Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії

У статті розглянуто побутування весільних скринь Нижньої Наддніпрянщини початку ХХ ст. як сакральних предметів матеріальної культури, здійснено аналіз архетипових проекцій у розписах вперше досліджуваних скринь....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Пуларія, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Schlagworte:	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст.
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71095
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії / Т. Пуларія // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 274-286. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71095
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-710952014-11-24T03:01:50Z Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії Пуларія, Т. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. У статті розглянуто побутування весільних скринь Нижньої Наддніпрянщини початку ХХ ст. як сакральних предметів матеріальної культури, здійснено аналіз архетипових проекцій у розписах вперше досліджуваних скринь. В статье рассмотрено бытование свадебных ларей Нижнего Надднепровья начала ХХ в. как сакральных предметов материальной культуры, осуществлен анализ архетипных проекций в росписях впервые исследуемых ларей. The article deals with the life of the early 20th c. Lower Naddnipryanshchina region wedding chests as the spiritual articles of material culture; the analysis of archetype projections in the paintings of the firstly explored chests is carried out. 2009 Article Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії / Т. Пуларія // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 274-286. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71095 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст.
spellingShingle	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. Пуларія, Т. Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
description	У статті розглянуто побутування весільних скринь Нижньої Наддніпрянщини початку ХХ ст. як сакральних предметів матеріальної культури, здійснено аналіз архетипових проекцій у розписах вперше досліджуваних скринь.
format	Article
author	Пуларія, Т.
author_facet	Пуларія, Т.
author_sort	Пуларія, Т.
title	Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії
title_short	Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії
title_full	Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії
title_fullStr	Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії
title_full_unstemmed	Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії
title_sort	весільні скрині нижньої наддніпрянщини як джерело локальної історії
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71095
citation_txt	Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії / Т. Пуларія // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 274-286. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT pularíât vesílʹnískrinínižnʹoínaddníprânŝiniâkdžerelolokalʹnoíístoríí
first_indexed	2025-07-05T20:11:21Z
last_indexed	2025-07-05T20:11:21Z
_version_	1836839109728927744
fulltext	274 Історія народу – це історія його культури. Підхід до її вивчення обумовлений, перш за все, визначенням культури як “всієї системи значень людського буття, ідеальних і матеріалізованих у предметній формі” [8, с.18], та розумінням того, що найглибинніші суттєві аспекти смислогенезу приховані від адекватного усвідомлення в надрах не- свідомого. Як зазначають російські культурологи А.А. Пелипенко і І.Г. Яковенко, “якщо Фрейд одним з перших вказав на те, що раціональ- на свідомість – це лише видима частина психіки, під якою, як прихо- вана частина айсберга, криється колосальний пласт несвідомих інстинк- тивних детермінацій, то нині стає очевидним, що і культура, як ціле, ховає від зануреного в неї суб’єкта свої вихідні підстави, нормативи й установки” [8, с.147]. Вчення швейцарського психоаналітика К.