Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис)
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7120 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) / О. Тріска // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 115-121. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7120 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-71202010-03-24T12:02:30Z Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) Тріска, О. Статті 2008 Article Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) / О. Тріска // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 115-121. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7120 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Тріска, О. Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) |
| format |
Article |
| author |
Тріска, О. |
| author_facet |
Тріска, О. |
| author_sort |
Тріска, О. |
| title |
Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) |
| title_short |
Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) |
| title_full |
Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) |
| title_fullStr |
Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) |
| title_full_unstemmed |
Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) |
| title_sort |
українські митці в празі - павло громницький (біографічний нарис) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7120 |
| citation_txt |
Українські митці в Празі - Павло Громницький (біографічний нарис) / О. Тріска // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 115-121. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT trískao ukraínsʹkímitcívprazípavlogromnicʹkijbíografíčnijnaris |
| first_indexed |
2025-07-02T09:53:26Z |
| last_indexed |
2025-07-02T09:53:26Z |
| _version_ |
1836528442294665216 |
| fulltext |
ОКСАНА ТРIСКА. Українськi митцi в Празi... 115
Статтi
Оксана ТРIСКА
УКРАЇНСЬКI МИТЦI В ПРАЗI –
ПАВЛО ГРОМНИЦЬКИЙ
(бiографiчний нарис)
Oksana TRISKA. The Ukrainian Artists at Prague
– Pavlo Hromnytsky (An Biographical Review).
У вирi бурхливих полiтичних змiн на
поч. XX ст. ламались долi людей, умови жит-
тя змушували до пошуку компромiсiв – емiграцiї,
працi в пiдпiллi або ж до нехтування власними
переконаннями та iдеалами. Пiсля провалу украї-
нських визвольних змагань у 20-их рр. ХХ ст.
велика частина української iнтелiгенцiї переїж-
джає до Праги. Там формується активне мис-
тецьке середовище, сконцентроване навколо двох
новостворених iнституцiй – Української Студiї
Пластичного Мистецтва (УСПМ), заснованої у
1923 р. та Музею Визвольної Боротьби Украї-
ни, вiдкритого у 1925 р. Студiя забезпечувала
високопрофесiйну академiчну освiту, органiзову-
вала щорiчнi виставки, гуртувала творчi особис-
тостi та сполучала мiжвоєннi мистецькi тенденцiї
Захiдної та Схiдної Європи. “В орбiту дiяльностi
цих двох українських науково-культурних iнсти-
туцiй – Студiї та Музею були втягнутi по сутi всi
iнтелектуальнi сили, елiта української громади у
мiжвоєннiй Чехо-Словаччинi”1. На жаль, багато
дiячiв цього перiоду до сьогоднi залишаються ма-
ловiдомими або забутими, серед них – масштабна
постать митця Павла Громницького.
Моє перше знайомство з творами художни-
ка вiдбулося на Мiжнароднiй науковiй конферен-
цiї, присвяченiй 80-лiттю заснування Української
Студiї Пластичного Мистецтва, в Празi у лис-
топадi 2003 р. Одночасно проводилась виставка
творiв українських митцiв, вiднайдених у 1998 р.
1Пеленська О. Празька знахiдка як знакова подiя в єв-
ропейському мистецькому просторi // Ukrajinske výtvarne
uměni v mezivalečnem Československu.– Praha, 2005.– S. 21.
в пiдвалах Нацiональної бiблiотеки ЧР. Серед
них виявились три акварелi П.Громницького. Iн-
формацiя, що прозвучала на конференцiї, проли-
вала свiтло на особу автора та зацiкавлювала не-
звичнiстю творчої долi. Його короткочасна (як
тодi видавалось) вимушена емiграцiя з України
трансформувалась у постiйне проживання за кор-
доном. Митець понад п’ятдесят рокiв мешкав у
столицi Чехословаччини, весь час плiдно працю-
вав i в повоєнний перiод (пiсля 1945 р.) нiде
не виставляв свої твори. Вiн помер у Празi в
1977 р. та похований на цвинтарi Мальвазинки.
