Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7117 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах / О. Дідула // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 93-96. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7117 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-71172010-03-24T12:02:30Z Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах Дідула, О. Статті 2008 Article Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах / О. Дідула // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 93-96. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7117 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Дідула, О. Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах |
| format |
Article |
| author |
Дідула, О. |
| author_facet |
Дідула, О. |
| author_sort |
Дідула, О. |
| title |
Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах |
| title_short |
Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах |
| title_full |
Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах |
| title_fullStr |
Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах |
| title_full_unstemmed |
Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах |
| title_sort |
співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7117 |
| citation_txt |
Співвідношення семантичних кодів у різних мовах та культурах / О. Дідула // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 93-96. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT dídulao spívvídnošennâsemantičnihkodívuríznihmovahtakulʹturah |
| first_indexed |
2025-07-02T09:53:18Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:53:18Z |
| _version_ |
1836528433582047232 |
| fulltext |
ОЛЕКСАНДРА ДIДУЛА. Спiввiдношення семантичних кодiв... 93
Статтi
Олександра ДIДУЛА
СПIВВIДНОШЕННЯ
СЕМАНТИЧНИХ КОДIВ
У РIЗНИХ МОВАХ ТА КУЛЬТУРАХ
Oleksandra DIDULA. On Correlation of Semantic
Codes in Different Languages and Cultures.
Паремiя – видове позначен-
ня малих жанрiв афористично-
го спрямування (зокрема, при-
слiв’я та приказки). Вiдкри-
тi для запозичення рiзних сфер
людського життя; рiзних куль-
тур; крiзь вiки вони доповню-
валися новими формами, тема-
ми, художнiми засобами, видо-
змiнювалися.
Стаття на порiвняльному матерiалi малих жан-
рiв усної словесностi iлюструє народне розумiн-
ня певних понять чи думок, що вираженi фра-
земами у рiзних мовах та культурах. Мудрiсть
народна безiменна, тобто анонiмна або колектив-
на, варiантна; дає широке поле для iмпровiзацiї.
Праця є спробою обґрунтування поняття нацiо-
нальної мовної картини свiту, вияснення функ-
цiї мови та народної мудростi в її формуваннi,
розумiння глибини поняття символу, рiзних його
трактувань.
Iсторичний розвиток нацiй є складним i довго-
тривалим процесом, пов’язаним iз географiчним
розташуванням того чи iншого народу на кар-
тi свiту, мiграцiйними хвилями, мiжетнiчними
зв’язками та впливами, культурно-свiтоглядною
взаємодiєю та ще багатьма факторами, кожен
з яких вiдiгравав важливу роль при зароджен-
нi, виникненнi, формуваннi та розвитку етнiчних
спiльнот.
Серед найвагомiших факторiв впливу видiля-
ють мову, як чинник, тiсно пов’язаний з терито-
рiальним розмiщенням, iсторiєю та етнографiєю,
природою. З цього огляду мова трактується як
семiотична система, що фiксує усi знання та по-
гляди народу, змiни, якi вiдбуваються у процесi
його становлення та формування. Мова є засо-
бом, за допомогою якого твориться та функцiонує
усна народна творчiсть.
Кожен народ, кожна нацiя завдяки мовi має
свiй неповторний характер, своє нацiональне об-
личчя, етнопсихологiчне мислення, свою систе-
му поглядiв та уявлень, свою творчiсть, складну
граматику.
В.Кассiрер вважав, що основна рiзниця мiж
мовами полягає не у вiдмiнностi звукiв, а в
рiзницi “свiтобачень”1. О.Потебня зазначав, що
вiдмiнною рисою мов є глибоко вiдмiннi систе-
ми прийомiв мислення2. Український письменник
Григiр Тютюник писав, що найвищою наукою
життя є творчiсть народна.
Народна мудрiсть трактується як вища колек-
тивна пам’ять, що несе в собi правила, норми, на-
станови, що визначають поведiнку i вчинки лю-
дини в тiй чи iншiй ситуацiї. При цьому “на-
родна мудрiсть в iсторичному суспiльствi була
соцiально зорiєнтованою на збереження естети-
чних структур народного досвiду, в тому числi i
фольклору”3.