Г. Юнга про індивіду- альне і колективне позасвідоме в психіці людини, про архетипи як “апріорні структурні форми інстинктивного фундаменту свідомості” [13, с.294], дозволило заглянути в таємницю творчості, без якої не- мислима культура взагалі. Ієрархія архетипових образів, особливості їх вираження в культурі дають уявлення про характер етносу, рівень його духовності, властиву йому “життєву установку”, за словами К.Г. Юнга [12, с.119], але в той же час здійснюють вплив на його іс- торію та соціокультурний розвиток. Значний матеріал для дослідження у цьому напрямку можуть надати вироби декоративно-ужиткового мистецтва, що акумулювали в собі вікову орнаментально-композиційну образність. Об’єктом нашого дослідження стали весільні скрині Ниж- ньої Наддніпрянщини, знайдені нами у селах сучасного Новомосков- ського району Дніпропетровської області й датовані початком ХХ ст. Тетяна ПУЛАРІЯ (Сімферополь, Україна) Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії 275 Істориків приваблює цей регіон. Саме його найкраще можна оха- рактеризувати словами вітчизняного філософа С.Б. Кримського: “…на Україні ми маємо рідкісну ситуацію накладання різних цивілізацій: античної та візантійської, східнотюркської та близь- косхідної (в їх мусульманському та хазарсько-іудейському варіан- тах), західноєвропейської та східнослов’янської, більш того – “крейсування” ранніх форм української культури між ними за власним курсом. Тому кордонність української культури призво- дить в решті решт до свого роду принципу палімпсесту, коли крізь новий текст проступають старі літери, що були стерті часом” [6, с.48]. Нижня Наддніпрянщина – територія постійних міграційних про- цесів. Перш за все, це колонізація ХVІ – першої чверті ХІХ ст., зокре- ма масове утворення німецьких, єврейських, швецьких, турецьких, болгарських, сербських та інш. колоній як результат політики Катери- ни ІІ щодо заселення південних прикордонних областей Російської імперії.* Починаючи з к. ХVІІІ ст. – активний приплив запорізьких переселенців і утворення казенних слобод з вільними від кріпацтва людьми. Нова хвиля мігрантів, здебільшого селян, прокотилася після реформ 1861 р. Так, в 1860–1880-і рр. на державних землях Південної України “легально оселилося не менше 130 тис. селян інших губерній, із них не менше 105 тис. осіб осіло на казенних землях південноукра- їнських губерній” [1, с.204]. За допомогою Селянського банку за пері- од з 1883 р. до Першої світової війни 1914 р. на територію Південної України переїхало не менше 45 тис. ревізьких душ (90 тис. осіб) – ви- хідців з інших губерній (І місце – мігранти з Лівобережної України, ІІ – з Правобережної, ІІІ – з Центрального чорноземного району). З 1861 по 1917 рр. Південна Україна прийняла понад 2 млн. переселенців (більшою частиною – самовільних) [ 1, с. 206-207 ]1. Щодо населення Катеринославської губернії, то згідно статистичних даних 1915 р. воно складало 3430379 чол., з них переважна більшість – бувші казенні се- ляни (1618586 чол.), вільні хлібороби – 728616 чол., колишні поміщиць- кі селяни – 459046 чол., міщани – 300157 чол., колоністи – 115902 чол. та інш. [4]. 1 Відомості про розселення колоністів, їх списки та книги обліку виданих їм грошових коштів збереглися донині у Державному архіві Дніпро петровської області. 276 Цим обумовлено специфічний характер формування духовної культури на теренах Нижньої Наддніпрянщини. Розвиток художніх промислів, і в першу чергу, виготовлення і розпис скринь, згідно етно- графічних джерел, розпочинається тут з кінця ХVІІІ ст. Як зазначав Д.І. Яворницьий “Од лівого берега річки Самари геть униз уздовж Дніпра тяглося с. Огрінь або Ігрень. Воно недавнього віку: заснував його в 1780–1781 р. князь Олександр Андрійович Прозоровський, і славилось воно своєю лісною пристанню та виробом українських скринь, німецьких бричок” [15, с.6]. (Зараз “Ігрень” – житловий масив м. Дніпропетровська). Сприятливим фактором розвитку торгівлі ремісничими виробами, стало заснування Думою у місті Катеринославі з 1793 р. чотирьох яр- марків: 1 січня, 21 квітня, 28 та 29 червня, 20 та 22 вересня. Весь при- буток від проведення ярмарків надходив до міської казни [5, с.110]. Архівні джерела свідчать, що подібні ярмарки проводилися і по селах, зокрема в селі Петриківка Новомосковського повіту [3]. Цінним інформаційним джерелом про масштабну Південно- Російську обласну сільськогосподарську, промислову і кустарну ви- ставку, що проводилася в м. Катеринославі в 1910 р., є “Календарь- Ежегодникъ “Приднђпровье” за 1911 р., де надруковано перелік всіх винагород, що були присуджені Розпорядним Комітетом за експонати, представлені на Виставці. Серед нагороджених – майстри-виготовлювачі скринь та “сундуків”. Так, бронзовою медаллю Виставочного Комітету нагороджено К.