Мiсцезнаходження творчої спадщини художника
залишалось невiдомим, нiхто iз пражан-українцiв
не володiв повною iнформацiєю про славного
земляка.
Павло Громницький. Фото 1960-их рр.
У 2005 р. пошуки слiдiв художника увiнчались
певним успiхом. Вiдбулося знайомство iз небо-
жем живописця – п. Новотним, який надзвичай-
но любив i розумiв П.Громницького та зберiгає
подарованi йому картини. Ця коротка розвiдка
написана за його спогадами та доповнена iнфор-
мацiєю, вiднайденою в пресi.
Павло Громницький народився 15 грудня
1889 р. у с. Громниця на Харкiвщинi в сiм’ї
заможного українського господаря-землевласника
116 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Антона Громницького, який походив з козацької
шляхти. У 1906 р. вiн закiнчив школу у Катери-
нославi та, за бажанням родини, розпочав навча-
ння на правничому факультетi спочатку в Хар-
ковi, потiм у Петербурзi2. Переїзд до пiвнiчної
столицi пришвидшив початок мистецьких студiй
– у 1908 р. вiн вступає до Академiї Мистецтв,
де навчається у I.Рєпiна i М.Дубовського.
Очевидно, потяг до малярства пробудився у
хлопця набагато ранiше, тому що вже у шiстнад-
цятирiчному вiцi його мистецький талант запри-
мiтив В.Сєров, який заохочував юнака творити та
давав початковi уроки. Але воєннi подiї 1914 р.
вриваються в життя – Громницький змушений
йти на фронт. “В 1916 р. малює терени для iн-
жинiрських цiлей, як зв’язковий старшина 55 ди-
вiзiї. В 1917 р. вступає як комендант сотнi до
“Чорних гайдамакiв” пiд командою Волоха. Вкiн-
цi є комендантом богодухiвського та охтирського
повiту на Харкiвщинi”3.
Революцiя спалює всi мости у минуле – роди-
на втрачає маєтки, суспiльне становище. Все це,
поряд iз жорстокими враженнями вiд вiйни, што-
вхає художника до емiграцiї. У 1919 р. разом iз
частинами Української Галицької Армiї Громни-
цький прибуває до Чехословаччини та опиняєть-
ся у чеському таборi iнтернованих у Нiмецькому
Яблонному (сьогоднi Яблонец пiд Єщедi)4. Тут
вiн займається культурно-просвiтницькою дiяль-
нiстю, що проводилась в таборi, та продовжує
малювати.
На виставцi, органiзованiй у 1923 р. в табо-
рi у Йозефовi були виставленi твори Громниць-
кого (протягом 1921 р. українських полонених
iз Нiмецького Яблонного перемiстили в мiстечко
Йозефов).
У Празi художник контактує iз давнiм зна-
йомим сiм’ї – чеським професором Фердiнандом
Енгельмюллером, який допомагає йому приїхати
до столицi та бере у свою мистецьку школу на
навчання. Вiн призначає Громницького асистен-
том, а згодом i заступником. Пiсля смертi профе-
сора вiдносини мiж викладачами змiнюються та
2Тарасевич-Ортинська А. Павло Громницький //
Назустрiч.– Львiв, 15.09.1935.
3Там само.
4З розповiдi В.Новотного, племiнника П.Громницького,
записаної 1 березня 2006 р. в Розтоках бiля Праги.
ускладнюються. Митець розумiє, що йому краще
полишити посаду.
Саме в цей час у Празi активiзується укра-
їнське мистецьке середовище. Навколо новоство-
реної Української Студiї Пластичного Мистецт-
ва гуртуються творчi особистостi – Д.Антонович,
I.Кулець, I.Мозалевський, С.Мако. До лав сту-
дентiв записуються молодi живописцi, графiки,
скульптори – серед них С.Нарiжний згадує та-
кож Павла Громницького, але точнi роки його
навчання поки-що не встановленi5.
У 1923 р. художник їде до мистецької Мекки –
Парижа, де знайомиться з Матiссом та Пiкассо.
Певний час вiн навчається в А.Матiсса, товари-
ськi вiдносини з яким згодом збереже впродовж
всього життя6, також багато подорожує – живе
як риболов-маляр на Сицилiї, вiдвiдує Єгипет.