В уснiй народнiй творчостi, як правило, знахо-
дили вiдображення i великi iсторичнi подiї, i ви-
сокi нацiональнi iдеї. Сутнiсть побутової функцiї
народної творчостi полягає в тому, що вона куль-
тивує теми, якi не знайшли свого вiдображення в
мистецтвi чи науцi.
Усна народна словеснiсть iснувала ще задовго
до виникнення писемностi. Проходячи крiзь вiки,
1Cassirer Ernst. Philosophie der symbolischen Formen.
Erster Feil. Die Sprache.– Berlin, 1923.– P. 187 (За кн.:
Кiсь Р. Мова, думка i культурна реальнiсть (вiд Олек-
сандра Потебнi до гiпотези мовного релятивiзму).– Львiв:
Лiтопис, 2002.– С. 106).
2Потебня А.А. Основы поетики // Хрестоматия по ис-
тории русского языкознания.– Москва, 1973.– С. 238.
3Бычко А.К. Народна мудрость Руси (анализ
философа).– К.: Вища Школа, 1988.
94 1-2’2008 Народознавчi Зошити
вона повiльно, вiдбираючи найгенiальнiшi думки,
iдеї поповнювала свою спадщину, щоб передати її
наступним поколiнням. “Давня iстина”, зазвичай,
губить своє джерело, автора, i поширюється мiж
масами, варiюється, переосмислюється, бо прос-
та за формою. Мораль кожної перлини народної
мудростi можна розвинути до цiлого твору чи по-
вчальної розповiдi. Як зауважив американський
лiнгвiст Ч.Хоккет, однiєю з важливих властивос-
тей мови є сигналiзувати про вiддаленi в часi та
просторi подiї. Вiн назвав це явище “перемiсти-
мiстю”. Ця дивовижна особливiсть мови дозво-
ляє їй не тiльки акумулювати у собi весь досвiд
попереднiх поколiнь, але й передавати його у сти-
снутiй та концентрованiй формi кожному новому
членовi людського суспiльства.
Прислiв’я та приказки, взятi з рiзних джерел
народної словесностi на основi спостережень над
навколишнiм життям, зазвичай, є влучними ви-
словами, лаконiчними думками; увiбравши свiто-
гляд та досвiд народу, становлять вагомий пласт
народної фiлософiї – скарбницю мудростi.
Незважаючи на стислiсть форми, малi жанри
(паремiї) – явище багатоаспектне, їх вивчення ве-
деться пiд рiзними кутами зору. Маловивченою
та дуже цiкавою є проблема полiсемантичностi
значень, мiжнацiональних запозичень та впливiв.
Наприклад, вислiв “пiдсунути свиню” походить з
часiв iсторичних зв’язкiв українцiв iз євреями та
мусульманами, яким Коран забороняє їсти сви-
нину, – їм пiдсували свиняче м’ясо, щоб з них
насмiятися.
За словами Ж.Деррiди “тлумачення є не тiль-
ки смисловим розширенням тексту: воно вростає
у текст i змiнює його смисловi обриси”, пере-
роджуючи його4. Так, скажiмо, важко збагнути
весь пiдтекст одного єврейського прислiв’я “Кiнь
об’їздив увесь свiт i вертається до свого стiй-
ла тим самим конем”, незнаючи, що єврейське
“ферд” означає не лише “кiнь”, а й “дурень”. От-
же, сенс тут такий, що дурень, об’їздивши весь
свiт, залишається й надалi дурнем. Або вiзьмi-
4Цит. за: Кiсь Р. Мова, думка i культурна реальнiсть...–
С. 297.
мо приказку: “Сховай руки на суботу”. Юдаїзм
забороняє виконувати будь-яку роботу в суботу.