Г. Корсунського “за прочность и чистоту работы сундуковъ” [9, с.204]. Похвальні листи “за прочную работу скрыни” дісталися І.К. Харцієнко, Г.Н. Паляничці, П.М. Канилову, А.В. Ткаченку, “за хорошую работу шкатулки” – Л.В. Лисенко [9, с.206], “за искусстную работу издђлий из лозы” – І.М. Новицькому, “за искусстную работу модели украинской хаты” – Є. Шаплик [9, с.207]. З досліджених нами 15 скринь, що належать за спадкоємністю приватним особам, шість з них мають автографи майстрів: “Рисувала Мастерица Варвара Поляничкина” (можливо, майстриня мала відно- шення до Г.Н. Палянички, що отримала Похвального листа на славет- ній виставці?), “1909 года Рисувалъ Мастиръ Филипъ Бондаренко”, “Рисувалъ мастиръ Васили… Бондар…” та “Рисо… Мастер В (Б?) 1909 (5?)”, “Ф… Б…”, “Г (Б?)…”. Маємо припущення про існування динас- тій майстрів. На деяких скринях на зворотному боці віка чітко про- ставлені простим олівцем позначення: “№ 5”, “№ 6”, “2”, “114”, “50 я”, 277 “М 2”, “№ 102” (можливо, таким чином вказувалися номери скринь, що були представлені на виставці; в будь-якому разі перед нами – об- лікові номери), “1925 поку” (можливо, рік придбання скрині), дві- чі “О”. Паралельне вживання двох назв для побутових виробів із дерева – “скриня” і “сундук” – та виявлення тих та інших у домашньому вико- ристанні сучасних жителів Новомосковського району свідчить про відмінність цих предметів не тільки за своїм зовнішнім виглядом, а й за функціональністю. Словом “сундук” тут називають дерев’яний короб прямокутної форми чорного кольору, з прикріпленими по краях чола різьбленими лиштвами і призначений для зберігання одягу, а також інших, необхідних у господарстві речей; міг уживатися як стіл. Скриня ж як предмет матеріальної культури, функціонально при- значений для зберігання жіночого одягу, мала усі ознаки сакрального предмету: вона була невід’ємною частиною весільного обряду, що зна- менує перехід з одного соціально-вікового стану в іншій, а її розпис мав величезний інформаційно-енергетичний потенціал, був тим архе- типним кодом, в якому зашифровувалися – через елементи орнаменту, їх композицію, колірну гамму – уявлення про людину, ії місце в макро- космі і в просторово-часовому континуумі, а також побажання добра, процвітання, багатства, фізичного і духовного здоров’я всьому Роду. Скрині передавалися з покоління в покоління по жіночій лінії, вони були сімейними реліквіями. Ось чому збереглися у доброму вигляді. А ще тому, що майстри володіли секретами обробки деревини й виго- товлення та застосування фарб, основні кольори яких – зелений, чер- воний, синій та жовтий. Перші розписані скрині в Україні датовані ХVI – ХVII ст. і виго- товлені у львівських цехових майстернях [14, с.17]. Прототипом же весільних скринь всього середземноморського басейну – з урахуванням конструктивних особливостей, прийомів розділення поверхні, компо- зиційного рішення – гіпотетично вважаються античні саркофаги [14, с.16]. Стильові особливості та символіка розпису на скринях Нижньої Наддніпрянщини, знайдених нами під час польових досліджень та датованих поч. ХХ ст., мають бути розглянуті поряд з традиційною фольклорною поетикою декоративного розпису, що вже існував у ХІХ ст. у селі Петриківка на Катеринославщині, оформившись у 1936–1941 рр. як школа декоративного народного малювання з видат- 278 ними майстрами і навчальним центром [2, с.114]. Цій темі присвячено окрему статтю автора [10]. Аналіз орнаментальних композицій скринь, а також прийомів членування їх декорованих площин дозволяє говорити про давню тра- дицію розпису, в основі якої – “числа” і “візуальні фігури” – первинні архетипові проекції в культуру, “морфологічні матриці”, як їх виділяє А.