Графічне мистецтво Богдана Сороки

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Ваврух, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7109
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Графічне мистецтво Богдана Сороки / М. Ваврух // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 134-139. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7109
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-71092010-03-24T12:02:21Z Графічне мистецтво Богдана Сороки Ваврух, М. Статті 2008 Article Графічне мистецтво Богдана Сороки / М. Ваврух // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 134-139. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7109 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Ваврух, М. Графічне мистецтво Богдана Сороки
format	Article
author	Ваврух, М.
author_facet	Ваврух, М.
author_sort	Ваврух, М.
title	Графічне мистецтво Богдана Сороки
title_short	Графічне мистецтво Богдана Сороки
title_full	Графічне мистецтво Богдана Сороки
title_fullStr	Графічне мистецтво Богдана Сороки
title_full_unstemmed	Графічне мистецтво Богдана Сороки
title_sort	графічне мистецтво богдана сороки
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7109
citation_txt	Графічне мистецтво Богдана Сороки / М. Ваврух // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 134-139. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT vavruhm grafíčnemistectvobogdanasoroki
first_indexed	2025-07-02T09:52:56Z
last_indexed	2025-07-02T09:52:56Z
_version_	1836528411382644736
fulltext	134 1-2’2008 Народознавчi Зошити Статтi Марiя ВАВРУХ ГРАФIЧНЕ МИСТЕЦТВО БОГДАНА СОРОКИ Maria VAVRUKH. On Bohdan Soroka’s Graphical Art. Напевно в середовищi сучасних львiвських ху- дожникiв важко знайти особистiсть, яка б так са- мовiддано, з ранку до вечора, вiддавалась мисте- цтву. А пояснення такої вiрностi творчому про- цесу, за словами самого графiка Богдана Сороки, є у тому, що йому завжди цiкаво займатись тим, що стало справою його життя. Художник про- йшов у мистецтвi доволi довгий i цiкавий шлях, його графiчнi твори знають в Українi, вони експо- нувались у галереях та виставкових залах Євро- пи та Америки. Iз перших творчих експериментiв художника бачимо, що мислить вiн тематичними циклами чи серiями: спочатку його захоплюють поганськi боги, пiзнiше вiн у полонi вражень вiд iсторичного минулого України, вагоме мiсце у йо- го творчостi посiдають українськi традицiї. Богдан Сорока у свої молодi роки спiлкував- ся iз Стефанiєю Ґебус-Баранецькою, завдяки їй захопився екслiбрисом, часом iз художницею бу- вав на пленерi в Косовi, з Вiрою Свєнцiцькою час вiд часу ходив на консультацiї з компози- цiї до Олени Кульчицької. Попри те були теплi родиннi стосунки iз Арiадною Труш, часто вiд- вiдував будинок Iвана Труша, все це разом за- лишилось незабутнiми споминами i було тим пе- ршим середовищем поза родиною, що формувало його свiдомiсть, впливало на естетичнi смаки та вподобання. Мистецьку освiту здобував у Львiв- ському державному iнститутi прикладного та де- коративного мистецтва на факультетi керамiки, проте пiсля його закiнчення у 1964 р. залиши- лись не найкращi враження i тому довгий час не мiг себе знайти, визначитись, якою дорогою iти в мистецтво. Ще з поч. 1960-их рр. молода генерацiя митцiв та науковцiв у Львовi, що пробувала iнакше по- дивитись на свiт, задумувалась не лише про ми- нуле i сучасне, а й про майбутнє України, стала iнтелектуальною опозицiєю, яку за часом свого становлення та дiяльностi названо шiстдесятни- ками. Мати свою позицiю Богдановi Сороцi до- помагала родинна традицiя служiння вищим iдеа- лам народу та непокори тоталiтарному режимовi. I тому його друзями у той час були Iгор та Iрина Калинцi, В’ячеслав Чорновiл, Стефанiя Шабату- ра, брати Михайло, Микола та Богдан Горинi, Ярослав Лемик, Михайло Осадчий та iншi. Богдан Сорока. 