Вислiв несе з собою думку – “нiчого не роби-
ти”. Крiм того, має й iнше значення – “Не лiзь у
бiйку”. Значення багатьох прислiв’їв мотивується
образами, символами, що ґрунтуються на специ-
фiчних нацiональних реалiях. Кожен народ виро-
бив свою систему символiв, понять, образiв та їх
значень для культури, якi й вирiзняють однi на-
цiї з-помiж iнших. Немає адекватного перекладу,
як i немає адекватного розумiння одного i того
ж поняття. “Рiзнi мовнi системи є не лише рiз-
ними системами мовного кодування, позначення,
номiнацiї тих самих позамовних реалiй рiзними
“етикетками”, але й рiзними системами культур-
ного кодування, рiзними способами та напрямами
сенсоутворення та органiзацiї сенсiв, рiзними си-
стемами сегментування та осмислювання свiту”5.
На противагу своєрiдної однобiчностi певної
мови, множиннiсть мов сприяє збагаченню знань
шляхом множинностi способiв бачення i надає
можливостi переоцiнки, осмислення часткового
знання як єдиноможливого. На думку Р.Кiся
“Кожна людина подумки помiщає себе як об’-
єкт всерединi свого символiчного середовища. А
це i є притаманна комунiкативному середовищу
картина свiту, що формується за допомогою вер-
бальних та iнших семiотичних засобiв, з допомо-
гою символiчної трансформацiї досвiду групи”6.
I в перiод палеолiту, i в будь-яку iншу з епох,
– пише В.Н.Топоров, – людина володiла вмiнням
перетворювати навколишнi реалiї у символи i бу-
дувати з них свiй свiт символiв. Сутнiсть мови,
як писав вiдомий англiйський фiлософ Б.Рассел,
– полягає не у використаннi якого-небудь спосо-
бу комунiкацiї, а у використаннi фiксованих асо-
цiацiй – тобто у тому, що все реальне, чуттє-
ве промовлене слово, намальована картина, жест
можуть викликати уявлення про дещо iнше. Коли
це стається, то чуттєве може бути назване “зна-
ком” чи “символом”, а те, що твориться уявою –
значенням.
5Там само.
6Там само.– С. 51.
ОЛЕКСАНДРА ДIДУЛА. Спiввiдношення семантичних кодiв... 95
Цитуючи Е.Панова, свiт мовних символiв пев-
ною мiрою не залежний вiд свiту реальних речей7.
Вже саме слово “символ” походить вiд грецько-
го symbolon, що означає знак, гостьова табличка
– глиняний черепок, який розламувався надвоє
мiж господарем та гостем як знак довiри, друж-
би. Ламався навпiл, тому отримував своє право
на iснування i водночас був частинкою цiлого.
Символiчний образ живе у багатьох вимiрах сво-
го буття, бо дозволяє безлiч трактувань i лише
наближається до позначуваної iдеї.
Ми кажемо “здоровий як бик”, нiмець – “глу-
пий як бик”. “Йому це пасує як воловi сiдло”, –
говорять в Нiмеччинi, у нас – “...як коровi сiдло”.
“Стоїть як вiл перед горою” синонiмiчне росiйсь-
кому “витрiщився як баран на новi ворота”. “За-
хотiв вiл зайця обiгнати” – говорять нiмцi, у нас
– “дай Боже нашому телятi вовка упiймати”. А
то й простiше: “обходи волiв десятими дорогами,
а з дурнями краще взагалi не знайся”. Росiйською
“гонять собак”, чеською “pást mravence”.
Рiзнi мови по-рiзному осмислюють довкiлля,
дають йому рiзну оцiнку, рiзну перспективу ба-
чення “тих самих” фрагментiв дiйсностi, а не ли-
ше по-рiзному номiнують однi i тi ж об’єкти, про-
цеси чи властивостi. Англiйською нероби носять
листя в лiс (to carry leaves in to the wood) чи
возять вугiлля в Ньюкасл – центр вугiльної про-
мисловостi (to carry leaves to Newcastle), а iта-
лiйцi возять вугiлля в Леньяно, мiсто поблизу
Мiлану, де видобувають паливо (portale cavoli a
Legnaia). Нiмецькi ледацюги носять воду в коло-
дязь (Wasser in den Brunnen tragen) чи навiть в
море (Water in de See tragen). У море носять й
iталiйцi, iспанцi, французи. Одним з улюблених
занять є носiння дров у лiс. Давнi греки носили
сов у Афiни.