У 1925 р. в Парижi за допомогою Матiсса
та Пiкассо Громницький органiзовує персональ-
ну виставку, яка приносить йому визнання – на-
приклад, Люксембурзький музей придбав роботу
“Портрет дами”7. Художник знайомиться з нор-
везьким королем, кий “запросив його на працю до
країни фйордiв, де вiн полишив сотнi пейзажiв”8.
Потiм була Швейцарiя... Митець дуже любив по-
дорожувати, був невибагливим у побутi – єдине,
до чого прагнув – це завжди мати засоби до ма-
лювання i творити9.
На короткий час Громницький знову поверта-
ється до Праги, але його не залишає бажання
попрацювати в Iталiї. Художник проявляє вина-
хiдливiсть – домовляється iз знайомим власни-
ком галереї, що буде передавати йому картини, i
поштою отримувати за них грошi. Але це не зна-
добилось, тому що за невисоку цiну його твори
купували на мiсцi.
Воєнне лихолiття та роки емiграцiї пiдiрвали
здоров’я Громницького, вiн змушений виїхати на
лiкування в Татри. З цього перiоду походять
5Нарiжний С. Українська емiграцiя.– Прага, 1942.–
С. 190.
6З розповiдi племiнника П.Громницького В.Новотного,
записаної 1 березня 2006 в Розтоках бiля Праги.
7Тарасевич-Ортинська А. Павло Громницький //
Назустрiч.– Львiв, 1935.– 15 вересня.
8П.Громницькому вибило вiсiмдесят // Українське
Слово.– Париж, 1970.– 11 сiчня.– С. 3.
9З розповiдi В.Новотного, племiнника П.Громницького,
записаної 1 березня 2006 в Розтоках бiля Праги.
ОКСАНА ТРIСКА. Українськi митцi в Празi... 117
татранськi ландшафти, проданi здебiльшого на
виставцi в Парижi. Два з них були закупленi
для санаторiю Сонтаґа у м. Старий Смоковец
на Словаччинi. Пейзажi, створенi у Карпатах в
Ясенi, згодом придбали для Парламенту Чехо-
словаччини10.
1920-тi рр. для художника – це перiод активної
творчої працi, радiсний час визнання та успiху. У
923 р. один iз чеських критикiв у статтi “Тат-
ри очима українського мистця” пише: “Думаю,
що татранськi картини Громницького належать
взагалi до найлучших мистецьких творiв, iнспi-
рованих нашими горами. Вважаю за свiй обов’я-
зок звернути увагу нашого суспiльства на мист-
ця слов’янської кровi, який так чутливо подивляв
нашi Татри”11.
На поч. 1930-их рр. Громницький поселяється
в столицi Чехословаччини на постiйно, винайма-
ючи ательє на Бубенчi – будинок iз садом.
У цей час художник знайомиться з Анною Но-
вотною, i я випадкова зустрiч змiнює стиль його
життя – через деякий час вiн одружується. Наре-
чена була гарною молодою чешкою, на жаль без
освiти, Громницький – високоерудований iнтелi-
ґент, прекрасно знав французьку, нiмецьку, че-
ську, частково iталiйську мови. У передвоєннiй
Празi входив у широке коло митцiв – був знайо-
мий з тенором Яном Поспiшiлом, актором Стру-
ною, з Ольгою Шафлюговою, дружиною Кар-
ла Чапека, з якою мав близькi дружнi стосунки.
Його визнавали салонним художником, який на-
лежав до вищих кiл празької елiти.
На жаль, падiння та злети, успiх та забуття
постiйно супроводжували Громницького. Творчi
особистостi дуже залежнi вiд настроїв суспiльст-
ва, i якщо наступає криза, то це найбiльш разю-
че вiдбивається на митцях. У передвоєнний час
картини продавались щораз важче, деколи не ви-
стачало коштiв на елементарне iснування. З’явля-
ється донечка Дарiя – постiйний об’єкт турботи
та опiки батька, тому деколи картини доводилось
продавати за безцiнь.