1968 р. 1969 р. для графiка Богдана Сороки був знако- вим, бо у ньому вiдбулось багато особливо важ- ливих подiй у його життi. Одна iз таких подiй вирiшила його мистецьку долю i вибраний шлях та напрямок в мистецтвi. У статтi, на основi спо- гадiв художника, хочеться вiдтворити iз найбiль- шою достовiрнiстю подiї цього часу. На початку лютого 1969 р. Богдан Сорока мав їхати до Києва. Про поїздку довiдався В’ячеслав Чорновiл i передав йому деякi папери самвида- ву для Iвана Свiтличного, одного iз лiдерiв ру- МАРIЯ ВАВРУХ. Графiчне мистецтво Богдана Сороки... 135 ху шiстдесятникiв. Просто з поїзда вiн прийшов до Свiтличних, де вперше зустрiвся iз Iваном та його дружиною Льолею. У них Богдан Сорока зупинився на кiлька днiв, впродовж яких озна- йомлювався iз самвидавом, багатою бiблiотекою Свiтличних. Хоча квартира Свiтличних була ма- ленькою, всього двi кiмнатки, заповненi книжка- ми, рукописами, графiкою та керамiкою Галини Севрук, але вона завжди була гостинно вiдкрита для однодумцiв. Серед iншого Iван Свiтличний показав Богдановi Сороцi збiрку вiршiв Iгоря Ка- линця “Вiдчинення вертепу” i сказав, що ця збi- рка готується до друку на Заходi i було б добре зробити до неї iлюстрацiї. I виконати їх вiн за- пропонував Богдановi Сороцi, знаючи, що вiн має мистецькi зацiкавлення та вiдповiдну освiту. Та- ка пропозицiя збентежила митця, бо нiколи сер- йозно не займався графiкою, навiть не уявляв со- бi, що зможе робити якiсь iлюстрацiї. Але взявся читати поезiю Калинця, вiршi його захопили, вiд- крився цiлий свiт цiкавих образiв, про якi нiколи не думав i не знав. Все так збуджувало уяву, що не думати про композицiї вiн уже не мiг. Ще на прощання Iван попросив зробити йому екслiбрис i показав, який йому виконала Галина Севрук. Завдання, отримане вiд Iвана Свiтличного, митцевi видалось дуже вiдповiдальним i вiн на- магався його сумлiнно виконати. В уявi молодо- го художника “крутилися” поганськi боги, в ке- рамiцi Галини Севрук, вiн мав велике бажання зробити цiлий Пантеон, намагаючись уявити со- бi як вони виглядали, якими були. Перше, за що взявся – почав збирати хоч якийсь iсторичний матерiал. Lопомагала Леся Крип’якевич, яка по- казала 12 репродукцiй гравюр iз поганськими бо- гами польського графiка Станiслава Якубовсько- го, в якого вони були створенi у виглядi поль- ської шляхти. Працював i у Львiвськiй науковiй бiблiотецi iм. В.Стефаника, де було багато дослi- джень на цю тему, але всi вони видались митцевi якимись аж надто плутаними. Згодом художник поїхав до Києва проконсультуватися з Михайлом Брайчевським, iсториком, вiдомим тим, що на- писав статтю “Воз’єднання чи приєднання”. Але вiн не особливо йому допомiг, бо як насправдi виглядали слов’янськi поганськi боги i йому було невiдомо: “справжнiм” є Збручанський iдол, ще збереглося кiлька iмен богiв, решта – припущення та легенди. Ще була розмова iз Валентином Мо- розом, що зацитував Лесю Українку, яка писала, що “це не мої боги”, коли побачила погансько- го бога, створеного молодим ще тодi росiйським скульптором Конєнковим. Зiбранi по краплинах художником вiдомостi про поганських богiв дали йому можливiсть констатувати, що українськi по- ганськi боги були добрi, їх не боялися i на них можна було насварити, якщо вони щось зробили не так. Цей цикл було названо “Українська мiфо- логiя”. Iз розповiдей художника довiдуємось, що цi гравюри потрапили на Захiд, художник пере- дав їх Вiрi Вовк, що перебувала тодi у Києвi, i вона їх перевезла. Богдан Сорока. Топлення морени. З циклу “Фольк- лорнi мотиви”. 