Наука жити "за зоряним часом"
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2002
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71167 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наука жити "за зоряним часом" / А. Корсунь, М. Панченко // Вісн. НАН України. — 2002. — № 3. — С. 57-59. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71167 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-711672014-11-25T03:01:57Z Наука жити "за зоряним часом" Корсунь, А. Панченко, М. З історії науки 2002 Article Наука жити "за зоряним часом" / А. Корсунь, М. Панченко // Вісн. НАН України. — 2002. — № 3. — С. 57-59. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71167 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії науки З історії науки |
| spellingShingle |
З історії науки З історії науки Корсунь, А. Панченко, М. Наука жити "за зоряним часом" Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Корсунь, А. Панченко, М. |
| author_facet |
Корсунь, А. Панченко, М. |
| author_sort |
Корсунь, А. |
| title |
Наука жити "за зоряним часом" |
| title_short |
Наука жити "за зоряним часом" |
| title_full |
Наука жити "за зоряним часом" |
| title_fullStr |
Наука жити "за зоряним часом" |
| title_full_unstemmed |
Наука жити "за зоряним часом" |
| title_sort |
наука жити "за зоряним часом" |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
З історії науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71167 |
| citation_txt |
Наука жити "за зоряним часом" / А. Корсунь, М. Панченко // Вісн. НАН України. — 2002. — № 3. — С. 57-59. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT korsunʹa naukažitizazorânimčasom AT pančenkom naukažitizazorânimčasom |
| first_indexed |
2025-07-05T20:14:18Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:14:18Z |
| _version_ |
1836839294785814528 |
| fulltext |
Вісник N3 2002
НАУКА ЖИТИ «ЗА ЗОРЯНИМ ЧАСОМ»
Минулого року Полтавська гравіметрична обсерваторія відзначила своє 75-річчя. Цій
події була присвячена міжнародна конференція «Вивчення геодинамічних процесів
методами астрономії, геодезії і геофізики». За 75 років Полтавська гравіметрична
обсерваторія, образно кажучи, переросла свою вузьку назву «гравіметрична». Нині її
дослідження охоплюють ширше коло питань. Тут, крім визначення фізичних
характеристик Землі геофізичними методами, ведуться астрономічні дослідження:
вивчаються особливості обертання Землі, руху полюсів нашої планети, зміни широти і
довготи Полтави. А останніми роками з допомогою українського радіоінтерферометра
(УРАН-2) в обсерваторії почали вивчати космічні об'єкти — віддалені радіогалактики,
квазари, пульсари тощо. Про ці дослідження йшлося у доповідях співробітників
обсерваторії на ювілейній конференції. Одна з цих доповідей і підказала нам «сюжет для
невеликого оповідання».
Слави Полтавська обсерваторія зажила вже давно завдяки роботам її засновника О. Я.
Орлова (1880—1954) та його перших учнів — академіка Є. П. Федорова (1909—1986),
члена-кореспондента З. М. Аксентьєвої (1900—1969). До речі, популярність цих учених
переросла земні межі — їхніми іменами названі космічні об'єкти. Так, ім'я О. Я. Орлова
одержав кратер на Місяці, малі планети № 2724 і № 7628 носять імена О. Я. Орлова та Є.
П. Федорова відповідно, а на Венері є кратер З. М. Аксентьєвої.
Про цих учених написано чимало. Менше висвітлена діяльність ще одного учня О. Я.
Орлова — доктора фізико-математичних наук Миколи Андрійовича Попова (1910—1985).
Саме про М. А. Попова як завзятого астронома-спостерігача на одній з конференцій було
сказано: «Він жив за зоряним часом». Цей вислів має і пряме, і опосередковане значення.
Пряме тому, що всі земляни живуть за сонячним часом, рахуючи кількість діб за
кульмінацією на певному меридіані, а астрономи звіряють свої хронометри і ведуть
спостереження за зоряним часом 1. А опосередковане — тому, що вся діяльність цього
вченого — вагомий «зоряний» внесок у науку.
Микола Андрійович Попов понад 30 років вдень і вночі спостерігав яскраві зорі над
Полтавою, не знаючи ні вихідних, ні відпусток. Саме ті зорі спонукали О. Я. Орлова
заснувати обсерваторію на цьому місці. Ось як він писав про це: «Була також інша досить
вагома підстава для того, щоб організувати спостереження саме у Полтаві. Справа в тому,
що про твердість Землі і про ступінь її піддатливості можна судити не лише за місячно-
сонячними змінами сили ваги, а й за тим періодом, з яким змінюється певна широта.
Полтава була особливо зручною для широтних спостережень, оскільки на її паралелі у
зеніті кульмінували дві яскраві зорі — альфа Персея та ета Великої Ведмедиці, доступні
для спостереження і вдень, і вночі. Таким чином, у Полтаві було легко і зручно об'єднати
два види спостережень: широтні та гравіметричні, які взаємодоповнювалися».
М. А. Попов бiля зенiт-телескопа.
Саме М. А. Попову судилося проводити ці унікальні спостереження за змінністю широти,
щоб з їхнього аналізу визначити з достатньою точністю короткоперіодичні її коливання.