У роки Другої свiтової вiйни художник з роди-
ною мешкав у Рiчанах бiля Праги. Це гарна
10Пеленська О. Український портрет на тлi Праги.
Українське мистецьке середовище в мiжвоєннiй Чехо-
Словаччинi.– Нью-Йорк; Прага, 2005.– С. 141.
11Тарасевич-Ортинська А. Павло Громницький...
Павло Громницький. Осiннiй пейзаж. Прага, 1931 р.
Павло Громницький. “Розп’ята Україна” (можливо
“Пiєта або з жертви сила”). 1932 р.
Павло Громницький. Оголена. 1939 р.
118 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Павло Громницький. Портрет дружини з донькою.
1939 р.
Павло Громницький. Зимовий пейзаж. 1960-тi рр.
Павло Громницький. Квiти. 1966 р.
мальовнича мiсцевiсть неподалiк столицi, з неви-
сокими горами, сосновим рекреацiйним лiсом та
далекими розлогими полями. Особу митця заува-
жили нiмецькi урядовцi, вiн був змушений кон-
тактувати з ними, пiдтримувати товариськi сто-
сунки. В зв’язку з цим у 1945 р. сiм’ї необхiдно
було швидко покинути мiстечко, щоб не потра-
пити до лав зрадникiв. Вони щезають з Рiчан,
залишивши там все добро i знову переселяються
до Праги, до рiдного брата дружини. Так закiн-
чився перший емiграцiйний перiод художника.
Коли радянськi вiйська “визволили Чехiю”, то
оголосили про можливiсть повернення усiх ка-
тегорiй українцiв на Батькiвщину. Громницький
сам, без родини, вирiшив поїхати в Україну. Цей
факт у бiографiї художника суперечливий, його
небiж твердить, що вiн вiд’їжджав за власним
бажанням. До вiдправлення в Радянський Союз
були приготованi вантажнi вагони, в яких людей
тримали декiлька днiв на запаснiй колiї в Празi.
Вацлав Новотни, на той час восьмилiтнiй хло-
пець, неодноразово прибiгав до поїзда i приносив
речi, необхiднi в дорозi. Одного дня вiн, як зви-
чайно, прийшов, але потяг вже вiд’їхав.
Мистецтвознавець О.Пеленська стверджує, що
художника арештували та вивезли насильно, хотi-
ли розстрiляти, як зрадника, привезли в клiтцi в
його рiдне село Громницю, i лише щасливий ви-
падок (а власне, зустрiч з дiдусем, який впiзнав
Павiла Громницького i зумiв переконати енкаве-
дистiв у його невинностi) врятував вiд страти12.
Цю версiю перебування митця в Українi пiдтвер-
джує у своїх спогадах i П.Мурашко13. Вона виг-
лядає правдивiше, оскiльки бiльшовики вiдстежу-
вали всiх українських емiгрантiв та намагались їх
знищити.
Художник недовго перебував на Батькiвщи-
нi,приблизно через рiк повернувся до Праги, при-
вiз звiдти портрети солдатiв та робiтникiв. По-
вернувся Громницький з радянським громадянс-
твом, i про цей перiод свого життя розповiдав
по-рiзному. Невiдомо, скiльки справдi часу вiн
12Пеленська О. Український портрет на тлi Праги.
Українське мистецьке середовище в мiжвоєннiй Чехо-
Словаччинi.– Нью-Йорк; Прага, 2005.
13Мурашко П. Спогади про художника Павла Гро-
мницького // Ukrajinske výtvarne uměni v mezivalečnem
Československu.– Praha. 2005.– S. 308.
ОКСАНА ТРIСКА. Українськi митцi в Празi... 119
пробув в Українi (iншi джерела подають дату по-
вернення – 1952 р.)14.
Митець отримав помешкання в Карлiнi, яке
перед тим належало українському професоровi
Гонтару.
Невдовзi Дарiя Громницька (донька) вийшла
замiж та переїхала на проживання до Градця
Кралового. Художник розiйшовся з дружиною та
почав сам вести господарство, знайшовши приту-
лок у невеликiй майстернi пiд дахом у Празi на
вул. Велеславiновiй.