1968. Лiногравюра. У 1969 р. вперше цi гравюри, як цикл “Фольк- лорнi мотиви”, були виставленi на виставцi- продажу у Львiвському музеї українського ми- стецтва. Ця мистецька акцiя була органiзована львiвськими митцями, з метою зiбрати кошти у фонд добудови примiщення музею, так необхiд- ного для збереження унiкальної колекцiї iкон, що роками нищились у Вiрменському соборi у Львовi. Вже 1970 р. у Брюсселi вийшла книжка Iгоря Калинця “Поезiї з України” з гравюрами Богда- на Сороки. Насправдi книжку видали в Лондонi, але з метою конспiрацiї у вихiдних даних пода- валося м. Брюссель. У передмовi було зазначено, що “друкуємо цю книжку без вiдома i без доз- волу поета i художника. Робимо це з двох при- чин: щоб врятувати для української культури ви- 136 1-2’2008 Народознавчi Зошити сокоякiсний вклад поетично-мистецької творчостi молодого поколiння, та, щоб культурнi кола свi- ту дiзналися, якої якости i якого змiсту україн- ську культурну творчiсть придушують окупанти України...”1. На поч. 1970-их рр. у мистецькому життi Ук- раїни сталась ще одна резонансна подiя, а саме у лютому 1971 р. у Фiладельфiї, а у квiтнi в Нью-Йорку та згодом ще й у Клiвлендi вiдбу- лась виставка пiд назвою “Сучасна графiка Укра- їни”, де було представлено серед великої кiлько- стi творiв українських художникiв i 16 лiноритiв та декiлька екслiбрисiв Богдана Сороки. Орга- нiзована виставка мала позитивнi наслiдки: вес- ною, завдяки старанням митрополита Мстислава Скрипника, побачило свiт видання “Книжковий знак шестидесятникiв”. Згодом книжку в пода- рунок отримав i Богдан Сорока, у нiй репродуку- валось п’ять його екслiбрисiв. А екслiбрис Iвана Свiтличного прикрашував обкладинку видання. Влада у Києвi прореагувала на цю подiю аж за рiк. В сiчнi 1972 р. у газетi “Культура i Жит- тя” пiд статтею “Нечистими руками” пiдписались художники Т.Яблонська, В.Касiян, М.Дерегус, М.Глущенко та О.Губарев, висловлюючи свiй протест органiзованим виставкам. Не забарились iз реакцiєю i у Львовi. 4 сiчня 1972 р. вiдбулися закритi розширенi партiйнi збори Спiлки худож- никiв. Як стало вiдомо iз протоколiв зборiв кому- нiсти досить уваги присвятили особисто молодому графiковi Богдановi Сороцi. Наведемо фрагменти деяких виступiв партiйних чиновникiв: “Художник Гуторов I.Ф. – ...Вiдсутнiсть кон- тролю за дiяльнiстю окремих художникiв, мора- льне лице яких далеко не опридiлене, привело до того, що як результат Сорока, випускник нашого ВУЗу, вихований в радянському ВУЗi, став на шлях спiлкування з нашим iдейним ворогом. Константiнова В.I. – зав. вiддiлом пропаган- ди Львiвського мiськкому партiї – ...Правлiння повинно виховувати непримиреннiсть до аполi- тичностi, треба давати гостру оцiнку дiяльностi Сороки i iнших, що ведуть на манiвцi в цiлому творчий колектив Львiвської органiзацiї Спiлки художникiв. Курило К.П. – художник – ...Зробити все для того, щоб постiйний вплив на всю роботу комбi- 1Калинець I. Поезiї з України.– Брюссель, 1970. нату зробив неможливим нi пiдпiльну дiяльнiсть Сороки, нi того прискорбного факту, що безiдей- нiсть, мiлкотем’я в творчостi окремих митцiв дали можливiсть нашим ворогам використати їх твори в своїх провокацiйних цiлях. Висоцький В.