського походження Дж. Юза, а також проаналізував провідні про- цеси в регіоні, пов’язані з формуванням міст. Він показав, що індустрі- алізація не лише змінила обличчя міст, а й започаткувала глибинні трансформації. На прикладі розвитку таких міст як Юзівка продемон- стровано їхній вплив як на стабілізацію, так і на дестабілізацію Росій- ської імперії. З одного боку, відбувалося промислове освоєння нових регіонів; з іншого – масова міграція спричиняла соціальні та етнічні конфлікти, які в решті-решт призвели до революційного вибуху. Отже, у проаналізованих наукових студіях висунуто низку кон- структивних підходів, застосовано концептуальні моделі західної іс- торичної думки до регіональної історії (теорії модернізації та мобілі- зації, колонізаційна парадигма, типологія повстанських рухів у добу визвольних змагань, урбанізаційний розвиток регіону тощо). Новітні дослідження ввели до наукового обігу значний обсяг емпіричного матеріалу, який тривалий час був недоступним для більшості україн- ських науковців. Фрагментарно вивченими залишаються такі сторінки в історії Донбасу як становище регіону в роки Української національно- 235 демократичної революції; аграрний сектор регіону, формування й еволюція робітництва. Певною мірою це зумовлено перенасиченістю вказаними проблемами радянської літератури. Пильнішої уваги істо- риків уже потребують процеси в регіоні в 1990-ті рр. Відповідаючи на останню частину питання “Хто, як і для чого вивчав місцеву історію“, можна впевнено сказати, що на відміну від радянської доби сучасними дослідниками у переважній більшості ке- рують наукова кон’юнктура, історіографічна ситуація, дослідницький інтерес. Проте назагал вітчизняні дослідження виконані на рівні факту, їм бракує концептуальності. Але, маємо надію, це справа часу. Джерела та література 1. Бакулев Г.Д. Развитие угольной промышленности в Донецком бас- сейне. – М., 1955. 2. Струмилин С.Г. История черной металлургии в СССР. Т.1. – М., 1954. 3. Хромов П.А. Экономическое развитие России в ХІХ – ХХ вв. – М., 1950. 4. Шполянский Д.И. Монополии угольно-металлургической промышленности Юга России начала ХХ в. – М., 1953. 5. Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. Ч.1-2. – К., 1959 – 1962. 6. Лось Ф.Е. Формирование рабочего класса на Украине и его рево- люционная борьба в конце ХІХ – начале ХХ вв. – К., 1955. 7. Шиян К.К. Боротьба робітничого класу України за відбудову про- мисловості (1921 – 1925 рр.). – К., 1959. 8. Максимов А.М. Революционная борьба пролетариата Донбасса в 1905 г. – Сталино, 1956. 9. Максимов А.М. Селянство Донбассу в 1917 р. – Донецьк, 1961. 10. Прийменко А.И. Легальные организации рабочих Юга России в период империализма (1895 – февраль 1917 гг.). – К., Донецк, 1977. 11. История рабочих Донбасса: В 2 т. / Гл. Ред. Ю.Ю. Кондуфор. – К., 1981. 12. Iсторiя мiст i сiл Української РСР: В 26-ти т.- Донецька область / Редкол.: П.О.и Пономарьова (голова) та iн. – 1970; Луганська область / Редкол.: Ю.Ф. Пономаренко (голова) та iн. – 1968. 13. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919– 1928). – К., 1996. 236 14. Кульчицький С. Україна мiж двома вiйнами (1921–1939 рр.) // Україна крiзь вiки: У 15 т. Т. 11. – К., 1999. 15. Реєнт О.П. Українська революція і робітництво: Соціально- політичні та економічні зміни 1917–1920 рр. – К., 1996. 16. Михненко А.М. Новейшая история Донецкого бассейна. – Донецк, 1998. 17. Саржан А. Зміни в соціально-економічній сфері Донбасу. Друга половина 40-х – кінець 80-х років ХХ ст. – Донецьк, 2004. 18. Степкин В.П., Гергель В.И. Полная история Донецка (1779 – 1991). – Донецк, 2008. 19. Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI–XVIII ст. – Донецьк, 2003. 20. Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI–XVIII ст. – Донецьк, 2004. 21. Пірко В., Литвиновська М. Соляні промисли Донеччини в XVII– XVIII ст. – Донецьк, 2005. 22. Никифоренко Н.О. Мандрівні записки Й.А. Гільденштедта як джерело з соціально-економічної історії України другої половини ХVІІІ ст.: Автореф. ... канд.. істор. наук. – Донецьк, 2000. 23. Панфьорова М.А. Соціально-економічний розвиток Південно- Східної України наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.: Автореф. ... канд. істор. наук. – Донецьк, 1999. 24. Гедьо А. Джерела доісторії греків Північного Приазов’я (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст. – К., 2001. 25. Пірко В. Найдавніші міста Донеччини (міфи і реальність) // Схід. – 2004. – вересень. 26. Пірко В.О. До питання про час заснування м. Донецька // У исто- ков города Донецка. Матер. науч.-практич. конф. – Донецк, 1998. 27. Пірко В.О. Джерела про час заснування м. Артемівська // Новые страницы в истории Донбасса. – Донецк, 1995. – Кн.4. 28. Довжук І.В. Промисловий розвиток Донбасу в системі економіки Наддніпрянської України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Луганськ, 2003. 29. Щербініна О.В. Іноземні капітали в металургійній та вугільній промисловості Донбасу і Придніпров’я (1861–1914): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький держ. ун- т. – Донецьк, 2000. 30. Изместьева Т.