На початку своєї роботи у Полтавській гравіметричній обсерваторії він під керівництвом
О. Я. Орлова брав участь у гравіметричній зйомці України, яка відіграла важливу роль у
пошуку корисних копалин на її території. Під час Другої світової війни Микола
Андрійович був на фронті, і його участь у бойових діях відзначена багатьма нагородами.
А спостереження яскравих зенітних зір він розпочав ще у 1939 р. І не пропускав їх ні
вдень, ні вночі. Хоча трапився один курйозний випадок, про який і нині згадують
співробітники обсерваторії.
Вікна директорського кабінету О. Я. Орлова виходили в сад, де стояли павільйони з
астрономічними інструментами. І от одного разу він побачив, що небо абсолютно ясне, а
дах павільйону зеніт-телескопа закритий. Як згодом з'ясувалося, Микола Андрійович як
член партії пішов на партзбори на турбомеханічний завод, оскільки в обсерваторії не було
своєї парторганізації. Дізнавшись про це, Орлов одразу ж надсилає листа М. С. Хрущову
(у той час першому секретареві Компартії України), в якому просить вжити заходів, щоб
партзбори ніколи не призначалися на години, відведені для цінних астрономічних
спостережень.
Як уже говорилося, унікальність цих спостережень полягала в тому, що їхній довгий
безперервний ряд давав змогу відповісти на багато неясних питань, пов'язаних з
внутрішньою будовою Землі. Як писав М. В. Ломоносов, «велико есть дело достигать во
глубину Земли разумом, куда рукам и оку достигнуть возброняет натура».
Дивна річ: людство проникло у космічний простір набагато далі, ніж углиб власної
планети. Для наочності часто наводять таке порівняння: якщо поглянути на земний глобус
у розрізі, то вивчена його частина — це тонкий шар паперу з намальованими
континентами і морями, а решта — незвідані простори (правда, деякі відомості вдалося
одержати з допомогою сейсмологічних методів). Але, як виявилося, проникнути в
глибини Землі аж до її ядра можна опосередковано — з допомогою розуму.
На початку 60-х років відомий радянський учений-геофізик М. С. Молоденський розробив
нову теорію нутації Землі (коливання осі обертання нашої планети у просторі), яка
враховувала динамічний вплив рідкого ядра на оболонку Землі. Для створення моделі
нашої планети, в якої всередині основного рідкого ядра міститься ще одне — тверде, М.
С. Молоденський обчислив період вільної близькодобової нутації. Перед астрономами
постало завдання відшукати у спостереженнях широти гармонійну складову, яка б
відповідала близькодобовій нутації. М. А. Попов детально проаналізував свої
спостереження яскравих зенітних зір і побачив, що справді існують такі коливання
широти з періодом, близьким до зоряної доби (23 години 56 хвилин), як і передбачив М.
С. Молоденський. З цього випливало, що ядро Землі рідке з твердим осердям.
Щоб одержати достовірні результати з астрономічних спостережень, необхідно
досконально знати телескоп, враховувати всі його можливі помилки і підтримувати
інструмент у належному стані незалежно від погодних та інших умов. М. А. Попов був
великим знавцем усіх інструментальних тонкощів зеніт-телескопа, справжнім віртуозом.
Поєднання цих рис зробило його астрономом високого класу. Свої дослідження він
опублікував у монографії зі скромною назвою «Малі періодичні члени у коливаннях
широти Полтави за спостереженнями яскравих зенітних зір у Полтаві», яка вийшла
друком 1968 р. у видавництві «Наукова думка». У цій монографії широко висвітлювалося
багато питань, пов'язаних з динамікою нашої планети (рухом полюсів Землі,
особливостями її обертання, нерівномірними і віковими змінами широти тощо). Свою
майстерність і досвід аналітичної роботи М. А. Попов щедро передавав численним учням.
До нього приїздили по науку з різних обсерваторій. Зокрема, він допомагав
організовувати спостереження на зеніт-телескопі в обсерваторії поблизу Улан-Батора
(Монголія).
Крім спостережень яскравих зенітних зір (понад 8000), М. А. Попов проводив й інші
астрономічні дослідження: спостерігав азимути мір на пасажному інструменті, перевіряв
гіпотези відхилення світового променя у полі тяжіння Сонця під час сонячного
затемнення (ефект Ейнштейна) тощо.
Микола Андрійович поєднував у собі надзвичайну вимогливість дослідника з веселим
характером, любив гумор, знав чимало народних пісень. Він притягував до себе людей, а
надто молодь, і був душею колективу Полтавської обсерваторії.
Вчений любив і часто згадував вислів, який він приписував філософу Григорію Сковороді.
У вільному переказі це звучало так: «Перш ніж починати будь-яку справу, добре подумай,
наскільки вона потрібна. І якщо впевнений, що потрібна, то починай і роби, — тоді не
повинно бути важко».
А. КОРСУНЬ,
кандидат фізико-математичних наук,
старший науковий співробітник
Головної астрономічної обсерваторії НАНУ,
М. ПАНЧЕНКО,
кандидат фізико-математичних наук,
колишній директор Полтавської
гравіметричної обсерваторії
1 [до тексту] Тривалість зоряної доби коротша від середньої сонячної, тому тропічний рік
триває на одну добу довше, ніж середній сонячний: 365, 2421988 середньої сонячної доби
дорівнюють 366,2421988 зоряної доби.
|