М. – iнструктор обкому партiї – ...Творчiсть Сороки – перуни, дашбоги i iнше – захвалювалися, всяко пiдтримувалися окремими нездоровими тенденцiями в Спiлцi” (Подано мо- вою оригiналу)2. 12 сiчня зранку, цього ж року, Львовом проле- тiла звiстка про масовi полiтичнi арешти в Укра- їнi. Серед iнших були арештованi львiв’яни Iрина Калинець, Михайло Осадчий, В’ячеслав Чорно- вiл, Стефанiя Шабатура. Таким чином вiдлига закiнчилася, наступили iншi часи. За кiлька днiв пiсля арештiв мiсцева влада почала реагувати i на виставку в Нью-Йорку та iнших мiстах США, а також на подiї, пов’язанi з арештами у Львовi, зокрема, художницi Стефанiї Шабатури. 23 сiчня 1972 р. у газетi “Вiльна Україна” появилася стаття iз назвою “Дещо про “нiмi твори” i галасливих коментаторiв” з пiдзаголо- вком: “З приводу виставки української графiки в Нью-Йорку”. Пiд статтею пiдписалися цiлий ряд львiвських митцiв, хоч деякi з них до ви- ставки не мали нiякого вiдношення i їхнiх творiв там не було. Хочеться видiлити окремий фраг- мент: “...ми радянськi митцi, як i весь наш народ, вихованi, загартованi й згуртованi навколо рiдної Комунiстичної партiї, пильно стоїмо на сторожi своїх соцiалiстичних здобуткiв. Будь-яких встря- вань у нашi справи не допустимо. I тому ми, львiвськi митцi, iм’я i твори яких нацiоналiсти- чнi пройдисвiти намагалися використати в своїх брудних полiтичних цiлях, з обуренням тавруємо їх ганебну зрадницьку спробу. Як автори праць ми категорично вiдмежовуємося вiд вас панство “митцi”, i складаємо свiй рiшучий протест. Ми нiкому не дозволимо повертати нашi твори вiст- рям проти рiдного народу, проти священної дру- жби українського, росiйського та iнших народiв нашої неосяжної Вiтчизни, проти соцiалiзму, про- ти рiдної партiї. Воно – гостре, непримиренне, як i все радянське мистецтво, – спрямоване проти ворогiв українського народу, проти таких “бла- годiйникiв”, як органiзатори згаданої виставки в 2ДАЛО.– Ф. П-4810. МАРIЯ ВАВРУХ. Графiчне мистецтво Богдана Сороки... 137 Нью-Йорку. Не забувайте цього, панове безбат- ченки, i не лiзьте з своїми брудними чобiтьми в нашу свiтлу хату, в наш храм мистецтва...”. Богдана Сороку не вдалось осудити публiчно на спiлчанських зборах, бо вiн на них не при- йшов, i пiд вище згаданою статтею не пiдпи- сався, тому вирiшили це зробити в Художньо- виробничому комбiнатi, де в монументальному цеху на той час вiн працював. Ще пiсля за- кiнчення iнституту була створена бригада iз йо- го однокурсникiв Богдана Сойки, Євгена Безнiс- ка, Миколи Кристопчука, Миколи Андрущенка, в якiй бригадиром був вже досвiдчений майстер Володимир Патик. Кiлька мiсяцiв в роцi, пере- важно в теплий перiод виїжджали виконувати за- мовлення – викладали переважно мозаїку, рiд- ше виконували розписи, а взимку робили про- екти та займалися творчiстю. Географiя поїздок була досить широкою – об’їздили Крим i Кавказ, Молдавiю i Бiлорусiю. Працювали i у Львовi та на курортах Львiвщини. Отже викликав Богдана Сороку тодiшнiй директор тов. Шпартак i сказав, що будуть збори i щоб вiн обов’язково прийшов. Митець вiдразу зрозумiв чому його присутнiсть обов’язкова. На зборах було мало людей, це пере- важно старшi художники оформительського цеху, та за його висловом, пару кагебiстiв. З мону- ментального цеху майже нiкого не було, бо вже знали, що буде вiдбуватись, то вирiшили краще не брати в цьому участi. Директор став i по- вiдомив присутнiх, що “в Нью-Йорку вiдбулася виставка української графiки i там були роботи працiвника комбiнату