А .Пелипенко [7]. На думку дослідників, “на ранніх етапах культури число наділялося сакрально-магічними конотаціями” [8, с.94-95], “три перші числа – 1, 2 і 3 – моделюють загальний тріадичний принцип”, “їх структурно-семантичний потенціал універсальний і всеосяжний” [8, с.96]. Число, “як зв’язуюча ланка між <…> природною самооргані- зацією і культурною творчістю людини, наділялося в давнину боже- ственним статусом” [8, с.104]. На досліджуваних нами скринях дивовижним чином представле- не співвідношення полів декорованих площин: по одному – поля бічних сторін (причілків) (Рис. 1), два – поля, на які ділиться віко (Рис. 2), три – поля, утворені графічно-лінійним розділенням фронтальної сторони (чола) на два широких бічних і один вузький центральний Рис. 1. Фото причілка скрині з Катеринославщини. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис. 279 Рис. 2. Фото віка скрині з Катеринославщини. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис. Рис. 3. Фото чола скрині з Катеринославщини. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис. прямокутники (Рис. 3). (Слід зауважити, що для інших регіонів Укра- їни при графічно-лінійному розділенні чола скрині характерне утво- рення одинарних і двочасних полів.) З числами в символічних традиціях співвідносяться “візуальні фігури” – умовно – другий рівень архетипових проекцій в культуру: 1) крапка, коло – з 1; 2) пряма – з 2; 3) трикутник – з 3; 4) чотирикут- ник – з 4 тощо. Значення архетипових (“первотектональних”) фігур не 280 “виводяться з історико-емпіричного досвіду, а самі є апріорні конструк- тивні підстави цього самого досвіду” [8, с.116]. Спробуємо виокремити культурний код розпису скринь, розгля- нувши конструктивно-функціональні властивості архетипових візуаль- них фігур в єдності з орнаментальними мотивами та колористикою. Як і у випадку з числовими проекціями спостерігаємо присутність гранично простої, первинною геометріки: крапка, коло, пряма, трикут- ник, чотирикутник. Звернемося до особливостей розпису чола скрині. У графічно-лінійному розділенні на поля присутня домінанта вертикалі, яка, згідно символічних традицій, виражає тенденцію до сакралізації і трансцендування, і компонента горизонталі, яка втілює значення профанічного і пов’язана з ідеєю емпіричної просторово- часової тривалості [8, с.106-107] (Рис. 4). Медіативна форма між ними – діагональ, як втілення ідеї динаміч- ного становлення, вторинна і похідна форма [8, с.107]. Її орнаменталь- ний вираз бачимо в центральному полі на багатьох скринях. Підкреслені прямі кути на фронтальній і бічних поверхнях “від- творюють значення стійкості, укоріненості і збалансованості” [8, с.107]. Рапорти на фронтальній поверхні у вигляді композиції світового дерева з багатопелюсткових квітів, що нагадують мальви, виходять з Рис. 4. Фото чола скрині з Катеринославщини. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис. 281 вазона або зібрані в пучок та символізують родове дерево життя (на бічних полях – рід нареченого і нареченої, на центральному – знов створена сім’я, продовження роду). В орнаменті присутнє поєднання жіночих та чоловічих елементів, що обумовлене сакральними властивостями скрині, покликаної служи- ти оберегом для сімיї як єдиної цілісності. Серед великої кількості жіночих, переважно червоного кольору, елементів: візуально подібні колу “яблука”, “мальви”; овальні мандорли (у пер. з італ. – “мигдаль”, символ чистоти і цнотливості), які в давнину були символом вульви, а також – духовності, пізніше – ранньохристиянським символом Христа в Славі [11, с.263]; трилисники – символи матерії; зображення вазона – посудини, що універсально символізує жіноче начало; схеми хвилястих ліній на фризових орнаментах, навіть сам фриз хвилястої форми. Поряд з жіночими гармонійно співіснують в орнаменті елементи, що символізують чоловіче начало, переважно