У повоєнний перiод вiн переживав постiйну фi-
нансову скруту. Мав довготривалi претензiї до
чеської Спiлки художникiв, з якою не знаходив
порозумiння, i зокрема до її голови п. Отченаше-
ка. На той час вiльнi митцi могли продавати свої
роботи лише в магазинах цього об’єднання, але
Громницький не йшов на компромiс та спiвпрацю
i чинив на власний розсуд. Конфлiкт поглибив-
ся, i у 1959 р. художник потрапив до тюрми на
Панкрацi за несплату податкiв вiд продажу тво-
рiв. Через мiсяць його звiльнили, але подiя дуже
гнiтюче вплинула на митця. Довгий час вiн не мiг
малювати i вiдповiдно не мав за що жити. Чеськi
колеги звинувачували Громницького в низькому
художньому рiвнi картин, у непрофесiйностi. Тодi
вiн звернувся до своїх давнiх друзiв К.Покорного
та М.Швабiнського, якi написали лист в його за-
хист, пiсля чого становище дещо покращилось.
Екзистенцiйнi труднощi не полишали митця –
старшому вiцi вiн не отримував пенсiї, залежав
вiд випадкової уваги та допомоги знайомих. В
1960-их рр. йому все таки видiлили до смiшного
мале пенсiйне забезпечення – 90 корон.
В той час В.Новотни переїжджає до Праги та
поселяється у своєї тiтки, дружини Громницько-
го. Небiж починає опiкуватись родичем, їхнi сто-
сунки стають близькими, дружнiми, молодий хло-
пець безкорисливо допомагає художнику – при-
носить вугiлля, купує харчi, часом супроводжує
у поїздках на етюди, уважно слухає нескiнченнi
цiкавi оповiдi про творчi подорожi та знайомства.
В кiн. 1960-их рр. у життi Громницького
з’явилась особа, яка з часом стала йому близькою
– п. Томанова, працiвниця соцiального забезпе-
14Пеленська О. Український портрет на тлi Праги...–
С. 141.
Павло Громницький. Пейзаж. 1969 р.
Павло Громницький. Старомєстська площа в Празi.
1971 р.
П.Громницький на пленерi на березi рiчки Лаборка у
Словаччинi. Фото 1963 р.).
120 1-2’2008 Народознавчi Зошити
чення, яка була зобов’язана дбати про самотнього
митця. Це була молода енергiйна жiнка, яку ху-
дожник асто портретував. Вiн працював постiй-
но i дуже плiдно, водночас також легко та щиро
дарував свої твори тим, кого любив. За свiдчен-
ням небожа, багато картин перейшло у власнiсть
п. Томанової.
Була ще одна людина, яка багато допомагала
Громницькому в його останнi десять рокiв жит-
тя. Це п. Долечек (Старший), власник великого
сiмейного човна на Лiбенському островi в Пра-
зi, завжди готового для поїздок митця на плене-
ри. Долечек – неординарна особистiсть, мрiйник-
кораблебудiвник-конструктор, що в тiсному пра-
зькому подвiр’ї висотного будинку збудував чо-
вен. Цiкавою подiєю для мiста було його транс-
портування до Влтави – пiсля чого сiм’я прово-
дила на рiчцi багато вiльного часу. Вони брали
з собою художника з його незмiнною скринькою
для малювання (розм. 50 x 60), тому всi пленер-
нi етюди здебiльшого цього формату, зупинялись
в мальовничих мiсцях, i Громницький натхнен-
но творив. Пiсля двох годин роботи потребував
вiдпочинку, йшов у каюту вiдпочити, а тодi по-
вертався до роботи.
Знайомство з п. Долечком (Молодшим), який
знав Громницького (разом з братом, на прохання
свого батька, носили йому вугiлля до майстернi)
дало змогу зiбрати цi вiдомостi про життя укра-
їнського майстра.