художника Богдана Соро- ки. Цю виставку органiзували ворожi нам сили з метою осквернити наш радянський устрiй, що це полiтична провокацiя...”, згадував художник. По- тiм виступила начальник цеху тов. Мерзлякова i засудила “ворожi дiї митця”, сказавши, що це ганьба для цеху, i взагалi, як це сталося, що ро- боти потрапили за кордон. Пiсля цього директор дав Богдановi Сороцi слово, який вiдповiв, що “робiт своїх на виставку не посилав, цi роботи не є якiсь пiдкилимнi, ворожi, вони виставлялися на наших виставках. Гравюри, що були виставленi в Нью-Йорку, виставлялись на продаж у Львiв- ському музеї українського мистецтва, багатьом я дарував, а якщо хтось хотiв купити, то я дуже радо продавав, а хто з Вас повiвся би iнакше? А тепер кого я маю засуджувати? В наших га- зетах я не читав жодних наклепницьких статей, то кому я маю давати вiдсiч. Крiм розмов я не маю жодної конкретної iнформацiї”. Пiсля цьо- го виступили ще декiлька працiвникiв комбiнату, висловивши думку, що не добре, що була вистав- ка за кордоном, але Богдан Сорока не такий вже i безнадiйний. Наприкiнцi виступив парторг тов. Курило i сказав, що “висновки будуть зробле- нi, а з митцем потрiбно працювати”. Як пiзнiше виявилося, йому заборонили виїжджати у вiдря- дження i тим самим не пускали на роботу, обме- живши коло спiлкування. Дали мiсце в оформи- тельському цеху, щоб бачити i контролювати чим вiн займається. Це тривало рiк. Богдан Сорока. Святий. 1969. Лiногравюра. Далi подiї розвивалися доволi драматично – почались обшуки в помешканнях, пiсля зимових арештiв могли бути i наступнi. Тривога була у багатьох, Сорока з Калинцем почали обговорю- вати свою поведiнку на слiдствi у випадку ареш- ту. Iгор Калинець дотримувався переконання, що повиннi гiдно протиставитися i ясно задекларува- ти свою позицiю незгоди з iснуючою системою. Богдан Сорока ж вважав, що слiдство в iзоляторi КГБ – це не дискусiйний клуб, що необхiдно за- хищатися i заперечувати все, що можливо запере- чити, тим самим не полегшувати роботи слiдчим, а утруднювати її. Так вчив його батько, Михай- ло Сорока. На кiнець разом прийшли згоди, що збiрку “Поезiї з України” видали без їхнього на те дозволу. 138 1-2’2008 Народознавчi Зошити Вiдчуття Богдана Сороки його не пiдвело: 8 серпня 1972 р. вранцi до нього прийшли з об- шуком. Запропонували видати добровiльно гра- фiку, яка була надрукована в книжцi “Поезiї з України”, художник її вiддав. Рилися цiлий день, нiчого особливого не знайшли, бо до їх вiзиту художник вже давно пiдготувався. Все, що могли вилучити винiс з дому, навiть Українську Зага- льну Енциклопедiю в трьох томах, видану перед вiйною, бо знав, що її забирають при обшуку. Закiнчили ввечерi. В протоколi обшуку написа- ли, що були знайденi i вилученi документи анти- радянського змiсту. А такими виявилися: графiка Богдана Сороки, яку вiн власноручно їм вiддав, пустий конверт, адресований йому вiд Iвана Дзю- би, поштiвка вiд Вiри Вовк, мапа Третього рейху, каталог з виставки в Канадi, декiлька фотогра- фiй i вiршi, присвяченi дочцi Соломiї, присланi iз Мордовiї, з табору. 