Смисли, символи прямо пов’язанi iз дослiдже-
нням менталiтету. Українська народна словеснiсть
багата цiлою низкою прислiв’їв та приказок, що
вiдображають нацiональний колорит нашого на-
роду. До прикладу: Iван плахту носить, а Настя
7Панов Е. Знаки. Символы. Языки.– Москва: Знание,
1893.
булаву; Козацькому роду нема переводу; Язик до
Києва заведе; Козак з бiдою, як риба з водою;
На городi бузина, а в Києвi дядько та iнше.
Основа кожної культури зiткана не з поверх-
невих значень, а з павутини сенсiв, якi не прос-
то пiдлягають розумiнню та iнтерпретацiї, але й
переживаються, посiдають цiннiсну значущiсть.
Упродовж вiкiв в українцiв сформувалась цiла
система символiв: голуб став символом миру, ле-
лека – щастя, сич – нещастя, крук – смертi,
орел – влади, яструб – хижостi. I в прислiв’ї, i
в приказцi: лисиця – хитра, заєць – боягузливий,
вовк – дурень, медвiдь – сильний i неповороткий.
Щоби зрозумiти окремi вислови: “гарбуза пiднес-
ти”, “горшки побити”, “скакати в гречку”, – треба
знати українськi народнi звичаї.
Моряк дивиться на свiт нiби з верхiвки щог-
ли; мисливець iде до мети звiриними стежками,
крiзь лiсовi зарослi; для землероба свiт залиша-
ється чiткою лiнiєю горизонту, в межах якого по-
ля й сади живуть своїм блаженним життям. Усi цi
найдавнiшi види людської дiяльностi зафiксованi
мовою у паремiях, якi допомагають побачити уже
не iснуючi й забутi ландшафти, знаряддя працi,
суспiльнi вiдносини, звичаї та вiрування.
У багатьох народiв “пiдколодна” змiя є ото-
тожненням пiдлостi й пiдступностi, зради. Для
євреїв змiя була символом мудростi – як сова для
афiнян. Для нас муравель – працелюбнiсть та ви-
тривалiсть. Iндiйцям впала у вiчi його слабкiсть:
y нього сили як у муравля (про слабкого).
Росiйською “кiт у мiшку” – це те ж, що анг-
лiйською та нiмецькою “заєць у мiшку”. Росiйсь-
кою “бiла ворона” перекладається на французьку
як “бiлий вовк” чи “бiлий дрiзд”, а нiмецькою як
“плямиста собака”.
Росiйською горобець у перекладi з чеської ста-
не польовою пташкою. Ми дiлимо шкiру невби-
того медведя, англiйцi в цьому ж випадку варять
рибу, не пiймавши її на гачок.
У жоднiй культурi немає предметiв, засобiв,
витворiв людської життєдiяльностi, видозмiне-
них та втягнених у соцiокультурний простiр,
96 1-2’2008 Народознавчi Зошити
що не були б залученi в процес надiляння їх
смислами8.
Сам спосiб iнтерпретацiї чи тлумачення нiбито
подiбних об’єктiв є не тiльки рiзним “припису-
ванням” уявлень, але й наданням однаковим уяв-
ленням рiзного смислу. Такий психокультурний
феномен пояснюється рiзною шкалою вартостей,
рiзним iсторичним досвiдом нацiї, вiдмiнним на-
повненням понять чи реалiй асоцiацiями.