синього кольору: трикут- ні грона винограду та зібрані в трикутники елементи квіткового моти- ву, звернені вершиною угору – символ духа; ялинкові мотиви на витих паростках фризів. Рис. 5 Поєднання жіночого та чоловічого начал на середній площині чола скрині за подобою “інь-ян”. Катеринославщина. Поч. ХХ ст. Дерево, розпис. Та найкрасномовніше за- свідчують свято єднання чоло- вічого і жіночого начал цен- тральні площини чола скрині, на яких гілки орнаменту розта- шовані подібно до давньокитай- ської ідеограми “інь-ян” (Рис. 5), або народжуються з двох вели- ких квіточок (знову-таки, жіно- че начало!) (Рис. 6), чи з однієї квітки виходить по три виноград- них грона уверх і вниз, створю- ючи косий хрест – символ жіно- чого начала, але синього, чоло- вічого, кольору (Рис. 7). 282 Обов’язково присутні в орнаментальних композиціях парні еле- менти теплого і холодного кольору. На деяких скринях розпис викона- но тільки червоним та жовтим, але незмінним залишається зелений фон. Коло, як відомо, – природна по своїй суті морфологічна модель – символ Богині-матері і майже універсальний символ Сонця – компо- зиційно представлений на віці і причілках скрині у вигляді мандали, утвореної круглими елементами орнаменту ( в основному – “яблуками”, зустрічається поєднання “яблук”, “мальв”, “маківок”) з трикутною серединою у вигляді грона винограду, гілки акації, трьох яблук, звер- нених як уверх, так і вниз, або крапкою у формі квітки. (Рис. 8). На одній із скринь, навпаки, по колу розташовані трикутники з “яблук”, у центрі – “квітка”. Рис. 6. Єдність двох начал – жіночого та чоловічого – у єдиному дереві життя. Середня площина чола скрині. Катеринославщина. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис Як правило, рух в такій мандалі передається профільним зображенням елементів і направле- ний проти годинникової стрілки. Незмінна кіль- кість їх по колу – 8 – дозволяє побачити поєднан- ня в мандалі двох “хрестів” (“прямого” – чолові- чого, і “косого” – жіночого) (Рис. 9). Хрест, як і сама мандала, – завершена форма синтезу. У найдавніших культурних традиціях мандала символізувала божественну гармонію, що зціляє душу, упорядковує думки і відчуття. Вона була оберегом і енергетично лаштовувала на позитивний лад. К.-Г. Юнг вважав, що манда- ла – архетипічний символ туги людини за психологічною взаємодією з іншими людьми: “Мандала є архетиповий образ, існування якого протягом сторіч легко підтвердити. Він означає цілісність Я або, прос- тіше, цілісність основи душі, а кажучи містично – явище інкарнації божества в людині. У протилежність іншим таємничим знакам манда- ла обертає сучасність до єдності, тобто є компенсацією розколу і від- 283 повідно сповіщає подолання його. Оскільки образ цей з’являється в колективному позасвідомому, він усюдисущий” [ 13, с. 279-280 ]. Рис. 8. Мандала на площині причілка скрині. Катеринославщина. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис. Рис. 7. Косий хрест – символ жіночого начала на середній площині чола скрині. Катеринославщина. Поч. ХХ ст. Дерево, розпис. 284 Нижньонаддніпрянська весільна скриня має чотири зображення мандали, які, мов веселка, обрамлюють її. Слід помітити, що на деяких скринях одну і ту ж орнаментальну ком позицію можна було б тлумачити і як мандалу, і як спіраль. (Рис. 10). Рис. 9. Два хрести на площині причілка скрині. Катеринославщина. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис. Рис. 10. Спіраль на середній площині чола скрині. Катеринославщина. Здогадно, поч. ХХ ст. Дерево, розпис. 285 Спіраль – складний символ, що використовується з часів палео- літу. Це, перш за все, “символ великої творчої (життєвої) сили як на рівні космосу, так і на рівні мікрокосму” [11, с.183]. “Спіраль, що по- єднує в собі форму кола і імпульс руху, є також символом часу, цикліч- них ритмів, зміни сезонів року, народження і смерті, фаз “старіння” і “зростання” Місяця, а також самого Сонця” [11, с.183-184]. “Спіралі – вихори асоціюються з прядінням і тканням павутини життя і завіси Богині-Матері, розпорядника доль і ткалі завіси ілюзій” [11, с.184]. Отже, аналіз архетипових проекцій у розписах весільних скринь Нижньої Наддніпрянщини дозволяє зробити висновок про первинні духовні підстави цього виду декоративного мистецтва. Його мова зву- чить для нас з глибин колективного позасвідомого і як джерело локаль- ної історії, і як незаперечне утвердження духовного начала в людині. Джерела та література 1. Бойко Я.