11 серпня обшук проводили в Iгоря Калинця. Про подiї цього дня згадує Богдан Сорока: “У цей день я кiлька разiв дзвонив до Iгоря i зав- жди вiдповiдав незнайомий голос. Я зрозумiв, що там обшук i пiшов подивитись, що вони там роб- лять. Подзвонив, вiдкрили кагебiсти. Обшукали, мали жаль, що нiчого не знайшли. Ми собi з Ка- линцем трохи пожартували, випили коньяку. Я сказав, що все-таки погано поета арештовувати. Пiсля обшуку вiдпровадив Iгоря до машини мар- ки “Волга”. Посадили його мiж двома кагебiста- ми. Ми побачилися з ним через дев’ять рокiв”. Iз розповiдей Богдана Сороки знаємо, що його часто викликали на переслуховування до слiдчого вiддiлу КГБ, розташованого на колишнiй вули- цi Миру. Вели розмови у справi Чорновола, по- тiм переходили до справи Осадчого, не вiрили, що Осадчий не давав йому прочитати свою ан- тирадянську повiсть “Бiльмо”, з огляду на те, що там стiльки уваги придiлено його батьковi Соро- цi Михайлу. Та Богдан вiв себе невимушено i до протоколу просто не мали що записати. Митець знав, що на слiдствi може чогось не пам’ятати i за це не карається, але за вiдмову давати пока- зи або не правдивi покази є кримiнальна стаття. Та все ж вiн був спокiйний, бо книжку Осадчого давав йому читати Свiтличний. Пiзнiше викликали на допити у справi Калин- ця. Богдан Сорока згадує: “Слiдчий показав ме- нi книжку “Поезiї з України” та мої гравюри, розмiщенi там. Я сказав, що iлюстрацiй не ро- бив, а гравюри – це самостiйнi твори, зробленi пiд впливом поезiї. Цi твори були представленi на виставках тут i за кордоном як цикл “Фоль- клорнi мотиви”. Найбiльше занепокоєння у слiд- чого викликав вiрш “Кам’янi баби”. Вiн казав, що у тому вiршi, в алегоричнiй формi, Калинець висловлює антирадянськi нацiоналiстичнi тенден- цiї, порiвнює сонце з радянським устроєм, який розпадається в кiнцi. А кам’янi баби – це тi, якi виступили проти радянської влади. Це, зок- рема, пiдтверджено у рецензiї, яку написали на цей вiрш.. Вiн довго пережовував вiрш “Кам’янi баби” Калинця. В кiнцi сказав, що якби я нарисував радянську зiрку проколоту штиком, то це був би явно антирадянський рисунок”. Богдан Сорока. Кам’янi баби. 1969. Лiногравюра. Сьогоднi вже опублiкованi протоколи цих та iнших допитiв у книжцi “Українська поезiя пiд судом КГБ: Кримiнальнi справи Iрини та Iгоря Калинцiв”, упорядником якої є Юрiй Зайцев3. Справа Богдана Сороки була видiлена в окреме провадження, яку згодом закрили через брак до- казiв. В той час на слiдство викликали Рома- на Петрука i Ярославу Музику, бо їхня графi- ка також була використана як iлюстрацiї до пое- зiй Iгоря Калинця (“Пiдсумовуючи мовчання”, з графiкою Петрука, а “Спогад про свiт” – серiєю 3Українська поезiя пiд судом КГБ: Кримiнальнi справи Iрини та Iгоря Калинцiв / Упоряд. Ю.Д.Зайцев.– 2-е вид.– Львiв: Афiша, 2004.– 572 с. МАРIЯ ВАВРУХ. Графiчне мистецтво Богдана Сороки... 139 “Символи Сковороди” – Музики). Як справжнiй естет поет хотiв бачити свою поезiю з графiкою. Сьогоднi вiдомо, що спочатку збiрки поезiй Iгоря Калинця через заборону друку в офiцiйних ви- даннях готувались як самвидав. Христина Пiд- саднюк друкувала його вiршi на друкарськiй ма- шинцi, а Ярослав Лемик робив фоторепродукцiї, i все це разом переплiтав в збiрки поезiй i во- ни ходили самвидавом у вузькому колi близьких та друзiв поета. Одну таку книжечку, пiд назвою “Пiдсумовуючи мовчання”, перевiз до Нiмеччини семiнарист греко-католицької церкви Петро Ми- ронюк. Вiн купив десять томикiв Лесi Українки, а з одного вирiзав текст i вставив туди самвидав. Та попри життєвi колiзiї та проблеми тих часiв, що торкались окремих особистостей, мистецьке життя при тоталiтарнiй системi продовжувалось. Упродовж жовтня-листопада 1972 р. в Картиннiй галереї проходила виставка, присвячена 50-м ро- ковинам створення радянської держави. На вис- тавку Богдан Сорока подав двi свої лiногравюри: “Клiть пiднята на-гора” та “Шахта”. Напередо- днi вiдкриття вiн з Леопольдом Левицьким за- йшли подивитися