Скажiмо, береза в уявi давнiх iндiйцiв вважа-
лась символом милосердя, любовi до людей, а для
росiян – є символом патрiотизму, з нею порiв-
нюють струнку й красиву жiнку. Англiйцi, мiг-
руючи в Австралiю чи країни Схiдної Азiї бра-
ли з собою розсаду маленької весняної квiтки -
первоцвiту чи примули, висаджували по-пiд вiк-
нами дому, як українцi соняхи, мальви i кали-
ну. Для мешканцiв Канади “березою” мислиться
клен, який змальовано на нацiональному прапорi.
Слов’яни – зокрема, росiяни, бiлоруси, українцi
– бачать зайця, зазвичай, лякливим й поспiшаю-
чим. У Тибетi, Непалi, Монголiї заєць – тварина
шанована й поважна – символ мудростi. В япон-
цiв та африканських негрiв вiн є символом розуму
й здогадливостi. Таким виступає заєць не лише
у паремiях, а й у великих жанрах.
У самому словi закладено одну iз найважли-
вiших функцiй культури – функцiю колективно-
го програмування свiдомостi. Навiть за наявностi
еквiвалента в iнших мовах окремi слова є нацiона-
льними символами, якi мають особливе значення
для етносу, наприклад: орел, сокiл, вiл, лебiдь,
корова, зозуля. Вiдповiднi слова можуть става-
ти в кожнiй мовi символом рiзного значеннєво-
го потенцiалу. “Словесна символiка – є одним з
важливих чинникiв творення картини свiту”9.
“Живемо у свiтi символiв, а свiт символiв жи-
ве у нас”10 – вважає В.Гаврись. Символ справдi є
дуже широкою естетичною категорiєю, ним може
виступати i слово, i цiле речення, пейзаж чи ху-
дожня деталь, лiтературний герой, явище приро-
8Кiсь Р. Мова, думка i культурна реальнiсть...
9Гаврись В.I. Сталi сполучення слiв у сучаснiй нiмець-
кiй мовi.– К.: Рад. Школа, 1971.– С. 31-35.
10Там само.– С. 7.
ди, традицiйний образ та iнше. Вiдомо, що майже
кожне слово як мовний знак символiзує те чи iн-
ше явище дiйсностi. О.О.Потебня зазначав, що
символiзм вiд самого початку вiдрiзняє людське
мовлення вiд звукiв тварин та вигукiв11. Поняття
символiчного образу пронизує всi iснуючi науки,
що виникають i розвиваються для впорядкування
хаосу, який оточує людину.
“Завдяки мовi мисляча душа моя пов’язана з
душею першої, а можливо й останньої людини на
Землi; мова – це печать нашого розуму, завдяки
якiй розум набуває видимої форми i передається
з поколiння в поколiння”, – вiдзначав нiмецький
iсторик культури Г.Ґердер12.
Формування усної словесностi вiдбувалось у
мовi, але обумовлювалось зовнiшнiми факта-
ми: iсторичними, етнографiчними, фольклорними.
Проте як би ми не розмежовували мовознавчi, ет-
нографiчнi, культурологiчнi чи iншi науки, в них
завжди буде семiотична основа.
Давньогрецький фiлософ Луцiй Сенека писав:
“Вiчного немає нiчого, та й довговiчного теж не-
багато”, або Гераклiд Ефеський: “Все рухається i
нiщо не стоїть на мiсцi”. Лiтературнi жанри ди-
намiчнi, а прислiв’я та приказки, етимологiя яких
виводиться вiд слова “притча” iз значенням “при-
ткати, приточити до слова” сягає лiтописних ча-
сiв, особливо активнi в своєму розвитку. Разом iз
носiями мов вони мiгрують, приживаються в чу-
жих культурах, видозмiнюються, уподiбнюються
до мiсцевих, вносять свiй культурний колорит у
них. Застарiлi знаки, символи, термiни вiдходять
у пасив, щоб народилися новi.
Це найглибшi слова, розташованi безпомилково
в реченнi, мовленi незвичайно i для найкращих
(невiдом. автор).
11Потебня О.О. О некоторых символах в славянской на-
родной поезии.– Харьков, 1914.– С. 79.
12За кн.: Панов Е. Знаки. Символы. Языки...
|