Ф. Таможенные пошлины и монополистические объединения в угледобывающей промышленности юга России. Конец XIX – начало XX вв. // Экономическая история. Обозрение. Вып. 4. – М., 2000. 237 31. Гедьо А.В. Соцiально-економiчний розвиток грецьких громад України середини XVII-XIX ст.: джерелознавчий аспект. – Донецьк, 2006. 32. Васильчук В.М. Нiмцi України: суспiльний та нацiональний аспек- ти XX – початок XXI ст.: Автореф.дис. … д-ра iст. наук (07.00.01) / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2006. 33. Лях К.С. Нiмецькомовнi колонiсти Пiвдня України в мультинацiо- нальному оточеннi: проблема взаємодiї культур: (XIX – початок XX ст.): Автореф. дис. … канд. iст. наук (07.00.01) / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2005. 34. Малярчук Н.Г. Росiяни в Донбасi (20-30 рр. XX ст.): Дис. ... канд. iст. наук (07.00.01) / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2006; Сучкова О.Ю. Єв- реї в Донбасi (20-30-тi роки XX ст.): Дис. … канд. iст. наук (07.00.01) / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2005. 35. Цвигун О.А. Демографічні процеси в грецькій меншині Донеччи- ни (90-ті роки ХХ ст. – початок XXI ст.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний ун-т. – Донецьк, 2006. 36. Бут О.М. “Економiчна контрреволюцiя” в Українi в 20-30-i роки ХХ ст.: вiд нових джерел до нового осмислення. – Донецьк, 2002. 37. Лихолобова З.Г. Тоталітарний режим та політичні репресії в Укра- їнів другій половині 1930-х років (переважно на матеріалах Донецького регіону). – Донецьк, 2006. 38. Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної без- пеки СРСР в Україні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження. – Донецьк, 2003. 39. Добров П.В. Народное ополчение Украины в годы Великой Оте- чественной войны. – Донецк, 2006. 40. Добров П.В., Есип И.М. Трудовая деятельность женщин Донбасса в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). – Донецк, 2000. 41. Бровар О.В. Партизанський та пiдпiльний рух у Донбасi в роки Великої Вiтчизняної вiйни (серпень 1941-вересень 1943 рр.): Дис. … канд. iст. наук (07.00.01) / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2003. 42. Баглiкова М.С. Нiмецькi вiйськовополоненi в Донбасi (1943-1954 рр.): Дис. … канд. iст. наук (07.00.01). – Донецьк, 2005. 43. Нікольський В.М. Пiдпiлля ОУН(б) у Донбасi. – К., 2001. 44. Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі. Українсько-російське при- кордоння, 1870-1990-ті роки. – К., 2002. 45. Лінднер Р. Підприємці і місто в Україні, 1860 – 1914 рр. Індустрі- алізація і соціальна комунікація на Півдні Російської імперії. – Київ- Донецьк, 2008. 238 46. Theodore H. Friedgut. Juzovka and Revolution. – Princeton University Press, 1989 – 1994; Charters Wynn. Workers, Strikes and Pogroms: The Donbass- Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870 – 1905. – Princeton University Press, 1992. Надія Темірова (Донецьк, Україна) Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройде- ного Історіографія історії одного з регіонів України – Донбасу – відносно молода. Проте вона є дуже щільною, що дозволяє здійснити співставлення двох науково-історичних традицій: радянської й сучасної української. В центрі уваги – проблематика досліджень історії регіону. З початку 1990-х рр. порівняно з радянською добою тематичні акценти змінилися, але переважна більшість досліджень виконані на рівні факту, їм бракує концептуальності. Ключові слова: Донбас, наукова парадигма, історіографічна традиція, сучасна історіографія Надежда Темирова (Донецк, Украина) Образ Донбасса в современных научных исследованиях: изменение парадигмы или повторение пройден ного Историография истории одного из регионов Украины – Донбасса – относительно молода. Однако она является достаточно плотной, что позволяет осуществиь сопоставление двух научно-исторических традиций: советской и современной украинской. В центре внимания – проблематика исследований истории региона. С начала 1990-х гг. в сравнении с совет- ским периодом тематические акценты изменились, но преобладающее боль шинство исследований выполнены на уровне факта, им недостает кон цептуальности. Ключевые слова: Донбасс, научная парадигма, историографическая традиция, современная историография Nadiya Temirova (Donetsk, Ukraine) The image of Donbas in the mod- ern scientific research: a paradigm shift or a the repetition of the material covered The historiography of the History of one of the regions in Ukraine – Donbas is relatively young. However, it is very dense, which allows the comparison of two scientific and historical traditions: the Soviet and modern Ukrainian. In the center of attention - the problems of the history of the region. Since the 239 early 1990’s in comparison with the Soviet period thematic emphases have changed, but the prevailing majority of studies are performed at the fact, they lack concept. Key words: Donbas, scientific paradigm, historiographical tradition, the modern historiography

Образ Донбасу в сучасних наукових дослідженнях: зміна парадигми чи повторення пройденого

Репозитарії

Схожі ресурси