В. Міграція селянства на південь України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, по статі: Зб.наук.пр. – Дніпропетровськ, 2006. – Вип. 4. – 284 с. – С.202–209. 2. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. – Львів, 2000. – 400 с. 3. Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО). – Ф. 11. – Оп. 1. – Д. 475.- Л. 67. 4. ДАДО. – Ф. 11. – Оп. 1. – Д. 1344.–Л. 8-11. 5. Історія міста Дніпропетровська / За наук. ред. А.Г.Болебруха. – Дні- пропетровськ: Грані, 2006. – 596 с. 6. Кримський С.Б. Специфіка українського барокко // Культура народов Причерноморья. – 1997. – № 1. – С.48–54. 7. Пелипенко А.А. Архетип.// Культурология. Энциклопедия. В 2-х т. Т.1/ Гл. редактор и автор проекта С.Я.Левит. – М., 2007. – 1392 с. – С. 124–125. 8. Пелипенко А.А., Яковенко И.Г. Культура как система. – М.: Языки русской культуры, 1998. – 376 с. 9. Перечень всѣхъ наградъ, присужденныхъ Распорядительнымъ Коми- тетомъ за экспонаты выставленные на Южно-Русской Областной, сельско- хо зяйственной, промышленной и кустарной Выставкѣ въ г. Екате ринославѣ въ 1910 году // Календарь-Ежегодникъ “Приднѣпровье”. – 1911. – С. 175– 208. 10. Пуларія Т.В. Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шу- кань // Культура народов Причерноморья. – 2009. – № 155.– С.98–104. 286 11. Энциклопедия символов / сост. В.М.Рошаль. – М.-СПб., 2007. – 1007, [1] с.: ил. 12. Юнг К.Г. Об отношении аналитической психологии к поэтико- художественному творчеству (перевод В.Бибихина) // Юнг К.Г. Собрание сочинений: В 19 т. Т. 15. Феномен Духа в искусстве и науке. / Пер. с нем. – М., 1992. – 320 с. – С. 93 – 120. 13. Юнг К.Г. Поздние мысли (перевод А.Темчина) // Юнг К.Г. Собра- ние сочинений: В 19 т. Т. 15. Феномен Духа в искусстве и науке. / Пер. с нем. – М., 1992. – 320 с. 14. Юр М.В. Розписи українських весільних скринь сер. ХІХ – по- чатку ХХ ст. (типологія, іконографія, художні особливості). – Дис. на… к-та мистецт-ва. Рукопис. НАН Укр., Ін-т мис-ва, фол-ки та етнології ім. М.Т. Рильського. – К., 1998. – 194 с. 15. Яворницький Д.І. Дніпрові пороги: Альбом фотогр. з географічно- іст. нарисом // Д.І.Яворницький. – Х.: ДВУ, 1928. –76 с. Тетяна Пуларія (Сімферополь, Україна) Весільні скрині Нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії У статті розглянуто побутування весільних скринь Нижньої Наддніп- рян щини початку ХХ ст. як сакральних предметів матеріальної культури, здійснено аналіз архетипових проекцій у розписах вперше досліджуваних скринь. Ключові слова: архетип, духовність, декоративний розпис, жіноче та чоловіче начало, колективне позасвідоме, орнамент, символ Татьяна Пулария (Симферополь, Украина) Свадебные лари Нижнего Надднепровья как источник локальной истории В статье рассмотрено бытование свадебных ларей Нижнего Над- днеп ровья начала ХХ в. как сакральных предметов материальной куль- туры, осуществлен анализ архетипных проекций в росписях впервые исследуемых ларей. Ключевые слова: архетип, духовность, декоративная роспись, жен- ское и мужское начало, коллективное бессознательное, орнамент, символ Tеtyana Pularіya (Sipferopol, Ukraine) The wedding chests of lower Naddnipryanshchina region as a source of local history The article deals with the life of the early 20th c. Lower Naddnipryan- shchina region wedding chests as the spiritual articles of material culture; the analysis of archetype projections in the paintings of the firstly explored chests is carried out. Key words: archetype, spirituality, decorative painting, woman`s and man`s beginning, collective unconscious, decorative pattern, symbol

Весільні скрині нижньої Наддніпрянщини як джерело локальної історії

Institution

Ähnliche Einträge