Художник приятелював з Павлом Мурашком,
який контактував iз товариством українцiв (ру-
синiв) у Мезiлаборцях (Схiдна Словаччина) i за-
пропонував їм запросити живописця на пленер. У
1963 р. митець гостював у громади мiсяць, ство-
ривши численнi етюди. Збереглася фотографiя –
Громницький на пленерi в Словаччинi – усмiх-
нений та задоволений за мольбертом на березi
мальовничої рiчки Лаборки. Вiн подарував му-
зею численнi пейзажi, а також тематичну роботу
“Яношiк та його побратими”. В старшому вiцi ху-
дожник вже сам не подорожував – два тижнi з
ним провiв П.Мурашко, а решту часу В.Новотни.
Iз цiєї поїздки зберiгся лист, написаний до
небожа.
Павло Громницький – вiчно молодий, закоха-
ний у природу пейзажист. Власне, ще на париж-
ськiй виставцi у 923 р. художник отримав визнан-
ня насамперед за пейзажi, в яких бачимо “свiдоме
зусилля на внутрiшню психологiчну документа-
цiю краси, а в його багатiм на барви зображен-
нi терену доцiльне змагання, щоб тiсно зблизити
малярський хист iз музичним чуттям. Оцi два до-
мiнантнi елементи – психологiчний та музичний
подають собi руку у всiх малюнках Громницько-
го”15. Необхiдним елементом буття було для ньо-
го вивчення природи, ця пристрасть супроводжу-
вала його впродовж всього життя. Громницький
– живописець, який невтомно вивчав гру свiтла i
тiней, змiни барв у вiдтвореннi простору.
В роки навчання у Петербурзi художник про-
явив себе як яскравий портретист. Його робо-
та – “Портрет княгинi Орлової”, створена до
1914 р., знаходиться у Третьяковськiй галереї,
“Портрет дами” – у Люксембурзькому музеї в
Парижi, “Автопортрет” – у збiрцi архiтектора
Кона в Празi, “Портрет професора Горбачевсько-
го” 1935 р.16 був виконаний на замовлення Укра-
їнського Лiкарського Товариства у Львовi. Двi
працi, створенi в перiод до Другої свiтової вiйни
– портрет дружини “Оголена” (1939 р.) та “На
узлiссi – портрет дружини з дочкою” (1939 р.)
знаходяться у власностi В.Новотного.
Митець товаришував з Олександром Олесем.
Два портрети, зробленi ще за життя поета, Гром-
ницький у 1967 р. переслав у дар Спiлцi пи-
сьменникiв Радянської України. Перший – рису-
нок олiвцем, датований 1941 р., другий зроблений
у лiкарнi за иждень до смертi поета (15 липня
1944) – ескiз, виконаний олiйними фарбами.
В 1960-их рр. художник створив численнi
портрети п. Томанової (мiсцезнаходження робiт
невiдоме, їх можна бачити на двох фотографiях в
iнтер’єрi майстернi). На замовлення М.Горової-
Мишанич вiн виконує портрети Тараса Шевчен-
ка та Iвана Франка, а також зображення замо-
вницi в повний зрiст в українському народному
одязi (цi роботи та ще п’ять пейзажiв подарованi
нею для Нацiонального музею в Києвi).
Працював Громницький i в жанрi натюрмор-
ту. “Натюрморт iз штучними квiтами” у 1935 р.
мала на метi купити “парижська модерна гале-
рея”17, але на той час переговори не завершились
15Тарасевич-Ортинська А. Павло Громницький...
16Там само.
17Там само.
ОКСАНА ТРIСКА. Українськi митцi в Празi... 121
i картина знаходилась у майстернi митця. Серед
вiднайдених у 2005 р. творiв – шiсть натюрмор-
тiв, серед яких одна рання робота вирiзняється
стилiстично – “Натюрморт з нарцизами”.
Здавалось би, довгi оки навчання та перебу-
вання в Європi мали би вплинути на мистецький
свiтогляд художника, але вiн виявився стiйким
до розмаїття течiй у модерному живописi. Не-
сподiванкою стало незвичне живописне полотно –
декоративна композицiя в одному з антикварних
магазинiв Праги, датована 1932 р. за пiдписом
Громницького, яка, здавалось, не могла належати
його авторству. Умовно назвемо цю працю “Роз-
п’ята Україна”.