як виглядають роботи на стiнi. Це було якраз пiсля огляду експозицiї представ- никами з обкому партiї. Вони побачили, що там, де мали бути роботи висiли лише шнурочки. Восени 1972 р. була органiзована зустрiч моло- дих художникiв в обкомi партiї. Туди запросили i Богдана Сороку. Iз протоколу зборiв дiзнаємось, що доповiдь мав секретар обкому партiї по iдеоло- гiчнiй роботi тов. Маланчук. Вiн розповiдав “про злиднi довоєнного Львова, про брак культури i писемностi. Майже не було газет i журналiв. Ли- ше пiсля приходу радянської влади все це по- явилося. Сьогоднi партiя активно впливає на хiд iдейно-полiтичного свiтогляду радянських людей в умовах гострої iдеологiчної боротьби, але ми не можемо глибоко проникнути в людськi душi, – сказав доповiдач, – для цього є мистецтво. I ви, як архiтектори людських душ, повиннi дiстатися туди, куди не можемо ми дiстатися”. Про тодiшню зустрiч згадує Богдан Сорока: “Менi було дивно, що моїй особi придiлена увага. Я був здивований, що перший секретар по iдео- логiї знає мене i хоче щось почути вiд мене. Я встав i кажу, що приходжу я перед вiдкриттям виставки, а там, де була моя графiка шнурочки висять. Я їздив на шахту бiля Червонограду в складi творчої групи, яку органiзовувала Спiлка. Ми спускалися в забiй, робили рисунки. На осно- вi зiбраного матерiалу я зробив гравюри i бачу – їх зняли з виставки. Я старався їм пояснити, що поганськi боги – це мiфологiя, казка. Це не ре- лiгiя. Тодi менi згадали виставку в Нью-Йорку, чому не покаюсь, не даю їм вiдсiч, цим буржу- азним нацiоналiстам, якi обливають нас багном, i що хотiли би тут i в пресi почути мою пози- цiю. На що я їм вiдповiв, що я нiгде не читав, щоб хтось обливав нас брудом. То кому я маю вiдповiдати? Пiсля цього моя графiка наступних десять рокiв не появлялася на виставках. Каге- бiсти ж перiодично зустрiчалися зi мною, як вони казали, “для профiлактики”. Цi реальнi картини iз життя незалежно мисля- чого художника в умовах тоталiтарного суспiльст- ва сьогоднi ми сприймаємо з вiдстанi часу. Зали- шатися самим собою незалежно вiд того, що су- спiльство, в якому пережито чимало, було далеке вiд демократiї, свободи творчого вираження для деяких його сучасникiв було справжнiм випро- буванням. Тiльки не для нього. Богдан Сорока нiколи не був членом Спiлки художникiв i нiколи не прагнув ним стати. Мав “щастя” час вiд часу зустрiчатись iз представниками органiв Держбез- пеки, якi пропонували йому допомогти вступити у Спiлку. На це вiн, iз притаманним йому по- чуттям гумору, вiдповiдав: “О, я не думав, що за рекомендацiєю КГБ можна вступити в Спiл- ку!”. Сьогоднi, аналiзуючи матерiали партзборiв Спiлки, можна пiдсумувати, що роль Спiлки бу- ла у контролi над творчiстю, вона давала певнi привiлеї тим художникам, якi виявляли стовiдсо- ткову лояльнiсть до влади (часто благонадiйнiсть мусила проявлятися хоча б на словах), за її про- текцiєю видiлялись безкоштовнi квартири, твор- чi майстернi, кращi замовлення. Iз членiв Спiлки могли i виключити, як було iз львiвськими митця- ми Петром Марковичем, Стефанiєю Шабатурою та Масютком. Але Богдана Сороку такi речi не спокушали, бо честь i чеснiсть художника по вiд- ношенню до творчостi були понад усе. Позицiя митця, що чiтко сформулювалась ще наприкiнцi 1960-их – поч. 1970-их рр., стала вiрною супут- ницею його творчого життя, вона допомагає йому реалiзовувати щораз складнiшi та вiдповiдальнiшi проекти i сьогоднi – на першому десятку ХХI ст.

Графічне мистецтво Богдана Сороки

Репозитарії

Схожі ресурси