У 1930-их рр. українська громада в Празi була
поiнформована про трагедiю голодомору, можли-
во це була рефлексiя Громницького на подiї в
Українi.
Вiдкриттям стали фотографiї 1970-их рр., зро-
бленi В.Новотним у майстернi художника, на стi-
нах якої представленi декоративнi композицiї, ви-
конанi пiд впливом кубiзму. Але остаточне пiдт-
вердження здогадiв знайшлося у статтi сучасницi
Громницького А.Тарасевич-Ортинської, написа-
ної у 1935 р. Вона зазначає: “З композицiй цiкавi
особливо для нас двi, що постали пiд впливом ре-
волюцiйних переживань в Українi. 1. “Пiєта, або
з жертви сила”. Це Україна з обличчям Бого-
матерi, а довкола неї як вiзiя замученi її сини
(власнiсть мистця). 2. “Чека в Українi”; масова
композицiя (власнiсть мiн. радн. Плоцека)”18.
Можна припустити, що перша робота i є тiєю
(або однiєю iз версiй), що знаходилась у прода-
жу, оскiльки її лейтмотив найбiльше асоцiюєть-
ся iз символiчним зображенням України в образi
Богородицi.
Нововiдкритi у 2005 р. твори митця вно-
сять корективи у аспект бачення Громницького-
живописця, адже тепер можна смiливо стверджу-
вати про двi творчi сутностi художника. Перша
побудована на постiйному вивченнi i вiдтвореннi
натури, переданої крiзь власне свiтосприйняття,
друга базується на символiчно-алегоричному ро-
зумiннi подiй, з пiдпорядкуванням площини на-
самперед iдейному та емоцiйному вирiшенню, пе-
реданому засобами геометрично спрощених форм.
18Там само.
Громницький – митець-пражанин, який любив
Прагу, зображав рiзнi її мальовничi куточки та
величнi панорами. “Моєю цьоголiтньою програ-
мою я поставив собi намалювати 25 картин, як
данину моєї любовi до цього мiста”19, – так вiн
дiлився своїми планами з кореспондентом пари-
зької газети “Українське Слово” в день свого
сiмдесятилiття.
Українцi тогочасної емiграцiї часто дорiкали
йому за iґнорування української iсторiї, звича-
їв, за вiдсутнiсть патрiотизму, i в результатi за
втрату нацiональної специфiки. Вони очiкували
вiд нього “ще ряд образiв безсумнiвної українсь-
костi... Тодi ще за свого повноцiнного життя вiн
займе мiсце серед клясикiв української малярсь-
кої штуки: Самокиша, Їжакевича, Василькiвсько-
го, О. та М.Мурашкiв”20.
Митець прожив довге творче життя, невпинно
працюючи та створивши сотнi творiв. Вiн часто
стверджував: “Малювати, це для мене жити”21.
Мав щире бажання подарувати 50 своїх творiв
до Києва та 50 до української Канади, але, на
жаль, не знайшлося установи, яка б захотiла їх
прийняти.
Сьогоднi мiсцезнаходження творчої падщи-
ни художника здебiльшого невiдоме. Живопис-
нi полотна П.Громницького розпорошенi по при-
ватних збiрках Чехiї, Францiї, Норвегiї, Ка-
нади, невелика колекцiя зберiгається в Музеї
українсько-руської культури у Свиднику (Сло-
ваччина) та дев’ять робiт, подарованi Марiєю
Горовою-Мишанич з Праги (2001 р.), знаходя-
ться у Нацiональному музеї в Києвi.
Образ Громницького – митця-українця – не-
се у собi багато невiдомого та загадкового. Зав-
данням майбутнього є розкрити та проаналiзува-
ти його мистецьку багатограннiсть для формуван-
ня цiлiсної уяви про цю могутню постать. Iсто-
рiя українського мистецтва XX ст. обминула, на
жаль, багато визначних особистостей, творчiсть
яких залишалась поза увагою критикiв. До них
належить i харкiв’янин Павло Громницький.
19П.Громницькому вибило вiсiмдесят...– С. 3.
20Там само.
21П.Громницькому вибило вiсiмдесят // Українське
слово.– Париж, 11.01.1970.– С. 3.
|